ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В МІСТІ КИЄВІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

На правах рукопису

КУЛИК Олександр Михайлович

УДК 351.83/.851 053.6(477-25)

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ В МІСТІ КИЄВІ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК
ПІРЕН Марія Іванівна
доктор соціологічних наук, професор

КИЇВ – 2011

ЗМІСТ
ЗМІСТ 1
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП 6
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ МОЛОДІЖНОЇ ПОЛІТИКИ 16
1.1. Дослідження проблем управлінської діяльності молоді у вітчизняній та зарубіжній науці …….. 16
1.2. Cутність, структура та функції управлінської діяльності у сфері молодіжної політики 40
1.3. Стан і проблеми управлінської діяльності у сфері молодіжної політики в місті Києві та в сучасній Україні 53
Висновки до розділу 1 81
РОЗДІЛ 2. МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ СОЦІАЛЬНО-ПРОФЕСІЙНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДІ ……………………………………………………………………………...…...….. 84
2.1. Організаційно-правові засади управлінської діяльності у сфері соціального захисту молоді 84
2.2. Забезпечення зайнятості молоді шляхом набуття професії та здійснення професійної перепрофілізації 100
2.3. Залучення молоді до сфери підприємницької діяльності ….. 110
2.4. Державно-управлінська діяльність щодо забезпечення умов для створення, та розвитку молодіжних громадських організацій 117
Висновки до розділу 2 .. 128
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РОБОТІ З МОЛОДДЮ З УРАХУВАННЯМ ОСОБЛИВОСТЕЙ МІСТА КИЄВА ……………………………………………………………………………..……… 133
3.1. Сприяння молоді в процесі реалізації творчих ініціатив 133
3.2. Утвердження нових форм роботи з молоддю із формування здорового способу життя 138
3.3. Шляхи активізації політичної участі та політичної діяльності молоді в процесі трансформації суспільства …. 152
3.4. Механізми залучення молоді до управлінської діяльності 156
Висновки до розділу 3 168
ВИСНОВКИ 172
ДОДАТКИ 182
Додаток А. Довідки про впровадження положень дисертаційного дослідження 182
Додаток Б. Кількість населення України відповідно до даних переписів населення 187
Додаток В. Про соціально-економічне становище м. Києва за січень–вересень 2009 року 189
Додаток Д. Про соціально-економічне становище м. Києва за січень–вересень 2010 року 197
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 205
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ
ВЛКСМ – Всесоюзна ленінська комуністична спілка молоді
ВНКМ – Всеукраїнський національний комітет молоді
ВООЗ Всесвітня організація охорони здоров’я
ЄІМ – Єдина інформаційна мережа
ЄС – Європейський Союз
ВЗО – Вищі заклади освіти
ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я
ВНЗ – Вищі навчальні заклади
ВРУ – Верховна Рада України
ГУССМ – Головне управління у справах сім’ї та молоді
ДГО – дитяча громадська організація
Держкоммолодьспорт – Державний комітет молоді та спорту України
ДІРСМ – Державний інститут розвитку сім’ї та молоді
ДСССДМ – Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді
ДФСМЖБ – Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву
ЗМІ – засоби масової інформації
КМДА – Київська міська державна адміністрація
КМУ – Кабінет Міністрів України
Київрада – Київська міська рада
КМЦЗ – Київський міський центр зайнятості
КМЦП – Київський молодіжний центр праці
КРПОПДМ – Координаційна рада з питань підтримки та організації підприємницької діяльності молоді
КУМ – Конгрес української молоді
МГО – молодіжні громадські організації
МГР – молодіжний громадський рух
МЖК – Молодіжний житловий комплекс
Мінсім’ямолодьспорт – Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту
МПУ – Молодіжний парламент України
МУУ – Молодіжний Уряд України
НРМОУ – Національна Рада молодіжних організацій України
НРМП – Національна рада з питань молодіжної політики при Президентові України
ООН – Організація об’єднаних націй
ПТНЗ – професійно-технічний навчальний заклад
ПТУ – професійно-технічне училище
РМП – Рада молодих підприємців
СКУМО – Світовий конгрес українських молодіжних організацій
CРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ССМ – Соціальна служба для молоді
УДЦСССДМ – Український державний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
УІСД – Український інститут соціальних досліджень
УМЦ – Український молодіжний центр
УНКМО – Український національний комітет молодіжних організацій
ФЗСЖ – формування здорового способу життя
ЦСССДМ – Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді
ВСТУП
Актуальність теми. Перспективи розвитку будь-якого суспільства цілком справедливо пов’язуються з молоддю. Ефективність і цілеспрямованість молодіжної політики значною мірою визначається глибиною, всебічністю та систематичністю оцінювання процесів, що відбуваються у молодіжному середовищі, впливів соціально-економічних перетворень на становлення та розвиток української молоді. Актуальність, своєчасність і перспективність розробки цієї теми зумовлена низкою взаємопов’язаних факторів.
По-перше, молодь – це, з одного боку, складний і масштабний об’єкт дослідження, який вимагає специфічних підходів до його вивчення з урахуванням конкретно-історичних умов; з другого – активний суб’єкт суспільно-політичної діяльності, який іноді вирішальною мірою визначає основні тенденції соціально-політичного розвитку. Тому суб’єктно-об’єктні відносини, у тому числі й у сфері „молодь і політика”, є однією з важливих наукових проблем.
По-друге, фахівці наголошують, що сьогодні діяльність органів державної влади в царині молодіжної політики на місцях потребує наукового осмислення. Постала необхідність глибокого аналізу пройденого етапу становлення державної молодіжної політики на місцевому рівні, оцінки її ефективності, перспектив соціальної та політичної орієнтацій у цілому і здійснення на цій основі практичних кроків у розв’язанні проблем молоді.
Виходячи із значущості проблем управління у сфері молодіжної політики вченими було приділено багато уваги дослідженню певних напрямів їх розв’язання. Серед учених, які першими визначили наукове формулювання загальної концепції державної молодіжної політики, були такі, як В.П.Бадигін, В.В.Барабаш, М.Ф.Головатий, В.А.Головенько, Н.М.Комарова, А.С.Матвієнко, В.С.Плохій, І.О.Хохленков, О.О.Яременко. Серед дослідників, які працювали в цьому напрямі ще за радянських часів, можна виділити Є.І.Головаху, С.М.Іконникову, І.С.Кона, М.Х.Тітму, В.І.Шубіна, О.О.Якубу.
У статях і монографіях багатьох вітчизняних учених викладені результати досліджень життєвих планів і установок молоді, її ціннісних орієнтацій та мотивів вибору життєвого шляху, життєвого самовизначення. Ці проблеми досліджували такі науковці, як: Є.І.Бородін, О.І.Вишняк, М.В.Канавець, О.В.Кулініч, С.О.Макеєв, І.О.Мартинюк, Н.Б.Метьолкіна, В.Л.Осовський, І.О.Парубчак, М.І.Пірен, В.Є.Пилипенко, К.В.Плоский, А.О.Ручка, Н.І.Соболева, Л.В.Сохань, Р.П.Сторожук, Є.І.Суіменко, В.І.Тарасенко, В.П.Чорноволенко, О.В.Штанська та ін.
Концептуальні засади державного управління, його взаємозв’язку з державною політикою, у тому числі з державною політикою за галузевою ознакою, були сформульовані такими вченими, як: В.Д.Бакуменко, В.М.Князєв, О.Ю.Лебединська, В.І.Луговий, Н.Р.Нижник, І.В.Розпутенко, Ю.П.Сурмін, В.П.Трощинський та ін.
Незважаючи на значну кількість наукових праць, присвячених розкриттю різних аспектів зазначеної проблеми, та певні успіхи у створенні науково обґрунтованої концепції управління у сфері молодіжної політики, численні питання все ще залишаються поза увагою дослідників. Це стосується реалізації багатьох концептуальних теоретичних положень державної молодіжної політики в усіх сферах суспільної життєдіяльності держави, насамперед на міському рівні. Стан громадського життя у м. Києві визначається як загальними рисами, притаманними великим містам, так і специфічними особливостями, зумовленими чисельністю жителів і статусом столиці. Київ є специфічним містом з точки зору управління в галузі молодіжної політики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі державної політики та управління політичними процесами Національної академії державного управління при Президентові України (далі – Національна академія) в межах комплексного наукового проекту „Державне управління та місцеве самоврядування”. Здобувач як виконавець на громадських засадах брав участь у виконанні науково-дослідної роботи “Удосконалення державно-управлінських відносин в умовах трансформації українського суспільства” (ДР № 0110U002466), у якій ним досліджено та проаналізовано актуальні проблеми управлінської діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в галузі молодіжної політики з урахуванням особливостей її реалізації в м. Києві та обґрунтовано механізми її оптимізації.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка нових і вдосконалення діючих механізмів управлінської діяльності у сфері молодіжної політики з урахуванням особливостей її реалізації в м. Києві. Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
– розкрити сутність, структуру та функції управлінської діяльності у сфері молодіжної політики щодо удосконалення механізмів її реалізації;
– дослідити стан, проблеми та особливості управлінської діяльності у сфері моло¬діжної політики в м. Києві для врахування під час розробки відповідних меха¬нізмів управління в сучасній Україні (на національному та регіональному рівнях);
– обґрунтувати організаційно-правові засади управлінської діяльності стосовно соціального захисту молоді та запропонувати шляхи залучення молоді до підприємницької діяльності з метою сприяння її зайнятості;
– дослідити особливості реалізації управлінської діяльності молоді в молодіжних громадських організаціях м. Києва та України з метою створення сприятливих умов для соціального становлення та розвитку молоді;
– визначити форми сприяння молоді в процесі реалізації її творчих ініціатив і запропонувати механізми утвердження нових форм роботи з молоддю з метою формування здорового способу життя;
– запропонувати шляхи активізації політичної участі та політичної діяльності в молодіжному середовищі в процесі трансформації суспільства на демократичних засадах і розробити механізми залучення молоді до управлінської діяльності;
– надати конкретні рекомендації органам державної влади щодо вдосконалення управлінської діяльності у сфері молодіжної політики.
Об’єкт дослідження – державна молодіжна політика України та особливості її реалізації в місті Києві.
Предмет дослідження – механізми управлінської діяльності у сфері молодіжної політики України з урахуванням особливостей та досвіду її реалізації в м. Києві.
Методи дослідження. Основою реалізації дослідницької мети слугує використання таких загальнонаукових, спеціально наукових і філософських методів, як: історичний (вивчено основні дослідницькі підходи до молодіжної проблематики в межах вітчизняної та зарубіжної науки); аналітичний (визначено сутність, структуру, стан і проблеми молодіжної політики, теоретико-методологічні засади дослідження управлінської та політико-управлінської діяльності у сфері молодіжної політики); моделювання (досліджено консервативну й інтегративну моделі реалізації молодіжної політики і відповідно до цього розроблено соціальну модель реалізації державної молодіжної політики в м. Києві); соціологічний (визначено специфіку молоді як соціальної верстви, використано дані соцологічних досліджень тощо); синтезу (виявлено організаційно-правові засади управлінської діяльності у сфері соціального захисту молоді); індукції (розкрито особливості набуття молоддю професії та здійснення її професійної перепрофілізації як чинник реалізації управлінських засад); дедукції (наведено шляхи залучення молоді до сфери підприємницької діяльності й визначено шляхи активізації політичної участі та політичної діяльності молоді в процесі трансформації суспільства); узагальнення (досліджено особливості реалізації управлінської діяльності молоді в молодіжних громадських організаціях); праксеологічний (розкрито значення проведеного дослідження для практичного удосконалення механізмів державного управління у сфері молодіжної політики для забезпечення сталого розвитку галузі).
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що автором комплексно досліджено державну молодіжну політику в різних сферах життєдіяльності молоді як цілісну систему зі складною внутрішньою структурою і цій основі розроблено рекомендації з удосконалення механізмів забезпечення управлінської діяльності у сфері молодіжної політики. Зокрема, у дисертаційній роботі:
уперше:
– досліджено особливості формування та реалізації молодіжної політики в м. Києві: у сфері соціального захисту молоді (набуття професії, працевлаштування, залу¬чення до підприємницької діяльності), співпраці з молодіжними громадськими організаціями тощо;
– запропоновано авторський підхід до розуміння особливостей реалізації управлінської діяльності молоді в молодіжних громадських організаціях м. Києва, на підставі чого визначено основні тенденції співпраці органів державної влади та молодіжних організацій (організаційна, методична, освітня, дорадча, правова та фінансова підтримка, створення відповідних координаційних структур) на місцевому, національному і міжнародному рівнях та інтеґративну функцію управлінської діяльності молоді;
– визначено управлінські форми сприяння молоді в процесі реалізації її творчих ініціатив, однією з форм такого сприяння є підтримка шляхом започаткування відповідних заходів (грантів, стипендій, конкурсів, програм тощо) для обдарованої молоді, що дадуть можливість скоригувати соціальні програми залучення молоді до управлінської діяльності;
удосконалено:
– способи набуття професії шляхом самовизначення та здійснення професійної перепрофілізації молоді, що відповідає умовам і потребам ринку праці, як чинник реалізації управлінських засад, відповідно до чого запропоновано ідею створення ефективної системи професійної освіти –особистісно орієнтованої, що здійснюється шляхом безперервного самовдосконалення й розвитку власного творчого потенціалу, та сформульовано завдання управління молодіжною освітою на регіональному рівні;
– шляхи залучення молоді до сфери підприємницької діяльності (взаємного співробітництва держави і молодіжних структур з питань підтримки та розвитку молодіжного підприємництва, створення правових, економічних і організаційних умов для підприємницької діяльності, запровадження “бізнес-інкубаторів” для надання певного спектра послуг у зазначеній сфері);
– механізми утвердження нових форм роботи з молоддю щодо формування здорового способу життя, відповідно до чого розроблено комплексний підхід до реалізації державної політики зміцнення здоров’я громадян, яка забезпечить активізацію участі медичних працівників та інших верств населення в реалізації національних профілактичних програм шляхом запровадження інформаційних та освітніх стратегій формування здорового способу життя;
набули подальшого розвитку:
– форми і методи політико-управлінської діяльності у сфері молодіжної політики на міському, регіональному та загальнодержавному рівнях відповідно до основних сфер життєдіяльності молоді;
– організаційно-правові засади управлінської діяльності у сфері соціального захисту молоді, відповідно до чого визначено основні напрями її реалізації (соціальна допомога, соціальне забезпечення, соціальні послуги), шляхи оптимізації зайнятості молоді на прикладі досвіду м. Києва та соціальної політики молоді на основі запровадження шведської моделі, яка базується на принципах самозабезпечення та цільового захисту, розроблення механізмів соціального захисту найбільш уразливих категорій молоді (з числа сиріт, напівсиріт, з обмеженими можливостями) та молодих сімей (насамперед багатодітних і неповних);
– аналіз теоретико-методологічних засад (загальнофілософські, політологічні, соціологічні) дослідження управлінської діяльності у сфері молодіжної політики, у результаті чого систематизовано основні дослідницькі підходи до вивчення цієї проблематики в контексті вітчизняної і зарубіжної науки.
– Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані здобувачем у дисертаційному дослідженні наукові положення доведені до рівня методичних розробок і прикладних рекомендацій, які використо¬вуються в практичній діяльності органів державної влади та вищих навчальних закладах України, що сприяє оптимізації системи державного управління сфери молодіжної політики в Україні з урахуванням особливостей її реалізації в м. Києві.
Окремі положення дисертаційного дослідження використовувались:
– Головним управлінням у справах сім’ї та молоді Київської міської державної адміністрації під час розробки Комплексної програми „Молодь міста Києва на 2001–2005 роки”, затвердженої рішенням Київської міської ради ІІІ скликання від 5 липня 2001 р. № 446/1423. Внесені здобувачем пропозиції стосуються розроблення концептуальних засад програми та основних напрямів і заходів реалізації молодіжної політики в м. Києві. Крім того, здобувач брав безпосередню участь у розробленні таких підпрограм: організаційно-правове забезпечення молодіжної політики в м. Києві; молодь і освіта, забезпечення інтелектуального розвитку; розвиток трудової та соціальної активності молоді й забезпечення її зайнятості; захист молоді соціально уразливих верств; формування національної самосвідомості молоді; формування правової культури, профілактика правопорушень серед молоді та пропаганда здорового способу життя; підтримка діяльності молодіжних громадських організацій, науково-методичне та інформаційне забезпечення сприяння здійсненню молодіжної політики. Концепція і основні положення Програми використовувались під час розробки Загаль¬нодержавної програми підтримки молоді на 2004–2008 рр., затвердженої Законом України від 18 листопада 2003 р. № 1281-ІV „Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004–2008 роки” (довідка від 21 липня 2005 р. № 297);
– Головним управлінням у справах сім’ї та молоді Київської міської державної адміністрації під час розробки, започаткування та реалізації Програми „Конкурс програм і проектів молодіжних і дитячих організацій міста Києва” протягом 2001–2005 рр. Внесені автором пропозиції стосуються розроблення: концепції підготовки Конкурсу та його проведення; нового механізму взаємодії органу державної влади з молодіжними та дитячими громадськими організаціями м. Києва; оптимізаційних заходів з розв’язання молодіжних проблем; інструментарію збільшення обсягів фінансування програм молодіжних організацій і вдосконалення механізму розподілу коштів; Положення про порядок фінансування молодіжних і дитячих громадських організацій м. Києва, надання їм дотацій і субсидій, а також Положення про порядок проведення міського конкурсу програм і проектів молодіжних і дитячих громадських організацій (довідка від 17 вересня 2005 р. № 471);
– Київським молодіжним центром праці Київської міської державної адміністрації під час розроблення низки програм і заходів, спрямованих на допомогу молоді у працевлаштуванні, підвищенні рівня обізнаності із ситуацією на ринку праці та популяризації ідей підприємництва серед молоді, а також під час розроблення теоретико-практичних механізмів: злагодженої системи співробітництва між державою і молодіжними громадськими організаціями; функціонування державно-управлінських структур, які б працювали на посилення такої взаємодії; ефективного функціонування відповідних організаційних структур молодіжного центру праці (довідка від 31 березня 2010 р. № 15-03);
– Державним інститутом розвитку сім’ї та молоді протягом 2006–2010 рр. під час проведення розробником аудиторних занять за Професійною про-грамою підвищення кваліфікації державних службовців V–VII категорій посад, що є працівниками галузі Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Здобувач здійснив розробку та апробацію навчальних модулів для керівників і спеціалістів структурних підрозділів у справах сім’ї, молоді та спорту обласних і районних державних адміністрацій: „Державна молодіжна політика в контексті внутрішньої політики держави”; „Реалізація державної молодіжної політики в Україні: основні завдання, досвід діяльності”; „Методика реалізації основних напрямів державної молодіжної політики в Україні”; „Технологія розробки та впровадження соціальних проектів для молоді”(довідка від 23 березня 2010 р. № 026-у).
Особистий внесок здобувача. Основні теоретичні положення та практичні розробки, які характеризуються новизною і становлять цінність для розвитку науки державного управління, отримані автором самостійно.
У дисертації не використовувались ідеї співавторів, з якими опубліковано три наукові праці. Внесок автора в публікаціях, надрукованих у співавторстві, полягає: в обґрунтуванні мотивації необхідності реформування державної молодіжної політики в м. Києві, визначенні особливостей реалізації молодіжної політики в столиці України, завдань щодо створення її нової концепції та в обґрунтуванні основних напрямів її реалізації [132]; у розробленні концептуальних засад Комплексної програми „Молодь м. Києва на 2001–2005 роки” та основних напрямів щодо реалізації молодіжної політики в столиці [110]; у глибокому аналізі проблем безробіття та здобуття фахової освіти серед молоді, розкриття досвіду столиці у розв’язанні проблем молодіжної зайнятості [127].
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були презентовані та обговорені на наукових і науково-практичних конференціях за міжнародною участю, таких як: „Державна регіональна політика та місцеве самоврядування” (Київ, 2000); „Молодь на ринку праці: проблеми та перспективи” (Рівне, 2001); „Державне управління в умовах інтеграції України в Європейський Союз” (Київ, 2002); „Ефективність державного управління в контексті глобалізації та євроінтеґрації” (Київ, 2003); „Актуальні теоретико-методологічні та організаційно-практичні проблеми державного управління” (Київ, 2004); „Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005); „Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007); „Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід” (Київ, 2008), „Культура в сучасному українському суспільстві: стан та проблеми” (Київ, 2008); „Демократичне врядування: наука, освіта, практика” (Київ, 2009); “Галузь науки „Державне управління”: історія, теорія, впровадження” (Київ, 2010). Результати дослідження також були оприлюднені на XVІІІ Міжнародному конгресі з підготовки державних службовців (Київ, 2005).
Дисертація також обговорювалась та набула схвалення на засіданнях кафедри державної політики та управління політичними процесами Національної академії.
Публікації. Основні наукові та прикладні результати дисертаційного дослідження опубліковано в 16 наукових працях, з яких 6 – у фахових виданнях з дер¬жавного управління; 6 публікацій – у матеріалах науково-практичних конференцій.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 233 сторінки, з них 181 – основного тексту. Робота містить 3 таблиці, 3 рисунки і 4 додатки. Список використаних джерел налічує 331 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ
На основі проведених досліджень у дисертаційній роботі розроблено наукові положення та отримано практичні результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання в галузі державного управління щодо підвищення ефективності державного управління у сфері молодіжної політики, зокрема в м. Києві, визначено ефективні механізми співпраці молоді з органами державної влади. На цій основі внесено конкретні рекомендації щодо вдосконалення формування та реалізації державної молодіжної політики. Поставлену в дослідженні мету досягнуто, всі основні завдання виконано. На цій основі внесено конкретні рекомендації щодо вдосконалення формування та реалізації державної молодіжної політики.
1. Аналіз зарубіжного і вітчизняного досвіду вивчення молодіжної проблематики дає змогу зробити синтезований висновок: молодіжна політика перетворилася сьогодні в самостійний напрям діяльності держави, що пов’язано з процесами ускладнення умов відтворення трудових, інтелектуальних ресурсів.
Молодіжна політика – це діяльність усіх суспільних інституцій стосовно молоді. Державна молодіжна політика є її складовою і характеризує взаємовідносини держави й молоді. Проте держава є не єдиним суб’єктом державної молодіжної політики.
На основі вивчення закономірностей функціонування розвитку сфери молодіжної політики в світі, її умовний розподіл на дві моделі (модель США – консервативна і модель Швеції – інтегративна), визначено, що державна молодіжна політика України здійснюється на основі „шведської” моделі, яка виходить із відповідальності держави за інтеграцію всієї молоді і передбачає розробку соціальних програм, доступних для всіх молодих людей.
Розгляд основних теоретичних позицій науковців стосовно змісту та значення терміну „політико-управлінська діяльність” дав нам можливість виокремити два основних підходи: представники першого (В. Вільсон, Н. Нижник, В. Товковенко) захищають тезу про відносну самостійність управлінської діяльності від політичної, а представники другого (Л. Вайт, М. Опришко, Г. Атаманчук, В. Цвєтков, С. Рябов) вважають, що управлінська діяльність держави невід’ємна від політичної діяльності.
Управлінська діяльність у системі молодіжної політики – це одна із форм діяльності держави, яка здійснюється виконавчо-розпорядчими органами сфері молодіжної політики. Політико-управлінська діяльність у молодіжній сфері має зводитися до виконання відповідних функцій (законодавча, організаційна, політична, економічна, соціальна, культурно-освітня) і має складну структуру, в якій можна виокремити три основних елементи: політичні організації, політичну діяльність, політичну свідомість.
2. Діяльність органів державної влади та управління у сфері молодіжної політики здійснюється як на загальнодержавному, так і на регіональному та місцевому рівнях, відповідно до основних сфер життєдіяльності молоді. У кожному секторі суб’єктами управлінської діяльності створюються необхідні механізми, дія яких спрямована на сприяння соціальному становленню і розвиткові молоді та на узгодження її інтересів з інтересами суспільства.
Реалізація державної молодіжної політики в кожному регіоні має свою специфіку. Особливості реалізації державної молодіжної політики в м. Києві визначаються як загальними рисами, так і специфікою, зумовленою великою часткою молоді серед загальної чисельності жителів, так і статусом столиці, де сконцентрована найбільша частка вищих навчальних закладів і найбільша кількість молодіжних громадських організацій. У Києві зареєстровані також місцеві організацій майже всіх політичних партій. Саме тому київська молодь є не лише найчисельнішою, а й найактивнішою. У столиці проживає, навчається і працює молодь з усіх регіонів України, тому в ході реалізації державної молодіжної політики необхідно зважати на духовні та культурні традиції і політичні орієнтації молоді кожного регіону.
На основі здійсненого аналізу, систематизовано основні проблеми управлінської діяльності у сфері молодіжної політики в сучасній Україні: суспільні (зростання злочинності, інфляція, ріст цін, корупція, екологічна ситуація); особисті, (матеріальна безпека та здоров’я); економічні (посилення нерівності у прибутках, різка диференціація між багатими та бідними).
Основними проблемами управлінської діяльності у сфері молодіжної політики є створення умов для отримання молоддю відповідної освіти, її працевлаштування, залучення до підприємницької діяльності, здійснення соціального захисту та активізації
політичної участі і політичної діяльності молоді, залучення її до управлінської діяльності.
3. Державна молодіжна політика України в її сучасному вигляді характеризується суперечливими тенденціями, які визначають її реальний стан. Це безпосередньо пов’язується із тактичною та стратегічною зміною напрямів реалізації державної молодіжної політики, із відсутністю чіткої функціональної спрямованості в діяльності відповідних державно-управлінських структур роботи з молоддю.
У сучасних умовах суспільного розвитку України кардинально змінилась система цінностей, що традиційно була притаманною для молоді: нові умови життєдіяльності молоді дозволили їй здобути більший потенціал свободи, яка забезпечує їй ширшу можливість для самовизначення та самоствердження. Це дозволяє класифікувати нові форми свободи притаманні для сучасної молоді, серед них: політична, економічна, правова, громадянська, свобода особистісних переконань, релігійна та свобода соціальної адаптації.
У зв’язку з цим у дисертаційному дослідженні:
– обгрунтовано організаційно-правові засади управлінської діяльності у сфері соціального захисту молоді, відповідно до чого визначено основні напрями її реалізації (соціальна допомога, соціальне забезпечення, соціальні послуги), шляхи оптимізації зайнятості молоді (на прикладі досвіду м. Києва) та соціальної політики молоді на основі запровадження „шведської” моделі, яка базується на принципах самозабезпечення та цільового захисту;
– розкрито особливості набуття професії та здійснення професійної перепрофілізації молоді як чинник реалізації управлінських засад – одним з основних елементів вибору молоддю своєї життєвої позиції є її професійне самовизначення, тобто самоуправління, яке має забезпечити їй можливість самостійно розв’язувати власні економічні та соціальні проблеми, що потребує формування особистих професійно-управлінських якостей працівника, які б відповідали сучасним вимогам виробництва, та створення ефективної системи професійної освіти;
– доведено необхідність розробки нових підходів до підготовки спеціалістів у системі професійної та загальної освіти, серед них: створення й поповнення електронного банку даних стосовно окремих проблем молоді; забезпечення ефективності управління молодіжною освітою на загальнодержавному та регіональному рівнях; створення цивілізованого ринку освітніх послуг; оптицізація діяльності закладів професійної освіти відповідно до потреб регіону та розвитку нових форм освіти і типів освітніх закладів;
– установлено, що управлінська діяльність у сфері реалізації державної молодіжної обумовлена, насамперед, особливістю цієї сфери діяльності, становищем молоді в суспільстві, ментальністю та світовим суспільним розвитком;
– запропоновано шляхи залучення молоді до підприємницької діяльності, серед них: механізм взаємного співробітництва органів державної влади та місцевого самоврядування з молоддю з питань підтримки та розвитку молодіжного підприємництва в країні; створення правових, економічних і організаційних умов для підприємницької діяльності молоді; створення „бізнес-інкубаторів” для сприяння розвиткові підприємництва через надання цілого спектра послуг.
Процес оптимізації механізмів управлінської діяльності з молоддю вимагає розробки ефективних заходів з підтримки молоді, сприяння зайнятості, підприємництву, працевлаштуванню, серед них: а) розробка регіональних програм зайнятості молоді; підтримка молодіжного підприємництва; підтримка молодих сімей; надання пільгових умов для молоді на проїзд у громадському транспорті, відвідування спортивно-оздоровчих і культурно-просвітницьких закладів і організацій та ін.); б) прийняття органами місцевого самоврядування нормативно-правових актів щодо реалізації наведених заходів і збільшення фінансування на розв’язання молодіжних проблем; в) побудова взаємодії органів державної влади, місцевого самоврядування та молодіжних громадських організацій на принципах партнерства; г) проведення систематичних громадських слухань з проблем молоді, щодо поліпшення її соціально-економічних умов життєдіяльності; підвищення рівня політичної та державно-управлінської участі молоді у здійсненні державної політики; забезпечення розвитку соціальної молодіжної інфраструктури, виходячи із потреб та інтересів розвитку сучасної молоді та ін.
Враховуючи, що однією з найактуальніших молодіжних соціально-економічних проблем, які можна вирішити шляхом оптимізації процесів управління у зазначеній сфері, є проблема молодіжного безробіття, в контексті цього дослідження особливу увагу приділено аналізу досвіду роботи Київського міського центру зайнятості та Київського молодіжного центру праці, де значно активізована робота щодо сприяння зайнятості молоді (постійної, тимчасової, сезонної). Вирішення проблем управління у сфері соціального захисту молоді пов’язане з ефективним функціонуванням системи органів соціального обслуговування, яке може надаватися у вигляді як соціальних послуг, так і матеріальної підтримки. Доведено, що в Україні, поки що, недостатній власний досвід управління і відсутні належні механізми суспільного контролю за діяльністю органів влади, які розпоряджаються коштами соціального забезпечення молоді.
4. На підставі аналізу співпраці органів державної влади та молодіжних громадських організацій визначені тенденції, що розкривають характер такої співпраці (сприяння створенню різних координаційних структур, концентрації зусиль у необхідних напрямах роботи; надання організаційної, методичної, правової та фінансової підтримки молодіжним громадським об’єднанням).
Однією із ціннісних управлінських дій є допомога у налагодженні та зміцненні зв’язків поміж різними організаціями на національному та міжнародному рівнях, що проявляється у практиці проведення різноманітних молодіжних форумів, зльотів, конгресів української молоді тощо. Така діяльність забезпечує виконання інтегративної функції держави, допомагає МГО об’єднувати свої зусилля у реалізації різних соціальних програм.
На основі здійсненого аналізу проблем, з якими стикається молодіжна сфера, необхідними є формалізовані механізми їх розв’язання, серед них щомісячний моніторинг становища молоді, стану та процесів реалізації державної молодіжної політики. В цьому плані на особливу увагу заслуговує розробка механізмів кадрового забезпечення управління молодіжною сферою, що у свою чергу, може включати формування відповідного банку даних, системних критеріїв тендерних пропозицій, розробку інформаційного та науково-методичного супроводу управлінської діяльності у сфері молодіжної політики. Доцільно поставити питання про чітку організаційно-функціональну координацію діяльності всіх державних органів та їх взаємодію з молодіжними громадськими структурами, щодо її формування та реалізації.
Головним управлінням у справах сім’ї та молоді Київської міської державної адміністрації за період 1996 2006 років була налагоджена тісна співпраця з молодіжними та дитячими громадськими організаціями шляхом залучення лідерів громадських організацій до формування та реалізації молодіжної політики в місті, започаткування і щорічне проведення конкурсів: а) програм і проектів молодіжних і дитячих громадських організацій; б) на соціальне замовлення; в) на кращу модель соціальної реклами; г) бізнес-планів підприємницької діяльності серед молоді тощо.
5. Одним із ефективних механізмів реалізації державної молодіжної політики є сприяння молоді в процесі реалізації її творчих ініціатив, на підставі чого визначено форми підтримки її інноваційної діяльності шляхом започаткування відповідних заходів для обдарованої молоді. Такі заходи дадуть змогу скоригувати соціальні програми та реалізовувати соціальні проекти, спираючись на чітко окреслені орієнтації нового покоління.
Дієвим механізмом утвердження нових форм роботи з молоддю щодо формування здорового способу життя є розроблення комплексного підходу до формування та реалізації державної політики, зорієнтованої на зміцнення здоров’я громадян, при цьому основними формами роботи з молоддю в зазначеному напрямі є запровадження інформаційних та освітніх стратегій пропаганди здорового способу життя та залучення до цього щироких кіл громадськості.
6. Запропоновано шляхи активізації політичної участі та політичної діяльності молоді в процесі трансформації суспільства, серед них: а) запровадження громадянської політичної освіти, спрямованої на формування знань і навичок, необхідних громадянину в демократичній правовій державі для реалізації своїх прав і свобод; б) розроблення та впровадження ефективних програм, проектів для молоді щодо її громадянських прав і обов’язків; в) розроблення молодіжних проектів самостійно і спільно з іншими органами державної влади; г) внесення пропозицій, проектів рішень до місцевих органів влади щодо створення умов для реалізації правових гарантій саморозвитку молоді; д) здійснення контролю за цільовим використанням державних матеріальних і фінансових ресурсів, що виділяються для реалізації молодіжних програм.
Розроблено механізми залучення молоді до управлінської діяльності, серед них: а) програмний підхід, згідно з яким органи державної влади спільно з молодіжними організаціями можуть створювати відповідні структури для інформування освіченої молоді про управлінську діяльність і надання їй можливості для необхідного навчання, тренування та проходження практики; б) формування інформаційного простору у сфері молодіжної політики та сукупність інформаційних ресурсів, задіяних у молодіжній сфері, спрямованих на реалізацію принципів молодіжної політики; в) створення електронних державних ресурсів і відкритість доступу до них, що має працювати на пропагування цілей і завдань державної молодіжної політики, активізацію участі з її створення та реалізації з боку громадськості; г) створення ефективної соціальної реклами.
7. Проведений аналіз проблематики в межах дисертаційного дослідження дав змогу запропонувати такі практичні рекомендації для органів державної влади України:
– з метою оптимізації управлінської діяльності у сфері роботи з молоддю необхідним є розроблення національної ідеології виховання та соціального розвитку сучасної молоді що, у свою чергу, дозволить забезпечити відповідний рівень структурованості у діяльності органів державної влади та молодіжних громадських організацій шляхом створення нових нормативів і стандартів забезпечення соціальної підтримки молоді, – така модель, передусім, має бути спрямована на розвиток державно-управлінського потенціалу молоді, здатної взяти на себе здійснення відповідних повноважень з оптимізації функціонування різних сфер життєдіяльності людини;
– розробити та запровадити модель ефективної інноваційної молодіжної політики в Україні, базовою основою якої, повинна стати муніципальна модель молодіжної політики, – відповідно до цієї моделі молодь є необхідним складовим елементом місцевих громадських структур, тому всі проблеми молоді мають бути визначені в цільових і комплексних міських та регіональних програмах;
– при органах центральної влади доцільно створити ініціативні групи, на які покласти завдання активізації діяльності молодіжних організацій і забезпечення розв’язання відповідних неформальних молодіжних питань – це фактично закладе підвалини нових світоглядно-ціннісних засад формування та реалізації державної молодіжної політики, побудованої на принципах громадського впливу та громадського контролю, а відтак і поставити питання про створення якісно нових форм організації та здійснення молодіжної діяльності та підвищення рівня управлінської культури;
– особливу увагу слід приділити розробленню та затверджнню Національної
програми „Молодь України у ХХІ ст.” і „Державної концепції модернізації освіти України у ХХІ ст.”, які повною мірою мають забезпечити формування та реалізацію державної молодіжної політики, – важлива роль, при цьому, повинна належати відповідним державно-управлінським структурам, зокрема Державній службі молоді та спорту України, Міністрству освіти і науки, молоді та спорту і Міністерству культури України, які мають бути наділені відповідними правами з координації створення ефективної моделі державної молодіжної політики, що, на нашу думку, більшою мірою працюватиме на патріотичне виховання та соціальний захист дітей і молоді, зростання інтересу молоді до активної участі в соціально-політичному житті суспільства та державотворенні;
– бажано створити Всеукраїнський банк даних за основними напрямами реалізації державної молодіжної політики, який насамперед має включати інформацію про дітей, що залишились без опіки і піклування, та інформацію про проблемну молодь у сучасному українському суспільстві, що дозволить чітко спрогнозувати ресурсний (науковий, мистецький, інноваційний) потенціал молоді і на основі цього розробити прогнозні методики розвитку українського суспільства в цілому;
– запровадити ефективні механізми створення та розміщення соціальної реклами, важлива роль, при цьому, має належати ефективним формам взаємодії держави та окремих приватних рекламних структур, які мають спільно із державою працювати на обслуговування інтересів молоді (держава має надавати приватним рекламним структурам санкціонований доступ до державних інформаційних ресурсів у сфері молодіжної політики шляхом проведення відповідних тендерів);
– доцільно розробити державний інформаційний реєстр державних і приватних організацій, які забезпечують надання відповідних послуг молоді, – цей реєстр має включати державні, галузеві, регіональні інформаційні мережі та центри аналізу роботи з молоддю, які передусім повинні опікуватись вивченням і розв’язанням системних проблем молоді;
– з метою матеріально-технічної підтримки талановитій молоді доцільно створити: а) окрему Раду наукової молоді, напрямами діяльності якої, зокрема, має стати розвиток міжнаукових інтеграційних проектів, підтримка комплексних наукових семінарів, наукових шкіл, цільова матеріальна підтримка наукової молоді тощо, інтеграція молодих вчених різних країн (такі ради функціонують у країнах світу, які є лідерами інноваційно-технологічного розвитку молодіжної політики), б) Молодіжний науковий центр, який має забезпечити налагодження міждисципілнарних контактів між молоддю як в межах держави, так і на міждержавному рівні, а також підтримку громадської активності молодих вчених на шляху до вирішення професійних проблем, адже саме наукова молодь має взяти на себе функції з подолання соціально-політичної, економічної кризи в сучасному українському суспільстві, а за рахунок відрахування від грантів при Центрі доречно створити окремий „Фонд підтримки молодих вчених”.
Розроблені теоретико-практичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані:
– у роботі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України в ході реалізації державної молодіжної політики при розробці нових та удосконаленні діючих нормативно-правових актів, зокрема тих, що регламентують проведення конкурсу програм і проектів молодіжних і дитячих громадських організацій, конкурсів „Молодий підприємець року”, соціального замовлення та соціальної реклами тощо, а також при здійсненні політики надання молоді вищої і професійно-технічної освіти та підтримці наукової молоді;
– у роботі Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, щодо оптимізації механізмів фінансування молодіжних програм і залучення молоді до підприємницької діяльності;
– у роботі Міністерства охорони здоров’я України при розробці сучасних програм щодо формування здорового способу життя та зміцнення здоров’я молоді;
– у роботі Міністерства соціальної політики України при забезпеченні зайнятості молоді, розробці механізмів соціального захисту найменш соціально захищених категорій молоді та молодих сімей;
– у дослідженнях, програмах і проектах відповідних органів державної влади та органів місцевого самоврядування, науково-дослідних інститутах, навчальних закладах і центрах підвищення кваліфікації щодо питань удосконалення механізмів реалізації молодіжної політики України.
Запропоновані теоретичні положення та практичні рекомендації можуть становити
основу реалізації молодіжної політики України, а також у цілому сприяти вдосконаленню системи державного управління України на сучасному етапі суспільного розвитку.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у процесі розробки навчальних модулів, курсів підвищення кваліфікації державних службовців, підготовці фахових спеціалізованих семінарів з питань державного управління в молодіжній сфері.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. – М.: Мысль, 1991. – 299 с.
2. Авер’янова Г. Особливості економічної соціалізації молоді в умовах трансформації українського суспільства / Г Авер’янова, В. Москаленко. // Практ. психологія та соціал. робота. –2004. – № 7. – С. 49–55.
3. Адлер А. Критические размышления о смысле жизни / А. Адлер // Наука жить. – К.: Port-Royal, 1997. – С. 189–195.
4. Адлер А. Понять природу человека. / А. Адлер – Спб. : Академ. Проект, 1997. – 256 с.
5. Алещенок С. Мировой опыт разработки и осуществления государственной молодежной политики / С. Алещенок, В. Луков // Материалы по проблемам организации государственной молодежной политики на республиканском и региональном уровнях. – К., 1991. – С. 53–128.
6. Аналіз законодавчої та нормативної бази стосовно реалізації соціальної роботи з дітьми та молоддю м. Києва : звіт про НДР / УІСД ; кер. М П. Перепелиця. – К., 1999. – 178 c.
7. Ананьев В. Инструменты управления молодежной сферой /В. Ананьєв – М. : 2005. 345с.
8. Андреева Г. М. Психология социального познания / Г. М. Андреева. – М. : Аспект Пресс, 2000. – 374 с.
9. Андрущенко Т. І. Українська культурна традиція та її роль у формуванні світоглядних орієнтацій сучасної молоді (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. канд. філос. наук : спец. 09.00.03 / соціальна філософія і філософія історії / Андрущенко Тетяна Іванівна – Дніпропетровськ, 1998. – 17 с.
10. Анисимов С. Ф. Мораль и поведение /С. Ф. Анисимов. – М. : Мысль, 1985. – 155 с.
11. Аніщук В. В. Роль політичних партій щодо формування державної молодіжної політики України / В. В. Аніщук // Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх розв'язання: зб. наук. ст. : в 3 т. / Одеський держ. політехн. ун-т. – Одеса, 2000. – Т. 1. – Ч. 1 : Соціологія. Політологія. Історія. Соціальна психологія. Право. – С. 181–183.
12. Антонов С. Разорванный рубль или проблемы выбора молодежи / С. Антонов. – М. : 2003. – 345 с.
13. Анфілова О. Влада і молодь: співпраця і шляхи порозуміння / О. Анфілова. // Молодь – громадські організації – громадське суспільство : Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 27–28 верес. 2001 р. / Нац. ун-т “Києво- Могилянська академія”, м. Київ. ; Ян. Лепетун (підгот.та упоряд.) – К., 2001. – С. 81–88.
14. Араб-Оглы Э. А. В лабиринте пророчеств: социальное прогнозирование и идеологическая борьба / Э. А. Араб-Оглы. – М. : Мол. гвардия, 1973. – 303 с.
15. Арсонсон Э., Уилсон Т., Эйкерт Р. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме / Э. Арсонсон, Т. Уилсон, Р. Эйкерт. – Спб. : прайм – ЕВРОЗНАК, 2002. – 560 с.
16. Атаманчук Г. В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования / Г. В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит., 1995. – 239 с.
17. Атаманчук Г. В. Обеспечение рациональности государственного управления / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит., 1990. – 289 с.
18. Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекцій / Г. В. Атаманчук. – М. : Юрид. лит, 2007. – 400 с.
19. Атоян А. И. Социомаргиналистика / А. И. Атоян – Луганс. : РИО ЛИВИД, 1999. – 456 с.
20. Афанасев В. Г. Человек и управление обществом / В. Г. Афанасев. – М. : Политиздат, 1977. – 382 с.
21. Бабило В. Н. Регулирующее воздействие на правосудие норм права и морали / В. Н. Бабило // Укрепление законности и борьба с преступностью в условиях формирования правового государства. – М., 1990. – С. 161–164.
22. Балл Г. О. Сучасний гуманізм і освіта : соціал.-філософ. та психол.-педагог. Аспекти / Г. О. Балл. – Рівне : Ліста – М., 2003. – 128 с.
23. Барабаш В. В. Громадські молодіжні об’єднання як суб’єкт державної молодіжної політики / В. В. Барабаш. // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства. – Зб. наук. пр. – Х : Видавн. центр Харків. нац. ун-ту ім. В. Н. Карабіна, 2003. – С. 567–570.
24. Барахнин В. Ресурсный потенциал развития молодежи / В. Барахнин. – М., 2005. – 345 с.
25. Бебик В. М. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика / В. М. Бебик. – К., 2000. – 283 с.
26. Белов В. И. Актуальные проблемы современной молодежи / В. И. Белов. – Минск, 2004. – 260 с.
27. Бержанір А. Л. Життєве самовизначення сільської молоді в умовах різних форм господарювання: автореф. дис. канд. соціол. наук : спец. 22.00.03– соціальна структура, соціальні інститути та соціальні відносини / Бержанір Анатолій Леонідович. – К., 1999. – 26 с.
28. Берковиц Л. Агрессия: причины, последствия и контроль / Л. Берковиц. – Спб. : прайм – ЕВРОЗНАК, 2001. – 512 с.
29. Бессонова Б. Главные проблемы молодежи и пути их решения / Б. Бессонова. – М. : 2003. – 237 с.
30. Бестужева С. А. Управление молодежной сферой: теоретико-практический анализ / С. А. Бестужева. – М. : 2004. – 311 с.
31. Бідний В. Г. Створення нової системи протиалкогольної та протинаркотичної залежності в м. Києві / В. Г. Бідний // Сучасні підходи до профілактики тютюнокуріння, алкоголізму наркоманії та Сніду : матеріали конф. / Київський міський центр здоров’я. – К., 2003. – С. 5 – 7.
32. Блэкбарн Р. Психология криминального поведения / Р. Блэкбарн. – СПб. : Питер, 2004. – 496 с.
33. Большаков И. Механизми молодежной политики государства / И. Большаков, В. Кудымов. – М. : 2006. – 450 с.
34. Бондар В. С. Вимір та зміна соціальної позиції молоддю великого міста : автореф. дис. канд. соціол. наук : спец. 22.00.03 – соціальна структура, соціальні інститути та соціальні відносини / Бондар Вікторія Семенівна. – К., 2000. – 19 с.
35. Боришевський М. Й. Ціннісні орієнтації в особистісному становленні
сучасної молоді / М. Й. Боришевський // Проблеми загальної та педагогічної психології : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К. : 2003. – Ч. 5. – С. 34–42.
36. Бородін Є. І. Держава і молодь: історія ювенального законодавства в Україні (середина 80-х – початок 90-х років ХХ ст.) / Є. І. Бородін. – К. : Укр. центр політ. менеджменту, 2004. – 238 с. – (Б-ка журналу “Політичний менеджмент”).
37. Бородін Є. І. Державна молодіжна політика в Україні: процес формування та розвитку (1991 – 2004 рр.) : монографія / Є. І. Бородін. – Дніпропетровськ : Пороги, 2008. – 429 с.
38. Бородін Є. І. Загальнодержавна молодіжна програма в Україні в контексті удосконалення механізму державної молодіжної політики [Електронний ресурс] / Є. І. Бородін. // Публічне адміністрування: теорія та практика : електронний зб. наук. пр. / редкол. : С. М. Серьогін (голов. ред.) [та ін.]. – Д. : ДРІДУ НАДУ. – 2010. – Режим доступу : http://dridu.dp.ua/zbirnik/index.html.
39. Бородін Є. І. Історія формування державної молодіжної політики в Україні (1991 – 2004 рр.) : монографія / Є. І. Бородін. – Дніпропетровськ : Герда, 2006. – 472 с.
40. Бородін Є. І. Нормативно-правова база з питань зайнятості та підтримки економічної активності молоді / Є. І. Бородін. // Молодь України на ринку праці : щоріч. доп. Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді (за підсумками 2006 року) / Є. І. Бородін, М. О. Василенко, В. А. Головенько та ін. – К. : Крамар, 2007. – С. 97 – 113.
41. Бородін Є. І. Нормативно-правові акти, що регулюють механізм залучення молоді до державного управління та державної служби в Україні / Є. І. Бородін, І. С. Жданова // Вдосконалення шляхів залучення молоді до державного управління та державної служби / Є. І. Бородін, І. А. Жданова, І. С. Жданова та ін. – К. : Держ. ін-т розвитку сім’ї та молоді, 2006. – С. 36–48.
42. Бронзо С. Д. Концепція молодіжної політики в Україні / С. Д. Бронзо // Актуальные проблемы формирования личности. – Х., 1995. – С. 168–172.
43. Бурова Л. І. История молодежных движений / Л. І. Бурова. – М., 2004. – 451 с.
44. Вайнола Р. Х. Волонтерський рух в Україні / Р. Х. Вайнола. – К., 1999. – 111 с.
45. Вайт Л. Вступление к государственному управлению / Л. Вайт. – М. : „Прогрес”, 2004. – 456 с.
46. Васенина И. В. История молодежных движений: вчера, сегодня, завтра / И. В. Васенина. – М., 2000. – 711 с.
47. Веймер Девід Л. Аналіз політики: концепції, практика / Девід Л. Веймер, Ейден Р Вайнінг ; пер з англ. І. Дзюби, А. Олійника ; наук. ред. О. Кілієвич. – К. : Основи, 1998. – 654 с.
48. Весельский В. Л. Профілактична медицина – основа формування здоров’я населення / В. Л. Весельский // Сучасні підходи до профілактики тютюнокуріння, алкоголізму наркоманії та СНІДу : матеріали конф. / Київський міський центр здоров’я. – К., 2003. – С. 10–12.
49. Виховання національно свідомого, патріотично зорієнтованого молодого покоління, створення умов для його розвитку як чинник забезпечення національних інтересів України : Аналіт.-інформ. матеріали / О. В. Бабак, І. Д. Бех, Т. Е. Василевська та ін. ; Держ. комітет України у справах сім'ї та молоді; Державний ін-т проблем сім'ї та молоді / В. І. Довженко (голова ред. кол.) – К., 2003. – 191 с.
50. Вільсон В. Основи науки государственного управления / В. Вільсон. – М., 1995. – 311 с.
51. Всемирная программа действий, касающаяся молодежи, до 2000 года и на последующий период 2005 (A/RES/50/81). Сб. документов ; предисл. В. Кемерова. – М., 2005. – 612 с.
52. Всемирный доклад по вопросам молодежи, 2003 год. – М., 2003. – 458 с.
53. Всемирный доклад по вопросам молодежи, 2003 год. : доклад Генерального секретаря. – М., 2003. – 64 с.
54. Всемирный доклад по вопросам молодежи, 2005 год : докл. Генерального секретаря. – М., 2005. – 96 с.
55. Габышев Л. Молодежь как национальный интерес / Л. Габишев. – М., 2001. – 211 с.
56. Гаєвський Б. А. Політичне управління: навч. посіб. / Б. А. Гаєвський, В. А. Ребкало, М. В. Туленков. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 160 с.
57. Гаєвський Б. А. Культура державного управління: організаційний аспект : монографія / Б. А. Гаєвський, В. А. Ребкало. – К. : Вид-во УАДУ, 1998. – 144 с.
58. Гаєвський Б. А. Основи науки управління : метод. посіб. / Б. А. Гаєвський. – К. : МАУП, 1996. – 175 с.
59. Глобальный анализ и оценка национальных планов действий по вопросу о занятости молодежи : Докл. Генерального секретаря / сост. В. Кемеров. – М., 2005. – 724 с.
60. Головатий М. Основні напрямки роботи Міністерства України у справах сім′ї та молоді щодо сприяння розвитку молодіжного підприємництва в Україні / М. Головатий // Молодь та бізнес: взаємодія структур малого і середнього бізнесу, державних інституцій та вищої школи : зб. наук. ст. за матеріалами наук.-практ. конф., 25–26 листопада 1998 р. Рівненський ін-т слов'янознавства / уклад. В. Нетепчук. – Рівне, 1998. – С. 9–11.
61. Головатий М. Ф. Формування державної молодіжної політики : автореф. дис. канд. політ. наук : спец. 23.00.025 – політичні інститути і процеси / Головатий Микола Федорович. – К., 1996. – 28 с.
62. Головатый Н. Ф. Социология молодежи : курс лекций / Н. Ф. Головатый ; Межрегион. акад. упр. персоналом. – К. : МАУП, 1999. – 223 с.
63. Головаха Є. І. Стратегія соціально-політичного розвитку України (досвід перших років незалежності та нові орієнтири) / Є. І. Головаха. – К. : Абрис, 1994. – 61 с.
64. Головне управління статистики у м. Києві. Статистична інформація. [Електронний ресурс]. [Дані офіційного сайту Головного управління статистики у м. Києві]. Режим доступу : http://www.gorstat.kiev.ua/p.php3?c=1187&lang=1.
65. Голубков О. Военно-професииональная ориентация молодежи / О. Голубков. – М, 2006. – 356 с.
66. Гонтарук О. Роль молодіжних організацій в українському суспільстві / О. Гонтарук. // Молодь – громадські організації – громадське суспільство : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 27–28 вересня 2001 р., Нац. ун-т “Києво-Могилянська академія”, м. Київ – К., 2001. — C. 75–81.
67. Гончаров С. К вопросу о подготовке учащихся студентов для
самоопределения в структурах малого и среднего бизнеса / С. Гончаров // Молодь та бізнес: взаємодія структур малого і середнього бізнесу, державних інституцій та вищої школи : зб. наук. ст. за матеріалами наук.-практ. конф., 25–26 листопада 1998 р. Рівнен. ін-т слов'янознавства / уклад. В. Нетепчук. – Рівне, 1998. – С. 128–130.
68. Громадянське суспільство в Україні: аналітичний звіт : за результатами загальнонаціонального опитування недержавних організацій України / підготовлено Фондом “Демократичні ініціативи” та СОЦІС на замовлення Світового банку. – К. : Видавн. дім “ Козаки”, 2003. – 64 с.
69. Державна молодіжна політика в Україні у 2003 році : зб. нормат.-прав. актів / авт.-упоряд. Є. І. Бородін. – Дніпропетровськ : Герда, 2004. – 292 с.
70. Державна молодіжна політика в Україні у 2008 році : зб. нормат.-прав. актів / авт.-упоряд. Є. І. Бородін. – Дніпропетровськ : Пороги, 2009. – 729 с.
71. Державна програма підтримки молодіжного підприємництва на 2002–2005 роки : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12 квіт. 2002 р. № 536. – К., 2002. – 112 с.
72. Державна соціальна служба для сім’ї, дітей та молоді. Інформаційно-аналітичні матеріали. [Електронний ресурс]. [Дані офіційного сайту Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді]. Режим доступу : http://www.dcssm.gov.ua/ua_work_summary.phtml.
73. Державна цільова соціальна програма „Молодь України” на 2009–2015 роки : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. № 41 [Електронний ресурс]. – [Урядовий портал]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/sport/control/
uk/publish/article;jsessionid=E4A6CC0D1B923D6FFAEED668BFECC449?art_id=108871&cat_id=108870.
74. Державне управління в Україні : навч. посіб. // НАНУ; Ін-тут держави і права ім. В. М. Корецького ; за заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К., 1999. – 266 с.
75. Державне управління в Україні: наукові, правові, кадрові та організаційні засади : навч. посіб. / за заг. ред. Н. Р. Нижник, В. М. Олуйко. — Львів : Вид-во Нац. ун-ту “Львівська політехніка”, 2002. – 352 с.
76. Державне управління та адміністративне право в сучасній Україні: актуальні
проблеми реформування. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – 50 с.
77. Державне управління, державна служба і місцеве самоврядування : монографія, / за. заг. ред О. Ю. Оболенского. – Хмельницький : Поділля, – 1999. – 570 с.
78. Державне управління: теорія та практика : за заг. ред. В .Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 360 с.
79. Дідух М. Л. Становлення політичної свідомості молоді в умовах суспільної нестабільності : автореф. дис. канд. психолог. наук : спец. 19.00.05 – соціальна психологія / Дідух Микола Леонтійович. – К., 2004. — 19 с.
80. Діяльність центрів соціальних служб для молоді України: сучасний стан і перспективи розвитку / С. В. Толстоухова, В. В. Багай, О .В. Вакуленко та ін. ; Укр. держ. центр соціал. служб для молоді ; Укр. ін-т соціал. дослідж. – К. : Академпрес, 1999. – 112 с.
81. Досвід діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді м. Києва щодо формування здорового способу життя за 2005–2006 роки. Інформаційно-аналітичні матеріали. [Електронний ресурс].– [Дані офіційного сайту мережі центрів соціальних служб]. – Режим доступу : http://www.dcssm.gov.ua.
82. Дробижева Л. М. История и социология / Л. М. Дробижева. – М., 2003. – 432 с.
83. Еремина А. Г. Предринимательство. Социальные проблемы / А. Г. Еремина // Молодь третього тисячоліття: гуманітарні проблеми та шляхи їх розв'язання : зб. наук. ст. : в 3 т. – Одеса, 2000. – Т. 1, Ч. 1 : Соціологія. Політологія. Історія. Соціальна психологія. Право. – С. 278–280.
84. Ершов П. М. Потребности человека / П. М. Ершов. – М. : Мысль, 1990. – 365 с.
85. Єленський В. Є. Сьогодні обставини є найбільш вдалими / В. Є. Єленський // Кримська світлиця. – 2007.– 13 квіт. –.№ 15. – С. 4.
86. Загальнодержавна програма підтримки молоді на 2004–2008 роки : затв. Законом України від 18 листоп. 2003 року № 1281-IV. // Відом. Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – Ст. 144.
87. Загальноміська комплексна програма “Сім’я, діти, молодь міста Києва. 2009–2011”. : затв. рішенням Київської міської Ради від 9 березня 2006 р. № 135/3