ВІДТВОРЕННЯ СИСТЕМИ РОБОЧИХ МІСЦЬ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ЧИННИК ПРОДУКТИВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ

Краткое описание

ЗМІСТВСТУП 31. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВІДТВОРЕННЯ СИСТЕМИ РОБОЧИХ МІСЦЬ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВИ ПРОДУКТИВНОЇ ЗАЙНЯТОСТІ 101.1 Робоче місце в системі категорій зайнятості і управління працею 101.2 Система робочих місць та характеристика узгодженості її функціонування із обсягами і структурою витрат праці 291.3 Закономірності відтворення системи робочих місць як основи продуктивної зайнятості 46Висновки до розділу 1 662. АНАЛІЗ ВІДТВОРЕННЯ СИСТЕМИ РОБОЧИХ МІСЦЬ ЯК ЧИННИКА ЗАЙНЯТОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ м. КИЄВА 692.1 Методичні принципи і алгоритми розрахунку кількісних показників 692.2 Показники використання праці підприємств із позитивним впливом відтворення системи робочих місць на зайнятість персоналу 792.3 Оцінка впливу відтворення системи робочих місць на масштаби сфери докладання праці обстежених підприємств 942.4 Оцінка впливу відтворення системи робочих місць на продуктивність праці персоналу обстежених підприємств 115Висновки до розділу 2 1393. УДОСКОНАЛЕННЯ ПЛАНУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ВІДТВОРЕННЯ СИСТЕМИ РОБОЧИХ МІСЦЬ ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ 1423.1 Планування узгодженого відтворення системи робочих місць і чисельності робітників підприємства 1423.2 Обґрунтування оновлення пріоритетів і процедур надання державної підтримки створенню робочих місць для сприяння продуктивній зайнятості 163Висновки до розділу 3 181ВИСНОВКИ 185ДОДАТКИ 188СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194

Список литературы

ВИСНОВКИВ дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове розв‘язання наукового завдання, щодо вдосконалення теоретичних підходів і методичного інструментарію визначення мікроекономічних закономірностей формування та використання потенціалу розширення продуктивної зайнятості. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:1. Найбільш адекватні вітчизняним умовам господарювання методичні основи для обліку кількості та аналізу руху робочих місць створюються якщо, по-перше, прийняти в якості вихідного моменту існування робочого місця комплекс трудових операцій, що на ньому виконуються; по-друге, тлумачити робоче місце як сукупність організаційно-технічних передумов реалізації трудового потенціалу індивіда, що відповідає сучасній концепції відносин зайнятості.2. Поліпшенню організації праці на вітчизняних підприємствах сприятиме запровадження показників, що характеризуватимуть узгодженість кількості та параметрів використання робочих місць із чисельністю і режимами праці робітників. Для забезпечення збалансованості відтворення системи робочих місць і чисельності робітників підприємств слід враховувати очікувану динаміку відношення витрат праці робітників до витрат часу роботи обладнання і устаткування робочих місць, сформовані в обліковому періоді резерви зростання численності зайнятих без створення фізичних робочих місць та очікуваний рівень використання потенціалу системи робочих місць підприємства щодо зростання продуктивності праці.3. Новим пріоритетом державної підтримки створенню робочих місць щодо великих і середніх промислових підприємств має стати підвищення соціально-економічного ефекту функціонування системи робочих місць підприємства. У вітчизняних умовах це може досягатись за рахунок поліпшення структури системи робочих місць підприємств без зростання її масштабів та використання потенціалу наявних робочих місць щодо розширення зайнятості.4. Для дослідження розвитку сфери докладання праці підприємств запропонована двохетапна модель впливу відтворення робочих місць на зайнятість персоналу. Згідно цієї моделі, на першому етапі, поліпшення технічного рівня і виробничого потенціалу системи робочих місць супроводжується погіршенням її організаційного рівня наявний потенціал системи робочих місць щодо зростання масштабів зайнятості і продуктивності праці використовується меншою мірою. На другому етапі, за стабілізації технічного рівня системи робочих місць відбувається поступова адаптація організаційних параметрів зайнятості робітників до вимог нової техніки, поліпшення показників збалансованості витрат праці робітників і часу роботи обладнання робочих місць, поліпшення використання потенціалу системи робочих місць підприємства щодо розширення зайнятості і зростання продуктивності праці.Наведене принципово важливо для розуміння наслідків і визначення пріоритетів державного регулювання відтворення системи робочих місць підприємств: на першому етапі мають домінувати заходи компенсації скорочення попиту на працю за рахунок розвитку самозайнятості, на другому сприяння швидкому заповненню вакансій та підвищення збалансованості професійно-кваліфікаційних параметрів попиту і пропозиції на ринку праці.5. Вибір завдань і форм державного регулювання створення робочих місць має враховувати тип відтворення системи робочих місць підприємства, який пропонується визначати залежно від надлишку кількості створених робочих місць над кількістю ліквідованих і зміни обсягів резервів зростарня чисельності зайнятих без створення фізичних робочих місць.6. У вітчизняних умовах, мікроекономічний аспект компенсаційних ефектів виявляється недостатнім, щоб інноваційна та інвестиційна діяльність підприємств супроводжувалась розширенням їх сфери докладання праці. Проте інституційні чинники (сукупність управлінських традицій і спрямованість державного регулювання) зумовлюють уповільнення процесів скорочення масштабів сфери докладання праці порівняно із вимогами економічної доцільності. Тому важливо поширити сферу впливу державного регулювання створення робочих місць на підприємства, що скорочують масштаби системи робочих місць, поліпшуючи її структуру.7. Доцільно доповнити використання галузевого чи регіонального принципу диференціації масштабів і форм державної підтримки створенню робочих місць врахуванням соціально-економічного ефекту від функціонування робочого місця і характеру заходів, необхідних для його створення (заохоченню підлягає створення робочих місць, що поліпшують структуру системи робочих місць національної економіки).8. Пропонується удосконалити методичне забезпечення розрахунку цільових (планових) і контрольних показників діяльності державних центрів зайнятості, використовуючи спеціальні зважувальні коефіцієнти, які відбиватимуть співвідношення середньої тривалості існування робочого місця в різних сферах і видах економічної діяльності, відношення питомих інвестиційних витрат на створення робочого місця до середніх питомих інвестиційних витрат у певному виді економічної діяльності, відношення середньої зарплати на підприємстві, де створене робоче місце, до середньої заробітної плати на підприємствах виду економічної діяльності, або відношення середніх розмірів трудових доходів за різними статусами зайнятості.