МЕХАНІЗМ КООРДИНАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УКРАЇНІ

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ
ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ГНИДЮК Наталія Андріївна

УДК 35:061.1

МЕХАНІЗМ КООРДИНАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УКРАЇНІ

Спеціальність 25.00.02 – механізми державного управління

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління

Науковий керівник
Стрельцов Володимир Юрійович, кандидат наук з державного управління, доцент

ОДЕСА – 2011
ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПОБУДОВИ МЕХАНІЗМУ КООРДИНАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

11
1.1 Координація політики європейської інтеграції в системі державноуправлінських відносин
11
1.2. Координація діяльності національної адміністрації в рамках процесу прийняття рішень в ЄС
32
1.3. Досвід координації політики європейської інтеграції в країнах-членах та країнах-сусідах ЄС
47
Висновки до першого розділу 65
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УКРАЇНІ

67
2.1 Інституціоналізація процесу упровадження політики європейської інтеграції України
67
2.2 Переваги та недоліки функціонування механізму координації політики європейської інтеграції
86
2.3. Суперечності у функціонуванні системи прийняття рішень щодо формування та впровадження політики європейської інтеграції України

112
Висновки до другого розділу 123
РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ КООРДИНАЦІЇ ПОЛІТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УКРАЇНІ

125
3.1. Функціональне зміцнення механізму координації політики європейської інтеграції України
125

3.2. Організаційні перетворення в системі координації політики європейської інтеграції України
151
Висновки до третього розділу 162
ВИСНОВКИ 164
ДОДАТКИ 170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

198

ВСТУП
Актуальність теми. Зацікавленість українського суспільства у модернізації державних інституцій на основі європейських підходів є досить значною, що, в свою чергу, вимагає удосконалення, а подекуди і розбудови, злагоджених механізмів державного управління. Євроінтеграційні прагнення України ставлять на порядок денний питання про вдосконалення системи виконавчої влади, оскільки саме вона відповідальна за реалізацію різноманітних державних функцій, в тому числі і політики європейської інтеграції.
Адміністративні перетворення, через які пройшли органи виконавчої державної влади України, не мали системного характеру і практично не торкнулися механізмів побудови належної системи координації політики, яка б забезпечувала вироблення та реалізацію спільних рішень, особливо в напрямку європейської інтеграції. Тому питання координаційної взаємодії органів влади в сфері європейської інтеграції, на відміну від субординаційних зв’язків, які традиційно вважалися головними в процесі діяльності органів влади, до теперішнього часу залишається недостатньо вивченим, вимагають відповідного теоретичного аналізу, практичних розробок та втілення їх в управлінську діяльність. У першу чергу це стосується центральних органів виконавчої влади, оскільки їх роль у системі вироблення та реалізації політики європейської інтеграції надзвичайно велика та має тенденцію до посилення. Наявність органів виконавчої влади різних видів, форм та типів обумовлює необхідність ефективної координації їх діяльності, встановлення безконфліктних відносин між ними, що мають місце у відкритій та ще більше латентній формі.
Стан наукової розробки проблеми. Проблемі євроінтеграційних викликів для систем державного управління присвячували свої дослідження вітчизняні і зарубіжні науковці різних періодів.
Теоретико-методологічну базу сучасних процесів європейської інтеграції визначили відомі теоретики: Д. Мітрані, К. Дойч, Е. Хаас, Л. Ліндберг, С. Шайнгольд, Ф. Шміттер, С. Хоффманн, Ж. Ґаррет, Р. Кеохайн, Ж. Най, В. Уоллес, Г. Уоллес, С. Хікс, Н. Нугент, К Вебб, С. Булмер, У. Сендхолц, Д. Зайсман, Е. Моравчік, Г. Маркс, А. Зброджіа, K. Гоетц, С. Гоці, Ж. Зіллер, Л. Ентін, К. Ердман, С. Кашкін, В. Кернз, С. Корец, Г. Райт, А. Татам, Б. Топорнін, Д. Файхурст, М. Стрежнева, Ф. Шарпф та ін.
Різноманітні питання теорії і практики європейської інтеграції в контексті певних проявів її впливу на державне управління в Україні досліджують вітчизняні вчені: В. Авер’янов, О. Амосов, О. Андрійко, А. Ахламов, В. Бакуменко, І. Бураковський, З. Варналій, В. Воротін, А. Гальчинський, В. Геєць, В. Горбулін, І. Грицяк, В. Дзюндзюк, М. Іжа, Ю. Кальниш, О. Кілієвич, І. Коліушко, В. Копійка, Е. Лібанова, В. Князєв, Ю. Ковбасюк, В. Корженко, С. Кравченко, В. Кривцова, І. Кравчук, О. Лебединська, В. Луговий, О. Малиновська, Т. Мотренко, В. Муравйов, П. Надолішний, Н. Нижник, С. Озірська, В. Опришко, О. Оржель, Р. Петров, С. Пирожков, В. Посельський, Л. Приходченко, Я. Радиш, В. Рижих, І. Розпутенко, С. Серьогін, Г. Ситник, І. Солоненко, Ю. Сурмін, В. Трощинський, А. Філіпенко, О. Чалий, В. Шаповал та ін.
Координаційним відносинам в системі функціонування органів виконавчої влади присвячене незначна кількість праць. Серед них можна визначити роботи В. Білоуса, В. Дерець, О. Литвинова, І. Максюк, Ю. Назара, В. Руденської, В. Федченка, Л. Фещенка та ін.
Проте, на сьогодні у вітчизняній науковій літературі та у виданнях зарубіжних країн не знайшли повного висвітлення питання, пов'язанні з координацією діяльності різних гілок влади в рамках процесу прийняття рішень в сфері європейської політики: не достатньо чітко визначено його сутність, об'єкти і суб'єкти, форми і методи роботи. Наявні ж розробки стосуються або соціалістичного періоду розвитку країни, або лише окремих аспектів такої діяльності.
Водночас спостерігається відсутність чіткого розподілу відповідальності за виконання окремих функцій, а також одночасне виконання подібних функцій державними органами, відповідальними за реалізацію стратегії європейської інтеграції України, зниження ефективності їх функціонування в цілому.
Зазначене вище обумовило актуальність обраної теми дисертаційної роботи.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дана робота виконувалась на кафедрі економічної теорії та фінансів Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України і виконана відповідно до Зведеного плану наукової діяльності Інституту за науково-дослідною темою „Становлення та розвиток регіональних механізмів інтеграції України до Європейського Союзу“ (номер державний реєстраційний 0106U001261) в рамках наукового проекту Академії „Державне управління та місцеве самоврядування“(номер державний реєстраційний 0102U001591). Доробок здобувача полягає у визначенні інституціональних засад процесу упровадження політики європейської інтеграції України.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування механізму координації політики європейської інтеграції та практичних рекомендацій щодо його удосконалення.
Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:
- узагальнити існуючі підходи до визначення поняття „координація політики європейської інтеграції“ та визначити її місце та роль в системі державно-управлінських відносин;
- визначити складові механізму координації європейської політики в Україні;
- охарактеризувати роль та місце національної адміністрації в рамках процесу прийняття рішень в ЄС;
- узагальнити досвід координації політики європейської інтеграції в зарубіжних країнах;
- виявити інституціональні особливості механізму координації політики європейської інтеграції в Україні;
- оцінити переваги та недоліки функціонування існуючого механізму координації політики європейської інтеграції в Україні;
- визначити шляхи вдосконалення механізму координації політики європейської інтеграції в сучасних умовах.
Об'єкт дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є політика європейської інтеграції в Україні.
Предмет дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є механізм координації політики європейської інтеграції в Україні.
Методи дослідження. Вибір методів дослідження зумовлений поставленою метою та особливостями об’єкта пізнання. Для реалізації мети й завдань дослідження був використаний комплекс сучасних загальнонаукових методів і підходів, а саме: історичний і логічний методи – для аналізу літературних і документальних джерел в історичній ретроспективі, виокремлення складових механізму координації політики європейської інтеграції; порівняльний аналіз – для виокремлення та порівняння різних моделей координації політики європейської інтеграції в країнах-членах та країнах-сусідах ЄС; структурно-функціональний – для розкриття природи й особливостей функціонування багаторівневої системи координації політики європейської інтеграції; контент-аналіз – для вивчення нормативно-правової бази Європейського Союзу; загальні методи аналізу й синтезу – індукція, дедукція, аналогія, композиція, декомпозиція – при розробці теоретичних моделей координації політики європейської інтеграції.
Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні теоретичних і розробці методичних положень, сукупність яких дозволяє підвищити ефективність функціонування механізму координації політики європейської інтеграції.
Зокрема, здобувачем отримано такі конкретні результати.
У дисертації вперше:
розроблено три основних моделі координації політики європейської інтеграції з урахуванням повноважень центральних органів влади в сфері політики європейської інтеграції та ступеня їх централізації, що дозволяє теоретично обґрунтувати тенденцію до створення в Україні моделі із високим рівнем функціональної децентралізації та горизонтальної координації;
удосконалено:
механізм координації політики європейської інтеграції шляхом підвищення ефективності його основних складових: політичне планування та координація (гармонізація законодавства; оцінка впливу; консультації з третіми сторонами; інформування громадськості; фінансове забезпечення; управління зовнішніми зносинами з ЄС); координація донорської допомоги; кадровий потенціал та підготовка кваліфікованих фахівців у сфері європейської інтеграції;
механізм розподілу функцій органів державної влади, що здійснюють процес вироблення та впровадження політики європейської інтеграції України, шляхом їх перерозподілу між центром координаційної системи (Бюро європейської інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України), внутрішнім колом (органи, відповідальні за виконання окремих функцій з координації політики євроінтеграції — Міністерство закордонних справ України, Міністерство економіки України, Міністерство юстиції України, Міністерство фінансів України) та зовнішнім колом (інші профільні міністерства та відомства) ;
дістало подальший розвиток:
уточнення поняття та сутності координації політики європейської інтеграції як особливої управлінської функції держави, реалізація якої передбачає узгодження дій керівників державно управлінських структур, з метою формування та реалізації ними цієї політики в рамках визначених компетенцій;
організаційно-правове забезпечення національної системи координації політики європейської інтеграції під впливом зовнішньої політики ЄС шляхом створення ядра реалізації політики європейської інтеграції на базі Національного агентства з європейської інтеграції.
Практичне значення одержаних результатів. Значення отриманих результатів, насамперед, полягає в тому, що основні теоретичні положення й висновки дисертаційної роботи втілено в управлінські рішення, нормативні акти, а саме в процесі:
– побудови механізму міжвідомчої координації європейської інтеграції та його удосконаленні після підписання Угоди про Асоціацію (довідка про впровадження № 4802/22-440 від 27 жовтня 2010 р., видана Міністерством економіки України).
Крім того, результати роботи використовувалися:
– під час проведення тренінгів для слухачів Інституту підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України (акт про впровадження № 37/03 від 7 жовтня 2010 р., виданий Інститутом підвищення кваліфікації керівних кадрів Національної академії державного управління при Президентові України).
Висновки та практичні рекомендації, що містяться в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні чинного законодавства, що визначає правовий статус державних органів, відповідальних за реалізацію курсу на європейську інтеграцію.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, у ньому не використовувались ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були підготовлені окремі наукові публікації. Дисертаційна робота є одноосібно написаною працею, в якій здійснено комплексне дослідження теоретичних засад координації політики європейської інтеграції, виявлено передумови, особливості функціонування та тенденції розвитку цієї системи в глобалізаційних процесах та обґрунтовано основні напрями підвищення ефективності реалізації цієї політики в контексті адміністративної реформи.
Апробація результатів дисертації. Основні висновки та узагальнення дослідження оприлюднювалися дисертантом на науково-практичній конференції „Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в Україні: європейський контекст“ (10-11 грудня 2010 р., м. Дніпропетровськ), VІI регіональній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України“ (14 травня 2010 р., м. Дніпропетровськ), науково-практичній конференції за міжнародною участю „Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (31 травня 2007 р., м. Київ).
Публікації. Основні наукові положення і висновки дисертації висвітлено у 18-ти друкованих працях загальним обсягом 15,0 авторських аркушів, серед яких сім робіт у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових у галузі науки державного управління.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В результаті проведеного дослідження було вирішено важливе наукове завдання з обґрунтування теоретичних і розробки методичних положень, сукупність яких забезпечує ефективне функціонування механізму координації політики європейської інтеграції. Основні висновки та пропозиції щодо вдосконалення механізму координації політики європейської інтеграції можна сформулювати наступним чином:
1. Результатом координаційної взаємодії органів державного управління є формування та реалізація політики зацікавленими органами влади одного ієрархічного рівня з питань, що вимагають узгоджених дій. Їх розвиток сприяє зростанню ефективності діяльності центральних органів виконавчої влади в Україні, зміщуючи велику частину ініціатив та відповідальності за оперативні рішення з рівня вищого керівництва на більш низький рівень.
Система координації має бути збалансована, а обов’язки в межах системи чітко розподілені; ефективність системи, заснованої на „супер-сильному“ центрі, як правило, є невисокою або не хараеткризується стабільністю в довгостроковій перспективі.
Складовими елементами механізму координації політики європейської інтеграції є:
– політичне планування та координація (розробка стратегії, вироблення засад політики, планування і моніторинг; гармонізація законодавства та оцінювання впливу; консультації з третіми сторонами; інформування громадськості; фінансове забезпечення та розподіл ресурсів державного бюджету; управління зовнішніми відносинам з ЄС
– координація донорської допомоги;
– підготовка кваліфікованих фахівців у сфері європейської інтеграції.
2. Функції, які виконують національні адміністрації в рамках процесу прийняття рішень в ЄС є класичними координаційними функціями: моніторинг впровадження угоди та звітування перед Урядом і Європейською Комісією, забезпечення для всіх задіяних сторін вільного доступу до інформації про залучені в політику європейської інтеграції установи, забезпечення притоку кваліфікованих кадрів до установ, які займаються європейською інтеграцією, завдяки налагодженню відповідної політики освіти й виучки, узгодження політичних ініціатив та проведення аналізу майбутніх вимог до державної політики.
3. Основними критеріями для виокремлення моделей координації є ступень концентрації повноважень та розвиненість горизонтальних звязків в системі державного управління. На підставі цього, можна виокремити три моделі координації політики європейської інтеграції. До першої моделі можна віднести країни з високим рівнем функціональної централізації і горизонтальної координації (Польща, Болгарія, Литва, Латвія та Македонія). До другої моделі країни з низьким рівнем функціональної централізації та високим рівнем горизонтальної координації (Естонія). І остання модель, до якої належить Хорватія, представляє цікавий випадок країни-кандидата з абсолютно відмінною інституційною моделлю координації євроінтеграції порівняно з іншими державами.
4. Оцінка переваг та недоліків функціонування механізму координації політики європейської інтеграції проводилась за такими напрямами:
Прийняття рішень щодо формування та впровадження політики: досить не чітко виписані функції та обов’язки, покладені на Президента, Прем’єр-міністра, Кабінет Міністрів та Верховну Раду у сфері європейської інтеграції. Розгалужена мережа спеціалізованих рад та робочих груп високого рівня.
Планування та координація політики у сфері європейської інтеграції: відсутність Стратегії інтеграції України з ЄС з огляду на нові обставини перговорного процесу та викликів нової політики ЄС щодо України. Не завершеність розробки єдиної бази для планування, впровадження та моніторингу процесу європейської інтеграції. Не достатнє забезпечення процесу європейської інтеграції інформаційними технологіями, комунікаційними засобами та фінансами. Недосконалість процедур адаптації законодавства та відсутність процедури офіційного оцінювання впливу та консультацій.
Координація донорської допомоги: Не достатня консолідація стратегічних зусиль і забезпечення цілісності та послідовності будь-якої діяльності, пов’язаної з впровадженням Європейського інструменту сусідства та партнерства, донорською допомогою, урядовими стратегіями та державним бюджетом, а також мало ефективний розподіл донорських коштів.
Управління зовнішніми відносинам з ЄС: Створено контактний пункт для спілкування з ЄС, який поки не достатньо авторитетно виступає як з питань внутрішньої, так і зовнішньої політики. Якщо на переговорному етапі можлива ситуативна координація, що має місце зараз, то далі буде необхідно забезпечити регулярний моніторинг та звітування щодо виконання зобовязань перед українським урядом та ЄС.
Підготовка кваліфікованих фахівців у сфері європейської інтеграції: Не чітко розподілені повноваження та обов’язки між основними учасниками процесу професійного навчання з питань європейської інтеграції. Відсутність стратегії та єдиної системи навчання фахівців з європейської інтеграції. Недосконала система кар’єрного росту для висококваліфікованих фахівців з європейської інтеграції. Розпорошеність штату кваліфікованих викладачів і слабка орієнтація на тренінгові технології навчання.
5. Становлення і розвиток механізму координації політики європейської інтеграції відбувається в рамках протиріч у функціях різних установ (наприклад, обмеження основної відповідальності галузевих міністерств) та часткового перетворення координаційного центру на „проміжний пункт“. Водночас система координації має систематично охоплювати всі ланки процесу управління; рівномірна увага має приділятися плануванню, впровадженню, координації, аналізу, комунікації тощо.
6. Основною тенденцією розвитку механізму координації політики європейської інтеграції в системі державно управлінських відносин є трансформація моделі вироблення та реалізації політики в цій царині на користь більш високого рівня функціональної децентралізації та горизонтальної координації. Вірогідність цих перетворень залежить як від динаміки відносин Україна-ЄС, так і від організації управління, якості спеціалістів, що працюють в цій сфері. Централізація функцій з координації політики європейської інтеграції вимагає перегляду ролі органу, відповідального за європейську інтеграцію, його компетенцій, функцій та основних завдань, а також організаційної структури та схеми відносин з іншими установами. Тому є доцільним створення на базі Бюро європейської інтеграції Секретаріату КМУ Національного агентства з європейської інтеграції, яке звітуватиме безпосередньо віце-прем’єр-міністру, відповідальному за справи ЄС. Основні функції Національного агентства включатимуть:
– розробку системи європейської інтеграції;
– розробку і запровадження євроінтеграційної політики;
– стратегічне керівництво та регулювання євроінтеграційної координації;
– аналіз євроінтеграційної політики та її координування з міністерствами;
– арбітраж політичних позицій та суперечок;
– моніторинг виконання майбутньої Угоди про Асоціацію;
– координація євроінтеграційної політики з ЄС.
7. Основними напрямками діяльності з підвищення ефективності механізму координації політики європейської інтеграції є:
– створення єдиного міжвідомчого координаційного механізму на рівні секторальних міністерств для цілей координації євроінтеграційних зусиль на рівні вищих посадових осіб адміністрації та розробити необхідні правила та процедури, а також повноваження з точки зору прийняття рішень;
– розробка єдиної бази євроінтеграційного планування, впровадження та моніторингу, та вдосконалення механізму планування та моніторингу впровадження Порядку денного Україна-ЄС;
– поновлення Національної стратегії євроінтеграції України. Це необхідно зробити у розрахунку на наступні 15-20 років, як позитивну та серйозну відповідь на нову політику ЄС по відношенню до України. Ця стратегія має бути коротким документом, як політична заява з повною згодою щодо її змісту та цілей між Президентом та прем’єр-міністром. Проект Стратегії слід винести на загальне обговорення за участю політиків, підприємців, вчених та громадянського суспільства.
– розробка стандартних координаційних систем євроінтеграції та процедур, підготовка практичного посібнику. Це має передбачати:
• продовження розробки зразків та шаблонів документів для міністерств (наприклад, зразок звіту про засідання робочої групи консультантів) з метою поліпшення процесів обміну інформації, планування та моніторингу системи євроінтеграційних процесів, та розробити посібник з питань процес та процедур координації євроінтеграції;
• визначення загальних вимог, процедур та шаблонів для міністерств з метою оцінки загальних та пов’язаних з ЄС наслідків нового законодавства для правової системи, державного бюджету, підприємств або навколишнього середовища;
– розробити стратегію в сфері інформаційних технологій для розробки системи управління інформацією (СУІ) з метою моніторингу та управління євроінтеграційною координацією заходів в рамках Порядку денного Україна-ЄС та Угоди про Асоціацію Україна-ЄС та пов’язаною з цим інформацією;
– посилити співробітництво між БЄІ, іншими ключовими євроінтеграційними координаційними департаментами та міністерством фінансів з метою забезпечення фінансового планування впровадження Порядку денного Україна-ЄС, включаючи створення механізму співробітництва між БЄІ, Міністерством фінансів України та іншими євроінтеграційними координаційними інститутами та відомствами з метою забезпечення ефективного використання державного бюджету для пріоритетних потреб в сфері євроінтеграції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Центральнi органи виконавчої влади України: концептуальний пiдхiд до класифiкацiї в контекстi адмiнiстративної реформи в Українi // Вiсник Академiї правових наук України. – 1999. – № 1. – с. 42 – 51.
2. Авер’янов В. Державне управління та виконавча влада: зміст і співвідношення // Вісник державної служби України. – 2004. – № 1. – С. 13-16.
3. Авер’янов В. Система органів виконавчої влади: уточнення концептуальних засад реформування // Вісник державної служби України. – 2003. – № 2. – С. 25-31.
4. Авер’янов В. Центральнi органи виконавчої влади України: концептуальний пiдхiд до класифiкацiї в контекстi адмiнiстративної реформи в Українi // Вiсник Академiї правових наук України. – 1999. – № 1. – с. 42 – 51.
5. Административное право Украины [Текст]: Учеб. для студ. вузов юрид. спец. / [под ред. Ю.П. Битяка]– Х.: Право, 2003. – 576 с.
6. Актуальні проблеми державного управління процесами європейської та євроатлантичної інтеграції [Текст]. Вип. 15. / [За заг. ред.. В.П. Горбуліна] – К.: ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ», 2005. – 248 с.
7. Актуальні проблеми формування і реалізації державної політики України на євроатлантичному векторі [Текст]. Вип. 8. / [За заг. ред. В.П. Горбуліна]. – К.: ДП «НВЦ «Євроатлантикінформ», 2005. – 216 с.
8. Андрійко О.Ф. Державний контроль в Україні: організаційно-правові засади [Текст] / О.Ф. Андрійко. – К.: Наукова думка, 2004. – 304 с.
9. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления [Текст]: Курс лекцій / Г.В. Атаманчук. – М.: Юрид. лит, 1997. – 400 с.
10. Атаманчук Г.В. Функционирование государственного аппарата управления [Текст] / Г.В. Атаманчук. – М.: Дело, 1998. – 486 с.
11. Бадрах Д.Н. Административное право [Текст] / Д.Н. Бадрах. – М.: Бек, 1966. – 355 с.
12. Бадрах Д.Н. Административное право [Текст]: Краткий учебный курс / Д.Н. Бадрах. – М.: Издательство «Норма», 2001. – 275 с.
13. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики [Текст] / В.Д. Бакуменко. – К. : Видаваництво УАДУ, 2000. – 324 с.
14. Бакуменко В.Д., Надолішній П.І. Теоретичні та організаційні засади державного управління: Навч. посібник. – К.: НАДУ, 2003. – 254 с.
15. Бандурка А.М., Тищенко Н.М. Административный процесс [Текст]: Учебник для вузов / А.М. Бандурка, Н.М. Тищенко. – К.: Літера ЛТД, 2001. – 333 с.
16. Білоус В.Т. Договори, як правова основа координації в управлінні правоохоронними органами України по боротьбі з економічною злочинністю / В.Т. Білоус // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління і права: Науковий часопис [Текст]. – 2003. – № 1 (5). – С. 172–180.
17. Білоус В.Т. Досвід координації діяльності спеціальних підрозділів правоохоронних органів / В.Т. Білоус // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України [Текст]. – 2001. – Вип. 2. – С. 36–44.
18. Білоус В.Т. Координація боротьби з економічною злочинністю [Текст]: моногр. / В.Т. Білоус. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2002. – 449 с.
19. Білоус В.Т. Науково-методологічне обґрунтування доцільності запровадження координації управління правоохоронними органами по боротьбі з економічною злочинністю при розробці заходів щодо їх модернізації / В.Т. Білоус // Науковий вісник [Текст]: Зб. наук. пр. Академії ДПС України. – Ірпінь, 2002. – № 4 (18). – С. 58–65.
20. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / [общ.ред. Е.Б. Кубко]. – К. : ЮРИНКОМ, 1997. – 192 с.
21. Виконавча влада в Україні [Текст]: Навч. посіб. / [заг.ред. Н.Р. Нижник]. – К. : Видавництво УАДУ, 2002. – 127с.
22. Виконавча влада і адміністративне право [Текст] / [ред. В.Б. Авер'янов]. – К.: Видавничий Дім "Ін Юре", 2002. – 668 с.
23. Винер Н. Кибернетика и общество. [Текст] Пер. с англ. / Н. Винер. – М.: Иностранная литература., 1958. – 349 с.
24. Гаращук В.М. Контроль та нагляд у державному управлінні [Текст]: Навч. посіб. / В.М. Гаращук. – Х., 1999. – 53 с.
25. Гнидюк Н. Гонцяж Я., Новак-Фар А. Механізми координації європейської політики: практика країн-членів та країн-кандидатів. / Н.Гнидюк, А. Новак-Фар, Я. Гонцяж, І. Родюк. –К.:Вид-во “Міленіум”, 2003. - 384 с.
26. Гнидюк Н.А. Інструмент європейського сусідства і партнерства та фінансова допомога Європейського Союзу/ Н.А. Гнидюк; За заг. ред. доц. В.Ю. Стрельцова. Польсько-Українська фундація співпраці ПАУСІ. - К.: Книга плюс, 2010. - 192 с.
27. Гнидюк Н.А. Модернізація координаційної взаємодії органів державної влади при розробці та реалізації політики європейської інтеграції України / Н.А. Гнидюк // Теорія та практика державного управління. Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. – Вип.3 (30). – С.372-379.
28. Гнидюк Н.А. Механізм координації політики європейської інтеграції в системі державно-управлінських відносин / Н.А. Гнидюк // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2010. – Вип.2 (39). – С. 62–72.
29. Гнидюк Н.А., Стрельцов В.Ю. Демократизація системи європейського врядування / Н.А. Гнидюк, В.Ю. Стрельцов // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 травня 2007 р.: У 4 т./ [За заг. ред. О.Ю. Оболенського, С.В. Сьоміна]. – К.: Вид-во НАДУ, 2007. – Т.2. – С. 272-274.
30. Гнидюк Н.А. Інституціоналізація процесу європейської інтеграції України // Регіональні механізми інтеграції України до Європейського Союзу: [монографія] / Н. А. Гнидюк; за заг. ред. О.О. Труша – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – С. 47-56.
31. Гнидюк Н.А. Питання підготовки державних службовців у сфері європейської інтеграції / Н.А. Гнидюк // Удосконалення правового забезпечення державно-службових відносин в Україні: європейський контекст: Матеріали наук.-практ. конф., м. Дніпропетровськ, 10-11 грудня 2010 р./ За заг. ред. Л.Л. Прокопенка – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2010. – С. 133–134.
32. Гнидюк Н.А., Соболь Р.Г. Модель координації євроінтеграційної політики: адміністративні та економічні чинники впливу / Н.А. Гнидюк, Р.Г. Соболь // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць. У 2-х частинах. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. – Вип.2 (29). – Ч.2. – С. 69–76.
33. Гнидюк Н.А., Соболь Р.Г. Роль національних парламентів у європейських процесах / Н.А. Гнидюк, Р.Г. Соболь // Державне будівництво [електронне видання Харківського регіонального інституту державного управління НАДУ при Президентові України]. У 2-х частинах. – 2007. – Ч.1 – Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkov.ua/e-book/db/2007-1-1/doc/5/06.pdf.
34. Гнидюк Н.А., Федонюк С.В. Розширення Європейського Союзу та досвід реформ країн. Центрально-Східної Європи у контексті приєднання до ЄС: навчальний посібник / [Н.А. Гнидюк, С.В. Федонюк]; За заг. ред. М. Бойцуна, Я. Мудрого та ін. – К.: Вид-во “Міленіум”, 2009. – 354 с.
35. Голосніченко І.П. Адміністративне право України (основні категорії і поняття) [Текст]/ І.П. Голосніченко. – К., 1998. – 152 с.
36. Государственное управление: основы теории и организации [Текст]: Учебник/ [Под ред. В.А.Козбаненко]. В 2-х т. – М.: Статут, 2002. – Т. 2. – 591 с.
37. Грицяк І.А., Говоруха В.В., Стрельцов В.Ю. Правова та інституційна основи ЄС: [Підручник] /За заг. ред. М. Бойцуна, Я. Мудрого, О. Рудіка та ін. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – С.234–460.
38. Давтян С. Г., Піроженко Н. В., Саханенко С. Є. Автономна Республіка Крим у системі територіальної організації влади України: Навчальний посібник / За заг. ред. С.Є. Саханенка. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2010. - 258 с.
39. Дерець В. Загальна характеристика управлінських відносин у системі органів виконавчої влади; “Субординація”, “координація” і “реординація” між органами виконавчої влади / В. Дерець // Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики [Текст] / [За заг. ред. В.Б. Авер’янова]. – К.: Факт, 2003. – С. 83-92.
40. Дерець В. Зміст управлінських відносин у системі органів виконавчої влади України / В. Дерець // Юридична Україна [Текст]. – 2005. – № 11. – С. 19-22.
41. Дерець В. Особливості управлінських відносин між органами виконавчої влади / В. Дерець // Держава і право [Текст]: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – Т. 2. – С. 139-143.
42. Дерець В. Підпорядкування в управлінських відносинах, в яких перебувають органи виконавчої влади / В. Дерець // Актуальні проблеми держави і права[Текст]: Збірник наукових праць. – Вип. 19. – Одеса: Юрид. літ., 2003. – С. 355-358.
43. Дерець В. Правова природа координаційних управлінських відносин у системі органів виконавчої влади / В. Дерець // Юридична Україна [Текст]. – 2006. – № 1. – С. 18-22.
44. Дерець В. Проблема існування горизонтальних управлінських відносин у сфері виконавчої влади / В. Дерець // Юридичні читання молодих вчених [Текст]: Збірник матеріалів наукової конференції. – К.: НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2004. – С. 31-34.
45. Дерець В. Реординаційні відносини як окремий вид управлінських відносин між органами виконавчої влади / В. Дерець // Право України [Текст]. – 2005. – № 5. – С. 32-35.
46. Дерець В. Субординаційні управлінські відносини між органами виконавчої влади та їх види / В. Дерець // Держава і право [Текст]: зб. наук. пр. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. – К.: Інститут держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2003. – С. 406-409.
47. Дерець В. Управлінські відносини між органами виконавчої влади: питання типології / В. Дерець // Адміністративна реформа в Україні: шлях до європейської інтеграції [Текст]: зб. наук. пр. – К.: Видавничий дім “АДЕФ-Україна”, 2003. – С. 233-238.
48. Дерець В.А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини [Текст] / В.А. Дерець. – К.: Юридична думка, 2007. – 180 с.
49. Державне управління: основи теорії, історія і практика: Навчальний посібник / В. Д. Бакуменко, П. І. Надолішній, М. М. Іжа, Г. І. Арабаджи / За заг. ред. Надолішнього П. І., Бакуменка В. Д. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. – 394 с.
50. Державне управління в Україні: організаційно-правові засади [Текст]: Навч. посіб. / [ред. Н.Р.Нижник]. – К. : Видавництво УАДУ, 2002. – 164 с.
51. Європейська інтеграція України: поточна ситуація, завдання та пріоритети державної політики: мат. засідання «круглого столу» / за заг. ред. О. В. Снігир. – К.: НІСД, 2010. – 64 с.
52. Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 р. № 1629-IV. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.
53. Іжа М.М., Пахомова Т.І., Різнікова Я.О. Організаційно-правові засади державного управління / М.М.Іжа, Т.І. Пахомова, Я.О. Різнікова. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2008. - 308 с.
54. Исполнительная власть в Российской Федерации. Проблемы развития [Текст]/ [Отв. ред. И.Л.Бачило]. – М.: Институт государства и права РФ, 1998. – 431 с.
55. Інформатизація управління соціальними системами: Організаційно-правові питання теорії і практики [Текст]: навч. посіб. / [заг.ред. Р.А.Калюжний]. – К. : МАУП, 2003. – 332 с.
56. Ковальова О. Зближення позицій сторін на переговорах про вступ до Європейського Союзу: досвід сучасного етапу розширення // Людина і політика. – 2003. - № 4. – С.18-27.
57. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
58. Колпаков В.М. Методы управления: Учеб. пособие / В.М. Колпаков. – К.: Межрегиональная академия управления персоналом, 1997. – 367 с.
59. Копійка В.В., Шинкаренко Т.І. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничій Дім “Ін Юре”, 2001. – 448 с.
60. Курашвили Б.П. Очерк теории государственного управления / Б.П. Курашвили. – М.: Наука, 1987. – 292 с.
61. Литвинов О.М. Проблеми координації дій суб'єктів профілактики злочинів / О.М. Литвинов. – Херсон: Науково-дослідний інститут права і управління, 2000. – 58 с.
62. Мармазов В.С., Піляєв І.С. Рада Європи: політико-правовий механізм інтеграції. – К.: Юридична книга, 2000. – 470 с.
63. Мельников О.Ф. Парадигми фахової підготовки державних службовців: [Монографія]. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2007. – 424 с.
64. Надолішній П.І. Теорія та історія державного управління: навч. посіб. / П.І. Надолішній. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. – 126 с.
65. Назар Ю. Взаємодія суб’єктів системи профілактики адміністративних правопорушень / Ю. Назар // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001. – №2. – С. 276-283.
66. Назар Ю. Взаємодія як інститут забезпечення діяльності органів місцевого управління / Ю. Назар // Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляд в історичне майбутнє демократичної, правової держави Україна. – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2001. – С. 160-168.
67. Назар Ю. Правове забезпечення взаємодії суб’єктів системи профілактики адміністративних правопорушень / Ю. Назар // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ. – 2001. – №1. – С. 215-220.
68. Назар Ю.С. Взаємодія державних органів при профілактиці правопорушень на ринку цінних паперів / Ю.С. Назар // Правове регулювання корпоративних відносин в Україні: Матеріали науково-практичного семінару (28 лютого 2003 р.). – Львів: ЛІВС при НАВС України, 2003. – С. 87-91.
69. Новикова І., Тільний Є. Проблеми розвитку інноваційної діяльності в Україні // Стратегія економічного розвитку України: Науковий збірник. Вип. 2-3. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 159 – 173.
70. Новикова О.Ф., Покотиленко Р.В. Економічна безпека України в умовах глобалізації: проблеми та шляхи вирішення // Наукові праці ДДТУ. Серія економічна. Вип. 26. – Донецьк, 2001. – С. 25-34.
71. Органи державної влади в Україні: структура, функції і тенденції розвитку: Навч. посібник; Я.М. Бурч, С.Д. Дубенко, Л.Т. Кривенко та ін. – К.: ЗАТ «НІЧЛАВА», 2003. – 284 с.
72. Основи європейської та євроатлантичної інтеграції України: Навчальний посібник / А.В.Говоруха, В.Г.Бульба, Ю.П. Сурмін, А.Є.Тамм та ін..; За заг. ред. академіка НАН України, д.т.н. В.П.Горбуліна. – К.: ДП “НВЦ “Євроатлантикінформ”, 2006. – 416 с.
73. Оцінка потенціалу органів влади до організації виконання Угоди про асоціацію. К.: МЦПД, 2010. - 188 с.
74. Петрушенко Л.А. Принцип обратной святи / Л.А. Петрушенко. – М.: Мысль, 1967. – 310 с.
75. План дій „Україна-Європейський союз”, схваленний Радою з питань співробітництва між Україною і Європейським Союзом 21 лютого 2005 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
76. Політика європейської інтеграції: Навчальний посібник / Під ред. д.філос.н., проф. В.Г.Воронкової. – К.: ВД “Професіонал”, 2007. – 512 с.
77. Положення про Бюро європейської інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/popup_article?art_id=186733827.
78. Положення про Комітет з питань європейської інтеграції Верховної Ради України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://comeuroint.rada.gov.ua/komevroint/control/uk/publish/article?art_id=50488&cat_id=49366.
79. Порівняльний аналіз моделей координації європейської інтеграції в старих (Фінляндія, Греція, Ірландія) і нових державах-членах (Угорщина, Естонія і Словенія). Європейський інститут у Дубліні. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.oeue.net/papers.asp.
80. Посельський В. Європейський Союз: інституційні основи європейської інтеграції. – К.:Смолоскип, 2002. – 167 с.
81. Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки вiд 30 квітня 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0001100-02.
82. Постанова Кабінету Міністрів України „Деякі питання адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 15 жовтня 2004 р. № 1365. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
83. Постанова Кабінету Міністрів України „Деякі питання координації діяльності органів виконавчої влади у сфері європейської інтеграції” від 03 березня 2005 р. № 174. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
84. Постанова Кабінету Міністрів України „Питання діяльності Української частини Комітету з питань співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)” від 13 липня 1998 р. № 1074. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
85. Постанова Кабінету Міністрів „Про запровадження механізму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 12 червня 1998 р. № 852. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
86. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008-2011 роки ” від 2 липня 2008 р. № 594. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
87. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Положення про систему підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування ” від 07 липня 2010 р. № 564. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
88. Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки ” від 05 листопада 2008 р. № 974. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
89. Постанова Кабінету Міністрів України „Про утворення Державного департаменту з питань адаптації законодавства” від 24 грудня 2004 р. № 1742. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
90. Постанова Кабінету Міністрів „Про утворення Управління з питань європейської інтеграції у структурі Секретаріату Кабінету Міністрів України” від 05 вересня 2001 р. № 1141. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.
91. Приходченко Л.Л. Забезпечення ефективності державного управління: теоретико-методологічні засади [монографія] / Л.Л. Приходченко – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. - 300 с.
92. Примара Європи. Аналітична доповідь. – К.: Агентство гуманітарних технологій, 1999. – 99 с.
93. Указ Президента “Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004 – 2007 роки” від 13 грудня 2003 р. № 1433. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.
94. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008-2011 роки” від 2 липня 2008 р. № 594. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.
95. Постанова Верховної Ради України “Про основні напрямки зовнішньої політики України” від 02 липня 1993 р. № 3360-XII. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.zakon.rada.gov.ua.
96. Проблеми вдосконалення інституційних механізмів європейської інтеграції України. Лабораторія законодавчих ініціатив. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://parlament.org.ua /index.php?action=news&ntype=analitics.
97. Постанова Кабінету Міністрів України “Програма діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків” від 16 січня 2008 р. № 14. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0001120-08.
98. Прохоров А. Європейський вибір та національні інтереси України // Вісник НАДУ при Президентові України. – 2004. - №3. – С.73-79.
99. Регіональні механізми інтеграції України до Європейського Союзу: [монографія] / [О. О. Труш, В. Ю. Стрельцов, В.М. Шамраєва [та ін.]; за заг. ред. О.О. Труша – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – С.47-56.
100. Рожкова Т.С. Партнерство з Євросоюзом як умова інтеграції України у світове господарство. Дисерт. ….. канд. економ. наук. – К.: Київський Національний університет, 2002. – 188 с.
101. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Деякі питання організації виконання Державної програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2004-2007 роки” від 31 березня 2004 р. № 197-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
102. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції Державної цільової програми інформування громадськості з питань європейської інтеграції України на 2008-2011 роки” від 25 липня 2007 р. № 569-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
103. Розпорядження Кабінету Міністрів України “Про схвалення Концепції Державної цільової програми підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки” від 04 червня 2008 р. № 798-р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
104. Розпорядження Президента України “Про перелік центральних органів виконавчої влади, відповідальних за здійснення завдань, визначених Стратегією інтеграції України до Європейського Союзу” від 27 червня 1999 р. № 151-рп. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
105. Розпорядження Президента України “Про підготовку проекту Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки” від 21 грудня 2001 р. № 372-рп. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://uapravo.net/data2008/base54/ukr54104.htm.
106. Розширення Європейського Союзу: вплив на відносини України з центральноєвропейськими сусідами. – К.: К.І.С., 2004. – 360 с.
107. Руденская В.В. Моделирование координируемости работ на основании теории нечетких множеств / В.В. Руденская. // Сб. научн. трудов “Модели управления в рыночной экономике”. – Донецк: ДонГУ – 2002. – Вып. 5. – С. 25-30.
108. Селіванов А.О. Адміністративний процес в Україні: реальність і перспективи розвитку правових доктрин. – К. : Видавничий Дім "Ін Юре", 2000. – 68 с.
109. Сенюшкіна Т. Теорія мереж як методологія управління етнічними конфліктами// Збірник наукових праць НАДУ при Президентові України. – К.: НАДУ. – 2004. – Вип.. 1. – 60 с.
110. Сіденко В.Р. Система трансформації зовнішньоекономічної діяльності при переході від централізованої планової до ринкової економіки. Автореф. док. економ. наук. – К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1999. – 32 с.
111. Сморгунов Л.В. Сетевая методология исследования политики. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://politanalysis.narod.ru/smorgunov2.html.
112. Снелбекер Д. Перспективи економічної безпеки та зростання в Україні. – К.: Гарвардський інститут міжнародного розвитку, 1999. – 94 с.
113. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України // Дорога в майбутнє – дорога в Європу: європейська інтеграція України. – К.: Центр європейських і міжнародних досліджень, 2000. – С.27-49.
114. Справа 138/79 SA Roquette Frères v. Rardzie Wspólnot Europejskich, (1980) ECR 1980, 3333.
115. Стрельцов В.Ю., Гнидюк Н.А. Впровадження бюджетної підтримки ЄС в Україні / В.Ю. Стрельцов, Н.А. Гнидюк // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України : Матеріали VІI регіональної наук.-практ. конф., м. Дніпропетровськ, 14 травня 2010 р. / За заг. ред. С.М. Серьогіна, О.М. Рудіка – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2010. – С. 232–234.
116. Сучасні аспекти професіоналізації державної служби в Україні: Монографія / За заг. ред. М. М. Іжі. – Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009. - 220 с.
117. Сушинський О. Організаційно-правові засади виконавчої влади // Ефективність державного управління: Зб. наук. пр. ЛРІДУ НАДУ. – 2002. – Вип. 1/2. – С. 44-51.
118. Сушинський О.І. Центральні органи виконавчої влади України: нормативно-правове регулювання. – Львів: ЛРІДУ НАДУ, 2003. – 101 с.
119. Сэведж Ч. Менеджмент пятого поколения: предприятие как сеть людей.- М.,1990.
120. Тамм А. Є., Дзюндзюк В. Б., Стрельцов В. Ю. Україна – ЄС: розвиток відносин та основні напрями співробітництва : навч. посіб. / за заг. ред. М. Бойцуна, Я. Мудрого, О. Рудіка. – Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. – ~ С. 81-116.
121. Тамм А.Є., Ріяка В.О., Коломієць Ю.М. Європейський Союз в міжнародно-правових відносинах: Навчальний посібник / Під ред. О. Н. Ярмиша / Тамм А.Є., Ріяка В.О., Коломієць Ю.М. – Х.: Штрих, 2003. – 240 с.
122. Угода про партнерство та співробітництво. Повний текст угоди, підписаної між Європейським Союзом та Україною в Люксембурзі 16 червня 1994 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
123. Указ Президента “Про заходи щодо підвищення ефективності зовнішньополітичної діяльності держави” від 29 листопада 2003 р. № 1387. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:/www.zakon.rada.gov.ua.
124. Указ Президента України “Про забезпечення виконання Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) і вдосконалення механізму співробітництва з Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом)” від 24 лютого 1998 р. № 148. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// www.zakon.rada.gov.ua.
125. Указ Президента України “Про затвердження Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу” від 11 червня 1998 р. № 615 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.
126. Указ Президента України „Про державні програми з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України на 2004-2007 роки” від 13 грудня 2003 р. № 1433 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
127. Указ Президента України „Про Національну раду з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу” від 30 серпня 2000 р. № 1033 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
128. Указ Президента України „Про національну систему координації співробітництва України з Організацією Північноатлантичного договору” № 215 від 13 березня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
129. Указ Президента України „Про Програму інтеграції України до Європейського Союзу” від 14 вересня 2000 р. № 1072 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
130. Указ Президента України „Концепція адаптації інституту державної служби в Україні до стандартів Європейського Союзу” від 5 березня 2004 р. № 278 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.zakon.rada.gov.ua.
131. Указ Президента України „Про Стратегію економічного та соціального розвитку України "Шляхом європейської інтеграції" на 2004-2015 роки” вiд 28 квітня 2004 р. № 493. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=493%2F2004&myid=dCCMfOm7xBWMqjUEZiwqiQoEHdlYAsFggkRbI1c.
132. Україна: Оцінювання системи врядування. Березень 2006 р. - Ukraine: Governance Assessment. March 2006 // SIGMA; Пер. з англ. О. Шаленко; Наук. ред.. пер. І. Ібрагімова; Вип. ред. А. Вишневський. – К.: Центр сприяння інституційному розвитку державної служби, 2007. – 248 с.
133. Федченко В.В. Координация в системах управления проектами / В.В. Федченко // Сб. научн. трудов “Модели управления в рыночной экономике”. – Донецк: ДонГУ – 1999 г. – Вып. 2. – С. 83-94.
134. Фещенко Л.О. Координація в правоохоронній діяльності: теоретичний аспект / Л.О. Фещенко // Часопис Київського університету права. – 2005. – №2. – С.100 – 105.
135. Фещенко Л.О. Передумови здійснення взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою / Л.О. Фещенко // Правова держава. Випуск 17. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. − 2006. − С. 222−228.
136. Фещенко Л.О. Проблема розмежування понять „взаємодія” та „координація” в правоохоронній діяльності / Л.О. Фещенко // Юридичні читання молодих вчених: Збірник матеріалів всеукраїнської наукової конференції 23−24 квітня 2004. − К.: НПУ імені М.П. Драгоманова. − 2004. − С. 132-134.
137. Фещенко Л.О. Проблеми правового забезпечення взаємодії органів внутрішніх справ з податковою службою / Л.О. Фещенко // Проблеми пенітенціарної теорії і практики: Щорічний бюлетень. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – №10. – С. 404 – 411.
138. Фещенко Л.