ЛЕКСИКА ПЕРЕКЛАДІВ КНИГ СВЯТОГО ПИСЬМА У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича

На правах рукопису

Мороз Тетяна Василівна

УДК 811.161.2’373’25:27-23

Лексика перекладів книг Святого Письма
у контексті розвитку української літературної мови
в другій половині XIX на початку XX століття
Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Ткач Людмила Олександрівна,
кандидат філологічних наук, доцент

Чернівці 2007

ЗМІСТ
Зміст..............................................................................................................1
Умовні позначення текстових та лексикографічних джерел..........................................................................................4
Вступ.........7
Роділ1. Переклади українською мовою книг Святого Письма в другій половині XIX на початку XX століття...................17
§1.1. Переклади українською мовою книг Святого Письма в сучасних гуманітарних дослідженнях....................................................17
§1.2. Переклади Святого Письма в контексті статусу і розвитку української літературної мови в XIX на початку XXст. та їх дослідницька перспектива................................................................24
§1.3. Мова і стильові засоби церковно-релігійних текстів: стан дослідження і проблеми термінології.............................................33
§1.4. Стилістична функція церковнослов’янізмів в українській літературній мові нового періоду....................................................40
§1.5. Пантелеймон Куліш реформатор української літературної мови і перекладач Біблії...............................................................................45
§1.6. Переклади Святого Письма в дослідженнях українських мовознавців........................................................................................49
Висновки до розділу.........................................................................53
Розділ2. Вплив культурно-писемної традиції на лексику перекладів книг Святого Письма...................................55
§2.1. Тематичні групи і стильові функції церковнослов’янізмів у текстах перекладів книг Біблії другої половини ХІХ початку ХХст..................................................................................................56
2.1.1. Церковнослов’янізми-іменники..............................................56
2.1.1.1. Іменники назви конкретних понять..........56
2.1.1.2. Іменники назви абстрактних понять.69
2.1.2. Прикметники та прислівники...........74
2.1.3. Церковнослов’янізми-дієслова............................76
2.1.3.1. Тематична характеристика дієслів..76
2.1.3.2. Морфологічні ознаки дієслів-церковнослов’янізмів.................85
2.1.3.3. Дієслівні форми.............................................................................88
§2.2. Фонетичне, граматичне та словотвірне пристосування
церковнослов’янізмів до української мови....................................91
Висновки до розділу.......................................................................100
Розділ3. Народнорозмовне джерело лексики у перекладацькій практиці П.Морачевського, П.Куліша та І.Пулюя.............103
§3.1. Лексична спадщина староукраїнської мови у перекладах
книг Святого Письма другої половини ХІХ початку ХХст103
3.1.1. Лексика іменних частини мови..104
3.1.1.1. Військова термінологія...............................................................105
3.1.1.2. Побутова лексика........................................................................115
3.1.1.3. Назви рис вдачі, характеру та поведінки людини....................119
3.1.1.4. Іменники знадоба, надоба, приніс, дйржава, займище...........123
3.1.2. Дієслівна лексика........129
3.1.2.1. Тематична характеристика дієслів.............................................129
§3.2. Загальновживана народнорозмовна лексика.135
3.2.1. Іменники та їх тематичні групи.135
3.2.2. Дієслова та їх тематичні групи..................140
§3.3. Реалізація стильового потенціалу діалектної лексики
української мови у текстах високого стилю.............144
3.3.1. Тематичні групи іменників-діалектизмів..........145
3.3.2. Тематичні групи дієслів-діалектизмів.......150
Висновки до розділу.......................................................................153
Розділ4. Стилістичні особливості українських перекладів
книг Святого Письма...........................................................155
§4.1.Коментарі до лексичного вибору П.Куліша, І.Пулюя, П.Морачевського, І.Огієнка....................................................155
4.1.1. Порівняльна характеристика тих самих контекстів „Євангелія від Матвія” в перекладах П.Морачевського, П.Куліша та І.Пулюя, І.Огієнка....................................................................155
4.1.1.1. Дієслова-синоніми блазнити спокусити ..............................156
4.1.1.2. Синонімічні дієслова сквернити опоганювати;
скорбіти сумувати.................................................................163
4.1.1.3. Синонімічні іменники хула богозневага.................................166
4.1.1.4. Складні іменники з першим компонентом лже-......................168
4.1.1.5. Особливості збіжного слововживання церковнослов’янізмів...170
§4.2. Особливості вживання іменникових та дієслівних текстових одиниць „Книги пророка Єремії”, „Книги „Плач Єремії” у перекладах П.Куліша, І.Огієнка, „Псалтиря” у перекладах І.Пулюя, І.Огієнка....................................................................171
4.2.1. Іменникові текстові одиниці..........................................................171
4.2.2. Дієслівні текстові одиниці..............................................................179
§4.3. Лексичні інновації у перекладах книг Святого Письма...........182
4.3.1. Іменникові інновації........................................................................183
4.3.2. Дієслівні інновації...........................................................................192
Висновки до розділу......................................................................193
Висновки.........195
Список використаної літератури..........199

вступ
Сучасний етап розвитку української мовознавчої науки характеризуєть­ся підвищеним зацікавленням тими проблемами, що з об’єктивних причин не могли бути досліджені й розв’язані до часу набуття Україною державної незалежності. Однією з таких невисвітлених проблем упродовж тривалого часу залишалася історія перекладів українською мовою книг Святого Письма.
Видання українського перекладу Біблії, здійснене у Відні 1903 року, за­вершило важливий етап як в історії засвоєння цієї видатної пам’ятки христи­янської культури в Україні упродовж цілого ХІХ століття, так і в історії фор­мування конфесійного стилю української літературної мови. Значний і вирі­шальний внесок у цю справу зробили Пилип Морачевський, Пантелеймон Куліш та Іван Пулюй, згодом, уже в ХХст., до цієї справи долучився й Іван Огієнко. Історичні умови й обставини їх діяльності ще потребують докладного вивчення й популяризації.
Тексти українських перекладів книг Святого Письма другої половини XIX початку XXст. перебувають у загальнокультурному контексті цього періоду розвитку української літературної мови. Він характеризувався зміцненням ряду таких тенденцій, що були започатковані ще в творчості Т.Шевченка. Серед них О.Муромцева називає такі: 1)використання народ­ної мови як основного матеріалу літературної мови; 2)збагачення словнико­вого складу мови новими словами; 3)розширення семантики різних груп лексики української мови; 4)подальше нормування літературної мови та ін. [118, c.3]. Проте в цей період набувають розвитку й нові тенденції, зумовлені тим, що „соціальні, культурні, національні потреби українського народу в нових історичних умовах, що склалися в другій половині ХІХ на початку ХХст., вимагали високорозвиненої, багатофункціональної літературної мови, здатної виражати поняття „вищого порядку” [118, с.6].
Створення українського перекладу книг Святого Письма цілком відпові­дало цим культурним потребам й мало на меті національну консолідацію українського народу на ґрунті історичної спадщини та на основі спільних текстів високого духовного змісту. Українські переклади книг Святого Пись­ма становлять надзвичайно важливе джерело як для вивчення історії форму­вання словникового складу літературної мови цього періоду, так і для з’ясу­вання індивідуального внеску того чи іншого письменника в розбудову її стильових можливостей. Адже саме на цей час припадають новаторські підходи до творення нових лексичних одиниць, до семантичного нарощуван­ня та стильового збагачення одиниць загальновживаних, до пошуків нової стилістичної ролі для таких груп лексики, які ще не набули активного вжива­ння у літературній мові нового періоду, а саме для церковнослов’янізмів та діалектизмів.
Визначну роль у цих процесах відіграли письменники як старшого, так і молодшого поколінь М.Старицький, Олена Пчілка, Леся Українка, М.Ко­цюбинський та ін. Та чи не найсміливіше вдавався до пошуків нового слова П.Куліш. Він став не лише одним із перекладачів Святого Письма, а фактично одним із творців конфесійного стилю української літературної мови. Явища паралельного слововжитку в мові цих письменників є свідченням спорідненості їх творчого досвіду у формуванні лексичного складу літературної мови в цілому та в утвердженні стильового статусу окремих слів.*
Безпосередня участь українських письменників у практиці перекладів біблійних текстів обумовила нові аспекти становлення і розвитку літературних норм української мови. Лексика переспівів і перекладів книг Біблії загалом збагатила засоби літературної мови й закріпилася в українській лексикографії початку ХХст., увійшовши до реєстру „Словаря української мови” за редакцією Б.Грінченка. У першому томі міститься список джерел, які використано при укладанні словника. Серед них і Святе Письмо Нового Завіту в перекладі П.Куліша та І.Пулюя (Львів, 1880), переспів Павла Ратая (псевдонім П.Куліша) „Книги Іова” (Львів, 1869), а також перші п’ять книг Святого Письма Старого Завіту (П’ятикнижжя Мойсея) і Новий Завіт у перекладі П.Куліша (Львів, 1869). Варто підкреслити й те, що до переліку цих джерел Б.Грінченко залучив й оригінальні твори П.Куліша, друковані в роках 1857-1901, що узгоджувалося з однією з умов укладання реєстру словника використовувати як джерело твори українських письменників ХІХст., що розпочали свою діяльність не пізніше 1870р., хоч би їх праці з’явилися й пізніше від зазначеного року. При цьому щодо творів П.Куліша як одного із джерел „Словаря української мови” Б.Грінченко подав спеціаль­ний коментар, підкресливши, що в мові цього письменника дуже вдало поєд­нано суто народний матеріал із матеріалами старої книжної мови [35, с.XXVI]. На жаль, у подальшій українській лексикографії ця практика не на­була розвитку. У „Словнику української мови” в 11-ти томах творча спадщи­на П.Куліша представлена головним чином лексикою роману „Чорна рада”.
Майже не дослідженою залишається й мова самих перекладів книг Свя­того, її якість, відповідність духові української мови, зв’язок із книжно-писемною традицією та народнорозмовними джерелами тощо.
Актуальність дисертаційної роботи зумовлена необхідністю комплекс­ного історико-культурного та мовознавчого дослідження текстів перекладів Біблії українською мовою від середини ХІХ до середини ХХст. Особливий інтерес становить мова перекладів, оскільки кожен із перекладачів підходив до цієї справи індивідуально, виробляв власні критерії добору лексичних і фразеологічних засобів, граматичної побудови тексту тощо. В сучасному українському мовознавстві гостро відчутним є брак монографічних праць, що були б спеціально присвячені аналізові семантичних та стилістичних ознак лексики тих стилів, що їх формування в українській мові активізувало­ся у названий період. Важливість досліджень такого роду підсилюється ще й тим, що переклади Біблії мають давню традицію в українській культурі. Від настанов перекладачів зберегти зв’язки із писемно-книжною культурою чи, навпаки, відійти від них залежав і вибір тих лексичних засобів, до яких вони вдавалися. Створення українського перекладу Біблії в другій половині ХІХст. становило собою водночас акт переосмислення й повернення культурної спадщини і творення нового мовного стилю, в якому виявлялася взаємодія східно- й західноукраїнського варіантів літературної мови кінця ХІХ початку ХХст. Усі ці проблеми залишаються актуальними і для сучасного функціонування української мови та повернення до її історичних джерел.
Окремо варто вказати й на те, що сучасному українському мовознавству бракує й спеціальних досліджень мовостилю П.Куліша. Роль цього письменника в історії української літературної мови ще й досі не має належної всебічної оцінки, що була б підкріплена кількісно і якісно значною значною текстовою базою. Мова П.Куліша це унікальний досвід видатного письменника-реформатора, що виступив творцем нових жанрів і стилів і своєю творчістю охопив майже все ХІХст., відповідаючи на виклики свого часу. Вибір перекладу книг Біблії, який здіснили П.Куліш та І.Пулюй, за текстову основу дисертаційного дослідження, актуалізує потребу вивчення лексики і фразеології конфесійного стилю української літературної мови у його становленні, динаміці та зв’язках з іншими стилями української мови.
Ґрунтовне висвітлення впливу книжних та народнорозмовних джерел на лексичний вибір П.Куліша, І.Пулюя у зіставленні з перекладами П.Морачевського та І.Огієнка, а також з мовностилістичними нормами сучасної української літературної мови забезпечить об’єктивність висновків щодо внеску П.Куліша у створення й становлення конфесійного стилю української літературної мови.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження пов’язана з комплексною науковою проблемою кафедри сучасної української мови Чернівецького національного університе­ту імені Юрія Федьковича „Лінгвокогнітивні та комунікативно-функціональ­ні параметри мовних одиниць у літературних та діалектних текстах” (УДК 811.161.2:[1+39]), затвердженою рішенням вченої ради філологічного фа­культету 21.12.2005р. Номер державної реєстрації 0106U003610. Тему дисертації затверджено на вченій раді Чернівецького національного універ­ситету імені Юрія Федьковича (протокол №1 від 12.02.2004р.).
Мета роботи полягає в тому, щоб подати семантико-стилістичну харак­теристику лексики перекладів книг Святого Письма, виконаних П.Кулішем та І.Пулюєм, у контексті формування лексичного складу української літера­турної мови в другій половині ХІХ на початку ХХст., у зв’язках із нормо­творчими настановами перекладачів та їх орієнтацією на дві форми історич­ного існування української мови народнорозмовну та писемно-книжну, а також у зіставленні з нормами сучасної української літературної мови.
Для досягнення цієї мети у ході дослідження необхідно виконати такі основні завдання:
1)виявити зв’язок лексики перекладів із культурно-писемною традицією української мови, здійснивши аналіз лексичних одиниць щодо їх пред­ставленості в укра

Список литературы

Висновки
У дисертаційному дослідженні проаналізовано лексику українських перекладів книг Святого Письма, здійснених П.Кулішем та І.Пулюєм, з огляду на основні тенденції формування словникового складу та увиразнення стилістичних функцій окремих груп слів в українській літературній мові другої половини ХІХ початку ХХст.
Лексичні засоби української мови, використані П.Кулішем та І.Пулюєм у перекладі біблійних книг, мають глибоку вкоріненість у культурно-писемній традиції української мови. Словникові джерела, що засвідчують стан лексики української мови старої і нової доби, містять переконливі докази того, що перекладачі добирали традиційні лексичні засоби, які були зафіксовані в багатьох пам’ятках староукраїнської літератури, зокрема, у творах письменни­ків і церковних діячів кінця ХVI першої половини ХVIІст. Завдяки відомо­стям „Словаря української мови” за редакцією Б.Грінченка та „Словника української мови” в 11-ти томах виявлено чимало фактів уживання спільних лексичних одиниць у перекладацькій практиці П.Куліша, І.Пулюя та в оригінальних творах українських письменників нового періоду І.Котлярев­ського, Т.Шевченка, О.Стороженка, І.Франка, Лесі Українки, М.Коцюбин­ського та багатьох інших.
У нових історичних умовах П.Куліш та І.Пулюй зреалізували й збагатили стильовий потенціал церковнослов’янізмів особливої групи лексики, що безпосередньо впливала на формування конфесійного стилю. Перекладачам вдалося відновити в сучасній українській мові високий функціональний статус цих одиниць як засобів урочисто-поетичного, піднесеного стилю мовлення. Уживання церковнослов’янізмів у складі образних зворотів, прислів’їв, приказок, виявлене в ході дослідження, служить важливим підтвердженням їх засвоєння й у народнорозмовне середовище.
Аналіз індивідуальних підходів у виборі лексики української мови, що їх виявляють у своїх перекладах Євангелія від Матвія П.Морачевський, П.Куліш, І.Огієнко, дозволяє стверджувати, що в перекладі П.Куліша та П.Морачевського традицію вживання церковнослов’янізмів витримано більш послідовно, ніж у перекладі І.Огієнка, орієнтованому на міжстильову лексику сучасної української літературної мови.
Староукраїнська словникова спадщина представлена й такими тематич­ними групами, що відображають світські сфери життя. Йдеться передусім про елементи козацького соціолекту, історизми та архаїзми з виразно україн­ськими історичними та соціальними конотаціями, що в період XVI першої половини XVIIст. становили спільну частину лексикону української та поль­ської мов й засвідчені в українському фольклорі козацької доби. Ці слова зафіксовано в староукраїнській та сучасній лексикографії: у „Лексиконі...” П.Беринди, у „Словнику української мови XVI першої половини XVIIст.”, у „Словарі української мови” за редакцією Б.Грінченка, що значно багатше, ніж „Словник української мови” в 11-ти томах, подає й самі ці одиниці, й ілюстративні контексти. Серед них переважають оригінальні твори П.Кулі­ша (роман „Чорна рада”, драматична трилогія „Цар Наливай”, драми „Байда, князь Вишневецький”, „Петро Сагайдачний”, поема „Маруся Богуславка”, збірка „Хуторна поезія” тощо), переклади та переспіви з біблійних книг (Псалтир, Євангеліє від Матвія, Євангеліє від Марка, Книга Іова).
Зіставлення перекладів книг Святого Письма та оригінальних творів письменника виявило, що повернення до активного вжитку лексичних надбань козацької доби й пошук для них нових стилістичних функцій належали до провідних моментів мовної програми П.Куліша. Розвиток української літературної мови в ХХст. підтвердив слушність такого підходу, оскільки цю ж саму лексику використовували й українські письменники радянського часу, особливо в жанрах історичного роману, історичної драматургії, в поезії.
У перекладі книг Святого Письма та в оригінальних творах П.Куліша знаходимо чимало таких слів, щодо яких „Словник української мови”, на відміну від „Словаря української мови” за редакцією Б.Грінченка, подає ілюстративні контексти з творів інших письменників, часто зі значно пізнішого періоду від того, у який працював П.Куліш, напр.: видиво (за Л.Первомайським), десниця, потужніти (за М.Бажаном), заклинатель, кепкун, розвалище (за П.Загребельним), скрижаль (за Лесею Українкою, П.Тичиною, А.Малишком, П.Загребельним), зверхник (за А.Крушельниць­ким), кармазин (за О.Стороженком, Н.Рибаком), лестивий (за О.Сторожен­ком, І.Ле), лжа (за О.Ільченком), нуждар (за Д.Павличком), пир (за П.Гра­бовським, С.Скляренком), погибельний (за Г.Хоткевичем), товща (за О.Кобилянською, П.Загребельним), утроба (за М.Зеровим), чатувати (за О.Гончарем), ясити (за І.Манжурою).
Лексика, вжита у текстах книг Святого Письма, за нормами сучасної української літературної мови має різний стильовий статус. Так, церковно­слов’янізми мають як спеціальні стилістичні ремарки церковно-слов’янське, церковне, релігійне, урочисте, так і типові для лексики пасивного фонду маркування застаріле, рідковживане, поетичне, книжне, а для лексики народнорозмовної розмовне, діалектне. Народнорозмовну лексику, в тому числі й діалектну, П.Куліш та І.Пулюй вважали одним із продуктивних джерел збагачення засобів літературної мови, а тому ввели до перекладу біблійних книг ряд діалектизмів, уживаних як у північному, так і в південно-західному наріччях української мови. Ці факти засвідчують мовно-культурне єднання східних та західних українських земель у процесах творення літературної мови в другій половині ХІХ на початку ХХст. Перекладачам вдалося піднести діалектні слова до рівня високого стилю літературної мови.
Зіставний аналіз народнорозмовної лексики, використаної різними перекладачами у тих самих контекстах біблійних книг, дозволив виявити, що П.Куліш та І.Пулюй намагалися послідовно дотримуватися принципу логічно-семного узгодження слів у межах однієї синтагми, використовуючи слова зі складнішою структурою лексичного значення. І.Огієнко надавав перевагу лексиці стилістично нейтральній або ж із мінімальним вираженням конотативних компонентів значення. Лексичний вибір П.Куліша та І.Пулюя спирається на загальну стилістику книг Святого Письма як текстів експресивно й емоційно наснажених, тісно пов’язаних із особою мовця, його внутрішнім світом і перебуванням в екстремальній ситуації повсякчасного морального вибору між добром і злом. Тому розмовні дієслова, які містять у своєму лексичному значенні конотативні компоненти на позначення емоцій­ного стану людини, стосунків між людьми, характеристики суб’єкта дії, надають перекладові П.Куліша та І.Пулюя характеру більш інтимного, особистісного сприйняття цих текстів.
Лексичні новотвори П.Куліша становлять яскраву стилістичну особли­вість українського перекладу Біблії й свідчать про те, що письменникові вдалося продуктивно реалізувати словотвірний потенціал української мови насамперед для збагачення іменникової лексики, що виражає абстрактні значенням.
Дослідження лексико-стилістичних особливостей українських перекла­дів книг Святого Письма дозволяє переконливо стверджувати, що і П.Куліш, й І.Пулюй досконало знали українську мову й зуміли використати наявні в ній засоби для стильового розвитку літературної мови другої половини ХІХ початку ХХст. Використовуючи самобутню лексику, що здавна увійшла до фольклорного койне та старописемних пам’яток, вони зуміли надихнути свої переклади духом народної мови, а отже зробити свої тексти близькими для кожного читача.
Переклади книг Святого Письма, здійснені в другій половині ХІХ на початку ХХст., виступають стилістично самодостатніми текстами й за багатством використаної в них лексики української мови заслуговують на спеціальне лексикографічне опрацювання й подальше поглиблене дослідження таких аспектів, як функціонування церковнослов’янізмів у конфесійному стилі української мови, використання діалектної лексики, історизмів, лексичних архаїзмів в перекладах біблійних книг від середини ХІХст. до нашого часу та багато ін.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

АнтофійчукВ.І. Євангельські образи в українській літературі XX сто­ліття. Чернівці: Рута, 2001. 355с.
Архиєпископ Августин. Церковнослов’янська мова як мова Богослужі­ння // Християнство й українська мова: Матеріали наукової конферен­ції. Київ, 5-6 жовтня 2000 року. Львів: Вид-во Львівської Богослов­ської Академії, 2000. С.13-19.
БабичН. „Місцеві мови” у сучасному релігійному стилі // Християнст­во й українська мова: Матеріали наукової конференції. Київ, 5-6 жовтня 2000 року. Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. С.20-27.
БабичН. Проблеми терміновживання і термінотворення в сучасному конфесійному стилі // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 13-15 травня 1998 року. Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 1998. С.161-168.
БанцерВ. Біблія і про Біблію // Наука і суспільство. 1990. №3. С.74-75.

6. БарвінськийОл. Участь П.О.Куліша в підйомі і розвитку народного пи­сьменства в Галицькій Україні // ЛНВ. Т.77. Львів, 1922. С.40-52.

БевзенкоС. Питання історії української мови у працях І.Огієнка // Іван Огієнко [незабутні імена української науки]. Тези доповідей Всеукраїн­ської наукової конференції, присвяченої 110-річчю від дня народження професора Івана Огієнка: Ч.І. Львів, 1992. С.24-27.
БезобразоваЛ. Біблійні переклади Івана Огієнка в контексті національ­ного відродження українців // Духовна і науково-педагогічна діяльність І.І.Огієнка (1882-1972) в контексті українського національного відро­дження. Наукові доповіді другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, присвяченої 115-річчю від дня народження І.І.Огієнка (митрополита Іларіона). Кам’янець-Подільський, 1997. С.196-197.
БеткоІ. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії XIX початку XX століття (монографічне дослідження). Zielona Gуra-Kijуw, 1999. 160с.
БичкоЗ. Професор Іван Огієнко перекладач Святого Письма // Іван Огієнко [незабутні імена української науки]. Тези доповідей Всеукраїн­ської наукової конференції, присвяченої 110-річчю від дня народження професора Івана Огієнка: Ч. І. Львів, 1992. С.29-31.
БіблаС. Лексико-семантичні парадигми в системі української церковної термінології (синонімія) // Східнослов’янські мови в їх історичному роз­витку: Збірник наукових праць. Запоріжжя, 1996. Ч.1. С.173-176.
БіленкоТ., КолоднийА. Мова як елемент національного релігійно-цер­ковного життя (у світлі візій І.Огієнка) // Духовна і науково-педагогіч­на діяльність І.І.Огієнка (1882-1972) в контексті українського націона­льного відродження. Наукові доповіді другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, присвяченої 115-річчю від дня народження І.І.Огієнка (митрополита Іларіона). Кам’янець-Подільський, 1997. С.55-66.
БілоусМ. Питання церковної мови в працях Івана Огієнка // Іван Огієн­ко [незабутні імена української науки]. Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 110-річчю від дня народження про­фесора Івана Огієнка: Ч.І. Львів, 1992. С.31-34.
БогданС., МаленицькаО. Церковна лексика і церковний мовний ети­кет // Наукові записки Острозької академії. Острог, 2000. Т.3. С.542-547.
БуганЮ., АвгустинР. Геній за багаторічними цензурними заборонами: опис матеріалів, що висвітлюють життя і діяльність Івана Пулюя // Русалка Дністрова. 1995. ч.2 (48). С.1, 3.
БурдінаГ. Вплив Біблії та конфесійного стилю на збагачення українсь­кої лексики й фразеології // Християнство й українська мова: Матеріа­ли наукової конференції. Київ, 5-6 жовтня 2000 року. Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. С.259-266.
БурячокА. Давньоруський і староукраїнський періоди в розвитку укра­їнської літературної мови у висвітлені І.Огієнка // Духовна і науково-педагогічна діяльність І.І.Огієнка (1882-1972) в контексті українсько­го національного відродження. Наукові доповіді другої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції, присвяченої 115-річчю від дня наро­дження І.І.Огієнка (митрополита Іларіона). Кам’янець-Подільський, 1997. С.36-48.
ВерещагинЕ. Почему Библия называется Библией и сколько в ней книг // Азия и Африка сегодня. 1993. № 7. С.68-73.
ВертійО.Д. Пантелеймон Куліш і народна творчість. Статті та дослі­дження. Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. 120с.
Возняк М.Листування Панька Куліша з Олександром Кониським // Нова Україна. 1923. Ч.7-8 (липень-серпень). Прага-Берлін. С.267-276.
ВознякМ. Куліш як редактор „Причепи” Левицького // Записки Науко­вого товариства імени Шевченка. Т.CXLVIII. Праці історично-філо­логічної секції / Під ред. Кирила Студинського. Львів, 1928. С.1-54.
ВознякМ. Листування Панька Куліша з Олександром Кониським // Нова Україна. 1923. Ч.10 (жовтень). Прага. С.154-162.
ВознякМ. Листування Панька Куліша з Олександром Кониським // Нова Україна. 1923. Ч.11. Прага. С.154.
ВознякМ. Останні зносини П. Куліша з Галичанами (з додатком його листування з М.Павликом) // Записки Наукового товариства імени Шевченка. Т.CXLVIII: Праці історично-філологічної секції / Під ред. Кирила Студинського. Львів, 1928. С.165-240.
ВолочайВ., КлимукВ. Загальнолюдські джерела та духовні цінності Біблії: культурологічний і мовознавчий аспекти // Наукові записки Острозької академії Острог, 2000. Т.3. С.548-556.
ГайдаР. Промені Івана Пулюя: Про І.Пулюя науковця фізика, піоне­ра науково-технічного прогресу кін. XIX поч. XX ст., письменника-перекладача, палкого борця за національні права українського народу // За вільну Україну. 1995. 2 лют. С.1-2.
ГайдаР.П. Видатний український фізик Іван Пулюй: До 50-річчя з дня смерті // Вісник Львівського університету, сер.фіз. Вип.5 (13), 1969. С.82-89.
ГайдаР., ПляцкоР. Іван Пулюй. Львів: Видання НТШ, 1998. 286с.
Гак В.Г. Языковые преобразования. М.: Школа „Языки русской куль­туры”, 1998. 768с.
ГаласА. Особливості синтаксичної організації тексту „Євангелія від Луки” у перекладі П.Морачевського // Біблія і культура: Збірник нау­кових статей. Вип.1. / За редакцією А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. С.224-228.
ГаничД.І., ОлійникІ.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Вища школа, 1985. 360с.
ГнатюкВ. Біблїя в українськім перекладї // ЛНВ. Львів, 1901. Річ­ник IV. Т.XV. Розділ „Хронїка і біблїоґрафія”. С.32.
ГорбачО. Мовостиль новітніх перекладів Св. Письма на українську народню мову 19-20 вв. // Наукові записки Українського Вільного Університету. Ч.13. Філософічний факультет: Збірник Мовознавчої Комісії Наукового Конґресу в 1000-ліття Хрищення Руси-України. Мюнхен, 1988. С.29-98.
ГординськийЯ. Кулішеві переклади драм Шекспіра // Записки Науково­го товариства імени Шевченка. Т.CXLVIII: Праці історично-філоло­гічної секції / Під ред. Кирила Студинського. Львів, 1928. С.55-164.
ГринченкоБ. Предисловие // Словарь української мови: В 4-х томах: Зібрала редакція журнала „Кіевская Старина”. Упорядкував, з додатком власного матеріалу, Б.Грінченко. Репринтне видання. Т.1. К.: „Лексикон”, 1996. С.13-37.
ГринченкоБ.П. А.Кулишъ. Біографическій очеркъ. Черниговъ: Типографыя Губернскаго Земства, 1899. 43с.
ГрушкаЄ. Його істинна святиня: П.Куліш про мову // Волинь. 1991. №1. С.142-144.
ГуйванюкН. Варіантність мовних засобів у перекладах сакральних текстів молитов українською мовою // Біблія і культура: Збірник науко­вих статей. Вип.6. / За редакцією А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута, 2004. С.420-429.
ГуйванюкН. Магія молитвеного слова (мовні особливості української духовної поезії) // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Вип.1. / За редакцією А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута, 2000. С.211-215.
ГуцулякТ. Аналітична номінація у системі образних засобів українсь­кої мови (на матеріалі творів О.Кобилянської) // Науковий вісник Чер­нівецького університету. Вип.216-217: Слов’янська філологія. Чер­нівці: Книги XXI, 2004. С.215-218.
ДаценкоЛ., ШендеровськийВ. Рентген був другим! Чому замовчували Івана Пулюя // Русалка Дністрова. 1995. ч.2 (48). С.1, 3.
Дев’юкІ. Хочеться співати ще по-італійськи, по-грецьки, латиною... // Дивослово. 1991. №11. С.12-14.
ДемськийМ. Фраземіка в Євангелії Матвія у перекладі І.Огієнка й І.Хоменка // Іван Огієнко [незабутні імена української науки]. Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 110-річчю від дня народження професора Івана Огієнка: Ч.І. Львів, 1992. С.70-74.
Дзюбишина-МельникН. Мова релігійної преси з погляду загальноліте­ратурних норм // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 13-15 травня 1998 року. Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 1998. С.202-214.
Дзюбишина-МельникН. Стильово-стилістичні орієнтації сучасного конфесійного стилю // Єдиними устами: Бюлетень Інституту богослов­ської термінології та перекладів. Львів, 1998. №2. С.6-12.
Дзюбишина-МельникН. Ще один стиль української літературної мови // Культура слова: Міжвідомчий збірник. К.: Наукова думка, 1994. Вип.45. С.14-20.
ДобосевичУ. Релігійне письменство у формуванні української книжної мови XVI першої половини XVIIст. // Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції. Київ, 5-6 жовтня 2000 року. Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. С.353-361.
ДолжиковаТ. Роль П.Куліша в розширенні функціонально-стильових обріїв української мови // Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. 21c.
ДорошенкоД. Пантелеймон Куліш (Літературні характеристики укра­їнських письменників, IV. №174-176). Київ-Ляйпціґ: Українська накладня, (без року). 207с.
Енциклопедія українознавства / Головний редактор проф. д-р. В.Кубі­йович. Т.3 (Зернове господарство Крушельницький Антін). Львів, 1994. С.805-1200; Т.4 (Крушельницький Місто). Львів, 1994. С.1205-1600; Т.5 (Місто „Перемышлянинъ”). Львів, 1996. С.1605-2000; Т.8 (Сигаревич Тимковські). Львів, 2000. С.2805-3200 [Репринтне відтворення видання 1955 1984років].
Євангеліє на українській мові // Буковина (Чернівці). 1906. №43. С.2-3.
Євангеліє на українській мові // Буковина (Чернівці). 1906. №76. С.2-3.
ЄрмоленкоС.Я., БибикС.П., ТодорО.Г. Короткий тлумачний слов­ник лінгвістичних термінів / За ред. С.Я.Єрмоленко. К.: Либідь, 2001. 224с.
Жанри і стилі в історії української літературної мови / В.В.Німчук, В.М.Русанівський, І.П.Чепіга та ін.; Відп. ред. С.Я.Єрмоленко; АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наукова думка, 1989. 288с.
ЖитецькийП.Г. Нарис літературної історії української мови в XVIIст. // П.Г.Житецький. Вибрані праці: Філологія / Упоряд., вступна стаття і примітки Л.Т.Масенко. К.: Наукова думка, 1987. С.20-138.
ЖулинськийМ. „Пантелеймон Куліш (1819-1897) Із забуття у безсмер­тя” . Київ, 1990. С.43-81.
ЖулинськийМ. „Розуміти внесок і значення людини”: Пантелеймон Куліш і українська культура // Літературна Україна. 1999. 30 груд­ня. С.2.
З історії української лексикології. К.: Наукова думка, 1980. 263с.
ЗадорожнийВ. До проблеми розвитку конфесійного стилю сучасної української літературної мови // Сучасна українська богословська термінологія: від історичних традицій до нових концепцій: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Львів, 13-15 травня 1998 року. Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 1998. С.137-145.
ЗадорожнийВ. Іван Іванович Огієнко мовознавець // Мовознавство. 1990. № 1. С.62-67.
ЗаставнийФ. Іван Пулюй великий патріот України. Львів, 1996. 78с.
ЗахлюпанаН. Іван Огієнко. Життя і діяльність // Іван Огієнко [незабут­ні імена української науки]. Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 110-річчю від дня народження професора Іва­на Огієнка: Ч.ІІ. Львів, 1992. С.81- 88.
ІвановВ. Псалтир і псалми: До 2000-ліття християнства // Мистецтво та освіта. 2000. № 3. С.22-24.
Історія української мови: Лексика і фразеологія / В.О.Винник, В.Й.Горобець, В.Л.Карпова, Л.І.Коломієць, Л.Т.Масенко, В.В.Нім­чук, Л.С.Паламарчук та ін.. К.: Наукова думка, 1983. 743с.
КачканВ. „Я все життя орав та сіяв”(Про етнокультурний пласт Івана Огієнка) // Вітчизна. 1993. № 2. С.140-145.
КебаО. І.І.Огієнко як перекладач Біблії (естетичний аспект) // Духов­на і науково-педагогічна діяльність І.І.Огієнка (1882-1972) в контексті українського національного відродження. Наукові доповіді другої Все­української науково-теоретичної конференції, присвяченої 115-річчю від дня народження І.І.Огієнка (митрополита Іларіона). Кам’янець-Подільський, 1997. С.228-229.
КісТ.Є. Аналітична номіналізація в системі образних засобів давньо­руських текстів // Науковий вісник Чернівецького університету: Збір­ник наукових праць. Вип.93: Слов’янська філологія. Чернівці: Рута, 2000. С.79-87.
КовальчукГ. Виставка видань Біблії у відділі стародруків та рідкісних видань НБУВ // Бібліотечний вісник. 2000. № 4. С.44-45.
КовачО. Камень преткновения // Слово в словаре и дискурсе: Сборник научных статей к 50-летию Харри Вальтера. М.: ООО „Издательство „Элипс”, 2006. С.424-430.
Козирський В., Шендеровський В. Духовний подвиг Пилипа Морачев­ського: До 200-річчя від дня народження // Дзеркало тижня. 2006. №30 (609). 5 серпня. С.12.
КоковськийТ. Переклади Біблії на українську мову // Стяг: Часопис Української Лютеранської Церкви. 2000. 3 (березень).
КоковськийТ. Переклади Біблії на українську мову // Стяг: Часопис Української Лютеранської Церкви. 1999. 11-12 (листопад-грудень).
КомаровМ. П.Морачевський та його переклад Св. Євангелія на укра­їнську мову. Одеса: Друкарня Южно-Русскаго Общества Печатнаго Дhла, 1913. 35 с.
Крылова О.А. Лингвистическая стилистика: В 2 книгах. Книга1. Тео­рия: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 2006. 313с.
КузаА. Роль І.Огієнка у творенні українського релігійного тексту // Іван Огієнко [незабутні імена української науки]. Тези доповідей Все­української наукової конференції, присвяченої 110-річчю від дня наро­дження професора Івана Огієнка: Ч. ІІ. Львів, 1992. С. 107-110.
КулишъА.М. Сочиненія и письма П.А.Кулиша: В 5т. / Подъ редак­ціей И.Каманина. Кіевъ: Типографія Т.Г.Мейнандера, 1908-1910.
КулішП.О.: Матеріяли і розвідки. Ч.І. / Під ред. К.Студинського і Фед.Савченка/ // Збірник філологічної секції Наукового Товариства ім.Шевченка. Т.XXII. Львів: Друкарня Наукового Товариства іме­ни Шевченка, 1929. 72с.
КулішП.О.: Матеріяли і розвідки. Ч.ІІ. / Під ред. К.Студинського // Збірник філологічної секції Наукового Товариства ім.Шевченка. Т.XXII (2). Львів: Друкарня Наукового Товариства імени Шевченка, 1930. 92с.
КурилоОлена.Уваги до сучасної української літературної мови. К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2004. 303с.
КухарськийВ. Біблія творіння, натхненне вищим розумом? // Мандрі­вець. 1995. № 3. С.107-116.
Лексика поетичних творів І.Франка. Львів, 1996. 263с.
Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. 636с.
ЛеськівМ. Взаємозв’язок старослов’янської та української мов у нау­кових дослідженнях І.Огієнка // Іван Огієнко [незабутні імена україн­ської науки]. Тези доповідей Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 110-річчю від дня народження професора Івана Огієнка: Ч.І. Львів, 1992. С.116-118.

84. Лингвистический энциклопедический словарь / Гл.ред. В.Н.Ярцева. М.: Сов.энциклопедия, 1990. 685с.

Лист без коверти яко відповідь Впр. крилошанину Малиновському на реферат Молитовника. Відень, 1871.
ЛопушинськийІ. Мова історичних нарисів митрополита Іларіона (І.Огієнка) „Українська церква” // Християнство й українська мова: Матеріали наукової конференції. Київ, 5-6 жовтня 2000 року. Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. С.144-150.
ЛотоцькийО. П.О.Куліш та М.П.Драгоманов у їх листуванні // Праці Українського Історично-Філологічного Товариства в Празі. Том 2, виданий на пошану Голови Товариства Професора Дмитра Антонови­ча. Прага, 1939. С.46-57.
ЛубенськийВ. Слово Боже звучить українською: Хто і як перекладав Біблію // Буковина. 1994. 2 квітня.
Лук’янчукС. Особливості епітетного слововживання у тексті Біблії (на матеріалі перекладу І.Огієнка) // Вісник Львівського університету: Серія філологічна. Вип.34. Ч.ІІ. 2004. C.298-302.
ЛутковскийЛ.Н. Библейские переводы в контексте истории культуры: Исторические и лингвистические особенности переводов Священного Писания // Язык и культура: Доклад второй международной конферен­ции. К., 1993. С.10-12.
ЛуцькийЮ. У праці й суперечливостях: Роздуми про П.Куліша // Сло­во і час. 1994. №8. С.18-22.
ЛучукІ. Псалтир і українська духовність // Сучасність. 1998. № 10. С.145-148.
ЛучукО. Європейський центр культурництва Пантелеймона Куліша // Лучук Ольга. Діалогічна природа літератури: Перекладознавчі та літе­ратурознавчі нариси. Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2004. С.13-19.
ЛучукО. Куліш і Франко інтерпретатори Шекспіра // Лучук Ольга. Діалогічна природа літератури: Перекладознавчі та літературознавчі нариси. Львів: Видавництво Українського Католицького Університе­ту, 2004. С.80-86.
ЛушпинськаЛ. П. Куліш це велике джерело пізнання української мови: на матеріалах епістолярії письменника // Освітянин. 1996. №4. С.12-23.
МазуркевичО. Пантелеймон Куліш в оцінці Михайла Коцюбинського // Рідна школа 1996. № 9. С.12-14.
МаковейО. Три галицькі граматики (Іван Могильницький, Йосиф Левицький і Йосиф Лозинський). У Львові: Накладом Наукового товариства ім.Шевченка, 1903. 96с.
МалюкМ. Євангеліє у перекладі Пилипа Морачевського // Неопалима купина: Літературно-художній та історичний щомісячний журнал. К.: Вид-во „Генеза”, 1995. № 1-2 (січень-лютий). С.177-219.
МарушкевичА. Суспільно-історичні умови життя та просвітницької діяльності І.Огієнка (Митрополита Іларіона) // Розбудова держави. 1994. № 4. С.54-59.
МацькоЛ. Пантелеймон Куліш в історії української літературної мови // Дивослово. 2000. № 8. С.21-25.
МацюкГ. П.Куліш і розвиток української літературної мови в Галичині // Мовознавство: Тези та повідомлення ІІІ Міжнародного конґресу україністів. Х.: Око, 1996. С.120-124.
МедвідьФ., МедвідьА. Українська мова як духовна основа національного релігійно-церковного життя // Християнство й українсь­ка мова: Матеріали наукової конференції. Київ, 5-6 жовтня 2000 року. Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. С.71-79.