ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ЯК УМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Краткое описание

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України
АКАДЕМІЯ МУНІЦИПАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ

На правах рукопису

ІВАНОВА Тамара Вікторівна

УДК 351.131.1:332.1(043.3)

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ЯК УМОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
БАКУМЕНКО Валерій Данилович,
доктор наук з державного управління,
професор

Київ – 2011

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. НАУКОВІ ЗАСАДИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ ЯК УМОВИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ 14
1.1. Теоретичні підходи до забезпечення еколого-економічної безпеки 14
1.2. Еколого-економічна безпека в системі наукових теорій сталого розвитку 28
1.3. Основні складові системи державного управління еколого-економічною безпекою регіону
41
Висновки до розділу 1 66
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ДЕРЖАВИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ 70
2.1. Сутність екологічної функції держави в умовах глобальних викликів цивілізації 70
2.2. Дослідження проявів загроз безпеці в результаті впливу на навколишнє середовище 92
2.3. Екологічна модернізація економіки держави та її регіонів 106
Висновки до розділу 2 124
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА МЕХАНІЗМІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СИСТЕМОЮ ВИКОРИСТАННЯ І ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ 127
3.1. Забезпечення державного управління сталим розвитком регіону в рамках еколого-економічної безпеки 127
3.2. Державне управління фінансовим механізмом використання і охорони навколишнього природного середовища 138
3.3. Аналіз критеріїв оцінки механізмів державного управління еколого-економічною безпекою регіону
156
Висновки до розділу 3 166
РОЗДІЛ 4. АНАЛІЗ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СТАЛИМ ЕКОЛОГІЧНИМ РОЗВИТКОМ УКРАЇНИ 170
4.1. Аналіз державного управління екологічним розвитком України 170
4.2. Аналіз виробництва та споживання як чинника сталого екологічного розвитку 215
4.3. Аналіз стану атмосферного повітря 224
4.4. Аналіз стану поверхневих та морських вод України 239
4.5. Аналіз земельних угідь України 269
Висновки до розділу 4 283
РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРОЦЕСАМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В СИСТЕМІ РАЦІОНАЛЬНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ 287
5.1. Екологічна складова програмно-цільового управління безпечним регіональним розвитком 287
5.3. Обгрунтування напрямів державного управління забезпеченням екологічної безпеки в державі 299
5.3. Розробка Концепції еколого-економічного безпечного розвитку регіону 315
Висновки до розділу 5 345
ВИСНОВКИ 351
ДОДАТКИ 359
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 378

ВСТУП

Актуальність теми. Якість довкілля відіграє все більш вагому роль як фактор стабільного розвитку суспільства та забезпечення конкурентоспроможності економіки України на світовому ринку. Значна екологічна диверсифікація території України, особливості соціально-економічних процесів у регіонах, які в історичному, природному, соціальному, економічному відношеннях є далеко неоднорідними, актуалізують проблему регіонально диференційованих підходів до управління екологічною безпекою. У свою чергу, низька результативність механізмів державного управління сталим екологічним розвитком України зумовлює об’єктивну необхідність забезпечення еколого-економічної безпеки держави та її регіонів, що вимагає відповідного теоретичного підґрунтя, методологічних підходів, наукового обґрунтування напрямів її реалізації.
Проблеми ефективності використання природно-ресурсного потенціалу, природоохоронної діяльності та розвитку механізмів державного управління екологічною безпекою вже давно розглядаються в працях вітчизняних та вчених близького зарубіжжя. У працях вчених радянської доби А. Аганбегяна, О. Алимова, О. Балацького, Л. Горєва, А. Мінца, П. Нестерова, К. Папьонова, Н. Пахомової, М. Реймерса, В. Сахаєва, М. Федоренка, А. Федорищевої, С. Хачатурова, М. Чумаченка, Г.Шалабіна розглядаються виробничо-технічні та організаційно-економічні аспекти комплексного використання природних ресурсів та проблеми виявлення резервів ресурсозбереження на промислових підприємствах, а також методичні підходи до оцінки природних ресурсів та визначення величини економічного збитку від забруднення навколишнього природного середовища.
У пострадянський період провідні вчені, такі як І. Бистряков, С. Бобильов, В. Борисова, І. Галиця, В. Данилов-Данильян, Б. Данилишин, С. Дорогунцов, С. Ілляшенко, О. Кашенко, В. Кравців, Є. Мішенін, В. Міщенко, І. Синякевич, В. Степанов, С. Харічков, М. Хвесик, Є. Хлобистов, О. Царенко, В. Шевчук, особливий наголос роблять на інституціонально-правових аспектах ефективного природокористування, а також пропонують ринкові інструменти стимулювання процесів ресурсозбереження та екологізації.
Проблеми державного управління екологічною сферою досліджували В. Бакуменко, П. Гаман, Н. Дацій, О. Лазор, О. Мордвінов, Я. Радиш, В. Сиченко, О. Шевченко. Питання формування державної політики у природоохоронній сфері, спрямованої на досягнення та підтримання стану екологічної безпеки, екологічної політики в контексті державотворення, досліджували Г. Бачинський, С. Васюта, Г. Добров, М. Кисельов, Н. Маєвська, О. Стегній та інші. Значний внесок у вирішення даної проблеми зроблено зарубіжними науковцями Д. Беллом, В. Беренсом, Ю. Климовим, А. Коротковим, М. Моісеєвим, А. Ніколасом, Д. Робертсоном, В. Соколовим, А. Тимошенко, І. Фроловим, В. Хесле, О. Яніцьким, та ін.
Аналіз праць вітчизняних фахівців, у яких розглядаються різноманітні питання екологічної безпеки, переконує в тому, що ще недостатньо розробленими залишається питання науково-методологічного забезпечення формування та розвитку системи еколого-економічної безпеки держави та її регіонів, а також процесів, що в ній відбуваються. Саме це й зумовило вибір даної теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконане відповідно до наукової теми Академії муніципального управління “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (номер державної реєстрації 0108U008164). Внесок автора полягає в розробці теоретико-метологічних засад державного управління процесами еколого-економічної безпеки.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України.
Для досягнення мети дослідження було заплановано наступні завдання:
– визначити місце і роль навколишнього природного середовища у формуванні потреб та інтересів суспільства, проаналізувати сутність еколого-економічної безпеки держави та регіонів як умови сталого розвитку;
– сформувати та обґрунтувати підхід до дослідження проблеми удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою держави та її регіонів, визначити цільові установки на короткострокову і довгострокову перспективу з метою забезпечення еколого-економічної безпеки України;
– визначити стан екологічної ситуації в Україні, виділити екологічну функцію держави та розкрити її сутність;
– розглянути екологічну функцію сучасної держави з позицій національної безпеки, зокрема визначити еколого-економічні загрози стабільного розвитку держави, доцільність їх моніторингу та особливості проявів;
– визначити головну мету забезпечення еколого-економічної безпеки, з’ясувати роль держави щодо її реалізації та запропонувати відповідні напрями діяльності органів державної влади;
– визначити стан екологічного оподаткування в Україні та запропонувати шляхи його вдосконалення;
– обґрунтувати доцільність застосування системи критеріїв та показників еколого-економічної безпеки та надати рекомендації щодо її структуризації на регіональному рівні;
– проаналізувати екологічну ситуацію в Україні, визначити основні прояви, причини екологічної кризи та державну позицію із зазначених питань;
– довести необхідність Концепції безпечного розвитку та сформулювати основні вимоги до її розробки;
– визначити роль та стан застосування програмно-цільового підходу до забезпечення еколого-економічної безпеки держави та регіону, розробити науково-прикладні рекомендації для здійснення державної політики.
Об’єкт дослідження – забезпечення сталого розвитку України.
Предмет дослідження – державне управління еколого-економічною безпекою як умова сталого розвитку України.
Методи дослідження. Досягнення поставленої у дисертаційному дослідженні мети базується на системному підході до вивчення суспільних явищ, зокрема на фундаментальних положеннях об’єктивних економічних законів, теорії державного управління, методології економічного аналізу та прогнозування.
У роботі використана методологія комплексного аналізу; методи порівняння стану природного середовища за різні періоди часу; методи трендового аналізу для дослідження тенденцій стану природного середовища; методи аналізу та синтезу при оцінці державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України; методи економіко-статистичного аналізу при визначенні умов й етапів державного управління еколого-економічною безпекою; метод наукових узагальнень – при побудові системи заходів з активізації державної екологічної політики.
Матеріали дослідження опрацьовано з використанням сучасних інформаційно-комп’ютерних технологій та програм.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України.
Наукову новизну дисертаційного дослідження визначають такі основні теоретико-методологічні результати:
уперше:
– сформовано основні засади дослідження еколого-економічної безпеки держави та регіонів шляхом визначення системи еколого-економічної безпеки регіонів (ЕЕБР), до складу якої входять об’єкти та суб’єкти, стратегія, політика та механізми її забезпечення;
– визначено загальні та спеціальні механізми забезпечення еколого-економічної безпеки, зокрема економічні, що включають зниження структурної деформації та зростання науково-технічного потенціалу, екологічні – якісний стан навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, ефективність проведення природоохоронних заходів та програм), соціальні – рівень бідності й безробіття, якість життя, демографічні – які поєднані зниженням імовірності техногенних катастроф;
– виділено три зони ступеня безпеки – високий, допустимий та критичний – та конкретизовано для них еколого-економічні показники та індикатори;
– на підставі зазначених засад дослідження, механізмів забезпечення еколого-економічної безпеки та ступенів безпеки розроблено концептуальні засади еколого-економічного безпечного розвитку регіону, на підставі чого запропоновано Програму безпечного розвитку регіону як умова сталого розвитку;
удосконалено:
– підходи до реалізації екологічного оподаткування шляхом введення спеціальних податків на продукцію, як вироблену з використанням екологічно небезпечних технологій, так і потенційно небезпечну в споживанні, зберіганні й утилізації;
– методи визначення рівня еколого - економічної безпеки регіонів, що, на відміну від існуючих, містять показники досягнення балансу між потребами і можливостями населення, а саме: здатності економіки регіону до стійкого зростання (загальноекономічні, інвестиційні, фінансові); забезпечення прийнятного рівня життя; забезпечення екологічної безпеки;
здобули подальшого розвитку:
– розроблення науково-прикладного інструментарію здійснення державної політики забезпечення еколого-економічної безпеки регіонів, що містить регіональні програми розвитку взаємодії економічних, екологічних та соціальних чинників, комплекс заходів узгодження екологічних і господарських систем, еколого-економічні проекти розвитку економіки регіону, її галузей і підкомплексів;
– понятійно-категорійний апарат державного управління еколого-економічною безпекою шляхом тлумачення сутності механізму забезпечення еколого-економічної безпеки регіону як системи організаційно-економічних і правових важелів запобігання загроз у відповідності із допустимими значеннями еколого - економічних показників;
– теоретико-методологічні положення розвитку забезпечення екологічної безпеки України на короткострокову і середньострокову перспективу: підтримка життєзабезпечувальних функцій природних екосистем біосфери; оздоровлення середовища проживання і зниження ризику надзвичайних ситуацій; раціональне використання ресурсів; на найближчу перспективу – збереження і підтримка системи спеціально уповноважених державних органів у сфері екологічного управління, перш за все, кадрового складу цих органів; реальна оптимізація плати за забруднення навколишнього середовища, використання природних ресурсів; цільове використання коштів, призначених на природоохоронні заходи; підвищення рівня екологічної культури і освіти державних службовців;
– напрями розвитку державної системи управління природоохоронною діяльністю на регіональному рівні: розвиток і зміцнення організаційної структури й нормативно-правового забезпечення спеціально вповноважених органів державного й регіонального управління в області охорони навколишнього середовища й використання природних ресурсів; принципова зміна інформаційного базису (системи збору, зберігання, обробки й надання споживачеві екологічної інформації) регіональної екологічної політики як у сфері забезпечення органів управління, так і в галузі інформаційного забезпечення населення на основі використання сучасних інформаційних технологій; забезпечення демократизації прийняття важливих для суспільства екологічних рішень на основі більш ефективної участі населення й суспільних екологічних організацій у цих питаннях; принципове підвищення ефективності екологічної пропаганди й утворення, спрямоване на усвідомлення суспільством і його окремими інститутами екологічних ідеалів і вимог.
Практичне значення одержаних результатів. Загальним результатом дослідження є розроблення концептуальних засад державного управління еколого-економічною безпекою України та її регіонів. Проведені дослідження, висновки, що зроблені за їх результатами, є основою для розробки рекомендацій щодо вдосконалення системи концептуальних положень і заходів державної стратегії еколого-економічної безпеки України.
Практичні розробки використані Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування при внесенні змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877 від 5 квітня 2007 року щодо визначення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику у галузі геологічного вивчення та використання надр. Пропозиції щодо обґрунтування теоретико-методологічних положень розвитку забезпечення екологічної безпеки України на короткострокову і середньострокову перспективу використані при підготовці проекту Закону України «Про внесення змін за Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000–2015 роки» № 1989 від 21.09.2000. (довідка № 04-15/17-796 від 17 березня 2011року).
Практичні результати в частині вдосконалення системи управління щодо зниження ризику надзвичайних ситуацій природного характеру були використані при розробці проектів Концепції Загальнодержавної цільової соціальної програми попередження та ліквідації негативних техногенних та екологічних ситуацій на території України на період до 2025 року, Кодексу цивільного захисту України та підготовці розділу VIII «Напрямки удосконалення системи захисту населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у 2010 році» Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2009 році (довідка № 02-3629/166 від 24 березня 2011року).
Практичні розробки щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України використані в діяльності Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України при реалізації державної регіональної політики в Україні (довідка № 058-648 від 27.12.2010 року).
Результати досліджень з розроблення теоретико-методологічних засад та практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України використані фахівцями структурних підрозділів державної адміністрації при розробці системи заходів реалізації Програми соціально-економічного розвитку міста Києва на 2011 рік. Основні тези пропозицій щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України були використані в доповіді на засіданні круглого столу «Наука – виробництву», який проводився КМДА спільно з Президією НАН України та Радою директорів промислових підприємств м. Києва 25 травня 2010 року (довідка № 045-347 від 14.10.2010 року).
Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Академії муніципального управління використані при розробленні програм таких навчальних курсів: “Правове забезпечення державного управління”, “Державна екологічна політика”, “Екологічний менеджмент” (довідка № 389 від 29.09.2010).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, у якій сформульовано й науково обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до державного управління еколого-економічною безпекою як умови сталого розвитку України. Наукові положення, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані автором самостійно й знайшли відображення в одноосібних працях.
Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації доповідались і обговорювались на конференціях, конгресах і семінарах, зокрема: “Социально-культурные и экологические проблемы развития региона” (м. Ростов-на-Дону, 1990), “Республиканская научная конференция” (м. Львів, 1989), “Социальные и экологические проблемы агропромышленного производства” (м. Суми, 1991), “Республіканська наукова конференція” (м. Чернівці, 1991), “Соціально-економічний розвиток і Екологія” (м. Суми, 1994), “Муніципальний менеджмент в Україні” (м. Київ, 1995), “Проблеми управління сучасним містом” (м. Київ, 1995), “Роль столиці у процесах державотворення: історичний та сучасний аспекти” (м. Київ, 1996), “Екологія та здоров'я жінок і молоді” (м. Київ, 1998), “Роль столиці у процесах державотворення” (м. Київ, 1996), “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття” (м. Київ, 2000), “Исследования эколого-географических проблем природопользования для обеспечения территориальной организации и устойчивости развития нефтегазовых регионов России: теория, методы и практика” (м. Нижневартовск, 2001), “Исследования эколого-географических проблем природопользования для обеспечения территориальной организации и устойчивости развития нефтегазовых регионов России: теория, методы и практика” (м. Нижневартовск, 2001), “Відкриті еволюціонуючі системи” (м. Київ, 2002), “Освіта як фактор національної безпеки” (м. Київ, 2003), “Проблеми управління якістю” (м. Київ, 2004), “Відкриті еволюціонуючі системи” (м. Київ, 2004), “Інтелектуальний капітал як чинник економічного і соціального прогресу” (м. Київ, 2005), “Экологический кодекс Украины: мифы и реальность” (м. Київ, 2005), “Розвиток продуктивних сил України: від В.І. Вернадського до сьогодення” (м. Київ, 2009), “Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування” (м. Київ, 2009).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 45 наукових працях загальним обсягом 42,6 обл.-вид. арк., у тому числі в 1 монографії, 25 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління.
Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 406 сторінок. Робота містить 13 таблиць на 8 сторінках, 35 рисунків на 20 сторінках, 5 додатків на 19 сторінках. Список використаних джерел складається з 260 найменувань на 27 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблене теоретичне узагальнення та наведене нове вирішення наукової проблеми обґрунтування теоретико-методологічних засад та науково-практичних рекомендацій щодо удосконалення державного управління еколого-економічною безпекою держави та її регіонів як умови сталого розвитку України. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати наступні висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Встановлено, що навколишнє природне середовище виступає одним із найважливіших факторів, що формують потреби й інтереси суспільства. У процесі активного освоєння об'єктів природи задовольняються різноманітні потреби людини. Основне протиріччя у розвитку суспільства проявляється як протиріччя між необмеженими потребами людини і обмеженими ресурсами, перш за все природними. Виходячи з цього визначено, що екологізація потреб повинна усунути деформовану систему цінностей і орієнтувати їх на урахування самовідновлюваної здатності природи, сумісності з нею.
Проаналізовано сукупність елементів еколого-економічної безпеки: об'єкт безпеки, суб'єкт безпеки, загроза, чутливість до небезпеки, критерії та показники безпеки, порогові значення; через названі категорії здійснено загальнометодологічний підхід до визначення змісту поняття «еколого-економічна безпека». Визначено, що еколого-економічна безпека є поєднанням економічних, політичних та екологічних умов та факторів, які забезпечують стійкий і ефективний соціально-економічний розвиток суспільства, спрямований на поліпшення якості життя людей і збереження навколишнього природного середовища. В ході дослідження встановлено необхідність подальшого вдосконалення концептуального розуміння феномена «еколого- економічна безпека» через потреби та інтереси оскільки екологічна безпека є таким станом навколишнього природного середовища, за якого забезпечується попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для здоров'я людей.
2. Сформовано й обґрунтовано підхід до дослідження еколого-економічної безпеки, який спирається на еколого-економічні потреби, інтереси та виходить з того, що темпи, структура і культура споживання формуються з урахуванням екологічної ситуації, яка має природний чи техногенний характер та супроводжується певними обмеженнями. Найбільш істотний вплив на зменшення навантаження на природу чинить структура споживання, оскільки задоволення потреб є багатоваріантним. Навантаження на природу істотно можна знизити, відмовившись від виробництва продукції, яка не є, дійсно, необхідною для суспільства (престижні речі, військова продукція тощо). Існування еколого-орієнтованих економічних інтересів доводить наявність еколого-економічних потреб, у тому числі в потребі в еколого-економічній безпеці.
Виходячи з необхідності покращення екологічної ситуації в Україні, визначено цільові установки на короткострокову і середньострокову перспективу у сфері забезпечення екологічної безпеки України, а саме: підтримка життєзабезпечувальних функцій природних екосистем біосфери; оздоровлення середовища проживання і зниження ризику надзвичайних ситуацій; раціональне використання ресурсів. Відповідно до вищеназваних цільових установок сформульовано завдання забезпечення еколого-економічної безпеки на найближчу перспективу. Головними оперативними завданнями з трьома стратегічними напрямами в умовах дефіциту фінансового забезпечення охорони та відновлення навколишнього середовища є наступні: збереження і підтримка системи спеціально уповноважених державних органів у сфері екологічного управління, перш за все, кадрового складу цих органів; реальна оптимізація плати за забруднення навколишнього середовища, використання природних ресурсів; посилення заходів щодо забезпечення цільового використання коштів, призначених на природоохоронні заходи; організація екологічної освіти осіб, які приймають рішення.
3. Встановлено, що в період економічних реформ і бурхливого індустріального розвитку відбулося різке погіршення якості природного довкілля, що змусило більшість держав, у тому числі й Україну, винести вирішення проблем екології на перший план. Визначено пріоритетним розробку й дослідження екологічної функції держави, реалізація якої сприяє гідному існуванню людини в екологічно сприятливому, придатному для життя середовищі і, зрештою, виживанню людства як біологічного виду. В ході дослідження вивчено функції та екологічні напрями діяльності різних держав, на підставі чого запропоноване авторське визначення екологічної функції сучасної держави це – напрям діяльності держави з охорони, відтворення та оздоровлення навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, що входять у власність держави, юридичних та фізичних осіб, забезпечення екологічної безпеки, охорони і захисту екологічних прав фізичних і юридичних осіб.
4. Розглянуто екологічну функцію держави з позицій національної безпеки і зроблено висновок, що при оцінці її сучасного стану та перспектив необхідно досліджувати повний спектр загроз для стабільного розвитку українського суспільства. У цьому контексті коректно і доцільно деякі загрози економічної безпеки розглядати і як екологічні або як еколого-економічні. До таких загроз віднесено: криміналізацію економіки; низьку правову дисципліну; масове приховування доходів; злидні й бідність населення, зростання безробіття; ослаблення науково-технічного потенціалу країни тощо. За певних умов масштаб і стійкість дії цих чинників можуть призвести до погіршення екологічної ситуації.
Визначено необхідність врахування в моніторингу економічних загроз стану екологічної безпеки при одночасному обліку позитивності, негативності або нейтральності екологічного впливу макроекономічних заходів щодо зняття цих економічних загроз. Це призводить до того, що система загроз безпеки являє собою динамічну систему причинно-наслідкових зв'язків з великим числом контурів, зворотних зв'язків, наявність яких може значно посилювати результати реалізації якої-небудь конкретної загрози безпеки. Ця особливість яскраво проявляється на сучасному етапі розвитку держави, що характеризується наявністю великої кількості локальних загроз і швидко наростаючими кризовими ситуаціями внаслідок їх взаємодії.
5. Визначено головну мету забезпечення еколого-економічної безпеки, а саме – поліпшення стану навколишнього природного середовища і ослаблення впливу факторів забруднення навколишнього середовища на здоров'я населення, реалізація якої здійснюється шляхом вдосконалення системи державного управління охороною навколишнього середовища та природокористуванням. Встановлено, що у забезпеченні еколого-економічної безпеки суспільства головна роль відводиться державі.
На основі проведеного дослідження запропоновано напрями діяльності органів виконавчої влади з метою забезпечення еколого-економічної безпеки території, а саме – виявлення загроз безпеки і факторів, здатних впливати на сталий розвиток території; організація спеціальних моніторингових досліджень, які припускають фактичне відстеження, аналіз і прогнозування важливих груп еколого-економічних показників-індикаторів; визначення порогових значень еколого-економічної безпеки і надання їм статусу схвалених або затверджених законодавчо; формування регіональної соціально-економічної політики з виділенням екологічних пріоритетів та інституційних перетворень з урахуванням дотримання порогових значень показників безпеки. Підвищення еколого-економічної безпеки території немислимо без відповідних зусиль державних органів. Роль останніх має зводитися до: здійснення державної підтримки регіонального розвитку через реалізацію комплексу державних програм; розміщення державних замовлень на поставку продукції підприємствам регіону; паритетної участі у великих регіональних інвестиційних проектах; створення сприятливого загальнодержавного клімату для розвитку економіки території.
6. Встановлено, що сучасні системи податків у світі і в Україні зосереджені, перш за все, на стягуванні податків з прибутку, доданої вартості та ін. Плата за природокористування складає в кращому випадку кілька відсотків від дохідної частини бюджету. Тим самим певною мірою заохочується природоексплуатуюча діяльність. При збереженні загальної суми податків доцільною є різка зміна пропорцій на користь збільшення питомої ваги податків, пов'язаних з природокористуванням, перш за все плати за право користування природними ресурсами, “зелених податків”.
Як шлях вдосконалення системи екологічного оподаткування запропоновано ввести нові види спеціальних податків, а саме – податок на продукцію, вироблену з використанням екологічно небезпечних технологій і податок на продукцію, потенційно небезпечну в споживанні, зберіганні і утилізації. Спеціальні екологічні податки повинні встановлюватися на конкретні технології, види продукції, виробництво яких має бути обмежено, а також у тих випадках, коли утилізація відходів виробництва вимагає значних витрат. Разом з цим, податкові пільги повинні застосовуватися в якості позитивної мотивації для підприємств, які виробляють продукцію, що відповідає екологічним стандартам. Перехід у перспективі до системи оподаткування, що відповідає умовам і завданням сталого економічного розвитку всіх рівнів бюджетної системи України, є стратегічною лінією пропонованих заходів щодо вдосконалення податкової системи.
7. Обґрунтовано необхідність застосування при розробці й реалізації стратегії державного управління еколого-економічною безпекою системи критеріїв та індикаторів (показників), які передбачають оцінювання екологічно-орієнтованого соціально-економічного розвитку, кількісне визначення рівня економічної та екологічної небезпеки, ранжування її видів і встановлення мультиплікаційного ефекту. Комплекс показників слід розглядати у динаміці як загальну попередню схему, яка потребує постійних змін і доповнень. Зауважимо, що систему показників еколого-економічної безпеки на регіональному рівні формуємо з трьох блоків: “здатність економіки регіону до стійкого зростання” (основні показники – загальноекономічні, інвестиційні, фінансові); “забезпечення прийнятного рівня життя людини” (основні показники – рівень бідності і безробіття, якість життя, демографічні); “забезпечення екологічної безпеки” (основні показники – якісний стан навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів, ефективність проведення природоохоронних заходів та програм). Крім того, будь-який перелік показників з часом буде уточнюватися.
8. Проаналізовано стан атмосферного повітря, поверхневих та морських вод, земельних угідь, екологічну ситуацію в Україні, яку можна охарактеризувати як кризову. Забруднення довкілля досягло такого рівня, коли воно суттєво негативно впливає на здоров’я населення. Тривалість життя в Україні становить у середньому близько 66 років (у Швеції − 80, у Польщі − 74 роки). Значною мірою це зумовлено антропогенним навантаженням на навколишнє природне середовище, зокрема його забрудненням підприємствами, головним чином, гірничо-видобувної, металургійної, хімічної промисловості, енергетичного сектора.
Показано, що основною причиною екологічної кризи є: тривале надання переваги розвитку сировинно-видобувних галузей; недосконалість правових та економічних механізмів захисту навколишнього природного середовища; недостатнє забезпечення дотримання законодавства з охорони навколишнього природного середовища; висока питома вага в структурі промисловості ресурсо- та енергомістких технологій; низький рівень екологічної свідомості суспільства; недостатнє інформування громадськості та ефективного громадського контролю за станом навколишнього природного середовища. Антропогенне та техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в кілька разів перевищує відповідні показники у розвинутих країнах світу та продовжує зростати. Ситуація, що склалася, потребує втручання на державному, регіональному і місцевому рівнях в усі сфери життєдіяльності суспільства — культури і духовності, освіти та інформування, політики, економіки, законодавства, охорони здоров’я.
9. Доведено, що управління еколого-економічною безпекою має здійснюватися, виходячи з наукової концепції безпечного розвитку, що передбачає формування напрямів структурних перетворень, які характеризуються економічною ефективністю; екологічною безпекою; соціальною справедливістю; сталим розвитком держави та регіонів. Вона має містити вдосконалення механізмів охорони природи, залучення нових наукомістких технологій, вироблення нових підходів природокористування та всебічного, глибокого вивчення всіх компонентів навколишнього середовища для того, щоб залишити майбутнім поколінням ресурси і придатне для життя місце існування. Вона має стати інструментом принципово нових еколого-економічних проектів і програм. Це передбачає істотну зміну пріоритетів і цілей для економіки держави та регіону, для її галузей і комплексів, що забезпечить сталий і безпечний розвиток держави та регіонів.
11. Визначено, що модель сталого розвитку України передбачає необхідність збалансованого вирішення соціальних та економічних завдань за умови збереження навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу з пріоритетом екологічної складової. На основі проведеного дослідження запропоновано наступні науково- прикладні рекомендації:
– необхідно розширити участь у міжнародних проектах з питань екологічної безпеки;
– на державному і регіональному рівнях повинні знайти більш широке застосування програми оздоровлення екології, приведення системи державних екологічних стандартів у відповідність з міжнародними вимогами і стандартизацією, тобто економічна та екологічна складові державної цільової програми повинні бути рівноцінними компонентами незалежно від її тривалості;
– визначено необхідність розвитку інформаційного базису регіональної екологічної політики, який полягає в різкому підвищенні якості, рівня й обсягу інформації, що використовується органами влади для прийняття управлінських рішень, а також у підвищенні рівня, системності й оперативності інформування населення з питань екології й використання природних ресурсів;
– на рівні регіону запропоноване створення інтегрованої інформаційно-аналітичної інформаційної системи органів управління, що включає: систему екологічного моніторингу (як відомчого, так і міжвідомчого); комплекс інформаційних систем кадастрів окремих видів природних ресурсів, що інтегруються в регіональний кадастр природних ресурсів; систему екологічної безпеки, що дозволяє прогнозувати й попереджати прояв надзвичайних ситуацій техногенно-екологічного характеру;
– встановлено, що система еколого-безпечного управління регіоном повинна діяти таким чином, щоб забезпечити його сталий розвиток, з цією метою розроблено науково-прикладний інструментарій, що містить регіональні програми розвитку взаємодії економічних, екологічних та соціальних чинників, комплекс заходів узгодження екологічних і господарських систем, еколого-економічні проекти розвитку економіки регіону, її галузей і під комплексів;
– встановлено, що невід’ємною умовою досягнення збалансованого розвитку є розробка системи безперервної, багатоступеневої освіти, на основі чого доведено необхідність введення екологічного складника до навчальних планів та програм вищих навчальних закладів, інститутів післядипломної освіти та підвищення кваліфікації кадрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адміністративне право України. Академічний курс: у 2 т. – Т. 1. Загальна частина / за ред. Ю.П. Битяка. – К. : Юридична думка, 2004. – 534 с.
2. Амджадін Л. Екологічна ситуація в контексті сталого розвитку України / Л. Амджадін // Українське суспільство 1992–2007. Динаміка соціальних змін / за ред. В.Ворони, М.Шульги. – К.: Інститут соціології НАН України, 2007. – С.257–266.
3. Андреева Н. Н. Механизмы мотивации экологически ориентированных инвестиционных процессов в Украине / Н. Н. Андреева // Науч. труды Донецкого национального технического университета. – Донецк: ДонНТУ, 2003. –С. 71–78. (Сер. : Экономическая; вып. 56).
4. Андреева Н. Н. Контроллинг экологически ориентированной инвестиционной деятельности: концептуальные основы / Н. Н. Андреева // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування та організація виробництва. – Суми: Вид – во СумДУ. –2003. – №2. – С.110 – 116.
5. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления: курс лекций / Г.В. Атаманчук. – 4–е изд., стер. – М. : Омега–Л, 2006. – 584 с.
6. Барбашова Н. В. Проблеми деволюції в екологічному праві України : монографія / Н. В. Барбашова . – Донецьк : Апекс, 2007. – 268 с.
7. Басенко. Н. А. Политология: краткий словарь/ Н. А. Басенко, В. Г. Доманов, Ю. Г. Запрудский и др. – Ростов н/Д : Феникс, 2001. – 448с.
8. Білоус В. Т. Національна безпека України / В. Т. Білоус ; за заг. ред. П. В. Мельника, Н. Р. Нижник. – К. : Преса України, 2000. – 303 с.
9. Білорус О. Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток: (Системні маркетол. дослідж.) / О. Г. Білорус, Ю. М. Мацейко. – К. : МАУП, 2005. – 492 с.
10. Білявський Г. О. Основи екології : підручник / Г. О. Білявський, Р. С. Фурзуй, І. Ю. Костіков – К. : Либідь, 2004. – 402 с.
11. Бобылев С. Н. Экономическая эффективность сохранения биоразнообразия / С. Н. Бобылев, П. В. Михаленко // Эколого-экономический механизм сохранения биоразнообразия особо охраняемых природных территорий: материалы ІІІ Между нар. Научн.-практ.конф. (Беловежская пуща, 4-6 сент. 2008 г. / редкол. : А. В. Неверов [и др.]. ― Брест : Альтернатива, 2008. ― С. 23―25.
12. Богачов В. Необходимость повышения экономической безопасности / В. Богачов // Економіст. – 2008. – № 9 . – С. 12–13.
13. Богданович В. Ю. Підхід до розробки теоретичних засад стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави / В. Ю. Богданович // Стратегічна панорама. – 2006. – №2. –С. 21–35.
14. Бойко–Бойчук О. Семантичний аналіз та визначення категорії «державне регулювання»/ О. Бойко–Бойчук // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2007. – № 3. – С.46–58.
15. Боковикова Ю. Визначення поняття «державне регулювання» // Актуальні теоретико–методологічні та організаційно–практичні проблеми державного управління: матеріали науково–практичної конференції за міжнародною участю ( Київ, 28 травня 2004 р.). –Т.2 / Ю. Боковикова. –К. : Вид–во НАДУ, 2004. – 416 с.
16. Большой экономический словарь / под ред. А. Н. Азрииляна. – М. : Институт новой экономики, 1997. – 864 с.
17. Бондаренко В. «Сталий розвиток» - не найточніший термін / Бондаренко В // Проблеми української термінології / Вісник Державного університету «Львівська політехніка». - № 336. – Львів : Львівська політехніка. − 1998. – С. 355 – 356.
18. Борщук Є. М. Основи стійкого розвитку еколого-економічних систем/ Борщук Є. М. - Львів : “Растр-7” 2007. – 436 с.
19. Борщук Є. М. Людина і природа в системі продуктивних сил суспільства / Є. М. Борщук – Львів : Вид-во ЛКА, 2002.- 280 с.
20. Браун Лестер Р. Экоэкономика. Как создать экономику, оберегающую планету / Вступ.сл. В. И. Данилова-Данильяна; [пер. с англ.] / Лестер Р. Браун. – М. : Из-во «Весь мир», 2003. – 392 с.
21. Бурега В. В. Социально–адекватное управление: концептуализация модели: монографія / В. В. Бурега . – Донецк : Норд–Компьютер, 2005. – 171 с.
22. Буркинский Б. В. Экологизация политики регионального развития / Б. В. Буркинский, Н. Г. Ковалева. – Одесса : Институт проблем рынка и экономико–екологических исследований НАН Украины, 2002. – 328 с.
23. Бутрим О. Питання управління екологічною безпекою України / О. Бутрим, І. Підкамінний // Регіональна економіка. – 1998. – №2. – С.116–124.
24. Бутченко Л. І. Природа в житті українського народу /
Л. І. Бутченко ― К. : Лібра, 2007. ― 184 с.
25. Веклич О. О. Теоретичні засади еколого-економічної моделі ринкової реформи в Україні // Модернизация экономики: современные идеи, стратегические ориентиры, возможные решения. Сб. науч. тр. – Одесса : ИПРЭЭИ, 2000. – С. 95-99.
26. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред.. В.Т. Бусел. – К.-Ірпінь : Перун, 2004. –1440 с.
27. Викторов А .Ш. Введение в социологию безопасности: курс лекций / А. Ш. Викторов. – М. : Канон+; Реабилитация, 2008. – 568 с.
28. Водний кодекс України // Правова база з питань екології та охорони природного середовища: зб. нормат. актів: станом на 1 березня 2001 р. –К., 2001. – С. 307 – 348.
29. Войтович Р. Регіоналізація як обернена форма глобалізації та її вплив на систему державного управління / Радмила Войтович // Вісник НАДУ. – 2004. – №3.– С.15– 25.
30. Воротін В. Е. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій : монографія / В. Е. Воротін. – К. : Вид-во УАДУ, 2002. – 392 с.
31. Галиця І. Інновації у контексті економіко-екологічних процесів (ч.1) // Вісн. НАН України. - 2004. - №3. – С.10 -23.
32. Галиця І. Інновації у контексті економіко-екологічних процесів (ч.2) // Вісн. НАН України. - 2004. №4. – С.10 -20.
33. Галушкина Т. П. Экономические инстpументы экологического менеджмента: (Теоpия и пpактика) / HАH Укpаины. Ин-т пpобл. pынка и экон.-экол. исследований. — Одесса, 2000. — 280 с.
34. Гаман П. Державне управління системою фінансування екологічної діяльності / П. Гаман // Вісник НАДУ при Президентові України.– 2004. – № 3. – С.275–279.
35. Герасимчук З. В. Регіональна політика сталого розвитку: методологія формування, механізми реалізації. – Луцьк : Настиря, 2001. – 528 с.
36. Головаха Є. Соціальні зміни в україні та Європі: за результатами «Європейського соціального дослідження» 2005–2007 роки / Євген Головаха, Андрій Горбачик. – К. : Інститут соціології НАН України, 2008. – 133 с.
37. Головаха Є. Українське суспільство 1992–2008: соціологічний моніторинг / Є. Головаха, Н. Паніна. – К. : Слово, 2008. – 85 с.
38. Голубець М. А. Вступ до геосоціосистемології / М. А. Голубець. – Львів : Поллі, 2005. - 199 с.
39. Гончаренко О. Громадянський контроль і система національної безпеки / О. Гончаренко // Національна безпека України. – 2003. – №5–6. – С. 39 – 46.
40. Гончарук Е. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения / Е. Гончарук, Ю. Вороненко. –К. : Медицина, 1989. –204 с.
41. Грабинський І. М. Теоретичні підстави розгляду національної економіки як еколого-економічної системи // Матеріали доп. V Між нар. Конгресу укр.. економістів, Львів, 22-26 травня 2000 р. / НАН України : Ін-т регіональних досліджень. – Львів, 2000. - С. 323 -325.
42. Гринів Л. С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії /Лідія Гринів. – Львів : ЛНУ ім І. Франка, 2001. – 240 с.
43. Гринів Л. С. Еколого-економічна теорія: проблеми та перспективи // Вісник ЛДУ. Серія екон. 2004.- Випуск 33. – С.9 -16.
44. Давиденко В. А. Ландшафтна екологія : навч. посіб / Давиденко В. А., Білявський Г. О., Арсенюк С. Ю. — К. : Лібра, 2007. — 280 с.
45. Данилко В. К. Екологічні збори та поточні витрати на охорону природи: статистичний аналіз / В. К. Данилко // Статистика України, 2003. — № 1. — С. 54.
46. Данилишин Б. М. Природно-техногенні катастрофи: проблеми економічного аналізу та управління. – К. : ЗАТ «НІЧЛАВА», 2001. – 260 с.
47. Дегодюк Е. Г., Дегодюк С. Е. Еколого–техногенна безпека України / Е. Г. Дегодюк, С. Е. Дегодюк. – К.: ЕКМО, 2006. – 306 с.
48. Дейлі Г. Сталий розвиток: визначення, принципи, політики // Науковий вісник: екологізація економіки як інструмент сталого розвитку в умовах конкурентного середовища. Львів : НЛТУ. – 2005, вип. 15.6. – С.27−39.
49. Демина Л. А. Современная экологическая концепция управления отходами «Zero Waste» / Л. А. Демина // Энергия. — 2005. — № 5. — С. 34—37.
50. Демчак С. Система управління енергозбереженням в умовах сталого екологобезпечного економічного розвитку / С. Демчак // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2004. – № 2. – С. 216–220.
51. Державне управління: навчальний посібник / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко / за ред. Л. Ф. Мельник.– 2–ге вид., випр. і доп.– К. : Знання, 2004. – 324 с.
52. Державне управління: словник–довідник / за ред. В. М. Князева, В. Д. Бакуменка. – К. : Вид–во УАДУ, 2002. – 228 c.
53. Дорогунцов С. Государственное регулирование техногенно-экологической безопасности в регионах Украины / С. Дорогунцов, А. Федорищев // Экономика Украины. – 2002. – №4. – С. 79 –77.
54. Дьомін В. О. Вступ до екологічної політики / В. О. Дьомін. – К. : Тандем, 2000. – 194 с.
55. Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. праць / НАН України. Рада по вивч. продукт. сил України; Редкол.: Б. М. Данилишин (відп. ред.) та ін. — К., 2000. — 238 с.
56. Енергетична стратегія України до 2030 року : [Електронний ресурс] // Міністерство палива та енергетики. ― Режим доступу до ресурсу : http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358
57. Жарова Л. В. Устойчивое развитие региона: теория, методология и методика исследования / Л. В. Жарова // Прометей: регіональний збірник наукових праць з економіки. ― 2005. ― № 1 (16). ― С. 62―68.
58. Жеребин В. М. Уровень жизни населения – как он понимается сегодня / В. М. Жеребин, Н. А. Ермакова // Вопросы статистики. ― 2000. ― № 8. ― С. 3―11.
59. Загальнодержавна цільова екологічна програма розвитку заповідної справи на період до 2020 року : [Електронний ресурс] / Міністерство охорони навколишнього природного середовища України. — Режим доступу до ресурсу : http://www.menr.gov.ua/documents/Zagalderz_PR_p_zapovid_spr_d_2020.doc
60. Загорський В. С., Борщук Є. М. Індикатори стійкого розвитку еколого-економічної системи // Вісник економічної науки України. − 2007. − № 2. − С. 45 − 49.
61. Зарубинский О . Как улучшить экологическую ситуацию в Украине? / О. Зарубинский, В. Кафарский, С. Шевчук, А. Яцик // Наш край. – 2005. – №1. – С. 2−3.
62. Звіт про НДР „Розроблення проекту стратегічного документу „Засади національної екологічної політики, Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища” (проміжний). – Національна Академія Наук України; Рада по вивченню продуктивних сил України. – К., 2007. – 107 с.
63. Земельный кодекс Украины: офиц. изд.: по сост. на 1 январь 2002г. –Симферополь: Реноме, 2001. – 95с.
64. Зербино Д. Екологічні катастрофи у світі та в Україні / Дмитро Зербино, Мечислав Гжегоцький. – Львів: Бак, 2005. -280 с.
65. Іванова Т. В. Державне управління сталим екологічним розвитком України та її регіонів у системі раціонального природокористування : теорія, методологія, перспективні напрями // Т. В. Іванова / [монографія] – Донецьк: Юго-Восток, 2011. – 400 с.
66. Іванова Т. В. Організаційно-економічні аспекти управління підприємництвом на регіональному рівні / Т. В. Іванова // Теорія та практика державного управління : Зб. наук. пр. – Вип. 3 (18). – Х. : Вид-во ХарРі НАДУ «Магістр». – 2007. – С. 64-69.
67. Іванова Т. В. Формування механізмів інноваційного природокористування в Україні у контексті збалансованого (сталого) розвитку / Т. В. Іванова // Науковий вісник АМУ : Серія «Управління», Вип. 1(3) Механізми державного управління та місцеве самоврядування. – К. : ВПЦ АМУ, 2008. – С. 43-49.
68. Іванова Т. В. Екологізація як інноваційний чинник соціально-економічного розвитку / Т. В. Іванова // Науковий вісник АМУ : Серія «Управління», Вип. 2(4) Державне та муніципальне управління. – К. : ВПЦ АМУ, 2008. – С. 41-46.
69. Іванова Т. В. Ефективність державної політики екологічного природокористування в Україні / Т. В. Іванова // Економіка та держава. – 2009. – № 4. – С. 128-130.
70. Іванова Т. В. Соціальні передумови активізації регіональної екологічної політики / Т. В. Іванова // Збірник наукових праць Донецького державного університету управління «Державне регулювання розвитку країни, регіону, галузі». Серія «Державне управління». Т. Х, вип. 143. – Донецьк, ДонДУУ, 2009. – С.183-190.
71. Іванова Т. В. Екологічна складова в системі регіональної політики / Т. В. Іванова // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія «Управління» Вип. 4. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2009. – С.341-349.
72. Іванова Т. В. Законодавчо-нормативні засади регіональної екологічної політики в Україні / Т. В. Іванова // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія «Управління» Вип. 2(8). Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. – С.325-332.
73. Іванова Т. В. Синергетичний підхід до системи забезпечення еколого-економічної безпеки держави / Т. В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 19. – С. 71-74.
74. Іванова Т. В. Організаційний механізм забезпечення еколого-економічної безпеки в умовах глобальних викликів цивілізації / Т. В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 20. – С. 92-95.
75. Іванова Т. В. Екологічна концепція формування державної політики / Т. В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 21. – С. 80-83.
76. Іванова Т. В. Екологічний чинник у взаємодії держави і суспільства / Т. В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. – 2009. – № 22. – С. 87-90.
77. Іванова Т. В. Екологічно збалансований розвиток дeржави [Електронний ресурс] / Т. В. Іванова // Державне управління : удосконалення та розвиток. – 2010. – № 11. – Режим доступу до журналу : http: // www.dy.nayka.com.ua
78. Іванова Т. В. Сутність і результати взаємодії ринку та державного регулювання за умови зростання дефіциту ресурсів і деградації довкілля / Т. В. Іванова // Наукові праці ЧДУ ім. П. Могили. Серія : Державне управління. – Миколаїв : ЧДУ ім. П. Могили, 2010. – Том 147. Вип. 135. – С. 77-79.
79. Іванова Т. В. Механізми державного регулювання сфери охорони довкілля та природокористування / Т. В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. – 2010. – № 4. – С. 89-92.
80. Іванова Т. В. Державна політика ресурсозбереження та екологізації / Т. В. Іванова // Економіка та держава. – 2010. – № 3. – С. 131-133.
81. Іванова Т. В. Документаційне забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування в Україні / Т. В. Іванова // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія «Управління» Вип. 2. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2010. – С.387-393.
82. Іванова Т. В. Місце і роль Академії муніципального управління у підготовці фахівців для регіональних та муніципальних органів / Т. В. Іванова // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія «Управління» Вип. 3. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2010. – С.63-68.
83. Іванова Т. В. Управління малим бізнесом на місцевому рівні / Т. В. Іванова // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія «Управління» Вип. 4. Державне управління та місцеве самоврядування / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2010. – С.87-92.
84. Іванова Т. В. Теоретико-методологічні засади політики врахування взаємодії всіх природних ресурсів в державі [Електронний ресурс] / Т. В. Іванова // Державне управління : удосконалення та розвиток. – 2010. – № 12. – Режим доступу до журналу : http: // www.dy.nayka.com.ua.
85. Іванова Т. В. Екологічна безпека як складова системи державного регулювання природокористування / Т. В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 1. – С. 104-107.
86. Іванова Т. В. Принципи державної політики екологічного та ресурсозберігаючого розвитку України в умовах глобалізації / Т. В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 2. – С. 96-100.
87. Іванова Т. В. Екологозбалансовані макроекономічні заходи державної політики у сфері екологізації / Т. В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 3. – С. 84-86.
88. Іванова Т. В. Передумови переорієнтації сучасного екологічно небезпечного природокористування в державі [Електронний ресурс] / Т. В. Іванова // Державне управління : удосконалення та розвиток. – 2011. – № 1. – Режим доступу до журналу : http: // www.dy.nayka.com.ua.
89. Іванова Т. В. Взаємовідносини соціальної і екологічної складових у системі забезпечення еколого-економічної безпеки держави / Т. В. Іванова // Інвестиції : практика та досвід. – 2011. – № 5. – С. 91-94.
90. Іванова Т. В. Роль органів місцевого самоврядування у сфері реалізації екологічної політики / Т. В. Іванова // Науковий вісник Академії муніципального управління : Серія «Управління» Вип. 2. Регіональне та місцеве управління / За заг. ред. В. К. Присяжнюка, В. Д. Бакуменка. – К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2011. – С.355-361.
91. Іванова Т. В. Проблеми охорони навколишнього природного середовища та утилізації відходів у м. Києві : Навч. посіб. / Іванова Т. В., Невелєв О. М. –- К. : ЗАТ "Нічлава", 1997 – 40 с. Особистий внесок автора : визначено прогноз стану екологічної безпеки в Україні.
92. Іванова Т. В. Основи екології та природокористування : Навч. посіб. Хрестоматія / Т. В. Іванова, О. М. Невелєв, Л. О. Федоренченко–- К. : ТОВ «Богдана», 2000. – 144 с. Особистий внесок автора : визначено еволюцію взаємовідносин людини і природи, правові та міжнародні аспекти охорони навколишнього природного середовища.
93. Іванова Т. В. Управління природоохоронною діяльністю в умовах ринку / Т. В. Іванова // Теорії мікро-макроекономіки : Зб. наук. пр. - Випуск 3. – Київ. - 2000. - С. 146-152.
94. Іванова Т. В. Вдосконалення використання рекреаційного потенціалу м. Києва / Т. В. Іванова // Теорії мікро-макроекономіки : Зб. наук. пр. - Випуск 5. – Київ. - 2000. - С. 78-80.
95. Іванова Т. В. Загальні проблеми впровадження екологічного менеджменту в Україні / Т. В. Іванова // Теорії мікро- макроекономіки : Зб. наук. пр. Випуск 20. – Київ. : Видавничо-поліграфічний центр АМУ. – 2005. – С. 14-16.
96. Іванова Т. В. Системи екологічного менеджменту та особливості їхнього впровадження в Україні / Т. В. Іванова, А. М. Глей // - Науковий вісник АМУ : Серія «Економіка». – Вип. 3. – 2007. – С. 60-63. Особистий внесок автора : визначено принципи впровадження екологічного менеджменту на підприємстві.
97. Іванова Т. В. Екологізація як функція інноваційного розвитку економіки України / Т. В. Іванова // Науковий вісник АМУ : Серія «Економіка». – Вип. 4. – 2008.- С. 23-29.
98. Іванова Т. В. Рекреаційний потенціал як чинник економічного розвитку / Т. В. Іванова // республ. наук. конф., 23-25 вересня 1991 р. : тези доп. – Чернівці : Чернівецький університет, 1991. – С.35.
99. Іванова Т. В. Проблеми забезпечення екологічної безпеки регіонів в умовах ринку / Т. В. Іванова // Соціально-економічний розвиток і Екологія : наук.-практ. конф., 19-21 травня 1998 р. : тези доп. – Суми : Сумський фізико-технічний інститут, 1992. - С. 45-47.
100. Іванова Т. В. Проблеми еколого-економічного управління розвитком великого міста / Т. В. Іванова // Проблеми управління сучасним містом : міжнар. наук.-практ. конф., 28-29 вересня 1995 р. : тези доп. – К, 1995. – С. 92-96.
101. Іванова Т. В. Проблеми удосконалення господарського механізму природокористування в столиці в ринкових умовах / Т. В. Іванова // Роль столиці у процесах державотворення : історичний та сучасний аспекти : міжнар. наук.-практ. конф., 28 лютого 1996 р. : тези доп. – К. : НАН України, НДІСЕП (М.Київ), Ліги історичних міст України. – С. 106-112.
102. Иванова Т. В. Формирование системы мировоззренческих ориентиров, экологического образования и информации / Т. В. Иванова // Исследования эколого-географических проблем природопользования для обеспечения территориальной организации и устойчивости развития нефтегазовых регионов России: теория, методы и практика : наук.-практ. конф. : тезисы докл.: у 2 т. – Нижневартовск : НГПИ ХМРО РАЕН ИОН СО РАН, 2001. – Т. 2. – С. 81-83.
103. Іванова Т. В. Екологічні проблеми сучасного міста / Т. В. Іванова // Відкриті еволюціонуючі системи : наук.-практ. конф., 26-27 квітня 2002 р. : тези доп. – Київ : ВНЗ ВМУРоЛ, 2002. – С. 95.
104. Іванова Т. В. Екологічна освіта як фактор сталого розвитку держави / Т. В. Іванова // Освіта як фактор національної безпеки : всеукр. наук.-практ. конф., 20.12.2002 р. : тези доп. – Київ, 2002. – С. 20-24.
105. Іванова Т. В. Водні ресурси України та проблеми екосистеми Дніпра, Чорного і Азовського морів / Т. В. Іванова // Відкриті еволюціонуючи системи : Друга між нар. наук.-практ. конф., 1-30.12.2003 р. : тези доп. - К. : ВНЗ ВМУРоЛ, 2004. – Том 1. – С. 109-111.
106. Иванова Т. В. Формирование экологического образования и его влияние на устойчивое развитие региона / Т. В. Иванова // Экологический кодекс Украины: мифы и реальность : Междунар. «Круглый стол», 12-13 мая 2005 г. : тезисы докл. – К. : Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, 2005. – С. 7.
107. Іванова Т. В. Екологічна освіта як фактор збалансованого розвитку держави / Т. В. Іванова // Збалансований