ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

Вишиванюк Михайло Васильович

УДК 338.26:332.1(477)

ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
КОРЕЦЬКИЙ Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор

Київ - 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ 15
1.1. Сучасні концепції стратегічного державного управління розвитком регіонів 15
1.2. Теоретичні передумови дослідження процесів стратегічного розвитку регіонів 46
1.3. Огляд зарубіжного досвіду державного регулювання регіонального розвитку 73
Висновки до розділу 1 95
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 98
2.1. Обґрунтування концептуальних положень стратегічного розвитку регіонів у взаємодії з концепцією сталого розвитку 98
2.2. Формування мезорівня системи стратегічного державного управління розвитком регіонів України 125
2.3. Реалізація імперативів сталого розвитку в системі стратегічного державного управління розвитком регіонів України 151
Висновки до розділу 2 174
РОЗДІЛ 3. ОЦІНЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ У КОНТЕКСТІ КОНЦЕПЦІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 177
3.1. Аналіз формування елементів державного управління розвитком регіонів з урахуванням принципів сталого розвитку 177
3.2. Аналіз діючої системи стратегічного державного управління розвитком регіонів 195
3.3. Оцінювання факторів розвитку системи стратегічного державного управління регіоном під кутом зору її стабільності 213
Висновки до розділу 3 229
РОЗДІЛ 4. ОБҐРУНТУВАННЯ СТРАТЕГІЇ Й ІНСТРУМЕНТІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ РОЗВИТКОМ РЕГІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ 232
4.1. Формування стратегії функціональної реструктуризації регіональних систем 232
4.2. Застосування інноваційних інструментів оцінювання стабільності розвитку регіональних систем 246
4.3. Впровадження інституціональних механізмів державного управління сталим розвитком регіонів 261
Висновки до розділу 4 281
РОЗДІЛ 5. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ 284
5.1. Методичні основи формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів України на засадах сталого розвитку 284
5.2. Формування механізмів фінансового стимулювання реалізації пріоритетних напрямів підвищення якості життя населення регіонів 318
5.3. Формування екологічних механізмів стратегічного державного управління розвитком регіонів 336
Висновки до розділу 5 360
ВИСНОВКИ 362
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 371
ДОДАТКИ 417

ВСТУП

Актуальність дослідження. У сучасних умовах глобалізації спостерігається формування інтернаціональних ринків, зростання взаємозалежності й взаємозв’язків регіональної, національної й загальносвітової економік. Світові тенденції обумовили становлення регіонів як окремих, повноцінних суб’єктів не тільки міжрегіональних, але й міжнародних економічних відносин.
Сучасне суспільство, взаємодіючи із природою й використовуючи її, зіштовхнулося з ситуацією, коли функціонування індустріального світу породило ряд проблем, що ставлять під загрозу існування людства. Виникли протиріччя між інтересами й потребами нинішнього покоління й майбутніх поколінь, а також актуальними й перспективними інтересами природи. Спостерігається посилення дестабілізуючих факторів, наростання загальної нестійкості функціонування. Підсумком є загострення багатьох соціально-економічних проблем, погіршення якості життя населення, погіршення стану навколишнього природного середовища. Усі ці протиріччя можна вирішити лише з позицій сталого розвитку. Соціально-економічний розвиток суспільства, задоволення потреб населення повинні бути погоджені з можливостями навколишнього природного середовища.
У цих умовах усе більш актуальними стають питання щодо формування такої системи стратегічного державного управління, яка дозволила б забезпечити комплексну безпеку окремих регіонів, країн і світу в цілому й створила б умови для їхнього сталого розвитку в тривалій перспективі.
Основними суб’єктами цього процесу виступають органи державного управління України та її регіонів, які в сучасних умовах стають найбільш активними учасниками всіх господарських процесів. Тому економічна політика регіонів, регіональні програми повинні розроблятися з урахуванням і на основі концепції, принципів і вимог сталого розвитку з детальною територіальною конкретизацією. Це дозволяє органам державної влади сконцентрувати зусилля на максимальному використанні наявних регіональних ресурсів, факторів і передумов для стабілізації й поліпшення свого соціально-економічного становища й створення умов для надійного й довготривалого розвитку.
У зв’язку з цим актуалізується значимість аналізу сучасного стану державного управління розвитком економіки України та її окремих регіонів, розробки на цій основі регіональної стратегії досягнення стабільності при взаємоув’язці із загальною національною стратегією розвитку. Це припускає системну взаємодію екологічних, соціальних, економічних факторів з урахуванням інтересів нинішнього й майбутніх поколінь. Однак, застосовувані дотепер підходи й методи державного управління розвитком регіонів базувалися на теоретичних дослідженнях національної й регіональної економіки індустріального типу, що вже не відповідає реаліям сьогоднішнього дня.
Дослідження в сфері теорії й практики стратегічного управління представили в своїх роботах такі учені, як Р. Акофф, Й. Ансофф, П. Друкер; Г. Мінцберг, М. Портер, Дж. Стрікленд, А. Томпсон, О. Уільямсон, В. Ейтингон та ін. Глобальні аспекти сталого розвитку одержали висвітлення в роботах Я. Тінбергена, Д.Х. Медоуз, Д.Л. Медоуз, Й. Рандерса, Е. Пестеля, Дж. Форрестера, А. Печчеї, О.К. Дрейера й деяких інших. Стратегічні основи розвитку регіонів відображено у працях українських учених, серед яких О.М. Алимов, О.А. Амоша, О.О. Бакаєв, З.С. Варналій, В.М. Геєць, М.І. Долішній, Я.Б. Олійник, Н.В. Танчук, М.А. Хвесик, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченко та ін. Істотний внесок у розвиток теорії державного управління розвитком регіонів зробили такі вітчизняні вчені, як О.І. Васильєва, О.І. Дацій, І.О. Драган, Я.Ф. Жовнірчик, М.Х. Корецький, М.А. Латинін, Н.М. Левченко, В.Т. Плакіда, В.П. Удовиченко та інші.
Разом з тім, вимагає розв’язання ціла низка маловивчених питань. У першу чергу, до них слід віднести розробку концептуальних підходів до державного управління сталим розвитком регіонів, які б ураховували сукупність факторів, специфічні особливості й інституціональні умови розвитку регіону. До числа неопрацьованих по даній проблематиці відносяться також методичні питання оцінки стабільності розвитку регіонів, у тому числі система показників, індикатори розвитку тощо. Усе перераховане вище визначило актуальність теми дисертації.
Актуальність дослідження і наявність великої кількості невирішених теоретичних і практичних проблем формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів зумовили мету, завдання, предмет даного дисертаційного дослідження і його структуру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (номер державної реєстрації 0108U008164). Особистий внесок автора полягає в дослідженні на основі системного підходу економіки регіону в цілому, формуванні системи стратегічного державного управління розвитком регіону, оцінки та стимулювання розвитку регіону з позицій сталого розвитку.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних і методологічних засад формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів України та практичних напрямів її розвитку.
Для досягнення цієї мети дисертант зосередив увагу на вирішенні таких завдань дослідження:
 систематизувати сучасні наукові концепції щодо визначення основних чинників, які впливають на систему стратегічного державного управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні;
 розвинути теоретичні передумови дослідження процесів стратегічного розвитку регіонів з уточненням понятійного апарату науки державного управління;
 узагальнити зарубіжний досвід державного регулювання регіонального розвитку;
 окреслити концептуальні положення стратегічного розвитку регіонів;
 ідентифікувати основні ознаки системи та удосконалити механізм моніторингу державного управління стійким розвитком регіонів на мезо-рівні;
 визначити, на основі аналізу формування елементів державного управління розвитком регіонів, підходи до стратегічного державного управління соціально-економічним розвитком регіону на засадах сталого розвитку;
 виявити фактори й напрями розвитку, які впливають на стратегічне державне управлення регіональною системою та стратегічні підходи до функціональної реструктуризації регіональних систем на засадах сталого розвитку;
 розробити інноваційні інструменти механізму оцінки стабільності розвитку регіональних систем;
 удосконалити теоретико-методологічні основи реалізації інституційних механізмів державного управління сталим розвитком та формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів на засадах сталого розвитку;
 внести практичні рекомендації щодо удосконалення механізму державного фінансового стимулювання реалізації пріоритетних напрямів підвищення якості життя населення регіону та формування екологічних механізмів державного управління розвитком регіонів.
Об’єктом дослідження є державне управління регіональним розвитком.
Предметом дослідження є формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів України.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах. У роботі використано: історичний та логічний методи – при дослідженні еволюції постановки проблеми й наступності її вирішення. Базуючись на принципах діалектики, розкрито об’єктивне й суб’єктивне у державному регулюванні розвитком регіонів. За допомогою абстрактно-логічного методу, зокрема прийомів аналогії і співставлення, індукції, дедукції уточнено поняття «регіон», сформульовано загальні висновки та висновки до розділів. При аналізі формування елементів регіональної політики та діючої системи регіонального управління використано статистичний метод, зокрема прийоми – графічний і порівняльний. Широко використовується історичний аналіз генезису механізму державного управління розвитком регіонів. Методи системного аналізу й логічних узагальнень, синергетичний підхід – як елемент діалектичного методу дослідження – використаний у процесі сутнісного аналізу елементів системи стратегічного державного управління розвитком регіонів. Метод логічного узагальнення та комплексно-цільового підходу – при аналізі тенденцій розвитку інструментів та механізмів управління розвитком регіонів, методологічних основ формування стратегій розвитку. Розрахунково-конструктивний – для розробки методичних підходів до формування стратегії державного управління розвитком регіонів; експериментальний – для розробки підходу до реалізації державної регіональної політики; порівняльного аналізу – для зіставлення ефективних механізмів державного управління розвитком регіонів.
Інформаційно-аналітичну базу під час проведення досліджень склали Закони України, законодавчі й нормативні документи, інформація Державного комітету статистики України та його регіональних управлінь, матеріали Міністерства економіки і з питань європейської інтеграції України, матеріали обласних державних адміністрацій, наукових організацій України, публікації вітчизняних і зарубіжних учених, періодичних видань, наукових конференцій, а також власні дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів визначається особистим внеском автора у вирішенні актуального наукового завдання в галузі державного управління, що полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад та практичних пропозицій з формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів України.
Найбільш значимими результатами дослідження, що становлять наукову новизну, розкривають суть роботи та виносяться на захист, є такі:
вперше:
 розроблена оригінальна методика оцінки інструментів механізму стратегічного державного управління розвитком регіонів, що базується на їх класифікації, яка здійснюється на основі використання розмежувальної ознаки відношення до структурного рівня організації суспільно-господарських відносин, що дає можливість дослідити вплив різних рівнів зазначених відносин на основні параметри еволюційного процесу регіону;
 запропонований інноваційний методичний підхід до формування і удосконалення системи стратегічного державного управління розвитком регіонів, спрямований на підвищення результативності управлінської діяльності з урахуванням пріоритетних напрямів територіального розвитку, на основі оціночного моніторингу змін соціально-економічної ситуації в часі і в просторі, що дозволяє виявляти державою слабкі місця регіонального розвитку і надавати характеристику можливостям і варіантам стратегічного розвитку соціально-економічного потенціалу регіону;
 сформульовано і науково обґрунтовано механізм фінансового стимулювання державою реалізації пріоритетних напрямів підвищення якості життя населення регіону, що передбачає можливість розподілу цільових коштів держави через систему критеріїв і методів відбору і сприяє забезпеченню стійкої мотивації регіонів до впровадження стратегічного підходу в управлінську діяльність через створення фінансових стимулів для суб’єктів управління регіональним розвитком;
 науково обґрунтовано впровадження стратегічного державного smart-управління регіонами, в основу якого покладено формування в Україні комплексу «інтелектуальних мереж» та створення конвергентного кластеру, що призведе до впорядкованого функціонування та взаємодії розподілених інформаційних об’єктів, інформаційних мереж і споживачів інформації за рахунок інтелектуальних можливостей та багатостороннього обміну даними на державному та міжрегіональному рівні на основі принципів їх інтеграції.
удосконалено:
 концептуальні положення державного управління стратегічним розвитком регіону шляхом обґрунтування та розробки механізму сталого розвитку регіону, що враховує сучасні тенденції розвитку, в основу яких покладено поглиблення інтеграційних процесів, розвиток інновацій і ускладнення взаємозв’язків з врахуванням поряд з економічними, соціальними та екологічними факторами, інституційних та інформаційних факторів;
 наукове бачення еволюційних тенденцій ефективного динамічного і сталого розвитку в якості головного імперативу стратегічного державного управління розвитком регіонів України в сучасних кризових умовах, що передбачає перехід від етапу відновлювального зростання до етапу інвестиційно-інноваційного розвитку;
 підходи до активізації державної політики сталого розвитку регіонів у таких стратегічних напрямах, а саме: інноваційний (розвиток науково-технічних та інноваційних процесів, перехід на наукомістку і високотехнологічну продукцію); соціальний (здійснення та підтримка державою демографічної політики зі зростанням заробітної плати і чисельності зайнятих); екологічний (екологізація виробництва, раціональне природокористування та екологічна орієнтація різних стратегій розвитку); інформаційний та інституційний (формування і використання інформаційних ресурсів; активний розвиток інформаційного сектора; вдосконалення законодавчо-правової бази; створення громадських та ринкових інститутів);
 методичні підходи до державного управління стратегічним еколого-сталим розвитком регіонів з посиленням державно-приватного партнерства та впровадженням інструментів екологічної відповідальності бізнесу в регіоні, побудованих на основі концепції екологічного менеджменту.
дістали подальший розвиток:
 визначення основних чинників, що впливають на систему стратегічного державного управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні та доводять необхідність державного стратегічного підходу до регулювання процесів розвитку регіону;
 виділення основних ознак стійкого розвитку: відтворення системної якості взаємодії всіх елементів, безперервність еволюційного процесу, достатність власних ресурсів, що визначає необхідність розмежування концептуальних аспектів сталого розвитку регіонів для адекватного формування системи мезо-рівня стратегічного державного управління розвитком регіонів;
 дослідження чинників розвитку системи стратегічного державного управління регіоном під кутом зору її стабільності, що дозволяє отримати узагальнюючу оцінку впливу факторів з урахуванням синергетичного ефекту та визначити основні загрози сталому розвитку регіону;
 стратегія функціональної реструктуризації регіональної системи, що дозволяє сформувати конкурентоспроможні підсистеми території на основі виокремлення пріоритетів її еволюційного розвитку з встановленням стратегічних пріоритетів при переході до інвестиційно-інноваційного розвитку з потребами інтеграційної взаємодії системи регіону та держави;
 організаційно-економічний механізм державного управління регіоном як багатоаспектної, багатогранної системи інструментів і процесів впливу, а саме: державного управління, регіонального управління та ринкового стимулювання, за допомогою якого можливе здійснення впливу на економічні процеси в регіоні та забезпечення ланцюгової реакції з підвищення конкурентоспроможності та покращання якості життя з досягненням сталого розвитку;
 механізм моніторингу системи державного управління сталим розвитком регіонів, яки й на вході оцінює сукупний потенціал регіонів, що реалізовується за допомогою механізму управління на державному та регіональному рівні, та ефективність реалізації діючої стратегії за пріоритетним вектором державного управління розвитком регіонів у напрямі сталого розвитку;
 понятійний апарат науки державного управління шляхом визначення державної стратегії розвитку регіону як безперевного процесу формування та досягнення довгострокових цілей, які передбачають кількісні і якісні зміни стану, в якому знаходиться регіон як соціально-економічна система, що забезпечує його конкурентоспроможність в умовах глобалізації на інноваційній основі, покращує рівень життя населення та досягнення на цій основі сталого розвитку, дозволяє більш аргументовано з урахуванням сучасних тенденцій розвитку підійти до розробки та реалізації стратегій державного регіонального розвитку.
Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дисертаційної роботи полягає в тому, що на основі розробки теоретико-методологічних положень і цілісної наукової концепції формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів запропоновано нові практичні, методологічні і методичні рекомендації щодо впровадження розроблених пропозицій, які реалізуються в органах регіонального управління та в навчальному процесі вищих навчальних закладів.
Практичні пропозиції щодо використання показників (індикаторів) для вивчення соціально-економічного стану територіальних громад сіл, селищ, міст при врегулюванні їх правового статусу у складі інших територіальних громад, використані Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (довідка № 543/8-67 від 20.04.2012 р.), Комiтeтом Вeрxовної Рaди Укрaїни з питaнь економічної політики використані рекомендації щодо визначення основних пріоритетів реалізації соціально-економічної концепції розвитку територій (довідка № 89-876/65 від 22.03.2012 р.). Практичні рекомендації автора щодо програмування регіонального розвитку, удосконалення міжбюджетних відносин, залучення інвестицій використані Івано-Франківською обласною державною адміністрацією (довідка № 981-56/90 від 17.02.2012 р.).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Академії муніципального управління при розробці програм навчальних курсів із державного управління та державного регулювання економіки, економічної теорії, інституціональної економіки (довідка № 98 від 12.04.2012 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, що містить нові наукові положення, методичні підходи та практичні рекомендації з формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів. Наукові результати і висновки, викладені у дисертаційній роботі та публікаціях, отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення й висновки дисертаційної роботи доповідались і обговорювались на міжнародних, національних, міжрегіональних і регіональних науково-практичних конференціях і семінарах: «Інновації у ХХІ столітті» (м. Сімферополь, 2012 р.), «Актуальні питання економічної науки на сучасному етапі» (м. Тернопіль, 2012 р.), «Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери» (м. Донецьк, 2012 р.), «Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи» (м. Харків, 2012 р.); «Завдання державного, регіонального та муніципального управління в контексті нових реалій національного розвитку» (м. Київ, 2012 р.), «Актуальні питання теорії та практики менеджменту» (м. Луганськ, 2012 р.), «Формування та реалізація пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку регіонів в умовах реформування системи державних фінансів» (м. Дніпропетровськ, 2012 р.), «Інформаційне суспільство: нова роль держави, бізнесу та громад» (м. Сімферополь, 2012 р.), «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (м. Суми, 2012 р.), «Актуальні проблеми та перспективи розвитку публічного управління в Україні» (м. Запоріжжя, 2012 р.).
Публікації. Основні положення та результати досліджень викладено в 36 наукових працях загальним обсягом 27,5 обл. вид. арк., у тому числі в авторській монографії. 23 статті опубліковано у наукових фахових виданнях з державного управління.
Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, 5 розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 429 найменувань на 43 сторінках, та 8 додатків на 30 сторінках. У роботі розміщено 32 таблиці і 26 рисунків. Обсяг основного тексту дисертації – 362 сторінки. Загальний обсяг дисертації – 448 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні узагальнено теоретико-методологічні положення формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів України. Отримані у процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, узагальнення результатів проведеного дослідження дозволило сформулювати такі теоретико-методологічні, методичні та практичні висновки.
1. Систематизовано сучасні наукові концепції щодо визначення основних чинників, які впливають на систему стратегічного державного управління соціально-економічними процесами на регіональному рівні. Показано, що стратегічне державне управління розвитком регіону є багатовимірним і багатоаспектним процесом, який повинен розглядатися в контексті діалектичної єдності економічного і соціального, які є двома сторонами суспільного розвитку. Виявлено чинники, що визначають процеси соціально-економічного розвитку регіону та впливають на систему стратегічного державного управління регіонами. Специфіка соціально-економічних процесів у регіоні та створення передумов для управління регіону визначається характеристиками регіону, основними з яких є: економічна унікальність і самостійність, структура і спеціалізація регіональної економіки; соціокультурна середа; керованість регіону; специфіка соціально-економічних процесів.
2. Розвинуто теоретичні передумови дослідження процесів стратегічного розвитку регіонів з уточненням понятійного апарату науки державного управління. Державна стратегія розвитку регіону визначається як безперервний процес формування та досягнення довгострокових цілей, які передбачають кількісні і якісні зміни стану, в якому знаходиться регіон як соціально-економічна система, що забезпечує його конкурентоспроможність в умовах глобалізації на інноваційній основі, покращує рівень життя населення та досягнення на цій основі сталого розвитку, що дозволяє більш аргументовано та з урахуванням сучасних тенденцій розвитку розробляти державні стратегії розвитку регіону на основі сталого розвитку з врахуванням сучасних глобалізаційних тенденцій розвитку економіки.
Організаційно-економічний механізм державного управління регіоном є багатоаспектною, багатогранною системою інструментів і процесів впливу, які використовуються для отримання того чи іншого результату, як правило, в різних складних поєднаннях, визначених наборах і комплексах. Тільки на основі науково обґрунтованого, взаємопов’язаного використання державою досить різноманітних за змістом, спрямованістю інструментів, можливе здійснення необхідного впливу на ті чи інші соціально-економічні процеси і забезпечення необхідної «ланцюгової реакції» для отримання намічених результатів розвитку регіону і синергетичного ефекту.
3. Узагальнено зарубіжний досвід державного регулювання регіонального розвитку. Доведено, що реалізація принципів субсидіарності та партнерства, що становлять основу регіональної політики в Європейському Союзі, дозволила б Україні удосконалити економічну систему та забезпечити механізми узгодження інтересів всіх суб’єктів. Досвід розвинених країн не може бути запозичений у чистому вигляді, через специфічні особливості соціального та економічного розвитку України. Разом з тим, доцільно враховувати світовий досвід і наближувати його до наших реалій. Дослідження реалізації Лісабонської стратегії дозволило виділити ряд закономірностей стратегії управління на принципах сталого розвитку та сформулювати основні завдання і напрями розвитку, які повинні бути враховані в державну стратегію розвитку українських регіонів, такі як: надання самостійності регіонам, вирівнювання рівнів соціально-економічного розвитку регіонів за рахунок фінансової та технічної підтримки реалізації проектів; розробка загальних стратегій економічного розвитку країни в цілому та окремих регіонів, заснованих на переважному використанні (мобілізації) власного природно-ресурсного, виробничого, трудового та культурного потенціалу.
4. Окреслено концептуальні положення стратегічного розвитку регіонів. Рекомендовано: при державному стратегічному управлінні розвитком регіонів доцільно визначати не тільки економічні, соціальні або екологічні критерії, а переважно комплексні критерії, що відображають вимоги сталого, збалансованого розвитку. Стратегічне державне управління регіоном доцільно здійснювати на основі сучасних механізмів соціально-економічного розвитку, що включають весь комплекс чинників і умов, які впливають на стан регіональної економіки та соціуму. Все більш важливими елементами такої моделі стають поряд з економічними, соціальними та екологічними факторами, також інституційні та інформаційні чинники. Аналіз зарубіжного досвіду реалізації стратегій сталого розвитку дозволив побудувати оригінальну модель п’ятифакторного механізму соціально-економічного розвитку з урахуванням концепції сталого розвитку.
5. Ідентифіковано основні ознаки системи та удосконалено механізм моніторингу державного управління стійким розвитком регіонів на мезо-рівні. Встановлено, що сталий розвиток регіонів відноситься до розряду завдань, які активно розробляються сучасною наукою державного управління і які володіють різноманіттям аспектів і підходів до їх дослідження і вирішення. Завершення процесу формування будь-якої складної системи призводить до виникнення потреби в її сталому розвитку. Узагальнення позицій дозволяє виділити ознаки стійкого розвитку регіонів: відтворення системної якості взаємодії всіх елементів; безперервність еволюційного процесу; достатність власних ресурсів тощо.
Разом з тим, сталий розвиток регіонів повинен бути специфікований до умов переплетіння еволюційного процесу і процесу ринкових перетворень в Україні і до ситуації становлення способу просторової організації країни на мезо-рівні. Стан стійкого розвитку керованої підсистеми можна відстежувати за допомогою цілісного інформаційного масиву (інформаційної підсистеми). На основі даних про рівень сталого розвитку регіону держава може визначати регіони, що вимагають пріоритетної уваги, проводити ефективне управління, здатне змінювати умови функціонування керованої підсистеми в напрямі підвищення рівня сталого розвитку, а отже, підвищення якості життя населення, заснованого на ефективній інноваційній економіці і збереженні природного багатства.
6. Визначено підходи до стратегічного державного управління соціально-економічним розвитком регіону на засадах сталого розвитку. Виявлено, що стратегічне державне управління розвитком регіонів України знаходиться в стадії оновлення, що пов’язано з переходом від етапу відновлювального зростання до етапу інвестиційно-інноваційного розвитку. Ефективний динамічний і сталий розвиток виступає в якості одного з головних імперативів державного управління розвитком регіонів. Стійкість еволюційного процесу означає виконання наступних вимог: систематичний приплив інвестицій; забезпечення стабільно високої інвестиційної привабливості території; відповідність розвитку фінансового та реального секторів. Реалізація імперативу ефективного, динамічного сталого розвитку регіону обумовлена наступними об’єктивними обставинами: позицією регіональної системи на одному з мезо-рівнів організації суспільно-господарських відносин, способом просторової організації національної економіки, досягнутим рівнем розвитку регіону, ресурсним потенціалом регіону та інституційними параметрами еволюційного процесу.
7. Виявлено фактори й напрями розвитку, які впливають на стратегічне державне управління регіональною системою та стратегічні підходи до функціональної реструктуризації регіональних систем на засадах сталого розвитку. Встановлено, що для збалансованого розвитку економіки регіону необхідна активізація державою науково-технічних та інноваційних процесів, перехід на наукомістку і високотехнологічну продукцію. У соціальному аспекті сталий розвиток регіону передбачає здійснення та підтримку державою демографічної політики зі зростанням заробітної плати і чисельності зайнятих. В екологічній сфері необхідна екологізація виробництва, раціональне природокористування та екологічна орієнтація різних стратегій розвитку. Розвиток інформаційного та інституційного середовища обумовлює: формування і використання інформаційних ресурсів; активний розвиток інформаційного сектора; вдосконалення законодавчо-правової бази; створення громадських та ринкових інститутів.
За результатами аналізу діючої системи стратегічного державного управління розвитком (на прикладі Івано-Франківської області) визначено, що якість багатьох стратегій і програм соціально-економічного розвитку регіонів свідчить про необхідність поліпшення науково-методичного забезпечення їх розробки і реалізації. Впровадження в практику стратегічного регіонального управління розвитком регіонів принципів концепції сталого розвитку направлено на забезпечення взаємообумовленості розвитку соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу території і передбачає забезпечення якісного економічного зростання одночасно із запобіганням деградації навколишнього середовища і проведенням активної соціальної політики, спрямованої на розвиток людського потенціалу. Цілеспрямоване і узгоджене забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів відповідно до пріоритетних напрямів підвищення якості життя сприятиме розвитку людського капіталу та зростанню економіки, а також підвищенню якості державного управління територіальним розвитком, що, в кінцевому підсумку, призведе до підвищення рівня і якості життя населення.
Основними глобальними, макро- і мезо-економічними факторами впливу на розвиток системи стратегічного державного управління регіоном є: стан інвестиційного процесу як основи розвитку регіональної системи; якісний склад ВРП; стан людського фактору. Існує домінування макроекономічних і глобальних чинників еволюції регіональної системи, вплив яких здійснюється через холдингові структури в інвестиційному процесі. Відсутність у державної влади стратегії розвитку та необхідних інструментів регулювання фінансового ринку формує загрозу формування спонтанних кризових ситуацій у фінансовій сфері в регіональній системі. Дохідна забезпеченість процесу розвитку людського фактора є достатньою тільки для забезпечення потреб простого відновлення робочої сили і практично не залишає ресурсів для формування творчих сил людського капіталу. Дослідження факторів розвитку системи стратегічного державного управління регіоном під кутом зору її стабільності, дозволяє отримати узагальнюючу оцінку впливу факторів з урахуванням синергетичного ефекту та визначити основні загрози сталому розвитку регіону.
8. Розроблено інноваційні інструменти механізму оцінки стабільності розвитку регіональних систем. Показано, що в більшості державних стратегій розвитку регіону пролонговані раніше сформовані індустріальні пріоритети еволюційного процесу, залишена без змін галузева організація регіональної системи, не враховані імперативи економіки, заснованої на знаннях. Зазначені обставини не дозволяють кваліфікувати запропонований курс як ефективну стратегію соціально-економічної політики, яка здатна забезпечити сталий розвиток системи регіону. При оцінці стабільності та в процесі обґрунтування державної стратегії сталого розвитку регіону необхідно враховувати наступні об’єктивні умови: домінуючі фактори еволюційного процесу регіональної системи; найбільш значущі загрози сталому розвитку регіональної системи; потребу орієнтації державного управління на забезпечення необхідного рівня конкурентоспроможності, встановлення стратегічних пріоритетів еволюційного процесу регіону при переході до інвестиційно-інноваційного розвитку з потребами інтеграційної взаємодії системи регіону та держави, що формується по горизонталі і по вертикалі та затвердженням нової парадигми державного управління, орієнтованого на підвищення конкурентоспроможності регіону.
Розроблена методика оцінки інструментів механізму стратегічного державного управління розвитком регіонів, що зумовлено недостатньою розробленістю проблеми забезпечення сталого розвитку регіонів, а також відсутністю відповідної бази даних. Яка здійснюється на основі їх класифікації, з використанням розмежувальної ознаки відношення до структурного рівня організації суспільно-господарських відносин, що дає можливість дослідити вплив різних рівнів зазначених відносин на основні параметри еволюційного процесу регіону. Стратегія державного управління розвитком регіонів потребує адекватної оцінки інструментів, що забезпечують її реалізацію, необхідне визначення можливостей різних видів інструментів механізму (моніторингу; оцінки отриманих результатів; контролю та ін.).
Інструменти оцінки державою стійкості розвитку регіональної системи дозволяють досягти наступних результатів: кваліфікувати стан еволюційного процесу та визначити необхідну корекцію стратегій та інструментів державного управління розвитком регіонів. При цьому пріоритет слід віддати тим інструментам оцінки, які орієнтовані на найбільш проблемні аспекти забезпечення сталого розвитку, таким як: коефіцієнт боргового обтяження ВРП та коефіцієнт боргового обтяження ВРП майбутніх періодів. Економічний сенс запропонованих показників полягає у визначенні ступеня існування регіональної системи «в борг» у режимі перспективного розвитку.
9. Удосконалено теоретико-методологічні основи реалізації інституційних механізмів державного управління сталим розвитком та формування системи стратегічного державного управління розвитком регіонів на засадах сталого розвитку. Визначено, що одним з ефективних механізмів забезпечення сталого розвитку виступає розробка стратегічного державного smart-управління регіонами, оскільки сформовані українська інформаційна інфраструктура з її традиційною, виправданою практикою вирішення інфо-комунікаційних проблем у складних умовах територіального, технічного та природно-кліматичного характеру, вимагає нових управлінських підходів з урахуванням необхідності вирішення завдань із переходу країни на інноваційний шлях розвитку. Державна управлінська інформаційна система вимагає більш високого рівня інтегрованості з регіонами і повинна розвиватися на основі принципів функціонування великих систем. Однак це передбачає перебудову не тільки приєднуваних локальних мереж, але і всієї глобальної інформаційної мережі на принципах конвергентного кластера, що призведе до впорядкованого функціонування та взаємодії розподілених інформаційних об’єктів, інформаційних мереж і споживачів інформації за рахунок інтелектуальних можливостей та багатостороннього обміну даними.
10. Внесено практичні рекомендації щодо удосконалення механізму державного фінансового стимулювання реалізації пріоритетних напрямів підвищення якості життя населення регіону та формування екологічних механізмів державного управління розвитком регіонів. Зокрема:
 встановлено, що підвищення ефективності діяльності органів державного управління в сфері реалізації пріоритетних напрямів підвищення якості життя населення має базуватися на принципах, основу яких складає стимулювання зростання розвитку регіону. В якості дієвого стимулу проведення цілеспрямованої державної політики розвитку регіонів та реалізації пріоритетних напрямів підвищення якості життя може виступати додаткова фінансова підтримка регіонів з державного бюджету. Запропонований методичний підхід до формування і удосконалення системи стратегічного державного управління розвитком регіонів на основі оціночного моніторингу змін соціально-економічної ситуації в часі і просторі, дозволяє виявляти державі слабкі місця регіонального розвитку, що сприятиме вирішенню таких завдань, як підтримання стабільного економічного зростання, підвищення соціального благополуччя населення, раціонального використання природних ресурсів, підвищення ефективності та результативності управлінської діяльності та створення умов для послідовного підвищення рівня і якості життя населення регіону;
 розроблено і науково обґрунтовано механізм фінансового стимулювання реалізації пріоритетних напрямів підвищення якості життя населення регіонів, що передбачає можливість розподілу цільових коштів держави через систему критеріїв і методів відбору та дає можливість посилення державою мотивації органів місцевого самоврядування в реалізації пріоритетних напрямів підвищення якості життя населення та забезпечення довгострокового сталого розвитку;
 запропоновано систему індикаторів сталого розвитку регіонів для здійснення оціночного моніторингу та контролю за ходом реалізації пріоритетних напрямів підвищення якості життя населення, яка включає в себе статистичні показники, що відображають поточний стан соціально-економічних процесів і характеризують найбільш істотні взаємозв’язки забезпечення стійкості та збалансованості процесів регіонального розвитку. Впровадження в рамках механізму фінансового стимулювання, поряд з системою індикаторів стійкого розвитку, методики оцінки стійкості соціально-економічного розвитку, надає органам державної влади можливість проведення оціночного моніторингу результатів стратегічного державного управління розвитком регіонів;
 доведено, що для реалізації концепції стійкого екологічного розвитку регіону необхідно здійснення комплексу економічних методів управління, спрямованих на забезпечення екологічно допустимого розвитку територій. Вирішення екологічних проблем регіону повинно базуватися на жорсткій схемі програмно-цільового планування природоохоронної діяльності. Державне стратегічне екологічне управління розвитком регіону на основі концепції екологічного менеджменту повинно включати економічні інструменти, взаємодію і узгодження інтересів, практичний підхід та взаємодію з науковими установами та підприємствами регіону. Запропоновані методичні підходи до державного управління екологосталим розвитком регіонів, засновані на принципах державно-приватного партнерства та механізм посилення екологічної відповідальності бізнесу дозволять забезпечити екологосталий розвиток регіону.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаптація європейського досвіду вирішення соціальних проблем старопромислових регіонів до умов України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/Monitor/Juni/2.htm.
2. Актуальні питання методології та практики науково-технічної політики / за ред. Б.А. Малицького. – К. : УкрІНТЕІ, 2001. – 204 с.
3. Алимов О.М. Конкурентоспроможність національної економіки / О.М. Алимов, В.Н. Ємченко. – К. : НАН України Інс-т економіки, 2001. – 59 с.
4. Амитан В.Н. Проблемы воспроизводства и функционирования социальной инфраструктуры большого города / В.Н. Амитан, В.И. Гарабановский // Економіка та маркетинг підприємства і території : збірник наукових праць Донецького державного університету управління. Серія: Економіка. – Донецьк : ДонДУУ, 2004. – Т. V. – Вип. 34.– С. 56–65.
5. Амоша О.І. Регулювання регіонального розвитку в Україні / О.І. Амоша, В.П. Вишневський, А.І. Землянкін // Економіка України. – 2006. – № 1. – С. 45–59.
6. Андрощук Г.О. Інноваційна політика Європейського Союзу / Г.О. Андрощук, Р.Є. Еннан // Наука та інновації. – 2009. – Т. 5. – № 5. – С. 85–97.
7. Аніщенко В.О. Еколого-інноваційний бізнес як рушійна сила виконання завдань екологічної політики України // Науковий вісник ДАСОА. – 2006. – № 3. – С. 104–105.
8. Аніщенко В.О. Моніторинг і охорона земель : навч. посіб. / В.О. Аніщенко. – К. : КНУБА, 2003.
9. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб. : Питер, 1999. – 413 с.
10. Ансофф И. Стратегическое управление : [пер. с англ.] / И. Ансофф. – М. : Экономика, 1989. –563 с.
11. Ансофф И. Стратегическое управление / И. Ансофф. – М. : Экономика, 1989. – 519 с.
12. Антоненко Л.А. Интеграция и социальные проблемы в СНГ / Л.А. Антоненко, К.А. Опритова // Регіональні перспективи : научно-практический журнал. – 2001.– № 5. – С. 33–34.
13. Артим І. Факторно-критеріальний підхід до оцінки ефективності державного управління / І. Артим // Ефективність державного управління : зб. наук. пр. / за заг. ред. А.О. Чемериса. – Л. : ЛРІДУ УАДУ. – 2003. –Вип. 3. – С. 68–75.
14. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления. – М., 1997. – 205 с.
15. Ахромкин Е.М. Инновационный механизм управления экономическими ресурсами региона : [монография] / Е.М. Ахромкин. – Луганск : Ноулидж, 2010. – 376 с.
16. Бакаєв О.О. Економіко-математичні моделі економічного зростання : [монографія] / О.О. Бакаєв, В.І. Грищенко, Л.І. Бажан ; [ред. С.Ю. Ноткіна, Т.С. Мельник] ; НАН України ; Міжнар. наук.-навч. центр інформ. технологій та систем. – К. : Наукова думка, 2005. – 190 с.
17. Бакаєв О.О. Макроекономічне моделювання економічного розвитку України : [монографія] / О.О. Бакаєв, Т.Г. Кравченко, Т.А. Мукмінова. – К. : Транспорт України, 2004. – 124 с.
18. Барановський О.І. Фінансова безпека : монографія / О.І. Барановський. – К. : Фенікс; Ін-т економ. прогнозув. НАН України, 2001. – 400 с.
19. Безверхнюк Т.М. Державне управління на регіональному рівні та державне регулювання регіонального розвитку: змістовне наповнення й ресурсне забезпечення / Т.М. Безверхнюк // Теорія та практика державного управління. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – Вип. 3 (15). – С. 146–153.
20. Безверхнюк Т.М. Сучасні парадигми регіонального управління: плюралізм методологічних підходів // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Вип. 1 (29). – О. : ОРІДУ НАДУ, 2007. – С. 51–58.
21. Белякова Е.В. Новая парадигма регионального развития [Електронний ресурс] / Е.В. Белякова // Проблемы современной экономики : Евразийский международний научно-аналитический журнал. – 2011. – № 2 (30). – Режим доступу: http://www.m-economy.ru/art.php.
22. Бережная Е.В. Математические методы моделирования экономических систем / Е.В. Бережная. – М. : Инфра – М, 1999. – 475 с.
23. Бесєдін В.Ф. та ін. Прогнозування і розробка програм : метод. посіб. / за ред. В.Ф. Беседина. – К. : Наук. світ, 2000. – 468 с.
24. Бєлєнький П. Теоретико-методологічні засади дослідження інфраструктурних трансформацій в конкурентній економіці / П. Бєлєнький // Регіональна економіка. – 2004. – № 3. – С. 96–105.
25. Бєлєнький П.Ю. Інфраструктурне забезпечення конкурентної економіки регіонів (методологія і механізми) / П.Ю. Бєлєнький, О.Л. Вальдрат, Н.І. Гомольська, У.Я. Грудзевич та ін. / наук. ред. д. е. н., проф. П.Ю. Бєлєнький. – Л. : НАН України ; Ін-т регіональних досліджень, 2002. – 308 с.
26. Бєлєнький П.Ю. Механізм розвитку ринкової інфраструктури в Україні / П.Ю. Бєлєнький // Вісник Національної академії наук України. – 2002. – № 4. – С. 15–25.
27. Бєлєнький П.Ю. Ринкова інфраструктура і проблеми економічного розвитку в умовах формування конкурентного середовища / П.Ю. Бєлєнький, Н.І. Гомольська // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інвестиції і реструктуризація економіки регіону : щорічник наук. праць. – НАН України. Інститут регіональних досліджень. – 2000. – Вип. ХІ. – С. 8–21.
28. Бєлявцев М.І., Інфраструктура товарного ринку / М.І. Бєлявцев, Л.В. Шестопалова. –К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 416 с.
29. Бизнес, коммерция, рынок. Словарь-справочник / Автор-составитель Г.С. Саркисянц. − М.: Информпечать, 1993. − 320 с.
30. Бідак В.Я. Проекція соціогуманістичних характеристик на інноваційний потенціал людського розвитку / В.Я. Бідак // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку : в 2 т. / НАН України ; Інститут економіки промисловості ; редкол. :О.І. Амоша та ін. – Донецьк, 2008. – Т. 2. – С. 228–231.
31. Біла книга Асамблеї європейських регіонів / за ред. проф. Шарля Ріка. – С. 61, 78.
32. Біла С. Інституційні засади державного регулювання розвитку депресивних територій .[Електронний ресурс] / С. Біла // Аналітична записка відділу стратегій управління регіональним розвитком Національного інституту стратегічних досліджень, липень 2009. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/Monitor/june2009/9.htm.
33. Білорус О.Г. Глобальні трансформації і стратегії сталого розвитку : монографія // О.Г. Білорус, Д.Г. Лук’яненко. – К., 1998. – 416 с.
34. Біль Д. Інфраструктура як інструмент політики національного та регіонального розвитку Європейського Союзу та України : пер. з англ. // Україна на шляху до Європи / за ред. Л. Хоффмана, Ф. Мьюллерс.– К. : Фенікс, 2001. – С. 107.
35. Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами / И.А. Бланк. – К., 1996. – 534 с.
36. Бобылев В. Информационная и методологическая основа для расчета эколого-экономических индикаторов / В. Бобылев. – М. : МГУ, 2008. – 264 с.
37. Бобылев С.Н. Экология и экономика: Региональная экономическая политика / С.Н. Бобылев, О.Е. Медведева. – М. : ЦЭПР, 2003. – 204 с.
38. Большая советская энциклопедия [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://bse.sci-lib.com/.
39. Боронос В.Г. Проблеми управління фінансовою стратегією регіонального розвитку в умовах трансформаційних перетворень/ В.Г. Боронос // Проблеми науки. – 2011. – № 14. – С. 28–36.
40. Брикова І.В. Репозиціонування національних регіонів в системі глобальних конкурентних відносин / І.В. Брикова [Електронний ресурс]. – Режим доступу –http://www.kneu.kiev.ua/data/upload/publication/main /ua/ 124/nac_regioni.doc.
41. Бубенко П. Ключові моменти формування регіональних інноваційних систем в Україні / П. Бубенко, В. Гусєв // Економіка України. – 2007. – № 8. – С. 33–39.
42. Бубенко П.Т. Регіональні аспекти інноваційного розвитку / П.Т. Губенко. – Х. : НТУ «ХПІ», 2002. – С. 26–27.
43. Буняк Н.М. Шляхи соціально-економічного розвитку регіонів / Н.М. Буняк // Економіст. – 2002. –№ 4. – С. 8–11.
44. Бушуев С.Д. Механизмы формирования ценности в деятельности проектно-управляемых организаций / С.Д. Бушуев, Н.С. Бушуева // Восточно-Европейский журнал передовых технологий. – Харьков, 2010. – Вып. 1/2 (43).– С. 4–9.
45. Важенин С.Г. Социальная инфраструктура народно-хозяйственного комплекса (политэкономический аспект регионального развития) / С.Г. Важенин. – М. : Наука, 1984. – 171 с.
46. Вакуленко В. Державне регулювання розвитку соціальної інфраструктури населених пунктів України : навч. посіб. / В. Вакуленко, О. Ігнатенко, М. Орлатий. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 112 с.
47. Варналій З. Підвищення конкурентоспроможності – стратегічний вектор державної регіональної політики України / З. Варналій // Вісник ЛКА. – Серія економічна. – Л. : Видавництво ЛКА, 2006. –Вип. 23. – 270 с.
48. Варналій З.С. Підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів України в умовах глобалізації / З.С. Варналій // Економіка : проблеми теорії та практики : [зб.наук. пр. : в 4 т.]. – Д. : ДНУ, 2007. – Вип. 229. – Т. ІІІ. – С. 667–679.
49. Варналій З.С. Регіони України : проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку : [монографія] / З.С. Варналій, А.І. Мокій, О.Ф. Но¬вікова ; за ред. З.С. Варналія. — К. : Знання України, 2005. — 498 с.
50. Вахович І.М. Фінансова політика сталого розвитку регіону: методологія формування та механізми реалізації : монографія / І.М. Вахович. – Луцьк : Надстир’я, 2007.
51. Ведута Е.Н. Стратегия и экономическая политика государства / Е.Н. Ведута. – М. : Академ. проспект, 2003. – 456 с.
52. Витренко Н.М. Социальная инфраструктура Украины: оценка уровня и перспектив развития : монография / Н.М. Витренко. – К. : Наукова думка, 1993. – 143 с.
53. Витренко Н.М. Социальная инфраструктура: содержание и методология оценки // Региональные проблемы развития социальной и производственной инфраструктуры : сб. науч. труд. − К. : СОПС АН УССР, 1990. − С. 5–23.
54. Вишиванюк М.В. Розробка нової регіональної політики держави й стратегії її проведення / М.В. Вишиванюк // Наукові праці: науково-методичний журнал. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. –– Вип. 164. – Т. 176. Державне управління. – С. 142–146.
55. Вишиванюк М.В. Компоненти регіональної політики держави та їх зв’язок із державною політикою / М.В. Вишиванюк // Сучасні проблеми державного регулювання соціально-економічного розвитку України : збірник наукових праць ДонДУУ. Серія: Державне управління. – Донецьк : ДонДУУ, 2011. – Т. ХІІ. – Вип. 213. – Ч. 2. – С. 43–56.
56. Вишиванюк М.В. Роль держави у захисті регіональних пріоритетів / М.В. Вишиванюк // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2012. Вип. 2/2012. Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 73–79.
57. Вишиванюк М.В. Сучасна модель реалізації державної політики забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів // Науковий вісник Академії муніципального управління. Серія: Управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2012. – Вип. 3/2012. Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 302–309.
58. Вишиванюк М.В. Методи і засоби впливу держави на розвиток усіх сфер регіонального життя / М.В. Вишиванюк // Наукові праці: науково-методичний журнал. – Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2012. – Вип. 169. – Т. 181. Державне управління. – С. 18–24.
59. Вишиванюк М.В. Обгрунтування концептуальних положень стратегічного розвитку регіонів / М.В. Вишиванюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2012. – № 14. – С. 77–80.
60. Вишиванюк М.В. Теоретичні передумови еволюції економічної систем регіонів світу на шляху до сталого розвитку // Інвестиції: практика та досвід. – 2012. – № 15. – С. 102–103.
61. Вишиванюк М.В. Застосування досвіду ЄС при стратегічному плануванні розвитку регіонів України / М.В. Вишиванюк // Економіка та держава. – 2012. – № 9. – С. 92–94.
62. Вишиванюк М.В. Формування мезо-рівня системи стратегічного державного управління розвитком регіонів України // Інвестиції: практика та досвід. – 2012. – № 16. – С. 101–103.
63. Вишиванюк М.В. Розвиток соціальної сфери Івано-Франківської області як основи стійкого розвитку / М.В. Вишиванюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2012. – № 17. – С. 85–87.
64. Вишиванюк М.В. Теоретичні передумови формування стратегії сталого розвитку регіонів / М.В. Вишиванюк // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія: Управління / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2012. – Вип. 4/2012. Державне управління та місцеве самоврядування. – С. 83–89.
65. Вишиванюк М.В. Формування стратегії функціональної реструктуризації регіональної системи Івано-Франківської області / М.В. Вишиванюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 14. – С. 47–50.
66. Вишиванюк М.В. Методичні підходи до оцінки сталого розвитку регіонів / М.В. Вишиванюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 11. – С. 40–49.
67. Вишиванюк М.В. Формування основних положень регіонального розвитку у взаємодії з концепцією сталого розвитку / М.В. Вишиванюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 1. – С. 20–25.
68. Вишиванюк М.В. обгрунтування пріоритетності соціальної спрямованості розвитку регіону, як основи сталого розвитку / М.В. Вишиванюк // Наукові праці: науково-методичний журнал.– Миколаїв : Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2011. – Вип. 164. – Т. 176. Державне управління. – С.142–146.
69. Вишиванюк М.В. Оцінка факторів розвитку регіональної системи державного управління Івано-Франківської області під кутом зору її стабільності / М.В. Вишиванюк // Інвестиції: практика та досвід. – 2012. – № 17. – С. 85–87.
70. Вишиванюк М.В. Застосування інноваційних інструментів оцінки стабільності розвитку регіональних систем / М.В. Вишиванюк // Економіка та держава. – 2011. – № 11. – С. 31–32.
71. Вишиванюк М.В. Впровадження інституціональних механізмів державного управління сталим розвитком Івано-Франківської області / М.В. Вишиванюк // Економіка та держава. – 2011. – № 1. – С. 11–15.
72. Вишиванюк М.В. Формування стратегічних цілей розвитку регіону в контексті сталого розвитку / М.В. Вишиванюк // Економіка та держава. – 2011. – № 5. – С. 28–32.
73. Vyshyvanyuk Mykhaylo. The Development of Mechanisms of Coordinated Measures of National, Regional Regulation and Stimulation of Investments / Mykhaylo Vyshyvanyuk // Public Policy and Economic Development: scientific and production journal. – Mykolayiv : Publisher Yemelyanova T. V., 2012. – Issue 2. – Р. 36–42.
74. Vyshyvanyuk Mykhaylo. Regional Policy as a Component of Respective State Policy / Mykhaylo Vyshyvanyuk // Public Policy and Economic Development: scientific and production journal. – Mykolayiv : Publisher Yemelyanova T. V., 2012. – Issue 3. – Р. 46–53.
75. Вишиванюк М.В. Інноваційний розвиток регіональних ринків // Інновації у ХХІ столітті / М.В. Вишиванюк // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, 25 січня 2012 р. – Сімферополь : Кримський інститут бізнесу УЕУ, 2012. – С. 45–48.
76. Вишиванюк М.В. Забезпечення ефективної податкової політики на рівні регіону / М.В. Вишиванюк // Актуальні питання економічної науки на сучасному етапі : матеріали економічної наукової інтернет-конференції. – Тернопіль, 2012. – С. 44–45.
77. Вишиванюк М.В. Формування стратегії економічного розвитку регіону / М.В. Вишиванюк // Актуальні проблеми економічного та соціального розвитку виробничої сфери : матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції молодих учених і студентів : в 2 т.– Донецьк : ДВНЗ „Донецький національний технічний університет”, 2012. – Т. 2. – С. 110–112.
78. Вишиванюк М.В. Альтернативні стратегії на державному та регіональному рівнях / М.В. Вишиванюк // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: матер. ІІІ міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., 9–23 квітня 2012 р. : у 2 т. – Х. : ХНТУСГ, 2012. – Т. 1. – С. 109–112.
79. Вишиванюк М.В. Складання наукового комплексного прогнозу розвитку регіонів / М.В. Вишиванюк // Завдання державного, регіонального та муніципального управління в контексті нових реалій національного розвитку: матер. міжнар. наук.-практ. конф. : у 2 ч. / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2012. – Ч. 2. – С. 90–92.
80. Вишиванюк М.В. Цілі гapaнтувaння безпечнoгo i cтaбiльнoгo poзвитку регіонів укpaїни / М.В. Вишиванюк // Актуальні питання теорії та практики менеджменту : матер. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. студентів, аспірантів та молодих вчених, 21–22 березня 2012 р. – Луганськ : Віртуальна реальність, 2012. – С. 84–86.
81. Вишиванюк М.В. Теоретико-методологічні засади регіонального розвитку / М.В. Вишиванюк // Формування та реалізація пріоритетних напрямів соціально-економічного розвитку регіонів в умовах реформування системи державних фінансів : тези міжнар. наук.-прак. інтернет-конф., м. Дніпропетровськ, 29–30 березня 2012 р. – Д. : Дніпропетр. держ. фін. акад., 2012. – С. 113–112.
82. Вишиванюк М.В. Функції державного управління регіональною соціально-економічною системою / М.В. Вишиванюк // Інформаційне суспільство: нова роль держави, бізнесу та громад : матер. міжнар. наук.-практ. конф., 21–25 серпня 2012 р. – Сімферополь : Кримський інститут бізнесу, 2012. – С. 29–33.
83. Вишиванюк М.В. Сутність регіональної політики у контексті стратегічної поведінки держави та інших сфер суспільного життя / М.В. Вишиванюк // Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку : зб. матер. V Міжнар. наук.-практ. конф., м. Суми, 19–20 травня 2012 р. / Сумська філія Харківського національного університету внутрішніх справ. – Суми : ПАПІРУС, 2012. –Ч. 1. – С. 270–273.
84. Власюк О. Забезпечення конкурентоспроможності регіонів України в контексті європейської інтеграції / О. Власюк // Вісник ЛКА. Серія економічна. – Л. : Вид-во ЛКА, 2006. – Вип. 23. – 270 с.
85. Внукова Н.Н. Методологические проблемы развития системы рыночной инфраструктуры: Препринт доклада / Н.Н. Внукова. – Харьков : СВНЦ НАН Украины ; АО «НТИ» ТТР», 1998. – 16 с.
86. Вовканич С.Й. Соціогуманістична парадигма інтеграційної стратегії розвитку України та її регіонів / С.Й. Вовканич // Регіональна економіка / Інститут регіональних досліджень НАН України ; гол. редактор В.С. Кравців. – 2008. – № 3. – С. 7–22.
87. Войтович Р.В. Вплив глобалізації на систему державного управління (теоретико- методологічний аналіз) : монографія / Р.В. Войтович; за заг. ред. В.М. Князєва. — К. : НАДХ, 2007. — 680 с.
88. Волкогонова О. Слагаемые стратегического управления / О. Волкогонова // Менеджмент и менеджер. – 2008. – № 11–12. – С. 7–10.
89. Галуза С. Регіональне управління економікою : досвід минулого в контексті сучасних проблем / С. Галуза, В. Артемов // Регіональна економіка. – 1998. –№ 4. – С. 26–33.
90. Гальчинський А.С. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015 роки) „Шляхом Європейської інтеграції” / А.С. Гальчинський, В.М. Геєць та ін. – К. : ІВЦ Держкомстату України, 2004. – С. 36–45.
91. Гальчинський А.С. Україна : стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки /А.С. Гальчинський, О.С. Власюк, О.В. Литвиненко та ін. / за ред. А.С. Гальчинського. – К. : НІСД, 2003. – 328 с.
92. Гальчинський А.С. Основи економічної теорії / А.С. Гальчинськи