Закальська Ярина Андріївна Український фольклор спротиву: традиція і модифікація, трансмісійні механізми

Краткое описание

Закальська Ярина Андріївна, провідний фахівець з фольклористики Центру фольклору та етнографії Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Назва дисертації: «Український фольклор спротиву: традиція і модифікація, трансмісійні механізми». Шифр та назва спеціальності 10.01.07 фольклористика. Спецрада Д 26.001.15 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ЗАКАЛЬСЬКА ЯРИНА АНДРІЇВНА
УДК 398(477):323.2(043.3)
ДИСЕРТАЦІЯ
УКРАЇНСЬКИЙ ФОЛЬКЛОР СПРОТИВУ:
ТРАДИЦІЯ І МОДИФІКАЦІЯ, ТРАНСМІСІЙНІ МЕХАНІЗМИ
10.01.07 – фольклористика
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають покликання на відповідне джерело
_______________Закальська Я. А.
Науковий керівник Івановська О. П., доктор філологічних наук,
професор
Київ – 2021

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………....12
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ
УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ СПРОТИВУ……………………….…….….19
1.1. Традиція як феномен фольклору. Трансмісія у фольклорі…………….19
1.2. Фольклор спротиву в дослідницьких студіях …………………………….25
1.3. Українські Майдани у візії гуманітарних досліджень…………………....56
РОЗДІЛ 2. ФОЛЬКЛОР НАРОДНОГО СПРОТИВУ XX – XXI СТОЛІТЬ:
ДИНАМІКА УСНОЇ ТРАДИЦІЇ………………………………………………..63
2.1. Актуалізація фольклору в періоди спротиву…………………………...…63
2.2. Особливості вертепної драми у фольклорі спротиву ХХІ століття……..77
2.3. Коломийка як індикатор протистояння з ворогом………………………..90
2.4. Народна сміхова культура: анекдоти Революції гідности й сьогочасної
російсько-української війни…………………………………………………...102
2.5. Авторський твір і фольклор спротиву: проблема кореляції…………….119
РОЗДІЛ 3. ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ФОЛЬКЛОРУ СПРОТИВУ:
ТРАНСФОРМАЦІЯ ТРАДИЦІЇ, ФОРМУЛЬНІ (ТЕКСТОВІ)
МОДИФІКАЦІЇ………………………………………………………………...154
3.1. Паремійні жанри у фольклорі спротиву………………………………….154
3.2. Функціонально-контекстні тексти у фольклорі спротиву……………....165
3.3. Форми вираження фольклорного гіпертексту Революції
гідности………………………………………………………………………….192
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….210
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...216
ДОДАТКИ………………………………………………………………………235
ДОДАТОК А……………………………………………………………………235
ДОДАТОК Б…………………………………………………………………….237
ДОДАТОК В…………………………………………………………………....239
ДОДАТОК Г…………………………………………………………………….308
ДОДАТОК Д……………………………………………………………………330

Список литературы

ВИСНОВКИ
У Висновках підсумовано основні результати дослідження.
Проведене дослідження дало змогу дійти таких висновків:
1. Складні суспільно-політичні колізії другого десятиліття ХХІ століття, з
одного боку, стали серйозним випробуванням для свідомого українства, а з
іншого – посутньо вплинули на «реанімацію» колективної творчості. На
відміну від попередніх епох, центр фольклоротворення переміщується
головно в міський простір. Найповніше колективний креатив проявився в
період Революції гідности, яка стала однією з найбільш потужних форм
новочасного спротиву українців, і сьогочасної гібридної російськоукраїнської війни.
2. Запропоновано уведення до наукового обігу терміносполуки «фольклор
спротиву» та потрактовано його як творчий продукт, породжений
суб'єктністю пасіонарної частини суспільства, що є миттєвою реакцією на
посягання на засадничі цінності народу (свободу, незалежність,
територіальну цілісність) у боротьбі за ідеали. Основні маркери: політичнодержавницький характер, національно-ідейна спрямованість, секулярний
екзистенціоналізм, суспільна солідарність, функціональна значущість,
вітальність і візія нової дійсности. Доведено тісний зв'язок фольклору
спротиву ХХІ століття з фольклором Українських Січових Стрільців і
Української Повстанської Армії як фольклору, який твориться в близьких
суспільно-історичних умовах і маркований чіткою націєтвірною інтенцією.
3. Визначено триєдність (контекст, який породжує / актуалізує фольклорну
текстову структуру, фольклорне надбання (текст) та ступінь його
збережености), що формує традицію. Витлумачено, що традиція – це спіраль,
кожен наступний виток якої є схожим на попередній, однак водночас
наповнюється новими смислами. Життєздатність традиції забезпечується
через механізми трансмісії.
4. Зазначено, що український Майдан зими 2013-2014 рр. став платформою
для залучення у фольклорне середовище широких верств населення та
211
ревіталізував малознані для загалу народні побутові танці, псальми, козацькі
пісні, думи, а також стрілецькі та повстанські пісні, ареал існування яких
змінюється з вузькорегіонального на всеукраїнський. Виокремлено два
середовища, в яких твориться мілітарний фольклор: військове та
позавійськове. Зауважено, що важливу роль при фіксуванні фольклору
воєнного періоду відіграє мережевий ресурс, адже бути включеним в
осередок побутування мілітарного фольклору фольклористу-досліднику
доволі складно з огляду на воєнні дії.
5. Проаналізовано тексти вертепної драми періоду Революції гідности,
зазначено, що такі вертепи містять ядерну частину, що свідчить про його
традиційність, та елементи, здатні модифікуватися. Така здатність
визначається соціально-історичними реаліями та є проєкцією сакрального та
профанного в актуальному часопросторі. Запропоновано увести до наукового
обігу терміносполуку «фронтовий вертеп». «Фронтовий вертеп» – це вертеп,
умовою постання якого є локус війни та максимальна екзистенційна
напруженість; образна система якого характеризується а) мінімізацією
дистанції між денотатом і сигніфікатом (образ Смерти як центральний
персонаж вертепної драми перестає бути абстрактним поняттям); б)
десакралізацією (народження народу України, а не Христа);
психотерапевтична функція стає домінантною (на відміну від інших
вертепів воєнного часу на мирній території, коли основна функція
прагматична). Простежено відмінності між текстами вертепів періоду
Революції гідности й сьогочасної гібридної російсько-української війни.
Підкреслено їхній політичний характер, національно-історичну
спрямованість, акцентовано на консолідуючій, морально-дидактичній,
психотерапевтичній, виховній та прагматичній функціях.
6. Проаналізовано коломийки-співанки у фольклорі спротиву. Визначено їхні
функції (інтеграційна, суспільно-перетворювальна, комунікативна та
психотерапевтична). Показано, що під час Революції гідности побутували 2
види коломийок: 1) танцювальні пісні, які не зазнали текстових модифікацій
212
та виконували прагматичну функцію; 2) коломийки-співанки, що відповідали
динаміці подій на Майдані. У період сьогочасної гібридної російськоукраїнської війни побутують лише співанки, особливістю яких є те, що
творяться вони у військовому середовищі. Як і в повстанських коломийках, в
аналізованих текстах ХХІ століття показано силу й міць українського народу,
що бореться з ворогом-боягузом. У коломийках періоду Революції гідности
та сьогочасної гібридної російсько-української війни відображено народну
візію тріади «свій / чужий / інакший», на відміну від повстанських
коломийок, де простежено опозицію «свій / чужий». У коломийках у
фольклорі спротиву особливо актуалізується сміхова традиція, покликана
висміяти реального ворога, уявно мінімізуючи потенційну загрозу від нього.
Жартівливі коломийки сприяють психоемоційному загартуванню бійців і
допомагають подолати страх.
7. Проаналізовано анекдоти у фольклорі спротиву. Визначено, що вони
виконують переважно психотерапевтичну та розважальну функції.
Прокласифіковано за тематичним принципом анекдоти Революції гідности й
виокремлено різні тематичні блоки (непідписання Угоди про Асоціацію з ЄС;
побиття студентів на мирному мітингу 30 листопада 2013 року
спецпідрозділом «Беркут»; розгін Майдану; демонтаж пам'ятника Леніну;
мінування метро; лідери Революції гідности; антимайдан). Визначено, що
пуант аналізованих анекдотів маніфестує невдоволеність суспільства
офіційною політикою. Запропоновано анекдоти воєнного періоду номінувати
терміносполукою «мілітарний анекдот». Простежено тріаду «свій / чужий /
інакший»: образ ворога конкретизується через «інакшого»: сепаратиста
(«сепара»), новороса, ополченця та «чужого»: російського військового
найманця, москаля (ватника-москаля), а також Путіна. Опозиційним до них є
«свій»: герой, якого уособлюють український воїн, «айдарівець», «укроп». До
образу «свого» зараховано також волонтера, «інакшим» постає військове
керівництво.
213
8. Паремійні жанри періоду Революції гідности потрактовано як заклички
(ритмізований, здебільшого римований, уснословесний текст імперативного
характеру з експліцитним чи імпліцитним змістом) та гасла (гасла-славні й
гасла-констатації).
9. Різножанрові тексти (календарно-обрядового циклу: колядки, щедрівки;
родинно-обрядові та жартівливі пісні), які відповідно до революційного та
воєнного контексту модифікуються на функційному та генологічному рівнях,
номіновано як «пісні спротиву». Для модифікацій на текстовому рівні
запропоновано вживати терміни «переробка» та «перетекстівка» (терміни
А. Іваницького й О. Кузьменко).
10. Проаналізовано вербально-графічні тексти та визначено їхні функції:
комунікативну, психотерапевтичну, прогностичну, попереджувальну й
ідентифікаційну. Показано, що креолізовані (вербально-візуальні) тексти
Революції гідности випрозорювали революційне бачення змін, яких
очікувала спільнота, – ре(волюційна)-ВІЗІЯ майбутнього країни.
11. Зауважено, що важливою постає проблема кореляції між авторським
твором і фольклором спротиву ХХІ століття. Значну увагу зосереджено на
постаті Тараса Шевченка, розглянуто 2 аспекти: 1) сакралізація Т. Шевченка;
2) фольклоризація Шевченкової поезії. Виявлено типологію
фольклоризованих творів Т.Шевченка. Потверджено, що у ХХІ столітті
вкотре оприявнилася традиція вербалізації людиною своїх почуттів в умовах
граничної напруги. Проаналізовано авторську поезію, присвячену героям
Небесної сотні. Показано, що вербальні явища з ознаками фольклорности
вилонюються з народних джерел на основі позначальних механізмів
трансмісії. Визначено фольклоризацію як процес інклюзії (включення)
індивідуальної творчості у фольклорне середовище й виокремлено низку
чинників, які сприяють такому проникненню: 1) Значимі для спільноти події,
які значною мірою впливають на закони її соціального буття, змінюючи при
цьому світосприйняття та формуючи нове світобачення. У періоди
«межових» ситуацій завдяки високій емоційно-оцінній образній потенції
214
авторські тексти легко асимілюються колективною свідомістю; 2) Наявність
в авторських текстах елементів фольклорної парадигми (найчастіше на рівні
образів і мотивів); 3) Мелодійність тексту; 4) Глобальна інформатизація
(поширення авторських текстів у соціальних мережах через репости й
завдяки аудіо-візуальній презентації). На мотивно-образному рівні
проаналізовано переробки стрілецьких і повстанських пісень, які
актуалізувалися відповідно до воєнних дій на сході України.
12. На основі аналізу різножанрових текстів простежено функціонування
лінійного та інтегрального напрямів трансмісії. Підкреслено важливість
генераційного чинника. Так, у досліджуваний період спостережено і висхідну
(старше покоління – молодь), і низхідну (молодше покоління – старше)
вертикалі у трансмісії фольклорних текстів. У фольклорі воєнного періоду
механізми трансмісії залежать від середовища творення фольклору: для
позавійськового більш характерним є опосередкований канал трансмісії, в
умовах воєнних дій переважає лінійний (горизонтальний). Зауважено, що
значення опосередкованого напряму трансмісії в сучасних умовах суттєво
посилюється, оскільки він скорочує шлях фольклорного тексту від наратора
до реципієнта, зменшує відстань між ними. Серед механізмів
опосередкованої трансмісії запропоновано виокремлювати механізми
перформативности (у період Революції гідности, коли значна частина
фольклорних текстів передавалася зі сцени Майдану), механізми
імпресивности (у період Революції гідности засобом реалізації
опосередкованої трансмісії є візуальний субтекст, де смисли підсилюються
мовною знаковою системою, колористикою, яка сприймається як знак; у
воєнний період – накладання візуального ряду (хроніка воєнних дій на сході
України) на фольклорний матеріал (головно – пісні УСС та УПА)). Окрім
цього, до засобів опосередкованої трансмісії віднесено засоби цифрової
комунікації, друковані та електронні ЗМІ. Простежено, що за критерієм
суб'єктної орієнтованости в досліджуваному періоді функціонують
позначальні, відображальні, конфліктні та діалогові механізми.
215
13. Показано, що Революція гідности – це «живий конструкт», що постав
новою матрицею взаємодії суб'єктів фольклоротвірного процесу. Події
початку ХХІ століття сприяли формуванню в сучасній українській
гуманітаристиці топосу Майдану як поліпросторового поняття, що
оприявлює протестні настрої, актуалізує нові смисли та фіксується в
колективній свідомості як домінанта певного реального місця. Особливості
фольклору періоду російсько-української війни зумовлені мілітарними
умовами його творення, коли смерть перестає бути абстрактним поняттям і
стає реалією.
14. Доведено, що фольклор спротиву ХХІ століття – це симбіоз традиції та
модифікації, коли на традиційне, засвоєне спільнотою, напластовуються нові
смисли, зумовлені контекстом подій. Потверджено, що характерною рисою
фольклору є динамічність, яка полягає в його здатності гостро реагувати на
всі політичні та соціальні збурення, що відбуваються в суспільстві.
Колективна творчість не лише акумулює та репродукує спадщину минулого,
а й миттєво відгукується на виклики сьогодення.