НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА СЕМАНТИКИ ТУРЕЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТОМ-ЗООНІМОМ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Покровська Ірина Леонідівна

УДК 81’373.72 = 512.161

НАЦІОНАЛЬНА СПЕЦИФІКА СЕМАНТИКИ ТУРЕЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТОМ-ЗООНІМОМ

10.02.13 мови народів Азії, Африки, аборигенних народів
Америки та Австралії

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник кандидат філологічних наук,
доцент Підвойний Володимир Миколайович

КИЇВ 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

5

ВСТУП

6

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТОМ-ЗООНІМОМ

15

1.1. Виникнення та розвиток фразеології як науки

15

1.2. Фраземи та паремії як об’єкт дослідження фразеології

25

1.2.1. Принципи диференціації фразем та паремій в українському та російському мовознавстві

26

1.2.2. Принципи диференціації фразем та паремій у турецькій лінгвістиці

30

1.3. Класифікації фразеологізмів

39

1.4. Дослідження фразеологізмів з компонентом-зоонімом

46

1.5. Конотативні та національно-культурні значення фразеологізмів з компонентом-зоонімом

60

Висновки до 1 розділу

71

РОЗДІЛ 2. ТЕМАТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ТУРЕЦЬКИХ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ З КОМПОНЕНТОМ-ЗООНІМОМ

74

2.1. Фразеологізми з компонентом-власне зоонімом

76

2.1.1. Семантика фразеологізмів з назвами диких тварин

77

2.1.2.Семантика фразеологізмів з назвами домашніх тварин

86

2.2. Орнітофразеологізми

108

2.2.1.Семантика фразеологізмів з назвами диких птахів

111

2.2.2.Семантика фразеологізмів з назвами домашніх птахів

120

2.3. Ентомофразеологізми

124

2.4. Іхтіофразеологізми

128

2.5. Рептиліофразеологізми

130

2.6. Амфібіофразеологізми

132

Висновки до 2 розділу

133

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМНІ ЯВИЩА В СФЕРІ ТУРЕЦЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ З КОМПОНЕНТОМ-ЗООНІМОМ ТА ЇХ НАЦІОНАЛЬНА САМОБУТНІСТЬ

142

3.1. Фразеологічні синоніми у сучасній турецькій мові

142

3.1.1. Фразеосемантичні групи, що позначають фізичні та фізіологічні ознаки людини

146

3.1.2. Фразеосемантичні групи, що передають позитивні риси характеру людини

149

3.1.3. Фразеосемантичні групи, що передають негативні риси характеру людини

152

3.1.4. Фразеосемантичні групи для позначення соціальних та моральних категорій людини

156

3.1.5. Фразеосемантичні групи, що передають стосунки між людьми

158

3.1.6. Фразеосемантичні групи неантропоцентристського спрямування

159

3.2. Явище варіантності у турецькій фразеології з компонентом-зоонімом

163

Висновки до 3 розділу

170

ВИСНОВКИ

173

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

179

ДОДАТКИ
ТУРЕЦЬКО-УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИК ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ З КОМПОНЕНТОМ-ЗООНІМОМ

202

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

англ. англійська мова
букв. буквально
діал. діалектизм
КНК культурно-національна конотація
к-п. каракалпацька мова
рос. російська мова
тур. турецька мова
удм. удмуртська мова
укр. українська мова
ФО фразеологічна одиниця
ФСГ фразеосемантична група
ФСП фразеосемантичне поле
ФСР фразеосемантичний ряд

ВСТУП

Актуальність теми. Останнім часом у лінгвістиці дослідження національної специфіки семантичних особливостей фразеологічних систем тих чи інших мов набувають все більшого поширення. Слід зазначити, що особлива увага приділяється взаємозв’язку фразеологізмів з мовними картинами світу та культурами народів. Більшість дослідників у цьому руслі намагаються вибрати якусь певну тематичну групу сталих виразів у відповідності до домінуючого компоненту фразеологізму, щоб охарактеризувати тип мотивації та етнонаціональні особливості фразеологічного пласту цієї групи. Зокрема, в українській лінгвістиці в останні роки вийшла у світ ціла низка публікацій, присвячених вивченню фразеологізмів з компонентом-зоонімом. Найбільш ґрунтовними на сучасному етапі є наукові розвідки І.О. Голубовської [42, 43], О.П. Левченко [96, 97], О.О. Селіванової [140, 141], Д.В. Ужченко [164, 165].
Група фразеологізмів з компонентом-зоонімом є найбільш цікавою та досить чисельною. Світ тварин завжди був загадковим і привабливим для людини, назви тварин завдяки конотативним значенням у метафоричній формі відображають сприйняття світу. Турецькі фразеологізми з компонентом-зоонімом, а саме фраземи та паремії, відображають ставлення турецького етносу до тих чи інших тварин.
Загалом слід зазначити, що вивченню різних аспектів структурно-семантичних елементів фразеологізмів мов тюркської групи, присвячували свої праці непоодинокі вчені. На матеріалі тюркських мов фразеологізми вивчали Г. Ачилова (туркменська мова) [7], Г.А. Байрамов [9], М.Т. Тагієв (азербайджанська мова) [155], У.Т. Турсунов (узбецька мова) [161]. На матеріалі турецької мови структурно-семантичні особливості фразем та паремій вивчали А.М. Гаріфулліна (турецькі та англійські фразеологізми, що виражають емоції та почуття людини) [37], В.О. Гордлевський (турецька мова) [44], В.М. Лемська (зіставлення турецьких та англійських фразеологізмів) [102], Р.Р. Юсипова (іменні словосполучення) [183]. Вивчення фразеологізмів є предметом досліджень таких турецьких лінгвістів, як Аксой Омер Асим [218], Білгін Мухіттін [187], Коч Нуреттін [193], Пюскуллюоглу Алі [223], Хенгірмен Мехмет [191]. Дані дослідження присвячені не аналізу окремих груп фразеологізмів, а їх згрупуванню та систематизації, відмінностям між фраземами та пареміями. Зазначені розробки присвячені вивченню турецьких фразеологізмів взагалі, фразеологізми поділяються за структурними типами та фразеосемантичними полями у ідеографічному аспекті.
Зооніми є об’єктом досліджень таких вчених, як Є.В. Бєлкіна [14], І.О.Голубовська [42, 43], Є.О. Гутман, П.О. Литвин, М.І. Черемісіна [49], К.М. Гюлумянц [50], Г.М. Доброльожа [54], В.І. Жельвіс [60], А.І. Кузнєцова [89], Д.Т. Мальцева [107], В.Д. Ужченко [164; 165], проте праці В.І.Жельвіса, Є.О. Гутмана (у співавторстві з П.О. Литвином та М.І.Черемісіною) присвячені визначенню переважно конотативних значень зоонімів у самостійному використанні, а у наукових розвідках Г.М.Доброльоджі та Є.В.Бєлкіної вивчаються лише фразеологізми з компонентом собака, Д.Т. Мальцева розглядає культуру німецького народу через фразеологію, А.І. Кузнецова досліджує назви рослин, до складу яких входять назви тварин, а І.О. Голубовська зосереджує свою увагу на зіставленні фразеологізмів з компонентом-зоонімом у структурно різних мовах. Вивченню безпосередньо турецьких порівняльних зворотів із зоонімом присвячені такі праці: 1) наукова стаття Йилмаза Буюккутлу, у якій зіставляються порівняльні звороти турецької та російської мов [26]. Дана праця не охоплює фразеологію навіть у вузькому аспекті, а спрямована лише на один напрямок стійких лексичних одиниць порівняння, і в даній праці за основу беруться російські звороти, які автор поділяє на безеквівалентні та ті, які мають еквіваленти та аналоги у турецькій мові; 2) стаття Н.Д. Піменової, присвячена лінгвокраїнознавчому аспекту турецьких та англійських фразеологізмів з компонентом-орнітонімом. Дослідження спрямоване на методику викладання фразеології та пояснення реалій іноземцям, що вивчають іноземну мову [126]. Отже, існуючі праці, що пов’язані з вивченням фразеологізмів з компонентом-зоонімом, присвячені лише окремим аспектам даної проблематики і не висвітлюють питання фразеології з компонентом-зоонімом в цілому.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано у рамках загальної наукової теми Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні проблеми філології” (02 БФ 044-01). Дисертаційне дослідження співвідноситься також з науково-методичними та навчальними програмами кафедри тюркології Інституту філології.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення особливостей метафорично конотативних значень турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом, що полягає у створенні тематичної класифікації зазначеної групи фразеологізмів та виокремлені національних рис у системних явищах турецької фразеології (фраземах та пареміях, що мають синоніми та варіанти).
Досягнення зазначеної мети вимагає комплексного розв’язання таких завдань:
1) висвітлити теоретичні засади фразеології, що є основою для вивчення фразеологізмів з компонентом-зоонімом у сучасній турецькій мові;
2) провести в діахронічному розрізі дослідження історії вивчення теорії фразеології взагалі та фразеологізмів з компонентом-зоонімом зокрема в загальному мовознавстві та в турецькій мові;
3) визначити екстралінгвістичні критерії частотності використання зоонімів у складі фразеологізмів турецької мови;
4) подати тематичну класифікацію турецьких фразеологізмів;
5) виявити експліцитні та імпліцитні семи зоонімів як складових компонентів фразеологізмів;
6) проаналізувати значення фразеологічних синонімів та варіантів;
7) встановити зв’язок між фразеологічними синонімами та варіантами і мовною картиною світу турецького етносу.
Об’єктом дослідження виступає масив фразеологізмів з компонентом-зоонімом у широкому розумінні (фраземи та паремії).
Матеріалом дослідження є 900 турецьких фразеологізми з компонентом-зоонімом, що були вибрані нами з великого турецько-російського словника [202], російсько-турецьких словників фразеологізмів [224; 225], тлумачних словників турецької мови [228; 229], тлумачних словників фразем та паремій сучасної турецької мови [204; 218; 221; 222; 223; 227], а також деякі фразеологізми, отримані в результаті анкетування інформантів носіїв турецької мови, в якому брало участь 100 турків з центральних районів Туреччини різних вікових категорій (соціальний статус викладачі, бізнесмени тощо, рівень освіти вища та середня спеціальна).
Предметом дослідження виступають семантичні значення фразеологізмів з компонентом-зоонімом у турецькій мові.
Методи дослідження. З метою розв’язання поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження: описовий, за допомогою якого здійснена семантико-тематична класифікація турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом, метод семно-компонентного аналізу, застосований під час виділення інтегральних, диференційних та індивідуальних сем зоонімів і дослідження перебудови їхньої семантичної структури при створенні фразеологічних одиниць, метод семантичної ідентифікації фразеологізмів, що дозволив охарактеризувати семантичну структуру та ідеографічний аспект фразеологізмів. З метою визначення залежності національної специфіки семантики турецьких фразеологізмів, встановлення ступеня їх залежності від екстралінгвістичних явищ, використовувався метод лінгвокультурологічного аналізу.
Практичним методом дослідження є метод анкетування, який застосовувався з метою отримання даних інформантів носіїв турецької мови.
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні вперше проведено системну тематичну класифікацію турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом на основі сукупності їх семантичних особливостей, імпліцитної та експліцитної сем. Дана класифікація є власним баченням автора дослідження фразеологізмів певної групи, логічним продовженням якої є визначення фразеосемантичних полів та фразеологічних варіантів, що допомагають ідентифікувати національну специфіку фразеологізмів. У роботі вперше в українській лінгвістичній науці пропонується класифікація фразеологізмів з компонентом-зоонімом на шість окремих груп відповідно до біологічного походження тварин: власне зоофразеологізми, орнітофразеологізми, ентомофразеологізми, іхтіофразеологізми, рептиліофразеологізми, амфібіофразеологізми.
Наукове значення роботи полягає в подальшому вивченню проблем семантичної класифікації фразеологізмів, дослідженні внутрішньої форми та конотативних значень фразеологізмів з компонентом-зоонімом. Важливою є диференціація імпліцитних та експліцитних сем фразеологізмів сучасної турецької мови, поглиблюється уявлення про значення культурологічного компонента, що вноситься стрижневими компонентами в семантику фразеологічних одиниць.
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що його матеріали й результати можуть бути використані:
- у лексикографії та фразеографії з метою укладання турецько-українських двомовних словників та збірок турецьких прислів’їв;
- у викладанні вузівських курсів лексикології, фразеології турецької мови, у процесі читання нових спецкурсів, проведенні семінарів та круглих столів, присвячених зв’язку турецької мови та культури;
- при написанні курсових і дипломних робіт з фразеології турецької мови;
- у практиці перекладу художніх творів.
Особистий внесок здобувача полягає в системному, комплексному аналізі турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом. Усі результати дослідження одержані здобувачем одноосібно.
Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження та можливості їх практичного застосування неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри тюркології Інституту філології КНУ ім. Тараса Шевченка. Апробація результатів дисертації була здійснена на Міжнародній науковій конференції „Семіотика культури/тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 14 квітня 2004 р.), „VIII сходознавчих читаннях А. Кримського” (Київ, 2-3 червня 2004 р.), „IX сходознавчих читаннях А. Кримського” (Київ, 1-3 червня 2005 р.), ХІІІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго „Мова і культура” (Київ, 28 червня 2 липня 2004 р.), Міжнародній конференції „Східний світ: людина і суспільство” (Київ, 23-24 квітня 2004 р.), Міжнародній конференції „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність”, присвяченій 200-річчю від дня народження М.О. Максимовича (Київ, 12 жовтня 2004 р.), Міжнародній науковій конференції „Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність” (Київ, 11 жовтня 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Феномен А.Кримського у світовій науці (до 135-річчя від дня народження) (Київ, 18 квітня 2006 р.), Всеукраїнському науково-методичному семінарі викладачів турецької мови (Київ, 4 травня 2006 р.).
Публікації. Основний зміст дисертації достатньою мірою висвітлено у таких виданнях, визнаних ВАК України фаховими:
1. Каян І.Л. Конотації зооморфізмів у сучасній турецькій мові // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2004. В. 10. С. 249-253.
2. Каян І.Л. Орнітоніми як складовий компонент турецьких фразеологізмів // Мовні та концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2004. В. 10. С. 204-208.
3. Каян І.Л. Семантико-тематична класифікація турецьких зоофразеологізмів // Мова і культура. Зб. наук. праць. К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2004. В. 7. Том ІІ. С. 201-206.
4. Каян І.Л. Національна специфіка турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Східні мови та літератури. К.: ВПЦ „Київський університет”, 2005. № 10. С. 17-18.
5. Каян І.Л. Турецькі фразеологізми з компонентом-зоонімом у семантичному аспекті // Сходознавство. К.: Інститут сходознавства ім. А. Кримського НАН України, 2005. В. 29-30. С. 64-73.
6. Каян І.Л. Фразеологічні синоніми у сучасній турецькій мові (на матеріалі фразеологізмів з компонентом-зоонімом // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики. Випуск 7. Зб. наук. праць. К.: Вид-во „Логос”, 2005. В.7. С.67-70.
7. Покровська І.Л. Фразеологізми з компонентом-ентомонімом // Мовні та концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2005. В.18. С. 71-74.
8. Покровська І.Л. Зоонім кінь як складовий компонент турецьких фразеологізмів // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. / Укл.: Анатолій Загнітко (наук. ред.) та ін. — Донецьк: ДонНУ, 2006. В.14. С. 193-196.
Результати дослідження також відображено в тезах конференцій:
1. Каян І.Л. Зоофразеологія сучасної турецької мови // Тези доповідей міжнародної наукової конференції „VIII сходознавчі читання А.Кримського”. К.: Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України, 2004. С. 63-65.
2. Каян І.Л. Амфібіоніми та рептиліоніми як складовий компонент турецьких фразеологізмів // Тези доповідей міжнародної наукової конференції „IX сходознавчі читання А.Кримського”. К.: Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України, 2005. С. 70-72.

Метою, завданнями та обраними методами зумовлена структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, переліку умовних скорочень, списку використаних джерел та додатка (турецько-українського словника фразеологічних одиниць з компонентом-зоонімом). Загальний обсяг роботи становить 290 сторінок, з них основного тексту 176 сторінок (без урахування таблиці, яка повністю займає площу сторінок 138-139), список використаних джерел включає 231 позицію, додатки подано на 88 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження досягнуто таких висновків:

1. Незважаючи на те, що вивченню фразеологізмів з компонентом-зоонімом присвячена досить велика кількість праць, у них розглядаються фразеологізми даної групи або лише в одному аспекті (порівняльному, зіставному), або дослідження присвячується фразеологізмам з одним чи декількома зоонімами (фразеологізми з компонентом собака, кінь тощо). Проте наявність зазначених праць свідчить про наукову актуальність вивчення саме цього пласту лексики, а існування лише двох праць фрагментарного характеру в турецькій мові, присвячених вивченню даної групи фразеологічних одиниць (Й. Буюккутлу та Н.Д. Піменова) про необхідність здійснення розгорнутого монографічного дослідження фразеологізмів з компонентом-зоонімом, що і визначило актуальність даного дослідження.
2. Фразеологізми з компонентом-зоонімом відповідно до біологічного походження тварини поділяються на шість окремих груп: власне зоофразеологізми, орнітофразеологізми, ентомофразеологізми, іхтіофразеологізми, рептиліофразеологізми, амфібіофразеологізми. Зоофразеологізми та орнітофразеологізми містять по дві окремі підгрупи: фразеологізми з компонентом назвою дикої та домашньої тварини. Застосування в даному дослідженні даної класифікації є обґрунтованим з точки зору охопленості фразеологізмів з компонентом-зоонімом та вивчення лексем фразеологічних виразів, які ніколи повністю не десемантизуються. Дана класифікація є найбільш широкою та повною серед наявних в українській лінгвістиці класифікацій фразеологізмів з компонентом-зоонімом.
3. Серед фразеологізмів з компонентом-зоонімом найбільш частотними є фразеологізми з власне зоонімом (595), за ними йдуть орнітофразеологізми (190), ентомофразеологізми (58), рептиліофразеологізми (26), іхтіофразеологізми (25), амфібіофразеологізми (6). Найбільша кількість ФО припадає на фраземи та паремії, до складу яких входять назви домашніх тварин, що пов’язано із їх застосуванням у сільському господарстві Туреччини (кінь (92), віслюк (67), верблюд (41), вівця (22), курка (18) тощо). Деякі назви тварин використовується у фразеологізмах у зв’язку зі свою географічною поширеністю на території Туреччини (ведмідь (17), лисиця (10), куріпка (3), мурашка (12), інші ж внаслідок культурних та міфопоетичних факторів (вовк (31), сова (2)) або своєї незаперечної популярності (лев (25), мавпа (10), слон (3)).
4. Поруч з фразеологізмами з компонентами-гіпонімами використовуються і фразеологічні одиниці з компонентами-гіперонімами назвами тварин та зоопартонімами (термін використовується в даному дослідженні вперше). Фразеологізми з компонентом тварина становлять 8 ФО, птах 43 ФО, риба 25 ФО, що становить близько 9% від загальної кількісті фразеологізмів. Фразеологізми з назвами частин тіла поділяються на власне зоопартоніми (14 ФО) та орнітопартоніми (18 ФО) і становлять 3% від усіх фразеологізмів з компонентом-зоонімом.
5. Фразеологія турецької мови з компонентом-зоомімом має чітко виражений антропологічний характер, зокрема, за допомогою цих лексичних одиниць заповнюються ті ділянки дійсності, які безпосередньо пов’язані з діяльністю людини (it gibi çalışmak (букв. працювати, як собака) [223, c. 494] ‘працювати, як чорний віл’ [209, c. 110]), її індивідуально-психологічними особливостями (keçi inadı (букв. козяча впертість) [231, c. 131] ‘упертий, як цап’ [203, c. 119]), зовнішністю (leylek bacaklı [202, c. 588] ‘довгонога, як та чапля’ [215, c. 96]). Але не слід забувати, що фразеологізми можуть передавати й іншу спрямованість, окрім антропометричної, зокрема, мати просторовий (Kuş uçmaz kervan geçmez (букв. птах не пролетить, караван не проїде) [223, c. 579] ‘і вуж не пролізе’ [209, c. 250]) та часовий (karga nane yemeden (букв. коли воронa ще не їли посліду) [223, c. 526] ‘з півнями’ [209, c. 505]’) аспекти значення тощо.
6. Для визначення національної специфіки фразеології ми користуємося методом порівняння їх з наявними еквівалентами в українській мові. Якщо ФО турецької мови має точний еквівалент в українській мові, то така ФО не вважається національно специфічною. Ми дослідили 900 ФО турецької мови, з них повністю зазначеним чином перекладаються лише близько 80 ФО, що становить приблизно 10% від загальної кількості досліджуваних ФО турецької мови. Даний факт свідчить про те, що решта 90% фразеологізмів сучасної турецької мови характеризуються національною специфікою.
7. Значення фразеологізмів може передавати національну маркованість як усім фразеологічним значенням, так і окремими прототипами. Національна специфіка фразеологізмів, що передається окремими прототипами, спирається на такі критерії:
а) конотативні значення назв тварин, що лягли в основу фразеологізму, мотивованість чи немотивованість семантики зоонімів у турецького народу (напр. зоонім антилопа (ahu) асоціюється з красою);
б) наявність слів-реалій у складі ФО, що не є назвами тварин (напр.: İtin (köpeğin) ahmağı baklavadan pay umar (букв. дурний собака думає, що отримає шматок пахлави) [218, с. 333] ‘Дурень думкою багатіє, а злиднем живе’ [207, с. 113]. Серед фразеологізмів, що досліджуються, кількість ФО з компонентом-реалією досить невисока: близько 20 ФО з 900 ФО, що становить близько 2%;
в) специфічність номенів тварин. Так, наприклад, зоонім devekuşu верблюд буквально з турецької мови перекладається як верблюд-птах, що і зумовило виникнення ФО: Yüke gelince kuşum der uçmaya gelince deveyim der (букв. Коли просять нести вантаж, то він каже: Я птах”, а коли треба літати, то каже: „Я верблюд”) [202, c. 226] ‘Хитрий, як лис, як не добіжить, то доскочить’ [215, c. 83].
8. Національна специфіка фразеологізмів у їх нерозчленованому значенні виражається таким чином:
а) фразеологічними парадоксами (фразеологізмами з немотивованими конотаціями). Пареміологічні парадокси виникають на підставі преференційної неістинності висловлювання, логічного абсурду та семантичної абракадабри (логічної категорії безглуздого). Напр.: balık kavağa çıkınca (букв. коли риба вилізе на тополю) [223, с. 137] ‘коли рак свисне’ [209, 592];
б) специфічністю значення фразеологізму в цілому у випадку, якщо образи тварин збігаються в турецькій та українській мовах. Напр.: Аç it fırın deler (букв. голодний собака піч колупає) [226, с. 12] ‘Голодному псові і муха добра’ [208, с. 304]. У обох фразеологізмах постає образ голодного пса, проте український народ вважає, що голодний пес з’їсть все, що трапиться у нього на шляху, а турки роблять акцент на агресивності голодного собаки, що і свідчить про відмінність мовних картин світу двох різних народів;
в) римованістю фразеологізмів. Напр.: у ФО Bekarın parasını it yer, yakasını bit (букв. у неодруженого гроші собака їсть, а комірець блоха) [226, c.37] ‘Скупий збирає, а чорт калитку ладнає’ [203, c. 124] римуються лексеми it (собака) та bit (блоха).
9. Ступінь впливу зооніма на саме значення фразеологізму поділяється на мотивоване, слабко мотивоване, немотивоване. Проведений аналіз турецьких ФО з компонентом-зоонімом засвідчує, що кількість ФО із семантично самостійніми компонентами-зоонімами становить 80%.
10. Турецькі фразеологічні синоніми з компонентом-зоонімом поділяються на сім тематичних груп (фізичні та фізіологічні ознаки, риси характеру, стан людини, стосунки між людьми, кількість, простір, час) і дають чітку уяву про способи відображення дійсності у метафоричній формі. Загальна кількість одиниць, що вступає у синонімічні відносини між собою, становить 150 ФО, тобто близько 15% від загальної кількості ФО.
11. Національна специфіка варіантів турецької мови представлена такими групами: 1) заміна одного зооніма іншим; 2) заміна назви тварини іншою; 3) заміна назви тварини назвою її нащадка; 4) заміна інших компонентів фразеологізмів тощо.
12. Турецькі фразеологічні одиниці є абсолютно самобутнім явищем, займають важливе місце у вивченні мовної культури світу турецького народу.
Кожен символ-гіперонім тією чи іншою мірою передає символам-гіпонімам основне спільне символічне значення, яке пов’язане з уявленням про представника тієї чи іншої сфери міфологічного простору.
Фразеологізми з компонентом-зоонімом дозволяють з’ясувати й систематизувати недосліджені раніше функціонально-семантичні особливості ідіом, фразем, прислів’їв та приказок турецької мови, тоді як їх аналіз сприяє заповненню лакун фрагментів мовної картини світу, сприяє виявленню особливостей знакового характеру турецьких фразеологізмів в етнокультурному аспекті.
Фраземи та паремії є результатами народної творчості, багатого образного мислення турецького народу. У цих сталих одиницях мови втілений життєвий досвід не просто людей, а цілих поколінь і, незважаючи на момент їх утворення, який визначити надзвичайно важко (або й взагалі неможливо), вони залишаються актуальними порадами і влучними висловами в наші дні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ДЖЕРЕЛА

1. Ажнюк Б.М. Англійська фразеологія у культурно-етнічному висвітленні. К.: Наук. думка, 1989. 134 с.
2. Акопян П.А. О синонимии компонентных глагольных фразеологических оборотов // Русский язык в школе. 1964. № 3. С. 14-17.
3. Алефіренко М.Ф. Фразеологія // Українська мова. Енциклопедія. К.: Вид-во „Укр. енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 2000. С. 712.
4. АлефіренкоМ.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вид-во при Харків. ун-ті, 1987. 137 с.
5. АрхангельскийВ.Л. Устойчивые фразы в современном русском языке. Ростов-н/Дону: Изд-во Ростов. ун-та, 1964. 315 с.
6. АхмановаО.С. Очерки по общей и русской фразеологии. М.: Учпедгиз, 1957. 296 с.
7. Ачилова Г. Туркменская фразеология // Труды Самаркандского государственного университета имени Алишера Навои. Вопросы фразеологии. Выпуск 106. Самарканд: Изд-во при Самаркандском ун-те, 1961. С. 113-183.
8. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови. Ч.2. Чернівці: Вид-во Чернів. ун-ту, 1972. 91 с.
9. Байрамов Г.А. Некоторые вопросы азербайджанской фразеологии // Труды Самаркандского государственного университета имени Алишера Навои. Вопросы фразеологии. Выпуск 106. Самарканд: Изд-во при Самаркандском ун-те, 1961. С. 37-47.
10. БаллиШ. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. лит., 1961. 394 с.
11. Бао Хун. Национально-культурна специфика фразеологизмов у русском и китайськом языках // Фразеология в контексте культуры. Отв. ред. В.Н. Телия. М.: Языки русской культуры, 1999. С. 305-310.
12. БаранЯ.А. Основні питання загальної та німецької фразеології. Львів: Вища школа, 1980. 156 с.
13. БаранЯ.А. Фразеологія у системі мови. Ів.-Франківськ: Лілея НВ, 1997. 175 с.
14. Белкина Э.В. Семантические группи фразеосочетаний с лексемой собака в русском и немецком языках // Труды Самаркандского государственного университета имени Алишера Навои. Вопросы фразеологии. Новая серия. Выпуск № 339. Самарканд: Изд-во при Самаркандском ун-те, 1977. С. 31-34.
15. Бертагаев Т.А., Зимин В.И. О синономии фразеологических словосочетаний в современном русском языке // Русский язык в школе. 1960. № 3. С. 4-9.
16. Бєлова А.Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вирішення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. праць. К.: Логос, 2001. № 5. С. 15-22.
17. Білодід І.К. Сучасна українська літературна мова. Лексика і фразеологія. К.: Наук. думка, 1973. 439 с.
18. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. 156 с.
19. Боднар С.В. Формування лінгвокраїнознавчої компетенції студентів мовних факультетів засобом вивчення англійських паремійних висловів // Мова і культура. Випуск 10. К.: Видавничий дім С. Бураго, 2004. С. 94-98.
20. БодуэндеКуртенэИ.А. Август Шлейхер // Его же. Избр. труды по общему языкознанию / Отв. ред. С.Г.Бархударов. Т. 1. М.: АН СССР, 1963. С. 3544.
21. БрагинаА.А. Как понимать вариантность фразеологизма? // Слово в грамматике и словаре. М.: Наука, 1984. С. 180183.
22. БулаховскийЛ.А. Введение в языкознание. Ч. 2. М.: Гос. уч.-пед. изд-во Мин-ва просвещения РСФСР, 1953. 178 с.
23. БулаховскийЛ.А. Курс русского литературного языка. 1-е изд. Х.: Рад. школа, 1935. 308 с., 5-е изд. Т. 1. К.: Рад. школа, 1952. 447 с.
24. БулаховськийЛ.А. Нариси з загального мовознавства // Избр. тр.: В 5-ти тт. Т. 1. К.: Наук. думка, 1975. С. 6870.
25. БуслаевФ.И. Русские пословицы и поговорки (Дополнения к изда­нию И.Снегирева Русские народные пословицы и притчи”, М., 1848) // Архив ист.-юрид. сведений, относящихся до России. М.: Тип. А.Семена, 1854. Кн. 2. Половина 2. С. 1176.
26. Буюккутлу Йылмаз. Сопоставительный анализ русских и турецьких устойчивых сравнительных оборотов с зоонимом // Культура народов Причорномор’я. 2002. № 44. С. 172-175.
27. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики / Пер. с англ. А.Д. Шмелева. М.: Языки славянской культуры, 2001. 272 с..
28. ВерещагинЕ.М., КостомаровВ.Г. В поисках новых путей развития лингвострановедения: концепция рече-поведенческих так­тик. М.: Гос. ин-т рус. яз. им. А.С.Пушкина, 1999. 84 с.
29. ВерещагинЕ.М., КостомаровВ.Г. Лингвострановедческая теория слова. М.: Рус. язык, 1980. 320 с.
30. ВерещагинЕ.М., КостомаровВ.Г. Язык и культура: Лингвострановедение в преподавании русского языка как ино­странно­го. 4-е изд., перераб. и доп. М.: Рус. язык, 1990. 246 с.
31. ВиноградовВ.В. Об основных типах фразеологических еди­ниц в русском языке // Его же. Избр. труды: Лек­си­кология и лекси­кография. М.: Наука, 1977. С. 140161.
32. ВиноградовВ.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины // Его же. Избр. труды: Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С. 118139.
33. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. Под. ред. В.Л. Россельса. М.: Международные отношения, 1980. 352 с.
34. ГакВ.Г. К типологии лингвистических номинаций // Языковая номинация (Общие вопросы). М.: Наука, 1977. С. 231293.
35. Гарипова А.М. Выражение чувств и человеческих отношений в турецких пословицах // Востоковедение. Выпуск 1. Казань, 2003. С.125-133.
36. Гарипова А.М. Гарифуллина А.М. Проблемы фразеологии в трудах турецьких лингвистов // Востоковединие. Выпуск 2-3. Казань, 2005. С. 96-103.
37. Гарифуллина А.М. Фразеологические единицы, выражающие эмоции и чувства человека, в турецком и английском языках: Автореф. дис... канд. филол. наук // Казанс. гос. ун-т. Казань, 2005. 20 с.
38. Гвоздарев Ю.А. Слова-символы как компоненты фразеологических единиц // Фразеологизм и слово в русском языке. Ростов-на-Дону, 1983. С. 27-31.
39. ГвоздаревЮ.А. Фразеологические сочетания современного рус­ского языка. Ростов-н/Дону, 1973. 103 с.
40. Говердовский В.И. История понятия коннотации // Филологические науки, 1979. № 2. С.83-86.
41. Голубовская И.А. Этнические особенности языковых картин мира. К.: Київський университет, 2002. 293 с.
42. Голубовська І.О. Китайські культурні концепти як відбиття етнічної ментальності // Мовні та концептуальні картини світу. Випуск 12. Частина 1. К.: Київський университет, 2004. С. 116-122.
43. Голубовська І.О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу „царство тварин” (на матеріалі української, російської, англійської та китайської мов). // Мовознавство. 2003. № 6. С. 61-68.
44. Гордлевский В. А. Избранные сочинения. Этнография. История востоковедения. Рецензии. М.: Наука, 1968. 611 с.
45. ГорецькийП.Й. Історія української лексикографії. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 243 с.
46. ГумбольдтВ.фон. Избранные труды по языкознанию. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
47. ГумбольдтВ.фон. Язык и философия культуры. М.: Про­гресс, 1985. 451 с.
48. Гура А.В. «Мужской-женский» в народной зоологии: соотношение символики, пола и грамматического рода // Признаковое пространство культуры / Отв. Ред. С.М. Толстая. М.: Индрик, 2002. С. 155-162.
49. Гутман Е.А., Литвин Ф.А., Черемисина М.И. Сопоставительный анализ зооморфных характеристик // Национально-культурная специфика речевого поведения. М.: Наука, 1997. С.147-165.
50. Гюлумянц К.М. Образное употребление названий животных в сравнениях и метафорах (на материале русского и польского языков) // Вопросы фразеологии. Новая серия. Вып. 218. IV. Самарканд: Изд-во при Самаркандском ун-те, 1977. С.109-119.
51. Даниленко Л.І. Національно-культурна семантика чеської фразеології. Коломия: МББФ „Берег”, 2000. 178 с.
52. ДиброваЕ.И. Вариантность фразеологических единиц в современном русском языке. Ростов: Изд-во Ростов. ун-та, 1979. 192 с.
53. Добровольский Д.О., Малыгин В.Т., Коканина Л.Б. Сопоставительная фразеология (на материале германских языков). Владимир: Моск. пед. ун-т, 1990. 80 с.
54. Доброльожа Г.М. Культорологічний аспекти у семантиці українських фразеологізмів з числовим компонентом // Мова і культура. К.: Видавничий дім ім. С. Бураго. С. 185-195.
55. Доброльожа Г.М. Образна парадигма фразеологізмів з компонентом "собака" // Вісн. Житомир. держ. пед. ун-ту. 2004. №14. С. 224-229.
56. Долгих А.Н. Структурно-грамматические характеристики английских фразеологических единиц, содержащих анимальный образ // Мова і культура. К.: Видавничий дім ім. С.Бураго. С. 195-201.
57. Дуденко О. Роль внутрішньої форми в глибинних процесах паремійної номінації // Українське мовознавство. Вип. 26. К., 2003. С.52-56.
58. ДядечкоЛ.П. Фіксація та семантизація крилатих слів та їх прототипів у найдавніших лексикографічних пам’ятках (ономастиконах)// Українське мовознавство. Вип. 23. К., 2001. С.4652.
59. ДядечкоЛ.П. Крылатые слова как объект лингвистиче­ского описания: история и современность. К.: ИПЦ Київський університет”, 2002. 294 с.
60. Жельвис В.И. Национально-специфические особенности лексической семантики зоонимов как элемент типологического анализа // Лексическая семантика и фразеология. Ленинград, 1987. С. 40-54.
61. Жуков В.П. К вопросу о синтагматических свойствах фразеологизмов синонимического характера // Проблемы русской фразеологии. Тула: ТГПИ, 1975. С. 3-7.
62. Жуков В.П. Об устойчивочти и вариантности фразеологизмов на семантическом уровне. // Проблемы устойчивости и варианитности фразеологических единиц. Материалы межвузовской симпозиума. Вып. 2. Тула: ТГПИ, 1972. С. 20-29.
63. ЖуковВ.П. Фразеологизм и слово. Л.: Изд-во Ленин. ун-та, 1967. 256 с.
64. Забуранна О.В. Антропоцентризм у сфері фразеологічного значення (на матеріалі перської та української мов) // Мовознавство. 2003. № 1. С. 55-59.
65. Зорівчак Р.П. Реалія та переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Вид-во при Львівському ун-ті, 1989. 216 с.
66. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (на матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). Львів: Вища школа, 1983. 175 с.
67. Каракуця О.М. Фразеологізми українськой мови з компонентом „душа” /структурно-семантичний, ідеографічний, лінгвокультурологічний аспекти: Автореф. дис кандидата філологічних наук: 10.02.01/ Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С.Сковороди. Харків, 2002. 16 с.
68. КарауловЮ.Н. Русский язык и языковая личность. М.: Наука, 1987. 263 с.
69. Каян І.Л. Амфібіоніми та рептиліоніми як складовий компонент турецьких фразеологізмів // Тези доповідей міжнародної наукової конференції „IX сходознавчі читання А.Кримського”. К.: Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України, 2005. С. 70-72.
70. Каян І.Л. Зоофразеологія сучасної турецької мови // Тези доповідей міжнародної наукової конференції „VIII сходознавчі читання А.Кримського”. К.: Інститут сходознавства ім. А.Кримського НАН України, 2004. С. 63-65.
71. Каян І.Л. Конотації зооморфізмів у сучасній турецькій мові // Мовні і концептуальні картини світу. Зб. наук. праць. К.: Видавн. дім Дмитра Бураго, 2004. В.10. С. 249-253.
72. Каян І.Л. Національна специфіка турецьких фразеологізмів з компонентом-зоонімом // Вісник Київського національного університету іме