ЛЕКСИКА ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ В ПІВНІЧНОУКРАЇНСЬКИХ ПАМ’ЯТКАХ XVI – XVII СТ.

Краткое описание

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
На правах рукопису
ТИТАРЕНКО Валентина Миколаївна

УДК 811.161.2’373.45-112+81’282

ЛЕКСИКА ІНШОМОВНОГО ПОХОДЖЕННЯ В ПІВНІЧНОУКРАЇНСЬКИХ ПАМ’ЯТКАХ XVIXVIIст.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
в.о. професора МОЙСІЄНКОВ.М.

Житомир 2007 зміст
Вступ....................................................................................................................5
Розділ 1. Відображення мовних контактів у північноукраїнських пам’ятках ХVI XVII ст.10
1.1. Історія досліджень лексики іншомовного походження XVI XVIIст. в українській мові ....10
1.2. Мовна ситуація на північноукраїнських землях у XVI-XVIIcт......26
1.3. Критерії виділення запозичень та методологічні засади дослідження........37
Висновки до першого розділу..45
Розділ 2. Тематичні групи лексики іншомовного походження в північноукраїнських пам’ятках XVI-XVII cт..................................................46
2.1. Лексика на позначення суспільно-економічних відносин .............48
2.1.1.Лексика на позначення відносин у суспільстві ..............................48
2.1.2. Cоціально-економічна лексика ...............................................75
2.1.3. Професійно-виробнича лексика ..............................................89
2.2. Лексика на позначення адміністративно-юридичних відносин ...99
2.2.1. Юридична лексика .......................................................99
2.2.2. Адміністративна лексика .......................................................112
2.2.3. Канцелярська лексика ....................................................117
2.2.4. Військова лексика ..................................................................121
2.3. Лексика на позначення духовного та матеріального світу людини ...........128
2.3.1. Побутова лексика ...................................................................128
2.3.2. Лексика, пов’язана з рахуванням і вимірами ..................158
2.3.3. Лексика, яка характеризує фізичне, психічне та інтелектуальне буття людини ................................................................................164
2.3.4. Лексика на позначення живої та неживої природи .........................172
2.3.5. Церковно-обрядова лексика ..................................................176
Висновки до другого розділу ...183
Висновки .................................................................................................186
Список використаної літератури ...........................................................................191
Список використаних джерел ...218
Список використаних словників ..231
Додаток А. Лексика, яка не ввійшла в основні тематичні групи, та службові слова .................................................................................................................................234
Додаток Б. Відбиття фонологічної синтагматики польської мови в північноукраїнських пам’ятках XVI XVIIст............................................................ 250
Додаток В. Алфавітний покажчик лексики іншомовного походження ...266

Перелік умовних скорочень
Назви мов і діалектів

англ. англійська
ар. арабська
арам. арамейська
гал. галльська
гебр. гебрайська
герм. германські
гр. грецька
гол. голландська
гот. готська
двн. давньоверхньонімецька
дєвр. давньоєврейська
дінд. давньоіндійська
діт. давньоіталійська
дтюрк. давньотюркська
дукр. давньоукраїнська
дшвед. давньошведська
іт. італійська
кипчац. кипчацька
кр.-тат. кримсько-татарська
лат. латинська
лит. литовська
мад. мадярська
молд. молдавська
монг. монгольська
нвн. нововерхньонімецька
нім. німецька
нлат. народнолатинська
нн. нижньонімецька
нперс. новоперська
п. польська
перс. перська
половец. половецька
рум. румунська
свн. середньоверхньонімецька
сгр. середньогрецька
серб. сербська
сканд. скандинавська
слат. середньолатинська
снідерл. середньонідерландська
снн. середньонижньонімецька
спер. середньоперська
стбавар. старобаварська
ствн. староверхньонімецька
стп. старопольська
стп.-лат.старопольсько-латинська
стсл. старослов’янська
стфр. старофранцузька
стч. старочеська
тат. татарська
тур. турецька
тюрк. тюркські
уг. угорська
фр. французька
хорв. хорватська
цсл. церковнослов’янська
ч. чеська
чагат.чагатайська.

ВСТУП
Запозичення один із продуктивних способів розширення словникового складу будь-якої мови. В українському мовознавстві проблема запозичень не є новою, малодослідженою, вивчали її різноаспектно: результати мовних контактів (поява тюркізмів, полонізмів, германізмів, латинізмів, мадяризмів тощо); вплив запозичень у різні мовні періоди; жанрово-стилістичне функціонування запозиченої лексики. Цим питанням присвячено як окремі монографічні, дисертаційні розвідки, статті, так і праці, опосередковано дотичні до проблеми. Однак сьогодні поставлена проблема через свою широту, різносторонність вивчення є актуальною і має практичне та теоретичне значення: потреба в словнику запозиченої лексики, вироблення єдиної методології дослідження запозичених лексем, установлення реального відсотка запозичень в українській мові.
Вивчення запозичених лексем на певній території проводилося чи проводиться лише на сучасному зрізі (К.Дейна Польські елементи в західноукраїнських говорах”, Г.Кьорян Романізми в українських говорах Хустщини”, Г.Аркушин Полонізми в західнополіських говірках” та ін.). Слова іншомовного походження потребують спеціального дослідження ще й тому, що в українській лінгвістиці не створено історичного словника запозичених слів. Хоч походження лексем в українській мові відображено в історичних словниках (Словник староукраїнської мови XIV XVст., Словник української мови XVI XVIIст., Матеріали... Є.Тимченка тощо), але, як зазначають укладачі, встановлення джерела запозичень не є для них основним завданням. Розпорошеність праць, у яких об’єктом виступають запозичення, часто заважає дослідникам однозначно кваліфікувати ту чи ту лексему. Етимологічний словник української мови праця, у якій системно відбито вказівки походження слів, але в них переважно представлена лексика XIX XXст. Відповідно в цей період змінилися шляхи проникнення слів іншомовного походження: посередником стала російська мова, а в XVI XVIIст. була переважно польська. Тому ремарка через російське посередництво” не відповідає дійсності в тому випадку, якщо номен уже засвідчений у пам’ятках до другої половини XVIIст. Водночас усі однокореневі та похідні слова в етимологічному словнику подано в одній статті, а історія появи окремих із них не завжди збігається.
Хронологічні межі дослідження зумовлені тим, що цей період (XVI XVIIст.) виділяють як окремий чи як частину староукраїнської мовної доби багато дослідників, які вивчали питання періодизації української мови (Ю.Шевельов, В.Німчук, В.Русанівський, О.Горбач), і позначений розвитком окремих стилів і жанрів староукраїнської мови, урізноманітненням тих, що існували, зокрема ділового. У цей час контакти українців із народами Європи, передовсім поляками, значно активізуються, а тому в староукраїнську мову потужним струменем вливаються насамперед полонізми, безпосередньо та через посередництво польської слова з інших європейських мов. Не можна однозначно оцінювати роль запозичень XVI XVIIст.: завдяки посередництву польської мови староукраїнська розвивалася в контексті західноєвропейської мовної практики (латинськомовна термінологія, інтернаціоналізми), поряд із цим значна кількість питомих лексем безпідставно витіснялася полонізмами.
Актуальність роботи. Запозичену лексику північноукраїнського ареалу спеціально не досліджували ні в діахронії, ні в синхронії. Протягом останніх десятиліть надруковано низку пам’яток із Полісся, які ще не були об’єктом вивчення, як наслідок у науковий обіг уведено значний новий мовний матеріал. У ґрунтовних студіях лінгвальних особливостей опублікованих північноукраїнських текстів (передмови В.Німчука „Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.”; „Книга Київського підкоморського суду (1584-1644)”, А.Матвієнко „Волинські грамоти XVIст.”, В.Мойсієнка „Акти Житомирського гродського уряду: 1590 рік, 1635 рік” та ін.) увагу приділено різним рівням мовної системи, однак запозичену лексику досліджено лише в загальному контексті (передмова В.Мойсієнка до „Актів Житомирського гродського уряду: 1590 рік, 1635 р.”). Тому вивчення запозичень у конкретний часовий проміжок на чітко локалізованому мовному просторі зараз є важливим і актуальним завданням україністики.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Роботу виконано в межах колективної наукової теми кафедри української мови Житомирського державного університету іменіІванаФранка Синхронічне та діахронічне вивчення північноукраїнського наріччя”.
Мета роботи виявити та проаналізувати лексику іншомовного походження в пам’ятках північноукраїнського ареалу XVI XVIIст., виділити тематичні групи запозичень, простежити особливості їхнього функціонування в цьому регіоні (адаптація, вплив інших мов на північноукраїнський лінгвоконтинуум).
Реалізація мети передбачає розв’язання таких завдань:
1.Виявити апелятивну іншомовну лексику в північноукраїнських пам’ятках XVІ XVII ст.
2.Класифікувати запозичення на лексико-семантичному рівні; виокремити ТГЛ, які найбільше зазнали іншомовного впливу, вказати на причини.
3.З’ясувати вплив інших мов на словниковий склад пам’яток північноукраїнського ареалу XVI XVII ст.
4.Визначити основні функції слів іншомовного походження (позначали нову реалію, розширювали виражальні можливості поліського словника, виконували роль терміна) в північноукраїнських пам’ятках зазначеного періоду.
5.Проаналізувати динамічні процеси в семантичній структурі запозиченої лексики.
6.Простежити еволюцію слів іншомовного походження в північноукраїнському наріччі (на основі опублікованих діалектних матеріалів).
Об’єктом дослідження є тексти ділового стилю північноукраїнського ареалу XVI XVIIст.
Предмет дослідження лексика іншомовного походження вищезазначених пам’яток.
Джерельною базою дисертації слугували опубліковані документи XVI XVIIст. із північноукраїнських територій (акти гродських, підкоморських та земських урядів із Володимира-Волинського, Луцька, Житомира, Овруча, Києва, грамоти, універсали як державного рівня, так і приватні). Оскільки метою дослідження є аналіз конкретного територіально-мовного утворення, то при відборі пам’яток особливого значення надавали встановленню їх точної локалізації. Такими локальними текстами є передовсім справи з актових книг повітових канцелярій земських, гродських, підкоморських судів. Тому подібні писемні документи стали основною джерельною базою дослідження. У дисертації також використано матеріали таких пам’яток, як: Волинські грамоти XVIст.; Литовська метрика. Книга 561. Ревізії українських замків 1545 року; Торгівля на Україні XIV середина XVII століття: Волинь і Наддніпрянщина; Селянський рух на Україні 1569-1647рр. Збірник документів і матеріалів; Василь Загоровський. Духовное завhщание; Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVIIст.; Актова книга Житомирського міського уряду кінця XVIст. (1582-1588 рр.); Акти Житомирського гродського уряду: 1590 рік, 1635 рік; Актова книга Житомирського гродського уряду 1611 року; Книга Київського підкоморського суду (1584-1644); АрхЮЗР та ін. публікації. В окремих випадках використовували матеріали Словника української мови XVI XVIIст., а саме: якщо в досліджуваних нами текстах лексема не зафіксована, але вона зареєстрована в Словнику... походить із північноукраїнської території. Картотека досліджуваних запозичень становить 1715 одиниць.
Ілюстративний матеріал у роботі подано в початковій формі.
Методи дослідження. У дисертації використано різні прийоми описового методу: шляхом спостережень виявлено лексеми іншомовного походження, за допомогою прийомів узагальнення та класифікації вибрані запозичення розподілено за тематичними групами, застосовано також прийом інтерпретації результатів спостереження. Використано прийоми зіставного, порівняльно-історичного методу, а також елементи математичних методів, зокрема методи для підрахунку кількості слів іншомовного походження.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві проаналізовано слова іншомовного походження на основі чітко локалізованих північноукраїнських пам’яток ділового стилю XVI XVIIст. У науковий обіг уведено значний за обсягом фактичний матеріал, який системно раніше не досліджували. Виявлено впливи інших мовних систем, які відігравали найбільшу роль у становленні поліського словника XVI XVIIст. Уточнено шляхи проникнення низки запозичених слів до староукраїнської мови.
Практичне значення результатів роботи полягає в тому, що вони можуть бути використані в лексикографічній практиці, оскільки виявлені запозичення становлять частину запозиченого лексикону української мови XVI XVIIст., матеріал дисертації також може слугувати для написання синтетичних праць із історії української мови та в навчальному процесі (у розробці та викладанні спецкурсів, написанні підручників та посібників із історичної лексикології).
Теоретичне значення роботи полягає в тому, що продемонстрований матеріал, окреслений у часовому і жанровому планах, слугуватиме для виявлення загальних та специфічних тенденцій при запозиченні слів у мові загалом, а також доповнить попередні надбання українського мовознавства в царині історичної лексикології.
Апробація результатів дослідження. Окремі розділи та дисертацію в цілому обговорено на засіданні кафедри української мови Житомирського державного університету імені Івана Франка, на засіданні лабораторії польської мови на східному прикордонні Інституту польської мови Польської академії наук та на засіданні відділу історії української мови Інституту української мови НАН України.
Основні положення та результати дисертації апробовано на Міжнародній конференції Проблеми аналізу тексту”, присвяченій Євгенові Кудрицькому (Житомир, 2003), Діалектологічному семінарі Актуальні проблеми української діалектології” (Львів, 2004), Міжнародній науковій конференції Українська мова в часі і просторі” (Львів, 2004), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 100-річчю від дня народження професора М.А.Жовтобрюха (Черкаси, 2005), на семінарах Міжнародної школи гуманітарних наук Центральної та Східної Європи, сесії Українсько-польські мовні контакти” (Варшава, 2006), Всеукраїнській науковій конференції Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку” (до 100-річчя від дня народження професора С.П.Самійленка) (Запоріжжя, 2006); Всеукраїнській із міжнародною участю науковій конференції на тему: Проблеми педагогічної освіти в полікультурному просторі України” (Житомир, 2007 р.).
Публікації. Різні аспекти дослідження відбито в одинадцяти публікаціях, шість із яких у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

Висновки
1.Проведене дослідження значного за обсягом лексичного матеріалу дало змогу виявити чималу кількість слів іншомовного походження (понад півтори тисячі номенів) в північноукраїнських текстах ділової мови. Окремі слова в науковій літературі не мають однозначного потрактування спадок, статок, шкарадний, шабля, сукня, хуста та ін. їх уважають або полонізмами, або питомими; для низки остаточно не встановлено етимологічне джерело корогва, хвиля, комяга, окша та ін.
2.У лексиконі аналізованих пам’яток наявні запозичені слова як спільнослов’янського періоду (хлебъ, князь, король та ін.), так і пізнішого власне українського (во(и)тъ, бу(р)ми(ст)ръ, ска(р)га та ін.). Виразно помітне зростання кількості іншомовних слів у поліських текстах від початку XVIIст.
3.На лексичній системі пам’яток північноукраїнського ареалу XVI XVIIст. позначився результат контактів староукраїнської мови передовсім із найбільш впливовими на той час мовами: польською, латинською, німецькою, а також чеською, тюркськими, грецькою. Номени з цих мов потрапляли до поліського варіанта тогочасної української літературно-писемної двома шляхами: як безпосередньо, так і опосередковано. Переважно поодинокими виявами представлені запозичені слова з інших мов: угорської, французької, іспанської, англійської, румунської, голландської, литовської, італійської, які проникали переважно через мову-посередника.
4.Тематична класифікація виявлених лексем є різноаспектною. Відзначимо, що слова іншомовного походження представлені майже в усіх тематичних групах лексики, які виділяють при розподілі лексикону української мови загалом. Не виявлено лише лексики з галузі культури, мистецтва, науки. Найбільшу групу становлять запозичені лексеми на позначення суспільно-економічних та адміністративно-правових відносин. У пам’ятках ділового стилю менше виявили слів іншомовного походження з релігійної тематики, також незначною за кількістю є лексика на позначення живої та неживої природи.
5.Найбільше виявлено полонізмів (682). Лексика польського походження домінує не в усіх тематичних групах, хоч є складником кожної. Суттєво поповнилася польськими словами лексика на позначення відносин у суспільстві та лексика, яка характеризує фізичне, психічне та інтелектуальне буття людини. Натомість полонізми малопоширені в канцелярській, церковно-обрядовій, професійно-виробничій, військовій лексиці.
Другу групу за кількістю становлять латинізми (430), які домінують у канцелярській, адміністративній та юридичній лексиці, а також є поширеними в лексиці на позначення відносин у суспільстві. Натомість слова латинського походження є незначними в побутовій, військовій, професійно-виробничій лексиці.
Кількісно поповнили лексикон північноукраїнської мови слова з німецької мови (216), які переважають у військовій, професійно-виробничій та побутовій групах лексики. Запозичення з польської, латинської, німецької мов наявні, хоч і в неоднаковій кількості, в усіх виділених тематичних групах.
Поширеними також є тюркізми (66) та чехізми (44). У незначній кількості зафіксовані номени з інших мов: грецької, італійської, французької, литовської, угорської, голландської, румунської, англійської, іспанської. Більшість таких запозичень потрапляли до староукраїнського лексикону переважно опосередковано. Широким спектром мов представлена побутова лексика.
6.У результаті польсько-українських взаємовпливів у текстах XVI XVIIст. виділили низку слів іншомовного (переважно польського) походження, які нерідко засвоювалися староукраїнською писемною мовою без урахування тенденцій та закономірностей історичного розвитку її фонетичної та морфологічної систем (жо(л)токгоро(н)цый, вонтпити, встре(н)т, вруцити, бялокуроватый та ін.). Виявлено також питомі слова, позначені польським впливом, які потрапляли внаслідок механічного перенесення стандартизованих формул ділового стилю з польської мови (кролεвскои мл˜сти, на свεто Трε(х) Кролε(и), рε(н)ка власна та ін.), незначна кількість у складі польських фразем (святъ дочεсны(и), бити у мε(р)зячцε та ін.). Частина, очевидно, відбивала прояви українсько-польської інтерференції, яка все ж таки була поширена в мікросоціумах (ноцъ, слонина, бялы(и), пεцъ, просятъ, сло(н)цε, вяра тощо). Водночас не можемо з упевненістю сказати, чи наведені ілюстрації характеризували мовлення писаря, чи також відображали мовлення позивачів, скаржників, дарувальників та ін. В українській мові невелика кількість слів зберігає риси, історично властиві польській фонетиці (міць, праця, простирадло та ін.).
7.Запозичувалися слова не тільки на позначення реалій, назв яких не було в північноукраїнських текстах, а й до вже наявних у мові лексем, у результаті чого розвивалася синонімія. Синонімічні ряди утворювались як унаслідок запозичень із різних мов (акторъ, поводъ, сторона поводова та ін.), так і з однієї (е(к)стра(к)тъ, видиму(с); контроверсия, контрадикция та ін.). Подекуди засвідчуємо запозичені слова, яким були питомі відповідники (лε(и)ци во(ж)ки; ко(н)курε(н)ция пεта; єдваб шо(л)къ; быдло добиток та ін.). У появі варіативностей найменувань на одне позначуване відбилася тогочасна мовна ситуація, в результаті якої синонімічні назви потрапляли з різних мов. Також слід ураховувати те, що в цей період відбувалося становлення староукраїнської літературно-писемної мови, а тому прогалини заповнювалися з чужих мов. Процес запозичення слів із мов, у яких конкретні назви вже були утворені, напевно, є закономірним, тому що властивий і іншим мовам (у чеську мову в окремі періоди проникали германізми; польська мова в період становлення активно запозичувала слова з чеської, німецької мов, а в XIV XVст. був значний український мовний вплив на польську).
8.Лексика іншомовного походження в староукраїнській мові з’являлася з різних причин. Частина потрапила в північноукраїнський варіант писемної мови одночасно з позначуваною реалією. Таким шляхом активно поповнювалася лексика побутова, військова, професійно-виробнича, релігійна, частково лексика на позначення живої і неживої природи (браслεтъ, пистолεтъ, кминъ, кεлихъ, капитула та ін.). Низка запозичень виконувала роль термінів, оскільки питомий відповідник був багатозначним, унаслідок чого номенклатура багатьох ділянок поповнилася інтернаціоналізмами (ко(н)ституция, копия, статутъ, арε(н)да, апеляция та ін.). У текстах виявлено також непоодинокі випадки паралельного використання питомих та запозичених слів (уживання польських форм числівників, займенників, прислівників: чтεри, єдинасты(и), тε(н), тεразъ та ін.). Унаслідок таких процесів розширювалися синонімічні ряди, відбувалося усталення термінології багатьох галузей, водночас низка запозичень, передовсім із польської мови, витісняла питомі відповідники (мочь, сабля та ін.).
9.Відображено в текстах соціальну диференціацію мови у використанні слів іншомовного походження. Деякі запозичення стосувалися лише мікросвіту заможної людини, а питомі простолюдина (ма(л)жо(н)ка жо(н)ка; будынокъ халупа та ін.).
10.Із усіх мов найпотужніший вплив польської: він позначився в усіх лексико-тематичних групах, почав відображатися на фонетиці та морфології староукраїнської літературно-писемної мови. Взаємодія польської та української мов відбувалася безпосередньо в усній або писемній формах, тоді як лексика з інших мов могла проникати як прямо, так і через посередництво польської. Для більшості слів точний шлях установити важко. Низка слів могла потрапляти в українську мову не за один раз і кількома шляхами.
11.Лексика іншомовного походження в текстах північноукраїнських пам’яток досліджуваного періоду посідає помітне місце. Функціонування цієї лексики сприяло появі нових лексем, а водночас і розширенню словотворчих засобів та можливостей української мови. Під іншомовним впливом відбувалася активізація спільнослов’янських лексем, морфологічних та словотворчих засобів.
12.Не всі виявлені слова іншомовного походження активно функціонували в староукраїнській літературно-писемній мові. Окремі лексеми були поширеними лише в діловому стилі й не виходили за його межі (автентикъ, пленипотентъ, персоналитеръ, шкрутениумъ та ін.). Поодинока фіксація запозичених слів у текстах (дуфаматоръ, евенковатъ та ін.), очевидно, свідчить про їх епізодичність, оказіональність у північноукраїнських пам’ятках XVI XVIIст. Крім того, деякі слова поширювалися в текстах із чужомовних зразків, особливо в стандартизованих частинах, формулах (валъны(и) сε(и)мъ, внивеч оборочати, обицати и шлюбовати, всимъ вобецъ и кождому зособна).
Напевно, значно менше запозичених одиниць були властиві тогочасному діалектному мовленню. Не стали набутком північноукраїнського лексикону запозичення шафова(н)ε, спижа, лεкгуминъ, вомиты, εвε(н)ковати та ін. Натомість окремі належать до невід’ємної частини поліського словника досліджуваного періоду (прεстира(д)ло, кошуля, фура/хура, клумакъ, шлея та ін.), хоч важко однозначно стверджувати, що такі лексеми функціонували безперервно з XVI XVIIст. Деякі могли активізуватися в пізніші століття, адже заселення поляків на цій території проходило активно у XVIIIст. Частина проаналізованих лексем зазнала семантичних змін: звуження, розширення та переінтеграції семантики (бы(д)ло, шати, швакгеръ та ін.).
13.Слова іншомовного походження, адаптувавшись до системи мови-реципієнта, піддаються тим самим законам, що й питома лексика: вступають в синонімічні зв’язки (худоба бидло), утворюють словотвірні ланцюги (міць міцний міцніти), переходять до пасивного розряду (жупанъ, кан(с)лεръ, во(и)тъ та ін.), зазнають змін у семантичній структурі (панство, фурія, комендор, міщанин, резиденція) та ін.
14.Еволюція слів іншомовного походження була різною: низка лексем активно функціонує в сучасній українській мові, утворивши похідні (міць, праця, обіцяти, автор, шкода, ґвалт тощо), частина вживається лише в діалектах, іноді зазнавши семантичних змін (єдваб, катанка, чамара, шлюбувати та ін.). Деякі лексичні одиниці були активізовані та вторинно запозичені в сучасній українській мові (пан, елект, електорат тощо).
Отже, впливи чужих мов в північноукраїнських пам’ятках виявилися значними. Наповненість староукраїнської писемної мови лексикою іншомовного походження, як показує досліджуваний матеріал, стала наслідком адміністративно-територіального устрою та мовної ситуації в XVI XVIIст. Закоріненість запозичень у тогочасному писемному вжитку та живому мовленні поліщуків, вочевидь, була різною. Численні виявлені іншомовні номени, єдиний раз потрапивши до актової книги, так і не були ніколи активовані в поліському словнику.

Список використаної літератури
1. Акуленко В. В. Німецький вплив на розвиток української мови: проблеми методології // Мовознавство. 1997. №1. С.12-18.
2. Андерш Й. Ф. До питання про чесько-українські мовні зв’язки найдавнішої доби // Слово і труд. К.: Наукова думка, 1976. С.59-66.
3. Анічэнка У. В. Паланізмы ў беларускай і ўкраінскай пісьменнасці XVI XVIIстст. // Анычэнка У. В. Беларуска ўкраінскія пісьмова-моўныя сувязи. Мінск, 1969. 293с.
4. Аркушин Г. Полонізми в західнополіських говірках // Studia nad polszczyzną kresową. T.IX. Warszawa, 1999. S.257-303.
5. Аркушин Г. Іменний словотвір західнополіського говору. Луцьк: Редакційно-видавничий відділ Вежа” Волинського державного університету імені Лесі Українки, 2004. 764с.
6. Асланов А. М. О морфологической интерференции диалектов неродственных языков (на материале языков Азербайжана) // Проблемы двуязычия и многоязычия. М.: Наука, 1972. С.274-282.
7. Баскаков Н. А. Двуязычие и проблема взаимопроникновения различных уровней при взаимодействии языков (на материале тюркских языков) // Проблемы двуязычия и многоязычия. М.: Наука, 1972. С.74-82.
8. Баскаков Н. А. Тюркская лексика в Слове о полку Игореве”. М.: Наука, 1985. 206с.
9. Білодід І.К., Їжакевич Г.П., Франко З.Т. Взаємозв’язки між українськими та іншими слов’янськими мовами XVI поч. XVIII ст. // Зв’язки української мови з російською та іншими слов’янськими мовами в XVI XIX ст.: Зб. присвячується Міжнародному з’їзду славістів. К.: Радянська школа, 1962. C. 3-23.
10. Білоусенко П. І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). К.: КДПІ, 1993. 215с.
11. Білоусенко П.І., Німчук В.В.Нариси з історії українського словотвору (суфікс -иця). Запоріжжя-Київ, 2002. 205с.
12. Бодуен де Куртене И. А. О смешанном характере всех языков // Избранные труды по общему языкознанию. Т.1. М., 1963. С.323-373.
13. Булаховський Л. А. Питання походження української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1956. 220с.
14. Булаховський Л.А. Список иноязычных слов заимствованых в допетровское время // Исторические коментарии к русскому литературному языку. Харьков К., 1936. С.35-56.
15. Булыка А. М. Лексічныя запазычанні ў беларускай мове XIV XVIIIст.ст. Мінск: Навука і тэхніка, 1980. 255с.
16. Булыка А. М., Казачэнка Т. М. Лексіка іншамоўнага походжання ў старабеларускай літаратурна-пісьмовай мове ранняга перыяду // Słowianie wschodni. Miedzy językiem a kulturą. Pod red. Anny Bolek, Adama Fałowskiego, Bożeny Zinkiewich-Tomanek. Krakόw. 1997. S.123-127.
17. Бурячок А. А. Про формування спільного фонду соціально-політичної лексики східнослов’янських мов: Назви відносин між державами. К.: Наукова думка, 1983. 248с.
18. Вайнрайх У. Языковые контакты. К.: Вища школа, 1979. 246с.
19. Верещагин Е. М. Психолингвистическая проблематика теории языковых контактов. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969. 160с.
20. Вінценз А. До проблеми українсько-польських мовних контактів // Мовознавство. 1991. № 5. С.37-41.
21. Волохов Ю. К. Деякі особливості лексико-семантичного освоєння словникових запозичень (на матеріалі англійської мови) // Мовознавство. 1974. №1. С.81-83.
22. Вовк Хведір. Студії з української етнографії та антропології. К.: Мистецтво”, 1995. 336с.
23. Волощак М. Неправильно-правильно. Довідник з українського слововживання: За матеріалами засобів масової інформації. К.: Просвіта, 2003. 160c.

24. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За редакцією О.С.Мельничука. К.: Наукова думка, 1966. 595с.
25. Гавранек Б. К проблематике смешения языков // Зарубежная лингвистика. III. Пер. с англ., нем., фр. Общая ред. В.Ю.Розенцвейга, В.А.Звегинцева, Б.Ю.Городецкого. М.: Прогрес”, 1999. С.56-73.
26. Гавранек Б. К проблеме смешения языков // Новое в лингвистике. Вып.VI М., 1972. 53-65с.
27. Гак В. Г. Сопоставительная лексикология. М.: Международные отношения, 1977. 263с.
28. Гаркавець А. Н. Тюркские языки на Украине. К.: Наукова думка, 1988. 176с.
29. Гаркавець О. М. Українсько-тюркські мовні контакти / Енциклопедія Українська мова”. К.: Видавництво Українська енциклопедія” ім. М.П.Бажана, 2004. С.747-748.
30. Генсьорський А. І. Південноруські і польські лексичні взаємозв’язки в XIIIcт. // Дослідження і матеріали з українськолї мови. Т. IV. 1961. С.15-25.
31. Геращенко О. М. Становлення формуляра українських гетьманських універсалів. Впливи польські // Slavia Orientalis. 1996. Roczn. 34. № 2. S.237-248.
32. Гонтарук Л. Характер запозичень із польської мови в українську XVI першої половини XVIIст. // Проблеми слов’янознавства. 2004. Вип. 54. С.78-103.
33. Горбач О. Засади періодизації історії української літературної мови й етапи її розвитку: Резюме доповіді на МАУ-2. Львів, 1993 // Горбач О. Зібрані статті. Мюнхен, 1993. Т. 3: Історія української мови. С. 42-52.
34. Горбач О. Німецькі позичені слова в українській мові // Наука і культура між слов’янським і німецьким світом: Мат. міжнародної конференції. К., 1995. С.1-23.
35. Горбачевскій Н. Предисловіе / Горбачевский Н. И. Словарь древняго актоваго языка сhверо-западнаго края и царства польскаго / Herausgegeben und eingeleitet von O.Horbatsch. München, 1992. C.I-XIX.
36. Горецький П. Й. Історія української лексикографії. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. C.242.
37. Горнунг Б. В. К вопросу о типах и формах взаимодействия языков // Доклады и сообщения Института языкознания АН СССР. М., 1952. №2. С.3-8.
38. Горобець В. Й. Розвиток термінології права в українській літературній мові XIV-XVIIIст. // Мовознавство. 1984. № 3. С.57-64.
39. Гримашевич Г. І. Номінація одягу та взуття в середньополіському діалекті / Автореф. канд. филол. наук: 10.02.01. Київ, 2003. 24с.
40. Гринчишин Д. Г. Лексичні запозичення з тюркських мов // Українська історична та діалектна лексика. К, 1995. Вип. 2. С.89-104.
41. Гринчишин Д. Г. Тюркські лексичні запозичення в пам’ятках мови XIV-XVIIст. // Лексика української мови в її зв’язках з сусідніми слов’янськими і неслов’янськими мовами. Тези доповідей. Ужгород, 1982. С.7-9.
42. Гринчишин Д. І. Із спостережень над адміністративно-юридичною лексикою в українських грамотах XIV-XVст. // Дослідження і матеріали з української мови. Т.V. К., 1962. С.31-52.
43. Гринчишин Д. Слова з літерою ґ в українських пам’ятках XIV XVIIIстоліть // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди 70-річчя. Т.1. К.-Львів, 2004. С.95-118.
44. Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. К.: Наукова думка, 1980. 269с.
45. Гриценко С. До проблеми латиномовних запозичень у мові українських пам’яток XVIIст. // Українська та діалектна лексика. Львів, 1996. Вип. 3. С.166-173.
46. Гриценко С. Структурні типи латинських запозичень у мові українських пам’яток кінця XVI XVIIст. // Український діалектологічний збірник. К.: Видавництво Довіра”, 1997. С.242-249.
47. Гриценко С. П. Лексичний вплив як чинник динаміки структури мови-реципієнта (на матеріалі латинських запозичень українських пам’яток к. XVI-XVIIст.) / Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1999. 290с.
48. Грищенко С. Д., Мойсієнко В. М. Мелені. Історико-лінгвістичний нарис. Житомир, 1998. С.64.
49. Грімстед Кеннеді. Руська серія Коронної метрики // Руська (Волинська) метрика. К., 2002. С.29-139.
50. Грушевський М. Історія України-Руси. В 11-ти тт., 12-ти кн. К.: Наукова думка, 1994 1998.
51. Гумецкая Л. Л. Заметки об украинско-западнославянских лексических связях древнего периода // Проблемы истории и диалектологии славянских языков. М., 1971. С.113-118.
52. Гумецька Л. Л. З історичної лексикології української мови // Мовознавство. 1981. - №1. С.38-44.
53. Гумецька Л. Л. К истории украинско-польских языковых связей // Исследования по польскому языку. Сборник статей / Отв. ред. З.Н.Стрекалова. М.: Наука, 1969. С.219-228.
54. Гумецька Л. Л. Морфематичні субституції в найдавніших українських запозиченнях з польської мови // Питання слов’янського мовознавства. Львів, 1963. С.52-56.
55. Гумецька Л. Л. Способи адаптації запозиченої лексики в староукраїнській мові // Мовознавство. 1976. №4. С.71-74.
56. Гумецька Л. Л. Чи впливала старочеська мова на мову українських грамот XIVXV ст.? (Праці проф. Й.Мацурека про зв’язок староукраїнських документів) // Мовознавство. 1967. № 4. С.92-95.
57. Гумецька Л. Л. З історичної стилістики української мови // Слово і труд. К.: Наукова думка, 1976. С.88-92.
58. Гумецька Л. Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV XVст. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298с.
59. Гумецька Л. Л. Фонетичні субституції в староукраїнських запозиченнях з польської мови // Дослідження і матеріали з української мови. Т.5. К., 1962. С.53-62.
60. Дейвіс Норман. Європа. К.: Основи, 2001. 1463с.
61. Демьянов В. Г. Фонетико-морфологическая адаптация иноязычной лексики в русском языке XVIIвека. М.: Наука, 1990. 150с.
62. Дзендзелівський Й. Іван Вагилевич перший дослідник іншомовних запозичень в українській мові // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди 70-річчя. Т.1. К.-Львів, 2004. С.142-172.
63. Дзендзелівський Й. О. Українсько-західнослов’янські паралелі. К.: Наукова думка, 1969 С.211.
64. Дидик-Меуш Г. М. Медична номенклатура в пам’ятках української мови XVI XVIIст. / Автореф. канд. филол. наук: 10.02.01. Львів, 2001. 19с.
65. Добродомов И. Г. Заимствование // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. 2-е изд. М.: Большая Российская энциклопедия, 1988. 158-159с.: ил.
66. Дорошенко Л. І. Лексика східнополіських говірок у загальноукраїнській та східнослов’янській перспективах / Говірки чорнобильської зони: Системний опис / П.Ю.Гриценко, Г.В.Воронич, Л.І.Дорошенко та ін. К.: Довіра, 1999. С.177-259.
67. Єдлінська У. Я. Значення слова і контекст у Словнику староукраїнської мови XIV XVст. // Мовознавство. 1968. №1. С.29-35.
68. Житецький П.Г. Вибрані праці. Філологія. К.: Наукова думка, 1987. 328с.
69. Жлуктенко Ю.А. Лингвистические аспекты двуязычия. К.: Вища школа”, 1974. 176с.
70. Жлуктенко