Поворознюк Роксолана Владиславівна Теоретичні засади англо- українського письмового та усного перекладу медичних текстів




  • скачать файл:
  • Название:
  • Поворознюк Роксолана Владиславівна Теоретичні засади англо- українського письмового та усного перекладу медичних текстів
  • Альтернативное название:
  • Поворознюк Роксолана Владиславовна Теоретические основы англо украинского письменного и устного перевода медицинских текстов
  • Кол-во страниц:
  • 515
  • ВУЗ:
  • у Київському національному університеті іме­ні Тараса Шевченка МОН України
  • Год защиты:
  • 2018
  • Краткое описание:
  • Поворознюк Роксолана Владиславівна, доцент ка­федри теорії та практики перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного універси­тету імені Тараса Шевченка: «Теоретичні засади англо- українського письмового та усного перекладу медичних текстів» (10.02.16 - перекладознавство). Спецрада Д 26.001.11 у Київському національному університеті іме­ні Тараса Шевченка




    Київський національний університет імені Тараса Шевченка
    Міністерство освіти і науки України
    Київський національний університет імені Тараса Шевченка
    Міністерство освіти і науки України
    Кваліфікаційна наукова праця
    на правах рукопису
    ПОВОРОЗНЮК РОКСОЛАНА ВЛАДИСЛАВІВНА
    УДК 81‘255:(808.7+61)
    ДИСЕРТАЦІЯ
    ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНГЛО-УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМОВОГО ТА
    УСНОГО ПЕРЕКЛАДУ МЕДИЧНИХ ТЕКСТІВ
    10.02.16 – перекладознавство
    Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук.
    Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
    результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
    Науковий консультант: Чередниченко Олександр Іванович,
    доктор філологічних наук, професор
    Київ – 2018



    ЗМІСТ
    ВСТУП………………………………………………………………………. 22
    РОЗДІЛ І. МЕДИЧНИЙ ПЕРЕКЛАД: СТРАТЕГІЇ Й ТАКТИКИ………. 41
    1.1. Визначення медичного перекладу. Функції медичного перекладу… 41
    1.2. Категоріальний апарат дослідження…………………………………. 45
    1.3. Моделі медичного перекладу…………………………………………. 53
    1.4. Основні напрямки діяльності медичного перекладача…………….. 59
    1.5. Медична інформація як об‘єкт міжмовної та міжкультурної
    взаємодії……………………………………………………………………… 69
    1.6. Універсальні й культурно-специфічні компоненти професійного
    амплуа медичного перекладача. Габітус медичного перекладача……. 79
    1.7. Модель покрокового втручання медичного перекладача……………. 92
    1.8. Теоретико-методологічне обґрунтування професійної компетенції
    медичного перекладача……………………………………………………... 103
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І……………………………………………….. 117
    РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕНЬ З ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ
    МЕДИЧНОГО ПЕРЕКЛАДУ………………………………………………. 122
    2.1. Інтерлінгвальні передумови розподілу комунікативних обов‘язків у
    двомовній тріаді, що описує ситуацію спілкування в медичному
    перекладі……………………………………………………………………… 122
    2.2. Засадничі принципи засвоєння англомовних медичних жанрів
    цільовою українськомовною культурою………………………………….. 133
    2.3. Жанрово-стильова домінанта (ЖСД) медичного перекладу……….. 147
    2.4. Аксіологічні компоненти аналізу медичного перекладу письмових
    та усних текстів……………………………………………………………… 157
    2.4.1. Текстоцентричні компоненти оцінки якості медичного перекладу
    письмових та усних текстів…………………………………………………. 159
    2.4.2. Етико-деонтологічні компоненти оцінки якості медичного
    перекладу письмових та усних текстів……………………………………. 174
    20
    2.5. Прагматична адаптація як засіб досягнення адекватності у
    медичному перекладі………………………………………………………... 181
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ……………………………………………..... 193
    РОЗДІЛ ІІI. ВІДТВОРЕННЯ ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНИХ
    ОСОБЛИВОСТЕЙ МЕДИЧНИХ ТЕКСТІВ У ПЛОЩИНІ
    ПИСЬМОВОГО ПЕРЕКЛАДУ…………………………………………… 203
    3.1. Перекладацький аспект жанрової варіативності медичних текстів…. 203
    3.2. Компаративний перекладацький аналіз англомовних та
    українськомовних медичних текстів, спрямованих на пацієнта………… 210
    3.2.1. Перетин комунікативно-прагматичної природи, мовної реалізації
    й жанрово-стилістичних особливостей інформаційних листківвкладишів МО й МП………………………………………………………… 210
    3.2.2. Роль медичного перекладу в передопераційній підготовці
    пацієнтів: зіставлення американської й української парадигм…………. 228
    3.2.3. Інформована згода як об‘єкт перекладознавчих студій…………… 252
    3.3. Компаративний перекладацький аналіз англомовних та
    українськомовних медичних текстів подвійного спрямування…………. 261
    3.3.1.Медичні опитувальники в системі жанрів перекладних медичних
    текстів………………………………………………………………………… 261
    3.4. Компаративний перекладацький аналіз англомовних та
    українськомовних медичних текстів, спрямованих на фахівця-медика…. 275
    3.4.1. Стратегії й тактики відтворення медичної інформації в фахових
    статтях………………………………………………………………………... 275
    3.4.2. Монографія – феномен міжкультурної інституційної академічної
    комунікації в царині медицини……………………………………………... 300
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІI……………………………………………… 333
    РОЗДІЛ ІV. СТРАТЕГІЇ ТА ПРИЙОМИ УСНОГО МЕДИЧНОГО
    ПЕРЕКЛАДУ: ПЕРЕВТІЛЕННЯ ЧИ УОСОБЛЕННЯ?................................ 340
    21
    4.1. «Модель розподілу зусиль» Д.Жиля – когнітивна модель здійснення
    медичного перекладу………………………………………………………... 340
    4.2. Усний послідовний переклад у царині медицини……………………. 345
    4.3. Громадський (непрофесійний) переклад – новітнє втілення
    послідовного перекладу…………………………………………………….. 356
    4.4. Синхронний переклад у царині медицини: багатоаспектність
    застосування, здобутки і втрати…………………………………………….. 373
    4.5. Ератологічний аспект оцінки якості усного медичного перекладу….. 386
    ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІV……………………………………………… 398
    ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………….. 402
    СПИСОК НАУКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………… 410
    ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ………………………….. 474
    СЛОВНИКИ. МЕДИЧНА ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА………………….. 486
    ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 493
    22
    ВСТУП
    Переклад медичних текстів (медичний переклад, МедП) є складною
    комунікативно-когнітивною діяльністю, яка відображає зв'язок мовних
    одиниць, текстових різновидів та жанрів, що описують різноманітні
    нозологічні форми, з когнітивними процесами, які відбуваються в свідомості
    перекладача, - сприйняттям, пам'яттю, обробкою інформації про природничонаукові явища, концептуалізацією й категоризацією світу. Вказані
    передумови опредметнюють аспекти біомедичної культури, що має як
    універсальні, так і етноспецифічні складові.
    Функціональний підхід до здійснення міжмовного та міжкультурного
    посередництва в царині медицини уможливлює відтворення
    лінгвосеміотичних характеристик медичних текстів різної функціональножанрової належності (фаховий, спеціальний переклад), що до того ж можуть
    відноситися до різних галузей медицини (галузевий переклад), у будь-якому
    разі несучи на собі відбиток спеціальної підмови. Вищевказані таксономічні
    розбіжності мають пряме відношення до об‘єкту нашого дослідження, -
    перекладних медичних текстів, - адже статус фаховості (спеціальності)
    переклад здобуває через дотичність категорії типів тексту (Text type у
    категоріальному апараті скопосу), так само як галузевість асоціюється з
    застосуванням предметно-зорієнтованої мови. Тож, як різновид спеціального
    перекладу, медичний переклад є засобом інформаційно-комунікативного
    відтворення текстів, що належать до конкретної царини знань, кожна з яких
    має свою термінологічну номенклатуру. У той самий час, як різновид
    галузевого перекладу, медичний переклад оперує предметно-зорієнтованою
    мовою (метамовою) конкретної галузі медицини, яка й лежить в основі будьякої системи жанрових характеристик окремого медичного тексту.
    У перекладознавчій парадигмі двомовної біомедичної комунікації
    предметна зорієнтованість галузевого перекладу також резонує з
    проблемною зорієнтованістю, тобто вибудовуванням цільового тексту
    навколо захворювання або пацієнта (В. Жура [45; 46]).
    23
    Оскільки полісистема перекладних медичних текстів характеризується
    диверсифікацією адресатів (медична інформація може бути призначена як
    фахівцеві (недискретна адресація), так і нефахівцеві (дискретна адресація)), у
    двомовному медичному дискурсі спостерігається значна варіативність
    лінгвосеміотичних компонентів загальновживаного характеру й складових
    фахової підмови, тобто фактичне зрощення природної мови з елементами
    штучних знакових систем, що й становить синергетичність медичного
    перекладу. Фунціональне розмаїття медичних текстів визначає характер
    медичного перекладу, вивчення якого поєднує набутки соціолінгвістики,
    прагмалінгвістики, дискурсології, комунікативної лінгвістики, компаративної
    риторики тощо з теоретичними моделями перекладознавства,
    запропонованими останнім стратегіями й тактиками. Іманентна впливовість
    медичного дискурсу, висвітлена в працях Л. Бейлінсон [11], Н. Гончарeнко
    [31], Н. Литвиненко [80; 81; 82], О. Шаніної [185] тощо, зумовлює гібридний
    характер перекладу в медичній царині, що відбувається шляхом залучення
    полімодальних (вербальних, вербалізованих та невербальних) засобів
    вираження змісту. Важливу роль у системі полімодальних засобів грає
    сугестія, прагматичний вплив якої досліджувався виключно у
    внутрішньомовній площині (О. Шаніна [185], Т. Ковалевська, Н. Кутуза, О.
    Селіванова, Е. Аронсон, Р. Бендлер та ін).
    Двомовна репрезентація медичного дискурсу не дістала у вітчизняному
    перекладознавстві належного обґрунтування (на цьому тлі приваблює увагу
    посібник А. Ґудманяна з перекладу медичної літератури [100]). Загалом,
    прагмалінгвістичні особливості медичної комунікації, щоправда в
    інтралінгвальній площині, описані Н. Литвиненко [80; 81; 82], О. Шаніною
    [185], Я. Вакалюком [20; 21; 22; 23], Й. Дзендзелівським [40], Г. Дидик-Меуш
    [41], О. Ільченко [52], Е. Акаєвою [2], М. Барсуковою [8], Л. Бейлінсон [11],
    Н. Гончарeнко [31], В. Журою [45; 46], Н. Сидоровою. Термінологічні
    особливості медичних текстів досліджувалися Н. Місник [82; 93; 94], В.
    Передрієнком, Я. Вакалюком [20; 21; 22; 23], Й. Дзендзелівським [40], Г.
    24
    Дидик-Меуш [41], Ю. Зацним [47], О. Кіцерою [61], Я. Коржинським [68], І.
    Корнейком [69], Т. Лепехою [78], Н. Місяць [95], В. Навчуком [98], М.
    Павловським [106], О. Петровою [111], В. Петришиною [110], Д. Сизоновим
    [156] та ін. Кодифікованість медичної комунікації отримала висвітлення в
    працях В. Юкала, О. Кіцери [61], Л. Петрух [113], А. Ткач [170].
    Комунікативний підхід до вивчення особливостей різножанрових медичних
    текстів знаходимо в працях А. Боцмана [15], С. Вострової [29], К.Макеєва
    [87], Т. Мульганової [97], Т. Уткіної [172], Л. Шутак [191] тощо.
    Тим часом, іноземні дослідники максимум уваги приділяють етикопсихологічним проблемам медичного перекладу, які зумовлюють його
    віднесення до комплексу громадських різновидів двомовного посередництва,
    що мають на меті захист прав уражених верств населення, деонтологічним
    вимогам до ролі медичного перекладача, а також комунікативним аспектам
    перекладу в стінах медичного закладу (М. Бенкрофт [221; 222], Е. Гсіг [349;
    350; 351], Х. Міккельсон [401; 402] та ін.).
    Інгерентна діалогічність, яка лежить в основі жанрової полісистеми
    медичних текстів, віддзеркалює сутність медичної комунікації й обумовлює
    застосування комунікативно-синтаксичного (Н. Литвиненко [80; 81; 82], Й.
    Мейсон [395; 396], С. Ваденсйо [530]) й соціолінгвістичного (Ф. Бацевич
    [10], А. Приходько, Ф. Пеххакер [446; 447; 448; 449; 450; 451], М. Шлезингер
    [446; 488]) підходів.
    Культурно-прагматичні аспекти відтворення лінгвосеміотичних
    особливостей медичних текстів є продуктами зіткнення джерельної й
    рецептивної біомедичної культури, комплексу наукових знань, переконань,
    наївних вірувань, стереотипів і т.п. стосовно природи й сутності категорій,
    які описують фізичний стан й психосоматичні процеси, а тому повинні
    досліджуватися в руслі поєднання культурологічного (Л. Венуті [525; 526;
    527], Дж. Гауз [348], М. Снелл-Горнбі [492; 493], Р. Зорівчак [48; 49], А.
    Паславська [107], А. Пермінова [109], В. Радчук [147], О. Чередниченко [178;
    179; 180; 181]), соціологічного (М. Бейкер [216; 217; 218], Г. Співак, Е.
    25
    Честерман [257; 258; 259; 260], М. Іваницька, М. Дорофеєва [42]),
    прагматичного (А. Лефевр [224], А. Нойберт [418; 419; 420; 421], М. Руло
    [478; 479; 480], А. Ґудманян [34], В. Карабан [55; 56]), інтерпретативного (Д.
    Жіль [306; 307; 308; 309], Ф. Пеххакер [446; 447; 448; 449; 450; 451]) та
    семіотичного (Дж. Куллер, М. Ріффаттер, К. Норд [427; 428; 439; 430; 431], Е.
    Пим (Пайм) [461; 462; 463], Л. Коломієць [125], О. Ребрій [148]) підходів.
    Принципово важливим критерієм оцінки якості медичного перекладу є
    рецепція медичних текстів нефахівцями-пацієнтами, а засобом досягнення
    успішної рецепції – адаптація та переадресація медичних текстів (В.
    Демецька [36; 37; 38], А. Пермінова [109]).
    Включення результатів власних досліджень у контекст теоретикометодологічних праць попередників зумовило формулювання евристичної
    гіпотези: медичний переклад є особливою формою міжмовного й
    міжкультурного посередництва, яка вимагає розробки спеціального
    категорійного апарату, стратегій і тактик відтворення медичної інформації,
    зважаючи на функціональне призначення медичних текстів, панівну
    парадигму біомедичної комунікації, параметри відповідної біомедичної
    культури й характеристики реципієнтів.
    Актуальність дослідження зумовлено особливим статусом міжмовної
    й міжкультурної біомедичної комунікації, сплеском термінологічної й
    жанрово-текстової творчості на теренах вітчизняної медицини під впливом
    перекладу, опануванням нових медичних концептів, міжмовним
    посередництвом як засобом концептуалізації й категоризації біомедичної
    культури, придатним для усунення лакун у медичній обізнаності реципієнтів
    медичних текстів і залагодження міжкультурних розбіжностей.
    Паралельно досліджуючи категоріальний апарат медичного перекладу
    українськомовної й англомовної культур, можна відмітити загальну
    спрямованість українськомовної біомедичної культури на розв‘язання
    проблем письмового перекладу медичних текстів, що протиставляється
    спрямованості англомовної біомедичної культури на пріоритетність усного
    26
    відтворення медичної інформації (звідси пойменування медичного перекладу
    medical interpreting, віднесення його до комплексу «громадських» (community
    interpreting) тощо). Засадничою концепцією даної студії, натомість, була
    спроба вийти за межі парадигм суто термінологічного зіставлення
    джерельних і рецептивних біомедичних систем та особливостей застосування
    стратегій і тактик медичного перекладу в письмовій або усній площині, в бік
    когнітивно-дискурсного аналізу міжмовної й міжкультурної взаємодії в
    царині медицини.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
    Дослідження виконано в межах комплексної наукової теми Інституту
    філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка
    «Мови та літератури народів світу: взаємодія і самобутність» (тема
    ғ11БФ044-01), затвердженої Міністерством освіти і науки України.
    Метою роботи є побудова часткової теорії медичного перекладу і
    розробка рекомендацій з удосконалення його якості в напрямку «англійська
    - українська мови». Задля досягнення вказаної мети необхідне виконання
    наступних завдань:
    − виокремити особливу нішу медичного перекладу з-поміж інших
    видів міжмовного та міжкультурного посередництва з огляду на його
    функціональне призначення й комунікативно-прагматичне підґрунтя;
    − описати форми, різновиди, складові медичної інформації як об‘єкту
    медичного перекладу й продукту породжуючої біомедичної культури, шляхи
    й стратегії поширення якої визначають панівну парадигму біомедичної
    комунікації;
    − визначити критерії якості медичного перекладу, деонтологічні засади
    поведінки медичних перекладачів;
    − розглянути фенотипні й генотипні характеристики медичного
    перекладу, виходячи з особливостей історичного розвитку, етнокультурної
    специфіки та гносеологічних факторів;
    27
    − довести існуючу кореляцію між функціональним призначенням і
    жанрово-стильовими компонентами медичних текстів в англомовній і
    українськомовній площині;
    − простежити співвіднесення стратегій і тактик медичного перекладу з
    концептуально обумовленою термінологічною варіативністю медичних
    текстів;
    − описати передумови й форми реалізації жанрової асиміляції,
    переадресації й адаптації медичних текстів у перекладі;
    − запропонувати власні алгоритми усного медичного перекладу, а
    також здійснити ератологічний аналіз випадків хибного застосування
    заданих алгоритмів.
    Об’єктом дослідження виступає переклад медичних текстів як
    особливий різновид міжмовного та міжкультурного посередництва з метою
    передачі медичної інформації в умовах дискретної й недискретної адресації.
    Предметом дослідження є комплекс ситуативних умов, стратегій і
    тактик відтворення жанрово-стильових та лінгвосеміотичних особливостей
    медичних текстів.
    Матеріал дослідження формують наукові й науково-популярні тексти
    медичної тематики, медична документація, транскрипти медичних промов
    англійською й українською мовами. Переклади медичних текстів мають
    різний експертний статус: серед них є ті, що 1) виконані професійними
    перекладачами, 2) виконані непрофесійними (громадськими) перекладачами,
    3) виконані шляхом машинного перекладу й розміщені на веб-сторінках
    відповідних медичних установ. Загальний обсяг вибірки становить 4085
    сторінок.
    Виходячи з багатоаспектної, інтердисциплінарної, а відтак всеохопної
    сутності предмету нашого аналізу, в дослідженні використовуються як
    загальнонаукові, так і часткові лінгвістичні й перекладознавчі методи та
    принципи аналізу:
    28
    - Загальнонаукові методи – метод емпіричного пошуку,
    квалітативного спостереження, порівняння, аксіоматичного узагальнення,
    абстрагування, аналогії, індукції, дедукції, опису, аналізу, синтезу,
    узагальнення, моделювання. Загальнонаукові методи залучаються для
    побудови часткових теоретичних моделей медичного перекладу,
    напрацювання їхньої парадигми, вивчення механізмів процесу й редагування
    медичного перекладу. Аксіоматичне узагальнення, аналіз та методика
    аналогії виявляють відмінності моделювання наукової парадигми міжмовних
    контактів, уніфікують понятійну базу знань у царині перекладу медичних
    текстів.
    - Часткові лінгвістичні та перекладознавчі методи дослідження
    служать для вирішення конкретних теоретичних, експериментальних та
    практичних завдань. Спеціальні методи поєднують мовознавчі,
    літературознавчі та герменевтичні підходи для випрацювання методів
    перекладознавчого аналізу медичних текстів оригіналу і перекладу. Серед
    спеціальних методів використано метод компонентного аналізу, метод
    статистичного аналізу, метод контекстуального аналізу, метод зіставного
    лінгвостилістичного та перекладознавчого аналізу; метод накладання
    структур першоджерела та цільового тексту; метод семантичного поля, який
    визначає спільні й відмінні риси семантики оригіналу й перекладу,
    синтагматичний метод для вивчення формального членування, формальнограматичний аналіз відхилень від норм мовного узусу, метод ізолювання
    фонем, метод семантичної субституції, метод соціолінгвістичного аналізу
    медичного тексту, метод трансформаційного аналізу, метод класифікаційних
    мереж для встановлення існуючих незбігів, нетотожностей елементів ВТ та
    ЦТ.
    - Наукові принципи: експансіонізму – пошук теоретичних парадигм та
    моделей суміжних наук, точок дотику наукових моделей, розширення
    предмету наукового дослідження, обґрунтування інтердисциплінарної
    природи перекладознавчих студій; функціоналізму – дослідження
    29
    індивідуальних особливостей мовлення перекладача та автора оригіналу в
    їхній взаємодії; семантико-центричний принцип; текстоцентричний принцип
    – розширення парадигми прагматичного аналізу одиниці ВТ та ЦТ в
    конкретних комунікативних спрямуваннях; принцип антропоцентризму;
    принцип експланаторності.
    Новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній уперше:
    − розглянуто особливий статус медичного перекладу в системі
    галузевих і спеціальних форм міжмовного посередництва;
    − описано категоріальний апарат і створено власні моделі медичного
    перекладу;
    − доведено культурну специфічність медичного перекладу як
    феномену, що випливає з особливостей біомедичної культури і парадигми
    біомедичної комунікації;
    − окреслено фахову компетенцію медичного перекладача, діапазон
    його ролей, професійних настанов і алгоритмів поведінки;
    − запропоновано систему аксіологічних критеріїв відтворення
    медичної інформації;
    − проведено зіставний аналіз ЖСД (жанрово-стильової домінанти)
    основних медичних текстів, спрямованих на лікарів і пацієнтів;
    − проведено зіставний статистичний аналіз стратегій і тактик
    відтворення жанрово-стильових компонентів медичних текстів в англомовній
    і українськомовній площині;
    − описано передумови й форми реалізації жанрової асиміляції,
    переадресації й адаптації медичних текстів у перекладі;
    − запропоновано власні алгоритми усного медичного перекладу;
    − здійснено ератологічний аналіз випадків хибного застосування
    заданих алгоритмів.
    Новизна дисертаційного дослідження відбивається в положеннях, які
    виносяться на захист:
    30
    1. Переклад медичних текстів як різновид двомовної
    комунікативної діяльності є засобом передавання інформації і узгодження
    концептуально-предметних компетенцій різномовних комунікантів у сфері
    охорони здоров'я. Специфіка перекладу медичних текстів визначається, окрім
    МО та МП, присутністю третього коду (латини) й гібридною природою
    відтворюваної інформації (вербальних, вербалізованих і невербальних
    текстів).
    2. Специфічні особливості відтворення двомовної комунікації в
    медичній царині лежать в основі теорії медичного перекладу, яка
    уможливлює побудову моделі процесу медичного перекладу, виокремлення
    стратегій і тактик створення цільового медичного тексту, що є змістовнототожним і комунікативно-рівноцінним текстові оригіналу, й обґрунтування
    категорій оцінки якості цільового медичного тексту. У свою чергу, теорія
    усного медичного перекладу зорієнтована на дослідження
    психолінгвістичних засад усної двомовної взаємодії на теренах медицини,
    унормування різновидів двомовного посередництва, спрямованих на
    адресатів з різними когнітивними та соціокультурними характеристиками.
    3. Урахування компонентів комунікативної ситуації медичного
    перекладу (мети, предмету біомедичної комунікації, характеристик адресанта
    й адресата, мовних засобів забезпечує адекватну передачу медичної
    інформації, що ґрунтується на принципі синергетики й супроводжується
    різним ступенем успішності, залежно від типу адресації (дискретна й
    недискретна), жанру й галузевої належності медичного дискурсу, збігу
    концептуально-предметних обширів адресанта й реципієнта медичних
    текстів і, в ширшому розумінні, особливостями біомедичної культури й
    парадигмою біомедичної комунікації.
    4. Категорія якості посідає одне з чільних місць у медичному перекладі,
    оскільки безпосередньо корелює з психометричною валідністю (доказовістю)
    медичної документації й опосередковано – з правильно встановленим
    діагнозом, якістю життя й коректно розробленою системою (само-)догляду за
    31
    хронічними хворими. До текстоцентричних моделей оцінки якості медичного
    перекладу входять категорії точності, презиційності, а також експресивностилістичної тотожності, яка забезпечує реципієнту враження, що він
    читає текст в оригіналі. Дотичними до текстоцентричних категорій оцінки
    якості перекладеного медичного тексту вважаємо концепції еквівалентності,
    тобто наближення до смислової структури оригіналу, більш-менш точне
    відтворення його змісту, та адекватності, тобто функціональної тотожності
    оригіналові, за якої враховується рецепція медичного дискурсу.
    5. У медичному перекладі превалюють крос-культурний та
    концептуальний різновиди еквівалентності, перший із яких передбачає
    паритет між мовленнєвими виявами вихідної культури та культури, що
    обслуговується мовою перекладу, а другий - валідність біомедичного
    концепту та частоту виникнення конкретних біомедичних феноменів у житті
    представників зіставлюваних культур. Етико-деонтологічні моделі оцінки
    якості усного медичного перекладу, у свою чергу, включають комунікативну
    автономію учасників медичної комунікації, тобто здатність кожної зі сторін
    взаємодії брати на себе відповідальність і встановлювати контроль процесу
    комунікації, конфіденційність, неупередженість, культурну
    поінформованість, дотримання рольових обмежень, повагу до учасників
    комунікації та медіацію (перекладацьке посередництво), пов‘язану з
    формуванням проміжних смислів у свідомості перекладача, задіяного у
    міжкультурній біомедичній комунікації.
    6. Оптимізація досягнення прагматичного впливу на реципієнта ЦТ у
    медичному перекладі, що має відповідати за інтенсивністю впливові на
    реципієнта ВТ, визначається особливостями комунікативної ситуації,
    жанрово-стилістичними характеристиками ВТ, ступенем асиміляції даного
    жанру або дискурсного типу в цільовому середовищі, розвиненістю
    перекладацької компетенції (зокрема, її предметної складової) та
    усвідомленням характеристик реципієнта ЦТ. Про важливість прагматичного
    компоненту в медичному перекладі свідчить вирізнення в таксономічній
    32
    системі різновидів усного громадського медичного перекладу, в основі якого
    лежить принцип сприяння вразливим суб‘єктам (пацієнтам) та соціально
    незахищеним групам в одержанні підтримки (у вигляді ліків, інформації,
    медичного страхування) з боку державної установи або особи, наділеної
    компетенцією та професійним авторитетом (лікаря).
    7. Прагматична та соціокультурна адаптація напряму пов‘язані зі
    стратегією переадресування перекладу, тобто створення ЦТ для адресата, що
    відрізняється від реципієнта ВТ не тільки національно-культурною
    належністю, а й соціальними характеристиками (віком, фізичним станом,
    освітнім рівнем, медичною обізнаністю), належністю до певної біомедичної
    культури. Прагматична та соціокультурна адаптація присутні в усіх
    різновидах діяльності медичного перекладача, проте їхній розподіл
    нерівномірний і випливає з особливостей комунікативної ситуації перекладу.
    8. Усвідомлення універсальних та етноспецифічних особливостей
    міжкультурної взаємодії в медичній сфері сприяє ефективному
    використанню репродуктивних та адаптивних стратегій відтворення
    інформації. В медичному перекладі реалізуються три основні групи
    перекладацьких стратегій: репродуктивні, адаптивні й репродуктивноадаптивні. Тактики медичного перекладу - це комплекс систематизованих
    перекладацьких операцій, що застосовуються для реалізації перекладацької
    стратегії й досягнення мети медичного перекладу. Вони включають
    застосування прямих повних відповідників (еквівалентів) біомедичних
    концептів оригінального тексту, а також перекладацьких трансформацій
    (замін, додавань і вилучень).
    9. Оскільки в силу мовних, стильових, соціокультурних відмінностей
    абсолютно ідентичний переклад будь-якого оригіналу медичного тексту
    неможливий, необхідно обирати комплексний підхід до виявлення і
    відтворення жанрово-стильової домінанти, тобто інваріанту, який
    відрізнятиметься залежно від дискурсної типологіі та жанрово-функційної
    класифікаціі текстів, а також парадигм і теоретичних моделей медичного
    33
    перекладу. Жанрова полісистема медичних текстів тяжіє до протилежноспрямованих полюсів гомогенізації, тобто спрямування медичних текстів на
    «ідеалізованого» реципієнта із заданим рівнем медичної обізнаності, та
    диверсифікації, тобто спрямування медичних текстів на різні групи
    реципієнтів (тексти, призначені для фахівців (медиків), і тексти, призначені
    для нефахівців (пацієнтів). Якщо ж групи реципієнтів у вихідній і цільовій
    культурі відрізняються ступенем медичної обізнаності, спостерігається
    деформація жанру (тобто порушення жанрово-стильової домінанти (ЖСД)) в
    цільових зразках медичних текстів, яка супроводжується виникненням
    трансжанрів, тобто жанрів, реалізованих виключно в перекладі. Останні
    однак володіють культурними, когнітивними й дискурсивними
    властивостями, відмінними від аналогів МО й МП, які функціонують у
    відповідних біомедичних культурах.
    10. Певний медичний трансжанр стає доступним рецептивній аудиторії
    внаслідок жанрово-стильової інтерференції, тобто запозичення і
    прилаштування досі невідомого або недостатньо асимільованого жанру до
    очікувань представників цільової культури. Жанрово-стильова інтерференція
    включає стадію адаптації до панівних норм цільової біомедичної
    лінгвокультури. Кінцевим етапом адаптації є асиміляція, тобто повне
    освоєння жанру цільовою аудиторією з перенесенням певних жанрових норм
    з культури МО в культуру МП. Жанрова інтерференція підкріплюється
    репродуктивними стратегіями відтворення оригіналу, або транскрипцією в
    найширшому сенсі (послівному або по-морфемному перекладові), в той час
    як жанрова асиміляція передбачає широке застосування адаптації.
    11. Якщо риторико-стилістичне оформлення й термінологічне
    наповнення адаптованих медичних текстів в перекладі спирається на
    питомий мовний матеріал, спостерігається автологічне прирощення, тобто
    освоєння нових жанрів шляхом уподібнення їх до існуючих у вітчизняній
    культурі зразків. Коли ж відсутність відповідних структур у питомому
    матеріалі зумовлена розбіжностями мов, або вплив більш престижної
    34
    біомедичної культури призводить до інтерференції, виникає алогенне
    перенесення жанрово-стильових домінант іншомовного медичного тексту на
    національний ґрунт. Автологічне прирощення й алогенне перенесення є
    двома конкуруючими підходами до інтерпретації жанрово-стильових
    домінант медичних текстів, що разом складають інтерпретаційну діалектику
    медичного перекладу.
    12. Брак спеціальних знань, стресові умови міжмовної взаємодії
    призводять до виникнення помилок, аналіз яких складає ератологічний
    аспект перекладознавчих студій в галузі медичного перекладу. Ератологічні
    дослідження допомагають виявити «сліпі зони», тобто недосконало
    розвинені елементи фахової компетенції медичного перекладача, й унаслідок
    їхнього коригування, - поліпшити якість перекладу текстів медичної
    тематики.
    Теоретичне значення роботи полягає в розбудові теоретикометодологічних основ медичного перекладу. Розроблений категоріальний
    апарат та теоретичні моделі є внеском як у загальну теорію перекладу, так і в
    спеціальні теорії перекладу, де об‘єктом дослідження виступають
    інформативні тексти. Авторські алгоритми усного медичного перекладу
    реалізують новий погляд на проблеми перекладознавства, які розробляються
    в межах теорії міжкультурної фахової комунікації, функціональнодіяльнісної теорії перекладу, когнітивної транслятології, соціології
    перекладу. Отримані в роботі результати мають теоретичне значення також
    для суміжних дисциплін, серед яких лінгвосинергетика, корпусна та
    комп‘ютерна лінгвістика.
    Практична цінність роботи визначається тим, що результати
    дослідження можуть слугувати методологічним підґрунтям удосконалення
    практики перекладу медичних текстів та підготовки перекладачів, зокрема у
    викладанні нормативних дисциплін, а також дисциплін вільного вибору
    студента, серед яких, «Теорія перекладу», «Техніка перекладу», «Актуальні
    питання перекладознавства», «Жанрові теорії перекладу», «Науково-
    35
    технічний переклад», а також спецкурсів із перекладу медичних текстів.
    Розроблені алгоритми й теоретичні моделі можуть застосовуватись у
    методиці викладання перекладу та на заняттях з дисциплін «Методологія
    перекладознавчих досліджень», «Практичний курс перекладу», «Перша
    іноземна мова і переклад», «Практика усного перекладу». Методологія й
    дослідницькі принципи, представлені в роботі, можуть використовуватись як
    основа подальших дисертаційних досліджень у напрямі перекладу
    спеціальних текстів, жанрових теорій перекладу тощо.
    Особистий внесок здобувача. Усі винесені на захист результати
    дослідження належать автору. Дисертаційне дослідження, монографія,
    наукові публікації написані здобувачем одноосібно. Особистим внеском
    здобувача є випрацювання теоретико-методологічних засад дослідження;
    створення моделі представлення об‘єкта дослідження; розробка методики
    аналізу й оцінки об‘єкта дослідження; графічне представлення даних і
    результатів практичної частини роботи; добір матеріалу.
    Достовірність висновків забезпечується застосуванням
    міждисциплінарної методології, широким теоретичним підґрунтям,
    достатнім обсягом та репрезентативністю досліджуваного матеріалу.
    Апробація дослідження. Основні положення та результати
    дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та практики
    перекладу з англійської мови Інституту філології Київського національного
    університету імені Тараса Шевченка (2014 – 2017 рр.), а також
    оприлюднювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції
    «Тенденції та напрями в сучасній філології та міжкультурній комунікації»,
    Херсонський державний університет, 17-18 жовтня 2013 р.; Міжнародній
    науковій конференції «Етнознакові функції культури: мова, література,
    фольклор», Інститут філології, Київський національний університет імені
    Тараса Шевченка, 17 жовтня 2013 р.; Міжнародній конференції «Переклад і
    кіно: Розмаїття підходів, точки дотику», Львівський національний
    університет імені Івана Франка, 20-21 березня 2014 р.; Всеукраїнській
    36
    науковій конференції за участю молодих учених «Філологічна наука в
    інформаційному суспільстві», Інститут філології, Київський національний
    університет імені Тараса Шевченка, 10 квітня 2014 р.; I Всеукраїнській
    науково-практичній конференції «Мова як засіб міжкультурної комунікації»,
    Херсонський державний університет, 16-17 травня 2014 р.; Міжнародній
    науковій фаховій конференції 59th Annual Conference of the ILA (International
    Linguistic Association) ―The Linguistics of Rhetoric and Debate‖, Університет
    Пантеон-Асса (Université Panthéon-Assas), м. Париж, Франція, Paris, 22-24
    травня 2014 р.; Міжнародній науковій фаховій конференції International
    Conference of the CERLIS (Research Centre on Languages for Specific
    Purposes) ―The Language of Medicine: Science, Practice and Academia‖,
    Університет Бергамо (University of Bergamo), м. Бергамо, Італія, 19-21 червня
    2014 р.; Міжнародній науковій конференції «Сучасна філологія: парадигми,
    напрямки, проблеми», Інститут філології, Київський національний
    університет імені Тараса Шевченка, 9 жовтня 2014 р.; Міжнародній науковій
    фаховій конференції ―Urgent Problems of Philology and Linguistics‖, Society for
    Cultural and Scientific Progress in Central and Eastern Europe, м. Будапешт,
    Угорщина, 31 жовтня 2014 р.; Всеукраїнських наукових читаннях за участі
    молодих учених «Дух нового часу у дзеркалі слова і тексту», Інститут
    філології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 8-10
    квітня 2015 р.; VI Міжнародній молодіжній науково-практичній конференції
    «Молодежь и наука: проблемы современной филологии и методики
    преподавания филологических дисциплин», УлГПУ ім. І.Н.Ульянова, м.
    Ульяновськ, РФ, 18-19 квітня 2015 р.; Міжнародній науковій фаховій
    конференції Annual International Congress on Medical Interpreting ―United we
    are stronger!‖, International Medical Interpreters Association (IMIA),
    Університети Шейді-Гроув (Universities at Shady Grove), м. Роквілл, США,
    23-26 квітня 2015 р.; ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції
    «Мова як засіб міжкультурної комунікації», Херсонський державний
    університет, 15-16 травня 2015 р.; XXIV Міжнародній науковій конференції
    37
    «Мова і культура» імені Сергія Бураго, Інститут мовознавства ім. О. О.
    Потебні НАН України, Інститут української мови НАН України, Інститут
    літератури імені Т. Г. Шевченка НАН України, Інститут психології імені Г.
    С. Костюка АПН України, Інститут іноземної філології Національного
    педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, Інститут вищої освіти
    НАПН України, Національна музична академія ім. П. І. Чайковського,
    Видавничий дім Дмитра Бураго, Інститут філології, Київський національний
    університет імені Тараса Шевченка, 22-25 червня 2015 р.; Міжнародній
    науковій конференції «Сучасна філологічна наука в міждисциплінарному
    контексті», Інститут філології, Київський національний університет імені
    Тараса Шевченка, 8 жовтня 2015 р.; Міжнародній науково-практичній
    конференції «Мова та культура: сучасні аспекти співвідношення»,
    Міжнародний гуманітарний університет, Факультет лінгвістики і перекладу,
    м. Одеса, 20-21 листопада 2015 р.; ІІІ Міжнародній молодіжній науковопрактичній конференції «Молодежь и наука: слово, текст, личность», УлГПУ
    ім. І.Н.Ульянова, м. Ульяновськ, РФ, 22-23 квітня 2016 р.; ІІІ Всеукраїнській
    науково-практичній конференції «Мова як засіб міжкультурної комунікації»,
    Херсонський державний університет, 22-23 квітня 2016 р.; ІІ Міжнародній
    конференції «Весняні наукові читання», Центр наукових публікацій, м. Київ,
    28 квітня 2016 р.; Міжнародній науковій фаховій конференції Annual
    International Congress on Medical Interpreting «Me
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    Медичний переклад є особливим різновидом міжмовного й
    міжкультурного посередництва, ніша якого на професійному ринкові
    України постійно розширюється. Ця тенденція є безумовним свідченням
    руху держави в напрямку європейських цінностей, які передбачають
    інтеграцію громадян різного соціального стану, етнічного походження,
    освітнього рівня в загальному демократичному процесі задля захисту
    фундаментальних прав людини, зокрема її права на життя.
    Основна мета медичного перекладу, а саме передача медичної
    інформації в різноманітті її виявів і форм, а також ступінь залучення
    медичного перекладача в двомовній тріаді комунікації зумовлює широкий
    діапазон професійних настанов, який вписується в рамки універсальних
    комунікативних моделей, запропонованих перекладознавством, проте
    видозмінюється залежно від соціокультурних чинників (серед яких медична
    обізнаність пацієнта й перекладача, терапевтичний альянс, заснований на
    довірі пацієнта до лікаря, толерантність співробітників медичного закладу до
    проявів інакшої біомедичної культури тощо).
    Габітус медичного перекладача як невидимого рушія комунікації або
    видимого її співтворця є продуктом панівної парадигми біомедичної
    культури, яка включає сукупність імовірних ролей (суспільний посередник,
    диспетчер-контролер, захисник тощо) з набором відповідних комунікативних
    маркерів і сценаріїв. У «Моделі покрокового втручання медичного
    перекладача» простежується зв‘язок між професійними обов‘язками,
    індивідуальними настановами, компетенцією й відповідними іпостасями
    Провідника (Conduit), Тлумача (Clarifier), Міжкультурного посередника
    (Culture broker) й Захисника (Advocate), а медичний переклад реалізується в
    процесі активної, проте регламентованої інституційними рамками
    дискурсотворчості в міжмовній та міжкультурній площині.
    З огляду на прагматику своєї професійної діяльності медичні
    перекладачі нерідко змушені виконувати роль каталізаторів міжкультурної
    403
    комунікації або культурних консультантів. Як і від інших міжмовних
    посередників (конференційних, судових перекладачів), від медичних
    перекладачів очікують розвиненої фахової компетенції, дотримання кодексу
    етичних норм, а також особливих навичок розв‘язання проблем, що
    виникають у конкретних соціальних, культурних, релігійних контекстах
    міжособистісної взаємодії й пов‘язані з асиметрією знань, влади або
    гендерних ролей. Медичним перекладачам нерідко доводиться
    розтлумачувати культурні традиції й переконання, аби вирівняти позиції
    нерівних за статусом учасників міжмовної комунікації й забезпечити її
    ефективність.
    Труднощі роботи медичного перекладача пов‘язані, перш за все, із
    безпосередньою каузальністю предмету медичної комунікації – здоров‘я й
    добробуту пацієнта. Однак, розвиток функцій медичних перекладачів та
    специфічних напрямків медичного перекладу, а саме інформування пацієнтів,
    рекламування лікарських засобів, адаптація й легалізація міжнародних версій
    перекладених медичних опитувальників, відбувається в країнах світу порізному. Так, в Україні традиційно користуються попитом письмовий
    переклад наукової літератури (книг, статей, лікарських інструкцій тощо), а
    також усний послідовний і синхронний переклад, супроводження делегатів
    на фахових міжнародних конференціях. Натомість сфера медичних
    консультацій, яка характеризує комунікативну ситуацію переважної
    більшості випадків медичного перекладу в Європі й США, залишається
    практично неохопленою.
    Культурна компетенція (тобто обізнаність й інтуїтивна чутливість до
    виникнення делікатних, з точки зору етноспецифічного компоненту,
    ситуацій) надає медичному перекладачу змогу бути культурним
    посередником, проте не гарантує чітких відповідей на запитання: яка ж
    сторона комунікації, пацієнт чи лікар, повинна мати пріоритетний статус в
    очах посередника. Поза тим, саме цей критерій слугуватиме індивідуальним
    дороговказом на етапі прийняття перекладацьких рішень й оформлення
    404
    високоякісного цільового тексту. Якщо медичний перекладач стає на бік
    працівника медичного закладу, перетворюється на «спів-клініциста», його
    цільовий текст матиме чіткі ознаки належності до професійної комунікації:
    складні граматичні конструкції, високий відсоток греко-латинської
    термінології, емоційна нейтральність. Якщо ж він несвідомо асоціює себе з
    пацієнтом, культурне посередництво часто межує з захистом (advocacy)
    вразливої сторони, що виявляється в дидактичному характері висловлювань,
    загальному спрощенні інформації, зниженні регістру, заміни професійних
    термінів колоквіалізмами й евфемізмами. Таким чином, проблема
    адресованості перекладного медичного тексту тісно переплітається з
    морально-етичними засадами діяльності перекладача.
    Медичний дискурс розвивається на перетині трьох різновидів
    нерівності: нерівність статусу (субординація пацієнта щодо лікаря),
    нерівність концептуально-предметних обширів та нерівність прав (концепти
    «співучасті в лікуванні» (compliance), «дотримання пацієнтом вказівок
    лікаря» (аdherence) та «партнерських стосунків між пацієнтом і лікарем»
    (сoncordance) передбачають добровільну згоду пацієнта виконувати всі
    розпорядження лікаря). За таких умов особливої ваги набуває чинник довіри,
    на якому ґрунтуються стосунки лікаря й пацієнта. Однак у ситуації, де
    комуніканти говорять різними мовами, лікар не здатен самотужки закласти
    підвалини порозуміння з пацієнтом і покладається в цьому на перекладача.
    Відповідно зростають вимоги до еквівалентності й адекватності цільового
    тексту, адже неякісний, нерівноцінний переклад ставить під сумнів не лише
    професійність міжмовного посередника, а й медичного працівника.
    Ускладнює ситуацію й те, що зовнішня перевірка результатів перекладацької
    діяльності можлива тільки у випадку письмового перекладу, де експертиза
    набуває форми зворотного відтворення (back translation) цільової версії
    медичного документу.
    Аксіологічні аспекти медичного перекладу включають як
    текстоцентричні (точність, повнота, вірність, еквівалентність, адекватність),
    405
    так і етико-деонтологічні (конфіденційність, безсторонність, повага до
    комунікативної автономії сторін, культурна поінформованість) критерії.
    Універсальність аксіологічних компонентів медичного перекладу
    підтверджується тим, що вони знайшли відображення в Етичних кодексах і
    Стандартах професійної практики громадських (зокрема, медичних)
    перекладачів безлічі країн світу. Етноспецифіка медичного дискурсу
    визначає оригінальність втілень концепту здоров‘я як найвищої цінності й
    запоруки добробуту, яка змушує перекладача шукати релевантні методи
    відтворення, що випливають із вимог культури-реципієнта. підходи до
    визначення адекватності медичного перекладу суттєво різняться не тільки в
    межах культур, а й залежно від галузі медицини, специфіки перекладацької
    діяльності (усний-письмовий, професійний-ad hoc), цільової аудиторії
    (дослідники, медперсонал, пацієнти тощо) з її етнокультурними
    особливостями та очікуваннями.
    Окрему нішу в критерійній системі медичного перекладу посідає
    еквівалентність (концептуальна й крос-культурна), яка, окрім
    співвіднесеності змісту й вербальних, вербалізованих та невербальних виявів
    медичної інформації в тексті МО й МП, забезпечує достовірність даних,
    отриманих у ході спостережень за хворими-носіями цільової мови, а також
    психометричну валідність перекладених версій медичних документів. З
    критерійної системи медичного перекладу, в свою чергу, випливає питання
    підготовки й сертифікації фахівців у особливій галузі міжмовного
    посередництва. На Заході усний медичний переклад часто є складовою
    системи «громадського», тобто непрофесійного (ad hoc) перекладу, з усіма
    дотичними проблемами. Серед них: розмитість критеріїв оцінки якості
    цільового продукту, труднощі впровадження деонтологічних норм, нерідко
    посередній рівень наданих послуг тощо. Тим часом, в Україні, отримавши
    диплом філологічного ВНЗ, перекладач-початківець змушений конкурувати
    на ринку праці з медиками, що володіють іноземними мовами, проте не
    мають теоретико-практичної підготовки з перекладу.
    406
    Усвідомлення універсальних та етноспецифічних особливостей
    міжкультурної взаємодії в медичній сфері сприяє ефективному застосуванню
    репродуктивних, адаптивних та репродуктивно-адаптивних стратегій
    відтворення інформації. Тактики медичного перекладу - це комплекс
    систематизованих перекладацьких операцій, що застосовуються для
    реалізації перекладацької стратегії й досягнення мети медичного перекладу.
    Вони включають застосування прямих повних відповідників (еквівалентів)
    біомедичних концептів оригінального тексту, калькування, а також
    перекладацькі трансформації (замін, додавань і вилучень).
    Оскільки в силу мовних, стильових, соціокультурних відмінностей
    абсолютно еквівалентний переклад будь-якого оригіналу медичного тексту
    неможливий, необхідно обирати комплексний підхід до виявлення жанровостильової домінанти, тобто інваріанту медичного перекладу. Цей інваріант
    залежатиме від дискурсних типологій та жанрово-функційних класифікацій
    текстів, а також від парадигм і теоретичних моделей медичного перекладу.
    Жанрова полісистема медичних текстів тяжіє до протилежно-спрямованих
    полюсів гомогенізації, тобто спрямування медичних текстів на
    «ідеалізованого» реципієнта із заданим рівнем медичної обізнаності, та
    диверсифікації, тобто спрямування медичних текстів на різні групи
    реципієнтів (тексти, призначені для фахівців (медиків), і тексти, призначені
    для нефахівців (пацієнтів). Якщо ж групи реципієнтів у вихідній і цільовій
    культурах відрізняються ступенем медичної обізнаності, спостерігається
    деформація жанру (тобто порушення жанрово-стильової домінанти (ЖСД)) в
    цільових зразках медичних текстів, яка супроводжується виникненням
    трансжанрів, тобто жанрів, реалізованих виключно в перекладі. Останні
    однак володіють культурними, когнітивними й дискурсивними
    властивостями, відмінними від аналогів МО й МП, які функціонують у
    відповідних біомедичних культурах. Так, англомовні фармацевтичні листкивкладиші мають ознаки жанру, що зорієнтований на пацієнта, а саме
    використання простих речень, доступність викладу (загальновживані слова,
    407
    тлумачення термінів, розшифрування абревіатур, скорочень), а їхні
    українськомовні трансжанрові відповідники зорієнтовані на фахівців,
    медиків і фармацевтів, що перетворює їх на жанр «Інструкція для медичного
    застосування препарату» (ІМЗ).
    Для того, щоб певний медичний трансжанр став доступним
    рецептивній аудиторії, повинна відбутися жанрово-стильова інтерференція,
    тобто прилаштування досі невідомого або недостатньо асимільованого жанру
    до очікувань представників цільової культури. Жанрово-стильова
    інтерференція включає стадію адаптації до панівних норм цільової
    біомедичної лінгвокультури. Кінцевим етапом адаптації є асиміляція, тобто
    повне підпорядкування жанрово-стилістичних особливостей існуючим
    очікуванням цільової аудиторії, або жанрова трансплантація, тобто
    перенесення певних жанрових норм з культури МО в культуру МП. Жанрова
    інтерференція підкріплюється репродуктивними стратегіями відтворення
    оригіналу, або транскрипцією в найширшому сенсі (послівному або поморфемному перекладові), в той час як жанрова асиміляція передбачає
    широке застосування адаптації. В результаті трансплантації
    українськомовний жанровий ландшафт збагатився текстами інформаційної
    згоди (ІЗ), де модальність і пряма адресованість виступають
    текстоформуючими ознаками, а також зразками перед- та післяопераційних
    інструкцій, чия асиміляція досі повністю не відбулася.
    Якщо риторико-стилістичне оформлення й термінологічне наповнення
    адаптованих медичних текстів в перекладі спирається на питомий мовний
    матеріал, спостерігається автологічне прирощення. Коли ж відсутність
    відповідних структур у питомому матеріалі зумовлена структурними
    розбіжностями мов, або вплив більш престижної біомедичної культури
    призводить до інтерференції, виникає алогенне перенесення жанровостильових домінант іншомовного медичного тексту на національний ґрунт.
    Автологічне прирощення й алогенне перенесення є двома конкуруючими
    підходами до інтерпретації жанрово-стильових домінант медичних текстів,
    408
    що разом складають інтерпретаційну діалектику медичного перекладу.
    Зокрема, в українській системі охорони здоров‘я функціональним аналогом
    Згоди на проведення операції виступає Передопераційний епікриз, проте
    документи відрізняються адресованістю (епікриз призначений для фахівцівмедиків і підпадає під положення про «конфіденційність інформації»).
    Епікриз є формалізованим, кодифікованим текстом, що на всіх рівнях своєї
    організації віддзеркалює дотримання передумов, які лежать в основі
    дискурсних очікувань сторін конверсаційного контракту. Тенденції до
    переважання професійних жаргонізмів, абревіатур і умовних позначень на
    лексичному рівні, а також неповних речень (еліптичних конструкцій) на
    граматичному рівні в перекладеній версії Епікризу свідчать про застосування
    репродуктивної стратегії очуження
    Усний медичний переклад можна умовно поділити за сферою
    застосування на переклад медичних консультацій і фахових конференцій. З
    огляду на цей розподіл, усний медичний переклад виконує різні функції, а
    отже реалізується через застосування репродуктивних або адаптивних
    стратегій. Медичні консультації переважно асоціюються з репродуктивною
    стратегією відтворення (короткий послідовний, синхронний переклад,
    chuchotage), оскільки переосмислення пацієнтових слів перекладачем може
    ускладнити встановлення діагнозу. Крім того, медична консультація
    відбувається в режимі діалогу, тому й передбачає прямий двосторонній
    переклад, який відбувається в комунікативній тріаді «лікар – перекладач -
    пацієнт».
    Особливою формою послідовного перекладу виступає громадський
    переклад, що пов‘язаний із захистом прав соціально вразливої сторони
    (пацієнта). Громадський переклад передбачає прямий, безпосередній контакт
    між комунікантами (тому в деяких країнах його називають «контактним») і
    складну міжкультурну взаємодію (звідси синонімічна назва «кроскультурний переклад»). Діапазон ролей громадського перекладача є дуже
    409
    широким (від «провідника» або «перемикача мовного коду» до «захисника»
    (advocate)), що й визначає вибір розмаїтих стратегій і тактик відтворення.
    Окрім медичної консультації, послідовний, синхронний та переклад з
    аркуша активно застосовуються на медичних конференціях. Медичний
    перекладач повинен володіти не тільки термінологією, а й розумітися на
    медицині загалом, звідси важливість предметної складової перекладацької
    компетенції. Брак спеціальних знань, стресові умови міжмовної взаємодії
    призводять до виникнення помилок, аналіз яких складає ератологічний
    аспект перекладознавчих студій в галузі медичного перекладу. Ератологічні
    дослідження допомагають виявити «сліпі зони», тобто недосконало
    розвинені елементи фахової компетенції медичного перекладача, й унаслідок
    їхнього коригування, - поліпшити якість перекладу текстів медичної
    тематики.
    Інноваційним напрямком дослідження вважаємо розбудову авторської
    моделі опосередкованої міжмовної медичної комунікації й комунікативної
    моделі медичного перекладу з комплексом фільтрів, які безпосередньо
    впливають на успішність проходження медичної інформації
    комунікативними каналами, а також системою мовних та позамовних,
    текстових та позатекстових чинників, які визначають перекладацькі рішення.
    З описаних вище моделей вибудовуються авторські алгоритми усного
    медичного перекладу, що екстраполюють теоретичні набутки
    перекладознавства, стратегії й тактики на безпосередню фахову діяльність
    перекладача, беручи до уваги універсальні й культурно-специфічні,
    індивідуальні й інституційні, лінгвосеміотичні, жанрово-стилістичні й
    прагматичні аспекти міжмовного й міжкультурного посередництва в царині
    медицини
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)