ЕВОЛЮЦІЯ КОНФІКСАЛЬНОЇ ДЕРИВАЦІЇ ІМЕННИКА (ФОРМАНТИ З МАТЕРІАЛЬНО НЕ ВИРАЖЕНИМ ДРУГИМ КОМПОНЕНТОМ)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Запорізький державний університет

На правах рукопису

Стовбур Любов Миколаївна
УДК:811.161.2’367.622.11:81’373.611

ЕВОЛЮЦІЯ КОНФІКСАЛЬНОЇ ДЕРИВАЦІЇ ІМЕННИКА (ФОРМАНТИ З МАТЕРІАЛЬНО НЕ ВИРАЖЕНИМ ДРУГИМ КОМПОНЕНТОМ)

10.02.01 українська мова

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Білоусенко Петро Іванович,
доктор філологічних наук,
професор

Запоріжжя 2004

ЗМІСТ

ВСТУП.. 4
РОЗДІЛ 1. КОНФІКСАЦІЯ ЯК РІЗНОВИД МОРФОЛОГІЧНОГО СПОСОБУ ТВОРЕННЯ ІМЕННИКА. 11
1.1. Аспекти вивчення префіксально-нульсуфіксальних (конфіксальних) похідних у вітчизняному мовознавстві 11
1.2. Походження конфіксів з матеріально не вираженим другим компонентом. 16
РОЗДІЛ 2. ДИНАМІКА СЛОВОТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ІМЕННИКА ЗА ДОПОМОГОЮ КОНФІКСІВ З МАТЕРІАЛЬНО НЕ ВИРАЖЕНИМ ПОСТПОЗИТИВНИМ ЕЛЕМЕНТОМ.. 25
2.1. Праслов’янські прототипи конфіксів з матеріально не вираженим другим компонентом. 25
2.2. Писемний період розвитку системи конфіксів з матеріально не вираженим другим компонентом. 40
2.2.1. Конфікс не--ø (а) 40
2.2.2. Конфікс по--ø (а) 53
2.2.3. Конфікс о--ø (а) 64
2.2.4. Конфікс за--ø (а) 74
2.2.5. Конфікс при-...-ø (а) 84
2.2.6. Конфікс об-...-ø (а) 90
2.2.7. Конфікс з- (с-)...-ø (а) 95
2.2.8. Конфікс су-...-ø (а) 100
2.2.9. Конфікс па--ø (а) 106
2.2.10. Конфікс від-...-ø (а) 111
2.2.11. Конфікс на-...-ø (а) 116
2.2.12. Конфікс під-...-ø (а) 120
2.2.13. Конфікс роз-...-ø (а) 126
2.2.14. Конфікс про-...-ø (а) 130
2.2.15. Конфікс у-(в-)...-ø (а) 134
2.2.16. Конфікс недо-...-ø (а) 139
2.2.17. Конфікс пере-...-ø (а) 141
2.2.18. Конфікс без--ø (а) 144
2.2.19. Конфікс ви-...-ø (а) 147
2.2.20. Конфікс ка-...-ø (а) 149
2.2.21. Конфікс пре-...-ø (а) 153
2.2.22. Конфікс до-...-ø (а) 154
2.2.23. Конфікс перед-...-ø (а) 155
2.2.24. Конфікс воз-(уз-)...-ø (а) 157
2.2.25. Конфікс над-...-ø (а) 159
ВИСНОВКИ.. 161
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ ДЖЕРЕЛ. 165
ЛІТЕРАТУРА. 185

ВСТУП
Словотворчі засоби мови, їх склад, специфіка семантики та особливості функціонування постійно привертають увагу дослідників. Матеріально виражені іменникові афікси досліджені як вітчизняними, так і зарубіжними лінгвістами: опис історичного творення іменників зробили С.П.Бевзенко й С.П.Самійленко; на різних синхронічних зрізах обстежили словотвірну систему українського (східнослов’янського) іменника Ж.Ж.Варбот, Ю.С.Азарх, Л.Л.Гумецька, О.П.Білих та ін.; динаміка окремих афіксів чи груп афіксів відображена у працях М.Балій, П.І.Білоусенка, Й.П.Гурського, В.В.Ґрещука, Н.О.Задорожньої, Б.Ліндерт, А.В.Майбороди, В.В.Німчука, І.С.Олійника, Г.В.Семеренко, В.Ф.Христенок та ін. Топонімні й антропонімні розвідки, де простежується функціонування іменникових словотворчих формантів на різних етапах розвитку української мови, здійснили В.О.Горпинич, Я.В.Закревська, А.М.Залеський, Р.Й.Керста, В.В.Німчук, З.Т.Франко, М.Л.Худаш, П.П.Чучка та ін.
Протягом останніх десятиліть спостерігається пожвавлення інтересу східнослов’янських мовознавців до конфіксів розірваних (перерваних) морфем, що складаються з двох (а інколи й трьох) частин і діють у словотворчому акті комплексно, як щось єдине, ціле. Конфікси становлять собою морфемні комплекси, у яких, на відміну від інших складних афіксів (похідних морфем), етимологічні елементи дистантні, відокремлені один від одного основою. Конфіксацію як словотвірне явище, а також окремі види конфіксальних формантів у слов’янському мовознавстві описали А.А.Амінова, Л.В.Владимирова, С.В.Воропай, І.О.Іншакова, Е.В.Казанська, К.А.Качайло, Г.О.Ніколаєв, В.М.Марков, М.К.Пишкало, В.П.Старинін, С.Х.Чекменьова, П.П.Шуба та ін. Проте іменникові конфікси з матеріально не вираженим другим компонентом не були предметом спеціального дослідження. Похідні структури типу пагін, пагуба, пажера, пазолоть, паморозь, парость, сув‘язь тривалий час класифікувалися як префіксальні, хоча деякі вчені (Русанівський В.М., Сікорська З.С.) відносили їх до префіксально-суфіксальних з певними засторогами про те, що суфікс може бути матеріально вираженим і нульовим. І лише після того, як на початку 80-х років ХХ ст. у вітчизняному мовознавстві було сформовано поняття нульового суфікса, з‘явилися всі підстави вважати матеріально не виражений елемент компонентом складної дистантної морфеми, а наведені приклади конфіксальними утвореннями.
Відсутність спеціальних праць, присвячених історії формування й розвитку словотвірних типів іменників, утворених за допомогою конфіксів з матеріально не вираженим другим компонентом, зумовлює актуальність дисертаційної роботи.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертація виконана в межах комплексної наукової теми кафедри української мови Запорізького державного університету „Історичний словотвір української мови”.
Мета роботи опис еволюції підсистеми українського іменникового конфіксального словотворення, яке здійснюється за допомогою афіксів з матеріально не вираженим другим компонентом, протягом писемної історії української мови.
Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:
1) теоретично обґрунтувати наявність у дериваційній системі української мови конфіксів із матеріально не вираженим постпозитивним компонентом;
2) виявити склад іменників, утворених за допомогою конфіксів з матеріально не вираженим другим компонентом, в українській мові впродовж усіх етапів її писемного розвитку;
3) встановити шляхи розвитку й умови формування конфіксальних іменникових структур, утворених за допомогою афіксів з матеріально не вираженим постпозитивним елементом;
4) проаналізувати становлення семантики кожного словотвірного типу згаданих конфіксальних іменників;
5) визначити рівень продуктивності досліджуваних моделей і типів на різних етапах розвитку мови та ступінь словотвірної активності мотивувальних основ;
6) виявити тенденції розвитку системи конфіксального словотворення іменників зазначеного типу в українській мові.
Об‘єктом дослідження в роботі є підсистема іменникового конфіксального словотворення української мови, здійснюваного за допомогою формантів з матеріально не вираженим другим компонентом, від початку її становлення до сучасності.
Предмет дослідження мотивовані іменники, які з точки зору їх сучасної дериваційної структури кваліфікуються як похідні, утворені за допомогою конфіксальних формантів з матеріально не вираженим другим компонентом.
Матеріальну основу дослідження склали мовні факти, здобуті з різноманітних за жанрами і стилями пам‘яток давньоруськоукраїнської мови ХІ-ХІІІ ст., середньоукраїнської мови ХІV-ХVІІІ ст., з історичних словників, що відображають лексику зазначеного періоду функціонування української мови. Залучалися до аналізу також основні лексикографічні та лінгвістичні праці українських мовознавців ХІV-ХVІІІ ст. (лексикони, граматики, порадники, розмовники). Джерелами дисертаційного матеріалу нової української мови стали твори різних функціональних стилів, дані тлумачних і перекладних словників, діалектні матеріали тощо. Факти для характеристики праслов’янського періоду взяті з різних етимологічних словників слов’янських мов, а також авторських розвідок, присвячених праслов’янському словотвору.
Вибір методів дослідження зумовлений специфікою об‘єкта та завданнями роботи. Основними в процесі дослідження стали порівняльно - історичний і описовий методи. Для визначення семантичної та словотвірної будови досліджуваних одиниць використовувався метод компонентного аналізу. Допоміжними слугували прийоми лінгвостатистики .
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що уперше в україністиці здійснено на широкому історичному матеріалі комплексний діахронічно-синхронічний опис підсистеми конфіксальних іменників, утворених за допомогою морфем з матеріально не вираженим другим компонентом; з‘ясовано етимологію та хронологію окремих аналізованих дериватів. До арсеналу дериваційних засобів української мови залучено конфікс з матеріально не вираженим постпозитивним елементом.
Теоретичне значення дослідження.
Основні положення дисертації та одержані результати дають змогу розширити й поглибити сучасні уявлення про формування системи іменникової деривації, еволюцію способів і засобів іменникового творення, природу конфікса як своєрідного дво- чи триєдиного форманта, а тому й становлять певну цінність для розвитку теорії українського словотвору та історичної дериватології.
Практична цінність одержаних результатів. Матеріали дослідження можуть використовуватися при підготовці фундаментальних праць з історії української мови, словотвору, морфеміки, створенні підручників і посібників, у лексикографічній практиці, у вузівській та шкільній лінгводидактиці.
Апробація роботи. Окремі положення дисертації у вигляді повідомлень та доповідей були викладені на Всеукраїнській науковій конференції Граматика української мови у функціональному висвітленні” (Полтава, 2001); регіональній науковій конференції „Проблеми сучасного та історичного словотвору слов‘янських мов” (Дніпропетровськ, 2001); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 95-річчю доктора філологічних наук, професора Івана Ковалика (1907-1989) „Актуальні проблеми українського словотвору” (Івано-Франківськ, 2002); VII Міжнародній науковій конференції „Семантика мови і тексту” (Ялта, 2002); звітних наукових конференціях викладачів і студентів Запорізького держуніверситету (1999, 2000, 2001, 2002, 2003). Окремі розділи дисертації, а також робота в цілому обговорювалися на засіданнях кафедри української мови Запорізького державного університету.
За матеріалами дисертаційного дослідження опубліковано 9 статей у провідних наукових виданнях, визначених ВАК України як фахові з філологічних наук.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку скорочень джерел (173 найменування) та використаної літератури (289 позицій). Повний обсяг роботи становить 216 сторінок, текстова частина 161 сторінок.

Список литературы

Висновки
1. У становленні словотвірної афіксальної системи української мови помітну роль відіграли конфікси з матеріально не вираженим другим компонентом, які виступають формантами в складі більше ніж тисячі похідних іменників девербативів (66%), десубстантивів (26%) та деад’єктивів (8%).
2. Конфіксальні структури з матеріально не вираженим постпозитивним елементом сформувалися на базі нульової суфіксації. Перші компоненти морфосполук строкаті за походженням. Це могли бути: прийменники 50% від загальної кількості (при, під, за, по, без та ін.); префікси 46% (су-, на-, о-, роз- тощо); частки 4% (не). Прийменники, що перетворилися на препозитивну частину конфікса, як правило, не мають відповідників у системі іменникових префіксів. Ґенеза багатьох препозитивних компонентів конфіксів сягає праслов’янського, а то і праіндоєвропейського періоду (каверза, неслух, обола, недотика, омана, підуст, досвіт, шандра та ін.); деякі запозичені зі старослов’янської мови (возмога).
3. Значна частина конфіксальних десубстантивів за походженням є суфіксальними утвореннями від прийменниково-іменникових сполук (за полою > запіл; без міри > безмір; при стіні > пристін; під горою > підгір). Однак згодом твірні словосполуки у свідомості мовців перестають сприйматися як базові, натомість наведені деривати починають словотворчо співвідноситися з іменниками без прийменників (пола, міра, стіна, гора). Мотиваторами девербативів на певному синхронічному зрізі могли бути префіксальні дієслова, які ще не відійшли до інертного фонду лексики, а твірними ще не стали усвідомлюватися безпрефіксні дієслова. Ця обставина спричинила полімотивованість ряду аналізованих похідних (повозъ > повезти, возити; оскhпъ > оскhпати, скhпати та ін.). Полімотивація може бути й наслідком послаблення зв’язку твірної основи деривата з певною частиною мови і встановлення словотвірних відношень з іншою частиномовною основою (нелюбъ > любъ, любити; причудъ > чудъ, чудити, чудувати).
4. Описувані похідні вступають у синонімічні відношення із дериватами, утвореними за допомогою конфіксів з матеріально вираженими другими компонентами (недолюд недолюдок; недоум недоумок; кадовб кадовбець, кадовбина, кадовбаня; катлуба катлубень; пригір пригорок; павідь паводок; безголов безголов'я; задра задирка; супір суперечка; парость паросток; сусіда (ж.р.) сусідка; огуз огузок). Така варіативність словоформ розширює стилістичні обрії використання похідних іменників.
5. Творення дериватів досліджуваного типу часто супроводжується певними морфонологічними процесами:
а) відтинанням кінцевого елемента твірної дієслівної основи (водити поводи, бузувати обуза, плавати заплава);
б) асиміляцією і стягненням звуків на стикові морфем (скhпати роскhпъ; солити росол; станути розтань і под.);
в) чергуванням кореневого вокалізму й консонантизму та змінами за твердістю/м'якістю (нога обніж, стріха постріш, учити неук, земля озем, жердина ожеред, ректи безріка, гора пагір, пригір; стіна пристінь, колода підколодь, жерти прожирь, жовтий прожовть);
г) фонетичним варіюванням препозитивної частини конфікса: робрат, развора; звада, извур, ізморось, ступа, гистик, гестик, естик, істик, їстик.
6. Панівна більшість вивчених конфіксальних типів і моделей була започаткована в праслов’янський період, значна їх частина виформувалася на ґрунті давньоруськоукраїнської та середньоукраїнської мови й продовжує функціонувати, з більшою чи меншою активністю, у новій українській мові. Найвищою дериваційною конкурентоспроможністю відзначаються конфікси не-...-ø(а), по-...-ø(а), за-...-ø(а): вони виявилися гнучкими і продуктивними словотворчими засобами упродовж усіх етапів розвитку мови. Досить продуктивними продовжують залишатися іменникові конфікси о-...-ø(а), об-...-ø(а), з-(с-)-.. ..-ø(а), від-...-ø(а), про-...-ø(а) та ін. З різних причин не набули продуктивності або втратили її конфікси ви-...-ø(а), пре-...-ø(а), до-...-ø(а), перед-...-ø(а), ка-...-ø(а), над-...-ø(а).
7. Конфікси з матеріально не вираженим другим компонентом є дієвою словотворчою одиницею дериваційної системи української мови. Використання цього виду словотворчих засобів паралельно з іншими дво- чи трикомпонентними формантами значно збагачує лексико-словотвірний спектр похідних іменників. Деривати, утворені за допомогою конфіксів з матеріально не вираженим постпозитивним елементом, виникають переважно на ґрунті живої народної мови. Значна їх кількість потрапляє в літературну мову, інші продовжують функціонувати на діалектному рівні. Досліджені похідні надають національній мові рис неповторності, експресивності, колориту, динамізму, що й визначає, зрештою, її самобутність.

Література
1. Азарх Ю.С. Словообразование и формообразование существительных в истории русского языка. М.: Наука, 1984. 247 с.
2. Аминова А.А. О некоторых путях развития глагольной конфиксации в русском языке //Актуальные проблемы грамматики и лексикологии. Ч.1. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1979. С.126-134.
3. Арват Н.Н., Скиба Ю.Г. Древнерусский язык. К.: Вища школа, 1977. 214 с.
4. Аркушин Г.Л. Західнополіські нульсуфіксальні іменники //Українське і слов‘янське мовознавство: Збірник наукових праць. Вип.4. Ужгород: УНУ, 2001. С. 65-77.
5. Арутюнова Н.Д. О понятии системы словообразования (на материале испанского языка) //Филологические науки. 1960. №2. С. 24-31.
6. Бабич С.Г. Изменение семантической структуры деривата в процессе словообразования //Русское языкознание. 1991. Вып. 22. С.123-124.
7. Балалыкина Э.А., Николаев Г.А. Русское словообразование. Учебное пособие. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1985. 184 с.
8. Балтова Ю. Л. Общие вопросы сопоставительного изучения словообразования //Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. М.: Наука, 1987. С. 5-10.
9. Баранник Д.Х. Із спостережень над особливостями творення власних географічних назв //Питання словотвору і граматичної структури української мови. Дніпропетровськ: ДДУ, 1976. С. 53-57.
10. Бартошевич А.К. К определению системы словообразования // Вопросы языкознания. 1972. №2. С.83-90.
11. Бевзенко С.П. Нариси з історичної граматики української мови. Морфологія. К.: Вид-во КДУ ім. Т.Г. Шевченка, 1953. 198 с.
12. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: Нариси із словозміни та словотвору. Ужгород: Закарпатське вид-во, 1960. 416с.
13. Бевзенко С.П. До характеристики відмінностей у словотворі української діалектної мови //Мовознавство. 1975. №3. С. 68-83.
14. Бевзенко С.П., Грищенко А.П., Лукінова Т.В., Німчук В.В., Русанівський В.М., Cамійленко С.П. Історія української мови. Морфологія. К.: Вища школа, 1978. 540 с.
15. Бевзенко С.П. Проблеми історичної дериватології //Мовознавство. 1993. №6. С. 75-76.
16. Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А., Самійленко С.П., Тараненко І.Й. Історична граматика української мови. К.: Вища школа, 1962. 510 с.
17. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 212 с.
18. Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование. Перевод с франц. Н.Д.Андреева. М.: Учпедгиз, 1955. 260 с.
19. Бичко З. Структурно-семантичний аналіз назв їжі та напоїв у наддністрянському говорі //Українське і слов‘янське мовознавство.- Вип. 4. Ужгород: УНУ, 2001. С. 105-108.
20. Білих О.П. Іменниковий словотвір української літературної мови кін. XVIII серед. XIXст. (на матеріалі творів І.П. Котляревського, Г.Ф. Квітки-Основ‘яненка, Є.П. Гребінки, Т.Г.Шевченка): Автореф. .... дис. канд. філол. наук: 10.02.01. К., 1997. 16 с.
21. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду) К.: КДПІ, 1993. 215 с.
22. Білоусенко П.І. З історії іменникового суфікса -а //Культура слова. Вип. 46-47. К.: Наук. думка, 1996. С.159-162.
23. Білоусенко П.І. Проблеми і перспективи вивчення динаміки нульсуфіксальної деривації //Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. - Вип. 11. Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. С. 10-15.
24. Білоусенко П.І., Кучеренко Л.І., Стовбур Л.М. До питання про конфіксальне словотворення. Вісник Запорізького держуніверситету. Філологічні науки. 2001. №3. С.32-36.
25. Богоєдова Т.М. Реалізація праслов’янської географічної термінології в гідронімії басейну Дніпра // Ономастика України та етногенез східних слов’ян. - К., 1998. - С. 133-139.
26. Бошкович Р. Основы сравнительной грамматики славянских языков. Фонетика и словообразование. М.: Наука, 1984. 304 с.
27. Бузук П. Нарис історії української мови. Вступ, фонетика і морфологія з додатком історичної хрестоматії. К.: Час, 1927. 96 с.
28. Букатевич Н.И., Савицкая С.А., Усачёва Л.Я. Историческая грамматика русского языка. К.: Вища школа, 1987. 264 с.
29. Булаховский Л.А. Курс русского литературного языка.- Т.1. К.: Рад. школа, 1952. С.143-173.
30. Бурячок А.А. Іменниковий словотвір старокнижної лексики //Мовознавство. 1974. №5. С. 66-75.
31. Валюх З., Степаненко М. Мікротопоніми Полтавщини у лексико-семантичній та словотвірній системі української мови //Актуальні проблеми українського словотвору. Івано-Франківськ: Плай, 1995. С. 37-39.
32. Варбот Ж.Ж. Древнерусское именное словообразование. Ретроспективная формальная характеристика. М.: Наука, 1969. - 231 с.
33. Варбот Ж.Ж. Праславянская морфонология, словообразование и этимология. М.: Наука, 1984. 255 с.
34. Ващенко В.С. Перша українська граматика //Українська мова в школі. 1955. №4. С.29-36.
35. Ващук О.В. Флективний спосіб творення похідних іменників // УМЛШ. 1973. №10. С.39-44.
36. Вербич С.О. Верхньодністерський гідронімікон у контексті прикарпатсько хорватських топонімних зв’язків // Мовознавство. 1997. - №1. С. 65-73.
37. Верещагин Е.М. Терминотворчество Кирилла и Мефодия //Вопросы языкознания. 1988. №2. С. 91-100.
38. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Грищенко А.П. Граматика української мови. К.: Рад. школа, 1982. 208 с.
39. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 255 с.
40. Виноградов В.В. Словообразование и его отношение к грамматике и лексикологии //Вопросы теории и истории языка. М.: Учпедгиз, 1952. С. 7-52.
41. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию //Избранные работы по русскому языку. М.:Учпедгиз, 1959. С. 426-435.
42. Віняр Г.М. Усічення як спосіб оформлення новотворів у сучасному мовленні //Сучасні аспекти дослідження граматики української мови і лінгвометодичні основи викладання шкільного курсу: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Полтава, 1992. С. 72-74.
43. Вовк А. Дієслівні іменники жіночого роду з наростком -к- в зіставленні з іншими дієслівними іменниками // Збірник секції граматики української мови. Кн. 1. К., 1930. С.115-138.
44. Воропай С.В. Система конфіксального словотворення іменників у сучасній українській мові: Дис. канд. .... філол. наук: 10.02.01. Запоріжжя, 2001. 264 с.
45. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов. К.: Наук. думка, 1966. 395 с.
46. Габинский М.А. Конфиксация в молдавском языке //Русское сравнительное и сопоставительное словообразование. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1986. С. 101-106.
47. Гаврилюк Л.М. Особливості семантичної структури віддієслівних іменників //Метод. чит. „Словотвірна та семантична структура української лексики”, присвячені пам‘яті засновника дериватол. школи на Україні проф. І. Ковалика: Тези доп. 15-17 травня 1991 р. Львів. С. 39-40.
48. Галас Б.К. Рукописні словники першої половини ХІХ ст. важливе джерело для вивчення української народної лексики //ХIV республіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. К., 1977. С.81-83.
49. Гинзбург Е.Л. Синтаксическая и лексическая деривация //Актуальные проблемы русского словообразования. Самарканд, 1972. С. 237-245.
50. Головатий Г. Найважливіші словотворчі засоби в українській літературній мові пожовтневої доби //Мовознавство. 1936. №8. С. 71-86.
51. Гончаров В.І. З історії термінів невод і сак. Мовознавство. 1982. №6. С. 60-63.
52. Горецький П., Шаля Ів. Українська мова: практично-теоретичний курс. К.: Книгоспілка, 1928. 206 с.
53. Городенська К.Г. Префіксально-суфіксальний словотвір //Словотвір сучасної української мови. К.: Наук. думка,1979. С. 285-314.
54. Городенська К.Г. Семантичні функції дериваційних морфем //Мовознавство. 1987. №1. С. 21-29.
55. Горпинич В.О. Словотворення і словотвір української мови. К.: Вища школа, 1995. 67 с.
56. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. Дніпропетровськ: ДДУ, 1998. 189 с.
57. Грамматика русского языка Михаилъ Осадца. Львов, 1864. 256 с.
58. Грамматика современного русского литературного языка /Под ред. Н.Ю. Шведовой. М.: Наука, 1970. 767 с.
59. Грунський М. та Сабалдир Г. Українська мова. Морфологія. Фонетика. Синтаксис. Фразеологічний словник. К.: Держ. вид-во „Час”, 1926. 128 с.
60. Грушко Н.Е. Глагол как мотивирующая база производных существительных: Автореф. дис. . канд. филол. наук: 10.02.01 /Томск. гос. ун-т. Томск, 1983. 24 с.
61. Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV-XV ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
62. Гухман М.М. Понятие системы в синхронии и диахронии //Вопросы языкознания. 1962. №4. С. 25-35.
63. Ґрещук В.В. Деякі теоретичні питання словотвірного значення //Мовознавство. 1991. №3. С. 34-42.
64. Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: Плай, 1995. 208 с.
65. Давидова О.Г., Шадура В.О. Іменникові префіксальні утворення в полтавських говорах //Питання словотвору і граматичної структури української мови. Дніпропетровськ: ДДУ, 1976. С. 106-115.
66. Даниленко В.П. Имена собственные как производящие основы современного словообразования //Развитие грамматики и лексики современного русского языка. М.: Наука, 1964. С. 77-92.
67. Данилюк О.К. Регіоналізми в складі географічної лексики Волині //Slavica та baltica в ономастиці України / Відп. ред. І.М.Желєзняк. - К., 1999. С. 78-90.
68. Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові імена в побуті українців ХІV-ХVІІ ст. К.: Наук. думка, 1988. 170 с.
69. Дерибас В.М. О заимствовании и калькировании производных слов в русском языке (на материале приставочно-суффиксальных существительных) //Этимологические исследования по русскому языку. Вып. VII. М.: Наука, 1972. С. 70-85.
70. Дзендзелівський Й.О. Спостереження над народною етимологією в українській мові //Дослідження з української діалектології: Збірник наук. праць. К.: Наук. думка, 1991. С. 6-47.
71. Дунайте А. И. Древнерусские суффиксы //Русская речь. 1975. №4. С. 121-124.
72. Дубограева М.П. Соотносительные существительные и глаголы в древнерусском языке //Веснік Беларускага дзяржавнага універсітета імя У.І. Леніна. Сер. IV. Філалогія. Журналістыка. 1969. №2. С. 46-50.
73. Желєзняк І.М. Роль і місце ономастичних досліджень у студіях з східнослов’янського етногенезу // Ономастика України та етногенез східних слов’ян. - К., 1998. - С. 5-17.
74. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П. Слинько І.І. Історична граматика української мови. К.: Вища школа, 1980. 320 с.
75. Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. К.: Наук. думка, 1976. 163 с.
76. Залозний П. Коротка граматика української мови. Ч.1. К.: Держ. вид-во „Час”, 1918. 64 с.
77. Зарицкий Н.С., Мухаметова Л.Г. Конфиксальные глаголы в русском языке //Русское языкознание.-Вып. 24. К.: Либідь, 1992. С.109-116.
78. Засухина Т.П. Пространственные значения предлогов, приставок и падежей в современном русском языке //Исследования по семантике. Уфа, 1976. С. 103-111.
79. Захарків О.Т. Із спостережень над семантикою і структурою негативних віддієслівних назв предметів у Бойківському говорі //ХІV республіканська діалектологічна нарада. Тези доповідей. К.: Вид-во АН УРСР, 1977. С. 77-79.
80. Звєрєв А.Д. Словотвірне значення в семантичній структурі похідних //Мовознавство. 1988. №1. С. 21-27.
81. Земская Е.А. Современный русский язык: Словообразование. М.: Просвещение, 1973. 304 с.
82. Земская Е.А., Кубрякова Е.С. Проблемы словообразования на современном этапе //Вопросы языкознания. 1978. №6. С. 119-126.
83. Иванов В.В. Историческсая грамматика русского языка. М.: Просвещение, 1964. 452 с.
84. Іліаді О. І. Гніздо кореня *vьrg - /*vъrg у праслов’янській мові // Мовознавство. 2000. - №45. - С. 6065.
85. Ільїн В.С. Префікси в сучасній українській мові. К.: Вид-во АН УРСР, 1953. 189 с.
86. Іншакова І.О. Розвиток іменникової конфіксації в історії української мови (структури на ник): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Кривий Ріг, 1996. 193 с.
87. Историческая типология славянских языков. Фонетика, словообразование, лексика и фразеология. К.: Вища школа, 1986. 286с.
88. Казанская Э.В. Именная конфиксация в её отношении к суффиксации //Именное словообразование русского языка. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1976. С. 95-103.
89. Карпенко О.П. Гідроніми з о префіксальним //Мовознавство. 1993. №4. С. 20-29.
90. Карпенко О.П. Назви річок Нижньої Правобережної Наддніпрянщини. К.: Наук. думка, 1989. 192 с.
91. Карпенко Ю.О. Давньоруська основа словотвору української топоніміки //Питання історичного розвитку української мови. Харків: ХДУ, 1962. С. 290-297.
92. Карпіловська Є.А. Морфемні структури слів у сучасній українській мові //Мовознавство. 1991. №4. С. 10-21.
93. Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: будова та реалізація. К.: Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, 1999. 297 с.
94. Каспришин З.О. Складні випадки словотвірного аналізу //УМЛШ. 1989. №11. С. 53-59.
95. Каспришин З.О. Множинність словотвірної мотивації в сучасній українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.02 /Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні АН УРСР. К., 1989. 24 с.
96. Качайло К.А. Динаміка розвитку іменникової конфіксації в українській мові (структури з другим компонентом -ок). Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01. Кривий Ріг, 1997. 203 с.
97. Керницький І.М. Система словозміни в українській мові (на матеріалах пам‘яток XVIст.). К.: Наук. думка, 1967. 288 с.
98. Керста Р.Й. Особові назви, утворені від загальних назв, на означення професій, роду занять (на матеріалі пам‘яток української мови XVI ст.) //Питання історії української мови. К.: Наук. думка, 1970. С. 141-158.
99. Клименко Н.Ф. Про закономірності сполучуваності афіксів сучасної української мови //Мовознавство. 1968. №6. С. 17-26.
100. Клименко Н.Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. К.: Наук. думка, 1973. 273 с.
101. Клименко Н.Ф. Про вивчення семантики словотвірних одиниць //Словотвірна семантика східнослов‘янских мов. К.: Наук. думка, 1983. С. 86-102.
102. Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А. Словотвірна морфеміка сучасної української літературної мови. К.: Наук. думка, 1998. 161 с.
103. Ковалик І.І. Питання слов‘янського іменникового словотвору. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. 152 с.
104. Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1961. Вип. 2. 83 с.
105. Ковалик І.І. Питання словотворчої омонімії в сфері іменників слов‘янських мов //Матеріали І та ІІ республіканських славістичних конференцій „Питання слов‘янознавства”. Львів, 1962. С. 24-32.
106. Ковалик І.І. Своєрідні особливості іменникового словотвору української мови //Практичні та стилістичні студії з української та російської мов. К.: Наук. думка, 1965. С. 68-89.
107. Ковалик І.І. Семантична будова слова в сфері мови та мовлення //Студії з мовознавства. К.: Вища школа, 1975. С. 17-20.
108. Ковалик І.І. Дериватологія (словотвір) як самостійна лінгвістична дисципліна та її місце в системі науки про мову //Словотвір сучасної української літературної мови. К.: Наук. думка, 1979. С. 5-56.
109. Ковалик І.І. Діалектичний характер словотвірної структури похідного слова //Питання словотвору. К.: Вища школа, 1979. С. 20-27.
110. Козлова Р.М. Праславянское слово в генетическом гнезде: структура праславянского слова. Гомель, 1997.- 62 с.
111. Коломієць В.Т. Словотвір неологізмів у слов‘янських мовах (від середини 40-х років ХХ ст.) //Мовознавство. 1973. №2. С. 3-18.
112. Коробчинская Л.А. Древнерусский язык.- Львов: Изд-во Львовского ун-та, 1958. 105 с.
113. Корепанова А.П. Негаційні топоніми України архаїчний структурно-семантичний тип //Давньоруська ономастична спадщина в східнослов‘янських мовах. К.: Наук. думка, 1986. С.69-74.
114. Кочин Г.Е. Материалы для терминологического словаря древней России. М. Л.: Прогресс, 1937. - 320 с.
115. Кравченко М.В. Явище усічення в системі віддієслівних іменників //Мовознавство. 1984. №3. С. 32-36.
116. Кравченко М.В. Семантична і морфологічна валентність словотворчих одиниць у системі віддієслівних дериватів //Мовознавство. 1988. №1. С. 32-37.
117. Кравчук Р.В. Дифференциация праславянских культурных диалектов по данным словообразования (фрагменты славянского словообразования). ­ М.: Наука, 1983. 35 с.
118. Крымскій А.Е. Древне-Кіевскій говоръ. СПб., 1907. 44 с.
119. Крымскій А.Е. Украинская грамматика. Т.1. М., 1908. 544 с.
120. Кубрякова Е.С. Словообразование //Общее языкознание: Внутренняя структура языка. М.: Наука, 1972. С. 344-393.
121. Кубрякова Е.С. Семантика производного слова //Аспекты семантических исследований. М.: Наука, 1980. С. 81-155.
122. Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
123. Кузнецов П.С. Историческая грамматика русского языка. Морфология. М.: Изд-во Московск. ун-та, 1953. 306 с.
124. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. К.: Книгоспілка, 1923. 200 с.
125. Курс сучасної української літературної мови /За ред. Л.А.Булаховського. К.: Рад. школа, 1951. Т.2. 405 с.
126. Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія: У 2 ч. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1964. Ч. 2. 160 с.
127. Левковская Н.В. Словообразование. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1954. 189 с.
128. Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Наука, 1990. 685 с.
129. Лихтман Р.И. Существует ли безаффиксный способ словообразования в русском языке? //Вопросы языкознания. 1968. №2. С. 51-59.
130. Лопатин В.В. Нулевая аффиксация в системе русского словообразования //Вопросы языкознания. 1966. №1. С. 76-84.
131. Лопатин В.В. Русская словообразовательная морфемика: Проблемы и принципы описания. М.: Наука, 1977. 316 с.
132. Лопатин В.В. О границах между префиксальными и префиксально-суффиксальным способами словообразования //Акт. проблемы русского словообразования. Ташкент, 1978. С.104-108.
133. Лопатин В.В. Префиксально-суффиксальные существительные //Грамматика современного русского литературного языка. М.: Наука, 1970. С. 152-158.
134. Лопатин В.В. Словообразование имён существительных //Русская грамматика. Т.1. М.: Наука, 1980. С. 142-267.
135. Лукина Г.Н. К семантической характеристике бытовой лексики древнерусского языка ХI-XIV вв. //Исследования по словообразованию и лексикологии древнерусского языка. М.: Наука, 1978. С. 245-256.
136. Лукінова Т.Б. До реконструкції праслов’янської системи квантитативних утворень // Мовознавство. - 2000. - №4-5. С.15-25.
137. Макаренко Є.А. Словотвір // Пономарів О.Д., Різун В.В., Шевченко Л.Ю. та інші. Сучасна українська мова. К.: Либідь, 1991. С.156-163.
138. Маркарьян И.Е., Николаев Г.А. Сопоставительное словообразование русского и польского языков. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1990. 140 с.
139. Марков В.М. Замечания о конфиксальных образованиях в языке поэтических произведений М.В. Ломоносова //Очерки по истории русс