ГРАЖЕВСЬКА АННА ОЛЕКСАНДРІВНА. ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РЕНТНИХ ВІДНОСИН У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ : ГРАЖЕВСКАЯ АННА АЛЕКСАНДРОВНА. ФОРМИРОВАНИЕ И РАЗВИТИЕ РЕНТНЫХ ОТНОШЕНИЙ В РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКЕ GRAZHEVSKA ANNA OLEKSANDRIVNA. FORMATION AND DEVELOPMENT OF RENT RELATIONS IN THE MARKET ECONOMY

Краткое описание

ГРАЖЕВСЬКА АННА ОЛЕКСАНДРІВНА. Назва дисертаційної роботи: "ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РЕНТНИХ ВІДНОСИН У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ"

Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
На правах рукопису
ГРАЖЕВСЬКА АННА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 30.1:330.341:330.8
ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТОК РЕНТНИХ ВІДНОСИН
У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
08.00.01 – економічна теорія та історія економічної думки
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Науковий керівник:
Базилевич Віктор Дмитрович
член-кореспондент НАН України,
доктор економічних наук, професор
Київ - 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП ........................................................................................................ 3
Розділ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
РЕНТНИХ ВІДНОСИН.................................. 14
1.1 Еволюція економічної теорії ренти............................................ 14
1.2 Концептуальні підходи до аналізу рентної економіки............ 35
1.3 Трактування сутності та класифікація рентних доходів у
сучасній економічній літературі………………………………. 51
Висновки до розділу 1..................................................................................... 66
Розділ 2 ФОРМУВАННЯ ТА РЕГУЛЮВАННЯ РЕНТНИХ
ВІДНОСИН У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ……........................... 69
2.1 Cутність і характерні ознаки сучасних рентних відносин… 69
2.2 Регулювання рентних відносин у ринковій економіці………. 86
2.3 Рентна політика держави в розвинених країнах……………... 104
Висновки до розділу 2………………………………………………………. 125
Розділ 3 СУЧАСНИЙ СТАН ТА НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
РЕНТНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ........................................... 129
3.1 Інституційні особливості формування та розвитку рентних
відносин у трансформаційній економіці України……………. 129
3.2 Регулювання рентоорієнтованої поведінки економічних
суб’єктів у національній економіці…………………………... 144
3.3 Стратегічні пріоритети та напрями вдосконалення рентної
політики в Україні…………………………………………….... 162
Висновки до розділу 3..................................................................................... 178
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖРЕЛ…………………………………...... 186
ДОДАТКИ........................................................................................................ 213
3
ВСТУП
Актуальність теми. Кардинальні зміни в еволюції сучасних
господарських систем, пов’язані з розширенням переліку рентних ресурсів,
урізноманітненням рентних доходів, зростанням масштабів та ускладненням
механізмів їхнього привласнення, актуалізують проблематику формування і
розвитку рентних відносин, що виходять за межі традиційних рентних галузей
та національних кордонів.
Ці проблеми є особливо нагальними для посткомуністичних країн,
інституційне середовище яких перебуває в стані глибокої якісної
трансформації, що супроводжується активізацією рентоорієнтованої поведінки
економічних суб’єктів. Формування так званої «рентної економіки» в країнах
колишнього соціалістичного табору зумовило неефективне використання й
поступову втрату їхнього ресурсного потенціалу, посилення технологічної
залежності від розвинених країн та зниження конкурентоспроможності
національного виробництва.
Загальновизнано, що в Україні пошук ренти перетворився на домінуючу
форму поведінки суб’єктів господарювання, що спричинило структурні
деформації економіки, стрімке збагачення номенклатурно-олігархічних груп,
поглиблення майнового розшарування населення та збільшення соціальної
нерівності. Вирішення цих проблем неможливе без вдосконалення державного
регулювання рентних відносин як запоруки динамічного розвитку національної
економіки й покращання якості життя українського суспільства.
Таким чином, політико-економічна та соціальна вагомість рентних
відносин у сучасній ринковій економіці, актуальність їхнього комплексного
дослідження для забезпечення посткризової модернізації і
конкурентоспроможного розвитку економіки України в глобальному
світогосподарському середовищі обумовили вибір теми та структуру
дисертаційної роботи.
4
Стан наукової розробки проблеми. Як відомо, дослідження земельних
рентних відносин започаткували класики політекономії В. Петті, Ф. Кене,
А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей, Т. Мальтус, Дж.Ст. Мілль та інші. В подальшому
теорія земельної ренти була розвинена в працях представників марксистської
економічної теорії (К. Маркс, Ф. Енгельс та їхні послідовники). Сучасні
підходи до трактування рентних відносин у широкому економічному й
інституційному контекстах були сформовані представниками неокласичної
(У. Джевонс, К. Менгер, А. Маршалл, Дж.Б. Кларк та ін.) й інституційної
(А. Алчіан, Дж. Б’юкенен, Е. Крюгер, Д. Норт, А. Ослунд, Дж. Стіглер,
Г. Таллок, Р. Толісон та ін.) економічної теорії.
У кінці ХХ – на початку XXI ст. багатогранна проблематика рентних
відносин залишається в полі зору значної кількості зарубіжних дослідників,
зокрема А. Акермана, А. Аренди, Д. Ергіна, К. Кордоньє, А. Латкова,
А. Ложнікової, Т. Мак-Чісні, В. Мещерова, P. Нуреєва, А. Олейника,
А. Ослунда, Р. Оті, М. Росса, Ф. Харрісона, А. Хіллмана, А. Шастітка,
Ю. Яковця та ін. Теоретичним і практичним аспектам продукування та
привласнення рентних доходів, державного регулювання цих процесів у
трансформаційних економіках присвячені праці таких українських вчених, як
С. Архієреєв, В. Базилевич, В. Бодров, Т. Гайдай, Б. Гаврилишин, В. Геєць,
А. Гриценко, А. Даниленко, Б. Данилишин, В. Дементьєв, П. Єщенко,
О. Загурський, А. Ігнатюк, Б. Кваснюк, А. Лисецький, І. Мазур, І. Малий,
В. Міщенко, О. Носова, Б. Пасхавер, В. Осецький, П. Саблук, О. Шульга та ін.
У цілому провідними вітчизняними і зарубіжними вченими зроблено
значний внесок у розробку рентної проблематики. Водночас, попри суттєві
досягнення економічної науки в цій царині, комплексне теоретичне осмислення
й категоріальна інтерпретація розвитку системи сучасних рентних відносин
відчутно відстають від запитів реальної практики. Недостатня теоретична
розробленість і дискусійність зазначених проблем, їхня наукова та практична
значущість зумовили вибір теми, мету й завдання дисертації.
5
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційну роботу виконано згідно з планом науково-дослідних робіт
економічного факультету Київського національного університету імені Тараса
Шевченка у межах тем: № 11БФ040-01 «Модернізація економіки України на
засадах сталого соціально-економічного розвитку: закономірності, протиріччя,
ризики» (№ ДР 0111U006456), де автором висвітлено передумови й наслідки
контрпродуктивної рентопошукової діяльності суб’єктів господарювання в
національній економіці та № 16БФ040-01 «Макроекономічна стратегія
реалізації європейського вектору економічного розвитку України:
концептуальні засади, виклики та протиріччя» (№ ДР 0116U004822), де автором
обґрунтовано основні напрями вдосконалення державного регулювання
рентних відносин в Україні.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток
методологічних засад дослідження рентних відносин, формування теоретичних
положень підвищення ефективності їхнього регулювання в ринковій економіці
та розробка на цій основі практичних рекомендацій щодо вдосконалення
рентної політики в Україні. Для досягнення поставленої мети в дисертації
вирішувалися такі завдання:
− охарактеризувати основні етапи еволюції економічної теорії ренти й
порівняти сформовані в їхніх межах методологічні підходи до аналізу рентних
відносин;
− висвітлити розроблені в економічній науці концептуальні засади
дослідження рентної економіки;
− розкрити сутність, класифікаційні ознаки та видову різноманітність
рентних доходів у ринковій економіці;
− з’ясувати соціально-економічну природу та специфіку сучасних
рентних відносин;
− розкрити сутність і особливості регулювання рентних відносин у
ринковій економіці;
6
− обґрунтувати концептуальні засади ефективної рентної політики
держави на основі узагальнення досвіду регулювання рентних відносин у
розвинених країнах;
− дослідити інституційні особливості формування й розвитку рентних
відносин у трансформаційній економіці України;
− охарактеризувати сучасний стан і проблеми регулювання
рентоорієнтованої поведінки суб’єктів господарювання в національній
економіці;
− визначити основні напрями вдосконалення рентної політики в Україні
задля підвищення глобальної конкурентоспроможності національної економіки
та покращання добробуту населення.
Об’єктом дослідження є економічні відносини з приводу відтворення
рентних ресурсів і доходів на різних етапах господарської еволюції суспільства.
Предметом дослідження є ринкові рентні відносини, закономірності
їхнього формування, розвитку та регулювання в сучасних економічних
системах.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є
загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Методи наукового
абстрагування, аналізу й синтезу, індукції та дедукції, єдності історичного й
логічного були покладені в основу висвітлення еволюції теорії ренти,
виявлення сутності й класифікації рентних доходів, розкриття природи та
складових механізму регулювання рентних відносин; системний і структурнофункціональний підхід, компаративний аналіз застосовувались у процесі
розкриття сутності та специфіки сучасних рентних відносин, порівняння
концептуальних підходів до трактування рентної економіки, узагальнення
досвіду розвинених країн щодо розробки та реалізації рентної політики
держави. Висвітлення суперечностей і проблем формування та розвитку
рентних відносин у національній економіці, обґрунтування пропозицій щодо
вдосконалення рентної політики в Україні здійснені на основі абстрактноаналітичного, емпірико-індуктивного та інституційного методів наукового
7
пізнання. Для вирішення поставлених у дисертації завдань застосовувались
статистичні методи аналізу рядів динаміки, відносних і середніх величин,
табличний, графічний, кореляційно-регресійний аналіз і моделювання. Для
економетричних розрахунків використовувався програмний пакет STATA.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі й нормативно-правові
акти України та інших країн світу, що регулюють рентні відносини; аналітичні
й статистичні матеріали вітчизняних і зарубіжних міністерств та відомств;
офіційні видання міжнародних організацій; результати наукових досліджень
українських і зарубіжних вчених з проблем формування та регулювання
рентних відносин, відображені в монографіях, періодичних виданнях, збірниках
наукових праць; матеріали міжнародних науково-практичних конференцій,
інформаційних порталів та офіційних сайтів, розміщені в мережі Інтернет.
Статистична база проведеного дослідження сформована з масивів даних СБ,
МВФ, СЕФ, ВОІВ, Статистичного відомства Європейського співтовариства,
Державної служби статистики України.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретикометодологічних положень і практичних рекомендацій, що відображають
постановку й розв’язання наукової проблеми формування, розвитку й
регулювання системи рентних відносин у ринковій економіці. Найвагомішими
теоретичними та практичними результатами, що характеризують наукову
новизну дисертаційної роботи й особистий внесок автора, є такі:
вперше:
− запропоновано визначення рентних відносин, яке, на відміну від
існуючих, враховує їхній плюралізм, вихід за межі традиційних рентних
галузей та національних кордонів, взаємообумовленість інституційним
середовищем. Сучасні рентні відносини є поліструктурною системою взаємодій
суб’єктів ринкової економіки з приводу відтворення рентних ресурсів і доходів
природного, економічного та інституційного походження, що характеризуються
ускладненим механізмом реалізації та справляють суперечливий вплив на
конкурентоспроможність національної економіки;
8
удосконалено:
– наукові підходи до дослідження еволюції економічної теорії ренти, а
саме: на основі компаративного аналізу класичного, марксистського,
неокласичного та інституційного етапів її розвитку виявлено методологічні
проблеми сучасної теорії ренти, що постають інституційними бар’єрами на
шляху формування та реалізації комплексної рентної політики в Україні
(фрагментарність, обмеження рентної проблематики дослідженням окремих
видів ренти; невизначеність у розмежуванні рентних ресурсів і доходів
природного, економічного й інституційного походження; суперечливість
теоретичного обґрунтування методик їхнього вимірювання та обліку;
нерозробленість ефективних механізмів узгодження інтересів суб’єктів рентних
відносин);
– класифікацію рентних доходів у частині виокремлення таких її
критеріальних ознак: (1) специфіка рентного ресурсу (природно-ресурсна рента
і квазірента); (2) особливості механізму формування (диференціальна рента I і
II, абсолютна та монопольна ренти); (3) просторова (рівнева) своєрідність
(локальна, регіональна, національна, світова (глобальна) ренти); (4) соціальноекономічні наслідки формування й використання (продуктивна (ефективна) та
контрпродуктивна (неефективна) ренти); (5) особливості ресурсних обмежень
(природна й штучна ренти); (6) стадія відтворювального процесу (проміжна й
фінальна ренти); (7) досягнення цілей сталого розвитку (екологічна та
антиекологічна ренти);
– трактування сутності й особливостей регулювання рентних відносин у
сучасній ринковій економіці як цілісної системи забезпечення моніторингу
умов і джерел формування різних видів ренти; обліку рентних ресурсів і
доходів; регламентації привласнення та вилучення ренти; стимулювання
ефективного використання рентних ресурсів і доходів (платежів). Це дозволило
визначити концептуальні засади ефективної рентної політики держави,
спрямованої на стимулювання продуктивної та обмеження контрпродуктивної
рентоорієнтованої поведінки суб’єктів господарювання, зміцнення глобальної
9
конкурентоспроможності та безпеки національної економіки, задоволення
суспільних потреб і забезпечення соціальної справедливості;
– науковий інструментарій визначення стратегічних цілей та
обґрунтування пріоритетних напрямів удосконалення рентної політики в
Україні, розроблений на основі сформульованої і статистично підтвердженої
гіпотези щодо першочерговості забезпечення захисту прав інтелектуальної
власності та створення умов для її комерціалізації в регулюванні сучасних
рентних відносин у розвинених країнах, а саме: стимулювання діяльності
економічних суб’єктів, спрямованої на пошук продуктивних видів ренти
(інтелектуальної, інноваційної, технологічної та ін.);
дістали подальшого розвитку
– понятійно-категоріальний апарат дослідження економічних відносин,
пов’язаних з відтворенням інтелектуальної ренти в частині висвітлення її
специфічних ознак; економіко-правових передумов формування; соціальноекономічних наслідків привласнення й використання; виокремлення
інтелектуальної ренти в науково-дослідній та науково-виробничій діяльності,
диференціальної, абсолютної і монопольної інтелектуальної ренти,
диференціальної інтелектуальної ренти I і II;
– теоретико-методологічні засади дослідження сутності й соціальноекономічних наслідків функціонування перерозподільної рентної економіки в
Україні, а саме: на основі порівняльного аналізу ортодоксальної та
неортодоксальної концепцій рентної економіки виявлено інституційні
особливості генезису рентних відносин у національній економіці, зумовлені
генетичною спадщиною і залежністю від траєкторії попереднього розвитку,
неефективністю державного рентного регулювання, інституційною
нерівновагою рентних відносин, що зумовлює виникнення інституційних
пасток і дисфункцій (зростаюча віддача від масштабу рентопошукової
діяльності, негативний рентний ефект «зсуву витрат», генерування «перехідної
(трансформаційної)» ренти);
– основні напрями вдосконалення рентної політики в Україні шляхом
10
чіткої специфікації і захисту прав власності на рентні ресурси та доходи,
інституційно-організаційного забезпечення їхнього науково-обґрунтованого
обліку й розподілу, формування та раціонального використання спеціальних
цільових фондів, впровадження дієвого механізму комерціалізації прав
інтелектуальної власності, забезпечення детінізації, дебюрократизації та
декорупціалізації рентних відносин, формування незалежної судової системи й
цивілізованого громадянського суспільства.
Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що
розроблені в дисертаційній роботі наукові підходи, висновки й рекомендації
поглиблюють розуміння сутності та особливостей розвитку рентних відносин у
сучасній ринковій економіці й можуть бути використані в процесі розробки і
реалізації рентної політики держави в національній економіці.
Окремі положення й результати дисертації, а саме: пропозиції щодо
подолання деструктивної рентоорієнтованої поведінки суб’єктів
господарювання в національній економіці шляхом розмежування функцій
державного управління і надання суспільних послуг у діяльності органів
виконавчої влади; чіткої специфікації прав власності та зниження ступеня
персоніфікованості контрактних відносин; розширення можливостей для
громадського контролю за використанням бюджетних коштів, власності,
ресурсів і активів, використовуються Департаментом гуманітарної політики
Кабінету Міністрів України в процесі підготовки експертних висновків щодо
проектів нормативно-правових актів, які надходять для опрацювання, а також
під час розробки аналітичних та інформаційних матеріалів (довідка № 41-Г019203/26 від 27.04.2015 р. ).
Розроблені на матеріалах дисертаційної роботи пропозиції щодо
вдосконалення державного регулювання інтелектуальної ренти в Україні
шляхом забезпечення чіткої специфікації і захисту прав власності на
інтелектуальні продукти; створення необхідних передумов для функціонування
цивілізованого ринку об’єктів права інтелектуальної власності; запровадження
ефективного механізму комерціалізації інтелектуальної власності й розподілу
11
інтелектуальної ренти між розробниками, інноваційно-активними
підприємствами й державою використані Комітетом з питань інформатизації та
зв’язку Верховної Ради України під час підготовки аналітичних та
інформаційних матеріалів при проведенні Парламентських слухань
«Законодавче забезпечення розвитку інформаційного суспільства в Україні»
(довідка № 04-21/14-621 від 4.09.2015 р.).
Викладені в дисертації теоретичні положення щодо еволюції рентних
відносин, формування й розподілу рентних доходів у світовій економіці,
регулювання рентоорієнтованої поведінки економічних суб’єктів, апробовані в
навчальному процесі Баден-Вюртемберзького кооперативного державного
університету м. Льорраха (Німеччина) в процесі викладання навчальної
дисципліни «Економічна політика» (довідка Баден-Вюртемберзького
кооперативного державного університету м. Льоррах від 08.06.2015 р.).
Методичні матеріали з питань сутності, структури, механізмів
регулювання рентних відносин у сучасній ринковій економіці, стимулювання
ефективної та обмеження контрпродуктивної рентоорієнтованої поведінки
економічних суб’єктів апробовані й використовуються на економічному
факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка під
час викладання навчальної дисципліни «Економічна теорія» (довідка № 013/93
від 17.02.2016 р.).
Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним самостійним
науковим дослідженням, у якому викладено авторський підхід до аналізу
проблем формування й розвитку рентних відносин у сучасній ринковій
економіці та обґрунтовано практичні рекомендації щодо вдосконалення їхнього
регулювання в Україні. Наукові положення, висновки й рекомендації, що
виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць,
опублікованих у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї та
висновки, які становлять особистий доробок автора.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження
апробовані на 10 міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, а
12
саме: Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та
молодих вчених «Шевченківська весна: Економіка» (24-28 березня 2014 р., м.
Київ); ХІV Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (28 березня 2014 р., м. Київ);
IV міжнародній науково-практичній конференції «Світова наука та сучасне
суспільство: актуальні питання економіки, соціології і права» (22 січня 2014 р.,
м. Саратов, Росія); II Міжнародній конференції «Глобальні виклики для
навколишнього середовища і ресурсної економіки в країнах Центральної та
Східної Європи: безпека та сталий розвиток» (9-11 жовтня 2014 р., м. Київ);
Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми економіки та
менеджменту: оцінка та перспективи вирішення» (26-27 вересня 2014 р.,
м. Львів); XI міжнародній науково-практичній конференції «Наука і технології:
крок у майбутнє – 2015» (22-28 лютого 2015 р., м. Прага, Чехія);
ХV Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність
національної економіки» (26-27 березня 2015 р., м. Київ); II Міжнародній
науково-практичній конференції «Парадигмальні зрушення в економічній
теорії ХХI ст.» (15-16 жовтня 2015 р., м. Київ); 22-й Міжнародній науковій
економічній конференції «Економічні перспективи в умовах зростаючої
глобальної та регіональної взаємозалежності» (15-16 травня 2015 р., м. Сібіу,
Румунія); Міжнародній науково-практичній конференції «Енергоефективність
економіки: проблеми сьогодення та майбутнього» (12-13 жовтня 2016 р.,
м. Полтава).
Публікації. Основні результати й висновки дисертаційної роботи
викладено в 19 наукових працях, у т.ч. 6 з них – іноземними мовами
(5 англійською мовою та 1 російською мовою). До наукометричних баз даних
Index Copernicus, РИНЦ, Google Scholar, Ulrich’s Periodicals Directory, RePEc,
SCOPUS належать 7 статей. Загальний обсяг усіх наукових праць становить
9,8 д.а. (з них авторські 7,4 д.а.), в тому числі: 10 статей – у наукових фахових
виданнях (6,6 д.а., з них 5 д.а. – авторські); 3 статті – в наукових іноземних
13
виданнях (2,0 д.а., з них 1,2 д.а. – авторські); 6 публікацій – за матеріалами
конференцій загальним обсягом 1,2 д.а.
Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі
вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.
Загальний обсяг дисертації становить 264 сторінки друкованого тексту.
Основний зміст викладено на 185 сторінках тексту, який містить 9 таблиць і 23
рисунки. Робота має 17 додатків, розміщених на 51 сторінці. Список
використаних джерел налічує 257 найменувань і викладений на 27 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Результатом дисертаційної роботи є теоретико-методологічне
узагальнення і вирішення науково-практичного завдання вдосконалення
формування, розвитку й регулювання системи сучасних рентних відносин та
підвищення ефективності рентної політики в Україні. В результаті проведеного
дослідження сформульовано такі висновки:
1. У процесі еволюції економічної теорії ренти відбулося збагачення
теоретико-методологічних засад дослідження рентних відносин та загострення
низки її методологічних проблем, а саме: обмеження рентної проблематики
дослідженням земельної ренти (класична економічна теорія), класовий,
заідеологізований підхід до висвітлення сутності рентних відносин
(марксистська економічна теорія), «розмитість» критеріїв розмежування різних
видів доходів у ринковій економці (неокласична економічна теорія),
невизначеність дисциплінарних меж економічної теорії ренти (інституційна
економічна теорія). Зазначені методологічні проблеми постають
інституційними бар’єрами на шляху формування та ефективної реалізації
комплексної рентної політики в Україні.
2. В економічній науці сформовано два основні підходи до аналізу
рентної економіки, а саме: ортодоксальний, прихильники якого акцентують
увагу на рентно-сировинній міжнародній спеціалізації країни, що формує її
периферійний статус, зумовлюючи «зростання без розвитку» та
неортодоксальний, прибічники якого розглядають неефективність
інституційної системи в якості основної причини контрпродуктивної
рентопошукової поведінки економічних суб’єктів, що гальмує інноваційний
розвиток національних господарських систем. Саме неортодоксальний підхід
до аналізу рентної економіки дозволяє виявити інституційні особливості
генезису рентних відносин в Україні, зумовлені генетичною спадщиною і
залежністю від траєкторії попереднього розвитку, неефективністю державного
рентного регулювання, інституційною нерівновагою рентних відносин, що
183
генерує їхні дисфункції та інституційні пастки.
3. Плюралізм сучасних рентних відносин виявляється в розширенні
переліку рентних ресурсів та урізноманітненні рентних доходів, що дозволяє
класифікувати їх за такими критеріальними ознаками: специфіка рентного
ресурсу (природно-ресурсна рента та квазірента), особливості механізму
формування (диференціальна рента I і II, абсолютна та монопольна ренти);
просторова своєрідність (локальна, регіональна, національна, глобальна ренти);
соціально-економічні наслідки відтворення (продуктивна та контрпродуктивна
ренти); специфіка ресурсних обмежень (природна та штучна ренти); стадія
відтворювального процесу (проміжна та фінальна ренти); реалізація цілей
сталого розвитку (екологічна та антиекологічна ренти).
4. Визначення сутності сучасних рентних відносин потребує врахування
їхнього плюралізму, виходу за межі традиційних рентних сфер і галузей,
охоплення всіх стадій відтворювального процесу та різних рівнів економіки,
взаємообумовленості інституційним середовищем. Сучасні рентні відносини є
поліструктурною системою взаємодій суб’єктів ринкової економіки з приводу
відтворення рентних ресурсів і доходів природного, економічного та
інституційного походження, що характеризуються ускладненим механізмом
реалізації та справляють суперечливий вплив на конкурентоспроможність
національної економіки.
5. Ефективне регулювання рентних відносин, пов’язаних з відтворенням
інтелектуальної ренти, передбачає врахування її специфічних ознак, економікоправових передумов формування, соціально-економічних наслідків
привласнення й використання, виокремлення інтелектуальної ренти в науководослідній та науково-виробничій діяльності, диференціальної (I і II),
абсолютної та монопольної інтелектуальної ренти.
6. Досвід розвинених країн світу в сфері регулювання рентних відносин
як цілісної системи моніторингу умов та джерел формування різних видів
ренти, обліку рентних ресурсів та визначення рентних доходів, регламентації
привласнення та вилучення ренти, стимулювання ефективного використання
184
рентних доходів і платежів, повинен бути врахований у процесі формування
комплексної системи державного регулювання рентних відносин в Україні з
метою зміцнення глобальної конкурентоспроможності та безпеки національної
економіки, задоволення суспільних потреб і забезпечення соціальної
справедливості.
7. Постіндустріальні трансформації економічних систем, загострення
глобальної конкуренції в сфері привласнення рентних ресурсів і доходів
суттєво трансформують концептуальні засади рентної політики розвинених
держав світу. Нині її стратегічними пріоритетами є стимулювання
продуктивної рентоорієнтованої діяльності економічних агентів, спрямованої
на продукування та привласнення новітніх видів рент (інтелектуальної,
інноваційної, науково-технологічної) шляхом чіткої специфікації і захисту прав
інтелектуальної власності, створення умов для комерціалізації та ефективного
використання результатів інтелектуальної діяльності.
8. Сформована в Україні перерозподільна рентна економіка
характеризується загостренням суперечностей інтересів суб’єктів рентних
відносин, посиленням сировинної спрямованості експорту, деградацією
людського капіталу та високотехнологічних галузей, низькою інноваційною
активністю економічних суб’єктів, зростанням майнового розшарування
населення, загостренням соціальних та екологічних проблем, що зумовлює
неефективне використання та втрату нагромадженого соціально-економічного
потенціалу.
9. Сучасна рентна політика в Україні є неефективною, вона має
фрагментарний характер та сприяє пошуку контрпродуктивних рент, що
створюють штучні перепони для переміщення рентних ресурсів і доходів,
генерують неконкурентні способи їхнього привласнення, спричиняють
недофінансування основного і людського капіталів, пригнічують інноваційний
розвиток виробництва, посилюють технологічну залежність та знижують
глобальну конкурентоспроможність національної економіки.
185
10. Реформування рентної політики в Україні потребує відмови від
вузького природно-ресурсного трактування ренти, визнання складності й
поліструктурності рентних відносин і механізмів їхнього регулювання,
формування дієвих стимулів обмеження контрпродуктивної рентопошукової
активності економічних агентів та стимулювання їхньої ефективної
рентоорієнтованої діяльності. Цьому сприятимуть активні дії суспільства і
держави, спрямовані на інституційно-організаційне впорядкування системи
рентних відносин, вдосконалення нормативно-правової бази їхнього
регулювання, впровадження ефективних механізмів узгодження інтересів
суб’єктів рентних відносин, забезпечення їхньої детінізації, дебюрократизації
та декорупціалізації.