Об’єктні синтаксеми в структурі простого речення

Краткое описание

Одеський національний університет ім. І.І.Мечникова
Кафедра української мови

На правах рукопису

Ледней Олена Федорівна

УДК 811.161.2’367.322

Об’єктні синтаксеми в структурі простого речення

Спеціальність 10.02.01 — українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, доцент
Бондар Олександр Іванович

Одеса 2002

ЗМІСТ

Вступ........................................................................................................................4
Розділ 1. Статус об’єктних синтаксем у структурі речення
1.1. Проблема суб’єктно-об’єктних відношень: філософський, логічний та лінгвістичний аспекти
1.1.1 Суб’єкт і об’єкт як філософські категорії...................................................9
1.1.2.Специфіка вираження категорій суб’єкта і об’єкта в логіці і граматиці26
1.1.3. Судження і речення.....................................................................................35
1.2. Актуальні питання дослідження об’єктних синтаксем і структури речення
1.2.1.Речення як багатомірна одиниця синтаксису...........................................45
1.2.2. До питання дослідження об’єктної синтаксеми на власне-семантичному, семантико-синтаксичному та формально-синтаксичному рівнях структури речення..........................................................................................53
1.2.3. Відмінкові та прийменниково-відмінкові форми як засоби вираження об’єктної синтаксеми............................................................................................66
1.2.4. Деякі зауваження щодо комунікативного рівня речення........................78
Висновки до розділу 1...........................................................................................80
Розділ 2. Семантичні варіанти об’єктних синтаксем
2.1. Об’єктна синтаксема у функції об’єкта дії..................................................84
2.2.Об’єктна синтаксема у функції об’єкта стану............................................107
2.3. Об’єктна синтаксема у функції локативного предиката дії.....................121
2.4. Об’єктна синтаксема у функції об’єкта процесу та об’єктна синтаксема у функції якісної ознаки-відношення...................................................................128
Висновки до розділу 2.........................................................................................131
Розділ 3. Морфологічні варіанти об’єктних синтаксем
3.1. Знахідний відмінок як основний морфологічний варіант об’єктної синтаксеми.....................................................................................................................136
3.2. Родовий відмінок як функціональний еквівалент знахідного прямого об’єкта...................................................................................................................151
3.3. Давальний об’єкта як засіб детермінації дієслова.....................................168
3.4. Орудний об’єкта як засіб детермінації дієслова........................................171
3.5. Специфіка функціонування місцевого відмінка........................................175
3.6. Прийменниково-відмінкові форми як засоби вираження об’єктної синтаксеми.....................................................................................................................179
Висновки до розділу 3.........................................................................................185
Загальні висновки................................................................................................189
Список використаної літератури........................................................................192

ВСТУП

Речення є багатомірною одиницею. Сучасні лінгвісти виділяють у структурі речення чотири яруси: власне-семантичний, семантико-синтаксичний, формально-синтаксичний та комунікативний. Перші три яруси речення стосуються сфери мови, а четвертий, комунікативний ярус, спрямований у сферу мовлення. Розмежування чотирьох ярусів речення дає змогу чітко розрізняти формально-синтаксичні та семантико-синтаксичні функції синтаксичних одиниць, а також синтаксичні зв’язки і семантико-синтаксичні відношення між ними. Власне-семантичний ярус стосується логічного розгортання вираженої в реченні думки. Формою існування власне-семантичної структури речення є семантико-синтаксичний ярус. Семантико-синтаксичний ярус взаємопов’язаний із формально-синтаксичним, який є формою його реалізації. Формально-синтаксичні члени речення визначаються на основі синтаксичних зв’язків у межах речення, які стосуються внутрішньої структури мови, семантико-синтаксичні компоненти речення — синтаксеми — визначаються на основі семантико-синтаксичних відношень, які спрямовані назовні. Мінімальні синтаксичні одиниці і формального, і семантичного типів є компонентами основної синтаксичної одиниці та найбільшої одиниці мовної системи речення. Тому дослідження сукупності цих одиниць, їх особливостей та виявлення закономірностей їх взаємодії становить цілий комплекс важливих питань теоретичної граматики.
До актуальних завдань синтаксичної теорії належить виділення еле-ментарних одиниць і дослідження закономірностей їх ускладнення. Формально-синтаксична структура елементарного простого речення звичайно репрезентована двома взаємопов’язаними головними членами речення підметом і присудком. Організуючу роль у формуванні семантико-синтаксичної структури елементарного простого речення відіграє предикат та його валентність. Семантико-синтаксична валентність предиката визначає кількість субстанціальних (іменникових) синтаксем (суб’єктної, об’єктної, адресатної, інструментальної та локативної), вказує на їх семантичні функції, відношення між ними та відношення субстанціальних синтаксем до відповідного класу предикатів. Особливе місце у системі субстанціальних синтаксем посідають суб’єктні синтаксеми як взаємопов’язані з предикатами організуючі компоненти речення. У вітчизняній лінгвістиці чимало вчених займалися окремими питаннями аналізу і класифікацій суб’єктних синтаксем, а нещодавно О.Г.Межовим було зроблене комплексне дослідження суб’єктних синтаксем на всіх рівнях структури речення.
Звичайно суб’єктна синтаксема займає лівобічну позицію відносно предиката, а правобічна заповнюється об’єктною синтаксемою, яка і є об’єктом нашого дослідження. Окремими питаннями аналізу і класифікації об’єктних синтаксем (переважно визначенням їх морфологічних та семантичних варіантів) займалися такі вчені, як О.О.Потебня, О.О.Шахматов, О.П.Пєшковський, Є.К.Тимченко, О.Синявський, В.В.Виноградов, Л.А.Була- ховський, І.К.Кучеренко, Є.М.Галкіна-Федорук, М.Ф.Кобилянська, М.М.Богдан, О.В.Бондарко тощо. З’ясуванню ролі граматичних форм слів у вираженні семантичних категорій об’єкта, зокрема вивченню природи від-мінкових форм іменника присвячені праці таких лінгвістів сучасності, як М.Я.Плющ, О.К.Безпояско, А.П.Загнітка. Значний внесок у вивчення функціонування відмінків морфологічних засобів вираження об’єктної синтаксеми — зробив І.Р.Вихованець, який розробив ієрархічну класифікацію відмінкової системи, що ґрунтується на первинних семантико- і формально-синтаксичних функціях відмінків, а також подав класифікацію семантичних варіантів об’єктної та інших субстанціальних синтаксем. Особливу увагу він приділив дослідженню знахідного відмінка як спеціалізованого в українській мові відмінка прямого об’єкта.
Актуальність теми. Не всі питання, пов’язані з системним вивченням об’єктних синтаксем, є всебічно розглянутими. У лінгвістичних дослідженнях наявні різні тлумачення статусу об’єктних синтаксем у системі семантичних компонентів речення, семантичних типів та рангів об’єктів, ролі непрямих відмінків та прийменниково-відмінкових форм як засобів вираження об’єктного значення тощо. Тому проблема семантико-синтаксичної категорії об’єктності та об’єктних синтаксем сьогодні не є остаточно вирішеною. Об’єктні синтаксеми в структурі елементарного простого речення в сучасній українській літературній мові потребують комплексного вивчення, яке охоплює всі рівні структури речення (власне-семантичний, семантико-синтаксичний, формально-синтаксичний та комунікативний).
Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з темою Актуальні питання лексичної та граматичної систем української мови”, яку опрацьовують на кафедрі української мови Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова, де виконано цю дисертацію. У ширшому плані ця праця ґрунтується на принципах категорійної граматики української мови, проблематику якої досліджують в Інституті української мови НАН України.
Об’єктом дослідження є об’єктні синтаксеми у простих елементарних та неелементарних реченнях, їх граматичний статус, семантичні, морфологічні та позиційні варіанти, — тобто розгляд мінімальних синтаксичних одиниць на власне семантичному, семантико-синтаксичному та формально-синтаксичному рівнях речення. Розгляд об’єктної синтаксеми на комунікативному рівні вимагає окремого ґрунтовного дослідження, тому не входить до переліку завдань цієї праці.
Мета дослідження полягає в системному вивченні об’єктних синтаксем у структурі простого речення на матеріалі сучасної української літературної мови.
Відповідно до поставленої мети накреслено такі завдання:
1) з’ясувати специфіку суб’єктно-об’єктних відношень у філософії, починаючи з античності і до наших днів;
2) прослідкувати за динамікою логіко-граматичних та синтаксичних досліджень категорій суб’єкта та об’єкта, виявити особливості зв'язку структури судження із структурою речення;
3) визначити на основі спільних та відмінних ознак статус об’єктних синтаксем у системі семантичних компонентів речення;
4) визначити позиційні варіанти об’єктних синтаксем;
5) здійснити семантичну класифікацію керуючих предикатів;
6) визначити і охарактеризувати семантичні варіанти об’єктних синтаксем залежно від семантичних типів керуючих ними предикатів, розподілити об’єкти за рангами;
7) з’ясувати лексичне наповнення об’єктних синтаксем;
8) дослідити семантичні процеси ускладнення об’єктних синтаксем;
9) описати відмінкові та прийменниково-відмінкові засоби вираження семантичної категорії об’єкта, розмежувати їх за рангами, виявити центральні і периферійні морфологічні варіанти об’єктних синтаксем та частотність їх уживання на матеріалі текстів різних стилів сучасної української літературної мови;
10) розглянути транспозиційні відношення між об’єктними формами.
Методи дослідження. Мета дисертації і специфіка предмета дослідження зумовили використання:
-методу моделювання при визначенні власне-семантичної, семантико-синтаксичної та формально-синтаксичної структур елементарного речення;
-описового, трансформаційного методів та методу функціонального аналізу при встановленнні семантичних типів об’єктних синтаксем та при вивченні відмінкових та прийменниково-відмінкових засобів вираження семантичної категорії об’єкта.
Джерела фактичного матеріалу. Дослідження базується на реченнях, дібраних із художніх творів, наукових та публіцистичних текстів, офіційних документів (всього 3500 речень). Широке коло матеріалів різних стилів було вибране з метою повнішого охоплення функціонування об’єкта дослідження, тобто об’єктної синтаксеми.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній уперше виконано комплексний аналіз об’єктних синтаксем на власне-семантичному, семантико-синтаксичному та формально-синтаксичному рівнях структури речення: 1) виділено основні семантичні різновиди об’єктних синтаксем та розподілено їх за рангами; 2) виявлено семантичні процеси ускладнення об’єктних синтаксем; 3) описано всю сукупність об’єктних відмінків і прийменниково-відмінкових форм української мови та розмежовано їх за рангами; 4) виділено та досліджено центральні та периферійні морфологічні варіанти об’єктних синтаксем та частотність їх уживання.
Теоретичне значення дослідження. Опрацьовані в дисертації принципи аналізу об’єктних синтаксем, зокрема їх семантичних, морфологічних та позиційних варіантів, сприяють поглибленому вивченню морфологічних і синтаксичних одиниць та категорій і можуть застосовуватися при опрацюванні ряду питань функціональної та категорійної граматики української мови.
Практичне значення дослідження. Одержані результати можуть бути використані при написанні вузівських підручників та навчальних посібників із граматики сучасної української мови, при читанні спецкурсів, проведенні спецсемінарів та факультативних занять із функціональної морфології і функціонального синтаксису у вузі, при укладанні граматичних словників.
Апробація дисертації. Результати дослідження було викладено на підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (2000), Х Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень (Харків, 2001), Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 100-річчю А.А.Москаленка (Одеса, 2001).
Публікації. Результати дисертації викладено у п’ятьох статтях.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
1. У теорії пізнання під суб’єктом розуміють істоту, яка пізнає, а під об’єктом — предмет її пізнання. Логіка у суб’єктно-предикатній структурі судження розглядає суб’єкт як думку про предмет пізнання, предикат — як думку про ознаку, стан, відношення предмета пізнання до інших предметів та явищ дійсності. Поняття об’єкта включається до складу предиката судження про предмет пізнання. Суб’єктно-предикатна структура судження є універсальною для всіх мов світу і має різні формальні засоби мовного вираження. Тобто в теорії пізнання й лінгвістиці поняття суб’єкт, об’єкт — це елементи знання людини, що пізнає, про предмети та явища дійсності.
2. Об’єктні синтаксеми у семантично елементарному реченні передають значення реальної предметності і залежать від предиката, функціонуючи як необхідні компоненти речення. Типовим формально-синтаксичним виявом, тобто основним формально-синтаксичним позиційним варіантом об’єктної синтаксеми, є прямий додаток, який поєднується з перехідним дієсловом-присудком зв’язком сильного керування. Периферійним позиційним варіантом об’єктної синтаксеми є підмет, у який може бути перетворений у прямий додаток у пасивних конструкціях.
3. В центрі функціонування об’єктних синтаксем перебувають об’єкти при перехідних дієсловах в активних конструкціях. Периферійним є функціонування об’єктної синтаксеми в пасивних конструкціях, а зоною далекої периферії — її функціонування при неперехідних дієсловах та в конструкціях з прийменниками. Семантичні типи керуючих предикатів визначають семантичні типи об’єктних синтаксем, а саме: об’єкт дії, об’єкт стану, об’єкт процесу, об’єкт локативного предиката дії, об’єкт якісної ознаки-відношення. Ранжування всіх семантичних варіантів об’єктних синтаксем здійснюється з урахуванням таких диференційних семантико-синтаксичних ознак: 1) пасивність об’єктів; 2) динамічність/статичність, валентність та перехідність/ неперехідність предикатів, семантика яких визначає типи об’єктів; 3) діапазон лексичного наповнення об’єктної позиції; 4) продуктивність функціонування і частотність вживання того чи іншого варіанта об’єктної синтаксеми. Об’єктом першого рангу є синтаксема у функції об’єкта дії , другого — синтаксема у функції об’єкта стану, третій ранг належить об’єкту локативного предиката дії, четвертий — об’єкту процесу і п’ятий — об’єкту якісної ознаки-відношення. В семантично неелементарних реченнях функціонує ускладнена синтаксема об’єкта дії суб’єкта стану.
4. Семантико-синтаксична категорія об’єктності має спеціалізовані морфологічні засоби вираження — відмінкові та прийменниково-відмінкові форми. Вони також мають ієрархічну організацію. Основним засобом вираження об’єктної синтаксеми, навколо якого групуються інші, є знахідний відмінок. Близьку периферію посідають родовий і називний відмінки. На периферії перебувають орудний і давальний, а в зоні далекої периферії — місцевий відмінок та прийменниково-відмінкові форми. Відповідно відмінком першого рангу є знахідний відмінок. Відмінком другого рангу виступає родовий відмінок, третього — називний, четвертого — орудний, п’ятого — давальний відмінок. Шостий ранг належить прийменниково відмінковим формам, а сьомий посідає місцевий відмінок. Зону найдальшої периферії функціонування об’єктної синтаксеми посідає інфінітив, поодинокі випадки вживання якого ми виявили у простих реченнях у формально-синтаксичній позиції додатка.
5. Об’єктна синтаксема має цілий ряд диференційних ознак, а саме:
­1) об’єктна семантико-синтаксична функція в реченні (об’єкт дії, об’єкт стану, об’єкт локативного предиката дії, об’єкт процесу, об’єкт якісної ознаки-відношення);
1) як правило, правобічна валентна припредикатна позиція в активних конструкціях і лівобічна ­ ­— в пасивних;
2) сполучуваність з майже всіма семантичними типами предикатів: з предикатами дії, стану, локативними предикатами дії, процесу, якісної ознаки-відношення;
3) сполучуваність майже з усіма валентними класами предикатів, але у мовленні звичайно переважають сполучення об’єктної синтаксеми з дво- та тривалентними предикатами;
4) пасивність (об’єктна синтаксема позначає предмет об’єкт реальної дійсності, на який спрямовано дію, процес або стан);
5) широка семантична диференціація: іменники назви істот та неістот, речовинні, збірні, конкретні, абстрактні, власні та загальні назви; займенники особові, особово-вказівні, вказівні, неозначені, заперечні, присвійні, питальні, питально-відносні та означальні.
6) наявність центрального і периферійних семантичних варіантів: центральним семантичним варіантом об’єктної синтаксеми є об’єкт дії, а периферійними — об’єкт стану, об’єкт локативного предиката дії, об’єкт процесу та об’єкт якісної ознаки-відношення;
7) наявність основного і периферійних морфологічних варіантів: основним морфологічним засобом вираження об’єктної синтаксеми є знахідний відмінок, а периферійними родовий, називний, давальний, орудний, місцевий та прийменниково-відмінкові форми;
8) типова формально-синтаксична позиція додатка (насамперед прямо го) в активних конструкціях, або підмета відповідної пасивної конструкції;
10) комунікативна позиція реми.
Результати, одержані в дисертації, можуть бути використані при написанні вузівських підручників та навчальних посібників із граматики сучасної української мови, при читанні спецкурсів, проведенні спецсемінарів та факультативних занять із функціональної морфології і функціонального синтаксису у вузі, а також при укладанні граматичних словників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алисова Т.Б. Семантико-коммуникативный субстрат безличных предложений// Инвариантные значения и структура предложения: Доклады на конференции по теоретическим проблемам синтаксиса. М.: Наука, 1969. С.27-36.
2. Андерш Й.Ф. Семантична характеристика давального відмінка в сучасній українській мові// Українська мова і література в школі. 1974. № 10. С.34-40.
3. Арват Н.Н. Про компонентний аналіз семантичної структури простого речення// Мовознавство. 1976. № 4. С. 38-45.
4. Арват Н.Н. Семантическая структура простого (односоставного) предложения: Текст лекций. Черновцы, 1974. 65 с.
5. Аристотель. Сочинения в четырех томах. М.: Мысль, 1976. Т. 1. 550 с.
6. Арутюнова Н.Д. Проблемы синтаксиса и семантики в работах Ч.Филлмора// Вопросы языкознания. 1973. № 1. С. 117-124.
7. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры. 2-е изд-е, исправленное, 1999. 895 с.
8. Бабій О.Ф. До специфіки вираження категорій суб’єкта та об’єкта в логіці та граматичних теоріях// Записки з загальної лінгвістики. Одеса: Латстар. Вип. 4. 2002. С. 29-39.
9. Бабій О.Ф. Засоби вираження категорії суб’єкта стану в сучасній українській літературній мові (на матеріалі публіцистичного стилю)// Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць/ За ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ХДПУ. Вип. 7. 2001. С. 83-87.
10. Бабій О.Ф. Засоби вираження синтаксеми у функції об’єкта стану в структурі простого речення (на матеріалі публіцистичного стилю)// Записки з українського мовознавства. Одеса: Астропринт. Вип. 11. 2001. С. 59-67.
11. Бабій О.Ф. Засоби вираження функції об’єкта дії в сучасній українській літературній мові (на матеріалі офіційно-ділового стилю)// Записки з українського мовознавства. Одеса: Астропринт. Вип.. 9. 2000. С. 130-136.
12. Бабій О.Ф. Засоби вираження функції суб’єкта дії в сучасній українській літературній мові (на матеріалі наукового стилю)// Записки з українського мовознавства. Одеса: Астропринт. Вип. 10. 2000. С. 157-164.
13. Баландіна Н.Ф. Дистинктивні риси предикатів і семантика речення// Мовознавство. 1996. № 6. С. 49-55.
14. Баландіна Н.Ф. Предикатно-аргументне представлення семантики речен­ня// Мовознавство. 1992. № 2. С. 60-65.
15. Балута Г.А. Онтологічні засади мови в комунікативному просторі суспільства: Автореф. дис... канд. філол. наук. — Дніпропетровськ, 2001. — 18 c.
16. Безпояско О.К. Відтворення простору відмінковою системою української мови// Українське мовознавство. 1990. № 17. С.70-77.
17. Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії. К.: Наук. думка, 1991. 170 с.
18. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наук. думка, 1987. 211 с.
19. Белошапкова В.А. Современный русский язык: Синтаксис. М.: Высш. школа, 1977. 248 с.
20. Богдан М.М. Значення і синтаксичні функції родового придієслівного відмінка// Українська мова і література в школі. 1970. № 6. С. 15-21.
21. Богданов В.В. О конститутивной единице смысла предложения// Предложение и текст в семантическом аспекте. Калининград: Изд-во Калинин. гос. ун-та, 1978. С.6-17.
22. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1977. 204 с.
23. Богданова М. Приглаголният родителен и винителен падеж в славянските езици// Известия на семинара по славянска филология при университета в София. София, 1911. Кн. 3. С. 377-384.
24. Бондар О.І. Онтологічні категорії і функціонально-семантичні поля: відображуваність, конститутивність, ізоморфність// Записки з загальної лінгвістики. Одеса: Астропринт. Вип. 2. 2001. С. 17-26.
25. Бондар О.І. Темпоральні відношення в сучасній українській літературній мові. Одеса: Астропринт, 1996. 191 с.
26. Бондарко А.В. Грамматическая категория и контекст. — Л.: Наука, 1971. — 115 с.
27. Бондарко А.В. Направления функционально-грамматического описания «от формы» и «от семантики»// Функциональный анализ грамматических форм и категорий. Л.: Наука, 1988. С. 5-11.
28. Бондарко А.В. Принципы функциональной грамматики и вопросы аспектологии. 2-е изд. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 208 с.
29. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 136 с.
30. Бондарко А.В., Буланин Л.Л. Русский глагол. Л.: Просвещение, 1967. 192 с.
31. Бородина М.А., Скрелина Л.М. Категории субъекта и объекта в романских языках// Категория субъекта и объекта в языках различных типов. Л.: Наука, 1982. С.4-22.
32. Брицин В.М. Односкладні речення в українській мові: до питання методології їхнього дослідження// Мовознавство. 2001. № 3. С. 81-87.
33. Будагов Р.А. К теории синтаксических отношений// Вопросы языкознания. 1973. № 1. С. 3-15.
34. Букатевич Н.И. Опыт исторического изучения предлогов и предложных сочетаний в русском литературном языке. Одесса: Одесский гос. ун-т, 1958. Ч.2. 215 с.
35. Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах. К.: Наук. думка, 1975. Т.1. 496 с.
36. Вакула Г.Г. Категорія істот і категорія неістот в українській мові// Українська мова і література в школі. 1965. № 6. С.19-25.
37. Виноградов В.В. Основные вопросы синтаксиса предложения// Вопросы грамматического строя. М., 1955. С.389-435
38. Виноградов В.В. Русский язык: Грамматическое учение о слове. М.: Высш. школа, 1986. Изд-е 3-е, испр. 640 с.
39. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 220 с.
40. Вихованець І.Р. Граматика української мови: Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 348 с.
41. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
42. Вихованець І.Р. Прийменникова система української мови. К.: Наук. думка, 1980. 286 с.
43. Вихованець І.Р. Родовий відмінок на тлі синтаксичної деривації// Мовознавство. 1982. № 3. С. 65-71.
44. Вихованець І.Р. Родовий чи знахідний відмінок?// Культура слова. 1989. Вип. 37. С. 93-95.
45. Вихованець І.Р. Семантико-синтаксична класифікація відмінків української мови// Мовознавство. 1988. — № 2. С.44-51.
46. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1971. 120 с.
47. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.:Наук. думка, 1987. 232 с.
48. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
49. Войцехівська В.І. Сполучуваність префіксованих дієслів переміщення // Українське мовознавство. 1975. № 3. С. 32-38.
50. Волох О.Т., Чемерисов М.Т., Чернов Є.І. Сучасна українська літературна мова: Морфологія: Синтаксис. К.: Вища школа, 1989. 335 с.
51. Всеволодова М.В., Дементьева О.Ю. Отношения предицирования как основа актуального членения двусоставного предложения// Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 1998. № 6. С. 72-81.
52. Всеволодова М.В. Синтаксемы и строевые категории предложения в рамках функционально-коммуникативного синтаксиса (к вопросу о предикативности, предикации и членах предложения)// Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 2000. № 1. С. 75-95.
53. Всеволодова М.В. Уровни организации предложения в рамках функционально-коммуникативной прикладной модели языка// Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 1997. № 1. С. 53-66.
54. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов/ За ред. О.С.Мельничука. К.: Наук. думка, 1966. 595 с.
55. Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики: Семантическая интерпретация «глубинной» и «поверхностной» структур// Инвариантные синтаксические значения и структура предложения: Доклады на конференции по теоретическим проблемам синтаксиса. М.: Наука, 1969. С.78-85.
56. Галкіна-Федорук Є.М. Заперечні речення в російській і українській мовах// Українська мова в школі. 1951. № 5. С. 21-31.
57. Гандзюк О. Функціонально-семантичне навантаження модальних синтаксем// Лінгвістичні дослідження: Збірник наукових праць/ За ред. проф. Л.А.Лисиченко. Харків: ХДПУ. Вип. 7. 2001. С. 91-98.
58. Гвишиани Н.Б., Герви О.Ю. Корпусная лингвистика и грамматика речи// Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 2001. № 2. С. 46-62.
59. Гегель. Сочинения: Феноменология духа. М.: АН СССР, 1959. Т. IV. 440 с.
60. Гладров В. В.В.Виноградов и формирование современной концепции синтаксиса русского языка// Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 2002. № 1. С. 22-33.
61. Гонтар Т.Ф. До проблеми валентності мовних одиниць// Мовознавство. 1995. № 2-3. С. 17-21.
62. Горський В.С. Історія української філософії: Курс лекцій. К.: Наук. думка, 1996. 286 с.
63. Грамматика русского языка. М: Изд-во АН СССР, 1953. Том 1. 719 с.
64. Декарт Р. Сочинения в двух томах. М.: Мысль, 1989. Т.1. 656 с.
65. Дешериева Т.И. Субъектно-объектные отношения в русском языке. М.: Наука, 1985. — 168 с.
66. Долинина И.Б. Маркировка субъектно-объектных отношений у валентностных категорий английского глагола// Категория субъекта и объекта в языках различных типов. Л.: Наука, 1982. С. 65-100.
67. Доценко О.Л. Модальність у вираженні об'єктно-з'ясувальних відношень: Автореф. дис... канд. філол. наук. — К., 2001. — 22 с.
68. Єрмоленко С.Я. Семантичний аспект дослідження синтаксису і проблеми стилістики// Мовознавство. 1981. № 1. С. 16-25.
69. Жаборюк О.А. Іменник, підмет і додаток (специфіка взаємовідношень)// Мова: Науково-теоретичний часопис. 2001. № 5-6. С.80-84.
70. Жаборюк О.А. Про мовний і логічний аспекти предикацій// Мовознавство. 2000. № 1. С. 69-74.
71. Загнітко А.П. Категорійна і референційна семантика граматичних форм// Вісник Донецього університету. 1998. № 1. С. 109-115.
72. Загнітко А.П. Категорія стану в системі граматичних категорій дієслова// Мовознавство. 1990. № 17. С.77-84.
73. Загнітко А.П. Корелятивність первинних і вторинних функцій морфологічних форм// Семантика і функції граматичних структур. К.: НМК ВО. 1991. С.101-110.
74. Загнітко А.П. Основи функціональної морфології. К.: Наук. думка, 1991. 77 с.
75. Загнітко А. Рівнева структура речення і граматичні категорії// Мовознавство: ІІІ міжнародний з’їзд україністів. Харків, 26-29 серпня 1996. С. 189-192.
76. Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови: Морфологія. Донецьк: ДОНДУ, 1996. 435 с.
77. Заханевич М.В. Дієслова пересування і переміщення// Українська мова і література в школі. 1980. № 6. С. 60-63.
78. Золотова Г.А. К вопросу о типах падежных значений// Русский язык в национальной школе. 1970. № 4. С.74-76.
79. Золотова Г.А. К типологии простого предложения//Вопросы языкознания. 1978. № 3. С. 49-61.
80. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
81. Золотова Г.А. Синтаксический словарь: Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса. М.: Наука, 1989. 440 с.
82. Іваненко З.І. Семантична структура прийменникових конструкцій// Мовознавство. № 3. 1978. С. 13-22.
83. Іваницька Н.Л. Член речення як синтаксична категорія// Українська мова і література в школі. 1974. № 5. С.25-33.
84. Иванчикова Е.А. О структурной факультативности и структурной обязательности в синтаксисе// Вопросы языкознания. 1965. № 5. С.84-94.
85. Иноземцева Г.И. Контрастивное сопоставление субъектно-прямообъектных моделей предложения немецкого и русского языков// Лингвистические исследования: Синтаксический анализ предложения. М.: Изд-во АН СССР, 1983. С.62-72.
86. Кант И. Критика чистого разума. М.: Наука, 1999. 655 с.
87. Кадомцева Л.О. Українська мова: Синтаксис простого речення. К.: Вища школа, 1985. 127 с.
88. Казимирова І.А. Семантичні основи синтаксемного аналізу інфінітива у придієслівній позиції// Мовознавство. 1992. № 5. С.56-60.
89. Кацнельсон С.Д. История типологических учений// Грамматические концепции в языкознании ХІХ в. Л.: Наука, 1985. С. 6-59
90. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
91. Кибардина С.М. Категории субъекта и объекта и теория валентности (на материале немецкого языка)// Категория субъекта и объекта в языках различных типов. Л.: Наука, 1982. С.23-44.
92. Китиця О.В. Категорія персональності та засоби її вираження в публіцистичному стилі// Автореф. дис... канд. філол. наук. — Дніпропетровськ, 2001. 19 с.
93. Клобуков Е.В. Семантика падежных форм в современном русском литературном языке. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. 119 с.
94. Кодухов В.И. Мышление и языковые значения и функции// Язык и мышление. М.: Наука, 1967. С. 102-115.
95. Кобилянська М.Ф. Із спостережень над дієслівним керуванням// Українське мовознавство. 1975. № 3. С.38-44.
96. Кобилянська М.Ф. Керування орудним відмінком в українській мові (На матеріалі письменників першої половини і 60 70-х років другої половини ХІХ ст.)// Українське мовознавство. 1982. № 10. С. 34-41.
97. Кокорина С.И. О семантическом субъекте и особенностях его выражения в русском языке. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 77 с.
98. Кононенко В.І. Прийменниково-субстантивний комплекс в аспекті синтаксису// Мовознавство. № 3. 1978. С.3-12.
99. Кулик Б.М. Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис. К.: Рад. школа, 1965. Ч. ІІ. 283 с.
100.Курилович Е. Проблема классификации падежей// Курилович Е. Очерки по лингвистике. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. С.175-203.
101.Курс сучасної української літературної мови: Синтаксис/ За ред. Л.А.Булаховського. К.: Рад. школа, 1951. Т. 2. 408 с.
102.Кучеренко І.К. Лексичне значення прийменника// Мовознавство. 1973. № 3. С.12-23.
103.Кучеренко І.К. Теоретичні питання граматики української мови: Морфологія. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1961. Ч.1. 172 с.
104.Лекторский В.А. Проблема субъекта и объекта в класcической и современной буржуазной философии. М.: Высш. школа, 1965. 122 с.
105.Лесевичъ В. Опыт критическаго изсльдованія основоначалъ позитивной философіи. СПб, 1877. 297 с.
106.Лингвистический энциклопедический словарь / Под ред. В.Н.Ярцевой. М.: Советская энциклопедия, 1990. 685 с.
107.Липинський В. Листи до братів-хліборобів// В.Липинський. Повне зібрання творів, архів, студії. К.: Філадельфія: ін-т Східноєвропейських досліджень НАН України: Східноєвропейський ін-т ім.. В.К.Липинського, 1995. Т. 6. Кн. 1. 472 с.
108.Леонова М.В. Система семантичних категорій іменника// Українська мова і література в школі. 1980. № 12. С.21-27.
109.Леута О.І. Синтаксичні структури з дієсловами стану// Українська мова і літератур