ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БОНДАРЧУК Наталія Володимирівна

УДК 354:330.341.1

ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ

Спеціальність 25.00.02 – Механізми державного управління

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
Корецький Микола Христофорович,
доктор наук з державного управління,
професор,
заслужений діяч науки і техніки України

Дніпропетровськ – 2011

ЗМІСТ
ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ ЯК ОБ’ЄКТА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
1.1. Інноваційний потенціал регіонів як об’єкт державної політики 14

14
1.2. Структура інноваційного потенціалу регіонів у державній політиці 39
1.3. Соціальні пріоритети державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів України 52
Висновки до розділу 1 72
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
2.1. Принципи та вектори регіональної інноваційної політики держави 74

74
2.2. Концепція державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів 108
2.3. Адаптація зарубіжного досвіду державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів до умов України 140
Висновки до розділу 2 164
РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ
3.1. Аналіз факторів впливу на формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів 167

167
3.2. Соціально-економічні умови формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів 209
3.3. Інституційно-правове забезпечення державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів 232
Висновки до розділу 3 250
РОЗДІЛ 4. МОДЕЛІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
4.1. Особливості підходів до реалізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів 253

253
4.2. Моделі управління інноваційним потенціалом регіонів 270
4.3. Кластерні стратегії державного управління розвитком інноваційного потенціалу регіонів 298
Висновки до розділу 4 334
РОЗДІЛ 5. УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ
5.1. Обґрунтування методичних підходів до активізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів 337

337
5.2. Напрями забезпечення державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів 355
5.3. Формування соціальної складової державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів 376
Висновки до розділу 5 397
ВИСНОВКИ 399
ДОДАТКИ 406
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 430

ВСТУП

Актуальність теми. У сучасних умовах економічний розвиток держави неможливо уявити без інноваційного розвитку, особливо враховуючи негативний вплив на економіку країни світової економічної кризи. Становлення країни як високотехнологічної конкурентоспроможної держави має відбуватися паралельно з впровадженням новітніх конкурентоспроможних технологій. Сьогодні в Україні рівень інноваційної активності, впровадження інновацій та відтворення ринкового сегмента виробництва інноваційної продукції залишається недостатнім, щоб забезпечити інноваційний прорив національної економіки. За таких умов стрижнем сучасної української моделі конкурентоспроможності економіки має стати реалізація інноваційної моделі структурної перебудови економіки, а в подальшому – реалізація стратегії економіки знань.
Курс на інноваційний розвиток в Україні визначає перехід економіки до нового якісного рівня. Він супроводжується активізацією інноваційної діяльності, яка сприяє реорганізації економіки на основі розвитку наукоємних виробництв, запровадження у виробництво прогресивних високотехнологічних процесів, розробки та випуску нової конкурентоспроможної продукції. Для реалізації стратегії інноваційного розвитку є всі необхідні передумови, серед яких науково-технічний, виробничий та кадровий потенціал, які визначають конкурентні переваги країни.
Проблеми розвитку інноваційної теорії, формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Серед зарубіжних науковців слід відзначити праці Дж. Гелбрейта, П. Друкера, К. Маркса, Д. Рікардо, Б. Санто, А. Сміта, Й. Шумпетера; вітчизняних – З. Адаманової, О. Амоші, Л. Бесчасного, О. Веклич, В. Геєця, Г. Груби, Б. Данилишина, О. Дація, Ю. Кальниша, М. Корецького, І. Олійченка, В. Осецького, Л. Пісьмаченко, В. Плакіди, Д. Плеханова, Л. Полякової, Л. Федулової.
У результаті проведених досліджень вченими вирішено багато питань теоретичного та методологічного характеру. Нині в науковій літературі акцент здебільшого робиться на структурному змісті інноваційної політики, що в сучасних умовах України для досягнення нею повноцінного економічного розвитку недостатньо. Дійсно, проблема структурного змісту інноваційної політики важлива, однак сьогодні першорядного значення набуває не стільки факт розробки офіційних документів з інноваційної політики, скільки формування державою ефективної системи відносин між учасниками інноваційної діяльності. Проте у численних наукових роботах напрям регіонального розвитку та використання інноваційного потенціалу не отримав належного наукового висвітлення. Питання реалізації ефективної державної політики розвитку інноваційного потенціалу виявилися недостатньо розробленими, практично не були досліджені в комплексі, що спричинило відсутність обґрунтованої довгострокової концепції розвитку ринку інновацій, інноваційного розвитку національної економіки, стратегії та регіональної інноваційної політики. Науково-теоретична та науково-практична значущість викладених проблем зумовила вибір теми, її актуальність і цільову спрямованість дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація узагальнює результати, теоретичні положення й висновки науково-дослідних робіт, виконаних за безпосередньої участі й під керівництвом автора в Дніпропетровському державному аграрному університеті відповідно до комплексних наукових тем “Підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу у вирішенні проблем соціального розвитку села” (номер державної реєстрації (0102U005720) та “Організація, розвиток і державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень” (номер державної реєстрації 0152U005022), “Проблеми удосконалення систем менеджменту в організаціях аграрної сфери” (номер державної реєстрації 0111U000161). Роль автора як співвиконавця полягає у визначенні теоретичних і методологічних засад, в розробці напрямів державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів України.
Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних і методичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів України.
Для досягнення указаної мети дослідження було поставлено та вирішено такі завдання:
– сформулювати базові положення теорії формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів;
– визначити пріоритети формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів України;
– розкрити принципи та вектори регіональної інноваційної політики держави;
– розробити методологічні підходи до оцінки ефективності державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів;
– використати досвід іноземних країн щодо формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу в регіонах України;
– визначити фактори, що впливають на формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів;
– проаналізувати ефективність чинної нормативно-правової бази щодо забезпечення інноваційної діяльності;
– обґрунтувати особливості підходів до реалізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів;
– надати пропозиції щодо формування кластерної стратегії державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів;
– науково обґрунтувати методичні підходи до активізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів;
– розробити науково-практичні рекомендації для забезпечення державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів;
– розкрити напрями формування соціальної основи державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів.
Об’єктом дослідження є процеси державного управління інноваційною діяльністю в Україні.
Предметом дослідження є державна політика розвитку інноваційного потенціалу регіонів України.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу роботи становлять загальнонаукові прийоми досліджень і спеціальні методи, що ґрунтуються на сучасних наукових засадах управлінської, економічної і споріднених з ними наук. У роботі використано методи: історичний та логічний – для дослідження еволюції постановки проблеми й подальшого її вирішення; абстрактно-логічний – для теоретичного узагальнення й формування висновків; економіко-статистичний – для аналізу сучасного стану та тенденцій державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів; методи аналізу і синтезу – для визначення факторів розвитку інноваційного потенціалу; розрахунково-конструктивний – для розробки методологічних підходів до формування кластерної стратегії державної політики розвитку інноваційного потенціалу; експериментальний – для розробки підходу до реалізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу; порівняльного аналізу – для зіставлення ефективних механізмів державного регулювання інноваційної діяльності.
Інформаційну базу дослідження складають наукові праці вітчизняних і зарубіжних авторів з різних галузей знань, в яких висвітлено фундаментальні положення теорії інноваційної політики; законодавчі акти Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України; статистичні дані Державного комітету статистики України, дані міністерств і відомств України, матеріали Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України, результати власних досліджень автора.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Конкретний особистий внесок автора полягає в розробці теоретичних та методологічних засад комплексної реалізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів України. За результатами дослідження виділено пріоритетні напрями політики держави у сфері інновацій, розроблено науково-практичні рекомендації щодо її удосконалення.
У межах проведеного дослідження стосовно розв’язання наукової проблеми в роботі
вперше:
– сформульовано теоретико-методологічні положення теорії державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів, що базуються на авторській концепції державно-приватного партнерства, суть якої полягає у тісній взаємодії та стимулюванні інноваційної активності суб’єктів ринку інновацій, включаючи підприємства реального сектора, фінансово-кредитні організації, об’єкти інноваційної інфраструктури, органи державного й муніципального управління, НДІ й вищі навчальні заклади, населення;
– розроблено методологію оцінки ефективності державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів, що базується на критеріях оцінки готовності та здатності регіону до використання наявних інноваційних можливостей, а саме: рівень потенціалу; ступінь рівномірності розвитку, що, на відміну від існуючих підходів, ураховує часові межі впровадження інновацій;
– розроблено методологічні принципи регіональної інноваційної політики держави, до яких віднесено: створення максимально сприятливих умов для розвитку наукоємного виробництва інноваційного бізнесу; максимальне зближення науки, виробництва та комерції; об’єднання, які розробляють і забезпечують комерційну реалізацію різних видів наукоємної продукції; формування парникових умов для інкубаційного періоду становлення малих інноваційних фірм;
удосконалено:
– методологічні підходи до комплексного моніторингу збалансованого розвитку інноваційного потенціалу регіонів у державній політиці за такою структурою: організація та технології управління в регіоні; дослідження і розробки; маркетинг; технології виробництва в регіоні; економічно активне населення регіону; фінансова база; інформаційна база; природно-ресурсний потенціал – усе це дозволяє сформувати цілісне уявлення про стан інноваційної діяльності та забезпечити прийняття адекватних управлінських рішень;
– систему управління розвитком інноваційного потенціалу на засадах кластерного підходу, в основу якої покладено ідею побудови нової науково обґрунтованої системи управління, і надання відповідній структурі (Державному агентству з питань науки, інновацій та інформації) директивних функцій шляхом встановлення безпосередньої відповідальності всіх без винятку органів виконавчої влади за їх ефективну реалізацію;
– стратегічні напрями інноваційного розвитку регіонів держави, які, на відміну від існуючих, включають: базову соціальну складову; економічні заходи; формування інноваційної моделі вищої освіти; розвиток ринку інтелектуальних продуктів;
– склад фінансових механізмів державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів, що, на відміну від існуючого, доповнений державною кредитною підтримкою інноваційної діяльності в регіоні, яка здійснюється за принципами: пряме (цільове) кредитування; участь держави на паях з іншими вкладниками; гарантії по кредитах;
дістали подальшого розвитку:
– понятійно-категорійний апарат теорії державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів шляхом уточнення сутності понять: “інноваційний потенціал регіону” як невід’ємного її об’єкта; “регіональна соціально-економічна система” як комплексне територіальне утворення, що має інноваційні можливості для стійкого та ефективного розвитку;
– концепції реалізації ефективної державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів України, що, на відміну від інших, включають соціальні пріоритети, а саме: розвиток партнерства держави, бізнесу та населення; адекватність форм і методів реалізації змісту соціальної функції держави; плюралізм; конкуренцію у взаємовідносинах суб’єктів господарювання; поглиблення інтеграції соціально-економічних систем;
– класифікація факторів, які впливають на формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів: за результативністю дій; за характером впливу; за складом інфраструктури; за масштабом впливу;
– сутність та зміст прогнозних і програмних документів економічного розвитку держави шляхом активізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів, а саме – заходи, які спрямовані на підвищення ефективності державного управління інноваційним потенціалом за допомогою підвищення ролі регіональних інститутів, зокрема: забезпечення ефективного використання ресурсного блоку інноваційного потенціалу, виробничо-технологічної бази, кадрового потенціалу, інформації та фінансів; стимулювання розвитку науково-технічного потенціалу; розвиток організаційного потенціалу та створення ефективної інфраструктури для підтримки інновацій, підвищення рівня управлінського потенціалу; удосконалення рівня інноваційної культури в регіоні; підвищення ролі й розвиток споживчого сегмента; державна регіональна кредитно-фінансова підтримка інноваційного підприємництва.
Практичне значення одержаних результатів. Результати теоретико-методологічних досліджень знайшли відображення у вирішенні питань ефективної реалізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів. Одержані результати досліджень щодо розробки заходів реалізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів були використані при удосконаленні нормативно-правової бази у сферах будівництва та архітектури Комітетом Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики (довідка про впровадження № 04–13/13 від 21 березня 2011 р.). За пропозиціями автора у складі робочої групи Комітету внесені конкретні пропозиції щодо реалізації окремих положень Закону України “Про запобігання впливу світової фінансової кризи та розвиток будівельної галузі та житлового будівництва” та “Про особливості передачі в оренду та концесію об’єктів централізованого водо-, тепло- і водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності”; напрацьовано низку пропозицій щодо вдосконалення державної інвестиційної політики в аспекті дозвільно-погоджувальних процедур на будівництво.
Методичні розробки використані Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету при підготовці пропозицій з удосконалення розвитку інноваційних регіонів України (довідка про впровадження 04-14/14 від 10 лютого 2011 р ). Зокрема, автором внесено конкретні пропозиції щодо впровадження механізмів взаємодії структур, які беруть участь в управлінні інноваційним потенціалом регіонів.
Розробки автора з формування прогнозних і програмних документів економічного розвитку Дніпропетровської області використовуються Дніпропетровською обласною державною адміністрацією (довідка про впровадження № 7–377 від 18 лютого 2011 р.).
Результати наукових досліджень використані Дніпропетровською міською радою при розробці “Програми розвитку малого і середнього підприємництва у місті Дніпропетровськ на 2011–2012 рр.” (довідка про впровадження № 304 АР від 21 квітня 2011 р.).
Науково-методичні розробки автора використані Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради з питань розширення та уточнення принципів, на підставі яких здійснюють свою діяльність органи самоорганізації населення, а саме: створення взаємовигідного співробітництва у процесі прийняття рішень на муніципальному рівні та забезпеченні демократичного управління й державно-приватної співпраці (довідка про впровадження № 7/10–506 від 19 квітня 2011 р.).
Запропоновані в дисертаційній роботі науково-теоретичні положення використані в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету під час розробки навчальних курсів та включені окремими розділами до програм підготовки фахівців у аграрній сфері з питань формування інноваційного потенціалу регіонів як об’єкта державної політики та правового забезпечення державного управління і державної служби (довідка про впровадження № 43–11–207 від 21 лютого 2011 р.).
Особистий внесок здобувача. Теоретичні обґрунтування, науково-практичні рекомендації, висновки та пропозиції, які отримані в результаті проведених досліджень, розроблено автором самостійно.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації пройшли апробацію на міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, серед яких Міжнародний управлінський форум “Управління сьогодні та завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.); “Стратегія забезпечення сталого розвитку України” (м. Київ, 2008 р.); “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.); “Фінанси України” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин” (м. Умань, 2010 р.); “Перспективи впровадження екологічного оподаткування в Україні” (м. Ірпінь, 2010 р.); “Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2010 р.); “Спецпроект: аналіз наукових досліджень” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Малий та середній агробізнес в системі фінансів підприємств” (м. Київ, 2010 р.); “Інституційні засади функціонування економіки в умовах трансформації” (м. Одеса, 2010 р.); “Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях” (м. Бахчисарай, 2010 р.); “Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів” (м. Запоріжжя, 2010 р.); “Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів” (м. Київ, 2010 р.); “Сучасні тенденції розвитку менеджменту” (м. Запоріжжя, 2010 р.); “Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи” (м. Харків, 2010 р.); “Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Проблеми формування нової економіки ХХІ століття” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Проблеми розвитку сучасного суспільства: економіка, соціологія, філософія” (м. Дніпропетровськ, 2010 р.); “Стратегія розвитку фінансово-економічних та соціальних відносин: регіональний аспект” (м. Харків, 2010 р.); “Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования” (г. Минск, 2011 г.).
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 50 наукових працях загальним обсягом 35,8 д.а., у тому числі в одній одноосібній монографії, 23 статтях у наукових фахових виданнях з державного управління, 4 – в інших виданнях.
Обсяг та структура роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи – 465 сторінок в комп’ютерному наборі. Дисертація містить 16 таблиць, 32 рисунки, 15 додатків. Список використаних джерел включає 355 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми вдосконалення державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів України шляхом теоретичного обґрунтування і розробки науково-практичних рекомендацій у напрямі інноваційного розвитку національної економіки та регіональної державної політики, визначення комплексу стратегічних напрямів державної політики та удосконалення діяльності органів виконавчої влади при реалізації науково-технологічних та інноваційних пріоритетів держави. За результатами дисертаційного дослідження сформульовано наступні висновки.
1. Дослідження теоретичних засад формування та реалізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу засвідчило, що за своєю суттю державна політика розвитку інноваційного потенціалу регіонів є системою заходів щодо створення умов для відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу, забезпечення впровадження сучасних безпечних та економних технологій, створення та реалізації конкурентоспроможної продукції. У роботі набув подальшого розвитку понятійно-категорійний апарат теорії державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів, що, на відміну від існуючого, передбачає тлумачення понять: “інноваційний потенціал регіону” як невід’ємного її об’єкта, що являє собою сукупність ресурсів і властивостей, які визначають інноваційні можливості стійкого та ефективного функціонування регіональної соціально-економічної системи.
З метою формування ефективної державної політики розвитку інноваційного потенціалу, яка має забезпечувати розробку заходів з підтримки підприємств у застосуванні інновацій та сприяти їх впровадженню і використанню, запропоновано методологічні підходи до комплексного моніторингу збалансованого розвитку інноваційного потенціалу регіонів у державній політиці за певною структурою: організація та технології управління в регіоні; дослідження і розробки; маркетинг; технології виробництва в регіоні; економічно активне населення регіону; фінансова база; інформаційна база; природно-ресурсний потенціал;
2. Встановлено, що процес переходу до ринкової економіки спричинив необхідність переосмислення українським суспільством ряду його фундаментальних законів, які не піддаються сумніву в теоретичному плані, але досить істотно модернізуються в практичній діяльності економічних суб’єктів, у тому числі й держави.
Дослідження формування соціального ринкового господарства, ринкових реформ в Україні дозволило зробити висновок про те, що ринковому господарству властиві як загальні, так і специфічні риси, які випливають з особливостей регіону. Відповідно інноваційна політика держави повинна базуватися на деяких загальних принципах, що модифікуються залежно від регіону і включають в себе пріоритети формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів: розвиток партнерства держави, бізнесу та населення; адекватність форм і методів реалізації змісту соціальної функції держави; плюралізм; конкуренція у взаємовідносинах суб’єктів господарювання; поглиблення інтеграції соціально-економічних систем.
3. Визначено, що для активізації використання інновацій регіонами інноваційну політику необхідно здійснювати за такими векторами: розробка та удосконалення нормативно-правового забезпечення інноваційної діяльності, механізмів її стимулювання, системи інституціональних перетворень, захисту інтелектуальної власності в інноваційній сфері й введення її в господарський обіг; координація державного, регіонального й місцевого рівнів реалізації інноваційної політики, що вимагає врахування цілей та коштів, за допомогою яких вони можуть бути досягнуті з найбільшим ефектом на відповідному рівні управління; створення системи комплексної підтримки інноваційної діяльності; розвиток інфраструктури інноваційного процесу; розвиток малого інноваційного підприємництва; удосконалення конкурсної системи відбору інноваційних проектів і програм; реалізація критичних технологій і пріоритетних напрямів, які здатні перетворювати відповідні галузі економіки країни та її регіонів.
У процесі дослідження розроблено методологічні принципи, які мають бути покладені в основу формування регіональної інноваційної політики: створення максимально сприятливих умов для розвитку наукоємного виробництва, інноваційного бізнесу; максимальне зближення науки, виробництва та комерції; об’єднання суб’єктів, які розробляють і забезпечують комерційну реалізацію різних видів наукоємної продукції та сприяють прискореним процесам обміну науково-технічною інформацією; формування парникових умов для інкубаційного періоду становлення малих інноваційних фірм, проведення першого, найбільш ризикового етапу науково-технічних розробок.
4. Констатовано, що на регіональному рівні інноваційна політика повинна займати провідне місце. Це пов’язано з тим, що система інноваційних процесів, наукових знань, новітніх технологій, продуктів і послуг стає невід’ємною характеристикою сучасної економіки. Розвинена регіональна інформаційна система дозволяє контролювати інноваційні процеси в регіоні та на основі їх оцінки коректувати діяльність органів управління, які здійснюють їх регулювання відповідно до змін у науково-технічній і інноваційній сферах, попиту на інновації з боку товаровиробників, можливостях трансферту в регіональне господарство предметів інтелектуальної власності, нових технологій і т.д.
Запропоновано методологічні підходи до оцінки ефективності формування та реалізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу, що полягають у визначенні критеріїв оцінки готовності та здатності регіону до використання наявних інноваційних можливостей, а саме: рівень потенціалу; ступінь рівномірності розвитку. Інноваційний потенціал варто вважати ефективно функціонуючим тільки за умов орієнтації на позитивну зміну кінцевих показників у регіоні: економічних, соціальних, екологічних.
5. Досліджено зарубіжний досвід формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу. Показано, що зусилля держави мають бути націлені на комплексне, скоординоване використання прямих та непрямих методів регулювання інноваційної діяльності з переважанням кредитно-фінансових і податкових інструментів його стимулювання. При цьому вибір напрямів і розроблення моделей інноваційного розвитку враховує особливості та науково-технічний і ресурсний потенціали країни. Для України, з огляду на перспективи інтеграції в ЄС та участь в європейському дослідницькому просторі, доцільним є вивчення досвіду європейських країн за такими напрямами: посилення конкурентоспроможності економіки регіону через упровадження програми підтримки підприємництва в академічному середовищі та забезпечення передачі технологій із наукового сектора підприємцям; створення мережі інформації про фірми та інституції, які пропонують або потребують нових технологічних рішень; організація інтерактивного навчання у сфері підприємництва; впровадження програм підтримки охорони промислової власності; у галузі побудови ефективної мережі науково-дослідних установ, діяльність яких від¬бувається за рахунок бюджетних коштів, та формування механізмів їхньої взаємодії із виробничим сектором.
6. Встановлено, що для формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів України необхідно мати чітке уявлення про структуру інноваційного потенціалу регіону, взаємозв’язки між компонентами інноваційного потенціалу регіону, про систему та фактори, що дозволяють найбільш повно й ефективно реалізувати на практиці закладені в ньому можливості. З метою формування ефективної державної політки розвитку інноваційного потенціалу регіонів запропоновано класифікацію факторів, що впливають на розвиток інноваційного потенціалу регіону: за результативністю дії (стримувальні, каталізуючі); за характером впливу (конструктивні, деструктивні); за складом інфраструктури (виробничо-технологічні, фінансові, інформаційно-консалтингові, кадрове забезпечення); за масштабом впливу (фактори глобального рівня, макрорівня, мезорівня, мікрорівня).
7. Констатовано, що одним з найбільш дієвих механізмів державного впливу на забезпечення інноваційної перебудови структури економіки є законодавче стимулювання інноваційної діяльності на всіх її етапах і створення нормативно-правового середовища, найбільш сприятливого для високотехнологічних галузей виробництва, становлення та розвитку специфічної інфраструктури інноваційної діяльності.
В Україні формування нормативно-правової бази наукової, науково-технічної, інноваційної діяльності незавершене і позбавлене системного підходу, що підтверджує відсутність цілеспрямованої, послідовної державної політики у цих сферах і стримує створення інноваційної інфраструктури.
8. Встановлено особливості підходів до реалізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів України. Серед них – правові, організаційні, фінансові та інформаційні. Доведено, що в сучасній галузі науки “Державне управління” та практиці існує необхідність формувати державну політику розвитку інноваційного потенціалу на основі концепції державно-приватного партнерства, суть якої полягає у тісній взаємодії та стимулюванні інноваційної активності суб’єктів ринку інновацій, включаючи підприємства реального сектору, фінансово-кредитні організації, об’єкти інноваційної інфраструктури, органи державного й муніципального управління, НДІ й вищі навчальні заклади, населення.
9. Визначено, що запровадження кластерної стратегії державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів здатне принципово змінити зміст регіональної політики. Обґрунтовано, що до числа напрямів державної регіональної кластерної політики повинні належати: виявлення і моніторинг ситуації розвитку промислових кластерів на територіальному рівні; формування комунікаційних майданчиків для потенційних учасників територіальних кластерів; сприяння консолідації учасників кластера (у тому числі через асоціативні форми); розвиток інформаційно-комунікаційної інфраструктури в регіонах; формування інституціонального середовища для розвитку регіональних промислово-інноваційних кластерів.
Запропоновано систему управління розвитком інноваційного потенціалу на основі кластерного підходу, в основу якої покладено ідею побудови нової науково обґрунтованої системи управління державних пріоритетів і надання відповідній структурі директивних функцій.
10. З метою активізації державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів запропоновано удосконалити зміст прогнозних і програмних документів економічного розвитку, в яких має бути передбачено виконання таких заходів: забезпечення ефективного використання ресурсного блоку інноваційного потенціалу (виробничо-технологічної бази, кадрового потенціалу, інформації та фінансів; стимулювання розвитку науково-технічного потенціалу; розвиток організаційного потенціалу та створення ефективної інфраструктури для підтримки інновацій, підвищення рівня управлінського потенціалу; удосконалення рівня інноваційної культури в регіоні; підвищення ролі й розвиток споживчого сегмента; державна регіональна кредитно-фінансова підтримка інноваційного підприємництва).
Обґрунтовано, що кредитно-фінансова підтримка інноваційної діяльності регіонів має здійснюватися за принципами прямого (цільового) кредитування; участі держави на паях з іншими вкладниками; гарантій по кредитах підприємництва. Характерною рисою регіональної фінансової підтримки інноваційного підприємства повинна стати множинність каналів надходження коштів і, отже, різноманітна підтримка інноваційного бізнесу за наявності координуючого органу, підвищення значимості муніципального організаційного рівня.
11. Розроблено рекомендації щодо забезпечення державної політики розвитку інноваційного потенціалу, що полягає у: удосконаленні діяльності регіональних інноваційних центрів на основі розробленого організаційного механізму розподілу функцій в процесі організації та забезпечення розвитку інноваційного потенціалу в регіонах; удосконалення фінансово-кредитних механізмів фінансування інноваційних процесів регіонів за рекомендованими напрямами (пайове фінансування високоефективних інноваційних цільових програм; підтримка й стимулювання інвесторів; удосконалення системи позабюджетних галузевих і міжгалузевих фондів; розвиток лізингу наукоємного унікального обладнання та інноваційної продукції; удосконалення конкурсної системи відбору інноваційних проектів та їх виконавців у регіоні тощо; розвиток інновацій на основі зворотного інвестування розвитку малих підприємств і венчурних фірм; підготовка законодавчої бази для пільгової системи інвестування та зниження податків суб’єктам венчурного бізнесу на основі регіональних інноваційних центрів.
12. У ході дослідження сформовані стратегічні положення інноваційного розвитку регіонів держави, які, на відміну від існуючих, включають базову соціальну складову (поліпшення соціального середовища; поліпшення умов праці, забезпечення здоров’я працівників підприємств та членів їхніх сімей; поліпшення житлово-комунальних послуг, створення соціально-культурної структури); економічні заходи (соціальний захист працівників; розвиток кадрового потенціалу); формування інноваційної моделі вищої освіти (нові форми навчання та взаємодія навчальних закладів з наукою й виробництвом, трансфер освітньо-професійних знань зі сфер науки та виробництва у сферу вищої освіти; якісне відтворення людських ресурсів); розвиток ринку інтелектуальних продуктів (формування інститутів інтелектуальної власності; створення необхідної інфраструктури; залучення інвесторів; стимулювання розвитку інноваційного інституційного середовища).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адаманова З.О. Инновационные стратегии экономического развития в условиях глобализации: монография / З.О. Адаманова. – Симферополь: Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 2005. – 504 с.
2. Алимов О.М. Маркетинг інноваційного процесу / Алимов О.М., Гончарова Н.П. та ін. – К.: ВІРА-Р, 2002. – 263 с.
3. Амоша О. Інноваційний шлях розвитку України: проблеми та рішення / О. Амоша // Економіст. – 2005. – № 6. – C. 28−32.
4. Амоша О.І. Механізми переходу економіки України на інноваційну модель розвитку / Амоша О.І., Кацура С.М., Щєтілова Т.В. – Донецьк: Ін-т економіки пром-сті, 2002. – 108 с.
5. Андрощук Г.А. Государственная инновационная политика / Г.А. Андрощук // Бизнес-информ. – 1997. – № 1. – С.37–40.
6. Андрощук Г.А. Стимулювання інноваційної діяльності / Г.А. Андрощук // Стратегія економічного розвитку України. – 2001. – № 1–3. – С.177–184.
7. Антонюк Л.Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації: монографія / Л.Л. Антонюк, А.М. Поручник, В.С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.
8. Архіреєв С. Роль державної підтримки розвитку венчурного бзнесу для збільшення випуску високотехнологічної та інноваційної продукції / С. Архіреєв, О. Попадинець [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.-niss.gov.ua
9. Ассэль Г. Маркетинг: принципы и стратегия / Г. Ассэль. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 804 с.
10. Аристотель. Политика / Аристотель // Собр. соч.: [в 4 т.] – М.: Мысль, 1984. – Т.4. – С. 375–644.
11. Афонін Е.А. Соціальна сфера і проблеми державного управління: євроінтеграційний досвід Естонії / Е.А. Афонін, В.О. Чмига // Економіка та держава. – 2007. – № 1. – С. 67–69.
12. Бабинцев В.С. Формирование стратегии и выбор приоритетов научно-технического развития США / В.С. Бабинцев. – М., 1998.- 256с.
13. .Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології та практики: [монографія] / В.Д. Бакуменко; [редкол.: В.М. Князєв, П.І. Надолішній, М.І. Мельник та ін.]. – К.: Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
14. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент / И.Т. Балабанов – Спб: Питер, 2001. – 304 с.
15. Баранецький І.О. Сучасні проблеми розвитку венчурного підприємництва в Україні / І.О. Баранецький// Національна та міжнародна економіка: науковий вісник Київського гуманітарного інституту. – 2007. – № 1. – С. 8–14.
16. Безчасний Л.К. Фактор інновацій у моделях економічного зростання / Л.К. Безчасний, В.П. Мельник / Інноваційний фактор сталого економічного зростання: зб. наук. пр. / відп. ред. Л.К.Безчасний. – К.: НАН України, Ін-т економіки, 2002. – 128 с.
17. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования / Д. Белл. – М.: «Academia», 1999. – 246 с.
18. Бетехтина Е. Світова практика формування науково-технічної політики / Е. Бетехтина, М. Пойсик. – Кишинів, 1990. – 236с.
19. Большая советская энциклопедия: в 30 томах / Под ред. А.М. Прохорова. – М.: Советская энциклопедия – Т. 20. – 1976 – 756с.
20. Бондарчук Н.В. Державна політика розвитку інноваційного потенціалу регіонів України: теорія, методологія, механізми управління: монографія / Н.В. Бондарчук. – Донецьк: Юго-Восток, 2011. – 406 с.
21. Бондарчук Н.В. Державна політика розвитку інноваційного потенціалу регіонів в умовах соціально-економічної кризи / Н.В. Бондарчук // Економіка та держава. – 2009. – № 4. – С.125–127.
22. Бондарчук Н.В. Моделі управління інноваційним потенціалом регіонів/ Н.В. Бондарчук // Економіка та держава. – 2009. – № 8. – С.109–111.
23. Бондарчук Н.В. Активізація державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів: механізми та методи / Н.В. Бондарчук // Економіка та держава. – 2009. – № 9. – С.104–107.
24. Бондарчук Н.В. Оцінка рівня інноваційного потенціалу регіонів / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 19. – С.69–70.
25. Бондарчук Н.В. Розробка державної політики розвитку інноваційного потенціалу на основі концепції маркетингу регіону / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 20. – С.89–91.
26. Бондарчук Н.В. Фактори впливу на формування державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 21. – С.77–79.
27. Бондарчук Н.В. Напрями формування та реалізації механізмів державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів на основі антикризового управління / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 22. – С.85–86.
28. Бондарчук Н.В. Сучасні проблеми матеріально-технічної бази на матеріально-технічного забезпечення сільського господарства / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 6. – С.49–53.
29. Бондарчук Н.В. Механізми реалізації державної політики, спрямованої на забезпечення соціально-економічного розвитку регіонів [Електронний ресурс] / Н.В. Бондарчук // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 4. – Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua
30. Бондарчук Н.В. Пріоритети регіональної соціально-економічної політики держави [Електронний ресурс] / Н.В. Бондарчук // Державне управління: удосконалення та розвиток. – 2010. – № 5. – Режим доступу до журналу: http: // www.dy.nayka.com.ua
31. Бондарчук Н.В. Аналіз основних показників та напрями поліпшення інноваційного потенціалу регіонів / Н.В. Бондарчук // Економіка та держава. – 2010. – № 3. – С.128–130.
32. Бондарчук Н.В. Напрями вдосконалення механізмів державного регулювання економічного розвитку регіонів / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 12. – С.66–68.
33. Бондарчук Н.В. Кластерна форма організації господарювання та роль у ній держави / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 14. – С.67–69.
34. Бондарчук Н.В. Стан та тенденції державного управління регіональним розвитком України / Н.В. Бондарчук // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2010. – Вип. 3/2010.– С.509–515.
35. Бондарчук Н.В. Функціонування кластерів: світовий та вітчизняний досвід / Н.В. Бондарчук // Економіка та держава. – 2010. – № 9. – С.107–109.
36. Бондарчук Н.В. Складові державної регіональної політики / Н.В. Бондарчук // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2010. – Вип. 4/2010.– С.367–373.
37. Бондарчук Н.В. Державно-приватне партнерство і можливості підвищення конкурентоздатності на основі кластеризації економіки / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2010. – № 4. – С.85–88.
38. Бондарчук Н.В. Законодавче забезпечення державної політики розвитку інноваційного потенціалу / Н.В. Бондарчук // Науково-методичний журнал. – Миколаїв: Вид-во ЧДУ ім. Петра Могили, 2010. –Т. 147, вип. 135. – С.109–112.
39. Бондарчук Н.В. Роль державного управління розвитком інноваційного потенціалу регіонів в умовах глобалізації / Н.В. Бондарчук // Наук. вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2011. –Вип. 1/2011. – С.82–87.
40. Бондарчук Н.В. Концепція державної політики розвитку інноваційного потенціалу регіонів на основі антикризового управління / Н.В. Бондарчук // Науковий вісник Академії муніципального управління: Серія “Управління” / За заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка. – К.: Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління. – 2011. – Вип. 2/2011. – С. 68–75.
41. Бондарчук Н.В. Етапи реалізації механізмів державної політики розвитку інноваційного потенціалу на основі антикризового управління / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 6. – С.69–71.
42. Бондарчук Н.В. Аналіз основних показників розвитку інноваційного потенціалу України / Н.В. Бондарчук // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 8. – С. 64–66.
43. Бондарчук Н.В. Аналіз інноваційної діяльності промислових підприємств в Україні / Н.В. Бондарчук // Економіка та держава .- 2011. - № 4. – С. 143-145.
44. Бондарчук Н.В. Ринок та виробничі послуги в АПК / Н.В. Бондарчук // АгроСвіт. – 2010. – № 3. – С.22–25.
45. Бондарчук Н.В. Економічна роль інформаційно-консультаційних послуг у відтворювальному процесі [Електронний ресурс] / Н.В. Бондарчук // Ефективна економіка. – 2010. – № 2. – Режим доступу до журналу: http: // www.economy.nayka.com.ua
46. Бондарчук Н.В. Державна регіональна політика: суть та значення для регулювання економічного розвитку регіонів / Н.В. Бондарчук // Агроекологічний журнал. – К., 2010. – С. 32–35. – Спеціальний випуск.
47. Бондарчук Н.В. Інформаційно-консультаційні послуги в сільському господарстві: досвід країн з розвиненою економікою / Н.В. Бондарчук // Ефективна економіка. – 2010. – № 1. – Режим доступу до журналу: http: // www.economy.nayka.com.ua
48. Бондарчук Н.В. Нормативно-правове забезпечення бюджетного фінансування освіти в Україні / Н.В. Бондарчук // Управління сьогодні та завтра: міжнародний управлінський форум ( м. Хмельницький, 15–16 травня 2008 р.) Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права. – 2008. – № 3 (ІІ). – С. 58–60. – Спецвипуск.
49. Бондарчук Н.В. Правове регулювання розвитку освіти в зарубіжних країнах / Н.В. Бондарчук // Стратегія забезпечення сталого розвитку України // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 20 травня 2008 р.). –К.: РВПС України НАН України, 2008. – Ч.2. – С. 121–123.
50. Бондарчук Н.В. Реформування законодавчої бази щодо удосконалення умов фінансування вищої освіти / Н.В. Бондарчук// Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. конф.( м. Київ, 23–24 жовтня 2008 р.).– К.: РВПС України НАН України, 2008. – Ч.1. – С. 174–176.
51. Бондарчук Н.В. Пріоритетні завдання державної регіональної політики / Н.В. Бондарчук // Фінанси України: матеріали ХІV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ 19–20 травня 2010 р.). – Д.: Біла К.О., 2010. – Т.1. – С.36–38.
52. Бондарчук Н.В. Кластерні стратегії державного управління розвитку регіонів / Н.В. Бондарчук // Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин: матеріали ІV міжнар. науково-практ. конф. (м. Умань, 20–21 травня 2010 р.). – Умань: Видавець „Сочінський”, 2010. – Ч. 1. – С.38–40.
53. Бондарчук Н.В. Державна регіональна екологічна політика та її складові / Н.В. Бондарчук // Перспективи впровадження екологічного оподаткування в Україні: зб. матер. наук.-практ. круглого столу (м. Ірпінь, 4 червня 2010 р.). – Ірпінь: Нац. унів. ДПС. України, 2010. – С.23–25.
54. Бондарчук Н.В. Механізми державного регулювання розвитку регіонів / Н.В. Бондарчук // Пріоритети нової економіки знань в ХХІ сторіччі: Всеукраїнська наук.-практ. Конф.(м. Дніпропетровськ 12–14 травня 2010 р.). Дніпропетровськ: ДВНЗ ДНУ ім. О. Гончара, 2010. – С.106–108.
55. Бондарчук Н.В. Сучасна парадигма державного регулювання регіонального розвитку / Н.В. Бондарчук // Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти: матеріали V Мжнар. наук.-практ. конф. (м. Полтава, 13–14 травня 2010 р.). – Полтава: РВВ ПУЕТ, 2010. – Ч.2. – С.256–258.
56. Бондарчук Н.В. Державне управління розвитком інноваційного потенціалу регіонів в умовах глобалізації / Н.В. Бондарчук // Спецпроект: аналіз наукових досліджень: матеріали V Міжнар. наук.-практ. конф.(м. Дніпропетровськ, 17–18 червня 2010 р.). – Дніпропетровськ: Біла К.О., 2010. –Т.3.– С. 26–28.
57. Бондарчук Н.В. Ознаки ефективності державного управління регіональним розвитком / Н.В. Бондарчук // Малий та середній агробізнес в системі фінансів підприємств: матеріали науково-практичної конференції (у заочній формі) / ННЦ „Інститут аграрної економіки”.– 2010. – С. 66–69.
58. Бондарчук Н.В. Концепція регіональної економічної політики / Н.В. Бондарчук // Інституційні засади функціонування економіки в умовах трансформації: Збірник матеріалів наук.-практ. конф. (м. Одеса, 8–10 вересня 2010 р.) / Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. – Одеса, 2010.– Ч. 1. – С.19–21.
59. Бондарчук Н.В. Структура державного управління розвитком інноваційного потенціалу регіонів / Н.В. Бондарчук // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях // Матеріали Другої наук.-практ. конф.(м. Бахчисарай, 23–24 вересня 2010 р.) / НДІ сталого розвитку та природокористування, РВПС України НАН України, Кримський інститут КНЕУ ім. В. Гетьмана. – Сімферополь: ПП „Підприємство фенікс”, 2010. – С.307–309.
60. Бондарчук Н.В. Основні пріоритети регіональної політики держави / Н.В. Бондарчук // Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів: збірник матеріалів V Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Запоріжжя, 13–14 жовтня 2010 р.). – Запоріжжя: ЗНУ, 2010. – С. 30–31.
61. Бондарчук Н.В. Роль держави у формуванні та розвитку потенціалу господарської діяльності в регіонах / Н.В. Бондарчук // Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: влив на національну економіку та окремий бізнес: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф.(м. Дніпропетровськ, 7–8 жовтня 2010 р.). – Дніпропетровськ: Біла К.О., 2010. –Т. 2.– С.18–20.
62. Бондарчук Н.В. Податкове регулювання інноваційної діяльності в україні господарством / Н.В. Бондарчук // Розвиток легкої промисловості в умовах активізації євроінтеграційних процесів // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 29 жовтня 2010 р.). – К.: РВПС України НАН України, 2010. – С.89–91.
63. Бондарчук Н.В. Механізми державного управління розвитком інноваційного потенціалу регіонів України на основі антикризового управління / Н.В. Бондарчук // Сучасні тенденції розвитку менеджменту: збірник матеріалів міжрегіон. наук. конф. (09 грудня 2010 р.). – Запоріжжя: ЗНУ, 2010. – С.121–123.
64. Бондарчук Н.В. Сучасний стан нормативно-правової бази забезпечення інноваційної діяльності / Н.В. Бондарчук // Ринкова трансформація економіки: стан, проблеми, перспективи: матеріали Всеукр. наук.-практ. Інтернет-конф. (м. Харків, 8–22 листопада 2010р.). – Харків: ХНТУСГ, 2010. –Т.2. – С. 8–10.
65. Бондарчук Н.В. Концепція державного управління розвитком інноваційного потенціалу регіонів України на основі антикризового управління / Н.В. Бондарчук // Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави: матеріали ІV Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Дніпропетровськ, 11–12 листопада 2010 р.).– Дніпропетровськ.: Біла К.О., 2010. – Т.1. – С. 7–9.
66. Бондарчук Н.В. Вихідні передумови державної інноваційної політики / Н.В. Бондарчук // Проблеми формування нової економіки ХХІ століття: матеріали ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., (м. Дніпропетровськ, 23–24 грудня 2010 р.). – Дніпропетровськ: Біла К.О., 2010. –Т. 4– С.15–17.
67. Бондарчук Н.В. Заходи державного регулювання економічного розвитку регіонів / Н.В. Бондарчук // Проблеми розвитку сучасного суспільства: економіка, соціологія, філософія: Тези Всеукр. наук.-практ. інтернет-конф. (Дніпропетровськ, 20-21 травня 2010р.). – Дніпропетровськ: ДДФА, 2010. – С.11–12.
68. Бондарчук Н.В. Основні фактори, що впливають на формування механізмів державного управління розвитком інноваційного потенціалу регіонів / Н.В. Бондарчук // Стратегія розвитку фінансово-економічних та соціальних відносин: регіональний аспект: матеріали ІІІ симпозіуму (м. Харків, 11 листопада 2010 р.). – Харків: ХІФ УДУФМТ, 2010. – С. 183–184.
69. Бондарчук Н.В. Значение программ инновационного развития регионов для инновационного развития Украины / Н.В. Бондарчук // Государственное регулирование экономики и повышение эффективности деятельности субъектов хозяйствования: VII Межд. науч.-практ. конф. (г. Минск, 21-22 апреля, 2011 г.). – Минск: Акад. упр. при Президенте Респ. Беларусь, 2011. –Ч.1. – С. 193–194
70. Бочаров C.А. Факторы инновационной активности [Електронний ресурс].– Режим доступу: http: //transfer.eltech.ru/innov/archive.nsf_
71. Білюк А.В. Пріоритети державного податкового стимулювання інноваційної діяльності в Україні / А.В. Білюк // Економіка та держава. – 2009. – № 1. – С. 80–83.
72. Бузько І.Р. Стратегічне управління інвестиціями та інноваційна діяльність підприємства: монографія / І.Р. Бузько, О.В. Вартанова, Г.О. Голубенко. – Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля, 2002. – 176 с.
73. Буркинский Б.В. Активизация инвестиционной деятельности в регионе: монографія. / Б.В. Буркинский, Е.В. Моліна. – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2003. – 494 с.
74. Бутник О.О. Використання потенціалу формування інноваційного розвитку в сучасних економічних умовах / О.О. Бутник // Інвестиції: практика та досвід. – 2009. – № 4. – С.18–21.
75. Валдайцев С.В. Оценка бизнеса и инноваций./ С.В. Валдайцев. – М.: Информационно-издательский дом “Филинъ”, 1997. – 334 с.
76. Веклич О. Совершенствование экономических инструментов экологического управления в Украине / О. Веклич // Економіка України, 1998. – № 9. – С. 65–74.
77. Вербицька Ю.М. Інвестиційно-інноваційна діяльність як чинник соціально-економічного розвитку регіону / Ю.М.Вербицька // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 8. – С. 151–156.
78. Власкин Г.А. Промышленная политика в условиях перехода к инновационной экономике: опыт стран Центральной и Восточной Европы и СНГ/ Г.А. Власкин, Е.Б. Ленчук; РАН, Институт международных экономических и политических исследований. – М.: Наука, 2006. – 246 с.
79. Власова А.М. Інноваційний менеджмент: навч. посібн. / А.М. Власова, Н.В. Краснокутська. – К.: КНЕУ, 1997. – 192 с.
80. Власова І.В. Розвиток інфраструктури інноваційної діяльності в Україні / І.В. Власова // Проблеми науки. – 2010. – № 2. – С. 26–32.
81. Возняк Г.В. Інноваційна діяльність промислових підприємств та способи її фінансування в Україні: монографія / Г.В. Возняк, А.Я. Кузнєцова. Національний банк України; Університет банківської справи. Львівський ін-т банківської справи. – К.: УБС НБУ, 2007. – 183 с.
82. Войнаренко М. Концепції кластерів – шлях до відродження виробництва на регіональному piвнi / М. Войнаренко // Економіст. – 2000. – № 1. – С. 29–31.
83. Войнович І.І. Система регулювання промислової кооперації / Войнович І.І. – К.: НІУРВ, 2001. – С. 3.
84. Галан Н.І. Державна підтримка малих та середніх підприємств в Європейському Союзі / Н.І. Галан // Фінанси України. – 2005. – № 5. – С. 147−154.
85. Гальчинський А.С., В.П. Інноваційна стратегія українських реформ. /[А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.К. Кінах, В.П. Семиноженко]. – К.: Знання України, 2002. – 376 с.
86. Гаман М.В. Світовий досвід стимулювання інновацій та можливості його застосування в Україні / М.В. Гаман // Вісник НАДУ. – 2004. – № 1. – С. 213–217.
87. Гаман М.В. Російський досвід державного стимулювання наукової та інноваційної діяльності / М.В. Гаман // Зб. наук. праць НАДУ / За заг. ред. В.І.Лугового, В.М.Князєва. – К.: Вид-во НАДУ, 2004. – Вип. 1. – С. 129–138.
88. Гаман М.В. Державне регулювання інноваційного розвитку України: монографія / М.В. Гаман. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – 388 с.
89. Гаман М.В. Державне управління інноваціями: Україна та зарубіжний досвід / М.В. Гаман. – К.: Вікторія, 2004. – 312 с.
90. Геєць В. Наука і виробництво: партнери чи конкуренти? Деякі аспекти сучасної інноваційної політики України / В. Геєць // Президентський вісник. – 2004. – № 3. – С. 25–29.
91. Голиков А.П. Стратегия регионального развития: европейский контекст: монография / А.П. Голиков, Н.А. Казакова. – Харьков: Экограф, 2008. – 180 с.
92. Головач Л.Г. Регулирование инновационных процессов в регионе / Л.Г. Головач, Г.А. Краюхин, Л.Ф. Шайбанов; под ред. Г.А. Краюхина. – СПб.: ГИЗА, 1997. – 289 с.
93. Гончарова Н.П. Інноваційна економіка: проблеми і пріоритети / Н.П. Гончарова // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – № 6. – С.11–19.
94. Гоптаренко Ю. Правові засади побудови інноваційно-інвестиційної моделі в Україні / Ю. Гоптаренко//[Електронний ресурс]. –Режим доступу: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=1248
95. Городиський Т.І. Інноваційний потенціал регіону: суть, функції та структура / Т.І. Городиський // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць Дніпропетровського національного університету. –Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2006.Вип. 220, Т. 3. – С.889–901.
96. Гриньов А.В. Інноваційний розвиток промислових підприємств : концепція, методологія, стратегічне управління / А.В. Гриньов. – Xарьков : ІНЖЕК, 2003. – 308 с.
97. Громека В.И. США: научно-технический потенціал/ В.И. Громека. – М.: Мысль, 1987. – 152 с.
98. Груба Г.І. Розвиток інноваційної діяльності в Україні: теорія, методологія, стратегія державної політики: монографія / Г.І. Груба. – Київ: ТОВ “ДКС центр”. – 2009. – 364 с.
99. Грунер М. Поправки до НТР / М. Грунер // Урядовий кур’єр. – 2003. – 4 червня. – C. 3.
100. Гэлбрейт Д.К. Экономические теории и цели общества / Д.К. Гэлбрейт. – М.: Прогресс, 1979. – 203 с.
101. Дагаев А.А. Фактор НТП в современной рыночной экономике. Учебное пособие / А.А. Дагаев. – М.: Наука, 1994. – 207 с.
102. Данилишин Б.М. Регулювання розвитку інноваційного потенціалу в економіці: монографія./ Б.М. Данилишин, М.Х. Корецький, О.І. Дацій. – Ніжин: ТОВ „Видавництво „Аспект-Поліграф”, 2007. – 220 с.
103. Данилишин Б.М. Благосостояние наций: эволюция парадигмы развития / Б.М.Данилишин, Л.Б. Шостак / под ред. Б.М. Данилишина. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2002. – 336 с.
104. Данько М. Інноваційний потенціал у промисловості України / М. Данько // Економіст. – 1999. – № 10. – С. 26–32.
105. Дацій О.І. Розвиток інноваційної діяльності в агропромисловому виробництві / О.І. Дацій // Актуальні проблеми державного управління. – Xарків: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2008. – № 1 (33). – С. 318–325.
106. Дацій О.І. Інноваційні моделі забезпечення економічної безпеки держави / О.І. Дацій // Інвестиції: практика та досвід . – 2008. – № 19. – С.5–8
107. Дацій Н.В. Економічний зміст інноваційної діяльності в сільському господарстві / Н.В. Дацій // АгроСвіт. – 2008. – № 18. – С. 10–13.
108. Джаин И.О. Оценка трудового потенциала: монографія / И.О. Джаин. – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2002. – 250 с.
109. Долішній М. Моделі державного управління в ринковій економіці / М. Долішній, М. Козоріз // Економіка України. – 1999. – № 10. – С. 15–17.
110. Долішній М. І. Кадрові основи й механізм реалізації регіональної концепції Україні / М. І. Долішній, О. В. Караванський // Регіональна економіка. – Львів, 1998. – № 3. – С. 110–113.
111. Драган І.О. Формування системи регіонального управління розвитком малого підприємництва / І.О. Драган // Вісник НАДУ. – 2006. – № 2. – С. 64–71.
112. Друкер П.Ф. Эффективное управление. Экономические задачи и оптимальные решения/ П.Ф. Друкер; пер. с англ. М. Котельниковой. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 1998. – 288 с.
113. Друкер П.Ф. Рынок: Как выйти в лидеры / П.Ф. Друкер. – М., 1992. С. 41–61.
114. Елимова М.Ю. К определению понятия «инновационный потенциал» / М.Ю. Елимова// Методы активизации инновационных процессов. – 1998. – № 4. – С.16–22.
115. Єпіфанов А.О. Регіональна економіка: навч. посібник / А.О. Єпіфанов, І.В. Сало.– К.: Наук. думка, 2000. – 341 с.
116. Жиц Г.И. Инновационный потенциал и развитие экономических систем: проблемы оценки / Г.И. Жиц // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://transfer.eltech.ru/innov/archive.nsf/0d592545e5 d69ff3c32568fe00319ec1/946172db552d0d26c3256b7f005fbe3c?OpenDocument
117. Заварух