ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ : ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ОРГАНОВ самоорганизации НАСЕЛЕНИЯ В УКРАИНЕ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

БОНДАРЕНКО Володимир Дмитрович
УДК 352.075.1 (477)

ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ
НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.04 місцеве самоврядування

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
Ткаченко Анатолій Миколайович,
доктор наук з державного управління, доцент

Київ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ .................................................................. 4
ВСТУП .................................................................................................................... 5
РОЗДІЛ 1
ІСТОРІОГРАФІЯ Й НАУКОВИЙ АНАЛІЗ СТАНОВЛЕННЯ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ЯК ЕЛЕМЕНТА МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ........................................................................................ 11
1.1. Історичні форми розвитку місцевого самоврядування і органів самоорганізації населення в Україні ................................................................. 11
1.2. Зарубіжний досвід становлення й розвитку органів самоорганізації населення та його роль в місцевому самоврядуванні ...................................... 33
1.3. Стан розвитку сучасної державно-управлінської наукової думки щодо діяльності органів самоорганізації населення ........................................ 45
Висновки до розділу 1 ......................................................................................... 66
РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ ................................................................. 70
2.1. Зміна моделі місцевого розвитку як вихідна позиція дослідження розвитку органів самоорганізації населення .................................................... 70
2.1.1. Виділення та аналіз базової моделі місцевого розвитку ....... 73
2.1.2. Напрями та завдання розвитку системи ОСН в контексті розбудови очікуваної моделі сталого місцевого розвитку ............................. 88
2.2. Особливості та чинники створення і діяльності ОСН ................... 97
2.3.Виділення сучасного проблемного поля правового регулювання ОСН ............................................................................................. 108
Висновки до розділу 2 ...................................................................................... 121
РОЗДІЛ 3
ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОРГАНІВ САМООРГАНІЗАЦІЇ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ ................................................................................ 126
3.1. Виділення тенденцій становлення та розвитку органів самоорганізації населення в Україні ............................................................... 126
3.2. Концептуальна база розвитку органів самоорганізації населення в Україні (на матеріалах експертного опитування) .......................................... 148
3.2.1. Концептуальні засади функціонування ОСН в Україні ....... 152
3.2.2. Проблеми й тенденції розвитку ОСН в Україні ................... 163
3.3. Формування та впровадження місцевих ініціатив як перспективний напрям діяльності ОСН .................................................................................... 169
Висновки до розділу 3 ....................................................................................... 175
ВИСНОВКИ ....................................................................................................... 180
ДОДАТОК .......................................................................................................... 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................ 191

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасну цивілізовану демократичну державу неможливо уявити без повноцінної та дієвої системи місцевого самоврядування. Важливим елементом системи місцевого самоврядування виступають органи самоорганізації населення (ОСН), які мають досить складну громадсько-публічну природу.
Досвід європейських країн свідчить, що ОСН відіграють важливу роль у реалізації суспільних ініціатив. Зокрема, місцеві проблеми скоріше вирішуються на тих територіях, де вони існують. ОСН характеризуються окремими ознаками як органу публічної влади, так і громадської організації, а доцільність їх існування зумовлена двома основними чинниками: по-перше, прагненням забезпечити реальні можливості для розгортання місцевої демократії, залучення членів територіальної громади до безпосередньої участі у вирішенні окремих питань місцевого значення, по-друге, намаганнями вивільнити органи місцевого самоврядування від розгляду питань місцевого значення, що можуть бути успішно вирішені самим населенням шляхом передачі відповідних повноважень, фінансових і матеріальних ресурсів органам самоорганізації населення.
Проблемам розвитку та вдосконалення системи місцевого самоврядування, зокрема в контексті розвитку органів самоорганізації населення, присвячено чимало праць вітчизняних та зарубіжних науковців, серед яких: В.Бабич [8], Л.Беззубко [12], П.Біленчук [15], Л.Бойко-Бойчук [17], А.Брук [27], І.Дробуш [56], П.Газукіна [37], В.Кирпичов [67], В.Куйбіда [88], О.Лазор [91], Б.Майгер [100], Н.Мішина [112], О.Молодцов [115], М.Мягченко [121], В.Олуйко [127], В.Пархоменко [140], П.Петухов [142], В.Рубцов [169], О.Сушинський [183], Р.Хоменець [194], С.Чугунов [198], Ю.Чудновський [199] та ін. Окремі напрями теми дослідження розглядалися в дисертаційних роботах Д.Кольцової [74], О.Мельни­чука [103], О.Орловського [130], О.Остапенка [139], С.Саханенка [176]. В контексті порівняння міжнародного та вітчизняного досвіду функціонування ОСН становлять інтерес праці Ю.Дмитрієва [118], О.Коваленка [117], Б.Майгера [100], Полтавець [146], В.Чіркіна [196].
Дуалізм органів самоорганізації населення зумовлює необхідність детальної правової регламентації їх організації і діяльності, яка, у свою чергу, неможлива без ретельного вивчення сучасних тенденцій розвитку ОСН та механізмів їх взаємодії в системах місцевого самоврядування, державного управління та громадянського суспільства. Поряд з цим ці питання залишаються недостатньо висвітленими у вітчизняній державно-управлінській науці. Зокрема, формування наукового знання про самоорганізацію населення як частину системи публічного управління є уповільненим, не відповідає процесам, що стрімко розгортаються на практиці.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Національної академії державного управління при Президентові України в рамках Комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” за темою Механізми реалізації державної регіональної політики в контексті проведення адміністративної та політичної реформ” (ДР № 0105U001412) та тематики науково-дослідної роботи Дослідження концептуальних основ запровадження спеціальності 8.150108 Місцеве самоврядування” (ДР № 0109U003015). Автором як науковим співробітником виявлено сучасні тенденції розвитку органів самоорганізації населення в Україні, проаналізовано зміни моделі місцевого розвитку як вихідної позиції дослідження розвитку органів самоорганізації населення, виділено особливості та чинники створення і функціонування ОСН в Україні.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення та наукове обгрунтування тенденцій, пріоритетних напрямів і перспектив розвитку органів самоорганізації населення в Україні.
Виходячи з мети у дисертаційній роботі поставлені такі завдання:
- проаналізувати науковий доробок українських учених за темою дослідження, а також зарубіжний досвід становлення й розвитку ОСН та їх роль у місцевому самоврядуванні; виділити історичні форми розвитку місцевого самоврядування і органів самоорганізації населення в Україні;
- сформулювати та обґрунтувати методологічний підхід до дослідження системи ОСН;
- виділити базову модель місцевого розвитку, яка містить необхідні елементи, що дають змогу оцінювати діючі та формувати нові моделі місцевого розвитку;
- визначити перспективні напрями, завдання та проблемне поле розвитку системи ОСН у контексті розбудови очікуваної моделі сталого місцевого розвитку в Україні;
- виявити суттєві особливості та чинники становлення і діяльності ОСН у сучасній Україні й тенденції їх подальшого розвитку;
- визначити перспективні напрями вдосконалення системи ОСН та розробити відповідні пропозиції.
Об’єкт дослідження органи самоорганізації населення.
Предмет дослідження сучасні тенденції та моделі розвитку органів самоорганізації населення в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що визначення сучасних тенденцій, пріоритетних напрямів та перспектив розвитку органів самоорга­нізації населення в Україні, а також механізмів взаємодії органів само­організації населення з органами державної влади й місцевого самоврядування підвищить ефективність державної політики на місцевому рівні і сприятиме закріпленню сучасних стандартів демократичного публічного врядування.
Методи дослідження. Методологічної базою дослідження виступають загальнонаукові і спеціальні методи дослідження, зокрема:
- предметний, історичний, діяльнісний, системний та ситуаційний підходи для формування науково-методологічних засад розвитку ОСН;
- методи системного, порівняльного аналізу й моделювання для виділення та аналізу базової моделі місцевого розвитку, визначення проблемного поля створення і функціонування ОСН;
- методи експертного опитування та верифікації для перевірки достовірності й обґрунтованості запропонованих наукових положень і моделей, виділення тенденцій становлення, а також концептуальної бази подальшого розвитку ОСН.
Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, у тому, що дисертаційна робота є першим комплексним дослідженням, у якому розроблено науково обґрунтовану цілісну методологічну концепцію з виявлення сучасних тенденцій розвитку органів самоорганізації населення в Україні.
У дисертаційній роботі:
уперше сформульовано, обґрунтовано та застосовано методологічний під­хід до дослідження системи ОСН виходячи з очікуваної зміни моделі місцевого розвитку в Україні шляхом переходу до моделі сталого місцевого розвитку, доповненої суттєвими ознаками моделі громадянського суспільства;
удосконалено методологічні засади аналізу місцевого розвитку шляхом виділення та застосування його базової моделі, що системно поєднує політичний, економічний, соціальний та екологічний блоки й механізми (інституційний, правовий, організаційний, ресурсний) їх реалізації, а також можливих напрямів і механізмів зміни цієї моделі;
дістали подальшого розвитку:
- визначення сучасних тенденцій, перспективних напрямів та завдань розвитку системи ОСН у контексті розбудови очікуваної моделі сталого місцевого розвитку України. При цьому виділено та проаналізовано групи перспективних та ефективних механізмів, спроможних привести до передбачуваних змін, серед яких: механізми впливу на прийняття владних рішень; механізми вирішення власних проблем громади, а також механізми розвитку громади;
- виділення чинників, що гальмують подальший розвиток ОСН в Україні, їх групування за ціннісними (свідомісними, ідеологічними), політичними, інституційними та функціональними ознаками і системно-комплексний розгляд з урахуванням походження, рівня та глибини впливу;
- змістові пропозиції для подальшого нормативно-правового (щодо строків дії ОСН, порядку припинення їх діяльності, строку обрання членів ОСН, порядку їх переобрання, зміни кількісного та персонального складу, строку наділення ОСН делегованими повноваженнями та порядку припинення таких повноважень, а також наслідків відмови від цих повноважень) та організаційного вдосконалення роботи з ОСН в Україні, зокрема: запровадження спеціальної державної освітньої програми цільового професійного навчання керівного складу та активістів ОСН; започаткування загальноукраїнського інформаційно-роз'яснювального проекту з метою підвищення активності громадян у сфері власної самоорганізації та суспільної консолідації навколо вирішення питань місцевого значення шляхом участі у створенні та діяльності ОСН.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що опрацьований фактологічний матеріал, основні теоретичні положення і висновки можуть бути використані для підготовки нормативних та інструктивних документів у сфері самоорганізації населення в діяльності органів місцевого самоврядування та ОСН, удосконалення відповідних навчальних програм у вищих навчальних закладах з підготовки та підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, розширення тематики наукових досліджень з державного управління, політології, правознавства, соціології, безпосередньої реалізації на прикладних рівнях, а саме: при підготовці цільових програм розвитку місцевих громад; у процесі формування місцевих бюджетів, у практичній діяльності щодо створення органів самоорганізації населення тощо.
Результати дисертаційної роботи у формі теоретико-методичних розробок та рекомендацій використані в діяльності Чернівецької обласної ради (довідка № 08.15/40-315 від 30.03.2009 р.), Святошинської районної у місті Києві ради (довідка № 13/148 від 26.03.2009 р.), у практичній діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України (довідка № 22/132-1-4 від 27.03.2009 р.) та Академії муніципального управління (довідка № 01-170 від 27.03.2009 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження апробовані на науково-практичних конференціях Національної академії державного управління при Президентові України: Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008) та Академії муніципального управління: Європейські орієнтири муніципального управління” (Київ, 2008), Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (Київ, 2009).
Результати дисертаційної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри регіонального управління, місцевого самоврядування та управління містом Національної академії державного управління при Президентові України за участю провідних учених інших кафедр закладу.
Публікації. Основні положення дисертації викладено автором у восьми публікаціях загальним обсягом 3,6 друк. арк., у тому числі в п’яти наукових статтях, надрукованих у фахових виданнях з державного управління, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку. Повний обсяг роботи становить 213 сторінок, у тому числі 186 сторінок основного тексту, вона включає 7 рисунків, 14 таблиць, додаток. Список використаних джерел містить 210 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання щодо визначення та обгрунтування сучасних тенденцій, пріоритетних напрямів та перспектив розвитку органів самоорганізації населення в Україні. На основі отриманих результатів дослідження сформульовані такі висновки.
1. Проаналізовано науковий доробок українських і зарубіжних учених, інші джерела інформації, виділено історичні форми та етапи розвитку місцевого самоврядування і органів самоорганізації населення в Україні (від Київської Русі до нашого часу). Показано, що розвиток історичних форм самоорганізації населення визначався передусім активністю населення, усвідомленням ним своєї самоврядної ролі та відповідальності за управління місцевими справами. Систематизовано проблеми розвитку місцевого самоврядування, які пов’язані з недосконалістю, з одного боку, нормативно-правового, а з другого організаційного механізму функціонування місцевого самоврядування.
Як показав аналіз зарубіжного досвіду становлення й розвитку ОСН та їх ролі в місцевому самоврядуванні, активізація розвитку органів місцевого самоврядування і органів самоорганізації населення спостерігається в демократичних країнах, як правило, під час проведення адміністративних реформ. Визначено відмінності між органами самоорганізації населення в Білорусії, Росії, Польщі від України, які полягають у тому, що в зазначених країнах ці структури не стали одним із конституційних інститутів.
Установлено, що питання виявлення та врахування сучасних тенденцій розвитку органів самоорганізації населення та механізмів їх взаємодії в системах місцевого самоврядування, державного управління та громадянського суспільства залишаються недостатньо висвітленими в галузі науки державного управління. Це й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.
2. Сформульовано та обґрунтовано методологічний підхід до дослідження системи ОСН виходячи з очікуваної зміни моделі місцевого розвитку в Україні шляхом переходу до моделі сталого місцевого розвитку, доповненої суттєвими ознаками моделі громадянського суспільства. Вибір такого підходу ґрунтується на дуальному характері створення та функціо­нування ОСН, який перетворює їх на позитивний повноцінний елемент як місцевого розвитку, так і розвитку громадянського суспільства в Україні.
3. Виділено базову модель місцевого розвитку, яка містить необхідні елементи, що дають змогу оцінювати діючі та формувати нові моделі місцевого розвитку. Серед цих елементів джерела місцевого розвитку (політичне та державне управління, місцеве самоврядування, організації громадянського суспільства), ідеологія місцевого розвитку (базові цінності, ключові та часові орієнтири, стратегія, пріоритети, принципи), напрями та завдання місцевого розвитку, диференційовані по блоках: політичному, економічному, соціальному, екологічному, механізми місцевого розвитку (інституційний, правовий, організаційний, ресурсний), стан та очікувані перспективи місцевого розвитку (територій та територіальних громад), моніторинг місцевого розвитку.
Сутність місцевого розвитку передбачає зміну на краще політичних, економічних, соціальних (культурних і гуманітарних) та екологічних показників відповідних територій і територіальних громад. Така зміна відбувається на фоні діючої моделі місцевого розвитку шляхом переходу до її нового стану (сукупності ознак, типу). Найкраще ця зміна реалізується шляхом прогнозування та формування моделі місцевого розвитку, очікуваної через певний період. У такому разі чітко простежується підхід до місцевого розвитку через визначення його діючої та очікуваної моделей, а також напрямів і механізмів, що забезпечують перехід від першої з них до другої. Ознаки моделей, що не зазнають істотних змін і несуттєво впливають або й зовсім не впливають на такий перехід, доцільно не враховувати в процесі розробки стратегії зміни моделі місцевого розвитку.
4. З використанням запропонованого підходу визначено перспективні напрями та завдання розвитку системи ОСН у контексті розбудови очікуваної моделі сталого місцевого розвитку. При цьому виділено та проаналізовано три групи перспективних та ефективних механізмів, які мають привести до передбачуваних змін, серед яких механізми впливу на прийняття владних рішень, механізми вирішення власних проб­лем громади, а також механізми розвитку громади.
На сьогодні, як свідчить практика, у правовому полі держави ще залишається неврегульованою низка питань щодо порядку організації, діяльності та подальшого розвитку ОСН. У зв’язку з цим на підставі аналізу сучасних наукових праць і практичного досвіду українських фахівців та досліджень дисертанта у цій сфері виділено проблемні питання, що або недостатньо врегульовані, або дискусійні, а також розроблені різні пропозиції щодо їх можливого вирішення.
Такі питання розглянуто відповідно до структури проблемного поля правового регулювання ОСН, виділеного автором, та з урахуванням типової схеми, покладеної в його основу. Це передбачає певну послідовність дій, а саме: виділення проблеми правового регулювання ® застосування механізмів її правового регулювання ® розроблення пропозицій з можливого вирішення (повного або часткового, остаточного чи повного) цієї проблеми методами правового регулювання. Основними елементами зазначеної структури проблемного поля правового регулювання ОСН є проблемні питання щодо їх створення, функціонування, припинення діяльності, розвитку, а також механізми правового регулювання цих питань.
Розглянуто низку проблемних питань, пов’язаних із застосуванням механізмів правового регулювання та аналізом пропозицій щодо можливого їх вирішення: при створенні ОСН, а саме: ініціювання громадянами створення ОСН, надання місцевою радою дозволу на створення ОСН, реєстрація ОСН; у процесі функціонування ОСН, а саме: визначення типового переліку повноважень, що можуть делегуватися ОСН, оплата праці працівників, удосконалення системи управління, питання фінансової самостійності; при припиненні діяльності ОСН, а саме: прив’язка діяльності ОСН до терміну перебування конкретної місцевої ради при владі, строк дії ОСН; щодо розвитку ОСН, а саме: визначення правового статусу ОСН та їх рішень, повнота правового врегулювання ОСН, підзаконне правове регулювання ОСН, зміна парадигми ОСН, взаємовідносини різних видів ОСН, співіснування ОСН та об’єднань співвласників багато­квартирних будинків.
5. Виявлено низку суттєвих особливостей становлення та діяльності ОСН. Особливістю ОСН у системі державних і недержавних організацій є його статус, за яким ОСН не є органом влади, хоча й може отримувати від місцевої ради на певний період деякі з її повноважень (делеговані), його важко віднести до громадських організацій, хоча він безпосередньо обирається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання. За такого статусу потенційно можливим є досить широкий спектр докладання зусиль ОСН, а отже й створення та функціонування таких органів. Разом з тим розвиток ОСН, хоча й має сформовану законодавчу базу, відбувається сьогодні досить повільно, територіально нерівномірно. Особливістю ставлення громадян до ОСН є його неоднозначність. Для успішного розвитку системи ОСН необхідно забезпечити значно більш високий рівень їх підтримки населенням, що безпосередньо пов’язано з більшою зацікавленістю останнього в таких органах. Особливістю діяльності сучасної ОСН, спрямованої на місцевий розвиток, є те, що вона приносить все більше реальної користі населенню.
Виділено чинники, що гальмують розвиток ОСН. Запропоновано розглядати їх системно, враховуючи походження, рівень та глибину впливу. Зазначені чинники згруповано таким чином: ціннісні (свідомісні, ідеологічні), політичні, інституційні, функціональні. До чинників ціннісного рівня, що гальмують розвиток ОСН у країні, віднесено: діючу пострадянську парадигму розвитку ОСН як допоміжних структур влади; низький рівень їх правової та управлінської (менеджерської) культури; недостатню поінформованість населення про місце і роль ОСН у місцевому розвитку та ін. До чинників політичного рівня, що уповільнюють розвиток ОСН, віднесено: несформованість стабільної системи державної влади; правову та інституційну незавершеність розбудови системи місцевого самоврядування; розбіжність у поглядах політичних сил на необхідність децентралізації та деконцентрації державної влади, підвищення ролі та матеріальних можливостей органів місцевого самоврядування щодо вирішення питань місцевого значення; відсутність за сучасної пропорційної виборчої системи безпосередньої зацікавленості кандидатів у депутати, а отже й політичних партій, представниками яких вони є, у розвитку ОСН тощо. До чинників інституційного рівня, що стримують розвиток ОСН у країні, віднесено, насамперед, дуалізм місця ОСН у системі місцевого самоврядування як представницького органу місцевого самовряду­вання на своїй території та форми громадської участі населення у вирішенні питань місцевого значення; законодавчу невизначеність делегованих ним повноважень, що фактично приводить до визначення меж їх дій за домовленістю з місцевими радами; безпосередню залежність розвитку сфери діяльності ОСН від зацікавленості в цьому, ініціативності та активності місцевої влади, тобто суттєвий, якщо не визначальний, вплив суб’єктивного чинника. До чинників функціонального рівня, що перешкоджають розвитку ОСН, віднесено: низький рівень фінансування діяльності ОСН; незадовільні кадрове забезпечення та стан управління персоналом; неефективну реалізацію підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів для такої роботи. Розвиток ОСН гальмується фактично через наявність аналогічних проблем, що властиві й розвитку громадських організацій.
Доведено, що подальше поширення ОСН в країні потребує проведення ціле­спрямованої, стратегічно виваженої державної політики, постійної масштаб­ної інформаційної роботи, спрямованої на підвищення рівня обізна­ності населення про характер, проблеми та досягнення, пов’язані з їх реаліза­цією як в Україні, так і за її межами.
6. У процесі експертного опитування посадових осіб місцевого само­врядування, державних службовців і керівників ОСН та аналітичної обробки його результатів підтверджено обгрунтованість запропонованих науково-методичних положень та висновків щодо основних проблемних питань, особливостей, напрямів і тенденцій розвитку ОСН та чинників, що його гальмують. Уточнено соціальну сутність ОСН як неприбуткової кооперації гро­мадян, базовим джерелом виникнення якої є соціальна активність населення, що проживає на певній території та добровільно об’єднується з метою вирі­шення побутових проблем і покращення спільного добробуту, представлення своїх інтересів в органах державної влади, захисту своїх громадянських прав та сприяння розвитку місцевої громади.
7. Визначено перспективні напрями вдосконалення системи ОСН та розроблено відповідні пропозиції. В процесі виявлення перспектив розвитку ОСН доведено, що функціонування й подальший розвиток ОСН в Україні надасть можливість: створити нові й модернізувати діючі механізми реалізації місцевої демократії; залучати територіальні громади до безпосередньої участі у вирішенні питань місцевого значення і, таким чином, наблизити процес прийняття рішень про надання відповідних громадських послуг до їх споживачів; у недалекій перспективі значно розвантажити виконавчі органи місцевого самоврядування, відсторонивши їх від розгляду питань місцевого значення, які можуть бути успішно вирішені самим населенням, шляхом передачі відповідних повноважень, фінансових та матеріальних ресурсів органам самоорганізації населення.
Підтверджено, що нормативно-правові акти, які регулюють створення та діяльність органів самоорганізації населення, потребують удосконалення та узгодження положень, що визначають роль і місце ОСН у системі місцевого самоврядування. Крім того, необхідно привести національне законодавство у відповідність із ратифікованими Україною міжнародно-правовими актами, зокрема з Європейською хартією місцевого самоврядування.
Викладене дає підстави внести пропозиції щодо подальшого нормативно-правового та організаційного вдосконалення роботи ОСН в Україні. Ініціатива щодо їх практичного втілення могла б бути оприлюдненою у відповідних законопроектах, які передбачають:
- внесення змін до Закону України Про органи самоорганізації насе­лення”, що стануть підґрунтям для відповідного вдосконалення нормативно-правової бази в частині спрощення процедури створення та легалізації ОСН, делегування повноважень місцевими радами, розмежування статусів і фінансування ОСН різного рівня, які діють на одній території, підпорядко­ваності та підзвітності ОСН місцевим радам, їх фінансово-господарської діяльності, обов’язковості для виконання рішень ОСН, а також затвердження типових форм функціональної документації ОСН;
- запровадження спеціальної державної освітньої програми, яка б передбачала цільове професійне навчання з правових, управлінських та економічних дисциплін для керівного складу ОСН, співробітників відповідних структурних підрозділів місцевих рад, державних адміністрацій, депутатського корпусу в рамках курсів підвищення кваліфікації на базі державних освітніх закладів та окремо спрямовувалася на розвиток їх фахового потенціалу як суб'єктів профільного нормотворчого процесу на локальному рівні;

- започаткування загальноукраїнського інформаційно-роз’яснювального проекту з елементами соціальної реклами з метою підвищення активності громадян у сфері власної самоорганізації та суспільної консолідації навколо вирішення питань місцевого значення шляхом участі у створенні та діяльності ОСН із залученням для популяризації відповідних ідей можливостей централь­них органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, державних засобів масової інформації та неурядових організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адамов Б. І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міст / Адамов Б. І. К. : Грот, 1998. 216 с.
2. Актуальні проблеми муніципального управління в Україні : Матеріали щорічної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу та студентів Академії / Академія муніципального управління К. : ВПЦ АМУ, 1999. 72 с.
3. Алексєєв В. М. Напрями розвитку безпосередньої участі громадян в управлінні державними справами / В. М. Алексєєв // Теорія та практика державного управління) : (Зб. Наук. праць. Вип.. 2 (21). Харків : Вид-во ХарРІ НАДУ Магістр”, 2008. 460 с.
4. Анимица Е. Г. Основы местного самоуправления / Е. Г. Анимица, А. Т. Тертышный М. : 2000. 121 с.
5. Антипин Г. А. Уличные комитеты в городе и на селе / Г. А. Антипин, В. Н. Михалкевич М. : Московский рабочий, 1960. 39 с.
6. Бабаєв В. М. Місцеве самоврядування в сучасному мегаполісі : тенденції, проблеми, перспективи / В. М. Бабаєв // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України : Науковий журнал. К. : Видво НАДУ, вип.. 3, 2003. с. 351 355.
7. Бабаєв В. М. Управління міським господарством : теоретичні та прикладні аспекти : [монографія] / В. М. Бабаєв Х. : Видво ХарРІ НАДУ Магістр”, 2004. 204 с.
8. Бабич В. Взаємовідносини представницької та виконавчої влади на регіональному рівні : організаційноправовий аспект / В. Бабич // Зб. наук. праць Академії державного управління. Вип. 1. К., 1999. С. 126.
9. Баймуратов М. О. Муніципальна влада : актуальні проблеми становлення й розвитку в Україні / М. О. Баймуратов, В. А. Григор'єв Одеса : АО БАХВА, 2003. 192 с.
10. Батанов О. В. Конституційноправовий статус територіальних громад в Україні [монографія] / О. В. Батанов. К. : Ін Юре, 2003. 512 с.
11. Батанов О. В. Статут територіальної громади : проблеми теорії і практики. Статут територіальної громади Маріуполя / О. В. Батанов, Ю. О. Волошин, С. В. Маліков ; за заг. ред.. В. Ф. Погорілка К. : Інститут держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, Маріупольській гуманітарний інститут, 2004. 192 с.
12. Беззубко Л. В. Органи самоорганізації населення : проблеми і шляхи рішення / Л. В. Беззубко, Д. В. Кольцова Донецьк : НордПрес, 2006. 122с.
13. Беззубко Л. В. Развитие органов самоорганизации населения в новых условиях. / Л. В. Беззубко, Д. В. Кольцова // Мат. ІІ міжн. студ. наук.практ. конф. Менеджмент ХХІ століття : еволюційне та революційне”, (том І, секція Державне управління”), 2006. С.104106.
14. Бейко О. Добре місцеве самоврядування” : можливий порядок денний для України / О. Бейко // Проблеми формування доброчесного, належного місцевого самоврядування : Збірник матеріалів і документів ; за заг. ред.. М. О. Пухтинського. К. : Атіка, 2008. с. 250 257.
15. Біленчук П. Д. Місцеве самоврядування в Україні. Муніципальне право / П. Д. Біленчук, В. В. Кравченко, М. В. Підмогильний : Навч. посіб. К. : Атіка, 2000. 304 с.
16. Бойко О. П. Громадські слухання як складова механізму реалізації прав громадян через місцеві ініціативи / О. П. Бойко // Науковий вісник Академії муніципального управління : (Серія Управління”. Вип. 1 (7). Державне управління та місцеве самоврядування ; за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка). К. : Видавничополіграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. 339 с. (С.313321).
17. БойкоБойчук Л. Залучення громадськості як публічна політика органів місцевого самоврядування (на прикладі діяльності органів самоорганізації населення) / Л. БойкоБойчук К. : Міленіум, 2005. 108 с.
18. БойкоБойчук О. Влада, бізнес і громада : шлях до конструктивного діалогу. Міжсекторне співробітництво в системі місцевого самоврядування / О. БойкоБойчук ; за ред. С. Максименка. К. : Логос, 1999. С. 4066.
19. Бондаренко В. Д. Забезпечення діяльності органів самоорганізації населення в умовах політичної реформи в Україні обов'язок держави та її органів / В. Д. Бондаренко // Європейські орієнтири муніципального управління : наук.практ. конф. за міжнар. участю, 14 бер. 2008 р. : Академія муніципального управління : тези доп. : у 2х ч. К., 2008. Ч.2. С.100102.
20. Бондаренко В. Д. Зміна моделі місцевого розвитку як вихідна позиція дослідження розвитку органів самоорганізації населення / В. Д. Бондаренко // Науковий вісник Академії муніципального управління : Державне управління та місцеве самоврядування (Серія : Управління”). К., 2008. Вип. 3 (5). 2008. С. 313 332.
21. Бондаренко В. Д. Інститут самоорганізації населення як елемент місцевого самоврядування / В. Д. Бондаренко // Науковий вісник Академії муніципального управління : Державне управління та місцеве самоврядування (Серія : Управління”). К., 2009. Вип. 2(8). С. 351 355.
22. Бондаренко В. Д. Особливості та чинники створення та діяльності органів самоорганізації населення в Україні / В. Д. Бондаренко // Науковий вісник Академії муніципального управління : Державне управління та місцеве самоврядування (Серія : Управління”). К., 2008. Вип. 4 (6). С. 237 247.
23. Бондаренко В. Д. Сучасні тенденції розвитку органів самоорганізації населення в Україні / В. Д. Бондаренко // Науковий вісник Академії муніципального управління : Державне та муніципальне управління (Серія : Управління”) К., 2008. Вип. 2 (4). С. 238 248.
24. Бондаренко В.Д. Методологічне обґрунтування сучасних тенденцій розвитку органів самоорганізації населення в Україні / В. Д. Бондаренко // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування : наук.практ. конф. за міжнар. участю, 10 квіт. 2009 р. : / Академія муніципального управління : тези доп. : у 2х ч. К., 2008. Ч.2. С.181182.
25. Бондаренко В. Д. На шляху упередження деяких недемократичних тенденцій розвитку органів самоорганізації населення в Україні / В. Д. Бондаренко // Новітні тенденції розвитку демократичного врядування : світовий та український досвід : наук.практ. конф. за міжнар. участю, 30 трав. 2008 р. : / Національна академія державного управління при Президентові України : тези доп. : у 3 т. К., 2008. Т. 2. С. 268269.
26. Бондаренко В. Д. Визначення сучасного проблемного поля правового регулювання створення, діяльності, розвитку органів самоорганізації населення [Електронний ресурс] / Володимир Бондаренко // Теоретичні та прикладні питання державотворення : Електронне наукове фахове видання Одеського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України. Вип. 42009. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ejournals/tppd/index.html.
27. Брук А. Массовые организации городских советов (в порядке обсуждения) / А. Брук // Советское строительство. 1937. № 6. С. 6872
28. Вайс К. Г. Оцінювання : методи дослідження програм та політики / К. Г. Вайс. Пер. з англ. Р. Ткачука та М. Корчинської К. : Основи, 2000. 671 с.
29. Валевский Н. Поход за культурный город / Н. Валевский // Социалистический город 1934. № 3. С. 58.
30. Василик О. І. Управління соціальними інноваціями на муніципальному рівні / О. І. Василик // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія Управління”. Вип. 1. Сучасні проблеми та підходи у муніципальному управлінні / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. К. : Видавничополіграфічний центр Академії муніципального управління, 2007. 193 с. (С. 53 56).
31. Вейцман Б. Влада та громадські організації : досвід співпраці у Польщі та в Україні / Б. Вейцман, Б. Маслич К. : Центр підтримки громадських ініціатив Борис”; Ресурсний центр розвитку громадських організацій Гурт”, 2001. 88с.
32. Віденко Н. Державне управління і соціальне партнерство : актуальні проблеми теорії і практики : [монографія] / Н. Віденко. Донецьк, 2007. 404с.
33. Волков В. С. О работе уличных комитетов / В. С. Волков // Советское строительство. 1937. №5. С.84 100.
34. Вплив децентралізації на соціальну політику в Україні (за результатами соціологічного дослідження) / А. В. Ліпенцев, О. Є. Музичу, А. О. Чемерис, В. М. Ципук. К., 2002. 144 с.
35. Все будет в КСОНах. Макеевка : Донецкой обл. [Електронний ресурс] / П. Виноградній // Держава, № 12 (213), 19 25 березня, 2004 р. Режим доступу: http://news2000.org.ua/print?a=%2Fpaper%2F14741.
36. Габрель М Управління територіальним розвитком та планування населених пунктів. Посібник для працівників органів місцевого самоврядування / М. Габрель, Н Дорохова, Д. Лосєв [та ін.]. Проект MATRA”, Проект фундації УкраїнаСША”, Партнерство громад”. 2002. 162 c.
37. Газукина П. Уличные комитеты организаторы культуры и благоустройства / П. Газукина // Власть Советов. 1934. № 21. С. 28 30.
38. Гайдуков Д. Предварительные выводы по конкурсам советов / Д. Гайдуков // Власть Советов. 1934. С. 2122.
39. Гольдштейн Н. О соревновании советов в 1935 году / Н. О. Гольдштейн // Советское строительство. 1936. № 3. С. 48 55.
40. Гончаренко В. В. Кредитна кооперація. Форми економічної самодопомоги сільського і міського населення у світі та в Україні (теорія, методологія, практика) [Електронний ресурс] / В. В. Гончаренко // Режим доступу : http://www.ukrcu.kiev.ua/cutc/books/books.htm.
41. Гончарук О. Органи самоорганізації населення не організуються самі / О. Гончарук // Віче 2004. №7. С. 3235.
42. Господарський кодекс України [Електронний ресурс] Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=43615.
43. Грицяк І. А. Європейське управління : теоретико-методологічні засади : [монографія] / Ігор Грицяк К. : Видво К.І.С.”, 2006. 398 с.
44. Громадські ради в Україні : Довід. / Упоряд. М. К. : Укр.. незалежний центр політ. досліджень, 2003. 232 с.
45. Дарендорф Р. Дорога к свободе : демократизація и её проблемы в Восточной Европе / Р. Дарендорф // Вопросы философии. 1990. №9. С.69 75.
46. Демократизація України : програма малих проектів. Від розвитку громад до Європейського майбутнього. К. : Видво ЛАТ&К”. 2007. 39 с.
47. Депутаты хотят побыстрей самоорганизовать украинцев [Електронний ресурс] Режим доступу : http://dez.at.ua/news/20080226205.
48. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади [навч. посіб. ; за заг. ред. Нижник Н. Р., Олуйка В. М.]. Львів : Львівська політехніка, 2002. 352 с.
49. Діденко Н. Г. Громадські об’єднання в Україні : [навч. посіб.] / Н. Г. Діденко Донецьк : ДонДУУ, 2005. 115 с.
50. Діденко Н. Г. Управління, влада, держава : філософські аспекти взаємодії: [монографія] / Н. Г. Діденко. Донецьк : ДонДУУ, 2005. 128 с.
51. Долгальова О. В. Управління розвитком муніципальних утворень / О. В. Долгальова // Зб. наук. праць ДонДАУ Фінансовий механізм державного управління економікою України” : серія Державне управління”, т.4, вип. 27 . Донецьк : ДонДАУ, 2003. С. 2331.
52. Дорофиенко В. В. Управление научнотехническим потенциалом региона : организационноинформационные аспекты / В. В. Дорофиенко [под ред. Ю.В. Каныгина]. К. : УкрИНТЗИ, 1995. 216 с.
53. Дорофієнко В. В. Теорія і практика місцевого економічного розвитку в контексті Закона України Про місцеве самоврядування” / В. В. Дорофієнко // Менеджер. К. : 2002. №4. С. 7882.
54. Дорофієнко В. Формування державних механізмів управління житлово-комунальним господарством в сучасних умовах господарювання / В. Дорофієнко, С. Корнійчук // Зб. наук. праць ДонДАУ Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами” сер. Державне управління”, вип. 18. Донецьк : ДонДАУ, 2002. С. 39.
55. Дробот І. О. Гарантування місцевого самоврядування / І. О. Дробот // Актуальні питання державного управління : [зб. наук. праць. : редкол. : С. М. Серьогін (голова ред..) та ін.] Д. : ДРІДУ НАДУ, 2004. Вип. 2 (16). С.195 205.
56. Дробуш І. Компетенційні спори між органами місцевого самоврядування та місцевими державними адміністраціями : шляхи їх вирішення / І. Дробуш // УСМ. 2001. №46(2). С. 7480.
57. Євгенієва А. М. Законотворчість : участь громадськості у законодавчому процесі : Інформаційноаналітичне дослідження / А. М. Євгенієва, Ю. Г. Шкурлат К. : Вид-во Заповіт”, 2008. 96 с.
58. Європейська хартія місцевого самоврядування // Місцеве та регіональне самоврядування в Україні. 1994. Вип. 1/2 (6/7). С.71.
59. Законодательство Украины о местном самоуправлении : Сборник нормативных актов. Харьков : Одиссей, 2008. 352 с.
60. Інформаційна відкритість органів державної влади України [наук. ред.. М. Лациби]. К. : Укр. незалежний центр політичних досліджень, 2005. 156 с.
61.&nb