Волгіна Олена Олександрівна Зміни стилістичного маркування у французьких лексикографічних джерелах другої половини XX - початку XXI століття

Краткое описание

Волгіна Олена Олександрівна, викладач кафедри викла­дання другої іноземної мови Запорізького національного уні­верситету: «Зміни стилістичного маркування у французьких лексикографічних джерелах другої половини XX - початку XXI століття» (10.02.05 - романські мови). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному університеті імені Тараса Шевчен­ка

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
“ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
На правах рукопису
ВОЛГІНА Олена Олександрівна
УДК 811.133.1’06:81’38-115 (043.5)
ЗМІНИ СТИЛІСТИЧНОГО МАРКУВАННЯ У ФРАНЦУЗЬКИХ
ЛЕКСИКОГРАФІЧНИХ ДЖЕРЕЛАХ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX –
ПОЧАТКУ XXI СТОЛІТТЯ
Спеціальність 10.02.05 – романські мови
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
доктор філологічних наук,
професор Алексєєв А. Я.
Запоріжжя – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………..…………...………5
РОЗДІЛ 1. Лексико-стилістична диференціація французької мови у
світлі функціонально-когнітивної парадигми сучасного мовознавства..16
1.1. Теоретико-методологічні засади дослідження стилістичної диференціації
сучасної французької мови……………………………………………………...16
1.1.1. Визначення мовленнєвої норми у сучасній лінгвістиці…..……....……16
1.1.2. Норма і стилістична диференціація мовного лексикону……………….23
1.1.3. Лексикографічна фіксація стилістично маркованих одиниць…….…...30
1.1.4. Стилістичний маркер як когнітивна лексикографічна ознака…………32
1.1.5. Специфіка стилістичної кодифікації лексики сучасної французької
мови……………………………………………………………………………….38
1.2. Проблема стилістичного значення у сучасній лінгвістиці……………….40
1.3. Стилістична інформація і концепт…………………………………………52
1.4. Соціальний фактор як маркер варіативності стилістичної норми……….61
Висновки до першого розділу…………………………..………………………66
РОЗДІЛ 2. Когнітивно-стилістична стратифікація лексикону сучасної
французької мови………………………………………………………………69
2.1. Стилістичний маркер як засіб представлення знання про загальнолюдські
і національні цінності етносу……..…………………………………………….71
2.2. Ментальна модель стилістичних маркерів………………………………..73
2.2.1. Ментальна стилістична модель «familier» і її лексикографічна
репрезентація у сучасній французькій мові….………….……………………..76
2.2.2. Ментальна стилістична модель «populaire» і її лексикографічна
репрезентація у сучасній французькій мові ……….…………………………..89
2.2.3. Ментальна стилістична модель «vulgaire» і її лексикографічна
репрезентація у сучасній французькій мові…..………………………………..95
3
2.2.4. Ментальна стилістична модель «argot» і її лексикографічна
репрезентація у сучасній французькій мові……………………………………99
Висновки до другого розділу……………………….……..…………………..104
РОЗДІЛ 3. Динаміка еволюції стилістичної норми сучасної французької
мови……………………………………………………………………………..107
3.1. Базові концепти французького етносу……………………...………....…107
3.2. Стилістична стратифікація концепту «homme / чоловік» у сучасній
французькій мові……………….………………………………………………108
3.3. Стилістика концепту «femme / жінка» у франкомовному просторі……126
3.4. Стилістична еволюція концепту «habitation / житло» у сучасній
французькій мові………………………………………………….……………139
3.5. Динаміка розвитку стилістичного субконцепту концепту «argent / гроші»
у сучасній французькій мові…………………………….………………..……150
Висновки до третього розділу…………………………………………………160
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ………………………………………………..……162
Список використаної літератури………………………..……………………..169
Список джерел ілюстративного матеріалу……………………………...……202
Список джерел фактичного матеріалу……………………………...………...204
Додаток А.1. Ментальна модель «familier / фамільярне» у французькій мові у
1968 році………………………………………………………………………...206
Додаток А.2. Ментальна модель «familier / фамільярне» у французькій мові у
2016 році………………………………………………………………………...223
Додаток Б.1. Ментальна модель «populaire / просторіччя» у французькій мові
у 1968 році……………………………………………………………………....281
Додаток Б.2. Ментальна модель «populaire / просторіччя» у французькій мові
у 2016 році……………………………………………………………………...288
Додаток В.1. Ментальна модель «argot / арго» у французькій мові у 1968
році……………………………………………………………………………...290
Додаток В.2. Ментальна модель «argot / арго» у французькій мові у 2016
році……………………………………………………………………………...291
4
Додаток Г.1. Ментальна модель «vulgaire / вульгарне» у французькій мові у
1968 році………………………………………………………………………...295
Додаток Г.2. Ментальна модель «vulgaire / вульгарне» у французькій мові у
2016 році…………………………………………………………………….......296
Додаток Ґ. Стилістична стратифікація вербальної частини концепту
«homme»……..…………………………………………………………..……...297
Додаток Д. Стилістична стратифікація вербальної частини концепту
«femme»…...................………………………………………………………….303
5
ВСТУП
Дане дисертаційне дослідження присвячено вивченню динаміки
еволюції стилістичної норми сучасної французької мови другої половини ХХ
– початку ХХІ століття на лексикографічному рівні. Аналіз лексикостилістичної системи сучасної французької мови у соціокогнітивному аспекті
з подальшим визначенням тенденцій і закономірностей її розвитку та впливу
на концептуальну картину світу французького етносу в рамках актуальної
для сучасного мовознавства проблеми співвідношення мови, культури і
мислення є однією з актуальних завдань французької філології. Знання про
світ, що виникають у людини, є продуктом переробки вербального і
невербального досвіду, головним носієм якого виступає концепт, що
утворюється у процесі співвідношення у свідомості людини різних видів
сприйняття.
Як відомо, відображаючи у процесі діяльності об’єктивний світ,
людина фіксує результати пізнання у мовних знаках. Сукупність цих знань,
відбитих у мовній формі, становить те, що прийнято називати мовною
картиною світу, яка у рамках антропоцентричної наукової парадигми
представлена у вигляді системи образів, що віддзеркалюють оточуючу
дійсність. У силу специфіки взаємодії мови та мислення формується певна
мовна картина світу, крізь призму якої людина сприймає світ.
Французький етнос, як і будь-який інший, має свою власну мовну
картину світу, відповідно до якої носій мови організує зміст висловлювання.
Саме так проявляється специфічне сприйняття світу французами, зафіксоване
у мові і віддзеркалене головним чином в авторитетних лексикографічних
джерелах.
Одним із засобів відображення мовної картини світу виступає
стилістично маркована лексика. Як одиниця мовної картини світу, що має
оцінну сутність, стилістично маркований вербальний знак втілює унікальне
6
бачення світу носіями мови, що слугує збагаченню концептуальної картини
світу франкомовного етносу у цілому.
Стилістичне значення слова як компонент семантики лексичної
одиниці отримує у соціокогнітивному підході нову інтерпретацію
(Ю.Д. Апресян [14], Н.С. Болотнова [39], Н.М. Джусупов [86],
О.С. Кубрякова [128], Л.Г. Лузіна [139], М.В. Никитін [155], З.Д. Попова,
І.А Стернін [167], О.О. Селіванова [183], О.М. Селіверстова [186]) і
розглядається як відображення когнітивних ознак концепту, що ґрунтуються
на асоціативно-образному сприйнятті фактів та явищ оточуючої дійсності.
Специфічна додаткова інформація знаку, безсумнівно, привертає увагу
дослідників, оскільки саме стилістичні значення, що вербалізують оцінні
смисли концепту, допомагають розкрити особливості концептуалізації
дійсності носіями мови.
У сучасному мовознавстві широке коло проблем, пов’язаних зі
стилістичним забарвленням лексичних одиниць, досліджується в роботах
вітчизняних і зарубіжних вчених з точки зору: стилістичного розшарування
загальнонаціональної мови (І.В. Арнольд, Ш. Баллі, В.Г. Гак, П. Гіро,
Д. Дела, П. Дезальман, К.А. Долінін, М.М. Кожина, Ж. Марузо, Ж. Молін’є,
Н.М. Разінкіна, О.С. Сапожнікова, О. Соважо, Ю.С. Степанов, Ж. Фільоле,
К. Фромілаг, З.І. Хованська, Д.М. Шмельов, К. Штольц); соціальнотериторіальної стратифікації суспільства (О.І. Домашнєв, П. Ашар, А. Буайе,
К. Байлон, Ф. Гаде, Ж.-Л. Кальве, М. Монтгомері, В. Траверсо); ролі
конотативного значення у відображенні концептуальної картини світу народу
(М.Ф. Алефіренко, В.І. Карасик, О.А. Корнілов, В.В. Красних, В.А. Маслова,
В.М. Телія).
Cтилістично маркована лексика є також предметом лексикографічних
розвідок науковців, які займаються проблемами репрезентації стилістичної
інформації у словнику (В.В. Виноградов, Б.Ю. Городецький, П.М. Денисов,
Д.О. Добровольський, Л. Згуста, Х. Касарес, Лю Юн, А.П. Мартинюк,
В.В. Морковкін, А. Рей, Ж. Рей-Дебов, Л.В. Щерба).
7
Останнім часом дослідження різних груп стилістично забарвленої
лексики ведуться у функціональному (Н.В. Денисова [85], О.О. Кабиш [101],
О.В. Косович [117], П.О. Семьонов [187], Н.Г. Ходаковська [215],
Р.Г. Цопанова [217]), соціально-гендерному (І.Є. Токарєва [205]),
діахронічному аспектах (Н.В. Хруцька [216]); вивчається багаторівнева
системність стилістичних норм (І.В. Береля [31], О.С. Клименко [107],
Л.В. Струганець [195]). Наукові пошуки ведуться у галузі регіональної
маркованості лексики (М.В. Томенчук [207], Т.О. Ястремська [226]),
з’являються публікації щодо лексичної семантики, в яких обґрунтовуються
нові концепції вивчення змін у лексичній системі під лінгвокогнітивним
кутом зору (І.А. Майоренко [141], Т.М. Мілюкова [150], Н.Б. Мілявська
[151], І.Є. Тіщенко [203]). Проте, існуючі багатопланові дослідження не в
змозі задовольнити сучасні лінгвістичні потреби дослідження стилістичної
системи словникового складу сучасної французької мови, які полягають у
вивченні специфіки стилістичних значень слів як лінгвістичних засобів
омовлення ментальної сутності з метою відображення змін у свідомості
носіїв мови.
Тому актуальність нашого дослідження визначається не тільки його
виходом за межі системно-структурної парадигми у галузь когнітивних
розвідок, що домінують у сфері вивчення процесів і результатів діяльності
свідомості людини, але і запропонованим у дисертації соціокогнітивним
підходом до вивчення динаміки еволюції лексико-стилістичної системи
французької мови, який передбачає аналіз етносоціокультурної складової
стилістичного значення мовного знаку, його впливу на розвиток
словникового складу мови і еволюції концептуальної картини світу
франкомовного етносу, зумовленої етноспецифічним осягненням дійсності.
Актуальність роботи зумовлено також зростаючим інтересом вчених до
проблем стилістичної нормованості, потребою теоретичного осмислення
нової інформації про стилістичну систему сучасної французької мови,
необхідністю визначення особливостей відображення лексико-стилістичними
8
одиницями когнітивних структур носіїв мови. До того ж, у сучасному
вітчизняному мовознавстві недостатньо наукових праць, які б висвітлювали
когнітивні основи формування стилістичного значення, розвитку
стилістичної системи французької мови та її норми, що становить один з
пріоритетів розвідок з когнітивної стилістики взагалі. Саме цим викликана
необхідність теоретично осмислити, узагальнити й доповнити наявні знання
щодо відтворення стилістичної інформації лексичних одиниць у
лексикографічних джерелах, належності їх до певних груп маркованих
знаків, а також простежити зміни в їх семантичній структурі та
функціонуванні.
Мета дослідження полягає у вивченні динаміки еволюції стилістичної
норми сучасної французької мови другої половини ХХ – початку ХХІ
століття, виявленні когнітивних механізмів і закономірностей розвитку її
лексико-стилістичної системи у зв’язку з концептуалізацією світу носіями
мови.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
- уточнити поняття стилістичної інформації мовного знаку на
сучасному етапі розвитку науки про мову;
- розглянути традиційні і сучасні підходи до проблеми стилістичної
норми у лексикографічній практиці;
- виявити місце і роль соціокогнітивного фактора у формуванні
стилістично маркованої лексики сучасної французької мови;
- обґрунтувати поняття «ментальна модель» стилістичних маркерів та
дослідити динаміку цих ментальних моделей та їх роль в еволюції
концептуальної картини світу франкомовної спільноти;
- розглянути специфіку стилістичного значення лексичної одиниці і
його роль у відображенні змісту концепту;
- дослідити стилістичну стратифікацію вербальної частини базових
концептів сучасної французької мови «homme / чоловік», «femme /
жінка», «habitation / житло», «argent / гроші» у діахронії;
9
- виявити взаємодетермінованість специфіки концептуалізації світу
франкомовним етносом і її відображення у лексико-стилістичній
системі мови;
- простежити і встановити загальні тенденції розвитку лексикостилістичної системи сучасної французької мови і концептуальної
картини світу французького етносу.
Об’єктом дослідження є стилістична норма сучасної французької
мови другої половини ХХ – початку ХХІ століття, репрезентована лексикостилістичною системою сучасної французької мови у її лексикографічному
відображенні.
Предмет дослідження – соціокогнітивний механізм формування і
розвитку стилістичної норми сучасної французької мови другої половини ХХ
– початку ХХІ століття.
Основним джерелом фактичного матеріалу слугував один з
найбільш авторитетних тлумачних словників французької мови («Le Petit
Larousse Illustré» 1968 і 2016). Проаналізовано 5711 стилістично маркованих
лексичних одиниць французької мови, вилучених шляхом суцільної вибірки.
Отримані дані перевірялись у французьких словниках «Le Robert» і
«Hachette».
Методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні
засади сучасної лінгвістичної науки, викладені у працях з філософії мови
(В. фон Гумбольдт, Л. Вайсгербер, Е. Сепір, Й. Трір, Б. Уорф), зі стилістики
(Ш. Баллі, Ж.-Л. Буасьйо, Р.А. Будагов, В.В. Виноградов, В.Г. Гак, П. Гіро,
П. Дезальман, Д. Дела, Ж. Марузо, Ю.С. Степанов, К. Фромійаг, К. Штольц,),
соціолінгвістики (А. Буайе, Д.Дж. Гамперц, Л.Ж. Кальве, К. КербратОреккіоні, У. Лабов, А. Мейе, Д.Х. Хаймс), лексикографії (Н.З. Манолі,
Л.П. Ступін, А. Халіфман), когнітивної лінгвістики (М.Ф. Алефіренко,
А. Вежбицька, В.З. Дем’янков, С.А. Жаботинська, В.І. Карасик, В.Б. Касевич,
О.С. Кубрякова, Дж. Лакофф, Р. Ленекер, М. Мінський, В.М. Піменова,
З.Д. Попова, І.А. Стернін, Є.В. Рахіліна, О.О. Селіванова, О.М. Селіверстова,
10
Л. Талмі, Ч. Філлмор, Р.М. Фрумкіна, У. Чейф, А. Ченкі,),
етно(психо)лінгвістики (О.М. Афанасьєв, Ф.І. Буслаєв, В.І. Жельвіс,
А.А. Залевська, В.В. Красних, Ю.О. Сорокін, М.В. Уфімцева) й
лінгвокультурології (М.Ф. Алефіренко, С.Г. Воркачов, В.В. Воробйов,
В.А. Маслова, В.М. Телія). Синкретичність мовного значення як ментальної
структури, стратифікаційна будова мовної особистості, багатоканальність
концептуалізації дійсності мовою, онтологічна єдність квантів мовної і
культурної інформації у мовній свідомості особистості слугували підґрунтям
дослідження.
Для розв’язання поставлених у роботі завдань і досягнення основної
мети застосовано комплекс традиційних і новітніх методів вивчення
стилістично забарвленої лексики: метод компонентного аналізу – для
виявлення й опису семантичної структури стилістично маркованих одиниць;
метод суцільної вибірки з лексикографічних джерел; кількісний діахронічний
аналіз з метою встановлення тенденцій зближення семантичних структур
маркованих лексем. Дефініційний аналіз дозволив співвіднести значення
лексичних одиниць з окремими поняттєвими категоріями. Етнічні
особливості концептуалізації дійсності аналізуються за допомогою
концептуального аналізу в його когнітологічному розумінні у поєднанні із
традиційними описовим і зіставним методами, елементами
контекстуального аналізу.
В основу дослідження динаміки лексикографічної репрезентації
стилістично маркованих ментальних моделей покладено методику
дослідження еволюційних семантико-стилістичних процесів французької та
румунської мов, що себе гарно зарекомендувала раніше (А.Я. Алексєєв,
В.Г. Гак, А. Голдіш,), яка є різновидом концептуального аналізу і яка
апробована вже сучасними дослідниками (напр., І.В. Андрусяк). На основі
вибірки стилістично маркованих лексичних одиниць з «Petit Larousse» 1968 і
2016 років у роботі вибудовано зазначені ментальні моделі за станом майже в
півстоліття і зроблено порівняльний діахронічний аналіз розвитку
11
відповідних концептуальних ділянок, концептів і сфер їх відображення у
французькій мові.
Наукова новизна полягає у застосуванні діахронічного
соціокогнітивного підходу до вивчення лексико-стилістичної диференціації
французької мови та еволюції її стилістичної норми. У роботі вперше на
основі концептуального аналізу стилістичного значення встановлюється
зв’язок між еволюцією концепту і розвитком стилістичної системи
французької мови. Вперше системно і комплексно висвітлено стилістичні
зміни у семантиці номінативних одиниць, які є вербалізаторами базових
лінгвокультурних концептів, що безпосередньо пов’язано з еволюцією
концептуальної картини світу франкомовного етносу. Новітнім також є
застосований комплексний модуль діахронічного вивчення лексичної
семантики на глибинному концептуальному рівні мовної особистості з метою
виявлення динаміки етноспецифічної складової ментальності франкомовного
етносу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація відповідає профілю комплексної наукової теми «Когнітивнодискурсивні аспекти функціонування мовних одиниць», що розробляється
кафедрою романської філології і перекладу Запорізького національного
університету і затверджена Міністерством освіти і науки України (номер
держреєстрації (код) 0103U002181).
Особистий внесок здобувача. Автором вироблено та застосовано до
вивчення стилістично маркованої лексики методику дослідження мовних
даних у соціокогнітивному лексикографічному аспекті; проведено вивчення
особливостей та напрямків розвитку лексико-стилістичної системи сучасної
французької мови у руслі когнітивної лексикографії і когнітивної стилістики
у тісному зв’язку з концептуальною картиною світу її носіїв.
Теоретична значущість роботи полягає у встановленні нерозривного
зв’язку когнітивно-ономасіологічних процесів із функціональностилістичними особливостями французької мови у процесі творення й
12
функціонування стилістично маркованих одиниць, віддзеркалених у
лексикографічних джерелах; у розкритті ролі стилістичного субконцепту у
концептуалізації світу носіями французької мови; у встановленні тенденцій
щодо розвитку стилістичної норми французької мови, яка є відображенням
еволюції концептуальної картини світу франкомовного етносу.
Практична цінність. Матеріали та результати дослідження можуть
використовуватися у лексикографії при укладанні словників стилістично
маркованої лексики сучасної французької мови, а також у спецкурсах з
лінгвістики, когнітивної лінгвістики, лінгвостилістики і когнітивної
стилістики.
Положення, які виносяться на захист:
1. Лексико-стилістичне розшарування мови обумовлено
когнітивною діяльністю людини. Особливості концептуалізації дійсності
конкретним етносом проявляються у семантиці стилістично маркованих
одиниць. Ступінь соціокогнітивного впливу на стилістичну варіативність
різноманітних лексичних шарів є вагомим фактором розвитку лексикосемантичної системи мови взагалі та її стилістичної норми зокрема.
2. Стилістично марковані значення вербальних знаків є
відображенням афективних, асоціативних, оцінних нашарувань концепту,
тісно зв’язаного зі значенням мовного знаку та поняттям, що за ним
стоїть.
3. Стилістична інформація мовного знаку формує стилістичний
субконцепт, одна з частин якого відображає етносоціокультурний досвід
носіїв мови. У його формуванні активну роль відіграє функціональність
мовного знаку, а також етнокультурні особливості франкомовного етносу.
Стилістичні субконцепти сприяють структуруванню та репрезентації
концептуальної інформації, яка фіксується лексикографічними джерелами.
4. Стилістичні субконцепти беруть активну участь у формуванні
й функціонуванні стилістичної норми, впливають на становлення, розвиток
та згасання стилістичного потенціалу концептів та їх вербальних
13
репрезентантів, що у свою чергу призводить до змін у концептуальній
картині світу етносу.
5. Стилістично марковані лексичні одиниці упорядковано у
свідомості людини у вигляді різноманітних ментальних моделей
стилістичних маркерів – структурованих репрезентацій знань про
використання мовних одиниць у певних ситуаціях спілкування.
Структурними елементами інтегративної ментальної моделі стилістичних
маркерів є часткові ментальні моделі, серед яких виділяються найбільш
репрезентативні моделі «familier», «populaire», «vulgaire» і «argot».
6. Кожна ментальна модель має у своєму репертуарі лексикостилістичні засоби об’єктивації, що можуть бути інваріантними та
варіантними. Разом зі зміною уявлень мовців про стилістичну маркованість
ментальна модель стилістичних маркерів змінюється у діахронії. Рух з
одного стилістичного шару до іншого передбачає зміну відповідної
ментальної моделі.
7. Стилістичні маркери входять у структуру лексикографічної
статті, яка втілює у лексикографічних параметрах уявлення носіїв мови про
ментальну сутність концепту. Лексикографічні стилістичні описи можуть
бути використані для аналізу реконструкції «мисленнєвого» світу (світу
думок носіїв мови), що стає можливим завдяки інтегральній функціональнокогнітивній парадигмі сучасної лінгвістики.
8. Загальною закономірністю розвитку стилістичної системи
сучасної французької мови є тенденція послаблення її стилістичного
потенціалу за рахунок розширення сфер функціонування її елементів, що
виражається у демократизації мови, її фамільяризації та вульгаризації.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення
роботи висвітлювались у 18 доповідях та повідомленнях: на I Міжнародній
науково-практичній конференції «Новітні обрії розвитку германської та
романської філології» (Запоріжжя, 2007), на II Міжнародній науковопрактичній конференції «Новітні обрії розвитку германської та романської
14
філології» (Запоріжжя; 2008), на XVII Міжнародній науковій конференції ім.
проф. С.Б. Бураго (Київ, 2008), на II Всеукраїнській науковій конференції
романістів «Структурно-семантичні і когнітивно-дискурсивні парадигми
сучасного романського мовознавства» (Чернівці, 2008), на Міжнародній
науковій конференції «Мовно-культурна комунікація в сучасному соціумі»
(Київ, 2008), на XIII Міжнародній конференції «Франція та Україна, науковопрактичний досвід у контексті діалогу національних культур»
(Дніпропетровськ, 2008), на III Міжнародній науковій конференції
«Пріоритети сучасного германського та романського мовознавства» (Луцьк,
2009), на XIX Міжнародній науковій конференції ім. проф. С.Б. Бураго
«Мова і культура» (Київ, 2010), V Міжнародній науково-практичній
конференції «Мови і світ: дослідження та викладання» (Кіровоград, 2011),
VII Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми
металінгвістики» (Черкаси, 2011), ХХ Міжнародній науковій конференції ім.
С.Б. Бураго «Мова і культура» (Київ, 2011), VI Міжнародній науковопрактичній конференції «Психолінгвістика в сучасному світі» (ПереяславХмельницький, 2011), І Міжнародній науково-практичній конференції
наукових робіт молодих учених «Романська філологія та сучасний освітній
простір» (Горлівка, 2011), VI Міжнародній науково-практичній конференції
«Міжкультурна комунікація: мова-культура-особистість» (Острог, 2012), у
Міжнародній науковій конференції присвяченій 10-річчю кафедри перекладу
Національного гірничого університету (Дніпропетровськ, 2012), у XIII
науковій конференції з міжнародною участю «Каразінські читання: Людина.
Мова. Комунікація» (Харків, 2014), у Міжнародній науково-практичній
конференції «Сучасні наукові дослідження та розробки: теоретична цінність
та практичні результати» (Братислава, 2016), у Міжнародній науковій
конференції «Science and life» (Чехія, м. Карлови Вари – Росія, м. Москва,
2016).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображені у 21
опублікованій науковій праці: у 13 наукових статтях, у тому числі 11 – у
15
фахових наукових виданнях України, 3 – у зарубіжних виданнях (всі –
авторські), у 7 матеріалах доповідей на наукових конференціях.
Структура і зміст роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів та висновків до кожного з них, загальних висновків, переліку
наукової та довідкової літератури (369 позицій), переліку джерел
ілюстративного матеріалу (29 позицій) та додатків. Загальний обсяг роботи
становить 205 сторінок, обсяг основного тексту дисертації – 168 сторінок.
Дисертація містить 19 таблиць, 10 додатків.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження та його актуальність,
визначено мету та завдання роботи, розкрито її наукову новизну, теоретичне
значення та практичну цінність, сформульовано основні положення, що
виносяться на захист.
У першому розділі визначаються теоретико-методологічні принципи
та засади дослідження стилістичної норми французької мови з погляду
функціонально-когнітивної парадигми знання. Особлива увага приділяється
зв’язку стилістичної інформації знаку зі структурою концепту, який
розглядається як багатомірне ментальне утворення в єдності його понятійної,
перцептивно-образної та валоративної складових.
У другому розділі досліджуються основні шляхи формування і
функціонування стилістичної маркованої лексики у лексичній системі
французької мови, висвітлюються когнітивні засади її диференціації за
моделями, встановлюється зв’язок між розвитком концептуальної системи
французького етносу та динамікою стилістичного розшарування його мови.
У третьому розділі розглядаються стилістичні стратифікації
вербальної частини концептів «homme / чоловік», «femme / жінка»,
«habitation / житло», «argent / гроші» та їх роль у формуванні стилістичної
норми сучасної французької мови.
У висновках систематизовано теоретичні та практичні результати
проведеного дослідження та окреслено перспективи подальших пошуків з
проблемних питань, порушених у роботі.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Аналіз стилістично маркованих лексичних одиниць сучасної
французької мови другої половини ХХ – початку ХХІ ст. з позицій
когнітивної лексикографії, показав, що стилістичне значення мовного знаку є
продуктом складної експресивно-оцінної діяльності людини, яка є
комплексним розумово-мисленнєвим процесом і має когнітивні, соціальні,
психологічні та суто мовні основи.
Стилістична інформація знака тісно пов’язана з нормалізацією
функціонування мови, її нормою. Стилістична норма – це соціально
установлені правила, які регулюють у суспільстві доречне використання
мовних засобів відповідно до ситуації і сфери спілкування. Вона вимагає від
носіїв мови додаткового знання й уміння зробити правильний вибір з числа
наявних у їх розпорядженні варіантів у залежності від комунікативних умов
та комунікативних стратегій, тобто обрати чи переключитись на ту
внутрішню норму, яка відповідає даному типу комунікації і конкретному
типу комунікантів.
Вивчення репрезентації стилістичної норми у тлумачних словниках
показало, що у сучасній французькій лексикографічній практиці існують
різні точки зору на саме визначення стилістичного шару та стилістичного
значення. Ознаки, від яких залежить віднесення лексичних одиниць до того
чи іншого стилістичного шару, нерідко перехрещуються, що робить межі між
функціонально-стилістичними підсистемами не завжди чіткими.
Проаналізувавши підходи до визначення стилістичного значення,
встановлено, що у семантиці маркованої лексики закладені експресивність та
оцінка з подальшою їх реалізацією разом з емоційністю та стильовою
значущістю. У рамках когнітивно-стилістичного підходу стилістична
маркованість розглядається як один із засобів об’єктивації мовної свідомості,
вона притаманна окремим словам, вільним словосполученням,
163
фразеологізмам, структурним синтаксичним схемам,
тощо та сприяє вербалізації когнітивних структур, що відтворюють
суспільний досвід й знання про концепт.
Встановлено, що процес формування стилістичної одиниці являє собою
природно-зумовлене прагнення людського розуму до пізнання оточуючої
дійсності і представляє собою результат комплексного аналізу мислимих
предметів та явищ.
Кореляція поняття та стилістичного значення виявляє специфічний
вплив на інтерпретацію провідних ознак та характеристик стилістичної
одиниці. Зокрема, співвіднесеність з певною соціокультурною інформацією
уможливлює актуалізацію внутрішніх зв’язків між категоріями
експресивності й оцінки стилістично маркованого слова як особливої
лексичної одиниці.
Специфічна категоріальна сутність стилістично забарвленої лексики
актуалізується провідним чином в наявності її опозиції до загальновживаної
лексики. Значущим контрастивним параметром в процесі такого
протиставлення є фактор приналежності до одиниць певного стилю.
Оточуюча дійсність у лексико-стилістичному плані репрезентована досить
розгалуженою системою мовних одиниць, які є специфічним чином
переосмисленими та перетвореними. Отже, об’єктивована маркованою
лексикою реальна дійсність являє собою особливу єдність, яка з одного боку
функціонує згідно законів лексичної системи, а з іншого постає як унікальне
середовище, яке в силу своїх суб’єктивних показників задає абсолютно нові
напрямки розвиткові людської свідомості.
Різного роду емоційно-експресивні, оцінні та асоціативні конотації
вербальних одиниць формують стилістичний субконцепт, під яким ми
розуміємо емоційно-оцінні та соціоетнокультурні кванти знання, основною
функцією яких є акумуляція колективно-суб’єктивного досвіду (культурного,
екзистенційного, естетичного тощо) носіїв мови про позначені предмети та
явища, його збереження і передача наступним поколінням. Додаткові
164
стилістичні нюанси та відтінки значень об’єднуються в єдину мікросистему
засобів вираження асоціацій – субконцепт – на основі семантикостилістичних особливостей. Стилістичні субконцепти спрямовані на
позначення імпліцитного характеру інформації вербального знаку; вони
свідчать про невпинний процес моделювання мовцями оточуючої дійсності.
Разом із тим, стилістичні субконцепти віддзеркалюють
індивідуалізоване сприйняття буттєвого смислу, що ніколи не буває
остаточним, завершеним. Вказуючи на факт інтерпретації мовцями певної
події чи явища дійсності, вони використовуються для актуалізації соціально
й культурно зумовлених традицій, за допомогою яких мовці осмислюють
довкілля. Стилістичні субконцепти беруть активну участь у формуванні й
функціонуванні стилістичної норми, впливають на становлення, розвиток та
згасання стилістичного потенціалу концептів, що у свою чергу призводить до
змін у концептуальній картині світу етносу.
Концептуальний підхід до аналізу стилістично маркованих одиниць
виявляє ймовірну семантико-структурну організацію «внутрішньо рухомого»
устрою свідомості, що детермінує розподіл вербальних одиниць за
стилістичними підсистемами і дає можливість опанувати й представити
динаміку стилістичної інформації у вербалізації сучасних концептів.
Ступінь опанування дійсності пересічними мовцями, її особливості
позначаються у лексикографічній системі спеціальними стилістичними
маркерами. Лексеми зі стилістичними маркерами, до яких відносяться
фамільярні, просторічні, арготичні, вульгарні ремарки, є базовим інвентарем
для здійснення реконструкції уявлень носіїв мови про оточуючий світ,
виявлення системи представлення і збереження різноманітної інформації.
Вони актуалізують у свідомості носіїв мови ментальні моделі – певним
чином ментально упорядковану стилістичну інформацію, де окремі
стилістичні шари виступають екпресивно-оцінними уявленнями про
використання мовної одиниці у певній ситуації спілкування, елементами
165
імпліцитного спільного знання, яким володіють усі суб’єкти мовного
колективу.
Часткові ментальні моделі є структурними елементами інтегративної
ментальної моделі стилістичних маркерів. Вони класифікуються відповідно
до стилістично маркованої семантики їх сегментів. Основними серед них є
ментальні моделі «familier», «populaire», «vulgaire» і «argot». Кожна
ментальна модель має у своєму репертуарі лексико-стилістичні засоби
об’єктивації, що можуть бути інваріантними та варіантними. Разом зі зміною
стилістичної маркованості ментальна модель стилістичних маркерів також
змінюється. Рух з одного стилістичного шару до іншого передбачає зміну
відповідної ментальної моделі.
Так, діахронічний аналіз французького лексикону другої половини
ХХ ст. (1968 р.) і початку ХХІ ст. (2016 р.) дозволив встановити, що
стилістичні ряди варіантних реалізацій лексико-стилістичної системи значно
розширились: стилістичний шар familier з 1007 лексичних одиниць до 3417,
argotique з 36 до 192, vulgaire з 29 до 39. Зафіксовано також зменшення
просторічних варіантів слів з 377 одиниць до 74, що пов’язано, насамперед, із
скасуванням жорстких меж між розмовним і просторічним мовленням, і, як
наслідок, асиміляцією просторічних вживань розмовною мовою.
Сучасна практика укладання словників переглядає та вдосконалює не
лише типологію і принципи опису лексичної семантики, але й змінює саму
концепцію словнику. Отже, тлумачний словник розглядається не як словник
тієї чи іншої мови (dictionnaire de la langue), а як словник на мові (dictionnaire
en langue), як словниковий дискурс, що дозволяє дізнатись історію цивілізації
та зміну з часом способу осмислення світу. Стилістично маркована лексика у
словнику характеризується суттєвими зрушеннями в методологічних
принципах дослідження. Немає зараз сумніву, що лексикографічні описи
можуть бути використані для аналізу реконструкції «мисленнєвого» світу
(світу думок носіїв мови), що стає можливим завдяки інтегральній
функціонально-когнітивній парадигмі сучасної лінгвістики.
166
Стилістично-закріплена мовна актуалізація своєрідного світобачення
французів відображається у їх концептуальній картині світу. Причому,
стилістично об’єктивована дійсність набуває індивідуальних, соціальних,
етнічних та інших властивостей у межах мовної дійсності «нейтральний» –
«маркований».
Дослідження стилістичної стратифікації вербальної частини базових
концептів «homme / чоловік», «femme / жінка», «habitation / житло», «argent /
гроші» французької лінгвокультури відбиває зміну уявлень та знання про
дані концепти. Це стає можливим тому, що рух експресивно-оцінного
компоненту концептів фіксується лексикографічними джерелами, відображає
динаміку стилістичних маркерів і, врешті-решт, норму сучасної французької
мови.
Лінгвокогнітивний аналіз когнітивної модифікації концептів «homme»,
«femme», «habitation», «argent» у французькій мові, показав, що центром
тяжіння для стилістично маркованого відображення є «être humain / людина»
(homme і femme), її комплексне лінгвальне позиціонування у межах
стилістичної сфери. На протязі сорока років відбувалось уточнення і
деталізація семантики лексичних одиниць, які об’єктивують цей
мегаконцепт, що свідчить про розвиток концептуального наповнення
складаючих його когнітивних ознак і еволюцію концептуальної картини
світу французького етносу.
Дослідження та опис структури концептів «homme» і «femme» у
зазначений період, їх моделювання підтверджує, що вони є комплексними
утвореннями, стилістичний субконцепт яких віддзеркалює ставлення соціуму
до чоловіка і жінки. У концепті «homme» експресивно-оцінна складова
відбиває стабільність уявлень про чоловіка як хазяїна, умільця, захисника, що
втілюють його усталені риси у французькому етносі, а також імплікує суттєві
зрушення у негативному портретуванні образу чоловіка (п’яниця, деспот,
баболюб тощо).
167
Експресивно-оцінна складова концепту «femme» включає у себе
позитивний образ коханої, замужньої, молодої і красивої жінки, які
відображають когнітивні ознаки «особа», «жіноча стать», «вік»,
«зовнішність». Разом із тим, стилістичні найменування виявляють негативні
уявлення про жінку, що складають когнітивні ознаки «розпусниця»,
«скандалістка», «розлучниця».
Стилістична стратифікація вербальної сфери концепту «habitation»
також становить собою оцінну ділянку, вона суттєво трансформується й
еволюціонує з часом у відповідь на рух експресивно-оцінного уявлення у
свідомості носіїв мови. Кількісне збільшення стилістично маркованих
репрезентацій концепту «argent» підтверджує розвиток його
функціонального потенціалу, породження нових аспектів ментальних
структур у концептуальній картині світу французького етносу.
Отже, концепти «homme», «femme», «habitation», «argent», будучи
ключовими у французькій лінгвокультурі, віддзеркалюють особливості
історії, традицій, звичаїв французької спільноти. Вони є багатоплановими,
вагомими соціопсихологічніми поняттями, значущість яких усвідомлюється і
мотивується, насамперед, через фонові знання в межах національної
культури.
Сфера стилістично маркованих мовних знаків, образів, репрезентацій
на сучасному етапі є невичерпним джерелом збагачення лексикостилістичної системи сучасної французької мови. Зазначений процес
відбувається як за рахунок стилістично спрямованої переорієнтації
загальновживаних мовних одиниць, так і шляхом створення цілком нових,
автентичних для цієї сфери словотвірних елементів. Однак, при формуванні і
функціонуванні стилістичних ментальних моделей неможливо чітко
виокремити внутрішні та зовнішні системоформуючі фактори, оскільки
надані стилістичні системи відносяться до типу відкритих і перебувають у
стані постійного розвитку.
168
Загальною закономірністю розвитку стилістичної системи сучасної
французької мови є тенденція послаблення її стилістичного потенціалу за
рахунок розширення сфер функціонування її елементів, що виражається у
демократизації мови, переміщенні стилістично нижчих шарів і стильової
тональності мови в комунікативні сфери, які традиційно обслуговувались
мовною стилістикою вищих регістрів, лібералізації стилістичних засад
літературної мови з відходом від вже сформованого функціональностильового та стилістичного узусу, її фамільяризації (меншою
ригористичністю її канонів, ширшими можливостями для мовного
самовираження особистості, пошуками свіжих зображальних засобів
мовлення) та вульгаризації (зменшенням стильової відстані між уснорозмовною і книжно-писемною сферами функціонування мови). Ця
закономірність знаходиться у відношеннях прямої залежності з системою її
ментальних моделей, які відчувають на собі вплив загальних для всієї мови
закономірностей і характеризуються тенденцією до всепоглиблюючого
проникнення у їхній склад ненормованих лексичних елементів.
Результати проведеного дослідження свідчать про плідність
соціокогнітивного аналізу еволюції стилістичної норми на матеріалі
лексикографічних джерел та відкривають перспективи для подальшого її
вивчення з позицій лінгвопрагматичного, лінгвокомунікативного та
етнокультурологічного підходів, які сьогодні характеризують передову
вітчизняну і зарубіжну лінгвістичну думку.