ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АЛЕЙНІКОВА ОЛЕНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 351:338.431:339.9.012

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Вініченко Ігор Іванович,
доктор економічних наук, доцент

Дніпропетровськ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 7
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ 21
1.1. Науково-теоретичні основи ефективного державного регулювання аграрного сектору економіки в контексті продовольчого забезпечення населення 21
1.2. Сутність продовольчого забезпечення населення країни в системі розвитку аграрного сектору 32
1.3. Сутність та вектори державної підтримки продовольчого забезпечення населення країни з урахуванням специфіки аграрного сектору економіки 47
Висновки до розділу 1 58
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ 62
2.1. Концептуальні положення з розвитку державного регулювання продовольчого забезпечення в системі аграрного сектору економіки в умовах ринку 62
2.2. Формування механізму та принципів державного регулювання продовольчого забезпечення населення в ринкових умовах 80
2.3. Взаємодія та розмежування функцій державного регулювання продовольчого забезпечення в системі розвитку аграрного сектору економіки на національному та регіональному рівні 91
2.4. Пріоритет ринкових регуляторів у державному регулюванні продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору 109
Висновки до розділу 2 126
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ДОСВІДУ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ 130
3.1. Зарубіжний досвід державного регулювання розвитку продовольчого забезпечення населення 130
3.2. Вітчизняний досвід державного регулювання продовольчого забезпечення населення країни 150
3.3. Переваги та недоліки регіональної системи державної підтримки аграрного сектору економіки в контексті продовольчого забезпечення населення 172
Висновки до розділу 3 198
РОЗДІЛ 4. ОЦІНКА Й ОСОБЛИВОСТІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В СИСТЕМІ РОЗВИТКУ АГРАРНОГО СЕКТОРУ УКРАЇНИ 201
4.1. Аналіз стану державного регулювання продовольчого забезпечення населення країни 201
4.2. Оцінка державного регулюючого впливу на розвиток системи продовольчого забезпечення населення регіону 225
4.3. Аналіз цінової політики щодо регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору країни 238
Висновки до розділу 4 251
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ В РИНКОВИХ УМОВАХ 254
5.1. Використання програмно-цільового підходу у державному регулюванні продовольчого забезпечення населення країни 254
5.2. Формування системи оптових продовольчих ринків 275
5.3. Активізація фінансово-кредитної політики аграрного сектору економіки країни щодо продовольчого забезпечення населення 293
Висновки до розділу 5 310
РОЗДІЛ 6. РОЗРОБКА МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ АГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ В КОНТЕКСТІ ПРОДОВОЛЬЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАСЕЛЕННЯ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ 315
6.1. Розробка методичних положень щодо вибору ефективних варіантів державної підтримки аграрного сектору економіки країни 315
6.2. Формування механізму виділення ресурсів для підтримки аграрного сектору економіки 330
6.3. Удосконалення системи управління аграрним сектором економіки на регіональному рівні 340
Висновки до розділу 6 352
ВИСНОВКИ 357
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 368
ДОДАТКИ 427

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ

FАО – Продовольча й сільськогосподарська організація ООН
GATT – Генеральна угода по тарифах і торгівлі
SWOT-аналіз – Метод стратегічного планування (визначення сильних та слабких сторін)
TAIEX – Інструмент технічної допомоги та обміну інформацією
АПК – агропромисловий комплекс
АПП – агрегований показник підтримки
ВАТ відкрите акціонерне товариство
ВВП – валовий внутрішній продукт
ВКФ – виробничо-комерційна фірма
ВО – відкрите об’єднання
ВРЦЗА – Внутрішньорегіональна центральнозапорізька асоціація
ВТК – виробничо-технічний комплекс
ВТФ – виробничо-торгівельна фірма
ДАК – державна акціонерна компанія
ДП – державне підприємство
ЕОМ – електронно-обчислювальні машини
ЄС – Європейський союз
ЗМК – Запорізький м’ясо комбінат
ІАЕ – Інститут аграрної економіки
НВ АПО – науково-виробниче агропромислове об’єднання
НТП – науково-технічний прогрес
ООН – Організація об’єднаних націй
ОПР – оптовий продовольчий ринок
ОРСП – оптовий ринок сільськогосподарської продукції
ОСГ – оптове сільське господарство
ПДВ – податок на додану вартість
ПП – приватне підприємство
РЕВ – Рада економічної взаємодопомоги
СОТ – Світова організація торгівлі
СП – сільськогосподарське підприємство
ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю
ТОВ КХП – товариство з обмеженою відповідальністю комбінат хлібопродуктів
ТОВ МК – товариство з обмеженою відповідальністю м’ясокомбінат
УААН – Українська академія аграрних наук
ЦНЗ АПВ – Центр наукового забезпечення агропромислового виробництва

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Під впливом глобалізації відбувається зниження рівня споживання продовольства. За останні десять років кількість голодуючих у світі зросла на 23 млн осіб. Продовольча проблема набула нині драматичного й подеколи навіть катастрофічного характеру. В Україні недоїдають 3% населення, і вона входить до переліку держав, що зіткнулися з кризою продовольчої галузі.
На сучасному етапі розвитку економіці України необхідна кардинальна зміна ролі держави в розв’язанні економічних проблем розвитку різних галузей національного господарства, зокрема визначенні чинників і напрямів економічного зростання, використанні нових проектів стабілізації й переходу до позитивної динаміки економічного піднесення. Важливу роль у вирішенні низки економічних проблем країни відіграє аграрний сектор економіки, що визначає умови підтримки життєдіяльності суспільства та є запорукою продовольчого забезпечення населення країни. Напрями й темпи розвитку продовольчого ринку мають непередбачуваний характер, що призводить до деформацій в аграрному секторі. Забезпечення динамічного ефективного розвитку аграрного сектору економіки та продовольчого ринку – найважливіше стратегічне й тактичне завдання для кожного регіону окремо та країни в цілому. Достатність і доступність продовольства формує соціальну й політичну стабільність у суспільстві, що, у свою чергу, створює умови для економічного розвитку, зміцнення потужності та авторитету держави.
Отже, в умовах зростання відкритості вітчизняної економіки виникає потреба в розробці теоретичних положень і методичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору України.
Серед зарубіжних класиків, які займалися визначенням ролі держави й обґрунтуванням механізмів її впливу на розвиток економічних процесів, варто назвати Дж. Гелбрейта, Д. Епштейна, Дж. Кейнса, А. Маршалла, Дж. Мілля, В. Ойкена, Д. Рікардо, П. Самуельсона, М. Фрідмена, Й. Шумпетера та ін.
Значущість проблеми теоретичного й методологічного обґрунтування розвитку процесів державного регулювання спонукає вітчизняних учених до пошуку адекватних рішень. Окремі аспекти змісту, цілей, завдань, функцій держави та формування методів державного регулювання відносин у сфері агропромислового виробництва висвітлено в працях О. Ю. Амосова, В. Г. Андрійчука, В. Д. Бакуменка, С. О. Білої, І. І. Вініченка В. І. Власова, Є. М. Воробйова, В. Є. Воротіна, П. І. Гайдуцького, В. П. Галушка, В. М. Геєця, О. Д. Гудзинського, Н. В. Дацій, С. І. Дем’яненка, А. Д. Діброви, Ф. В. Зінов’єва, П. В. Іванюти, Ю. Г. Кальниша, І. В. Кобути, О. В. Крисального, М. Ф. Кропивка, Н. М. Левченко, А. С. Лисецького, М. Й. Маліка, А. В. Мерзляк, І. Р. Михасюка, О. Г. Мордвінова, Д. О. Плеханова, П. Т. Саблука, В. П. Ситника, В. В. Юрчишина та ін.
Створенню та вдосконаленню системи державного регулювання аграрного ринку в умовах глобалізації, обґрунтуванню економіко-правових засад його регулювання й державної підтримки присвячені наукові праці С. В. Майстро, С. І. Урби, С. І. Чернова. Обґрунтуванню необхідності та визначенню шляхів удосконалення державного регулювання сільського господарства з урахуванням зарубіжного досвіду та національних особливостей присвячені праці М. Х. Корецького, М. А. Латиніна, О. М. Могильного, Г. І. Мостового, Г. В. Черевко та ін.
Дослідження проблем формування організаційно-економічного механізму державного регулювання розвитку АПК регіону й удосконалення механізму державного регулювання використання ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств знаходимо в працях М. В. Болдуєва, О. В. Булатової, В. В. Кушмаєвої, Ю. О. Ульянченко. Визначення стану продовольчої безпеки держави, взаємодії великого та малого підприємництва в системі продовольчого забезпечення регіону й тенденцій споживання окремих видів продукції сформовано завдяки розробкам А. В. Бурковської, О. І. Гойчук, В. А. Ільяшенко, Т. М. Лозинської, В. М. Шкаберіна.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених державному регулюванню аграрного ринку України, в умовах нестабільності особливо гостро відчувається потреба в теоретичному осмисленні, обґрунтуванні практичних методів досягнення продовольчої безпеки при комплексному дослідженні проблем ефективного державного регулювання продовольчого забезпечення в системі розвитку аграрного сектору країни. Проте кожен регіон України має свою специфіку, яку необхідно враховувати при формуванні системи державного регулювання продовольчого забезпечення населення, включаючи державну підтримку аграрної сфери. Відсутність достатнього досвіду й методичних рекомендацій із цих питань для сучасного періоду вимагає додаткового опрацювання вказаних проблем. Цим зумовлений вибір теми, цільова спрямованість і постановка завдань дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані в межах науково-дослідних робіт Дніпропетровського державного аграрного університету за темою „Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0102U05022), в рамках якої дисертантом здійснена розробка напрямів удосконалення державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору України.
Мета й завдання дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретико-методологічних засад ефективного державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору країни та розробка методичних і практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного регулювання продовольчого забезпечення населення на національному та регіональному рівні.
Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:
– розкрити ґенезу теоретико-методологічного базису державного регулювання аграрного сектору економіки в контексті продовольчого забезпечення населення;
– узагальнити та уточнити категорійно-понятійний апарат державно-управлінської науки у сфері державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору;
– обґрунтувати концептуальні положення з розвитку державного регулювання продовольчого забезпечення в системі аграрного сектору економіки країни в ринкових умовах;
– удосконалити (на теоретичному рівні) механізм державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору України в ході його реформування в ринкових умовах;
– сформувати методологічні положення системної взаємодії та розмежування функцій державного регулювання продовольчого забезпечення населення й систематизувати принципи використання його ринкових регуляторів;
– систематизувати зарубіжний і вітчизняний досвід державного регулювання й регіональної системи державної підтримки аграрного сектору та визначити можливі напрями їх подальшого використання в Україні;
– оцінити стан державного регулювання продовольчого забезпечення населення країни та обґрунтувати застосування інструментарію державного регуляторного впливу на розвиток системи агропродовольчої сфери регіону;
– виявити напрями та засоби активізації цінової політики щодо державного регулювання простого та розширеного відтворення аграрного виробництва;
– розробити структуру та зміст програмно-цільових документів розвитку аграрного сектору економіки України й удосконалити складові системи державної підтримки функціонування продовольчих ринків;
– уточнити елементи застосування фінансово-кредитної політики держави в аграрному секторі щодо продовольчого забезпечення населення;
– розвинути методичні положення й методичні підходи щодо вибору та оцінювання ефективних варіантів державної підтримки аграрного сектору економіки;
– визначити інституціональний механізм державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки на регіональному рівні;
– внести практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання продовольчого забезпечення населення України.
Об’єкт дослідження – продовольче забезпечення населення.
Предмет дослідження – державне регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору України.
Методи дослідження. Основою теоретико-методологічних досліджень дисертаційної роботи є фундаментальні положення теорії державного управління та економічної теорії, наукові праці сучасних провідних вітчизняних і зарубіжних учених з питань аграрної політики, державного регулювання й реформування аграрної сфери. В дослідженні застосовано комплексний підхід до аналізу функціонування діючих механізмів державного регулювання продовольчого забезпечення населення країни та методів державної підтримки аграрного сектору економіки з урахуванням структурних змін у світовому господарстві.
Для досягнення поставленої мети дослідження використано такі наукові методи: історичний – для дослідження ґенези теоретико-методологічного базису державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору економіки; абстрактно-логічний – при постановці мети й завдань дослідження, для узагальнення теоретичних положень, формування висновків та пропозицій; монографічний – при вивченні матеріалів літературних джерел з досвіду державного регулювання продовольчого забезпечення в аграрному секторі економіки та підготовці власних наукових публікацій автора; логіко-семантичний – для поглибленого обґрунтування основних складових механізму державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору економіки; діалектичний – при дослідженні взаємодії та розмежуванні функцій державного регулювання продовольчого забезпечення населення в аграрному секторі на національному й регіональному рівні; метод кількісних і якісних порівнянь – для дослідження переваг та недоліків регіональної системи державної підтримки аграрних підприємств і функцій державного регулювання на національному й регіональному рівні; аналізу та синтезу – при оцінюванні сучасного стану державного регулювання та особливостей державного регуляторного впливу на розвиток системи продовольчого забезпечення; спостереження та теоретичного узагальнення – при формуванні напрямів, методів, заходів ефективного державного регулювання продовольчого забезпечення в системі аграрного сектору країни; прогнозний – при обґрунтуванні напрямів розвитку продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору економіки; розрахунково-конструктивний – з метою впровадження методичних рекомендацій і механізму виділення ресурсів з державної підтримки аграрного сектору економіки країни; інституціональний аналіз – при обґрунтуванні інституціонального механізму державного регулювання продовольчого забезпечення населення в аграрному секторі економіки на регіональному рівні; статистичний і графічний – під час обробки й узагальнення статистичних даних та їх відображення в таблицях і рисунках.
Інформаційною базою дослідження є законодавча й нормативно-правова база України, офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Міністерства зовнішньоекономічних зв’язків і торгівлі, аналітичні огляди Міністерства аграрної політики та продовольства України, інших міністерств і відомств, програмні документи державних органів України, закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, дані ННЦ „Інститут аграрної економіки” УААН, статистичні дані міжнародних економічних організацій, зокрема Продовольчої сільськогосподарської організації ООН (FAO), Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), а також монографії й наукові статті вітчизняних та зарубіжних учених, мережа Інтернет.
Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та передумов ефективного державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору країни, розробці напрямів удосконалення державної аграрної політики й механізмів державної підтримки аграрного сектору економіки на національному та регіональному рівні в контексті продовольчого забезпечення населення в сучасних умовах. Наукові результати, що відображають новизну дослідження, полягають у такому:
вперше:
– сформульовано положення теорії державного регулювання продовольчого забезпечення в системі розвитку аграрного сектору, що базується на авторській концепції формування системи продовольчого забезпечення населення країни в єдності та взаємозв’язку її структурних елементів, а саме: демографічного, маркетингового, техніко-технологічного, виробничого, економічного, інформаційного, сировинного, інноваційного, екологічного, політичного;
– розроблено методологічні положення системної взаємодії й розмежування функцій державного регулювання продовольчого забезпечення населення країни та її регіонів, що комплексно забезпечені таким: функціями недержавних (державно-кооперативних) виробничих об’єднань на регіональному рівні; раціональним поєднанням організаційних функцій територіального й галузевого рівнів регулювання аграрного сектору; господарськими функціями щодо управління закупівлею та реалізацією сільськогосподарської продукції й сировини;
– обґрунтовано комплексну систему державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору економіки шляхом застосування ліцензійного, податкового, бюджетного, цінового, фінансово-кредитного, нормативного, митного, адміністративно-правового інструментів у їх єдності та взаємозв’язку, яке здійснюється залежно від культурно-історичних, економічних та фінансових умов; рівня інтегрованості вітчизняної економіки у світову;
удосконалено:
– механізм державного регулювання продовольчого забезпечення населення країни, який поєднує в собі такі блоки: програмування, що передбачає визначення цілей і планування їх реалізації; стабілізації, тобто проведення державної політики на основі цінових, податкових та фінансово-кредитних важелів; контролю за розробкою й прийняттям законодавчих рішень та інших нормативних актів щодо захисту сільськогосподарських товаровиробників, вітчизняних продовольчих і сировинних ринків;
– інструментарій державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору економіки, що поєднує такі методи та форми: інституційне забезпечення продовольством населення регіону; підвищення ефективності державної фінансової підтримки за рахунок дотацій за реалізовану продукцію, коштів на відшкодування відсотків за кредитами й часткову компенсацію вартості складної сільськогосподарської техніки; першочергового застосування економічних та організаційних інструментів розвитку інфраструктури аграрного ринку, формування нормативно-правової бази та інформаційно-аналітичного забезпечення й посилення контролю за якістю та безпекою сільськогосподарської продукції;
– засоби активізації цінової політики щодо державного регулювання простого та розширеного відтворення аграрного виробництва, які спрямовані на: забезпечення простого відтворення виробництва основних видів сільськогосподарської продукції за допомогою запровадження заставних цін через систему відшкодування товаровиробникам різниці між ціною підтримки й фактичною середньою ринковою ціною в межах обсягів квотованої продукції; стабілізацію і створення передумов розширеного відтворення продукції в обсягах внутрішніх та експортних потреб; здійснення поступового переходу від прямого регулювання через механізм еквівалентних цін до розширеного попиту на продовольчі товари шляхом підтримки малозабезпечених верств населення й забезпечення паритету цін гарантованою закупівельною ціною;
– модель системи державної підтримки функціонування продовольчих ринків за ієрархічним принципом побудови трирівневої моделі підпорядкування, а саме: на державному рівні – міжнародні оптові продовольчі ринки; на регіональному − роздрібні регіональні та міжрегіональні ринки; на рівні муніципальних утворень − роздрібні оптові ринки;
– елементи застосування фінансово-кредитної політики держави в аграрному секторі економіки щодо продовольчого забезпечення населення шляхом використання таких форм, як: лізинг, виділення державних коштів під проекти на конкурсній основі, усунення неплатежів за допомогою використання вексельного обігу, використання земельного податку при науково обґрунтованій величині ставок, пільгові кредити під розроблені проекти санації для боржників з гарним потенціалом, формування державно-комерційної системи страхування на основі пайової участі бюджету в страхових виплатах, що здатні скорегувати наявні диспропорції в розвитку аграрного сектору та економіки країни;
– інституціональний механізм державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки на регіональному рівні шляхом внесення пропозицій щодо посилення функцій регіональних органів управління щодо використання державних коштів на підтримку створення міжрегіональних, внутрішньорегіональних асоціацій з метою реалізації цільових програм розвитку села, комплексного розвитку територій і продовольчого забезпечення населення в достатній кількості та якості, спрямування витрат тільки на устаткування або капітальне будівництво;
набули подальшого розвитку:
– категорійно-понятійний апарат державно-управлінської науки шляхом уточнення змісту низки понять, а саме: „державне регулювання аграрного сектору” як системи впливу на провідну галузь економіки, що поєднує в собі елементи законодавчого, виконавчого й контролюючого змісту, які здійснюються органами державної влади та громадськими організаціями з метою стабілізації й поліпшення продовольчого забезпечення населення країни на національному та регіональному рівні; „державна підтримка продовольчого забезпечення населення”, що полягає в наданні сільському господарству та галузям, які забезпечують його, необхідної матеріальної й фінансової допомоги, створенні сприятливих умов виробництва при збільшенні зовнішніх ризиків; „продовольча безпека держави” як такого стану національної економіки, при якому гарантується стабільне продовольче забезпечення населення країни в кількості, що відповідає науково обґрунтованим параметрам, і створюються умови для підтримки споживання на рівні медичних норм, враховуючи двоякий (регіональний і державний) підхід;
– теоретичне бачення принципів використання ринкових регуляторів у державному регулюванні продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору, що полягають у: ліквідації диспаритету цін; проведенні обмеження прибутковості монополістів; встановленні критеріїв віднесення посередницьких і переробних підприємств до категорії монополістів; фіксації положень щодо цін на матеріально-технічні ресурси; забезпеченні програми кредитування власним майном; передачі коштів лізингового фонду на конкурсній основі та застосуванні елементів прямої бюджетної підтримки;
– методичні положення щодо вибору ефективних варіантів державної підтримки аграрного сектору економіки залежно від рівня управління, економічного розвитку, природно-кліматичних умов регіонів і міжнародних вимог шляхом застосування диференційованого підходу до використання засобів і розмірів державної підтримки сільського господарства, комплексності розвитку територій, який можна реалізувати через спрямування державних та муніципальних коштів на розвиток соціально-культурних установ і ринкової інфраструктури та на підтримку харчової й переробної промисловості через створення науково-виробничих агропромислових об’єднань, які, крім бюджетного фінансування, повинні мати держзамовлення і пільги по податках;
– методичні підходи до оцінювання системи державного стимулювання аграрного сектору економіки шляхом розрахунку максимальної суми державної підтримки аграрного сектору економіки за „жовтим кошиком” з державного, регіонального й муніципального бюджетів на пайових умовах з урахуванням співвідношення промислового та аграрного рівнів розвитку регіонів і муніципальних районів та алгоритм виділення ресурсів за нелімітованим „зеленим кошиком”, виходячи з принципу забезпечення населення основними продуктами харчування власного виробництва за медичними нормами, з метою збереження продовольчої безпеки за регіонами країни, що має здійснюватися в два етапи, забезпечуючи на першому етапі споживання продуктів харчування населенням за медичними нормами за рахунок усіх каналів, а на другому – за рахунок власного виробництва.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені теоретичні та методологічні положення логічно доведені до рівня конкретних пропозицій, придатних для впровадження в управлінську практику, а також у науковому обґрунтуванні напрямів удосконалення державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору України.
Результати досліджень щодо вдосконалення нормативно-правої бази в аграрній сфері з питань державної підтримки функціонування продовольчих ринків, елементів застосування фінансово-кредитної політики держави в аграрному секторі з продовольчого забезпечення населення використані Комітетом Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин (довідка про впровадження від 09.04.2012 р. № 04-11/15 – 80). Наукові напрацювання щодо структури та змісту програмно-цільових документів розвитку аграрного сектору економіки країни використані Міністерством аграрної політики та продовольства України при реалізації окремих положень Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 р., Концепції комплексної державної програми реформ та розвитку сільського господарства України, Національної доктрини реформування та розвитку агропродовольчого комплексу України (проект) (довідка про впровадження від 25.02.2012 р. № 04 – 17/12 – 31). Практичні розробки щодо розрахунку максимальної суми державної підтримки за „жовтим кошиком” на пайових умовах та алгоритму виділення ресурсів за нелімітованим „зеленим кошиком”, виходячи з принципу забезпечення населення основними продуктами харчування власного виробництва за медичними нормами, використані Головним управлінням агропромислового розвитку Київської обласної державної адміністрації при вдосконаленні механізму виділення ресурсів для підтримки аграрного сектору країни в контексті продовольчого забезпечення населення, який повинен відповідати міжнародним вимогам (довідка про впровадження від 25.05.2011 р. № 08/650 – 76). Результати наукових досліджень щодо створення Внутрішньорегіональної центральнозапорізької асоціації вирішення питань державних і регіональних цільових програм постачання населення екологічно чистими продуктами харчування власного виробництва використані Запорізькою обласною державною адміністрацією при розробці заходів з удосконалення інституціонального механізму державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору (довідка про впровадження від 20.02.2012 р. № 08 – 26/0401). Пропозиції автора щодо етапності розробки програмних заходів з розвитку аграрного сектору економіки на прикладі Запорізького регіону з метою поліпшення продовольчого забезпечення населення використані Головним управлінням агропромислового розвитку Запорізької обласної державної адміністрації при вдосконаленні системи управління аграрним сектором економіки на регіональному рівні (довідка про впровадження від 17.05.2011 р. № 01 – 01/425). Запропоновані в дисертаційній роботі теоретичні положення використані в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні таких дисциплін: „Державне та регіональне управління”, „Державне регулювання економіки”, „Планування, проектування та організація виробництва і реалізації харчових продуктів”, „Економічний аналіз”, „Стратегічний аналіз” (довідка № 7389 від 21.05.2011 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення й практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: „Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); „Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання” (м. Сімферополь, 2010 р.); „Фінанси України” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); „Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин” (м. Умань, 2010 р.); „Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку” (м. Київ, 2010 р.); „Перспективи впровадження екологічного оподаткування в Україні” (м. Ірпінь, 2010 р.); „Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки” (м. Рівне, 2010 р.); „Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); „Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2010 р.); „Спецпроект: аналіз наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); „Малий та середній агробізнес в системі фінансів підприємств” (м. Київ, 2010 р.); „Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях” (м. Бахчисарай, 2010 р.); „Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів” (м. Київ, 2010 р.); „Науково-практичні аспекти оптимізації управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування” (м. Запоріжжя, 2010 р.); „Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (м. Мінськ, 2011 р.); „Розвиток державного управління та державної служби в Україні” (м. Харків, 2011 р.); „Ольвійський форум – 2011: стратегії України в геополітичному просторі” (м. Миколаїв, 2011 р.); „Актуальні проблеми регіонального управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2011 р.); „Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку виробничої сфери” (м. Донецьк, 2011 р.); „Соціально-економічний розвиток України і регіонів” (м. Запоріжжя, 2011 р.); “Формування ефективних механізмів господарювання в умовах сучасної економіки: теорія і практика” (м. Запоріжжя, 2011 р.).
Публікації. Основні положення й результати наукового дослідження за темою дисертації опубліковані в 52 наукових працях, у тому числі в одній одноосібній монографії (22,1 ум. др. арк.), 29 статтях у наукових фахових виданнях (з яких 28 одноосібних), 22 матеріалах і тезах конференцій (з яких усі одноосібні) та 1 статті в іншому виданні. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, що належить особисто автору, становить 44,2 ум. др. арк.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, 6 розділів, висновків, списку використаних джерел із 559 найменувань на 59 сторінках, 20 додатків на 28 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 455 сторінок, з яких 367 сторінок основного тексту; містить 21 рисунок на 7 сторінках, 19 таблиць на 10 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено й запропоновано нове вирішення важливої наукової проблеми, а саме – обґрунтування теоретико-методологічних засад державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору України, що дало змогу сформулювати наступні висновки.
1. Розкрито ґенезу теоретико-методологічного базису державного регулювання аграрного сектору економіки в контексті продовольчого забезпечення населення. Зокрема, встановлено, що серед представників зарубіжних і вітчизняних наукових шкіл існують різні підходи щодо ролі й місця держави в регулюванні економічних процесів: від ідей саморегульованого ринку, невизнання втручання держави в економічне життя до необхідності державного регулювання ринкової економіки. Виявлено, що при переході до ринку державне регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору країни виявилося значно слабшим порівняно з потребами, зумовленими економічними процесами і явищами. Держава не забезпечила ефективної підтримки суб’єктів ринку, не використано накопичений досвід державного регулювання аграрного сектору. Доведено, що різний ступінь монополізації сфер аграрного сектору економіки деформує ринковий механізм у цьому секторі й спричиняє відтік доходів із сільського господарства, нераціональний розподіл ресурсів, тобто підрив основ аграрного ринку. Ринок не став саморегульованою системою, як передбачалося на початку розвитку ринкових перетворень. Усунення зазначеного дисбалансу ринку можливе шляхом створення конкурентного середовища в усіх галузях аграрного сектору економіки з використанням економічної сили держави для розвитку виробництва продуктів харчування й відшкодування неминучих втрат сільського господарства.
2. Узагальнено та уточнено категорійно-понятійний апарат державно-управлінської науки у сфері державного регулювання продовольчого забезпечення населення. Визначено сутність „державного регулювання аграрного сектору” в контексті продовольчого забезпечення населення як системи впливу, що поєднує в собі типові заходи законодавчого, виконавчого й контролюючого характеру, які здійснюються правомочними державними установами та громадськими організаціями з метою стабілізації й поліпшення продовольчого забезпечення населення країни, та складається з таких елементів: цілей суспільного розвитку, що реалізуються безпосередньо об’єктами регулювання, представленими організаційно-виробничим, організаційно-територіальним рівнями та цільовими об’єктами; суб’єктів регулювання й результатів регулювання, між якими існує інформаційне поле. Уточнено сутність поняття „продовольча безпека держави” відповідно до стану економіки, при якому гарантується стабільне продовольче забезпечення населення країни в кількості, що відповідає науково обґрунтованим параметрам, і створюються умови для підтримки споживання на рівні медичних норм, враховуючи двоякий (регіональний і державний) підхід. Сформульовано положення теорії державного регулювання продовольчого забезпечення в системі розвитку аграрного сектору, що базуються на концепції формування системи продовольчого забезпечення населення країни як сукупності підсистем виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки, розподілу, обміну, кінцевого споживання та взаємозв’язків між ними на основі платоспроможного попиту населення на продукти харчування з метою задоволення їх потреб і забезпечення продовольчої безпеки країни в єдності та взаємозв’язку демографічного, маркетингового, техніко-технологічного, виробничого, економічного, інформаційного, сировинного, інноваційного, екологічного, політичного структурних елементів системи. Розширено поняття „державна підтримка продовольчого забезпечення населення” в системі розвитку аграрного сектору, враховуючи посилення тиску міжнародного ринку на вітчизняних сільгосптоваровиробників, яка повинна полягати як у наданні селу необхідної матеріальної й фінансової допомоги, так і в забезпеченні сприятливих умов виробництва, охоплюючи залежні від сільського господарства галузі та сфери аграрного сектору, а також організації інших галузей економіки, що забезпечують аграрнопромислове виробництво, й тому зазнають додаткових втрат та мають підвищені ризики.
3. Обґрунтовано концептуальні положення з розвитку державного регулювання продовольчого забезпечення в системі аграрного сектору економіки України в ринкових умовах, в тому числі застосування ліцензійного, податкового, бюджетного, цінового, фінансово-кредитного, нормативного, митного, адміністративно-правового та економічного інструментів у комплексній системі державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору в їх єдності та взаємозв’язку, застосовування яких здійснюється залежно від культурно-історичних умов; економічної ситуації в країні, регіоні, світовій спільноті; рівня інтегрованості вітчизняної економіки зі світовими процесами; фінансово-економічного стану організацій аграрного сектору економіки; забезпеченості цілей державного регулювання матеріальними, фінансовими, трудовими й інтелектуальними ресурсами. Зазначено, що державне регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору може бути прямим, умовно-прямим і непрямим, тобто той або інший варіант державного регулювання може застосовуватися залежно від правового статусу державного органу або організації.
4. Удосконалено (на теоретичному рівні) механізм державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору України в ході його реформування в ринкових умовах, загальна схема якого має бути механізмом поєднання: блоку програмування, що передбачає механізм визначення цілей і планування їх реалізації; блоку стабілізації, який здійснює механізм проведення політики на основі цінових, податкових та фінансово-кредитних важелів, і блоку стеження для забезпечення механізму розробки й прийняття законодавчих рішень та інших нормативних актів щодо захисту сільськогосподарських товаровиробників, вітчизняних продовольчих і сировинних ринків. Запропоновано прямі та непрямі принципи державного регулювання продовольчого забезпечення населення об’єднати в загальні, зумовлені природою виникнення економічних відносин (формаційні, цивілізовані, науково обґрунтовані), і часткові, що відображають ситуативний підхід до управління й пов’язуються з оперативним управлінським впливом на процедури відносин між органами державного та територіального управління, з одного боку, і суб’єктами господарювання – з іншого.
5. Сформовано і науково обґрунтовано методологічні положення системної взаємодії та розмежування функцій державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору країни, акцентуючи увагу на уникненні елементів дублювання й концептуальної неузгодженості державного регулювання продовольчого забезпечення населення на національному та регіональному рівні, що полягають у: підвищенні ролі недержавних (державно-кооперативних) виробничих об’єднань на регіональному рівні; раціональному поєднанні територіального й галузевого організаційних аспектів державного регулювання продовольчого забезпечення населення, з урахуванням подальшого розвитку міжгалузевих зв’язків, кооперації, нових форм агропромислової інтеграції та місцевого самоврядування; проведенні в рамках господарського управління замовлень на закупівлю сільськогосподарської продукції й сировини, яке необхідно проводити без „нагадування” місцевими організаторами. Визначено принципи пріоритетного використання ринкових регуляторів у державному регулюванні продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору, що полягають у: ліквідації диспаритету цін шляхом оздоровлення промисловості і будівництва; проведенні обмеження прибутковості монополістів; встановленні критеріїв віднесення посередницьких і переробних підприємств до категорії монополістів; фіксації положення щодо цін на матеріально-технічні ресурси при товарному кредитуванні; забезпеченні програми кредитування власним майном; введенні механізмів підтримки соціальних гарантій у депресивних регіонах і розвитку в них альтернативних виробництв.
6. Систематизовано зарубіжний і вітчизняний досвід державного регулювання й регіональної системи державної підтримки аграрного сектору в контексті продовольчого забезпечення населення та визначено можливі напрями їх подальшого використання в Україні. Встановлено, що надходження коштів у сільське господарство за рахунок бюджету й державної підтримки через ціновий механізм становлять у розвинутих країнах не менше ніж 70% від кінцевої продукції сільського господарства. Підкреслено, що для України важливе значення має вивчення досвіду Франції, а також Польщі для узагальнення особливостей та специфіки процесів, які здійснюються у сфері регулювання аграрного сектору економіки. Доведено, що Україні слід переглянути доцільність існування багатьох пільг з обкладання ввізним митом, які не тільки викривлюють умови конкуренції на внутрішньому ринку, а й завдають істотної шкоди доходам державного бюджету, чому може сприяти чіткіше застосування правил визначення походження товарів з метою запобігання безмитному ввезенню товарів через територію тих країн, з якими Україна має угоди про вільну торгівлю. Виявлено, що основними причинами неефективного використання коштів державного бюджету на підтримку аграрного сектору економіки в контексті продовольчого забезпечення населення є недосконалість механізмів отримання і розподілу бюджетних коштів та порушення бюджетної дисципліни при їх використанні. Розділи бюджетної класифікації не відповідають програмам, що вимагає деталізації бюджетних класифікаторів, передачі частини повноважень на місця, оскільки з регіональних і місцевих бюджетів здійснюється основна частина підтримки села.
7. Оцінено стан державного регулювання продовольчого забезпечення населення на національному рівні. У результаті проведення порівняльного, методологічного та системного аналізу сучасного стану аграрного сектору економіки країни в контексті продовольчого забезпечення населення виявлено зниження ресурсного забезпечення, повсюдне падіння обсягів виробництва всіх видів продукції сільського господарства й сировини, для уникнення якого необхідно вирішити питання законодавчого обмеження позикового відсотка, пов’язавши його розмір з реальними витратами банків і ввівши законодавчу заборону на збільшення тарифів природних монополій. Обґрунтовано застосування інструментарію державного регуляторного впливу на динаміку процесів регулювання агропродовольчої сфери регіону в результаті комплексної оцінки організаційно-економічних і соціальних чинників шляхом поєднання відповідних методів і форм, таких як: інституційне забезпечення продовольчого забезпечення населення регіону; підвищення ефективності державної фінансової підтримки; значних обсягів коштів на відшкодування відсотків за кредитами, отриманими сільгоспвиробниками; першочергове застосування економічних та організаційних інструментів розвитку інфраструктури аграрного ринку, формування нормативно-правової бази та інформаційно-аналітичного забезпечення й посилення контролю за якістю і безпекою сільськогосподарської продукції.
8. Виявлено напрями та засоби активізації цінової політики щодо державного регулювання простого та розширеного відтворення аграрного виробництва, які спрямовані на: забезпечення простого відтворення виробництва продукції в основних галузях сільського господарства за допомогою запровадження цін підтримки через систему відшкодування товаровиробникам різниці між ціною підтримки й фактичною середньою ринковою ціною в межах обсягів квотованої продукції, на відміну від визначення на основі нормативної галузевої собівартості та мінімального прибутку; стабілізацію і створення передумов розширеного відтворення продукції в обсягах внутрішніх та експортних потреб на основі дотримання цінового паритету й застосування, за необхідності, еквівалентних цін; здійснення поступового переходу від прямого регулювання через механізм еквівалентних цін до розширеного попиту на продовольчі товари шляхом підтримки малозабезпечених верств населення. Встановлено, що концепція паритету, яка передбачає постійне співвідношення між цінами на продукцію сільського господарства й цінами на товари та послуги, що споживають сільськогосподарські товаровиробники, не забезпечує еквівалентності обміну і створює лише видимість підтримки, адже цьому дисбалансу можна було запобігти безпосередньо при розрахунку за продукцію, якби паритет був би забезпечений гарантованою закупівельною ціною.
9. Розроблено структуру та зміст програмно-цільових документів розвитку аграрного сектору економіки України в контексті продовольчого забезпечення населення шляхом реалізації регіональних програм розвитку сільгоспкооперації для всебічної підтримки діяльності виробничих і споживчих кооперативів зі збільшення виробництва продукції, розширення обсягів послуг, насичення ринку споживачів продуктами харчування; програм соціально-економічного розвитку регіонів за умов адресності й детально відпрацьованої системи управління; цільових програм розвитку регіонального аграрного сектору економіки та системи продовольчого забезпечення населення, що передбачають як заходи щодо створення певного рівня пропозиції продуктів харчування, ринкової інфраструктури, підтримки високої прибутковості сільськогосподарських товаровиробників і рівня гарантованих цін, так і екологічні й соціальні проблеми. Доведено необхідність планування обсягів державного бюджетного фінансування, пільг і стимулів, що надаються учасникам програм, участь у яких є формально добровільною, але за допомогою різних санкцій перетворюється фактично на обов’язкову. Удосконалено складові системи державної підтримки функціонування продовольчих ринків за ієрархічним принципом побудови трирівневої моделі підпорядкування, формування якої має відбуватися з урахуванням специфіки регіону, зокрема продовольчого потенціалу, рівня самозабезпеченості, спеціалізації, розвитку інфраструктури ринку. На державному рівні повинні створюватися міжнародні оптові продовольчі ринки, на регіональному – роздрібні регіональні та міжрегіональні ринки; на рівні муніципальних утворень – роздрібні оптові ринки. Запропоновану систему державної підтримки функціонування продовольчих ринків ефективніше регулювати через головні розподільчі центри – міжнародні продовольчі ринки. Горизонтальне регулювання продовольчого ринку може здійснюватися продовольчим фондом за допомогою продовольчих закупівель та інтервенцій, а також квотування. Зазначено, що ефективно цей механізм діятиме тільки при керівництві з єдиного державного Центру управління продовольчими ресурсами при постійній взаємодії державного та регіональних продовольчих фондів, шляхом обміну й передачі продукції в необхідних кількостях і в певні місця для вирішення стратегічних завдань.
10. Уточнено елементи застосування фінансово-кредитної політики держави в аграрному секторі щодо продовольчого забезпечення населення шляхом використання таких форм, як: лізинг, для впровадження якого уряд повинен виділяти кредити, організовувати закупівлі техніки й устаткування в заводів-виготівників, що підтримують контакти з ремонтно-технічними організаціями, які здають техніку на основі договорів; виділення державних коштів під проекти на конкурсній основі, залучаючи до конкурсів як державні, так і недержавні підприємства; усунення неплатежів за допомогою вексельного обігу, а також ф’ючерсних, опційних, форвардних операцій та хеджування торгових операцій; використання земельного податку при науково обґрунтованій величині ставок (не повинні перевищувати 8%); пільгові кредити під розроблені проекти санації для боржників з гарним кадровим і виробничим потенціалом; формування державно-комерційної системи страхування на основі пайової участі бюджету в страхових виплатах, що здатні скоректувати наявні диспропорції в розвитку аграрного сектору та економіки країни. Запропоновано звільнити сільськогосподарських товаровиробників від державного й місцевих податків на реалізацію паливно-мастильних матеріалів.
11. Розвинуто методичні положення щодо вибору ефективних варіантів державної підтримки аграрного сектору економіки в контексті продовольчого забезпечення населення залежно від рівня управління (державний, регіональний, муніципальний), економічного розвитку, природно-кліматичних умов регіонів та міжнародних вимог, застосовуючи диференційований міжнародний підхід щодо способів і розмірів державної підтримки сільського господарства (принцип de minimis – пороговий рівень фінансування заходів „жовтого кошика” – 8,5%), принцип комплексного розвитку територій, який можна реалізувати через спрямування державних і муніципальних коштів на розвиток соціально-культурних установ і ринкової інфраструктури та на підтримку харчової й переробної промисловості, не порушуючи вимог міжнародного альянсу, що можна зробити шляхом створення науково-виробничих агропромислових об’єднань, які відповідно до чинного українського законодавства, крім бюджетного фінансування, можуть мати держзамовлення і пільги по податках. Обґрунтовано необхідність розвитку державної підтримки аграрного сектору з напряму агрострахування, але відповідно до вимог СОТ, відмовившись від страхування сільськогосподарських культур, тварин, іншої продукції, перейти до фінансування програм страхування доходів підприємств аграрного сектору й забезпечення доходів сільського населення. Розвинуто методичні підходи до оцінювання системи державного стимулювання аграрного сектору економіки в контексті продовольчого забезпечення населення шляхом розрахунку максимальної суми державної підтримки аграрного сектору за „жовтим кошиком” з державного, регіонального і муніципального бюджетів на пайових умовах з урахуванням співвідношення промислового та аграрного рівнів розвитку регіонів і муніципальних районів, яка полягає у виділенні ресурсів індустріально розвинутим регіонам (районам) у розмірі 5% до середньорічного виробництва сільськогосподарської продукції і держбюджетним фінансуванням 0–30% з передачею основного навантаження в регіони (70–100%); регіонам з відносно розвинутим сільським господарством – 8,5% і держбюджетним фінансуванням 30–50%; аграрним регіонам – 10% до середньорічного виробництва сільськогосподарської продукції і держбюджетним фінансуванням 50–70%. Доцільно виділення ресурсів за нелімітованим „зеленим кошиком” здійснювати в два етапи, забезпечуючи на першому етапі споживання продуктів харчування населенням за медичними нормами за рахунок усіх каналів (власного виробництва, міжрегіонального продуктообміну, імпорту), а на другому – за рахунок власного виробництва на 80–100%, зберігаючи і збільшуючи надходження коштів за напрямами державної підтримки.
12. Визначено інституціональний механізм державного регулювання розвитку аграрного сектору економіки в контексті продовольчого забезпечення населення на регіональному рівні, що полягає в доцільності передачі регіональним органам управління функцій розподілу коштів державної підтримки господарюючих суб’єктів аграрного сектору економіки, виходячи з: принципу комплексного розвитку територій і продовольчого забезпечення населення в достатній кількості, передбачаючи етапність розробки програм, починаючи з державного та закінчуючи рівнем господарюючих суб’єктів; принципу максимальної ефективності використання ресурсів державної підтримки (досягнення рівня прибутковості для розширеного відтворення й підтримки соціально значущих суб’єктів); чисельності населення та його структури, враховуючи відсоткове співвідношення вікових груп при розподілі коштів на житло; спрямування витрат тільки на устаткування або будівництво капітальних споруд, виключаючи субсидування об’єктів інфраструктури, якщо тільки це не стосується мереж загальнодоступних споруд суспільного користування. Доцільно створення міжрегіональних асоціацій для вирішення питань, що зачіпають інтереси декількох регіонів, і завдань державних та регіональних цільових програм.
13. Внесено практичні рекомендації щодо вдосконалення механізмів державного регулювання продовольчого забезпечення населення в системі розвитку аграрного сектору України:
у сфері забезпечення якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини:
– створити сучасну інструментальну та аналітичну бази контролю якості та безпеки харчових продуктів і продовольчої сировини;
у сфері виробництва й реалізації сільськогосподарської продукції та продовольства:
– сформувати фактичні та прогнозні баланси сільськогосподарської продукції й продовольства з урахуванням затверджених раціональних обсягів споживання основних харчових продуктів, які відповідають сучасним вимогам здорового харчування;
– удосконалити систему індикативного планування в аграрному секторі економіки як механізму координації інтересів і діяльності державних та комерційних господарюючих суб’єктів, що поєднує державне регулювання економіки з її саморегулюванням;
– розробити заходи ефективного територіального переміщення харчових продуктів з метою продовольчого забезпечення населення регіонів;
у сфері економічної доступності продовольства:
– сформувати підходи до регулювання ринків окремих видів харчових продуктів, спрямованих на забезпечення економічної та фізичної доступності продукції вітчизняного виробництва, незалежно від кон’юнктури світових ринків, за допомогою інтервенційних заходів держави;
– удосконалити механізм ціноутворення на ринку продовольства у напрямі оптимізації витрат населення на харчові продукти, забезпечити цінову доступність продовольчих товарів і сільськогосподарської продукції;
у сфері зовнішньоекономічної політики:
– забезпечити раціональне співвідношення експорту та імпорту сільськогосподарської сировини і продовольства; використання інструментів митно-тарифного регулювання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверьянов Н. Государственное регулирование агропромышленного производства / Н. Аверьянов // Экономист. – 2006. – № 10. – С. 71–75.
2. Аграрна реформа в Україні / за ред. П. І. Гайдуцького. – К. : ННЦ ІАЕ, 2005. – 424 с.
3. Аграрне право України : підручник / за заг. ред. В. М. Єрмоленко. – К. : Юрінком-Інтер, 2010. – 608 с.
4. Аграрный протекционизм: научные основы и механизмы осуществления в условиях рыночных отношений : науч. тр. ВИАПИ им. А.А. Никонова. – М. : ВИАПИ ЗРД, 2007. – Вып. 17. – 472 с.
5. Аграрии просят Премьер-министра Ю. Тимошенко увеличить в 2009 г. государственное кредитование лизинговых операций НАК “Украгролизинг” [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.proagro.com.ua/art/4026895.html.
6. Аграрний сектор України на шляху до євро інтеграції : монографія / за ред. О. М. Бородіної. – Ужгород : ІВА, 2006. – 496 с.
7. Агропродовольственная политика и международная торговля: российский аспект / Н. Карлова, И. Кобута, М. Прокопьев и др. – М. : ИЭПП, 2001. – 194 с.
8. Агропромисловий комплекс України: стан, тенденції та перспективи розвитку : інформ.-аналіт. зб. / за ред. П. Т. Саблука [та ін.]. – К. : ІАЕ УААН, 2005. – 292 с.
9. Азрилиян А.Н. Большой экономический словарь : 22000 терминов / А. Н. Азрилиян, О. М. Азрилиян, Е. В. Калашникова ; под ред. А. Н. Азриляна. – [4-е изд., перераб. и доп.]. – М. : Ин-т новой экономики, 1999. – 1245 с.
10. Актуальні питання аграрного права України: теорія і практика : монографія / за ред. А. М. Статівки. – Х. : ФІНН, 2010. – 240 с.
11. Алейнікова О. В. Державне регулювання аграрного сектору економіки в контексті продовольчого забезпечення населення України: теорія, методологія, сучасні механізми : [монографія] / О. В. Алейнікова. – Миколаїв: Принтекс, 2012. – 487 с.
12. Алейнікова О. В. Критерії ефективності механізму державного регулювання агропродовольчого сектору економіки [Електронний ресурс] / О. В. Алейнікова // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 2. – Режим доступу: http: // www.dy.nayka.com.ua.
13. Алейнікова О. В. Державне регулювання відносин власності та господарювання в аграрному секторі / О. В. Алейнікова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид.-полігр. центр Академії муніципального управління, 2010. – Вип. 2 / 2010. Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 29–34.
14. Алейнікова О. В. Національна агропродовольча система як об’єкт державного регулювання / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2010. – № 9. – С. 90–94.
15. Алейнікова О. В. Оцінка ефективності державної підтримки сільськогосподарського виробництва / О. В. Алейнікова // Економіка та держава. – 2010. – № 7. – С. 106–110.
16. Алейнікова О. В. Трактування сутності державного регулювання агропродовольчого сектора економіки / О. В. Алейнікова // Економіка та держава. – 2010. – № 8. – С. 140–142.
17. Алейнікова О. В. Особливості досвіду державного регулювання аграрного сектора економіки зарубіжних країн / О. В. Алейнікова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. – Вип. 3 / 2010. Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 243–252.
18. Алейнікова О. В. Система оптових ринків сільськогосподарської продукції: необхідність державного регулювання [Електронний ресурс] / О. В. Алейнікова // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 9. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua.
19. Алейнікова О. В. Оцінка механізмів залучення інвестиційних ресурсів в аграрний сектор України [Електронний ресурс] / О. В. Алейнікова // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 10. – Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua.
20. Алейнікова О. В. Особливості розвитку державного регулювання і підтримки агропродовольчого сектора в умовах ринку / О. В. Алейнікова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. – Вип. 4 (14). Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 25–34.
21. Алейнікова О. В. Державна підтримка інтеграційних процесів у розвитку агропродовольчого сектора економіки / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2010. – № 23. – С. 99–104.
22. Алейнікова О. В. Механізми формування інфраструктури аграрного ринку України / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2010. – № 24. – С. 114–149.
23. Алейнікова О. В. Необхідність удосконалення системи цінового моніторингу державою агропродовольчого сектора України / О. В. Алейнікова // Економіка та держава. – 2010. – № 12. – С. 100–104.
24. Алейнікова О. В. Ціновий паритет як інструмент державного регулювання та реформування АПК / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2011. – № 1. – С. 108–112.
25. Алейнікова О. В. Активізація фінансово-кредитної політики держави щодо агропродовольчої сфери / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2011. – № 2. – С. 115–120.
26. Алейнікова О. В. Напрями ефективної державної аграрної політики та програмно-цільовий підхід державного регулювання АПК / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2011. – № 8. – С. 99–103.
27. Алейнікова О. В. Пріоритет ринкових регуляторів у державному регулюванні агропродовольчої сфери / О. В. Алейнікова // Науково-методичний журнал. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. – Т. 157. – Вип. 145. Державне управління. – С. 86–93.
28. Алейнікова О. В. Особливості формування механізму державного регулювання аграрної галузі на сучасному етапі / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2011. – № 10. – С. 89–94.
29. Алейнікова О. В. Удосконалення управління АПК на муніципальному рівні / О. В. Алейнікова // Економіка та держава. – 2011. – № 5. – С. 154–158.
30. Алейнікова О. В. Вітчизняний досвід державного регулювання АПК / О. В. Алейнікова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2011. – Вип. 3/2011. Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 60–72.
31. Алейнікова О. В. Особливості державного регулюючого впливу на розвиток агропродовольчої сфери регіону / О. В. Алейнікова, Ю. В. Слободчикова // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – 2011. – № 1. – С. 189–195.
32. Алейнікова О. В. Теоретичні основи і передумови ефективного державного регулювання в аграрній сфері / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2011. – № 17. – С. 80–85.
33. Алейнікова О. В. Роль та місце держави в системі управління економікою / О. В. Алейнікова // Економіка та держава. – К. : ДКС центр, 2011. – № 6. – С. 126–129.
34. Алейнікова О. В. Державне регулювання рівня продовольчого забезпечення / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2011. – № 11. – С. 98–101.
35. Алейнікова О. В. Підсумки і аналіз стану державного регулювання розвитку агропродовольчої сфери / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2011. – № 18. – С. 125–131.
36. Алейнікова О. В. Переваги і недоліки регіональної системи державної підтримки організацій АПК / О. В. Алейнікова // Інвестиції: практика та досвід. – К. : ДКС центр, 2011. – № 19. – С. 110–115.
37. Алейнікова О. В. Взаємодія і розмежування функцій державного регулювання АПК на державному і регіональному рівнях / О. В. Алейнікова // Економіка та держава. – 2011. – № 8. – С. 98–101.
38. Алейнікова О. В. Механізм виділення ресурсів для державної підтримки АПК в сучасних умовах / О. В. Алейнікова // Економіка та держава. – К. : ДКС центр, 2011. – № 10. – С. 104–108.
39. Алейнікова О. В. Методичні рекомендації з вибору варіантів державної підтримки АПК / О. В. Алейнікова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” / за заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2011. – Вип. 4 / 2011. Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 41–53.
40. Алейнікова О. В. Недоліки в системі державного регулювання агробізнесу в Україні / О. В. Алейнікова // Проблеми та шляхи вдосконалення економічного механізму підприємницької діяльності : зб. наук. праць ІІ Міжнарод. наук.-практ. конф., 18–19 берез. 2010 р. : в 4 т. –Дніпропетровськ : Біла К. О., 2010. – Т 2. – С. 3–5.
41. Алейнікова О. В. Формування критеріальної бази оцінки ефективності державного регулювання аграрного сектору / О. В. Алейнікова // Сучасна економічна теорія та пошук ефективних механізмів господарювання : матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (11–12 березня 2010 року) Сімферополь. – Сімферополь, 2010. – С. 194–195.
42. Алейнікова О. В. Закордонний досвід державного регулювання аграрного сектора економіки / О. В. Алейнікова // Фінанси України : матеріали ХІV Міжнар. наук.-практ. конф., 19–20 трав. 2010 р. : в 7 т. – Дніпропетровськ : Біла К. О., 2010. – Т. 1. – С. 3–6.
43. Алейнікова О. В. Стратегія економічного розвитку агропродовольчого сектору України / О. В. Алейнікова // Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин : матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф., 20–21 травня 2010 р. – Умань : Видавець “Сочінський”, 2010. – Ч. 1. – С. 11–14.
44. Алейнікова О. В. Аналіз проблем державного регулювання агропродовольчого сектора економіки України / О. В. Алейнікова // Антикризові механізми регіонального та муніципального розвитку : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (9 квітня 2010 року) : у 2 ч. / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. – Ч. 2. – С. 76–78.
45. Алейнікова О. В. Екологічний напрям аграрної політики / О. В. Алейнікова // Перспективи впровадження екологічного оподаткування в Україні : зб. матер. наук.-практ. круглого столу, 4 червня 2010 р. – Ірпінь : Нац. уч. ДЕС України, 2010. – С. 9–11.
46. Алейнікова О. В. Макроекономічні основи розвитку сучасної аграрної політики / О. В. Алейнікова // Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки : зб. тез ІІІ Всеукраїнської міжвузівської наук.-практ. конф. 22–23 квітня 2010 року. – Рівне : НУВГП, 2010. – С. 168–170.
47. Алейнікова О. В. Посилення ролі держави в управлінні земельними ресурсами країни / О. В. Алейнікова // Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі : Всеукраїнська науково-практична конференція 12–14 травня 2010 року. – Дніпропетровськ : ДВНЗ ДНУ ім. О. Гончара, 2010. – С. 109–111.
48. Алейнікова О. В. Концептуальні основи державного регулювання в аграрній сфері економіки України / О. В. Алейнікова // Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти : матеріали V міжнар. наук.-практ. конф., 13–14 травня 2010 р. – Полтава : РВВ ПУЕТ, 2010. – Ч. 2. – С. 252–254.
49. Алейнікова О. В. Функції держави в процесі управління агропромисловим сектором економіки / О. В. Алейнікова // Спецпроект: аналіз наукових досліджень : матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф.,
17–18 черв. 2010 р. : в 3 т. – Дніпропетровськ : Біла К. О., 2010. – С. 24–26.
50. Алейнікова О. В. Особливості регулювання цін на сільськогосподарську продукцію в країнах з ринковою економікою та в Україні / О. В. Алейнікова // Малий та середній агробізнес в системі фінансів підприємств : матеріали наук.-практ. конф. (у заочній формі) / ННЦ “Інститут аграрної економіки”. – К., 2010. – С. 63–66.
51. Алейнікова О. В. Створення дієвого механізму держпідтримки агропродовольчого сектора / О. В. Алейнікова // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях : матеріали Другої наук-практ. конф. м. Бахчисарай, 23–24 вересня 2010 р. / НДІ сталого розвитку та природокористування, РВПС України НАН України, Кримський інститут ім. В. Гетьмана. – Сімферополь : Фенікс, 2010. – С. 297–299.
52. Алейнікова О. В. Основні проблеми залучення інвестицій в аграрний сектор економіки країни / О. В. Алейнікова // Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів : матеріали міжнар. наук-практ. конф., м. Київ, 29 жовтня 2010 р. – К. : РВПС України НАН України, 2010. – С. 61–62.
53. Алейнікова О. В. Система цінового моніторингу, як складова ефективного механізму державного регулювання АПК / О. В. Алейнікова // Науково-практичні аспекти оптимізації управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування : зб. тез доповідей Всеукраїнської міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 3 грудня 2010 р.) / [ред. кол.: В. М. Огаренко, М. О. Фролов, А. О. Монаєнко та ін.]. – Запоріжжя : КПУ, 2010. – С. 22–23.
54. Алейникова Е. В. Регулирующее влияние государства на развитие агропродовольственной сферы регионов Украины / Е. В. Алейникова // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования : VII Междунар. науч.-практ. конф. (Минск, 21–22 апреля 2011 г.) : сб. науч. ст. : в 2 ч. – Минск : Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2011. – Ч. І. – С. 329–330.
55. Алейнікова О. В. Особливості державного регулювання АПК / О. В. Алейнікова // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників ХІХ Міжнар. наук. конф. студентів і молодих учених, м. Запоріжжя,
21–22 квітня 2011 р. : у 3 т. / Класичний приватний університет. – Запоріжжя : Вид-во КПУ, 2011. – Т. 2. – С. 284.
56. Алейнікова О. В. Пріоритетні напрями ефективної державної аграрної політики / О. В. Алейнікова // Розвиток державного управління та державної служби в Україні : Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю : збірник наукових робіт: “Управління розвитком”. – Х. : ХНЕУ, 2011. – № 10 (107). – С. 164–165.
57. Алейнікова О. В. Використання ринкових інструментів у державному регулюванні АПК / О. В. Алейнікова // Ольвійський форум – 2011: стратегії України в геополітичному просторі : тези. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. – Т. 6. – С. 3–5.
58. Алейнікова О. В. Необхідність ефективної системи державного регулювання аграрного сектора / О. В