МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

НЕПОМНЯЩИЙ Олександр Михайлович

УДК 351.778.5

МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Радченко Олександр Віталійович,
доктор наук з державного управління,
професор

Харків – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ 13
1.1. Соціальний вимір державної житлової політики 13
1.2. Особливості соціально-орієнтованої житлової політики 28
1.3. Державне регулювання економіки в ринкових умовах 46
1.4. Державні програми як інструмент житлової політики 67
Висновки до першого розділу 82
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ 86
2.1. Зарубіжний досвід формування та реалізації житлової політики 86
2.2. Глобальний і локальний виміри житлової політики 113
2.3. Запровадження стимулюючого підходу в реалізації житлової політики 132
Висновки до другого розділу 154
РОЗДІЛ 3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ 157
3.1. Основні чинники впливу на ефективність житлової політики 157
3.2. Реалізації основних функцій управління об’єднаною житловою системою 171
3.3. Вимірювання ефективності державної житлової політики 207
Висновки до третього розділу 229
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ СУЧАСНОГО СТАНУ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ 233
4.1. Основні моделі житлової політики та можливості їх застосування в українських умовах 233
4.2. Особливості формування та реалізації державної житлової політики в Україні на сучасному етапі 250
4.3. Аналіз організаційно-правового механізму ухвалення державно-управлінських рішень в житловій сфері україни на прикладі державної цільової соціально-економічної програми будівництва (придбання) доступного житла на 2010-2017 роки 267
Висновки до четвертого розділу 282
РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПОЛІТИКИ 286
5.1. Перехід до стимулюючого підходу в житловій політиці 286
5.2. Розрахунок індексу житлової політики 316
5.3. Стратегічне управління житловим фондом населених пунктів 326
5.4. Впровадження систем інформаційної підтримки управління об'єднаною житловою системою 346
Висновки до п’ятого розділу 365
ВИСНОВКИ 370
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 379
ДОДАТОК А 410

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Надзвичайно велика увага багатьох дослідників до житлової політики пояснюється тим, що публічне житло є глибоко вкоріненим у світовій культурі артефактом. І однією з основних проблем, пов'язаних із цим артефактом протягом багатьох століть, є зобов'язання суспільства відносно соціально слабких категорій громадян зі створення для них нормальних умов проживання. Особливо активно ця проблема обговорювалася, аналізувалася й вирішувалася в різні способи в 50-х рр. XX ст. в більшості розвинених демократичних країн, проте ці дискусії тривають і досі, не втрачаючи своєї актуальності. Звичайно, не лише розвинені демократії, але й авторитарні, тоталітарні системи включалися у процес підвищення якості проживання населення, але в даному випадку проблема набула іншого масштабу, адже саме держава була єдиним суб'єктом ухвалення рішень та їхньої реалізації, оскільки самих громадян було повністю позбавлено права і реальної можливості вибирати для себе та своїх сімей місце проживання, розмір житла, його якісні параметри, а також придбавати житло відповідно до своїх потреб.
Із середини 1990-х рр. постсоціалістичні суспільства починають нестримно рухатися від комунального буття до індивідуалізму. Особистий простір набуває найбільшої цінності як гранична основа людської життєдіяльності, а індивід у постсоціалістичному суспільстві соціалізується в боротьбі за особистий простір, за житло. І саме в житловій сфері в цей час найбільшою мірою починають розвиватися основи громадянського суспільства, оскільки самостійні зусилля, спроби здолати колективну соціальність приводять індивіда до нового розуміння себе, усвідомлення свого статусу відносно статусу держави. Водночас, як світову тенденцію слід відзначити орієнтацію на підтримку соціальної держави, яка починає відчувати кризу. А невід’ємною складовою соціальної держави є реалізація соціально орієнтованої державної житлової політики. Усе зазначене й зумовлює актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Вагомий внесок у розроблення теоретико-методологічних засад формування та реалізації державної політики в різних сферах соціально-економічної діяльності, зокрема в будівництві, зробили О. Амоша, В. Бакуменко, Р. Баклі, С. Булгаков, Е. Берто, А. Воробйов, І. Геллер, О. Долгальова, Т. Картер, А. Крівов, О. Кучабський, М. Лаврищева, М. Латинін, Л. Левіта, П. Мінфорд, Л. Руді, С. Фінкель, В. Шмідт та ін.
Моделям державної житлової політики та її ефективності присвячено роботи Б. Артем’єва, А. Асаули, А. Баранникова, Р. Бауера, Н. Бондарєвої, В. Букішвілі, С. Василенка, Л. Вейла, Є. Гелевері, Х. Гема, Б. Грінчеля, В. Гречки, А. Гусакова, О. Єпеля, І. Каюди, К. Купера, О. Лотоцького, І. Лисова, Ю. Манфреда, О. Міланіна, П. Олівера, П. Покатаєва, Р. Раміреза, В. Самошина, Т. Качала, П. Кірієнка, П. Холла та ін.
Розроблення й реалізація житлових програм, програм управління житловим фондом населених пунктів та його розвитку розглядаються такими дослідниками, як М. Андрійчук, Н. Вікторов, Л. Євенко, В. Євсєєв, Д. Ісаєнко, Є. Кібалов, О. Козич, П. Кларк, І. Кузьмін, Т. Кравчуновська, Н. Олійник, І. Панасенко, В. Рапопорт, А. Смітюх, О. Тимофєєва, Ф. Франчук, С. Шаповал, І. Ямада та ін.
Однак у названих роботах недостатньо опрацьованими залишаються питання визначення особливостей житлової політики в умовах соціальної держави та її ефективної моделі, яка була б соціально орієнтованою, не знайшли належного відображення стратегічні аспекти управління житловим фондом, спрямовані на його перспективний розвиток, визначення моделі державної житлової політики, що відповідала б сучасним соціальним стандартам.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертації пов’язано з науково-дослідними роботами “Механізми подолання соціальних загроз на рівні територіальної громади” (державний реєстраційний номер 0109U004866) та “Управління розвитком гуманітарної сфери на регіональному рівні” (державний реєстраційний номер 0112U00115), що виконувались кафедрою соціальної і гуманітарної політики Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Внесок здобувача в їх виконання полягає в аналізі європейського досвіду реформування системи житлового будівництва на прикладі успішно діючих моделей співпраці будівельного бізнесу, державних інституцій, банків і громадян, а також у визначенні особливостей формування та реалізації соціально орієнтованої житлової політики в сучасних умовах.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичних положень і розроблення методологічних засад формування та реалізації соціально орієнтованої житлової політики в сучасних умовах.
Реалізація визначеної мети зумовила постановку й вирішення таких задач:
узагальнити наявні наукові концепції й методологічні підходи до формування та реалізації державної житлової політики;
розкрити особливості соціально орієнтованої житлової політики;
обґрунтувати необхідність переходу до стимулюючого підходу в житловій політиці;
визначити закономірності й суперечності формування та реалізації державної житлової політики в сучасних умовах;
проаналізувати стан і напрями розвитку житлової сфери в Україні та зарубіжних країнах;
визначити основні чинники впливу на ефективність житлової політики;
обґрунтувати інтегральний індекс житлової політики та підходи до його вимірювання;
удосконалити процес стратегічного управління житловим фондом населених пунктів;
систематизувати основні моделі житлової політики та запропонувати таку, що найбільш відповідає сучасним умовам;
розкрити характер використання державних програм як інструменту житлової політики та охарактеризувати організаційно-правовий механізм ухвалення державно-управлінських рішень у будівельній галузі;
проаналізувати сучасний стан та виокремити основні проблеми формування й реалізації державної житлової політики в Україні;
розробити систему інформаційної підтримки управління в житловій сфері.
Об'єктом дослідження є житлова політика як складова соціально-економічної політики держави.
Предмет дослідження – методологічні підходи до формування та реалізації державної житлової політики.
Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження складають фундаментальні положення теорії державного управління, яка визначає закономірності соціально-економічного розвитку держави та становлення соціально орієнтованої житлової політики. Цілісність дослідження забезпечує системний підхід, який розглядає державну житлову політику як сукупність взаємопов’язаних елементів, об’єднаних єдиною метою, що функціонує у швидкозмінному внутрішньому й зовнішньому середовищі. Для дослідження еволюції стратегій державної політики в житловій сфері використано історичний аналіз. Порівняння наявних світових моделей державної житлової політики зроблено за допомогою методів статистичного та порівняльного аналізу. Визначення та розгляд основних функцій управління об’єднаною житловою системою (далі ОЖС) здійснено з використанням структурно-функціонального підходу. Для розроблення організаційного механізму реалізації стимулюючого підходу в житловій політиці застосовано методи моделювання й узагальнення. Під час визначення складових стратегічного управління житловим фондом та індексу житлової політики використано методологію проектного управління.
Інформаційну й теоретико-методологічну базу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних науковців і практиків, статистичні дані, законодавчі, нормативні та програмні документи України, матеріали органів влади і державного управління.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретико-методологічних засад формування та реалізації державної житлової політики, що спрямована на забезпечення сучасних об'єктивних і суб'єктивних стандартів доступності житла. Новизна наукових результатів конкретизується в таких положеннях:
вперше:
запропоновано концепцію реалізації державної житлової політики, котра, на відміну від тієї, що існує, базується не на інтервенціоністському, а на стимулюючому підході, що, зокрема, передбачає встановлення для житлового сектора визначених організаційно-правових меж, надання йому необхідної підтримки за рахунок, насамперед, економічних механізмів та перетворення житлового сектора на складну систему, що самоорганізується, самокорегується та адаптується, продовжуючи досягати своїх цілей в умовах змінного навколишнього середовища;
розроблено раціональну модель житлової політики, що ґрунтується на підходах імітаційного моделювання та складається з п’яти структурних елементів (право власності на землю і житло; наявність, розвиток і регулювання фінансування житлового сектора; управління житловими субсидіями; розвиток і обслуговування житлової інфраструктури; регулювання розподілу земельних ділянок і житлової забудови) та п'яти взаємозв'язаних блок-моделей (варіювання чисельності населення, черги на поліпшення житлових умов, розвитку житлового фонду, зміни площі вільної території для будівництва, ресурсних обмежень);
удосконалено:
модель ефективності державної житлової політики, в якій економічний, соціальний і політичний контекст, зовнішнє середовище реалізації житлової політики, управління ОЖС і умови на житловому ринку впливають, безпосередньо або побічно, на результати житлової політики, які, у свою чергу, визначають її ефективність, а вимірювання ефективності здійснюється завдяки наявності спеціальної вимірювальної системи, інформація до якої надходить від відповідних елементів;
методичний підхід до визначення єдиного індексу житлової політики, який визначає її результативність і є інтегральним від таких індексів, що відображають різні елементи житлової політики: індекс права власності, фінансовий житловий індекс, індекс житлових субсидій, індекс інфраструктури, індекс регулювання;
стратегічне управління житловим фондом населених пунктів, що виходить із задоволення запитів населення, яке потребує покращення житлових умов, та складається з трьох послідовних етапів: планування і проектування житлової забудови, будівництва житла, розподілу житла;
систему управління ОЖС, що спрямована на забезпечення населення доступним і комфортним житлом і включає підсистеми житлового будівництва, житлового господарства, а також підприємства і організації, що надають комунальні послуги;
дістало подальший розвиток:
визначення сутності та змісту державної житлової політики в сучасних умовах, яка має, водночас, важливе соціальне та економічне значення і має бути соціально орієнтованою;
механізми реалізації основних управлінських функцій стосовно управління ОЖС;
визначення об'єктивних і суб'єктивних стандартів доступності житла, які є основою соціально орієнтованої житлової політики та містять такі групи: економічні, інституціональні, правові, соціально-психологічні;
узагальнення зарубіжного досвіду щодо формування та реалізації сучасної державної житлової політики, що дозволило визначити її основні принципи;
розроблення й упровадження систем інформаційної підтримки управління ОЖС, що базується на CALS-технологіях.
Практичне значення одержаних результатів полягає у використанні розроблених теоретико-методологічних засад для практичного вдосконалення й реалізації державної житлової політики.
Положення щодо ролі держави у формуванні й розвитку житлового сектора, соціально орієнтованої житлової політики були використані Верховною Радою України під час розроблення низки законопроектів (довідка № 20-25/651 від 22.02.2013). Також під час роботи над законопроектами, що перебували на опрацюванні в Комітеті Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики, було використано пропозиції щодо формування стратегії державної житлової політики в Україні (довідка № 04-13/13-133 від 22.02.2013 р.).
У практичній діяльності Державного управління справами знайшли своє відображення пропозиції щодо забезпечення стандартів будівництва та підвищення якості державного управління в зазначеній сфері державного регулювання (довідка № 01-13/07/0298 від 27.02.2013 р.). Координаційним центром з упровадження економічних реформ використані пропозиції щодо створення ефективного власника житла та функціонального житлового сектора (довідка № КУ-01-32/61 від 15.02.2013 р.). Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України під час розроблення моделі раціональної житлової політики використало пропозиції щодо запровадження інституційних та структурно-функціональних складових забезпечення житлового будівництва (довідка № 7/17-2262 від 15.02.2013 р.). Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, оцінюючи структурні реформи в галузі житлового будівництва та житлово-комунального господарства, застосувало пропозиції щодо визначення об’єктивних і суб’єктивних стандартів доступності житла (довідка № 2823-05/5934-12 від 19.02.2013 р.).
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України використало пропозиції щодо поліпшення житлових умов молоді та працівників освіти під час формування та реалізації державної політики у сфері молоді (довідка № 14.1/1-85 від 26.02.2013 р.). Міністерство фінансів України в ході реалізації державної фінансової політики використало пропозиції щодо запровадження стимулюючого підходу (довідка № 31-050000-08-17/5002 від 18.02.2013 р.).
Пропозиції щодо підвищення рівня професійної компетенції персоналу, зайнятого у процесі запровадження інноваційних технологій реалізації державної житлової політики, були використані Національним агентством України з питань державної служби (довідка № 741/70-13 від 20.02.2013 р.).
У практичній діяльності Київської міської державної адміністрації під час розроблення Програми будівництва доступного житла в м. Києві було використано пропозиції щодо запровадження об’єднаної житлової системи (довідка № 004-208 від 19.02.2013 р.). Акціонерним товариством “Холдингова компанія «Київміськбуд»” використані розробки щодо впровадження методології інформаційної підтримки управління системою доступного житла, що базується на СALS-технологіях (довідка № 00804/0/2-13 від 18.02.20013 р.). Розробки дисертанта знайшли своє відображення в законотворчій діяльності Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (довідка від 18.02.2013 № 325/8) та в науковій діяльності Державного підприємства “Науково-дослідний інститут будівельного виробництва” (довідка № 96/01-14 від 15.02.2013 р.)
Теоретичні розробки використано в навчальному процесі Національної академії державного управління при Президентові України під час розроблення навчально-методичного забезпечення нормативної дисципліни “Державне регулювання економіки та економічна політика” (довідка № 1/15-02-166 від 27.02.2013 р.). Довідки про впровадження результатів дослідження наведено в Додатку А.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. Усі сформульовані в ній висновки, теоретичні положення та пропозиції ґрунтуються на особистих дослідженнях. У дисертації не використовувалися ідеї співавторів та співвиконавців науково-дослідних робіт. Особистий внесок здобувача у спільній роботі поданий у списку опублікованих праць за темою дисертації.
Апробація результатів дослідження. Основні результати і висновки дисертації обговорювались на таких науково-комунікативних заходах, як 71-ша сесія Комітету з питань житлового будівництва та земельного управління Європейської Комісії Організації Об’єднаних Націй (Женева, 2010); “Підтримка гармонізації нормативно-правової бази в будівельній промисловості України з Європейськими будівельними кодами” (Лондон, 2010); Українсько-білоруський форум з обміну досвідом із питань житлового будівництва, забезпечення житлом населення, форм, систем, механізмів і джерел фінансування будівництва житла (Київ, 2010); “Механізми забезпечення соціальної безпеки на рівні регіону: практика реалізації” (Харків, 2010); Global, Continental, National and Regional Conditions of Local Development (Gdańsk, 2011); Теоретико-методологічний семінар за міжнародною участю “Архетипіка і державне управління” (Феодосія, 2011); “Діяльність молодіжних житлових комплексів: сорокарічний досвід” (Київ, 2011); Другий теоретико-методологічний семінар з міжнародною участю “Архетипіка і державне управління” (Шарм-ель-Шейх, 2011); ІV форум докторів наук з державного управління “Державне управління третього тисячоліття: виклики та перспективи” (Севастополь, 2011); “Виробництво та перспективи розвитку в Україні великопанельного домобудівництва та збірного залізобетону” (Київ, 2012); ХІ, ХІІ та ХІІ міжнародні наукові конгреси “Державне управління та місцеве самоврядування” (Харків, 2011‒2013 рр.).
Публікації. Основні положення й результати дослідження опубліковано в 48 роботах (27 – у фахових виданнях), з них 2 монографії, 10 статей у наукових журналах, 28 статей у збірниках наукових праць, 8 – у матеріалах та тези конференцій, загальним обсягом 65 д.а., особисто автору належить 63,5 д.а.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Одержані у процесі дослідження результати в сукупності дозволяють розв’язати важливу науково-практичну проблему формування теоретико-методологічних засад формування та реалізації соціально орієнтованої житлової політики, спрямованої на забезпечення об'єктивних і суб'єктивних стандартів доступності житла в сучасних умовах.
Результати проведеного дослідження дозволяють дійти таких висновків:
1. Виявлено, що соціальна держава, незалежно від своєї моделі, як один із найбільш значущих параметрів якості життя, визначає якість проживання громадян. При цьому міра самостійності та відповідальності індивіда у процесі забезпечення цього варіює в досить широкому діапазоні, від повної самостійності за умови підтримки з боку держави тільки найбільш нужденних, які не мають необхідних джерел власного доходу, до надання житла усім громадянам на умовах соціального найму і позбавлення їх права самостійно приймати рішення з цього питання.
З’ясовано, що на даний момент важко знайти чітке, однозначне і загальноприйняте визначення житлової політики. Це додатково ускладнюється тим, що житлове будівництво часто і, на наш погляд, штучно протиставляється будівництву нежитлових об'єктів, що додатково розмиває визначення того, чим є житлова політика. Проте можна говорити про її складові або елементи – сукупність державних програм, заходів або дій, які мотивують, стимулюють і спонукають житлове будівництво і які мають вирішальний і вимірний вплив на ефективність житлового сектора. Житлова політика в найширшому її значенні вже не може обмежуватися питаннями державної допомоги для надання житла будь то для широких мас, бідних чи безквартирних. Вона має бути розширена до управління житловим сектором у цілому та його окремими складовими ‒ секторами формальним і неформальним, багатим і бідним, приватним і державним, усередині міста і в передмістях. Вона повинна охоплювати всі види житлового забезпечення і всіх стейкхолдерів у житловому секторі. І вона повинна поставити проблеми житлового сектора, ключового сектора економіки, у центр дискусій із приводу здійснення національної макроекономічної політики.
2. Узагальнено наявні наукові концепції та методологічні підходи щодо формування й реалізації державної житлової політики і встановлено, що житлова політика має, водночас, важливе соціальне та економічне значення. Існує низка економічних механізмів, що дозволяють понизити витрати на вирішення житлової проблеми, таких як зниження ставок рефінансування за житловими кредитами, надання пільг комерційним банкам, що беруть участь у державних житлових програмах, централізація системи страхування внесків на будівництво і купівлю житла, державне страхування на випадок втрати працездатності та ін. Проте економічні механізми не можуть замінити систему суто соціального впливу, пов'язаного з певним політичним курсом у ході вирішення житлової проблеми, що передбачає, зокрема, комплексний перерозподіл прибутків у державі через прогресивне оподаткування, безвідсоткові довгострокові кредити для незаможних громадян тощо. У зв'язку із зазначеним, основною умовою соціальної ефективності житлової політики є глибокий і якісний аналіз соціальної стратифікації суспільства й основних потреб різних соціальних груп. Саме від цього залежить гнучкість і диференційованість житлової політики, що й дозволить забезпечити її соціальну ефективність.
3. Обґрунтовано, що основною особливістю сучасної соціально орієнтованої житлової політики є принцип доступності, який проявляється подвійно, з одного боку, як об'єктивна категорія, з іншого – як суб'єктивне сприйняття цієї категорії людиною. При цьому найважливішим параметром соціально орієнтованої житлової політики є суб'єктивне сприйняття людьми міри доступності для них різних дій, що сприяють поліпшенню їхніх власних житлових умов. До цих дій необхідно віднести: купівлю (оренду) житла на вільному ринку за ринковою вартістю з використанням кредитних та іпотечних кредитних механізмів; купівлю (оренду) доступного житла на умовах державного субсидування; користування житлом на умовах соціального найму; оплату комунальних послуг.
4. Обґрунтовано, що в сучасних умовах держава має переходити до стимулюючого підходу, що передбачає наявність такої житлової політики, яка забезпечує контроль і регулювання житлового сектора, без прямого надання житла державою, а отже, залишати фактичне будівництво і надання житла ринку, незалежно від того, є він формальним чи неформальним. Стимулюючий підхід призводить до утворення інституцій, які бачать свою основну мету в забезпеченні функціонування житлового сектора в цілому, контролюють його функціонування, розуміють, які чинники й інструменти та в який спосіб впливають на нього, і використовують їх для поліпшення житлових умов для всіх.
На відміну від цього, інтервенціоністський підхід, що переважає зараз в Україні, призводить до утворення інституцій, які зосереджуються на невеличкому сегменті житлового сектора і які спрямовують невиправдану кількість ресурсів на задоволення житлових потреб невеличкої кількості людей, ігноруючи при цьому основну частину чинників та інструментів, що впливають на функціональність житлового сектора в цілому.
5. Визначено, що в основі сучасної житлової політики лежать три ключові закономірності: розуміння важливості житлового сектора як одного з основних секторів економіки; необхідність перегляду державної допомоги в житловому секторі в межах побудови держави загального добробуту; перехід у державному управлінні до принципів належного урядування (Good Governance). Усе це зумовлює «зрушення» в розумінні органами влади своєї ролі, здебільшого, як безпосереднього постачальника допомоги в житлових питаннях, які є складовими політики соціального забезпечення, до регулювання житлового сектора як ключового компонента економіки. Короткозоре уявлення про житлову політику лише як про складову частину політики соціального забезпечення підриває її авторитет, зменшує її значення і, певним чином, ізолює її, оскільки житловий сектор у цьому випадку розглядається тільки як один з багатьох інструментів забезпечення добробуту, а не як самостійний найважливіший сектор національної економіки. Доведено, що досягти зазначеного зрушення можливо лише за умови переходу до стимулюючого підходу в реалізації житлової політики.
6. Аналіз зарубіжного досвіду засвідчив, що житлова політика є одним з основних напрямів соціальної політики в сучасних умовах, оскільки вона визначає значною мірою якість життя на території не лише окремих міст, але і метрополій. Крім того, сучасна житлова політика характеризується двома основними тенденціями: глобалізацією і локалізацією.
Глобалізація досягла тих масштабів, коли вона, безумовно, впливає на всі сфери національних економік. Водночас, зростання потреб і очікувань громадян вимагає врахування їх, передусім, на рівні, максимально до них наближеному, тобто на місцевому, тому житлова політика і житлове будівництво повинні «спуститися» на цей рівень. Відтак, зрозуміло, що органи місцевого самоврядування, як найбільш наближені до громадян і місць їх проживання, повинні відігравати значну роль у формуванні й реалізації житлової політики, проте їх можливості в цій сфері є вкрай обмеженими у зв'язку з надзвичайно високими витратами на будівництво й експлуатацію житла. У зв'язку з цим житлова політика формується державою, причому переважно на загальнонаціональному рівні, а процес її реалізації покладається на регіональний рівень, якому в цьому процесі необхідне додаткове фінансування.
7. Визначено, що оскільки житлова політика має не лише економічні, але і, що більш важливо, соціальні аспекти, то і її ефективність слід розглядати не як економічну, а як, у першу чергу, соціальну. З цієї точки зору основні чинники ефективності житлової політики слід оцінювати подвійно: з одного боку, через оцінку того, наскільки повно використовуються наявні можливості для досягнення результатів житлової політики, визначених під час її розроблення; з іншого ‒ через оцінку впливу цих результатів на загальний економічний, соціальний і політичний контекст. При цьому в запропонованій моделі ефективності житлової політики загальний економічний, соціальний і політичний контекст впливає на результати житлової політики (отже, і на її ефективність) як безпосередньо, так і побічно.
Те ж саме стосується зовнішнього середовища реалізації житлової політики. Управління об'єднаною житловою системою, як і умови на житловому ринку (між управлінням об’єднаною житловою системою та умовами на житловому ринку існує взаємовплив), безпосередньо впливають на результати житлової політики, які, у свою чергу, визначають її ефективність. Водночас, для вимірювання ефективності потрібна наявність спеціальної вимірювальної системи, інформація до якої надходить з боку відповідних елементів.
8. Визначено, що більшість країн, у тому числі й Україна, усе ще не розглядають житлову політику як щось цілісне, не координуючи її при цьому з економічною, соціальною політикою або політикою місцевого розвитку. З метою виправлення цієї ситуації було розроблено індекс житлової політики, що є інтегральним від індексів, пов'язаних із кожним елементом житлової політики, а саме: індекс права власності (елемент житлової політики – право власності на землю і житло); фінансовий житловий індекс (елемент житлової політики – наявність, розвиток і регулювання фінансування житлового сектора); індекс житлових субсидій (елемент житлової політики – управління житловими субсидіями); індекс інфраструктури (елемент житлової політики – розвиток інфраструктури); індекс регулювання (елемент житлової політики – регулювання розподілу земельних ділянок і житлової забудови).
Оскільки значення всіх п'яти індексів приведено до єдиної десятибальної шкали, то значення індексу житлової політики може змінюватися в межах від 0 до 50. При цьому чим менше значення індексу, тим більшою мірою житлова політика є інтервенціоністською, чим більше значення індексу, тим більшою мірою житлова політика є стимулюючою.
9. Встановлено, що для стратегічного планування розвитку житлового фонду в цілому характерні такі особливості: комплексність, зумовлена принциповою необхідністю глибоко враховувати взаємозв'язки підсистем населеного пункту як цілого; висока невизначеність початкових даних для моделювання аналізованої системи і зовнішнього середовища. Тому в даному разі потрібні не оптимізаційні моделі, оскільки немає сенсу оцінювати оптимальність рішення, якщо початкова інформація не є точною, а моделі для аналізу генеральних тенденцій розвитку системи на рівні узагальнених, агрегованих показників при різних початкових припущеннях. Разом із цим під час побудови таких глобальних моделей слід передбачити можливість деталізації окремих блоків у цілях ухвалення точніших рішень, аж до оптимізаційних, на основі дезагрегації змінних, деталізації залежностей і уточнення початкових даних. Виходячи з цього було запропоновано комплексну модель стратегічного управління житловим фондом населеного пункту, що складається з п'яти взаємозв'язаних блок-моделей: варіювання чисельності населення, черги на поліпшення житлових умов, розвитку житлового фонду, зміни площі вільної території для житлового будівництва, ресурсних обмежень.
10. Визначено, що основними сучасними моделями житлової політики є інтервенціоністська, стимулююча, раціональна та комплексна. Найкраще в сучасних умовах дозволяє зберегти самостійність, водночас понизивши рівень нерівності за допомогою різноманітних заходів, що здійснюються державою, раціональна модель житлової політики. Раціональна модель житлової політики повинна містити п'ять ключових елементів, що мають найважливіший вплив на ефективність житлового сектора: права власності на землю і житло; наявність, розвиток і регулювання фінансування житлового сектора; управління житловими субсидіями; розвиток і обслуговування житлової інфраструктури; регулювання розподілу земельних ділянок і житлової забудови. Коли перші три елементи впливають на попит на ринку житла, то два останні впливають на пропозицію на ньому. Саме така модель житлової політики може якнайкраще забезпечити в сучасних умовах об’єктивну та суб’єктивну доступність житла для широких верств громадян.
11. З’ясовано, що державні програми розвитку житлового будівництва практично завжди були найважливішою складовою частиною загальнодержавних програм виходу з економічних криз різних країн у різні часи. Пов'язано це з тим, що житловий ринок має специфічні характеристики, що визначають його особливе місце в економічному механізмі та є причиною високого мультиплікативного ефекту інвестицій у житлове будівництво. Великий мультиплікативний ефект житлових інвестицій пояснюється таким: по-перше, житлове будівництво має великий коефіцієнт взаємозв'язку з іншими галузями економіки, що веде до негайного підвищення попиту в цілій низці галузей; по-друге, придбання житла призводить до різкого збільшення попиту на супутні товари, тобто відбувається зростання граничної схильності до споживання (за Дж. Кейнсом); по-третє, у результаті придбання житла виявляються залученими до економічного обігу заощадження домашніх господарств.
Доведено, що дієвий організаційно-правовий механізм ухвалення державно-управлінських рішень у будівельній галузі є надзвичайно неповоротким, тривалим і таким, що потребує величезної кількості узгоджень. За таких умов система управління забезпечення доступним і комфортним житлом, як суб'єкт управління, повинна будуватися на основних принципах управління загальних систем, що дозволяє як об'єкт управління визначити єдиний елемент житлової сфери – об’єднану житлову систему.
Така система включає підсистеми житлового будівництва, житлового господарства, а також підприємства і організації, що надають комунальні послуги, і відносно неї реалізуються всі основні функції управління: планування, організація, мотивація і контроль. Оскільки забезпечення населення житлом є важливим соціально-економічним завданням, основною метою системи управління об’єднаною житловою системою є забезпечення максимальної доступності житла, що потребує, у свою чергу, використання ринкових та інших умов для збільшення фінансового добробуту домогосподарства при стримуванні зростання вартості житла.
12. Встановлено, що специфіка ситуації, яка склалася в Україні, полягає в тому, що значні дефіцити об'єктивної та суб'єктивної доступності житла, точніше, доступності покращення житлових умов, доповнюють один одного і створюють складні проблеми. Житлова проблема залишається надзвичайно гострою, ще більше загострюється у зв'язку з погіршенням стану будинків, що мають високий відсоток амортизації, а також у зв'язку зі зростанням ступеня незадоволення жителів своїми умовами проживання.
Сучасна система, що дозволяє придбати будь-яке житло, але тільки дуже невеликій частині населення, сприймається як несправедлива і створює додаткову соціальну напругу в суспільстві. Але є неприпустимим і заохочення очікувань, сформованих патерналістською радянською житловою політикою, оскільки людина має бути самостійною й активною в усіх сферах життя, у тому числі в забезпеченні умов проживання своєї сім'ї. Слабка обізнаність громадян про свої права і можливості, нездатність і неготовність нагромаджувати та направляти об'єднану активність натрапляють на неготовність держави і приватного сектора до гідного інформаційного забезпечення та чесної, прозорої взаємодії. Вирішення цих проблем, безумовно, вимагає розроблення й реалізації ефективної як у соціальному, так і в економічному сенсі державної житлової політики, відповідних державних програм.
13. Доведено, що інформаційна система підтримки управління об’єднаною житловою системою має бути інформаційно-пошуковою, документально-фактографічною, що поєднує функції інтелектуально-діалогових систем і систем підтримки ухвалення рішення, заснованої на методології об'єктно-орієнтованих баз даних, і забезпечувати:
зниження ризику людського чинника;
своєчасне прогнозування, запобігання критичним ситуаціям під час експлуатації об'єктів;
організацію автоматизованого збирання, зберігання, оброблення великих обсягів інформації для отримання експертних оцінок і прогнозів розвитку системи;
створення ефективних умов для аналітичного оброблення інформації;
підвищення достовірності інформації за рахунок введення єдиного інформаційного поля і скорочення його дублювання; скорочення термінів передавання й оброблення інформації завдяки використанню телекомунікаційного обладнання;
скорочення рутинної роботи інженерно-технічних фахівців із підготовки звітів, довідок та іншої технічної документації;
спрощення системи документообігу, оперативність отримання необхідної інформації.
У цілому ж, упровадження подібних інформаційних систем підвищує керованість, ефективність і надійність функціонування об’єднаної житлової системи, що є одним із найважливіших завдань реалізації житлової політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрійчук М. Сучасні форми господарювання у житлово-комунальній сфері міста [Текст] : монографія / Андрійчук М. Д., Заблодська І. В., Салуквадзе І. М. ; Луган. держ. ін-т житл.-комун. госп-ва і буд-ва. – Луганськ : Ноулідж, 2011. – 191 с.
2. Алгоритм размещения нескольких предприятий обслуживания одной специализации в АСУ жилищным строительством [Текст] / Э.Г. Петров, Л.И. Нефедов, В.П. Сивко, З.И. Нефедова. – М. : Мысль, 2004. – 311 с.
3. Анпилогов П. Использование систем альтернативных сетевых моделей в САПР и АСУ строительства / П.И. Анпилогов, В.Б. Задоров. – К. : Техника, 1999. – 218 с.
4. Антошкин С.Н. Столыпинская аграрная реформа [Текст] / С.Н. Антошкин – М. : МЮИ МВД России, 2005. – 321 с.
5. Асаулa А.М. Структурний аналіз інституційних суб’єктів інвестиційно-будівельного комплексу [Текст] / А.М. Асаула, А.В. Лобанов // Економіка будівництва і міського господарства. – 2010. – Т. 6. – № 2. – С. 59–70.
6. Бабич Н. Ординальное шкалирование [Текст] / Н. Бабич, И. Батыков. – Краснодар : Изд-во КГУ, 2004. – 214 с.
7. Байкин А. О синтезе управления на основе итеративных методов [Текст] / А.Г. Байкин, Н.Е. Кирин. – М. : Мысль, 2003 – 319 с.
8. Баранников А.Я. Оцінювання технічного стану будівель та інженерних споруд [Текст] / А.Я. Баранников, О.М. Маминцев. – К. : «Основа», 2008. – 315 с.
9. Бисмарк О. фон. Мемуары железного канцлера. [Текст] / Отто фон Бисмарк. – М. : Эксмо, 2003. – 263 с.
10. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. [Текст] / М. Блауг. – М. : Дело Лтд., 2004. – 512 с.
11. Бондарєва Н. Державне регулювання розвитку будівництва в Україні [Текст] : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / Бондарєва Наталія Василівна ; Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка. – Л., 2011. – 20 с.
12. Будівництво: особливості сьогодення та тенденції [Текст] = International scientific conference "Building: features of present and tendencies", Ukraine, Kryvyi Rih, 19-22 March, 2012 : [зб. матеріалів] / Дніпропетр. облрада [та ін.] ; [редкол.: Жуков С. О. (відп. ред.) та ін.]. – Кривий Ріг : КНУ, 2012. – 261 с.
13. Букiашвілі В.О. Житлова політика як елемент соціальної політики держави: аналіз вітчизняного та закордонного досвіду [Текст] / В.О. Букіашвілі // Економіка будівництва і міського господарства. – 2009. – Т. 5. – № 3. – С. 141–146.
14. Букiашвілі В.О. Аналіз державної житлової політики в Україні та за кордоном [Текст] / В.О. Букіашвілі // Економіка будівництва і міського господарства. – 2012. – Т. 9. – № 2. – С. 127–133.
15. Булгаков С.И. Инвестиционное обеспечение экономического развития: Капитал, вложения, строительный комплекс, проектирование [Текст] / С.И. Булгаков, С.В. Казанцев, С.М. Финкель. – Новосибирск : ВО «Наука», 2003. – 186 с.
16. Бурджалов Ф.Э. Современная социальная политика: между планом и рынком. [Текст] / Ф. Є. Бурджалов. – М. : Гардарика, 2008. – 234 с.
17. Бурцев А.П. Разработка программного обеспечения автоматизированных информационных систем на основе моделей выполнения запросов, сценариев диалога и принятия решений [Текст]: Автореф. дис. ...канд. техн. наук. / А.П. Бурцев.  М : Московский энергетический институт, 2002.  20 с.
18. Вебер М. Протестантская этика и дух капитализма [Текст] / М. Вебер // Избранные произведения. – М. : Прогресс, 1990. – 481 с.
19. Волгин Н.И. Социальная политика XXI века [Текст] / Н. И. Волгин // Государственная служба. –- 2007. – № 4. – С. 68–79.
20. Вольська О.М. Становлення та розвиток соціальної складової державного управління [Текст] / О.М. Вольська // Економіка будівництва і міського господарства. – 2009. – Т. 5. – № 4. – С. 195–201.
21. Вульфович P.M. Управление в метрополитенских регионах в XXI веке: политический аспект [Текст] / P.M. Вульфович. – СПб : Изд-во РГПУ им. А.И. Герцена, 2001. – 347 с.
22. Гаврилов С.А. Система «Экотел»  всевидящий глаз комплексной автоматизированной системы ЖКХ / С.А. Гаврилов, Е.К. Жданович // Жилищное и коммунальное хозяйство. – 2008. – Вып. 10. – С.27–31.
23. Галата Я. Декілька кроків до комунального раю [Текст] / Я. Галата // Політика і культура. – 2002. – № 6. – C. 30–31.
24. Гелеверя Є.М. Удосконалення організаційно-економічного механізму утримання житлового фонду регіону [Текст]: дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук : 08.10.01 / Є. М Гелеверя ; Харківська національна академія міського господарства. – Х. : ХАМГ, 2005. – 257 с.
25. Гибсон Дж. Организации: поведение, структура, процессы /[Текст] Дж. Гибсон, Дж. Иванцевич, Дж. Донелли. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 332 с.
26. Государственные приоритеты НТП и механизмы их реализации [Монография]. ¬– М .: Рос. акад. гос. службы при Президенте РФ, 2005. – 160 с.
27. Государство в меняющемся мире [Текст] // Вопросы Экономики. – 2001. – № 7. – С. 4–34.
28. Григорьева И.А. Социальная политика: основные понятия // Журнал исследований социальной политики. – 2003. – Т. 1 - № 1. – С. 40–56.
29. Гринчель Б.М. Жилищная политика местных властей: уроки западноевропейского опыта [Текст] / Б.М. Гринчель, Б.С. Жихаревич, Н.Е. Костылева. – СПб. : НАУКА, 2009. – 290 с.
30. Гусаков А.А. Организационно-технологическая надёжность строительства [Текст] / А.А. Гусаков, Ю.Б. Манфред. – М. : БЕК, 1994. – 169 с.
31. Давыдов А.Н. CALS-технологии или информационная поддержка жизненного цикла продукта. [Текст] / А.Н. Давыдов, В.В. Барабанов, Е.В. Судов, В.Г. Подколзин // IV-Международная конференция «Проблемы продвижения продукции и технологий на внешний рынок».  М.  1998.  С. 27–32.
32. Дзюндзюк В.Б. Ефективність діяльності публічних організацій [Текст]: Монографія / В.Б. Дзюндзюк. – Х. : Вид-во ХарРІ УАДУ «Магістр», 2003. – 236 с.
33. Діти, жінки та сім’я в Україні [Текст]: Статистичний збірник. – К .: Державний комітет статистики, 2010. – 403 с.
34. Долгальова О. Управління якістю в будівництві. [Текст] / О. В. Долгальова. – Донецьк : СПД Купріянов В.С., 2010. – 422 с.
35. Долгальова О. Підприємництво в будівництві: Монографія. / О. В. Долгальова. – Донецьк : СПД Купріянов В.С., 2010. – 603 с.
36. Дорский Г.Ю. Правовое регулирование наследования объектов недвижимости в Российской Империи: 30-е гг. ХІХ - начало XX вв. [Текст] / Г.Ю. Дорский – М. : СПб, 2006. – 198 с.
37. Друкер П. Эффективное управление [Текст] / П. Друкер. – М. : ACT Астрель, 2004. – 286 с.
38. Егоров А.И. Моделирование и исследование развития крупного города как большой системы [Текст] / А.И. Егоров, Н.П. Тихомиров, Ю.М. Черкасов // Достижения и перспективы. Города и системы расселения. –1999. – Вып. 18. – С. 86–96.
39. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку [Текст] / [за ред. акад. НАН України В. М. Гейця]. – К. : Фенікс, 2003. – 1008 с.
40. Економіко-правові основи міського господарства [Текст] : навч. посіб. / [Лук'янченко О. О. та ін.] ; за заг. ред. д-ра екон. наук, проф. О. О. Лук'янченко ; Донбас. нац. акад. буд-ва і архіт. – Макіївка : ДонНАБА, 2011. – 360 с.
41. Ексаев A.P. Эффективность информатизации муниципальных инженерных коммуникаций. [Текст] / А.Р. Ексаев // Жилищное и коммунальное хозяйство.  2009.  Вып. 3.  С.20–24.
42. Експрес-випуск Державної служби статистики від 14.02.2013 № 03.6-33/216 «Прийняття в експлуатацію житла в Україні у 2012 році» [Електронний документ] // офіційний сайт Держстату – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
43. Емеличев В. Метод построения последовательности планов для решения задач дискретной оптимизации [Текст] / В.А. Емеличев, В.И. Комлик. – М. : Наука, 1998. – 253 с.
44. Епель О. Державне регулювання житлового будівництва на основі екологічного підходу [Текст] : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / Епель Олександр Лейзерович ; Донец. держ. ун-т упр. – Донецьк, 2012. – 20 с.
45. Євграфов П. Конституція України: Коментар до змін (2004-2007). Теоретичні та практичні аспекти / П. Б. Євграфов : Науково-практичний посібник. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2007. – 204 с.
46. Жанбосов А.Т. Микроэкономика. Проблема недвижимости [Текст] / А.Т. Жанбосов. – М. : НС-информ, 2008. – 196 с.
47. Жданко Є.С. Житлово-комунальне господарство міст України: пріоритетні тренди розвитку / Є.С. Жданко // Економіка будівництва і міського господарства. – 2011. – Т. 7. – № 1. – С. 31–40.
48. Житловий кодекс Української РСР вiд 30.06.1983 № 5464-X; Редакція вiд 01.01.2012 на пiдставi 2367-17 [Електронний документ] / офіційний сайт Верховної Ради України – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2367-17&c=1
49. Заславская Т.И. Социальные ориентиры обновления: общество и человек [Текст] / Под ред. Т. И. Заславской. – М. : Дело, 2004. – 245 с.
50. Ильичев В.А. Строительный комплекс в век информационных технологий [Текст] / В.А. Ильичев // Архитектура и строительство. – 2005. – № 2–3. – С. 28–42.
51. Інформаційне та програмне забезпечення САПР [Текст] // Тези доповіді конф. 15–18 жовтня 2003 р. – Київ, 2007. – C. 155–157.
52. Ісаєнко Д. В. Стратегія формування державної соціальної політики регулювання розвитку житлового будівництва в Україні [Текст] / Д. В. Ісаєнко // Публічне управління : теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів наук з держ. управління. – Х. : ДокНаукДержУпр., 2011. – Вип. 4 (8). – С. 96–102
53. Канторович Л. Оптимальные модели перспективного планирования [Текст] / Л.В. Канторович, В.Л. Макаров. – М. : Мысль 1985. – 261 с.
54. Качала Т.М. Житлово-комунальне господарство в системі міського комплексу [Текст] : монографія / Т.М. Качала ; Черкаський держ. технологічний ун-т. – К. : Наукова думка, 2008. – 416 с.
55. Квартирний облік та кількість наданих квартир в Україні у 2012 році : Статистичний бюлетень [Електронний документ] // офіційний сайт Держстату – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
56. Кейнс Дж. Общая теория занятости, процента и денег. [Текст] / Дж. М. Кейнс. – М. : Эксмо, 2001. – 960 с.
57. Кибалов Е. Задача объемно-календарного планирования строительного производства [Текст] / Е.Б. Кибалов, А.В. Хуторецкий. – М. : Экономика, 2004. – 244 с.
58. Кинг У. Стратегическое планирование и хозяйственная поли¬тика. [Текст] / У. Кинг, Д. Клиланд. – М. : Прогресс, 1982. – 418 с.
59. Кириков Б.М. Архитектура петербургского модерна: особняки и доходные дома [Текст] / Б.М. Кириков. – СПб. : Коло, 2006. – 91 с.
60. Кірієнко П. Проблеми житлової політики в Україні та шляхи їх вирішення [Текст] / П. Кірієнко // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2006.  № 1. – C. 196201.
61. Козич О. Державне регулювання діяльності будівельної галузі України [Текст] / Олександр Козич // Публічне управління : теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів державного управління. –Х. : Вид-во АДНДУ, 2012. – № 3(11). – С. 138 – 142.
62. Комплекс математических моделей управления жилищным строительством и распределением квартир [Текст] / И.В. Кузьмин, Э.Г. Петров, Л.И. Нефедов, В.В. Евсеев / В кн. Теория и практика создания региональных автоматизированных систем управления. – К. : Высшая школа, 1997. – С. 1232.
63. Кондратьев Н.Д. Избранные сочинения. [Текст] / Н. Д. Кондратьев. – М. : Экономика, 1993. – 274 с.
64. Коннолли Т. Базы данных: проектирование, реализация и сопровождение. Теория и практика [Текст], 2-е изд. Пер. с англ. / Т. Коннолли, К. Бегг, А. Страчан. – М. : Издательский дом «Вильямс», 2010. – 1120 с.
65. Кононов А.А. Метод объектно-ориентированного анализа потребностей пользователей в ресурсах информационных систем[Текст]: Автореф. дис. ...канд. техн. наук / А.А. Кононов. – М, 1993. – 16 с.
66. Константинова Л.В. К понятию «социальная политика» в общественной и научной теории [Текст] / Л. В. Константинова // Управленческое консультирование. – 2005.  № 2. – С. 108126.
67. Корбюзье Ле. Архитектура ХХ века [Текст] / Ле Корбюзье. – М. : Прогресс, 1977. – 304 с.
68. Коуз Р. Фирма, рынок и право [Текст] / Р. Коуз. – М. : Новое издательство, 2007. – 224 с.
69. Кошелев С.В. Информационная система горводоканала. [Текст] / С.В. Кошелев // Жилищное и коммунальное хозяйство. – 2009.  Вып. 12.  С. 4044.
70. Кравчуновська Т.С. До питання комплексної реконструкції кварталів [Текст] / Т.С. Кравчуновська // Строительство, материаловедение, машиностроение : сб. науч. тр. Вып. 50. – Днепропетровск : ПГАСА, 2009. – С. 269–274.
71. Кривов А. Дом в России: национальная идея / А.Кривов, Ю. Крупнов. – Киев : Техника, 2004. – 211 с.
72. Кузьмин В.М. Удосконалення організаційних механізмів реформування сфери утримання житлового фонду [Текст] / В.М. Кузьмин // Економіка будівництва і міського господарства. – 2011. – Т. 7. – № 1. – С. 4146.
73. Кузьмин И. Алгоритм векторной оптимизации жилой застройки города [Текст] / И.В. Кузьмин, Э.Г. Петров, В.В. Евсеев // АСУ и приборы автоматики. – 1995. – Вып. 33. – С. 5359.
74. Куликов Ю.А. Имитационные модели и их применение в управлении строительством [Текст] / Ю.А. Куликов. – М. : Стройиздат, 1993. – 224 с.
75. Кульман А. Экономические механизмы. [Текст] / А. Кульман. – М. : Экономика, 2003. – 377 с.
76. Куперштох В. Алгоритм классификации с выявлением структуры основных связей [Текст] / В.Л. Куперштох, В.А. Трофимов. – Новосибирск : Наука, 1996. – 275 с.
77. Курочкин А.В. Эффективность государственного управления / А.В. Курочкин [Текст] // Государственное управление и политики [под ред. Л.В. Сморгунова]. – СПб. : Изд-во СПбГУ, 2002. – С. 110122.
78. Кучабський О. Державна політика забезпечення житлом у сільській місцевості в Україні [Текст] / Олександр Кучабський // Публічне управління : теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів державного управління. –Х. : Вид-во АДНДУ, 2011. – № 4(8). – С. 115–121.
79. Кучабський О. Комплексний механізм державного управління у сфері молодіжного житлового будівництва: практика впровадження [Текст] / О. Кучабський // Ефективність державного управління: зб. наук. пр. Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Вип. 29. / За заг. ред. чл.-кор. НАН України В. С. Загорського, доц. А. В. Ліпенцева. – Львів: ЛРІДУ НАДУ. – 2011. – С. 186192.
80. Лаврищева М.В. Теоретичні аспекти стратегічного планування діяльності органів державного управління /[Текст] М.В. Лаврищева // Економіка будівництва і міського господарства. – 2010. – Т. 6. – № 3. – С. 155165.
81. Латинін М. Теоретичні основи державного нагляду у сфері будівництва в Україні [Текст] / М. Латинін, Є. Юрченко // Публічне управління : теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів державного управління. –Х. : Вид-во АДНДУ, 2012. – № 2(10). – С. 119–124.
82. Левченко В.М. Забезпечення економічної ефективності продовження строків експлуатації будівельних конструкцій будівель і споруд [Текст] / В.М. Левченко, В.Ф. Кириченко, О. І. Єфимцева, Є. Л. Кожевников // Економіка будівництва і міського господарства. – 2009. – Т. 5. – № 4. – С. 189194.
83. Леонтьев В. Межотраслевая экономика. [Текст] / В. Леонтьев. – М. : Экономика, 1997. – 479 с.
84. Лисов І. Формування та реалізація державної житлової політики України та її регіонів [Текст] : автореф. дис. ... д-ра наук з держ. упр. : 25.00.02 / Лисов Ігор Володимирович ; Акад. муніцип. упр. - К., 2012. - 36 с.
85. Локшин С.М. Интеграция электронных геометро-графических и текстовых данных об изделии на этапе подготовки производства [Текст]: Дис. ...канд. тех. наук / С.М. Локшин – Н.Новгород, 2004. – 120 с.
86. Лотоцький О. Житлова політика: українські перспективи [Текст] / О. Лотоцький // Будмайстер. – 2002.  № 22. – C. 3031.
87. Лугінін О.Є. Економетрія [Текст] / О.Є. Лугінін. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 278 с.
88. Лузин Г.П. Соотношение рыночных и государственных методов экономического регулирования в условиях переходного периода [Текст] / Г.П. Лузин, К.В. Павлов. – М. : Глобус, 2006. – 307 с.
89. Любимов Л. Основы экономических знаний / Л.Л. Любимов, Н.А. Раннева. – М. : Фонд «За экономическую грамотность», 1995. – 624 с.
90. Майбурд Е.М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. [Текст] / Е. М. Майбурд. – М. : Дело, 1996. – 407 с.
91. Мамонова В. В. Методологія управління територіальним розвитком [Текст] / В. В. Мамонова. – Х. : ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. – 196 с.
92. Мамонтова В. Принципи та закони управління як складова методології управління територіальним розвитком [Текст] / В. Мамонтова // Актуал. пробл. держ. упр. : зб. наук. пр. / редкол.: С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. – Д. : ДРІДУ НАДУ. – 2006. – Вип. 1 (23). – С. 101–107.
93. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура [Текст] / Р. Мертон. – М. : Аст – Хранитель, 2006. – 319 с.
94. Міланин О. Стратегія розвитку житлового будівництва в умовах зміни характеристик навколишнього середовища [Текст] : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.00.03 / Міланин Олег Вячеславович ; Донец. держ. ун-т упр. – Донецьк, 2011. – 20 с.
95. Митчелл У. Экономические циклы: Проблема и ее постановка. [Текст] / У. Митчел. – М.- Л. : Госиздат, 1930. – 186 с.
96. Момот Т.В. Вартісно-орієнтоване корпоративне управління: від теорії до практичного впровадження [Текст]: [моногр.] / Т.В. Момот.  Х. : ХНАМГ, 2006. – 380 с.
97. Недоступне «доступне» житло. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ac-rada.gov.ua/control/main/uk/publish/article/16736481.
98. Непомнящий О. М. Державна житлова політика [Текст] / О. М. Непомнящий // – Х. : Вид-во "ДокНаукДержУпр", 2012. – 296 с.
99. Непомнящий О. М. Соціально-економічний вимір державної житлової політики в Україні [Текст] / О. М. Непомнящий // Серія: Бібліотечка молодого українського політика. – Х. : Вид-во “ДокНаукДержУпр”, 2013. – 66 с.
100. Непомнящий О. М. Доступне житло як фактор соціальної безпеки [Текст] / О. М. Непомнящий, Д. В. Ісаєнко // Механізми забезпечення соціальної безпеки на рівні регіону: практика реалізації: [монографія]; за ред. В.Г. Бульби, А.В.Мелякова. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр, ” 2010. – С. 104 – 118.
101. Непомнящий О. М. Соціально-орієнтована житлова політика [Текст] / О. М. Непомнящий // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». – 2011. – Вип 2. (33). – С. 80 – 87.
102. Непомнящий О. М. Житлова політика як складова соціальної політики держави [Текст] / О. М. Непомнящий // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». – 2011. – Вип 3. (34).– С. 224 – 231.
103. Непомнящий О. М. Державне регулювання економіки в ринкових умовах [Текст] / О. М. Непомнящий // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». – 2011. – Вип 1. (32). – С. 210 – 216.
104. Непомнящий О. М. Поштовх до будівництва доступного житла та механізми його реалізації в Україні [Текст] / О. М. Непомнящий // «Будівництво України». – № 3. – 2011. – С. 16 – 21.
105. Непомнящий О. М. Особливості реалізації державної житлової політики в сучасних умовах [Текст] / О. М. Непомнящий // Бібліотечка молодого українського політика. – Х. : Вид-во “ДокНаукДержУпр”, 2012. – 60 с.
106. Непомнящий О. М. Особливості реалізації державних програм житлового будівництва [Текст] / О. М. Непомнящий // Актуальні проблеми державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр". – 2011. – Вип. 1(39).– С. 182 – 190.
107. Непомнящий О. М. Роль місцевих органів влади в реалізації житлової політики [Текст] / О. М. Непомнящий // Держава та регіони. Науково-виробничий журнал. – Запоріжжя, – 2011 – № 2. – С. 176 – 180.
108. Непомнящий О. М. Особливості реалізації житлової політики у США та Канаді / О. М. Непомнящий // Публічне управління: теорія та практика : зб. наук. пр. Асоціації докторів держ. упр. – Х. : Вид-во АДНДУ, 2013. – № 2 (14). – С. 119–124..
109. Непомнящий О. М. Європейський досвід у сфері житлової політики та житлового будівництва / О. М. Непомнящий // Публічне управління: теорія та практика. Збірник наукових праць Асоціації докторів державного управління. – Х. : Вид-во АДНДУ, 2011 – № 2(6). – С. 179 – 184.
110. Непомнящий О. М. Житлова політика провідних країн сучасного світу: досвід для України [Текст] / О. М. Непомнящий // Публічне управління: теорія та практика. Збірник наукових праць Асоціації докторів державного управління. – Х. : Вид-во АДНДУ, 2012 – № 1(9). – С 123 – 129.
111. Непомнящий О. М. Глобальні аспекти житлової політики та житлового будівництва [Текст] / О. М. Непомнящий // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр». – 2011. – Вип 4. (35). – С. 70 – 77.
112. Непомнящий О. М. Де