СУФІКСАЛЬНИЙ СЛОВОТВІР ІМЕННИКА В ГОВІРКАХ ПОЛІСЬКО-СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКОГО ПОРУБІЖЖЯ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

На правах рукопису

ДИКА Людмила Василівна

УДК 811.161.2’28

СУФІКСАЛЬНИЙ СЛОВОТВІР ІМЕННИКА
В ГОВІРКАХ ПОЛІСЬКО-СЕРЕДНЬОНАДДНІПРЯНСЬКОГО ПОРУБІЖЖЯ

Спеціальність 10.02.01 українська мова

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
професор П.Ю.Гриценко

Київ 2003

ЗМІСТ

Перелік умовних позначень 3
Вступ 4
Розділ 1. Діалектний словотвір як об’єкт лінгвістичного опису 11
1.1. Стан дослідження діалектного словотвору 11
1.2.Теоретичні засади дослідження діалектного словотвору 21
Розділ 2. Cуфіксальний словотвір іменників чоловічого роду 28
Розділ 3. Cуфіксальний словотвір іменників жіночого роду 90
Розділ 4. Cуфіксальний словотвір іменників середнього роду 141
Розділ 5. Cуфіксальний словотвір іменників pluralia tantum 163
Висновки 174
Список літератури 178
Список джерел 198
Індекс суфіксальних дериватів 201
Реєстр суфіксальних морфем 232
Додаток А Тексти з говірок Бориспільського району
Київської області” 234
Додаток Б Покажчик основних тем оповідей у діалектних
текстах” 381
Додаток В Список інформаторів” 384

Перелік умовних скорочень населених пунктів

Вш Вишеньки Бориспільського р-ну Київської обл.
Вр Вороньків Бориспільського р-ну Київської обл.
Гл Глибоке Бориспільського р-ну Київської обл.
Гн Гнідин Бориспільського р-ну Київської обл.
Гр Горобіївка Бориспільського р-ну Київської обл.
Жв Жовтневе Бориспільського р-ну Київської обл.
Дд Дударків Бориспільського р-ну Київської обл.
Ів Іванків Бориспільського р-ну Київської обл.
Кй Кийлів Бориспільського р-ну Київської обл.
Кр Кірове Бориспільського р-ну Київської обл.
Лд Лебедин Бориспільського р-ну Київської обл.
Лб Любарці Бориспільського р-ну Київської обл.
МС Мала Стариця Бориспільського р-ну Київської обл.
Мр Мартусівка Бориспільського р-ну Київської обл.
Пр Проців Бориспільського р-ну Київської обл.
Рв Ревне Бориспільського р-ну Київської обл.
Рг Рогозів Бориспільського р-ну Київської обл.
Рм Романків Бориспільського р-ну Київської обл.
Сн Сеньківка Бориспільського р-ну Київської обл.
Сш Сошників Бориспільського р-ну Київської обл.
Ст Старе Бориспільського р-ну Київської обл.
Сл Сулимівка Бориспільського р-ну Київської обл.

Вступ

Дослідження діалектної мови як однієї з форм існування мови сьогодні особливо актуальне. Вплив кодифікованої літературної мови, російської мови та суржику, різноманітні соціальні та економічні фактори зумовлюють відчутну трансформацію діалектних систем, інтенсивну нівеляцію говірок на всіх структурних рівнях. При цьому спостерігаємо посилену диференціацію типів говіркового мовлення відповідно до вікових та освітніх груп мовців [140:35]. У результаті цих перетворень звужується сфера використання говірки як єдиної форми спілкування населення сучасного села. Як наслідок, втрачається цінний матеріал для з’ясування різноманітних процесів, що відбуваються в українській мові, для вивчення її зв’язків з іншими мовами, для пояснення історії її формування: значення діалектології, як суми відомостей про мовний матеріал говірок поза всяким сумнівом. Це суттю невичерпне джерело спостережень над дуже різноманітними мовними явищами..., для встановлення різних закономірностей, повчальних в широкому теоретичному аспекті, закономірностей, виявити які на самому літературному матеріалі через його, сказати б, органічну штучність далеко важче...” [24:162]. Загальновідомо, що в діалектах зберігаються явища мови минулих етапів розвитку, які часто неможливо простежити за пам’ятками писемності: ...висока точність діалектологічного матеріалу становить його головну перевагу перед матеріалом з пам’яток мови, бо останній вимагає дуже обережного ставлення до себе через те, що в ньому часто умовності письма закривають від дослідника справжні особливості мови” [24:76].
Однією з властивостей діалектної мови є легкість словотворення та активність реалізації словотворчих моделей [54:3]. Недарма діалекти називають живою лабораторією мови, у яких мовні тенденції виявляються найбільш повно [152:3]. Однак процеси й закономірності діалектного словотворення сьогодні лишаються маловивченими. Недостатнє дослідження діалектного словотвору як одного з рівнів діалектної мови і зумовило вибір нашої теми.
Відсутність повного лексикографічного представлення українських говорів, незіставність матеріалів регіональних діалектних словників, як і фрагментарний щодо охоплення території та об’єктів опис деривації в діалектах, унеможливлюють сьогодні повне представлення словотвірної системи української діалектної мови. Тому актуальним лишається дослідження словотвору окремих діалектних територій, що дозволить нагромадити необхідний матеріал для наступних узагальнень у галузі діалектного словотвору.
Для дослідження суфіксальної підсистеми іменника обрано говірки полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя. Окремим питанням міждіалектних контактів лівобережних північних та південно-східних говорів приділяли увагу В.М.Ганцов [41], О.Б.Курило [117], Ф.Т.Жилко [71, 72], І.Г.Матвіяс [135], В.С.Ващенко [31]; опис говірок цієї території покладено в основу кількох дисертаційних робіт, зокрема А.С.Зеленька (лексика південно-чернігівських говірок) [89], А.І.Філіпової (фонетичні і граматичні особливості говірок Прилуччини) [187], І.І.Приймака (фонетична і граматична будова говірок західних районів Сумської області) [161], В.М.Брахнова (говірки Переяслав-Хмельницького району) [22], Г.П.Їжакевич (говірки Броварського району) [93].
Невивченими на карті діалектологічних досліджень Лівобережжя лишаються говірки Бориспільщини. Для дослідження обрано говірки сіл Вишеньки, Вороньків, Глибоке, Гнідин, Горобіївка, Жовтневе (колишнє Жереб’ятин), Дударків, Іванків, Кийлів, Кірове (колишнє Кучаків), Лебедин, Любарці, Мала Стариця, Мартусівка, Проців, Ревне, Рогозів, Романків, Сеньківка, Сошників, Старе, Сулимівка Бориспільського району Київської області, які ще не були об’єктом спеціального опису, хоча становлять особливий інтерес, оскільки належать, як засвідчують матеріали Атласу української мови (т.1, Київ, 1984), до перехідної зони між східнополіським і середньонаддніпрянським говорами.
Досліджувані говірки належать до старожитніх, зокрема, перші згадки про с.Вишеньки пам’ятки фіксують з 1101 р., с.Вороньків - з 1109, про с.с. Рогозів, Сошників, Старе з середини XV ст., про с.с. Іванків, Гнідин, Дударків, Любарці з початку XVІ- XVІІ століття.
Актуальність дослідження зумовлена потребою системного вивчення діалектного словотвору різних діалектних зон українського мовного континууму, встановленню інвентарю словотвірних моделей, афіксальних морфем, створення словника діалектних морфем, необхідністю удосконалення методики опису словотвірних систем говірок.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою планової теми Українська діалектна мова сьогодні: онтологічний та гносеологічний аспекти”, яку виконує відділ діалектології Інституту української мови НАН України.
Мета роботи опис підсистеми суфіксального іменникового словотвору в говірках полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя.
Для реалізації цієї мети необхідно було вирішити такі завдання:
виявити інвентар словотворчих афіксів, які беруть участь у творенні іменників у говірках полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя;
визначити твірні основи суфіксальних іменників досліджуваних говірок;
з’ясувати семантичні поля суфіксів у межах граматичних родів іменника;
встановити типи системних відношень між суфіксальними морфемами;
окреслити продуктивність словотворчих моделей і афіксів.
Об’єктом дослідження є похідні суфіксальні іменники в говірках полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя. Основна увага в дисертаційному дослідженні приділена похідним структурам. Однак поруч із яскраво вираженими мотивованими словами подаємо структури, твірна основа яких з погляду синхронного словотворення є затемненою. Увагу до такого матеріалу вважаємо доцільною, оскільки формальне виділення афікса може свідчити про продуктивність словотвірного типу. У роботі розглянуто насамперед апелятивну лексику, проте широко використано й онімну лексику, оскільки залучення власних назв дозволяє зафіксувати окремі рідкісні афікси та моделі, які не проступають у загальних назвах, а тому неможливо об’єктивно відтворити внутрішньоговіркові дериваційні процеси.
Предметом дослідження є словотворчі афікси та моделі, за якими утворено іменники в говірках полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя.
У дослідженні використано описовий метод. Вихідною одиницею опису обрано словотворчий афікс. Опис матеріалу подано у межах граматичних родів іменника, оскільки утворення нового слова за допомогою суфікса означає і віднесення його до певної частини мови, типу відміни, незалежно від частини мови і словозмінного типу мотивуючого слова [126:10].
При описі матеріалу використовуємо методику, апробовану в роботах П.І.Білоусенка: сукупність лексико-словотвірних значень під знаком одного словотворчого форманта дає уявлення про семантичний зміст цього форманта і словотвірного типу, а, отже, дає можливість використовувати їх для порівняльного аналізу” [16:11].
Опис матеріалу проведено за такою схемою: у межах кожного суфікса залежно від частиномовної належності твірного слова виділено лексико-словотвірні групи складники словотвірного типу, які виокремилися внаслідок конкретизації словотвірного значення. При цьому спираємося на положення, що при синхронному дослідженні доцільно встановлювати словотвірні ряди на основі спільності форманта і спільності дериваційного значення словотвірного типу [87:18]; тому часто в одній лексико-словотвірній групі подаємо деривати, утворені від різних частин мови, але із спільним дериваційним значенням. До більшості дериватів подано ілюстрацію з діалектних текстів, які часто розкривають мотиваційні й дериваційні відношення у словотвірному ланцюжку. Суфікси описано у порядку зниження їх продуктивності, а також з урахуванням структурної спорідненості між первинними і вторинними суфіксами. Це дозволяє з’ясувати набір суфіксів та словотвірних типів, які є ядром словотвірної системи досліджуваних говірок, і відділити малопродуктивні словотвірні типи та одиничні утворення, які входять у систему, але суттєво не впливають на її структуру та зміни. Як зауважує М.М.Шанський, при вивченні словотвірної системи в синхронному плані основну увагу необхідно приділяти тим афіксам і моделям, які утворюють основу її афіксального інвентарю і механізму моделювання слів. Однак, це не означає, що ізольовані пари, що виражають індивідуальні, не підтримувані аналогією відношення..., становлять лише словниковий інтерес і в систему словотвору не входять” [194:156]. Вивчення останніх дає цінний матеріал, показовий щодо розвитку словотвірних типів, впливів позамовних факторів на продуктивність словотвірних типів тощо.
Джерельною базою дисертації є магнітофонні записи спонтанного мовлення (понад 70 годин звучання) та відповіді на питальник (понад 600 питань). Запис діалектних текстів дав можливість простежити реальне функціонування словотвірних моделей у говірках. Крім того, такий підхід дав змогу виявити багато словотвірних явищ, які неможливо було простежити, збираючи матеріал лише за питальником. Зокрема, це стосується абстрактної лексики, яка, як зазначають окремі дослідники, невластива діалектному мовленню [200:95]. Однак опрацювання діалектних текстів показало, що словотвірні типи, які творять цю групу лексики, у досліджуваних говірках є продуктивними.
Матеріал для дослідження записано в 1996-2002 роках переважно від людей старшого покоління (1908 1927 років народження), для яких говірка є єдиною мовною системою, якою вони володіють активно (їхнє рецептивне володіння українською літературною та російською мовами спричинює появу запозичень, про які в роботі зазначено окремо).
Корпус похідних лексем 1800 одиниць.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вперше в українській діалектології здійснено спробу системного опису суфіксальної підсистеми іменникового словотвору в говірках полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя; виявлено інвентар суфіксальних морфем, за допомогою яких утворено іменники; з’ясовано семантичні функції суфіксів.
Теоретичне значення дисертації полягає у з’ясуванні ролі деривації у формуванні діалектної межі, у поглибленні методики опису словотвірних систем говірок.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що в науковий обіг введено новий діалектний матеріал, який може бути використаний при укладанні реєстру словотворчих морфем української діалектної мови, Лексичного атласу української мови, Словника українських говорів; тексти з говірок розширюють українську діалектну текстотеку. Результати дослідження можуть бути використані при дослідженні словотвору говірок інших діалектних зон, у синтетичних працях з української діалектології.
Особистий внесок здобувача. Автор самостійно зібрав, систематизував і описав діалектний матеріал, сформулював наукові положення і висновки, одноосібно підготував 4 публікації. У колективній праці Говірки Чорнобильської зони. Тексти” (Київ, 1990) дисертантові належить фіксація і опрацювання текстів (с. 98-100, 120-132, 138-171, 213-238, 287-300, 335-350), підготовка відповідної частини темарію та списків локалізмів із відповідних текстів.
Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційного дослідження обговорено на Всеукраїнському діалектологічному семінарі (Житомир, 2000), Міжвузівській науково-практичній конференції Лінгвогеографія Черкащини” (Умань, 2000), Всеукраїнському семінарі Актуальні питання української лінгвогеографії” (Луганськ, 2001), Всеукраїнському діалектологічному семінарі Ярмарок діалектологічних ідей” (Київ, 2002), Міжнародній науковій конференції Теоретичні та методологічні засади сучасної діалектології” (Житомир, 2002), на засіданнях Відділу діалектології Інституту української мови НАН України (2000 2003).
Результати дослідження викладено у 5 публікаціях, серед яких 3 статті, 1 колективна джерелознавча монографія, 1 тези.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дослідження похідних суфіксальних іменників чоловічого, середнього, жіночого родів та іменників pluralia tantum у говірках полісько-середньонаддніпрянського порубіжжя засвідчило, що суфіксальна деривація становить розгалужену систему зі значною кількістю суфіксальних одиниць, різноманітними відношеннями між ними у межах підсистеми. Зокрема, виявлено 45 суфіксів іменників чоловічого роду, 55 суфіксів іменників жіночого роду, 17 суфіксів іменників середнього роду та 7 суфіксів іменників pluralia tantum.
Не лише словотвірний аналіз зафіксованих похідних іменників, а й спостереження над мовною поведінкою діалектоносіїв, їх автооцінкою діалектних одиниць, виявилися інформативними щодо розуміння внутрішньодіалектних механізмів деривації. У зв’язку з цим коментарі діалектоносіїв, як і назагал текстова поведінка дериватів, є важливою евристичною складовою у пізнанні діалектної мови.
Тексти, відповіді на питання програми дозволили встановити той факт, що більшість продуктивних суфіксів є полівалентними, здатними приєднуватися до основ різних частин мови, отже є омонімічними.
Найвищою валентністю вирізняються суфікси -ик, -ник, -шчик, -ец’, -ак, -ок, -ар в іменниках чоловічого роду, суфікси -к(а), -анк(а), -оўк(а), -ин(а), -н’(а) в іменниках жіночого роду, суфікси -ишче, -ств(о), -л(о) в іменниках середнього роду, суфікси -к(и)/-к(і), -ин(и), -ц(і) в іменниках pluralia tantum.
У тісному зв’язку з валентністю перебуває і функціональне навантаження суфіксів: зіставлення рядів дериватів показує, що їх кількісна варіативність коливається від одного до 30 дериватів.
До продуктивних суфіксів іменників чоловічого роду належать суфікси -ик, -ник, -шчик, -ец’, -ак, -ок. Продуктивними типами іменників чоловічого роду є відіменникові типи із суфіксом -ик, -ник, -шчик, -ок, -іст; віддієслівні типи із суфіксами -л’ник, -л’шчик, -ун; відприкметникові із суфіксами -ец’, -ак; значною кількістю представлені нульсуфіксальні утворення. Менш продуктивними є суфікси іменників чоловічого роду -ач, -ар, -тел’, -н’ак, -ант, -ир, -і), -ук, -чук, -ан’, -ич. В одиничних прикладах зафіксовано суфікси -ен’, -ін’, -ер, -ерд’а), -ай, -аш, -ит, -ур, -ух.
Продуктивними суфіксами іменників жіночого роду є суфікси -к(а), -лк(а), -анк(а), -ачк(а), -ин(а), -ниц’(а), -их(а), -оўк(а), -ш(а), -ак(а), -н’(а), -от(а), -ос’т’. До продуктивних типів іменників жіночого роду належать віддієслівні із суфіксом -к(а), -лк(а), -ачк(а), -оўк(а), -н’(а), відіменникові із суфіксом -ак(а), -к(а), -ин(а), -ниц’(а), -н’(а), -их(а), -ш(а), відприкметникові із суфіксом -анк(а), -оўк(а)/-иўк(а)/-іўк(а), -шчина, -от(а), -ос’т’. Меншою продуктивністю відзначаються суфікси -ац’і(йа), -ах(а), -б(а), -в(а), -изн(а), -ух(а), -ур(а). Поодинокими прикладами представлені деривати із суфіксами -аж, -ал’(а), -ах(а), -е)к(а), -ел’, -ен’а, -ерд’(а), -ех(а), -иг(а), -ин’а, -ін’, -іўл’(а)/-оўл’а, -ож, -ожк(а), -онк(а), -орк(а), -с(а), -уга, -ул’(а), -ул’к(а), -ун’(а), -урк(а), -уш(а), -ушч(а), -ч(а).
До продуктивних суфіксів іменників середнього роду належать суфікси -ишче, -ин’:(е), -н’:е, -j(a)/j(e), -л(о), -н’і j(e), -ц(е). Продуктивними типами іменників середнього роду є відіменникові типи із суфіксами -ишч(е), -ин’(е), -j(a)/j(e); віддієслівні із суфіксом -н’:(е), -л(о), -н’іj(e), -ств(о), відприкметникові із суфіксом -ишч(е). Менш продуктивними є суфікси -)ло, -илн(о), -ив(о), -атк(о), -ен’(а).
Продуктивними суфіксами іменників pluralia tantum є суфікси -к(и)/-к(і), -ин(и), -ц(і). До продуктивних типів належать віддієслівні типи із суфіксами -к(и)/-к(і), -ин(и), відіменникові із суфіксами -к(и)/-к(і), -ц’(і). Не відзначаються продуктивністю суфікси -ошч(і), -ечк(і).
Часто похідні суфікси зберігають словотвірні значення вихідного суфікса, що зумовлює синонімію. Синонімічні відношення виникають, як правило, у межах дериватів одного граматичного роду. В окремих випадках зафіксовано синонімію похідних утворень, належних до різних граматичних родів, наприклад: гBин’аниц’а гBинишче, гоBтина гоBтин’:е, картопBин’е картопBишче, свинарн’а свинарник, кориўн’а кориўник, воBоўн’а воBоўник, оўчарка воўчарка овечник, божниц’а божник, грабил’ник грабBишче.
Причинами появи синонімії суфіксальних утворень може бути тиск продуктивного в говірках словотвірного типу, творення дериватів від основ різних частин мови, переважно від іменникових та прикметникових, співіснування в говірках давніших і новіших форм.
Часто синоніми функціонують в одному відрізку мовлення, напр.: і д’іткам ворож’ат’ / помагайут’ / йес’т’ от крикBиў / кажут’ / крикBивиц’у / насBаBи крикBивиц’у //, що часто є основою семантичної чи когнітивної диференціації, посилення конотації чи відтінків значення.
Нерідко в основі синонімії лежить вплив російського мовлення та суржику (прибирал’ниц’а уборшчиц’а, при)мал’ниц’а прийомшчиц’а, ўйазал’ниц’а ўйазал’шчиц’а, ГопкаBиха Гопкал’ша). Вплив російської мови виявляється передусім на рівні лексичних запозичень (останоўка, пров’ерка, уборка, ўрем’анка, хоBод’іна, портниха, ўрачиха), що впливає на функціонування словотвірних моделей. В окремих випадках можемо констатувати, що насичення лексичними запозиченнями однакової структури зумовило формування окремого словотвірного типу, який може разом із запозиченими лексемами бути перенесеним з російської мови і вичерпуватися запозиченими дериватами, зокрема деривати з суфіксами -н’і/jе/: росхожд’ен’ійе, удар’ен’ійе, спас’ен’ійе; -ств(о): пространство, бол’шинство, імушчество; -шчик: т’уремшчик, кровел’шчик, а також може провокувати появу словотвірних гібридних утворень від питомих діалектних основ за допомогою запозичених афіксів, напр.: коBотушка, Трихонша, Кошил’ша; зрідка трапляються гібридні деривати, утворені від запозичених основ за допомогою питомих афіксів: кровел’ник, пBотн’а.
Аналіз похідних суфіксальних іменників показав, що творення нового слова відбувається переважно в межах певних лексико-словотвірних груп, які виокремлюються внаслідок конкретизації словотвірного значення. Більшість елементів групи похідні від основ однієї частини мови, хоча часто в лексико-словотвірну групу можуть входити похідні від різних частин мови. Це свідчить про те, що визначальними факторами у творенні нового слова є відповідний словотворчий афікс, який виконує роль класифікуючого елемента, а також узагальнена семантика лексико-словотвірної групи.
Поодиноких дериватів, які не входять до жодної з груп, у говірках засвідчено мало. Семантична і структурна ізольованість таких похідних є умовною, оскільки матеріал дослідження у майбутньому може бути удокладнений новими спостереженнями, що може зумовити його класифікацію.
Матеріал свідчить, що на словотвірному рівні в говірках не відзначено відчутної ареальної диференціації, яка уможливила б поділ говірок на типи чи групи; не відзначено також накладання словотвірних ознак північного і південного наріч, як це засвідчено за морфологічними і фонетичними рисами в Атласі української мови. Ці ареалогічні спостереження підтверджують гіпотезу Я.В.Закревської про те, що словотвірні протиставлення в діалектній мові виявляються і є типологічно релевантними на значно ширших територіях.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Азарх Ю.С. О динамике лексических ареалов // Проблеми сучасної ареалогії. К.: Наук. думка, 1994. C. 216224.
2. Азарх Ю.С. Однокоренные синонимические существительные в частной диалектной системе // Русские диалекты. Лингвогеографический аспект. М., 1987. С. 149-167.
3. Араева Л.А. Словообразовательные типы в системе говора: Автореф. дисс... канд. филол. наук: 10.02.01 / Томск. гос. пед. ин-тут. Томск, 1981. 19 с.
4. Аркушин Г. Західнополіські деривати з суфіксом - к(-а) // Мовознавство. 2001. № 3. С.25-33.
5. Аркушин Г. Західнополіські деривати з суфіксом - ун - // Сучасні проблеми мовознавства та літературознавства. Вип. 2. Ужгород, 2000. С. 3-9.
6. Аркушин Г. Західнополіські іменники з суфіксами -ух, -ух-а // Полісся. Етнікос, традиції, культура. Луцьк: Вид-во Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. С. 171-180.
7. Аркушин Г. Западнополесские существительные, мотивированные числительными // Dialectologists and geolinguists. Lublin, 2003. С. 51-66.
8. Аркушин Г. З проблематики українського словотвору (на матеріалі західнополіських говірок) // Dialektologia jako dziedzina językoznawstwa i przedmiot dydaktyki Lódz, 2002. S.25-32.
9. Аркушин Г. Польсько-українське порубіжжя у світлі суфіксальної деривації // Ęezyk i kultura na pograniczu polsko-ukrainsko-białoruskim. Lublin, 2001. C. 105-113.
10. Аркушин Г. Словотвірна субституція в західнополіських говірках // Науковий вісник Волинського державного університету: Філологічні науки. Луцьк, 2000. № 7. С. 97-103.
11. Бевзенко С.П. Українська діалектологія. К.: Вища школа, 1980. 246 с.
12. Бевзенко С.П. До характеристики відмінностей у словотворі української діалектної мови // Мовознавство. 1975. № 3. С. 68 73.
13. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови (нариси зі словотвору та словозміни). Ужгород: Закарпатське обл. вид-во, 1960. 416 с.
14. Безкишкина М.Т. Словотворча характеристика назв деяких народних промислів // Українська діалектна морфологія. К.: Наук. думка, 1969. С.44-47.
15. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). К.: КДПІ, 1993. 215 с.
16. Білоусенко П.І., В.В.Німчук. Нариси з історії українського словотворення (Суфікс -иця). Запоріжжя-Київ, 2002. 205 с.
17. Бова (Ковальчук) Л.П. Говірки південної Житомирщини і їх відношення до полтавсько-київського діалекту // Полтавсько-київський діалект основа української національної мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1954. С. 98-114.
18. Бондарь А.И. Структура деминутивных образований в современном украинском языке: Автореф. дисс канд. филол. наук. Ужгород, 1979. 23 с.
19. Бояринова Л.З. Суффиксальное словообразование имен существительных со значением лица женского пола в говорах Смоленской области: Автореф. дис... канд. филол. наук. М, 1979. 16 с.
20. Брахнов В.М. Говірки Переяслав-Хмельницького району на Київщині: Дис... канд. філол. наук. К., 1960. 337 с.
21. Брахнов В.М. Деякі морфологічні особливості говірок Переяслав-Хмельницького району на Київщині // Діалектолог. бюлетень. 1960. Вип.7. С. 61-75.
22. Брахнов В.М. Характерні риси говірок трьох населених пунктів на Бориспільщині Київської області // Діалектолог. бюлетень, вип. ІІІ. К.: Вид-во АН УРСР, 1951. С. 18-34.
23. Бузук П. Діялектологічний нарис Полтавщини // Український діалектологічний збірник. Книжка ІІ. К., 1929. С.179-194.
24. Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах / Наук. думка. К., 1975. Т.1: Загальне мовознавство. 495 с.
25. Булик З.В. Словотвір бойківської музичної лексики // Українська діалектна морфологія. К.: Наук. думка, 1969. С. 47-51.
26. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Гос. уч.-пед. Изд-во Министерства просвещения РСФСР, 1959. 623 с.
27. Буслаев Ф.И. Рецензия на словарь областных речений великорусского наречия // Известия ОРПС. Т.1. Вып.4, СПБ. 1852. 167 с.
28. Варбот Ж.Ж. Вариантность суффиксальной структуры в однокоренных славянских именах // Вопросы языкознания. 1976. №6. С. 33-40.
29. Варбот Ж.Ж. Праславянская морфонология, словообразование и этимология. М.: Наука, 1984. 255 с.
30. Варина С.Н. Словообразование личных имен существительных в русских северо-западных диалектах: Автореф. дис... канд. филол. наук. Ленинград, 1974. 18 с.
31. Ващенко В.С. Полтавські говори. Харків, 1957. 539 с.
32. Вендина Т.И. Дифференциация славянских языков по данным словообразования. М.: Наука, 1990. 166 с.
33. Верхратський І. Про говір галицьких лемків. Львів, 1902. 482 с.
34. Верхратський І. Говір батюків. Львів, 1912. 306 с.
35. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). М.: Высшая школа, 1986. 640 с.
36. Виноградов В.В. Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологии (на материале русского и родственных языков) // Избр. труды. Исследование по русской грамматике. М.: Наука, 1972. С.166-220.
37. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию // Избранные труды по русскому языку. М.: Учпедгиз, 1959. 419-443.
38. Возний Т.М. Взаємодія української літературної мови і територіальних діалектів у дієслівному словотворі // Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами. К.: Наук. думка, 1977. С. 108 120.
39. Волощук Р.Г. Особливості словотвору виробничої лексики в українській говірці долині річки Саксагані // Питання словотвору східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1969. С. 90-91.
40. Вопросы грамматического строя и словообразования в русских народных говорах: Межвуз. научн. сб. Петрозаводск, 1976. 125 с.
41. Ганцов В.М. Діалектичні межі на Чернігівщині // Записк. Укр. наук. т-ва в Києві. 1918. С. 262-280.
42. Герд А.С. К типологиии славянского регионального словообразования // Вопросы грамматического строя и словообразованя в русских народных говорах. Петрозаводск: Изд-во Петрозаводского госуниверситета, 1976. С. 36-47.
43.Герд А.С. О специфике словообразовательного анализа в рамках одной лексической группы // Очерки по словообразованию и словоупотребению. Л., 1965. С. 19-36.
44.Герман К.Ф. Українські говірки Північної Буковини в історичному та лінгвогеографічному аспекті: Фонетика, фонологія. Чернівці: Рута, 1995. 391 с.
45.Гладкий П. Говірка села Нехворощі Андрушівського району Бердичівської округи (кол. Житомирського повіту) // Український діалектолог. збірник. Книга 2. К., 1929. С. 109-157.
46.Гольдин В.Е. Диалектные тексты и проблема источников русской диалектологиии // Русские диалекты. Лингвогеографический аспект. М.: Наука, 1987. 9-17.
47.Гладкий П. Говірка села Нехворощі Андрушівського району Бердичівської округи (кол. Житомирського повіту) // Український діалектологічний збірник. Книжка ІІ. К., 1929. С. 109-157.
48.Горбачук В.Т. Назви жителів за місцем мешкання або походження (на матеріалі говірок Вінниччини) // Праці ХІІ Республіканської діалектологічної наради. К.: Наук. думка, 1971. С. 215-221.
49.Городенська К.Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. 1987. № 1. 20-30.
50.Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова. Відіменні деривати. К.: Наук. думка, 1981. 199 с.
51.Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. Дніпропетровськ, 1998. 189 с.
52.Грамматика русского языка. Т.1. Фонетика и морфология / Под. ред. В.В.Виноградова, Е.С.Истрина, С.Г.Бархударова. М. Изд-во АН СССР, 1960. 719 с.
53.Гриценко П.Ю. Ареальне варіювання лексики. К.: Наук. думка, 1990. 269 с.
54.Гриценко П.Ю. Моделювання системи діалектної лексики. К.: Наук. думка, 1984. 226 с.
55.Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIVXV ст. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. 298 с.
56.Ґрещук В.В. Деякі теоретичні питання словотвірного значення // Мовознавство. 1991. №3. С.3441.
57.Ґрещук В.В. Типологія відприкметникового словотвору в сучасній українській мові: Автореф. дис... д-ра філол. наук: 10.02.02 К., 1993. 36 с.
58.Ґрещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. ІваноФранківськ: Плай, 1995. 208 с.
59.Дацкив С.Л. Суффиксальное словообразование имен существительных в островных среднерусских говорах на территории Украинской ССР (Житомирская область): Автореф. дис... канд. филол. наук. К., 1985. 24 с.
60.Денисенко Л.П. Фонетичні і словотворчі варіанти слова в говірках Нижньої Наддніпрянщини: Дис... канд. філол. наук: 10.02.02 Запоріжжя, 1994. 248 с.
61.Диалектное словообразование. Очерки и материалы / Под ред. М.Н. Янценецкой. Томск, 1979. 201 с.
62.Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір, синонімія, стилістика. К.: Наук. думка, 1982. 170 с.
63.Дзендзелівський Й.О. Особливості словотвору українських говірок Нижнього Подністров’я // Діалектолог. бюлетень. 1953. Вип. 4. С. 3751.
64.Добош В.І. Із словотвору іменників говірки долини Тур’ї Закарпатської області // Доповіді та повідомлення Ужгородського державного університету. Серія філологічна. ІІ. Ужгород, 1958. С. 78-80.
65.Довгопол С.Ф. Поліська нижньонаддеснянська говірка с. Пухівки // Діалектолог. бюлетень. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. С. 85-96.
66.Доля Т.Г., Кривонкина М.Я. Суффиксальное слообразование имен существительных со значением лица в русских говорах Карельской АССР // Вопросы грамматического строя и словообразования в русских народных говорах. Петрозаводск, 1976. С. 312.
67.Дроздовський В.П. Південнобесарабські українські говірки // Праці Х Республіканської діалектологічної наради. К.: Вид-во АН УРСР. С.132-155
68.Дурново Н.Н. Описание говора деревни Парфёнокъ Рузского уезда Московской губерніи. Варшава: Типографія Варшавского Учебного округа, 1903. 275 с.
69.Еремеева Г.А. Основные тенденции словообразования в русской диалектной и литературной разговорной речи / на материале имен существительных /: Дис... канд. филол. наук: 10.02.01. Л., 1983. 211 с.
70.Євтушок О.М. До питання про діалектний словотвір // Вивчення лексики говірок Рівненщини. Рівне, 1997. С. 1417.
71.Жилко Ф.Т. Нариси з діалектології української мови. К.: Радянська школа, 1966. 307 с.
72.Жилко Ф.Т. Особенности диалектных границ украинского языка // Вопросы диалектологии восточнославянских языков. М.: Наука, 1964. С. 26 38.
73.Жилко Ф.Т. Перехідні говірки від української до білоруської мови в північно-західних районах Чернігівщини // Діалектологічний бюлетень. Вип. ІV, К.: В-во АН УРСР, 1953. С. 7-20.
74.Жилко Ф.Т. Південно-чернігівські говірки, перехідні до полтавських (Бобровицький і Новобасанський р-ни Чернігівської обл.) // Діалектолог. бюлетень. 1955. Вип. 5. С. 4658.
75.Задорожная Н.А. Словообразование собирательных имен существительных украинского языка /исторический анализ/: Автореф. дис... канд. филол. наук. Киев, 1990. 25 с.
76.Закревская Я.В. Особенности словообразования народной ботанической номенклатуры // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу: Тезисы докладов. М., 1975. С. 89-91.
77.Закревская Я.В. Украинское диалектное словообразование в ареальном аспекте: Дисс... докт. филол. наук: 10.02.02. Львов, 1984. 410 с.
78.Закревська Я.В. Ізоглоси словотвірних явищ на тлі ізоглос інших структурних явищ // Український діалектологічний збірник. Книга 3. К.: Довіра, 1997. С. 101112.
79.Закревська Я.В. Нариси з діалектного словотвору в ареальному аспекті. К.: Наук. думка, 1976. 162 с.
80.Закревська Я.В. Семантична диференціація словотворчих формантів у західних говорах української мови // Тез. доп. та повідомлень міжвузівської наук. конф. питань з східнослов’янського іменного словотвору. К.: Наук. думка, 1974. С. 130-132.
81.Закревська Я.В. До співвідношення суфіксальних та інтерфіксальних моделей в українській діалектній мові // Питання словотвору східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1969. С. 74-75.
82.Закревська Я.В. Творення назв поля з-під сільськогосподарських культур // Українська діалектна морфологія. К.: Наукова думка, 1969. С.34-44.
83.Залесский А.Н. Лексикословообразовательные названия левши в украинских говорах // Совещание по общеславянскому лингвистическому атласу: Тезисы докладов. М., 1975. С. 9293.
84.Залеський А.М. Говірки Київського Полісся // Київське Полісся. Етнолінгвістичне дослідження. К.: Наук. думка, 1989. С. 41-62.
85.Захаркив В.-А.Т. Словообразование имен существительных бойковского диалекта / названия носителя процессуального признака /: Дис... канд. филол. наук. Львов, 1981. 281 с.
86.Захарків О.Ф. Діалектні відмінності в галузі словотвору іменників бойківського говору (назви осіб за професією та родом діяльності) // Вісник Львів. ун-ту. Серія філол. Вип. 3. 1965.
87.Зверев А.Д. О синхронии и диахронии в словообразовании // Питання словотвору східнослов’янських мов. К.: Наук. думка, 1969. С. 17-18.
88.Зверев А.Д. Словообразование в современных восточнославянских языках. М.: Высшая школа, 1981. 206 с.
89.Зеленько А.С. Лексика перехідних південно-чернігівських і суміжних говорів: Дис... канд. філол. наук. Запоріжжя, 1967. 242 с.
90.Земская Е.А. Словообразование // Современный русский язык. М.: Азбуковник, 1999. С. 286441.
91.Зенков Г.С. Вопросы теории словообразования. Фрунзе, 1969. 165 с.
92.Історія міст і сіл України. Київська область. К.: Українська радянська енциклопедія Академії наук УРСР, 1971. 791 с.
93.Їжакевич Г.П. Про особливості говірок Броварського району, Київської області // Діалектолог. бюлетень. Вип. ІІ.. К.: Вид-во Академії наук Української РСР, 1950. С. 31-46.
94.Калнынь Л.Э. О задачах и предмете описательной диалектологии // Изв. Отделения лит. и яз. АН СССР, 1970, т.29, вып. 5. С. 419-426.
95.Калнынь Л.Э. Опыт моделирования системы украинского диалектного языка. М.: Наука, 1973. 398 с.
96.Карпіловська Є.А. Суфіксальна підсистема сучасної української літературної мови: Будова та реалізація. К., 1999. 297 с.
97.Кашевская Ю.И. Одиночные субстантивные и адъективные наименования лиц в говоре с. Кабанск (Восточное Прибайкалье): Автореф. дис... канд. филол. наук. Томск, 1971. 16 с.
98.Клименко Н.Ф. Основи морфеміки сучасної української мови. К., 1998. 182 с.
99.Клименко Н.Ф. Про вивчення семантики словотвірних одиниць // Словотвірна семантика східнолов’янських мов. К.: Наук. думка, 1983. С. 86-102.
100.Клименко Н.Ф. Система афіксального словотворення сучасної української мови. К.: Наук. думка, 1973. 186 с.
101.Клименко Н.Ф. Словотворча структура і семантика складних слів у сучасній українській мові. К.: Наук. думка, 1984. 251 с.
102.Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Карпіловський В.С., Недозім Т.І. Словник афіксальних морфем української мови. К.: Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України, 1998. 434 с.
103.Ковалик І.І. Взаємодія української літературної мови і територіальних діалектів у іменниковому словотворі // Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами. К.: Наук. думка, 1977. С. 96 108.
104.Ковалик І.І. Вчення про словотвір. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1961. Вип. 2. 83 с.
105.Ковалик І.І. З методики порівняльного аналізу дослідження словотвору слов’янських мов. Вихідна величина порівняльного вивчення словотвору слов’янських мов // Доповіді та повідомлення ЛДУ. Вип. 7. Ч. І. Львів, 1957. С. 49-52.
106.Ковалик І.І. Іменниковий словотвір у говірці села Бітлі на Львівщині // Українська діалектна морфологія. К.: Наук. думка, 1969. С.57-61.
107.Ковалик І.І. Питання слов’янського іменникового словотвору. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1958. 155 с.
108.Ковалик І.І. Про синхронію і діахронію в діалектології // Праці ХІ Республіканської діалектологічної наради. К.: Наук. думка, 1965. С. 40-50.
109.Ковалик І.І. Словотвір і лінгвогеографія // Праці Х Республіканської діалектологічної наради. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. С.26-35.
110.Ковалик І.І. Словотвір іменників у серболужицьких мовах. Львів, 1964. 94 с.
111.Ковальська А. Східнослов’янські елементи в словотвірній системі говірок Мазовша та Підляшшя. Луцьк: Вид-во Вежа” Волинського держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1997. С. 147-154.
112.Кровицька О.В. Назви осіб за родом діяльності і професією в пам’ятках української мови ХVІ- ХVІІІ століть // Мова в часі і просторі: Діалектологічні студії. 1. Львів, 2003. С. 130-148
113.Кровицька О.В. Семантична та словотвірна характеристика назв осіб у пам’ятках української мови XVIXVIII ст. : Автореф... канд. філол. наук. Львів, 1995. 22 с.
114.Ксяндзова А.У. Асаблівасці дыялектнага словаўтварэння назоўнікаў, якія характарызуюць чалавека па знешняму выгляду // Беларуская лінгвістыка, 2002, вып. 52. С.88-99.
115.Кубрякова Е.С. Об основной единице словообразовательной системы языка // Актуальные проблемы русского словообразования. Ташкент, 1978. С. 3638.
116.Кубрякова Е.С. Типы языковых значений: Семантика производного слова. М.: Наука, 1981. 200 с.
117.Курило О. До характеристики і процесу монофтонгізації чернігівських дифтонгічних звуків // Україна, 1925, кн. 5. С.14-37.
118.Лагутіна А.В. Морфологічна варіантність і лексична синонімія // Морфологічна будова сучасної української мови. К.: Наук. думка, 1975. 207 с.
119.Лєснова В.В. Словотвірні особливості іменників-антропономенів у східнослобожанських говірках (культивована рослина дикоросла рослина) // Волинь-Житомирщина. № 6. Житомир, 2001. С. 68-74.
120.Лизанець П.М. Із словотвору говірок Затисся Виноградівського району (Прислівник) // Допов. та повідомл. Ужгород. ун-ту. Серія іст.-філол. № 1. Ужгород, 1957. С. 9395.
121.Лизанець П.М. Українські говірки Затисся Виноградівського району та їх місце серед інших закарпатських говорів // Наукові записки Ужгородського університету, т.ХХХV. Мовоззнавство. Ужгород, 1958. С.82-91.