Дорошенко Ольга Юріївна Від­творення особливостей художнього дискурсу Хуліо Кортасара в українському перекладі

Краткое описание

Дорошенко Ольга Юріївна, не працює: «Від­творення особливостей художнього дискурсу Хуліо Кортасара в українському перекладі» (10.02.16 - перекладознавство). Спецрада Д 26.001.11 у Київсько­му національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ДОРОШЕНКО ОЛЬГА ЮРІЇВНА
УДК 81’255 = 134.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ВІДТВОРЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ
ХУЛІО КОРТАСАРА В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ
10.02.16 – перекладознавство
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
__________________________________________
Науковий керівник: Калустова Ольга Михайлівна
кандидат філологічних наук, доцент
Київ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………...….....10
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ ХУЛІО КОРТАСАРА В ПЕРЕКЛАДІ……….…....16
1.1. Напрямки дослідження дискурсу в перекладознавстві……………………......16
1.1.1. Визначення поняття дискурсу в перекладознавчих колах…………….16
1.1.2. Перекладознавчі дослідження елементів і структури дискурсу….........21
1.1.3. Специфіка художнього дискурсу в контексті перекладу…….………...28
1.2. Художній дискурс Хуліо Кортасара в оригіналі та в перекладі…………...….35
1.2.1. Особливості художнього дискурсу Х. Кортасара в оригіналі…………35
1.2.2. Твори Х. Кортасара в українських перекладах……………………...….51
Висновки до першого розділу………………………………………………………..54
РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ
ХУЛІО КОРТАСАРА ТА ЇХ ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРЕКЛАДІ……………………58
2.1. Національно-культурний компонент в оригіналі та в перекладах……………58
2.2. Інтертекстуальність творів Х. Кортасара як проблема перекладу…………....69
2.3. Дуальність художньої дійсності в творах письменника та в перекладах…….80
2.3.1. Бінарна опозиція «верх – низ»…………………………………………...81
2.3.2. Бінарна опозиція «свій ‒ чужий» ………………………………………..87
2.3.3. Види бінарної опозиції «реальне ‒ ірреальне»………………………….89
Висновки до другого розділу…………………………………………………….....105
РОЗДІЛ 3. ВІДТВОРЕННЯ В ПЕРЕКЛАДІ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНИХ І
ГРАФІЧНИХ ЗАСОБІВ ВИРАЗНОСТІ…………………………………………....108
3.1. Лексико-семантичні особливості творів Х. Кортасара та їх відтворення
українською мовою………………………………………………………………….108
3.1.1. Національно маркована лексика………………………………………..108
3.1.2. Слова-реалії………………………………………………………………119
3.1.3. Іншомовні вкраплення…………………………………………………..123
9
3.1.4. Ключові слова……………………………………………………………131
3.2. Відтворення синтаксичних особливостей творів Х. Кортасара в
українських перекладах……………………………………………………....……..143
3.3. Стилістичні особливості творів Х. Кортасара в оригіналі та в перекладі..…157
3.4. Функції графічних засобів у текстах Х. Кортасара та їх відтворення
українською мовою………………………………………………………………….167
3.4.1 Функція увиразнення тексту…………………………………………….167
3.4.2. Функція змістової організації тексту…………………………………...177
Висновки до третього розділу………………………………………………………184
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ…………………………………………………………….188
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………………….194
ДЖЕРЕЛА ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ……...…………………………………..217
ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ…………………………………..219
ДОДАТКИ……………………………………………………………………………222
10
ВСТУП
У світлі сучасних антропоцентричних тенденцій у центрі уваги
перекладознавства знаходиться міждисциплінарне поняття дискурсу. Воно
передбачає вивчення вихідного та цільового текстів з акцентом на
екстралінгвістичну складову, а також розгляд перекладацької діяльності та її
результату з огляду на певний соціальний контекст. Активний інтерес досліджень
виявляється до художнього дискурсу, що виражає індивідуальний світогляд
автора та містить відбиток культури певного історичного періоду в
житті суспільства.
У перекладознавчих дослідженнях дискурсу присвячено багато праць
зарубіжних дослідників, зокрема, Х. Герземіш-Арбогаст, Ж. Деліл, М. Зейдан,
Ю. Найда, Ч. Табер, А. Пім, Б. Хатім, Я. Мейсон, П. Ньюмарк; С. В. Власенко,
Т. А. Волкова, Г. Д. Воскобойник, М. К. Гарбовський, О. О. Ковинєва,
Е. М. Мішкуров, Т. В. Пісанова та ін. Перекладознавці трактують явище з різних
точок зору, активно звертаючись до вже існуючих досліджень у лінгвістичній
площині (Р. Барт, Г. Браун, Т. Ван Дейк, Ю. Крістєва, Г. Кук, Ж. Лакан,
М. Пешьо, П. Серіо, Ц. Тодоров, Н. Фейрклау, М. Фуко, Д. Шифрін; М. М. Бахтін,
Ю. М. Лотман, В. І. Тюпа, С. Н. Бройтман, Ю. С. Степанов, В. І. Карасик,
О. С. Кубрякова та ін.).
Серед українських перекладознавців вивченням дискурсу займаються
Т. П. Андрієнко, Н. В. Білоус, Н. Л. Волкогон, А. Г. Гудманян, В. Демецька,
Л. С. Дячук, М. І. Зимомря, А. В. Іванченко, Т. Р. Кияк, Л. Р. Коккіна,
Ю. А. Лобода, О. В. Максименко, К. І. Мегела, Н. О. Моісєєва, О. Ф. Сизова,
І. В. Смущинська, О. І. Чередниченко та ін. У вітчизняному мовознавстві явище
досліджують Ф. С. Бацевич, І. А. Бехта, А. Д. Бєлова, В. Б. Бурбело,
С. Н. Денисенко, О. М. Кагановська, К. Я. Кусько, Р. Є. Пилипенко,
О. В. Пономаренко, Г. Г. Почепцов, А. М. Приходько, О. О. Селіванова,
К. С. Серажим, О. В. Скрипник, І. С. Шевченко та ін. Дослідження проводяться на
основі текстів з точки зору їхньої типології, що відповідає функціональним
11
стилям, жанрам, сферам комунікації тощо. Увага приділяється
екстралінгвістичним факторам функціонування текстів.
Актуальність теми дисертації зумовлено необхідністю дослідження
функціонування іспаномовного художнього дискурсу в українському
культурному просторі, зокрема дискурсу аргентинського письменника Хуліо
Кортасара. У сучасному перекладознавстві проблема відтворення національної
своєрідності авторського тексту залишається недостатньо дослідженою і в
площині дискурсу може бути розглянута більш глибоко та цілісно.
Розробка питання перекладацького дискурсу дає можливість дослідження корпусу
перекладів творів письменника українською мовою, встановлення шляхів і
ступеня передачі авторського світогляду, характерних йому художніх прийомів не
тільки в окремому творі, але і в їхній сукупності.
Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження є складовою наукової теми кафедри теорії та практики перекладу з
романських мов імені М. Зерова Інституту філології Київського національного
університету імені Тараса Шевченка та виконано в межах комплексної
науково-дослідної теми «Мови та літератури народів світу: взаємодія та
самобутність» (№11БФ044-01), що затверджена Міністерством освіти і науки
України і розробляється мовними кафедрами Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка.
Мета дослідження полягає у встановленні особливостей художнього
дискурсу Хуліо Кортасара в українському перекладі. Для досягнення поставленої
мети необхідно вирішити наступні завдання:
– проаналізувати поняття художнього дискурсу з точки
зору перекладознавства;
– визначити характерні особливості художнього дискурсу Х. Кортасара з
метою виявлення специфіки їх відтворення в українських перекладах;
– дослідити іспансько-українські переклади творів Х. Кортасара в
історичному, соціальному, політичному, культурному контекстах;
12
– розглянути основні способи та прийоми відтворення українською мовою
лінгвостилістичних особливостей дискурсу письменника;
– встановити відмінності між перекладним і оригінальним дискурсом
аргентинського письменника.
Об’єктом дослідження є художній дискурс аргентинського письменника
Хуліо Кортасара (1914-1984) в оригіналі та перекладі.
Предметом дослідження є основні прийоми відтворення
лінгвокультурних, соціолінгвальних, а також графічних особливостей художнього
дискурсу Хуліо Кортасара в українському перекладі.
Матеріал дослідження становлять оригінальні твори Хуліо Кортасара, а
саме 48 оповідань і два романи ‒ «Гра в класики», «Читанка для Мануеля» ‒ та
їхні українські переклади, виконані В. Бургардтом, Ю. Покальчуком,
С. Борщевським, О. Буценком, Г. Грабовською, М. Жердинівської, А. Перепадею,
П. Таращуком, А. Сировцем.
Методи дослідження. У дисертації застосовано комплекс сучасних
загальнонаукових спеціальних методів, вибір яких підпорядковується досягненню
поставленої мети та зумовлюється об’єктом дослідження. Використовується
метод зіставного аналізу для виявлення фонетичних, лексико-семантичних,
стилістичних і синтаксичних особливостей оригінальних художніх творів та їхніх
перекладів українською мовою. Контрастивно-перекладознавчий метод
застосовується для встановлення та аналізу мовної асиметрії між текстом
оригіналу та текстом перекладу. Контекстуально-інтерпретаційний метод дає
змогу виявити авторську ідею твору. В рамках методу вживається
соціокультурний аналіз і лінгвокультурологічний підхід до перекладу, що
уможливлюють інтерпретацію твору в екстралінгвістичному контексті.
Трансформаційний аналіз вживається для пояснення перекладацьких
трансформацій. Емпіричний корпус формувався шляхом суцільної вибірки. Для
оцінки частоти вживання лексико-синтаксичних одиниць у оригіналі та перекладі
використовується метод кількісних підрахунків.
13
Наукова новизна здобутих результатів полягає в тому, що в дослідженні
вперше запропоновано комплексний аналіз перекладного дискурсу Х. Кортасара,
що репрезентований різними українськими перекладачами; досліджено роль
контексту у відтворенні художнього дискурсу письменника в цільовій культурі;
проаналізовано засоби відтворення лексико-семантичних, лексико-стилістичних,
синтаксичних, фонографічних особливостей творів Х. Кортасара. Зроблено
спробу встановлення та дослідження комплексу диференційних ознак, які
відрізняють перекладний художній дискурс від оригінального.
Теоретичне значення дисертації полягає насамперед у тому, що вона
може стати внеском у розвиток теорії художнього перекладу та дискурсивного
аспекту перекладу. Комплексне дослідження мовних і позамовних чинників
дискурсу Хуліо Кортасара в контексті їхньої важливості для здійснення
адекватного перекладу в цільовій культурі може сприяти вивченню універсалій та
встановленню закономірностей у перекладах творів інших письменників.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що їх можна
використати у викладанні теорії та практики перекладу, вступу до
перекладознавства, стилістики, редагування перекладів, у спецкурсах з
художнього перекладу та відтворення особливостей художнього дискурсу.
Практичні результати дослідження можуть стати в пригоді перекладачам та
фахівцям, котрі спеціалізуються на перекладі іспаномовної художньої літератури.
На захист виносяться наступні положення:
1. Відтворення художнього дискурсу в цільовій культурі забезпечується
врахуванням його текстуального та контекстуального планів, а саме адекватним
перекладом тексту та змістовним інформуванням читача про авторський
світогляд, індивідуальний стиль і лінгвокультурний простір, в якому функціонує
оригінальний твір.
2. Особливостями художнього дискурсу Хуліо Кортасара важливими для
відтворення в перекладі є: 1) імпліцитний національно-культурний компонент;
2) високий ступінь інтертекстуальності; 3) дуальність художньої дійсності;
14
4) повтор; 5) довгі та наддовгі речення; 6) графічне увиразнення тексту;
7) складна архітектоніка тексту.
3. Художній дискурс Хуліо Кортасара виявляє стратегію форенізації, що
покликана створити ефект багатомовної, мультикультурної художньої дійсності
шляхом вживання іншомовних вкраплень, переважну більшість яких складають
інтертекстуальні елементи. Перекладацький дискурс позначений стратегією
помірного очуження, а саме збереженням іншомовних вкраплень та
інтертекстуальних елементів мовою оригіналу з перекладом наприкінці сторінки,
а також додатковою експлікацією у виносках та примітках. У разі різного роду
назв виявляється стратегія пристосування до норм цільової мови шляхом
транскодування та виділення лапками.
4. Художня дійсність дискурсу Хуліо Кортасара в оригіналі позначена
дуальністю, яка в перекладі послаблюється в результаті зменшення чи вилучення
з тексту характерних оригіналові бінарних опозицій.
5. Лексичний повтор як важливий засіб когерентності тексту відбувається
також у сукупності текстів і забезпечує образну та смислову цілісність усього
художнього дискурсу Хуліо Кортасара. В перекладі така цілісність послаблюється
у зв’язку зі зменшенням кількості повтору, що обумовлено синонімічними
замінами або вилученнями.
6. Хуліо Кортасар використовує архітектоніку тексту, довжину речення та
графічні засоби увиразнення для своєрідного структурування текстуального
простору твору, що має значення в смисловому, образному та ритмічному планах.
В перекладах багатомірність і структурованість художньої дійсності змінюється:
графічні засоби відтворюються еквівалентно, але архітектоніка та синтаксична
структура тексту спрощуються через сегментацію речень і декомпресію
граматичних конструкцій.
7. Диференційними ознаками перекладного дискурсу Хуліо Кортасара в
порівнянні з оригінальним є наявність іншого історико-політичного,
соціокультурного контексту, меншого обсягу текстів письменника, множинності
перекладів, їх варіативності, додавання коментаря у вигляді передмови, короткої
15
довідки про автора, а також інформаційних виносок наприкінці сторінки та
приміток у кінці твору.
Апробація результатів дослідження. Теоретичні положення та практичні
результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри теорії та практики
перекладу з романських мов імені Миколи Зерова Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка, а також на наукових та
науково-практичних конференціях: Всеукраїнські наукові читання за участю
молодих учених «Мова і література в глобальному і локальному медіапросторі»
(Київ, квітень 2016 р.), ІV Конгрес іспаністів України (Львів, жовтень 2013 р.),
Всеукраїнська наукова конференція за участю молодих учених «Концепти та
константи в мові, літературі, культурі» (Київ, квітень 2011 р.), Зеровські читання
«Українське перекладознавство: історичні контексти» (Київ, грудень 2010 р.).
Публікації. Основні положення, результати й висновки проведеного
дослідження висвітлено в шести одноосібних наукових статтях, з яких чотири
опубліковано в фахових наукових виданнях, затверджених ДАК України, одна – у
зарубіжному фаховому виданні Білорусі, а також одна публікація – за
матеріалами конференції.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох
розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку
використаної літератури, списку довідкових джерел, списку джерел
ілюстративного матеріалу та чотирьох додатків. Загальний обсяг дисертації
становить 246 сторінок, із яких 186 – основного тексту та 25 – додатків. Список
літератури містить 294 позиції.

Список литературы

Загальні висновки
1. В перекладознавчих дослідженнях складне явище дискурсу
розглядається під трьома основними кутами зору: текст, діяльність,
комунікативна подія. Явище аналізується в певному контексті, що зумовлено
екстралінгвістичними факторами. У першому випадку увага зосереджується на
функціонуванні мовних одиниць різних рівнів у висловленні, тексті окремого
автора, сукупності текстів окремого автора, сукупності текстів різних авторів.
Текст розглядається як результат дискурсивного процесу чи його вихідна точка.
У дослідженнях дискурсу як діяльності акцентується соціальна складова явища.
До уваги беруться індивідуальні характеристики та етнокультурна приналежність
мовця і реципієнта. У вивченні дискурсу як комунікативної події виділяються
його елементи: учасники, умови, в яких відбувається дискурсивний процес, і
власне текст. Окрім дискурсу адресанта та дискурсу адресата розглядають
дискурс перекладача, який є одночасно адресатом і адресантом.
В процесі перекладацької діяльності породжуються два специфічні
різновиди дискурсу: перекладацький дискурс як діяльність
перекладача/перекладачів і пов’язані з нею процедури: стратегії, тактики, методи
перекладу, коментар, передмова, редагування, критика; перекладний дискурс як
сукупність перекладів оригінальних текстів певного автора, певного жанру, що
функціонують у дискурсивному полі цільової лінгвокультури.
2. Художній дискурс є творчою діяльністю емоційно-образного мислення
та мовлення, в процесі якої створюється і сприймається художня дійсність, що
закодовується автором у тексти і декодується з них читачем. Сам процес
відбувається в свідомості учасників дискурсу, де реалізується текст і
породжується комунікація. Наявність художньої дійсності складає своєрідність
такого типу дискурсу. Вона полягає в суб’єктивному відображенні в свідомості
автора об’єктивного світу, який він втілює в тексті. Відтворення художнього
дискурсу одним або різними перекладачами може розглядатися в різних
189
масштабах: як текст окремого письменника; як творчість окремого письменника;
як явище літературної течії, як художня література.
Перекладач у відтворенні художнього дискурсу виступає на першому етапі
в ролі читача, інтерпретатора. Для нього важливо зрозуміти інтенцію адресанта,
володіти знаннями про його індивідуальну картину світу та екстралінгвістичний
контекст лінгвокультурного простору, в якому було створено текст твору. На
другому етапі перекладач стає реалізатором дискурсу в цільовій культурі. В нього
виникає необхідність орієнтуватися на читача, який сприйматиме переклад у
цільовій культурі. Це передбачає не тільки здійснення адекватного перекладу
тексту, але в разі потреби надання читачу інформаційної допомоги у вигляді
відомостей про автора, його індивідуальний стиль, а також лінгвокультурний
простір, в якому функціонує оригінальний твір.
3. Художній дискурс Хуліо Кортасара представлено в українському
перекладі 50 прозовими творами (48 оповідань і два романи), що перекладено
дев’ятьома перекладачами як у радянський період, так і за незалежності України:
це В. Бургардт, Ю. Покальчук, О. Буценко, С. Борщевський, М. Жердинівська,
Г. Грабовська, А. Перепадя, П. Таращук, А. Сировець. Наявність у цільовій
культурі іншого соціально-історичного, культурного контексту, меншої кількості
текстів письменника, множинності їх перекладів, додавань коментаря у вигляді
передмови, короткої довідки про автора, а також інформаційних виносок у кінці
сторінки та приміток у кінцівці твору становлять диференційні ознаки
перекладного дискурсу Хуліо Кортасара в порівнянні з оригінальним.
Серед характерних рис художнього дискурсу Хуліо Кортасара ми
виокремлюємо сім особливостей, що виявляють його індивідуальний світогляд і
позначають художні прийоми. Національно-культурний компонент
виявляється через експліцитне чи імпліцитне зображення соціальних і політичних
проблем латиноамериканського суспільства. Високий ступень
інтертекстуальності текстів надає художньому дискурсу ефект
мультикультуралізму, відображає бачення світу як єдиного і цілісного в
хронологічній та географічній площині. Дуальність художньої дійсності
190
відбиває індивідуальний світогляд письменника і виражається в бінарних
опозиціях «верх – низ»; «свій – чужий»; «світ реальний – світ сновидінь»;
«світ живих – світ душ померлих»; «світ реальний – світ уявний». Повтор слугує
засобом образності та ритмічності, забезпечує когерентність тексту та усього
художнього дискурсу письменника. Довгі та наддовгі речення поєднують різні
плани твору, беруть участь у створенні образу, ритму, дають можливість передати
в лінійній оповіді багатомірність об’єктивного світу. Графічне оформлення
тексту увиразнює його структуру і слугує засобом передачі імпліцитної
інформації. Складна архітектоніка художніх текстів забезпечує структурування
змісту та смислу.
4. Національно-культурний компонент, що є експліцитним у текстах
оригіналу, не складає труднощів у відтворенні в новому лінгвокультурному
просторі. Якщо такий компонент є імпліцитним, тоді твір функціонує на
символічному рівні в своєму вихідному лінгвокультурному просторі та потребує
додаткових фонових знань для інтерпретації. Для реалізації дискурсу в свідомості
читача перекладу необхідне збереження імплікацій, що вказують на
соціально-політичний, історичний, культурний контексти та допомагають у
інтерпретації твору читачем, доцільне також додавання короткого коментаря, що
може змістовно висвітлити такий контекст.
Національно маркована лексика та слова-реалії передають національнокультурний компонент творів Хуліо Кортасара, беруть участь у формуванні ідеї
твору, характеристиці образів персонажів і, в цілому, позначають індивідуальний
стиль письменника. У перекладах національно маркована лексика замінюється на
нейтральну, просторіччя або вилучається. За можливості перекладачі вдаються до
стратегії компенсації її втрат, що полягає у використанні лексичних додавань,
описового перекладу, виносок. У відтворенні слів-реалій переважає стратегія їх
експлікації для читача шляхом тлумачення в кінці сторінки та додавання
коментаря. Не дивлячись на часткову компенсацію втрат, в українському
перекладному дискурсі національне забарвлення переважно нейтралізується.
191
Інтертекстуальність у художньому дискурсі письменника, як експліцитна,
так і імпліцитна, містить важливу інформацію для інтерпретації твору. В
перекладах широковідомі інтертекстуальні елементи відтворюються вже
наявними в цільовому лінгвокультурному просторі формами, перекладаються чи
транскодуються. Менш відомі інтертекстуальні елементи пояснюються у
виносках в кінці сторінки та примітках, що складає стратегію А. Перепаді, а
також П. Таращука, С. Борщевського. Попри це в українському перекладному
дискурсі наявні випадки неексплікованої інтертекстуальності, що веде до
інформаційних втрат у творах.
У художньому дискурсі Хуліо Кортасара виявляється цілеспрямована
стратегія форенізації, що покликана створити ефект багатомовної художньої
дійсності. Іншомовні вкраплення різними європейськими мовами активно
використовуються для характеристики персонажів, зображення середовища, в
якому відбуваються події твору, привертання уваги читача, привнесення в твір
духу інтернаціоналізму, ерудованості. У перекладацькому дискурсі
спостерігається стратегія помірного очуження, а саме збереженням вкраплень з
перекладом у кінці сторінки чи додатковим їх поясненням у примітках і виносках.
У текстах перекладу також наявні випадки транскодування, прямого перекладу, а
також вилучення іншомовного вкраплення, що створює інформаційні, когнітивні
лакуни для читача. У відтворенні іншомовних вкраплень у формі антропонімів,
топонімів, назв переважає стратегія транскодування та пристосування до норм
цільової мови шляхом позначення назв лапками.
5. Бінарні опозиції «свій – чужий», «світ реальний – світ уявний», «світ
живих – світ душ померлих», «світ реальний – світ сновидінь» виражаються
лексичною одиницею lado ‘бік, сторона’ в її трансцедентальному значенні.
В українському перекладному дискурсі найповніше відтворюються опозиції:
«свій – чужий», «світ реальний – світ уявний». Цьому сприяє відтворення
іменника lado повним відповідником «бік». Також опозиція посилюється
додаванням іменників «бар’єр», «світ». Бінарна опозиція «світ живих – світ душ
померлих» наявна в перекладах Ю. Покальчука. В інших перекладах через
192
лексичні втрати опозиція встановлюється за контекстом. Бінарна опозиція «світ
реальний – світ сновидінь» в проаналізованих текстах перекладу фактично
вилучена. Як результат, в українському перекладному дискурсі ідея дуальності
буття, в якому окрім реального світу є ще оніричний, залишається імплікованою
на смисловому рівні.
Бінарна опозиція «верх – низ» виражається лексичними одиницями cielo
‘небо’ і pozo ‘колодязь’ у їхньому метафоричному значенні. Перекладацький
дискурс позначений переважним відтворенням іменника cielo єдиним
відповідником «небо», що забезпечує збереження його повтору в сукупності
текстів письменника. Іменник pozo перекладається із використанням синонімів
«безодня», «колодязь», «криниця», «студня», «провалля», «яма», «нутро», а також
вилучається. Як наслідок, в українському перекладному дискурсі Хуліо Кортасара
зникає його повтор у межах окремого тексту та в їх сукупності. Відповідно,
опозиція в перекладному дискурсі стає менш експліцитною, ніж в оригінальному.
6. Повтор як художній прийом Хуліо Кортасара виділяється з-поміж інших
багатьох стилістичних засобів виразності і вживається на різних мовних рівнях:
фонетичному, лексичному, синтаксичному. Засіб виконує емфатичну, ритмічну,
інформативну та когерентну функції. В перекладному дискурсі відтворюється
нерівномірно. Якщо одні перекладачі виявляють уважність щодо повтору і
відтворюють його з високою точністю, то інші – менш уважні: відтворюють засіб
синонімами або вилучають. Як наслідок, у перекладі експліцитна присутність
повтору зменшується як у окремо взятому тексті, так і їх сукупності. Відповідно,
його роль як смислового засобу зв’язку, що створює цілісність твору і дискурсу,
послаблюється.
Довгі та наддовгі речення в текстах Хуліо Кортасара беруть участь у
створенні ритму, формуванні образу та архітектоніки. В перекладах переважає
тактика сегментації речень і їх граматичної декомпресії. Спрощення синтаксичної
структури полегшує сприйняття речення читачем перекладу. Разом з тим, поділ
позначається на ритмічному малюнку, цілісності образу та побудові тексту.
193
Авторський прийом створення багатомірної художньої дійсності в лінійній
оповіді, значною мірою, нейтралізується.
Шрифтові та нешрифтові графічні засоби в текстах перекладу переважно
зберігаються. Найчастішим шрифтовим засобом виділення є курсив, що
вживається для емфази та позначення різного роду назв, афоризмів, епіграфів,
іншомовних вкраплень. В перекладах засіб послідовно відтворюється, особливо в
іншомовних вкрапленнях. Наявні поодинокі випадки вилучення, додавання чи
заміни курсиву на інші графічні, лексичні або граматичні засоби. Серед
нешрифтових засобів у текстах поширена відбивка, за допомогою якої
виокремлюються смислові блоки, що посилює членування тексту та зорієнтовує
увагу читача. В романах «Гра в класи» і «Читанка для Мануеля» представлено
комбіновані (шрифтові та нешрифтові) засоби, які в перекладі зберігаються.
Складна архітектоніка художніх текстів Хуліо Кортасар характеризує його
індивідуальний художній прийом: допомагає поетапно ввести інформацію,
протиставити образи, увиразнити зображення емоцій, передати цілісність потоку
свідомості, чергування позицій оповідачів. В перекладах романів архітектоніка
зберігається. У перекладах оповідань структура тексту часто трансформується:
змінюється кількість абзаців і смислових блоків, порушується цілісність тексту в
тих випадках, коли відсутність його поділу є авторським прийомом.
7. В окремих перекладах творів Хуліо Кортасара ідейно-образна структура
не відповідає оригінальній через заміни та вилучення ключових слів, які є
важливими для фактуальної та концептуальної інформації. Заміни ключових слів
на неповні, часткові відповідники, за наявності в мові перекладу еквівалента,
призводять до зміни лексичного наповнення, а з цим до збідніння мікрообразів і
спрощення образної системи оповідання. Заміни ключових слів на лексичні
одиниці іншої семантики, а також їх вилучення призводять до змін і втрат в
мікрообразах, а з цим до впливу на ідейно-образну структуру твору. Як наслідок,
в тексті перекладу з’являються елементи, відсутні в оригіналі, що виражають
індивідуальне сприйняття твору перекладачем