Тищенко Катерина Олександрівна Вербалізація концепту VATAN / БАТЬКІВЩИНА в турецькій мові

Краткое описание

Тищенко Катерина Олександрівна, тимчасово не пра­цює: «Вербалізація концепту VATAN / БАТЬКІВЩИНА в турецькій мові» (10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії). Спецрада Д 26.001.50 у Київському національному університеті іме­ні Тараса Шевченка

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ТИЩЕНКО КАТЕРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК: 81’373. 7=512.161
ДИСЕРТАЦІЯ
Вербалізація концепту VATAN/БАТЬКІВЩИНА в турецькій мові
Спеціальність 10.02.13 – мови народів Азії, Африки, аборигенних народів
Америки та Австралії
035 – філологія
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Тищенко К.О.
Науковий керівник: доктор філологічних наук, доцент
Покровська Ірина Леонідівна
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП 15
РОЗДІЛ 1.
ПОНЯТТЯ “КОНЦЕПТ” У СУЧАСНІЙ АНТРОПОЛОГІЧНІЙ
ПАРАДИГМІ
21
1.1. Когнітивний та лінгвокультурологічний напрями в мовознавстві 22
1.2. Понятійні складники терміна “концепт” 35
1.3. Методологічні засади дослідження концепту 51
1.4. Теоретичні дослідження концепту БАТЬКІВЩИНА в українській та
зарубіжній лінгвістиці
61
Висновки до першого розділу 72
РОЗДІЛ 2.
ФОРМУВАННЯ ЯДЕРНОЇ ЗОНИ КОНЦЕПТУ БАТЬКІВЩИНА В
ТУРЕЦЬКИЙ МОВІ. ЛЕКСИКОГРАФІЧНИЙ ТА ІСТОРИЧНИЙ
КОМПОНЕНТИ
2.1. Лексикографічний аспект базових репрезентантів концепту
БАТЬКІВЩИНА в турецькій мові
75
2.2. Особливості вербалізації та змістове наповнення концепту
БАТЬКІВЩИНА в давньотурецькій мові
94
2.3. Функціонування концепту БАТЬКІВЩИНА/VATAN в період
Османської імперїї
107
Висновки до другого розділу 124
РОЗДІЛ 3. ЗМІСТОВА ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПТУ
БАТЬКІВЩИНА/VATAN
127
3.1. Лексичне збагачення концептосфери БАТЬКІВЩИНА/VATAN під
впливом Н. Кемаля
128
3.2. Концептуалізація БАТЬКІВЩИНИ/VATAN у творах З. Гокальпа 140
14
3.3. Об’єктивація концепту БАТЬКІВЩИНА/VATAN у ліриці М. А. Ерсоя 153
3.4. Особливості функціонування концепту БАТЬКІВЩИНА у мемуарах
М. К. Ататюрка
164
3.5. Мовна концептуалізація мотивів БАТЬКІВЩИНИ у поетичних
текстах Н. Ф. Кисакюрека
171
Висновки до третього розділу 179
ВИСНОВКИ 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 186
ДОДАТКИ 203
15
ВСТУП
Антропоцентрична спрямованість досліджень разом із зацікавленістю у
виокремленні зв’язків між мовою та мисленням у другій половині ХХ ст.-початку
ХХІ ст. сформували основні тенденції розвитку гуманітарних наук і лінгвістики.
Поняття концепту ввійшло в активний вжиток у багатьох нових галузях
мовознавства, проте найбільше ним послуговуються в когнітивній лінгвістиці та
лінгвокультурології.
Концепт БАТЬКІВЩИНА є складним утворенням, що в індивідуальному
плані містить асоціації конкретного мовця, а в національному – відображає
відносини між суспільством та соціальним і державним устроєм. З одного боку,
концепт БАТЬКІВЩИНА поширений у різних лінгвокультурах, а з іншого, – його
змістове наповнення залежить від історичних чинників і особливостей
менталітету народу.
Актуальність дослідження зумовлена спрямуванням сучасної лінгвістичної
наукової думки на опис мовних одиниць з урахуванням присутньої в них
когнітивної інформації та культурного навантаження. Важливість концепту
БАТЬКІВЩИНА/VATAN для турецького національного менталітету надає
дослідженню особливої актуальності та водночас зумовлює необхідність
вичерпного наукового аналізу компонентів зазначеного концепту. Для сучасних
носіїв турецької мови концепт БАТЬКІВЩИНА/VATAN посідає значне місце на
сходах аксіологічної ієрархії та відіграє вагому роль у суспільному житті, що
засвідчив турецький народ під час спроби державного перевороту влітку 2016 р.
Патріотичному вихованню у Турецькій Республіці приділяється особлива увага,
окрім того, концепт БАТЬКІВЩИНА/VATAN, репрезентований концептуальними
складниками держава/країна, є невід’ємною частиною сучасного політичного
дискурсу.
Концепт БАТЬКІВЩИНА/VATAN має високу номінативну частотність,
об’єктивується низкою лексем тюркського та арабського походження, відображає
як погляди сучасного турецького суспільства на власну країну, так і історичні
16
передумови їх формування. Отже, дослідження цього концепту потребує
комплексного підходу та ретельної систематизації результатів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано в межах наукової теми Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка 16 БФ 044-01 “Україна і сучасний світ:
міжмовний і міжкультурний діалог”. Тема дисертаційної роботи затверджена
Вченою радою Інституту філології Київського національного університету імені
Тараса Шевченка (протокол № 5 від 23.12.2013 р.).
Мета дослідження ‒ виокремити особливості концепту
БАТЬКІВЩИНА/VATAN у турецькій мові та з’ясувати діахронічні аспекти
семантичної еволюції з подальшою побудовою концептуальної структури.
Пропонована мета передбачає виконання таких завдань:
1) визначити теоретико-методологічні основи дослідження;
2) провести інвентаризацію сучасних базових репрезентантів концепту
БАТЬКІВЩИНА/VATAN, лексем, які опосередковано пов’язані з
досліджуваним концептом, та архаїчних засобів об’єктивації концепту
БАТЬКІВЩИНА/VATAN, що вийшли з ужитку;
3) побудувати структурну організацію концепту на основі аналізу
лексикографічного, пареміологічного, етимологічного складників та
лексичної сполучуваності;
4) виокремити діахронічні особливості функціонування концепту
БАТЬКІВЩИНА в давньотюркському та османському лінгвоментальних
просторах;
5) дослідити динаміку семантичних змін у діахронічному вимірі в контексті
змістової еволюції концепту БАТЬКІВЩИНА/VATAN (від локального до
національного розуміння);
6) проаналізувати розширену структурну організацію концепту
БАТЬКІВЩИНА/VATAN з урахуванням змістової еволюції його
семантико-когнітивних компонентів.
17
Об’єктом дослідження є когнітивно-семантичні компоненти концепту
БАТЬКІВЩИНА/VATAN.
Предмет дослідження складають механізми об’єктивації елементів
концепту БАТЬКІВЩИНА/VATAN в турецькому лінгвопросторі.
Методологічна база дослідження представлена науковими
напрацюваннями українських (А. П. Мартинюк, Н. В. Слухай, О. О. Селіванова,
О. С. Снитко, С. А. Жаботинська, Т. П. Вільчинська та ін.) і закордонних учених
(А. Вежбицька, В. Еванс, М. Грін, В. В. Красних, В. І. Карасик, В. М. Телія,
Д. С. Ліхачов, Є. Бартмінський, Ж. Ньютс, З. Д. Попова, І. А. Стернін,
О. С. Кубрякова, С. Г. Воркачов, Ю. С. Степанов та ін.).
Діахронічний аспект дослідження розкривається на матеріалі орхонських
написів, “Кутадгу біліг” Ю. Баласагуні та “Дівані люгат ат-тюрк” М. Кашгарі (для
давньотюркської мови), поетичних і прозових текстів представників народної
літератури ашикського та суфійського напрямів і літератури дивану (для
османської мови). Джерельну базу для опрацювання семантичної еволюції
складників концепту БАТЬКІВЩИНА/VATAN склало літературне надбання
видатних особистостей та письменників (З. Гьокальп, М. А. Ерсой,
М. К. Ататюрк, Н. Кемаль, Н. Ф. Кисакюрек), яке сприяло збагаченню
концептуальної структури національної мови. Для виокремлення
лінгвокультурологічних особливостей функціонування лексем-репрезентантів
концепту залучено лексикографічний матеріал із тлумачних, етимологічних,
історичних словників давньотурецької, османської та сучасної турецької мови
(Тлумачний словник Турецького лінгвістичного товариства, Тлумачний словник
Отюкен, Етимологічний словник турецької мови, Етимологічні словники
тюркських мов, Етимологічний словник тюркської мови до ХІІІ ст., Досвід
словника тюркських говорів, Словник прислів’їв та приказок, Ісламська
енциклопедія, Словник османської мови, Османсько-турецький енциклопедичний
словник).
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у роботі
використано сукупність когнітивних та культурологічних підходів до
18
лінгвістичного дослідження. Метод суцільної вибірки сприяв виокремленню
основних номінацій концепту. Зважаючи на запропоновану Ю. С. Степановим
концептуальну структуру, яка складається з основної актуальної ознаки,
додаткової історичної ознаки та внутрішньої форми, було здійснено
етимологічний аналіз лексем, через які вербалізується концепт. Концептуальний
аналіз (за основу взято алгоритми, які окреслили З. Д. Попова та І. А. Стернін) дав
підґрунтя для моделювання структури концепту: базовий образ концепту було
виокремлено порівняльно-індуктивним методом, польову структуру побудовано
на основі дефініційно-компонентного аналізу лексикографічних джерел. У
дослідженні проведено опис лексем-репрезентантів концепту та словотворче
моделювання. Інтерпретаційно-текстовий і контекстуальний аналізи використано
для виокремлення засобів об’єктивації концепту в літературних джерелах,
кількісний та компаративний – для визначення частотності використання лексем
та переважних концептуальних компонентів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у встановленні
особливостей функціонування концепту БАТЬКІВЩИНА/VATAN у турецькій
мові з акцентом на семантичну еволюцію. Відтак, уперше:
- побудовано широке номінативне поле концепту, яке містить сучасні
об’єктиватори тюркського та арабського походження та лексеми, вживані за
османських часів;
- змодельовано детальну структуру концепту БАТЬКІВЩИНА/VATAN із
виокремленням переважних семантичних особливостей кожної лексеми;
- розгорнуто семантичну еволюцію концепту БАТЬКІВЩИНА/VATAN від
локального до національного розуміння;
- уточнено особливості функціонування об’єктиваторів концепту у
діахронічному зрізі.
- окреслено актуальне коло питань, пов’язаних із концептом
БАТЬКІВЩИНА/VATAN, для подальшого наукового опрацювання.
Теоретичне значення дослідження полягає в розробці методики вивчення
концепту БАТЬКІВЩИНА/VATAN в турецькій лінгвокультурі із залученням
19
значного пласту матеріалу, необхідного для діахронічного аналізу. Запропонована
методика може бути використана для дослідження інших концептів, вагомих для
турецької лінгвокультури. Водночас проведена наукова розробка пропонує
інструментарій для вивчення змістової еволюції та розбудови концептосфери
БАТЬКІВЩИНИ в інших східних мовах.
Практичне значення роботи. Результати дослідження можна
використовувати у викладанні навчальних дисциплін з практичного курсу
турецької мови, турецької літератури, спецкурсів з когнітивної лінгвістики,
лінгвокультурології, етнолінгвістики тощо. Окрім того, практична частина
дисертації може бути використана при підготовці підручників з турецької мови та
упорядженні двомовних словників.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження здобувач
отримав одноосібно.
Апробація роботи. Результати дослідження обговорювались на засіданні
кафедри тюркології Інституту філології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка. Основні положення та результати дисертаційного
дослідження викладено у доповідях на наукових та науково-практичних
конференціях: Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених
“Філологічна наука в інформаційному суспільстві” (Київ, 2014), Всеукраїнські
наукові читання за участю молодих учених “Дух нового часу у дзеркалі слова і
тексту” (Київ, 2015), XXV Міжнародна наукова конференція ім. проф. Сергія
Бураго “Мова і культура” (Київ, 2016), Всеукраїнські наукові читання “Мова і
література в глобальному і локальному медіапросторі” (Київ, 2016), VI
Міжнародна науково-практична заочна конференція “Лінгвокогнітивні та
соціокультурні аспекти комунікації” (Острог, 2016), Міжнародна наукова
конференція “Актуальні проблеми науки та освіти” (Будапешт, 2017),
Всеукраїнські наукові читання за участю молодих учених “Філологія початку ХХІ
сторіччя: традиції та новаторство” (Київ, 2017).
Публікації. Основні положення дослідження відображено у 8 одноосібних
публікаціях; з них – 6 основних статей опубліковані у наукових фахових виданнях
20
України, 1 стаття – у міжнародному фаховому виданні, 1 публікація є
додатковою.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків (2 таблиці).
Загальний обсяг роботи – 204 сторінки, основний зміст викладено на 185
сторінках

Список литературы

ВИСНОВКИ
Основні результати дослідження викладено у таких положеннях:
1. В антропологічній парадигмі, яка сформувалася в другій половині ХХ ст.,
об’єднання надбань різних наукових галузей перетворилося на стійку тенденцію,
й в центрі дослідницької уваги постала людська особистість. В активний вжиток
увійшло поняття концепту. У когнітивній лінгвістиці під концептом мається на
увазі ментальний код, який містить інформацію про навколишню дійсність. У
лінгвокультурології концепт розглядають як розумову проекцію фрагментів
культури, відображення менталітету та культурних особливостей певного етносу.
При цьому більшість дослідників погоджується з думкою, що концепт має
структуру, яка складається із ядерного компонента та периферії
(інтерпретаційного поля концепту).
2. У дослідженні проведено номінативну структуризацію концепту
БАТЬКІВЩИНА із опрацюванням лексикографічних особливостей базових
репрезентантів концепту, аналізом лексичної сполучуваності, словотвірного
потенціалу, функціонування у складі ізафетних конструкцій, дієслівних
словосполучень та пареміологічних одиниць. Виявлено, що сучасними
вербалізаторами концепту тюркського походження є лексеми: yurt, il, el,
арабського походження: vatan, memleket, sıla. Низка лексем та сполучень, які
вживалися для реалізації концепту в османські часи (dâr (“край”), diyâr (множ. від
dâr, “краї”), dar-ı islam (“ісламські території”), dar-ı harb (“немусульманські
території”), evtan (множ. від vatan, “рідні землі”), memalik (множ. від memleket,
“країни”), hıtta (“країна”), hıtat (множ. від hıtta, “території, землі”), mevtın, mevâtın
(“місце оселення”), є історичними концептуальними об’єктиваторами.
3. Проаналізований мовний матеріал дав змогу виділити базовий образ,
спільний для всіх вербалізаторів концепту БАТЬКІВЩИНА – територія, місце.
Властиві найбільш уживаним на сучасному етапі лексемам vatan, yurt та memleket
концептуальні ознаки складають ближню периферію: переважним семантичним
складником для vatan є країна/держава, для memleket – рідний край, yurt
однаковою мірою поєднує обидва компоненти. На дальній периферії
183
концептосфери є лексичний матеріал, виокремлений із протиставлення
чужини/gurbet і батьківщини/sıla. Крайню периферію склали історичні ознаки: 1)
землі, яких набувають, оселившись у контексті vatan/yurt; 2) територія як майно
(mülk) держави у контексті memleket.
4. Особливості матеріальної та духовної культури, кочовий спосіб життя
стародавніх тюрків зумовили наділення земель та вод надзвичайними рисами (yer
su) та поважне ставлення до нагір’їв (yış, yıs), де велося скотарство. У сучасній
турецькій мові сліди кочового менталітету відображені на рівні словосполучень
та дієслів в контексті набуття батьківщини, перетворення території на
батьківщину: yurt/vatan edinmek, yurtlanmak, vatan tutmak, vatanlaştırmak тощо. Із
прийняттям ісламу в активний вжиток увійшли арабські запозичення, водночас
новою лексичною репрезентацією концепту БАТЬКІВЩИНА виступила лексема
vatan. У літературі дивану та у поезії ашиків була тенденція концептуалізувати
БАТЬКІВЩИНУ/VATAN як “рідне село”, “місто народження”, “місце
перебування коханої чи родичів”, “об’єкт любові та прив’язаності” згідно з
хадисом Hübbü’l vatan mine’l iman. У суфійській традиції
БАТЬКІВЩИНА/VATAN опрацьована в духовному вимірі: цей світ постає
чужиною, а справжньою батьківщиною (asıl vatan) є простір панування духів
(âlem-i ervâhı).
5. Концепт БАТЬКІВЩИНА/VATAN на фоні занепаду Османської імперії
та поступової європеїзації османської інтелігенції після Танзимату починає
отримувати соціально-політичне забарвлення. Н. Кемаль проводить синтез
ісламської любові до батьківщини із європейським патріотизмом, відбувається
політизація лексеми vatan із введенням у мовний обіг концептуального складника
свободи (hürriyet), який бачимо у творчості З. Гьокальпа, М. А. Ерсоя та М. К.
Ататюрка. Для позначення БАТЬКІВЩИНИ З. Гьокальп активно оперує
лексемами тюркського походження il та yurt, у творчості М. А. Ерсоя
простежується зумовлений османською лінгвоментальністю вибір лексики –
активно вживають арабські запозичення memleket та mülk у значенні “держава”.
Остаточне закріплення концептуального складника країна/держава за
184
лексичними репрезентантами концепту та лексемою vatan відбувається завдяки
М. К. Ататюрку.
З географічної точки зору концептуалізація БАТЬКІВЩИНИ зводиться до
таких процесів: сприйняття як БАТЬКІВЩИНИ (vatan) Балканських територій за
часів розквіту та поступового занепаду Османської імперії; ідея об’єднання
тюркомовних народів під егідою Турану як реакція на втрату Балканських країн;
утвердження території Анатолії як anavatan/anayurt у побудові національної
держави та заснування Турецької Республіки.
6. У дослідженні розроблено структуру концептосфери
БАТЬКІВЩИНИ/VATAN із виокремленням ядерної зони (базовий образ –
територія/місце; основні вербалізатори: vatan, yurt, memleket, sıla), ближньої
(концептуальні ознаки країни/держави та рідного краю), дальньої (концептуальні
ознаки чужини) та крайньої периферії (історичні ознаки, присутні в мові, проте
їхню етимологію наразі не усвідомлюють, як-от: батьківщина = землі, які
освоюють, землі = власність держави; присутні в лінгвоментальності культурні
ознаки, пов’язані із релігійним складником (Hübbü’l vatan mine’l iman) та
суфійським розподілом на цей світ-чужину та справжню батьківщину-світ духів).
Доведено, що концепт БАТЬКІВЩИНА/VATAN має риси як когнітивної,
так і лінгвокультурологічної одиниці: репрезентується в сучасній турецькій мові
низкою лексем-об’єктиваторів як власно тюркського (yurt, il, el), так і арабського
походження (vatan, memleket, sıla), містить елементи культурного та історичного
досвіду різних епох, викликає емоції незалежно від найчастотнішого
концептуального компонента. Так, БАТЬКІВЩИНА/VATAN має аксіологічну
значущість як на рівні країни/держави, так і на рівні рідного краю, проте любов
до БАТЬКІВЩИНИ в цих двох контекстах відрізняється певним забарвленням: за
рідним краєм сумують, а рідну країну як найвищу цінність готові захищати,
жертвуючи власним життям.
Проведене дослідження дає змогу окреслити актуальне коло питань,
пов’язаних із концептом БАТЬКІВЩИНА/VATAN, для подальшого наукового
опрацювання: наскільки спадкоємність Османської імперії та проголошені З.
185
Гьокальпом ідеї Турану як країни тюркської єдності у імпліцитному стані
впливають на менталітет сучасних носіїв мови, як сприймають батьківщину (sıla)
носії лінгвокультури, які мешкають закордоном та насамперед в Євросоюзі,
наскільки ісламізація як політичний дискурс сучасного керівництва Турецької
Республіки впливає на ставлення до батьківщини у турецькому суспільстві.