Рега Данило Олексійович. Типологія футуристичних моделей у творчості Бруно Ясенського та Михайля Семенка

Краткое описание

Рега Данило Олексійович. Типологія футуристичних моделей у творчості Бруно Ясенського та Михайля Семенка.- Дисертація канд. філол. наук: 10.01.05, Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2014.- 247 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВАСИЛЯ СТЕФАНИКА»

На правах рукопису

РЕГА ДАНИЛО ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК 82.091 : 821.162.1+821.161.2

ТИПОЛОГІЯ ФУТУРИСТИЧНИХ МОДЕЛЕЙ У ТВОРЧОСТІ
БРУНО ЯСЕНСЬКОГО ТА МИХАЙЛЯ СЕМЕНКА

10.01.05-порівняльне літературознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Наукові керівники:
доктор філологічних наук,
професор

кандидат філологічних наук,
доцент
Коршунова Світлана Іванівна

Івано-Франківськ
2014
ЗМІСТ
Вступ.........................................................................................................................3-9
Розділ 1. Методологічно-інформаційне поле проблеми вивчення футуризму
1.1. Історіографія дослідження футуризму........................................................10-18
1.2. Українська рецепція футуризму...................................................................18-27
1.3. Польська рецепція футуризму......................................................................27-33
1.4. Методологічний інструментарій вивчення футуристичних моделей.......33-40
Розділ 2. Футуризм як художній дискурс
2.1. Теоретичне обґрунтування поняття “футуристична модель”...................41-48
2.2. Ґенеза футуризму...........................................................................................48-65
2.3. Реалізація стратегії впливів італійського футуризму на європейські літератури..............................................................................................................65-79
2.4. Футуристичні моделі в італійському та російському футуризмах: типологічний підхід...........................................................................................79-100
Розділ 3. Детермінація футуризму в Польщі та Україні
3.1. Виникнення футуризму в Польщі та Україні: контактно-генетичний
аспект.................................................................................................................101-127
3.2. Історико-типологічний вимір футуристичних моделей у маніфестографічному матеріалі Б. Ясенського та М. Семенка...................128-141
Розділ 4. Футуристичні моделі в поезії Б. Ясенського та М. Семенка: компаративний зріз
4.1. Індивідуальна модель поета-футуриста..................................................142-149
4.2. Модель візійної поезії футуризму............................................................149-159
4.3. Урбаністична модель футуризму..............................................................159-169
4.4. Любовна модель футуризму.....................................................................169-183
4.5. Мовна модель футуризму..........................................................................183-202
Висновки..........................................................................................................203-211
Список використаних джерел......................................................................212-236
Додатки.............................................................................................................237-247

Список литературы

ВИСНОВКИ
Кінець ХІХ — початок ХХ століття характеризується зміною парадигми в житті та літературі, яка отримала назву модерн, а в мистецтві — модернізм. Він включав у себе чимало мистецьких напрямів, сукупність найбільш радикальних із яких сформували його відгалуження — авангардизм. Одним із напрямів авангардизму був футуризм. Через призму вивчення футуризму стає можливим розкрити цілісну картину розвитку мистецтва початку ХХ століття. Футуризм завжди був об'єктом досліджень західноєвропейських філософів, істориків, літературознавців і мистецтвознавців, проте в Україні та Польщі з певних причин він залишався поза увагою дослідників, а особливо це стосується компаративних студій. Для компаративного дослідження творчостей Б. Ясенського та М. Семенка було обрано спільну площину - “футуристична модель”. Оскільки в літературознавчій термінології даний термін відсутній, ми вивели та обґрунтували це поняття, заповнивши, таким чином, теоретичну лакуну. Екстрапалюючи думки Н. Астрахан, М. Банька, С. Дубіша, Ю. Коваліва, Ю. Лотмана, О. Мельничука, С. Радіонової, О. Степанової, В. Штоффа була охарактеризована дефініція “футуристична модель”, яка є конструктом, який дешифрує змістово-інтенційні прояви футуризму, які викладені в маніфестах різних національних варіантів цього напряму та який на практиці втілювався у житті та творчості митців. При цьому вона характеризується строгістю дотримання задекларованих у маніфестах принципів, які передбачають відповідний погляд на світ, а також на предмети, які оточують митця. Кожен футурист був зобов'язаний на практиці втілювати “модель футуризму”. З іншого боку, він мав право по-своєму трактувати ту чи іншу модель, відтак творити модус - видозмінений варіант моделі, що, поряд із строгістю, вказує на гнучкість моделі.
Типологічний аналіз європейського футуризму, а також творчостей Б. Ясенського та М. Семенка дав підстави виокремити такі конструкти футуристичного світогляду: модель візійної поезії футуризму, індивідуальна модель поета-футуриста, футуристична модель суспільства, урбаністична модель футуризму, мовна модель футуризму, модель футуризму ставлення до історії і мистецтва, футуристична модель стосунків чоловіка та жінки, любовна модель футуризму.
Відзначено, що сукупність футуристичних моделей формують систему поглядів на навколишній світ, відображають переконання футуриста, його принципи пізнання і ціннісні орієнтири. Відтак було окреслено поняття “футуристичний світогляд”. Кожна окремо взята модель є частиною футуристичного світогляду, який разом із національними варіантами футуризму утворює футуристичну систему.
Доведено, що внаслідок подібних суспільно-історичних обставин (Перша світова війна, зростання самоусвідомленості народів, їхнє прагнення до мистецької незалежності) і внутрішньолітературних процесів (виникнення різноманітних напрямів, течій, шкіл), футуризм, у силу своєї гіперконтактності, мав усі шанси на те, щоб посісти вагоме місце в національних літературах багатьох країн Європи та світу. Проте кожна з них розвивалася настільки по-своєму, що футуризм відіграв роль каталізатора виникнення споріднених літературних напрямів, як-от вортицизму в Англії, ультраїзму в Іспанії та Аргентині, стрідентизму в Мексиці, креаціонізму в Чилі.
Простежено ґенезу футуризму та встановлено, що італійський лідер Ф.Т. Марінетті та інші учасники футуризму активно використовували зовнішні контакти (публічні виступи, переклади, знання мов, обмін книгами, листування і т.д.), а також через безпосередні та опосередковані впливи налагоджували міжкультурний діалог з метою популяризації футуристичних моделей.
Аналіз міжкультурних реляцій футуризму дозволив встановити, що шляхи поширення цього авангардного напряму в країнах Європи відрізнялися між собою. Превалюючим методом розвою футуризму було застосування прямих контактів, як це було в Франції, Англії, Німеччині. Натомість в Іспанії і Португалії футуризм ширився через переклади маніфестів Ф.Т. Марінетті та листування митців із лідером італійського футуризму.
З'ясовано, що в процесі рецепції футуристичних моделей, представники національних варіантів футуризму не тільки дотримувався проголошених у маніфестах принципів, але й по-своєму трактував різні моделі футуризму, що підтверджує модусність футуристичної моделі та її гнучкість. До прикладу, французька футуристка В. Де Сен-Пуан та учасники англійського вортицизму не приймали такі моделі італійського футуризму, як футуристична модель стосунків чоловіка до жінки, модель футуристичного ставлення до мистецтва та історії. Напротивагу, вони творили модуси моделей футуризму, що вказує на те, що футуризм не розвинувся у чистому своєму вигляді в жодному національному красному письменстві Європи.
Встановлено, що російський футуризм відіграв роль медіатора поширення італійського світогляду на слов'янський культурний простір. Це знайшло своє відображення у рецепції Б. Ясенським і М. Семенком футуризму як світогляду. На думку дослідників Г. Вервеса та Р. Матушевського, російський футуризм був іншим варіантом футуризму, напротивагу італійському. Російський футуризм детермінувався практично одночасно з італійським, адже для цього були наявні як зовнішні (швидкий обмін інформацією), так і внутрішні (митці-новатори-революціонери) умови у Росії та Європі. Футуризм у Росії, як і у решті країн, став відгуком на потребу суспільства. Він мав ряд як схожих, так і відмінних рис у порівнянні з італійським. Російський варіант футуризму відрізнявся, у першу чергу, організаційно, а також у меншій активності в написанні та виданні маніфестів. Порівнюючи моделі російського футуризму з моделями італійського футуризму, виявлено, що деякі моделі між цими двома варіантами футуризму є типологічно схожими, зокрема: індивідуальна модель поета-футуриста, модель візійної поезії футуризму, мовна модель футуризму. Пропагуючи театральність, агресивний стиль, епатаж і скандал у повсякденному житті, російські футуристи експериментували в царині мови. Випускаючи “слова на свободу”, вони відкривали нові можливості для експериментаторства зі словом і образом. Натомість модель футуристичного ставлення до мистецтва та історії, урбаністична модель футуризму та любовна модель футуризму є типологічно відмінними від тих, які пропагував Ф.Т. Марінетті.
Актуалізовано те, що модель футуристичного ставлення до історії і мистецтва попри декларативне заперечення російськими футуристами усього попереднього, все ж мала в собі певну особливість. коли багато хто з російських футуристів, вирісши на класиці російської літератури, не бажали викидати з історії визначних митців російської літератури (Б. Лівшиць) попередніх епох і навіть цікавилися історією народу, використовуючи це в своїй поезії (В. Хлєбніков).
Відмінністю у розумінні урбаністичної моделі між російськими та італійськими футуристами було те, що італійські футуристи вважали місто центром всесвітньої енергії і в своїй творчості вони відображали найменші його елементи (швидкість, звук, ритм). Натомість, окрім В. Маяковського, російські футуристи негативно ставилися до урбанізації і механізації життя, вбачаючи в цьому загрозу для людини.