Нестеренко Ольга Олександрівна Вигуки сучасної китайської мови: типологія та функціонування

Краткое описание

Нестеренко Ольга Олександрівна, асистент кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Київського національного університету імені Тараса Шев­ченка: «Вигуки сучасної китайської мови: типологія та функціонування» (10.02.13 - мови народів Азії, Африки, аборигенних народів Америки та Австралії). Спецрада Д 26.001.50 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
НЕСТЕРЕНКО ОЛЬГА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 811.581´367.628
ВИГУКИ СУЧАСНОЇ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ:
ТИПОЛОГІЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ
Спеціальність 10.02.13 – мови народів Азії, Африки, аборигенних народів
Америки та Австралії
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Комісаров Костянтин Юрійович,
канд. філол. наук, доц.
КИЇВ – 2017
2
ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИГУКІВ
СУЧАСНОЇ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ……………….…………..........9
1.1. Питання лексико-граматичного статусу……….………..…..….11
1.2. Структурно-фонетичні особливості ……….………….……..…21
1.3. Специфіка емотивної складової семантичної
структури вигуків…………..……………………………………31
1.3.1.Психолінгвістичні проблеми теорії емоцій…………..….31
1.3.2. Особливості емотивної вмотивованості вигуків……..…42
Висновки до першого розділу................................................................................54
РОЗДІЛ II. СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ВИГУКІВ СУЧАСНОЇ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ……………...…56
2.1. Специфіка семантичних кореляцій вигуків…………………….56
2.1.1. Проблема синонімічної диференціації…………………....56
2.1.2. Особливості формування антонімічних пар……………...72
2.1.3. Явище омонімії у контексті вигукових одиниць
сучасної китайської мови………………………………….78
2.1.4. Специфіка структури полісемантичних зв´язків ……..…82
2.2. Афективна складова як характеристика семантичної
структури вигуків………………………………………………..84
2.3. Семантична класифікація вигуків
(експериментальна модель)……………………………………..92
2.4. Розмежування вигуків сучасної китайської мови
за структурно-етимологічним критерієм……………….....….108
Висновки до другого розділу …………………………………………………..115
РОЗДІЛ III. КОМУНІКАТИВНА ФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ
ВИГУКІВ СУЧАСНОЇ КИТАЙСЬКОЇ МОВИ………………..118
3.1. Вигуки в контексті теорії мовленнєвих актів…………………118
3
3.2. Особливості контекстуальної обумовленості вигуків…..……125
3.3. Специфіка фатичної функції вигуків………………………….132
3.4. Дискурсивні характеристики вигуків……………………….…137
3.4.1. Вигуки у функції дискурсивних маркерів………………138
3.4.2. Особливості функціонування вигуків у
діалогічному мовленні…………………………………...149
Висновки до третього розділу …………………………………………………160
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………162
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………...165
СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ………...……….181
4
ВСТУП
Сучасні лінгвістичні дослідження спрямовані як на вивчення
комунікативно-семантичних особливостей тексту, так і на аналіз мовних
засобів, що формують його. У цьому аспекті розглядаються структурносемантичні та функціональні особливості мовних одиниць, які є виразниками
емоцій, емоційних оцінок та волевиявлення. До таких одиниць належать і
вигуки.
Завдяки своєму функціональному навантаженню (безпосередньому
вираженню емоцій) вигуки активно залучаються у процесі комунікації, а аналіз
цих одиниць стає важливим компонентом лінгвістичних досліджень.
Значний внесок у висвітлення проблем вигуків в аспекті їх
частиномовного статусу та структурно-семантичних особливостей зробили:
Р. І. Вихованець [22], І. М. Гуменюк [37], Л. І. Мацько [80] (в українській мові);
Л. Г. Бабенко [5], В. В. Виноградов [21], А. І. Германович [30],
С. О. Карцевський [57], Є. В. Середа [105], О. М. Тихонов [118] (у російській
мові); Ф. Амека (F. Ameka) [148], Т. Вортон (T. Wharton) [175], К. Годарт
(C. Goddard) [157] (в англійській мові); Люй Шусян (吕叔湘) [75], Чжан Бін
(张 斌) [193] Чжао Юаньжень (赵元任) [194], Чжу Ченці (朱成器) [198] та Хуа
Хуні (华浑仪) [188] (у китайській мові). Дискурсивні особливості вигуків
досліджували М. Д. Гутнер [38], Д. Джеймс (D. James) [160], Казуюкі Такаґі
(Kazuyuki Takagi) [162], О. В. Каптюрова [54], В. Г. Костомаров [63], Н. Ненова
(N. Nenova) [167], О. В. Ситіна [115] (в англійській мові); М. Барт
(M. Bert) [152], О. М. Рак [99] (у французькій мові); В. Г. Дагуров [39],
І. О. Шаронов [134] (у російській мові). Фонетична специфіка вигуків
висвітлена в дисертаційному дослідженні Ю. Й. Бабчук [6] (англійська мова) та
у праці Сін Фуі (邢福义) [187] (китайська мова).
Однак існуючі напрацювання щодо структурно-семантичних та
комунікативних особливостей вигуків сучасної китайської мови не можна
вважати комплексними та беззаперечними. Зокрема, актуальність нашої
5
роботи визначається необхідністю систематизації та доповнення наявного
наукового доробку вітчизняних та зарубіжних учених у контексті граматичного
статусу вигуків, що обумовлено морфологічною, семантичною та
синтаксичною специфікою цих одиниць. Крім того, залишаються
невирішеними питання особливостей семантичних кореляцій і створення
семантичної та структурно-етимологічної класифікацій вигуків сучасної
китайської мови. Актуалізує тему дисертаційного дослідження і проблема
функціонування вигуків у китайському дискурсі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження виконане в межах наукових тем Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Мови та літератури
народів світу: взаємодія та самобутність» (номер державної реєстрації –
11 БФ 044-01) та «Україна і сучасний світ: міжмовний та міжкультурний
діалог» (номер державної реєстрації – 16 БФ 044-01).
Мета роботи полягає у встановленні специфіки вигуку як мовного явища
та аналізі його семасіологічних та функціональних особливостей.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
- визначити лексико-граматичний статус вигуків та їхню мовну природу;
- здійснити структурно-фонетичний аналіз вигуків сучасної китайської
мови;
- проаналізувати особливості емотивної вмотивованості вигуків;
- охарактеризувати особливості семантичної парадигми вигукових
одиниць;
- запропонувати експериментальну (семантичну) класифікацію вигуків;
- диференціювати вигуки за структурно-етимологічним критерієм;
- здійснити аналіз комунікативних характеристик вигуків;
- визначити дискурсивні функції вигуків сучасної китайської мови.
Об’єктом вивчення є вигуки в контексті лексичної системи сучасної
китайської мови.
6
Предметом дослідження є структурно-семантичні та функціональні
особливості вигуків сучасної китайської мови.
Методи дослідження. Для розв’язання поставлених завдань у нашій
роботі використано загальнонаукові методи дослідження (спостереження,
узагальнення, аналіз і синтез, порівняння тощо) для огляду стану вивченості
проблеми структурно-семантичних та функціональних особливостей вигуків
сучасної китайської мови. Метод порівняльного аналізу застосовано для
виявлення спільних та відмінних елементів у семантиці досліджуваних одиниць.
Крім того, використано методи контекстуально-ситуативного та
контекстуально-семантичного аналізу для визначення особливостей
контекстуальної обумовленості вигуків та специфіки їх фатичних функцій.
Джерелами фактичного матеріалу слугують вигуки сучасної китайської
мови (двісті п’ятдесят лексичних одиниць), визначені методом добірки зі
словника «现代汉语词典» [192], текстів художнього та публіцистичного стилів.
Наукова новизна роботи обумовлюється визначенням ознак для опису
семантичних відмінностей між вигуками-синонімами (рівень емоції, характер
(причини виникнення емоції), мотивація та суб’єктивність) та виокремленням
п’яти моделей повних та часткових синонімів. За структурно-морфологічним
критерієм виділено односкладові вигуки-антоніми (антонімічна пара
формується із вигуків, що складаються з однієї морфеми) та багатоскладові
вигуки-антоніми (антонімічна пара формується із вигуків, що складаються зі
двох і більше морфем).
З точки зору структурно-морфологічної організації вигуків у контексті
омонімічних зв´язків виокремлено односкладові вигуки-омоніми та двоскладові
вигуки-омоніми. Виявлено, що вигуки сучасної китайської мови утворюють
конверсійні омонімічні пари з дієсловами, іменниками, звуконаслідуваннями та
модальними частками. Уперше сформовано типологію багатозначності вигуків
сучасної китайської мови за частиномовним аспектом, що характеризується
лексичними одиницями, семантична парадигма яких складається виключно з
7
вигуків, та лексичними одиницями, семантична парадигма яких містить ЛСВ,
які належать як до вигуків, так і до інших частин мови.
Запропоновано експериментальну класифікацію вигуків за семантичним
критерієм, створену на основі типології А. Вежбицької, шляхом її структурної
деталізації та доповнення відповідними елементами згідно з лінгвістичними
реаліями китайської мови.
Визначено, що досліджувані одиниці є засобами фатичного спілкування.
Зокрема, їх функціональність на цьому рівні передбачає встановлення
(відновлення) контакту зі співрозмовником, ініціювання уваги співрозмовника,
підтримку емоційного стану та зміну емоційного тону спілкування, сигнал про
прийом (розуміння) інформації.
Під час дослідження також встановлено, що засобами вигуків у функції
дискурсивних маркерів може підтверджуватися, доповнюватися та
виправлятися інформація. Таким чином, виділено п’ять типів вигуківдискурсивних маркерів (вигуки-маркери оцінки, вигуки-маркери звернення,
вигуки-маркери невдоволення, вигуки-маркери здивування та вигуки-маркери
зміни теми розмови).
Теоретичне значення дослідження лежить у площині застосованого
комплексного підходу, а отримані результати сприятимуть подальшому
дослідженню широкої проблеми диференціації частин мови в сучасній
китайській мові та поліаспектному вивченню вигукових одиниць.
Практичне значення роботи зумовлене тим, що основні результати
дослідження можуть бути використані в нормативних навчальних курсах при
розробці відповідного лекційного матеріалу з загального мовознавства,
граматики, лексикології та стилістики китайської мови, а також при розробці
спецкурсів із прагматики китайської мови, граматики мовлення та інтерпретації
тексту.
Апробація результатів дисертації відбувалася на засіданнях кафедри
мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Інституту філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка та у вигляді
8
доповідей на Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених
«Мова, свідомість, художня творчість, інтернет у дзеркалі сучасних
філологічних студій» (м. Київ, квітень 2013 р.), Міжнародній науковій
конференції «Слово і речення: синтактика, семантика, прагматика» (м. Київ,
жовтень 2013 р.), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих
учених «Філологічна наука в інформаційному суспільстві» (м. Київ, квітень
2014 р.), Міжнародній науковій конференції «Сучасна філологія: парадигми,
напрямки, проблеми» (м. Київ, жовтень 2014 р.), Міжнародній науковопрактичній конференції «Сучасна філологія: теорія та практика» (м. Одеса,
листопад 2014 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Людина як
суб´єкт міжкультурної комунікації: сучасні тенденції у філології, перекладі та
навчанні іноземних мов» (м. Львів, грудень 2014 р.), Міжнародній науковопрактичній конференції «Україна і світ: діалог мов та культур» (м. Київ, квітень
2015 р.), Всеукраїнських наукових читаннях за участі молодих учених «Дух
нового часу у дзеркалі слова і тексту» (м. Київ, квітень 2015 р.), Міжнародній
науково-практичній конференції «Сучасний вимір філологічних наук» (м. Львів,
липень 2015 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Філологічні
науки: сучасні тенденції та фактори розвитку» (м. Одеса, січень 2016 р.),
Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання та проблеми
розвитку сучасної мови та літератури» (м. Одеса, серпень 2016 р.).
Публікації. Основні теоретичні положення та результати дисертаційної
роботи висвітлено у тринадцяти одноосібних публікаціях, із яких шість
опубліковано у фахових наукових виданнях України, одна – у науковому
періодичному виданні іншої держави, а також шість тез доповідей на науковопрактичних конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів
із висновками до кожного з них, загальних висновків та списку використаних
джерел (198 позицій) та списку джерел ілюстративного матеріалу (13 позицій).
Повний обсяг дисертації – 182 сторінках, основний зміст викладено на 162
сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
З урахуванням семантичної, морфологічної і синтаксичної структур
сучасної китайської мови доцільним є віднесення вигуків до окремої особливої
частини мови, відмінної від повнозначних та службових. Водночас вигуки
варто відділяти від класу звуконаслідувань та модальних часток.
Під час структурно-фонетичного аналізу вигуків сучасної китайської
мови виявлено, що ці одиниці характеризуються особливостями фонетичної
структури. Це зумовлено явищем інваріантності, специфікою використання
тонів та інтонаційним оформленням.
Встановлено, що прагматичний аспект внутрішньої структури вигуків
реалізується на рівні експресивно-емоційної оцінки та конотації. Емотивній
складовій цих одиниць властиве нашарування емотивних кластерів.
Проаналізувавши семантичну парадигму вигуків сучасної китайської
мови, ми дійшли висновку, що їм притаманні явища моносемії, полісемії,
омонімії, синонімії та антонімії.
Під час дослідження виявлено, що в контексті досліджуваних одиниць
можна виділити особливий клас вигуків, які реалізують омонімічну синонімію.
Цей тип синонімії характеризується збігом звучання та значення лексичних
одиниць, але відмінних у ієрогліфічному записі. Ознаками для опису
семантичних відмінностей між вигуками-синонімами є: рівень емоції, характер
(причини виникнення емоції), мотивація та суб’єктивність. У дисертаційній
роботі виділено п’ять моделей повних та часткових синонімів.
За структурно-морфологічним критерієм виділено односкладові вигукиантоніми (антонімічна пара формується із вигуків, що складаються з однієї
морфеми) та багатоскладові вигуки-антоніми (антонімічна пара формується із
вигуків, що складаються із двох і більше морфем). Встановлено, що вигукам
сучасної китайської мови також властиве явище повної і неповної омонімії
(омографи та омофони).
163
Враховуючи частиномовний аспект, багатозначні вигуки сучасної
китайської мови поділено на: 1) лексичні одиниці, семантична парадигма яких
складається виключно з вигуків; 2) лексичні одиниці, семантична парадигма
яких містить ЛСВ, які належать як до вигуків, так і до інших частин мови.
З точки зору структурно-морфологічної організації вигуків у контексті
омонімічних зв’язків виокремлено односкладові вигуки-омоніми та двоскладові
вигуки-омоніми.
Дослідження виявило, що семантична структура вигуків сучасної
китайської мови реалізується на рівнях афективних кластерів евпатії, дисфорії
та апорії.
Вигуки в певному контексті можуть реалізовувати інформативну сферу
своєї структури. Під інформативністю розуміємо властивість вигуків не
називати емоції, а виражати їх. Інформативна структура вигуків поділяється на
суб’єктно- та об’єктно-спрямовану. Суб’єктна сфера орієнтована на виключно
емоції мовця, його реакцію на дійсність, а об’єктна сфера вигуків орієнтована
на вплив на реципієнта.
Запропоновано експериментальну класифікацію вигуків сучасної
китайської мови за семантичним критерієм, створену на основі типології
А. Вежбицької, шляхом її структурної деталізації та доповнення відповідними
елементами, згідно з лінгвістичними реаліями китайської мови.
У межах первинних вигуків виокремлено односкладові, двоскладові та
трискладові одиниці. Джерелами виникнення вторинних вигуків є повнозначні
частини мови та словосполучення, які втратили своє прагматичне значення при
переході у вигукову одиницю, та запозичені вторинні вигуки.
Вигуки відіграють важливу роль у процесі реалізації емоційно
забарвленого мовлення. Дискурс охоплює структуру мовного акту та контекст,
який обумовлює значення вигуку. За допомогою контактної функції ці одиниці
використовуються під час діалогічної розмови, а їх залучення у спонтанному
мовленні не просто вказує на емоційний настрій мовця на даний момент, але й
концентрує увагу співбесідників на емоційних реакціях один одного.
164
Вигуки сучасної китайської мови активно залучаються на трьох рівнях
метакомунікації, а саме: для встановлення розмовного контакту, його
підтримання та розмикання.
Визначено, що досліджувані одиниці є лінгвістичними засобами
фатичного спілкування. Зокрема їх функціональність на цьому рівні передбачає:
1) встановлення (відновлення) контакту зі співрозмовником; 2) ініціювання
уваги співрозмовника; 3) підтримку емоційного стану спілкування; 4) зміну
емоційного тону спілкування; 5) сигнал про прийом (розуміння) інформації.
Під час дослідження також виявлено, що засобами вигуків у функції
дискурсивних маркерів може підтверджуватися, доповнюватися та
виправлятися інформація. Таким чином, виділено такі типи вигуківдискурсивних маркерів: 1) вигуки-маркери оцінки; 2) вигуки-маркери
звернення; 3) вигуки-маркери невдоволення; 4) вигуки-маркери здивування;
5) вигуки-маркери зміни теми розмови.