ДОСВІД СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РЕСПУБЛІЦІ ІТАЛІЯ ТА ЙОГО АДАПТАЦІЯ ДЛЯ УКРАЇНИ : ОПЫТ СТАНОВЛЕНИЯ СИСТЕМЫ МЕСТНОГО САМОУПРАВЛЕНИЯ В РЕСПУБЛИКЕ ИТАЛИЯ И ЕГО АДАПТАЦИЯ ДЛЯ УКРАИНЫ

Краткое описание

Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України

На правах рукопису

ШЕЛЕПНИЦЬКА Ірина Петрівна

УДК 352. 07: 303. 05 (450) + (477)

ДОСВІД СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РЕСПУБЛІЦІ ІТАЛІЯ ТА ЙОГО АДАПТАЦІЯ ДЛЯ УКРАЇНИ

25.00.04 місцеве самоврядування

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
ЛАЗОР Оксана Дмитрівна,
кандидат сільськогосподарських
наук, доцент

Львів 2009

ЗМІСТ

Вступ

4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РЕСПУБЛІЦІ ІТАЛІЯ

13

1.1. Еволюція наукових поглядів щодо вивчення становлення
місцевого самоврядування в Республіці Італія

13

1.2. Теоретико-методологічні основи становлення системи місцевого самоврядування в Республіці Італія

22

1.3. Становлення нормативно-правового забезпечення системи місцевого самоврядування
Висновки до розділу 1

43

65

РОЗДІЛ 2. ДОСВІД ФУНКЦІОНУВАННЯ БАГАТОРІВНЕВОЇ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РЕСПУБЛІЦІ ІТАЛІЯ В КОНТЕКСТІ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ СПРЯМУВАНЬ УКРАЇНИ

68

2.1. Комуна базовий рівень функціонування місцевого самоврядування

68

2.2. Міста-метрополії специфічні адміністративно-
територіальні одиниці

92

2.3. Регіональний рівень місцевого самоврядування
Висновки до розділу 2

111
133

РОЗДІЛ3. ПЕРСПЕКТИВИ АДАПТАЦІЇ ДОСВІДУ СТАНОВЛЕННЯ СИСТЕМИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РЕСПУБЛІЦІ ІТАЛІЯ УКРАЇНОЮ

137

3.1. Державна політика розвитку місцевого самоврядування
3.1.1. Особливості функціонування інституту служби в органах місцевого самоврядування на сучасному етапі її розвитку
3.1.2. Контроль за діяльністю органів та посадових осіб місцевого самоврядування

137

144

155

3.2. Правовий ресурс гарантування взаємовідносин між адміністративно-територіальними одиницями та органами влади

162

3.3. Становлення асоціативного руху з питань місцевого самоврядування та розвиток форм безпосередньої демократії
Висновки до розділу 3

169

180

Висновки

184

Додатки

192

Список використаних джерел

236

ВСТУП

Актуальність теми. Становлення та утвердження місцевого самоврядування як специфічної форми реалізації народовладдя відбувається століттями у всьому цивілізованому світі. Підписання та ратифікація Україною Європейської Хартії місцевого самоврядування підтверджує орієнтацію країни на держави Європейського Союзу. Визначені Україною орієнтири актуалізують невідворотність відповідного розвитку державно-політичних інститутів, необхідність процесу децентралізації та деконцентрації влади та нагальність реформування інституту місцевого самоврядування.
Україна як і Франція, Італія, Польща, Болгарія та деякі інші держави, за класифікацією науковців належить до континентальної моделі місцевого самоврядування, проте за багатьма ознаками місцеве самоврядування в Україні не відповідає основним положенням цієї моделі. Так, право на місцеве самоврядування визнається лише за територіальними громадами сіл, селищ, міст; на регіональному рівні практично всі функції управління територією здійснюють органи виконавчої влади; при закріпленні компетенції місцевого самоврядування на практиці не дотримано принцип субсидіарності, проголошений Європейською Хартією місцевого самоврядування. Отже, головною проблемою для України на сьогодні є непродуманість та фрагментарність підходів у сфері місцевого самоврядування. Відповідна стратегія України на шляху до країни самоврядних громад” має будуватися на запозиченні кращого європейського досвіду та власних надбаннях з урахуванням сучасних тенденцій та закономірностей розвитку суспільства.
Передумовою ефективного розвитку України як унітарної децентралізованої держави є зарубіжний досвід країн, насамперед, з близькими для неї параметрами (Італія, Іспанія), що підтверджує ефективність його запозичення. Вибір Республіки Італії для дослідження очевидний з декількох позицій, зокрема, це: унітарна парламентська республіка, яка займає одне з чільних місць серед країн Європи у демократичному та соціально-економічному розвитку; класичний представник континентальної моделі місцевого самоврядування, до формування якої прагне й Україна; подібність обох держав за параметрами: площею, кількістю населення й трирівневим адміністративно-територіальним устроєм; володіння багатим досвідом щодо процесу становлення сучасного місцевого самоврядування, зокрема саме в Італії вперше розпочалась систематизація норм муніципального права. Все це уможливлює порівняння розвитку місцевого самоврядування в обох державах та застосування результатів дослідження в українській практиці.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена також відсутністю комплексних розвідок у вітчизняній науці щодо становлення сучасної системи місцевого самоврядування в Республіці Італія.
Вагомий внесок у розвиток теоретико-методологічної основи, висвітленні різноманітних аспектів місцевого самоврядування в Україні здійснили вітчизняні та зарубіжні науковці О.Батанов, П.Біленчук, І.Бодрова, О.Васильєва, Я.Жовнірчик, І.Козюра, М.Корнієнко, В.Кравченко, В.Куйбіда, В.Манорова, О.Молодцов, А.Некряч, О.Ольшанський, В.Олуйко, Ю.Панейко, М.Підмогильний, Р.Плющ, В.Погорілко, В.Полтавець, М.Росенко, О.Сушинський, В.Удовиченко, Ю.Шаров та ін.; у дослідження систем місцевого самоврядування зарубіжних країн Д.Бергман, В. Бичихін, І. Грицяк, В.Кампо, В.Керецман, С.Краснопьорова, А.Кузнєцов, О.Лазор, Л.Ларіна, М.Лендьєл, В.Лісничий, М.Максютін, Л.Михайлишин, Ю.Панейко, М.Пухтинський, А.Прудніков, В.Толкованов, О.Черкасов, О.Яцунська та ін. Окремі дослідження до початку проведення конституційних реформ в Італії (до 2001р.) з цієї проблематики здійснили Т.Васильєва, В.Кравченко, Р.Патнам, О.Садовська, В.Туманов. А відтак виникла потреба у комплексному вивченні досвіду становлення системи місцевого самоврядування Італії та можливості його адаптації в Україні. Віддаючи належне результатам проведених наукових досліджень, констатуємо, що комплексний аналіз становлення системи місцевого самоврядування Італії, зокрема теоретико-методологічні, нормативно-правові та організаційно-функціональні основи становлення місцевого самоврядування не отримали систематизованого викладу у вітчизняній науці і потребують відповідних ретельних розвідок.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідних робіт Львівського регіонального інституту державного управління при Президентові України. Дисертація пов’язана з темою, що досліджується кафедрою державного управління та місцевого самоврядування Розвиток місцевого самоврядування в зарубіжних країнах” (державний реєстраційний номер 0108U001509), у розробці якої дисертант брала безпосередню участь у частині вивчення формування та функціонування системи місцевого самоврядування в Республіці Італія.
Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування підходів та напрацювання пропозицій, спрямованих на забезпечення європейського шляху розвитку місцевого самоврядування в Україні на основі досвіду його становлення в Республіці Італія.
Для досягнення мети були визначені основні завдання цієї роботи:
виявити теоретико-методологічну основу, концептуальні засади та тенденції становлення місцевого самоврядування в Республіці Італія;
запропонувати періодизацію становлення системи місцевого самоврядування Італії на підставі комплексного аналізу розвитку його нормативно-правового забезпечення;
удосконалити через узагальнення та систематизацію, дослідження етимології та уточнення лексичного значення термінів та понять, понятійно-категорійний апарат з означеної проблематики, запропонувати власні дефініції;
охарактеризувати сучасний стан системи місцевого самоврядування Республіки Італія та розкрити зміст статусу посадових осіб та органів місцевого самоврядування в Республіці Італія шляхом їх співставлення з Україною;
виявити взаємозв’язки між суб’єктами місцевого самоврядування різних адміністративно-територіальних рівнів Італії та державою, означити основні тенденції становлення сучасних інститутів служби в органах місцевого самоврядування в Республіці Італія та контролю у сфері місцевого самоврядування;
визначити в порядку адаптації досвіду Республіки Італія основні напрями розвитку системи місцевого самоврядування в Україні.
Об’єктом дослідження є досвід зарубіжних країн щодо становлення місцевого самоврядування та його використання в Україні.
Предметом дослідження є досвід становлення системи місцевого самоврядування в Республіці Італія та його адаптація в Україні.
Гіпотеза дослідження полягає у визнанні доцільності використання зарубіжного досвіду, зокрема Італії, щодо становлення та функціонування системи місцевого самоврядування в Україні.
Методи дослідження. Для реалізації визначеної мети та завдань використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів. За допомогою методу порівняльно-правового аналізу здійснено пошук нових ідей і механізмів розвитку систем місцевого самоврядування в державах континентальної моделі місцевого самоврядування. Метод системного аналізу використано для дослідження закономірностей розвитку місцевого самоврядування як цілісної системи через характеристику її елементів та взаємозв’язків між ними, що формують її структуру. Історичний метод застосовано для вивчення виникнення, формування та розвитку системи місцевого самоврядування у хронологічній послідовності. За допомогою синергетичного методу виявлено властивості нової системної цілісності під час самоорганізації, виникнення нових механізмів та форм в управлінні містами-метрополіями та метрополійними зонами. З метою визначення функцій місцевих спільнот, посадових осіб та органів місцевого самоврядування, розуміння ролі кожного з елементів системи місцевого самоврядування використано метод структурно-функціонального аналізу. Методи діалектики, які передбачають об’єктивне та всебічне вивчення явищ в їх єдності та взаємодії, зважаючи на логіку суспільного розвитку застосовано для обґрунтування на основі теорії та практики причинно-наслідкових зв’язків у процесі становлення місцевого самоврядування, виявлення суперечностей між змістом і формою. У роботі застосовано методи формальної логіки, аналізу нормативно-правових актів, синтезу для виявлення емерджентності як одної з ознак системи місцевого самоврядування, аналогії.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження. Запропоноване дослідження є першим науковим комплексним дослідженням, в якому вивчено досвід становлення системи місцевого самоврядування в Республіці Італія та розроблено рекомендації його адаптації в Україні
У дисертації вперше:
виявлено тенденції становлення місцевого самоврядування в Республіці Італія, що виявляються у розширенні повноважень органів місцевого самоврядування, посиленні ролі комун, автономізації адміністративно-територіальних одиниць, запровадженні механізмів збалансування влади на рівні місцевого самоврядування, посиленні горизонтальних зв’язків в управлінні, дебюрократизації служби в органах місцевого самоврядування, як складової інституту публічної служби, залученні інституцій громадянського суспільства до вирішення питань місцевого самоврядування;
з’ясовано, що місцеве самоврядування сучасної Італії та України відповідає громадівсько-державницькій концепції місцевого самоврядування, але законодавчі нововведення впродовж останнього десятиліття, спрямовані на посилення самостійності місцевого самоврядування в Італії, засвідчують про тяжіння до громадівської парадигми та триваючі процеси його становлення;
запропоновано періодизацію становлення системи місцевого самоврядування в Республіці Італія та охарактеризовано сутність нормативно-правової автономії через характеристику її складових: законодавча можливість створювати і здійснювати свою діяльність згідно з власними законами; статутна право адміністративно-територіальних одиниць створювати власні статути і функціонувати відповідно до них, регламентна право органів місцевого самоврядування впроваджувати власні регламенти діяльності;
узагальнено та систематизовано зміст правової, організаційної, соціальної складових статусу посадових осіб та органів місцевого самоврядування в Республіці Італія шляхом їх співставлення з Україною;
удосконалено понятійно-категорійний апарат:
через опрацювання сутності видів політико-конституційної та адміністративної децентралізації та змістового наповнення принципів її здійснення, а саме: субсидіарності, співпраці між державою, та адміністративно-територіальними утвореннями, єдності адміністрування та відповідальності, фінансового покриття повноважень;
шляхом дослідження етимології та уточнення лексичного значення термінів та понять: автономія, сіндако, джунта, комуна, регіон, провінція;
дістали подальший розвиток:
теоретико-методологічні засади становлення місцевого самоврядування через: виявлення механізмів гарантування організаційно-правової та фінансової самостійності у взаємовідносинах адміністративно-територіальних одиниць та держави; висвітлення регламентації форм безпосередньої демократії на прикладі референдуму та його видів; з’ясування механізму діяльності асоціацій з питань місцевого розвитку та їх взаємодії з владними інституціями; вивчення особливостей функціонування його системи та інституту служби; з’ясування процедури здійснення контролю в означеній сфері досліджень різними суб’єктами (державним представником, префектом, цивільним захисником та ін.);
обґрунтування процесу формування нових адміністративно-територіальних утворень, виходячи з визначення основних характеристик міських агломерацій, що уможливлюють надання їм статусу міст-метрополій та метрополійних зон, а саме: компактність розташування, кількість населення (понад мільйон), єдина потужна матеріально-економічна база, моноядерно радіально кільцевий та поліцентричний типи територіальної структури господарства.
Практичне значення отриманих результатів полягає в підготовці пропозицій науковцям, експертам, громадським та політичним діячам, які досліджують питання реформування місцевого самоврядування, вдосконалення функціонування цього інституту в Україні. Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором на основі проведеного аналізу, впроваджено в діяльність: Кам’янець-Подільської міської ради при розробці та впровадженні Регламенту роботи виконавчого комітету та інших виконавчих органів Кам’янець-Подільської міської ради” (Акт від 15.01.2009р.); підготовці проекту статуту територіальної громади м. Кам’янця-Подільського (Акт від 20.02.2009р.); Кам’янець-Подільського міського архіву при запровадженні проекту Створення інноваційної системи високоефективного управління та використання архівних кластерів підвищеної щільності в м.Кам’янці-Подільському” (Акт від 21.10.2008р.). Результати напрацювань дисертанта щодо розробки стандартів управлінської етики в органах місцевого самоврядування використано Центром досліджень питань регіонального і місцевого розвитку та сприяння адміністративній реформі у розробці модельного муніципального кодексу етики (Довідка №16 від 28.01.2008р.) та виконавчим комітетом Кам’янець-Подільської міської ради у підготовці авторського варіанту Кодексу етичної поведінки посадових осіб, уповноважених на виконання повноважень територіальної громади Кам’янця-Подільського (Довідка №115/02/13 від 06.11.2007р.). Результати напрацювань автора використано: щодо адаптації досвіду функціонування системи управління в комунах Італії в роботі Управління міжнародних зв’язків Кам’янець-Подільської міської ради (Акт від 16.12.2008р.); під час проведення міжнародних заходів за участі представників Італії, посадових осіб місцевого самоврядування, громадських організацій міста (Довідка №94/12/02 від 01.06.2008р., Акт від 17.10.2008р.). Теоретичні та практичні напрацювання автора щодо дослідження становлення місцевого самоврядування використовуються у навчальному процесі Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (Акт від 02.03.2009р.), Кам’янець-Подільської Муніципальної школи лідерів Місто сонця” (Довідка №88/12/02 від 05.05.2008р.).
Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні-методологічні положення, висновки та пропозиції автора в межах дисертаційного дослідження, зокрема ті, що становлять наукову новизну, отримані дисертантом особисто. Ідеї та напрацювання співавторів наукових публікацій в дисертації не використовувалися.
Апробація результатів. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на багатьох вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференціях: Україна та Європейський Союз: шляхи та напрями зближення і співпраці” (14 15 вересня 2006р., м.Львів), Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (22березня 2007р., м.Львів), Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації” (31жовтня 2007р., м.Одеса), Підтримка гарного управління” (22 23 січня 2008р., м.Київ), Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку” (18листопада 2008р., м.Київ); Демократичне врядування у контексті глобальних викликів та кризових ситуацій” (3квітня 2009р., м.Львів); міжнародному управлінському форумі Управління сьогодні та завтра” (15 16 травня 2008р., м.Хмельницький); VІІ міжнародному науковому конгресі Державне управління та місцеве самоврядування” (29 30 березня 2007р., м.Харків); на розширених засіданнях кафедри державного управління та місцевого самоврядування ЛРІДУ НАДУ (20.01.2009р., 18.02.2009р., 02.03.2009р., м.Львів), семінарах та круглих столах.
Публікації. Загальна кількість публікацій на основі матеріалів дисертації: 13, з них: 2 монографії, 7 статей, з яких 5 у наукових фахових виданнях з державного управління, 4 тези доповідей.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У сукупності результати проведеного дослідження дозволили вирішити конкретне наукове завдання щодо науково-теоретичного обґрунтування підходів та напрацювання пропозицій, спрямованих на забезпечення європейського шляху розвитку місцевого самоврядування в Україні на основі досвіду його становлення в Республіці Італія
1. Огляд наукових джерел дає підстави стверджувати, що теоретико-методологічна основа, нормативно-правове забезпечення та організаційно-правові аспекти становлення системи місцевого самоврядування в Республіці Італія вітчизняними фахівцями досліджено не достатньо.
З’ясовано, що основні положення Європейської Хартії місцевого самоврядування, Конституції Італії та Кодексу місцевого самоврядування є головним теоретико-методологічним підґрунтям становлення системи місцевого самоврядування Італії.
Виявлено, що місцеве самоврядування в Італії, як і в Україні за основними положеннями відповідає громадівсько-державницькій концепції, проте, встановлені тенденції його становлення в Італії, що розкриваються у розширенні повноважень органів місцевого самоврядування, посиленні ролі комун, автономізації адміністративно-територіальних одиниць, запровадженні механізмів збалансування влади на рівні місцевого самоврядування, посиленні горизонтальних зв’язків в управлінні, дебюрократизації служби в органах місцевого самоврядування, як складової інституту публічної служби, залученні інституцій громадянського суспільства до вирішення питань місцевого самоврядування свідчать про те, що воно більше тяжіє до громадівської концепції.
Встановлено, що трансформація парадигми місцевого самоврядування обумовила необхідність нового конституційного порядку адміністративно-територіальних одиниць: комуни, міста-метрополії, провінції, області та держава.
Ознаки демократизації властиві політико-територіальному устрою Італії проявляються у розширенні повноважень органів місцевого самоврядування, які користуються нормативно-правовою, організаційною та фінансовою автономією. Всі адміністративно-територіальні одиниці керуються власними статутами, де визначено внутрішню структуру та функції їх органів управління, забезпечено участь громадян в управлінському процесі та локальній нормотворчості.
2.Запропоновано періоди становлення сучасної системи місцевого самоврядування: стратегічний (19851989рр.: ратифіковано Європейську Хартію місцевого самоврядування, на основі якої розроблено національну стратегію); підготовчий (19901993рр.: оптимізовано розміри місцевих одиниць, засновано інститут Цивільного захисника; реформовано систему місцевих виборів, підготовлено адміністративну реформу); реформаторський (19941999рр.: впроваджено адміністративну реформу та політику адміністративного федералізму”); конституційний (20002003рр.: змінено Конституцію Італії щодо порядку адміністративно-територіальних одиниць з акцентуванням на комунах; уведено міста-метрополії; систематизовано законодавство, зокрема впроваджено Кодекс місцевого самоврядування; сформовано інститут Державного представника у відносинах із системою автономій); постреформаторський (2004р.дотепер: впроваджено нові форми співпраці між адміністративно-територіальними одиницями, розроблено нормативно-правове забезпечення реформи фіскального федералізму”), кожен з яких був важливим у процесі становлення місцевого самоврядування.
Аналіз становлення місцевого самоврядування в Республіці Італія свідчить, що становлення місцевого самоврядування в Італії, розпочате підписанням Європейської Хартії, триває й дотепер.
Охарактеризовано сутність нормативно-правової автономії через характеристику її складових: законодавчої можливість створювати і здійснювати свою діяльність згідно з власними законами, надана державі, областям та двом провінціям; статутної право всіх адміністративно-територіальних одиниць створювати власні статути і функціонувати відповідно до них; регламентної право органів місцевого самоврядування впроваджувати власні регламенти діяльності.
3. Дослідження сутності процесу італійської децентралізації дозволило розкрити зміст поняття децентралізація” та удосконалити понятійно-категорійний апарат через опрацювання її видів та змістового наповнення принципів її здійснення. Політична децентралізація процес надання повноважень, радам комун, провінцій та областей, з метою широкого залучення населення в управлінні місцевими справами. Адміністративна процес відокремлення від центральних органів центрів діяльності або владних апаратів, що виявляється у ієрархічній (бюрократичній), територіально-інституційній та функціональній моделях децентралізації.
Застосування в італійській практиці принципу субсидіарності розкрите двома протилежними процесами: перший на законодавчому рівні визначений комплекс завдань і функцій держави, який передається органам ближчим до громадян комунам, а другий місцеві органи комуни передають функції, що є надкомунальними” за змістом у випадках, коли надані компетенції не можуть бути застосовані та здійснені у повному обсязі. Принцип співпраці між державою, та адміністративно-територіальними утвореннями полягає у створенні державних механізмів взаємодії, задля врахування ініціатив областей, провінцій та комун Італії у розробленні загальнодержавної політики розвитку місцевого самоврядування. Чітке визначення державою відповідального органу за реалізацію наданого повноваження визначає сутність принципу єдності адміністрування та відповідальності. Принцип фінансового покриття вказує на те, що фінансове забезпечення виконання делегованих повноважень здійснюється органом, який їх делегує.
Шляхом дослідження етимології та уточнення лексичного значення термінів та понять розкрито значення понять та термінів автономія, сіндако, джунта, комуна, регіон, провінція. Запропоновано власні дефініції у вузькому та широкому розумінні щодо понять метрополійна зона” та місто-метрополія”.
4. Охарактеризовано сучасний стан системи місцевого самоврядування Італії, шляхом дослідження функціонування її структурних елементів і взаємозв’язків між ними в межах кожного з адміністративно-територіальних рівнів. Проаналізовано особливості системи місцевого самоврядування в Республіці Італія на рівнях: базовому (комуни), проміжному (міста-метрополії), регіональному (провінції та області). Комуна (сomune) базова та найменша адміністративно-територіальна одиниця. У сучасному розумінні комуна це: певна населена територія країни; місцеві органи управління певної населеної території; місце проживання людей. Провінція (prоvincia) автономна адміністративно-територіальна одиниця Італії, що репрезентує спільні інтереси населення комун території її юрисдикції. Область (regione) автономна адміністративно-територіальна одиниця, що представляє спільні інтереси населення комун території її юрисдикції, наділена законодавчими повноваженнями. Місто-метрополія нова адміністративно-територіальна одиниця, де місто центр метрополійної зони, визначене як специфічна територія в 1990р. та введене як елемент державного устрою лише в 2001р., характеризується диференційованим управлінням.
Виходячи з визначення основних характеристик міських агломерацій, що уможливлюють надання їм статусу міст-метрополій та метрополійних зон, а саме: компактність розташування, кількість населення (понад мільйон), єдина потужна матеріально-економічна база, моноядерно радіально кільцевий та поліцентричний типи територіальної структури господарства, обґрунтовано процес формування нових адміністративно-територіальних утворень.
5. Розкрито зміст правового статусу посадових осіб та органів місцевого самоврядування, шляхом узагальнення та систематизації змісту правової, організаційної, соціальної його складових в Республіці Італія шляхом співставлення з Україною. Виявлено, що сіндако монократичний орган, який виконує одночасно функції голови комунальної адміністрації та урядового чиновника; обирається населенням комуни (до 15тис. населення) за мажоритарною виборчою системою та в більших за пропорційною терміном на 5 років. У реформаторський період його функції розширено правом: призначати/звільняти асесорів (членів джунти), генерального директора (менеджера) комуни, інших управлінців; обирати секретаря комуни з Національного реєстру. Рада комуни представницький орган, обирається за пропорційною системою на 5років, створює виконавчий орган джунту, очолювану сіндако. Запроваджено механізм солідарної відповідальності (джунта рада сіндако). Структура органів місцевого самоврядування на рівні провінції/області є типовою. Населення за пропорційною системою обирає представницькі органи ради на 5років, які утворюють джунти, що з 1998р. визначені виконавчими органами загальної компетенції. Особливістю обласної ради з 1999р. є її законодавчі повноваження. Кількість радників у представницьких органах залежить від кількості населення, проте вона є значно нижчою ніж в Україні. Аналогічно населенням обираються голови джунт. Диференційованість управління в містах-метрополіях полягає у поєднанні рівнів управління комуни та провінції.
6. Виявлено взаємозв’язки між суб’єктами місцевого самоврядування Італії та державою, які є переважно посередницькими, координуючими, побудованими на співпраці. На область покладається функція налагодження на місцевому рівні якісної організації виконання адміністративних функцій на підставі критеріїв справедливості та послідовності. Для України вартими для запозичення є нові форми співпраці територіальних одиниць консорціуми.
Інституційне представлення інтересів місцевого самоврядування на державному рівні покладається на Міністерство внутрішньої політики та Міністерство у зв’язках з регіонами та місцевими автономіями. З’ясовано, що вдосконалення організаційно-правового механізму взаємодії між суб’єктами місцевого самоврядування та державою триває дотепер.
Виявлено, що Асоціації з питань місцевого розвитку є: основними рушійними силами та лобістами у просуванні реформ; експертами законопроектів; своєрідною ланкою між владними інституціями та органами місцевого самоврядування; важливими елементами громадянського суспільства та мають статус юридичної особи, тривалий досвід в питаннях захисту прав місцевого самоврядування; представляють інтереси органів місцевого самоврядування; користуються високим ступенем довіри в суспільстві; беруть участь у творенні державної політики щодо місцевого самоврядування через структури зі змішаним представництвом; здійснюють постійний моніторинг впливу законодавчих актів у сфері місцевого самоврядування; мобільно реагують на проблеми місцевого розвитку і своєю діяльністю посилюють рівень громадянського контролю.
Механізми консультацій між комунами та державою впроваджуються шляхом проведення референдумів (консультативний, пропозиційний, відмінювальний) та соціологічних опитувань. Безпосередні форми демократії: збори, консультації, дорадчі опитування, функціонування місцевих асоціацій, діяльність яких чітко регламентована, широко застосовуються в італійській практиці управління місцевими справами та підтверджують становлення розвиненого громадянського суспільства.
7. Охарактеризовано основні тенденції становлення сучасного інституту служби в органах місцевого самоврядування в Республіці Італія. На відміну від України, служба в органах місцевого самоврядування в Італії належить до інституту публічної служби, за результатами становлення якого, починаючи з 1992р., впроваджено концепцію служби нового покоління”, посилено процеси дебюрократизації, використано нові форми організації праці, утворено на національному рівні Агенцію представництва та юридичних угод з управлінцями (ARAN) у співпраці з профспілками, здійснено моніторингову діяльність, закладено морально-етичні стандарти службовців, створено національні реєстри на певні посади в органах місцевого самоврядування, передбачено нові форми діяльності з використанням новітніх інформаційних технологій.
8. Виявлено особливості інституту контролю у сфері місцевого самоврядування в Італії через розкриття змісту його різновидів: превентивного та репресивного, що дозволило класифікувати контрольно-наглядові органи за суб’єктами його здійснення: зовнішній (префектури та представництва національної Рахункової палати), внутрішній (колегія ревізорів, спеціальні комісії), громадський (обласні контрольні комітети, Служба Цивільного захисника). З’ясовано, що контроль за діяльністю органів місцевого самоврядування здійснюється з відстороненням та заміщенням за визначених умов: порушення норм міжнародного та національного законодавств; загрози публічній безпеці; порушення термінів затвердження річного бюджету; відсутності програмних документів розвитку території; криміналізації та корумпованості ради; бездіяльності, що призвела до соціально-економічної кризи.
9. В порядку адаптації досвіду Республіки Італія визначено основні напрями розвитку системи місцевого самоврядування в Україні та запропоновано:
алгоритм становлення національної системи місцевого самоврядування шляхом
вироблення концепції та стратегії становлення місцевого самоврядування; запровадження адміністративно-територіальної реформи та широкої децентралізації; удосконалення виборчого законодавства щодо місцевих виборів; проведення фінансово-економічної реформи; систематизації та експертизи діючих норм законодавства у сфері становлення місцевого самоврядування впродовж всього алгоритму, чому сприятиме розробка Кодексу місцевого самоврядування;
ліквідація обласних та районних державних адміністрацій і створення виконавчих органів рад;
створення на рівнях області та району органів (префектур), що здійснюватимуть превентивну контрольно-наглядову діяльність на предмет дотримання органами та посадовими особами місцевого самоврядування норм законодавства;
запровадження механізму солідарної відповідальності у відносинах між головною посадовою особою громади, представницькими та виконавчими органами, сутність якого полягає у збалансуванні влади;
створення незалежних громадських інституцій контролю, запровадженні служб Цивільного захисника, на всіх адміністративно-територіальних рівнях;
запровадження і постійне ведення національних реєстрів для певних адміністративних посад в органах місцевого самоврядування;
розроблення та дотримання Кодексу етики службовців органів місцевого самоврядування з застосуванням відповідних важелів впливу у разі його порушення;
розвиток локальної нормотворчості через: обов’язкове ухвалення статуту для всіх адміністративно-територіальних утворень; розробку типових регламентів (надання послуг, діяльності), впровадження референдумів (консультативного, пропозиційного, відмінювального).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Авилова А. Социально-экономические модели в современном мире и путь России [Текст] : у кн. Кн. 2. Социально-экономические модели (из мирового опыта) / А. Авилова / Италия: вариант южноевропейской модели развития М. : Экономика, 2005. — 524 с.
2. Артеменко В. Куди йдемо? Аналіз необхідних і достатніх умов успішності українських реформ / В. Артеменко // Аспекти самоврядування [Текст]. — 2006. — №5 (37). — С. 43—56.
3. Баймуратов М. О. Територіальна громада в політичній системі і системі місцевого самоврядування України / М. О. Баймуратов // Конституційне право України [Текст] / за ред. проф. В. Ф. Погорілка. — К. : [б.в.], 2001. — С. 115—124.
4. Батанов О. В. Територіальна громада основа місцевого самоврядування в Україні [Текст] / О. В. Батанов. — К. : [б.в.], 2001. — С.48—86.
5. Біленчук П. Д. Місцеве самоврядування в Україні. Муніципальне право / Біленчук П.Д., Кравченко В.В., Підмогильний М.В. — К. : Атіка, 2000. — 304 с.
6. Бодрова І.І. Взаємодія органів державної влади та місцевого самоврядування:конституційно-правовийаспект [Eлектронний ресурс]/І.І.Бодрова:http://fmd.org.ua/Programs/samovraduvannia/samovradpublications/128.
7. Борденюк В. Місцеве самоврядування в механізмі держави: конституційно-правовий аспект / В. Борденюк // Право України [Текст]. — 2003. — № 4. — С. 128.
8. Бичихін В. М. Самоврядування у великих містах:тенденції та перспективи трансформації [Eлектронний ресурс] / В. М. Бичихін: http://www.academy.gov.ua/ej5/txts/07bvmmtt.htm.
9. Впровадження стандартів публічної етики на місцевому і регіональному рівнях: українська практика та європейський досвід / [В.В.Толкованов, Н.В.Щербак, Т.Є.Василевська, В.П.Удовиченко, І.П.Шелепницька та ін.] ; за ред. В.В.Толкованова, Н.В.Щербак. — К. : Центр досліджень питань місцевого і регіонального розвитку та сприяння адміністративній реформі, 2008. — 212с.
10. Всесвітня Декларація місцевого самоврядування // Місцеве та реґіональне самоврядування в Україні [Текст]. — К. : [б. в.], 1994. — Вип.1/2; 6/7. —С. 95 97.
11. Дробот І. О. Концептуальні засади гарантування місцевого самоврядування / І. О. Дробот // Актуальні проблеми реформування державного управління в Україні [Текст] : матер. щоріч. наук.-практ. конференції (20 січня 2006 р.), м. Львів : у 2 ч. Ч. 1. / за наук. ред. проф. Я. Й. Малика. — Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2006. — С. 109—113.
12. Дробот І. О. Стан конституційно-правового регулювання місцевого самоврядування: зарубіжний досвід [Eлектроннийресурс] /І.О.Дробот : www.lvivacademy.com/visnik/fail/I.%20Drobot.pdf.
13. Європейська хартія місцевого самоврядування Ради Європи та її моніторингова система // Управління сучасним містом [Текст]. — Вип. 5. — Дніпропетровськ : УАДУ, 2000. — С. 5—10.
14. Закон України Про місцеве самоврядування в Україні” [Текст] : наук.-практ. коментар. — К. : Інститут законодавства ВР України, 1999. — 397с.
15. Италия. Конституция и законодательные акты [Текст] / под ред. В.А.Туманова. — М. : Прогресс, 1988. — 432 с.
16. Кернз В. Вступ до права Європейського Союзу [Текст] : навч. посіб. / В. Кернз; пер. з англ. — К. : Т-во Знання”; КОО, 2002. — 381 с. — (Серія Європейське право”).
17. Керецман В., Лендьєл М. Інституціональний механізм реґіонального розвитку в країнах Європи / В. Керецман, М. Лендьєл // Вісник НАДУ [Текст]. — 2005 — № 1. — С. 278— 282.
18. Кириченко Ю. Пропозиції щодо вдосконалення правового статусу міського голови / Ю. Кириченко // Аспекти самоврядування [Текст]. — 2006.—№ 5 (37). — С. 23—27.
19. Козюра І. В. Місцеве самоврядування в Україні (становлення та еволюція) [Текст] : навч. посіб. / І. В. Козюра. Ужгород : Патент, 2003. 222 с.
20. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1996. — № 30. — С. 141
21. Конституційні акти Європейського Союзу [Текст] Ч. 1. / упор. Г.Друзенко; за заг. ред. Т. Качки. — К. : Юстиніан, 2005. — 512с.
22. Кравченко В. В. Конституційне право України [Текст]: навч. посіб./ В. В. Кравченко. — вид. 3-тє, виправл. та доповн. — К. : Атіка, 2004.— 512 с.
23. Кравченко В. В. Становлення та розвиток законодавства України про місцеве самоврядування / В. В. Кравченко // Актуальні проблеми виконання законів України Про місцеве самоврядування в Україні” та Про місцеві державні адміністрації” [Текст]. — К. : Атіка, 2003. — 288 с.
24. Краснопьорова С. В. Транзиція професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування [Eлектронний ресурс] / С.В.Краснопьорова:http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/tppd/2007-1/07ksvoms.htm/07ksvoms.htm.
25. Кузнецов А.В. Межрегиональные контрасты в Европейском Союзе[Eлектроннийресурс]/А.В.Кузнецов:www.prometeus.nsc.ru/biblio / newrus / regecon.ssi.
26. Куйбіда В.С. Організаційно-функціональні принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування [Текст] / В.С.Куйбіда. К. : МАУП, 2003. 571с.
27. Лазор О. Д. Основи місцевого самоврядування [Текст] : навч. посіб./ О. Д. Лазор. — Львів : ЛРІДУ УАДУ, 2003. — 164 с.
28. Лазор О. Д. Місцеве управління: поняття, терміни, визначення [Текст] / О. Д. Лазор , О. Я. Лазор. — К. : Дакор, 2006. — 352 с.
29. Лазор О. Д., Лазор О. Я., Чемерис А. О. Територіальна організація влади в Україні [Текст] : навч. посіб. / О. Д. Лазор, О. Я. Лазор, АО.Чемерис. — К. : Дакор, 2007. — 576 с.
30. Лендьєл Мирослава. Передумови та особливості децентралізації влади у Центральній та Східній Європі [Eлектроннийресурс]/МирославаЛендьєл:http://www.dt.ua/1000/1550/61107.
31. Лісничий В. В. Політичні та адміністративні системи зарубіжних країн [Текст] / В. В. Лісничий. — Х. : Торнадо, 2001. — 352 с.
32. Местное самоуправление в зарубежных странах [Текст] :учеб.пособ. для студ. вузов, обучающихся по специальности Юриспруденция” / А. С. Прудников, Л. А. Ларина, М. В. Максютин, и др.; под. ред. А. С. Прудникова. — М. : ЮНИТИ-ДИАНА; Закон и право, 2007.— 271 с.
33. Михайлишин Л. Р. Удосконалення системи місцевого управління в Україні з використанням зарубіжного досвіду [Текст] автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. держ. упр. : спец. 25.00.01 Теорія та історія державного управління” / Л. Р. Михайлишин. Л. : [б. в.], 2008.— 20, [1] с.
34. Муніципальне право України [Текст] : підручник / за ред. В.Ф.Погорілка, О. Ф. Фрицького. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 590 с.
35. Наврузов Ю. В. Концептуальні засади розробки статуту територіальної громади міста Дніпропетровська / Наврузов Ю. В., Куліченко І. І., Сурмін Ю. П. // Управління сучасним містом [Текст]. — Вип. 5. — Дніпропетровськ : УАДУ, 2000. — С. 42—53.
36. Нагребецька І. Інтерв’ю з доктором права В’ячеславом Толковановим: Інституційний діалог: допоки не на користь змін / І.Нагребецька // Урядовий кур’єр [Текст]. — 2006. — № 177. — 22 верес.
37. Наскрізне управління [Текст]. — Львів : ЛФ УАДУ, 2000. — 423 с.
38. Некряч А.І. Місцеве самоврядування сучасної України як предмет політологічного аналізу [Текст] автореф. дис. на здобуття наук ступеня д-ра.політ. наук: спец. 23.00.02 Політичні інститути і процеси” / А.І. Некряч. К. : [б. в.], 2003.— 32, [1] с.
39. Новий етап місцевого та реґіонального розвитку: проблеми законодавчого забезпечення // Місцеве самоврядування: 10 років здобутків [Текст] / за ред. М.Пухтинського. — К. : Атіка; Фонд сприяння місцевому самоврядуванню України, 2002. — 368 с.
40. Ольшанський О. В. Механізм вдосконалення управління місцевим господарством [Текст] автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. держ. упр. : спец. 25.00.04 Місцеве самоврядування” / О. В. Ольшанський. Харків. : [б. в.], 2007.— 20, [1] с.
41. Основи місцевого самворядування: науково-практичний посібник [Текст] / авт. кол. за заг. ред. В.М. Олуйка. Хмельницький : ЦППК, 2008. 730 с.
42. Патнам Р. Творення демократії: громадські традиції в сучасній Італії [Текст] / Р. Патнам. — К. : Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2001.— 301 с.
43. Політична наука: категорії, поняття і терміни [Текст] : словник / Кухта Б., Романюк А., Старецька Л., Угрин Л., Красівський О., ТкаченкоГ.— Львів : Кальварія, 2003. — 500 с.
44. Положення про міністерство з питань житлово комунального господарства України [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/.
45. Положення про міністерство з питань регіонального розвитку та будівництва [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/.
46. Полтавець В. Д. Діяльність органів місцевого самоврядування щодо забезпечення якості надання громадських послуг [Текст] автореф. дис. на здобуття наук ступеня канд. держ. упр. : спец. 25.00.04 Місцеве самоврядування ” / В. Д. Полтавець. К. : [б. в.], 2008.— 20, [1] с.
47. Правові інструменти Ради Європи з питань місцевого і регіонального розвитку та проблеми їх імплементації в Україні [Текст] / під ред. Толкованова В. В. — К. : Центр досліджень питань місцевого і регіонального розвитку та сприяння адміністративній реформі, 2007. — 349 с.
48. Принципи Європейської хартії місцевого самоврядування [Текст] : навч. посіб. / кол. авт. : М. Пітцик, В. Кравченко, Б. Фонтек, В. Черніков. — К. : [б. в.], 2000. — 136с.
49. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських селищних, міських голів: Закон України №1667 — IV від 06 квітня 2004 року // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 2004. — №30/31. — Ст.382.
50. Про внесення змін до Конституції України: Закон України N 1667—IV від 6 квітня 2004 року // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 2005. — № 2. — Ст. 44.
51. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України № 280/97 — ВР від // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 1997. —
№ 24. — Ст. 170.
52. Про органи самоорганізації України [Електронний ресурс] : Закон України № 2625-ІІІ від 11.07.2001 р. // Режим доступу : http/www.kmu.gov.ua/control/uk/.
53. Про реорганізацію Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України [Електронний ресурс] : Постанова Кабінету Міністрів України № 323 від 01. 03. 2007 р. // Режим доступу : http /www.kmu.gov.ua/control/uk/.
54. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України № 2493-ІІІ від 07.06.2001 р. [Електронний ресурс] // Режим доступу : http/www.kmu.gov.ua/control/uk/.
55. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України № 93 — IV від 11.07.2002 р. // Режим доступу : http/www.kmu.gov.ua/control/uk/.
56. Про Національний архівний фонд України та архівні установи: Закон України № від 13. 12. 2001 р.(зі змінами) // Відомості Верховної Ради України [Текст]. — 2002. — № 11. — С. 81.
57. Проміжний рівень управління в європейських державах: складність проти демократії? [Текст] / за ред. Т. Ларссона, К. Номдена, Ф. Петтівілля — К. : К.І.С., 2003. — 346 с.
58. Пронкин С. В. Государственное управление зарубежных стран [Текст] : учеб. пособ. / Пронкин С. В., Петрунина О. Е. — М. : Аспект Пресс, 2001. — С. 337—356.
59. Ребкало В. А. Політичні інститути в процесі реформування системи влади [Текст] / Ребкало В. А., Шкляр Л. Є. — К. : Вид-во НАДУ, 2003. — 172с.
60.&nbs