СТРАТЕГІЯ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ РЕГІОНІВ

Краткое описание

ЗМІСТ

ВСТУП ………………………………………………………………… 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ РЕГІОНІВ
13
1.1. Дефініція “туристичний регіон” та підходи до її тлумачення 13
1.2. Туристичний регіон як об’єкт дослідження регіональної економіки 25
1.3. Фактори розвитку туристичних регіонів 40
1.4. Класифікація туристичних регіонів 55
1.5. Методи дослідження туристичних регіонів 66
Висновки до розділу 1……………………………………………………… 88
РОЗДІЛ 2. НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ РЕГІОНІВ 93
2.1. Суть стратегії соціально-економічного розвитку туристичних регіонів 93
2.2. Маркетингова стратегія розвитку туристичних регіонів 102
2.3. Особливості здійснення діагностики соціально-економічного розвитку туристичних регіонів 121
2.4. Досвід розробки стратегії соціально-економічного розвитку туристичних регіонів в різних країнах світу 137
2.5. Підходи до обґрунтування мети, завдань та принципів стратегії розвитку туристичних регіонів в контексті реалізації регіональної політики 151
Висновки до розділу 2……………………………………………………… 164
РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ РЕГІОНІВ 170
3.1. Основні тенденції розвитку сфери туризму у контексті сучасних європейських інтеграційних процесів 170
3.2. Соціально-економічні, географічні та міжнародні аспекти розвитку приморських регіонів Польщі 180
3.3. Специфіка розвитку курортно-туристичних регіонів 210
3.4. Особливості розвитку транскордонних туристичних регіонів 224
Висновки до розділу 3………………………………………………… 237
РОЗДІЛ 4. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ РЕГІОНІВ 240
4.1. Політичні, організаційно-економічні та екологічні проблеми розвитку приморських регіонів 240
4.2. Соціально-економічні проблеми розвитку курортно-туристичних регіонів 255
4.3. Проблеми соціально-економічного розвитку транскордонних туристичних регіонів274

4.4. Проблеми розвитку транскордонної співпраці в сфері туризму 287
Висновки до розділу 4………………………………………………… 303
РОЗДІЛ 5. РОЗРОБКА СТРАТЕГІЙ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНИХ РЕГІОНІВ ТА ВИКОРИСТАННЯ ЇХ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ТЕРИТОРІАЛЬНОГО УПРАВЛІННЯ 307
5.1. Вимоги до розробки стратегій соціально-економічного розвитку туристичних регіонів 307
5.2. Особливості розробки стратегій соціально-економічного розвитку приморських регіонів 317
5.3. Формування стратегій розвитку курортно-туристичних регіонів 331
5.4. Стратегія розвитку єврорегіонів як організаційної форми туристичних регіонів 347
5.5. Реалізація транскордонного співробітництва туристичних регіонів в контексті активізації діяльності ЮНВТО 358
Висновки до розділу 5……………………………………………………… 373
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….… 378
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………. 385
ДОДАТКИ…………………………………………………………………… 414

ВСТУП
Актуальність теми. На зламі ХХ-ХХІ ст. у багатьох країнах світу суттєво зріс рівень розвитку продуктивних сил, що стало потужним фактором активних пошуків нових форм їх територіальної організації з метою отримання додаткових прибутків від вигідного взаєморозташування економічних суб’єктів. Серед них чи не най¬більший інтерес викликають такі новітні форми продуктивних сил, як технопарки, технополіси, логістичні центри, єврорегіони, які зарекомендували себе як ефективно функціонуючі територіальні утворення завдяки концентрації в їх межах різних видів економічної діяльності, чільне місце серед яких належить туризму. Специфіка сьогоднішньої ситуації полягає у тому, що вже відбулося усвідомлення важливості розвитку туризму, як ефективного засобу значних валютних надходжень, створення нових робочих місць, стимулу для розвитку соціальної та ринкової інфраструктури, потенційного об’єкту інвестування тощо. Адже, туризм є не тільки однією з форм людської життєдіяльності, але також і важливим суспільно-господарським явищем сучасного світу. Туризм – це динамічна і багатопланова діяльність, що присутня в суспільній, культурній, психологічній, просторовій та економічній сферах. Туризм належить до послуг, які найшвидше розвиваються. Від¬повідно до прогнозу ЮНВТО, у 2020 р. у світі подорожуватиме 1,6 млрд. туристів. Також прогнозується, що туристична галузь стане одним з най¬важли¬віших все¬світніх працедавців. Вже сьогодні завдяки туризму створено близько 150 млн. робочих місць.
Туризм відіграє істотну роль у стимулюванні господарського розвитку і приносить суттєву вигоду регіонам. Розвиток туризму є одним з пріоритетних напрямів підвищення ефективності функціонування тих чи інших територіальних утворень. Важко переоцінити роль туристичної діяльності у реалізації сучасної євро¬пейської парадигми соціально-економічного розвитку, кінцевою метою якої є поліпшення умов життєдіяльності людини, задоволення її матеріальних та духовних потреб. Організація змістовного дозвілля, відпочинку та оздоровлення населення сприятиме формуванню у суспільстві нової міри цінностей – якості життя людей.
Дослідженням проблем туристичної діяльності, її впливу на розвиток регіонів, зокрема прикордонних, займалися ряд вчених, серед яких: О. Амоша, М. Багров, І. Бережна, В. Гаворецький, Г. Голембський, П. Гудзь, А. Дембський, М. Долішній, В. Євдокименко, А.Єфремов, Н. Коніщева, А. Корнак, В. Кравців, З. Кручек, Л. Ма¬зур¬кевич, В. Мамутов, А. Новаковська, М. Орлович, В. Павлов, А. Панасюк, О. Рога¬левський, В. Руденко, Д. Стеченко, І. Твердохлєбов, О. Шаблій, Л. Шевчук та ін.
Проте на сьогодні концептуальні основи формування туристичних регіонів є супе¬реч¬ливими, методологія стратегічного розвитку туристичних регіонів розроб¬лена недо¬статньо, окремі особливості цих регіонів при формуванні довгострокових прог¬рам їх роз¬витку враховуються не повною мірою. Це не дозволяє на практиці здійснювати ціле¬спря¬моване планування розвитку туризму на окремих територіях (у країні, області, ра¬йоні, туристичному регіоні, курорті тощо). У зв’язку з цим важли¬вим та актуальним зав¬данням сьогодення є окреслення проблем розвитку туристич¬них регіонів, розробка тео¬ретико-методологічних засад щодо формування стратегії їх розвитку, виходячи з спе¬ци¬фічних особливостей їхнього функціонування. Актуальність зазначених проблем обу¬мо¬вили вибір теми дисертації, визначили мету й основні завдання, об’єкт і предмет дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося у рамках науково-дослідних робіт, які виконувались в Інституті рекреації та туризму Академії фізичного виховання та спорту (м. Гданськ, Польща) – “Регіональна політика Польщі” (номер державної реєстрації 06/К.Р./TiR/2004) – участь автора: обґрунтовано концептуальні підходи щодо фор¬му¬вання стратегії ефективного розвитку курортно-туристичних регіонів; Інституті регіональних досліджень НАН України – “Регіональні суспільні системи: органі¬заційно-економічний механізм їх формування і розвитку в умовах соціально орієн¬тованої економіки” (номер державної реєстрації 0104U005507) – участь автора: висвітлено роль та місце рекреаційної складової в системі регіональної політики.
У зазначених дослідженнях автором удосконалено зміст поняття „туристичний регіон”, визначено специфічні особливості розвитку туристичних регіонів і на цій основі розроблено методологічні підходи щодо формування стратегії їх функціонування. Запропоновано концептуальні підходи щодо формування стратегії розвитку туристичних регіонів на засадах маркетингу. Розроблено пропозиції щодо удосконалення нормативно-правового та організаційно-економічного забезпечення реалізації стратегії розвитку туристичних регіонів.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних основ дослідження туристичних регіонів і методичних підходів до формування та реалізації стратегії їх розвитку.
Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:
• дати характеристику туристичному регіону як категорії економічної науки та об’єкта дослідження регіональної економіки;
• обґрунтувати теоретико-прикладні підходи до систематизації чинників розвитку туризму в регіонах, розробити їх класифікацію;
• узагальнити та обґрунтувати шляхи вдосконалення методичних підходів до дослідження туристичних регіонів з урахуванням міжнародного досвіду їх практич¬ного застосування;
• розробити поетапну модель діагностики соціально-економічного розвитку турис¬тичних регіонів як цілісної системи, показати механізм взаємодії її елементів;
• розкрити соціально-економічні, географічні та міжнародні аспекти і особливості, а також проблеми розвитку приморських, курортно-туристичних та транскордонних туристичних регіонів;
• окреслити суть стратегії соціально-економічного розвитку туристичних регіонів та розробити основи маркетингової стратегії їхнього розвитку;
• розробити методичні рекомендації щодо формування системи показників оцінки якості курортно-рекреаційних послуг та дослідити механізми проведення марке¬тингового дослідження щодо задоволення споживачів якістю зазначених пос¬луг;
• визначити та сформулювати основні напрями розвитку євроре¬гіонів як організаційної форми туристичних регіонів;
• сформувати пропозиції щодо перспектив розвитку транскордонного співробіт¬ництва туристичних регіонів.
Об’єктом дослідження є туристичні регіони та процеси їх формування і розвитку.
Предметом дослідження є засади і принципи формування стратегії розвитку туристичних регіонів та особливості просторової парадигми її реалізації в контексті сучасних європейських інтеграційних процесів.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань у роботі використано такі загальнонаукові методи: аналізу та синтезу (при проведенні аналізу існуючих теоретичних і методологічних підходів та положень, наукових розробок з проблем формування стратегії розвитку туристичних регіонів, а також визначенні специфічних особливостей функціонування туристичних регіонів); структурно-логічний (при систематизації чинників, які впливають на розвиток сфери туризму в регіонах; при розробці класифікації туристичних регіонів, а також удосконаленні взаємозв’язків між елементами туристичного регіону); узагальнення (при удосконаленні змісту дефініцій „регіон”, „туристичний регіон”, „туристичний продукт”); SWOT–аналізу (при кількісному обґрунтуванні параметрів стратегії розвитку туристичних регіонів); маркетингу (при проведенні маркетингового дослід¬ження з метою визначення оцінки задоволеності споживачів якістю курортно-рекреаційних послуг); факторного аналізу (при визначенні впливу чинників на рівень задоволеності споживачів якістю курортно-рекреаційних послуг); статистики та економіко-математичні (при оцінці якості курортно-рекреаційних послуг); моделювання (при розробці методики формування стратегії розвитку туристичних регіонів).
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, статистичні матеріали Всесвітньої туристичної організації, Міністерства економіки Республіки Польща та Міністерства економіки України, Польської туристичної орга¬нізації, Міністерства культури і туризму України, воєводських управлінь, дер¬жавних органів влади та місцевого самоврядування, обласних головних управлінь статистики в Україні, дирекції організації „Польські курорти”, наукові публікації провідних польських, українських та інших зарубіжних вчених з проблем розвитку туризму.
Наукова новизна одержаних результатів характеризується такими основними положеннями:
вперше:
• сформульовано новий напрям наукового дослідження, суть якого полягає у розробці теоретико-методологічних та методичних засад виокремлення туристичних регіонів як об‘єкту дослідження, виявлення їх специфічних особливостей та зако¬номірностей функціонування;
• розроблено класифікацію туристичних регіонів, яка враховує специфічні особливості їх функціонування в залежності від соціально-економічних та полі¬тичних зв’язків (регіони локального, державного та міжнародного рівнів), а також – специфіку їх розвитку в залежності від географічного розташування: курортно-туристичні регіони; приморські регіони; гірські регіони; прикордонні регіони (транскордонні ре¬гіони та єврорегіони);
• розроблено концепцію розвитку туристичних регіонів, яка перед¬бачає гармонійне й взаємодоповнююче поєднання концепцій підприємництва, фінансування, управління та маркетингу;
• розроблено методологію формування довготермінової стратегії розвитку ту¬ристичних регіонів, яка базується на поєднанні формальних і неформальних взає¬мозв’язків їх суспільної, економічної та екологічної систем та передбачає, у залеж¬ності від конкретної ситуації, застосування однієї з наступних концепцій: карди¬нальної зміни; подальшого зростання; вибіркового зростання; збереження досяг¬нутого стану;
удосконалено:
• методичні рекомендації оцінки якості курортно-рекреаційних послуг із використанням методу SERVQUAL, використання яких дозволяє визначити відповідні напрями удосконалення діяльності туристичних регіонів, серед яких: комунікація та збут (підготовка рекламних проспектів; розробка і збут комплексних пропозицій; робота з пресою тощо); проведення туристичних заходів; підготовка та експлуатація туристичних об’єктів; планування туристичної інфраструктури (до¬слід¬ження ринку; надання консал¬тин¬гових послуг; координація діяльності турис¬тичних підприємств) тощо;
• методологічні підходи до моніторингу розвитку туристичних регіонів у контексті сучасних європейських інтеграційних процесів, які враховують: розбудову транспортної інфраструктури та покращення транспортної доступності, покращення функціонування пунктів перетину кордону, розбудову об’єктів туристичної інфра¬структур¬и, реалізацію туристичних проектів, розробку заходів щодо стимулю¬вання розвитку туризму в регіонах;
дістало подальшого розвитку:
• систематизація чинників, які впливають на розвиток туризму в регіонах, серед яких: стимулюючі, які поділяються на зовнішні (демографічні; соціальні; економічні; державного регулювання; технологічні; інтенсивний розвиток євро¬пейсь¬ких інтеграційних процесів) та внутрішні, з яких виділяють екстенсивні (зро¬стання чисельності працівників; збільшення обсягів матеріальних ресурсів; будів¬ництво нових об’єктів) та інтенсивні (підвищення кваліфікації персоналу; розви¬ток професійно-кваліфікаційної структури; технічне удосконалення матеріальної бази), а також стримуючі (політична та фінансова нестабільність; безробіття; негативна екологічна ситуація; криміногенна ситуація; негативні тенденції розвитку ринку туристичних послуг);
• механізм формування стратегії розвитку курортних регіонів на засадах маркетингу, основними компонентами якого є: маркетингові дослідження розвитку місцевого курортного ринку; організація рекламної кампанії курортного регіону; формування асортиментної політики та розробка інноваційних курортних послуг; розробка маркетингово-інформаційних систем розвитку курортів та заходів щодо підвищення якості та обслуговування клієнтів курортних закладів; створення локального центру управління маркетингом;
• методичні рекомендації щодо маркетингового дослідження задоволеності спо¬живачів якістю рекреаційних та туристичних послуг, які, на відміну від існу¬ючих, передбачають застосування факторного аналізу оцінки задоволеності спожи¬вачів за критеріями стану матеріально-технічної бази, надійності, безпеки та відпо¬відаль¬ності приймаючої сторони;
• наукові принципи розвитку транскордонних туристичних регіонів у кон¬тексті стратегії транскордонного розвитку (партнерство, рівноправність та взаємо¬залежність сторін, взаємодопомога та солідарність прикордонних територій тощо).
Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні механізмів формування та реалізації стратегії розвитку туристичного регіону.
Наукові та методичні розробки автора були використані при розробці Стратегії розвитку воєводства Поморського (довідка № 271/ХХІ/2000 від 3 липня 2000 р.), Державній стратегії регіонального розвитку на 2001-2006 роки (довідка М.Р. № 43, р. 851 від 28 грудня 2000 р.), Головним управлінням економіки Львівської облдержадміністрації при формуванні Стратегії розвитку Львівщини до 2015 року та щорічних програм соціально-економічного та культурного розвитку Львівської області (довідка від 18.03.2008 р. № 2-31-692). Розроблені пропозиції використано в Стратегії розвитку туризму в воєводстві Поморськім на 2004-2013 роки (довідка № 122/Х/03 від 30 червня 2003 р.).
Основні положення дисертації знайшли застосування у навчальному процесі при підготовці фахівців у сфері туризму в Інституті туризму Академії фізичного виховання і спорту, Вищій школі туризму і готельного бізнесу (м. Гданськ, Польща), Приватному Вищому професійному училищі (м. Гіжицьк, Польща) та інших.
Особистий внесок докторанта. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторській підхід до формування стратегії розвитку туристичних регіонів.
Внесок автора у спільно опублікованих роботах конкретизовано у списку праць за темою дисертації.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати наукового дослідження доповідались на 24 науково-практичних конференціях і семінарах різного рівня, у тому числі:
– 11 міжнародних науково-практичних конференціях: „Курортний туризм. Стан і перспективи” (м. Ястшембя Гура, 1999 р.); „Impact of tourism on the Baltic coast” (м. Гданськ, 2000 р.); „Політика територіального самоврядування у царині туризму” (м. Остшице, 2000 р.); „Перспективи розвитку курортів польського узбережжя Балтійсь¬кого моря” (м. Устка, 2001 р.); „Значення якості послуг у туризмі” (м. Івано-Франківськ, 2001 р.); „Фортифікації як туристична привабливість” (м. Гіжицко, 2002 р.); „Управління персоналом, економіка, право, освіта, інновації” (м. Львів, 2002 р.); „Культурна спадщина як чинник розвитку туризму” (м. Гдиня, 2003 р.); „Місце Польщі у Європі регіонів та інтеграційні процеси” (м. Гданськ, 2004 р.); „Регіони і Єврорегіони як шанс розвитку туризму у Польщі” (м. Познань, 2004 р.); “Туризм і курорти” (м. Варшава, 2005 р.); “Вплив маркетингу на підвищення ефективності транскордонного економічного співробітництва з країнами-членами ЄС” (м. Мукачево, 2007 р.); “Бізнесовий туризм” (м. Гданськ, 2007 р.);
¬ 10 наукових конференціях, серед яких: „Роль туризму у розвитку регіонів” (м. Битув, 1996 р.); „Сільський зелений туризм – шанс села. Стан і перспективи” (м. Остшице, 1997 р.); „Туристична економіка на порозі XXI століття” (м. Познань, 1999 р.); „Бізнесовий туризм у приморському воєводстві – сучасний стан та перспективи” (м. Гдиня, 2001 р.); “Умови використання лісів і лісистих територій для туризму” (м. Гданськ, 2003 р.); „Місце туризму у пропагуванні європейської інтеграції” (м. Гданськ, 2004 р.); “Культура в системі виховання бригад, охочих працювати” (м. Ополе, 2004 р.); “Туризм релігійно-паломницький” (м. Гданськ, 2005 р.); “Туризм як чинник активізації сільських територій” (м. Гданськ, 2004 р.); «Навчання дисциплін: використання маркування в сільському туризмі (ресторанне обслуговування, бари, мала гастрономія) з елементами місцевих традицій» (м. Гданськ, 2006 р.);
¬ 3 наукових семінарах: „Проблеми і можливості розвитку прикордонних територій через туризм” (м. Гданськ, 2000 р.); “ „Умови розвитку туризму у регіоні” (м. Гдиня, 2001 р.); „Туризм як чинник суспільно-економічного розвитку регіону” (м. Гданськ, 2003 р.).
Публікації. За результатами виконаного наукового дослідження опубліковано 41 наукову працю, з яких 2 одноосібні монографії, 22 статті – у наукових фахових виданнях, у т.ч. 15 – у наукових журналах, 7 – у збірниках наукових праць, 17 тез доповідей на наукових конференціях і семінарах. Загальний обсяг публікацій – 64,8 друк. арк., з них автору належить 62,3 друк. арк.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Висновки, які сформульовано за результатами дослідження, відображають теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової проблеми щодо формування стратегії розвитку туристичних регіонів у контексті тенденцій євроінтеграції економічних систем і процесів глобалізації. Відповідно до поставленої мети вони мають фундаментальний, методологічний та науково-прикладний характер, що забезпечує їх використання в економічній науці та практичній діяльності.
Результати проведеного наукового дослідження є підставою для таких висновків:
1. Узагальнюючи різні підходи до визначення дефініції „регіон”, удосконалено зміст цього терміна, під яким розуміється адміністративно-територіальна одиниця, яка має політичну, адміністративну та фінансову автономію.
Розроблено класифікацію регіонів, до яких віднесено: адміністративний – одиниця територіальної організації держави, що перебуває нижче центрального рівня; функціональний регіон, що має виразну провідну функцію (наприклад, сільськогосподарські регіони, промислові регіони, сировинні, енергетичні); специфічним типом цих регіонів є регіони метрополій, відмінністю яких є міський осередок із рисами метрополії; економічний регіон, який підлягає дослідженням, пізнанню або є інструментом суспільно-економічних дій, а також інструментом пізнання економічного простору, інструментом діяльності, що не обов’язково охоплює увесь адміністративний регіон (воєводство).
2. Туристичний регіон – це територія, що має в своєму розпорядженні об’єкти туристичного інтересу й пропонує певний набір послуг, необхідних для задоволення потреб туристів. Це географічна територія (місце, регіон), яку гість або туристичний сегмент вибирає з метою подорожі. Територію як туристичний регіон визначають такі чинники: наявність об’єктів туристського інтересу (пам’яток історії та культури, музеїв, флори, фауни тощо); можливість надання необхідних для задоволення потреб туристів послуг, обов’язково такої якості, на яку очікує клієнт. До них належать: доставка до регіону і назад, забезпечення умов для проживання, організація дозвілля з відповідним рівнем обслуговування. Як туристичний регіон можуть розглядатися окремий готель, місто, місцевість, курорт, район, область, країна або навіть група країн, які турист обирає за мету своєї подорожі.
3. До напрямків діяльності в туристичних регіонах слід віднести: комунікацію та збут (підготовку рекламних проспектів; спільну робота з туроператорами і турпосередниками; розробку і збут комплексних пропозицій; роботу з пресою; заходи, що стимулюють продаж та підвищують імідж туристичного регіону); проведення туристичних заходів (екскурсій по регіонах; походів; спортивних програм; організацію симпозіумів); підготовку та експлуатацію туристичних споруд (курортних павільйонів; медичного блоку; будинку для гостей; блоку харчування); планування туристичної інфраструктури (дослідження ринку; надання консалтингових послуг; координацію діяльності туристичних підприємств).
4. На території Польщі можна виділити ряд туристичних регіонів, кожний з яких має певну специфіку, тобто вирізняється характером довкілля або внутрішньою функціональною єдністю (однорідністю, інтеграцією). До специфічних особливостей туристичного регіону слід віднести: єдність у соціальному плані та в плані інфраструктури, можливість інтегрувати всі громади і землі, що формують його цілісність; здатність ухвалювати економічні, соціальні та технологічні рішення, метою яких є участь у прогресивному процесі; орієнтованість на майбутнє, уміння використовувати шанси, що надаються глобалізацією та інформаційною революцією; багатокультурність, вірність традиціям минулого і сьогодення; вірність ідеалам громадської солідарності, духу великих змін у Центральній і Східній Європі; здатність здійснювати перспективні плани розвитку, спроможність приймати найважчі виклики; надання нових можливостей для всіх, особливо творчих осіб; культивування гордості за своє корінне місце проживання й місце роботи.
5. Між суспільною, економічною екологічною системами туристичного регіону мають бути формальні та неформальні взаємозв’язки.
6. З огляду на специфічні особливості функціонування туристичні регіони варто поділяти за рівнями (регіони місцевого (локального), державного та міжнародного рівнів), а також специфікою розвитку: курортно-туристичні регіони, приморські, гірські; курорти, що є ділянкою з обмеженою площею або “точкою” регіону з іншими функціями; курорти, що є елементами міської агломерації; курорти, що є елементом регіону з рекреаційною та туристичною функціями; курорти, що мають відповідний статус; курорти, що розвиваються; потенційні курорти; прикордонні регіони (транскордонні та єврорегіони).
7. Стратегія розвитку приморського регіону повинна включати такі складові: опис бачення приморського регіону, що спонукає до активної роботи щодо його розвитку; ініціювання спільної роботи в плануванні майбутнього регіону; стимулювання локальних общин, груп інтересів, громадських організацій та інших регіональних учасників до висловлювання своїх думок, а також до спільної діяльності щодо розвитку регіону; інституціалізацію робіт щодо планування господарського, суспільного, екологічного і глобального розвитку; створення статистичних звітів на локальному рівні та на рівні країни; підготовку організацій і підприємств до відповідного використання засобів допомоги розвитку з державних і зарубіжних фондів; створення загальної привабливої характеристики приморського регіону з метою його реклами; операційну програму регіонального розвитку воєводства Поморського.
8. На території Поморського воєводства рекомендації автора щодо формування стратегії розвитку туристичного регіону було реалізовано у програмах чотирьох рівнів: програмах, що вписуються в пріоритети стратегії регіонального розвитку, у створенні яких першість належала локальним співтовариствам (Поморська програма підвищення кваліфікації кадрів; програми, реалізовані через Міністерство праці воєводства; Програма Леонардо да Вінчі, реалізована через Міністерство праці воєводства); програмах, що підтримують розвиток малого і середнього бізнесу (програма горизонтальної підтримки MSP PHARE 2001; Міжнародна програми SALМON); програмах розвитку сільських територій (програма активізації сільських територій Світового банку; програма розвитку людських ресурсів на сільських територіях); програмах Європейської Співдружності SAPARD, ISPA.
9. У методології формування ефективного розвитку курортно-туристичних регіонів варто виділити такі стратегії: кардинальної зміни (з’ясування причин падіння і пошук заходів підтримки оздоровниці; залучення суспільних і приватних інвестицій в розвиток курорту; перепрофілювання оздоровниці); збереження зростання (підтримка низьких темпів зростання за несприятливих зовнішніх умов; залучення відпочиваючих шляхом введення нових послуг (медичних і анімаційних); досягнутого зростання (утримання досягнутого рівня у разі, коли курорт має в своєму розпорядженні лише обмежений набір нового продукту і нездатний переробити новий ринок); вибіркового зростання (орієнтація курорту на певний сегмент ринку).
10. Ефективне функціонування курортів має базуватися на концепції їх розвитку, основними елементами якої є: концепція підприємництва (продукти курортного лікування, нові принципи курсу лікування); фінансова концепція (розробка бізнес-планів розвитку курорту, визначення джерел фінансування); концепція управління (розробка стратегії менеджменту та заходів щодо підготовки управлінських кадрів); концепція маркетингу (аналіз інформації про лікувальні послуги, розробка та реалізація стратегії маркетингу, формування робочої групи маркетингу на курорті).
11. Формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів потребує розробки та впровадження таких організаційно-економічних заходів: удосконалення законодавчої та нормативно-правової бази стосовно курортів, курортних гмін та курортно-туристичних регіонів; розширення асортименту та кількості курортно-туристичної продукції; активного впровадження методів менеджменту та маркетингу на курортах; організації рекламної кампанії курортно-туристичних регіонів.
12. Туристичний продукт слід розглядати як послугу, подію, захід, об’єкт, маршрут, річ і територію.
13. Методологія формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів на засадах маркетингу має включати такі основні компоненти: маркетингові дослідження розвитку місцевого курортного ринку; організацію рекламної кампанії курортно-туристичного регіону; формування асортиментної політики та розробку нових курортно-туристичних продуктів; розробку маркетингово-інформаційних систем розвитку курорту та заходів щодо підвищення якості та рівня обслуговування клієнтів курортних закладів; створення локального центру управління маркетингом.
14. Для виявлення рівня задоволеності споживачів якістю наданих курортно-рекреаційних послуг слід використовувати методи територіального маркетингу. Отримані результати маркетингового дослідження варто застосовувати у розробці методології формування стратегії розвитку туристичних регіонів.
15. У Балтійському регіоні, виходячи із специфічних особливостей його розвитку, формування туристичного продукту повинно орієнтуватися на: відпочинок (парусний, байдарковий, велосипедний спорт, гольф, теніс, полювання, пішохідні та гірські подорожі); краєзнавство (перебування із доїздом власним транспортом, автобусом, поїздом, літаком, перебування із комбінованим доїздом); круїзи Балтійським морем; подорожі у рамках стимулювання працівників.
16. Удосконалення нормативно-правового та організаційно-економічного забезпечення реалізації стратегії розвитку туристичних регіонів має базуватися на комплексі організаційних заходів щодо організації підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування, на яких покладено повноваження з вирішення питань у сфері туризму. Для організації виконання повноважень, які покладено на органи місцевого самоврядування в галузі туризму, необхідні працівники, які б мали фахову підготовку та досвід роботи у сфері управління розвитком туризму. Тому важливо забезпечити якість підготовки та підвищення кваліфікації працівників, які займалися б проблемами розвитку туризму.
17. Основними тенденціями розвитку регіонів у контексті сучасних європейських інтеграційних процесів є: розбудова транспортної інфраструктури та покращення транспортної доступності; співпраця регіонів, яка передбачає функціонування пунктів перетину кордону, оскільки однією з цілей ЄС є утворення територій без внутрішніх кордонів; подальше розширення туристичної інфраструктурної мережі, реалізація туристичних проектів, а також розробка заходів щодо промоції туризму в регіонах з метою активізації їх соціально-економічного розвитку.
18. Доходи, які надходять від розвитку туризму, можуть сприяють ефективному функціонуванню економіки регіонів: створення туристичних підприємств і розвиток їх бізнесу забезпечують для клієнтів постачання продукції, послуг; для працюючого персоналу – зарплату; бізнесмени – отримують прибуток; а регіон – гроші за рахунок надходжень до бюджету платежів (податків та зборів). З економічної точки зору велике значення має системний ефект туризму у вигляді додаткового попиту на товари та послуги; попит на комплекс товарів і послуг, сформований туристичним рухом, сприяє їх виробництву; завдяки цьому виробництво споживчих товарів інтенсивно розвивається, приносячи прибутки до бюджету регіону та підвищуючи рівень життя населення; збільшуються доходи регіональних засобів зв’язку, оскільки поштове, телеграфне і телефонне обслуговування необхідне сучасному туристу для підтримання контакту з місцем постійного мешкання. Через збільшення туристичних потоків значно підвищується попит на сувенірну продукцію, вироби місцевого промислу; забезпечуючи додатковий дохід, продаж таких виробів водночас може слугувати рекламою регіону. Туризм сприяє припливу значних сум іноземної валюти; загальнодержавне і регіональне значення туризму полягає в здатності приносити великі доходи до держбюджету та регіональних бюджетів через податки; чим більші доходи туристичних організацій і підприємств, тим більші надходження до цих бюджетів.
19. На розвиток туризму в регіонах впливають чинники: стимулюючі, які поділяються на зовнішні (демографічні; соціальні; економічні; державного регулювання; технологічні; інтенсивного розвитку європейських інтеграційних процесів) та внутрішні, що є екстенсивними (зростання чисельності працівників; збільшення обсягів матеріальних ресурсів; будівництво нових об’єктів) та інтенсивні (підвищення кваліфікації персоналу; розвиток професійно-кваліфікаційної структури; технічне удосконалення матеріальної бази), а також стримуючі (політична та фінансова нестабільність; безробіття; несприятлива екологічна ситуація; криміногенна обстановка; негативні тенденції розвитку ринку туристичних послуг).
20. Методика маркетингового дослідження з метою оцінки задоволеності споживачів якістю курортно-рекреаційних послуг повинна базуватися на застосуванні факторного аналізу для здійснення оцінки задоволеності споживачів за критеріями матеріальності, надійності, відповідальності, впевненості та емпатії.
21. Для удосконалення методики оцінки якості курортно-рекреаційних послуг з використанням методу SERVQUAL слід застосовувати критерії, які пов’язані з елементами обслуговування, що спричиняють відчуття задоволеності у клієнта. Ці критерії слід використовувати для розрахунку середньозваженої оцінки якості курортно-туристичних послуг.
22. До принципів транскордонного співробітництва слід віднести: наявність концепції стратегії транскордонного розвитку, партнерство, рівноправність та взаємозалежність сторін; взаємодопомогу та солідарність, прикордонних територій. Розвитку транскордонного співробітництва сприяють політичні, економічні, культурні, етнографічні, організаційні чинники. Успіх транскордонного співробітництва залежить від гармонійного використання наведеного комплексу чинників.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Денисов Ю.Д., Савельєв Л.А., Шевчук Л.Т. Регіональний дискурс: сутність, еволюція, сучасні уявлення, перспективи розвитку // Регіональна економіка. – 2003. - № 1. - С.179-185.
2. Бусел В. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – К.; Ірпінь: ВТ „Перун”, 2003. – 1440 с.
3. Гранберг А. Основы региональной экономики. – М.: ГУ ВШЕ, 2001. – 495 с.
4. Устойчивое развитие рекреационно-экономического комплекса Крыма: Монография / А.В. Ефремов, И.В. Бережная, Н.М. Ветрова, Е.Н. Матевосьян и др. / Под ред. д.э.н., проф. А.В. Ефремова. – Симферополь: Крымская академия природоохранного и курортного строительства, 2002. – 300 с.
5. Мірзодаєва Т. Теоретико-методологічні підходи до дослідження просторового розвитку регіонів // Регіональна економіка. – 2004. – № 2. – С. 118-126.
6. Федорченко В.К., Мініч І.М. Туристський словник-довідник: Навчальний
посібник. – К.: Київський ін-т туризму, економіки і права, 2000. – 160 с.
7. Данильчук В.Ф. Мировой рынок услуг турбизнеса: Учебное пособие. – Донецк: Донецкий ин-т туристического бизнеса, 2000. – 146 с.
8. Gaworecki W.W. Turystyka krajowa i międzynarodowa. Przewodnik do studiowania przedmiotu kierunkowego. Publikacje WSTiH w Gdańsku. – Gdańsk. – 2002. – 1353 s.
9. Устойчивое развитие рекреационно-экономического комплекса Крыма: Монография / А.В. Ефремов, И.В. Бережная, Н.М. Ветрова, Е.Н. Матевосьян и др. / Под ред. д.э.н., проф. А.В. Ефремова. – Симферополь: Крымская академия природоохранного и курортного строительства, 2002. – 300 с.
10. Рекреационные зоны и туристско–экскурсионные маршруты Донецкой области “Мой Донбасс” / Под ред. В.Ф. Горягина, С.С. Куруленко. – Донецк: Донецкий ин-т туристического бизнеса, 2001. – 215 с.
11. Габрель М.М. Управління гармонійним розвитком містобудівних систем // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Регіональна політика сталого розвитку: принципи формування, механізми реалізації: Зб. наук. пр. – Вип. 5 (XXXVI). – Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2002. – С. 151-161.
12. Павліха Н.В. Про інвестиційне забезпечення реалізації політики просторового розвитку регіонів // Економічний вісник Національного гірничого університету. – 2004. – № 2. – С. 8-9.
13. Terminologia Turystyczna. Zalecenia WTO // ONZ – WTO . – Warszawa. 1995. – S. 5.
14. Łazarek M.R. Gospodarka turystyczna // Wyższa Szkoła Ekonomiczna w Warszawie. – Warszawa. – 2002. – S. 64.
15. Orłowicz M. Rząd a turystyka // Przegląd turystyczny, nr 1/1925. – S.11.
16. Kruczek Z. Polska. Geografia atrakcji turystycznych. – Kraków: Wyd. Proksenia, 2005. – 281 s.
17. Rogalewski O. Zagospodarowanie turystyczne. – Warszawa: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne, 1974. – 150 s.
18. Dębski A. Zagospodarowanie turystyczne. – Poznań: AWF w Poznaniu, 1978. – 227 s.
19. Gronroos Ch. Service Management and Marketing. A Customer Relationship Management Approach, Wiley, Chichester, 2000.
20. White S. Marketing dla Zoltodziobow, czyli wszystko co powinienes wiedziec o...// przelozyla Zdziemborska A. – Poznan: Dom Wydawniczy REBIS, 2002. – 478 s.
21. Gołembski G. Przedsiębirostwo turystyczne w gospodarce wolnorynkowej. – Poznań: Wyd. Akademii Ekonomicznej, 1998. – 209 s.
22. Middleton V.T.C. Marketing w turystyce / tl. Nalazek M. – Warszawa: Wyd. Polska Agencja Promocji Turystyki, 1996. – 414 s.
23. Holloway J.Ch., Robinson Ch. Marketing w turystyce / tl. Krzeminska-Wisniewska I., Palgan R. – Warszawa: Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 1997. – 345 s.
24. Mazurkiewicz L. Planowanie marketingowe w przedsiebiorstwie turystycznym. – Warszawa: Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 2002. – 403 s.
25. Nowakowska A. Programowanie działalności turystycznej w jednostkach przestrzennych// Polityka samorzadu terytorialnego w dziedzinie turystyki/ red. w. Boruszczak M. – WSTiH, 2000. – 254 s.
26. Panasiuk A. Marketing uslug turystycznych. – Warszawa: Wyd. Naukowe PWN, 2005. – 215 s.
27. Karczmarek J., Stasiak A., Włodarczyk B. Produkt turystyczny albo jak organizować poznawanie świata: Podręcznik.– Łódź: Wyd. Uniwersytetu Łódzkiego, 2002. – 261 s.
28. Белоконь Ю.Н. Пространственное планирование Украины в контексте межгосударственной интеграции. – М.: Жираф, 2002. – С. 58-59
29. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2002. – 254 с
30. Бутко М. Розв’язання проблем регіонального розвитку // Економіка України. – 2002. – № 1. – С. 12-5.
31. Карсекін В.І., Хлопяк С.В. Оцінка інвестиційної привабливості туристично-рекреаційних регіонів України // Вісник Донецького державного університету економіки і торгівлі ім. Туган–Барановського. – 2002. – № 4 (16). – С. 47-58.
32. Problemy Turystyki. – Warszaw: Instytut Turystyki, 2004. – 123 s.
33. Kruczek Z. Polska. Geografia atrakcji turystycznych. – Kraków: Wyd. Proksenia, 2005. – 281 s.
34. Gordon A., Swiętecki A. Wandowicz W. Wybrane elementy geografii turystycznej Polski. – Warszawa: Agencja wydawniczo reklamowa DINO, 1994. – 324 s.
35. HTR Eurotrensand Marketing VII/2001. Tabl. 1
36. Нога К., Лубик Р. Метод оцінки просторового облаштування території гмін // Регіональна економіка. – 2004. – № 1. – C. 181-187.
37. Горська О. Типологія регіонів України за структурою економічного виробництва для цілей регулювання // Регіональна економіка. – 2004. – № 1. – C. 90-98.
38. В.Вечерський. ''Українська спадщина'' - http://www.heritage.com.ua/kraeznavstvo/regioni/Resursi/resursy01.htm
39. Turystyka w 2004 r. // GUS, Informacje i opracowania statystyczne, Warszawa, 2005. – 132 s.
40. Altkorn J. Marketing w turystyce. – PWN: Warszawa, 1944. – 203 s.
41. Tapscott. Gospodarka cyfrowa. Nadzieje i niepokoje Ery Świadomości Systemowej. – Warszawa: Business Pres, 1998. – 424 s.
42. Kornak A.S. Uzdrowiska polskie w systemie rynku i zarządzania marketingowego. – Bydgoszcz, 1999. – 271 s.
43. Nowakowska A. Programowanie dzialalnosci turystycznej w jednostkach przestrzennych // Polityka samorzadu terytorialnego w dziedzinie turystyki / red. M.Boruszczak. – WSTiH: Gdansk, 2000. – S.18.
44. Mazur J. Zarządzanie marketingiem usług. – Difin: Warszawa, 2001. – 244 s.
45. Ustawa o samorzadzie terytorialnym // Dz.U. 96.13.74
46. Centralny Osrodek Informacji Uzdrowiskowej. Uzdrowiska Polskie. Informator. – Warszawa: WKC, 1973. – 176 s.
47. Борущак М. Стратегия развития туристского региона: теория, методология, практика: Монографія: Пер. с польск. /М. Борущак.– Мн: БГЭУ, 2002. – 166 с.
48. Борущак М. Проблеми формування стратегії розвитку туристичних регіонів: Монографія: – Львів: ІРД НАН України, 2006. – 288 с.
49. Долішній М. Актуальні завдання регіональної політики України в сучасних умовах // Регіональна економіка. – 2004. – № 3. – С. 16-32.
50. Бережна І.В. Ризики регіонального розвитку та їх вплив на формування компонентної структури регіону (на матеріалах АР Крим) // Регіональна економіка. – 2004. – № 2 (32). – С. 126-133.
51. Герасимчук З.В., Вахович І.М. Організаційно-економічний механізм формування та реалізації стратегії розвитку регіону. Монографія. – Луцьк: ЛДТУ, 2002. – С.10.
52. Борущак М.А. Концептуальні підходи до визначення дефініції “туристичний регіон” // Вісник ДІТБ. – 2006. – № 10. – С. 104-112.
53. Zeinthmal V., Parasurman, Berry L. Delivering Quality Service // The Free Press. – 1990. – S. 21.
54. Борущак M. Сущность и значение рекламы на туристическом предприятии // Туризм на порозі ХХІ століття: освіта, культура, екологія / Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 18-20 жовтня 1999 р., м. Київ. – Київ: КІТЕП, 1999. – С. 275-278.
55. Boruszczak M. Środowisko jako czynnik rozwoju turystyki. Stan i zagrożenia // Polityka samorządu terytorialnego w dziedzinie turystyki, Międzynarodowa Konferencja Naukowa, Ostrzyce, 26–27 kwietnia 2000, zbiór materiałów pokonferencyjnych / pod red. M. Boruszczaka. – Gdańsk: Publikacje WSTiH, 2000. – S.187-192.
56. Grosse G.T. Polityka regionalna Unii Europejskiej. – Warszawa: Instytut spraw Publicznych, 2004. – 362 s.
57. Rocznik statystyczny województw // GUS. – Warszawa, 2005. – 687 s.
58. Boruszczak M. Dostępność komunikacyjna jako czynnik rozwoju turystyki w regionie//Polityka samorządu terytorialnego w dziedzinie turystyki, Międzynarodowa Konferencja Naukowa, Ostrzyce 26–27 kwietnia 2000 r./pod. red. M. Boruszczaka. – Gdańsk: Publikacje WSTiH, 2000. – S. 134-137.
59. Boruszczak M. Środowisko jako czynnik rozwoju turystyki. Stan i zagrożenia // Polityka samorządu terytorialnego w dziedzinie turystyki, Międzynarodowa Konferencja Naukowa, Ostrzyce, 26–27 kwietnia 2000, zbiór materiałów pokonferencyjnych / pod red. M. Boruszczaka. – Gdańsk: Publikacje WSTiH, 2000. – S.187-192.
59. Boruszczak M., Lewandowski H. Pasażerska żegluga wycieczkowa jako forma turystyki morskiej w perspektywie XXI wieku // Konferencja naukowa “Gospodarka turystyczna u progu XXI wieku”. – Poznań, 1999. – S. 59-63.
60. Jagusiewicz A. Funkcje turystyczne uzdrowisk Polskich // Praca dla potrzeb Ministerstwa Gospodarki – Departament Turystyki. – Warszawa: Instytut Turystyki, 2001. – 191 s.
61. Kornak A.S., Rapacz A. Zarządzanie turystyką i jej podmiotami w miejscowościach i regionie. – Wrocław: Wydawnictwo Akademii Ekonomicznej, 2001. – 228 s.
62. Ekonomiczne i organizacyjne aspekty rozwoju turystyki // red. Krupa J. – Wyższa Szkoła Informatyki i Zarządzania w Rzeszowie: Rzeszów, 2004. – 216 s.
63. Middleton T.C., Marketing w turystyce // Polska Agencja Promocji Turystyki, Warszawa 1996. – 414 s.
64. Word Tourism Organization- www. world - tourism. Org
65. http://pl.wikipedia.org/wiki/Grafic.wojewodztwa.jpg
66. Kotler P. Le Marketing. – Paris: Village Mondial, 1999. – 743 s.
67. Michalski T. Кoncepcja rozwoju uzdrowiska Sopot // Perspektywy rozwoju uzdrowisk polskiego Wybrzeza Baltyku/ red. M.Boruszczak. – Gdansk: WSTiH, 2001. – S. 88-91.
68. Інформація про ААРРУ: Католог продуктів і послуг. Навчальні продукти. Публікації. – К.: Асоціація агенцій регіонального розвитку України (ААРРУ). Всеукраїнська спілка громадських організацій, 2005
69. Папирян Г.А. Маркетинг в туризме. – http://www.tourlib. columb.net.ua/Lib/Books_tourism/papiran5.htm
70. Toczyski W. Współpraca państw nadbałtyckich i jej wpływ na kierunki rozwoju gospodarczego ziem nadmorskich // Samorząd Pomorza. – Zeszyty problemowe. – Nr 3/2001. – S. 66- 69.
71. Patrzałek L. Finanse samorządowe. – Wrocław: Wyd. AE im. O. Langego we Wrocławiu, 1999. – 209 S.
72. Gilowska Z. System ekonomiczny samorządu terytorialnego w Polsce. – Warszawa: Municipium, 1998. – 256 S. 268 S
73. Szczęsny P. Doświadczenia Polski w dziedzinie reformy administracyjnej i polityki regionalnej; Ukraina w drodze do Unii Europejskiej. Vademecum, Urząd Komitet Integracji Europejskiej, Warszawa 2006, Publikacja wydana w ramach projektu: Ukraina w drodze do Unii Europejskiej. – 189 S.
74. Klojcnik J. The Role of Cross-border regional Cooperation for Slovenia as a Small Economy in Transition. Regional Contact. – 1995. – № 10. – P. 143-148
75. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Геєця. – К.: Ін-т економічного прогнозування, 2003. – 1008 с.
76. Закон України “Про Генеральну схему планування території України” від 07.02.2002 р. № 3059-ІІІ // http://zakon1.rada.gov.ua.
77. Постанова Кабінету Міністрів України “Про проведення моніторингу реалізації Генеральної схеми планування території України” від 29.08.2002 р. № 1291. // http://zakon.rada.gov.ua.
78. Борущак M Изменения в Польще как социально-организационная основа функционирования туристических регионов // Актуальне проблемы туризма 2004/2005: сборник научных трудов. – Вып. 7. – Москва: Советский спорт, 2005. – С. 229–233.
79. Борущак М. Особливості маркетингової стратегії розвитку курортно-туристичного регіону // Вісник ДІТБ. – 2005. – № 9. – С. 100-106.
80. Гладій І., Майброда М. Регіоналізація європейського простору і економічне зростання України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2005. – № 2. – С. 40-52.
81. Кровяк А. Механизм развития предприимчивости и конкурентности польских предприятий в контексте вступления в Европейский Союз //Проблемы развития внешнеэкономических связей и привлечения иностранных инвестиций: региональный аспект: Сб. науч. тр. – Ч. 1. – Донецк: Донецкий нац. ун-т, 2005. – С. 47-56.
82. Кровяк А. Интеграция Польши и Украины в европейскую экономическую систему: Монография. – Донецк: Донецкий нац. ун-т, 2006. – 240с.
83. Козлітін В.Д. Основні напрями світових глобалізаційних процесів кінця XX - початку XXI ст., дискусії між глобалістами та антиглобалістами про їх наслідки. // Збірник наукових праць. Серія "Історія та географія" /Харк. нац. пед. ун-т ім.Г.С.Сковороди. - Харків: Майдан, 2004. Вип.17. - С.27[83]] (всього, С.26-30).
84. De Rougemont D. List Otwarty do Europejczyków. – Warszawa: Oficyna Wydawnicza Wolumen, 1995. – 56 S.
85. Noble A. Przewodnik po Unii Europejskiej: od Rzymu do Maastricht i Amsterdamu. – Warszawa: Książka i Wiedza, 2000.– 283 S.
86. Gaziński B. Unia Europejska – wczoraj, dziś, jutro. – Olsztyn: Fundacja im. M. Oczapowskiego, 1998.– 140 S.
87. Geremek B. Przestrzeń Europy, Materiały dla nauczycieli. – Katowice, 1997.– 134 S.
88. Wojtaszczyk K.A. Encyklopedia Unii Europejskiej. – Warszawa: Wydawnictwa Szkolne i Pedagogiczne, 2004. – 534 S.
89. Євростат, а також Енциклопедія Європейського Союзу..., S. 434.
90. Cziomer E., Zyblikiewicz W. L. Zarys współczesnych stosunków międzynarodowych. – Warszawa- Kraków: PWN, 2000.– S. 251- 462.
91. Путівник по установах Європейського Союзу.– Варшава, 2002.– S.5-7.

92. Європейський Союз.– Варшава, 2002.– S. 42.
93. Malinowski L. Współczesne problemy Europy 1919-1999 (wybór zagadnień).– Warszawa: WSPS, 2002. – 331 S
94. Jan Paweł II. Europa Zjednoczona w Chrystusie. – Kraków: Biały Kruk, 2002. – 430 S.
95. Boruszczak M. Miejsce Polski w Europie regionów a procesy integracyjne // Usługi a rozwój gospodarczo-społeczny. – Gdańsk: Wydawnictwo Gdańskie, 2004. – S.120-126.
96. Boruszczak M. Polityka ochrony środowiska w Polsce a normy unijne // Problemy turystyki na Pojezierzu Kaszubskim. – Wieżyca, 2001. – S. 31-35
97. Boruszczak M., Hazuka W. Normy Unii Europejskiej a degradacja środowiska przyrodniczego w Polsce // Tworzenie regionalnego markowego produktu turystycznego gminy: Ogólnopolska Konferencja Naukowa. – Stegna, 1999.– 221 S.
98. Boruszczak M., Czarnobaj J. Miejsce turystyki w programie integracji europejskiej // Turystyka czynnikiem ożywienia obszarów wiejskich: Konferencja Międzynarodowa WODR, Gdańsk 2004: zbiór materiałów konferencyjnych, Gdańsk-Lipce, 8 maja 2004. - Gdańsk: Wojewódzki Ośrodek Doradztwa Rolniczego, 2004. – S. 21–30.
99. http://www.unwto.org/index_r.php.
100. Жилин Ю. Глобализация в контексте развития современной цивилизации // Свободная мысль.- 2002- №4.- С.32
101. Глобальні тенденції у сфері зайнятості - 2007 http://mlsp.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article.
102. Pietrzyk I. Regionalna polityka Unii i Regiony w krajach członkowskich. – Warszawa: PWN, 2003.– 321 S.
103. Turystyka w 2004 r.// GUS, Informacje i opracowania statystyczne, Warszawa, 2005. – 142 s.
104. Lijewski T. Geografia turystyki Polski. – Warszawa: Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 2002. – 378 s.
105. Ostaszewska K. Zjeść ciastko i mieć ciastko, czyli o zagrożeniu i ochronie przyrody // Pomorze wschodnie. – Bertelsman Publishing, Warszawa 1997. – S. 65.
106. Zabel B. Dzieje Kołobrzeskich Solanek // Biblioteka kołobrzeska Z. 6. Kołobrzeg. – 1990. – S. 19.
107. Socha R. Nowy bedeker Sopocki. – OSKAR: Gdańsk, 1998. – 486 s.
108. Michalski T. Koncepcja rozwoju uzdrowiska Sopot // Perspektywy rozwoju uzdrowisk polskiego Wybrzeża Bałtyku/ red. M.Boruszczak. – WSTiH: Gdańsk, 2001. – S. 88-91.
109. Rocznik Statystyczny Województwa Pomorskiego // Tom II. – US w Gdańsku: Gdańsk, 2003. – 862 s.
110. Statut Uzdrowiska Sopot 81 pkt 1
111. Долішній М.І. Актуальні завдання регіональної політики України в сучасних умовах // Регіональна економіка. – 2004. – № 3. – С. 16-32.
112. www.ekopartner.com.pl
113. Region Bałtycki. Programowanie Rozwoju Przestrzennego/ pod. red. Witolda Toczyskiego.– Gdynia: RCSS, 2001
114. Gunn C.A.. Tourism Planing? Taylor & Francis, New York 1988, s. 265.
115. Middleton T.C., Marketing w turystyce. – Warszawa: Polska Agencja Promocji Turystyki, 1996. – 414 s
116. Polski Komitet normalizacii miar I jakosci. Uzdrowiska. Podzial, nazwy, okreslenia I wymagania ogolne // PN-91,Z-11000. Dziennik norm I miar No 7/1991 p.18.
117. Pływanie sportowe i ratunkowe. Teoria i metodyka /red. Waade B. – AWFiS. – Gdańsk. – 2003. – 228 S.
118. Lijewski T. Geografia turystyki Polski. – Warszawa: Polskie Wydawnictwo Ekonomiczne, 2002. – 378 s.
119. Nowa Encyklopedia powszechna. T. II. – Warszawa: PWN, 1995. – 830 s.
120. Centralny Osrodek Informacji Uzdrowiskowej. Uzdrowiska Polskie. Informator. – Warszawa: WKC, 1973. – 176 s.
121. Madeyski A. Problemy lecznictwa i turystyki w uzdrowiskach polskich // Problemy Turystyki. – Warszawa, 1997/ – No. 1-4. – S. 26-35.
122. Marcin Rościszowski, Funkcjonowanie polskich regionów granicznych po przystąpieniu Polski do Unii Europejskiej. Próba prognozy geopolitycznej, (w:) Rozwój regionalny Polski jako element integracji europejskiej, Konferencja i Seminarium Nr. 14, Sejmowa Komisja ds. Układu Europejskiego przy Biurze Studiów i Ekspertyz Kancelarii Sejmu, Warszawa 22.04.1997, s. 13.
123. Dumala H. Czy istnieje model “polskiego euroregionu”?// Euroregiony, mosty do Europy bez granic / Red. W Malendowski, M. Szczepaniak. – Warszawa: Elips, 2000. – 60 s.
124. Закон України “Про транскордонне співробітництво” від 24.06.2004 р. № 1861–IV // Офіційний вісник України. – 2004. – № 29. – Ст. 1947. – С. 39-43.
125. Постанова Кабінету Міністрів України “Про деякі питання розвитку транскордонного співробітництва та єврорегіонів” від 29.04.2002 р. № 587 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 18. – Ст. 938. – С. 171-176.
126. Mochnaczewski P. Cele i zadania wspolpracy transgranicznej i miedzyregionalnej ze szczegolnym uwzglednieniem wschodnich sasiadow Polski // Regiony, euroregiony, rozwoj regionalny. – Seria „Euroregion Bug”. – T. IV. / Red. M. Baltowski. – Lublin: Norbertinum, 1996. – S. 20-27. 259 S.
127. Макогон Ю.В., Ляшенко В.И. Формы и направления межрегионального трансграничного сотрудничества: Монография. – Донецк: ООО “Юго–Восток, Лтд”, 2003. – 512 с.
128. Chodubski A. Czynnik polityczny w kształtowaniu klimatu sprzyjającego procesom rozwojowym Wybrzeża // Urząd Marszałkowski województwa Pomorskiego. – Zeszyty problemowe. – Nr 3/201. – S. 53.
129. Gdański Informator Gospodarczy. Centrum Obsługi Biznesu // Gdansk. – 2003. – 662 s.
130. Toczyski W. Współpraca państw nadbałtyckich i jej wpływ na kierunki rozwoju gospodarczego ziem nadmorskich // Samorząd Pomorza. – Zeszyty problemowe. – Nr 3/2001. – 126 s.
131. Ustawa o uzdrowiskach i lecznictwie uzdrowiskowym z dnia 17.VI.1966. – Dz. Ustaw nr 23. poz. 166 art. 1. Nowelizacja Dz. Ustaw Nr 210.
132. Rocznik statystyczny wojewodztw // Warszawa: GUS, 2005. – 687 s.
133. Jóźwiak T. Obserwator wybrzeża Europy – raport polski ’98. – Sopot: Ocean, 1998. – 116 s.
134. Izba Gospodarcza, Uzdrowiska Polskie. Informator Uzdrowiska Polskie, Warszawa 1999. – 200 s.
135. www.poland-embassy.si/pol/java.htm
136. Кравців В.С., Матолич Б.М., Гулич О.І., Полюга В.О. Рекреаційний потенціал Львівської області та стратегія його освоєння // Регіональна економіка. – 2002. – № 2. – С. 134-138.
137. Финагин В.В. Совершенствование управления рекреационными ресурсами города // Управление развитием города. – К.: Наукова думка, 1986. – С. 145-174.
138. Буркинський Б.В., Степанов В.М., Харічков С.К. Еколого-економічні орієнтири стратегії сталого розвитку України // Проблеми сталого розвитку України. – К.: БМТ, 1998. – С. 100-111.
139. Галушкина Т.П. Инвестиционный менеджмент в сфере приморского туризма и рекреации // Инвестирование экономики Украины в условиях рынка. Одесса: Ин-т проблем рынка и эколого-экономических исследований НАН Украины, 1998. – С. 61-69.
140. Данилишин Б., Чижова В. Научно-инновационное обеспечение устойчивого экономического развития Украины // Экономика Украины. – 2004. № 3. – С. 4-11.
141. Конищева Н.И., Ляхова Л.С., Рудь Д.В. Инновационный подход к разработке стратегии устойчивого развития туризма в Украине // V Sympozjum instytutu ekonomii i zarządzania politechniki Świętokrzyskiej „Ekonomia. Technika. Zarządzania”. – Część I. – Kielce: Politechniki Świętokrzyskiej, 2004. – C. 263-272.
142. Близнюк А.М., Конищева Н.И. Пути повышения туристско-рекреационного имиджа Донецкой области // Вісник ДІТБ. – 2004. – № 8. – С. 8-19.
143. Казачковская Г.В. Повышение эффективности управления курортно-рекреационным комплексом // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: Сб. науч. тр. – Т. 2. – Донецк: Ин-т экономики пром-сти НАН Украины, 2000. – С. 222-226.
144. Казачковская Г.В. Современное положение и перспективы развития курортно-рекреационного комплекса города Бердянска // Вісник ДІТБ. – 2000. № 4. – С. 180-184.
145. Кифяк О.В. Рекреаційна індустрія Буковини як пріоритетний напрям стратегії соціально-економічного розвитку краю // Регіональна економіка. – 2005. – № 1. – С. 230-233.
146. Izba Gospodarcza, Uzdrowiska Polskie, informator Uzdrowiska Polskie. Warszawa 1999. – S.17.
147. Рекреационные зоны и туристско–экскурсионные маршруты Донецкой области “Мой Донбасс” / Под ред. В.Ф. Горягина, С.С. Куруленко. – Донецк: Донецкий ин-т туристического бизнеса, 2001. – 215 с.
148. Ogólne zasady ubezpieczeń medycznych z dnia 27.10.2004r. // Dz.U. Nr 210, poz.2135, nowelizacja Ustawy z dnia 01.07.2005 // Dz. U. No 169, poz.1412.
149. Ustawa z dnia 28 lipca 2005r. o lecznictwie uzdrowiskowym, uzdrowiskach I obszarach ochrony uzdrowiskowej oraz o gminach uzdrowiskowych. // Dz.U.nr.167 2005.01.09 poz. 1399.
150. Ustawa z dnia 17.06.1966r. o uzdrowiskach I lecznictwie uzdrowiskowym // Dz.U. Nr 23 poz.150.
151. Ustawa o samorzadzie wojewodzkim // Dz.U. 01.142.1590.
152. Krupa W. Metody stosowane w lecznictwie uzdrowiskowym na przykładzie Sopotu // Perspektywy rozwoju uzdrowisk polskiego wybrzeża Bałtyku / red. M. Boruszczak. – WSTiH: Gdańsk, 2001. – S. 260.
153. Ustawa o lasach // Ustawa z dnia 28.09.1991r. o lasach (tekst jednolity, Dz.U.91.101.444).
154. Jagusiewicz A. Infrastruktura turystyki uzdrowiskowej w Polsce. – Warszawa: Instytut Turystyki, 2002. – S. 46
155. Закон України “Про курорти” від 05.10.2000 р. № 2226–III // Голос України. – 2000. – № 209. – С. 8-9.
156. Boruszczak M. Co myślisz o turystyce w swoim regionie // Pomorski Przegląd Turystyczny-magazyn GIT. – 1999. – № 1. – S. 4.
157. Гладій І., Майброда М. Регіоналізація європейського простору і економічне зростання України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2005. – № 2. – С. 40-52.
158. Boruszczak M., Niedźwiedź W. Towarzystwo Gimnastyczne „Sokół” w Gdyni-Chylonii w latach 1939–1949 i 1945-1949 oraz dzieje sztandaru // Z dziejów Towarzystwa Gimnastycznego „Sokół”. – Gdańsk: Pionier, 1996. – S.167-177.
159. Boruszczak M. Polityka samorządu terytorialnego w dziedzinie turystyki // Międzynarodowa Konferencja Naukowa, Ostrzyce, 26-27 kwietnia 2000: zbiór materiałów pokonferencyjnych. – Gdansk, 2000. – 254 s.
160. Boruszczak M. Rola samorządów lokalnych w aktywizacji środowisk wiejskich // Turystyka czynnikiem ożywienia obszarów wiejskich: Konferencja Międzynarodowa WODR, Gdańsk 2004: zbiór materiałów konferencyjnych, Gdańsk-Lipce, 8 maja 2004. – Gdańsk: Wojewódzki Ośrodek Doradztwa Rolniczego, 2004. – S. 13-19.
161. Kornak A. S. Jak gospodarować w regionach, gminach, miejscowościach turystycznych i uzdrowiskowych. – Toruń: Wyd. Comer, 1997. – 207 s.
162. http://www.eru.org.ua/index.php?page=1206
163. http://www.serhiykostyuk.com/data/articles/article_8.pdf
164. http://www.niss.gov.ua/Monitor/Monitor22/03.htm.
165. Mała Encyklopedia Wiedzy Politycznej/ pod red.: M. Chmaj, W. Sokół.– Wydawnictwo Adam Marszałek, Toruń 1998, 478 s.
166. Recommendations on tourism statistics. –Madrid: WTO, 1994. – S. 2.
167. Kotler Ph., Jatusripitak S., Maesincee S. Marketing narodów – strategiczne podejście do budowania bogactwa narodowego. – Wydawnictwo Profesjonalnej Szkoły Biznesu: Kraków 1999. – 11 s.
168. Haliżak E. Strategia lizbońska – globalna strategia poprawy konkurencyjności gospodarczej Unii Europejskiej // Stosunki międzynarodowe. Historia-Regiony-Polityka/ pod red.: P. Czachorowski, R. Ożarowski. –Варшава: Аскон, 2004. – 441 s.
169. Praktyczny przewodnik współpracy transgranicznej. – SERG Gronau, 2000. – 4 s.
170. Ciok S., Szumowski A. Współpraca transgraniczna jako czynnik rozwoju regionalnego (w:) Międzynarodowa współpraca regionów, Poradnik/ pod red.: W. Toczyski. – Uniwersytet Gdański, Gdańsk, 1998. – 66 s.
171. Legal aspects of Transfrontier Cooperation // in Building a New Europe: Transfrontier Cooperation in Central Europe /edited by Vasil Gudak, Institute for East-West Studies, Prague, Budapest, Warsaw, New-York, Kosice, 1996. – 130 s.
172. Конвенція Ради Європи від 21 травня 1980 р., ратифікована Польщею 10 березня 1993 р. // Щоденник Законів. – 1993. – № 61. – П. 287.
173. Європейська рамкова Конвенція про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (21.05.1980 р., м. Мадрид). – Мадрид: Рада Європи. – 35 с.
174. Geremek B. Przestrzeń Europy, Materiały dla nauczycieli. – Katowice, 1997.– 134 S.
175. Мікула Н. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво: Монографія. – Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2004. – 395 с.
176. Бєлєнький П.Ю., Мікула Н.А. Зовнішньоекономічна діяльність регіонів // Регіональна політика: методологія, методи, практика: Монографія / За ред. акад. НАН України М.І. Долішнього. – Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2001. – С. 654-697. 312 C.
177. Międzynarodowa współpraca regionów, Wybór ekspertyz, pod red.: W. Toczyski, W. Sartorius, J. Zaucha, Przedświt, Warszawa 1997 – С. 25–26, 77–78.
178. Handbook on transfrontier cooperation 2006 edition, edited by Charles Ricq, Council of Europe, Strasbourg 2006, s. 72.
179. Ziemowit Jacek Pietraś, Miejsce wschodniego pogranicza Polski w nowym porządku politycznym Europy, (w:) Region, euroregion, rozwój regionalny. Euroregion Bug, pod red.: Maciej Bałkowski, Lublin 1996, s.
180. Белоконь Ю.Н. Пространственное планирование Украины в контексте межгосударственной интеграции. – М.: Жираф, 2002. – С. 58-59.
181. Мікула Н. Міжтериторіальне та транскордонне співробітництво: Монографія. – Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2004. – 395 с.
182. W. Malendowski, M. Ratajczak, Euroregiony. Polski krok do integracji europejskiej, Atla2, Wrocław 2000. – 319 s.
183. Rut J., Turystyka aktywna w Euroregionie Karpackim, Monografia turystyczna. – Wydawca Uniwersytet Rzeszowski: Rzeszów, 2002. – 102 s..
184. Marcin Rościszowski, Funkcjonowanie polskich regionów granicznych po przystąpieniu Polski do Unii Europejskiej. Próba prognozy geopolitycznej, (w:) Rozwój regionalny Polski jako element integracji europejskiej, Konferencja i Seminarium Nr. 14, Sejmowa Komisja ds. Układu Europejskiego przy Biurze Studiów i Ekspertyz Kancelarii Sejmu, Warszawa 22.04.1997, s. 13.
185. http://portal.rada.gov.ua/control/uk/publish/article/news_left?art_id=93684&cat_id=46666
186. http://www.rada.gov.ua/zakon/new/par_sl/sl1605107.htm
187. http://www.ua-reporter.com/novosti/19520/
188. "Ten trends to watch in 2006", The McKinsey Quarterly (January 2006).- http://www.management.com.ua/tend/tend024.html
189. World Tourism Organization - www.world-tourism.org
190. Борущак М. Формування стратегії розвитку курортно-туристичних регіонів Польщі // Регіональна економіка. – 2006. – № 1. – С. 155-163.
191. Strategia rozwoju Województwa Pomorskiego. Uchwała Sejmiku Województwa Pomorskiego nr 271 (XXI), 2000 z dn. 3 lipca 2000 r. / Plan działania Polskiej Organizacji Turystycznej na rok 2006, Warszawa, 2005. – 276 s.
192. Szwichtenberg A., Przyszłość gospodarki turystycznej w polskiej strefie nadmorskiej // Samorząd Pomorza. –Zeszyty programowe. – nr 3/2001. – S. 98.
193. Oficial Journal C. 164, 05/07/05 p. 0053–0058.
194. Europejska polityka transportowa w horyzoncie do 2010r.: czas wyborów Bruksela, 12/09/2001-10-08 COM(2001) 370.
195. Boruszczak M. Stan środowiska a funkcjonowanie uzdrowisk nadmorskich // Turystyka uzdrowiskowa. Stan i perspektywy: Międzynarodowa Konferencja Naukowa, Jastrzębia Góra, 03-05.09.1999. – Gdańsk: WSTiH, 1999. – S.194-199
196. Борущак М. Проблеми формування стратегії розвитку туристичних регіонів: Монографія: – Львів: ІРД НАН України, 2006. – 288 с.
197. Boruszczak M., Lewandowski H. Pasażerska żegluga wycieczkowa jako forma turystyki morskiej w perspektywie XXI wieku // Konferencja naukowa “Gospodarka turystyczna u progu XXI wieku”. – Poznań, 1999. – S. 59-63.
198. Ponikowska I. Lecznictwo uzdrowiskowe. – Bydgoszcz: Oficyna Wydawnicza Branta, 1996. – 307 s
199. Борущак М. Социально-экономические преобразования в Польше как организационная основа для функционирования туристических регионов // Науковий вісник. – Сер. Економічні науки. – 2002. – № 3. – С. 115-119.
200. Котлінські В. Оздоровчий туризм в Польщі: стан і перспективи розвитку // Вісник ДІТБ. – 2005. – № 9. – С. 106-109
201. Програма розвитку санаторно-курортної сфери, туризму і відпочинку у Львівській області на 2003–2007 роки. – Львів: Ін-т регіональних досліджень НАН України, 2003. – 120 с.
202. Винниченко І. Нова якість – новий закон // Дзеркало тижня - № 28 (657) 4 – 10 серпня 2007 - http://www.dt.ua/3000/3900/60013/
203. Указ Президента України № 136/2007 від 21 лютого 2007 року «Про заходи щодо розвитку туризму і курортів в Україні» - http://www.president.gov.ua/documents/5780.html
204. Гулич О.І. Екологічно збалансований розвиток курортно-оздоровчих територій та його концептуальні положення // Регіональна економіка. – 2004. – № 4. – С. 123-124.
205. Gałganek A. Geneza stosunków międzynarodowych i ich teoria // Stosunki międzynarodowe/ pod red.: W. Malendowski, Cz. Mojsiewicz. – Atla2, Wrocław, 1998. – 595 s.
206. Гулич О. Факторы регулирования экологически сбалансированного развития курортно-оздоровительных территорий // Экономика Украины. – 2005. № 5. – С. 78-82.
207. http://old.urpsobor.org.ua/ivp/public/su241005.htm
208. Євдокименко В. К. Регіональна полі