ЗАКОНОМІРНОСТІ ЯКІСНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ПРЕДМЕТНИХ ІМЕН У СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВОГО СТИЛЮ

Краткое описание

ЧЕРНИШОВА ЛАРИСА ІВАНІВНА
УДК 801.56

ЗАКОНОМІРНОСТІ ЯКІСНОЇ КВАЛІФІКАЦІЇ ПРЕДМЕТНИХ ІМЕН У СТРУКТУРІ УКРАЇНСЬКОГО НАУКОВОГО СТИЛЮ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник

кандидат філологічних наук,

професор,

Намакштанська ІННА ЄГОРІВНА

Макіївка 2003

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 5
ВСТУП . 8
Розділ І. Статус предметних імен у структурі
наукового тексту
І.1. Диференційні і класифікаційні ознаки предметних імен .. 14
І.1.1.Еволюція поглядів на предметність і предметні імена в
логічному, ономасіологічному, семасіологічному
та власне-лінгвістичному аспектах .... 14
І.1.2. Предметні імена в системі семантико-парадигматичних
зв’язків .. 22
І.1.3. Особливості лексико-семантичних груп предметних імен у
структурі науково-будівельного тексту ..... 30
І.1.4.Типи словесних опозицій предметних імен у
науково-будівельному стилі . 38
І.2. Функціонально-жанрові особливості науково-будівельного стилю . 44
І.2.1. Жанрово-модифікаційні та авторсько-варіаційні
парадигми наукових текстів 44
І.2.2. Статус авторизації в науково-будівельному тексті .. 62
І.2.3. Науково-будівельний стиль: система
внутрішньотекстових міжреченнєвих синтаксичних зв’язків і
семантико-синтаксичних відношень 70
І.3. Особливості функціонального навантаження предметних імен у
наукових текстах . 86
Висновки до І розділу . 106
Розділ ІІ. Закономірності якісної кваліфікації предметних
імен у структурі простого формально
неускладненого речення .. 109

ІІ.1. Статус спеціалізованих атрибутивних елементів як якісних
кваліфікаторів предметних імен .. 114
ІІ.2. Терміни-словосполучення з предметними іменами в
науково-будівельних текстах: структура, семантика, функції . 130
ІІ.3. Особливості атрибутивно-кваліфікаційної функції
неспеціалізованих елементів .. 135
ІІ.3.1. Субстантивні постпозитивні якісні кваліфікатори
предметних імен 139
ІІ.3.1.1. Ядерні форми субстантивної атрибутивності
предметних імен . 139
ІІ.3.1.2. Форма називного відмінка субстантива як
носій атрибутивності . 144
ІІ.3.1.3. Форми давального відмінка як
репрезентанти атрибутивної семантики .. 147
ІІ.3.1.4. Форми орудного відмінка як реалізатори
атрибутивної семантики 148
ІІ.3.1.5. Форми місцевого відмінка як носії
атрибутивної семантики . 150
ІІ.4. Статус напівпредикативних реалізаторів атрибутивної семантики
у структурі формально неелементарного простого речення 152
ІІ.4.1. Диференційні ознаки формально неелементарного
простого речення у науково-будівельному стилі .. 152
ІІ.4.2. Співвідношення/неспіввідношення семантичного і
формального ускладнення простого речення . 153
ІІ.4.3. Ядерні / напівпериферійні / периферійні типи
формально-граматичної неелементарності простого речення у
науково-будівельних текстах .. 155

ІІ.4.4. Функціонально-семантичне навантаження
напівпредикативних статичних конструкцій у
науково-будівельних текстах .. 157
Висновки до ІІ розділу . 159
Розділ ІІІ. Структурно-семантичні особливості якісної
кваліфікації предметних імен
предикативними частинами ... 161
ІІІ.1. Статус предметних імен як опорних елементів у
структурі складнопідрядного речення .167
ІІІ.2. Функціонально-семантичні типи предикативних
частин-кваліфікаторів предметних імен .... 177
ІІІ.2.1. Структурно-функціональні особливості сполучних
компонентів у складнопідрядних реченнях з опорним
субстантивом 177
ІІІ.2.2. Статус власне-прислівних підрядних предикативних частин
як кваліфікаторів предметних імен . 180
Висновки до ІІІ розділу 184
ВИСНОВКИ .. 186
Список використаної літератури . 191
Список використаних джерел . 211

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

автореф. - автореферат

ДонДУ - Донецький державний

АС - атрибутивні словосполучення

університет

БУ - Будівництво України

докт. - доктора

БК - Будівельні конструкції

держ. - державний

БТ - Будівельна техніка

див. - дивися

БМ - Будівельні матеріали

Д.в. - давальний відмінок

буд. - будівництво

Зб. - збірник

ВНЗ - вищі навчальні заклади

ЗБКВК - Захист будівельних

высш. - высшая

конструкцій від корозії

Вид-во - Видавництво

і т.д. - і так далі

вопр. - вопросы

і т.ін. - і таке (і) інше (і)

Вып. - Выпуск

Изд-во - Издательство

Вип. - Випуск

изд. - издание

Волгоград. - Волгоградский

иностр. - иностранная

Воронеж. - Воронежский

ин-та - института

г. - год

ін-ту - інституту

ДонДТУ - Донецький державний технічний

и др. - и другие

університет

канд. - кандидат

ДонДАБА - Донбаська державна академія

Кубанск. - Кубанский

будівництва і архітектури

Кемеров. - Кемеровский

ДДУ - Дніпропетровський державний

Київ. - Київський

університет

ЛНУ - Львівській національний

ДНУ - Дніпропетровський національний

університет

університет

ЛГУ - Ленинградский государствен-

ДонНУ - Донецький національний

ный университет

університет

ЛДПУ - Луганський державний

Рад. - Радянська

педагогічний університет

РУС - Російсько-український словник

ЛГС - лексико-семантична група

Р.в. - родовий відмінок

Моск. - Московский

Сов. - Советская

МГУ - Московский государственный

с. - сторінка

университет

СТГ - семантико-тематична група

м. - місто

ст. - століття

МОРБ - Механізація опоряджувальних

Сер. - Серия

робіт у будівництві

ССЦ - складне синтаксичне ціле

М.в. - місцевий відмінок

Тюмен. - Тюменский

наук. - науковий (а)

ТБЗБК - Технологія бетонних і

научн. - научный

залізобетонних конструкцій

навч. - навчальний

ТС - термінологічні словосполучення

Н.в. - називний відмінок

укр. - україньска (е)

ОМ - опір матеріалів

учеб. - учебное

О.в. - орудний відмінок

ун-та - университета

пев. - перевод

ун-ту - університету

пор. - порівняй

укл. - укладники

пед. - педагогический

Ужгород. - Ужгородский

Перм. - Пермский

УжДУ - Ужгородський державний

pl. t. - pluralia tantum

університет

Русс. - Русский

упор. - упорядник, упорядкував

рус. - русский

філол. - філологічні

ред. - редактор, редакція, редакційний

филол. - филологические

р. - рік

франц. - французский

Рост. - Ростовский

цит. - цитується

Ростов н/Д - Ростов-на-Дону

Чернів. - Чернівецький

ч. - частина

шк. - школа

яз. - язык

ВСТУП

У сучасній лінгвістиці все більшої ваги набувають дослідження, в яких через призму певних класів слів з’ясовується специфіка тих чи інших тенденцій, закономірностей тощо. До таких лексем належать предметні імена, що у своєму загалі охоплюють конкретні, речовинні, з одного боку, релятивні, функціональні імена, з другого боку. Це не суперечить загальному розумінню предметності як певної універсалії і водночас орієнтоване на семантичне окреслення предметності. Предметні імена у роботі розглядаються як мовні сутності, що в процесі номінації пристосовуються до ідентифікації елементів дійсності. Функцією ідентифікації наділені імена предметів, істот, а також артефактів. Семантика таких номінацій, найбільшою мірою репрезентована у конкретних іменниках, меншою у релятивних, функціональних, виражає субстанційний характер позначуваного, що може бути характеризованим, кваліфікованим, конкретизованим, ідентифікованим потенційно в необмеженій кількості, такі виміри предметного імені можуть утворювати множинність його характеристик рівнорядного / нерівнорядного типу. Водночас такі множинності охоплюють спеціалізовані / неспеціалізовані компоненти, співвідношення яких часто виступає диференційною ознакою відповідного стилю української мови, а частотність використовуваних предметних імен, регулярність їхніх семантико-парадигматичних зв’язків, закономірності сполучуваності виступають основними показниками внутрішньостильової диференціації і виокремлення певного підстилю за наявними в ньому різновидами синтактики, способами характеризації і конкретизації предметних імен, розгортання їхньої ідентифікаційної функції як текстотвірного начала. Саме такий потенціал предметних імен вирізняє їх статус і функціонування у науково-будівельному підстилі української мови.
Актуальність дисертаційного дослідження мотивується відсутністю монографічних досліджень з проблем статусу і функціонування предметних імен у цілісній системі підстилів наукового стилю української мови і необхідністю встановлення закономірностей семантико-парадигматичних зв’язків, співвідношення різних спеціалізованих і неспеціалізованих засобів характеризації, конкретизації, кваліфікації та ідентифікації предметних імен з метою простеження корелятивності / некорелятивності синтетичних / аналітичних тенденцій в українській мові та визначення напрямів розвитку процесів семантичного і формального ускладнення простого і складного речень як наслідків розгортання внутрішньореченнєвих характеристик предметних імен, що набувають в ряді випадків внутрішньотекстових валентнопрогнозувальних потенціалів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрямок дисертації пов’язаний з комплексною науково-дослідною темою кафедри прикладної лінгвістики та етнології Донбаської державної академії будівництва і архітектури: Лінгвометодичний опис національних культур та функціонально-стилістичних особливостей української та інших мов”.
Мета дисертаційної роботи визначити специфіку якісної кваліфікації предметних імен атрибутивними елементами у структурі речення науково-будівельного тексту та встановити структурні особливості і функціонально-семантичне навантаження реалізаторів атрибутивної характеристики предметних субстантивів.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
1) виявити статус категорії предметності у лінгвістичному та семасіологічному аспектах;
2) здійснити класифікацію предметних імен, наявних у науково-будівельних текстах, за лексико-семантичними зв’язками і формально-граматичними ознаками, простеживши їх ядро, напівпериферію та периферію;
3) встановити специфіку предметних імен у науково-будівельному стилі та з’ясувати їх стилетворчий потенціал;
4) охарактеризувати функціонально-жанрові особливості науково-будівельного тексту і визначити функціональне навантаження предметних імен у його реченнєвому тлі;
5) проаналізувати статус та специфіку спеціалізованих / неспеціалізованих атрибутивних кваліфікаторів предметних імен у науково-будівельних текстах;
6) розглянути статус, структуру, семантику та функції термінівсловосполучень з предметними іменами у науково-будівельних текстах та виявити співвідношення / неспіввідношення аналітичних і/або синтетичних тенденцій у кваліфікації і характеризації предметних імен;
7) розкрити функціонально-семантичне навантаження напівпредикативних статичних конструкцій як кваліфікаторів / характеризаторів / конкретизаторів предметних імен;
8) виявити закономірності творення предикативних номінацій як результат інтенцій предметних імен у науково-будівельних текстах;
9) визначити закономірності функціонування предметних імен як опорних елементів у структурі власне прислівних складнопідрядних речень та з’ясувати закономірності сполучуваності з ними присубстантивно-атрибутивних предикативних частин.
Матеріал дослідження. Робота виконана на матеріалі сучасних науково-будівельних текстів сучасної української літературної мови. Джерелами фактичного матеріалу слугували: науково-навчальні тексти з різних дисциплін фаху Будівництво”, текстові матеріали зі збірників наукових праць, журнальні тексти власне-теоретичного, прикладного, інформаційного та науково-популярного жанрового різновиду науково-будівельного підстилю мови. До аналізу часткового залучено матеріали загальнотехнічного термінологічного словника, словника наукової і технічної мови, ряду спеціальних перекладних (російсько-українських та українсько-російських) словників.
Основні принципи і методика дослідження. Методика дослідження має комплексний характер, що полягає у використанні різних методів та прийомів, зумовлених метою і конкретними завданнями. Аналіз предметних імен та засобів якісної кваліфікації предметних субстантивів проведено із застосуванням методів: описового (у синхронному зрізі) з прийомами міжрівневої та внутрішньої інтерпретації, опозиційного прийому, дедуктивного, компонентного і трансформаційного аналізу, що є на сьогодні важливим для лінгвістичної теорії й опрацьовується на основі досягнень структурно-семантичного методу загалом.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві здійснена спроба системного і комплексного аналізу предметних іменників, що функціонують у науково-будівельних текстах, на лексичному і семантико-синтаксичному рівнях; обґрунтовано і проведено розмежування предметних імен на ядро, напівпериферію та периферію з урахуванням міри реальної предметності у семантиці субстантива; визначено спектр якісно-кваліфікаційних можливостей спеціалізованих і неспеціалізованих атрибутивних елементів у структурі формально неелементарного простого речення та структурно-семантичні особливості якісної кваліфікації предметних субстантивів предикативними частинами.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані для встановлення диференційних ознак науково-будівельного підстилю сучасної української мови, під час читання курсу стилістики української мови, опрацюванні спецкурсів та спецсемінарів для вищої школи, написанні підручників та навчальних посібників зі стилістики, створенні спеціальних і перекладних термінологічних словників. Дослідженням можна скористатися при написанні дипломних, магістерських та курсових робіт.
Отримані результати також можуть знайти застосування при 1) подальшому вивченні загальнотеоретичних проблем нормативної синтаксичної стилістики; 2)дослідженні спеціалізованих / неспеціалізованих засобів атрибутивної характеристики мовних одиниць субстантивної природи; 3) опрацюванні нових спецкурсів і спецсемінарів з лексики, функціональної стилістики, а також оригінальних спецкурсів з функціонально-комунікативного синтаксису. Матеріали дисертації знайдуть застосування у шкільній практиці для поглиблення знань щодо рівня атрибутивних можливостей об’єктива, субстантива, напівпредикативних та предикативних конструкцій у функції репрезентантів атрибутивної характеристики предметного іменника.
Особистий внесок здобувача. Всі результати дослідження щодо визначення і виокремлення предметних іменників у науково-будівельних текстах з-поміж загалу лексем із значенням граматичної предметності та простеження закономірностей їх атрибутивної кваліфікації, характеризації, конкретизації та ідентифікації отримані особисто здобувачем.
Апробація роботи. Окремі розділи та усю дисертацію загалом обговорено на засіданнях кафедри прикладної лінгвістики та етнології Донбаської державної академії будівництва і архітектури. За матеріалами дослідження зроблені доповіді на регіональній науково-методичній конференції Проблеми функціонування й викладання української мови у вищих навчальних закладах” (26 квітня 2000 р., м.Донецьк), Всеукраїнській науково-практичній конференції на тему: Проблеми загальномовної та ареальної семантики” (29-30 березня 2001 р., м.Луганськ), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Василь Стус в контексті європейської літератури” (20-21 вересня 2001 р., м.Донецьк), засіданнях науково-теоретичного граматичного семінару (16 березня 2000 р. та 18 квітня 2001 р., м.Донецьк).
Публікації.
Основні положення дисертації викладено у статтях:
1. Семантико-синтаксична характеристика означального речення (на матеріалі наукового стилю) // Регіональна науково-методична конференція на тему Проблеми функціонування й викладання української мови у вищих навчальних закладах”. Донецьк: ДонДТУ, 2000. С.21-23.
2. Функціонування у науковому тексті присубстантивно-означальних реченнєвих конструкцій (на матеріалі навчальних текстів) // Вісник Луганського держ. ун-ту ім. Т. Шевченка. Філологічні науки. - №3(35). Луганськ: ЛДПУ, 2001. С.58-62.
3. Деякі структурно-семантичні особливості присубстантивно-означальних речень // Лінгвістичні студії: 3б. наук. праць / Укл. А.П. Загнітко (наук. ред.) та ін. Випуск 8. Донецьк: ДонНУ, 2001. С.58-62.
4. Статус спеціалізованих атрибутивних елементів як якісних кваліфікаторів предметних імен у науково-будівельному стилі // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць / Укл. А.П. Загнітко (наук. ред.) та ін. Випуск 9. Донецьк: ДонНУ, 2002. С.147-153.
5. Складнопідрядні означальні речення у світлі існуючих класифікацій складнопідрядних речень // Актуальні проблеми дослідження й викладання гуманітарних дисциплін у нефілологічних ВНЗ: Зб. наук. праць. Макіївка: ДонДАБА, 2000. С. 20-23.
6. Особливості атрибутивно-кваліфікаційної функції неспеціалізованих елементів у науково-будівельних текстах // Ономастика і апелятиви: Зб. наук. праць. - Випуск 17. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С. 130-148.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Наповнення СГГ предметних імен відбувається за рахунок СГГ власних назв у їх семантичній диференційованості і СГГ загальних іменників, які з різною мірою конкретності/узагальненості позначають предмети об’єктивної дійсності, відтворюючи за допомогою змістових і формальних ознак реальну предметність.
2. Семантична неоднорідність СГГ предметних імен зумовлює диференціацію ядра, напівпериферії і периферії, що зумовлюється лексико-граматичними можливостями предметного субстантива щодо реалізації предметної семантики та різними ступенями концентрації останньої на формально-граматичному і лексико-семантичному рівні.
3. Диференційною ознакою ядра є здатність субстантивів утворювати співвідносні форми однини/множини і поєднуватись з кількісними числівниками. Напівпериферію складають лексеми, в яких ідея рахунку не виражена формально, а також невідмінювані іменники, назви підприємств, організацій тощо. Периферію утворюють збірні, сукупні іменники, назви маси-речовини, матеріалу.
4. Предметна лексика науково-будівельних текстів певною мірою відображає закономірності вияву семантико-парадигматичних зв’язків, з-поміж яких вирізняються формальні (омоніми) і семантичні (синоніми, антоніми) словесні опозиції та гіперонімічні відношення, що підтверджує різноманітність і своєрідність парадигматичних зв’язків між предметними іменами на рівні мінімальних парадигм.
5. Науково-будівельному підстилю мови притаманна власна функціонально-жанрова парадигма, яка визначається реальним обсягом суспільно значущої інформації і охоплює такі жанри науково-будівельних текстів як монографія, наукова стаття, аналітичний огляд, повідомлення, реферат, тези, анотація тощо. Диференційними ознаками останніх є оріентація на фахову змістовно-фактуальну інформацію й адресованість фахівцям будівельного виробництва, логічність, послідовність, аргументаційність, точність викладу і лаконізм форми, акцент на інформативну спрямованість повідомлення тощо.
Розглянута в межах жанру статті модифікація науково-будівельного тексту знаходить вияв у будівельно-теоретичному, будівельно-прикладному, будівельно-інформативному, будівельно-популярному різновидах, кожному з яких притаманні власні ознаки в змістовому, композиційному, синтаксично-стилістичному вираженні.
Інтегральною ознакою функціонально-авторської парадигми у науково-будівельному підстилі є творчий метод автора, що реалізується в організації текстової структури твору: відборі необхідної і достатньої інформації, сегментації тексту на блоки і маркуванні частин за допомогою літерних, цифрових, графічних позначок тощо. До елементів індивідуально-авторського стилю належать: схильність до про чи ретроспективних відступів, ампліфікованості / смислової конденсації повідомлюваного, кодування елементів висловлення, ілюстративності (схеми, графіки тощо). Жанрова модифікація науково-будівельного твору впливає і на кількість межі вияву індивідуального стилю автора.
6. У семантико-синтаксичній структурі речень науково-будівельних текстів найширший діапазон функціональної активності належить предметним іменам зі значенням власне-предметності у позиції суб’єкта, об’єкта1 та інструмента дії. Субстанції, номіновані предметними іменниками, характеризуються значеннєвою конкретністю, чіткою параметральною означеністю, найефективніше виконуючи функцію ідентифікації предмета дійсності, дефінуючи виконавця/об’єкт/ інструмент дії.
7. Субстантиви-назв власне-предметів, займаючи позицію об’єктної2 та локативної субстанційних синтаксем, характеризуються послабленим виявом ознак конкретної предметності (назви будматеріалів, речовин, мас, розчинів тощо), позбавлені автоматичності існування (шпора, тріщина, просвердлина) або позначають сукупність предметів як єдине ціле (вантаж, обладнання) тощо. У функції локатива домінують предметні імена , що вказують на статичну / динамічну локалізацію дії щодо просторових меж цього предмета.
8. У науково-будівельних текстах спеціалізованим засобом окреслення якості предмета, його кваліфікаційних параметрів виступають атрибутивні компоненти, морфологічно виражені прикметниками (85,3%), дієприкметниками, що становлять другий етап транспозиції і набули усіх прикметникових ознак (14,7 %).
9. Конкуретноспроможними у вираженні якісних, кваліфікаційних, характеризувальних та інших ознак предметних імен у науково-будівельних текстах постають форми родового атрибутивного (охоплюють 76,2 % усіх неспеціалізованих форм), що мотивується самим статусом родового відмінка у загальній відмінковій системі української мови та співвідношенням з називним суб’єктним та знахідним об’єктним. При цьому його форма здебільшого вказує на розмір предмета, його тип за формою, якістю, кількістю, процесом тощо. Значна частина конструкцій родового атрибутивного спеціалізуються на термінологічному або номенклатурному маркуванні.
10. Орудний атрибутивний у науково-будівельних жанрах спеціалізований на окресленні внутрішнього ускладнення предмета або актуалізації функціональної видозміни предмета, що властиве також формам місцевого атрибутивного. Місцевий і давальний атрибутивні належать до периферійних, при цьому давальний атрибутивний витворює абсолютну периферію, оскільки його атрибутивне навантаження обмежене постсубстантивною непередбачуваною необов’язковою позицією, поєднуючись з головним словом абстрактним девербативом формою слабкого відмінкового прилягання.
11. Атрибутивні словосполучення у науково-будівельному тексті є інформаційно- і термінологічно-типізованими, виступаючи мовними знаками реальних предметів, явищ, які є виробничо і науково значущими. Компоненти атрибутивних словосполучень поєднуються між собою на основі простої когеренції в їх прямих номінативних значеннях або семантично ускладненого перенесення, що й зумовлює їх поділ на атрибутивні словосполучення первинної (домінує інформаційно-термінологічна функція) і вторинної номінації (переважає оцінно-термінологічне значення). Більшість атрибутивних словосполучень належать до термінологічного фонду.
12. Структурною особливістю атрибутивних словосполучень у науково-будівельних жанрах постає тенденція до багаточленності, внаслідок якої витворюються різноманітні параметри аналітизму, і лапідарності. Багаточленність охоплює ад’єктивно-субстантивні і субстантивно-субстантивні словосполучення, що мотивується активною участю в науковому мовленні родового присубстантивного.
13. У науково-будівельних текстах поширеними виступають формально неелементарні прості речення (співвідношення формально елементарних і формально неелементарних простих речень у науково-будівельних текстах становить відповідно 39,5 % : 60,5 %), при цьому найчастотнішим засобом ускладнення постає напівпредикативність і рівноеквівалентність, що охоплюють 80% усіх формально неелементарних простих речень. Статична напівпредикативність виступає домінувальним засобом якісної характеристики предметних імен.
14. Статичні напівпредикативні конструкції є спеціалізованими засобами якісної кваліфікації, характеристики предметного імені. Виступаючи за своїм характером похідними, вони являють собою перехідну площину між власне-атрибутами як найбільш спеціалізованими засобами якісної кваліфікації предметного імені і субстантивними відмінковими формами, що за своїм діапазоном є нерівнорядними.
15. Регулярною постає атрибутивна характеристика предметних імен власне-прислівними підрядними предикативними частинами, приєднаними до головних передбачуваним необов’язковим підрядним синтаксичним зв’язком. Опорний предметний іменник при його кваліфікації, атрибутивній характеристиці підрядною прислівною частиною є автосемантичним і позначає різноманітні будівельні матеріали, розчини, конструкції, мінералогічні елементи, що виконують роль будівельних. Найпоширенішими опорними є предметні іменники на позначення будівель та їхніх окремих складових частин; окремих похідних елементів будівельних (залізобетонних) конструкцій як наслідок застосування відповідних нових і новітніх технологій (такі є часто аналітичними дво- і більше компонентними); засобів сполучення і з’єднування будівельних пристроїв, установок; форм і різновидів залізобетонних конструкцій тощо.
16. Найпоширенішим типом власне-прислівних складнопідрядних речень з опорним субстантивом, що підлягає кваліфікації, виступають речення, в яких підрядна частина приєднується за допомогою сполучного слова який -а, -е, -і, що динамізує наявні граматичну норми української мови. Наявність слова той (-а, -е, -і) не впливає на специфіку реченнєвотвірного синтаксичного зв’язку, оскільки воно виконує аналітично-дейктичну функцію. Найбільш репрезентативним різновидом складнопідрядних речень ускладненого типу з опорними конкретними субстантивами виступають конструкції з послідовною підрядністю, з-поміж яких максимальним виявом характеризуються одиниці з двоступеневим виявом структури, поряд з ними розташовуються складнопідрядні конструкції з різночленною супідрядністю.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Аликаев 1999 Аликаев Р.С. Стилистическая парадигма языка науки. Автореферат докт. филол. наук. Краснодар, 1999. 36 с.
2. Алимпиева 1986 Алимпиева Р.В. Семантическая значимость слова и структура лексико-семантической группы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1986. 177 с.
3. Арват 1984 Арват Н.Н. Семантическая структура простого предложения в русском языке. К.: Вища шк., 1984. 160 с.
4. Арефьева 1988 Арефьева Т.Л. Соотношение смысла и формы в пределах функционально- семантического поля принадлежности в современном русском языке // Языковая системность при коммуникативном обучении. М.: Русс. язык, 1988. С. 95-102.
5. Аристотель 1982 Аристотель. Сочинения в четырех томах. Т. 1. М.: Наука, 1982.
6. Арполенко, Забєліна, 1982 Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова речення в сучасній українській мові: - К.: Наук. думка, 1982. 132 с.
7. Апресян 1974 Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. М.: Наука, 1974. 367 с.
8. Артюх 1997 Артюх И.Н. Сложноподчиненные предложения с придаточным определительным в системе идиостиля. В. Набокова. Автореферат канд.філол.наук. Краснодар, 1997.26 с.
9. Арутюнова 1976 Арутюнова Н.Д. Предложения и его смысл. М.: Наука, 1976. 382 с.
10. Арутюнова 1988 Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. М.: Наука. 1988. 340 с.
11. Ахманова 1969 Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. М.: Сов. энциклопедия, 1969. 607 с.
12. Бабайцева 1988 Бабайцева В.В. Система членов предложения в современном русском языке. М.: Просвещение, 1988. 160 с.
13. Бабич 1996 Бабич Н.Д. Комунікативні і якісні ознаки мовлення // Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / за ред. Н.Д. Бабич. Чернівці: Рута, 1987. 166 с.
14. Балли 1955 Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с 3-го франц. изд. М.: Иностр. лит., 1955. 416 с.
15. Баранов 1993 Баранов А.Г. Функционально-прагматическая концепция текста. Ростов н/Д: Изд-во Кубанск. ун-та, 1993. 182 с.
16. Бахтин 1986 Бахтин М.М. Естетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 444 с.
17. Безпояско 1991 Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії: (Функціональний аналіз). К.: Наук. думка, 1991. 172 с.
18. Безпояско 1993 Безпояско О.К., Городенська К.Г., РусанівськийВ.М. Граматика українського мови. Морфологія: Підручник. К.: Либідь, 1993. 336 с.
19. Бенвенист 1974 Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
20. Бердяев 1990 - Бердяев Н. Самопознание: Опыт философской автобиографии). - М.: Книга, 1990. 446 с.
21. Богдан 1975 Богдан М.М. Значення і синтаксичні функції родового присубстантивного відмінка (безприйменникові конструкції) // Укр. мова і літ. в шк. 1975.-№6. С. 35 45.
22. Богданов 1977 Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. 250 с.
23. Бойко 1996 Бойко Л.М. Номінація локативних артефактів у російській та українській мовах. Автореферат ... канд. філол. наук. К., 1996. 23 с.
24. Бондарко 1984 Бондарко А.В. Функциональная граматика. Л.: Наука, 1984. 134 с.
25. Борщ 1973 Борщ Є.Г. Граматична особа і персональність // Мовознавство. 1973. - №4. С. 50-59.
26. Брусенская 1986 Брусенская Л.А. Обобщенно-собирательное значение форм единственного числа конкретных существительных // Вопросы языкознания. 1986. - № 10. С. 3-7.
27. Вакула 1965 Вакула Г.Г. Категорія істот і неістот в українській мові // Укр. мова і літ. в шк. 1965. - №6. С. 19-25.
28. Васильев 1990 Васильев Л.М. Современная лингвистическая семантика: Учеб. пособие для вузов. М.: Высш. шк., 1990. 176 с.
29. Васильева 1976 Васильева А.Н. Курс лекций по стилистике русского языка: Научный стиль речи. М.: Рус. яз., 1976. 189 с.
30. Ващенко 1980 Ващенко В.С. Морфологія української мови: Навч. посібник до спецпрактикуму. Дніпропетровськ: Вид-во ДДУ, 1980. 51 с.
31. Війтик 1973 Війтик О.М. Однорідні і неоднорідні означення // Укр. мова і літ. в шк. 1973. - №3. С. 58-62.
32. Виноградов 1953 Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопр. языкознания. 1953. - № 5. С. 3-29.
33. Витгенштейн 1958 Витгенштейн Л. Логико-философский трактат. М.: Изд-во иностр. лит., 1958. 133 с.
34. Вихованець 1971 Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній літературній мові. К.: Наук. думка, 1971. 120 с.
35. Вихованець 1982 Вихованець І.Р., Городенська К.Г., ГрищенкоА.П. Граматика української мови. К.: Рад. шк., 1982. 209 с.
36. Вихованець 1983 Вихованець І.Р., Городенська К.Г., РусанівськийВ.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
37. Вихованець 1987 Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 231 с.
38. Вихованець 1988 Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
39. Вольф 1978 Вольф Е.М. Грамматика и семантика прилагательного. М.: Наука, 1978. 199 с.
40. Всеволодова 2000 Всеволодова М.В. Теория функционально-коммуникативного синтаксиса: Фрагмент прикладной (педагогической) модели языка. М.: Изд-во МГУ, 2000. 502 с.
41. Гак 1981 Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка: Синтаксис. М.: Высш. шк., 1981. 208 с.
42. Гальперин 1974 Гальперин И.Р. Информативность единиц языка. М.: Высш. шк., 1974. 175 с.
43. Гальперин 1981 Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. М.: Наука, 1981. 140 с.
44. Городенська 1991 Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 192 с.
45. Грищенко 1978 Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наук. думка, 1978. 207 с.
46. Гуйванюк 1974 Гуйванюк Н.В. Засоби вираження присвійності в українській мові: Навч. посібник. Чернівці: Вид-во Чернів. держ. ун-ту, 1975. 20 с.
47. Гуйванюк, Чолкан 1997 - Гуйванюк Н.В., Чолкан В.А. Співвідношення об’єктивної та суб’єктивної модальності в реченні: Навч. посібник. Чернівці: Рута, 1997. 67 с.
48. Давидова 1971 Давидова Л.П. Із спостережень над структурою і функціями субстантивних словосполучень // Укр. мова і літ. в шк. 1971. № 11. С. 20-24.
49. Демьяненко 1971 Демьяненко Н.К. К вопросу о классификации лексико-грамматических разрядов существительных // Труды филол. ф-та. Бельцы, 1971. Вып. 15. С. 142-147.
50. Демьяненко 1972 Демьяненко Н.К. Лексико-грамматические разряды существительных в современном русском языке: Дис. канд. филол. наук. Симферополь, 1972 198 с.
51. Джура 2000 Джура А.С. Синтаксична транспозиція відмінкових форм: на матеріалі іменникових форм родового відмінка. Автореф. ... канд. філол. наук. К., 2000. 19 с.
52. Дзюбишина-Мельник 1996 Дзюбишина-Мельник Н.Я. Синтаксемы с квалификативным и квалификативно-субстанциональним значением в современном украинском языке: - Автореф. канд. филол. наук. К., 1996. 18 с.
53. Дубовая 1989 Дубовая Е.А. Функции и значения присубстантивных членов, совмещающих определительные и обстоятельственные свойства (на материале простого предложения современного русского языка). Автореф. канд. филол. наук. К., 1989. 17 с.
54. Дядюра 2001 Дядюра Г.М. Функціональні параметри образності у науковому стилі: (на матеріалі текстів природн. та техн. наук). Автореф. ... канд. філол. наук. К., 2001. 22 с.
55. Ермакова 1979 Ермакова О.П. Контекстно обусловленная сочетаемость идентифицирующих существительных с прилагательными // Синтаксис текста. М.: Наука, 1979. С. 49-67.
56. Єрмоленко 1982 Єрмоленко С.Я. Синтаксис і стилістична семантика. К.: Наук. думка, 1982. 210 с.
57. Жовтобрюх 1984 Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наук. думка, 1984. 296 с.
58. Загнітко 1990 Загнітко А.П. Дієслівні категорії в синтагматиці і парадигматиці. К.: НМК ВО, 1990. 132 с.
59. Загнітко 1990а Загнітко А.П. Структура та ієрархія валентних значень дієслова. К.: НМК ВО, 1990. 64 с.
60. Загнітко 1992 Загнітко А.П. Рівні граматичних категорій дієслова // Структура і функції граматичних і лексичних одиниць. К.: НМК ВО, 1992. С. 7-37.
61. Загнітко 1992а Загнітко А.П. Система і структура морфологічних категорій сучасної української мови (проблеми теорії): Автореф. ... докт. філол. наук. К., 1992. 38 с.
62. Загнітко 1993 Загнітко А.П. Аналітизм дієслівних категорій // Мовознавство. - 1993. №1. С. 12-21.
63. Загнітко 1996 Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Морфологія. Донецьк: Вид-во Донецького університету, 1996. 437с.
64. Загнітко 1997 Загнітко А.П. Текст як лінгвістична категорія // Лінгвістичні студії: Зб. наук праць / Укл.: А.П.Загнітко (наук. ред) та ін. Випуск 3. Донецьк: ДонДУ, 1997. С. 106-131
65. Загнітко 2000 Загнітко А.П. Текст: особливості будови, міжреченнєвих зв’язків і внутрішньотекстових відношень // ACTA UNIVERSITATIS WRATISLAVIENSIS: Slavica Wratislaviensia. CIX. Wroctaw Wyd-wo Universitetu Wroclawskiego, 2000. S. 129-146.
66. Загнітко 2001 Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. Донецьк: Вид-во Донецького університету, 2001. 652 с.
67. Золотова 1973 Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
68. Золотова 1976 Золотова Г.А. О синтаксических свойствах имен качества // Синтаксис и стилистика. М.: Наука, 1976. С. 130-161.
69. Золотова 1982 Золотова Г.А. Коммуникативные аспекты русского синтаксиса. М.: Наука, 1982. 368 с.
70. Іваницька 1986 Іваницька Н.Л. Двоскладне речення в українській мові. К.: Вища шк., 1986. 168 с.
71. Іващишин 1996 Іващишин О. Структурні особливості та семантична диференціація термінів словосполучень у науково-технічних текстах // Іноземна філологія. 1996. Вип. 109. С. 41-44.
72. Історія української мови 1983 Історія української мови: Синтаксис/Г.П. Арполенко, А.П. Грищенко, В.В.Німчук та ін. К.: Наук. думка, 1983. 504с.
73. Иванова 1995 Иванова Л.П. Методы лингвистических исследований. К.: УСДО, 1995. 88 с.
74. Кадомцева 1985 Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. К.: Вища шк. - 1985. 128 с.
75. Кадомцева 1988 Кадомцева Л.О. Граматичні форми ускладення структури простого речення//Укр. мова і літ. в шк. - 1988. № 2. С.29-33.
76. Кадомцева 1992 Кадомцева Л.О. Ускладення структури простого речення (синтаксис, семантика, функції). Автореф ... док. філол. наук. К., 1992. 36 с.
77. Калинин 1966 Калинин А.И. Указательные местоимения «тот», «такой» в главной части сложного предложения с придаточным определительным // Современный русский язык и диалектология. Тюмень: Изд-во Тюмен. пед. ин-та, 1966. С. 24-37.
78. Калинин 1970 Калинин А.И. Специфические признаки придаточного определительного как особого типа придаточных предложений // Лингвистические исследования. Тюмень: Изд-во Тюмен. пед. ин-та, 1970. С. 28-42.
79. Кацнельсон 1972 Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука 1972. 216с.
80. Клименко 1984 Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1984. 252с.
81. Клобуков 1979 Клобуков Е.В. Теоретические проблемы русской морфологии. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1979. 272 с.
82. Коваль 1970 Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української мови. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1970. 306 с.
83. Кожевникова 1979 Кожевникова К. Об аспектах связности в тексте как целом // Синтаксис текста. - М.: Наука, 1979. С. 49-67.
84. Кожина 1972 Кожина М.Н. О речевой системности научного стиля сравнительно с некоторыми другими: Учебное пособие. Пермь: Изд-во Перм. ун-та. 1972. 395 с.
85. Козырева 1981 Козырева Т.Г. Современный русский язык: Имя существительное. Минск: Вышейш. шк., 1981. 104 с.
86. Козюченко 1988 Козюченко Л.В. Синтагматические характеристики опорных слов в сложном предложении с аппозитивной связью // Синтагматика слова, словосочетания и предложения. Волгоград: Изд-во Волгоград. пединститута, 1988. С. 103-108.
87. Кокорина 1979 Кокорина С.И. О семантическом субъекте и особенности его выражения в русском языке. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 77 с.
88. Колесников 1988 Колесников А.А. Семантическое обеспечение грамматических форм и имен существительных русского языка. К.: Выща шк., 1988. 140 с.
89. Колшанский 1990 Колшанский Г.В. Объективная картина мира в познании и языке. М.: Наука. 1990. 108 с.
90. Кононенко 1986 Кононенко И.В. Атрибуты прилагательные вторичной номинации в семантической структуре простого предложения. Автореф. канд. филол. наук. К., 1986. 23 с.
91. Копыленко, Попова 1981 Копыленко М.М., Попова З.Д. Об употреблении термина «денотат» // Семантические категории сопоставительного изучения русского языка. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1981. С. 5-10.
92. Кочан 1999 Кочан І.М. Лінгвістичний аналіз тексту: Курс лекцій. Львів: Вид-во ЛНУ, 1999. 155 с.
93. Крылова, Максимов, Ширяев 1997 КрыловаО.А., МаксимовЛ.Ю., Ширяев Е.Н. Современный литературный язык: Теоретический курс. Ч.IV. Синтаксис. Пунктуация. М.: Изд-во РУДН, 1997. 256 с.
94. Крючков, Максимов 1977 Крючков С.Е., МаксимовЛ.Ю. Современный русский язык: Синтаксис сложного предложения. М.: Просвещение. 1977. 191 с.
95. Кубик 1977 Кубик М. Модели двусоставных глагольных предложений русского языка в сопоставлении с чешским. Прага: Universita KARLOVA, 1977. 204 s.
96. Кубрякова 1978 Кубрякова Е.С. Части речи в ономасиологическом освещении. - М.: Наука, 1978. 115 с.
97. Кубрякова 1986 Кубрякова Е.С. Номинативный аспект речевой деятельности. М.: Наука, 1986. 160 с.
98. Кузнецова 1982 Кузнецова Э.В. Лексикология русского языка: Учебное пособие для филол. фак. ун-тов. М.: Высш. шк., 1982. 152с.
99. Кузнецова 1987 Кузнецова Э.В. Глагол и имя: их противоположность и единство // Номинативные единицы языка и их функционирование. Кемерово: Изд-во Кемеров. ун-та. 1987. С. 3-10.
100.