Взаємовідносини органів місцевого САМОВРЯДУВАННЯ з органами державної влади в регулюванні СОЦІАЛЬНого захисту населення : Взаимоотношения органов местного самоуправления с органами государственной власти в регулировании социальной защиты населения

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Донецький державний університет управління

На правах рукопису

Лактіонов валентин олександрович

УДК 331+364(477)

взаємовідносини органів
місцевого САМОВРЯДУВАННЯ з органами
державної влади в регулюванні
СОЦІАЛЬНого захисту населення

Спеціальність 25.00.04 Місцеве самоврядування

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник:
доктор економічних наук, професор
Шутов Михайло Михайлович

Донецьк 2007

Зміст

Вступ ...................................................................................................................

3

РОЗДІЛ 1. теоретико-методологічні засади соціальної політики держави ..............................................................................

10

1.1. Соціальна політика держави: концепція та захисна функція соціального захисту ..............................................................................................

10

1.2. Передумови формування соціальної політики в Україні ............

24

1.3. Методологія оцінки соціально-захисного процесу та соціального розвитку у регіоні ........................................................................

48

Висновки до розділу 1 .........................................................................

68

Розділ 2. АНАЛІЗ соціальнО-ЕКОНОМІЧНИХ індикаторів РІВНЯ ЖИТТЯ на прикладі великого міста .....................................

72

2.1. Динаміка та перспективи рішення проблем зайнятості населення, як важливішого показника соціального захисту

72

2.2. Концепція соціального захисту малозабезпечених громадян у сучасних умовах та її розвиток.................................................

86

2.3. Соціальна допомога: основні питання політики органів місцевого самоврядування ...........................

103

Висновки до розділу 2 .........................................................................

123

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ РЕАЛІЗАЦІЇ ВЗАЄМОВІДНОСИН ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ З ОРГАНАМИ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ в регулюванні СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ..............................................................................

126

3.1. Модель взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державної влади в регулюванні соціального захисту населення

126

3.2. Соціальний моніторинг основа взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державної влади в регулюванні соціального захисту населення

141

3.3. Зміни механізмів реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державної влади в регулюванні соціального захисту населення ...................................................................

163

Висновки до розділу 3 .........................................................................

183

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ .............................................................................

186

список використаної ЛІТЕРАТУРИ .............................................

191

Додаток А

208

Додаток Б

211

Додаток В

215

ВСТУП

Актуальність теми. Формування принципово нових підходів щодо впровадження європейських стандартів в усі сфери суспільного життя ставить перед Україною завдання створення соціально-орієнтовного ринкового господарства, що в свою чергу забезпечить розробку і впровадження в бюджетну практику соціальних стандартів для кожної категорії населення замість соціальних мінімумів.
Відповідно до Концепції державної регіональної політики реалізація соціальних стандартів не можлива без поступового переходу від територіального перерозподілу ресурсів до державного стимулювання регіонального розвитку з акцентом на саморозвиток і власний потенціал території. Все це змушує до пошуку відповідних моделей взаємовідносин держави, регіонів та органів місцевого самоврядування.
Розширення автономії органів місцевого самоврядування передбачає розробку конкретних заходів щодо соціального захисту всіх верств населення на відповідній території.
Необхідними умовами розв’язання проблем соціального захисту населення є послідовне здійснення стратегії економічного зростання та реалізація адекватної державної соціальної політики. В умовах перехідної економіки Україна спроможна захищати своє населення лише на рівні мінімальних соціальних стандартів та нормативів, що зумовлено головним чином обмеженістю державного бюджету. Тому при опрацюванні стратегії її соціальної політики першочерговим стає вдосконалення механізмів поповнення бюджету та його ефективне поєднання з формуванням і активізацією самозахисних спроможностей населення.
Основні методологічні, методичні та прикладні питання рішення проблем соціального захисту населення залишаються у центрі наукового інтересу. Різні теоретичні та практичні підходи до цієї проблеми досліджувались та розроблялись багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими. Серед них: Б.І. Адамов, Д.П. Богиня, І.К. Бондар, Г.К. Губерна, В.В. Дорофієнко, С.М. Злупко, С.В. Кадомцева, А.М. Колот, В.І. Куценко, Е.М. Лібанова, В.О. Мандибура, В.М. Новіков, В.В. Онікієнко. Вивченню механізмів активізації соціальної політики як на державному, так і на регіональному рівнях надають такі вітчизняні науковці, як А.І. Амоша, В.М.Бабаєв, І.Ю. Беганська, Н.П. Борецька, С.Й.Вовканич, В.М.Ішков, К.В.Зайцева, М.А. Козоріз, Х.Р. Копистянська, Л.Б.Костровець, Ю.М. Краснов, О.Є.Кузьмін, В.М.Лобас, В.П. Мікловда, О.Ф.Новікова, С.М. Писаренко, М.І. Пітюлич, У.Я. Садова, М.М.Шутов, А.А. Халецька та інші.
Коло питань стосовно удосконалення механізмів реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування та органів державної влади в регулюванні соціального захисту населення вимагає подальшого теоретико-методологічного осмислення і практичного застосування.
Актуальність і наукова значущість окресленої проблеми зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили предмет і об’єкт, мету і конкретні завдання дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, отриманих при виконанні комплексу науково-дослідних робіт Донецького державного університету управління. За участю здобувача були виконані дослідження за темою 99.06.01 Інноваційний і стратегічний менеджмент у регіональному управлінні” (номер держреєстрації 0102U001295) та з 2004 року 99.06.01 Державні механізми регулювання послуг в трансформаційній економіці” (номер держреєстрації 0104U009991). У межах цих науково-дослідних робіт автором були розроблені та запроваджені нові підходи до оцінки соціального захисту населення регіону, механізми удосконалення розрахунку бюджетних показників соціального захисту населення, організація моніторингу стану соціального захисту малозабезпечених сімей, запропоновано модель взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державного влади в регулюванні соціального захисту населення.
Мета і завдання дослідження. Метою даного дисертаційного дослідження є удосконалення взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державної влади в регулюванні соціального захисту населення на засадах теоретичних і практичних рекомендацій, спрямованих на удосконалення механізмів реалізації цих взаємовідносин.
Для досягнення поставленої мети дослідження вирішено теоретичні та практичні завдання:
узагальнено теоретичні погляди на соціальну політику держави, визначено специфічну особливість політичної ситуації в Україні і у зв’язку з цим надано перспективні шляхи цієї політики;
надано авторське тлумачення поняття «соціальний захист населення» як у вузькому, так і у широкому значенні;
застосовано оптимізаційний підхід до організації соціально-захисного процесу на підставі поєднання діагностичного соціологічного моніторингу з боку органів місцевого самоврядування з важелями державного бюджетного регулювання;
визначено методологію оцінки соціального захисту замість статистики цифр моніторинг чинників, за допомогою яких з’являється можливість одержати оціночні показники, що характеризують соціальні явища більш поглиблено та взаємопов’язано;
виділено найважливіші принципи соціального захисту населення на виробництві на основі аналізу Концепції соціального забезпечення населення України, а також світового досвіду;
обґрунтовано впровадження в бюджет­ну практику соціальних стандартів для кожної категорії населення: дітей, пен­сіонерів, студентів, інвалідів тощо;
визначено методологічний підхід щодо формування державних механізмів соціального захисту населення, а також формування відповідних систем соціального управління;
запропоновано концептуальну схему удосконалення механізмів реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування та органів державної влади в регулюванні соціального захисту населення.
Об’єктом дослідження є сукупність організаційних, економічних, соціальних, організаційно-правових відносин, що формують систему соціального захисту населення на місцевому і регіональному рівні.
Предметом дослідження є механізми реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державної влади в регулюванні соціального захисту населення.
Методи дослідження. Для реалізації поставлених мети і задач у процесі наукового дослідження широко використовувався комплекс взаємопов’язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об’єктивних і достовірних результатів.
Законодавчі та нормативні документи проаналізовано за допомогою системно-аналітичного методу. Метод порівняльного аналізу використано під час узагальнення зарубіжних моделей систем соціального захисту та з’ясування існуючих функціональних можливостей управління благами громади.
На основі соціологічного методу (анкетування, цільове експертне опитування) зібрано емпіричну інформацію для з’ясування головних чинників, які сприяють виникненню та поширенню негативних тенденцій у соціальному захисті, а також шляхів оптимізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування.
Економіко-статистичний метод виявився необхідним при дослідженні фінансово-економічних засад регулювання соціального захисту населення.
Методи експертних оцінок, а також прогностичний метод застосовувалися для формулювання висновків, рекомендацій і пропозицій щодо обґрунтування шляхів оптимізації соціальної політики у сфері державної політики.
Для вирішення окремих наукових завдань використано також проблемно-орієнтований, діагностичний і програмно-цільовий методи.
Теоретичну та методологічну основу дисертаційної роботи становлять фундаментальні положення теорії державного управління, що надають системне осмислення об’єктивним процесам розвитку соціальної держави, а також закономірностям становлення соціально-орієнтованого державного управління.
Інформаційну і теоретико-фактологічну базу підготовки дисертації становлять монографії, статті, звіти наукових конференцій, офіційні статистичні дані, матеріали моніторингу макропоказників по Україні і регіонах, звітні матеріали Управління праці та з соціальних питань Донецької міської ради, законодавчі та нормативні документи Верховної Ради України та Уряду України, результати соціологічних досліджень, що відображають соціально-економічний стан країни у цілому й соціальний захист населення.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукові результати, що одержані автором і виносяться на захист, полягають у розробці механізмів реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування і органів виконавчої влади в регулюванні соціального захисту населення на засадах державної соціальної політики, засобах її державного забезпечення і способах її реалізації на місцевому рівні. Основні здобутки дисертанта, що містять наукову новизну, полягають у такому:
вперше:
визначено найважливіші принципи соціального захисту населення на виробництві такі, як: соціальна відповідальність суспільства та держави за дбайливе відношення до кожної працюючої особи, реалізацію її прав на працю, вибір професії, місце роботи та навчання, забезпечення захисту здоров’я та життя, компенсацію втрати працездатності; соціальна справедливість у галузі трудових відносин; багатосуб’єктність соціального захисту, суб’єктами якого повинні бути держава, регіональні органи управління, органи місцевого самоврядування, роботодавці. Це дало змогу сформувати методологічний підхід до механізмів соціального захисту населення, а також формування системи соціального управління;
запропоновано концептуальну схему механізмів реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування з органами державної влади в регулюванні соціального захисту населення на засадах державної соціальної політики, засобах її державного забезпечення і способах її реалізації на місцевому рівні;
удосконалено:
поняття «соціальний захист населення» у вузькому та широкому значенні;
систему показників оцінки соціально-економічного стану населення, яка складається з багатоаспектних модулів, що характеризують реальні умови життя населення, на підставі яких можна визначати пріоритетні напрями соціального захисту, серед яких, перш за все, повинен домінувати напрямок подолання бідності та згладжування ризикової диференціації за рівнем і якістю життя окремих категорій населення;
методологічний підхід до механізмів соціального захисту населення, а також формування системи соціального управління;
концептуальну модель взаємовідносин органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо політики соціального захисту;
дістали подальшого розвитку:
оптимізаційний підхід до організації соціально-захисного процесу на підставі поєднання діагностичного соціологічного моніторингу з боку органів місцевого самоврядування з важелями державного бюджетного регулювання, що дозволить привести в дію механізм управління системою соціального захисту населення регіону;
положення щодо формування бюджету, в основі якого повинні бути не соціальні мінімуми, а розроблені і впроваджені в бюджет­ну практику соціальні стандарти для кожної категорії населення: дітей, пен­сіонерів, студентів, інвалідів тощо.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що разом вони становлять теоретичну і методологічну основу для практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування, а також забезпечення відповідних соціально-захисних програм. Сформульовані рекомендації і пропозиції застосовані: при розробці Програми економічного і соціального розвитку міста Донецька на 2006 рік (довідка № 157/01-06 від 07.05.2007 р.); при розробці механізму удосконалення розрахунку бюджетних показників соціального захисту населення міста Донецька (довідка № 4-07 від 08.05.2007 р.).
Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, що викладені у дисертаційному дослідженні і винесені на захист, отримані автором одноосібно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї і положення, які є результатом особистих досліджень автора. Особистий внесок у наукових працях, написаних у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.
Апробація результатів дисертації. Матеріали виконаного дослідження апробовані в наукових доповідях, на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях, брошурах і статтях. Зокрема, результати дисертаційної роботи доповідались на: І Міжнародному науково-практичному семінарі Держава і регіони: пошуки згоди” (24-26 березня 2005 рік, м. Святогірськ), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів” (2006 рік, м. Святогірськ.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції Европейская наука ХХІ века 2007” (16-31 травня 2007 року, м. Дніпропетровськ).
Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 15 наукових праць, з них 12 статей у збірниках наукових праць, 3 у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг 4,09 д.а., особисто автору належить 3,09 д.а.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ Висновки

Результати дослідження сучасних проблем соціального захисту населення та вдосконалення механізмів реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади в регулюванні соціального захисту населення дали підстави для наступних висновків і пропозицій.
1. Визначено, що специфічною особливістю політичної ситуації в Україні була й досі залишається відсутність єдиної стратегії у соціаль­ній сфері, що призводить до прийняття ситуативних рішень, обумо­влених політичною кон'юнктурою та спрямованих на тимчасове поліп­шення життєвого рівня окремих категорій населення. У зв’язку з цим, визначено недостатність теоретичного підґрунтя для формування соціальної політики для України, суттєвою стратегічною помилкою якої була орієнтація на соціальний захист, без першочергового забезпечення прав та інтересів працюючого населення, що спричинило брак мотивації до праці, і внаслідок цього спад виробництва. Зважаючи на існуючий світовий досвід, єдиним перспективним шляхом соціальної політики є відмова від узагальненої дотаційної моделі соціального захисту на користь принципу заохочування ініціативи активного населення й цілеспрямованої допомоги.
2. Узагальнення теоретичних розробок дало підстави тлумачити поняття соціального захисту населення у вузькому та широкому значенні. В стислій дефініції соціальний захист виступає як державно-регіональна система підтримки соціально-прийнятного рівня життя населення.
В більш розгорнутому і деталізованому визначенні соціальний захист населення це солідарна, державно-регіональна, багатофункціональна сис­те­ма підтримки благополуччя населення на рівні не нижчому від діючих стан­дар­тів і нормативів, яка попереджує нагромадження соціальних дефіцитів з метою досягнення суспільної стабільності на основі використання механізмів законодавчого, економічного, інформаційного та організаційно-програмного забезпечення. Вона має поєднувати соціальне страхування, державне забезпечення та надання соціальних пільг і послуг окремим категоріям населення за рахунок державного бюджету, соціальну допомогу та соціальну підтримку непрацездатних громадян за рахунок державного і місцевого бюджетів.
3. Застосування оптимізаційного підходу до організації соціально-захисного процесу на підставі поєднання діагностичного соціологічного моніторингу з боку органів місцевого самоврядування з важелями державного бюджетного регулювання, дозволить привести в дію механізм управління системою соціального захисту населення регіону. Критерієм оптимальності в цьому випадку для найбільш вразливих верств має бути недопущення зниження прожиткового мінімуму, для працездатних верств досягнення максимуму рівня благополуччя.
4. Визначено, що система показників оцінки соціально-економічного стану населення складається з багатоаспектних модулів, що характеризують реальні умови життя населення, на підставі яких можна визначати пріоритетні напрями соціального захисту, серед котрих, перш за все, повинен домінувати напрямок подолання бідності та згладжування ризикової диференціації за рівнем і якістю життя окремих категорій населення. Актуальним стає впровадження чинників оцінки соціальних процесів, що є більш чутливими до економічних та соціальних змін у суспільстві. Тому методологією оцінки соціального захисту є перехід від статистики цифр до моніторингу чинників, за допомогою яких з’являється можливість одержати оціночні показники, що характеризують соціальні явища більш поглиблено та взаємопов’язано.
5. На основі аналізу Концепції соціального забезпечення населення України, а також міжнародного досвіду виділено найважливіші принципи соціального захисту населення на виробництві такі, як: соціальна відповідальність суспільства та держави за дбайливе відношен­ня до кожної особи, реалізацію її прав на працю, вибір професії, місце роботи та навчання, забезпечення захисту здоров'я та життя, компенсацію втрати працездатності; соціальна справедливість у галузі трудових відносин - рівна винагорода за рівну працю, право на безпеку та гігієну праці, збереження здоров'я, праце­здатності громадян, на соціальну допомогу в разі захворювань, на високий рі­вень компенсації загубленої працездатності, забезпечення медичної, соціальної та професійної реабілітації постраждалих на виробництві; всебічний та обов'язковий характер захисту працівників від соціальних і професійних ризиків, забезпечення права на соціальний захист як головного орієнтиру соціально-економічного розвитку суспільства; мінімальний рівень соціальних і професійних ризиків, наявність відповідної інформації; багатосуб'єктність соціального захисту, суб'єктами якого повинні бути держава, роботодавці, професійні асоціації та об'єднання, регіональні органи управління; економічна та соціальна свобода працівників у галузі праці - вибір про­фесії з мінімальним рівнем професійних та соціальних ризиків, можливість отримання професійної освіти, місця роботи; особиста відповідальність працівників за збереження свого здоров'я та працездатності.
6. Визначено і обґрунтовано, що в основі формування бюджету повинні бути не соціальні мінімуми, як це є сьогодні, а розроблені і впроваджені в бюджет­ну практику соціальні стандарти для кожної категорії населення: дітей, пен­сіонерів, студентів, інвалідів тощо. Доведено, що реалізація соціальних стандартів не можлива без удосконалення взаємовідносин держави, регіонів та органів місцевого самоврядування пріоритетними завданнями соціальної політики яких, сьогодні є підвищення життєвого рівня громадян на основі підвищення економічного потенціалу держави. Зусилля органів законодавчої та виконавчої влади усіх рівнів спрямовані на те, щоб перебороти критичну ситуацію у соціальної сфери, яка викликана хронічним заниженням заробітної плати, пенсій, соціальних допомог, за рахунок соціального страхування.
7. Визначено методологічний підхід до механізмів соціального захисту населення, а також формування системи соціального управління. При її моделюванні та інформаційному забезпеченні слід опиратися на такі соціогуманістичні засади, як, по-перше, соціально-індивідуальна оцінка трудового внеску людини, актуального стану її життєвої ситуації, інтересів тощо; по-друге, визначення її місця в загальному процесі відтворення суспільства; по-третє, забезпечення збалансованості між індивідуальними запитами і устремліннями особистості та реальними можливостями, зумовленими рівнем економіко-правової організації суспільства у зв’язку з чим запропоновано удосконалення моделі взаємовідносин органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо політики соціального захисту. Модульна структура моделі передбачає декілька ієрархічних рівнів її складових, що виконують функції прямої і опосередкованої дії на соціальний розвиток і соціальний захист через механізми правового, фінансового, інформаційного та організаційно-програмного забезпечення. Важливою складовою моделі є інформаційний моніторинг процесів соціального розвитку та соціального захисту.

8. Запропоновано концептуальну схема удосконалення механізмів реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади в регулюванні соціального захисту населення. Удосконалення механізмів реалізації взаємовідносин органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади щодо соціального захисту населення має відбуватись в наступних напрямах: вдосконалення системи соціального страхування; реформування державного забезпечення та надання соціальних пільг та послуг окремим категоріям населення за рахунок державного бюджету; регулювання соціальної допомоги та соціальної підтримки непрацездатних і малозабезпечених громадян за рахунок державного і місцевих бюджетів.

Список використанОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрамов В. М., Данюк В. М., Колот А. М. Мотивація і стимулювання праці в умовах переходу до ринку. О.: ОКФА, 1995. 96с.
2. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. М.: ЮНИТИ, 2000. 407 с.
3. Антология экономической классики. В 2-х частях. Предисловие И. А. Столярова. М.: МП «ЭКОНОВ», «КЛЮЧ», 1993. 785 с.
4. Аншина Н. Вдосконалення державного регулювання зайнятості молоді // Україна: аспекти праці. 2003. - № 4. С. 14-22.
5. Архитектор макроэкономики: Дж. М. Кейнс и его макроэкономическая теория. / Г. Пайда, О. Мамедов. Ростов-на-Дону: Феникс, 1997. 256 с.
6. Баб’як Г. П. Методика дослідження формування та використання трудового потенціалу // Регіональні аспекти розвитку та розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил ТАНГ. Тернопіль: Економічна думка. 1998. Вип. 2. С. 183 193.
7. Баб’як Г. П., Островерхов В. М. Зайнятість головна умова використання трудового потенціалу // Регіональні аспекти розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил ТАНГ. Тернопіль: Економічна думка. 1997. Вип. 1. С. 23 25.
8. Баланда А. Неформальна зайнятість в Україні: особливості становлення // Предпринимательство, хазяйство и право. - № 6. С. 3-5.
9. Баланда А. Зарубіжний досвід дослідження неформальної зайнятості та його застосування в умовах України // Україна: аспекти праці. 1999. - № 5. С. 39 41.
10.Бандур С. І. Структурна трансформація економіки України та проблеми забезпечення зайнятості населення // Наукові доповіді міжнар. наук.-практ. конф. Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки». - Том 1. Київ: Міністерство праці та соціальної політики України, РВПС України НАН України, Український інститут соціальних досліджень. 2000. С. 19 29.
11.Бандур С. І., Заяць Т. А. Роль інвестиційної політики в регулюванні зайнятості населення // Вісник Технологічного університету Поділля. Спеціальний випуск: економічні науки. 1998. Ч.1, №6. С. 35 40.
12.Бандур С. І., Кучинська О. О. Система соціального страхування в Україні: сучасний стан та шляхи розвитку. // Зайнятість та ринок праці: Міжвід. наук. зб. К.: РВПС України НАН України. 1999. Вип. 9. С. 98 107.
13.Бондар І. Економічний і соціальний розвиток України у порівнянні з країнами СНД // Україна: аспекти праці. 1996. - № 2-3. С. 3-6
14.Безработица, структурная перестройка экономики и рынок труда в Восточной Европе и России / Под. ред. Р. Емцова. М.: ИНФРА, 1995. 283с.
15.Библиотека управляющего персоналом: мировой опыт. Управление занятостью и организация трудоустройства: Обзорная информация / Сост. В. И. Яровой; Под ред. Г. В. Щёкина. К.: МАУП, 1995. 176 с.
16.Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці: Навч. посібник для студ. екон. спец. 2 вид., стер. К.: Знання Прес, 2001. 314 с.
17.Бондар І. К., Полтавець О. М. Зайнятість населення: сучасні структурні зміни // Праця і зарплата. 1996. №13. С. 10 11.
18.Борецька Н.П. Шляхи, форми та методи удосконалення ринку праці і соціального захисту населення // Вісник ДонДУЕТ. 2000. - № 8. С. 27-31.
19.Бреев Б. Д. Безработица в России: проблемы и пути решения // Наукові доповіді міжнар. наук.-практ. конф. Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки”. Том 1. Київ: Міністерство праці та соціальної політики України, РВПС України НАН України, Український інститут соціальних досліджень. 2000. С. 100 108.
20.Брич В. Я. Етапизація та окремі проблеми регулювання ринку праці. // Регіональні аспекти розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. кафедри управління трудовими ресурсами і розміщення продуктивних сил ТАНГ. Тернопіль: Економічна думка. 1999. Вип. 3. С. 153 158.
21.Буряк П. Важелі державного регулювання зайнятості в перехідній економіці України // Проблеми економічної інтеграції в Європейський Союз: Європейські студії. 2000. № 15-2. - С.102-105.
22.Вовканич С.Й. Духовно-інтелектуальний потенціал України та її національна ідея. Львів: ЛБА, 2001. 540с.
23.Вовканич С.Й., Копистянська Х.Р., Бідак В.Я. Теорії еліт та інтелектуального потенціалу в системі державотворення. Препринт наук. доповіді. Львів, 1996. 54 с.
24.Вовканич С.Й., Цапок С.О. Сучасні тенденції деморозвитку України та її регіонів // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку (щорічник наукових праць). Випуск ХХІІІ. Львів: НАН України, Інститут регіональних досліджень, 2001. С. 385-401.
25.Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє / Пер. з англ. К.: Наукова думка, 1990. 208 с.
26.Ганслі Теренс М. Соціальна політика та соціальне забезпечення за ринкової економіки / Пер. з англ. К.: Основи, 1996. 237 с.
27.Геєць В.М. Перспективи та умови довгострокового економічного розвитку України // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку (щорічник наукових праць). Випуск ХХІІІ. Львів: НАН України, Інститут регіональних досліджень, 2001. С. 8-12.
28.Генеральна угода між Кабінетом Міністрів України, Конфедерацією роботодавців України та всеукраїнськими профспілками та профоб`єднаннями на 2002-2003 роки // Урядовий кур`єр. 2002. №55. 22 березня. С.7-10.
29.Генкин Б.М. Экономика и социология труда. Учебник для вузов. М.: НОРМА, 2001. 448 с.
30.Герасимчук В.І. Проблеми макроекономічного регулювання зайнятості населення // Зайнятість та ринок праці. Міжвідомчий науковий збірник. Вип.7. К., 1998. С.15-16.
31.Гнибіденко І. Організаційно-правові аспекти подолання бідності в Україні // Україна: аспекти праці. 1997. №7. С.29-31.
32.Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник. Львів: БаК, 2001. 624с.
33.Григорьев Л., Малева Т. Средний класс в России на рубеже этапов трансформации // Вопросы экономики. 2001, № 1. С.45-61.
34.Грошові доходи і витрати населення по регіонах України за 2000 рік: Статистичний бюлетень / Держкомстат України. К.: ІОЦ Держкомстату України, 2001. 115 с.
35.Грушко В. Цінності як регулятор економічної поведінки // Наукові записки Тернопільського держ. пед. ун-ту. Тернопіль, 2000. № 4. 147 с.
36.Данилишин Б.М., Куценко В.І. Культурно-освітня сфера як соціальна база підтримки ринкової трансформації в Україні (питання теорії і практики). К.: РПВПС України НАНУ, 1999. 122 с.
37.Декларація МОП Основних принципів та прав у світлі Конвенції міжнародної організації праці. К., 1999. 39 с.
38.Демографічний щорічник "Населення України, 2005" / Держкомстат України. К.: ІВЦ Держкомстату України, 2001. 515 с.
39.Демченко І.Л., Оленцевич Н.В. Проблеми соціальної адаптації населення // Зайнятість та ринок праці. Міжвід. наук.збірник. Вип.9. К., 1999. С.246-247.
40.Державна програма зайнятості населення на 2001-2004 роки (затверджена Законом України від 7 березня 2002 року № 3076-ІІІ) // Голос України. 2002. 23 квітня.
41.Дікон Боб, Халс Мішель і Стабс Пол. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту / Перекл. з англ. К.: Основи, 1999. 348 с.
42.Долішній М., КозорізМ. Головні напрями стратегії виходу економіки України з кризи // Економіка України. 1995. №4. С.30-36.
43.Долішній М., Садова У. Суть, стан та перспективи регіональної соціальної політики в Україні // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Соціальні аспекти регіональної політики (щорічник наукових праць). Випуск ІХ. Львів: НАН України. Інститут регіональних досліджень, 1999. С.8-20.
44.Долішній М.І. Глобальні детермінанти розвитку і регіональної політики // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Випуск ХХІІІ. Львів: НАН України, Інститут регіональних досліджень, 2001. С.13-28.
45.Долішній М.І., Писаренко С.М. Регіональні особливості відтворення трудового потенціалу // Соціально-трудовий потенціал: теорія і практика. Частина І. К.: Наукова думка, 1994. С.39-49.
46.Дошнина И. Разработка и использование социальных нормативов // Экономист. 1999. № 4. С.54-60.
47.Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: Монографія: у 5 т. Том.4. Соціальна та регіональна політика в умовах переходу до ринкової економіки / За редакцією В.Ф.Бєсєдіна, І.К.Бондар, В.І.Пили, Н.А.Соколенко. К.: Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, 1996. 432 с.
48.Економіка України: потенціал, реформи, перспективи: Монографія: у 5 т. Том 3. Макроекономічна політика, прогнозування і державне регулювання економіки / За ред. В.Ф.Бесєдіна, Н.Ю.Гончар. К.: Науково-дослідний економічний інститут Мінекономіки України, 1996. 440 с.
49.Економічна активність населення України у 2000 році: Статистичний збірник / Держкомстат України. К., 2001. 217 с.
50.Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т.1. / Редкол.: С.В.Мочерний (відп.ред.) та ін. К.: Видавничий центр Академія”, 2000. 864 с.
51.Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / За ред. Р.С.Дяківа. Київ: Міжнародна економічна фундація, 2000. 703 с.
52.Європейський кодекс соціального забезпечення. Страсбург, 16 квітня 1964 року / Збірка договорів Ради Європи. ETS №48. Соціальне забезпечення (Кодекс). 1964. С.566-621.
53.Завіновська Г.Т. Економіка праці. К.: КНЕУ, 2000. 200 с.
54.Загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах / Міністерство праці та соціальної політики України, Пенсійний Фонд України. Київ, 2003. 47 с.
55.Закон України Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку” від 23 березня 2000 року за № 1602-ІІІ // www.zakon.gov.ua.
56.Закон України Про державну допомогу сім’ям з дітьми” // Закони України. Т.4. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С.247-266.
57.Закон України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 року за № 2017 - ІІІ // www.zakon.gov.ua
58.Закон України Про зайнятість населення” // Закони України. Т.1. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С.252-269.
59.Закон України Про затвердження прожиткового мінімуму на 2000 рік” від 5 жовтня 2000 року за № 2025-ІІІ // Урядовий кур’єр. 2000. 7лист.
60.Закон України Про затвердження прожиткового мінімуму на 2001 рік” від 2 березня 2001 року за № 2330-ІІІ // www.zakon.gov.ua.
61.Закон України Про колективні договори і угоди” // Закони України. Т.6.К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С.5-11.
62.Закон України Про компенсацію громадянам втрат частини доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати” // www.zakon.gov.ua.
63.Закон України Про межу малозабезпеченості” // Закони України. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. Т.7. С.372‑373.
64.Закон України Про мінімальний споживчий бюджет” // Закони України. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. Т.2. С.89-90.
65.Закон України Про оплату праці” // Закони України. Т.8. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1997. С.210-218.
66.Закон України Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні” // Закони України. Т.6. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С.217-229.
67.Закон України Про пенсійне забезпечення” // Закони України. Т.2. К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. С.254-285.
68.Закон України Про підвищення мінімального розміру пенсії” від 15 липня 1999 року за №979-ХІV // www.zakon.gov.ua.
69.Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" від 2 березня 2000 року за № 1533-ІІІ // Праця і зарплата. 2000. № 14. С.2-9.
70.Закон України "Стратегія зміни системи пільг на адресну грошову допомогу населенню". Постанова Кабінету Міністрів України від 02.03.2002 р за № 253.
71.Законодавство України про працю. Нормативні документи та коментарі. К.: Парламентське видавництво, 1999. 238 с.
72.Законодавство України про соціальне забезпечення. Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2001. 366 с.
73.Заяць Т.А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. К.: Ленвіт, 1997. 157с.
74.Злупко С.М. Сутність, форми, компоненти, національні та регіональні особливості соціального захисту населення // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Соціальні аспекти регіональної політики (щорічник наукових праць). Випуск IX. Львів: НАН України. Інститут регіональних досліджень, 1999. С.20-34.
75.Злупко С.М., РадецькийЙ.І. Людський потенціал, зайнятість і соціальний захист населення в Україні: Навч. посібник. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім.І.Франка, 2001. 192с.
76.Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти / Курс лекцій. К.: КМ Академія, 2003. 105 с.
77.Кадомцева С.В. Экономические основы системы социальной защиты. М.: МЦНТИ, 1997. 248 с.
78.Кислий П. До питання про Парламентську більшість у Верховній Раді / Вісник програми сприяння парламентові України. 2000. № 6. С. 3-10.
79.Кір’ян Т., Шаповал М., Запольська Н. Про систему державних соціальних стандартів в Україні // Соціальний захист. 1999. № 5. С.75-76.
80.Клівіденко Л.М. Перспективи розвитку соціального захисту населення // Соціальна економіка та соціальна політика. 2003. № 2-3 (27-28). С. 188-190.
81.Колот А. Мінімальна заробітна плата в Україні: функції та проблеми її визначення // Україна: аспекти праці. 1997. № 1. С.18-20.
82.КолотА.М. Мотивація, стимулювання і оцінка персоналу: Навч. посібник. К.:КНЕУ, 1998. 224с.
83.Конституція України. К.: Офіційне видання Верховної Ради України, 1996. 117 с.
84.Концепція соціального забезпечення населення України // Законодавство України про соціальне забезпечення. Львів: ЛНУ ім.І.Франка, 2001. С.4-9.
85.Копистянська Х., Бідак В., Хаблюк М. Про досвід благодійницької діяльності виробничо-комерційних структур // Економіка України. 1995. №12. С.82-84.
86.Копистянська Х.Р., Бідак В.Я. Інтелектуальний потенціал як об’єкт соціального захисту // Трудовий потенціал і зайнятість: теоретичні основи та регіональні особливості. Львів: НАН України, Інститут регіональних досліджень, 1997. С.412-418.
87.Костриця В., Баранова Н. Сутність і система функціонування національної мережі соціального бюджету // Державна соціальна політика і рівень життя населення в Україні. Випуск 1 (12.). К.: Інститут реформ, 2002. С.14-21.
88.Кравченко І.С. Трудозберігаюча функція зайнятості. К.: Ін Юре, 1998. 360 с.
89.Краснов Ю. Ринковий попит на робочу силу за умов негативної демографічної ситуації // Україна: аспекти праці. 2001. № 5. С.4-6.
90.Красюк Г.В. Система соціального захисту в регіоні: Підсумки соціологічного дослідження // Соціальний захист. 1998. № 7. С.36-41.
91.Кузьмін О.Є Методи оцінки трудового вкладу управлінських працівників // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Львів: ДУ «Львівська політехніка», 1998. С. 71-76.
92.Куценко В., Удовиченко В. Індекс людського розвитку: виміри його основних параметрів та шляхів їх підвищення // Економіка України. 1999. № 1. С.
93.Куценко В.І. Гуманітарна сфера: сучасна парадигма // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Соціальні аспекти регіональної політики (щорічник наукових праць). Випуск ІХ. Львів: НАН України. Інститут регіональних досліджень, 1999. С.34-43.
94.Лапко О. Соціальний захист деяких категорій державних службовців: визначення його поняття // Право України. 2001. № 3. С.47-49.
95.Лактіонов В.О. Складові системи державного регулювання соціального розвитку і соціального захисту населення // Зб. наук.праць ДонДАУ Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія Державне управління”, т.4, вип. 45. Донецьк: ДонДАУ, 2003. С. 43-56.
96.Лактіонов В.О. Основні напрямки соціального захисту активного населення // Зб. наук.праць ДонДАУ Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія Державне управління”, т.5, вип. 30. Донецьк: ДонДУУ, 2004. 229-237.
97.Лактіонов В.О. Моніторинг рівня соціальної захищеності окремих категорійнаселення один із факторів удосконалення системи державного регулювання соціально-захисних процесів // Зб. наук.праць ДонДУУ Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія Державне управління”, т.5, вип. 50. Донецьк: ДонДУУ, 2004. С. 196-205.
98.Лактіонов В.О. Соціальна політика держави: концепції її захисної функції // Збірник наукових праць ДонДУУ: Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами”: серія „Державне управління”, т. VII, вип.62. Донецьк: ДонДУУ, 2006. С. 49-59.
99.Лактіонов В.О. Сучасні механізми державного регулювання соціальним захистом населення // Зб. наук. праць ДонДУУ: «Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами»: серія «Державне управління»,т. VІІІ, вип. 79. Донецьк: ДонДУУ, 2007. С. 73-82.
100.Лукінов І.І. Макроекономічні аспекти регулювання доходів і оплати праці в Україні // Оплата праці: проблеми теорії та практики. Збірник наук. праць Волинського держуніверситету ім. Лесі Українки та ІЕ НАН України. Луцьк: Вежа, 2000. С.5-9.
101.Мандибура В. Вплив політики доходів на формування "середнього класу" в Україні // Україна: аспекти праці. 2002. № 8. С.33-35.
102.Мандибура В.О. Рівень життя населення України та проблеми реформування механізмів його регулювання. К.: Парламентське видавництво, 1998. 256 c.
103.Маргіналізація населення України / За ред. В.В.Онікієнка. К.: НЦ ЗРП НАН і Мінпраці України, 1997. 191с.
104.Механізми регулювання соціальної сфери: Зб. наук. праць / НАН України. Ін-т економіки. Ред.кол.: Новіков В.М. (відп. ред.) та ін. Київ, 2002. 107 с.
105.Мікловда В.П. Стимулювання розвитку підприємництва інструмент локалізації бідності // Стратегія сталого розвитку Закарпаття: еколого-економічні та соціальні моделі. Ужгород: Патент, 2001. С. 111-117.
106.Моніторинг макроекономічних та галузевих показників. Випуск № 10. Інформаційно-аналітичне управління Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. К., 2001 . 101 с.
107.Моніторинг макроекономічних та галузевих показників. Випуск № 9. Інформаційно-аналітичне Управління Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. К., 2001. 95 с.
108.Моніторинг соціальних процесів в Україні / За ред. І.К.Бондар, Г.В.Ярошенко, В.Т.Науменко, Н.А.Соколенко. К.: Знання, 1999. 260с.
109.Новиков В., Надточій Б. Соціальна політика у ФРН: оплата праці та пенсійне страхування // Економіка України. 1994. № 2. С.76-81.
110.Новикова О.Ф., Амоша А.И., Новак И.Н. и др. Социальные проблемы: оценки и пути решения. Книга 1. Социальная защита трудящихся. Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. 327 с.
111.Новіков В. Потенціал стабільної соціальної політики // Україна: аспекти праці. 1999. №1. С.31-35.
112.Новіков В.М. Організація і розвиток соціальної сфери (зарубіжний і вітчизняний досвід). К.: Інститут економіки НАН України, 2000. 246с.
113.Новікова О.Ф. Соціальна безпека: організаційно-економічні проблеми і шляхи вирішення. Донецьк: ІЕП НАН України, 1997. 460 с.
114.Онікієнко В.В. Вплив міжбюджетних відносин на діяльність органів місцевого самоврядування по регулюванню зайнятості населення // Зайнятість та ринок праці. Міжвідомчий науковий збірник. Вип. 14. К., 2001. С.110-121.
115.Онікієнко В.В., Коваленко Н.І. Продуктивна зайнятість: зміст, актуальні проблеми і шляхи досягнення. К., 1999. 52с.
116.Основы экономики в вопросах и ответах. Под ред. О.Ю.Мамедова. Ростов н/Д.: Изд-во «Феникс», 2000. 416 с.
117.Пал Леслі А. Аналіз державної політики / Пер. з англ. К.: Основи, 1999. 422 с.
118.Пашута М.Т, Калина А.В. Прогнозування та макроекономічне планування: Навч.посібник. К.: МАУП, 1998. 192 с.
119.Пенсійна реформа в Україні: громадські слухання / Комітет Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Київ: МФ "Відродження", 2001. 88 с.
120.ПигуА. Экономическая теория благосостояни