Заболотний Андрій Володимирович Правове регулювання професійної діяльності в сфері державної служби: публічно-управлінський аспект

Краткое описание

Заболотний Андрій Володимирович, заступник голови Національного агентства України з питань державної служби. Назва дисертації: «Правове регулювання професійної діяльності всфері державної служби: публічно-управлінський аспект». Шифр та назва спеціальності 25.00.01 теорія та історія державного управління. Спецрада Д26.867.03 Інституту законодавства Верховної Ради України

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
Заболотний Андрій Володимирович
УДК 35.08 : 303.01(477)
ДИСЕРТАЦІЯ
Правове регулювання професійної діяльності в сфері
державної служби: публічно-управлінський аспект
25.00.01 - теорія та історія державного управління
Подається на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з державного управління
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
А.В. Заболотний
Науковий керівник - Шаповал Володимир Миколайович, член-кореспондент НАН України, доктор юридичних наук, професор.
Київ - 2021

ЗМІСТ
ВСТУП 16
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ 26
1.1. Аналіз стану наукової розробленості питань професійної діяльності у сфері
державної служби та її регулювання 26
1.2. Загальна характеристика формування та розвитку законодавства у сфері
державної служби 35
1.3. Історичні передумови і витоки правового регулювання професійної діяльності в
сфері державної служби в Україні 55
Висновки до першого розділу 68
РОЗДІЛ П. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ: ПУБЛІЧНО-УПРАВЛІНСЬКИЙ АСПЕКТ 71
2.1. Професійна діяльність державних службовців як об’єкт правового
регулювання 71
2.2. Стан нормативно-правового регулювання професійної діяльності в сфері
державної служби в Україні 77
2.3. Реформування служби в органах місцевого самоврядування та його зв'язок з
правовим регулюванням державної служби 99
Висновки до другого розділу 108
РОЗДІЛ III. НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СФЕРІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ . 111
3.1. Зарубіжний досвід регулювання державної служби та можливості його
імплементації в України 111
3.2. Концептуальні підходи до удосконалення регулювання професійної діяльності
державних службовців і системи державної служби 137
3.3. Систематизація та гармонізація правових актів в сфері державної служби як необхідні елементи правового регулювання професійної діяльності державних
службовців 167
Висновки до третього розділу 169
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179
ДОДАТКИ 206
ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави відповідно до Основного Закону - Конституції України зумовлюють необхідність суттєво підвищити упорядкованість системи державного (публічного) управління. Започатковані в країні реформи потребують нових підходів до професійної діяльності державних службовців як активних елементів цієї системи, їх наукового обґрунтування та впровадження. При цьому існує значний попит і посилюється занепокоєння суспільства з питань забезпечення верховенства права і законності в діяльності суб’єктів, уповноважених на виконання функцій держави.
Це питання є ключовою реформою у багатьох країнах та вимагає відповідного теоретичного обґрунтування і впровадження тих підходів, які забезпечуватимуть неприпустимість порушення означених принципів в процесі діяльності інститутів держави. Надмірні особливості та фрагментарність нормативно-правових актів, що визначають принципи й напрями роботи державних органів, регулюють проходження державної служби та закріплюють правовий статус державних службовців, а також недостатня розробленість цих питань у науковій літературі потребують обґрунтування теоретичних засад регулювання професійної діяльності у сфері державної служби, які б ураховували сучасні суспільно-політичні умови, надавали відповіді на виклики, що стосуються прийняття управлінських рішень в умовах політичної доцільності з одного боку та законності - з іншого.
Актуальність дослідження проблеми регулювання професійної діяльності у сфері державної служби в умовах триваючих змін законодавства та прийнята Стратегія реформування державного управління України на 2022-2025 роки в першу чергу пов’язані з необхідністю дотримання принципів належного врядування, забезпечення цілісності правового простору (узгодженості), гармонізації і обов’язкового виконання нормативно-правових актів державними органами, їх посадовими особами, підвищення швидкості роботи й ефективності органів виконавчої влади, а також удосконалення діяльності їх юридичних служб задля забезпечення правильного застосування, неухильного дотримання і запобігання невиконанню вимог законодавства.
Вищезгадане удосконалення правового регулювання в цій сфері та пропозиції щодо посилення ролі юридичних підрозділів є теоретичною і практичною цінністю відповідного дослідження, потребують розгляду та прийняття рішень для упорядкування системи публічного управління, під яким у цій роботі розуміється управлінська діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування щодо виконання завдань і функцій держави та місцевого самоврядування.
Упродовж останніх десятиліть різні обставини діяльності державних службовців ставали об’єктом уваги багатьох вітчизняних і зарубіжних учених, які досліджують наукові та практичні проблеми цієї діяльності в процесі функціонування системи публічно-управлінських відносин, їх впливу на професійну діяльність державних службовців, її відкритість та прозорість, професіоналізацію, адаптацію до стандартів належного врядування. Різноманітним аспектам функціонування державної служби у 70-90-х рр. минулого століття приділяли увагу такі вчені, як А. Альохін, Г. Атаманчук, І. Бачило, В. Власов, О. Воробйов, Ю. Козлов, Б. Лазарєв, Б. Лєбін, В. Манохін, І. Пахомов, М. Перфільєв, С. Студенікін, В. Цвєтков та інші.
Суттєве теоретичне підґрунтя для детального дослідження засад регулювання професійної діяльності у сфері державної служби з різних сторін склали праці таких вчених як І. Куровська, Н. Липовська, В. Луговий, Т. Мотренко, Н. Нижник, O. Оболенський, В. Олуйко, С. Серьогін, В. Сороко, І. Сурай, С. Хаджирадєва, В. Шаповал та ін. Концептуальні засади розвитку і модернізації державної служби та публічного управління досліджують: О. Акімов, Н. Алюшина, О. Антонова, В. Баштанник, К. Ващенко,
В. Воротін, П. Волянський, І. Дегтярьова, М. Лахижа, Т. Пахомова,
І. Письменний, С. Попов, О. Пухкал, О. Сальникова, Т. Тарасенко, В. Толкованов, І. Шпекторенко та ін. Наукові обгрунтування проблематики професійної підготовки та діяльності державних службовців, засновані на засадах професіоналізму та компетентності знайшли своє відображення в працях О. Голинської, Н. Гончарук, Н. Драгомирецької, В. Дрешпака, М. Іжі, В. Лоли, І. Матвєєнко, Т. Сивак, І. Хожили та ін.
За наявності широкої джерельної бази в галузі державного управління визначеними не в повній мірі залишаються питання щодо публічно- управлінського аспекту регулювання професійної діяльності у сфері державної служби, що і обумовило вибір теми дисертації. При цьому, не дістали належного теоретичного осмислення особливості її правового регулювання у публічному управлінні, а також місія і завдання юридичних служб в системі публічно- управлінських відносин, впровадження принципових підходів при прийнятті управлінських рішень в межах повноважень, що визначені Конституцією і законами України та безумовним дотримання прав і свобод людини. Саме вказані вище обставини зумовлюють актуальність цього дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилось в межах комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України (далі - НАДУ) “Нормативно-правова модель демократичного урядування: засади, формування, об’єктивація” (ДР № 0112U002460) в рамках науково-дослідної роботи кафедри державознавства і права, де автором було розглянуто міжнародний досвід правового регулювання державної служби як ключового елемента державного управління.
Мета та завдання дослідження. Метою роботи є обґрунтування теоретичних засад і розроблення практичних рекомендацій щодо удосконалення правового регулювання професійної діяльності у сфері державної служби в Україні.
Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:
- з’ясувати ступінь наукової розробленості теми в науці державного управління та удосконалити понятійний апарат дослідження;
- дослідити історичні передумови і витоки правового регулювання професійної діяльності у сфері державної служби в Україні;
- з’ясувати особливості правового регулювання професійної діяльності у сфері державної служби в Україні;
- визначити ступінь впливу реформування публічного управління на здійснення професійної діяльності державних службовців;
- узагальнити зарубіжний досвід в контексті аналізу системи нормативних актів у сфері державної служби та уточнити напрями його імплементації до правовідносин щодо регулювання професійної діяльності в сфері державної служби в Україні;
- запропонувати необхідність підготовки або внесення змін до нормативно- правових актів з питань правового регулювання професійної діяльності в сфері державної служби.
Об’єкт дослідження - суспільні відносини з питань публічного управління, які виникають під час правового регулювання професійної діяльності в сфері державної служби.
Предмет дослідження - правове регулювання професійної діяльності в сфері державної служби: публічно-управлінський аспект.
Методи дослідження. У процесі дослідження було використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження, зокрема: діалектичний - для дослідження особливостей правового регулювання сфери державної служби, її місця в системі державного управління (розділ 1); історичний та історико- логічного аналізу - для дослідження розвитку державної служби, її становлення (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3); конкретизації - у процесі дослідження особливостей функціонування цілісної системи правового регулювання державної служби, що складається з окремих елементів (нормативно-правових актів) та розробки пропозицій щодо їх удосконалення (розділ 2); порівняльно-правового аналізу - у процесі розгляду організаційно-правового забезпечення в системі державної служби (підрозділ 2.1); проблемного та структурно-функціонального аналізу - під час дослідження особливостей регулювання професійної діяльності державних службовців та з метою структуризації системи такого регулювання (підрозділи 2.2, 2.3); формально-юридичний - при аналізі чинного законодавства України, що визначає правові засади регулювання професійної діяльності з питань прийняття, проходження і припинення державної служби, що дозволило сформулювати ключові напрями з метою її вдосконалення (розділ 3); аналогії - у процесі дослідження зарубіжного досвіду і аналізу можливостей його адаптації до діяльності державних органів України (підрозділи 3.1, 3.2); абстрактно-логічний - для обґрунтування пропозицій щодо внесення змін до нормативно-правових актів та удосконалення діяльності з питань нормотворчості, систематизації та гармонізації законодавства у відповідній сфері (підрозділ 3.3).
Інформаційну базу дослідження становлять загальнодержавні законодавчі та інші нормативно-правові акти, відомчі акти центральних органів виконавчої влади, аналітичні матеріали Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, Національного агентства України з питань державної служби (далі - НАДС), офіційних сайтів державних органів та проєктів іноземних держав, зокрема Програми OECD/SIGMA, наукові розробки НАДУ, результати наукових досліджень вітчизняних і зарубіжних організацій та окремих науковців.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вирішенні актуального наукового завдання щодо теоретичного обґрунтування необхідності
удосконалення засад правового регулювання професійної діяльності державних службовців та розробки практичних рекомендацій щодо їх застосування в системі державної служби України.
Зокрема в дисертаційній роботі:
уперше:
- узагальнено теоретичні засади забезпечення регулювання професійної діяльності державних службовців та обґрунтовано, що місією юридичних служб в державних органах є забезпечення дотримання принципу законності в їх діяльності, передусім під час виконання наказів (розпоряджень), доручень, передбачених статтею 9 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон), при цьому у разі їх невідповідності законодавству роль юридичних служб полягає у наданні обов’язкових до розгляду пропозицій для правильного застосування законодавства щодо відповідного питання як для керівника, так і для державного службовця, оскільки останній на сьогодні повинен вимагати письмового підтвердження в разі сумніву у законності наданого керівником наказу (розпорядження), доручення, що ускладнює реалізацію норми у зв’язку з небажанням вступати у конфлікт та на практиці фактично не застосовується з часу прийняття Закону;
- обґрунтовано необхідність утворення Державної юридичної служби як спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства в діяльності державних органів та їх посадових осіб, що забезпечить підпорядкування всіх юридичних служб державних органів безпосередньо згаданій Службі задля зняття ризиків надмірної лояльності перед керівництвом з одного боку або запобігання можливого тиску від суб’єктів призначення шляхом депреміювання, булінгу тощо - з іншого;
удосконалено:
- понятійний апарат державного управління: запропоновано визначення змісту поняття «система регулювання професійної діяльності державних службовців», що розглядається як сукупність нормативних приписів з метою неухильного їх дотримання державними органами та їх посадовими особами у своїй професійній діяльності; поняття «професійна діяльність у сфері державної служби», що визначається як базовий елемент та як соціально значуща діяльність державних службовців у цій системі, що вимагає від них спеціальних знань, вмінь та навичок, а також професійно обумовлених властивостей особистості, тобто відповідних компетентностей;
- теоретичні підходи щодо підвищення ефективності регулювання професійної діяльності державних службовців, які дозволили сформулювати пропозиції щодо внесення змін до законодавства у сфері державної служби, зокрема з питань повернення довіри до конкурсів та визначення єдиного переможця за рейтингом, удосконалення процесів оцінювання шляхом їх централізації, контролю за діяльністю конкурсних комісій, а також Комісії з питань вищого корпусу державної служби щодо можливого незаконного втручання у їх діяльність;
- наукові підходи щодо визначення основних характеристик систем регулювання професійної діяльності державних службовців в ході вивчення зарубіжного досвіду реформування державної служби та сформульовано пропозиції щодо доцільності переходу до кар’єрної моделі державної служби в Україні;
дістали подальшого розвитку:
- змістові характеристики визначень у сфері правового регулювання професійної діяльності державних службовців в системі державної служби;
- інструментарій реалізації принципів законності та верховенства права, зокрема запропоновано теоретичні настанови для створення комплексу заходів контролю за наданням і виконанням наказів (розпоряджень), доручень, а також щодо приведення у відповідність до закону інших актів законодавства, насамперед внесення змін до спеціальних законів лише шляхом внесення змін до Закону в частині прийняття, проходження, припинення служби та оплати праці.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертаційної роботи мають практичне спрямування та можуть бути реалізовані:
- у науково-дослідній роботі як підґрунтя для проведення подальших досліджень з питань регулювання професійної діяльності у сфері державної служби та посилення ролі й інституційної спроможності юридичних підрозділів у державних органах;
- у правотворчій діяльності з метою вдосконалення чинного законодавства України, що визначає правові засади діяльності суб’єктів владних повноважень;
- у правозастосовній діяльності при запровадженні нового підходу до вдосконалення регулювання публічно-управлінських правовідносин стосовно забезпечення законності в діяльності державних органів;
- у навчальному процесі при підготовці навчально-методичних матеріалів і викладанні дисциплін з питань державного управління та державної служби;
- у процесі реформування державного управління України, зокрема оптимізації інституцій та утворення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства в діяльності державних органів та їх посадових осіб.
Висновки та рекомендації дослідження використано в роботі:
- Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, у процесі підготовки проектів Законів України “Про державну службу” (реєстр. № 2490) і “Про службу в органах місцевого самоврядування” (реєстр. № 2489) в частині питань правового регулювання;
- Комітету Верховної Ради України у закордонних справах у процесі підготовки проекту Закону України «Про дипломатичну службу» (реєстр. № 7322) та застосування організаційно-правових аспектів проходження дипломатичної служби як складової частини державної служби;
- Міністерства закордонних справ України під час підготовки та правової експертизи актів вторинного законодавства до нової редакції Закону України від 07 червня 2018 року № 2449-УШ «Про дипломатичну службу». Згадане також підтверджується довідками про впровадження результатів дисертаційного дослідження на всіх рівнях юрисдикції, виданими Міністерством оборони України від 13 липня 2021 року №220/4692, Одеською обласною державною адміністрацією від 15 липня 2021 року №1/01-32/6213/2-21, Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницької області від 12 липня 2021 року № 01.01-42/1270.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею. Результати проведеного дослідження отримані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Найважливіші положення і результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на засіданнях кафедри державознавства і права НАДУ, а також під час проходження урядової навчальної програми з питань управління персоналом (Японія, м. Токіо, 30 січ. - 17 лют. 2017 р.), оприлюднені на міжнародних і вітчизняних комунікативних заходах, зокрема на науково-практичних конференціях за міжнародною участю: “Модернізація державного управління та європейська інтеграція України ” (Київ, 2013 р.), “Модернізація державного управління та європейська інтеграція України” (Київ, 2014 р.), “Розвиток системи регіонального управління в умовах децентралізації” (Одеса, 2015), “Публічне управління в Україні: історія державотворення, виклики та перспективи” (Одеса, 2021 р.), круглому столі з нагоди 25-ї річниці Конституції України та 30-ї річниці Незалежності України “Інформаційне, правове та управлінське забезпечення інноваційного розвитку регіону” (Вінниця, 2021 р.), інших конференціях впродовж 2016 - 2021 років, організованих на базі НАДС та НАДУ.
Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження висвітлено в 16 наукових публікаціях, серед них: 5 статей у фахових виданнях України, 1 - у міжнародному науковому виданні з питань державного управління, 10 - у матеріалах науково-комунікативних заходів, а також навчально- методичних матеріалах (тренінгові програми для посадовців вищого корпусу, посібники тощо) та у співавторстві щодо низки розділів при підготовці Науково- практичного коментаря до Закону.
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з анотації, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Повний обсяг дисертаційної роботи становить 208 сторінок, з них основного тексту 170 - сторінок і 3 додатків. Список використаних джерел налічує 214 найменувань

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання в галузі науки “Державне управління”, що полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і розробленні практичних рекомендацій щодо удосконалення регулювання професійної діяльності у сфері державної служби в Україні.
На підставі узагальнення наукових поглядів учених та проведення дослідження сформульовано такі основні висновки, оцінки і рекомендації.
1. Феномен правового регулювання професійної діяльності державних службовців як категорії державного управління та характеристики системи державної служби до цього часу не вивчався та не був предметом спеціального комплексного наукового дослідження. Зазначене слугувало підставою для висновку, що стан науково-теоретичного обґрунтування теми дослідження є недостатнім, тому проблема правового регулювання професійної діяльності державних службовців та її публічно-управлінський аспект потребує всебічного вивчення.
В ході дослідження удосконалено сутність та зміст понять «професійної діяльності державних службовців», під якою розуміється соціально-значуща діяльність державних службовців, виконання якої вимагає від службовця спеціальних знань, умінь та навичок, в також професійно обумовлених властивостей особистості, тобто відповідних професійних компетентностей та структура якої містить мету діяльності, предмет діяльності, функції, засоби, об’єкт та результат діяльності; «система регулювання професійної діяльності державних службовців», що розглядається як сукупність нормативних приписів з метою неухильного їх дотримання державними органами та їх посадовими особами у своїй професійній діяльності.
2. Досліджено історичні передумови та витоки правового регулювання професійної діяльності у сфері державної служби в Україні та з’ясовано, що початок формування нормативно-правової бази та якісний розвиток інституту
державної служби започатковано з часів правління гетьмана
П. Скоропадського.
Процес становлення інституту державної служби в незалежній Україні розпочався з прийняттям Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-Xn, який певним чином віддзеркалював особливості радянської епохи.
На сучасному етапі суттєвими відмінностями нової редакції Закону України «Про державну службу», ухваленої в 2015 році, від попередніх редакцій ухвалених Законів 1993 і 2011 років є, зокрема, побудова професійної, некорумпованої, престижної, зорієнтованої на потреби громадян публічної служби; відділення політики від адміністрування; запровадження компетентнішої моделі управління людськими ресурсами; гармонізація державної служби та служби в органах місцевого самоврядування; встановлення засад запровадження прозорої моделі оплати праці та кар'єрної мотивації державних службовців.
3. Розкрито специфіку правового регулювання професійної діяльності державних службовців, що насамперед полягає у забезпеченні дотримання визначених законодавством норм і стандартів поведінки, а також за будь-яких обставин створює правові наслідки. Запропоновано концептуальну зміну до законодавства в частині порядку дій державних службовців щодо виконання наказу (розпорядження), доручення, стосовно законності якого є сумніви, із залученням юридичної служби з метою правильного застосування, неухильного дотримання та запобігання невиконанню вимог законодавства. Згадане надасть можливість реалізувати принцип законності в діяльності державних органів шляхом недопущення виконання наказів (розпоряджень), доручень, які не узгоджуються із законодавством, а державним службовцям - професійно та результативно організовувати виконання чітких завдань виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України і законами України.
4. Визначено ступінь впливу реформування публічного управління на питання проходження державної служби та її правового регулювання. Встановлено теоретичні обґрунтування про те, що згадане реформування в країнах Центральної, Східної Європи та Азії базується на прагненні до ефективності та забезпечення якості послуг, що надаються населенню.
Як наголошено експертами Програми ОЕСD/SIGMA, за підсумками проведеного ще у 2006 році оцінювання системи врядування в Україні відповідно до повноважень, методології та основних показників, що зазвичай використовуються для оцінювання державного управління у країнах-кандидатах на вступ до ЄС, чинне законодавство, що регламентує державну службу, характеризується відсутністю узгодженості та єдності та не відповідає європейським принципам функціонування публічної адміністрації. З огляду на це визначено за доцільне посилити вплив такого реформування для прискорення та просування змін до законодавства з питань державної служби.
5. Визначено шляхи імплементації міжнародного досвіду регулювання державної служби в Україні. У цьому контексті запропоновано інституційно зміцнити в структурі НАДС підрозділи, відповідальні за забезпечення формування державної політики у сфері державної служби, її аналізу та координації. Діяльність таких підрозділів у НАДС дозволить гармонізувати нормативно-правові акти у сфері державної служби, зокрема в рамках адаптації до нормативних актів Європейського Союзу, оперативну підготовку і супровід відповідних змін чи нових нормативно-правових актів, а також методичних рекомендацій для служб управління персоналом державних органів. Запорукою на шляху імплементації Україною зазначених пропозицій має стати удосконалення законодавства про державну службу та його наближення до європейських принципів належного управління, формування професійного корпусу державних службовців. Етична складова діяльності таких осіб має контролюватися Національної комісією з питань етики, доцільність утворення
якої в Україні також пропонується перейняти як кращий міжнародний досвід, зокрема за прикладом Японії.
6. Вказано, що пріоритетними напрямами вдосконалення регулювання професійної діяльності в сфері державної служби є такі: забезпечення реалізації права рівного доступу до державної служби шляхом призначення переможця за рейтингом; кадрове забезпечення державних органів персоналом через систему прозорих конкурсів із застосуванням сучасних процедур добору кандидатів (створення центрів оцінювання та залучення експертів з питань управління персоналом до роботи конкурсних комісій); підготовка пропозицій щодо спрощення системи добору персоналу та впровадження елементів кар’єрної служби; розвиток системи підготовки та підвищення кваліфікації персоналу, зокрема з питань нормотворчості, регламенту тощо.
З урахуванням теоретичних засад правового регулювання професійної діяльності в сфері державної служби надано пропозиції Кабінету Міністрів України:
- забезпечити здійснення необхідних заходів щодо проведення функціонального обстеження та аналізу посад шляхом їх класифікації в державних органах, визначених Стратегією реформування державного управління в Україні, з метою посилення їх інституційної спроможності з питань формування і аналізу політики, недопущення дублювання функцій, оптимізації чисельності, ефективного планування видатків та підвищення рівня оплати праці (посадового окладу);
- забезпечити прийняття та впровадження Плану заходів щодо реалізації Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади;
- забезпечити підготовку, прийняття та впровадження Концепції реформування діяльності юридичних служб в державних органах та утворити Державну юридичну службу України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечуватиме правильне застосування, неухильне дотримання та запобігання
невиконанню вимог законодавства.
Верховній Раді України:
- розглянути та прийняти в цілому як закон проєкт Закону України «Про
внесення змін до Закону України «Про державну службу» щодо вдосконалення питань вступу та проходження служби на основі заслуг та призначення переможця за рейтингом зокрема, а також забезпечення реалізації принципу законності за допомогою посилення ролі юридичних служб
(стаття 9 Закону);
розглянути та прийняти в цілому як закон проєкт Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (нова редакція) з метою створення цілісної системи державної служби та служби в органах місцевого самоврядування на однакових принципах і підходах.