МІФОЛОГІЧНІ МОТИВИ В УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗКАХ ПРО ТВАРИН

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КАРПЕНКО СВІТЛАНА ДМИТРІВНА

УДК: 398.21

МІФОЛОГІЧНІ МОТИВИ
В УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗКАХ ПРО ТВАРИН

10.01.07 фольклористика

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Таланчук Олена Михайлівна
доктор філологічних наук,
професор

Київ 2004

ЗМІСТ

ВСТУП ------------------------------------------------------------------------------------------------3

РОЗДІЛ 1
ГЕНЕЗА ЖАНРУ КАЗКИ ПРО ТВАРИН У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ КОНТЕКСТІ---------------------------------------------------------------------------------------- 11
1.1. Дослідження жанру казок про тварин---------------------------------------- 11

1.2. Еволюція друкованих текстів українських народних казок про тварин---------------------------------------------------------------------------------------------- 34
РОЗДІЛ 2
СИНХРОНІЧНИЙ ЗРІЗ ЖАНРУ КАЗОК ПРО ТВАРИН-------------------------------46

2.1. Структурні особливості українських народних казок про тварин-46
2.2. Трікстер та його трюки в українських народних казках про тварин-----------------------------------------------------------------------------------------------81
РОЗДІЛ 3
ДІАХРОНІЧНИЙ ЗРІЗ ЖАНРУ КАЗОК ПРО ТВАРИН------------------------------101
3.1. Обмінні відносини між людиною і тваринним світом ---------------107
3.2. Походження рослинної жертви для тварин-------------------------------120
3.3. Сюжети, засновані на протистоянні свійських і диких тварин---125
3.4. Змагання між дикими тваринами--------------------------------------------- 148
3.5. Тотемне начало казок про тварин (жрецькі” сюжети)--------------153

ВИСНОВКИ--------------------------------------------------------------------------------------165
ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА ---------------------------------------------------------------171

ВСТУП
В процесі формування людини як особистості та громадянина не останнє місце посідає народна творчість з усіма її складовими, зокрема звичаєвим та обрядовим колами, що наскрізно пронизують як життя певного соціуму, так і життя кожного індивіда. Культурні надбання нашого народузаслуговують на вивчення та поширення у світовому просторі й через наукові джерела, тому що політична незалежність ще не робить нас духовно незалежними від чужих культурних впливів.
Становлення України як держави (початок ХХ ст.), республіки в складіімперії (впродовж ХХ ст.) та нового державоутворення (кінець ХХ ст.) призвело до виникнення наукових досліджень саме з української народної творчості. Світове визнання української самобутності як нації з власною історією, звичаями, традиціями та культурою стало наріжним каменем у націєтворчому процесі утвердження України серед інших держав світу. Все це викликало інтерес до етнічного коріння.
Стрімкий розвиток українознавчих наук, постановка та виконання науковцями складних завдань у межах наукових програм призвели до виникнення досліджень в області українознавства. В системі сучасних загально-світових засад у розвитку та формуванні націєтворчих процесів назріла тема накопичення фольклористичних знань із метою реконструкції духовних надбань етносу та ствердження його самобутності в світовому етнічному потоці.
Фольклористика, як складова українознавчих наук, системно вивчає синхронічний та діахронічний зрізи різних жанрів народної творчості, не обминувши своєю увагою й казок про тварин. Визначення казкового жанру як джерела народного світогляду та світосприйняття створило засади для наукових досліджень у цій галузі. Проведені О.Потебнею, М.Сумцовим, Г.Булашевим, В.Клінгером та іншими широковідомими науковцями дослідження у цьому напрямку й були спрямовані на вирішення питання походження як тваринного епосу”, так і казок про тварин зокрема. Зауважимо, що розвиток цього явища відбувався невідривно від історичногосуспільного прогресу.
Дане дослідження присвячене проблемі, яка вже півтора століття дискутується у фольклористиці, філософії, психології, фактично започаткованій Е.Тайлором та Дж.Фрезером на матеріалах світового фольклору, обрядовості та звичаєвості.
Актуальність дослідженнявизначається назрілою потребою в науці дослідити міфопоетичні особливості казок про тварин, що досі не було предметом окремої наукової праці.
Ґрунтовні дослідження казки як фольклорного жанру успішно розвивалися вже на початку ХІХ ст. Настав час звернутися до генезису витоків цього творчого процесу, а це неможливо без урахування здобутків суміжних дисциплін (археологія, релігієзнавство, філософія, психологія, етнографія) та дослідження розвитку уявлень пращурів про світ, що втілилися в традиції та обряди.
Актуальність теми посилюється також її недостатньою науковою розробкою в історичній літературі (історіографічний огляд щодо предмету дослідження зроблено в першому розділі дисертації). Обрана тема в задуманому плані ще не була об’єктом спеціального дослідження, не зважаючи на її актуальність у науковому і практичному значенні. Тому назріла потреба її розробки на основі археологічних, історичних та фольклорних матеріалів з урахуванням сучасних підходів до наукового дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.Дисертаційна робота виконана в межах програми Дослідження проблематики українознавства в системі сучасних загально-світових тенденцій у розвитку націєтворчих процесів” науково-дослідних робіт Центру українознавства Науково-дослідної частини Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Об’єкт дослідження.Об’єктом даного дослідження стали українські народні казки про тварин, тому що вони містять інформацію, що накопичувалася протягом тривалого історичного часу і передавала від покоління до покоління етнічнозначущі життєтворчі елементи.
Залучення новітніх методик дослідження фольклорних текстів, археологічних матеріалів періоду Давньої Русі та етнографічних розвідок науковців, що розкривали етапи формування культури українського народу в діахронію та синхронію, надасть можливість знайти в казках про тварин елементи давніх обрядів і ритуалів, що обумовлюють існування міфологічних мотивів у цьому жанрі.
Предмет дослідження.Предметом дослідження виступають казкові сюжети, що не мають фабульного забарвлення та авторських трансформацій. Дані тексти вважаються фольклорними згідно з академічними збірниками казок.
Хронологічні межі дослідження. Хронологічні межі дослідження сягають часів палеоліту завдяки археологічним матеріалам, що вказують на існування обрядів та ритуалів пов’язаних із тваринами. Проте збірники досліджуваних фольклорних текстів казок про тварин датуються серединою ХІХ ст. таХХ ст.
Теоретична база.В своїх роботах О.Фрейденберг та О.Лосєв неодноразово говорили про міфічну основу казок, проте під міфічними рисамисховані різні обряди та світобачення людських епох, а основою всього є уявлення про єдність природи і людини, генетичні засади розвитку культури.
Певною мірою на напрямок дослідження вплинули ідеї та методологічні принципи, закладені в працях О.Потебні, М.Сумцова, В.Топорова, А.Байбуріна, М.Бахтіна, Д.Зеленіна, Дж.Фрезера та А.ванГеннепа; психоаналітиків З.Фройда та К.Юнга; структураліста-антрополога К.Леві-Строса.
Робота базується на працях В.Проппа Історичні корені чарівної казки”, Морфологія казки”; І.Березовського Казки про тварин”; В.Євсюкова Міфи про світотворення”; Дж.Фрезера Золота гілка”; З.Соколової Тварини в релігіях”; О.Гури Тварини в системі міфологічних уявлень слов’ян”; В.Анікіна Російська народна казка”; Н.Вєдьорнікової Російська народна казка”;Е.Мелетинського Поетика міфа”; І.Крука Східнослов’янські казки про тварин”; Л.Дунаєвської Українська народна казка”, В.Давидюка Первісна міфологія українського фольклору”; Л.Виноградової та С.Толстої До проблеми ідентифікації та порівняння персонажів слов’янської міфології”.
Джерельною базою дослідження стали численні монографії, архівні матеріали, збірники статей, словники, покажчики, фольклорні тексти, журнальні статті.
Мета і завдання дослідження.Метою дослідження стало встановлення наявності міфологічних мотивів в українських народних казках про тварин.
У ході реалізації поставленої мети визначено такізавдання:
- встановити генезисжанру казок про тварин через огляд напрацьованих попередниками матеріалів;
-структурувати українські народні казки про тварин за сучасними науковими методиками;
-висвітлити основні структурні компоненти сюжету казки про тварин через функціонуючі у ньому семантичні ознаки та трікстерське начало (трюки);
-встановити образ трікстера в досліджуваному жанрі;
-з’ясувати існування зв’язку українських народних казок про тварин із ритуально-обрядовою дійсністю;
-визначити міфологічні основи казкового жанру;
- простежити динаміку архаїчних нашарувань в образах і мотивах аналізованих текстів.
Методи дослідження.В даному дослідженні застосування історико-генетичного методу зумовлено тим, що будь-яке фольклорне явище є наслідком ендогенних (динамічних) процесів у розвитку первісного суспільства. Цей метод передбачає зіставлення фольклорних явищ у межах одного жанру. Оскільки історичність передбачає дослідження в синхронію та діахронію, то робота залучає і структурно-типологічнийта структурно-семіотичний метод.
Типологія у фольклорі є проявом постійно діючих законів, що безперервно розвиваються, варіюються та мають універсальний характер, тому типологічні зв’язки є домінантами відносно інших видів.
Основним принципом фольклорної творчості є багаторазове відтворення архаїчних моделей. Методичні прийоми побудови різнорідних структурних моделей передбачають використання основних елементів системи (можливо, на рівні образів), їх диференційних ознак, мотивів і тем, визначення відношень між елементами та їх дистрибуції (ієрархічність, ядерність).
Методи компаративістики, структуралізму та історико-генетичний метод у поєднанні створили умови для нетрадиційного підходу в дослідженні жанру казки та відкрили нові горизонти у вирішенні проблеми походження жанру, фольклорних мотивів у ньому, генезису дійових осіб, їх ритуально-обрядового значення в народній творчості.
Наукова новизна дослідженняполягає в тому, що
-по-новому розглянуто поетичну трансформацію первісних релігійних уявлень у контексті української народної казки про тварин;
-проведено структурний аналіз досліджуваного жанру;
-досліджено міфологічні елементи казки не просто як генезису певних мотивів, а шляхом зіставлення сюжетів;
- обґрунтовано їх поетичну функцію в оповіді на основі певних міфологем світового фольклору;
- поглиблено висновки попередників про існування тотемно-міфологічних мотивів у казковому жанрі.
Теоретичні результатидисертації полягають у- розробці методів аналізу процесів розвитку та побутування народних казок про тварин;- розгляді поетики казок про тварин у контексті світових міфологічних сюжетів та символів.
Практичне значення отриманих результатівполягає у можливості використання обґрунтованих у ній положень та висновків, а також залучення нового джерельного матеріалу при написанні науково-узагальнюючих праць про українську народну казку, науково-методичних посібників, підручників з фольклористики, при розробці лекційних та спеціальних курсів, у роботі академічних і галузевих науково-дослідних установ, центрів фольклору та українознавства, в педагогічно-виховній та навчальній діяльності. Опрацьований матеріал має важливе значення для дослідження специфіки жанру казок про тварин, для подальшого поглибленого вивчення проявів тотемізму в українських народних казках.
Апробація основних положень дисертаціїпроводилася на наукових конференціях Україна на межі тисячоліть” (Київ, 19-20 листопада 2002 р.), Українство у світі: традиційність культури та спільнотні взаємини” (Київ, 29-30 травня 2003 р.), міжнародній науковій конференції Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 14 квітня 2004 р.), науково-практичній конференції "Європейські орієнтири освіти України в умовах глобалізації" (Біла Церква, 4-6 червня 2004 р.),на засіданнях Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації.Основні положення та результати дослідження викладено у статтях:
1.Карпенко С.Д.Зв'язок українських народних казок про тварин із соціальною і побутовою дійсністю // Система і структура східнослов'янських мов: Зб. наук. пр. К.: Знання, 2002 . С.113-118.
2.Карпенко С.Д.Явище тотемізму в українських народних казках про тварин // Українознавство. / Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. / Вип. 6. К.: ВПЦ "Київський університет", 2002. С.39-45.
3.Карпенко С.Д.Прояви зв'язків українських народних казок про тварин із тотемізмом//Література. Фольклор. Проблеми поетики. Вип. 17: Зб.наук.пр. К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. С.142-150.
4.Карпенко С.Д.Генезис жанру казки про тварин. Сучасне бачення // Українознавство. / Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. / Вип. 8. К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. С.10-13.
5.Карпенко С.Д.Методологічні засади формування сучасних досліджень на прикладі фольклорного жанру казок про тварин // Європейські орієнтири освіти України в умовах глобалізації (матеріали науково-практичної конференції, 4-6 червня, 2004 рік, м. Біла Церква) Біла Церква, 2004. С.43-48.
6.Карпенко С.Д.Структурний метод дослідження казок про тварин // Літературознавчі студії. Вип. 9: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. С.120-125.
Структура дисертації.Мета, предмет і завдання дослідження зумовили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 193 сторінки, із них 170 сторінок основного тексту, бібліографія складається з 287 позицій і подана на 21 сторінці.

Список литературы

Висновки
Проведене дослідження виправдало мету та завдання і дає підстави для таких висновків:
1. Фольклорний текст казки це інформаційно-історичний елемент народної культури, який заслуговує на серйозне вивчення із використанням фактажу та пильного аналізу варіативного спектру.
2. Казки про тварин правдиво і образно змальовують народний побут, звичаї, різні сторони громадської і господарської діяльності людей (Г.Сухобрус), визначають їх своєрідність (І.Березовський), проте у наукових джерелах менше уваги звернено на міфологічні мотиви у фольклорних текстах про тварин.
3. Дослідженням підтверджена доцільність та визначені основні напрямки подальшого розвитку наукових тем, незамінність змістових розшифрувань жанру у дидактиці. Нині текстовий аналіз казок про тварин, частково здійснений В.Клінгером, І.Березовським, Л.Дунаєвською та В.Давидюком, є недостатнім для вироблення фундаментальних висновків стосовно природи жанру та його локальних особливостей. Виникає потреба у проведенні аналізу текстів, визначенні спектру ритуальних та обрядових дійств, відображених у казкових сюжетах.
4. Аналіз у синхронію та діахронію дозволив охопити можливі варіанти фольклористичних досліджень. Казки про тварин синхронно відображають суспільні відносини у чотирьох статусах: індивідуальному, сімейному, соціальному та локальному. У діахронічному плані цей різновид жанру казки має ритуально-обрядову генезу, що уможливлює колізійний спектр сюжетів українських народних казок про тварин. Особливістю сюжетів казок про тварин є те, що колізія може розгортатися: а) в одному локусі, що зближує жанр казок про тварин із жанром соціально-побутових казок; б) на межі між своїм і чужим локусами, що є складовими жанрів соціально-побутових та чарівних казок; в) в різних локусах (за В.Я.Проппом визначено як функція переходу між двома царствами”), що нагадує розвиток колізії у жанрі чарівних казок.
Однакові функції можуть виконуватися різними персонажами, відповідно й один персонаж може грати найрізноманітніші ролі. Класифікація персонажів за ролями ускладнюється ще й тим, що функції, задані відносно героя, в свою чергу змінні. Казки про тварин головного героя у сталому вигляді не мають. Так лисиця, що побудувала собі житло і йде в село по вогонь, із позитивної героїні стає негативною (злотворцем) викрадає пиріжок, обманює погоничів, діда, вовка. Проте вона здатна виконувати функцію дарувача та покровителя (обдаровує старих птицею, дає слушні поради на шляху до отримання матеріальних благ).
Так початкові функції, задані відносно героя, змінюються. Наприклад, лисиця здатна ошукати собак чи вовка (видає корча за свою ногу), а також потрапити під їхню кару (карає свого хвоста, а тим самим і себе). Як заєць, так і лисиця здатні потерпати від кози, що вигнала їх з хатки; лисиця викрадає у вовка смажених гусей і масло, а вовк з¢їдає лисиччиного бичка; вовк обманом сідає на сани і ламає їх, лисиця підмовляє вовка ловити рибу хвостом, що трагічно закінчується для нього. Незалежність функцій від персонажа-виконавця має, як бачимо, і зворотній бік відносну незалежність персонажа від виконуваних ним функцій, відсутність прямих кореляційних зв¢язків між вчинком персонажа і його семантичною характеристикою. Підтвердження цієї думки знаходимо у В.Я.Проппа, який зазначає, що казкар вільний у виборі номенклатури і атрибутів діючих осіб, тобто має свободу вибору. Проте народ і тут не дуже користується цією свободою. Подібно до того, як повторюються функції, повторюються і персонажі. Тому розмежували такі рівні, як рівень діючих осіб або діячів (герой, злотворець, дарувач, помічник і т.д.) і власне персонажів, тобто діючих осіб в їх семантичному визначенні. Свобода у виборі виконавців функцій, про які писав В.Я.Пропп, передбачає існування деякої множини, з якої цей вибір можливий.
Подібно до чарівної, коло персонажів казки про тварин певною мірою також канонізовано. Проте одноманітність така очевидна лише в тих випадках, коли мова йде про стереотипні персонажі
5. Аналіз ритуально-обрядових дійств українських народних казок про тварин показав, що в основі сюжетів спостерігаються: обмінні відносини між людиною і тваринним світом, зокрема зображуються рослинні жертви тваринам. У казках про тварин чимало сюжетів будуються на протистоянні свійських і диких тварин, змаганні між дикими тваринами. Певна група оповідей засвідчує тотемні мотиви. Множина тварин-покровителів пов'язана з мотивами обрядово-ритуальних дійств.
Переваги діахронічного аналізу над синхронічним полягають у тому, що у діахронічному аспекті різниця між міфом і казкою очевидна, особливо коли порівнювати історично крайні форми (первинний міф та казку про тварин), у синхронічному ж аспекті такі відмінності не постійні з тієї причини, що різнорідність сприйняття тексту носіями фольклору обумовлюється множиною проміжних трансформацій оповіді. Діахронічний зріз епіки передбачає у своєму розкритті використання історико-генетичного методу, що дозволяє розчленувати жанр казок про тварин на ритуально-обрядові елементи, притаманні традиційній культурі українського народу.
6. Дослідженням підтверджено наявність в масиві українських казок про тварин трікстерських сюжетів. Мотиви трюків є прямим натяком на їх "трікстерське начало". Образ трікстера в українських народних казках про тварин має ті ж ознаки, що й міфологічний трікстер.
7. Сюжетна палітра казок про тварин значно ширша, проте певний пласт казок доводить наявність існування архаїчного зв'язку між міфами та казками про тварин.
8. У результаті дослідження встановлено медіаторську функцію лисиці (жриця), вовка та ведмедя на основі археологічних та етнографічних відомостей. Пограниччя та розгортання колізій саме у цьому локусі вказали на посередницьку властивість персонажів, а паралелі з обрядово-ритуального та звичаєвого кола нашого народу підтвердили це.
9. Дослідження не вичерпало всіх аспектів проблеми виникнення та інкорпорації міфологічних та обрядово-ритуальних мотивів у казку. Подальшого дослідження потребують композиційні елементи оповідей про тварин, психологічно-смислове навантаження персонажів, паралелі між ритуально-обрядовим циклом українського етносу та казковою традицією.
Результати дисертації, що складають предмет захисту, було отримано самостійно.

ДЖЕРЕЛА ТА ЛІТЕРАТУРА
1. Аарне А. Несколько параллелей финских сказок к русским и прочим славянским // Живая старина 1898, Вып.1 С.105-110.
2. Абрамян Л.А. Первобытный праздник и мифология Ереван: Изд-во АН АрмССР, 1983 232с.
3. Адоньева С.Б. Сказочный текст и традиционная культура. СПб.: Издательство Санкт-Петербургского ун-та, 2000 182с.
4. Андреев Н.П. Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне. Л., 1929. - 230 с.
5. Аникин В.П. Искусство психологического изображения в сказках о животных // Фольклор как искусство слова. Психологическое изображение в русском поэтическом творчестве М., 1969, Вып.2. С.36-56.
6. Аникин В.П. Русская народная сказка. М.: Просвещение, 1977. - 208с.
7. Анисимов А.Ф. Природа и общество в отражении сказки и мифа. (К вопросу об исторических истоках и соотношении сказки и мифа) // Ежегодник музея истории религии и атеизма М.,-Л., 1957, Вып.1 С.144-171.
8. Афанасьев А.Н. Поэтическое воззрение славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов. - М.: Современный писатель, 1995 Т.1-3 - 1240 с.
9. Бабич В.М. Відтворення колориту української казки // Теорія і практика перекладу. Зб. наук. пр. К., 1987, Вип.14 С.94-99.
10. Байбурин А.К. Ритуал: между биологическим и социальным // Фольклорная и этнографическая деятельность. СПб., 1992 С. 18‑28.
11. Балушок В. Инициации древних славян (попытка реконструкции) // Этнографическое обозрение - №4, 1996 - С. 46-57.
12. Балушок В. Обряди ініціації українців та давніх слов’ян. - Львів-Нью-Йорк: Інститут фольклористики, мистецтвознавства та етнології, 1998. - 236 с.
13. Балушок В.Г. Обряд як одна з першооснов усної народної творчості // Українська мова і література в школі - №8, 1990. С.58-62.
14. Бараг Л.Г. Сказочная фантастика и народные верования // Совецкая этнография №5, 1966 С.15-27.
15. Бахтина В. Эстетическая функция сказочной фантастики. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1972. - 52 с.
16. Березовський І. Розкішна гілка казкового епосу на Україні // Казки про тварин - К.: Дніпро”, 1986 237с.
17. Берёзкин Ю.Е. Трикстер как серия эпизодов // Труды факультета этнологии СПб: ИДПО Европейский ун-т в Санкт-Питербурге”, 2000. С.97-164.
18. Бессонова С.С. Религиозные представления скифов К.: «Наукова думка», 1983. 137с.
19. Бобров Л.В. Русские народные сказки о животных // Русский фольклористический вестник Варшава, 1906, №3-4 С.247-283; 1907, №1 С.84-99; №2 С.339-350; №3 154-180; 1908, №1-2 С.217-250; №3 С.50-66.
20. Бойко В.Г., Грицай М.С., Дунаєвська Л.Ф. Українська народно-поетична творчість. К.: Вища школа, 1983 - 259 с.
21. Бремон К. Бык-Тайник (Трансформация одной африканской сказки) // Зарубежные исследования по семиотике фольклора М.: Восточная литература, 1985 - С.86-104.
22.Бріцина О. Структура та семантика казки: Можливості методики дослідження // Народна творчість та етнографія 1992, №2 С.89-90.
23. Бріцина О.Ю. До питання про визначення сюжетних типів у казках східних слов’ян // Народна творчість та етнографія 1981, №5 С.52-57.
24. Бріцина О.Ю. Казкова традиція і сучасність // Народна творчість та етнографія 1989, №5 С.72-74.
25. Бріцина О.Ю. Особливості варіювання казки у східнослов’янській оповідній традиції // Східнослов’янське літературознавство і фольклор К., 1984, Вип.14 С.77-85.
26. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. К.: Либідь, 1992 - 368с.
27. Ващук Ф.Т. Про художні особливості української народної казки // Народна творчість та етнографія 1966, №1 С.78-80.
28. Вебер М. Избранные произведения. М: Прогрес, 1990 806с.
29. Ведёрникова Н.М. Русская народная сказка. М.: Наука, 1975 - 135с.
30. Велецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. М.: Наука, 1978 240с.
31. Веселовский А.Н. Историческая поэтика Л.: Художественная литература, 1940. 648 с.
32. Ветловская В.Е. Летописное осмысление пиров и дарений в свете фольклорных и этнографических данных // Проблемы отечественной и всеобщей истории. Под ред. О.Е.Хованова Л.: Наука, 1987 Вып.10 С.58-72.
33. Виноградов Г.С. Медведь в воззрениях русского старожилого населения Сибири // Совецкая этнография 1936, №3 С.47-65.
34. Виноградова Л.Н., Толстая С.М. К проблеме идентификации и сравнения персонажей славянской мифологии // СБФ Верование. Ритуал. Текст. М., 1994 - 154-175.
35. Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології Упор. Ю.Іванченко - К: "Мистецтво", 1995 - 336с.
36. Волков Р.М. Сказка: Разыскания по сюжетосложению народной сказки. Т.1. Сказка великорусская, украинская и белорусская. Одесса: Одесский госуд. ун-т, 1924 227с.
37. Волков Р.М. Русская сказка. К вопросу о роли сказочника тв создании сказочной обрядности // Научные записки Одесского педагогического института 1941, Т.6 С.29-58.
38. Воронин Н.Н. Медвежий культ в Верхнем Поволжье в XI в. // Краеведческие записки Гос. Ярославо-Ростовского историко-архитектурного и художественного музея-заповедника. Ярославль, 1960 Вып.4 - С.74-131.
39. Воропай О. Про українські народні казки. Анекдоти. (Виклад змісту статей на таку тему) // Визвольний шлях 1968, №11-12 С.1437-1441.
40. Гамкрелидзе Т.В., Иванов В.В. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и историкотипологический анализ праязыка и протокультуры. В 2-х томах Тбилиси: Изд-во Тбилиского ун-та, 1984 - 1328 с.
41. Геннеп А.ван Обряды перехода М.: Изд. фирма "Восточная литература" РАН, 1999. - 198 с.
42.Гнатюк В. Вибрані статті про народну творчість К.: Наукова думка, 1966 - 248 с.
43. Гнатюк В.М. Останки передхристиянського релігійного світогляду наших предків. // Вибрані статті про народну творчість. Записки наукового товариства імені Шевченка. Нью-Йорк, 1981, Т.201 С.85-86
44. Гнатюк В.М. Українська народна словесність. Львів, 1916
45. Голан А. Миф и символ Иерусалим: Тарбут, 1994. - 403 с.
46. Грибова Л.С. Пермский звериный стиль. М.: Наука, 1975. - 148 с.
47. Гринченко Б.Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. - Чернигов, 1895, Вып. 1, 2. -1897.
48. Грицай М.С. Українська література XVI-XVII ст. і фольклор. К.: Вид‑во Київського ун-ту, 1969. - 114 с.
49. Гроф С. За пределами мозга. Рождение, смерть и трансценденция в психотерапии. М.: Из-во Трансперсонального института, 1993. - 496с.
50. Грушевський М. Історія України-Руси. К.: ”Наукова думка”, 1991 Т.1 648 с.
51. Грушевський М. Історія української літератури. Частина перша. Київ-Львів, 1923 360с.
52. Гура А. Животные в системе мифологических представлений славян.-М.: Наука,1988. - 700 с.
53. Давидюк В. Історична символіка української кумулятивної казки. // Фольклористичні зошити. Луцьк, 1996 Вип.1 С.13-35
54. Давидюк В. Чи казка справді небилиця? Луцьк: Надстир"я, 1993 29с.
55. Давидюк В.Ф. Культ вовка на Поліссі в контексті історії фольклору. // Древляни. Львів, 1996 С.167-182.
56. Давидюк В.Ф. Культ вовка на Поліссі. // Берегиня, 1995, Ч.1-2 (4-5) С.51-61.
57. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. Луцьк: Вежа, 1997 296 с.
58. Давидюк В.Ф. Національна культура в умовах плебеїзації // Фольклористичні зошити. / Зб. наук. пр. / - Вип.7. - Луцьк: Полісько-Волинський народознавчий центр, 2004. - с.348. - С.3-13.
59.Дандис А. Від етичних до епічних одиниць у структурному дослідженні казок. // Записки наукового товариства імені шевченка. Т.230. Праці секції етнографії та фольклористики. Львів, 1995. С.271-283.
60. Дашкевич В.Я. До питання про заложних тварин в уявленнях українського народу. З поля вивчення народного світогляду. Харків, 1927 - 275с.
61. Дашкевич Н.П. Вопрос о происхождении и развитии эпоса о животных по исследованиям последнего тридцатилетия. К., 1904 - 168с.
62.Дашкевич Н.П. Происхождение и развитие эпоса о животных. // Киевские университетские известия 1883, Вип. 5. С.153-177
63.Дмитриева Т.Н. Жертвоприношение: поиски истоков. // Жертвоприношение. Ритуал в искусстве и культуре от древности до наших дней. М.: Языки русской культуры, 2000. - 534с. С.11-21.
64. Дунаевская Л.Ф. Поэтика украинской народной сказки: Автореф. дис. на степень канд. филолог. наук. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1982 23с.
65.Дунаєвська Л.Ф. Мудрі джерела // Література. Діти. Час К.,1980 С.136-146.
66. Дунаєвська Л.Ф. Поетика української героїчної казки. // Вісник Київського університету. Серія філологія. 1975, №17 - С.53-58.
67.Дунаєвська Л.Ф. Про ідейно-художню структуру української народної новелістичної казки: (Казки гумористичні і сатиричні) // Українське літературознавство. 1982, Вип.39 С.25-32.
68.Дунаєвська Л.Ф. Про поетику українських народних казок про тварин. // Вісник Київського університету. Серія філологія. 1976, №18 С.43‑52
69.Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. К.: Вища школа”, 1987 127с.
70.Дунаєвська Л.Ф. Українська народна проза (легенда, казка). Еволюція епічних традицій. - К.: Київський ун-т ім. Тараса Шевченка, 1997 - 447с.
71.Дунаєвська Л.Ф., Таланчук О.М. Про типологію російської та української народної казки: (Троадиційні формули) // Братнє єднання літератур народів СРСР. К., 1982 С.91-98.
72.Дунаєвська Л.Ф., Таланчук О.М. Функція типологічних ініціальних і фінальних формул російських та українських чарівно-фантастичних казок. // Вісник Київського університету. Літературознавство. Мовознавство. 1983.- Вип. 25 С.92-98.
73.Елеонская Е.Н. Некоторые замечания о пережитках первобытной культуры в русских народных сказках. // ЭО 1906, №1-2 - С.63-72.
74.Залізняк Л.Л. Передісторія України. Х-V тис. до н.е. К.: Бібліотека українця”, 1998 305с.
75.Звери в камне. Новосибирск: «Наука», 1980 252с.
76.Зелёнин Д.К. Древнерусская братчина, как обрядовый праздник збора урожая. // Сборник статей в честь академика А.И.Соболевского. Под ред. акад. В.Перетца. Л., 1928 С.130-136.
77.Иванов В., Топоров В. Славянские языковые моделирующие семиотические системы. (Древний период) - М.: Наука, 1965 - 247 с.
78.Иванов В., Топоров В. Исследования в области славянских древностей. - М.: Наука, 1974. - 344 с.
79.Иванов В.В. О последовательности животных в обрядовых фольклорных текстах. // Проблемы славянской этнографии. Л., 1979 С.150-155.
80.Иванов П. В.Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии. Харьков, 1907 (СХИФО, 1907, 1909, т.17; ЭО, 1890, №5; 1894, № 2)
81.Иванов П.В. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде Харьковской губернии. // ЭО, 1897, № 1 - С.35-48.
82. Карпенко С.Д. Зв’язок українських народних казок про тварин з соціальною і побутовою дійсністю. // Система і структура східнослов’янських мов. Збірник наукових праць. К.: ”Знання”, 2002 319 с. С.113-118.
83. Карпенко С.Д. Явище тотемізму в українських народних казках про тварин. // Вісник. Українознавство. Вип. 6, 2002. С.39-45
84. Карпенко С.Д. Прояви зв"язків українських народних казок про тварин із тотемізмом // Література. Фольклор. Проблеми поетики - К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. - Вип. 17. - С.142-150;
85. Карпенко С.Д. Структурний метод дослідження казок про тварин // Літературознавчі студії: Зб. наук. пр. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. - Вип. 9. - С.120-125.
86. Карпенко С.Д. Явище тотемізму в українських народних казках про тварин // Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство К.: ВПЦ "Київський університет", 2002. - Вип. 6. С.39-45.
87. Карпенко С.Д. Генезис жанру казки про тварин. Сучасне бачення // Вісник київського національного університету імені Тараса Шевченка. Українознавство К.: ВПЦ "Київський університет", 2004. - Вип. 8. - С.10-13.
88. Кербелите Б. Историческое развитие структур и семантики сказок. Вильнюс: Изд. АН СССР Институт литовской литературы и фольклора, 1991.- 381 с.
89. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні. У 3-х книгах 6 т. К: АТ Обереги”, 1994. - 1590 с.
90. Клингер В. Животное в античном и современном суеверии. К., 1909-1911 (Университетские известия. Киев, 1909, № 10, 11; 1910, № 1, 5, 11; 1911, № 3).
91. Колмачевский Л. Животный эпос на Западе и у славян. Казань, 1882 324с.
92. Костюхин Е.А. Типы и форми животного эпоса. М.: Наука, 1987 270 с.
93. Котляревский А.А. Сочинения. Т.2 СПб., въ типографии имп. Академии Наукъ, 1893. - 261с.
94. Крайнов Д. Древнейшая история Волго-Окского междуречья. М.: Наука, 1972. - 274 с.
95. Крекотень В.І. Байки в українській літературі XVII-XVIII ст. Розвідка, підготовка текстів та примітки В.І.Крекотня. К.: Вид. Академії наук УРСР, 1963. - 200 с.
96. Кравцов М. Проблемы славянского фольклора. М.: Прогрес, 1972 - 185с.
97. Крук И.И. Восточнославянские сказки о животных. Минск: «Наука и техника», 1989. 159 с.
98. Леви-Брюль Л. Сверхъестественное в первобытном мышлении. М.: Педагогика-Пресс, 1994. - 715 с.
99. Леви-Строс К. Мифологика. Т.1. Сырое и приготовленное. М., СПб.: Культурная инициатива, Университетская книга, 2000 406с.
100. Леви-Строс К. Первобытное мышление. М.: Республика, 1994 - 334 с.
101. Леви-Строс К. Структурная антропология. М.: Наука, 1983 - 535 с.
102. Лексикон славенороський Павми Беринди. К.: Вид. АН УРСР Інститут мовознавства імені О.О. Потебні, 1961. 272 с.
103. Лисюк Н.А. Замість рецензії: деякі зауваги на берегах новітніх "палеонтологічних" досліджень // Мова та історія. Зб. наук. пр. Вип 68. - К., 2004. - С.99-103.
104. Мелетинский Е.М. Введение в историческую поэтику эпоса и романа. М.: Наука, 1986. - 320 с.
105. Мелетинский Е.М. Историческая поэтика новеллы. М.: Наука, 1990. - 280 с.
106. Мелетинский Е.М. Миф и сказка. // Фольклор и этнография. Л., 1970 С.139-144
107. Мелетинский Е.М. Палеоазиатский мифологический эпос. Цыкл Ворона. М.: Наука, 1979. - 229 с.
108. Мелетинский Е.М. Первобытные истоки словесного искусства // Ранние формы искусства. М., 1972 - C.176-182
109. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. 2-е изд. М.: Вост. лит. РАН, школа "Языки русской культуры", 1976. - 407 с.
110. Мелетинский Е.М. К вопросу о применении структурно-семиотического метода в фольклористике // Семиотика и художественное творчество - М.: Наука, 1977. - С.86-108.
111. Мелетинский Е.М. Сказания о Вороне у народов Крайнего Севера // Вестник истории мировой культуры - 1959, № 1 - С.59-73.
112. Мелетинский Е.М. и др. Проблемы структурного описания волшебной сказки.// Труды по знаковым системам Тарту, 1989, Вып. 4. С.100-105.
113. Мелетинский Е.М. «Эдда» и ранние формы эпоса. М.: Наука, 1968. - 364 с.
114. Миллер Ф. Опыт исторического обозрения русской словесности. СПб.: Изд-во Акад наук СССР Ленинградское отделение, 1965. - 384с.
115. Митрополит Іларіон Дохристиянські вірування українського народу. Історико-релігійна монографія. К.: Обереги”, 1992 423 с.
116. Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х томах. - М.: «Большая росийская энциклопедия», 1997. 1390 с.
117. Новик Е.С. Обряд и фольклор в сибирском шаманизме: опыт сопоставления структур. М.: Наука, 1984. - 304 с.
118. Новик Е.С. Система персонажей русской волшебной сказки // Типологические исследования по фольклору. Сборник статей памяти В.Я.Проппа (1895-1970) - М.: Наука, 1975. - С.214-246.
119. Новик Е.С. Структура сказочного трюка // От мифа к литературе. Сборник в честь семидесятипятилетия Е.М.Мелетинского. М., 1993 - С.145-160.
120. Новик Е.С. Фольклор - обряд - верования: опыт структурно-семиотического изучения текстов усной культуры. Автореф. дис. докт. филол.н. - М., 1995 - 23с.
121. Новиков Н.В. О собирании и сравнительном изучении восточнославянской сказки. // Русский фольклор. VIII. Народная поэзия славян. М.-Л., 1963. С.81-97.
122. Новикова М. Прасвіт українських замовлянь //Українські замовляння.- К.: Дніпро”,1993 307с.
123. Норман Е. Происхождение и развитие сознания - М.: Восточная литература, 1998. - 284с.
124. Пермяков Г.Л. Проделки хитрецов. М.: Наука, 1972. 559 с.
125. Петров В. Український фольклор. // Берегиня, 1996 - №1-2 - С.37-48.
126. Полонська-Василенко Н. Історія Україхни. У двох томах. Т.1. К.:”Либідь”, 1992. 588 с.
127. Потебня А.А. О мифическом значении некоторых обрядов и поверий. М.: Наука, 1965. 310 с.
128. Пропп В. Морфология сказки.- М.: Наука, 1969. - 168 с.
129. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1986. - 335 с.
130. Пропп В.Я. Русская сказка. Л.: Наука, 1984 - 216с.
131. Пропп В. Я. Трансформации волшебных сказок // Пропп В. Я. Поэтика фольклора. (Собрание трудов В. Я. Проппа.) Сост., предисл. и комментарий А. Н. Мартыновой. - М.: Лабиринт, 1998. - С.123-144.
132. Пропп В.Я. Фольклор и действительность. Избранные статьи. М.: Наука, 1976. - 328 с.
133. Путилов Б.Н. Перечитывая и передумывая Проппа // Живая Старина - № 3 (7), 1995. - С. 5-7.
134. Рыбаков Б. Язычество древней Руси. - М.: «Наука», 1988. 782 с.
135. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. М.: «Наука», 1981. 606 с.
136. Славяне Юго-Восточной Европы в предгосударственный период. К.: «Наукова думка», 1990. 484с.
137. Соколова З. Животные в религиях. - СПб.: Лань, 1998. - 288 с.
138. Сравнительный указатель сюжетов. Восточнославянская сказка. Составители: Л.Г.Бараг, И.П.Березовский, К.П.Кабашников, Н.В.Новиков. Л.: «Наука», 1979. 437с.
139. Стеблик-Каменский М.И. Старшая эдда // Старшая Эдда. Древнескандинавские песни о богах и героях. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1963. - С.181-213.
140. Сумцов Н.Ф. Жаба и лягушка в народных поверьях и сказках. Харьков, 1896. 10 с.
141. Сумцов Н.Ф. Заяц в народной словесности // ЭО. кн. 10 - 1891, № 3 - С.69-84.
142. Сумцов Н.Ф. Мышь в народной словесности. // ЭО. М., 1891 кн. 8, №1 С.49-93.
143. Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов: Избранные труды / РАН Институт этнологии и антропологии им. Н.Н. Миклухо-Маклая - М.: Восточная литература РАН, 1996. 296 с.
144. Сухобрус Г.С. Казки. // Українська народно-поетична творчість. В 2-х томах. К.: Радянська школа”, 1958 813с., Т.1 С.353-388.
145. Сухобрус Г.С. Українські народні казки. К.: Держвидав України, 1953. - 331 с.
146. Тайлор Э. Первобытная культура. - М.: Политиздат, 1989. 573 с.
147. Таланчук О.М. Українознавство. Усна народна творчість. К.: Либідь, 1998 - 247 с.
148. Топоров В.Н. Миф. Ритуал. Символ. Образ. М.: Политиздат, 1995. - 540 с.
149. Топоров В.Н. Образ трикстера в енисейской традиции // Традиционные верования и быт народов Сибири. Новосибирск: «Наука», 1987. - С.5-27.
150. Топоров В.Н. О ритуале. Введение в проблематику // Архаический ритуал в фольклорных и раннелитературных памятниках. М., 1988. С. 7-60.
151. Українська минувшина. К.: Либідь”, 1993. 256 с.
152.Успенский Б. Филологические разыскания в области славянских древностей. (Реликты язычества в восточнославянском культе Николая Мирликийского.). - М.: Изд-во МГУ, 1982. - 245 с.
153. Франко І. Передмова до Галицьких народних казок”. // Франко І. Вибрані статті про народну творчість. К., 1955. С.183-184.
154. Франко І.Я. Національний колорит у казках Бодянського. // Франко І.Я. Збірник творів: У 50-ти томах. К.: Наукова думка”, 1981. Т.34 С.449-456.
155. Фрезер Дж. Золотая ветвь. - М.: Издательство АСТ”, 1998. 784.с.
156. Фрейденберг О. Поэтика сюжета и жанра. Период античной литературы. - Л., Лабиринт, 1997. - 448 с.
157. Фрейденберг О. Миф и литература древности. М.: Наука, 1978. - 605 с.
158. Хайтун Д. Тотемизм, его сущность и происхождение. - Сталинабад: Мин. высш. образования СССР. Таджик. гос. ун-т. им. В.И.Ленина, 1958. 150 с.
159. Хейзінга Й. Homo ludens. К.: Основи, 1994 493 с.
160. Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження. К.: Родовід”, 1997. 384 с.
161. Цивьян Т.В. К мифологическим обоснованиям одного случая табу: ласка (mestela vulgaris) // Проблемы славянской этнографии (К 100-летию со дня рождения члена корреспондента АНСССР Д.К.Зелёнина). Л., 1979. - С.53-69.
162. Штернберг Л.Я. Первобытная религия в свете этнографии. Л., 1936 - 284 с.
163. Элиадэ М. Космос и история. М.: Прогрес, 1987. - 312 с.
164. Юнг К.Г. Душа и миф. К.: Port-Royal, 1996. - 384 с.
165. Majewski E., Jarecki W. Bydło (Pecus, Bos, Vacca, Vitules) w mowie, pojęciach i praktykach ludu polskiego. // Wisla. - Warszawa, 1903, t.17.
166. Majewski E., Jarecki W. Koza (Capra hircus) w mowie, pojęciach i praktykach ludu polskiego. // Wisla. - Warszawa, 1905, t.19.
167. Moszyński K. Kultura ludowa Słowian. T. 1, 2. - Warszawa, 1967 - T. 2: Kultura duchowa. Cz. 1, 2. - Warszawa, 1967, 1968.
168. Sokalski B. Powiat Sokalski pod względem geograficznym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym