СИСТЕМНА ОРГАНІЗАЦІЯ І ТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЗЕМЛЕРОБСТВА

Краткое описание

УМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ПАВЛА ТИЧИНИ

На правах рукопису

Любарський Сергій Борисович

УДК 001.4:811.162. 2’373

СИСТЕМНА ОРГАНІЗАЦІЯ І ТВОРЕННЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЗЕМЛЕРОБСТВА

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Цимбал Наталія Андріївна,
кандидат філологічних наук,
доцент

Умань 2008

ЗМІСТ
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ.......... 5
ВСТУП ................................................................................................................... 11
РОЗДІЛ 1.
ТЕРМІНОЛОГІЧНА ЛЕКСИКА ЗЕМЛЕРОБСТВА ЯК ОБ’ЄКТ ЛІНГВІСТИЧНОГО АНАЛІЗУ......................................................................... 19
1.1. Аспекти дослідження термінологічної лексики .......................................... 19
1.2. Відображення сучасної української термінології землеробства у словниках .................................................................................................................. 33
Висновки до 1 розділу ..................... 39
РОЗДІЛ 2.
СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ЗЕМЛЕРОБСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ .................................................................................................................................. 41
2.1. З історії формування терміносистеми землеробства ................................. 41
2.2. Генетична характеристика сучасної української землеробської термінології ............................................................................ 63
Висновки до 2 розділу ......................... 72
РОЗДІЛ 3.
СИСТЕМНА ОРГАНІЗАЦІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ ЗЕМЛЕРОБСТВА ...................... 74
3.1. Концептуально-тематична структура землеробської термінології .......... 74
3.1.1. Назви землеробських знарядь праці, приладів і механізмів .................... 78
3.1.2. Назви законів і правил землеробства ............................................ 79
3.1.3. Назви систем землеробства ................................................ 79
3.1.4. Назви сівозмін .................................................................................. 80
3.1.5. Назви властивостей, здатностей і характеристик ....................... 80
3.1.6. Назви процесів та дій ......................................................................... 81
3.1.7. Назви одиниць вимірювання, показників та величин ......................... 82
3.1.8. Назви сільськогосподарських угідь .................................................. 83
3.1.9. Назви добрив та пестицидів .............................................................. 83
3.1.10. Назви хвороб і шкідників сільгоспкультур ........................................ 85
3.1.11. Назви сільгоспкультур та їх частин ............................................... 85
3.1.12. Назви ґрунтів ............................................................................ 86
3.1.13. Назви осіб за видом діяльності ....................................................... 87
3.2. Класифікаційні поняттєві відношення у землеробській термінології ..... 89
3.2.1. Гіперо-гіпонімія .............................................................................. 89
3.2.2. Холо-партонімія ...................................................................................... 93
3.3. Лексико-семантичні відношення у землеробській термінології ............... 94
3.3.1. Синонімія ..................................................................................... 94
3.3.2. Антонімія ................................................................................................... 102
3.3.3. Полісемія .................................................................................................... 107
3.3.4. Омонімія ..................................................................................................... 115
Висновки до 3 розділу ................... 117
РОЗДІЛ 4.
СПОСОБИ ТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ТЕРМІНІВ ЗЕМЛЕРОБСТВА .................. 120
4.1. Морфологічна деривація .............................................................................. 120
4.2. Неморфологічна деривація ......................................................................... 146
4.3. Складені найменування як тип термінотворення .................. 153
Висновки до 4 розділу ....................... 173
ВИСНОВКИ ........................................................................................................ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ............................................... 181
ДОДАТКИ ................... 207

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ
АРСС Англо-русский сельскохозяйственный словарь [под ред. В.Г. Козловского, Н.Г. Ракипова]. М. : Русский язык, 1986. 880 с.
Город Агроекологія: Навчальний посібник [за ред. М.М. Городнього]. К. : Вища школа, 1993. 416 с.
Бегей Бегей С.В. Проміжні культури в інтенсивному землеробстві / Бегей С.В. Львів : Світ, 1992. 160 с.
Бокан Боканча П.С. Переходьте до многопілля. Як боротися з посухою та неврожаями / Боканча П.С. Одесса : Державне видавництво України, 1925. 44 с.
БС Біологічний словник [за ред. акад. І.Г. Підоплічка, К.М. Ситника, Р.В. Чаговця] К. : Гол. ред. УРЕ АН УРСР, 1974. 551 с.
ВТССУМ Великий тлумачний словник сучасної української мови / [уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел]. Ірпінь : ВТФ Перун”, 2002. 1440 с.
Вергун Вергунов В.А., Костив В.М. Культура землеробства як фактор цивіліогенезу / В.А. Вергунов, В.М. Костив. К. : ІАЕ УААН, 2002. 70 с.
Вісник 1 Вісник Інституту української наукової мови. К. : Друкарня київської філії книгоспілки, 1928. 73 с.
Вісник 2 Вісник Інституту української наукової мови. К. : Друкарня Всеукраїнської академії наук, 1930. 85 с.
ВСС Восьмиязычный сельскохозяйственный словарь. Совместное издание / [науч. ред. И.И. Ситягин]. М. : Русский язык, 1970. т. 1 1045 с., т. 2 676 с.
Гладкий Гладкий М. Інститут української наукової мови ВУАН / M. Гладкий // Вісник Інституту української наукової мови К. : Друкарня Всеукраїнської академії наук, 1930. С. 6 10.
Горб Горбунов Н. Що робиться у воздусі і що з того треба знати землеробу / Н. Горбунов. Київ, 1875. 20 с.
Горбун Горбунов Н. Як розпізнати грунт / Н. Горбунов. Київ, 1876. 20 с.
Горд Гордієнко В.П., Геркіял О.М. Опришко В.П. Землеробство : [навч. посібник] / Гордієнко В.П., Геркіял О.М.. Опришко В.П. Київ : Вища школа, 1991. 268 с.
Гордієн Гордієнко В.П., Недвига М.В., Осадчий О.С., Осінній О.С. Основи ґрунтознавства і землеробства : [підручник] / В.П. Гордієнко, М.В. Недвига, О.С. Осадчий, О.С. Осінній. Київ, 2000. 390 с.
Грек Греков Б.Д. Крестьянство на Руси с древних времён до XVII века / Греков Б.Д. М. : Изд. Академии наук СССР, 1952. 254 с.
Григор Григорович А. Машини в сільськім хазяйстві / Григорович А. К. : Товариство Український агроном”, 1918. 31 с.
Ґудзь Ґудзь В.П., Примак І.Д.. Будьонний Ю.В., Землеробство: [підручник] / Ґудзь В.П., Примак І.Д. Будьонний Ю.В. К. : Урожай, 1996. 384 с.
Гулак Гулак-Артемовський П.П. Твори / Гулак-Артемовський П.П. Київ : Дніпро”, 1970. 127 с.
ДА Довідник агронома / [за ред. Л.Л. Зінкевича]. К. : Урожай, 1985. 672с.
Довж Довженок В.Й. Землеробство древньої Русі / Довженок В.Й. К. : Наукова думка, 1951. 295 с.
Дорош Дорошенко В. З історії земства на Україні / Дорошенко В. Львів-Київ, 1910. 93 с.
ДРС Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь / [под ред. С.И. Соболевского]. М., 1958. 1901 c.
Євтушенко Фітофармакологія : підручник / [М.Д. Євтушенко, Ф.М. Марютін, В.П. Туренко та ін.] ; за ред. професорів М.Д. Євтушенка, Ф.М. Марютіна. К. : Вища освіта, 2004. 432 с.
Єщ Загальне землеробство / [Єщенко В.О., Копитко П.Г., Опришко В.П.]. К. : Вища освіта, 2004. 396 с.
Земeльник Земельник. Харків, 1924. 128 с.
ЗД Земледелие, ежемесячный научно-производственный журнал Министерства сельського хозяйства СССР. Москва (до 1953 г. Советская агрономия)
ЕСУМ Етимологічний словник української мови / [під заг. ред. О.С. Мельничука]. К., 1982-1989. т. 1-4.
ЭСРЯ Цыганенко Г.П. Этимологический словарь русского языка / Цыганенко Г.П. К., 1989. 510 с.
Каз Казидуб Г. О., Еріна О. І. Основи сільськогосподарських знань [посібник для пед. училищ] / Казидуб Г. О., Еріна О. І. К. : Вища школа, 1987. 272 с.
Квітка Квітка-Основ`яненко Г.Ф. Повісті та оповідання, драматичні твори / Квітка-Основ`яненко Г.Ф. К. : Наукова думка, 1982. 541 с.
КТСУМ Короткий тлумачний словник української мови / [укл. Д.Г. Гринчишин, Л.Л. Гумецька, В.Л. Карпова та ін.; відп. ред. Л.Л. Гумецька]. К. : Радянська школа, 1978. 295 с.
Лекс Лексикон словенороський Памви Беринди. Пам`ятки української мови XVII ст. [відпов. ред. К.К. Цілуйко]. К. : Видавництво АН УРСР, 1968. 271с.
ЛРС Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь / Дворецкий И.Х. М. : Русский язык, 1986. 1843 с.
Марютін Марютін Ф.М., Пантєлєєв В.К., Білик М.О. Фітопатологія : Навчальний посібник / [за ред. проф. Ф.М. Марютіна]. Харків : Еспада, 2008. 552 с.
Мус Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи : Словник-довідник / Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. К. : Знання, 2002. 550 с.
Мусієнко Мусієнко М.М. та ін. Екологія: Тлумачний словник / Мусієнко М.М. К. : Либідь, 2004. 376с.
НОХМ Наукова основа хліборобської майстерності / [Носко Б.С., Лісовий М.В., Балюк С.А. та ін.]. К. : Урожай, 1987. 112 с.
Нечуй Нечуй-Левицький І. Повісті та оповідання. Твори в двох томах. Т. 2. / Нечуй-Левицький І. К. : Наукова думка, 1986. 637 с.
НРС Немецко-русский словарь / [под. ред. А.А. Лепинга и Н.П. Страховой]. М. : Русский язык, 1984. 988 с.
НТСУМ Новий тлумачний словник української мови / [укл. Яременко В.В., Сліпушко О.М.; Відп. ред. Якунін Д.Б.]. К. : Аконіт, 2003. Т. 1-3.
НТШ Збірник математично-природописно-лікарської секції НТШ. 1898. Т. 2.
СГ Польський Б.М., Стебленко М.І., Чмир Р.Д. Основи сільського господарства. Практикум / Польський Б.М., Стебленко М.І., Чмир Р.Д. К. : Вища школа, 1983. 245с.
Орел Орел С.Є., Бойко П.І. Правильна сівозміна запорука високого врожаю / Орел С.Є., Бойко П.І. К. : Урожай, 1975. 79 с.
Парф Парфенов М.О. Протиерозійна система обробітку грунту / Парфенов М.О. Одеса : Маяк, 1990. 96 с.
Паст Пастушенко В.О. Сівозміна в Україні / Пастушенко В.О. К. : Урожай, 1972. 359 с.
Перл Перлини української народної пісні: Пісенник. [уклад. Гордійчук М.М.] К. : Музична Україна, 1989. 290 с.
ПМ Панас Мирний. Хіба ревуть воли як ясла повні? / Мирний Панас. К. : Дніпро, 1974. 559 с.
Повість Повість минулих літ : Літопис. [переказ В. С. Близнець]. К. : Веселка, 1982. 226 с.
Приповідки Приповідки або українсько-народня філософія : [зібрав, підготував до друку та опублікував Володимир С. Плав’юк]. Едмонтон, Канада : Асоціація українських піонерів Альберти, 1998. Т. 1. 353 с.
Реком Бутенко Р.Г. Науково обґрунтована система землеробства в Черкаській області. : Методичні рекомендації по інтенсифікації землеробства / Бутенко Р.Г. Черкаси : Оперативна поліграфія, 1983. 86 с.
Рослин Рослинництво : підручник / О.І. Зінченко, В.Н. Салатенко, М.А. Білоножко ; за ред. О.І. Зінченка. К. : Аграрна освіта, 2003. 591 с.
РУСС Російсько-український сільськогосподарський словник. К. : АН УРСР, 1963. 438 с.
РУСНТ Російсько-український словник наукової термінології : Біологія. Хімія. Медицина. К. : Наукова думка, 1996. 660 с.
Саб Словник сільськогосподарської термінології / [за редакцією агронома П.О.Сабалдиря]. Харків : ДВУ, 1933. 342 с.
Сел Селіванова Олена. Сучасна лінгвістика : термінологічна енциклопедія / Олена Селіванова. Полтава : Довкілля, 2006. 716 с.
СПТФ Недвига О.Є. Словник понять і термінів з фітопатології / [авт-уклад. Недвига О.Є.]. Умань : Уманське видавничо-поліграфічне підприємство, 2001. 302 с.
СХЭС Сельскохозяйственный энциклопедический словар / [гл. ред. В.В. Мацкевич]. М. : Советская энциклопедия, 1989. 656 с.
Собко Сівозміни основа інтенсифікації землеробства / [за ред. Собка О.О.]. К. : Урожай, 1985. 296 с.
СІС Словник іншомовних слів / [за ред. О.С. Мельничука]. К. : Головна редакція УРЕ, 1989. 966 с.
Ср Срезневский И.И. Словарь древнерусского языка / Срезневский И.И. М. : Книга, 1989. т.1-4.
СТЦБ Словник термінів з обсягу культури та технології цукрових буряків / [укл. В. Дубровський] // У підр. Культура цукрових буряків на Україні К. : Цукротрест, 1925 218 с.
СУМ Словник української мови в 11-ти томах. К. : Наук. думка, 1971-1981.
Терн Терниченко А. Агрономічний порадник про хліборобство. Перший збірник статей / Терниченко А. Київ : Друкарство дніпровського союзу споживчих товариств, 1918 62 с.
Тернич Терниченко А. Агрономічний порадник про хліборобство. Третій збірник статей / Терниченко А. Київ: Друкарство дніпровського союзу споживчих товариств, 1918 63 с.
ТСЗЗ Загальне землеробство. Термінологічний словник / [за ред. В.О.Єщенка]. Умань : УВПП, 2002. 171с.
Фасм Фасмер М. Этимологический словарь русского языка / [под ред. Б.А.Ларина]. М., 1964-1973. Т. 1-4.
УРЕ Українська радянська енциклопедія : у 12 т. К. : Голов. вид. УРЕ, 1977.
УСГЕ Українська сільськогосподарська енциклопедія / [відпов. ред. В.Ф. Пересипкін]. К., 1970. 486 с.
УСЕ Універсальний словник-енциклопедія / [гол. ред. М. Попович]. К. : Ірина, 1999. 1551 с.
Холодний Холодний Г. До історії організації термінологічної справи на Україні / Холодний Г. // Вісник Інституту української наукової мови К. : Друкарня київської філії книгоспілки, 1928. С. 9 20.
Чик Чикаленко Є. Чорний пар та плодозміна / Чикаленко Є. Харків : Вид. освіти при Нарком освіти УРСР, 1923 38 с.
Шанск Шанский Н.М., Иванов В.В., Шанская Т.В. Краткий этимологический словарь русского языка / Шанский Н.М., Иванов В.В., Шанская Т.В. М. : Просвещение, 1971. 542с.
Шевч Шевченко Т.Г. Кобзар / Шевченко Т.Г. К. : Веселка, 1987. 310 с.
Щад Щадилов О. Аграрна реформа і прогрес сільського господарства / Щадилов О. Київ : Видавництво ЦК селянських спілок”, 1918 67 с.
Яцун Механіко-технологічні властивості сільськогосподарських матеріалів / [за ред. С.С. Яцуна]. К. : Мета, 2003. 448 с.
ЭСРЯ Цыганенко Г.П. Этимологический словарь русского языка / Цыганенко Г.П. К., 1989. 510 с.
Machek Machek Václav. Etymologický slovník jazyka českého a slovenského / Václav Machek. Praha : NČAV, 1957. 617s.

ВСТУП

Актуальність дослідження. Одна з основних функцій мови пізнавально-інформативна, що передбачає фіксацію та збереження накопичених людиною знань, пов’язана з використанням термінів лексичних виразників наукових понять. Рівень розвитку термінології має задовольняти потреби комунікації, зокрема в галузі науки і техніки, адже вільно оперувати системою понять, визначати та координувати напрям дослідження можна тільки за наявності уніфікованої та унормованої терміносистеми.
Оскільки терміни є логіко-мовленнєвою основою наукових теорій, лінгвістичне опрацювання термінологічних систем є однією з форм теоретичного узагальненння і розвитку науки, одним із різновидів теоретичної науки це своєрідне дзеркало і самої об’єктивної дійсності, і рівня розвитку науки. Без термінології, що адекватно відображає досліджуваний об’єкт, не може бути і науки [3, с. 5].
Термінологія, репрезентуючи систему наукових понять, на концептуальному рівні має універсальний глобальний характер, проте вербальні виразники наукових понять мають певні особливості у кожній національній мові, тому пошук специфічно-національного у термінології конкретної галузі знань видається завжди на часі.
У сучасному українському мовознавстві актуальність термінологічних досліджень зумовлюється насамперед розширенням сфери функціонування української наукової мови. Кількісний і якісний склад багатьох терміносистем унормований недостатньо. Крім того, інформатизація освітньо-наукових процесів вимагає підвищення рівня системності термінології, що спричинює необхідність лінгвістичного аналізу та обґрунтування процесу кодифікації українських галузевих терміносистем. Ці проблеми розглядає такий розділ лінгвістики, як термінознавство, що виокремився в окрему галузь із 60-х років ХХ ст. [249, с. 14].
Лексема термін уживається ще з античних часів: у латинській мові вона означала межу”, рубіж”, у середньовіччі це слово вже набуло значення визначення”, позначення”, в Україні ця назва поширюється вже у ХVІІІ столітті [187, с. 43]. Незважаючи на значну розробленість проблеми дефініції терміна у сучасному термінознавстві, єдиного визначення терміна не існує. Так, в Інструкції до укладання словників ІУНМ” термін трактується як слово з певним означеним змістом, з фіксованим для спеціальної галузі значенням, що дає змогу точно і ясно уявити собі певну річ, певну дію та певний процес [87, с. 66-67]. Я.А. Климовицький вважає, що термін це слово (чи словосполучення), мовний знак якого співвіднесений з відповідним поняттям у системі понять у даній галузі науки чи техніки [109, с. 34]. На думку А.В. Крижанівської та Л.О.Симоненко, терміни (слова і словосполучення) це номінанти системи понять (реалій) науки, техніки, офіційної мови [133, с. 15]. Останнє визначення вважаємо найприйнятнішим (загалом у всіх дефініціях увагу акцентовано на співвіднесеності терміна як типу мовного знака з науковим поняттям, що і є визначальною диференційною ознакою термінологічних одиниць).
Теоретичні засади дослідження термінології в лінгвістиці пов’язані з іменами Б.М. Головіна, В.П. Даниленко, Т.Л. Канделакі, Т.Р. Кияка, І.М. Кочан, Т.І. Панько, В.М. Лейчика, Д.С. Лотте, Г.П. Мельникова, О.О. Реформатського, Л.О. Симоненко, Е.Ф. Скороходька, О.В. Суперанської, В.А. Татарінова та ін.
В україністиці актуальним є лінгвістичний опис конкретних терміносистем, спрямований на виявлення генетичних, семантичних та номінативних особливостей. Зокрема, вивченню біологічної термінології присвячено праці Л.О.Симоненко, психологічної Л.П. Веклинець, педагогічної Т.О. Бевз, О.Ю. Зелінської, військової Л.В. Мурашко, Н.О.Яценко, землеустрою та кадастру О.М. Тур, екологічної С.В.Овсейчик, хімічної Г.В. Наконечної, Н.А. Цимбал та ін.
Українська терміносистема землеробства є частиною термінології сільського господарства, яка в мовознавстві досліджувалася мало. Зокрема, О.М. Пазяк вивчала лексику на позначення сільськогосподарських знарядь, назви сільськогосподарських професій В.М. Коломоєць, термінолексику садівництва Л.М.Костенко, термінологію виноградарства Ж.В. Красножан та ін. Існує значна кількість діалектологічних розвідок, присвячених сільськогосподарській лексиці (Й.О. Дзендзелівський, П.Ю. Гриценко, Г.О.Козачук, М.В. Никончук, Т.М. Тищенко та ін.). Тому питання системно-структурної організації терміноутворень землеробства, їх кодифікації в певні періоди формування терміносистеми, особливо на сучасному етапі, вимагає подальшого вивчення. Оскільки термінологія землеробства об’єктом мовознавчого дослідження ще не була, хоч вона має свою специфіку у порівнянні з терміносистемами інших галузей сільського господарства, а тим більше інших наук та загальновживаною лексикою, що зумовлено будовою категорійно-поняттєвого апарату, то є потреба в її лінгвістичному описі з метою систематизації та унормування,
Землеробство як традиційне заняття східних слов’ян виробило свій словник протягом тисячоліть. На нинішньому етапі землеробство це розвинена наука, репрезентована системою термінів, які відображають наукову картину світу. Процес формування будь-якої терміносистеми передбачає створення, вдосконалення, впорядкування цілісного у структурному та функціональному аспектах угруповання мовних одиниць, що відбиває систему понять цієї науки в різні періоди її розвитку. Формування терміносистем на різних етапах (залежно від ступеня розвитку та сфери функціонування літературної мови і самої предметної наукової галузі) відбувається або тільки стихійно, або з різною часткою стихійності та науково обґрунтованого термінотворення, або тільки на основі науково обґрунтованих фахових (галузевих) та лінгвістичних підходів. У сучасному термінотворенні елементи стихійності майже відсутні, хоч цей процес у багатьох випадках має дискутивний характер, що найчастіше зумовлено не боротьбою власне наукових ідей, а чинниками суб’єктивного характеру. Лінгвістичний опис термінолексики на сучасному синхронному зрізі полягає у вивченні специфіки її системної організації та творення (лексико-семантична диференціація термінів, номінація наукових понять, тенденції використання способів і засобів термінотворення тощо), що має як теоретичне, так і прикладне значення для лінгвістів та фахівців певної науки.
Українська термінологія землеробства загалом вивчається нами в ономасіологічному аспекті від змісту до форми. Ономасіологічний підхід до дослідження мови на відміну від семасіологічного (від форми до змісту) полягає в тому, що розглядає змістовий бік мовних одиниць не з погляду на формування їхніх внутрішньо-системних значень і механізму семантичного поширення слів та словосполучень, а з погляду на предметну скерованість, тобто співвіднесеність мовних одиниць з позамовним предметним рядом, коли ця співвіднесеність є засобом позначення, номінування останнього [288, с. 19].
Маючи певну дослідницьку мету, можна надавати перевагу чи ономасіологічному, чи семасіологічному підходу, проте категорично розмежовувати (протиставляти) їх недоцільно, адже, становлячи єдність, вони виходять за межі лінгвістичної семантики і сприймаються як дослідницькі орієнтири, причому ономасіологічний підхід спрямовано на пояснення номінативної структури слова, тоді як семасіологічний на аналіз фіксованості за певною структурою певного значення [220, с. 19]. Крім того, окремі семантичні групи лексем, зокрема синоніми, є семасіологічними категоріями за своєю природою, відповідним має бути і підхід до їх вивчення.
Термін це тип мовного знака в особливій функції (на відміну від загальновживаного слова) номінування наукового поняття з тенденцією до максимальної однозначності. Відповідно у процесі створення й унормування термінологічної лексики важливо віднайти такі термінотворчі способи і моделі, що мінімізували б різночитання. Саме ономасіологічний підхід до вивчення термінологічної лексики передбачає з’ясування механізмів та засобів вираження певного наукового поняття в мові, дозволяє дати відповідь на питання як позначити?”, тоді як дослідження з семасіологічних позицій встановлює тільки що термін значить (означає)?”.
Беззаперечно, що для того, щоб використати слово для позначення, треба спочатку знати його значення [48, с. 199]. Будь-які формальні кореляції номінативної одиниці пов’язані із семантичними змінами, які у сфері науки зумовлюються змінами наукових парадигм та теорій. О.С. Кубрякова відзначає, що у процесі будь-якого перетворення, у тому числі і будь-якої стандартної трансформації, що змінює форму чи/або структуру вихідної (твірної) одиниці, обов’язково спостерігаються ті модельовані зміни в її значенні, які привели її в дію і склали реальну мету та завдання подібних перетворень [135, c. 47]. Зауважмо, що для номінації наукових понять особливого значення набуває саме можливість свідомого моделювання номінаційних процесів, визначення та програмування мотиваційної бази термінотворення.
Отже, з погляду сучасних напрямів вивчення наукової термінології поставлена в дисертації проблема є актуальною.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження відповідає науковій проблемі Сучасні українські терміносистеми: формування і функціонування” кафедри практичного мовознавства Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. Тему дисертації затверджено Науковою координаційною радою Закономірності розвитку мов і практика мовної діяльності” Інституту мовознавства імені О.О. Потебні НАН України (протокол № 4 від 30 жовтня 2003 року).
Мета дослідження полягає у з’ясуванні лексико-семантичної структури сучасної української термінології землеробства в ономасіологічному аспекті.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1) схарактеризувати українську термінологію землеробства в ге

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У результаті проведеного нами лінгвістичного аналізу описано лексико-семантичну структуру термінів землеробства в ономасіологічному аспекті. Дослідження передбачало насамперед вивчення системної організації та особливостей і закономірностей творення термінів землеробства в сучасній українській літературній мові.
Теоретичним підґрунтям для аналізу слугували праці вітчизняних та зарубіжних науковців, у яких викладено погляди на проблеми вивчення терміна як основної лексичної одиниці складу мови науки. Визначальною ознакою термінологічної лексики є її системність, яка виявляється у плані змісту (класифікаційна, семантична системність) та плані вираження (словотвірна системність). Відповідність плану змісту і плану вираження визначає мотивованість термінологічних одиниць, що є основою номінаційних процесів.
Тематична структура сучасної українська термінології землеробства складається з 13 тематичних груп (назви властивостей та характеристик; назви процесів та дій; назви знарядь праці, приладів та механізмів; назви показників та величин; назви сільгоспкультур та їхніх частин; назви законів землеробства; назви добрив та пестицидів; назви сільськогосподарських угідь; назви систем землеробства; назви сівозмін; назви хвороб і шкідників сільгоспкультур; назви осіб за видом діяльності, назви ґрунтів) залежать від універсальної концептуальної структури наукової картини світу (основні категорії: кількість, якість, предмет (об’єкт), дія, подія (результат), стан, місце, шлях (мета). На наш погляд, найперспективнішим напрямом дослідження цієї терміносистеми є розгляд землеробської картини світу з когнітивно-ономасіологічного погляду.
Важливою прикладною термінологічною проблемою є лексикографічний опис наукових галузей, що спирається на сучасну лексикографічну теорію, яка має специфіку щодо термінологічної лексики (формулювання дефініцій за правилами, розмежування термінології та номенклатури та ін.). На сучасному етапі гострою потребою є укладання словників сільськогосподарської (землеробської) термінології, які максимально повно відображали б її системну організацію.
Для формування української наукової термінології землеробства (початок формування кінець ХІХ ст.) визначальними є два періоди: 20-ті та 90-ті рр. ХХ ст. початок ХХІ ст., які характеризуються активізацією процесів кодифікації. Звуження сфери функціонування термінології з 30-х до 90‑х років, зумовлене соціолінгвістичними чинниками, негативно позначилося на її якісному та кількісному складі.
З погляду походження українська термінологія землеробства відзначається гетерогенністю. У термінології не спостерігається переважання запозичень, як у більшості українських терміносистем, що зумовлено давньою історією формування землеробства як галузі суспільної діяльності українців. Автохтонна лексика представлена великою кількістю лексем, які є результатом термінологізації загальновживаної лексики з різним ступенем семантичних змін або морфологічної деривації.
Запозичені землеробські терміни поділяються на власне запозичення та інтернаціоналізми (уживаються з тими саме значеннями не менш ніж у трьох неблизькоспоріднених мовах). Джерела запозичень: грецька, латинська, англійська, німецька, французька, перська та інші мови з переважанням грецизмів та латинізмів. Важливою термінологічною проблемою є вибір запозиченого чи українського відповідника в процесі функціонування та творення терміноодиниць, що визначається насамперед основними вимогами до культури наукового мовлення, яке має бути нормативно правильним, точним, логічним, лаконічним, милозвучним тощо.
Опис системної організації української землеробської термінології полягав передусім у виділенні в межах конкретних тематичних груп лексико-семантичних парадигм, протиставлених за різними семантичними ознаками (синонімічні, антонімічні та ін.).
Специфіка системної організації термінології землеробства полягає в кількості та якості лексико-семантичних парадигм, наявності контекстуальних синонімів, антонімів тощо, що зумовлено будовою категорійно-поняттєвого апарату землеробства як наукової галузі. Оскільки термінологія землеробства, як і будь-яка інша терміносистема, є підсистемою лексичного складу літературної мови, такі типи семантичних відношень (і зовнішньо-, і внутрішньосистемних), як синонімія, антонімія, полісемія, омонімія, властиві їй повною мірою.
Синонімія одна з основних проблем процесу кодифікації термінології, проте повністю позбавитися від неї не можливо, оскільки вона є свідченням динаміки і розвитку мовної системи. У пропонованому дослідженні подано класифікації синонімів за такими аспектами: за ступенем тотожності семного складу (абсолютні синоніми та часткові синоніми); за структурою (однослови, композити, словосполучення); за морфемною структурою (спільнокореневі, різнокореневі). Факт наявності синонімів у сучасній українській термінології землеробства свідчить про недостатній рівень її впорядкованості, хоч це й пояснюється об’єктивними причинами.
Основа синонімічних відношень у термінології повна тотожність значень. Часткова тотожність указує на функціонування двох різних, хоч і близьких за значенням, термінів. У терміносистемі землеробства представлено також варіанти (формально-структурні та ономасіологічні). Безумовно, надмірна кількість синонімів ускладнює спілкування, але водночас синонімія це свідчення природного розвитку мови. Отже, опрацювання термінологічних синонімів, добір вдалого відповідника мають сприяти підвищенню рівня системності термінології.
Антонімічні відношення, виявлені в українській землеробській термінології, встановлюються на основі полярного протиставлення значень одиниць абстрактної лексики. За структурним критерієм у терміносистемі виділено лексичні та словотвірні антоніми, за семантичним контрарні, комплементарні та векторні.
Багатозначність у терміносистемі є зовнішньосистемною і внутрішньосистемною, вона формується на основі метафоричних, метонімічних та функціональних перенесень значень. У термінології вона небажана, проте виправдана як засіб мовної економії.
У терміносистемі представлено зовнішньосистемні лексичні омоніми, які утворено в результаті звукового збігу різних за походженням слів (етимологічні), словотворчих процесів (словотвірні) та розкладу полісемії слів (семантичні). Міжгалузеві терміни-омоніми землеробства усталилися спеціалізацією, адаптацією значення загальнонаукових термінів відповідно до системи понять терміносистеми-реципієнта.
В українській термінології землеробства номінативні одиниці творяться засобами морфологічного та неморфологічного словотвору. Продуктивні також аналітичні найменування (терміни-словосполучення).
Морфологічний спосіб творення слів представлений своїми основними різновидами: афіксацією, складанням та абревіацією. Афіксація полягає у приєднанні словотворчого форманта до твірної основи з метою створення нової номінативної одиниці, яка належить до певної ономасіологічної категорії (предметність, процесуальність, атрибутивність). Словотворчий формант є носієм словотворчого значення, який визначає семантику похідного слова. Він може бути і полісемічними, і синонімічними.
Належність до ономасіологічної категорії предметності виражається за допомогою суфіксів ч-, -ник-, -ан- (-ян-), -ор-, -ер- (-єр-), -ант- (-янт-), -ент- (-єнт-),-ель-,-я-к, -иц-, ю-г, -ій-, -их-, инн-, -он, -ин- (-їн-, -і-н), -он-. У межах категорії предметності відбувається диференціація морфем за словотворчим значенням інструментальності: ч-, ник-, -к-, суб’єктності: иц-, речовинності: ин, локативності: -ищ(е), їн-, одиничності: ин-.
Віддієслівні іменники та дієслова репрезентують ономасіологічну категорію процесуальності. Спостерігаємо подвійне вираження наукового поняття віддієслівним іменником і співвідносним з ним дієсловом.
Найпродуктивнішими суфіксами для вираження процесуальності є суфікси -нн-, -інн-, -енн-. Можна простежити словотворчі зв’язки (ланцюжки), які вказують на системність української термінології землеробства: коток коткувати коткування; борона боронувати боронування.
Терміни, що позначають властивості ґрунту, виражають ономасіологічну категорію атрибутивності. У творенні цих термінів уживається суфікс ість, який додається до прикметникових основ. Похідні слова цієї словотвірної моделі мотивуються якісними і відносними прикметниками. Часто для творення цих термінів використовуються дієприкметникові основи.
До складу термінів-словосполучень уходить велика кількість відносних прикметників, які походять від іменникових основ з суфіксами -н-, -ов-, -ев-, -ічн-(-ичн-), -ист-(-аст-). Такі прикметники мають значення відповідне до семантики іменника-мотиватора.
У морфемній структурі українських термінів землеробства є префікси питомого походження: без-, в-, ви-, від-, до-, з-, за-, між-, на-, не-, най-, о-, об-, пів-, напів-, по-, пере-, перед-, після-, під-, по-, при-, про-, проти-, роз-, само-, у- тощо та запозичені: а-, анти-, де-, ді-, ди-, мета-, ре-, супер-, суб-, полі-, екстра-, транс- та ін.
Префікси надають терміну відповідного відтінку значення, тоді як суфікси мають семантичні ознаки атрибутивності, процесуальності та предметності. Отже, префікси, наявні у морфемній структурі термінів землеробства, указують на протилежність, негативність чи позбавлення ознаки, неповноту ознаки, інтенсивність, а також на локативні та темпоральні характеристики.
В українській землеробській термінології високою продуктивністю відзначається такий різновид морфологічного словотвору, як словоскладання, який поділяється на композицію (основоскладання) та юкстапозицію (власне словоскладання). Загальна тенденція в традиційному творенні термінів шляхом складання основ та слів зводиться до вироблення і використання набору стандартних терміноелементів. У термінах землеробства вони використовуються як у препозиції (агро-, біо-, гідро-, мікро-, макро- ), так і в постпозиції (-троф, -ценоз, -цид). Деякі функціонують і в препозиції, і в постпозиції (-фіт-).
Абревіатури, які використовуються в українській землеробській термінології, належать до ініціального та складового типу. Окрім усталених термінів-абревіатур, у землеробській літературі вживається велика кількість контекстуальних абревіатур.
Малопродуктивною є лексико-семантична деривація (метафоризація, метонімізація, функціональні перенесення значення), непродуктивними лексико-синтаксичний та морфолого-синтаксичний способи.
У термінотворчому процесі складені найменування як тип номінації відіграють особливу роль. Вони здатні виражати єдині, хоч і розчленовані значення в складі речень і слугувати засобом номінації, їхні синтаксичні сполуки наближаються до слова. У термінах землеробства з погляду смислової розкладності та здатності відображати систему понять виділено нерозкладні та розкладні терміни. Для дослідження особливостей номінації термінів-словосполучень використано класифікацію за способом представлення компонентів значення у формальній структурі терміна (аналогічно покласифіковано композитні номінації).
За кількістю компонентів терміни-словосполучення поділяються на кілька видів: двокомпонентні, трикомпонентні, чотирикомпонентні та багатокомпонентні (у складі словосполучень може бути п’ять компонентів і більше). Найпродуктивнішими є двокомпонентні. Основний принцип побудови складених найменувань конкретизація опорного компонента.
Загалом сучасна українська терміносистема землеробства має специфіку в аспекті системної організації та творення, що зумовлено насамперед особливостями землеробської концептосфери. Результати пропонованого дослідження мають сприяти гармонізації процесу кодифікації сучасної української термінології землеробства як на міжгалузевому, так і на внутрішньогалузевому рівнях.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Авербух К.Я. Общая теория термина: комплексно-вариологический подход : автореф. дисс. на соискание научной степени докт. филол. наук: спец. 10.02.19 Общее языкознание”/ К.Я. Авербух. М. : 2005. 31с.
2. Акуленко В.В. Вопросы интернационализации словарного состава языка / Акуленко В.В. Харьков : Изд. Харьковского университета, 1972. 214 с.
3. Александрова Т.Д. Понятия и термины в ландшафтоведении / Александрова Т.Д. М. : Институт геграфии, 1986. 111с.
4. Алексієнко Л.А. Мова науки і національна мова / Л.А. Алексієнко // Українська мова і сучасність. К. : НМК ВО, 1991. С. 33 38.
5. Андрусенко Т.Б. Лингвистические структуры в компьютерных учебных средах / Андрусенко Т.Б. К. : Наукова думка, 1994. 160 с.
6. Антонова М.Е., Чупилина Е.И. Системные связи в узкоспециальной терминологии / Антонова М.Е., Чупилина Е.И. // Системное описание лексики германских языков. Л. : Изд-во Ленингр. ун-та, 1979. С. 118 123.
7. Апресян Ю.Д. Интегральное описание языка и толковый словарь / Апресян Ю.Д. // Вопр. языкознания. 1986. № 2. С. 57 70.
8. Апресян Ю.Д. Избранные труды. Т.1 : Лексическая семантика: 2-е изд., испр.и доп. / Ю.Д. Апресян. М. : Школа Языки русской культуры”, Издательская фирма Восточная литература” РАН, 1995. 472 с.
9. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов / О.С. Ахманова М. : Советская энциклопедия, 1969. 607 с.
10. Бабалова Г.Г. Оптимизация функциональной природы подъязыка информатики: Монография / Бабалова Г.Г. Омск : Альбион, 2007. 216 с.
11. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Балли Ш. М. : Изд. ин. лит., 1955. 416 с.
12. Балли Ш. Французская стилистика / Балли Ш. М. : Изд. ин. лит., 1961. 394 с.
13. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии / Ф.С. Бацевич, Т.А. Космеда. Львов : Світ, 1997. 392 с.
14. Безпояско О. К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови / О.К. Безпояско, К.Г. Городенська. К. : Наук. думка, 1987. 211 с.
15. Белецкий А.А. Принципы этимологических исследований (на материале греческого языка) / Белецкий А.А. К. : КГУ, 1950. 265 с.
16. Белецкий А.А. Об интернационализмах / А.А. Белецкий // Наук. зап. Київ. ун-ту. 1955. Т. 14, Вип. 2. С. 59 80.
17. Бергер М.Г. Лингвистические требования к термину / М.Г. Бергер // Русский язык в школе. 1965. № 3. С. 64 68.
18. Бережан С.Г. Семантическая эквивалентность лексических единиц / С.Г. Бережан. Кишинев : Штиинца, 1973. 371 с.
19. Береснев С.Д. О взаимоотношении субъязыков и функциональных стилей / С.Д. Береснев // Филологические науки. 1981. № 6. С. 53 59.
20. Білодід І.К., Лагутіна А.В. Особливості наукової термінології в період НТР. Напрями вивчення і опису / І.К. Білодід, А.В. Лагутіна // Вісник АН УРСР. 1979. № 6. С. 14-21.
21. Білодід О.І. Граматична концепція О.О.Потебні / О.І. Білодід. К. : Вид. при Київ. держуніверситеті, 1977. 302 с.
22. Биржакова Е.Э., Войнова Л. А., Кутина Л.Л. Очерки по исторической лексикологии русского языка XVIII века: языковые контакты и заимствования / Е.Э. Биржакова, Л. А. Войнова, Л.Л. Кутина. Л. : Наука, 1972. 431 с.
23. Блинова О.И. Явление мотивации слов / О.И. Блинова. Томск : Изд-во ТГУ, 1984. 201 с.
24. Богуцкая М.Ф., Лагутина А.В. Терминоведение на Украине: библиогр. указ. 19471980 / М.Ф. Богуцкая, А.В. Лагутина. К. : Наукова думка, 1982. 106 с.
25. Бойко Н.І. Українська експресивна лексика: семантичний, лексикографічний і функціональний аспекти: Монографія / Н.І. Бойко Ніжин : ТОВ Видавництво Аспект-Поліграф”, 2005. 552 с.
26. Брагина А.А. Значение и оттенки значения в термине // Терминология и культура речи. М. : Наука, 1981. С. 37 47.
27. Брагина А.А. Синонимы в литературном языке / А.А. Брагина. М.: Наука, 1986. 127 с.
28. Будагов Р.А. Очерки по языкознанию / Р.А. Будагов. М. : Изд. АН СССР, 1953. 280 с.
29. Будняк Д.В. Полонизмы в современном украинском литературном языке : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. докт. филол. наук : спец. 10.02.01 Українська мова” / Д.В. Будняк. К., 1991. 53 с.
30. Булаховський Л.А. Вибрані праці : [у 5 т.]. / Л.А. Булаховський. К. : Наукова думка, 1975. Т. 1 : Загальне мовознавство. 496 с.
31. Бурячок А.А. Принципи моделювання семантичних полів лексики / А.А. Бурячок // Мовознавство. 1985. №4. С. 41 47.
32. Буянова Л.Ю. Терминологическая деривация: метаязыковая аспектуальность : автореф. дисс. на соиск. научн. степ. докт. филол. наук : спец. 10.02.19 Общее языкознание” / Л.Ю. Буянова. Краснодар, 1996. 42 с.
33. Варик Л.О. Из истории лексики садоводства (наименования цитрусовых и зонтичных) / Л.О. Варик. // Лексическая и синтаксическая семантика русского языка : Сб. научн. тр. К. : КГПИ, 1982. С. 35 41.
34. Васильев Л.М. Проблема лексического значения и вопросы синонимии / Л.М. Васильев // Лексическая синонимия. М. : Наука. 1967. С. 16 26.
35. Васильева Н.В. Термин / Н.В. Васильева // Лингвистический энциклопедический словарь. М. : Советская энциклопедия, 1990. С. 508509.
36. Веклинець Л.П. Становлення української психологічної термінології : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук : спец. 10.02.01 Українська мова” / Л.П. Веклинець. К., 1997. 24 с.
37. Верещагин Е.М. У истоков славянской философской терминологии: ментализация как прием терминотворчества / Е.М. Верещагин // Вопросы языкознания. 1982. № 6. С. 105 114.
38. Веселов П.В. Оправданный случай синонимии в терминологии / П.В. Веселов // Русская речь. 1969. № 5. С. 77 81.
39. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях / В.В. Виноградов // Вопросы языкознания. 1960. № 5. С. 3 17.
40. Виноградов В.В. Русский язык / В.В. Виноградов. М : Учпедгиз, 1972. 614 с.
41. Винокур Г.О. Проблема культуры речи / Г.О. Винокур // Русский язык в национальной школе. 1929. № 5. С. 85 87.
42. Винокур Г.О. О некоторых явлениях словообразования в русской технической терминологии / Г.О. Винокур // Тр. Моск. ин-та истории, философии и литературы. Филологический ф-т. М., 1939. Т. V. С. 3 54.
43. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию / Г.О.Винокур // Избранные работы по русскому языку. М., 1959. С. 419 443.
44. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови / І.Р. Вихованець. К. : Либідь, 1992. 222 с.
45. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис / І.Р.Вихованець. К. : Либідь, 1993. 363 с.
46. Вишнякова О.В. Паронимы современного русского языка / О.В.Вишнякова. М. : Русский язык, 1987. 279 с.
47. Володина М.Н. Психолингвистический аспект терминологической номинации / М.Н. Володина // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 1996. № 4. С. 57 61.
48. Гак В.Г. Языковые преобразования / В.Г. Гак. М. : Языки русской культуры, 1998. 763 с.
49. Галенко И.Г. О некоторых особенностях составных слов / И.Г.Галенко // Вестн. Львов. ун-та. 1960. Вып. 10. С. 62 67.
50. Годер Н.М. О логической структуре понятия, выраженного словосочетанием / Н.М. Годер // Логико-грамматические очерки: Уч. зап. Горьк. гос. ун-та. Горький, 1970. Вып. 114. С. 17 26.
51. Годована М.В. Формування української геологічної термінології : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук : спец. 10.02.01 Українська мова” / М.В. Годована. К., 1992. 17 с.
52. Голанова Е.И. Номинация в сфере автолексики // Номинация в современном русском языке. М., 1982. С. 159 228.
53. Головин Б.Н. О некоторых доказательствах терминированности словосочетаний / Б.Н. Головин // Лексика, терминологии, стили: Сб. трудов Горьк. ун-та. 1973. Вып. 2. С. 57 65.
54. Головин Б.Н. Термин и слово / Б.Н. Головин // Термин и слово. Горький : Изд-во Горьк. ун-та, 1980. С. 3 11.
55. Головин Б.Н., Кобрин Р.Ю. Лингвистические основы учения о терминах / Б.Н. Головин, Р.Ю. Кобрин. М. : Высшая школа, 1987. 104 с.
56. Голянич М.І. Внутрішня форма слова і художній текст / М.І.Голянич. Івано-Франківськ : Плай, 1997. 178 с.
57. Горбачевич К.С. Нормы современного русского литературного языка / К.С. Горбачевич. Л. : Наука, 1978. 239 с.
58. Горбачевич К.С. Вариантность слова и языковая норма / К.С. Горбачевич. Л. : Наука, 1978. 238 с.
59. Горелов А.А. Концепции современного естествознания / А.А. Горелов. М. : Центр, 1997. 203 с.
60. Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова / К.Г. Городенська, М.В. Кравченко. К. : Наукова думка, 1981. 199 с.
61. Городенська Катерина Словотвірна варіантність і процеси унормування сучасної української термінології / Катерина Городенська // Українська термінологія і сучасність. зб. наук. праць. К., 2003. С. 3 6.
62. Гринев С.В. Принципы теории терминографии / С.В. Гринев // Теория и практика научно-технической терминологии : сб.статей. М. : Русский язык, 1988. С. 5 11.
63. Гринёв С.В. Терминология и научное познание / С.В. Гринев // Научно-техническая терминология. М., 1991. Вып. 1. С. 15 27.
64. Грицева А.П. До питання умотивованості у термінознавстві / А.П. Грицева // Теорія та прагматика термінологічної лексики. Тези доповіді респ. науково-метод. конфер. К. : НМК ВО, 1991. С. 23 25.
65. Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики / П.Ю.Гриценко. К. : Наукова думка, 1984. 226 с.
66. Даниленко В.П. О грамматических особенностях терминов-существительных / В.П. Даниленко // Русская речь. 1970. № 6. С. 65 67.
67. Даниленко В.П. О терминологическом словообразовании / В.П.Даниленко // Вопросы языкознания. 1973. № 4. С. 62 67.
68. Даниленко В.П. Русская терминология: Опыт лингвистического описания / В.П. Даниленко. М. : Наука, 1977. 246 с.
69. Деборин А.М. Заметки о происхождении и эволюции научных понятий и терминов / А.М. Деборин // Вопросы языкознания. 1971. № 4. С. 5 12.
70. Девкин В.П. Очерки по лексикографии / В.П. Девкин. М. : Прометей, 2000. 395 с.
71. Дианова Г.А. Язык алхимии: становление языка английской химической литературы XV-XVIII веков / Г.А. Дианова М. : МАПП, 1995. 156 с.
72. Дзендзелівський Й.О. Назви сільськогосподарських знарядь та їх частин у говорах Закарпатської області / Й.О. Дзендзелівський // Наукові записки. Вид-во Ужгород. Держ. Ун-ту і Львів. ун-ту, 1959. Т. ХХХVІІ. Філологія. С. 41 49.
73. Дзендзелівський Й.О. Традиційна сільськогосподарська лексика говірки села Залісся Кобринського району на Берестейщині / Й.О.Дзендзелівський // Jimbjежа (Поліська) штудũ нопрахтыцька конфырэнцтя : Тэзы проказэj. Пынск, 1990. С. 78 80.
74. Довженок В.Й. Землеробство Древньої Русі до середини ХІІІ ст. / В.Й. Довженко. К. : Вид-во АН УССР, 1961. 276 с.
75. Дмитрук М. Епонімічні утворення у ветеринарній лексиці української мови / М. Дмитрук // Укр. термінологія і сучасність: Зб. наук. праць [відп. ред. Л.О. Симоненко]. К.: КНЕУ, 2001. Вип. ІV. С. 166 167.
76. Дубічинський В.В., Васенко Л.А., Прикладне термінознавство / В.В.Дубічинський, Л.А. Васенко. Харків. : «ХПІ», 2003. 197 с.
77. Д’яков А.С., Кияк Т.Р., Куделько З.Б. Основи термінотворення: Семантичні та соціолінгвістичні аспекти / А.С. Д’яков, Т.Р. Кияк, З.Б.Куделько. К. : Вид. дім ”КМ Academia”, 2000. 215 с.
78. Жайворонок В.В. Проблема концептуальної картини світу та мовного її відображення / В.В. Жайворонок // Культура народов Причерноморья. Сімферополь. 2002. №32. С. 51 53.
79. Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови / М.Я.Жовтобрюх // Мовознавство. 1968. № 1. С. 3 13.
80. Жовтобрюх М., Кулик Б. Сучасна українська літературна мова / М.