СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ СОЦІАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ

Краткое описание

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

СТОЙКА АНДРІЙ ВАСИЛЬОВИЧ

УДК 351.82:316.3

СТРАТЕГІЧНЕ УПРАВЛІННЯ В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ СОЦІАЛЬНОГО СПРЯМУВАННЯ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант
Заблоцький Віталій Петрович, доктор філософських наук, професор

Запоріжжя - 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1
КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ 15
1.1 Аналіз понять «соціальна сфера» і «соціальна держава» 15
1.2. Парадигмальні моделі механізму державного управління
соціальною сферою 26
1.3 Концептуально-методологічний аналіз механізму державного
управління соціальною сферою 31
1.4 Механізми мотивуючої соціалізації 48
1.5 Девіантна соціалізація як елемент ринкової транзиції
та можливість управлінського впливу на неї 71
Висновки розділу 1 85

РОЗДІЛ 2
СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ 89
2.1 Соціальні функції держави, що трансформується 89
2.2 Соціальні зобов’язання держави 108
2.3 Інституціональні основи державної соціальної політики 121
2.4 Соціальна політика в Україні і досвід її реалізації 150
Висновки розділу 2
164
РОЗДІЛ 3
ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ТРАНСФЕРТАМИ 169
3.1 Формування системи соціального захисту в Україні 169
3.2 Основні напрями фінансування соціальної сфери 183
3.3 Формування і використання місцевих бюджетів
соціального призначення 195
3.4 Учасницькі ресурси місцевого соціального розвитку 208
3.5 Проблеми державного управління системою соціальних
трансфертів в умовах ринкової економіки 217
Висновки розділу 3 246

РОЗДІЛ 4
МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ
СОЦІАЛЬНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ 248
4.1 Якісна соціальна інфраструктура: сучасні підходи 248
4.2 Пріоритети стратегії державного управління соціальною сферою 287
4.3 Соціальна інфраструктура як об’єкт державного управління 298
Висновки з розділу 4 318

РОЗДІЛ 5
СОЦІАЛЬНІ ІННОВАЦІЇ: ПРОБЛЕМАТИКА ВПРОВАДЖЕННЯ
І МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ 320
5.1 Закономірності і принципи соціально-економічної
організації суспільства 320
5.2 Напрямки підвищення ефективності соціальної інноватики 349
5.3 Соціальні інновації: механізм державного управління 365
5.4 Критерії оцінки соціальних інновацій і шляхи
удосконалення механізму державного управління ними 380
Висновки з розділу 5 393

ВИСНОВКИ 395

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЯЕРЕЛ 405

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розвиток ринкових відносин в Україні передбачає формування нової системи соціального захисту населення, яка буде враховувати кардинальні зміни відносин власності, економічного статусу громадян, а також джерел, рівня, складу і структури їх доходів. Процес становлення ринкового механізму соціального захисту населення в Україні ускладнюється багатьма обставинами,серед яких, перш за все, необхідно виокремити складність розвитку української економіки, зниження всіх макроекономічних показників. За офіційними даними, з 1990 по 2011 рік наша держава втратила майже половину свого промислового і сільськогосподарського потенціалу. Триває деіндустріалізація, причому випереджаючими темпами скорочується виробництво в машинобудуванні. Порушення структури виробництва спричиняє гіпертрофовані масштаби безробіття, що притаманне періоду депресивної стабілізації. Диференціація доходів набула характеру небезпечної поляризації, яка репрезентує не тільки суттєве розшарування суспільства, але й потенціал соціальної напруженості. Стає очевидним, що давно назрілі економічні реформи повинні узгоджуватися з сильною державною стратегією, спрямованою на соціальний захист населення.
Ринкова трансформація обмежилася найпростішими в інституціональному плані перетвореннями – утвердженням свободи цін, приватної власності, свободи торгівлі. Вона не подолала кризу (деформацію) трудової етики і мотивації, а навпаки посилила її, зорієнтувавши економічних суб’єктів переважно на майновий перерозподіл вже існуючих капіталів головним чином через посередницьку діяльність. Креативно-стимулююча роль зарплатно-трудового блоку економічних відносин у процесі ринкових перетворень зменшилась і має тенденцію до подальшого зниження.
Основними чинниками, які створили такі умови для соціально-економічного відтворення якості робочої сили є зростання інфляції і відсутність регулювання заробітної плати, що призвело до значного скорочення реальної заробітної плати. У той час, коли ціни внутрішнього ринку України на переважну більшість товарів вже досягли світового рівня, ціна робочої сили є нижчою середньосвітової.
Суттєвою перешкодою для становлення дієвого ринкового механізму стало фактичне виключення людини з економічних реформ, позбавлення реформ «людського виміру». Ринкові перетворення не сприяли активізації трудової діяльності, перетворенню праці (ширше – людського капіталу) на домінуючий фактор розвитку економіки, навпаки, вони посилили і поглибили відчуження праці від власності. У плановій економіці це відчуження носило егалітарний характер (за винятком партгоспноменклатури). У ході ринкової трансформації переважна більшість населення опинилася поза власністю, перетворилася в найманих працівників. Формально утвердився інститут приватної власності на робочу силу, позбавлений правової підтримки, який не став основою економічної свободи й соціального захисту працівника. У цілому відбувається характерне для раннього капіталізму підпорядкування праці капіталу, що призводить до різкого звуження можливостей для формування середнього класу. Не менш важливим наслідком ринкових перетворень стали низькі доходи населення.
Здійснювана економічна політика має антикризовий характер і спрямована переважно на фінансову стабілізацію й послаблення бюджетної кризи. Бракує дотримання балансу між безробіттям і інфляцією, посиленню інституціоналізації ринку праці, специфікації повноважень приватної власності, що створювало б умови для необхідного й обов’язкового соціального захисту населення.
Враховуючи стратегію європейського розвитку України, її наміри повноцінно інтегруватися до європейського політичного та соціокультурного простору вважається, що активна державна політика у сфері соціальної стратегії реформ є тим більш актуальною. Україна – європейська країна, але це, перш за все, означає, що вона повинна узгодити свої євроінтеграційні плани (амбіції) із реаліями соціальної політики, забезпечити громадянам європейський рівень можливостей і європейський рівень соціального захисту.
Зазначені проблеми потребують теоретичного осмислення. Сліпе копіювання закордонного досвіду соціальних реформ є неприйнятним для України, яка відрізняється особливою соціально-історичною дійсністю. Потрібні ґрунтовний аналіз і узагальнення досвіду ринкової трансформації, процесів соціалізації в країнах перехідної економіки, врахування особливостей соціально-економічної дійсності, українського менталітету, досвіду попередніх економічних реформ у глобальному контексті світового розвитку, що й сказане й визначило вибір теми дослідження.
У вітчизняній науковій літературі накопичено значний досвід дослідження таких наукових проблем, як потреби, економічні інтереси, стимулювання праці, відтворення робочої сили, використання трудових ресурсів, соціального захисту населення. Серйозну базу для дисертаційного дослідження проблем соціального захисту населення в умовах ринкової економіки становлять наукові розробки Л. Бесчасного, І. Бураковського,
Д. Богіні, І. Буяна, В. Врублевського, В. Голуб, А. Гоша, В. Заблоцького,
В. Кваснюка, В. Корнієнка, К. Кривенка, О. Крюкова, І. Лукінова, В. Логвиненка, В. Мандибура, В. Мартиненка, С. Мочерного, В. Нестеренка, В. Огаренко,
Ю. Пахомова, О. Плотнікова, О. Поважного, Л. Приходченко, А. Рубана,
В. Сакади, В. Семиноженка, М. Соколик, І. Сороки, Г. Тарасенко, П. Томчука, В. Черняка, А. Чухна та ін.
Важливими й корисними для постановки і реалізації завдань дослідження виявилися праці із загальних проблем економічної теорії, методології економічної науки, проблем людини в системі економічних відносин, зокрема, це праці Л .Абалкіна, А. Анчишкіна, В. Автономова, Е. Вільховченко, Л. Гребньова, С.Дзарасова, А. Дадашева, С. Дятлова, Т. Заславської, В. Зотова, В. Іноземцева, В. Кулікова, В. Ковальова, Л. Костіна, А. Левіна, В. Радаєва, С. Шаталіна та ін.
У західній літературі з проблем державного управління, а також економічній і соціологічній літературі значний внесок у дослідження моделі людини, механізму соціального захисту населення внесли такі економісти, соціологи, психологи, спеціалісти з менеджменту і маркетингу як Х. Альберт, І. Браун, Г. Беккер, Дж.К. Гелбрейт, Ф. Герцберг, Дж. Грейсон, П. Друкер, В. Зіберт, Я. Корнаї, Г. Кірхчесснер, Л. Ланг, А. Маслоу, К. Маркс, В. Майєр, Д. Мак-Грегор, Е. Мейо, К. Макконнелл, А. Розенберг, Г. Саймон, А. Файол, З. Фрейд, В. Шульц, Г. Емерсон, К. Ерроу, К. Еклунд та ін.
Більшість аспектів ринкового механізму соціального захисту як прояву процесів соціальної адаптації населення залишаються до цього часу слабко розробленими, особливо це стосується соціальної політики в період становлення соціально-економічних відносин нового типу. Спостерігається певна фрагментарність, недостатня комплексність у дослідженні соціалізаційних елементів у формуванні мотивів життєдіяльності економічних суб’єктів. Досі не знайдено належного трактування ключових понять на кшталт «соціалізація економічних суб’єктів», «соціальна адаптація людини в межах економічного простору» і «соціальний захист населення» та ін. За такої умови доцільно вести науковий пошук і розробку проблеми інтеграції економічного і позаекономічного аспектів соціальної адаптації з точки зору взаємозалежності доходів економічних агентів та їх соціального захисту. Поряд із цим невирішеними залишаються питання ринкових механізмів соціального захисту населення з точки зору співвідношення віддаленої і короткострокової характеристики розвитку економічних суб’єктів, державної стратегії управління процесами соціалізації економіки. Недостатня розробленість і практична значущість проблем державного механізму соціального захисту населення визначили вибір теми дисертаційного дослідження.
Таким чином, дискусійність теоретичних положень і наявність різних точок зору щодо механізму державного управління соціальною сферою зумовлюють актуальність теми дослідження і визначають його мету і завдання.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання цієї роботи здійснювалось у рамках науково-дослідницьких тем, що виконувались у Донецькому державному університеті управління, зокрема у рамках теми кафедри загального та адміністративного менеджменту «Механізми соціалізації державної економічної політики» (2008-2010 рр., номер держреєстрації 0107U010126) та кафедри фінансів «Фінансовий механізм державного управління економікою України» (2007-2010 рр., номер держреєстрації 0104U008798). У межах цих тем дисертантом проведено дослідження механізмів і шляхів удосконалення державної політики в соціальній сфері, розроблено методологічний і практичний інструментарій дослідження і модернізації соціальної політики на різних рівнях.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних засад і практичного інструментарію з дослідження систем (парадигм) стратегічного державного управління соціальною сферою і національної модернізаційної моделі, вдосконалення механізму державного управління соціальною сферою за умови транзиційних суспільних трансформацій.
Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі необхідно вирішити такі дослідницькі завдання:
проаналізувати парадигмальні моделі механізму державного управління соціальною сферою;
розробити адекватні сучасним умовам управлінські стратегії відновлення соціальної сфери, сприяння соціалізації і зростання соціального капіталу;
обґрунтувати доцільність управлінського впливу на девіантну соціалізацію в умовах ринкової трансформації;
дослідити розвиток, напрями і чинники відносин соціального захисту, динаміку і межі соціальних зобов’язань держави;
здійснити критичний аналіз інституціональної системи соціальної політики, визначити якісний стан соціальної політики в Україні;
проаналізувати бюджетні засади соціального захисту в Україні та проблеми державного управління системою соціальних трансфертів в умовах ринкової економіки;
схарактеризувати закордонний досвід соціального захисту;
визначити стратегічні пріоритети державного управління соціальною політикою і напрями вдосконалення соціальної інфраструктури як об’єкта державного управління;
визначити актуальні напрями й механізми підвищення ефективності соціальної політики;
проаналізувати перспективи впровадження соціальних інновацій в контексті модернізації механізмів державного управління;
розробити шляхи і механізми вдосконалення державного управління соціальними інноваціями на основі запропонованих критеріїв їх оцінювання.
Об’єктом дослідження є процес стратегічного державного управління в соціальній сфері, який трансформується під впливом поширення масштабів соціалізації і різновекторних соціальних змін.
Предметом дослідження є механізм державного управління соціальною сферою, що перетворюється під впливом соціально-інноваційних процесів.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що розроблені теоретичні засади, концептуальні положення, методологічні підходи, механізми, практичні пропозиції щодо вдосконалення механізмів реструктуризації системи стратегічного управління діяльністю органів державної влади соціального спрямування за умови транзиційних суспільних трансформацій доповнюють правові, економічні та організаційні засади державного управління, форми стимулювання державою соціальних трансфертів, що спрямовані на соціально-економічний розвиток України інноваційним шляхом.
Методи дослідження. В основу методології дослідження покладено
системний аналіз у визначенні структури і функцій механізму державного управління соціальною сферою, соціальним розвитком і, зокрема, соціально-інноваційними процесами;
методи соціальної синергетики як основи дослідження багаторівневих і гетерогенних за природою соціальних інституцій і феноменів;
компаративні методи для дослідження вітчизняного і закордонного досвіду державного управління у сфері соціального захисту;
ретроспективний (історичний) підхід до проведення теоретичного дослідження закономірностей і тенденцій соціалізації і девіантної поведінки індивідів;
абстрактно-логічний метод дослідження особливостей соціальних трансфертів і визначення ступеня їх впливу на економіку добробуту;
графічний метод у виявленні закономірностей розподілу соціальних гарантій і благ;
інші методи соціального аналізу поряд з економіко-статистичними інструментами для виявлення основних закономірностей і тенденцій розвитку механізму державного управління перерозподілом в соціальній сфері.
Усі зазначені методи дозволили досягти поставленої мети і вирішити завдання з високим ступенем обґрунтованості й достовірності.
Як інформаційно-джерельну базу дослідження використано законодавчі і нормативні акти України та закардонних країн (а також ЄС), монографічні і дисертаційні роботи закордонних і вітчизняних учених, офіційні статистичні дані, матеріали міжнародних та українських конференцій і семінарів.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в удосконаленні методології дослідження і модернізації механізму державного управління соціальною сферою. Конкретні результати відображено у такому:
Уперше
сформульовано базові положення теорії державного управління в транзитивному суспільстві, що ґрунтуються на авторській концепції відтворення соціального середовища на основі інструментарію соціальної інклюзії та ініціюванні позитивних мотивацій (трудових, соціальних та інших), яка передбачає досягнення синергетичної збалансованості процесів соціалізації, інтернаціоналізації та інституціоналізації в соціумі;
запропоновано механізм державного управління процесами соціалізації, а також організаційно-економічні інструменти його забезпечення, які дозволяють враховувати стан і мотивації соціальних агентів, поліпшувати соціальний капітал;
розроблено механізм державного управління соціальними інноваціями з урахуванням характерних рис селекції, впровадження і моніторингу ефективності соціальних інновацій за умови створення державного органу з питань соціальних інновацій з метою визначення оптимальних напрямів інноватики та їх методологічного, організаційного та інвестиційного забезпечення;
удосконалено
критерії і стратегічні орієнтири модернізації соціальної інфраструктури (і перш за все – системи соціального захисту) на основі формування системи зваженого збалансування управлінських впливів і потенціалу громадянської самоорганізації, що дозволяє ефективно оцінювати її розвиток за рахунок досягнення оптимального співвідношення між витратами на відповідні сфери соціальної інфраструктури і сукупними результатами;
методологію дослідження механізму державного управління процесами соціалізації на основі інфраструктурних соціальних змін, що дає можливість представити соціалізацію як процес розвитку соціальних якостей, які забезпечують продуктивне автентичне функціонування соціальних агентів у системі соціальних взаємовідносин;
механізм державного управління соціальною сферою на основі принципів ефективної децентралізації і залучення громадян, який відкриває можливості для перерозподілу повноважень із загальнодержавного на регіональний і місцевий рівні управління, дозволяє оперативно реагувати на соціальні проблеми та забезпечує відкритість і прозорість процедур прийняття рішень;
процеси управління соціальними трансфертами як основи соціальної держави, що дозволяє мінімізувати можливі ризики недоотримання належного доходу в грошовому та натуральному вимірі за рахунок формування розвиненої комунікаційної системи інформування суспільства;
положення теорії і практики соціальної інноватики як важливої сфери державного управління, що знайшли відображення в моделі механізму державного управління соціальними інноваціями, яка побудована з урахуванням концепції дисконтування і характерних рис розробки, впровадження і моніторингу ефективності соціальних інновацій.
дістали подальшого розвитку
концепція економіки як ринкової системи соціального спрямування, яка перебуває під синергійним впливом соціалізації, трансформації відносин власності, перетворення факторів виробництва, змін у соціально-культурній сфері суспільства, що базуються на перерозподілі соціальних гарантій і трансфертів з державних бюджетів різних рівнів;
положення про інноваційну культуру, що розглядається як соціокультурний механізм регуляції інноваційної поведінки соціальних суб’єктів.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що головні теоретичні положення дисертації складають основу для практичних заходів щодо вдосконалення й стратегічної модернізації механізмів державного управління соціальною сферою.
Запропоновані в дисертації принципи і механізми ефективної моделі стратегічного управління соціальною сферою обговорювалися на засіданнях комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування (довідка № 54-50601 від 14.01.2011 р.) та комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та праці (довідка № 04-35/12-79 від 26.01.2011р.) і були використані в практичній роботі комітетів. Запропонована модель використовується Донецькою обласною державною адміністрацією в розробці Стратегії розвитку Донецької області до 2030 року (довідка № 5714 від 04.12.2010 р.) та Головним управлінням економіки Донецької міської ради в розробці Плану соціально-економічного розвитку м. Донецька на 2012 рік (довідка № 1047 від 05.12.2010 р.).
Доведено, що відтворення соціальних ресурсів як одного з пріоритетних факторів соціально-економічного прогресу вимагає вирішення стратегічних завдань, пов’язаних з формуванням інституціональної структури соціально-інноваційних процесів з метою прискорення економічних реформ і створення умов сталого розвитку країни. Цей процес доцільно забезпечити відповідними нормативно-правовими актами, що сприяють успішній євроінтеграції України.
Виявлено, що досягнення економіки достатку залежить від оптимального перерозподілу соціальних гарантій і благ, а також адекватного співвідношення соціальних трансфертів з державних бюджетів різних рівнів. Це може дозволити в майбутньому розробити прийнятну і точну (математизовану) модель найбільш повного врахування і задоволення соціальних потреб громадян.
Теоретичні положення дисертації використано при викладанні навчальних дисциплін у Донецькому державному університеті управління (довідка про впровадження № 01-12/1558 від 23.12.2010р.), а також можуть бути застосовані в інших вищих навчальних закладах країни.
Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки і висновки дисертації, що виносяться на захист, отримані автором самостійно. У них викладено авторський підхід до вирішення наукової проблеми щодо дослідження і вдосконалення механізму державного управління соціальною сферою. Більшість публікацій за темою дослідження підготовлено автором самостійно. З робіт, опублікованих у співавторстві, використано тільки ті результати, що отримані особисто автором. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень, що містить дисертація, викладено автором на науково-практичних конференціях, симпозіумах і семінарах: на І Міжнародному науково-практичному семінарі «Держава і регіони: пошуки згоди»
(м. Святогірськ, 2005 р.), на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів» (м. Святогірськ, 2006 р.), на науково-практичній конференції «Шляхи активізації інноваційної діяльності в Україні» (м. Київ, 2007 р.), на V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного управління соціально-економічним розвитком регіону» (м. Слов’янськ, 2008 р.), на VI всеукраїнській науково-практичній конференції «Менеджмент XXI століття: еволюційне та революційне»
(м. Донецьк, 2010 р.), на регіональній науково-практичній конференції молодих вчених «Процветание региона – дело молодых» (м. Донецьк,
2010 р.), на II Всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування ефективних фінансових механізмів державного управління економікою України: теорія і практика» (м. Донецьк, 2010), на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Науково-практичні аспекти оптимізації управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування» (м. Запоріжжя, 2010 р.).
Публікації. За темою дисертації опублікована 31 робота, в тому числі
1 індивідуальна монографія, 2 монографії у співавторстві, 22 статті у фахових виданнях (з них 5 у наукових журналах, 17 – у збірниках наукових праць), 1 стаття в інших виданнях, 5 тез доповідей на конференціях. Загальний обсяг публікацій – 71,9 д.а., з яких автору належить – 51,1 д.а.
Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків і списку використаних джерел з 318 найменувань. Роботу викладено на 433 сторінках. Текст дисертації містить 10 таблиць,
11 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Одержані в дисертаційній роботі результати вирішують важливу наукову проблему щодо розробки теоретико-методологічних засад і практичного інструментарію з дослідження систем (парадигм) стратегічного державного управління соціальною сферою і національної модернізаційної моделі, вдосконалення механізму державного управління соціальною сферою за умови транзиційних суспільних трансформацій.
Узагальнення результатів дослідження дозволяє зробити такі висновки:
1. Реформи соціальної сфери повинні розроблятися на комплексній основі – не тільки враховувати обмежені можливості державного бюджету, а й бути спрямованими на зміцнення матеріального достатку як основи підвищення податкової бази і на поступове перенесення оплати соціальних послуг з держави на самих громадян. Надзвичайно актуальною є проблема фінансування соціального комплексу. Спроба розширення меж платності, прискорення впровадження обов’язкового медичного страхування не розв’язала проблеми дефіциту фінансів. Потрібен розвиток законодавчої бази, раціональна організація управління, реформування на ефективній основі систем соціального комплексу – зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту малозабезпечених, а також тих життєво важливих галузей соціальної інфраструктури, які опинилися в екстремальній ситуації – охорони здоров’я, освіти, житлово-комунального господарства.
2. Розвиток механізмів і типів соціалізації здійснюється, по-перше, шляхом закріплення в населення широкого спектра моральних стимулів до суспільно корисної праці, по-друге, шляхом зміцнення соціального капіталу і соціальної солідарності через надання реальних можливостей для реалізації людського потенціалу, виховання національної гордості за культурні (в т.ч. економічні) досягнення. Цей аспект соціалізації пов’язаний з психологічним закріпленням за роботою значення смисложиттєвої потреби як визначально важливої форми життєдіяльності самої людини.
Таким чином, незважаючи на поточні кризові негативні явища, відбувається перехід до інформаційно-творчого типу соціалізаційної адаптації, згідно з яким головним є не речовий (навіть грошовий) результат, а прояв і вдосконалення здатності людини до самовідтворення, самоствердження, самоактуалізації.
Для даного (поки що типологічно найвищого) типу соціалізації характерним є пріоритет позаекономічних мотивів і соціокультурних факторів, що позначається на всьому механізмі соціальної адаптації і має важливе значення для розгляду процесу державного впливу на становлення ринкового механізму створення суспільно ефективних суб’єктів економічної діяльності у нашій країні.
3. Механізм соціалізації постійно ускладнюється, в його структурі відбувається зміна пріоритетності економічних і позаекономічних мотивацій, яка виявляється, перш за все, в розширенні економічної свободи і незалежності економічних суб’єктів, що призводить до:
по-перше, підвищення їх відповідальності як за свій економічний достаток, так і за свій соціально-економічний статус;
по-друге, постійного поглиблення організаційно-управлінське посилення інституціональних основ соціально-економічних відносин, які створюються в межах функціонування економічних суб’єктів;
по-третє, висування на перший план соціальної адаптації задоволення соціальних потреб населення, які набувають пріоритетного значення, через невпинний розвиток соціалізації економіки.
Посилення соціальної орієнтованості економіки визначає зростання ролі надекономічних мотивацій і зміну структурних складових механізму соціалізації.
Отже, є потреба в подальших дослідженнях щодо визначення складових механізмів соціалізації й процесу управління ними, що надасть можливість створити соціально спрямовану систему стратегічного управління в діяльності органів державної влади соціального спрямування.
4. На підставі аналізу управлінського впливу на девіантну соціалізацію в умовах ринкової трансформації можна зробити такі висновки:
девіантна поведінка, під якою мають на увазі порушення соціальних норм, набула в останні роки масового характеру і поставила цю проблему в центр державної соціальної політики;
динамізм соціальних процесів у період перебудови або кризової ситуації в багатьох сферах суспільного життя призводить до зростання масштабів і форм прояву девіантної поведінки. Поряд із зростанням позитивних девіацій посилюються також негативні прояви, тобто злочинність, алкоголізм, наркоманія – у зв’язку зі зростанням безробіття, посилюється незахищеність населення;
державний інструментарій управління проявами негативної девіантної поведінки необхідно розробляти таким чином, щоб ураховувати якомога ширший спектр потреб індивідів. Державне управління соціальною сферою необхідно базувати на задоволенні потреб людини в різних сферах життєдіяльності, а саме соціально-економічній, політичній, інституціональній і культурній.
5. Становлення відносин соціального захисту населення як основи стратегічного планування в соціальній сфері залежить від ефективності реалізації державою соціальних функцій. Однією з головних ознак поняття «соціальна функція держави» є реалізація встановлених цілей у чітко визначених формах під час стратегічного планування діяльності органів соціального спрямування. Формами реалізації соціальної функції держави є орієнтири її практичної діяльності, спрямовані на впровадження в життя цілей держави, на вирішення завдань, які стоять перед нею, і на реалізацію її функцій. Оскільки соціальне забезпечення, соціальне страхування і соціальна допомога орієнтовані на забезпечення достатнього життєвого рівня населення, то до соціальної функції держави у вузькому значенні необхідно включити і забезпечення гідного життєвого рівня громадян. Стратегічне планування діяльності органів державної влади соціального спрямування повинно базуватися на реалізації функції соціального захисту, яка є критеріально важливим напрямом діяльності держави, що передбачає соціальне забезпечення громадян, а також забезпечення визнаних стандартів рівня і якості життя.
6. Можливості розширення ресурсної бази для вирішення соціальних проблем на місцевому рівні передбачають низку заходів, що стимулюють інвестиційно-інноваційні напрями розвитку й використання зокрема туристичного та рекреаційного потенціалу територій.
Рекомендовані шляхи поповнення місцевих бюджетів дадуть змогу підвищити рівень соціальних трансфертів, розвинути соціальну сферу і вдосконалити реалізацію соціальної функції держави.
7. Інституціональна система органів влади, що покликана здійснювати соціальну політику, перебуває на перших стадіях модернізації і потребує реформування. Це передбачає активне залучення місцевої влади і громадськості до обговорення і вироблення законопроектів, що стосуються соціальної проблематики. Існує необхідність подолання надмірної політизації соціального законодавства, що спричиняє невиправдане розширення соціальних зобов’язань держави, прийняття законів, непідкріплених жодним бюджетним фінансуванням тощо. Також потрібною є кодифікація соціального законодавства, зрозуміла суспільству реформа пенсійного та трудового законодавства. У діяльності органів виконавчої влади необхідно перейти від спонтанної ситуативної політики до постановки і вирішення елементарних (тобто основоположних) стратегічних завдань. З урахуванням визнаних принципів демократичної субсидіарності існує необхідність перерозподілу владних повноважень у сфері соціальної політики між рівнями владної ієрархії. При цьому питома вага і рівень компетенції базових (місцевих, локальних) структур повинна поступово стати вирішальною і отримати необхідний рівень можливостей (в тому числі фінансових) для вирішення соціальних проблем. Недосконалість і надмірна бюрократизація структур державного управління повинна бути скоригована і врівноважена дієвою системою громадянської участі, розбудовою мережі громадських організацій, покликаних відстоювати інтереси громадян у різних сферах життя.
8. Практика свідчить, що реалізація соціальної політики в Україні не завжди забезпечувала можливості для дотримання державою своїх зобов’язань. За умови системної економічної кризи соціальна політика не може бути повноцінною, адже для реалізації соціальних програм потрібні значні ресурси. У цей період функції держави зводяться до забезпечення мінімального соціального захисту найбільш незаможних верств населення. Проте в Україні соціальна ціна реформ виявилася надмірною, а система соціального захисту – малоефективною.
З метою підвищення ефективності освіти, охорони здоров’я та інших галузей соціально-культурної сфери необхідно суттєво реформувати їх організаційно-економічний механізм, оскільки основні атрибути чинного механізму спроектовані з розрахунку на практично повне державне фінансування, орієнтовані головним чином на забезпечення контролю над розподілом державних коштів і послуг і передбачають відносно однорідний контингент одержувачів послуг. У зв’язку з цим права установ незначні, самостійність обмежена, регулятори ринкових відносин практично відсутні.
Крім того, під час вироблення і реалізації соціальної політики держави доцільно враховувати і методи визначення рівня життя населення. Сучасна держава може стабільно розвиватися тільки за умови, якщо її економічна політика спрямована на покращення рівня і якості життя громадян, розширення їх можливостей для формування власного майбутнього. Для цього необхідно не тільки збільшувати доходи населення, а й покращити більшість інших компонентів рівня і якості життя населення – створити реальну рівноправність для здобуття освіти і працевлаштування, забезпечити рівноправні можливості для чоловіків і жінок, а також високий рівень медичного обслуговування, якісне харчування тощо. До цього також необхідно додати визнані вимоги щодо якості навколишнього середовища, в якому живе людина.
9. Реалізація системи соціального захисту населення на страховій основі – це прогресивний напрям соціальної політики, який забезпечує індивідуалізацію внесків застрахованих осіб, встановлює залежність розміру допомоги від сплати страхових внесків, страхового стажу, сприяє легалізації трудових доходів громадян. Однак в Україні запровадження такої системи має бути тісно пов’язане з податковою політикою і політикою грошових доходів населення, оскільки перекласти з роботодавців на працівників частину оплати страхових внесків можна лише за умови підвищення заробітної плати працівників. До цього ж напряму належать актуальні проблеми детінізації доходів.
10. Доцільно переглянути бюджетні асигнування на утримання установ та організацій соціальної сфери, задовольнити в адекватному обсязі видатки на оплату праці, охорону праці, утримання установ та організацій, соціально-побутові потреби, в тому числі на культурно-масову, фізкультурну і оздоровчу роботу в розмірі не меншому за 0,3% від фонду оплати праці, як це передбачено статтею 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», переглянути структуру і обсяги зборів і податків і взяти під контроль вирішення цих питань на місцевому рівні.
11. Існуючий принцип визначення розміру фінансових дотацій регіонам, які потребують додаткових субсидій, призводить до розпорошення коштів між багатьма державними і господарськими суб’єктами та їх неефективного використання. Залишається постійна загроза дестабілізації ситуації із відповідними соціальними та фіскальними наслідками. Через нестачу фінансових ресурсів неможливо послідовно вирішувати питання реформування житлово-комунального господарства, розширювати сфери надання послуг соціального характеру.
12. Модель соціальної політики української держави повинна являти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Ліберальна складова надає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабез¬печення економічних суб’єктів. Соціальна складова передбачає фор¬мування раціональної системи соціального захисту населення. Сьогодні необхідною є координація різнопланових зусиль щодо подолання бідності, їх концентрація в рамках практичної реалізації модернізаційної стратегії національного розвитку. Досить швидко адресними діями (переважно пасивного характеру) можна викорінити абсолютну бідність у найгостріших її проявах. Пом’якшення відносної бідності, пов’язаної перш за все з економічною нерівністю населення, вимагає більше часу і зусиль активного характеру. Що ж стосується суб’єктивної бідності, то для запобігання соціальним конфліктам, до яких вона може призвести, необхідні час, довіра до влади на всіх рівнях і узгоджені дії всіх соціальних інститутів суспільства.
13. Дослідження досвіду різних країн щодо впровадження різноманітних заходів соціального захисту, підтримки і допомоги доводить, що основними новими інструментами соціального обслуговування незахищених верств населення можна вважати:
розгортання центрів соціальної допомоги і підтримки;
впровадження особливих ваучерів на соціальну допомогу, компенсацій і додаткових виплат особам, які доглядають за тими,хто потребує допомоги;
створення додаткових бюджетів цільового використання, призначених для фінансування задоволення соціальних потреб;
розробку збалансованої системи соціального страхування.
Разом з тим світовий досвід доводить, що життя людей з особливими потребами буде більш якісним за умови отримання соціальних послуг у суспільстві, а не в закритих інтернатах.
Незважаючи на різноманітність засобів і інструментів соціального обслуговування, незалежно від країни, спільною рисою всіх заходів можна вважати їх відповідність існуючим соціальним потребам і соціальній інфраструктурі того чи іншого суспільства. Звичайно, неможливо перенести систему соціального захисту розвинених країн на правове поле України. Таким чином, некритичне використання будь-якого заходу, запровадженого в одній країні, необхідно вважати неможливим в іншій, тому що потрібно брати до уваги особливості й характерні риси і можливості соціальної інфраструктури. За таких обставин є доцільним дослідження соціальної інфраструктури України з метою розробки інструментів підвищення ефективності чинної системи соціального обслуговування в Україні.
14. Основні заходи щодо вирішення проблем у сфері соціального страхування – боротьба з шахрайством, обмеження видатків, посилення контролю (в адміністративній сфері); передача функцій соціального страхування приватним некомерційним і комерційним організаціям; використання нових фінансових механізмів.
Одним із шляхів реформування системи соціального захисту також є врахування матеріального стану особи з метою надання її безпосередньо тому, хто потребує допомоги, а не тому, хто може забезпечити себе сам. Цією методикою найчастіше користується, наприклад, Великобританія. Матеріальний стан особи враховується під час виплат 34 % усіх видів допомоги.
В Україні формується система соціального страхування континентального типу, перш за все, за зразком ФРН, де соціальне страхування здійснюють недержавні некомерційні організації на основах соціального діалогу і партнерства. Цей позитивний досвід необхідно використовувати, вибудовуючи власну систему.
15. Соціальна ефективність ринкових перетворень неможлива без ефективної системи державного регулювання, створення і розвитку соціальної інфраструктури. Державне регулювання соціальної інфраструктури являє собою систему методів і стимулів, за допомогою яких держава через організаційно-економічні механізми бере участь у ринкових процесах на правах суб’єкта ринкових відносин, забезпечуючи стабільний розвиток соціальної інфраструктури.
Перехід до ринку передбачає створення такого соціального стандарту справедливості, у межах якого зрівнялівка повинна поступитися місцем свободі самореалізації, повазі до особистої індивідуальності й підтримці тих, хто власними зусиллями переборює несприятливі соціально-економічні обставини. Таким чином, з метою підвищення ефективності соціальної інфраструктури запропоновано механізм її формування, який повинен вирішувати головне завдання задоволення різноманітних потреб населення і забезпечення його благами і послугами. Реалізація проаналізованих можливостей найбільшою мірою залежить від ресурсного потенціалу країни, від стану розвиненості реального сектору економіки і від розмірів матеріальних і грошових коштів, які виділені суспільством на розвиток і вдосконалення соціальної сфери. Таким чином, соціальна інфраструктура в ринковому господарстві повинна бути дієвим інструментом соціального захисту і забезпечення населення.
16. Доведено, що основною метою регулювання соціального ринкового господарства є максимізація добробуту суспільства, досягнення оптимального функціонування ринкового механізму з урахуванням соціальних аспектів. В індустріально розвинених країнах економічна політика не може здійснюватися без урахування фундаментальних суспільних цінностей – свободи, справедливості, безпеки, прогресу. Отже, в ієрархії цінностей сучасного суспільства соціальна справедливість посідає місце поряд з такими ринковими принципами, як економічна ефективність і максимізація добробуту. Поєднання ринкового і соціального є суттєвою характеристикою соціального ринкового господарства.
17. Соціальна інноваційна політика і механізм державного управління нею в Україні є неузгодженими, оскільки в структурі органів державної влади і регулювання, а також серед громадських організацій на сучасному етапі немає відповідального органа, який би виконував функцію нагляду і контролю за впровадженням окремих соціальних інновацій і реалізацією загальнодержавної збалансованої соціально-інноваційної стратегії і політики.
18. Актуальність соціального інноваційного проекту полягає у відповідності його завданням науково-інноваційного і соціально-економічного розвитку країни, регіону, господарюючого суб’єкта. Завдання визначаються виходячи зі встановлених суб’єктом управління (державного, регіонального рівнів) або господарюючим суб’єктом науково-технічних, соціальних, економічних пріоритетів розвитку країни.
Також можна зробити висновок, що оцінюючи ефективність соціальних інновацій більш доцільно застосовувати метод дисконтування, оскільки при зіставленні грошових потоків і витрат він враховує період життєвого циклу інновацій, інфляцію, зміну процентних ставок і податків.
З урахуванням характерних рис розробки, впровадження і моніторингу ефективності соціальних інновацій на підставі розроблених критеріїв і за умови створення запропонованого органу державного управління – Державного управління з питань соціальних інновацій – вироблено модель механізму державного управління соціальними інноваціями.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абалкин Л.И. Проблемы повышения производительности труда на основе достижений НТР/ Л.И.Абалкин. - М.: Экономика, 1989. - 247 с.
2. Александров В. Освітня послуга // В.Александров/ Экономика Украины. - 2006. - №8. - С. 15-19.
3. Аминов И.И. Основы социальной политики: учебное пособие / И.И.Аминов. - М.: Омега-Л, 2007. - 306 с.
4. Анчишкин А.И. Наука – техника – экономика / А.И.Анчишин. – М.: Экономика, 1989. – 383 с.
5. Аровіна М. П. Структурування державної соціальної політики в регіоні як основа її ефективності: автореф.дис...канд.наук з держав.управл. : спец. : 25.00.02/ Аровіна Марина Павлівна; ДонДУУ.-захист 17.01.06.-Донецьк: ДонДУУ,2005.-19 с.
6. Афонин И.В. Инновационный менеджмент: учебное пособие / И.В.Афонин. –.М.: Гардарики, 2005. – 224 с.
7. Баймуратов М.О. Міжнародно-правові зобов’язання держав у сфері становлення альтернативних форм соціального страхування / М. О. Баймуратов, О. С. Савич; М-во освіти і науки України, Маріуп. держ. гуманітар. ун-т, Представництво Європ. орг. публіч. права в Україні. - Сімферополь: Фенікс, 2009.-275 с.
8. Балтачеєва Н. Сучасні проблеми формування соціальної політики на підприємствах Донецької області / Н.Балтачеєва //Україна : аспекти праці.-2010.-№ 1.-С.16-22.
9. Баришніков В.М. Соціальний захист населення України : стат. зб. / Держ. ком. статистики України.- К.: Держ. ком. статистики України, 2009. - 125 с.
10. Безп’ятчук Ж. Україна – в сірій зоні людського розвитку /Ж.Безп’ятчук // Слово просвіти. – 2006.- 23-29 листопада.
11. Беляева Л.А. Социальная модернизация в России в конце ХХ века / Л.А.Беляева.- М.: ИФРАН, 1997.- 173 с.
12. Берданова О. Глобальні тенденції соціальної політики / О.Берданова //Управління сучасним містом.-2006.-№ 3-4.-С.14-22.
13. Бестужев-Лада И.В. Прогнозное обоснование социальных нововведений / И.В.Бестужев-Лада.- М.: Гардарики, 1996.- 198 с.
14. Бесчастний Л. Про механізм мотивації до наукової і науково-технічної діяльності в умовах ринкової економіки / Л.Бесчастний// Экономика Украины. – 1995. - №8. – С.15-22.
15. Богиня Д. Державне регулювання перехідних процесів / Д.Богиня // Экономика Украины. - 1999. - №5. – С.5-12.
16. Бойко-Бойчук Л.В. Суспільні реформи як керовані інновації: вимоги до моделі / Л.В. Бойко-Бойчук // Наука та інновації. - 2009. - Т. 5. - № 4. - С. 92-98.
17. Болотіна Н.Б. Право людини на соціальний захист в Україні / Н. Б. Болотіна. - К.: Знання, 2010. -107 с.
18. Бондаренко Ю.М. Державне управління соціальним захистом населення в умовах європейської інтеграції України : автореф. дис.... канд. наук з держ. упр.: спец.: 25.00.02. / Бондаренко Юрій Миколайович; Класич. приват. ун-т. - Запоріжжя, 2008.- 20 с.
19. Борейко В. Напрями посилення регулюючої функції податків з громадян // В.Борейко/ Экономика Украины. - 2009. - №1. - С.50-57.
20. Борейко В. Шляхи підвищення ефективності податкового та соціального законодавства // В.Борейко/ Экономика Украины. - 2007. - №9. - С.21-29.
21. Борецька Н.П. Соціальний захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми / Н.П.Борецька. – Донецьк: Янтра, 2001. - 351 с.
22. Бражко О.В. Формування соціальної політики в системі державного регулювання зайнятості населення / О.В.Бражко//Держава та регіони. Серія: Державне управління.-2009.-№ 4.-С.144-152.
23. Бубліченко М.М. Соціальна політика: навчальний посібник / М.М.Бубліченко. - Львів: Новий світ 2000, 2006. - 258 с.
24. Бугуцький О. Проблеми вартості робочої сили в галузях економіки України/ О.Богуцький, Ю.Богуцький // Экономика Украины. – 1999. - №2. – С.50-56.
25. Булатов А.С. Социальная политика государства / А.С.Булатов. - М.: Дашков и Ко, 2006. - 279 с.
26. Бутко М. Ринок праці і процеси його регіональної трансформації / М.Бутко, Є.Белокур // Экономика Украины .- 1998. - №4. - С.13-18.
27. Буян І.В. Економічна політика / І.В. Буян, П.Д.Гуменюк. - Тернопіль: ТАНГ, 1999. - 197 с.
28. Буяшенко В.В. Соціальне піклування в структурі життєдіяльності суспільства / В. В. Буяшенко. - К.: Асканія, 2010. - 351 с.
29. Васина Л.Л. Социальное рыночное хозяйство: словарь терминов/ Л.Л.Васина. – М.: ИНФРА – М, 1997. - 190 с.
30. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / под общ. ред. Е. Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997. - С. 74–78.
31. Вейцман Б. Влада та громадські організації: досвід співпраці у Польщі та в Україні / Б.Вейцман, Б.Маслич. – К.: Центр підтримки громадських ініциатив “Борис”, Ресурсний центр розвитку громадських організацій “Гурт”, 2010. – 88 с.
32. Вєтрова Н. Особливості впливу соціальних чинників на мотивацію праці в нових умовах / Н.Вєтрова // Экономика Украины. - 1994. - №11. - С.93-96.
33. Взаимосвязь социальной работы и социальной политики: сб. ст./ под ред. Ш.Рамон; перев. с англ. А. В. Соловьева . – М.: Аспект-Пресс,1997. - 253 с.
34. Вітавська Г.П. Поняття, структура та функції соціальної політики / Г.П.Вітавська //Економіка та держава.-2007.-№ 8.-С.62-63.
35. Вітер В. До проблеми моніторингових оцінювань рівня життя населення України / В.Вітер //Україна : аспекти праці.-2010.-№ 7.-С.27-35.
36. Власюк О.С. Український соціум / О.С.Власюк, В.С.Крисаченко, М.Т.Степико ; за ред. В.С. Крисаченка. – К.: Знання України, 2005. - 792 с.
37. Волгин Н.А. Доходы и занятость: мотивационный аспект / Н.А.Волгин, В.И.Плакся. - М.: Луч, 1994. - 263 с.
38. Волков А.И. Ускользающий мир / А.И.Волков, А.Ф.Филиппов, В.А.Рыжков.– М.: Московская школа политических исследований, 2004. - 496 с.
39. Волков Ю.Е. Социальные отношения и социальная сфера / Ю.Е.Волков // Социс. - 2003. - №4. - С. 34–41.
40. Гальчинський А. Трансринкові трансформації / А.Гальчинський // Економічна теорія. - 2007.- №1. - С. 3-8.
41. Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань / В.Геєць // Экономика Украины. - 2004. - № 5. - С. 4-13.
42. Герцберг Ф. Побуждение к труду и производственная мотивация/ Ф.Герцберг, М.У.Майер //Социологические исследования. - 1991. - №1. - С.122-132.
43. Гилинский Я.И. Социодинамика самоубивств / Я.И.Гилинский, Л.Г.Смолинский // Социс. - 1988. - № 5. – С. 62.
44. Гилко В. І. Соціальні орієнтири державної політики. Діагностика соціального розвитку Одеського регіону / В. І. Гилко, Л. І. Кормич, Е. А. Гансова . - Одеса: ОРІДУ, 2005. - 512 с.
45. Гильдебранд Б. Политическая экономия настоящего и будущего / Б.Гильдебранд .- пер. с нем. – СПб: Питер, 1996.- С.28.
46. Гладун З. С. Поняття і зміст державного управління: адміністративно-правовий аналіз / З. С. Гладун. - Львів: Львівська філія УАДУ при Президентові України, 1996. - 487 с.
47. Глухов В.В. Экономика знаний / В.В.Глухов, С.Б.Коробко, Т.В.Маринина. – СПб.: Питер, 2003. - 528 с.
48. Гнибиденко И. Влияние мирового финансово-экономического кризиса на социальную сферу Украины / И.Гнибиденко //Экономика Украины.-2009.-№ 7.-С.64-74.
49. Головатий М.Ф. Трансформація нової соціальної політики в сучасній Україні: концептуальні засади / М.Ф.Головатий// Соціальна робота в Україні: теорії і практика. - 2002. - № 31. - С.20-24.
50. Головінов О.М. Держава в ринковому середовищі: питання теорії : монографія / О.М.Головінов. - Донецьк, 2007. – Розділ 4. – Підрозділ 4.3.- С.14-17.
51. Голуб К.Р. Соціальна політика: проблеми, коментарі, відповіді / К.Р.Голуб// Україна: аспекти праці. -2008.- № 2.- С. 8-11.
52. Голубев С.Г. Эволюция и перспективы развития ассоциированных форм собственности / С.Г.Голубев. - М.: Луч, 1993. - 176 с.
53. Гончарук Л.Я. Ефективність соціальної політики в умовах ринкових перетворень: проблеми соціалізації економічного розвитку : автореф. дис… канд.екон .наук: спец.: 08.00.03 / Л.Я.Гончарук.- Львів, 2001. - С.8-9.
54. Государственное управление и политика / под ред. Л.В. Сморгунова. - СПб.: Изд-во СПб, 2002. - 564 с.
55. Гребнев Л.С. Философия экономики: (старые истины и новые мышления) / Л.С.Гребнев. - М.: Луч, 1991. - 154 с.
56. Грейсон Д. Американский менеджмент на пороге ХХI века/ Д.Грейсон, О’Делл Карпо.- пер. с англ. - М.: Экономика, 1991. - 319 с.
57. Григор'єва Е.П. Трудовий потенціал суспільства та соціальна політика держави / Е.П.Григор'єва //Соціально-економічні передумови переходу до інвестиційно-інноваційної моделі розвитку національної економіки : зб. наук. праць ДонДУУ.- Донецьк : ДонДУУ.-Т.XI.-С.191-201.- (сер.Економіка;вип.159).
58. Григорьев Н.В. Человек и социализация / Н.В.Григорьев. – М.: Прогресс, 1993. - 386 с.
59. Григорьева И. А. Теория и практика социальной работы / И.А.Григорьева, В.Н.Келасьев. – СПб.: СПбГУ, 2004. - 536 с.
60. Гриненко А.М. Соціальна політика / А.М.Гриненко. – К.: КНЕУ, 2006. - 309 с.
61. Гриценко А.А. Институциональные ответы на вызовы современного глобального кризиса // А.А.Гриценко/ Наукові праці ДонНТУ. Серія: Економічна. Вип. 37. – Донецьк, ДонНТУ, 2009.- С.28-34.
62. Гуревич М. Економіка в період переходу до ринкових відносин/ М.Гуревич // Экономика Украины. - 1996. - №3. - С.65-72.
63. Давиденко В. Феномен «маргінального стрибка» спільнот в умовах інтеграції суспільства / В.Давиденко // Молодь і ринок. – Дрогобич: Дрогоб. держ. пед. унів-т ім. І.Франка, 2006. - №3. - С. 122-126.
64. Даль Роберт А. Введение в экономическую демократию / Роберт А.Даль .-пер. с англ. - М.: Наука, 1991. - 124 с.
65. Демидова Т. Е. Социальная деятельность в меняющемся мире: проблемы и противоречия / Т.Е.Демидова // Социальные технологии, исследования. - 2005. - № 3. - С.11–18.
66. Денисов Н. Социальное расслоение общества: причины, последствия, меры по ограничению / Н.Денисов // Экономист. - 1997. - №1. - С. 73-81.
67. Денисова И.П. Социальная политика / И.П.Денисова. - Ростов Н/Д: Феникс, 2009. - 352 с.
68. Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2010 рік ( антикризова програма) // Офіційний вісник України.- 2010.- № 49.- С.7-168.
69. Державне управління та державна служба: словник-довідник / уклад. О. Ю.Оболенський. - К.: КНЕУ, 2005. - 478 с.
70. Дєліні М.М. Системи соціального захисту США, Швеції та Росії: порівняльний аналіз / М.М.Дєліні //Актуальні проблеми регулювання та розвитку зовнішньоекономічної діяльності: зб. наук. праць ДонДУУ.- Донецьк : ДонДУУ, 2008.-Т.IX.- С.164-178.- ( сер.Економіка; вип.104).
71. Діденко Н.Г. Механізми державного управління в реформуванні соціальної сфери у країнах Центральної та східної Європи: досвід для України / Н.Г.Діденко, В.С.Діденко //Сучасні механізми державного управління в різних сферах і галузях економіки : зб. наук. праць ДонДУУ.- Донецьк : ДонДУУ, 2009.-Т.Х.-С.43-55.- ( сер.Державне управління; вип.129 ).
72. Діяльність Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності з часу його утворення і до сьогодні // [Електронний ресурс]:Офіційний сайт Фонду соціального страхування України. – режим доступу: http://www.fse.gov.ua/fse/control/don/uk/doccatalog/list?cur
73. Дмитренко Г. О механизме мотивации труда / Г.Дмитренко // Экономика. - 1991 - №3. - С. 93-96.
74. Доллар Д. Путь к процветанию / Россия в глобальной политике/ Д.Доллар, А.Край.- 2002. – № 1. – режим доступа http://www.globalaffairs.ru/ №umbers/1/.
75. Доповідь Президента України «Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році» . – К., 2005. – 159 с.
76. Доходи місцевих бюджетів // [Електронний ресурс]: Офіційний сайт Міністерства фінансів України.-режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/uk/ publish/.
77. Драган І.О. Розвиток житлово-комунального господарства як пріоритет соціальної політики держави / І.О.Драган //Інвестиції: практика та досвід.-2010.-№21.-С.84-87.
78. Дроздова Л. Шляхи подолання абсолютної бідності в Україні / Л.Дроздова //Україна : аспекти праці.-2010.-№ 8.-С.3-7.
79. Дубровський І.М. Соціальне партнерство: учбово-методичні матеріали до навчального курсу /І.М.Дубровський; Харківський соціально-економічний інститут. – Х., 1999.– 119 с.
80. Дятлов С.А. Основы теории человеческого капитала/ С.А.Дятлов. – СПб.: изд-во СПбУЭФ, 1994. - 160 с.
81. Дятлов С.А. Рабочая сила в системе рыночных отношений / С.А.Дятлов . – СПб.: изд-во СПбУЭФ, 1992. – 116 с.
82. Ельмеев В.Я. Социальная экономия труда. Общие основы политической экономии / В.Я.Ельмеев. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2007. - 576 с.
83. Жулин А.Б. Мониторинг внедрения административных регламентов / А.Б.Жулин // А.Б.Жулин, О.С.Иванова/ Вопросы государственного и муниципального управления. - 2008. - №2. - С.171-181.
84. Заблоцький В.П. Лібералізм: ідея, ідеал, ідеологія / В.П.Заблоцький. – Донецьк: Янтра, 2001. - 368 с.
85. Завадський I. Чинники мотивацiї персоналу в менеджментi / І.Завадський, Л.Червінська // Экономика Украины. - 1999. - №9. - С.53-59.
86. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення: у цифрах і фактах. – К.: Міністерство праці та соціальної політики України, пенсійний фонд України, 2002. – 45 с.
87. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування, соціальний захист та пенсійне забезпечення у цифрах і фактах. / Міністерство праці та соціальної політики України. Пенсійний фонд України. - К., 2009. - 75 с.
88. Задорожний Г.В. Собственность и экономическая власть / Г.В.Задорожний. - Харьков: Основа, 1996. - 139 с.
89. Заклекта О.I. Фiнансовi аспекти негативних проявiв вiдтворення робочої сили /О.І.Заклекта, В.В.Юрченко // Фiнанси України. - 1997. - №1. - С.56-62.
90. Западноевропейские страны: Особенности социально-экономических моделей / А.В.Авилова, А.М.Волков, В.П.Гутник и др.; отв. ред. В.П.Гутник. – М.: Наука, 2002. – 271 с.
91. Заславская Т.И. Социология экономической жизни: очерки теории / Т.И.Заславская, Р.В.Рывкина. - М.:Наука, 1991. - 442 с.
92. Заяц Т. Територiально-галузеве управлiння сферою вiдтворення робочої сили України / Т.Заяц // Экономика Украины. - 1997. - №7. - С. 36-42.
93. Збарський М. Інтереси - рушiйна сила суспiльного прогресу / М.Збарський // Экономика Украины.-– 1999. - №7. - С. 58-67.
94. Зиненко В.Ю. Механизм включения работника в хозяйственную деятельность / В.Ю.Зиненко // Социологические проблемы интенсификации социально-экономического развития.: сб.труд.- М.:ВНИИСИ , 1987. - Вып.7.- С.78-80.
95. Зинов В.Г. Менеджмент инноваций: Кадровое обеспечение / В.Г.Зинов.- М.: Дело,2005. - 115с.
96. Иванов В.Н. Девиантное поведение: причини и масштабы / В.Н.Иванов // Соціально-політичний журнал. -1995. - № 2.- С.8-14.
97. Ивасенко А.Г. Инновационный менеджмент: учебное пособие / А.Г. Ивасенко, Я.И. Никонова, А.О. Сизова. - М.: КНОРУС, 2009. - 416с.
98. Ильин А.И. Личный фактор общественного производства и проблемы его активизации / А.И.Ильин. – М.: Наука, 1991. - 246 с.
99. Іванова О.Л. Соціальна політика: теоретичні аспекти / О.Л.Іванова. – К.: Академія, 2003. - 107 с.
100. Ільяшенко В.А. Формування державної соціальної політики в Україні / В.А.Ільяшенко//Держава та регіони. Серія: Державне управління.-2010.-№ 1.-С.192-197.
101. Інформація Рахункової палати України щодо результатів аналізу упорядкування умов оплати праці працівників бюджетної сфери, оплата праці яких здійснюється на основі Єдиної тарифної сітки [Електронний ресурс].- режим доступу: http://www.fpsu.org.ua/index.php?option=com
102. Кадомцева С.В. Экономические основы системы социальной защиты / С.В.Кадомцева. - М.: Экономика, 2001.- 423 с.
103. Каленюк І. Освіта в ринковому середовищі та неекономічній цінності / І.Каленюк // Экономика Украины. - 2003. - №7.- С. 57-62.
104. Каммингс С. Реконструкция стратегии / С.Каммингс.- пер. с англ. – Х.: Гуманитарній центр, 2010. - 560 с.
105. Капогузов Е.А. Реформы государственного управления: теоретические основы и практика реализации // Е.А. Капогузов, В.Л.Тамбовцев. – М.: Теис, 2009. - 217 с.
106. Карасев В. И. Социальная трансформация как предмет философского анализа: автореф. дис… докт. филос. наук /Карасев В.И.; Моск. гос. социальный ун-т. - М., 2000. - 32 с.
107. Кардозо Ф.Э. Зависимость и развитие Латинской Америки. Опыт социологической интерпретации / Фернандо Энрике Кардозо, Энцо Фалетто. – пер. с исп. и португ.- М.: ИЛА РАН, 2002. -230 с.
108. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег / Дж.М.Кейнс . - пер. с англ. Н.Н.Любимова. – М.: Гелиос АРВ, 1999. - 352 с.
109. Кириленко Д.Г. Держава як суб’єкт соціальної політики / Д.Г.Кириленко // Суспільство і соціальна політика. - 2008. - № 3.- С. 11-13.
110. Кирнос А.И. Теоретико-методологические аспекты механизмов государственного регулирования заработной платы как одного из главных факторов социально-трудовых отношений: монография/ А.И.Кирнос.-Донецк: ВИК,2007.-379 с.
111. Кистерский Л. И. И эксплуатация и сотрудничество / Л.И.Кистерский // МЭ и МО. - 1993. - №5. - С.68-74.
112. Книш М. Країни, що розвиваються: напрями суспільно-географічних досліджень / М.Книш // Вісник Львівського ун-ту. – Серія: Географічна. - 2004. - Вип. 30. - С. 135-139.
113. Колпаков В.А. Социально-эпистемологические проблемы современного экономического знания (экономическая наука эпохи перемен) / В.А.Колпаков. – М.: Канон+, РООИ Реабилитация, 2008. - 208 с.
114. Конституція України ( основний закон) : прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р.- К.: Преса України, 1997.- 80 с.
115. Корецька С.О. Соціальна політика України: теорія, методологія, механізми реалізації. / С. О. Корецька; Донец. держ. ун-т упр. - Донецк: Юго-Восток, 2009. - 443 с.
116. Корожко С.Н. Соціальна політика Польщі / С.Н.Корожко // Соціальна політика: проблеми, коментарі, відповіді. – 2008.- № 5.- С. 15-24.
117. Костин Л.А. Факторы повышения эффективности экономики в условиях рынка / Л.А.Костин. – М.: Знание, 1991. – 62 с.
118. Кочубаєва М.Г. Упровадження зарубіжного досвіду в державне регулювання соціального захисту населення України в умовах економічної кризи / М.Г.Кочубаєва //Держава та регіони. Серія: Державне управління.-2009.-№ 3.-С.203-207.
119. Крентовська О. Дослідження моделі соціальної політики держави як складної функціональної системи /О.Крентовська //Вісник НАДУ при Президентові України.-2010.-№2.-С.198-207.
120. Крещенко Н. Соціальний діалог з позиції країн ЄС / Н.Крещенко // Віче. - 2010.- №18. - С.23-26.
121. Кузьменко Р.В. Соціальна політика:основні проблеми періоду глобалізації/ Р.В.Кузьменко //Держава та регіони. Серія Економіка та підприємництво.-2008.-№6.-С.120-123.
122. Кулик Є.І. Сучасний стан і основні проблеми соціальної політики ЄС / Є.І.Кулик //Актуальні проблеми регулювання та розвитку зовнішньоекономічної діяльності: зб. наук. праць ДонДУУ.- Донецьк : ДонДУУ, 2008.-Т.IX.- С.101-110.- ( сер.Економіка; вип.104).
123. Куликов В.В. Экономические основы демократизации общества / В.В.Куликов. - М.: Экономика, 1994. - 41 с.
124. Куценко В. Соціально-економічна модифікація в контексті побудови соціальної держави в Україні / В.Куценко // Экономика Укра