НАРОДНА ПІСЕННІСТЬ ПОКУТТЯ: ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА, ФОЛЬКЛОРИСТИКИ ТА ЕТНОЛОГІЇ
ІМ. М.Т.РИЛЬСЬКОГО

На правах рукопису

Жмундуляк Дмитро Дмитрович
УДК: 398:502(=83)

НАРОДНА ПІСЕННІСТЬ ПОКУТТЯ:
ОСОБЛИВОСТІ СУЧАСНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ

10.01.07 фольклористика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Шумада Наталія Сергіївна,
доктор філологічних наук, професор

Київ 2002 р.

Зміст

ВСТУП........................................................................... 4
РОЗДІЛ І КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВИЙ ПІСЕННИЙ ФОЛЬКЛОР.................................................................. 13
1.1. Народно-обрядова культура в контексті традиційного двовір’я та християнізація краю...................................................... 13
1.2. Поетична система колядок..................................... 23
Розділ ІІ РОДИННО-ОБРЯДОВИЙ ПІСЕННИЙ ФОЛЬКЛОР 50
2.1 Весільна обрядовість............................................... 50
2.2. Весільни обряд як народна драма............................ 53
а). Сватання та старости................................................................. 57
б). Дружки та дружби......................................................................... 63
в). Прощевий хліб.................................................................................... 66
г). Весільне деревце................................................................................ 68
д). Шиття вінків..................................................................................... 72
е). Посаг та каблука............................................................................. 75
є). Весільні страви................................................................................. 75
ж). Музика й танок на весіллі........................................................... 76
з). Благословення..................................................................................... 78
и). Молоді йдуть до шлюбу................................................................. 82
і). Обід........................................................................................................ 86
2.3. Пісні, включені у весільний обряд........................... 89
2.4 Поховальний обряд................................................ 120
рОЗДІЛ ІІІ епічне та ліричне оспівування людини 126
3.1. Козацька тема...................................................... 128
3.2. Пісні про Довбуша...................................................................... 139
3.3. Рекрутські пісні............................................................................ 147
ВИСНОВКИ................................................................ 153
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ і літератури.. 158

ВСТУП

Актуальність теми. В останні роки у вивченні фольклору, як і літератури, мистецтва, інших видів духовної діяльності суспільства широко застосовується регіональний принцип. Локальні культурні явища дають дуже конкретне уявлення про духовні засади даної національної культури. Подібно до того, як національна мова існує не лише у версії літературної мови, а ще як система численних діалектів, так і скарбниця національного сло­вес­ного мистецтва складається не лише з доробку професійних майстрів слова, але й з величезного корпусу фольклорних текстів, які, на відміну від літературних творів, розрахованих на спілкування віч-на-віч з читачем, побутують в духовному вжитку чималих груп людей, часто-густо реалізуючи колективну свідомість і одухотворюючи ритуали, в котрих триває життя міфологічних чи міфологізованих духовних моделей. Розвиваючись у несприятливих умовах, у відриві від досвіду й досягнень професійного мистецтва, народне мистецтво фольклор безпосередньо висвітлювало в собі психологію народних мас” [117, с.16]. Загальноприйнятою є також теза, що саме фольклор одне з найвпливовіших джерел національної літератури, а окремий фольклорний митець виразник духу народу.
Фольклор явище складне, його можна вивчати на різних рівнях. Так, у нас широко застосовується в останні роки етнографічний, інтегруючий підхід до скарбниці народної мудрості. Це дає значні наслідки. Однак варто диференціювати явища культури духовної та культури матеріальної, хоча, звісно, іноді неможливо провести між ними чіткого розмежування. Так, тлумачення фольклорних текстів живе в ритуалі, набуває плоті”, втілюється в синкретичному дійстві.
Фольклорне слово, так само як і літературне, не лише відбиває” реальність, а й подає життя як щось таке, що відповідає або суперечить ідеалу. Народний ідеал добра та щасливого життя у злагоді з самим собою не уявляється без розумного ставлення людини до своїх сил і можливостей, без осмислення сенсу життя та повсякденної праці” [29, с.144]. Чи ненайдетальніше вивчений пісенний фльклор Карпатського краю, який зберіг самобутність у мові, жанрах, тематиці окремих регіонів про що свідчать численні наукові дослідження і ваговиті збірники, а серед них присвячені народній творчості Буковини, Гуцульщини, Покуття, Закарпаття тощо. Все це має зосередити нашу увагу саме на локальних явищах фольклору, бо ж мапа національної культури і, зокрема, культури фольклорної, складається все ж таки саме з суми конкретних і неповторних місцевих особливостей і спроб осягнення світу індивідуальностями та соціальними групами, зокрема через слово[1].
Існує чимало публікацій з даного матеріалу, взятого з Коломиї та її околиць. Але сталось так, що досліджувані нами села Великий Ключів, Малий Ключів, Мишин та Верхній Вербіж майже випали з поля зору фольклористів.
Все це дає підстави звернути увагу наукової громадськості на цікавий та самобутній фольклор сіл Великий Ключів, Малий Ключів, Мишин та Верхній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області.
Фольклор цього краю з бага­тою історією та насиченим духовним життям реп­ре­зен­­тує не лише західноукраїнську ментальність, а, як ми поба­чи­мо далі, й численні загальноукраїнські духовні засади, хоча лю­ди­ні завжди властиво й мати особливу прихильність до того, що Ф.де Соссюр визначив як дух рідної дзвіниці”.
Пісенний фольклор цього регіону, котрий став об’єктом нашої вельми зосередженої уваги, майже не вводився до наукового обігу[2]. А оскільки в нашому дослідженні розгорнуто аналіз саме цього матеріалу, опис художньої системи, в рамках котрої цей мате­ріал реалізується в образно-словесній формі, то все це може бути кваліфіковане як наукова новизна дисертації. Наведені досліджувані у ній тексти опубліковані у виданні з зібраних автором фольклорних матеріалів: Жмундуляк Д. ПІСНЕ МОЯ, ДОЛЕ МОЯ... (Коломия,1995). Надалі художні тексти цитуватимуться за цим виданням.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в відділі фольклористики ІМФЕ ім. М.Т.Рильського НАНУ: у відповідності з колективною плановою темою Українська фольклористика ХІХ-ХХ століття”.
Мета і завдання дисертаційного дослідження
1.Систематизувати зібраний матеріал, застосовуючи полікритеріальний підхід, при якому визначальними вважати функціональний та жанровий принципи, а також активність побутування.
2.Розглянути загальнотеоретичні й методологічні засади при аналізі обрядових циклів та позаобрядової ліро-епічної творчості.
3.Простежити динаміку сучасного фольклорного процесу, з’ясувавши, які жанри і цикли перейшли в пасивний репертуар.
4.Показати структурні та змістовні зміни в пісенному обрядовому фольклорі.
5.Описати місцевий варіант весільного обряду як художньо-функціональної системи, обґрунтувавши правомірність включення позаобрядової лірики, тексти якої тематично перегукуються з обрядовими піснями та певними епізодами весільного обряду.
6. Звернути увагу на особливості мовної реалізації зафіксованого дисертантом матеріалу, на образну систему людина природа”; на співвідношення лірики й епосу в позаобрядовому пісенному фольклорі.
Що­прав­да, ми мусимо тут нерідко звужувати один з найважливіших принципів фольклористич­ного дослідження, а саме: вивчення варіантів даних текстів, особливо ж в їхньому історичному бутті.
Існують і межі об’єктивного характеру: при всьому бажанні ми не могли виявити значної кількості варіантів, котрі були б відмінні від нашого. Відомо, що уснопоетичний твір знаходиться в постійному русі, зміні і залежить від художніх смаків і запитів того колективу, того соціального середовища, в якім воно живе” [46,с.14]. Однак ж на малому просторі” досліджуваного регіону варіативність не розгортається хіба що самі тексти виступають як варіанти загальногуцульських чи загальноукраїнських творів. Проте це аж ніяк не означає відмови дослідника від вивчення варіантів: навпаки, всюди, де тільки трапляється нагода, ми робитимемо екскурси в сферу, наприклад, варіантів текстів, що їх можна знайти, десь на Поділлі, на Поліссі тощо. Складність являє собою також вивчення сучасного зрізу фольклору з потребою одночасного врахування історико-діахронічного аспекту цього явища це зумовлює ряд неподоланних труднощів, як зазначав В.П.Алексєєв [3, С. 239]. Отож, ми опинилися перед необхідністю описати естетично-художній рівень традиційного фольклору в стані на сьогоднішній день”. Проте і в такому вигляді та об’ємі досліджуваний пісенний фольклор становить, на наш погляд, неабияку наукову вартість як синхронічний зріз, який репрезентує певний (сучасний) момент життя цього фольклору.
Це не є, звичайно, водночас, якась світлина” даного мо­менту життя фольклору, бо ж в ужитку тут тексти, що часом скла­далися щонайменше два століття тому, з усіма рисами дав­нього часу, іншої епохи.
Заглиблення в матеріал дозволило внести певні корективи, що відбивається в самому плані роботи (див. Зміст”).
Вимагає уваги художньо-естетичний аналіз фольклорного тексту, жанрово-мовна його реалізація, співвідношення ліричних та епічних елементів, традиційно-обря­до­вих реліктів хорової лірики та нових, більш експресивних рішень, виникнення нових сюжетних мотивів та трансформація традиційних, контамінація або ж протистояння християнських та поганських духовних начал в них тощо.
Одночасно наше дослідження При цих методологічних засадах методика дослідження виз­на­чатиметься такими завданнями та принципами, як:
- жанрове диференціювання текстів (перш за все на ліричні та епічні або ліро-епічні); при цьому ми прагнемо виходити не стільки з тематичного” принципу (що зображається”), а з суто жанрового (як зображається”); аналіз співвідношення лірики та епосу;
- виявлення як центрального, композиційно-організуючого моменту образу колективного чи індивідуального автора (ліричного героя”) у всій багатозначності та поліфонізмі його почуттів;
- розгляд образної системи образів твору (людина-пейзаж-предмет) як визначального моменту художнього компонування образу світу;
- виявлення мовної основи образних рішень, системи автологічної лексики, тропів та риторичних прийомів, які ви­ко­ристано авторами текстів; стилістичної своєрідності твору;
- відтворення естетичних принципів, котрими керувалися творці і носії даних текстів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається, перш за все, вже самим введенням до сфери дослідження даного матеріалу, який досі мало не привертав ува­гу дослідників. По-друге, як зазначалося вище, ми зосеред­жу­ємося не стільки на етнографічних” моментах (хоч аж ніяк їх не уникаємо), скільки на тексті як такому, котрий взято як епізод в історичному бутті та розвитку фольклору даної місцевості. Текст як артефакт, як художнє втілення народного ідеалу і є основним об’єктом нашої уваги. Зокрема в публікаціях по темі дисертації (список яких подано нижче) розкрито такі питання, як християнські мотиви в колядках, відчуття ствердження цінності людської особистості в поховальному обряді обстежуваних сіл, особливості розкриття рекрутської та козацької тем у фольклорі, потрактування в епічних піснях образу Довбуша, а також тема кохання та трансформація обрядової пісні у весільному фольклорі досліджуваного регіону.
Практичне значення одержаних результатів. По-перше, в даному дослідженні здійснене завдання консервації та наукового опису локального фольклорного явища. По-друге, цей опис за­пов­нює білу пляму” на мапі української фольклористики, бо ж вводить цілком новий і досі не описаний фольклорний матеріал. По-третє, дисертація може правити за джерело наукової інформації для фольклористів України та зарубіжжя, та, ширше, гуманітаріїв у широкому розумінні. Певну інформацію для себе знайдуть тут аспіранти, студенти, школярі, члени різноманітних наукових гуртків та культурних товариств, бібліотекарі. Матеріали дисертації можна використати у краєзнавчій роботі, в шкільному курсі українознавства.
Особистий внесок здобувача реалізується в опублікованих ним записах пісенних зразків, що склали збірник Пісне моя, доле моя”, /Коломия 1995/, а головне в тому, що зібраний автором матеріал був систематизований, отримав теоретичне узагальнення, був усебічно проаналізований.
Апробація результатів дисертації. Дисертація була обговорена і схвалена на засіданні відділу фольклористики ІМФЕ ім. М.Т.Рильського НАНУ, а також висвітлена почасти в доповідях на кількох наукових конференціях і ряді публікацій, а саме:
1. Жмундуляк Д.Д. Пісне моя, доле моя (Коломия 1995 р.).
2. Абрамович С.Д., Жмундуляк Д.Д. Художнє відображення цінності особистості в погребальному обряді // Сучасна гуманітарна освіта: стан і перспективи. Чернівці: ЧДУ, 1996. С. 227-230.
3. Жмундуляк Д.Д. Рекрутські пісні у фольклорі порубіжжя[3] // Мова та історія. Вип. 28. К., 1997. С. 11-13.
4. Жмундуляк Д.Д. Козацька тема у фольклорі порубіжжя // Берегиня. 1998. №1. С. 16-20.
5. Жмундуляк Д.Д. Трансформація обрядової весільної пісні у фольклорі порубіжжя Гуцульщини і Покуття // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль, Тернопільський університет. 1998. Вип. 2. С. 69-75.
6. Жмундуляк Д.Д. Пісні про Довбуша у фольклорі буковинських Карпат // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль, Тернопільський університет. 1998. Вип. 3. С. 130-136.
7. Жмундуляк Д.Д. Світ кохання у фольклорі порубіжжя Гуцульщини і Покуття // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 52-53. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 1999. С. 48-55.

1. Д.Жмундуляк. Козацькі пісні у фольклорі Порубіжжя. // журнал Берегиня”. Київ 1998. -№1-2. с. 16-20.
2. Д.Жмундуляк. Рекрутські пісні у фольклорі Порубіжжя. // Мова та історія. Вип.28. Київ. 1997. с. 11-13.
3. С.Д.Абрамович, Д.Д.Жмундуляк. Художнє відображення цінності особистості в погребальному обряді. // Сучасна гуманітарна освіта: стан і перспективи. -Чернівці: ЧДУ. 1996. с. 227-230.
4. Д.Жмундуляк. Трансформація обрядової весільної пісні у фольклорі Порубіжжя Гуцульщини та Покуття. // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Випуск ІІ. Тернопіль, Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 1998. с. 69-75.

[1] Одночасно пам’ятаємо, що генетично фольклор слід зближувати не з літературою, а з мовою, яка так само ніким не вигадана і не має ні автора, ні авторів” [106, с.22].

[2] Вийняток становлять записи двох пісень-хронік у с. Мишин. Див.: Співанки-хроніки. К., 1972, с.с. 530, 535 (музична розшифровка С.Й.Грици).

[3] Поняття «порубіжжя» вводиться автором на означуваній території, спільної для Покуття і Гуцульщини, на якій розташовані села Коломийського району, де був зафіксований фольклорний матеріал що цитується у нижче наведених статтях. Коломийський район лежить у межах Покуття, але водночас входить у Південно-східну (рівнинну) частину Гуцульщини. Див.: УРЕ, Т. 3, с. 541; Радянська енциклопедія історії України Т. 1, с. 495 та ін.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Ми познайомилися з своєрідним та змістовним яви­щем фольклором регіону, розташованого на самому краї Карпат, регіону, що був відкритий духовно впливам цілої Гуцульщини й Покуття, й Великої України більш, ніж віддалені гірські селища. Можна констатувати, що поезія та обрядність в досліджуваних селах, є втіленням у слові й дійстві величного загальнонародного ідеалу буття по правді. Цей ідеал по-різному реалізується на різних рівнях фольклорної системи.
Можна твердити про досить самостійну західноукраїнську фольклорно-етнографічну школу, яка органічно належала до європейського наукового контексту. Наприклад, у фундаментальному збірнику В.О.Шухевича Гуцуль­щи­на” детально і одночасно з панорамною широтою змальовано ду­хов­не багатство гуцульського фольклору, розмаїтість фольклорних художніх рішень авторів. Велику цінність має суто етнографічна однойменна його робота Гуцуль­щи­на” та інші праці цього автора, в яких світ гуцулів постав пе­ред читачем як вельми оригінальна і неповторна сфера.
По-перше, досліджуваний регіон зберігає обрядність колядування зимових святок, що знаменують початок Нового року, який потрактовано як момент величного оновлення землі й неба, людського життя.
Тут зафіксовано старовинну, ще дохристиянську картину світу, яка містить силу архаїчних міфопоетичних елементів, котрі свідчать, що стародавній слов’янин дійсно мислив себе жерцем-учасником всесвітнього циклу, процесу оновлення життя. Ми знаходимо тут образи, які широко відомі етнографам та фольклористам всього світу: Сонце й Місяць як уособлення жіночого та чоловічого начал (своєрідне Ян-Інь слов'янського світу); образ світового дерева, яке потрактовано у вигляді добре знайомої, повсякденної верби; величного патріарха (або патріархів), що стоять біля ключів-джерел буття й таке інше.
Таким чином, повсякденне життя та історія краю живо переживаються в їхній усній творчості при цьому постаті героїв минулого козака” та Олекси Довбуша виразно монументалізуються, набувають рис художньої ідеалізації, не втрачаючи людського виміру образу та звичайної людської принадливості. Козак” навіть витісняє традиційного для Карпат легіня”, перетворюючись на уособлення мужності і чоловічих якостей взагалі. Одночасно постать козака” в фольклорі досліджуваних сіл не позбавлена знижених, побутових рис (напр., звабника”, що зраджує кохану). Довбуш, навпаки, потрактований як жертва жіночої зради й любовна колізія стає моментом ліричної інтерпретації традиційного епічного образа героя. Одночасно цілковито дегероїзовано військове начало” в рекрутських піснях (це є художня опозиція козакові” та Довбушеві” підневільної служби цісареві).
Водночас ця язичницька естетика й поетика підлягли значній християнізації: зимові свята осмислені вже не в космогонічному аспекті оновлення природи, а в світлі Віфлеємської зірки, як Різдво Спасителя, народження нового світу. Частина колядок, ймовірно, створена нижчим клиром, просякнена суто християнськими настроями й ідеями, пропагуючи мир та злагоду в небесах та на землі, в чєловєцєх благоволєніє”. Водночасно старий язичницький світогляд зовсім не поступився в значній масі колядок новому погляду. Явища двовір’я та релігійного синкретизму, які, вочевидь, виникли ще в сиву давнину, теж мають місце в нинішніх колядках (ототожнення християнського святого з міфічним персонажем, одягання” в ризи християнського богослужіння старого культу природи тощо).
Можна сказати, що поетичний ідеал обрядової поезії зимового циклу зафіксував дуже характерний момент слов'янської культури тої пори, коли стара, дописьменна, язичницька Україна-Русь тільки-но переймалася новими поняттями, принесеними християнськими книжниками. В цьому закарбувалася історична пам'ять народу, що фіксує основні параметри свого культурного шляху в поетично-фольклорній формі.
Однак не лише Небо, а й Земля, життя людини, її радощі, сподівання, надії й печалі стали об'єктом оспівування в поезії досліджуваного регіону. До нас дійшла в піснях цього краю епізована постать Героя, що є втіленням мужності та відданості справі народного щастя, й цей ідеал типологічно споріднений з ідеалами найдавнішої поезії світу від гомерового Ахілла до історичних пісень України гетьманської доби. Проте в умовах досить мирного життя в досліджуваному регіоні цей ідеал дещо трансформовано. Образ козака (що, до речі, витісняє характерну для Гуцульщини й Покуття фігуру легіня”), символізує радше чоловічу вдачу взагалі, мужчину як такого. Героїко-суспільні мотиви спостері­гають­ся в річищі цієї теми епізодично. Проте постать козака зберігає монументальність художнього узагальнення. Інтенсифікується героїчне начало такого художнього типу лише тоді, коли саме життя, протиріччя буття під австрійською та польською владою висунули на перший план реальну постать народного месника Олекси Довбуша, якого оспівано в досліджуваному регіоні в кількох піснях, варіанти яких відомі й в інших місцях Карпат. Своєрідність погляду тут полягає в тому, що в зображенні Довбуша збережено масштабний образ мужчини-коханця”: він змальований як жертва жіночої зради, жертва власного великодушшя. Героїка образа Довбуша імпліцитна, прихована в підтексті. Характерно також, що героїчні мотиви притаманні лише старим пісням про козака” та Довбуша, а тема війська (набору до армії) зображено суцільно в дегероїзуючих інтонаціях рекрутського плачу.
Більш того, найширше й найбагатше, найбільш художньо та своєрідно розгортається цей ідеал в хоровій та індивідуальній ліриці кохання”, яка владно домінує в фольклорі досліджуваних сіл. Світ кохання оспівано не лише в традиційних формах хорової, ритуальної поезії вона якраз протягом ХХ ст. пережила значну ерозію внаслідок занепаду як магічних практик, так і церковно-обрядового начала (останнє наслідок десятиліть войовничого атеїзму), хоча якраз весільний обряд зберігся в найбільш характерних моментах. Весільний репертуар значно розширився за останні десятиліття завдяки широкому розвою індивідуальної пісні на тему кохання, що в цілому є дуже широким і художньо досконалим змалюванням всього спектру любовного переживання; від трагічних мотивів до легковажного гедонізму або навіть і сатири. Елементи повчальні поступово зникають, поступаючись вільному самовиразу особистості нового типу, яка вже не є характерною для старого села, особистості, що зазнала впливів міської культури.
В цілому досліджуваний регіон досить міцно утримує в своєму фольклорі й історичну пам'ять про своїх героїв та про драми історії, про древню культурну традицію, що формувала національний характер. Водночас на багатьох пісенних зразках відбилися впливи сучасної культури, тому вони увійшли в скарбницю нинішнього буття обрядового та позаобрядового пісенного фольклору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ і літератури

1. Абрамович С.Д., Жмундуляк Д.Д. Художнє відображення цінності особистості в погребальному обряді // Сучасна гуманітарна освіта: стан і перспективи. Чернівці: ЧДУ, 1996. С. 227-230.
2. Александр, епископ. Православный катехизис. М.: Изд-во Московской патриархии, 1990. 128 с.
3. Алексеев В.П. О различии синхронного и диахронного сравнения этнографических явлений // Фольклор и историческая этнография. М.: Наука, 1988. С. 239-259.
4. Андресюк Б. Українознавство як чинник консолідації суспільства // М-ли міжнародної науково-практичної конференції "Українознавство в системі освіти". К.: Освіта, 1996. С.9-11
5. Аникин В. П. Русское устное народное творчество: Методические указания. М.: Изд-во МГУ, 1987. С. 13.
6. Аникин В.П. Фольклористика как филологическая дисциплина // Методоло­ги­ческие проблемы филологических наук. Литературоведение и фольклористи­ка. М.: Изд-во Московского ун-та, 1987. С. 107-135.
7. Баканурський А. Українська різдвяна гра Коза”. // Нар. творчість та етнографія. 1991. № 6. С. 59-65.
8. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худож. л-ра, 1975. 504 с.
9. Білоус В. Публікація з питань етнографії у Галицькій періодиці 50-х років ХІХ століття // Записки наукового товариства ім. Т.Шевченка. Т. ССХХХ. Львів, 1995. С.516-526.
10. Богданов А.Н., Юдкевич Л.Г. Методика литературоведческого анализа. М.: Просвещение, 1969. 190 с.
11. Боплан Г. Опис України / Пер. Яреми Кравця.- Львів: Каменяр, 1990. 304 c.
12. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1987. 192 с.
13. Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського. К.: Наукова думка, 1988. 192 с.
14. Будівський П. Народний герой українських Карпат Олекса Довбуш // Нар. творчість та етнографія. 1992. № 5-6. С.68-76.
15. Буковинська Маланка: [Ряд статей]. // Буковина. 1993. 14 січня.
16. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космологічні українські народні погляди та вірування / Пер. з рос. Ю.Г.Буряка; Передм. В.О. Шевчука; Прим. Ю.М.Олійника. К.: Фірма Довіра”, 1993. 414 с.
17. Бурдуланюк В. Історія культури Прикарпаття. Івано-Франківськ, 1994. 30 с.
18. Васильчук М. Письменство на Коломийщині. Коломия, 1993. 73 с.
19. Вейман Р. История литературы и мифология. М.: Прогресс, 1975. 344 с.
20. Весілля: У 2 кн. Кн. 1. (Упорядкування текстів, примітки М.М.Шубравської, нотний матеріал упорядкував О.А.Правдюк). К.: Наукова думка, 1970. 454 с.
21. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1971. 239 с.
22. Виноградов В.В. Проблемы авторства и теория стилей. М.: ГИХЛ, 1961. 614 с.
23. Витвицький С. Історичний нарис про гуцулів. Коломия, 1993. 96 с.
24. Влад М.М. Стрітеннє: Книга гуцульських звичаїв і вірувань. К.: Укр. письменник, 1992. 223 с.
25. Вовк Хв. К. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
26. Войтыла-Свежовская М. Терминология аграрной обрядности как источник изучения древней славянской духовной культуры (на польском материале) // Славянский и балканский фольклор. М.: Наука, 1987. С.207-214.
27. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: Етнографічний нарис. В 2 т. Т. ІІ. Мюнхен: Українське видавництво, 1996. 442 с.
28. Гаврищук А. Подільська Маланка на Дністрі: [свято Маланки у Бессарабії]. // Нар. творчість та етнографія. 1995. № 1. С. 56-59.
29. Гайдай М.М. Народна етика у формуванні східних та західних слов'ян. К.: Наукова думка 1972. 198 с.
30. Гачев Г.Д. Национальный образ мира. М.: Сов. писатель, 1988. 446 с.
31. Гачев Г.Д. Содержательность художественных форм. (Эпос. Лирика. Театр). М.: Просвещение, 1968. 302 с.
32. Гей Н.К. Образ и художественная правда // Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении. М.: АН СССР. 1962. С. 115-148
33. Гнатюк В. Купанє і палінє відьм у Галичині // Матеріали до Української Етнольогії. Т. XV. Львів: НТШ, 1972. 178с.
34. Гнатюк В.М. Вибрані статті про народну творчість. К.: Наукова думка, 1996. 248 с.
35. Гордійчук М. Фольклор і фольклористика. Збірка статей. К.: Музична Україна, 1979. 252 с.
36. Гошко Ю. Гуцули: Етнографічний нарис // Наука і суспільство. 1989. №4. С. 42-45
37. Грица С.Й. Мелос української народної епіки. К.: Наукова думка, 1979. 277 с.
38. Гром О. Символіка межі у весільних обрядах Західного Полісся //Фольклористичні зошити.- Вип.І.- Луцьк: Вежа. 1996.- С.58-64.
39. Гуляев Н.А. Теория литературы. М.: Высш. школа, 1977. 278 с.
40. Гусев В.Е. Эстетика фольклора. Л.: Наука, 1967. 253 с.
41. Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. К.: Наукова думка, 1987.-472с.
42. Гуць М.В., Пазяк М.М. Олекса Довбуш в народній поезії. // Нар. творчість та етнографія. 1962. Кн. 1. С.98-103.
43. Далтаг У.Б. Вступ до зб.: Роль фольклора в развитии литератур народов СССР. М.: Наука, 1975. С. 3-14
44. Далтаг У.Б. Фольклор и современный литературный процесс // Фольклор. Поетика и традиция. АН СССР. Институт мировой литературы им. А.М.Горького. М.: Наука, 1982. С. 34-47
45. Дей О.І. Поетика української народної пісні. К.: Наукова думка, 1978. 250 с.
46. Дей О.І. Принципи жанрової класифікації пісень // Нар. творчість та етнографія. 1996. №2. С.3-16.
47. Джанусов С.А. Фольклор. Традиции и новаторство. М.: Знание, 1978. 64с.
48. Домашевський М. Історія Гуцульщини. Чикаго - Львів, 1995.-504 с.
49. Емельянов Л.И. Методологические вопросы фольклористики. Л.: Наука, 1978. 208 с.
50. Етнографічний збірник НТШ. Т. XІІІ, Львів, 1902. С. 276.
51. Жмундуляк Д. Д. Пісне моя, доле моя... Коломия: 1995. 174 с.
52. Жмундуляк Д.Д. Козацька тема у фольклорі Порубіжжя // Берегиня. 1998. №1. С. 16-20.
53. Жмундуляк Д.Д. Пісні про Довбуша у фольклорі буковинських Карпат // Наукові записки. Серія: Літво. Тернопіль, Тернопільськ. ун-т. 1998. Вип. 3. С. 130-136.
54. Жмундуляк Д.Д. Рекрутські пісні у фольклорі Порубіжжя // Мова та історія. Вип. 28. К., 1997. С. 11-13.
55. Жмундуляк Д.Д. Трансформація обрадової весільної пісні у фольклорі Порубіжжя Гуцульщини і Покуття // Наукові записки. Серія: Літво. Тернопіль, Тернопільськ. ун-т. 1998. Вип. 2. С. 69-75.
56. Задорожная М.Я. Народные и православно-христианские праздники. М.: Знание, 1991. 64 с.
57. Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. К.: Наукова думка, 1974. 158 с.
58. Здоровега Н.І. Ремінісценції стародавнього побуту у весільних звичаях українців карпатського регіону // Культура та побут населення українських Карпат (матеріали республіканської наукової конференції, присвяченої 50-річчю утворення СРСР. Тези доповідей та повідомлень). Ужгород. 1972. 230 с.
59. Земцовский И.И. К проблеме взаимосвязи календарной и свадебной обрядности славян //Фольклор и этнография. Обряды и обрядовый фольклор. Л.: Наука, 1974. 276 с.
60. Иванов В.В. Конь // Мифы народов мира.- В 2 т.- Т. 1.- М.: Советская знциклопедия, 1980. 666 с.
61. Итс Р. Шепот Земли и молчание Неба: Этнографические этюды о традиционных народных верованиях. М.: Изд-во политической литературы, 1990. 318 с.
62. Каустов А. Причини до вивчення чарівництва в Україні: історично-правові та культурологічні аспекти // Записки наукового товариства ім. Т.Шевченка. Львів, 1995. С.251-271.
63. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні.- К.: АТ Обереги”, 1994.- Кн. 1.- Т. 1 (зимовий цикл); т. 2: (весняний цикл). 400 с.
64. Кирчів Р. Різдво в Україні. // Український світ. 1995. №7-12. С.3-4.
65. Кібець Н. Зимовий цикл святкувань. // Народна творчість та етнографія. 1998. №1. С. 55-57.
66. Ковальчук О.В. Українське народознавство. Книга для вчителя. К.: Освіта, 1994. 173 с.
67. Кожолянко Г. Народознавство Буковини. Громадський і сімейний побут. Чернівці: Рута, 1998 р. 111 с.
68. Козачок М., Грабовецький В. Найдавніша балада про Довбуша. ("Ой попід гай зелененький) //Жовтень. 1978. №7. С. 134-140.
69. Козлов А.С. Мифологическое направление в литературоведении США. М.: Высш. школа, 1984. 175 с.
70. Колесса Ф. Музикознавчі праці. К.: Наукова думка, 1970. 415 с.
71. Крупчанов Л.М. Культурно-историческая школа в русском литературоведении. М.: Просвещение, 1983. 224 с.
72. Круть Д.З. Величання і побажання в обрядовій поезії слов'ян. -К.: Наукова думка, 1973. 150 с.
73. Кульчицький О. Свідчування українця // Українська душа. К.: Фенікс, 1993. С. 48-66.
74. Курочкін О.В. Із досвіду картографування новорічної обрядовості [Обряд Маланки” на Буковині та Бессарабії]. // Нар. творчість та етнографія. 1995. № 2-3. С. 36-43.
75. Курочкін О.В. Новорічні свята українців. К.: Наукова думка, 1978. 190 с.
76. Лаврентьева Л.С. Символические функции еды в обрядах // Фольклор и этнография. Проблемы реконструкции фактов традиционной культуры. Сборник научных трудов. Л.: Наука, 1990. С.37-47.
77. Лазарев А.И. Художественный метод фольклора: Учебное пособие. Изд-во. Иркутск. ун-та.- 1985. 52 с.
78. Лигере М. Проблемы фольклора. М.: Наука, 1975. 232с.
79. Лихачёв Д.С. О мифологии. М.: Высшая школа, 1989. 207 с.
80. Лозинський Й.І. Українське весілля. К.: Наукова думка, 1992. 176 с.
81. Лозко Г. Українське народознавство.-К.: Зодіак-ЕКО, 1995.- 368 с.
82. Лосев А.Ф. Эстетика Возрождения М.: Мысль, 1978. 623 с.
83. Мазанова Т.І. Традиційна їжа на свята календарного циклу населення Покуття кінця ХІІ-першої половини ХХ ст. // Національні та етнографічні процеси в Україні. Друга Всеукраїнська науково-практична конференція молодих науковців. Чернівці, 1997. С.131-134.
84. Мельник Н.Г. Відображення відмінностей у духовності козацьких та рекрутських пісень // Літературознавство, "Просвіта" і духовний ідеал українця: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Кривий Ріг, 1994. С. 74-76.
85. Мень А. История религии: В 7 т. Т. 1. М.: Слово, 1991. 287 с.
86. Мифы народов мира. В 2-х т. -Т.2.- М.: Сов. энциклопедия, 1992. 714 с.
87. Михаил З. Этнолингвистические методы изучения народной духовной культуры //Славянский и балканский фольклор. М.: Наука, 1987. С. 174-191.
88. Мицик В. Ясен світ коляди. // Укр. світ. 1995. №7-12. С. 34-35.
89. Мишанич С.В. Локально-монографічні дослідження фольклору. Слов’янське літературознавство. Вип.10, К.: Наукова думка, 1975. С. 82-96.
90. Мишанич С.В. Народнопісенні репертуари одного села (пісні Поділля). К.: Наукова думка, 1976. С. 524.
91. Москалець В. Релігійність як риса українського національного характеру. // Філософська і соціологічна думка. 1993. №1. С.67-80.
92. Моцюк П. Звичаї ,приписи доброї поведінки (поради молодим і старшим).-Львів,1994.-40 с.
93. Народна лірика. К.: Радянський письменник, 1956. 390с.
94. Народна поетична творчість. К.:Радянська школа, 1965. 110 с.
95. Невгодовський А. Лицарське виховання української молоді в системі державної національної освіти на українознавчій основі // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Українознавство в системі освіти". К.: Освіта, 1996. С.67-77.
96. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. (Ескіз української міфології). К.: АТ Обереги”. 88 с.
97. Огієнко І [Митрополит ІЛАРІОН]. Українська культура. К., 1918. 272с.
98. Огієнко І.[Митрополит ІЛАРІОН]. Дохристиянські вірування українського народу.- К.: Обереги, 1992.- 424 с.
99. Омеляшко Р.А. Жанрова структура коломийки // Нар. творчість та етнографія. 1981. № 4. С. 70-76.
100. Осьмаков Н.В. Психологическое направление в русском литературоведении. Д.Н.Овсяннико-Куликовский. М.: Просвещение, 1981. 159 с.
101. Охримович В. Значение малорусских свадебных обрядов и песен в истории эволюции сельи. // Этнографическое обозрение. 1891. № 4.-С.87-103.
102. Паньків М. Покуття: Етнографічний нарис. // Жовтень. 1987. № 2. С. 100-104.
103. Перетць В.М. Вступ до вивчення літератури. Кам’янець-Подільський, 1919. 77 с.
104. Плющ Н.Д. Український фольклор завжди джерело натхнення // Трибуна. 1992. № 3. С.22.
105. Пожоджук Д. "Нас Господь прислав та й у Ваш дім...": Родинні зв'язки в гуцульських народних колядках // Культура і життя. 1996. 4 січня. С.4.
106. Попович М.В. Мировоззрение древних славян. К.: Наукова думка, 1985, 166 с.
107. Потебня А. Мысль и язык // Потебня А. А. Эстетика и поэтика. М.: Искусство, 1976. 614 с.
108. Прангишвили А.С. Фольклор и психология // Проблемы фольклора. М.: Наука, 1975. С.40-44.
109. Пропп В.Я.Фольклор и действительность: Избраные статьи. М.: Наука, 1976. 324 с.
110. Пустовойт П.Г. От слова к образу. К.: Рад. школа, 1974. 189 с.
111. Путилов Б.М. Методология сравнительно-исторического изучения фольклора. Л.: Наука, 1976. 243 с.
112. Путилов Б.М. Фольклорна спадщина слов'ян: теоретичні аспекти і методи вивчення. // Нар. творчість та етнографія. 1980. №5. С. 11-16.
113. Пушик С. Бус і Джус // Україна. 1988. № 27. С. 20.
114. Рибаков Б.Язычество древних славян.-М.: Наука,1981.-607с.
115. Рождественский Ю.В. Введение в общую филологию. М.: Высш. школа, 1979. 224 с.
116. Романів О. Гуцульські та покутські різьблені свічники-трійці // Записки наукового товариства ім. Т.Шевченка.-Т.ССХХХ. Львів, 1995. С. 150-163.
117. Руднев В.А. Обряды народные и обряды церковные. Л.: Лениздат, 1982. 159 с.
118. Русин М.Ю. Фольклор: традиції і сучасність. К.: Либідь, 1991. 102 с.
119. Савушкина Н.И. Стиль русской народной драмы в сравнительном изучении // Фольклор. Образ и поэтическое слово в контексте. М.: Наука, 1984. С. 57-93.
120. Сапіга В.К.Українські народні свята та звичаї.-К.:Т-во Знання України, 1993.-112 с.
121. Сиваченко М.Є. Літературознавчі та фольклористичні розвідки. К.: Наукова думка, 1974. 464 с.
122. Скидан В.И. Собирание и изучение любовных лирических песен // Вопросы этнографии и фольклористики: Сб статей. М.: Наука и техника, 1979. С. 127-137.
123. Славянський фольклор.-Тексты / Составители Н.И.Кравцов, А.В.Ку­ла­ги­на. М.: Изд-во МГУ, 1987. 376с.
124. Словарь античности. М,: СП Внешсигма”, 1992. 672с.
125. Смоляк О. Типологічний рівень споріднення різночасових варіантів у весільно-обрядовому фольклорі Західноподільської Наддністрянщини // Записки наукового товариства ім. Т.Шевченка.- Т. ССХХХ.- Львів, 1995. С.285-300.
126. Соколова В.К. Традиции и современность в фольклоре. М.: Наука, 1988. 216 с.
127. Стельмахович М.Г. Українська родинна педагогіка. К.: ІСДО, 1996. 288 с.
128. Токарев С.А. Религия в истории народов мира. М.: Политиздат, 1976. 575 с.
129. Толстова Л.С. Использование фольклора при изучении этногенеза культурных связей народа (на среднеазиатском материале) // Фольклор и историческая этнография. -М.: Наука, 1988. С. 6-21.
130. Топоров В.Н. Древо мировое // Мифы народов мира. Т.1. М.: Сов. энциклопедия, 1980. С. 404.
131. Топорова А.В. К вопросу о жанровой класификации свадебного фольклора // Фольклор и этнография. Обряд и обрядовый фольклор. Ленинград: Наука, 1974. 276 с.
132. Українознавство: Хрестоматія-посібник.- У 2-х кн. (Упорядник В.С.Крисаченко). Кн. 1. К.: Либідь, 1996. 350 с.
133. Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник. К.: Либідь, 1994. 254 с.
134. Українські міфи, демонологія, легенди / Упоряд. М.К.Дмитренко. К.: Муз. Україна, 1992. 144 с.
135. Українські чари / Упоряд. О.М.Таланчук. К.: Либідь, 1992. 96 с.
136. Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. К.: Либідь, 1991. 640 с.
137. Федорів Ю., свящ., д-р. Історія Церкви в Україні. Люблін, 1991. 362 с.
138. Цимбалистий Б. Родина і душа народу // Українська душа. К.: Фенікс, 1992. С. 66-96.
139. Чистов К.В. Народные традиции и фольклор. Л.: Наука. 1986. 304 с.
140. Чистов К.В. Фольклор и этнография. -Л.: Наука, 1970. С. 3-15.
141. Чубинський П.П. Календарь народных обычаев и обрядов. К.: Музична Україна”, 1993. 80 с.
142. Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі // Людина і довкілля.- Кн. І. К.: Заповіт, 1995. С. 270-274.
143. Шумада Н.С. Походження і розвиток коломийки як жанру. К.: Наукова думка, 1973. 90 с.
144. Шумада Н.С. Сучасна пісенність слов'янських народів. К.: Наукова думка, 1981. 264 с.
145. Шухевич В. Гуцульщина.- Львів: Верховина,1997. 352 с.
146. Юзвенко В.А. Взаємозв'язок жанрів у їх історичному розвитку.- К.: Наукова думка, 1973. 150 с.
147. Якименко Н.Д. Із спостережень над структурою колядок // Нар. творчість та етнографія. 1984. № 2. С. 74-79.
148. Якобсон Р. Работы по поэтике. М.: Прогресс, 1987. 461 с.
149. Gomme A. The Folk-lore Socіety: Whence and whіnter. Folklore, 1952. V. LXІІІ. №. 1. P. 9.