Кикоть Валерій Михайлович Макрообраз поетичного твору в перекладі

Краткое описание

Кикоть Валерій Михайлович, доцент кафедри теорії та практики перекладу Навчально-наукового інституту іноземних мов Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Назва дисертації: «Макрообраз поетичного твору в перекладі». Шифр та назва спеціальності 10.02.16 перекладознавство. Спецрада Д 26.054.05 Київського національного лінгвістичного університету

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ
ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
Кикоть Валерій Михайлович
УДК 81’255.4=821.161.2:82-1=821.111(73)”19”
ДИСЕРТАЦІЯ
МАКРООБРАЗ ПОЕТИЧНОГО ТВОРУ В ПЕРЕКЛАДІ
10.02.16 – перекладознавство
Подається на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________ В. М. Кикоть
Науковий консультант – Коломієць Лада Володимирівна, доктор
філологічних наук, професор
Київ – 2020

ЗМІСТ
ВСТУП……...……………………………………………………………………………27
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЕТИЧНОГО
МАКРООБРАЗУ В ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВІ…...……….………………………...42
1.1. Герменевтичні засади перекладознавчого дослідження макрообразу........43
1.2. Поетичний переклад як інтерпретаційно-семіотична діяльність…………50
1.3. Контекст як семантичне поле інтерпретації поетичного твору……...........52
1.4. Моделювання й макрообразна концепція вірша в перекладознавстві…....58
1.5. Поетичний твір як макрообраз в оригіналі й перекладі……………………83
1.5.1. Гармонія змісту і форми як критерій художності першотвору та
адекватності його перекладу..................................................................................85
1.5.2. Елементарно-інтеграційна суть образу та переклад………………88
1.5.3. Теорія образу в парадигмі поетичного перекладу………………...93
1.5.4. Поетичний підтекст як субсемантичний образ у структурі
оригіналу й перекладу……………..…………………………………..………...107
1.6. Поетичний переклад у контексті макрообразної концепції вірша…...….113
Висновки до першого розділу…………………………………………………..120
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ПЕРЕКЛАДОЗНАВЧОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
ПОЕТИЧНОГО ТВОРУ……………………………….……………………………..126
2.1. Методологічне підґрунтя перекладознавчого аналізу поетичного тексту127
2.2. Методологічні переваги та недоліки системного аналізу, релевантні для
перекладу……..…………………………………………………………………………137
2.3. Структурний аналіз у перекладознавчому вимірі.…………………...…...147
2.4. Інтегрована методика поетапного аналізу поетичного макрообразу в
перекладі………………………………………………………………………………...158
Висновки до другого розділу…………………………………………………...168
РОЗДІЛ 3. ПЕРЕКЛАД АВТОСЕМАНТИЧНОЇ КОМПОЗИТИ ПОЕТИЧНОГО
МАКРООБРАЗУ……..………………...………………………………...............……171
3.1. Структура автосемантичного образу та його перекладного відповідника….171
25
3.1.1. Автологічний образ, його відносність та необхідність у
перекладознавчому дослідженні…...…………………………………………...171
3.1.2. Образна конвергенція в поетичному першотворі й перекладі…...173
3.2. Відтворення поетичної металогії у перекладі……………………..………175
3.2.1. Епітет як засіб металогічного образотворення та його переклад….181
3.2.2. Образне порівняння в поетичному перекладі…………………….185
3.2.3. Образи метафоричної групи в перекладі…………………………187
3.2.3.1. Метафора як образ у парадигмі перекладу...…………….187
3.2.3.2. Поетична персоніфікація та переклад……………...…….199
3.2.3.3. Символ у перекладі поезії.………………………..………201
3.2.3.4. Метонімія і переклад………………………………………205
3.2.4. Алюзія та цитата в поетичному перекладі…………………….….208
3.2.5. Іронія як смисловий троп у парадигмі перекладу………………..211
3.2.6. Фразеологія як виразник металогічного образу в перекладі…….215
3.2.7. Реалія, безеквівалентна лексика та переклад поезії……………...220
Висновки до третього розділу…………………………………………………..226
РОЗДІЛ 4. ВІДТВОРЕННЯ СИНСЕМАНТИЧНОГО ВИМІРУ МАКРООБРАЗУ
ПОЕТИЧНОГО ТВОРУ В ПЕРЕКЛАДІ………..……………...………………….229
4.1. Синсемантія як невід’ємна частина образу в перекладі поезії…………..229
4.2. Композиційна єдність вірша та адекватність перекладу…………………233
4.3. Звукова організація поетичного твору в перекладі……………………….234
4.4. Інтонаційно-ритмічна образність у перекладі поетичного макрообразу..251
4.4.1. Інтонація і переклад………………………...……………………...254
4.4.2. Ритм вірша як образний прояв в оригіналі й перекладі………….259
4.4.3. Відтворення метру як образного складника віршового твору…..265
4.4.4. Семантика ритму та метра в перекладознавчій перспективі……268
4.4.5. Функції рими та її переклад…………………...…………………..270
4.5. Графічні образні особливості вірша в оригіналі й перекладі…………….280
4.5.1. Шрифт як образний засіб у перекладацькому перетворенні…….280
4.5.2. Графічна композиція поетичного твору як образ.………………..285
26
4.5.3. Строфіка в образній тканині поетичного оригіналу й перекладу…..287
4.5.4. Переклад вільного вірша як графічного образу………………….293
4.5.5. Відтворення графічного образу як міжмистецького синкретизму…296
4.5.6. Принцип еквілінеарності та образна адекватність перекладу…..300
4.6. Синтаксичні й пунктуаційні образні чинники в перекладі …………...…305
Висновки до четвертого розділу………………………………………………..306
РОЗДІЛ 5. ЗАСОБИ ТВОРЕННЯ СУБСЕМАНТИЧНОГО ОБРАЗУ ТА ЙОГО
РЕКОНСТРУКЦІЯ В СКЛАДІ МАКРООБРАЗНОЇ СТРУКТУРИ ВІРША….309
5.1. Одночасна актуалізація парадигматичних потенцій лексичної одиниці,
семантичні нашарування й семантичні зрушення та відтворення їх у перекладі…310
5.2. Роль асоціації у творенні та відтворенні субсемантичного образу……...319
5.3. Пресупозиція й стилістичні прийоми у творенні та перекладі підтексту…331
5.4. Тропи в побудові й перекладі субсемантичного образу………..………...347
5.5. Символ у творенні й відтворенні підтекстового образу………………….351
5.6. Дистантний повтор у творенні та перекладі субсемантичного образу….361
5.7. Риторичні питання, порядок слів та підтекст оригіналу й перекладу…...368
5.8. Роль заголовка у формуванні підтексту першотвору та його переклад…372
5.9. Ім’я як підтекстотворчий чинник та його переклад………………………380
5.10. Перегукування та підтекст в оригіналі й перекладі……………………..384
5.11. Переклад інтонаційно-ритмічних чинників субсемантичного образу…394
5.12. Звукосимволіка, підтекст і переклад……………………………………..401
5.13. Паравербальні засоби формування підтексту та їх відтворення у
перекладі………………..………………………………………………………………….404
5.14. Оказіональні засоби творення субсемантичного образу і їх переклад...408
Висновки до п’ятого розділу……………………………………………………426
ВИСНОВКИ………...………………………………………………………………….430
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...……………………438
ДОДАТКИ……...………………………………………………………………………487

Список литературы

ВИСНОВКИ
На основі розбору теоретичних концепцій та відповідних праць інших
науковців, аналізу оригіналів та перекладів, а також власних досліджень та
перекладацької практики отримано певні вихідні теоретичні твердження та
практичні результати, що інтегруються в нижчевикладених висновках.
Образна структура поетичного твору є структура художнього організму, тому
закони поетичної творчості можуть бути виявлені лише в єдиному структурносемантичному аспекті, а образ як найменша «клітина» і всеохопна художня
універсалія є оптимальною одиницею перекладу, позаяк це поняття включає і
частину, й ціле, адекватного відтворення яких має прагнути перекладач.
Проведені дослідження дозволяють вважати доведеним фактом висунуту
гіпотезу, що макрообраз поетичного твору – це структурно-системне утворення, до
якого входять автосемантичні, синсемантичні та субсемантичні образні виміри з їх
відносинами в структурі цілого, системною взаємодією мікрообразів на рівні
кожного виміру й поза ним у межах усієї структури та асоціативними зв’язками
образів твору всіх рівнів поза межами його структури. Розуміння поетичного твору
як макрообразу сприяє досягненню адекватності перекладу в процесі його
здійснення та виявленню похибок у готовому перекладі під час його аналізу.
Макрообразна перекладацька схема поетичного твору становить такий
комплексно-компонентний структурно-системний взірець, керуючись яким,
перекладач може максимально охопити й осмислити всі складники твору та
щонайповніше відтворити їх у перекладі, а критик і дослідник перекладу здійснити
його повноцінний аналіз.
Залежність макрообразної схеми від асиметрії вихідної та цільової мов та від
деяких інших факторів очевидна, тому вона не може бути повністю відтворена в
перекладі; можливе лише відтворення у кожному конкретному випадку її головних,
домінантних характеристик, релевантних для категорійного смислу цілого, позаяк
лише цілісний поетичний твір має художньо-естетичну цінність.
431
Поєднання системного та структурного аналізу, а також інших методологій,
методів та видів аналізу, дає можливість випрацювати макрообразний метод аналізу
оригіналу й перекладу поетичного твору на предмет їх відповідності.
Аналіз за допомогою схеми макрообразної будови поетичного твору дозволяє
проаналізувати поетичний оригінал як структурно-системне цілісне образне явище,
як макрообраз з усіма взаємостосунками його образних рівнів та мікрообразних
систем у межах цих рівнів, а також переклад поетичного твору з усіма
вищезазначеними характеристиками під час їх зіставлення.
Аналіз оригіналу й перекладу за допомогою макрообразної схеми
відрізняється від усього того, що традиційно використовується в перекладознавчих
працях, тим, що він охоплює макрообразну структуру поетичного тексту в усій її
повноті та взаємодії її окремих складників і дозволяє ґрунтувати висновки не на
окремих фактах, а на сукупності явищ, що містяться в поетичному тексті.
Макрообразне розуміння поетичного твору сприяє з’ясуванню індивідуальної
своєрідності конкретного твору, дозволяє перекладачеві виокремити основне через
установлення схеми його загальної структури та відтворення її в перекладі,
допомагає відтворити зміст і форму в їх гармонії, в якій полягає художність
поетичного твору як визначальна міра його якості й цінності. Критикам і
дослідникам перекладу таке макрообразне бачення дає можливість виявити
перекладацькі трансформації в перекладі поетичного твору та визначити міру
близькості структури перекладу й оригіналу.
Поетичний текст має складну макрообразну структуру, яка об’єднує системи
автосемантичного, синсемантичного та субсемантичного образних рівнів, як
взаємозумовлених вимірів макрообразу поетичного твору, що потребують
повноцінної реконструкції в перекладі з урахуванням їхніх ієрархічних та інших
взаємостосунків у межах макрообразу та в ширших контекстах. Взаємопов’язаність
образних рівнів є причиною того, що спотворення в перекладі одного з них
призводить до викривлення та зникнення, іншого, формою вираження якого він є.
Автосемантичний рівень макрообразної структури поетичного твору
складають образи автологічні та металогічні. Автологічні образи представлені
432
мовними елементами в автономному номінативному вжитку, вони
взаємозбагачуються в художньому оточенні, набувають у ньому конкретності та
відрізняються індивідуальністю. Носіями автологічних образів є повнозначні слова,
а формування художнього потенціалу автологічного образу відбувається на кількох
підрівнях семантичного рівня: лексичному, стилістичному, морфологосинтаксичному. До металогічних образів належать передовсім словесні образи,
тобто вони характеризуються тенденцією до вживання слів та виразів у
«переносному», «образному» смислі. В процесі перекладу правомірно з’ясовувати
еквівалентні стосунки відповідних засобів на цих підрівнях.
Основою синсемантичних образів є формотворчі елементи поетичного твору:
композиційні, графічні, ритміко-інтонаційні та евфонічні засоби організації
поетичного мовлення, що виконують у ньому смислову функцію чи увиразнюють
смисли інших образів, тобто несуть на собі естетичне та/чи комунікативне
навантаження, яке актуалізується разом із іншими вербальними та паравербальними
мовними явищами, релевантними для певного твору в межах різноманітних
контекстів. Синсемантичні образи можуть набувати самостійних символічних та
контекстуальних значень безпосередньо в поетичному дискурсі та входити до
системи образів-домінант твору.
Субсемантичний образ – це образ, що формується в межах загальної
макрообразної структури на підтекстовому рівні поетичного твору. Формою
вираження субсемантичного образу можуть бути як автосемантичні образи, так і
синсемантичні. В поетичному творі субсемантичний образ, у разі його наявності, є
зазвичай вираженням головної думки, «прихованої» глибинної ідеї твору, й тому він
– образ семантико-композиційний та концептуально-підтекстовий.
Субсемантичний образ може бути інтенційним та оказіональним. Він
характеризується наявністю в тексті твору сигналів-маркерів, за допомогою яких
виявляється образно-підтекстова інформація, та на які повинен орієнтуватися
тлумач під час доперекладного аналізу й процесу перекладу.
Переклад можна вважати адекватним першотворові лише тоді, коли
відображення зовнішньої єдності змісту й форми поетичного тексту
433
супроводжується відтворенням його глибинної структури, якою є субсемантичний
образ, що має матеріальну репрезентацію в тексті, й збереження якого в перекладі є
потенційно можливим за наявності певних умов системного та індивідуальноперекладацького характеру, а також обов’язковим у плані його домінантного
позиціонування в межах макрообразу конкретного поетичного твору.
Поетичний переклад – це процес і результат макрообразного перестворення
іншомовного віршового твору засобами цільової мови через збереження всіх рівнів
його образної структури з урахуванням їх взаємозалежності, домінантності та
асоціативних зв’язків у межах та поза цією структурою