КІНОНІМІЯ В CУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ: ПРИНЦИПИ НОМІНАЦІЇ ТА СПОСОБИ ТВОРЕННЯ

Краткое описание

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА

На правах рукопису

Кирилюк Ольга Леонідівна

УДК 811.161.2:81’373:59

КІНОНІМІЯ В CУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ:
ПРИНЦИПИ НОМІНАЦІЇ ТА СПОСОБИ ТВОРЕННЯ

10.02.01 − українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Ковтюх Світлана Леонідівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Кіровоград 2008

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ......................................................................2
ВСТУП ......................................................................................................................10
РОЗДІЛ 1. ЗООНІМНА КАТЕГОРІЯ КІНОНІМА В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ19
1.1. Зоонімія як окремий ономастичний клас..19
1.2. Історія формування сучасної системи українського кінонімікону.23
1.3. Проблема функціонування термінів зоонім” і кінонім” у сучасному мовознавстві..27
1.4. Місце кіноніма в зоонімній системі та його ономастичний статус34
1.5. Кінонімна номінація як особливий вид називання..............................43
Висновки до Розділу 1...................................................................................57
РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ТА МОТИВИ НОМІНАЦІЇ В КІНОНІМІЇ..60
2.1. Проблеми дослідження лексичної номінації ...60
2.2. Теоретичні питання кінонімної номінації 63
2.3. Номінація тварини за зв’язком з навколишнім світом мовця (принцип тварина і навколишній світ”) ................................................................................68
2.3.1. Клички, мотивовані лексемами природно-географічної сфери...68
2.3.2. Кіноніми, утворені від назв культурно-мистецької царини.70
2.3.3. Номінативні одиниці, мотивовані суспільно-історичною лексикою............................................................................................................72
2.3.4. Кіноніми, утворені від назв торгових марок, брендів, організацій тощо74 2.3.5. Клички, мотивовані назвами абстрактних понять, процесів, станів тощо............................................................................................................................75
2.3.6. Номінативні одиниці, утворені від лексем науково-технічної галузі.76
2.3.7. Кіноніми, мотивовані спортивною лексикою77
2.3.8. Клички, утворені від назв осіб за родом занять, поглядами, професією...........................78
2.3.9. Номінативні утворення, мотивовані лексемами військово-морської сфери..78
2.3.10. Кіноніми, утворені від назв продуктів харчування, напоїв79
2.3.11. Клички, мотивовані назвами грошових одиниць79
2.3.12. Номінативні одиниці, утворені від назв національностей, рас..................................................................................................................79
2.3.13. Кіноніми, мотивовані лексемами на позначення предметів, матеріалів, елементів одягу тощо..79
2.3.14. Клички, мотивовані вигуками і звуконаслідувальними словами..80
2.3.15. Номінативні одиниці, утворені від кличок собак чи інших тварин80
2.3.16. Кіноніми, мотивовані професійно-виробничою лексикою80
2.3.17. Клички, мотивовані екзотизмами, варваризмами та под80
2.3.18. Номінативні одиниці, мотивовані картярською лексикою80
2.3.19. Кіноніми, мотивовані просторічною лексикою, арготизмами, сленгізмами..81
2.3.20. Клички, мотивовані назвами букв алфавіту........................81
2.3.21. Кіноніми, мотивовані назвами мір...81
2.4. Номінація тварини за її властивостями і якостями (принцип тварина як така”) ....................................................................................................................82
2.4.1. Кіноніми, мотивовані фізичними та фізіологічними особливостями тварини .................................82
2.4.2. Клички, мотивовані внутрішніми якостями тварини93
2.4.3. Номінативні одиниці, мотивовані територіальною віднесеністю (тварини або породи)94
2.4.4. Кіноніми, мотивовані функціями тварини ...96
2.4.5. Спорадичні мотивації ..97
2.4.6. Клички, утворені від назв родинності та свояцтва ..98
2.4.7. Номінативні одиниці, що вказують на час народження тварини98
2.4.8. Кіноніми, що вказують на стать тварини..98
2.5. Номінація тварини за її зв’язком із людиною (принцип тварина і людина”)99
2.5.1. Клички, мотивовані випадковими антропонімами.99
2.5.2. Кіноніми, зумовлені ставленням власника до тварини ...100
2.5.3. Номінативні одиниці, мотивовані зв’язком тварини з її власником..101
2.5.4. Клички, мотивовані професійною діяльністю власника..101
2.5.5. Кіноніми, мотивовані обставинами придбання тварини..102
2.5.6. Номінативні одиниці, що вказують на черговість появи тварини у власника.102
2.6. Номінація тварин, що мають родовідну..104
Висновки до Розділу 2..110
РОЗДІЛ 3. СПОСОБИ СЛОВОТВОРЕННЯ В КІНОНІМІЇ...............................114
3.1. Проблема виділення способів словотворення ...114
3.2. Теоретичні питання творення кінонімів 120
3.3. Типи кінонімних основ (обов’язкові, необов’язкові, випадкові)..122
3.4. Способи деривації на основі використання готових номінаційних одиниць126
3.4.1. Лексико-семантична деривація ..126
3.4.2. Морфолого-синтаксична деривація (конверсія)134
3.4.3. Запозичення як спосіб кінонімної деривації..138
3.4.4. Лексико-синтаксичний спосіб творення кінонімів...141
3.5. Морфологічні способи словотворення кличок собак...141
3.5.1. Суфіксальний спосіб творення кінонімів.141
3.5.2. Усічення основ ...148
3.5.3. Флексійний спосіб творення кінонімів..152
3.5.4. Творення складних найменувань...153
3.5.5. Нульова суфіксація .158
3.6. Деривація на основі штучної деформації твірної основи 159
3.7. Творення складених кличок 160
3.8. Творення універбів на базі складених назв .163
3.9. Творення назв тварин, що мають родовідну165
3.10. Морфонологічні зміни при творенні кінонімів.169
Висновки до Розділу 3 ........................................................................................170
ВИСНОВКИ ........................................................................................................174
ДОДАТКИ178
Додаток А. Принципи номінації в кінонімії....178
Додаток Б. Назви заводів / розплідників .232
Додаток В. Способи словотворення в кінонімії .234
Додаток Г. Таблиці 289
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 292

ВСТУП

Серед усіх елементів мови номінативні одиниці онімної системи викликають чи не найбільше суперечливих поглядів. Система власних імен постійно привертає увагу лінгвістів, оскільки саме в онімах відбилась історія народу, його національний колорит, традиції тощо.
Ґрунтовне вивчення онімів відбувається в усіх слов’янських мовознавчих науках. Російська ономастика досліджена в працях О.Суперанської, Н.Подольської, М.Толстого, В.Никонова, Л.Щетиніна, Н.Рядченко, А.Селищева та ін., польська − в роботах О.Чеслікової, К.Римута, Р.Мрузика, Є.Вольнич-Павловської, Є.Жетельської−Фелешко та ін.
У межах ономастики виокремлено низку ономастичних дисциплін: антропоніміку, гідроніміку, топоніміку, ойконіміку, зооніміку і т.д. На думку І.Ковалика, „для створення повної картини теоретичної і загальної ономастики необхідно вивчити питання теорії усіх класів власних назв, і тільки тоді можна приступати до остаточного вирішення генеральних теоретичних питань сучасної ономастичної науки в цілому” [90, с.13]. В українській ономастиці здійснено детальний аналіз окремих її підрозділів. Зокрема, антропонімія досліджена в наукових розвідках С.Бевзенка, Р.Керсти, В.Німчука, І.Желєзняк, П.Чучки, Л.Белея, топонімія − у працях Є.Отіна, Д.Бучка, В.Горпинича, Т.Поляруш, гідронімія − у роботах О.Стрижака, О.Карпенко, В.Лучика та ін. Спостерігається активне вивчення порівняно нових дисциплін ономастики. Так, власні назви небесних тіл, космоніми, досліджено в працях Ю.Карпенка, назви підприємств, організацій фірмоніми у працях О.Белея, особові імена в художніх творах поетоніми − у роботах В.Калінкіна.
У зв’язку з актуальністю дослідження власних назв в останні роки особливу увагу лінгвістів почали привертати також словотвірні процеси в сфері ономастики. Проблемам творення онімів присвячені наукові розвідки Ю.Карпенка, П.Чучки. Також ґрунтовне вивчення словотвірної структури прізвищ здійснено в працях Г.Бучко, дериваційним процесам в антропонімії присвячено дослідження С.Панцьо, словотвірні особливості псевдонімів розглянуто в роботах О.Петрової. Найновіші тенденції ономастичного словотвору висвітлено в працях А.Нелюби.
Зоонімія на сучасному етапі розвитку мовознавчої науки залишається малодослідженою галуззю ономастики. Певний час її вважали недостатньо серйозною, такою, що не заслуговує на увагу. Однак сьогодні домінує думка про те, що клички тварин становлять особливий вид лексики з глибокими традиціями. Спостережена тенденція до їхнього виділення в окремий ономастичний клас з подальшим глибоким вивченням. З’являються наукові праці, присвячені зоонімії різних слов’янських народів.
У російському мовознавстві ґрунтовне дослідження кличок тварин здійснив П.Поротников у праці „Из уральской зоонимии” (1972р.). Вивченню російської зооніміки присвячені роботи Н.Рядченко, зокрема статті „Из наблюдений над русской зоонимией” (1984р.), „Зоонимия как особый класс ономастической лексики” (1988р.). Польські зооніми досліджені в працях С.Вархола „Značenie zoonimii v issledovanii etnogeneza Slavjan (krug problem)” (2001р.), Й.Стритинського „Urbozoonimia polska” (1996р.), а також у спільній роботі вищевказаних учених „Nazewnictwo zoonimiczne w środowiskach wiejskich i miejskich” (2004 р.). Окремий розділ присвячено зоонімії різних слов’янських мов у колективному виданні „Słowiańska onomastyka: Encyklopedia” (2003р.).
Зооніміка української мови, порівняно з гідронімікою, топонімікою, антропонімікою, залишається найменш дослідженою цариною ономастики. Перші праці С.Венгрженовського та І.Верхратського, присвячені лексико-семантичному опису кличок тварин, з’явилися в кінці ХІХ − на початку ХХ ст. У статті Рабочие волы в Брацлавщине и их номенклатура” (1898р.) С.Венгрженовський описує приблизно 160 кличок волів, що побутували на території колишнього Гайсинського повіту на Вінниччині. І.Верхратський зібрав та опублікував у низці праць багатий зоонімійний матеріал району Карпат. У статтях та монографіях цього вченого (Початки уложення номенклатури і термінології природописної народної” (1872 р.), Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів” (1899−1901рр.), Про говір галицьких лемків” (1902р.), Нові знадоби номенклатури і термінології природописної, народної, збирані між людом” (1908р.), Говір батюків” (1912р.)), а також у словарцях” (невеликих словниках-додатках до праць І.Верхратського) зафіксовано більше 700 зоонімів.
У ХХ ст. системно досліджено тільки народний зоонімікон Закарпаття. Зокрема теоретичним питанням зооніміки, особливостям номінації, етимології та словотворення кличок тварин Закарпаття присвячені праці П.Чучки Слов’янське і неслов’янське в зоонімії Закарпаття” (1964р.), Взаємозв’язок антропонімів та зоонімів Закарпаття з гідронімією Карпат” (1971р.) та М.Сюська Взаємовідношення власних і загальних імен (зооніми і апелятиви) в українській мові” (1985р.), Статус зоонима в онимической системе: ономасиологичекий аспект” (1988р.), Способы и типы деривации в зоонимии” (1989р.), Традиційні й сучасні погляди на природу власного імені” (1994р.), „Із народного джерела: карпатоукраїнська зоонімія” (2004р.). Загальні питання вивчення української зооніміки розглянуто в статті С.Ковтюх „Основні проблеми дослідження зоонімії української мови” (2005р.) та ін.
Літературно-художній зоонімії присвячено праці Я.Шебештян „Українська літературно-художня зоонімія як мовно-стилістичний засіб творення національного колориту” (2000р.), „Склад та структура літературно-художньої зоонімії” (2002р.), Г.Шотової-Ніколенко „Зоонімікон романів Ю.І.Яновського” (2005р.) та ін.
Автори визначили ономастичний статус, структуру класу та основні функції зоонімів.
Однак у сучасному вітчизняному мовознавстві немає системного дослідження зоонімікону певних українських територій (за винятком праць М.Сюська, у яких вивчено назви, що функціонують на території Карпат), у тому числі й з погляду діахронії, немає жодного зоонімічного словника. Про вивчення зоонімів свідчать окремі статті. Проблема полягає в тому, що досліджують одночасно різні підкласи кличок тварин, не виділяючи особливостей кожного розряду зокрема. Проте українська зоонімія це автономна онімна система, яка у свою чергу складається з низки підсистем, представлених сукупністю кличок окремо взятих тварин, зокрема кличок собак − кінонімів, котів фелінонімів, кличок коней гіпонімів тощо.
Кіноніми як окремий підклас зоонімів майже не досліджені в українському мовознавстві. Зроблено тільки фрагментарні зауваження стосовно творення та функціонування цих кличок. Варто зазначити, що у вітчизняних словниках навіть відсутня дефініція самого терміна „кінонім”. Однак система українського кінонімікону є відбиттям різноспектрової єдності внутрішньомовних та позамовних чинників, тому вивчення кличок є важливим з погляду історичних процесів, що супроводжували формування цієї групи онімів, з погляду виявлення характерних словотвірних тенденцій, які позначилися на розбудові зоонімної системи, а також з погляду іншомовного впливу на творення назв тварин. Дослідження принципів, мотивів, засобів і способів творення кінонімів дозволить виявити специфічні особливості назвотворення, які відображають риси національної ментальності. Вивчення кличок собак у порівнянні з іншими класами власних назв та апелятивами дасть певний матеріал для розв’язання проблеми про значення власних імен і їхнє місце в мові. Деякі номінативні й словотвірні явища в кінонімії мають давню історію, оскільки взаємовідношення людини і домашньої тварини існують протягом багатьох століть. Близькість кличок до прізвиськ осіб і староукраїнських антропонімів дає підстави для виявлення особливостей давнього іменування людей.
Однією з проблем детального вивчення кінонімів є те, що вони функціонують переважно в умовах усної традиції, не фіксуються в офіційній документації (окрім кличок тварин, що мають родовідну), а зібрати матеріал за допомогою тільки опитування складно. Також, як стверджує М.Сюсько, у порівнянні з іншими класами власних назв (антропонімами, топонімами та ін.), клички тварин „мають набагато більший кількісний обсяг, становлять відкритий ряд, який і зараз відзначається активними номінативними процесами” [172, с.14].
Актуальність дослідження зумовлена потребою системного вивчення особливостей номінаційних та словотвірних процесів у сфері кінонімії, встановлення основних принципів номінації, визначення морфемного інвентарю творення кличок, укладання словників відповідно до принципів номінації та способів творення кінонімів. Таке дослідження є важливим з погляду сучасного стану української ономастики, а також дасть змогу реконструювати процес формування української кінонімії.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційної роботи узгоджений з комплексною темою наукового дослідження кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка Актуальні питання лексикології й граматики української мови” (№0204V000690). Тема дисертації затверджена на засіданні наукової координаційної ради „Українська мова” Інституту української мови НАН України (протокол №28 від 18 жовтня 2005року), перезатверджена 14 лютого 2008 року (протокол № 41).
Метою роботи є комплексний аналіз кінонімів, з'ясування принципів, мотивів номінації собак і способів творення їхніх кличок у сучасній українській мові.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання конкретних завдань:
1) визначити ономастичний статус кінон

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Зоонімія як галузь ономастики в українській мові залишається сьогодні малодослідженою, незважаючи на те що була об’єктом наукових зацікавлень протягом ХІХ − ХХІ століть. Вивчення кличок тварин, зокрема в межах таких підкласів власних назв, як кіноніми, феліноніми, гіпоніми тощо, виявлення специфічних особливостей їх номінації та словотворення, упорядкування термінології, укладання відповідних словників значною мірою сприятиме глибшому опрацюванню та внормуванню системи української зоонімії.
2. Українська кінонімія в основному сформувалася як окремий ономастичний клас. Результати дослідження свідчать про наявність ознак, притаманних тільки цьому розряду онімів, а саме: близькість до антропонімів, найбільшою мірою до прізвиськ; вибір кличок з урахуванням зовнішніх та внутрішніх якостей тварин; наявність характерних для кінонімії способів деривації; традиційна номінація собак певних порід відповідно до їхніх головних функцій та території походження; функціонування переважно в усному мовленні; постійне збагачення новими лексичними одиницями; активний вплив на процес називання позамовних чинників: суспільно-політичних процесів, культурно-світоглядних тенденцій, національних традицій, моди, особистих уподобань, рівня освіченості, професії, захоплень власника тощо.
3. Для кінонімів характерні такі обов’язкові лексико-граматичні ознаки: предметність, категорія істот, залежність граматичного роду оніма від статі тварини. Більшість кличок має додаткову конотативну сему. Компонентний аналіз кінонімів виявив переважну орієнтацію мовців на позитивну оцінку денотата. Семи з негативними відтінками в кінонімах зафіксовані спорадично. Клички виконують низку функцій: головні − номінації та індивідуалізації денотата; додаткові − характеристичну, експресивну, естетичну, інколи рекламну.
4. Вивчення специфічних особливостей кінонімії в українській мові здійснено в трьох головних аспектах. Перший ґрунтується на дослідженні кличок собак із погляду загальних закономірностей, притаманних усім ономастичним класам. Другий передбачає аналіз кінонімів як зоонімного підкласу. Третій підхід сприяє визначенню рівня самостійності кінонімів у ономастичній системі, дає можливість з’ясувати особливості творення та функціонування досліджуваної групи назв.
5. У мовознавстві термін „зоонім” використовується з кількома значеннями. Досить часто ним позначають як власні, так і загальні назви тварин. Видається доцільним терміном „зоонім” позначати власні назви, а загальні видові поняття на зразок собака, кінь, кішка − термінами „зооназва”, „зоолексема” з метою уникнення омонімії в царині лінгвістичної термінології. Виправданим є використання терміна „кінонім” на позначення кличок собак. Ця лексема утворена за традиційним для більшості ономастичних термінів дериваційним типом і входить до підсистеми подібних вузькотермінологічних лексем на позначення власних назв (поняття + компонент онім”, що походить від грецького ǒνυμα, ǒνομα ім’я, назва).
6. На основі узагальнення мотивів і мотивем кінонімної номінації в українській мові виокремлено три принципи називання собак: „тварина і навколишній світ”; „тварина як така”; „тварина і людина”. Розподіл за принципами здійснено переважно на основі мотивації назви власником собаки. У зв’язку із цим одна й та сама кличка може бути віднесена до різних принципів номінації, залежно від того, яку мотивацію визначено домінантною.
7. Принцип номінації тварина і навколишній світ” є найпродуктивнішим (1951 одиниця − 44,47% від загальної кількості досліджуваного матеріалу). Він визначає репертуар кінонімів за зв’язком з навколишнім світом мовця. Такі клички виражають опосередковану характеристику без урахування притаманних позначуваному об’єктові ознак. Продуктивним є вибір кіноніма за назвою улюбленого літературного персонажа, відомої особи. Зафіксовано також оказіональні назви без будь-яких мотивувальних ознак. Такі клички класифіковано відповідно до їхньої докінонімної семантики.
8. У межах принципу „тварина як така” (1453 кіноніми − 33,12%) виділено підгрупи назв мотивованих фізичними та фізіологічними особливостями тварин. Такі клички мають переважно прозору семантику. Виокремлено набір мотивем, характерних для цього розряду кінонімів: забарвлення шерсті, зовнішня привабливість, фізична сила тварини, особливості шерстяного покрову, голосу, розміщення плям на шерсті, розмір тіла, внутрішні якості (особливості поведінки, характеру, розумові ознаки), територіальна віднесеність денотата, функції тварини, вказівка на спорідненість і свояцтво, час народження тварини та деякі інші.
9. Мотиваційний тип „тварина і людина” (983 кіноніми − 22,4%) охоплює назви тварин за їхнім зв’язком з людиною. Зафіксовано мотивації випадковими антропонімами, ставленням власника до тварини, зв’язком тварини з господарем, його професійною діяльністю, обставинами придбання, черговістю появи собаки у власника та ін.
10. Як засвідчив аналіз матеріалу, особливості виявляє номінація породистих тварин, що мають родовідну. Такі назви є офіційними, занесеними до реєстру Кінологічної спілки України. До кличок собак цієї групи додається назва заводу/ розплідника, і саме така конструкція є офіційним іменем тварини, зафіксованим у тому числі і в її спеціальному паспорті.
11. Результати проведеного дослідження свідчать про домінування дво- та трискладових кличок у кінонімії, що зумовлено особливостями використання цих лексичних одиниць як слів для підзивання тварин. Більшість двоскладових лексем має наголос на першому складі. Трискладові клички відзначаються акцентуацією переважно другого складу. Чотирискладові кіноніми функціонують з наголошеним третім складом.
12. З-поміж досліджуваного корпусу назв більшість кличок є простими − однослівними (4062 − 92,59%). Рідше фіксуються складені назви (304 − 6,92%). Простою кличкою є онімізований апелятив або трансонімізована власна назва. Складені кіноніми − це сполучення двох і більше слів.
13. Для української кінонімії характерні такі способи творення кличок: лексико-семантичний (2641 назва − 60,2%); морфолого-синтаксичний (239 − 5,44%); лексико-синтаксичний (1 − 0,02%); запозичення (447 − 10,18%); морфологічні: суфіксація (372 − 8,45%), усічення (131 − 2,98%), флексійний (76 − 1,73%), основоскладання (31 − 46,26%), словоскладання (21 − 31,34%), абревіація (15 − 22,38%), нульова суфіксація (55 − 1,25%); субституція (35 −0,79%); універбація (19 − 0,43%). Серед суфіксальних найбільш продуктивним є формант -к(а), дещо поступаються за кількісними показниками суфікси -ик/-ік, -к(о), -ун, -уш(а), -уш. Найменшу продуктивність виявляють словотворчі афікси -ець, -иськ(о), -ін, -л(а), -ук, -ут(а), -ош(а), -іш(а).
14. Творення офіційних найменувань тварин, що мають родовідну, виявляє певні особливості й зумовлене використанням у їх структурі назв заводів і розплідників. Зафіксовано такі способи словотворення похідних цього типу, як суфіксація, основоскладання, усічення, контамінація (аглютинація і телескопічний), субституція. Також як клички використовують синтаксичні конструкції, побудовані за певними структурно-граматичними моделями, найвищу частотність з-поміж яких виявляють назви зі значенням місця, що відповідають на питання „звідки?” й утворені за зразком „прийменник з, із + слово чи словосполучення”.

15. Процес деривації кінонімів супроводжують такі морфонологічні зміни: чергування голосних фонем (/о/, /е/ − /і/, /е/, /о/ − /Ø/, /Ø/ − /о/), альтернація приголосних фонем (/к/ − /ч/; /г/ − /ж/, /х/ − /ш/, /г/ − /з׳/, /с/ − /с׳/, /н/ − /н׳/, /т/ − /т׳/, /л/ − /л׳/ тощо), елізія, накладання морфів, епентеза.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Авдєєва С.Л. Див.: Ковтюх С.Л.
Каян І.Л. − Див.: Покровська І.Л.

1. Азарх Ю.С. О грамматических и лингвистических различиях имен нарицательных и собственных с омонимичными суффиксами // Ономастика и грамматика. − М.: Наука, 1981. − С.5−29.
2. Акопова С.Л. О зоонимической лексике // Русский язык в школе. − 1983. − № 3. − С. 89−91.
3. Антонюк О.В. Відображення назв природних явищ у прізвиськах Донеччини // Восточноукраинский лингвистический сборник. − Донецк: Донеччина, 2004. − Вып. 9. − С. 6−13.
4. Баирова Л.В. Клички домашних животных в бурятском языке// Вопросы ономастики. − 1975. − № 10. − С.142−146.
5. Барабуля А.М. Прагматика і семантика одиниць лексичного і фразеологічного рівнів// Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. Л.А.Лисиченко. − Харків, 2005. − Вип. 16. − С. 108−113.
6. Баранник Д.Х. Прикметник // Сучасна українська літературна мова. Морфологія / За заг. ред. акад. АН УРСР І.К.Білодіда. − К.: Наукова думка, 1969. − С.140−236.
7. Баскаков Н.А. Клички собак у каракалпаков // Ономастика средней Азии. М.: Наука, 1978. С. 206209.
8. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни та словотвору. − Ужгород: Закарпатське обласне видавництво, 1960. − 416 с.
9. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. − К.: Наукова думка, 1987. − 211 с. Бібліогр.: с.291329
10. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови: Морфологія. − К.: Либідь, 1993. − 336 с.
11. Белей О.О. Джерельна база сучасної фірмонімії Закарпаття// Проблеми слов’янської ономастики. Ужгород: УДУ, 1999. С. 1219.
12. Белей О.О. Сучасна українська ергонімія: власні назви підприємств Закарпаття. Ужгород: УДУ, 1999. 111 с. − Бібліогр.: с.98−110.
13. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания (ономастика). − К.: Издательство Киевского университета. − 1972. − 209 с.
14. Блинова О.И. Лексическая мотивированность и некоторые проблемы региональной лексикологи // Вопросы изучения лексики русских народных говоров. Л.: Наука, 1972. − С. 92−104.
15. Боброва Т.А. О природе названий и принципах номинации // Русский язык в школе. − 1974. − № 4 − С. 73−79.
16. Бойчук В. Внутрішня форма слова і словотвірна мотивація// Вісник Прикарпатського універститету. Філологія. − Івано-Франківськ: Плай, 1997. − Вип. ІІ. − С.135−140.
17. БолотовВ.И. К вопросу о значении имен собственных // Восточнославянская ономастика. - М.: Наука, 1972. С. 333345.
18. Бондалетов В.Д. Ономастика и социолингвистика// Антропонимика. − М.: Наука, 1970. − С.17−23. Бібліогр.: с.217222.
19. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. М.: Просвещение, 1983. 244с.
20. БузаковаР.Н. Особенности мордовских зоонимов // Ономастика Поволжья: Материалы 3-й Поволжской конференции по ономастике. − Уфа, 1973. − С. 386−390.
21. Букатевич Ю.В. Мисливське собаківництво. − К.: Урожай, 1993. − 173с.
22. Булах Е.А. Анализ семантических изменений фаунонимов в современном английском языке // Язык как культурно-образовательная среда: лингвистика, перевод, лингводидактика: Материалы 50 научно-методической конференции преподавателей и студентов „Университетская наука − региону”. − Ч.1. − Ставрополь: Изд-во СГУ, 2005. − С.135−148.
23. Булах Е.А. Описание флоронимического когнитивного микрополя во фразеологических единицах английского языка // Мова і культура. Серія „Філологія”. − К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2007. − Вип. 9. − Т.V (93). − С.218 − 222.
24. Бучко Д.Г. Принципи номінації в топонімії України // Українське мовознавство. − К.: Вища школа, 1991. − Вип. 18. − С. 66−73.
25. Бучко Д.Г. Принципи номінації в українській ойконімії // Шоста республіканська ономастична конференція. Тези доповідей і повідомлень. − Ч.І. − Одеса, 1990. − С. 6−8.
26. Бучко Д.Г. Проблемні питання української ономастичної термінології (Лексикографічний аспект) // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Слов’янська філологія. − Чернівці: Рута, 2007. − Вип. 356−359. С.255−260.
27. Вакарюк Л.О, Панцьо С.Є. Українська мова. Морфеміка і словотвір. − Тернопіль: Навчальна книга − Богдан, 2004. − 184 с. Бібліогр.: с.181183.
28. Ващук В.О. Флективний спосіб творення похідних іменників // Українська мова й література в школі. − 1973. − № 10. − С. 39−44.
29. Венгрженовський С.О. Рабочие волы в Брацлавщине и их номенклатура// Киевская старина. − К., 1898. − Т.ІХІІ. − С.36−49.
30. ВерхратськийІ.Г. Говір батюків// Збірник філологічної секції наукового товариства ім.Т.Шевченка. − Львів, 1912. − Т. ХV. − С.251−305.
31. ВерхратськийІ.Г. Знадоби до пізнання угорсько-руських говорів// Збірник філологічної секції наукового т-ва ім.Шевченка. − Львів, 1902. − С.1−489.
32. Верхратський І.Г. Нові знадоби номенклатури і термінології природописної, народної, збираної між людом// Збірник математично-природописно-лікарської секції наукового товариства ім.Т.Шевченка. − Львів, 1908. − Т.ХІІ. − С.54−89.
33. Верхратський І.Г. Про говір галицьких лемків // Збірник філологічної секції наукового товариства ім.Т.Шевченка. − Львів, 1902. − С.1−489.
34. Веселовский С.Б. Ономастикон: Древнерусские имена, прозвища и фамилии. − М.: Наука, 1974. − 382 с.
35. Виноградов В.В. Вопросы современного русского словообразования...// Русский язык в школе. − 1951. − № 2. − С. 1−10.
36. Вихованець І.Р. Іменник // Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови. − К.: Пульсари, 2004. С. 44−120.
37. Вовк О.Б. Типи мовної номінації // Мовознавство. 1990. № 5. С. 2024.
38. ГакВ.Г. К типологии лингвистических номинаций// Языковая номинация. Общие вопросы. − М.: Наука, 1977. − С.230−293.
39. Гинатулин М.М. К исследованию мотивации лексических единиц (на материале наименований птиц): Автореф. дис. ... канд. филол. наук / Казахского ордена Трудового Красного Знамени государственного университета им.С.М.Кирова. − Алма-Ата, 1973. − 27 с.
40. ГлущикС.В. Українська антропонімія у генеральному описі лівобережної України 1756−1769 рр.: словотвірна і морфологічна структура (на матеріалі Київської сотні Київського полку): Автореф. дис. ... канд. філол. наук / Національний педагогічний університет ім. М.П.Драгоманова. − К., 2003. − 20с.
41. Голанова Е.И. Номинация в сфере автолексики // Способы номинации в современном русском языке / Под ред. Д.Н.Шмелева. − М.: Наука, 1982. − С.159−228.
42. Голев Н.Д. Динамический аспект лексической мотивации. − Томск: Издательство Томского университета, 1989. − 252 с. Бібліогр.: с.219249.
43. Голев Н.Д. О некоторых общих особенностях принципов номинации в диалектной лексике флоры и фауны [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http:// www.lingvo.asu.ru/golev/html. − Заголовок з екрану.
44. Голев Н.Д. О принципах номинации и методе их исследования [Електронний ресурс]. − Режим доступу: http://www.lingvo.asu.ru/golev/html. − Заголовок з екрану.
45. Голев Н.Д. О способе номинации // Вопросы русского языка и его говоров. − Томск: Издательство Томского университета, 1976. − С. 93−100.
46. Голомидова М.В. Искусственная номинация в русской ономастике. − Екатеринбург: Издательство УГПД, 1998. − 232 с.
47. Голомидова М.В. Некоторые теоретические вопросы искусственной топонимической номинации // Номинация в ономастике / Под ред. М.Э.Рут. − Свердловск: Издательство Уральского университета, 1991. − С. 5−13.
48. Голубовська І.О. Метафорико-символічні іпостасі зоонімів у рамках фрагмента мовної картини світу „царство тварин” (на матеріалі української, російської, англійської і китайської мов) // Мовознавство. − 2003. − № 6. − С.61−68.
49. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. − К.: Вища школа, 1999. − 207 с.
50. Д’яков А.С., Кияк Т.Р, Куделько З.Б. Основи термінотворення. − К.: Вид. дім КМ Academia”, 2000. − 208 с. − Бібліогр.: с.198−208.
51. Данилина Е.Ф. Прозвища в современном русском языке // Восточнославянская ономастика. − М.: Наука, 1979. − С.281−297.
52. Дика Л.В. Суфіксальний словотвір іменника в говірках полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя: Автореф. дис. канд. філол. наук / Інститут української мови НАНУ. К., 2005. 19 с.
53. Дмитриев В.Г. Скрывшие свое имя (из истории анонимов и псевдонимов). − М.: Наука, 1980. − 312 с. − Библиогр.: с.276−312.
54. Дмитриев Н.К. Собачьи клички у башкир // Доклады Академии наук СССР. − Л., 1928. − Серия В. − № 15. − С. 328−330.
55. Добродомов И.Г. Новые книги по ономастике. 1972−1973 (Обзор) // Русский язык в школе. 1974. − № 3. С. 115118.
56. Дубова Н.Г. Некоторые особенности кличек охотничьих собак // Вопросы ономастики. Собственные имена в системе языка: Сборник. Свердловск: Издательство Уральского университета им. А.М.Горького, 1980. С.145149.
57. Думчак І.М. Універбація в українській мові: Автореф. дис. канд. філол. наук/ Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника. Івано-Франківськ, 1998. 19 с.
58. ЕлдиноваС.Н. Деривационные функции усечения в процессе образования производных слов // Ономастика і апелятиви. − Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. − С.236−238.
59. Єлдінова С.М. Дериваційно-морфологічні умови усічення фіналей у невідмінюваних іменниках // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). − Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 1997. − Вип.11. − С.95−98.
60. Ермакова О.П. Вторичная номинация в семантической структуре многозначных производных слов // Способы номинации в современном русском языке / Под ред. Д.Н.Шмелева. − М.: Наука, 1982. − С109−123.
61. Журавлев А.Ф. Технические возможности русского языка в области предметной номинации // Способы номинации в современном русском языке/ Под ред. Д.Н.Шмелева. − М.: Наука, 1982. − С. 45−109.
62. Загнітко А.О. Корелятивність іменників-назв осіб чоловічого і жіночого роду // Українське мовознавство. − 1987. − Вип.14. − С.67−74.
63. Зверев А.Д. О семантической структуре некоторых личных собственных имен // Ономастика і апелятиви. − Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. − Вип. 6. − С.124−129.
64. Земская Е.А. Словообразование // Современный русский язык / Под ред. В.А.Белошапковой. − М.: Высшая школа, 1989. − С. 237−379.
65. Земская Е.А., Китайгородская М.В., Ширяев Е.Н. Русская разговорная речь. Общие вопросы. Словообразование. Синтаксис. − М.: Наука, 1981. − 276с.
66. Иванова Н. Исследования по терминологии антропонимики // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Слов’янська філологія. − Чернівці: Рута, 2007. Вип.356−359. − С.280−284.
67. Ільченко І.І. Антропонімія Нижньої Наддніпрянщини в її історичному розвиткові (Надвеликолузький регіон): Автореф. дис. ... канд. філол. наук/ Дніпропетровський національний університет. − Дніпропетровськ, 2003. − 18с.
68. Карабута О.П. Лексико-семантична і словотвірна структура зоологічних назв сучасної української мови: Автореф. дис... канд. філол. наук / Дніпропетровський державний університет. Дніпропетровськ, 1997. 24 с.
69. Карпенко Ю.О. Синхронічна сутність лексико-семантичного способу словотвору // Мовознавство. − 1992. − № 4. − С.3−10.
70. Карпенко Ю.О. Специфика ономастики // Русская ономастика. Одесса: ОГУ, 1984. С. 315.
71. Карпенко Ю.О. Творення загальних назв від власних // Українська мова і література в школі. − 1973. − №10. − С.23−30.
72. Карпіловська Є.А. Кореневий гніздовий словник української мови: Гнізда слів з вершинами − омографічними коренями. − К.: Наукова думка, 2002. − 908с.
73. Карпіловська Є.А. Морфемна сітка як інструмент дослідження будови слова// Українське мовознавство. Міжвід. наук. зб. К.: Вища школа, 1992. Вип.19. С.100110.
74. Кирилюк О.Л. Вторинна номінація в системі творення кінонімів // Мова і культура. Серія „Філологія”. − К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. − Вип. 8. − Том ІІІ (ч. 1). − С. 313−317.
75. Кирилюк О.Л. До питання про внутрішню семантику кінонімів (кличок собак) // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). − Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2005. − Вип.59. − С. 263−270.
76. Кирилюк О.Л. Зооморфна семантика в основі образної номінації (на матеріалі фразеологізмів зі словами-компонентами зоолексемами та кінонімами)” // Вісник Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника. − Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 2007. − Вип. 15−18. − С.626−629.
77. Кирилюк О.Л. Мотиваційні особливості кінонімів, об’єднаних за принципом номінації „тварина як така” // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.356−359. Слов’янська філологія. − Чернівці: Рута, 2007. − С. 402−406.
78. Кирилюк О.Л. Мотиваційні особливості кінонімів, об’єднаних за принципом номінації „тварина і навколишній світ” // Теоретична і дидактична філологія: Збірник наукових праць. − К.: Міленіум, 2007. − С.145−154.
79. Кирилюк О.Л. Неморфологічні способи словотворення в сучасній українській кінонімії // Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. Наук. праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету. − К.: ІОЦ Держкомстату України. − 2006. − Вип.12. − С. 22−29.
80. Кирилюк О.Л. Особливості функціонування ономастичних термінів з компонентом „онім” // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). − Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2006. − Вип. 67. − С.280−285.
81. Кирилюк О.Л. Принципи і мотиви номінації в сучасній українській кінонімії // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія „Лінгвістика”. − Херсон: Видавництво ХДУ, 2006. − Вип.3. − С.225−229.
82. Кирилюк О.Л. Способи словотворення в кінонімії // Мова і культура. Серія „Філологія”. − К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. − Вип.9. − Т.V (93). − С.114−121.
83. Клименко Н.Ф. Апокопа // Українська мова. Енциклопедія/ Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), Зяблюк М.П. та ін. − К.: Українська енциклопедія, 2000. − С.30.
84. Клименко Н.Ф. Зрощення // Українська мова. Енциклопедія/ Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), Зяблюк М.П. та ін. − К.: Українська енциклопедія, 2000. − С.195.
85. Клименко Н.Ф. Лексико-семантичне словотворення// Українська мова. Енциклопедія/ Редкол.: Русанівський В.М., ТараненкоО.О. (співголови), Зяблюк М.П. та ін. − К.: Українська енциклопедія, 2000. − С.284.
86. Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. − К.: Наукова думка, 1984. − 251с. Бібліогр.: с.245250.
87. Ковалева Н.Б. Принципы номинации топонимов бассейна р. Ини // Вопросы русского языка и его говоров. − Томск, 1976. − Вып. 2. − С. 11−17.
88. Ковалик І.Р. Вчення про словотвір. Вибрані праці. / Упорядник та автор передмови Василь Ґрещук. − Івано-Франківськ−Львів: Місто НВ, 2007. − 404с.
89. Ковалик І.Р. Дериватологія (словотвір) як самостійна лінгвістична дисципліна та її місце у системі науки про мову // Словотвір сучасної української літературної мови. − К.: Наукова думка, 1979. − С.5−53.
90. Ковалик І.Р. Про власні і загальні назви в українській мові // Мовознавство. − 1977. − № 2. − С. 11−18.
Ковтюх С.Л.
91. Авдєєва С.Л. Морфологічна парадигматика субстантивованих частин мови // Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). − Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2002. − Вип.44. − С. 5−10.
92. Авдєєва С.Л. Морфонологічні чергування як один з основних чинників визначення морфологічних парадигм// Історія української науки на межі тисячоліть. − К., 2000. − Вип. 2. − С.6−13.
93. Ковтюх С.Л. Основні проблеми дослідження зоонімії української мови // Записки з загальної лінгвістики. − Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2005. − Вип.6. С.100106.
94. Ковтюх С.Л. Чергування голосних фонем у системі словозміни іменника сучасної української мови// Наукові записки. Серія: Філологічні науки (мовознавство). − Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. В.Винниченка, 2003. − Вип.48. − С.73−84.
95. Ковтюх С.Л. Чергування приголосних фонем у системі словозміни іменника сучасної української мови// Гуманітарна освіта в технічних навчальних закладах: Зб. наук. праць. − К.: ІОЦ Держкомстату України, 2004. − Вип.8. − С.3−18.
96. Колесникова І.А. Проблема норми в термінології // Українська мова та література. − 2003. − № 19. − С. 3−7.
97. Комолова З.П. Про способи утворення і семантичні типи прагмонімів (на матеріалі східнослов’янських мов) // Мовознавство. − 1972. − № 2. − С. 55−58.
98. Корепанова А.П. Принцип номінації в структурно-лінгвістичному аспекті // Мовознавство. − 1977. −№ 6. − С.54−56.
99. Корепанова А.П. Процес універбації у власних назвах// Мовознавство. − 1972. − №5. − С.70−74.
100. Кох-Костерзиц М. 400 советов любителю собак. − М.: Профиздат, 1992. − 112с.
101. Кочнев В.В. О кличках собак в мансийском языке// Вопросы ономастики. − 1974. − № 7. С.98−100.
102. Кравченко М.В. До питання про явище усічення в українському словотворенні (в дериватах іншомовного походження) // Українське мовознавство: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. − К: Вища школа, 1988. − Вип.15. − С. 33−40.
103. Кубрякова Е.С. Деривация, транспозиция, конверсия // Вопросы языкознания. − 1974. − № 5. − С.71−79.
104. Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. − М.: Наука, 1978. − 115 с.
105. ЛебеденкоС.А. Лексические (апелятивные) основы и словообразовательные типы антропонимов г.Днепропетровска: Автореф. дис. ... канд. філол. наук/ Днепропетровский гос