ПРОБЛЕМА ФІКЦІЙНОСТІ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ В АНГЛОМОВНОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

Краткое описание

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙУНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

ДЕНИСЮК НАДІЯ РОМАНІВНА

УДК 82.09

ПРОБЛЕМА ФІКЦІЙНОСТІ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ
В АНГЛОМОВНОМУ ТА УКРАЇНСЬКОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ

10.01.06 теорія літератури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник —
доктор філологічних наук, професор
ГРОМ’ЯК Роман Теодорович

Тернопіль 2002

Зміст

Вступ.....................................................................................................................3
Розділ 1. Історико-функціональний аналіз становлення концепту
fiction” та його термінологічного вираження.................................18
1.1. Український досвід .....................................................................24
1.2. Зарубіжний досвід .......................................................................35
Розділ 2. Пошук термінологічних відповідників в українській
та англомовній версіях художнього світу........................................48
2.1. Контексти fiction”, fictional”, fictionality”, fictive”
в опозиції до truth”, truthfulness”, verisimilitude”....48
2.2. Праця І.Фізера Психолінґвістична теорія літератури
Олександра Потебні” як ключ до проблеми...................................117
2.3. Коментар і мотивація релевантних українських
еквівалентів до fiction”, fictional”, fictive”, truth”,
truthfulness”..123
Розділ 3. Теоретичні основи розгляду проблеми фікційності
художнього світу в сучасному літературознавстві........................132
3.1. Англомовна західна модель (АЗМ)..........................................133
3.2. Реструктуризація моделі художності літератури”
як вимислу” та умовності” в українському та російському
літературознавстві 90-х років ХХ століття....................................137
3.3. Деякі питання фікційності художньо-мистецького світу
митців слова в сучасних історико-літературних дослідженнях
(кілька прикінцевих спостережень)................................................153
Список використаних джерел..........................................................................170

ВСТУП
У період оновлення методологічної культури, яке протягом останніх десятиліть відбувається у світі, а особливо активно на пострадянському просторі з кінця другого тисячоліття, актуальним завданням науки є перегляд традиційних систем понять і відповідних їм термінів. Цей процес у літературознавстві пов'язаний насамперед з появою новаторських, оригінальних явищ у мистецтві слова і ряду теоретичних пропозицій, котрі вже оформилися в широковідомі школи і напрями в Західній Європі, США, Канаді, а також частково в орієнтальному світі. Праці авторитетних їх представників активно освоюються і в слов'янських культурах, презентуючись найчастіше польською, російською і чеською мовами. Деякі з них з'явилися також по-українськи. Отже, нові філософсько-естетичні, культурологічні, літературознавчі, мовознавчі концепції постають перед українськими філологами, учнівсько-студентською молоддю в різномовних версіях і найменше в українських перекладах. На книжковому ринку незалежної України, як і раніше, переважають російськомовні переклади праць провідних учених світу.
У цій ситуації виникає необхідність зіставлення чужомовних в оригіналах і перекладах версій літературознавчих текстів, розвитку, вдосконалення української терміносистеми, вироблення нових термінів і терміносполук, які були б еквівалентними засобами передачі основних понять, концептів і концепцій, запропонованих поза межами України. Перекладання теоретико-літературних (ширше літературознавчих) праць не менш складний процес, ніж переклад художніх текстів. На це свого часу звертав увагу Іван Франко, вимагаючи фаховості для доброго перекладу наукового твору”. Крім володіння щонайменше двома мовами, перекладач наукових праць має бути, твердив Франко, добре обзнайомленим із тою наукою, до якої обсягу належить перекладаний твір” [76, т.39, с.9]. Особлива компетенція” для такого перекладача запорука успішної діяльності у сфері науки, яка розвивається носіями різних мов у поліетнічних середовищах, у міжнаціональному спілкуванні.
Серед факторів, які спричиняють або посилюють певні труднощі при передачі українською мовою іншомовних літературознавчих досліджень, на перший план зараз виходить невідповідність термінологічних систем науки про літературу в пострадянському просторі та в англомовному світі, оскільки саме англійська мова тепер домінує в інтелектуальному середовищі, а також певні історично зумовлені соціально-психологічні феномени. Українська літературознавча термінологія донедавна істотно не відрізнялася від російської, що зумовлювалося спільними теоретико-методологічними засадами, історико-літературними традиціями, однотипним дидактично-методичним забезпеченням освітніх закладів. У багатонаціональному державному утворенні, яким були спочатку Російська імперія, а потім СРСР, це ставало звичним і здавалося самозрозумілим. Цілеспрямована державна політика на зближення народів і злиття” близькоспоріднених мов, на сформування т.зв. нової історичної спільноти радянського народу” призвела до того, що тепер ні російські, ні українські словники (у тім числі й галузеві термінологічні) не компенсують тих розбіжностей, які склалися за минулі роки між радянським” і буржуазним” літературознавством. Крім ідеологічного протистояння, національні традиції, зумовлені особливостями духовної культури різних народів, поступово вносили додаткові і відмінні конотації в понятійно-смислове наповнення навіть тих термінів, які мають спільне генетичне походження переважно грецько-латинське. До того ж різні етимологічні витоки тих лексем і словосполук, котрі згодом живили концепції та пропозиції культурно-освітніх діячів, що жили і творили в західноєвропейському, східнослов'янському та американському світах, все більше нарощували і поглиблювали невідповідності в понятійно-термінологічному апараті англомовного literary criticism” і вітчизняного” (у нашому випадку російського та українського) літературознавства навіть у традиційних варіантах аристотелівсько-позитивістської терміносистеми. Новітні ж теоретичні концепції, які стосуються мистецтва слова модернізму і постмодернізму, роблять подібний бар'єр майже нездоланним. Майже нездоланним” для тих, хто мало цікавиться етимологією термінів, розширенням семантичного поля понять, які цими термінами позначаються, використанням полісемії (зокрема, метафор) у національних терміносистемах.
Як показує досвід представників філологічної, культурно-історичної шкіл у літературознавстві, пильна увага до історії та семантики термінів завжди сприяла успішній науковій діяльності. Цю традицію успадкували і розвивали філософи, герменевтики, семіотики. Досить у зв'язку з цим згадати практику відомого американського літературознавця Р.Веллека [171; 172], німецького філософа Г.-Ґ.Ґадамера [24; 25], французьких гуманітаріїв широкого профілю Цв.Тодорова [69], Ж.Дерріди [28]. Всі вони більшою чи меншою мірою простежували історію термінів від найдавніших часів у різномовних вербалізаціях, звертали увагу на смислові втрати чи значеннєві переакцентації при їх перекладі з грецької на латинську мову чи передачу їх семантики новими мовами народів Європи німецькою, французькою, англійською, італійською. З цього погляду показовим є класичне дослідження нідерландського історика культури Йогана Гейзінги (18721945) Homo ludens” (Людина, що грається”). Завершена 1938 року, вона вийшла німецькою мовою в 1944 році. З цього видання перекладалася по-англійськи. Незадовго перед смертю Й.Гейзінга сам створив англомовну версію популярної вже праці, в якій вражає розділ Мовне вираження концепції гри”. Автор дуже докладно розробляв етимологічні аспекти, ретельно добираючи з найрізноманітніших джерел слова на позначення ігрової діяльності людей різної національності від санскриту до японської мови, від говірок Китаю до готських та англосаксонських відповідників. Він шукав прикладів, які, хоча по-різному виражали ідею гри, але фіксувалися словами, що відповідали англійському play [17, 36], котре етимологічно об'єднувало широкий спектр для означення всіх видів тілесної активності” [17, 48].
Не менш цікавою і повчальною для нас є праця Цв.Тодорова Теорії символів” (Париж, 1977), яка 1998 року з'явилася в перекладі Б.Нарумова російською мовою. Автор, пишучи по-французьки, постійно звертається до грецьких і латинських джерел, хоча вони до нього вже перекладалися французькою мовою, сам порівнює перекладні версії, уточнюючи смислові нюанси. Так же робить і російський перекладач, відразу попередивши читачів, що з метою збереження єдності термінології цитати в багатьох випадках подаються у перекладі з французької мови з одночасним відсиланням і до надрукованих раніше російських перекладів” [69, В-4]. Б.Нарумов далі часто ще окремо мотивує вибір того чи іншого слова, яке б точніше передавало суть і оригінальність коментарів Цв.Тодорова. Примітки перекладача, в яких рясніють грецькі, французькі, латинські і російські слова, зустрічаються майже на кожній сторінці. Вони відповідають задумові і способові мислення Цв.Тодорова. Задумавши виявити джерела семіотики з найдавніших часів, коли не існувало слова семіотика”, автор так пояснював смисл назви своєї праці Теорії символу”: Роз'єднаність дисциплін і розмаїття термінології заступило нам єдність однієї з найбагатших традицій в західноєвропейській історії. Я спробував показати насамперед безперервність цієї традиції і лише зрідка звертався до авторів, які користувалися терміном семіотика” [69, В-2]. Дослідник наголосив, що він писав історію утвердження ідей, а не історію їх виникнення”, тому звертав увагу на моменти сприймання, а не формулювання” ідей. Характерним є те, що розділ про часткові традиції, пов'язані з тривалим осмисленням символів, знаків і т.п., Тодоров розпочинає з Семантики”, як вона відбилася в працях Аристотеля. Ключові міркування грецького філософа про слова як символи душевних станів людей відомий семіотик рекомендує розглядати в світлі багатовікової полеміки про пізнавальні потенції імен (найменувань) і зв'язаної з нею проблеми природнього чи умовного походження мови” [69, 5]. Виділивши в окремі підрозділи Семантику” і Логіку”, Тодоров попередив, що така операція досить довільна, бо античні автори такого розмежування не робили” [69, 10]. Отже, висловлювання і слова своїх попередників дослідник ставить у відповідний контекст і простежує рух ідей, зіставляючи різні висловлювання, смисл яких скристалізувався згодом у відповідних термінах. Він свідомо залишає без розгляду певні напрямки міркувань давніх мислителів, якщо ці міркування не стосувалися зацікавлень Цв. Тодорова.
Ще виразніше подібну методику реалізує Ж.Дерріда у своїх деконструктивних текстах. Про це свідчить російський переклад праці Голос и феномен: введение в проблему знаков в феноменологии Гуссерля”, здійснений з англомовного тексту С.Г.Кашиною. Пишучи здебільшого французькою мовою, Ж.Дерріда вільно володіє англійською та німецькою. При наявності французьких перекладів праць німецького філософа Е.Гуссерля він користувався оригіналами, бо вважав, що в іншомовних перекладах втрачені зауважені ним смислові відтінки між поняттями Sinn (смисл), Bedeutung (значення), Zeichen (знак); Ausdruck (вираження), Anzeigen, Hinzeigen, Zeigen (різні модальності вказування) і не чітко виражені взаємопереходи між ними. У зв'язку з цим звертає на себе увагу таке зауваження Дерріди: Хотя мы и держим на подозрении признанные французские переводы, мы должны признать трудность их замены. И по этой причине наши замечания никоим образом не должны быть истолкованы как критика существующих и полезных переводов. И все же мы постараемся предложить разрешающий компромисс между комментарием и переводом, который подразумевается в текстах самого Гуссерля. Столкнувшись с такими трудностями, мы предпочтем оставить немецкое слово без перевода до тех пор, пока не попытаемся прояснить его с помощью анализа...” [28 ,30].
Подібну методику використав і випробував А. Карась, перекладаючи по-українськи дослідження сучасного американського філософа Дж.Ділі Основи семіотики” [29 ]. Сам Дж.Ділі, пишучи по-англійськи, використав німецький термін Umwelt”, докладно мотивуючи його потребу для загального вжитку у філософії та інтелектуальній культурі” [29,15]. Зі свого боку, український перекладач попередив читачів, додатково мотивуючи власну позицію. Денотатна основа поняття Umwelt, пояснює А.Карась, пов'язана зі значенням сприйняття, властивого біологічним видам, і його українським відповідником може бути слово видосвіт”, що поєднує в собі значення: світ виду”; знакова система видосприйняття; об'єктивний (об'єктний) світ як сукупність значень людського довкілля та досвіду і знань про нього. Зберігаючи авторське право на використання і поширення терміна Umwelt, залишаємо його без змін в українському перекладі” [29 ,14].
Отже, компроміс між коментарем і перекладом із спеціальним мотивуванням добору вербальних засобів української мови у процесі рецепції іншомовних текстів, які представляють оригінальні теоретичні концепції, вже апробований як ефективний спосіб міжнаціонального наукового спілкування. Цей спосіб передбачає взаємоопосередкування теоретичної рефлексії і фахового перекладу відповідних текстів з якоїсь галузі науки. Він відіграє важливу роль при укладанні галузевих антологій, хрестоматій, термінологічних словників, навчальних посібників для учнів і студентів.
На жаль, донедавна внаслідок ідеологічної конфронтації подібні видання мали або різко критичну спрямованість, або обмежувалися вітчизняним” досвідом. Тому питання про співвідношення понятійно-термінологічних систем радянського” та зарубіжного літературознавства розгорнуто не розглядалося, а при перекладах праць чи уривків з монографій зарубіжних вчених навіть марксистської орієнтації не мотивувався вибір того чи іншого термінологічного відповідника з лексичного складу рідної мови. Ілюстрацією сказаного може бути посібник The Idea of Literature. The Foundations of English Criticism” (M., 1979). Його англомовна назва по-російськи описана як Английский литературно-критический очерк”. Укладач і автор вступної статті, відомий фахівець з англійської літератури Д.М.Урнов так визначав завдання збірника: ...ввести читателя в круг важнейших идей английской критики, познакомить его со складом литературно-критического мышления англичан...” [159, З]. Свого часу це видання мало велике навчально-методичне значення, бо адресувалося читачам, які вже володіли певними спеціальними знаннями історії і теорії літератури. Його коментарі мали метою "оттенить борьбу критических идей, напомнить о конкретной исторической ситуации, столкновении различных точек зрения и тем самым выявить процесс формирования теоретических положений, оказавшихся особенно влиятельными” [159, 329]. Уривки з праць англійських літературознавців подавалися мовою оригіналу, коментувалися назви маловідомих творів, пояснювалися ситуації, в яких виникали й розгорталися суперечки англійських авторів, полеміки, що мали тривалу тяглість. Понятійно-термінологічних розбіжностей в російській літературній критиці та англійському Literary Criticism Урнов майже не коментував.
Незначний тираж цього видання, розрахованого на студентів англійської філології, низький рівень володіння англійською мовою у студентів, які вивчали рідну літературу, спричиняли мінімальний вплив такої книжки на ознайомлення радянських гуманітаріїв зі складом литературно-критического мышления англичан”. Підручники Теорія літератури” і Вступ до літературознавства” ні російською, ні українською мовою також не надавали належного значення релевантності понятійно-термінологічних національних систем і їх внутрішній систематиці. Зрушення в цьому аспекті в Україні розпочалися Літературознавчим словником-довідником” (1997) і підручником А.Ткаченка Мистецтво слова (вступ до літературознавства)” (1998), у Росії довідником Современное зарубежное литературоведение: Страны Западной Европы и США. Концепции, школы, термины” (1996), першим випуском Теории литературы” В.Хализева (1999), Литературной энциклопедией терминов и понятий” (2001). Названі видання уникали ідеологічної конфронтації, методологічної однобічності, тією чи іншою мірою в науковий обіг вводили нові терміни і поняття, праці зарубіжних авторів. Але особливо на цьому тлі виділяється хрестоматія, укладена Н.Д.Тамарченком Теоретическая поэтика: понятия и определения” (М., 2001). Вона укладена з матеріалів, перекладених з різномовних літературознавчих словників, довідників, підручників і посібників, а також із фахових монографій, присвячених відповідним літературознавчим проблемам. Мета такої хрестоматії дати в розпорядження викладача і студента відібрані з різних, не зв'язаних між собою джерел і водночас систематизовані визначення основних понять теоретичної поетики” [67, 5]. Такі матеріали укладач згрупував у чотири рубрики, виділивши, крім того, 36 тем, після яких поставив ряд запитань і завдань. Відповідаючи на запитання, виконуючи завдання, читач має можливість порівнювати різні трактування однієї і тієї ж проблеми, підходи до неї і способи вирішення проблеми. Отже, зіставний логічний аналіз різних дефініцій стає основною формою діяльності студентів, засобом активізації їх самостійного міркування. Визначення, теоретичні узагальнення, висновки, погляди різних учених перекладені автором і його співпрацівниками з польської, німецької, французької та англійської мов. На жаль, маємо тільки переклади-результати без будь-яких спроб їх мотивувати, хоча б вибірково відтворити процес перекладання, вказати на труднощі у виборі термінологічних відповідників. Такий підхід до подачі російськомовних цитат з іншомовних джерел практикується у тих випадках, де і без аналізу видно зросійщення англомовних зразків. Наприклад, подається цитата з англійського словника Dictionary of World Literary Terms” (Лондон, 1970) у такій версії: Художественная литература общий термин для всякого вымышленного повествования; произведения, которые хотя и могут быть тесно связаны с жизнью или реальными людьми или событиями, но как таковые созданы авторской фантазией. Художественная литература противостоит факту, как нечто не реальное, но выдуманное с целью обмануть, развлечь или учить благодаря своему способу изображения реальности” [67, 27]. Той, хто знає особливості англомовної терміносистеми, розуміє, що на початку цієї фрази в оригіналі вживається слово fiction.
Широко розповсюджене fiction у європейських мовах збережене в перекладі з польського джерела (Sierotwieński S. Słownik terminόw literackich, Вроцлав, 1966); Фикция. 1. Вымысел. В целом результат воображения, хотя отдельные элементы фикции всегда почерпнуты из действительности. В рамках письменности художественная литература в противопоставлении письменности научной, публицистике и т.п.” [67, 25].
Н.Д.Тамарченко справедливо відзначає, що в наш час, коли полнота информации и непредвзятость ее передачи (учет широкого спектра мнений) ценятся едва ли не больше, чем степень адекватности и глубины представленных суждений” [67, ], доцільність публікації укладеного ним посібника навряд чи може викликати сумнів. Цілком погоджуючись з московським ученим, додамо, що безсумнівною є доцільність розширення і поглиблення подібних досліджень. У цьому ж напрямку і визначається актуальність теми нашої дисертації, правомірність постановки проблеми, яка осмислюється в процесі розкриття цієї теми.
Уже перше ознайомлення з бібліографією англомовного літературознавства під час підготовки джерельної бази до Літературознавчого словника-довідника” протягом 1993-1994 pp. виявило величезну кількість праць, у структуру назви яких входить слово fiction”. Опрацювання тільки частини з них дозволило окреслити широту семантичного поля терміна fiction”, терміносполук із цим словом, спостерегти зв'язок його понятійно-смислового наповнення в різних контекстах з поняттям truth (правди, правдоподібності), з багатогранною проблематикою сутності мистецтва слова (літератури, белетристики) [27].
Виявилося, що частота вживання слова fiction і словосполучення fictional world співвідносна з російськими художественность, поэтический, художественный мир. А трактування семантики слова фікція” в російських і українських словниках дуже звужене і цілковито пов'язане зі суттю вимислу, вигадки. Натомість у польському і німецькому словниках і літературознавчих працях аналіз концепту фікції (фікційності) ніколи не зводився до фіктивності, а здебільшого провадив до кардинальних проблем людського пізнання, своєрідності уявного світу, творчості, міри достовірності продуктів людської свідомості. Так виник задум заглибитися у понятійно-термінологічний аспект тієї складної проблеми, яка на вербальному рівні стала звичною і начебто самозрозумілою. Адже вже з п'ятого класу ми запам'ятовуємо словосполучення художня література”, художній образ”, до яких повертаємось на перших уроках з української літератури в шостому і сьомому класах. Тексти, які пропонуються дітям чинними підручниками, містять чимало складних філософських та естетичних понять, мало зрозумілих і студентам [23, 16-23].
Такий задум ще більше утвердився, коли в працях, названих Художній світ Б.І.Антонича” [48], Художній світ української прози Г.Квітки-Основ'яненка” [12], Художній світ української імпресіоністичної повісті 20-х років XX ст.” [38], Художній світ романів Кена Кізі” [59], котрі з'явилися відповідно в 1995, 1996, 1999, 2002 роках, здійснено різні підходи до змістового наповнення концепту художній світ”, у них немає його дефініцій. До того ж в англомовних анотаціях авторефератів художній світ” перекладається як artistic world” (у трьох згаданих спочатку), а у четвертому випадку використано терміносполуку fictional world”. Там же йдеться і про fictional problem”, і про fictional style”.
Зрештою, тема дисертаційного дослідження окреслилась як Проблема фікційності художнього світу в українському та англомовному літературознавстві”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. У вищеназваному формулюванні теми дисертація виконувалася на кафедрі теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка, з якою співпрацює кафедра іноземних мов Тернопільського державного технічного університету ім. І.Пулюя, в річищі комплексного дослідження Проблеми рецептивної поетики і наратології в українсько-зарубіжних літературних зв'язках”. Група виконавців цієї колективної теми працює над укладанням українсько-російсько-німецько-французько-англійського літературознавчого словника, що обійматиме основні терміни, пов'язані з розкриттям специфіки мистецтва слова. Тема і план-проспект дисертації схвалені бюро Науково-координаційної ради при Інституті літератури ім.Т. Шевченка НАН України з проблеми Класична спадщина та сучасна художня література” (протокол №1 від 19 лютого 2002 року).
Мета роботи виявити закономірності становлення концепту художній (мистецький) світ”, особливості його понятійно-термінологічного вираження в українському та англомовному літературознавстві.
Для досягнення цієї мети ставилися і розв'язувалися такі конкретні завдання:
обстежити різнотипні українські, російські, англомовні словники, довідкові літературознавчі видання і встановити частотність вживання слів і словосполучень fiction/фікція; fictional world/художній світ; fiction/вимисел;
віднайти в українських і російських перекладних версіях англомовних літературознавчих текстів контекстуальні відповідники fiction, fictionality, fictive stance i fictional world;
окреслити семантичне поле fiction, fictional world;
систематизувати основні тенденції розкриття в англомовних теоретичних працях концептів fiction, non-fiction, fiction and truth, make-belief fiction; fiction and probability;
виділити в українських і російських літературознавчих працях філософсько-естетичний, логіко-семантичний, психолого-гносеологічний і філологічно-літературознавчий аспекти розгляду мистецького (образного, художнього) світу;
співвіднести логіку становлення концептів fictional world”, художній світ” і досвід їх понятійно-термінологічного вираження в англомовному та українському літературознавстві;
укласти англо-українсько-російський словничок термінів з проблеми fiction and truth/художній світ і художня правда з методичними рекомендаціями.
Об'єктом дослідження є українські, російські та англійські словники літературознавчих термінів, підсумково-проблемні монографії зарубіжних вчених, передусім праця Truth, Fiction, and Literature” Петера Ламарка і Стейна Г.Олсена (Оксфорд, 1996), хрестоматія антологічного типу The Idea of Literature. The Foundations of English Criticism” Д.М.Урнова, Антологія світової літературно-критичної думки XX ст.” М.Зубрицької, Теоретическая поэтика: понятия и определения” Н.Д.Тамарченка, а також тексти монографій українських літературознавців С.Павличко Теорія літератури”, Т.Гундорової ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація”, Б.Мельничука Випробування істиною. Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення)”, В.Моренця Національні шляхи поетичного модерну першої половини XX ст.: Україна і Польща”, Н.Торкут Проблеми генези і структурування жанрової системи англійської прози пізнього ренесансу (малі епічні форми та література факту”).
Предметом дослідження є понятійно-термінологічні співвідношення в українських та англомовних літературознавчих текстах, які стосуються проблеми художнього світу, зокрема, вираження і передачі теоретико-літературної рефлексії в процесі спілкування філологів-фахівців з ширшим загалом гуманітаріїв.
Теоретико-методологічна основа і методика дослідження.
Визначені мета і завдання дослідження, яке має міждисциплінарний характер, можуть бути реалізовані на основі системно-функціонального підходу до мистецтва слова рецептивно-комунікативного розуміння літературних і літературознавчих текстів. Тому за методологічну основу взято настанови контекстуалізму традиційної філології, деякі положення нового критицизму, рецептивної естетики і структурально-семіотичного літературознавства. Це й зумовило необхідність спиратися на ідеї і погляди таких учених, як В.Асмус, М.Бахтін, О.Білецький, О.Потебня, І.Франко, з одного боку, і водночас Р. Веллек, Ж.Дерріда, Г.-Ґ.Ґадамер, Р.Інґарден, В. Ізер, Цв. Тодоров, Р. Г. Яусс та ін. з другого, а в аспекті обраної теми звертатися до праць засновника фікціоналізму Ганса Файгінґера (Vaihinger) та його послідовників і критиків. Теоретичну базу для орієнтації в цій давній полеміці склали праці сучасних українських літературознавців В.Брюховецького, М.Гіршмана, Р.Гром'яка, М.Жулинського, М.Ігнатенка, Г.Клочека, М.Кодака, М.Наєнка, Д.Наливайка, А.Нямцу, Г.Сивоконя, Е.Соловей, А.Ткаченка, М.Ткачука, Н.Торкут, Л.Ушкалова, О.Червінської, Є.Черноіваненка, Н.Шляхової, Г.Штоня та ін. у зіставленні з поглядами російських (М.Гей, І.Ільїн, В.Новиков, І.Роднянська, Н.Тамарченко, В.Тюпа, В.Хализєв) і польських (М.Ґловінський, Г.Маркевич, Р.Нич, Я.Славінський) теоретиків літератури.
Методика роботи ґрунтується на поєднанні синхронного (філологічно-описового структурно-функціонального) і діахронного (історико-порівняльного, системно-типологічного) методів аналізу.
Наукова новизна роботи виявляється як у виборі її теми, матеріалу для зіставних спостережень, так і в результатах узагальнень. Уперше в українському літературознавстві співвіднесено понятійно-термінологічний апарат, що стосується базового концепту специфіки мистецтва слова (художній світ), зроблено спробу обґрунтувати релевантність терміносполук поетичний, мистецький, художній світ” і fictional world”, запропоновано як оптимальну для української літературознавчої терміносистеми концепцію фікційності мистецького світу письменника” (літературного твору).
Теоретична новизна дисертації зумовлює практичне значення такої праці. Її основні положення можуть використовуватись у вузівських загальних курсах Вступ до літературознавства”, Теорія літератури”, у спецкурсах і спецсемінарах, присвячених специфіці художньої літератури. Практична цінність нашої праці виявляється також у навчально-методичній спрямованості зібраного матеріалу і поданого в додатку у формі тримовного словника літературознавчих термінів, що стосуються аспектів дійсність і література”, реальність і вимисел”, правда і вигадка”, уявний світ”, правда, правдоподібність, фікційність”. Вони по-різному тлумач

Список литературы

С п и с о к в и к о р и с т а н и х д ж е р е л

1. Адмони В.Г. Поэтика и действительность. Из наблюдений над зарубежной литературой ХХ века. Л.: Сов. писатель, 1975. 310 с.
2. Аникин Г.В. Эстетика Джона Рескина и английская література ХIХ века. М.: Наука, 1986. 319 с.
3. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. М.: Высш. школа, 1985. 431 с.
4. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. Друге вид., доповн. / За ред. М. Зубрицької. Львів: Літопис, 2002. 831 с.
5. Аристотель. Поетика. К.: Мистецтво, 1967. 134 с.
6. Асмус В. Ф. Вопросы теории и истории эстетики. М.: Искусство, 1968. С. 11-36.
7. Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западно-европейской литературе. М.: Прогресс, 1976. 555 с.
8. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 444 с.
9. Белецкий А.И. Вымысел и домысел в художественной литературе, преимущественно русской // Белецкий А.И. Избр. труды по теории литературы. М.: Прогресс, 1964. С. 56.
10. Білецький Л. Основи української літературно-наукової критики. К.: Либідь, 1998. 408 с.
11. Бовсунівська Т. Історія української естетики першої половини ХІХ ст. К.: Видавн. дім Д.Бураго, 2001. 343 с.
12. Борзенко О.І. Художній світ української прози Г. Квітки-Основ’яненка. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. К.:Інститут літ-ри ім. Т.Г.Шевченка, 1996. 24 с.
13. Вельфлин Г. Основные понятия теории искусств. СПб.: Мифрил, 1994. 427 с.
14. Вінкельман Й. Про художній ідеал прекрасного. К.: Мистецтво, 1990. 307 с.
15. Вулф В. Власний простір. / Пер. з англ. К.: Видавничий дім Альтернатива”, 1999. 112 с.
16. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури. К.: Либідь, 2001. 488 с.
17. Гейзінга Й. Homo ludens. / Пер. з англ. К.: Основи, 1994. 250 с.
18. Гиршман М.М. Избранные статьи. Донецк, ООО Лебедь”, 1996. 160 с.
19. Гёте И.В. О правде и правдоподобии в искусстве // Гёте И.В. Собр. соч.: В 10 т. М.: Худож. лит., 1976. Т. 3. 718 с.
20. Горанов К. Художественный образ и его историческая жизнь. М.: Искусство, 1970. 210 с.
21. Григорьев А. Искусство и правда // Григорьев А. Собр. соч.: В 2 т. М.: Худож. лит., 1990. Т. 1. С. 88-94.
22. Гром’як Р.Т. Вивчення елементів теорії літератури. Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. 64 с.
23. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 297 с.
24. Ґадамер Г.-Ґ. Істина і метод. Основи філософської герменевтики. / Пер. з нім. К.: Юніверс, 2000. Т. 1. 464 с.; Т. 2. 478 с.
25. Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика. Вибрані твори. / Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 288 с.
26. Даль Вл. Толковый словарь живого великорусского языка. Т. IV. М.: Госиздат, 1955. 569 с.
27. Денисюк Н. Художній світ і художня правда. Fiction and Truth в українській та англійській терміносистемах. Тернопіль: Лілея, 2002. 104 с.
28. Деррида Ж. Голос и феномен. / Перевод с фр. СПб.: Алетейя, 1999. 208 с.
29. Ділі Дж. Основи семіотики. Друге доп. вид. / Пер. з англійської А.Н. Карася. Львів: Арсенал, 2000. 231 с.
30. Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). К.: Мистецтво, 1973. 435 с.
31. Домбровський В. Українська стилістика і ритміка. Золочів, 1923. 175 с.
32. Дрёмов А. К. Художественный образ. М.: Сов. писатель, 1961. 408с.
33. Дяков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти. К.: ВД КМ Academia”, 2000. 218с.
34. Дьяконова Н.Я., Яковлева Г.В. Философско-эстетические воззрения С.Т. Кольриджа // Кольридж С.Т. Избранные труды. М.: Искусство, 1987. С. 8-37.
35. Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. К.: Основи, 1998. 658 с.
36. Женетт Ж. Вымысел и слог (Fictio et dictio). Т.2. // Женетт Ж. Фигуры. В 2-х томах. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1998. 472 с.
37. Жеребкін В.Є. Логіка. 2 вид. Харків: Основа. Київ: Знання, 1998. 256 с.
38. Журба С.С. Художній світ української імпресіоністичної прози 20-х років ХХ ст. Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. К.: Інститут літ-ри ім. Т.Шевченка, 1999. 20 с.
39. Затонский Д.В. Модернизм и постмодернизм. Мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. Харьков: Фолио, 2000. 256 с.
40. Ігнатенко М.А. Генезис сучасного художнього мислення. К.: Наукова думка, 1986. 286 с.
41. Ковтун Е. Поэтика необычайного: Художественные миры фантастики, волшебной сказки, утопии, притчи и мифа. М.: Прогресс, 1999. 165 с.
42. Краткий словарь по эстетике. Книга для учителя. М.: Просвещение, 1983. С. 119-120.
43. Ласло-Куцюк М. Ключ до белетристики. Бухарест: Мустанг, 2000. 291 с.
44. Літературознавчий словник-довідник. / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. Київ: ВЦ Академія”, 1997. 752 с.
45. Литературная энциклопедия терминов и понятий. Гл. ред. А.Н.Николюкин. М.: НПК Интелвак”, 2001. 1600 стб.
46. Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: оновлення методологічної культури. К.: Інститут філософії НАН України, 2000. 304 с.
47. Льиз Д. Истинность в вымысле // Возможные миры и виртуальные реальности. М.: Прогресс, 1997. Вып.1. С 29-37.
48. Махно В.І. Художній світ Б.І.Антонича. Автор. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. К.: Інститут літ-ри ім. Т.Г.Шевченка, 1995. 24 с.
49. Медведюк Л.Г. Трансформація природи мистецтва та літератури в новітньому часі. Дисертація ... канд. філол. наук: 10.01.05. К.: Інститут літ-ри ім. Т.Шевченка, 2001. 197 с.
50. Мельничук Б. І. Випробування істиною. Проблема художньої та історичної правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення). К.: ВЦ Академія”, 1996. 272 с.
51. Миллер Б. Может ли вымышленный персонаж стать реальным? // Возможные миры и виртуальные реальности. М.: Прогресс, 1997. Вып.1. С. 34.
52. Михайлова А. О художественной условности. М.: Мысль, 1970. 62 с.
53. Моклиця М. Основи літературознавства. Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. 192 с.
54. Моренець В. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст.: Україна і Польща. К.: Основи, 2002. 327 с.
55. Новиков В. Художественная правда и диалектика творчества. М.: Сов. писатель, 1974. 520 с.
55а. Нямцу А. Фантастические парадоксы человеческого мира. Чернівці: Рута, 1998. 120 с.
56. Пінчук С.П., Регушевський Є.С. Словник літературознавчих термінів Івана Франка. К.: Наукова думка, 1966. 272 с.
57. Потебня А.А. Эстетика и поэтика. М.: Искусство, 1976. 614 с.
58. Романенчук Б. Азбуковник. Коротка енциклопедія української літератури. Т. 2. Філадельфія: Київ, 1973. 535 с.
59. Рошко М. Художній світ романів Кена Кізі. Ужгород: Мистецька лінія, 2002. 155 с.
60. Русско-английский словарь. / Под ред. О.С.Ахмановой. М.: Русский Язык, 1982. 766 с.
61. Світоглядно-методологічні інновації в західноєвропейській філософії. К.: Укр. центр духовної культури, 2001. 296 с.
62. Семиотика. / Сост., вступ. ст. Ю.С.Степанова. М.: Радуга, 1983. 636 с.
63. Сивокінь Г. Давні українські поетики. Друге вид. з додатками. Харків: Акта, 2001. 165 с.
64. Словник української мови: В 11 томах. / Під ред. І.К.Білодіда. Київ: Наукова думка. Т. 10. 1979. 658 с.; Т. 11. 1980. 699 с.
65. Стеблин-Каменский М.И. Заметки о становлении литературы (к истории художественного вымысла) // Стеблин-Каменский М.И. Историческая поэтика. Л., 1978. С. 48.
66. Сучков Б. Л. Исторические судьбы реализма // Сучков Б.Л. Собр. соч.: В 3-х томах. Т. 1. М.: Худ. литература, 1984. 511 с.
67. Теоретическая поэтика: Понятия и определения. Хрестоматия. / Автор-составитель Н.Д.Тамарченко. М.: Росс. гос. гуманитарный ун-т, 2001. 467 с.
68. Ткаченко А. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства). К.: Правда Ярославичів, 1998. 448 с.
69. Тодоров Цв. Теории символа / Перевод с француз. М.: Дом интеллектуальной книги, Русское феногеног. общ-во, 1998. 408 с.
70. Торкут Н.М. Проблеми генези і структурування жанрової системи англійської прози пізнього ренесансу (малі епічні форми та література факту”). Запоріжжя: ЗДУ, 2000. 406 с.
71. Уилсон М. Живи с молнией. М.: Правда, 1990. 476 с.
72. Ушкалов Л. Світ українського барокко. Харків: Око, 1994. 112 с.
73. Уэллек Р., Уоррен О. Теория литературы. М.: Прогресс, 1978. .....с.
74. Фізер І. Психолінґвістична теорія літератури Олександра Потебні. Метакритичне дослідження. К.: Обереги, 1996. 192 с.
75. Философская энциклопедия: В 5 томах. Т. 5. М.: Сов. энциклопедия, 1970. 740 с.
76. Франко І. Зібрання творів: У 50-ти томах. К.: Наукова думка. Т. 28. 1980. С. 176 195; Т. 30. 1981. С. 214 218; Т. 31. 1981. С. 46; Т. 39. 1983. С. 7 20.
77. Хализев В.Е. Теория литературы. М.: Высшая школа, 1999. 398 с.
78. Черноиваненко Е.М. Литературный процесс в историко-культурном контексте. Одеса: Маяк, 1997. 712 с.
79. Чернышова Т. Природа фантастики. Иркутск, 1984. 64 с.
80. Янская И.С., Кардин Э.В. Пределы достоверности. Очерки документальной литературы. М.: Прогресс, 1981. 217 с.
*****
81. Abrams M.H. The Glossary of Literary Terms. Harcourt Brace College Publishers, 1985. 336 р.
82. Barnet S., Berman N., Burto W. A Dictionary of Literary Terms. Boston Toronto, 1960. 96 р.
83. Beardsley M.C. Fiction as Representation // Synthese, 46. 1981. P. 291-313.
84. Blackburn S. Spreading the World. Oxford, 1984. 110 p.
85. Booth W.C. The Rhetoric of Fiction. Chicago-London, 1961. 455 p.
86. Boruah B.H. Fiction and Emotion. Oxford, 1988. 86 p.
87. Culler J. Teoria literatury / Przet. M.Bassai. Warszawa, 1998. 165 p.
88. Currie G. What is Fiction? // Journal of Aesthetics and Art Criticism, 43. 1985. P. 385-392.
89. Currie G. Fictional Names // Australasian Journal of Philosophy, 66. 1988. P. 471-88.
90. Currie G. The Nature of Fiction. Cambridge, 1990. 105 p.
91. Devitt M. Realism and Truth. Princeton, NJ, 1984. 79 p.
92. Doležel L. Mimesis and Possible Worlds // Poetics Today. 1988. z.3 (9) s. 481.
93. Eagleton T. Literary Theory: An Introduction. Oxford, 1983. 98 .p.
94. Eaton M.M. The Truth Value of Literary Statements // British Journal of Aesthetics, 12. 1972. P. 163-174.
95. Elliot R. K. Poetry and Truth // Analysis, 27. 1966-7. P. 77-85.
96. Encyclopedia of Contemporary Literary Theory: Approaches, Scholars, Terms // R. Makaryk. General Editor and Compiler. University of Toronto Press, 1997. 656 p.
97. English Heritage Dictionary. N.Y., 1969. 448 p.
98. Falck C. Myth, Truth and Literature. Cambridge, 1989. 234 p.
99. Fizer J. Alexander A. Potebnja’s Psycholinguistic Theory of Literature. A Metacritical Inquiry. Harvard University, 1986. 164 p.
100. Foley B. Telling the Truth: The Theory and Practice of Documentary Fiction. Ithaca; L., 1986. 132 p.
101. Gale R.M. The Fictive Use of Language // Philosophy, 46. 1971. P 29.
102. Głowiński M., Kostkiewiczowa T., Okopień-Sławińska A., Sławiński J. Słownik terminów literackich / Pod red. J.Sławińskiego. Wyd. 3. Wyd-wo im. Ossolińskich, 1998. 706 s.
103. Goodman N. The Language of Art. London, 1969. 150 p.
104. Goodman N. Ways of Worldmaking. Brighton, 1978. 129 p.
105. Goodman N. Fiction for Five Fingers // Philosophy and Literature, 6 1982. P. 162 164 .
106. Graff G. Literature Against Itself: Literary Ideas in Modern Society. Chicago, 1979. 179 p.
107. Hacking I. The Emergence of Probability. Cambridge, 1975. 216 p.
108. Hart H. L. A. The Concept of Law. Oxford, 1961. 187 p.
109. Hartman G. Criticism in the Wilderness. New Haven, Conn., 1980. 196 p.
110. Hawsaw B. Fictionality and Fields of Reference. Remarks on a Theoretical Framework // Poetics Today. 1984. P 76.
111. Hemmings F.W.J. The Age of Realism. The Pelican Guide to European Literature. Harmondsworth, 1974. 298 .p.
112. Hobsbaum Ph. A Theory of Communication . London, 1970. 160 p.
113. Horwich P. Truth. Oxford, 1990. 212 p.
114. Hospers J. Meaning and Truth in the Arts. Chapel Hill, NC, 1946. 174 p.
115. Hospers J. Literature and Humane Nature // Journal of Aesthetics and Art Criticism, 17. 1958-1959. P.45-57.
116. Hospers J. Implied Truth in Literature // Journal of Aesthetics and Art Criticism, 19. 1960-1961. P. 37-46.
117. Hospers J. Introductory Reading in Aesthetics . New York, 1969. 198 p.
118. Inwagen Peter van. Creatures of Fiction // American Philosophical Quarterly, 14. 1977. P. 299-304.
119. Inwagen Peter van. Fiction and Metaphysics // Philosophy and Literature, 7. 1983. P. 67-77.
120. Isenberg A. The Problem of Belief // Journal of Aesthetics and Art Criticism, 13. 1954-5. P. 395-407.
121. James H. ‘The Art of Fiction’ and Other Essays. New York, 1948. 280 p.
122. Kermode F. Essays on Fiction. London, 1983. 243 p.
123. Lamarque P., Olsen S. Truth, Fiction and Literature. A Philosophical Perspective. Oxford: Clarendon Press, 1994. 481 p.
124. Lerner L. The Truest Poetry. London, 1960. 276 p.
125. Lewis D. Truth in Fiction // American Philosophical Quarterly, 15. 1978. P. 37-46.
126. Lewis D. On the Plurality of Worlds. Oxford, 1986. 210 p.
127. Literaturwissenschaftliches Lexicon. Grundbegriffe der Germanistik. Berlin: Erich Schmidt Verlag, 1997. 372 s.
128. Literatura, Teoria, Metodologia. Warszawa: Wyd-wo UW, 1998. 360 s.
129. Łebkowska A. Fikcja jako możliwość. Kraków: Universitas, 1991. 188 s.
130. Mailloux S. Interpretive Conventions. The Reader in the Study of American Fiction. Oxford, 1986. 215 p.
131. Markiewicz H .Fikcja w dziele literackim a jego zawartośc poznawcza // Henryk Markiewicz. Głόwne problemy wiedzy o literaturze. Krakόw: Wyd-wo literackie, 1988. 406 s.
132. Markiewicz H. Fikcja powieściowa i jej odniesienia do rzeczywistości // Markiewicz H. Teoria powieści za granicą. Od początków do schyłku XX wieku. Warszawa: Wyd-wo naukowe PWN, 1995. S. 405-429.
133. Martin G. A New Look at Fictional Reference // Philosophy, 57. 1982. P. 223-236.
134. McCormick P. Moral Knowledge and Fiction // Journal of Aesthetics and Art Criticism, 41. 1982-3. P. 399-410.
135. McCormick P. Fictions, Philosophies and the Problems of Poetics. Ithaca, NY, 1988. 315 p.
136. Mellor D.H. On Literary Truth // Ratio, 10: 1. 1968. P. 150-168.
137. Mew P. Metaphor and Truth // British Journal of Aesthetics, 11. 1971. P. 189-195.
138. Mew P. Facts in Fiction // Journal of Aesthetics and Art Criticism, 31. 1973. P. 329-337.
139. Miller R.W. Truth in Beauty // American Philosophical Quarterly, 16. 1979. P. 317-326.
140. Miłkowski T. Praktyczny słownik terminów literackich. Warszawa: Delta, [Без року]. 245 s.
141. Nelson W. Fact or Fiction: The Dilemma of the Renaissance Story-teller. Cambridge, Mass., 1973. 254 p.
142. Newsom R. A Likely Story: Probability and Play in Fiction. London, 1988. 163 p.
143. Novitz D. Knowledge, Fiction and Imagination. Philadelphia, 1987. 232 p.
144. Ohmann R. Speech Acts and the Definition of Literature // Philosophy and Rhetoric, 4. 1971. P. 1-19.
145. Prado C. G. Making Believe: Philosophical Reflections on Fiction. Westport, Conn., 1984. 218 p.
146. Richards I.A. Principles of Literary Criticism (2nd ed.). London, 1926. 314 p.
147. Riffaterre M. Fictional truth. Baltimore, 1990. 220 p.
148. Rorty R. Contingency, Irony, and Solidarity. Cambridge, 1989. 186 p.
149. Routley R. Some Things Do Not Exist // Notre Dame Journal of Formal Logic, 7. 1966. P. 251-276.
150. Ryle G. Imaginary Objects // Proceedings of the Aristotelian Society, Suppl. Vol. 12. 1933. P.18-43.
151. Searle J.R. Speech Acts: An Essay in the Philosophy of Language. Cambridge, 1969. 364 p.
152. Searle J.R. Expression and Meaning: Studies in the Theory of Speech Acts. Cambridge, 1979. 412 p.
154. Siebenschuh W.R. Fictional Techniques and Factual Works. Athens (Ga), 1983. 144 p.
154. Sirridge M.J. Truth from Fiction? // Philosophy and Phenomenological Research, 35. 1974-1975. P. 453-471.
155. Sławiński J. Prace wybrane. T. 2. Kraków: Universitas, 1998. 245 s.
156. Sörbom G. Imagination and Art // Richard Woodfield (ed.), Proceedings of the XI th International Congress in Aesthetics. 425 p.
157. Sparshott F.E. Truth in Fiction // Journal of Aesthetics and Art Criticism, 26. 1967. P. 3-7.
158. Stern J.P. On Realism. London, 1973. 375 p.
159. The Idea of Literature: The Foundations of English Criticism. Moscow: Progress Publishers, 1979. 413 p.
160. The New American Roget’s College Thesaurus in Dictionary Form, ed. by Philip D. Morehead. N.Y., 1995. 574 p.
161. Trilling L. The experience of Literature. Fiction. A Reader with Commentaries. New York: Columbia University, 1967. 387 p.
162. Trilling L. Literary Criticism. An Introductory Reader. New York: Columbia University, 1970. 629 p.
163. Urmson J.O. Fiction // American Philosophical Quarterly, 13. 1976. P. 153-157.
164. Vaihinger H. The Philosophy of ‘As If’. / Trans. C. K. Ogden (2nd ed.). London, 1935. 415 p.
165. Walsh D. Literature and Knowledge. Middletown, Conn., 1969. 332 p.
166. Walton K.L. Fiction, Fiction-Making and Styles of Fictionality // Philosophy and Literature, 7. 1983. P. 78-88.
167. Walton K.L. Do We Need Fictional Entities? Noted towards a Theory // Aesthetics: Proceedings of the Eighth International Wittgenstein Symposium. Vienna, 1984. P. 179-192.
168. Walton K.L. Mimesis as Make-Believe. Cambridge, Mass., 1990. 290 p.
169. Webster’s New World Thesaurus, ed. by Charlton G. Laird. N.Y., 1974. 530 p.
170. Weitz M. Truth in Literature // Revue internationale de philosophie, 9. 1955. P. 116-129.
171. Wellek R. Concepts of Criticism. New Haven, Conn., 1963. 219 p.
172. Wellek R. Discriminations: Further Concepts of Criticism. New Haven and London: Yale Univ. Press., 1971. 387 p.
173. White H. Topics of Discourse: Essays in Cultural Criticism. Baltimore, 1978. 156 p.
174. Wilson M. Live with Lightning. Moscow: Foreign Languages Publ. House, 1957. 624 p.
175. Wolfe G. Critical Terms for Science Fiction and Fantasy: A Glossary and Guide to Scholarship. N.Y., 1986. 287 p.
176. Wolterstorff N. Worlds of Works of Art // Journal of Aesthetics and Art Criticism, 35. 1976. P. 121-132.
177. Wolterstorff N. Works and Worlds of Arts. Oxford, 1980. 290 p.

178. Woods J. The Logic of Fiction: A Philosophical Sounding of Deviant Logic. The Hague, 1974. 326 p.