СОЦІАЛЬНО ЗУМОВЛЕНІ ІННОВАЦІЇ В ОНОМАСТИКОНІ ЗАКАРПАТТЯ КІН.ХХ-ПОЧ.ХХІ СТ.

Краткое описание

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

РОМАНЮК Марія Іванівна

УДК 811.161.2’373.2 (043.3)

СОЦІАЛЬНО ЗУМОВЛЕНІ ІННОВАЦІЇ В ОНОМАСТИКОНІ ЗАКАРПАТТЯ КІН.ХХ-ПОЧ.ХХІ СТ.

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового
ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук,
професор Белей Л.О.

Ужгород-2005

ЗМІСТ

Список умовних скорочень . 5

Вступ 7

Розділ 1. Сутність взаємовпливів онома і суспільства: питання теорії

1.1. Стан вивчення проблеми впливу суспільства на національний онімікон в українській та слов’янській ономастиці . 12

1.2. Специфіка соціально вмотивованих інновацій у різних субсистемах закарпатоукраїнського ономастикону кінця ХХ ст. .. 28

1.3. Мода як соціальний чинник змін у сфері закар-патоукраїнського ономастикону кін. ХХ- поч. ХХІ ст. . 40

1.4. Законодавство України як фактор соціально вмотивованих змін в ономастиконі Закарпаття кін. 90-х рр. ХХ ст. ... 54

Розділ 2. Соціально зумовлені інновації в закарпатоукраїнській антропогенній онімії

2.1. Вплив економічних реформ на закарпатоукраїнську ергонімію кін. ХХ ст. .. 68
2.2. Специфіка соціально зумовлених інновацій у джерельній базі закарпатоукраїнської ергонімії на переломі тисячоліть .. 87
2.3. Соціально-технологічна природа новітньої закарпатоукраїнської віртуальної онімії . 95

Розділ 3. Соціально зумовлена трансформація закарпатоукраїнської неантропогенної онімії

3.1. Соціально зумовлені інновації у сфері закарпатоукраїнської антропонімії кін.ХХ-ХХІ ст. . 107
3.1.1. Особові імена українців Закарпаття під впливом соціальних чинників кін.ХХ-поч.ХХІ ст. 108
3.1.2. Вплив соціальних чинників на систему прізвищ українців Закарпатської області . 125
3.1.3. Новітні закарпатоукраїнські прізвиська під впливом соціальних чинників кін.ХХ-поч.ХХІ ст. . 129

3.2. Закарпатоукраїнська урбонімія крізь призму соціальних перетворень кін.ХХ-поч.ХХІ ст. ... 133

3.3. Соціально вмотивовані інновації у сфері закарпатоукраїнської топонімії кін.ХХ-поч.ХХІ ст. . 151

3.4. Закарпатоукраїнська зоонімія у призмі соціально-політичних змін новітньої доби 162
3.5. Соціально-політична зумовленість регіональної специфіки новітньої закарпатоукраїнської етнонімії . 167

Висновки .. 174

Список використаної літератури 181

Додаток І. Законодавчі акти, що врегульовують творення та функціонування власних назв на території України . 201

Додаток П. Індекс закарпатоукраїнських онімів .. 211

ВСТУП
Здобуття незалежності та зумовлені цією видатною подією суспільно-політична демократизація, економічна лібералізація життя в Україні кінця ХХ початку ХХІ ст. справили, окрім іншого, вельми помітний вплив і на лексику сучасної української мови, зокрема на склад новітнього українського ономастикону. Українські ономасти завжди говорили про важливість впливу соціальних чинників на склад, структуру та особливості функціонування національного ономастикону. Так, наприклад, ці проблеми на антропонімійному матеріалі порушують М.Л.Худаш, П.П.Чучка, Л.О.Белей, Р.Й.Керста, на топонімному — Ю.О.Карпенко, В.В.Лобода, Є.С.Отін, К.Й.Галас, О.В.Горпинич, В.П.Шульгач, І.М.Желєзняк, О.П.Карпенко, В.В.Лучик, на зоонімному — М.І.Сюсько, на ергонімному — О.О.Белей, Н.В.Кутуза, С.О.Шестакова та ін. Однак у сучасному українському мовознавстві відсутні дослідження, які комплексно та системно вивчали б соціально зумовлені інновації на всьому українському онімійному просторі, що дозволило б детальніше окреслити не лише склад, структурно-семантичні та функціональні параметри ономастикону певного історичного періоду, а й виявити екстралінгвальні джерела його розвитку, зокрема адекватно оцінити роль соціальних чинників.
Свої переваги, на наше переконання, має вивчення соціально зумовленої трансформації ономастикону певного регіону, адже це дає змогу не лише повніше, вичерпніше описати всі соціально зумовлені оніми-неологізми, а й виявити регіональну специфіку впливу соціальних чинників на склад, структуру та функції місцевого ономастикону. З огляду на сказане, на нашу думку, вивчення соціально вмотивовних інновацій в закарпатоукраїн­ському ономастиконі кін. ХХ — поч. ХХІ ст. належить до актуальних завдань української мовознавчої науки.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження репрезентує один із напрямків наукових досліджень кафедри української мови Ужгородського національного університету й узгоджується з комплексною темою Історія української літературної мови та мовознавства на Закарпатті в загальноукраїнському контексті”.
Об’єктом дослідження є сучасний закарпатоукраїнський ономастикон.
Предмет дослідження соціально зумовлені інновації у сфері закарпатоукраїнського ономастикону кін. ХХ — поч. ХХІ ст.
Мета дисертації — вивчення кількісних параметрів та якісних особливостей соціально вмотивованих інновацій у сфері закарпатоукраїнського ономастикону кін. ХХ поч. ХХІ ст.
Реалізація окресленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
1. Зібрати та систематизувати закарпатоукраїнські оніми-неологізми кін. ХХ поч.ХХІ ст.
2. З’ясувати характер впливу церкви, моди, традицій та законодавства на зміни у сфері закарпатоукраїнської онімії.
3. Простежити специфіку впливу соціальних чинників на різні субсистеми закарпатоукраїнського ономастикону кін. ХХ поч. ХХІ ст.
4. Окреслити джерельну базу соціально зумовлених закарпатоукраїнських онімів-неологізмів.
5. Проаналізувати основні принципи номінації у сфері сучасного українського ономастикону Закарпаття.
6. Розробити конкретні пропозиції, спрямовані на підвищення мовної культури новітніх українських власних назв.
Матеріалом нашого дослідження обрано Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України” Закарпатського обласного управління статистики, метричні книги Закарпатського обласного відділу рагс, Мукачівської греко-католицької єпархії, теле­фонні довідники Закарпатської області (1999-2002рр.), а також закарпатська періодика 1995-2004 рр. Матеріалом дослі­дження слугували також результати опитування та анкетування українців Закарпаття щодо поширення, мотивів номінації та особливостей функціонування онімів-неологізмів.
Джерельною базою дослідження послужила укладена нами картотека закарпатоукраїнських онімів-неологізмів, яка нараховує близько 5,7 тис. одиниць.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській ономастиці здійснено комплексний аналіз соціально вмотивованих інновацій в українському ономастиконі одного з регіо­нів України. У науковий обіг уведено і проаналізовано новий оні­мій­ний матеріал, ідентифіковано конкретні релевантні соці­аль­ні чинники, що спроможні суттєво вплинути на якісний та кіль­кіс­ний склад ономастикону, а також запропоновано окремі реко­мен­дації щодо стандартизації українських онімів-неологізмів.
Методика дослідження. Розгляд матеріалу здійснюється з по­зиції системного підходу. Основним методом дослідження є опи­совий, бо лише за допомогою цілісного опису соціально зумов­лених інновацій у сфері новітнього закарпатоукраїнського ономастикону можна збагнути специфіку впливу суспільних чинників на склад, структуру та функції онімів-неологізмів. Окрім описового методу, ми використовували прийоми соціолін­гвістичного методу (опитування, анкетування, інтерв’ю), а також вдавалися до використання прийомів математичного методу.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що в ній проаналізовано сутність взаємодії онома і суспільства, а також показано системний характер впливу соціальних чинників та їх специфіку на квантитативні та квалітативні параметри національного ономастикону. Це дозволить краще зрозуміти не лише структуру сучасного українського онімійного простору, а й повніше окреслити екстралінгвальні причини, що спричиняють його еволюцію.
Практичне значення дослідження. Результати кваліфікаційної роботи можуть бути використані при створенні узагальнюючих праць з української та загальної ономастики, соціолінгвістики, української стилістики та посібників з культури української мови. Зібраний онімійний матеріал може бути використаний при укладанні сучасних українських ономастиконів. Запропоновані практичні рекомендації щодо особливостей творення та функціонування українських онімів-неологізмів можуть стати в пригоді працівникам органів державної статистики та рагсу, а також при законодавчому врегулюванні окремих аспектів фукціонування власних назв. Матеріали дисертації можуть використовуватися при підготовці та читанні нормативних курсів Сучасна українська мова. Лексикологія”, а також низки спецкурсів та спецсемінарів.
Апробація дисертації. Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедр української мови Ужгородського національного університету (2004, 2005), історії та культури української мови Чернівецького національного університету ім. Ю.Федьковича та оприлюднено на всеукраїнських конференціях (Тернопіль, 2003; Ужгород, 2004; Харків, 2004), а також на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу УжНУ (2004 р.).
Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів (Сутність взаємовпливів онома і суспільства: питання теорії”, Соціально зумовлені інновації в закарпатоукраїнській антропогенній онімії”, Соціально вмотивовані трансформації у сфері закарпатоукраїнської неантропогенної онімії”), висновків, списків умовних скорочень та використаної літератури, а також індексу аналізованих закарпатоукраїнських онімів. Повний обсяг дисертації 247 с., із них 180 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У результаті проведеного дослідження ми дійшли таких висновків:
1. Лібералізація суспільно-політичного життя, деідеологізація культурної сфери, надання широкої культурної автономії національним меншинам України, офіційна легалізація приватної власності та законодавче визнання багатоукладності української економіки — ось головні суспільно-політичні чинники, які безпосередньо спричинилися до активних та глибинних змін у сфері новітнього українського ономастикону.
2. Наше дослідження показало, що соціально-політичні та економічно-техногенні чинники впродовж 90-х рр. ХХ ст. по-різному впливали на різні субсистеми закарпатоукраїнського ономастикону. Ергоніми, фірмоніми та віртуальні оніми під вливом відомих соціальних чинників засвідчили активне кількісне зростання, ставши найактивнішими або екстенсивними зонами сучасного закарпатоукраїнського ономастикону. Так, лише протягом 2000-2003 рр. кількість закарпатоукраїнських ергонімів щороку зростала на 20-25%. Окремо треба сказати про віртуальні оніми, які в закарпатоукраїнському ономастиконі з’явилися лише в середині 90-х рр. ХХ ст., а станом на 1 січня 2004 р., за даними одного з найбільних інтернетпровайдерів Закарпаття ТзОВ Транском, тільки логінонімів було офіційно зареєстровано більше 3 тисяч. Таке ж вражаюче кількісне зростання протягом кін. ХХ — поч. ХХІ ст. виявила низка розрядів ергонімів власні назви культурно-освітніх об’єднань представників національних меншин України, власні назви доброчинних товариств тощо.
Субсистеми закарпатоукраїнських антропонімів, топонімів в умовах соціально-політичної трансформації українського суспільства кін. ХХ — поч. ХХІ ст. виявили інтенсивну модель розвитку. Суть інтенсивної моделі розвитку названих субсистем закарпатоукраїнського ономастикону полягає не в кількісному їх збільшенні, а (за умови дотримання стабільності кількісних параметрів) в суттєвій зміні, оновленні складу закарпатоукраїнських антропонімікону та топонімікону завдяки помітному розширеню як їх джерельної бази, так і мотивів та критеріїв номінації.
3. Демократизація та децентралізація суспільного буття в Україні досліджуваного періоду слугувала добрим підгрунтям для актуалізації модних тенденцій у сфері закарпатоукраїнського ономастикону. Вплив моди помітний практично у всіх розрядах онімної лексики. Ми виявили, що визначальними модними тенденціями у сфері закарпатоукраїнської онімії досліджуваного періоду треба кваліфікувати вестернізацію та коренізацію. У більшості випадків онімна мода впливає на кількісний склад певних онімних розрядів, проте нами відзначено випадки (у сфері закарпатоукраїнської антропонімії), коли мода зумовлює зміни якісного характеру стимулює збільшення частоти вживання двочлених антропонімійних моделей та суттєве зниження тричленних антропонімійних моделей, а також імен по батькові. Так, якщо в 1991 р. у містах Ужгороді та Мукачеві не було офіційно зареєстровано жодного подвійного імені, то в 2002 р. мешканці найбільших міст Закарпаття зареєстрували 21 подвійне ім’я. У метриках греко-католицьких церков Ужгорода протягом 2003 р. зареєстровано 43 подвійних імені.
4. Соціальним чииником, який покликаний, окрім іншого, мінімізувати стихійний характер ономастичної моди, виступає українське законодавство, що врегульовує різні аспекти функціонування власних назв в Україні. Протягом досліджуваного періоду було ухвалено більше десяти законодавчих актів та відомчих інструкцій, які покликані врегульовувати як проблеми загальномовного характеру, так і питання, пов’язані з творенням та функціонуванням власних назв. Сучасним українським законодавством у сфері мовного будівництва найслабше врегульовано творення та функціонування віртуальних онімів. Прикметною рисою мовно-ономастичного законодавства незалежної України є його демократичність та чітка орієнтація на європейські стандарти. Проте у повсякденній мовній практиці ухвалені законодавчі акти, які нами аналізовано, часто ігноруються, що негативно впливає як на реалізацію статусу української мови як державної, так і на рівень культури української літературної мови.
5. Упродовж 90-х рр. ХХ ст. соціальні фактори зумовили суттєву зміну набору мотивів номінації у сфері закарпатоукраїнської онімії. Демократизація та деполітизація культурного та суспільного життя в Україні демократизувала також процес вибору мотиву присвоєння власної назви. У реєстрі мотиваційних ознак, поширених серед сучасних онімів Закарпаття, представлено як традиційні для радянської онімії мотиви номінації (місце розташування, на честь видатних діячів, на честь рідних (батька, матері, дідуся, бабусі), сфера діяльності підприємства, а також ідеологічно мотивовані оніми), так і мотиваційні інновації (на честь святого, реклама, асоціативні зв’язки, належність підприємства тощо). Прикметно, що наповнення або тлумачення, наприклад, ідеологічно мотивованих онімів антропонімів, топонімів, урбонімів, ергонімів — за роки незалежності України суттєво змінилося. Важливою інновацією у сфері принципів номінації закарпатоукраїнської онімії треба вважати вплив західних традицій, який є особливо відчутним у найзахіднішій та наймолодшій області України.
6. Соціально зумовленою інновацією у сфері джерельної бази закарпатоукраїнського ономастикону кін. ХХ ст. є надзвичайно широке, часто нічим не обмежене її розширення. Прикметно, що розширення джерельної бази сучасної онімії Закарпаття може відбуватися і завдяки невербальним, або нелексичним засобам, тобто лише з допомогою цифр чи інших математичних символів. Напр.: СП 555”, ПП 1+3” тощо.
На жаль, понад 10% онімів-неологізмів, що постали в закарпатоукраїнському ономастиконі кін. ХХ — поч. ХХІ ст. внаслідок впливу соціальних чинників, не відповідають фономорфемній структурі української літературної мови та чинному українському законодавству у сфері мовного будівництва. Особливо критичний стан з дотриманням норм Українського правопису” та чинного законодавства України спостерігається серед сучасних закарпатоукраїнських фірмонімів, структура більше 30% яких суперечить вимогам, що ставляться до сучасної української власної назви. Усі ж сучасні закарпатоукраїнські віртуальні оніми ніяк не вписуються в українське законодавство у сфері мовного будівництва.
Як серед власних назв, так і серед апелятивів, що складають джерельну базу онімів-неологізмів, більше 65% чужомовних утворень, структура яких часто належно не адаптована до фономорфемної будови сучасної української літературної мови. Таке широке залучення до джерельної бази сучасного закарпатського ономастикону чужомовних лексем дає всі підстави кваліфікувати його або як один із проявів глобалізації власної назви, або ж як наслідок некритичного засвоєння західної маскультури, своєрідну реакцію на десятиліття тоталітаризму та ізоляціонізму. Некритичне, легковажне залучення чужомовних лексем (германських, романських, російських) до джерельної бази сучасної української ергонімії вкрай негативно позначається на культурі української власної назви. Тому негативні аспекти модного осучаснення ономастикону українців мають дістати адекватну оцінку в українському суспільстві.
7. Трансформаційні соціально вмотивовані процеси у сфері закарпатоукраїнської топонімії відзначаються певною регіональною своєрідністю. Так, наприклад, у порівнянні із Закарпаттям, трансформація урбонімії в сусідній Галичині завершилася протягом перших років незалежності України, а в Закарпатській області вона триває досі. З іншого боку, наші спостереження виявили, що активність трансформаційних процесів у сфері топонімії безпосередньо залежить від величини населеного пункту: в місті Ужгороді та районних центрах Закарпатської області протягом 90-х рр. ХХ ст. місцеві урбонімікони оновилися на 35-40%, тоді як у селах власні назви вулиць залишилися, по суті, без змін. Наше дослідження показало, що суспільно зумовлені інновації у сфері сучасної топонімії Закарпатської області ініціюються, як правило, окремими особами чи культурно-політичними об’єднаннями, які далеко не завжди віддзеркалюють погляди місцевого населення. Негативний вплив на трансформаційні процеси у сфері сучасної закарпатоукраїнської топонімії справляє відсутність всеукраїнських законодавчих актів та відповідних інструкцій, які покликані врегульовувати принципи творення та функціонування українських власних географічних назв.
Демократизація суспільства, забезпечення національним меншинам України реальних прав та свобод у розвитку рідної мови та культури послужило благодатним підгрунтям для змін у сфері закарпатської топонімії кін. 90-х рр. ХХ ст., що проявило себе передусім у перейменуванні 50 населених пунктів, у т.ч. 24 у Берегівському, 13 в Ужгородському, 12 у Виноградівському, 6 у Мукачівському та 1 в Тячівському районах, що загалом відповідає демографічній ситуації в конкретних населених пунктах. На жаль, ініціатори перейменувань не завжди докладали належних зусиль, щоб топоніми-неологізми відповідали найзагальнішим правилам української літературної мови та принципам її правопису. Негайного усунення вимагає також зафіксована нами у ряді топографічних видань варіантність офіційних власних назв населених пунктів.
8. Соціально зумовлені інновації у сфері закарпатоукраїнської етнонімії мають поодинокий характер, однак серед інших соціально зумовлених змін у закарпатоукраїнському ономастиконі вони вирізняються суто політичною мотивацією. Антиукраїнські сили в особі неорусинів, скориставшись неусталеністю української національної свідомості в окремих соціальних групах закарпатців, штучно реанімували етнонім-архаїзм русин, який часто слугує їм запорукою обгрунтованості спроб витворювати новий, четвертий східнослов’янський народ. Сумнівною, на нашу думку, є доцільність запровадження в офіційний вжиток нового для української мови етноніма-неологізма ром, адже традиційне циган прекрасно виконує ідентифікаційну функцію, тоді як етнонім-неологізм ром вступає в омонімічні зв’язки з апелятивом ром вид алкогольного напою”, а також з похідними іменними варіантами від офіційного імені Роман. Таким чином, соціально зумовлені інновації у сфері закарпатоукраїнської етнонімії можна як кваліфікувати надлишкові.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Александрова Т.С., Добровольский Д.О., Салахов Р.А. Словарь немецких личных имен. Происходжение. Значение. Употребление. — Москва, 2000. — 247 с.
2. Антоненко-Давидович Б. Як ми говоримо. — К., 1991. — 252 с.
3. Антонюк Е.В. Имя корабля как объект ономастики // Актуальные вопросы русской ономастики. — К.,1988. — С.97-101.
4. Бабичева Е.Л. Этноисторические основы землепользования в микротопонимии Черниговско-Сумского Полесья // Українська ономастика. — К.,1998. — С.18-21.
5. Балега Ю.І. Політичне русинство і будівництво української держави. — Ужгород, 2003. — 196 с.
6. Белей Л.О. Офіційні і розмовні варіанти // Укр.мова і літ. в шк. — 1986. — N6. — С.63-64.
7. Белей Л.О. Про соціальне в українській антропонімії // Укр.мова і літ. в шк. — N10. — 1990. — С.49-51.
8. Белей Любомир. Ім’я для дитини в українській родині. — Ужгород, 1993. — 116 с.
9. Белей О. Проблеми культури мови у сучасній фірмонімії Закарпаття // Українська мова і література: історія, сучасний стан, перспективи розвитку. — Тернопіль, 1999. — С.263-266.
10. Белей О.О. Сучасна українська ергонімія: власні назви підприємств Закарпаття. — Ужгород,1999. — 111 с.
11. Белецкий А.А. Лексикология и теория языкознания (Ономастика). — К., 1972. — 209 с.
12. Беликов В.И., Крисин В.М. Социолингвистика. — Москва, 2001. — 321 с.
13. Белык Н.А. Антропонимия и новое законодательство о браке и семье // Ономастика Поволжья. Материалы П Поволжской конференции по ономастике. — Горький, 1972. — 5-12.
14. Бестужев-Лада И.В. Имя человеческое: прошлое, настоящее, будущее // Советская этнография. — 1968. — N2. — С.132-143.
15. Бірила М.В. Беларуска антрапанімія: Уласныя імены, імены-мянушкі, імены па бацьку і прозвіщы. — Мінск, 1966. — 327 с.
16. Близнюк Б., Будз М., Сучасні гуцульські прізвиська // Наукові записки. Філологічні науки (мовознавство). — Вип.37. — Кіровоград, 2001. — С.93-95.
17. Бондалетов В.Д. Ономастика и социолингвистика // Антропонимика. — Москва, 1970. — С.17-23.
18. Бондалетов В.Д. Русские имена в ХХ в. (На материале пензенской антропонимии) // Русская речь. — 1970. — N6. — С.51-55.
19. Бондалетов В.Д. Русский именник, его состав, статистическая структура и особенности изменения (Мужские и женские имена) // Ономастика и норма, Москва, 1976. — С.12-46.
20. Бондалетов В.Д. Современный русский именник и его отличие от именника прошлого // ХІІІ. Международный конгресс по ономастике. — Краков,1978. — С.31.
21. Бондалетов В.Д. Русская ономастика. — Москва, 1983. — 224 с.
22. Бондалетов В.Д. Социальная лингвистика. — Москва, 1987. — 189 с.
23. Брайченко С.Л. Варіанти імен у колі сучасних уподобань мешканців Одеської області // Записки з ономастики. — Вип.1. — Одеса,1999. — С.29-36.
24. Будагов Р.А. Филология и культура. — Москва, 1980. — 303 с.
25. Бучко Д.Г. Взаємодія офіційних і народно-розмовних варіантів назв у топонімії Прикарпаття // Науково-технічна революція і сучасні процеси розвитку лексики української народно-розмовної мови. — Ужгорорд, 1989. — С.23-25.
26. Бучко Д.Г. Походження назв населених пунктів Покуття. — Львів, 1990. — 142 с.
27. Бучко Г.Д. Принципи номінації в українській ойконімії // Шоста респ. ономастична конф. — Ч.І. — Одеса, 1990. — С.6-8.
28. Бучко Г.Е. Фамилии Бойковщины в период станеовления и в наши дни/Автореф.канд.дис. — Ужгород, 1986. — 20 с.
29. Бучко Г. Прізвища канадських українців // Наукові записки. Філологічні науки ( мовознавство). — Вип.37. — Кіровоград, 2001. — С.95-97.
30. Бушаков В.А. Історичні топоніми Криму, пов’язані з релігією та народними обрядами. — Українська ономастика. — К., 1998. — С.28-33.
31. Варченко І. До основ наукового вивчення сучасних українських прізвищ/передм. до Ю.К.Редько Довідник українських прізвищ”. — К., 1968. — С.3-29.
32. Визгалов П.И. Синонимия и вариантность прозвищ // Ономастика Поволжья.3. Материалы 3-ей конференции по ономастикек Поволжья. — Уфа,1983. — С.167-170.
33. Воробьева И.А. О некоторых социальных факторах, определяющих возникновение и функционирование современной топонимии // Питання сучасної ономастики. — К.,1976. — С.33-37.
34. Галас К.Й. З топоніміки Закарпаття // Наукові записки УжДУ. — Т.ХХХУ: Мовознавство. — Ужгород, 1958. — С.56-81.
35. Галас К.Й. Із спостережень над топонімікою Закарпаття // Доп.та повід. УжДУ. Серія філологічна. — N3. — Ужгород, 1959. — С.26-29.
36. Галас К.Й. До питаня про зміни назв географічних об’єктів на Закарпатті після возз’єднання // Тези допов. УП Української славістичної конф. — Дніпропетровськ, 1966. — С.238-240.
37. Галас К.Й. З актуальних питань вивчення топонімії Карпат // Культура і побут населення Карпат. — Ужгород, 1973. — С.261-267.
38. Галас К.Й. Українська топонімія Закарпаття в лінгвістичному аспекті. — Ужгород, 1979. — 119 с.
39. Галас К.Й. Назва як мовна одиниця (на матеріалі української мови). — Ужгород, 1985. — 46 с.
40. Галас Ярослав. Міфоніми та етноніми Русько-мадярського словаря” Ласлова Чопея // Проблеми слов’янської ономастики. Збірник наукових праць. — Ужгород, 1999. — С.26-30.
41. Герман Костянтин. Язичницькі теоніми як елементи семантики та словотвору української мови // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Збірник пам’яті Кирила Галаса. — Ужгород, 2002. — С.93-98
42. Гнаткович Ю. Хто в Києві робить рекламу? // Урок української. — 1999. — N2-3. — С.21-22.
43. Головчак Н.І. Відтопонімні основи в німецьких прізвищах Закарпаття // Studia Slovacistica 3. Магічне світло імені. — Ужгород, 2003. — С.25-31.
44. Горпинич В.О., Лобода В.В., Масенко Л.Т. Власні назви і відтопонімні утворення Інгуло-Бузького межиріччя. — К., 1977. — 192 с.
45. Грінченко Б.Словарь української мови. — Т.ІУ. — К.,1909.
46. Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. — Луцьк, 1997. — 231 с.
47. Дуйчак Микола. Відойконімні антропоніми українських сіл Східної Словаччини // Проблеми слов’янської ономастики. Збірник наукових праць. — Ужгород, 1999. — C.42-44.
48. Дуриданов И. Заселването на славяните в Тракия по данните на топонимията // Бъгарски език. — Кн.5-6. — Сифия,1993-1994. — С.405-418.
49. Жєлезняк І.М. Рось і етнолінгвістичні процеси Середньо-Наддніпрянського Правобережжя. — К., 1987. — 203 с.
50. Желєзняк І.М. Матеріали до Історико-етимологічного словника топонімів Києва” // Studia Slovacistica 3. Магічне світло імені. — Ужгород, 2003. — С.74-79.
51. Жмурко Д.А. Динамика личных имен жителей г.Измаила // Русская ономастика. Сборник научніх трудов. — Одесса, 1984. — 81-87.
52. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки про мови в Українській РСР (Прийнятий на Х сесії Верховної Ради УРСР 11 скликання 28жовтня1989). — К, 1991. — 15 с.
53. Зикань Х.І. Топоніми Ужгорода. — Ужгород, 2002. — 40 с.
54. Зубрицький М. Імена, назви і прозвища с. Мшанця Старосамбірського повіту. // Зап. Наук. Тов. ім. Т.Шевченка. — Т.LXXX. — Львів, 1907. — С. 12-23.
55. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. — Дрогобич, 1994. — 217 с.
56. Ивашко В.А. Социолингвистический и психолингвистический анализ ситуации выбора имени при наречении/Автереф. Дис. Канд.филол.наук. — Минск, 1970. — 20 с.
57. Ивашко В.А. Как выбирают имена. — Минск, 1998. — 123 с.
58. Історія міст і сіл Української РСР. Закарпатська область. — К.,1964. — 784 с.
59. Історія української мови. Лексика і фразеологія. — К., 1983. — 744 с.
60. Карабулатова И.С. Этнопсихологический аспект изучения гидронимов Тюменской обл. // Українська ономастика. — К.,1998. — С.82-87.
61. Короткова Т.А. Перемена фамилий // Этнография имен. — Москва,1971. — С.116-119.
62. Карпенко О.П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини. — К., 1989. — 189 с.
63. Карпенко Ю.О. Топонімія Буковини. — К., 1973. — 238 с.
64. Карпенко Ю.А. О функциях собственньіх имен // Spolocenske fungovanie vlastnych mien. YII.Slovenska onomasticka konferencia. — Bratislava, 1980. — S.9-13.
65. Карпенко Ю.А. Специфика ономастики // Русская ономастика. — Одесса, 1984. — С.3-16.
66. Карпенко Ю.А. Названия звездного неба. — Москва, 1985. — 211 с.
67. Касим Е.Ю. Именник украинского населения Одесщины со второй половины ХІХ по 80-е годы ХХ в./Автореф. канд.дис. — Ужгород, 1986. — 19 с.
68. Керста Р.Й.Українська антропонімія ХУІ ст. (Чоловічі іменування). — К., 1980. — 152 с.
69. Кнаппова М. Языковые аспекты общественного функционирования личных имен // Ономастика и граммматика. — Москва, 1981. — С.66-74.ґ
70. Коваленко Н.А.Венеди, анти: огляд етимологій // Українська ономастика. — К., 1998. — С.92-98.
71. Комплексні заходи щодо всебічного розвитку і функціонування української мови (Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 р. N998) // Урок української. — 1999. — N2-3. — С.12-18.
72. Конституція України. — К., 1997. — 321 с.
73. Копчак В.П., Копчак С.И. Население Закарпатья за 100 лет 1870-1970. — Львов, 1977. — 199 с.
74. Корсакова Н. Була така партія // Пік. — N 18. — 2003. — С.11-12
75. Космакова Т.Д. Лингвистический анализ антропонимов Правобережного Побужья / Автореф. канд. филол. наук. — Ужгород, 1980. — 22 с.
76. Кракалия Л.В. Антропонимия Буковины / Автореф. дис. канд. филол. наук. — Черновцы, 1972. — 22 с.
77. Крысин Л.П. Социальная маркированность языковых единиц // Вопросы языкознания. — 2000. — N4. — С.54-61.
78. Куля Федір. Топоніми околиці Синяка (До питання про німецьку топонімію Закарпаття) // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Збірник пам’яті Кирила Галаса. — Ужгород, 2002. — С.114-117.
79. Купчинський О.А. Найдавніші слов’янські топоніми України як джерело історико-географічних досліджень. — К., 1981. — 251 с.
80. Кутуза Н.В.Структурно-семантичні моделі ергонімів (на матеріалі ергонімікону м.Одеси) / Автореф. канд. філол. наук. — Одеса, 2003. — 18 с.
81. Кутуза Н.В. Іншомовні інновації в сучасній ергоніміці // Лексико-граматичні інновації в сучасних слов’янських мовах. — Дніпропетровськ, 2003. — С.23-26.
82. Левченко С.П. Нове і традиційне у вживанні особових власних імен // Укр.м. та літ. в шк. — 1969. — N4. — С.87-89.
83. Лейчик В.М. Люди и слова. — Москва, 1982. — 176 с.
84. Лизанець П.М. Проблеми, пов’язані з перейменуванням угорських населених пунктів Закарпаття // Шоста респ.ономастична конф. Описова та прикладна ономастика. — Ч.П. — Одеса, 1990. — С.65-66
85. Лизанець П.М. Українсько-угорський словник. — Ужгород, 2001. — 800 с.
86. Літопис руський/За Іпатіївським списком перекл. Л.Махновець. — К.,1989. — 591 с.
87. Лобода В.В. Топонімія Дніпро-Бузького межиріччя. — К., 1976. — 232 с.
88. Лучик В.В. Автохтонні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя. — Кіровоград, 1996. — 235 с.
89. Лучик В.В. Іншомовні гідроніми Середнього Дніпро-Бузького межиріччя. — Кіровоград, 1999. — 104 с.
90. Лучик В.В. Становлення пропріальної лексики України у зв’язку з розвитком релігійних вірувань // Studia Slovacistica 3. Магічне світло імені. — Ужгород, 2003. — С.138-144.
91. Масенко Л.Т. Українські імена та прізвища. — К., 1990. — 47 с.
92. Масенко Лариса. Мова і політика. — К., 1999. — 99 с.
93. Медведєва О.Ю.Особливості жіночого українського іменника (Кілія і Кілійський район) /Записки з ономастики. — Вип.5. — Одеса,2001. — С.35-45.
94. Медвідь-Пахомова С.М. Динаміка української офіційної антропонімоформули на слов’янському фоні // Українська ономастика. — К., 1998. — С.115-120.
95. Медвідь-Пахомова С.М. Про антропонімічну моду // Записки з ономастики. — Вип.2. — Одеса,1999. — С.3-8.
96. Медвідь-Пахомова С.М. Екстралінгвальні фактори в контексті розвитку слов’янських антропосистем. — Ужгород, 2003. — 71 с.
97. Мельничук О.С. Мова як суспільне явище і як предмет сучасного мовознавства // Мовознавство. — 1997. — N2-3. — С.3-12.
98. Микитин М.Л., Засухіна І.О. Динаміка особових імен студенток філологічного факультету українського відділення денної форми навчання ОНУ/Записки з ономастики. — Вип.6. — Одеса, 2002. — С.62-72.
99. Мирославская А.Н. О русских отчествах и фамилиях (по материалам «Новгородских записных кабальных книг») // Питання ономастики. — К., 1965. — С.257-266.
100. Мицюк О. Нариси з соціально-господарської історії Підкарпатської Руси. — Ужгор