СЕМАНТИЧНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ ДІЄСЛІВ СТАВЛЕННЯ ДО ОБ’ЄКТА ТА СУБ’ЄКТА

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

СЕРПУТЬКО Ганна Петрівна

УДК 811.161.2’367.625

СЕМАНТИЧНІ Й ФУНКЦІОНАЛЬНІ ПАРАМЕТРИ
ДІЄСЛІВ СТАВЛЕННЯ ДО ОБ’ЄКТА ТА СУБ’ЄКТА

10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:

Плющ Марія Яківна
доктор філологічних наук,
професор

Київ-2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

4

ВСТУП

6

РОЗДІЛ І. СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОЇ
ГРУПИ ДІЄСЛІВ СТАВЛЕННЯ

11

1.1. Семантична диференціація понять "релятивність-відношення-
ставлення"

11

1.2. Семна організація дієслів ставлення української мови

15

1.3. ЛСГ дієслів ставлення у лексичному складі української мови

22

1.4. Дієслова семантики ставлення на шкалі суб'єктивної оцінки
та інтенсивності

31

1.5. Принципи класифікації дієслів ставлення

37

1.5.1. Дієслова підгрупи позитивного ставлення

43

1.5.2.Дієслова підгрупи негативного ставлення

52

1.6. Специфіка парадигматичних відношень у структурі полісемії
дієслів ставлення

58

1.7. Структури, еквівалентні ситуації ставлення, вираженій
дієсловом

62

1.8. Стилістичний аспект функціонування дієслів ставлення

71

1.9. Специфіка деривації дієслів ставлення

79

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

84

РОЗДІЛ ІІ. ФУНКЦІОНУВАННЯ ДІЄСЛІВ СТАВЛЕННЯ

86

2.1. Релятиви ставлення у семантичній типології дієслівних
предикатів

86

2.2. Валентна рамка релятивних предикатів ставлення

94

2.3. Суб'єктна валентність релятивів ставлення

101

2.4. Об'єктна валентність релятивних предикатів ставлення

105

2.5. Семантико-синтаксичні відношення, що детермінують
ситуацію ставлення

111

2.5.1. Суб'єктно-об'єктні дієслова ставлення

114

2.5.2. Двосуб'єктні дієслова ставлення

117

2.5.3. Валентність каузативних дієслів ставлення

121

2.6. Мінімальні структурні моделі

123

2.6.1. Одновалентність і релятивні предикати ставлення

126

2.6.2. Структурні моделі речень з двовалентними релятивами
ставлення

128

2.6.3. Тривалентна реалізація релятивних предикатів ставлення у
структурі речення

139

2.6.4. Односкладні і неповні речення з релятивами ставлення

143

2.6.5. Модифіковані конструкції з релятивними предикатами
ставлення

149

2.6.6. Роль іфінітива в конструкціях з релятивами ставлення

153

2.7. Граматичні категорії дієслів ставлення та їх семантико-
синтаксична реалізація

155

2.7.1. Атемпоральний характер ставлення та реалізація
граматичної категорії часу дієслова

155

2.7.2. Граматичні категорії способу дієслів ставлення

159

2.7.3. Категорїї перехідності/неперехідності та стану

161

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ

166

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

168

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

172

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

186

ДОДАТОК А

187

ВСТУП

Мова відображає реалії об’єктивної дійсності, де усі предмети, процеси і явища перебувають у певних зв’язках та відношеннях і поза ними не існують. Відношення реальної дійсності, репрезентовані засобами мови, мають специфіку свого відображення на різних рівнях мовної структури, зумовленої системною організацією кожної мови. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки особливий інтерес становить проблема відображення засобами мови різноманітних проявів взаємодії людини з реаліями об’єктивної дійсності (стосунки, оцінка, ставлення, поведінка тощо). Окремого дослідження в українській мові потребує семантична категорія ставлення”, репрезентована дієсловом.
Інтенсивний розвиток теорії граматики на нових засадах засвідчується працями О.М. Пєшковського, В.В. Виноградова, Ф.І. Мєщанінова, О.В.Бондарка та ін. учених ХХ століття. Функціонально-семантичні дослідження дієслів різних лексико-семантичних груп в українському мовознавстві сьогодні представлені працями В.М. Русанівського, І.Р.Вихованця, А.П. Грищенка, К.Г. Городенської, А.П. Загнітка, В.В.Гумовської, Н.Б.Іваницької, О.І. Леути, І.І.Овчиннікової, Т.Є. Масицької, Н.А. Баракатової, Н.М. Мединської, Г.О.Пірус, Н.Г. Ніколаєвої, І.Р.Прокопенко та ін.
Дослідженню категорії релятивності прислужилися філософські та лінгвістичні здобутки Аристотеля, Л.В. Щерби, О.В. Бондарка, Л.Л. Буланіна, Н.С.Авілової, Д.А. Ячинської, Е.В. Кузнецової, О.М. Вольф, Л.М. Васильєва та інших дослідників. Категорія релятивності у російській мові розглядається з погляду формування лексико-семантичного поля дієслів відношення у працях Р.М.Гайсіної (Значение и синтагматика глаголов” (на материале глаголов отношения), Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном русском языке”).
Належного вивчення категорія релятивності отримала у працях українських і зарубіжних мовознавців: В.Г. Гака, Ю.С. Степанова, В.В.Богданова, М.П. Алієвої, Н.М.Арват, Й.Ф. Андерша, Т.В.Булигіної, Н.Д.Арутюнової, М.В.Всеволодової, Л.М.Васильєва, І.Б. Барамигіної, М.І.Лещенка, О.М.Селіверстової, Ван Янчжена та інших, які розглядають її у зв’язку з характеристикою різних типів семантичних предикатів.
Вже у працях Г.О. Пірус, Г.В. Ситар наголошується на унікальності та автономності релятивів ставлення української мови, чим започатковано процес їх виокремлення із класу предикатів стану, якості та відношення. Хоча одностайності мовознавців щодо цього питання й досі не досягнуто: одні розглядають дієслова серед предикатів стану, інші зараховують їх до предикатів відношення чи об’єднують у клас предикатів якості або розглядають автономно, як окремий тип дієслівних предикатів.
Актуальність дослідження зумовлюється необхідністю виділення в українській мові лексико-семантичної групи дієслів ставлення й окреслення діапазону їх функцій, чіткого розмежування та конкретизації семантичного наповнення понять релятивність”, відношення”, ставлення” та мовної категорії, яка відображає їх поняттєвий зміст. Визначальна роль щодо окреслення значеннєвих меж і встановлення дієслівного масиву семантики ставлення в українському мовознавстві належить лінгвістичним студіям В.М.Русанівського. Поділ дієслівної лексики української мови на ряд функціонально-семантичних груп, здійснений ним, зокрема виділення дієслівної семантики ставлення до об’єкта, є вагомим внеском у вивчення українського дієслова. Проте досі дієслова лексико-семантичної групи ставлення не стали об’єктом спеціального монографічного дослідження українських мовознавців, на противагу русистиці, де проблемі релятивності присвячено чимало наукових досліджень (Р.М.Гайсіної, Е.В. Кузнецової, Л.М.Васильєва та ін. лінгвістів).
Постає необхідність інтегрувати семантику ставлення, виражену дієсловом, що виявляється у почуттях, поведінці, мовленні і розглядалася у межах різних ЛСГ, в єдину лексико-семантичну групу дієслів ставлення української мови.
У роботі чітко окреслюється частиномовний статус семантики ставлення, адже кожна частина мови представлена певним набором значень. Об’єктом дослідження обрано дієслово, оскільки, за словами В.В. Виноградова, смислова структура дієслова є ширшою за смислову структуру іменника, і коло його значень виявляється більш рухливим” [49, 166], що зумовлює його високу здатність до виконання предикативної функції у структурі речення.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковою темою кафедри. Тема дисертації пов’язана з темою кафедри української мови НПУ імені М.П.Драгоманова Лінгводидактичний опис функціонування української мови”, яка передбачає діахронне й синхронне вивчення граматичної будови української мови.
Тема дисертації затверджена Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова (протокол №8 від 27 лютого 2003 року) і ухвалена Науковою координаційною радою Українська мова” НАН України (протокол №20 від 11 травня 2004 року).
Предметом дослідження є семантична своєрідність дієслів ставлення та специфіка їх функціонування у синтаксичних структурах української мови.
Об’єктом дослідження обрано дієслова української мови, що формують лексико-семантичну групу ставлення.
Мета роботи виділити лексико-семантичну групу дієслів ставлення, з’ясувати їх семантико-граматичні особливості.
Реалізація поставленої мети дослідження передбачає розв’язання таких основних завдань:
1) з’ясувати статус категорії ставлення та виділити ЛСГ дієслів ставлення у лексичному складі української мови;
2) визначити семантичні ознаки дієслів ставлення та основні критерії їх виділення;
3) здійснити класифікацію дієслів ставлення на підгрупи і мікрогрупи;
4) визначити стилістичну диференціацію семантики ставлення з урахуванням антонімічних та синонімічних зв’язків у межах лексико-семантичної групи дієслів ставлення;
5) охарактеризувати граматичну своєрідність ЛСГ дієслів ставлення;
6) описати моделі функціонування дієслів із семантикою ставлення у синтаксичній структурі речення сучасної української мови.
Джерелами фактичного матеріалу послугували вибірки дієслів із семантикою ставлення зі Словника української мови” (СУМ) в 11-ти томах та з творів української літератури кінця ХІХ ХХІ століть, а також із текстів публіцистичного, офіційно-ділового стилів української мови та рекламних текстів.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети і реалізації завдань використано описовий, зіставний методи та метод компонентного аналізу, методики дистрибутивного та опозиційного аналізу.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що у роботі вперше в українському мовознавстві виділено дієслова ставлення в окрему лексико-семантичну групу, запропоновано їх класифікацію та здійснено системний опис; обґрунтовано термінологічне визначення понять та мовних одиниць, які репрезентують релятивну семантику в українській мові.
Теоретичне значення роботи. Дослідження дієслів ставлення уможливлює упорядкування системи дієслівних значень української мови та поглиблює теорію категорійної граматики у сфері вияву дієслівної семантики і її репрезентацій у структруі речення, а також накреслює перспективи дослідження інших лексико-семантичних груп дієслів та закладає основи міжчастиномовного аналізу семантики ставлення української мови. Крім того, дослідження може становити інтерес для спеціалістів у галузі психо- та соціолінгвістики.
Практична ціність дослідження полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані у викладанні курсу сучасної української мови. Матеріали дослідження можуть бути корисними для розробки спецкурсів із семантики та граматики, створення навчальних і методичних посібників для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів освіти, а також у науково-дослідній роботі студентів, магістрантів.
Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження і його результати обговорювались на звітно-наукових конференціях викладачів та аспірантів Національного педагогічного університету імені Драгоманова (2004-2005рр.), Всеукраїнській науковій конференції Одеського національного університету імені І.І Мечникова, присвяченій пам’яті професора С.П. Бевзенка (6-7 жовтня 2005р.), ХІV Міжнародній науковій конференції МОВА І КУЛЬТУРА” (Київ, 20-24 червня 2005р.).
Зібраний та описаний матеріал дисертаційного дослідження впроваджено у практику викладання навчальних дисциплін факультету лінгвістики гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (довідка про впровадження № 278 від 20.04.06), середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №62 Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації (довідка про впровадження №217 від 19.04.06).
Основні положення дисертації відображено у семи публікаціях, шість з яких надруковані у провідних наукових фахових виданнях.
Структура дисертації визначається її метою та завданнями. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури, використаних джерел та додатків.
У першому розділі Семантична структура лексико-семантичної групи дієслів ставлення” з’ясовується семний склад дієслів ставлення, структура лексико-семантичної групи, а також здійснюються спроби класифікації дієслів ставлення.

У другому розділі Функціонування дієслів ставлення” обґрунтовано виділення релятивних предикатів ставлення серед інших семантичних типів предикатів. Охарактеризовано їх валентні властивості та проаналізовано особливості функціонування релятивів ставлення у синтаксичних структурах української мови.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У ході дослідження із лексичного складу української мови виділено та комплексно описано лексико-семантичну групу дієслів ставлення, яку формують дієслова із семантикою власне ставлення до об’єкта, що виявляється у почуттях, поведінці, мовленні тощо, а також лексеми зі значенням встановлення відповідного ставлення між суб’єктом та об’єктом. Відповідно до визначених у роботі мети та завдань вдалося встановити:
1. Ставлення відповідно до свого наповнення та реалізації в українській мові є самостійною семантичною категорією. Проте у семантичній структурі дієслів ставлення спостерігається органічне поєднання домінувальної релятивної та низки нерелятивних (стан, поведінка, почуття, мовлення, оцінка тощо) сем.
2. Комплексні семантико-граматичні ознаки дієслів ставлення, що дають змогу ідентифікувати їх у лексичному складі української мови та окреслити межі ЛСГ дієслів ставлення, зумовлені передусім семантичною структурою ставлення, а також частиномовною їх приналежністю, специфікою реалізації граматичних категорій дієслів ставлення. Так, наявність релятивної архісеми у значенні дієслів ставлення та валентна здатність дієслова зумовлює: а) двовалентний характер дієслів ставлення та мінімальну структуру речення, організовану облігаторними актантами суб’єкта та об’єкта ставлення, що можуть набувати суб’єктно-суб’єктної реалізації; б) диференційний характер облігаторної об’єктної валентності релятивних предикатів ставлення, що практично виключає можливість існування одновалентних структур, порівняно з предикатами стану; в) персональний характер суб’єкта ставлення, позначений категорією особи/істоти лівобічного актанта, та невласне-агентивний статус суб’єкта ставлення, але наділений семою активності, що відповідає значенню експерієнсива; г) векторну спрямованість ситуації ставлення: від суб’єкта до об’єкта (прямий вияв), від об’єкта до суб’єкта (зворотний вияв) та міжсуб’єктний вияв.
3. Базисом семантичної класифікації ЛСГ дієслів ставлення на підгрупи та відповідні мікрогрупи (ставитися із симпатією, прихильністю, приязню”, ставитися шанобливо, з повагою”, ставитися як до божества, звеличувати”, викликати прихильність, приязнь”, ставитися із взаємоповагою, прихильністю, приязню”, ставитися турботливо, бережно, дбайливо”, ставитися поблажливо, милостиво, зі співчуттям”, домагатися прихильного, приязного ставлення”, ставитися неприязно, недоброзичливо”, ставитися зневажливо, байдуже, погірдно”, ставитися з іронією, несерйозно, насмішкувато”, взаємовияву у ставленні неприязні, ворожості, зневаги”, ставитися з острахом, підозрою, недовірою”, викликати негативне ставлення”, формувати негативне ставлення до об’єкта”) слугує наявність у семантиці дієслів ставлення оцінної семи позитиву/негативу, також опозиційність за семами каузативності/некаузативності, буттєвості/станов-лення,активності/пасивності,інтенсивності/неінтенсивності,раціональності/ірра-ціональності(емотивності),результативності/нерезультативності, взаємності та зворотності.
4. Чітка поляризація семантики ставлення на позитив та негатив забезпечує антитетичність функціонування дієслів ставлення та зумовлює важливе явище лексичної антонімії у межах ЛСГ. Полісемантичний вияв дієслів ставлення, взаємодія різних семантичних підструктур, нормативної літературної та діалектної (розмовної) лексики, контекстуальне оточення та індивідуально-авторський задум - усі ці чинники сприяють утворенню широких синонімічних рядів дієслів ставлення, дієслівно-іменникових сполучень та фразеологізмів із семантикою ставлення. Емоційно-оцінний вияв семантики ставлення варіюється, має виразну стильову диференціацію, окреслює пріоритети у художньому, розмовно-побутовому, публіцистичному та офіційно-діловому стилях української мови.
5. Специфіка вияву граматичних категорій дієслів ставлення базується на превалюванні перехідних дієслів, що зумовлює обов’язкову відмінкову форму об’єктного актанта. Непродуктивними в українській мові є форми пасивного стану дієслів ставлення, проте спостерігається регулярне функціонування дієслів ставлення зворотно-середнього стану у взаємно-зворотному та загально-зворотному їх вияві. Нефазовість існування, відносна статичність та нечітка часова локалізація на осі часу зумовлені відсутністю внутрішньої та встановленням зовнішньої межі і не впливають на функціонування тричленної граматичної категорії часу дієслів ЛСГ ставлення.
6. Окреслені семантико-граматичні особливості дієслів ставлення дозволяють говорити про конкретний різновид дієслівних предикатів ставлення, або релятивів ставлення. Основною диференційною ознакою релятивів ставлення, порівняно з іншими дієслівними предикатами, можна вважати облігаторну позицію правобічного об’єктного актанта, відсутність якого призводить до абсолютизації і якісної зміни типу предиката, та двовалентний характер дієслова-предиката, що представляє мінімальну структуру двоскладного речення.
Ситуація ставлення як фрагмент мовленнєвої діяльності особи, осмислений свідомістю через посередництво релятивного предиката, знаходить втілення у синтаксичних моделях двоскладних речень. На поверхневому (формально-граматичному) синтаксичному рівні вони представлені різними варіантами-моделями, залежно від інформативного плану висловлення, семантики предиката, мовної реалізації відкритих предикатом актантних позицій та формальних засобів їх вираження. Завдяки деексплікації лівобічного суб’єктного актанта у структурі речення дієслово-предикат семантики ставлення продуктивно функціонує в односкладних синтаксичних структурах. Двовалентні релятиви ставлення можуть набувати у синтаксичних конструкціях три- та чотиривалентної реалізації через приєднання другого об’єктного актанта чи актуалізацію факультативної валентної позиції (мотив, причина). Релятивні предикати ставлення української мови репрезентовані переважно фінітними дієсловами, проте регулярним є також вживання дієслів ставлення у неозначеній формі, що функціонують як складені присудки. Крім того, репрезентативним залишається функціонування інфінітива у значенні об’єктного актанта ситуації ставлення.
Проведений аналіз засвідчує, що в українській мові чітко окреслені структурні схеми речень з дієслівними предикатами своєрідної семантики ставлення суб’єкта та об’єкта, що ґрунтується на оцінюванні явищ дійсності.
Результати дослідження засвідчують широкий спектр функціонування дієслів ставлення, що формують значний масив лексики української мови у різних стилістичних та синтаксичних структурах, і доцільність виокремлення лексико-семантичної групи дієслів ставлення української мови.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абдуразаков М.А. Семантические типы субъектов. Ташкент: ФАН, 1991. 103 с.
2. Абрамов Б.А. Синтаксические потенции глагола в сопоставлении с потенциями других частей речи //Филол. науки. 1966. - № 3. С.34 44.
3. Авилова Н.С. Вид глагола и семантика глагольного слова. М.: Наука, 1976. 328 с.
4. Адамец П., Грабе В. Трансформация, синтаксическая парадигматика, члены предложения //Slavia 1968. - Seл. 2. С.185 192.
5. Адмони В.Г. Структурно-смысловое ядро предложения //Члены предложения в языках различных типов. Л.: Наука, 1972. С.35 52.
6. Алиєва М.П. Типы объектных отношений и средства их выражения в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук. Ташкент, 1989. 22 с.
7. Алисова Т.Б. К вопросу о так называемых «стативных» предикатах //Всесоюзная научная конференция по теоретическим вопросам языкознания. М., 1974.
8. Андерш Й.Ф. Конструкции с предикатным актантом, выраженным инфинитивом, в украинском языке //Типология конструкции с предикатным актантом. Л.: Наука, 1985. С.130 132.
9. Андерш Й.Ф. Семантична структура безприйменникового давального відмінка в чеській і німецькій мовах. - К.: Наук. думка, 1975. 134 с.
10. Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. К.: Наук. думка, 1987. 191 с.
11. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика: Синонимические средства языка. - М.: Наука, 1974. 367 с.
12. Апресян Ю.Д. Синтаксис и семантика в синтаксическом описании //Единицы разного уровня грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 302 306.
13. Арват Н.Н. Аспекты изучения простого предложения. Черновцы: гос. ун-т, 1972. 42 с.
14. Арват Н.М. До питання про семантичну типологію речення: На матеріалі східнослов’янських мов //Мовознавство. 1979. - №2. С.24 31.
15. Арват Н.Н. О семантике предложения //Филол. науки. 1979. - №5. С.52-61.
16. Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в современном русском языке. К.: Вища шк., 1984. 159 с.
17. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл: Логико-семантические проблемы. - М.: Наука, 1976. 383 с.
18. Арутюнова Н.Д. Функциональная семантика: Оценка, экспрессивность, модальность /РАН. Институт языкознания. М.: Наука, 1996. 168 с.
19. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энцикл., 1966. 608 с.
20. Бабайцева В.В. Семантика простого предложения //Предложение как многоаспектная единица языка: Рус. яз. - М.: МГПИ им. В.И. Ленина, 1983. - С. 7 24.
21. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1968. 551 с.
22. Барамыгина И.Б. Семантика и синтаксис предикатов состояния, отношения и оценки: Автореф. дис. канд. филол. наук. СПБ, 1996. 20с.
23. Бархударов Л.С. О поверхностном и глубинном синтаксисе //Иностранные языки в школе. - 1974. - № 1.- С. 25-34.
24. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. - Львов: Світ, 1997 . - 391 с.
25. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
26. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. М.: Высш. шк., 1977. 248 с.
27. Берлизон С.Б. Экспрессивность и эмоциональность доминирующие элементы смысловой структуры фразеологических единиц // Вопросы семантики фразеологических единиц славянских, германских и романских языков: Тез. докл. Новгород, 1972. Ч.2. С. 19-21.
28. Бибик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. К.: Довіра. 507 с.
29. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розробка українських фразеологізмів. К.: Наук. думка, 1989. 156 с.
30. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. - Л.: Изд-во Ленинград. ун-та, 1977. 200 с.
31. Болдырева М.М. О сочетаемости, дистрибуции, валентности в синтаксисе // Вопр. романо-герман. филол.: Учен. зап. Моск. пед. ин-та иностр. яз. им. М. Тореза. 1970. Т.55. С.77 85.
32. Бондарко А.В. Вид и время русского глагола. Л.: Просвещение, 1971.239 с.
33. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. Л.: Наука, 1983. 208 с.
34. Бондарко А.В., Буланин Л.Л. Русский глагол. - Л.: Просвещение, 1967.192 с.
35. Булаховський Л.А. Дієслово //Підвищений науково-методичний курс української мови: Лекція 6. К.: НКО Центр. заочні курси, 1929. С.12 25.
36. Булаховський Л.А. Питання синтаксису простого речення в українській мові //Дослідження з синтаксису української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С.5 - 28.
37. Булыгина Т.В. Грамматические и семантические категории и их связи //Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С. 320 355.
38. Валимова Г.В. О соотношении семантической и формальной структуры предложения //Семантическая структура предложения. Ростов: Изд-во Рост. ун-та, 1978. С. 20 29.
39. Васильев Л.М. Методы семантического анализа //Исследования по семантике. Уфа: Башкирский ун-т, 1976. С. 158-172.
40. Васильев Л.М. Семантика русского глагола: Глаголы речи, звучания и поведения: Учебное пособие. Уфа: Башкирский ун-т, 1981. 72 с.
41. Васильев Л.М. Семантика русского глагола. - М.: Высш. шк., 1981.- 184 с.
42. Васильев Л.М. Семантические классы глаголов чувства, мысли и речи в современном русском языке//Очерки по семантике русского глагола. Уфа: Башкирский ун-т, 1971. С. 38-310.
43. Васильев Л.М. Системный семантический словарь русского языка. Предикатная лексика. Вып. 2. Учебное пособие /Башкирский гос. ун-т. Уфа, 2000. 146 с.
44. Вахнеева Н.А. Сочетаемость в лексико-семантических исследованиях //Вопросы сочетаемости языковых единиц. Саратов, 1974. С. 35 40.
45. Вейнрейх У. О семантической структуре языка //Новое в лингвистике. М., 1970. С. 163-249.
46. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики. К.: Ірпінь: ВТФ Перун”, 2003. - 896 с.
47. Великий тлумачний словник сучасної української мови. К.: Ірпінь: ВТФ Перун”, 2001. - 1440 с.
48. Веренк Ж. Глагольная валентность и номинализация // Russian Linguistics. - 1974. Vol. l. P.37 45.
49. Виноградов В.В. Избранные труды. Лексикология и лексикография. М.: Наука, 1977. С. 162-189.
50. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. - М.: Высш. шк., 1986. 640 с.
51. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368 с.
52. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
53. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1980. 286 с.
54. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 232 c.
55. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
56. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. школа, 1982. 208 с.
57. Вольф Е.М., Телия В.Н. Семантическая структура слов типа дружить (смысл, значение, употребление) //Актуальные проблемы лексикологии. Тезисы докладов 4-й лингвистической конференции. Слово в языке, речи и тексте. Новосибирск, 1974. С.25-27.
58. Вольф Е.М. Грамматика и семантика местоимений. М.: Наука, 1974. - 224с.
59. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. М.:Наука, 1985. 228с.
60. Воркачев С.Г. Безразличие vs. Презрение //Вопросы языкознания.-1992. -№1. С.79-86.
61. Всеволодова М.В., Го Шуфень. Классы моделей русского простого предложения и их типовых значений //Модели русских предложений со стяжательными предикатами и их речевые реализации (в зеркале китайского языка). М.: АЦФИ, 1999. 169 с.
62. Гайсина Р.М. Значение и синтагматика глаголов (На материале глаголов отношения): Пособие по спецкурсу. Уфа: Башкирский ун-т, 1980.79 с.
63. Гайсина Р.М. Категория отношения в языке: аспекты рассмотрения // Исследования по семантике: Семантика языка и речи. Уфа, 1991. Вып. 16. С. 6-14.
64. Гайсина Р.М. К семантической типологии глаголов русского языка //Семантические классы русских глаголов. Свердловск, 1982. С.15 21.
65. Гайсина Р.М. Лексико-семантическое поле глаголов отношения в современном русском языке. Саратов: Изд-во Саратовск. ун-та, 1981.195 с.
66. Гайсина Р.М. Общая характеристика лексико-семантического поля глаголов отношения //Исследования по семантике. Уфа: Изд-во Башкирск. гос. ун-та, 1975. Вып. 1. С. 59-72.
67. Гайсина Р.М. Семантическая категория отношения //Исследования по семантике: Семантические категории в русском языке. Уфа: Изд-во Башкирск. ун-та, 1996. С.6-8.
68. Гайсина Р.М. Семная структура значений и типология глаголов отношения //Исследования по семантике: Лексическая и словообразовательная семантика. Уфа, 1979. Вып. 4. С. 30-38.
69. Гак В.Г. Высказывание и ситуация //Проблемы структурной лингвистики, 1972. М.: Наука, 1973. С.349 372.
70. Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики: (Семантическая интерпретация глубинных” и поверхностных” структур) //Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С.77 85.
71. Гак В.Г. К проблеме соотношения языка и действительности //Вопросы языкознания. - 1972. - № 5. С.12 23.
72. Гак В.Г. Семантическая структура слова как компонент семантической структуры высказывания //Семантическая структура слова. М., Наука, 1971.
73. Гак В.Г. Сопоставительная лексикология. М.: Наука, 1977. 264 с.
74. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: Синтаксис. М.: Высш. школа, 1986. 220 с.
75. Галаган О.М. Семантико-синтаксична структура речень з тривалентними предикатами: Автореф. дис. канд. філол. наук. Кіровоград, 2004. 20 с.
76. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. К.: Освіта, 1985. - 360 с.
77. Гинзбург Р.С. Значение слова и методика компонентного анализа //Иностранные языки в школе. - 1978. - № 5. С. 21-26.
78. Гогулина Н.А. Лексико-семантическая группа глаголов межличностных отношений (на материале русского литературного языка XIX-XX вв.): Автореф. дис. канд. филол. наук. Л., 1986. 16 с.
79. Городенська К.Г. Видові протиставлення в системі сучасних дієслів //Слово. Стиль. Норма: Зб. наук. праць. К., 2002. С.118 - 121.
80. Гринев С.В. К уточнению некоторых основных понятий семантики //Науч. докл. высш. школы. Филологические науки. 1997. - №2. - С.66-72.
81. Грищенко А.П. Внутрішня синтаксична організація простого речення //Синтаксис словосполучення і простого речення. К.: Наук. думка, 1975. С. 14 16.
82. Гундарев И.А. «Отношение» как философская категория: Автореф. дис. канд. филол. наук. М., 1983. 20с.
83. Дерибас В.М. Устойчивые глагольно-именные словосочетания русского языка. Словарь-справочник. М.: Рус. яз., 1983. 256с.
84. Дмитриева Н.С. К вопросу о субстантивных описаниях в современном русском языке //Филологические науки. - 1970. - № 4. С. 74-84.
85. Довідник з культури мови: Посібник /За ред. С.Я. Єрмоленко. К.: Вища шк., 2005. 399 с.
86. Долгов Ю.С. Тип валентности как грамматическая категория в русском языке //Рус. языкознание. 1990. Вып. 21. С.44- 49.
87. Елисеева А.Г. Семантический анализ языковых единиц, противопостав-ленных по признаку действие состояние. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1977. - 72с.
88. Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
89. Ельмслев Л. О категории личности неличности и одушевленности неодушевленности //Принципы типологического анализа языков различного строя. М.: Наука, 1972. С.114 152.
90. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Изд-во иностр. лит., 1959. 404 с.
91. Жданова О.П. Семантическая структура глаголов поведения // Семантические классы русских глаголов: Межвуз. сб. науч. тр. / Под ред. Э.В. Кузнецовой. Свердловск, 1982. С.66-70.
92. Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови. Ч. 1. Вид. 4-е. К.: Вища шк., 1972. - 402 с.
93. Жуков В.П. Об устойчивости и вариантности фразеологизмов на семантическом уровне // Проблемы устойчивости и вариантности фразеологических единиц. Тула: Сов. энцикл., 1972. С. 21-38.
94. Жуковская Е.Е. Семантический анализ ряда глаголов эмоционального воздействия //Семантические классы русских глаголов: Межвуз. сб. науч. тр./Под ред. Э.В. Кузнецовой. Свердловск, 1982. 152 с.
95. Журавлева Э.Г. Семантические особенности предложений с предикатами состояний //Предложение и текст в семантическом аспекте. Калинин: Кал.ГУ, 1978. С.27-35.
96. Загальна психологія. К.: Правда Ярославичів, 1997. 436 с.
97. Загнітко А.П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. К.: НМК ВО, 1990. 132 с.
98. Загнітко А.П. Система і структура морфологічних категорій сучасної української мови (Проблеми теорії). К.: Інститут системних досліджень освіти, 1993. 344 с.
99. Загнітко А.П. Система і структура граматичних категорій дієслова. - К.: НМК ВО, 1990. 51 с.
100. Загнітко А.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. К.: НМК ВО, 1990. 64 с.
101. Загнітко А.П. Український синтаксис (науково-теоретичний і навчально-практичний комплекс). Ч.1: Навч. посібник. К.: ІЗМН, 1996. 202 с; Ч.2: Навчальний посібник. К.: ІЗМН, 1996. 240 с.
102. Зандау Г., Зоммерфельд К.Э. Семантические условия реализации валентности //Иностр. яз. в шк. 1978. - № 2. С.21 26.
103. Звягинцев В.А.