ДЕРЖАВНЕ УправлінНЯ приватизаціЄЮ у контексті трансформації відносин власності в Україні

Краткое описание

Національна академія державного управління
при президентові України

На правах рукопису

ЧЕЧЕТОВ Михайло Васильович
УДК 338.246.025.87/.88;336.279

ДЕРЖАВНЕ УправлінНЯ приватизаціЄЮ
у контексті трансформації відносин
власності в Україні

25.00.01 теорія та історія державного управління

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора наук з державного управління

Науковий консультант:
НИЖНИК Ніна Романівна
доктор юридичних наук,
професор, член-кореспондент
АПрН України

КИЇВ - 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ..............................................................

4

ВСТУП...

5

Розділ 1
АНАЛІЗ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ОСНОВ ПРИВАТИЗАЦЦІЇ ТА ОБГРУНТУВАННЯ НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕННЯ..................................................................

16

1.1. Генезис наукової думки щодо державного управління приватизацією у період трансформації відносин власності...........................................................

16

1.2. Поняття приватизація” у науковій літературі

29

1.3. Сутнісне порівняння понять роздержавлення” і приватизація”.

36

1.4. Моделі й типи приватизації

42

1.5. Законодавчо-методологічні засади приватизації в Україні

49

Висновки до першого розділу

75

Розділ 2
Історико системний аналіз процесів приватизації державного майна в Україні...

79

2.1. Історичні передумови приватизації державного майна в Україні.............

79

2.2. Масова приватизація у 90-х роках................................................................

85

2.3. Становлення та розвиток грошової приватизації........................................

94

2.4. Особливості приватизації у 2003 2004 роках............................................

105

2.5. Періодизація етапів приватизації..................................................................

121

2.6. Основні підсумки української приватизації................................................

128

Висновки до другого розділу ...

138

Розділ 3
Специфіка приватизації державного майна В зарубіжних країнах...

143

3.1. Приватизація у постсоціалістичних країнах................................................

143

3.2. Особливості приватизації державного майна у пострадянських країнах

151

3.3. Приватизація у країнах світу зі сталими ринковими відносинами............

165

3.4. Важливість міжнародного досвіду приватизації для України..................

187

Висновки до третього розділу .

201

Розділ 4
Організаційно-управлінські засади приватизації державного майна в Україні.

204

4.1. Інституційні засади державного управління приватизацією .....................

204

4.2. Ресурсне забезпечення процесу приватизації державного майна..............

222

4.3. Регіонально - управлінський аспект приватизації об’єктів державної власності.

248

4.4. Державний контроль у сфері приватизації...................................................

254

4.5. Методологія приватизації державного майна в Україні.............................

270

Висновки до четвертого розділу ......

292

Розділ 5
Шляхи вдосконалення управління Приватизацією У КОНТЕКСТІ СИСТЕМНИХ ЗРУШЕНЬ .....

295

5.1. Приватизація як фактор інноваційного розвитку країни ...........................

295

5.2. Інвестиційна складова приватизації..............................................................

311

5.3. Державне регулювання екологічних аспектів приватизації.......................

323

5.4. Вплив процесів приватизації на інституціоналізацію ринкового середовища та розвитку конкуренції в Україні..........................

333

5.5. Соціально-економічний аспект трансформації відносин власності..........

347

5.6. Приватизація як основний інструмент впровадження державної трансформаційної політики в українському суспільстві...................................

362

Висновки до п’ятого розділу ...

376

ВИСНОВКИ......

380

Список використаних джерел.....

389

Додатки.....

464

ВСТУП

Актуальність теми. Одним з головних напрямів системозмінюючих перетворень у суспільстві є реформування відносин власності, яке відбувається переважно через приватизацію майна державних та комунальних підприємств. Саме воно має сприяти підвищенню ефективності управління, появі чіткої мотивації до праці, прискоренню структурної перебудови й розвитку економіки країни, покращанню інвестиційного клімату в державі, удосконаленню системи управління державним майном. Тільки в результаті приватизації можливо створити клас ефективних власників, зацікавлених у розвитку виробництва, які забезпечували б інвестиційну привабливість українських підприємств і вивели б їх на високий технологічний рівень. Це дало б змогу випускати конкуренто­спроможну інноваційну продукцію та надавати якісні послуги.
У практиці приватизації починаючи з 1991 р. накопичений відповідний досвід, але через певні недоліки української моделі приватизації, не досить ефективну державну політику у сфері трансформації відносин власності вкрай необхідна розробка нової методологічної бази з метою запобігання багатьом по­милкам, які були припущені на перших етапах приватизації, сприяння удосконаленню її державних механізмів, визначенню стратегічних пріоритетів і ролі органів державної влади в управлінні приватизацією, спрямування їх діяль­ності на найбільш повну реалізацію потенціалу трансформаційних перетворень щодо підвищення ефективності діяльності підприємств, формування соціальної бази реформ і соціально орієнтованої ринкової економіки.
Важливо узагальнити накопичений досвід проведення приватизації в Україні, оскільки аналіз досягнень і недоліків свідчить про можливість підви­щення ефективності управління приватизацією.
Безумовний інтерес становить вивчення досвіду приватизації у зарубіж­них країнах та дослідження можливості його використання в Україні. В країнах розвинутої ринкової економіки приватизація розвивається як перма­нентний процес та має свій налагоджений механізм, що дає змогу державі здійснювати збалансовану виважену політику у сфері відносин власності. Вивчення україн­ського досвіду й зарубіжної практики в розробці прикладних аспектів сприя­тиме обґрунтуванню нової методології приватизації, виробленню прозорих механізмів управління та формування політики держави у цій сфері.
Роль держави в регулюванні суспільних процесів, феномен власності й еволюція відносин власності є предметом наукових досліджень протягом багатьох століть. Ці питання відображені в роботах Л.І.Абалкіна [1], А.С. Гальчинського [56, 57], Дж. Гелбрейта [700], Дж. Мілля [243], В.М.Ємченка [114], Дж.Кейнса [180], М.Х.Корецького [238], І.В.Лазні [209, 210], Л.Ю.Мельника [238], Дж. Мілля [243], А. Пігу [396], В.О.Рибалкіна [491, 492], А.Сміта [527] та інших зарубіжних і вітчизняних дослідників.
Окремі аспекти проблеми реформування відносин власності й, зокрема, роль приватизаційних процесів у формуванні ринкових відносин досліджувались українськими й зарубіжними вченими Р.Є.Андерсеном [669], О.Л.Барабашем [395], В.М.Вакуленком [38], С.Я.Веселовським [43], В.А. Виноградовим [42, 43], В.Є.Воротіним [231], В.М.Гейєцем [59-66], І.О.Жадан [117-119], С.Ю.Лєдомською [490], Е.М.Лібановою [394], І.В.Науменком [487], Є.Г.Панченком [394], О.Й.Пасхавером [387, 388], В.Л.Ревенком [487], О. Ю.Рудченком [490], О.О.Тяпкіною [551], В.К.Черняком [487] та ін.
Особливо важливими для розробки теми дисертації є ідеї та теоретичні напрацювання, пов’язані із системним підходом в організації державного управління, теорією формування державно-управлінських рішень, філософією та методологією державного управління, впровадженням сучасних механізмів державного управління, в тому числі і управління процесами трансформації відносин власності та формування ринкового середовища тощо. Значні доробки з цієї проблематики репрезентуються працями В.Б.Авер’янова [3, 102], В.Д.Бакуменка [22, 101, 105], С.О.Білої [29], В.Г.Бодрова [33], М.Х.Корецького [238], В.М.Князєва [22, 101, 105, 224], О.Ю.Лебединської [218], В.І.Лугового [99, 224], С.В.Майбороди [228], О.Г.Мордвінова [246], І.Ф.Надольного [105], Н.Р.Нижник [97, 357-362], О.Ю.Оболенського [103, 368, 369], Г.І.Одінцової [100], В.А.Ребкала [486], В.М.Рижих [493], І.В.Розпутенка [500, 501], С.М.Серьогіна [521], В.В.Токовенко [545], В.П.Троня [548], В.В.Цвєткова [489], Л.Є.Шкляра [486], В.В.Юрчишина [661, 662] та ін.
Однак потреба у систематизації, комплексному аналізі та узагальненні напрацювань стосовно генезису процесів реформування відносин власності, обумовлена необхідністю нових підходів до формування державної політики приватизації, розробки таких її методів і інструментів, які б відповідали сучасним реаліям розвитку суспільства в цілому та були б адекватними новій системі державного управління зокрема. Це передбачає розробку теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління приватизаційними процесами в Україні.
Це і визначає актуальність дисертаційного дослідження, його мету, завдання й гіпотезу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась на кафедрі державного управління та менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України в межах комплексного наукового проекту Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації РК 0199U002827) за темою Розроблення теоретичних засад деконцентрації та децентралізації в системі виконавчої влади та механізмів забезпечення збалансованості повноважень і відповідальності” (номер державної реєстрації 0103U006819), в якій здобувач був одним із виконавців.
У дисертації також висвітлені результати досліджень, здійснених під безпосереднім науковим керівництвом дисертанта та за його активної участі у складі міжвідомчих комісій, зокрема з питань підготовки державних програм приватизації, низки законопроектів та актів Кабінету Міністрів України із аналізованої проблематики.
Об’єкт дослідження суспільні відносини, що складаються в системі управ­ління приватизацією державного майна в Україні.
Предмет дослідження удосконалення державного управ­ління приватизацією в контексті трансформації відносин власності в Україні.
Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що теоретичні розробки та положення, історичний досвід, висновки та пропозиції, наведені в дисертаційному дослідженні, сприятимуть виробленню ефективної державної політики приватизації, а впровадження запропонованих методів, алгоритмів, механізмів і заходів прискоренню ринкових трансформацій та інституціо­нальних перетворень у державі, удосконаленню державного управління приватизацією.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є науково-теоретичне обґрунтування організаційно-методологічних засад удоско­налення державного управління приватизацією в умовах трансформації відносин власності.
Відповідно до зазначеної мети поставлені такі завдання:
здійснити системний аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників, законодавчих актів та визначити напрями дослідження з теми дисертації;
уточнити зміст і сутність базових понять приватизації: державне управління приватизацією”, роздержавлення”, приватизація”, функції дер­жав­ного управління в системі приватизації”;
виділити й обґрунтувати напрями та етапи трансформації відносин власності в Україні;
виявити й конкретизувати провідні тенденції, функції та принципи розвитку системи державних органів приватизації в умовах соціально-еконо­мічних і політичних трансформацій суспільства;
оцінити ефективність нормативно-правового забезпечення державного управління приватизацією;
розкрити концептуальні підходи щодо удосконалення інвестиційно-інноваційного спрямування процесів приватизації в Україні;
визначити ефективні механізми (форми, інструменти) державної політики у сфері трансформації відносин власності;
запропонувати практичні рекомендації щодо удосконалення держав­ного управління приватизацією в умовах трансформації відносин власності.
Сукупність завдань дала змогу з’ясувати логіку та послідовність дослідження, визначити структуру дисертації.
Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дисерта­ційного дослідження становили фундаментальні положення теорії державного управління, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань економічного розвитку й державної політики у сфері приватизації державного майна і трансформації відносин власності. Для досягнення поставленої мети застосовувались сучасні методи дослідження:
порівняльно-історичний та функціонально-структурний аналіз, що передбачав вивчення проблеми, яка розглядається в дисертації, та дав змогу простежити причинно-наслідкову й історичну зумовленість її виникнення, а також виявити основні напрями дослідження;
періодизації для дослідження якісних змін управління приватиза­ційними процесами на сучасному етапі розвитку держави;
порівняльний і статистичний аналіз фактів і явищ, їх синтез при до­слідженні системи державного управління для кращого розуміння динаміки розвитку нормативно-правової бази у сфері приватизації;
системно-аналітичний для теоретичного узагальнення наукових кон­цепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних та зарубіжних учених, присвячених проблемам трансформації відносин власності, висвітлення мето­дології приватизації державного майна;
прогностичний, моделювання при узагальненні незалежних характе­ристик, прогнозуванні;
дедукції та синтезу для дослідження системи державного управління приватизацією, його організаційно-інституціонального та нормативно-право­вового забезпечення;
контент-аналіз нормативно-правової бази й документальної інформації органів державного управління України;
узагальнення опрацьованих матеріалів при формулюванні висновків, рекомендацій та визначенні шляхів подальшого розвитку системи державного управління приватизаційними процесами.
Крім того, застосовувалися методи комплексного системного аналізу соціально-економічних явищ і процесів.
Інформаційними джерелами дослідження є Конституція України, закони та підзаконні акти, нормативні документи органів державної влади, матеріали науково-практичних конференцій, дані статистичної звітності, звітні матеріали центральних органів виконавчої влади, Фонду державного майна України та його регіональних відділень щодо процесів приватизації державного та кому­нального майна, способів їх роздержавлення та продажу, а також аналітичні огляди й науково-методичні публікації з досліджуваної проблеми в періодичній пресі, інструктивні та нормативно-правові документи, особисті дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації
вперше:
розглянуто управління приватизацією як складову підсистему наукової галузі державне управління” з позиції системного підходу;
запропоновано запровадження в теорію державного управління нової парадигми приватизації як державно-управлінської діяльності щодо об’єктів державної власності, що базується на засадах прозорості прийняття рішень про продаж цих об’єктів, наукової обґрунтованості вибраних методів продажу та розрахунків економічної доцільності його здійснення. Виходячи з цієї пара­дигми приватизацію необхідно розглядати як управлінський процес, спрямований на підвищення ефективності економіки країни; інструмент державної політики, що дає змогу оптимізувати економічну структуру держави та сприяти розвитку конкурентного економічного середовища і фондового ринку;
доведено необхідність чіткої законодавчої регламентації меж проник­нен­ня іноземного капіталу в економіку країни в процесі приватизації дер­жавного майна, рівня його диверсифікації щодо галузей економіки й окремих підприємств;
визначено й науково обґрунтовано чотири періоди процесу формування й розвитку державного управління приватизацією в Україні;
сформульовано основні вимоги до оптимізації правових механізмів державного управління приватизацією;
удосконалено:
понятійний апарат теорії управління приватизацією як важливої складової сфери науки державного управління, визначення сутності і змісту понять державне управління приватизацією” та функції державного управління в системі приватизації”, роздержавлення”;
методичні засади підвищення ефективності управління державною власністю, які перебувають у площині формування сучасної системи управління корпоративними правами держави;
дістали подальшого розвитку:
концептуальні засади державної політики приватизації та удоско­налення управління державною власністю і розроблено основні напрями стратегії управління приватизаційними процесами на сучасному етапі розвитку держави стосовно: визначення цілей, пріоритетів та завдань завершального етапу приватизації; послаблення державного адміністрування діяльності суб’єктів господарювання, що враховуватимуть необхідність підвищення ефективності управління і розпорядження державним майном; залучення підприємствами, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, приватних коштів; рівня управління державними корпоративними правами тощо через удосконалення організаційно-правових механізмів та методології приватизації; зміщення акцентів у бік комплексного, системного вирішення питань щодо підвищення конкурентоспроможності й ефективності базових галузей та економіки країни в цілому як основи зростання суспільного добробуту.
методичні підходи щодо вдосконалення системи управління об’єктами державної власності й структури органів приватизації, її ресурсного і кадрового забезпечення, прозорості прийняття управлінських рішень стосовно приватизації стратегічних підприємств і підприємств-монополістів, зворотного зв’язку та посилення державного контролю за приватизацією;
інвестиційно-інноваційна складова стратегії розвитку держави, яка передбачає створення передумов для стимулювання залучення інвестицій в інноваційний розвиток підприємств, що підлягають приватизації;
система зворотного зв’язку між органами управління приватизацією центрального та регіонального рівнів.
Уточнено зміст функцій державного управління, що залежать від стану, структури й самокерованості управлінських суспільних процесів. В системі приватизації згадані функції означають управлінський вплив держави, специ­фічний за предметом, змістом і механізмом реалізації. Такий вплив забезпечує вихід об’єкта, на який він спрямований, з-під повного державного контролю. Отже, у процесі приватизації держава свідомо відмовляється від певних прав щодо об’єкта приватизації на користь недержавного суб’єкта. Державне управління приватизацію за змістом являє собою діяльність щодо виконання цих функцій.
Практичне значення одержаних результатів визначаються тим, що висновки й рекомендації, а також матеріали дисертаційного дослідження, використані при виробленні та реалізації державної політики приватизації й управління об’єктами державної власності: Верховною Радою України при підготовці проектів законів України Про Державну програму приватизації на 2000-2002 роки”, Про особливості приватизації відкритого акціонерного товариства Укртелеком”, Про особливості приватизації об’єктів незавер­шеного будівництва”, Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Молдова про взаємне визнання прав та регулювання відносин власності”, Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою забезпечення врахування екологічних вимог у процесі приватизації”, Про Державну програму приватизації”, Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність”, Про Державну програму приватизації на 2005-2007 роки”, Про внесення змін та доповнень до деяких законів з питань приватизації” та Про Фонд державного майна України” (довідка про впро­вадження від 11 квітня 2005 р. № 06-8/12-214); використані та оприлюднені особисто автором у телевізійних інформаційно-пізнавальних та оглядових програмах Подробиці”, Подробиці з перших вуст”, Подробиці. Економічний огляд” протягом 2000-2004 років на телеканалі Інтер” (довідка про впровадження від 10 травня 2005 р. № 682), Міжнародним інститутом бізнесу в навчальному процесі (довідка № 85/1 від 25 жовтня 2005 р.),Фондом державного майна України.
Рекомендації та пропозиції, сформульовані автором на підставі про­веденого в роботі аналізу, а також виявлені в процесі дослідження теоретичні підходи й запропоновані методичні розробки також можуть бути використані:
у діяльності Кабінету Міністрів України та інших органів державної влади, спрямованій на роздержавлення та приватизацію майна;
у роботі Фонду держа

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації наведені теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми державного управління приватизацією в умовах трансформації відносин власності. Отримані в процесі дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета й завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки.
1. Системний аналіз наукових праць, законодавчих актів за темою дисертації показав, що проблема державного управління приватизаційними процесами в Україні, як і державна політика у сфері приватизації, до цього часу ще не була предметом комплексного дослідження. В роботі опрацьовано значний теоретичний матеріал з питань управління приватизацією. Дослі­дження підтверджує, що, незважаючи на велику кількість наукових праць, ця проблема розглядалася в них фрагментарно, а теоретичні й концептуальні розробки науковців присвячені лише окремим її аспектам. Це зумовлює необхідність проведення наукового аналізу змісту, особливостей та механізмів системи державного управління процесами приватизації.
2. Доведено, що роздержавлення й приватизація як інструменти трансформації відносин власності та регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності на сьогодні відіграють ключову роль у формуванні нових механізмів державного управління життєдіяльністю суспільства. Сутність роздержавлення з погляду теорії державного управління полягає в тому, що воно є одним з напрямів державної політики щодо реформування як відносин власності, так і всієї системи організації управління національною економікою, госпо­дарю­вання, регулювання і розподілу. Метою, кінцевим результатом роздер­жавлення є перехід від адміністративно-планового ведення господарства до ринкового. Цей процес пов’язаний із системними трансформаційними змінами. Саме системозмінюючим характером перетворень роздержавлення як напрям дер­жав­ної політики відрізняється від приватизації, яка за своєю суттю є лише інструментом такої політики, механізмом цих перетворень. Приватизація забезпечує вивільнення власності з тотального володіння, користування й розпорядження держави у всеосяжних масштабах і є інструментом реалізації волі держави щодо розпоряджання цією власністю. Для країн з одержавленою економікою роздержавлення й приватизація є єдино можливими механізмами швидкого, революційного переходу від однієї системи до іншої.
3. Дослідження історичного досвіду й тенденцій щодо трансформації відносин власності в Україні засвідчило необхідність удосконалення мето­дологічної бази приватизації, що випливає з потреби у зміщенні акцентів політики держави в бік управління об’єктами державної власності та регу­лю­вання діяльності недержавних суб’єктів господарювання й зумовлене сучасним станом розвитку економіки. Це вимагає запровадження нової парадигми приватизації як державно-управлінської діяльності щодо об’єктів державної власності, що базується на засадах прозорості прийняття рішень про продаж цих об’єктів, наукової обґрунтованості вибраних методів продажу та розрахунків економічної доцільності його здійснення. Виходячи з цієї парадигми приватизацію необхідно розглядати: як управлінський процес, спрямований на підвищення ефективності економіки країни, як інструмент державної політики, що дає змогу оптимізувати економічну структуру держави та сприяти розвитку конкурентного економічного середовища і фондового ринку.
4. Як управлінсько-економічний феномен процес формування і розвитку державного управління приватизацією включає чотири умовно визначені й обґрунтовані нами періоди трансформації відносин власності в Україні про­тя­гом 1988-2004 рр. Кожен період визначається: соціально-економічними умовами, рівнем розвитку теорії і практики державного управління, цілями та завданнями роздержавлення.
1988-1990 рр. передприватизаційний період. Він характеризувався стагна­цією соціалістичної економіки, а також прийняттям економічних рішень за допомогою централізованого планування виробництва й розподілу. Рішення уряду про приватизацію державних виробничо-господарських об’єктів були фрагментарно-ситуативними. Разом з тим розпочалося формування ринкової інфраструктури, що слугувало інституціональним підгрунтям для подальшої приватизації.
1991-2000 рр. приватизація як соціально-економічний проект макро­економічного трансформування і політичний проект подолання стереотипів, зміни переконань і звичок щодо ринку та формування світогляду приватного власника. Цьому періоду були притаманні спонтанність і напівлегальність через відсутність чітких законодавчих норм та обмежень; ознаки так званої технічної” приватизації, що пояснювалося необхідністю врахування балансу інтересів для досягнення соціального компромісу; позаекономічний характер рішень щодо способів приватизації, в основу яких була покладена політична воля.
Загалом цей період приватизації характеризується утворенням критичної маси” приватних підприємств, інтенсивним формуванням нових ринкових інститутуцій. Їх якість на цій стадії значно посту­пається кількості
2000-2004 рр. період індивідуальної приватизації за грошові кошти. На цьому етапі приватизації вирішувалися питання наповнення Державного бюджету й закладалися основи для соціально-економічного зростання шляхом залучення на підприємства промислових інвесторів, які брали на себе зобов’язання щодо її розвитку відповідно до умов договорів купівлі-продажу. Суттєво поглибилися процеси ринкової трансформації. Завершення періоду пов’я­зане зі стабілізацією системи нових прав власності (майнових, управ­лінських відно­син), а також якісних і кількісних параметрів економічних механізмів та інституціональних структур, які мають забезпечити реалізацію нових прав власності.
З кінця 2004 р. розпочався період соціально-економічної приватизації, для якого характерні: прийняття рішень на основі грунтовних фінансово-економічних розрахунків виходячи з індивідуальних особливостей, коопера­ційних, технологічних та міжгалузевих зв’язків підприємств, що привати­зуються; врахування соціальної значущості об’єктів приватизації; відкритість та прозорість для суспільства; сприяння розвитку фондового ринку шляхом продажу акцій, що належать державі, на організованих ринках цінних паперів; оптимізація структури державної власності у виробничій сфері; інноваційно-інвестиційна спрямованість процесу приватизації.
Запропонована періодизація дала змогу виявити принципові зміни розвитку державного управління приватизацією в кожному з досліджуваних періодів, визначити їх специфічні риси, скласти цілісне уявлення про розвиток системи державного управління приватизацією, розглянувши її найважливіші тенденції й суперечності.
5. Перелік і зміст функцій державного управління залежать від стану, структури й самокерованості управлінських суспільних процесів. Функції державного управління в системі приватизації це специфічний за предметом, змістом і механізмом реалізації управлінський вплив держави, що забезпечує вихід об’єкта впливу з-під повного державного контролю. Таким чином, у процесі приватизації держава свідомо відмовляється від певних прав щодо об’єкта приватизації на користь недержавного суб’єкта. За змістом державне управління приватизацією являє собою діяльність з реалізації цих функцій.
6. Зарубіжний досвід може бути використаний в Україні за кількома окремими найбільш важливими напрямами: впровадження конкурентних механізмів у традиційні сектори державної опіки (соціальна сфера, галузі інфраструктури); підвищення гнучкості структури управління шляхом стимулювання участі в ухваленні рішень усіх зацікавлених сторін (державних міністерств і відомств, міжвідомчих органів, громадських організацій, бізнесу) при збереженні за державою функції встановлення загальних правил гри; підвищення адресності державних послуг на підставі виділення пріоритетних сфер впливу (груп населення; галузей, секторів, сегментів ринку); забезпечення послідовності у реалізації стратегічних завдань приватизації з акцентуванням особливої уваги на вирішенні соціальних і екологічних проблем у процесі продажу державного майна; залучення у процесі приватизації інвестицій, зокрема іноземних; формування ефективної системи управління об’єктами державної власності із зосередженням уваги на контролюванні діяльності природних монополій та підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.
7. Система контролю за приватизацією в Україні постійно розвивається й забезпечує можливість нівелювання негативних наслідків приватизації та виконання зобов’язань покупців державного майна, а також суб’єктів управлінських і орендних відносин. Вони мають удосконалюватися шляхом законодавчого врегулювання взаємодії органів управління об’єктами державної власності та контролюючих органів загальнодержавного рівня, що забезпечить комплексний державно-управлінський вплив, адекватний потребам системи приватизації та економіки суспільства.
8. Приватизація сприяє структурній перебудові економіки. Потужні при­ватизаційні ін’єкції є свого роду каталізатором процесів ринкового розвитку і економічного зростання, запускають механізми інституціоналізації та функціонування ринку й самовідтворення капіталу в цілому та його при­бутковості зокрема. Визначальну роль у підвищенні ефективності підприємств відіграють інвестиції, які залучаються в процесі приватизації, а також зобов’язання покупців, що визначаються концепціями розвитку підприємств та умовами договорів купівлі-продажу. Одне з основних місць у переліку цих зобов’язань належить соціальним питанням, оскільки соціальна складова трансформаційних перетворень безпосередньо корелює з приватизацією під­приємств, особливо тих, що справляють вирішальний вплив на соціально-економічне становище міст, регіонів і країни в цілому.
9. Обґрунтовано, що підвищенню ефективності управління державною власністю сприяє формування системи управління державним сектором економіки, що, зокрема, передбачає: чітке розмежування функцій, визначення повноважень та посилення відповідальності державних органів у сфері управління майном; створення спеціалізованих господарських структур, що виконуватимуть функції управління об’єктами державної власності; впро­вадження механізму планування фінансових результатів діяльності госпо­дарських товариств із державною часткою та відповідної системи моніторингу результатів.
10. Сформульовано вимоги до оптимізації правових механізмів для забезпечення впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання, адекватного умовам розвитку відносин власності на ринкових засадах, які існують сьогодні, а саме введення в правовий обіг спеціального права держави (золотої акції”), що дасть можливість: зберегти за державою можливість нівелювати негативні наслідки діяльності приватизованих підприємств, що потребують державного втручання (стратегічні, природні монополісти, прибуткові, містоутворюючі), стосовно коригування обсягів виробництва, соціальних аспектів, екологічної складової і для деяких, можливо, коригування цінової політики відповідно до статусу підприємств; вивільнити адміністративний і фінансовий ресурс, який сьогодні витрачається на утри­мання численних представників держави в органах управління суб’єктів господарювання з державною часткою; підняти управління об’єктами дер­жавної власності на більш високий рівень.
11. Аналіз організаційно-інституціональних засад управління прива­ти­зацією в Україні свідчить про те, що формування та впровадження державної політики у сфері приватизації й управління об’єктами державної власності передбачають своєчасне виявлення, всебічне вивчення та якнайшвидше вирішення проблем, що постають перед органами державної влади під час виконання покладених на них повноважень і потребують постійного вдосконалення системи управління об’єктами державної власності та структури органів приватизації, їх ресурсного та кадрового забезпечення, дотримання принципів прозорості, забезпечення зворотного зв’язку й посилення державного контролю за здійсненням приватизації.
Ринкові та державні механізми мають збалансовано впливати на економіку суспільства, і приватизація як один з механізмів цього впливу покликана вико­нувати певну функцію, базуючись на державно-управлінських та суспільно-політичних принципах законності, демократизму, соціальної спря­мованості, об’єктивності та прозорості.
12. Розроблено концептуальні напрями стратегії приватизації на сучасному етапі державотворення, які мають: відображати стратегію держави, орієнтовану на розв’язання широкого кола соціально-економічних проблем суспільства; визначати цілі, пріоритети та завдання завершального етапу приватизації; окреслювати межі державного сектора, а також способи приватизації виходячи з того, що в міжнародній практиці поняття при­ватизація” трактується не тільки як продаж державного майна, а і як послаб­лення державного адміністрування діяльності суб’єктів господарювання; врахо­вувати необхідність підвищення ефективності управління та розпорядження державного майна, рівня управління державними корпоративними правами; забезпечувати можливість: коригування помилок, допущених під час при­ватизації в попередні роки, зокрема щодо ступеня прозорості та відкритості як прийняття рішень, так і самого процесу продажу державного майна, розвитку конкурентного середовища як передумови економічного зростання, підвищення ефективності залучення приватних коштів до підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, через удосконалення організаційно-правових механізмів та методології приватизації; враховувати необхідність диверсифікації іноземного капіталу (щодо стра­тегічних підприємств, галузей та економіки в цілому) в обсягах, що стимулюватимуть розвиток державної економіки, ґрунтуючись на концептуальних засадах національної безпеки; сприяти зміщенню акцентів у бік комплексного, сис­темного вирішення питань щодо підвищення конкурентоспроможності та ефективності базових галузей та економіки країни в цілому як основи під­вищення суспільного добробуту.
13. Урахування основних наукових результатів дисертаційного до­слідження, вітчизняного й зарубіжного досвіду, потреб сучасного розвитку державної політики у сфері регулювання приватизаційних процесів та удоско­налення управління державною власністю дасть змогу запропонувати для втілення в життя низку практичних заходів, які б сприяли залученню інвестицій в економіку та посилили інноваційну складову її розвитку:
розвиток і гармонізація законодавчої та нормативної бази, зокрема шляхом прийняття нових і вдосконалення чинних законів України Про управління об’єктами державної власності”, Про акціонерні товариства”, Про приватизацію державного майна”, Про податок на додану вартість”, Про Державну програму приватизації”, Про Фонд державного майна України” та інших, які б, враховуючи поточні потреби, сприяли реалізації економічної стратегії держави;
забезпечення відкритості та прозорості приватизації для суспільства й підвищення довіри покупців шляхом удосконалення процедур прийняття та реалізації державно-управлінських рішень щодо об’єктів державної власності;
підвищення зацікавленості інвесторів щодо українських підприємств на внутрішньому і міжнародних фондових ринках шляхом забезпечення стабіль­ності правового поля та недопущення різких коливань державної політики реформування відносин власності;
оптимізація державних і ринкових механізмів регулювання діяльності суб’єктів господарювання з метою створення перешкод для застосування схем тіньової приватизації;
запобігання монополізації товарних ринків під час приватизації під­приємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави;
сприяння розвитку економічного середовища шляхом підвищення фінансово-економічних показників діяльності суб’єктів господарювання всіх форм власності і сприяння конкуренції між ними;
удосконалення управління об’єктами державної власності та збіль­шення обсягів надходження коштів до Державного бюджету на цій основі, зокрема: підвищення конкурентоспроможності підприємств, що належать до державного сектора економіки; посилення контролю за ефективністю вико­ристання орендованого державного майна; впровадження прозорих механізмів визначення частки прибутку, що спрямовується у фонд сплати дивідендів акціонерних товариств з державною часткою; удосконалення механізмів контролю за діяльністю суб’єктів господарювання з державною часткою (запобігання незаконному відчуженню пакетів акцій, переданих до статутних фондів холдингових компаній, вивільнення державного майна й активів від державного впливу тощо);
контроль за належним утриманням, збереженням та використанням майна, що не увійшло до статутних фондів, але перебуває на балансі недержавних суб’єктів господарювання;
покращання системи оцінки майна і майнових прав, підвищення її прозорості та об’єктивності, впровадження міжнародних стандартів оцінки під час розробки та прийняття національних стандартів оцінки майна;
створення єдиної системи контролю за якістю оцінки майна, що здійснюється суб’єктами оціночної діяльності;
запровадження системи екологічного аудиту та контролю як у перед-, так і в постприватизаційний період;
досягнення оптимальної глибини продажу об’єктів, які перебувають у процесі приватизації;
налагодження функціонування Єдиного державного реєстру державної та комунальної власності;
цільове (для підтримки пріоритетних галузей, стратегічних виробництв, інноваційних та наукових програм) використання коштів, отриманих від при­ватизації державного майна, плати за оренду державного майна та дивідендів, нарахованих на акції держави в господарських товариствах;
законодавче закріплення механізмів контролю та відповідальності за до­три­манням державно-управлінських принципів у процесі прийняття та реалізації рішень стосовно відносин власності.
Подальші дослідження в предметній галузі мають здійснюватися із застосуванням одержаних результатів і висновків щодо вдосконалення системи управління об’єктами державної власності.

Список використаних джерел

1. Абалкин Л. Бегство капитала: природа, формы, методы борьбы // Вопросы экономики. 1998. № 7 С. 33-40.
2. Авеков В.В. Аренда в системе управления государственной и муниципальной собственностью: Автореф. дис... канд. экон. наук: 08.00.05 / Высшая школа приватизации и предпринимательства. М., 1999. 22 с.
3. Авер’янов В.Б., Цвєтков В.В., Шаповал В.М., Кисіль С.П., Кривенко Л.Т. Державне управління: теорія і практика. К.: Юрінком Інтер, 1998. 431с.
4. Агаджанов Р.Л. Приватизация в Туркменистане: итоги и перспективы // Управление собственностью. 2004. №2. С. 44-52.
5. Актуальные проблемы теории и практики управления: Сборник / Моск. гос. ун-т им. М.В. Ломоносова. Фак. гос. упр. М.: Унив. гуманитар. лицей, 2003. 248 с.
6. Акціонування і приватизація за кордоном / О.Д. Рябченко, А.С. Козинець, Ю.В. Єлагін, О.М. Водотика, О.П. Бахтир. Х.: Основа, 1998. 78 с.
7. Алексеєв Ю.М. та ін. Україна на зламі історичних епох: Державотворчий процес, 1985—1999 рр. / Алексеєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. К.: ТОВ УВПК Ексоб”, 2000. 296 с.
8. Алтиннік В.М. Приватизація майна державних підприємств: проблеми і шляхи вирішення (на прикладі підприємств Донецької області): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / НАН України; Ін-т економіки промисловості. Донецьк, 1996. 26 с.
9. Андреева О.Ю. Приватизация как социальный процесс: Автореф. дис... канд. социол. наук: 22.00.04 / Пермский гос. техн. ун-т. Пермь, 2000. 23 с.
10. Андрефф В. Постсоветская приватизация в свете теоремы Коуза: (трансакционные издержки и управленческие затраты) // Вопросы экономики. 2003. № 12. С. 126-130.
11. Андрефф В. Российская приватизация: подходы и последствия // Вопросы экономики. 2004. № 6. С. 57-78.
12. Аники Д.О. Государственный сектор в нефтяном комплексе ФРН: финансово-экономический аспект развития: Автореф. дис... канд. экон. наук : 08.00.10 / Киев. ин-т нар. хоз-ва. Киев,1991. 24 с.
13. Антюганов С.В., Бородин В.А., Кронский В.С. Государственное управление собственностью. М.; Н. Новгород: ВВАГС, 2001. 419 с.
14. Артамонова Г.В. Реформування власності в Угорщині // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. 2003. № 5. С. 38-40.
15. Артамонова Г.В. Формування системи економічних інтересів у процесі приватизації: Дис канд. екон. наук: 08.06.01 / НАН України; Ін-т економіки промисловості. Донецьк, 1997. 24 с.
16. Арупов А.А. Приватизация государственной собственности: Сравнительный анализ мирового опыта и Республики Казахстан: Дис... д-ра экон. наук: 08.00.14 / Ун-т мировой экономики и междунар. экон. отношений Туран Республики Казахстан. СПб., 2000. 283 с.
17. Архангельский Ю.С. Еще раз об эффективности приватизации в Украине // Економіка та держава. 2004. №6 С.34-45.
18. Атаманчук Г.В. Государственное управление: организационно-функциональные вопросы : Учеб. пособие/ Г.В. Атаманчук. -М.: ОАО "НПО "Экономика", 2000.-303 с
19. Атаманчук Г.В. Теория государственного управлення: Курс лекций. М.: Юрид. лит., 1997. 400 с.
20. Аткинсон Э.Б. Лекции по экономической теории государственного сектора: Учебник: Пер. с англ. / Э.Б. Аткинсон, Д.Э.Стиглиц. 1995. 832 c.
21. Бакатин Д.В. Особенности управления государственной собственностью в современных условиях. М.: Изд-во Моск. ун-та, 2002. 55с.
22. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: проблеми теорії, методології, практики : Моногр./ В.Д. Бакуменко; Редкол.: В.М. Князєв, П.І. Надолішній, М.І. Мельник та ін . К.: Вид-во УАДУ, 2000. 328с.
23. Баліна С.Н., Ущаповський В.Ф. Правові основи приватизації в Україні та їх захист від злочинних посягань: Навч. посіб. / Фонд державного майна України. К.: АТІКА, 1999. 159 с.
24. Бархатов В.И., Бархатов И.В., Капкаев Ю.Ш. и др. Приватизация государственной и муниципальной собственности: Учеб. пособие / Под ред. В.И.Бархатова. Челябинск: Изд-во ЮУрГУ, 2002. 137 с.
25. Батизи А.Э. Приватизация и преобразование структуры собственности: На примере Венгрии: Дис... канд. экон. наук: 08.00.14 / МГУ им. М.В.Ломоносова. М., 1998. 157 с.
26. Баюра Д. Трубный король // Украинская инвестиционная газета. 2002. № 49 (376). С. 12.
27. Белых В.С. Приватизация государственного и муниципального имущества в РФ: экономико-правовые вопросы // Государство и право. 1996. № 10. С. 27-28.
28. Белянова Е. Поведение и мотивация российских предприятий // Экономическая политика переходного периода: Научные доклады Московского центра Карнеги. М., 1995. Вып. 2. C. 30-47.
29. Біла С. Структурна політика в системі державного регулювання трансформаційної економіки: Монографія. К.: Вид- во УАДУ, 2001. 408 с.
30. Блек Б., Краакмен Р., Тарасова А. Приватизация и корпоративное управление в Российской Федерации // Экономический бюллетень о странах с переходной экономикой. 1999. № 6. С. 3133.
31. Богиня Д., Волинський Г. Приватизація: цілі, напрями, проблеми // Економіка України. ­ 1995. № 3. ­ С. 3-14.
32. Боднар І.Р. Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності в перехідній економіці України (проблеми ефективності): Дис... канд. екон. наук: 08.01.03 / Львів. комерційна акад. Львів, 1996. 175 с.
33. Бодров В.Г. Трансформація економічних систем: концепції, моделі, механізми регулювання та управління: Навч. посібник/ В.Г. Бодров. -К.: Вид-во УАДУ, 2002.-102 c.
34. Боровік Л. Приватизація: а як у них? // Фінанси. Облік. Аудит. ­ 1999. ­№1. ­ 54 с.
35. Бочкарев А.Ю. Организационно-экономический механизм управления государственной собственностью. СПб.: Изд-во С.-Петерб. Гос. Ун-та экономики и финансов, 2001. 14 с.
36. Будзан Б. Менеджмент в Україні: Су­часність і перспективи. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2001. 349 с.
37. Бухарин Н.И. Избранные произведения. М.: Экономика, 1990. 542 с.
38. Вакуленко В.М., Дехтяренко Ю.Ф., Драпиковський О.І., Іванова І.Б., Колтун С.Л. Економіка міст: Україна і світовий досвід: Навч. посібник / В.О.Макуха (ред.). К.: Основи, 1997. 243 с.
39. Васильев А.М. Приватизация: Сравнит. анализ: Россия, Центр. Азия, араб. страны / А. Васильев, В. Кукушкин, А. Ткаченко; Рос. акад. наук. Ин-т Африки. М.: Вост. Лит. РАН, 2002. 311 с.
40. Васильев Л.С. История востока. В 2 т. Т. 1. Учебник по специальности История”. М.: Высш. шк., 1998. 495 с.
41. Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. М., 1948. 255 с.
42. Виноградов В.А., Веселовский С.Я. Приватизация в глобальном контексте: Опыт критич. исслед. М.: ИНИОН РАН, 1998. 120 с.
43. Виноградов В.А., Веселовский С.Я. Экономические преобразования во Франции накануне XXI века: Опыт критич. исслед. М.: ИНИОН РАН, 1999. 305 с.
44. Відарте Ваграсова К. Організація приватизації державних підприємств (на прикладі Чеської республіки): Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / Харківський держ. ун-т. Х., 1998. 16 с.
45. Відомості З’їзду народних депутатів СРСР і Верховної Ради СРСР.­ №25. ­1989.
46. Власюк В.В. Економічні методи оцінки вартості майна підприємств у процесі приватизації: Дис... канд. екон. наук: 08.06.02 / НАН України: Ін-т регіон. дослідж. Л., 1998. 192 с.
47. Володькин В.П. Научно-экономическое обоснование системы управления государственной собственностью: Дис канд. экон. наук: 08.00.05. СПб., 2000. 139 с.
48. Воротін В.Є. Макроекономічне регулювання в умовах глобальних трансформацій: Моногр. К.: Вид-во УАДУ, 2002. 392 с.
49. Воротін В.Є. Формування системи державного регулювання національної економіки в умовах глобальних ринкових трансформацій: Автореф. дис...д-ра наук з держ. упр.: 25.00.02 / Українська Академія державного управління при Президентові України. К., 2003. 29 с.
50. Воронін І.П. Державне регулювання інвестиційної діяльності в трансформаційних економіках: Дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / Київ. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 1999. 165 с.
51. Вплив кризи на основні сектори економіки та зовнішню торгівлю України: Наук.-аналіт. дослідж. / НАН України. Ін-т екон. Прогнозування; В.М. Геєць, В.О. Точилін (наук. ред.). К., 1999. 86 с.
52. Встановлення критеріїв оцінювання, оцінювання і стратегічний менеджмент у державному секторі: Пер. з англ. / ОЕСР; М. Коваль, Р.Федушинська. 2000. 137 с.
53. Вьюжанина Н.Е. От приватизации собственности к приватизации управления: По результатам социол. исслед. предприятий легкой пром-сти Татарстана. Казань, 1996. 75 с.
54. Вюйлстек Ч. Техника приватизации государственных предприятий: Пер. с англ. / Всемир. банк. М.: Прогресс. Универс., 1994. 188 с.
55. Гайдар Е.Т. Государство и эволюция. СПб.: Норма, 1997. 222 с.
56. Гальчинський А. Власність, яка вона є: Чи зможемо подолати глибоку реформованість? // Дзеркало тижня. 2000. № 38. Офіційний сайт Дзеркала тижня, http:// www.zn.kiev.ua/nn/show/311/28597/
57. Гальчинський А.С., Геєць В.М., Семиноженко В.П. Україна: наука та інноваційний розвиток. К.: Сан Україна, 1997. 66 с.
58. Гаррингтон Е. Двенадцать принципов производительности. М.: Бизнес-Информ, 1997. 197 с.
59. Геєць В., Степанкова Т., Кваснюк Б., Киреєв С., Гаврилюк О. Від кризи до росту: Концепції довг