Архетипні структури та формули у творчості західноукраїнських письменниць кінця ХІХ – початку ХХ століття (на матеріалі художньої спадщини Н.Кобринської, О.Кобилянської, Є.Ярошинської)

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ.Ю.ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

КЕЙВАН Інга Іларіївна

УДК: 821.161.2.091 188/194”

Архетипні структури та формули у творчості західноукраїнських письменниць кінця ХІХ початку ХХ століття (на матеріалі художньої спадщини Н.Кобринської, О.Кобилянської, Є.Ярошинської)

10.01.01 українська література

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник МЕЛЬНИЧУК Богдан Іванович,
доктор філологічних наук, професор

Чернівці - 2003

ЗМІСТ

Вступ............................................................................................................. 3
Розділ І. Архетипні структури” та архетипні формули”: методологія дослідження і проблема понять................................................... 8
1.1. Архетипіка творів письменниць fin de siecle Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської: стан дослідження проблеми, зумовленість і роль............................................................... 8
1.2. Поділ архетипів на структури і формули та їхній зв’язок з мотиваційно-вчинковими площинами художніх творів.... 31
Розділ ІІ. Архетипні структури та формули моделі психологічного розвитку художніх творів Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської 41
2.1. Своєрідність відображення психологічних рис персонажів результат авторської інтерпретації навколишнього світу 41
2.2. Архетипи як настанови рецепції образних систем Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської....................................... 74
Розділ ІІІ. Онтологічно-смислові схеми художніх світів Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської: роль прамоделей у розкритті заднього плану” твору............................................................. 95
3.1. Онтологічно-смислові схеми: висвітлення крізь призму алгоритму боротьби-творення............................ 98
3.2. Руйнування архетипу........................................................ 175
Висновки.................................................................................................. 182
Література................................................................................................. 188

ВСТУП

Кінець ХІХ початок ХХ століття епоха в українському літературному процесі, позначена розширенням усталених, а також становленням і утвердженням нових жанрових форм, появою нових тем, проблематики, багатством зображально-виражальних засобів, що відобразило переміну трактування та відтворення дійсності. Цьому періодові загалом притаманні змінені філософські акцентації осмислення сутності людського існування та його художньої констатації. Україна часу fin de siecle перебувала в стані напруження політичного, суспільно-соціального, морального, духовно-психологічного, екзистенційного, що знайшло своє відображення у мистецтві слова, яке входило в добу модернізму. Закономірними в умовах межової” ситуації були звернення до історико-національних, культурних витоків, осмислення минулого, з одного боку, та переоцінка цінностей і загострене світовідчуття з іншого. Отже, невипадковою і цілком мотивованою є архетипна насиченість, притаманна літературним творам зазначеного періоду.
Художні доробки Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської органічно влилися в епоху fin de siecle, чи то, швидше, були породженнями цієї доби, наслідком рецепції письменницями об’єктивної та суб’єктивної дійсності. Аналіз архетипіки творів цих белетристок дозволяє не лише розкрити багатовимірність їхніх художніх світів, але й робить можливим прослідкувати міжтекстові зв’язки в межах творчості кожної із письменниць зокрема, а також дає змогу побачити глибину типологічних збігів між їх творами, що вказує на констатацію Н.Кобринською, Є.Ярошинською, О.Кобилянською латентного перебігу епохальних подій.
Під подібним кутом зору творчість цих письменниць ще не розглядалася (виняток становить О.Кобилянська, оскільки в окремих дослідженнях, присвячених її доробкові, дотично йшлося про архетипи), тим більше, не розглядалася у зіставленні. Тому, насамперед, у потребі нового прочитання творів Н.Кобринської, Є.Ярошинської та в розширенні погляду на художню спадщину О.Кобилянської полягає актуальність дослідження. Також вона зумовлена намаганням з’ясувати роль і місце Н.Кобринської та Є.Ярошинської в українському та загальноєвропейському літературних процесах кінця ХІХ початку ХХ століття, спробою подивитися на спадщину усіх трьох белетристок як на складові одного герменевтичного кола”.
Тим, що письменниці належали до спільного етнокультурного реґіону та майже ідентичного часового простору, й продиктований вибір об’єкта дослідження, який складають художні твори Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської, частково їхні літературно-критичні й публіцистичні виступи та епістолярій. При цьому залучено до аналізу матеріали, які протягом останнього сторіччя не стали широкодоступними і для читача, і для дослідника, оскільки були опубліковані лише в періодиці кінця ХІХ початку ХХ століття і не перевидавалися. Отже, до ряду причин, які зумовили дисертантку обрати об’єктом дослідження доробок саме цих трьох письменниць, можемо зарахувати, по-перше, те, що жили й творили вони в одну епоху, за адекватних суспільно-історичних обставин, крім того, активно спілкувалися між собою; отож, порівняння їхніх художніх систем дає можливість повніше реконструювати атмосферу, настрої тієї доби. По-друге, йдеться про творчість письменниць-жінок, тобто про своєрідність художнього відображення, інтерпретації дійсності крізь призму жіночої психології і, відповідно, про неабияку роль інтуїтивного чинника. По-третє, творчості кожної із цих белетристок притаманний стильовий синкретизм, тому порівняльний аналіз їхніх творів дає змогу простежити динаміку, способи і напрямки засвоєння і ствердження в українському літературному процесі психологічного реалізму, бароково-готичних традицій, неоромантизму, імпресіонізму, символізму.
Основна концепція роботи розгляд творчості Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської з позиції архетипіки їхніх творів, багатогранності образних систем, осмислення філософсько-психологічних аспектів художніх світів письменниць саме в світлі архетипного аналізу, що залишається не до кінця вивченим і становить новизну дисертаційного дослідження. Також до цього часу їхня художня спадщина зазначених белетристок не розглядалася у порівняльно-типологічному плані, бралася до уваги лише своєрідність їхніх стосунків як громадсько-культурних діячок (В.Качкан, Ф.Погребенник).
У виокремленні та розгляді архетипних структур і архетипних формул у творах Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської, у спробі з’ясування етногенних та наднаціональних” коренів прамоделей, причин введення їх письменницями у відповідний художній контекст, а також у виявленні типологічних збігів на рівні архетипної панорами між текстами письменниць полягає мета роботи, досягнення якої передбачає вирішення таких завдань:
- розглянути проблему поділу прамоделей на архетипні структури” та архетипні формули” і обґрунтувати зумовленість їхньої появи в художньому творі й, зокрема, в українській художній словесності періоду fin de siecle, з’ясувати їхню виражальну роль;
- дослідити архетипіку творів Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської, проаналізувати трансформації прамоделей і типологічний паралелізм у прозі цих письменниць;
- простежити своєрідність введення письменницями у свої образні системи архетипів як настанов художнього твору;
- з’ясувати, яку роль відіграють архетипні структури та формули у моделюванні кожною із письменниць онтологічно-смислових схем їхніх художніх світів;
- окреслити місце прамоделей у творчості Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської як акумулятивних та інформативно-прогностичних одиниць, тобто як таких, що спроможні інформативно об’єднувати різні покоління, фіксувати факти сучасної митцям дійсності, прогнозувати певні події майбутнього.
Для вирішення поставлених завдань застосовано методи аналітичний, хронологічний, порівняльно-типологічний, історико-генетичний з перевагою герменевтики і психоаналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової проблематики кафедри Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича (Актуальні питання української літератури ХІХ ХХ століть і літературний та фольклорний процес на Буковині”).
Науково-практичне значення роботи. Отримані в процесі дослідження результати можуть бути використані при читанні нормативних історико-літературних і теоретичних курсів, спецкурсів і спецсемінарів з історії української літератури, при написанні студентських наукових робіт з історії українського письменства. Крім того, результати дослідження можуть бути враховані при подальшому вивченні літературного процесу в Україні кінця ХІХ початку ХХ століття, зокрема творчості Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися на Всеукраїнській науковій конференції Ольга Кобилянська: погляд на життя і творчість з кінця ХХ століття”, присвяченій 135-річчю від дня народження письменниці (Чернівці, 8 9 жовтня 1998 р.), на Міжнародній науковій конференції Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, 26 29 вересня 2000 р.), на науковій конференції Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ початку ХХ століть (До 130-річчя від дня народження Василя Стефаника і Леся Мартовича)” (Дрогобич, 14 15 травня 2001 р.), на V конґресі МАУ (Чернівці, 2002 р.). За тематикою дослідження опубліковано сім статей. Окремі розділи роботи в різний час обговорювалися на засіданнях кафедри української літератури Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича, а її повний текст обговорено та схвалено на засіданнях цієї кафедри та кафедри української літератури Прикарпатського університету ім. В.Стефаника.
Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на підрозділи, висновків, списку використаної літератури (176 позицій). Обсяг дисертації 204 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Кінець ХІХ початок ХХ століття визначають як період зламу, межовий чи переступний вік”, добу fin de siecle. Всі ці назви свідчать про стан напруження”, в якому тоді перебував світ і Україна зокрема. Атмосферу зазначеного періоду відбито в тогочасному літературному процесі, що входив у добу модернізму. Ця епоха позначена стильовим синкретизмом: у творчості різних письменників поєдналися риси неоромантизму, бароково-готичних традицій, психологічного імпресіонізму, символізму, декадансу, що свідчило про руйнування позитивістської картини світу, про пошук нових форм і способів зображення дійсності, про заглиблення у внутрішній світ людини, звернення до екзистенційної проблематики, до сфери ірреально-чуттєвої.
Період напруження” позначений підвищеним інтересом до власних витоків та, одночасно, відчуттям відірваності від коріння (і національного, й загальнолюдського), що було спричинено надзвичайно раптовими цивілізаційними змінами і внутрішньою непідготовленістю людини до них, суспільно-політичним, соціальним, національно-культурним пригніченням. Отже, закономірними були активізація явища переоцінки цінностей” та духовна паніка, екзистенційний жах”, епохальні відчуття та передчуття, що зумовило прорив архетипів (як на рівні індивідуальної, так і колективної психіки, зокрема етнопсихіки). Цей процес яскраво відбито у творчості Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської.
Аналіз архетипіки художніх творів цих письменниць, по-перше, дає можливість подивитись на їхню творчість під раніше не застосовуваним кутом зору, відкрити ще одну грань їхніх образних систем, по-друге, дозволяє поглибити розуміння специфіки авторської інтерпретації світу з усіма наявними у ньому зв’язками, по-третє, доповнює погляд на роль зображально-виражальних засобів, персонажів, мотивів, введених письменницями у свої художні світи; по-четверте, розглянута у світлі архетипів психологічна атмосфера твору допомагає переконатися у міцності зв’язку багатьох поколінь людства та, водночас, якомога більш повному трактуванню персонажів і змальованих подій.
З метою систематизованого підходу до розгляду архетипних панорам творів Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської прамоделі поділено на архетипні структури” (праформи) і архетипні формули” (прадії та сукупність, послідовність прадій).
Серед прамоделей першої групи у художніх системах письменниць зустрічаємо архетипи Самості, Центру, Великої Матері (prima materia), Часу, Смерті, Людини, тіні, аніми та анімуса (у різних стадіях), немовляти, мудрого старого, культурного героя, деміурга, Бога (Вищої Сили); архетипного характеру набувають образи Місяця, Сонця, Води, Лісу, а також кольори. Друга група у творах цих белетристок найбільш яскраво представлена архетипними формулами боротьби-творення, посвяти, гріха, жертвопринесення, андрогінізації, а також процесом індивідуації.
У рецепції художніх творів досліджуваних письменниць архетипи займають три функціонально-настановчих рівні: заголовок (Дух часу”, Чортище”, Рожа” Н.Кобринської, Золоте серце”, Двір життя” Є.Ярошинської, Людина”, В неділю рано зілля копала...”, Лісова мати” О.Кобилянської), початковий алгоритм (танець у Землі”, сон Нестора про павука у повісті Через кладку”), елементи-випередження (образ колишнього друга як трансформація тіні у маренні головного героя оповідання Судія” Н.Кобринської, весільне деревце із її Рожі”, озеро в Панні і мужичці” Є.Ярошинської, сонце і море у повісті О.Кобилянської Людина”).
На залученні Н.Кобринською, Є.Ярошинською, О.Кобилянською до своїх образних систем певних прамоделей, своєрідність їх трансформації позначилися специфіка авторської інтерпретації навколишнього світу, відмінні життєві обставини та світоглядні позиції (тобто, спостерігаємо переплітання колективного несвідомого і особистісного несвідомого). Приміром, у Н.Кобринської Сонце ніколи (за винятком Простибога”, де воно постає трансформацією Самості, як і в Людині” О.Кобилянської) не буває світлим” воно своєю розпеченістю віщує тривогу, небезпеку (Хмарниця”), чорнотою” передає втрату смислу буття, помутніння психіки (Блудний метеор”), мутністю” і кривавістю” передає відчуття душевного ниття”, створює атмосферу присутності гріха (Очі”). Подібне місце займає у творчості О.Кобилянської образ сонця нічного” Місяця (Людина”, Земля”, За готар”, Під голим небом”, Місяць” та ін.), виступаючи в ролі свідка, виконує інформативну функцію; також йому притаманна властивість витягати на поверхню приховану сутність людини, тому його поява у творах О.Кобилянської, як правило, передує виходу на арену” архетипної структури тіні. З функцією інформативності та наголосом на причетності до таємниць буття, до сфери несвідомого виступає Місяць в оповіданні Є.Ярошинської Вечірні думки”, у повісті Н.Кобринської Задля кусника хліба” та в її ж Братах” і Судільницях” (віддзеркалює певну ситуацію у Всесвіті). Схожу роль виконує у творчості кожної із письменниць архетип Лісу (ІV історія циклу Судільниці” Н.Кобринської, Земля”, Місяць” О.Кобилянської, Рожі а тернє” Є.Ярошинської).
У всіх трьох письменниць прослідковується зображення процесу індивідуації (насамперед, прагнення самих авторок до інтелектуально-духовного вдосконалення, як кроку до суспільної повноцінності), який в їхніх творах супроводжується архетипними структурами Самості, Центру та немовляти. Трансформацією останньої є Наталка із Царівни” О.Кобилянської (Самість і Центр представлені тут символом дуба), Настуня із Св. Отця Николая” Н.Кобринської (цілісність і центральність означені образом церкви у рідному селі), Стефан герой твору Є.Ярошинської Двір життя” (центральні архетипні структури окреслені на рівні назви оповідання). Поява символів Самості у цих творах свідчить про рух до психічно-духовного вдосконалення, Центру про повернення до витоків і особистих, і національних.
Паралельно з індивідуацією в художніх системах письменниць розгортається архетипна формула боротьби-творення (зокрема, такий її етап, як тема зміни поколінь), що відбиває суспільні процеси: руйнування старого стилю життя, моралі, заперечення правильності усього загальноприйнятого, творення свого світу, утвердження нових цінностей, тому гостро постає екзистенційна проблема буття-небуття, втрати сенсу існування. Це простежується в оповіданні Дух часу” й повісті Задля кусника хліба” Н.Кобринської, в оповіданнях Є.Ярошинської Борба і побіда”, Золоте серце”, Святий вечір”, в її повісті Перекинчики” та в алегорії Сон”, у повістях О.Кобилянської Людина”, Царівна”, Ніоба”. Своєрідна картина приходу нової епохи з усіма її плюсами” та мінусами” вимальовується під час порівняльного аналізу у наступній послідовності творів Дух часу” Н.Кобринської, Битва” О.Кобилянської, Гість” Є.Ярошинської.
У своїй повноті прамодель боротьби-творення (як рух до перенародження) постає під час аналізу онтологічно-смислового рівня художніх світів белетристок. Важливо те, що в розглянутих під таким кутом зору творах розкриваються не лише універсальні, а й національні аспекти буття. В онтологічно-смисловому контексті художніх систем Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської ключовими постають архетипи Центру, Великої Матері (prima materia), Часу, тіні, жертвопринесення, посвяти (з обрядами переходу: смерть, шлюб, інцест), гріха, культурного героя(-деміурга), андрогінізації.
Знамення перенародження маємо вже в Дусі часу” та Судії”, де асоціації символу лабіринту віщують посвяту, а ось збірка Н.Кобринської Казки” зображує архетипну формулу боротьби-творення в усій її повноті і на рівні окремої людини, і на рівні нації, і на світовому. У збірці висвітлюється проблема жіночності української нації, зокрема проблемні риси українців, які, виходячи з етнічної природи”, їм приписують (поступливість, неорганізованість, суспільно-політичну пасивність, собінамисліє”), найяскравішим втіленням яких виступає Матій із другої частини Чортища”. Проте з концепції збірки випливає, що руйнація йде від негармонізованості Духом жіночого начала в чоловікові та від неоформленості духовним загалом жіночої природи, первісної матерії (Судільниці”), натомість оформлена, одухотворена prima materia (Велика Мати-Берегиня) покликана охороняти Центр, Космос від Хаосу. Концептуальним продовженням збірки Казки” стали твори Омен” та Брати”. Перший у сюрреалістичній формі віщує війну та руйнування Австро-Угорської імперії, засвідчує епохальну необхідність очищення українського етносу від негативних рис, віщує Нове Творення (символ голубів). Надією на відродження просякнута також казка Брати”.
Міжтекстовий аналіз творів Є.Ярошинської теж відкриває пов’язаність між ними архетипною формулою боротьби-творення. В легенді Брати” письменниця констатує необхідність перенародження, очищення українців на етногенному, духовному рівнях. Цікаво те, що негативні риси жіночої природи авторка проектує на польку, що бачимо і в О.Кобилянської (Вовчиха”, Апостол черні”): ймовірніше за все, це пояснюється намаганням довести чужорідність таких рис українцям, їх набутість, непритаманність жіночній природі України, адже саме жіноче начало (Берегиня) втримувало” світ праукраїнців. (Те, що Є.Ярошинська вбачала функцію української жінки в оберіганні домашнього вогнища” (Центру Космосу внутрішнього світу (його формування) людини, сім’ї, нації), чітко видно з її творів для дітей). Твори Проклятий млин” (фіксується стадія nigredo), Золоте серце” (стадія albedo), Рожі а тернє” (одухотворення речовини”) відображають різні етапи Творення, засвідчуючи у такий спосіб формування нового етапу в історії нації та психодуховне становлення особистості. Образок Останнє пристановище” подібно до нарису О.Кобилянської Пресвятая Богородице, помилуй нас!” передає страх перед руйнацією Створеного.
О.Кобилянська також художньо зафіксувала ситуацію остаточного формування української нації та нової людини. Згідно з космічними ритмами, почавши Творення з розриву первісної єдності (Природа”) та жертвопринесення (Людина”), О.Кобилянська випробовує на своїх персонажах обопільне примірювання рис” (андрогінізація), шукаючи рівноваги (Людина”, Царівна”, Через кладку”, За ситуаціями”, Апостол черні”), роблячи спробу поєднати такі риси, які стали б генною та духовною основою нації. Утвердження нового відбувається в Апостолі черні”. Пошук рівноваги зумовлений також намаганням збагнути сутність Щося” (трагічне усвідомлення відбувається в Землі”). Повернення до витоків задля виходу на новий виток, необхідність очищення зображено в повісті В неділю рано зілля копала...”, в якій події накладаються на купальський ритуал.
Творчості досліджуваних письменниць притаманна прогностична функція (у цьому плані йшлося вже про Омен”). Є.Ярошинська та О.Кобилянська фіксують прорив несвідомого (вихід на поверхню тіні у легенді Брати”, у творах Місяць”, Земля”), що засвідчує стан психічного, душевного розщеплення”, духовного занепаду, відірваність від витоків, а також руйнування головного архетипу Бога і як результату прориву Хаосу, Фатуму у життя людей. Абсурдність існування, зумовлена втратою традиції (духовного зв’язку) зобразила О.Кобилянська у новелі Під голим небом”. Воєнні твори і Н.Кобринської, і О.Кобилянської показують панування Фатуму, руйнування Космосу, порушення причинно-наслідкових зв’язків. Прихід театру абсурду” відзначила ще Є.Ярошинська у творі Смерть за життя”, констатуючи духовну безплідність у людській спільноті.
Отже, архетипний аналіз творів Н.Кобринської, Є.Ярошинської, О.Кобилянської робить можливим відтворити картину доби fin de siecle, глибше збагнути процеси, що відбувалися у той час, зрозуміти психологію тогочасної людини та увиразнити уявлення про внутрішній світ самих письменниць.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кобилянська Ольга. Апостол черні: Повість / Вступ. слово та підготовка тексту Є.Г.Куртяка. Львів: Каменяр, 1994. 243 с.
2. Кобилянська Ольга. Твори: В п’яти томах. К.: Держ. вид. худ. літ., 1962 1963.
3. Кобилянська Ольга. Воєнний акорд // Буковинський журнал. 2000. Ч. 1 2. С. 197 203.
4. Кобилянська Ольга. Лісова мати // Буковинський журнал. 2000. Ч. 1 2. С. 186 196.
5. Кобилянська Ольга. Московський ґвер: Нарис // Буковинський журнал. 2000. Ч. 1 2. С. 204 207.
6. Кобилянська Ольга. Пресвятая Богородице, помилуй нас!”: Нарис // Буковинський журнал. 2000. Ч. 1 2. С. 208 213.
7. Кобилянська Ольга. Щира любов // Буковинський журнал. 2000. Ч. 1 2. С. 184 185.
8. Кобринська з Озаркевичів Наталія. Казки / Переднє слово Д.Лукіяновича; Вступна стаття Н.Кобринської. Чернівці: Руська Рада, 1904. ХІХ с. + 104 с.
9. Кобринська Наталія. Блудний метеор // Буковина. 1899. 16 (28) липня. № 84. С. 2 3.
10. Кобринська Наталя. Вибрані оповідання. Львів: Книжково-журнальне видавництво, 1954. 215 с.
11. Кобринська Наталія. Вибрані твори / Впорядкування, підгот. текстів, вступ. ст. та примітки О.Н.Мороза. К.: Держлітвидав УРСР, 1958. 418с.
12. Кобринська Наталя. Вибрані твори / Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття й примітки І.О.Денисюка та К.А.Кріль. К.: Дніпро, 1980. 447 с.
13. Кобринська Наталія. Дух часу. Львів: Каменяр, 1990. 352 с.
14. Кобринська Наталія. Омен // Буковина. 1899. 18 (30) липня. - №85. С. 1 2.
15. Кобринська Наталія. Очі: Оповідання // Дубове листє. Альманах на згадку про П.О.Куліша / Упорядкували: М.Чернявський, М.Коцюбинський, Б.Грінченко. К.: З друкарні Петра Барського, 1903. С. 94 98.
16. Кобринська Наталія. Св. Отець Николай // Буковина. 1899. 21 липня (2 серпня). - № 86. С. 1 2; 23 липня (4 серпня). - № 87. С.2.
17. Ярошинська Євгенія. В городі. (Байка) // Зоря. 1889. - № 23. С.394 395.
18. Ярошинська Євгенія. Вечірньою годиною. [Нарис] // Зоря. 1894. - № 10. С. 223 224.
19. Ярошинська Євгенія. Вечірні думки // Буковина. 1898. 5 (17) червня. № 66. С. 2; 7 (19) червня. - № 67. С. 1 2.
20. Ярошинська Євгенія. Вибрані твори / Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття та примітки А.П.Коржупової. К.: Держ. вид. худ. літ., 1958. 427 с.
21. Ярошинська Євгенія. Друга китичка для малих дівчат. Львів: Видання Руського Педагогічного Товариства, 1901. Ч. 94. 29 с.
22. Ярошинська Євгенія. Заповіт: Збірка оповідань для дітий. Львів: Видання Руського Педагогічного Товариства, 1907. Ч. 127. 48 с.
23. Ярошинська Євгенія. Конець // Буковина. 1901. 13 (26) квітня. - № 43. С. 1 2.
24. Ярошинська Євгенія. На цвинтари // Буковина. 17 (30) серпня. - №97. С. 3.
25. Ярошинська Євгенія. Перша китичка для малих дівчат. Львів: Видання Руського Педагогічного Товариства. Ч. 91, 1901. 22 с.
26. Ярошинська Євгенія. Повістки для молодіжи. Львів: Видання Руського Педагогічного Товариства. Ч. 104, 1902. 55 с.
27. Ярошинська Євгенія. Правда. Нарис на тлі домашньої педаґоґії // Промінь. 1 вересня. - № 16 і 17. С. 114 120.
28. Ярошинська Євгенія. Рожі а тернє // Буковина. 1901. 11 (24) липня. - № 81. С.1 2; 13 (26) липня. - № 82. С. 3; 15 (28) липня. - № 83. С. 3; 18 (31) липня. - № 84. С. 3; 20 липня (2 серпня). №85. С.3; 22 липня (4 серпня). - №86. С.3; 29 липня (11 серпня). - № 89. С. 3.
29. Ярошинська Євгенія. Святий вечір. (Новела) // Буковина. 1903. 26 грудня (8 серпня). - № 154. С. 2 3.
30. Ярошинська Євгенія. Смерть за життя // ЛНВ. Львів, 1906. Р. ІХ. Т.ХХХІІІ. С. 90 93.
31. Ярошинська Євгенія. Сон // Зоря. 1892. 1 (13) травня. - № 9. С.170.
32. Ярошинська Євгенія. Твори / Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття та примітки Федора Погребенника. К.: Дніпро, 1968. 468 с.
*
33. Аверинцев Сергей. София Логос. Словарь. Второе исправленное издание. К.: Дух і Літера, 2001. 460 с.
34. Анцыферова Л. Архетипическая теория развития личности Карла Густава Юнга. (Статья вторая: Вторая половина жизни человека. Этапы индивидуации, проблемы призвания, судьбы, смысла жизни) // Психологический журнал. 2000. Т. 21. - № 3. С. 10 19.
35. Архипенко Олександр. Теоретичні нотатки // Хроніка 2000. 1993.- Вип. 5 (7). С. 208 255.
36. Ауэрбах Эрих. Мимесис: Изображение действительности в западноевропейской литературе. М.: Прогресс, 1976. 556 с.
37. Бабич Надія. Характер буковинський і все європейський: [За щоденниками, автобіографіями, листами О.Кобилянської] // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 58 59. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 1999. С. 9 12.
38. Бабич Сергій. Діалектика порожнього місця”: рецепція культурної давнини в українському модернізмі // Слово і час. 2002. - № 6. С.8-15.
39. Бахтин Михаил. Эстетика словесного творчества / Сост. С.Г.Бочаров; Текст подгот. Г.С.Бернштейн и Л.В.Дерюгина; Примеч. С.С.Аверинцева и С.Г. Бочарова. М.: Искусство, 1979. 424 с.
40. Булашев Георгій. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування / Переклад Юрія Буряка, примітки Юрія Олійника. К.: Довіра, 1992. 414 с.
41. Василько Василь. Театру віддане життя. К.: Мистецтво, 1984. 407 с.
42. Веселовский Александр. Историческая поэтика. М.: Высшая школа, 1989. 406с.
43. Вознюк Володимир. Мовчить годинник, але не мовчить совість. (Ольга Кобилянська) // Артанія. 1997. Кн. 3. С.49.
44. Вознюк Володимир. Нові матеріали про ранній період життя й творчості О.Кобилянської // Творчість Ольги Кобилянської у контексті у контексті української та світової літератури (до 125-річчя з дня народження письменниці). Тези доповідей і повідомлень Республіканської конференції (24 26 листопада 1988 року). Частина І: Літературознавство. Чернівці: ЧДУ, 1988. С.17-18.
45. Вознюк Володимир. Про Ольгу Кобилянську. Нові матеріали. Роздуми. Знахідки. К.: Дніпро, 1983. 182 с.
46. Геродот. Історії: В дев’яти книгах. К.: Наукова думка, 1993. 576.
47. Гиндилис Н. Аналитическая психология К.Г.Юнга: к вопросу понимания самости // Вопросы психологии. 1997. - № 6. С. 89 95.
48. Глобенко Микола. Література доби модернізму // Петров Віктор, Чижевський Дмитро, Глобенко Микола. Українська література; Мірчук Іван. Історія української культури. Мюнхен Львів, 1994. С. 192 215.
49. Головацький Яків. Виклади давньослов’янських легенд, або Міфологія. К.: Довіра, 1991. 94 с.
50. Грушевський Михайло. Наталія Кобринська // ЛНВ. Львів, 1900. Р. ІІІ. Т. ІХ. С.1 23.
51. Грушевський Олександр. Сучасне українське письменство в його типових представниках [Степан Ковалів, Тімотей Бордуляк, Наталя Кобринська, Андрій Чайковський] // ЛНВ. Львів, 1908 (січень - березень). Р.ХІ. Т.XLI. С. 454 468.
52. Гузар Зенон. Дещиця самокритики: [Про творчість О.Кобилянської] // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 58 59. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 1999. С. 21 24.
53. Гундорова Тамара. Кобилянська Довженко: навколо Землі”, або Різниця аналогій // Слово і час. 1997. - №№ 11 12. С. 57 62.
54. Гундорова Тамара. ПроЯвлення слова. Дискусія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 300 с.
55. Гуцало Євген. Ментальність орди: Статті. К.: Просвіта, 1996. 174с.
56. Ґадамер, Ганс-Ґеорг. Герменевтика і поетика. Вибрані твори / Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 288 с.
57. Деген Евген. Жіноча доля в сучасній німецькій літературі // ЛНВ. Львів, 1900. Р. ІІІ. Т. ІХ. С. 24 30.
58. Дей Олексій. Словник українських псевдонімів та криптонімів (ХІV-XX ст.). К.: Наукова думка, 1969. 560 с.
59. Денисюк Іван. Дві еротичні новели О.Кобилянської // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип. 58 59. Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 1999. С. 35 37.
60. Денисюк Іван. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст. Львів: Науково-видавниче товариство Академічний Експрес”, 1999.- 280 с.
61. Денисюк Іван, Кріль Катерина. Поборниця прогресу // Вибрані твори / Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття й примітки І.О.Денисюка та К.А.Кріль. К.: Дніпро, 1980. 447 с.
62. Дорошкевич Олександр. Підручник історії української літератури. К., 1929 / Фотопередрук з післясловом Олекси Горбача. Мюнхен, 1991. 351 + 8 с.
63. Евгенія Ярошинська. [Некролог] // Промінь. 1904. 1 листопада. - №21. С. 149 150.
64. Элиаде Мирча. Избранные сочинения: Миф о вечном возвращении; Образы и символы; Священное и мирское / Перев. с фр. М.: Ладомир, 2000. 414 с.
65. Элиаде Мирча. Избранные сочинения. Очерки сравнительного религиоведения / Перев. с англ. М.: Ладомир, 1999. 488 с.
66. Еліаде Мірча. Священне і мирське; Міфи, сновидіння і містерії; Мефістофель і андроген; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання / Пер. з нім., фр., англ. Г.Кьорян, В.Сахно. К.: Основи, 2001. 591 с.
67. Євшан Микола. Критика; Літературознавство; Естетика / Упор. Н.Шумило. К.: Основи, 1998. 658 с.
68. [Євгенія Ярошинська]: Некролог // ЛНВ. Львів, 1904. Р.VII. Т.ХХVІІ. С. 137 138.
69. Заболотна Валентина. [Спогади про режисера Володимира Опанасенка] // Кіно. Театр. 2002. - № 4 (42). С. 19 20.
70. Зварич Ігор. Міф у генезі художнього мислення. Чернівці: Золоті литаври, 2002. 236 с.
71. Завершнева Е. Превращенные формы в теории архетипов К.Г.Юнга // Вопросы психологии. 1999. - № 6. С. 70 77.
72. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі / Упорядкування, передмова та переклади Михайла Москаленка. К.: Дніпро, 1988. 296с.
73. Ігнатенко Микола. Християнізований неоплатонізм як принцип європейської культури // Філософська і соціологічна думка. 1994. - № 7 8. С. 27 43.
74. Каменська Ірина. Семантика натяків у повісті Ольги Кобилянської Земля” // Слово і час. 2002. - № 5. С. 69 70.
75. Качкан Володимир. Верховинна естетка”. Штрихи до портрету Наталії Кобринської // Бойки. 1993. Січень липень. С.10 11.
76. Квітковський Д., Бриндзан Т., Жуковський А. Буковина її минуле і сучасне. Париж Філадельфія Детройт: Зелена Буковина, 1956. 965с.
77. Кирилюк Світлана. Архетип Бога в художній системі Ольги Кобилянської// Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 1/ Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. С. 103 105.
78. Кирилюк Світлана. Архетипна символіка в романі С.Майданської Діти Ніоби” // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 3/ За редакцією А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута, 2001. С. 218 222.
79. Кирилюк Світлана. Концепція трагічного у новелі О.Кобилянської Під голим небом” // Проблеми літературної традиції: Збірник наукових статей і творчих робіт студентів-філологів / За редакцією А.Є.Ням