МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ ПРИ ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЇ ЕКОЛОГООРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Рибальченко Світлана Миколаївна

УДК [502.13+502.17]:332.142.6(043.5)

МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ ТА ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ ПРИ ФОРМУВАННІ СТРАТЕГІЇ ЕКОЛОГООРІЄНТОВАНОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Спеціальність 08.00.06 – Економіка природокористування
та охорони навколишнього середовища

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук

Науковий керівник
Кислий Володимир Миколайович
кандидат економічних наук,
доцент

Суми – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1 ЕКОГАРМОНІЗМ ЯК ПРИНЦИП
СУЧАСНОГО СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ……………...12

1.1 Екологізація розвитку: об’єктивна необхідність, методи, пріоритети……...12
1.2 Тенденції та основні напрямки екологічної політики в Україні…………….29
1.3 Проблеми та напрями забезпечення екологічно
збалансованого економічного зростання……………………………………..48

Висновки до першого розділу……………………………………………………..68

РОЗДІЛ 2 НАУКОВО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО
ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГООРІЄНТОВАННОЇ
СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ……………..71

2.1 Аналіз існуючих підходів до дослідження регіональних
соціо-еколого-економічних систем……………………………………………71
2.2 Науково-методичні основи формування стратегій регіонального
розвитку з урахуванням екологічних чинників……………………………....82
2.3 Інтеграція основ екологічного управління в стратегії
розвитку господарських систем ……………………………………………..101

Висновки до другого розділу …………………………………………………….116

РОЗДІЛ 3 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ
МЕХАНІЗМУ ВЗАЄМОДІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ
ТА ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ ПРИ
РОЗРОБЛЕННІ ЕКОЛОГООРІЄНТОВАНОЇ
СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ……………………………………………119

3.1 Організаційно-економічний механізм екологоорієнтованого
стратегічного управління регіональним розвитком………………………...119
3.2 Формування стратегічних альтернатив розвитку підприємства
в системі регіонального стратегічного менеджменту…………………..…..130
3.3 Механізм удосконалення системи організаційно-економічного
забезпечення взаємодії адміністративних та господарських систем
в процесі екологоорієнтованого управління розвитком регіону…………..141

Висновки до третього розділу……………………………………………………163

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………..………………….172

ДОДАТКИ ………………………………………………………………………..187
Додаток А Показники економічної ефективності Глобальної
ініціативи зі звітності (GRI)………………………………………………………187
Додаток Б… Показники екологічної результативності Глобальної
ініціативи зі звітності (GRI)………………………………………………………188
Додаток В Показники соціальної результативності Глобальної
ініціативи зі звітності (GRI)………………………………………………………190

ВСТУП

Провідною ідеєю концепції стратегічного менеджменту на початку ХХІ сторіччя визнано необхідність гармонійного розвитку територіальних і господарських систем, що передбачає орієнтацію на узгодження інтересів суб’єктів господарювання і суспільства в цілому на основі інтегрування економічних, екологічних та соціальних пріоритетів розвитку. При цьому всебічне обґрунтування стратегії розвитку передбачає її відповідність критерію безпеки життєдіяльності людини, потребує подальшої гармонізації взаємовідносин людини і природи, максимального урахування природних умов і ресурсів, узгодження інтересів господарюючих суб’єктів і територіальних громад шляхом формування екологічно збалансованих систем господарювання, екологізації економічного потенціалу промислових підприємств і системи управління соціально-економічним розвитком територій.
Кризисна еколого-економічна ситуація, що склалася в Україні, обумовлена багато в чому екологічно нераціональним господарюванням. Україна має найвищий рівень антропогенного і техногенного навантаження по всій території , що перевищує в 6-7 разів рівень розвинених європейських держав. Ресурсоємність продукції України в 2-3 рази перевищує даний показник в розвинених країнах з ринковою економікою, а енергоємність – в 6-7 разів. Не дивлячись на спад промислового виробництва за останнє десятиліття питомі показники забруднення довкілля зростають. У атмосферу господарські системи і автотранспорт щорік викидають до 6 млн. тонн шкідливих речовин або близько 150 кг на одного мешканця країни, у водний басейн скидається близько 14 млрд. м3 стічних вод на рік або 300 тис. літрів з розрахунку на одного мешканця.
Погіршення екологічної ситуації відноситься до більшості регіонів України, що відбивається на стані здоров'я населення, підвищує сукупні витрати виробництва. І хоча загальний об'єм викидів шкідливих речовин за останніх 5 років скоротився у зв'язку із скороченням обсягів промислового виробництва і зупинкою багатьох підприємств, темпи цього зниження значно менші ніж темпи спаду виробництва, а рівень скидання стічних вод навіть зріс, що підтверджує стійкий характер екологічної кризи і її взаємозв'язок з економічною ситуацією в країні.
Більшість вітчизняних вчених вважають однією з основних причин кризисної соціо-еколого-економічної ситуації, що склалася в Україні, природоємну модель економічного зростання, орієнтація економіки на виробничі пріоритети, економічно нераціональний господарський механізм, незбалансовані темпи економічного розвитку з відтворювальними можливостями природного довкілля та соціальної політики держави.
Актуальність дослідження. Проблеми збалансованого соціо-еколого-економічного розвитку і оптимізації соціо-еколого-економічних відносин знаходяться в початковій стадії свого вирішення. Їх рішення в науковому і практичному аспектах визначається рівнем теоретичних і методичних розробок в галузі формування екологічно збалансованих систем господарювання, екологізації соціо-економічного потенціалу промислового виробництва і системи управління соціально-економічним розвитком регіонів. Актуальними залишаються питання теорії і практики формування стратегічної соціо-еколого-економічної системи господарювання на рівні конкретного регіону, забезпечення екологічно сталого розвитку в умовах ринкової трансформації економіки України, саморегуляції господарського механізму управління територією, здійснення соціо-еколого-економічних оцінок ресурсного потенціалу території і економічних втрат від незбалансованого природокористування.
У фундаментальних працях вітчизняних і закордонних учених, зокрема, Н.М. Андрєєвої, О.Ф. Балацького, Б.М. Данилишина, Л.Г. Мельника, П.Г. Олдака, В.О.Паламарчука, Б.В. Прикіна, М.Ф. Реймерса, Є.В. Рюміної, В.М. Сахаєва, В.М. Степанова, О.М. Теліженка, С.К. Харічкова і ряду інших ґрунтовно досліджені теоретичні питання, пов’язані із загальними проблемами екологоорієнтованого управління і, зокрема, з оптимізацією процесів взаємодії економічних і екологічних систем, формуванням наукових основ екологічно сталого розвитку.
Аналіз наукових робіт щодо взаємодії економічної соціальної та екологічної підсистем регіону обумовлюють необхідність поглиблення теоретичних і методичних основ формування механізму взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону, що і визначає актуальність теми роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до Основних наукових напрямів та найважливіших проблем фундаментальних досліджень у галузі природничих, технічних та гуманітарних наук на 2009-2013 роки (Постанова президії НАН України від 25.02.2009 року № 55), а саме відповідно до таких пріоритетних комплексних міждисциплінарних досліджень: п. 4.1.15 – проблеми раціонального природокористування; п. 4.1.16 – регіональний розвиток; Концепції національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленої Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007р. №880-р, та Державної стратегії регіонального розвитку на період до 2015 р. (Постанова Кабінету Міністрів України від 25.07.2006 р. № 1001).
Тематика дисертаційного дослідження відповідає державним, галузевим та регіональним науковим програмам і темам, тематиці наукових досліджень Сумського державного університету. Наукові результати, висновки та рекомендації дисертації були використані при виконанні науково-дослідної роботи на тему «Розробка теорії інтегральної оцінки пореципієнтних питомих показників еколого-економічного збитку від забруднення атмосферного повітря» (№ держ. реєстр. 0108U000671), де автором було узагальнено аналітичні методи розрахунку еколого-економічних показників; науково-дослідної роботи на тему «Еколого-збалансований розвиток територіальних, соціально-економічних систем» (№ держ. реєстр. 0107U009207), де автором були запропоновані науково-методичні основи формування стратегії регіонального розвитку з урахуванням екологічних чинників та проведено аналіз методичних підходів до дослідження регіональних соціо-еколого-економічних систем.
Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є удосконалення науково-методичного забезпечення взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону.
Відповідно до зазначеної мети в дисертації були визначені наступні основні завдання:
- визначити передумови та етапи переходу від концепції «охорони навколишнього середовища» до концепції «екогармонізму»;
- виявити основні тенденції екологічної політики на рівні держави та території;
- обґрунтувати методичні основи формування механізму взаємозв'язків між стратегіями розвитку регіону та окремих підприємств;
- обґрунтувати можливості використання концепції екогармонізму як основи стратегії довгострокового розвитку регіону;
- дослідити теоретичні та науково-методичні основи формування стратегій розвитку на рівні підприємств та регіону;
- удосконалити підходи до формування критеріїв визначення господарських систем в рамках регіональної соціо-еколого-економічної системи;
- розвинути систему показників оцінки соціальної, екологічної і економічної результативності діяльності підприємств та регіону;
- розробити механізм стратегічного управління соціо-еколого-економічним розвитком господарських систем на регіональному рівні;
- сформувати алгоритм узгодження стратегічних цілей розвитку адміністративних та господарських систем.
Об’єктом дослідження є система науково-методичного забезпечення узгодження інтересів адміністративних та господарських систем в процесі екологоорієнтованого управління розвитком регіону.
Предмет дослідження - еколого-економічні відносини, що виникають між адміністративними та господарськими системами в процесі формування та реалізації стратегії екологічно сталого розвитку регіону.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод наукового пізнання, фундаментальні положення загальної економічної теорії, основні положення теорії сталого розвитку. В роботі були використані загальнонаукові методи дослідження: абстрактно-логічний і системно-структурний аналіз – для розроблення структурних схем механізмів та алгоритмів впровадження стратегій розвитку регіону та господарських суб’єктів; порівняльний аналіз та групування – при аналізі існуючих підходів до дослідження регіональних соціо-еколого-економічних систем; розрахунково-аналітичний – для визначення та розрахунку коефіцієнтів кореляції показників та комплексних показників економічної ефективності, соціальної і екологічної результативності.
Інформаційну базу дисертаційного дослідження склали зібрані, опрацьовані й узагальнені особисто автором первинні матеріали внутрішньої документації підприємств, офіційні дані Державного комітету статистики України, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.
Наукова новизна одержаних результатів:
вперше:
- - розроблено науково-методичний підхід до формування стратегій розвитку господарських систем в рамках регіональної екологоорієнтованої стратегії розвитку, який базується на комплексі адаптованих до системи регіонального управління показників соціальної, економічної та екологічної результативності діяльності, що дозволяє ефективно перетворювати управлінський вплив регіональних органів управління в позитивний ефект екологоорієнтованої господарської діяльності;
вдосконалено:
- методичні засади формування єкологоорієнтованої системи стратегічного менеджменту господарських суб'єктів, що на відміну від існуючих базується на принципі “екогармонізму”, який передбачає вирішення проблем збалансованого екологічного та соціально-економічного розвитку на основі раціонального використання економічного, екологічного і соціального потенціалу регіону та суб'єктів господарювання;
- науково-методичний підхід до формування комплексної системи екологічних, соціальних та економічних показників, який на відміну від існуючих передбачає їх взаємоузгодженність з показниками регіонального розвитку та відповідність до Глобальної ініціативи зі звітності (GRI), що дозволяє проводити наскрізну оптимізацію екологоорієнтованого розвитку за єдиними критеріями на різних ієрархічних равнях управління;
дістали подальшого розвитку:
- науково-методичні засади до формування механізму узгодження цілей і інтересів адміністративних та господарських систем, які на відміну від існуючих базуються на використанні кластерного підходу до визначення однотипних груп суб'єктів господарювання за критеріями максимальної екологічної, економічної та соціальної результативності, що дозволяє оптимізувати заходи економічного та адміністративного впливу регіональних органів управління;
- науково-методичний підхід до визначення комплексних екологічних, економічних та соціальних показників розвитку адміністративних та господарських систем, який на відміну від існуючих базується на групуванні і стандартизації на основі врахування впливу на кінцеві характеристики їх діяльності.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки і рекомендації, спрямовані на забезпечення взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону і можуть бути практично застосовані державними та регіональними органами управління та суб’єктами господарювання.
Науково-методичні та практичні результати дисертаційного дослідження були використані: ПАТ «Центролит» під час розробки «Дослідження впливу вентиляції, освітлення, наявності шуму й вібрації на працездатність в корпусі сталевого литва» при визначенні впливу показників екологічної та соціальної результативності діяльності підприємства на продуктивність праці (довідка про впровадження № 614/20 від 23.04.2012 року).
Результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Сумського державного університету під час викладання дисциплін «Регіональний менеджмент» та «Стратегічний менеджмент», що підтверджено відповідним актом від 14 травня 2012 року.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід до розроблення механізму взаємодії адміністративних та господарських систем при формуванні стратегії екологоорієнтованого розвитку регіону. Сформульовані в дисертаційній роботі наукові положення, висновки та рекомендації належать особисто автору. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які запропоновані автором особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися і отримали позитивну оцінку на таких наукових та науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науковій конференції «Екологічний менеджмент у загальній системі управління» (22-23 квітня 2004 р., 19-20 квітня 2006 р., 24-25 квітня 2007 р., м. Суми); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Господарський механізм екологічно-збалансованого розвитку» (22- 24 травня 2007 р., м. Суми); Науково-практичній конференції «Перспективні розробки науки та техніки» (2004 р., м. Белгород (Російська Федерація) та Дніпропетровськ (Україна); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (20 травня 2008 р., Київ); Міжнародній Інтернет конференції «Інформаційні системи та технології управління» (12 жовтня 2009 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 12 наукових працях загальним обсягом 3,36 друк. арк. (з них особисто автору належить 3,19 друк. арк.), у тому числі в 5 статтях у наукових фахових виданнях (із них 1 – у співавторстві), 7 публікацій у матеріалах конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації - 193 сторінки, у тому числі 23 таблиці на 12 сторінках, 27 рисунків на 14 сторінках, список використаних джерел на 15 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

В дисертаційному дослідженні розроблено механізм формування стратегій розвитку господарських систем в рамках регіональної екологоорієнтованої стратегії розвитку, основою якого є комплексне використання програмного-цільового та кластерного підходів до стратегічного управління, які базуються на системі збалансованих показників соціальної, економічної та екологічної результативності адаптованої до статистичної звітності України. За результатами дослідження були зазначені наступні висновки.
1. Глобальні проблеми сучасності створюють загрозу як для сьогодення так і для майбутнього, а тому вимагають для свого вирішення об'єднаних зусиль, сумісних дій всіх держави і народів, бо жодна країна, не може поодинці вирішити глобальні проблеми, особливо екологічну. Поява терміну «Глобальна екологізація» стала необхідністю, що сформувалася з об'єктивних закономірностей розвитку людської цивілізації, і є багатогранним і багатоаспектним поняттям, яке можна охарактеризувати як процес співпраці між державами і об'єднання їх зусиль в області охорони навколишнього середовища.
2. Корінним чином за останні роки змінилася концептуальна структура, засоби і методи наукового мислення, тобто сформувався абсолютно інший стиль мислення, для якого характерними є: тенденція до цілісного, системного дослідження різних природних і соціальних процесів; вивчення еволюції і розвитку не тільки окремих систем, але і систем регіональних і навіть глобальних; розкриття внутрішніх механізмів самоорганізації, що лежать в основі всіх процесів розвитку. І лише при переході на екологічні пріоритети розвитку і підпорядкуванні економічних цілей соціальним інтересам, система різного рівня ієрархії (світ – держава – регіон - підприємство) переходить в стан сталого розвитку.
3. Традиційні підходи до ухвалення стратегічних рішень, правила планування соціально-економічного розвитку і проектування господарської діяльності (які не враховують компоненти природного середовища і надзвичайно повільної відновлюваності порушених екосистем), що діють вже себе вичерпали та не мають можливості запобігти виникненню нових екологічних проблем, тим самим ще більше погіршують несприятливу ситуацію. У цих умовах орієнтиром при формуванні методології вироблення стратегічних рішень в області сталого розвитку повинен стати принцип «екологізації» не тільки економіки, а і соціальної сфери.
4. Стратегічною метою «екологізації» є збалансоване вирішення проблем збереження навколишнього середовища, раціонального використання природно-ресурсного потенціалу і завдань соціально-економічного розвитку на користь нинішнього і майбутніх поколінь.
5. Екологічна політика України реалізується на трьох рівнях управління: національний, регіональний і місцевий, необхідним є визначення функції та інструменти впливу на розвиток соціо-еколого-економічних систем різних рівнів з урахуванням екологічного чинника у всіх секторах життєдіяльності суспільства.
6. Економічний механізм природокористування і охорони навколишнього середовища є системою організаційних заходів з використанням, відновлення і охорони природних, і тому, метою використання економічного механізму є узгодження економічних, соціальних і екологічних інтересів на всіх ієрархічних рівнях управління.
7. Програмно-цільовий підхід застосовується для вирішення соціально-економічних проблем і тісно пов'язаний з системним підходом, в основі якого лежать дві головні ідеї: системний розгляд складних об'єктів і управління ними за допомогою зворотного зв'язку. Основною особливістю програмно-цільового підходу є його орієнтація на вирішення крупних соціально-економічних і науково-технічних проблем в тому числі і на регіональному рівні. Тому саме програмно-цільовий підхід найповніше описує взаємодію та взаємоузгодженність розвитку соціальної, економічної та екологічної підсистем регіону.
8. Основоположним в методології програмно-цільового підходу є пов'язаний по ресурсах, виконавцях і термінах завершення комплекс заходів науково-дослідного, соціально-економічного, виробничого, організаційного і іншого характеру, здійснення яких незалежно від галузей приналежності забезпечує реалізацію поставленої мети або комплексу взаємозв'язаних цілей. Основна концепція таких методів полягає в необхідності чіткої фіксації цільових систем, призначених безпосередньо для виконання мети.
9. Стратегічне планування соціо-еколого-економічного розвитку території необхідно розглядати як науково обґрунтоване та практично орієнтоване прогнозування розвитку, яке передбачає визначення напрямків і параметрів розвитку територій: економіки, екології і соціальної сфери, заходів щодо реалізації намічених програм та проектів, засоби та шляхи їхнього досягнення на довготермінову перспективу.
10. Наукове і практичне значення розробки стратегії стійкого розвитку регіону визначається також розглядом у взаємозв'язку і збалансованості тріади: «природа-населення-господарство». Дана регіональна система розглядається як частина загальної територіальної структури країни. Все це зумовлює деякий відмінний інструментарій, механізм переходу до сталого розвитку, але в рамках реалізації глобальних, національних та державних завдань, тобто кожному регіону належить виробити свою регіональну стратегію переходу до соціо-еколого-економічного розвитку.
11. Доведено, що успіх діяльності як окремих підприємств, так і функціонування регіонів в цілому визначається тим, наскільки вдало вдається пристосовуватися до зовнішнього середовища та використовувати свої потенційні можливості. З цією метою використовується система стратегічного управління, суть якої полягає в тому, що з одного боку, формується комплексна стратегія розвитку, а, з іншого боку, структура управління вишиковується так, щоб забезпечити досягнення поставлених цілей шляхом створення механізмів реалізації цієї стратегії. Одним з кінцевих результатів стратегічного управління виступає економічний потенціал регіону, який забезпечує досягнення стратегічних цілей. Іншим кінцевим продуктом стратегічного управління є внутрішня організаційна структура і організаційні зміни, що забезпечують чутливість регіону до змін в зовнішньому середовищі, тобто в державі та світі.
12. Економічний потенціал більш високого рівня не можна розглядати як суму потенціалів нижчого рівня. Це зумовлено властивостями синергізму складних систем, що з'являються унаслідок взаємодії елементів системи і не спостерігаються ні в одному із складових елементів окремо. Тому економічний потенціал регіону перевищує за своєю величиною суму економічних потенціалів окремих підприємств. Але існує і зворотний зв'язок: величина економічного потенціалу підприємства багато в чому визначається величиною складових елементів економічного потенціалу регіону, в якому воно розташоване.
13. Розглядаючи економічний потенціал як систему, виділяють наступні складові елементи (потенціали нижчого рівня): трудовий потенціал; інвестиційний потенціал; природно-ресурсний потенціал; інноваційний потенціал, кожен з яких характеризується визначеною величиною і якісним станом відповідних видів економічних ресурсів. Економічний потенціал регіону є складною, динамічною, ієрархічною і стохастичною системою. Таким чином формуючи стратегію регіонального розвитку пропонується використовувати в якості базових понять такі поняття, як «економічний (екологічний, соціальний) потенціал регіону (підприємства).
14. В дослідженні при розробці науково-методичної бази формування соціо – еколого - економічної стратегії розвитку економічного потенціалу регіону був запропонований кластерний підхід. Основними перевагами якого є те, що кластери мають тенденцію до самовідтворення та зростання; вони максимально враховують ринковий механізм; є ефективними за умови створення їх на основі суб’єктів найнижчої ланки управління - окремих підприємств; дозволяють одержувати синергетичний ефект, який виникає за рахунок спільної діяльності підприємств, що входять до кластеру.
15. Для розвитку кластерів ми пропонуємо розробляти стратегії, які необхідно спрямовувати на підвищення використання знань в існуючих кластерах та на створення нових мереж співпраці усередині них. Причому в процесі реалізації програм розвитку обов’язковим є підтримка та допомога підприємств, що належать до одного кластеру, одне одному. І вже стратегія розвитку конкретного підприємства регіону повинна розроблятися виходячи з цілей встановлених перед його кластером в рамка територіального розвитку. Основною метою управління гармонійним розвитком регіону є збереження як кількісних так і якісних параметрів всіх частин соціо-еколого-економічних територіальних одиниць.
16. Критерієм виділення окремого кластеру є величина комплексного показника який характеризує сумарну оцінку результативності соціальної, екологічної та економічної підсистеми підприємств. Розроблено структуру управління та розробки стратегій розвитку потенціалу різних ієрархічних рівнів, що дозволить узгоджувати між собою стратегії розвитку окремих підприємств та регіону.
17. Аналіз показав, що задача пошуку показників сталості розвитку зводиться до визначення ступеню збалансованості функціонування соціо-еколого-економічних систем. В дослідженні пропонується виділити групи показників за критеріями економічної, соціальної та екологічної результативності. Формування запропонованої системи показників було проведено на основі методичних рекомендацій системи Глобальної ініціативи по звітності та адаптовано до системи статистичної звітності України. Разом з тим, система окремих показників не дозволяє дати однозначну оцінку діяльності підприємств, як елементів регіональних соціо - еколого - економічних систем. Характеристика їх діяльності повинна проводитися як за допомогою системи показників, так і за допомогою комплексного показника, що агрегує в собі окремі показники, які входять до системи.
18. Стратегічне управління окремими підприємствами повинне здійснюватись відповідно до основних напрямів стратегії регіонального розвитку. В іншому випадку неминучим є конфлікт інтересів адміністративних та господарюючих суб’єктів, що може призвести до розбалансованості відповідних механізмів управління. Стратегічне управління регіональним розвитком нерозривно пов'язане з управлінням діяльністю господарюючих суб’єктів, і направлене на гармонізацію соціо - еколого - економічних відносин в рамках адміністративних систем. Одним з найважливіших чинників, що визначає процеси розвитку окремих господарюючих систем є активна взаємодія підсистем, а саме економічної, екологічної та соціальної. Саме тому, механізм формування стратегії розвитку підприємств повинен базуватися на урахуванні напрямків та пріоритетів розвитку певних регіонів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Амосов М. Людина: розум, почуття, душа / М. Амосов // Вісник Академії наук України.– 1994. – №2. – С. 3-16.
2. Амосов Н. Реальность, идеалы и модели / Н.Амосов. – Наука и жизнь. –№5. – с. 65-72.
3. Андреева Н.Н. Антикризисное планирование в системе развития приморського региона / В кн. Антикризисное управление морским природопользованием (теоретико-методологические и прикладные аспекты исследований) / Под ред. Б.В. Буркинского, В.Н. Степанова; Одеса :ІПРЕЕД НАН Украины, 2010. – 609 с., С. 320 – 365
4. Андрєєва Н.М. Концептуальні основи регіонального програмування в ресурсно-екологічній сфері (на прикладі Одеської області) / В кн. Інституціональні засади та інструментарій збалансованого природокористування / Під ред. С.К. Харічкова - Одеса :ІПРЕЕД НАН Украины, 2010. – 484 с., С. 121 - 130
5. Андреева Н.Н. Системология антикризисного управления регионом : теоретические подходы и особенности реализации / Н.Н.Андреева // Економічні інновації: зб. наук. праць. – О., 2010. – Вип. 40: Новаторські ідеї та сучасний досвід трансформаційних зрушень в економіці. – С. 6- 22
6. Андрєєва Н.М. Стратегічне екологічно орієнтовано управління транспортно-технологічними системами : маркетинговий підхід / В кн. Управлінські технології у рішенні сучасних проблем розвитку соціально-економічних систем: монограф. /За заг. Ред. О.В.Мартякової – Донецьк : ДВНЗ «ДонНТУ», 2011. – 744 с. , С. 130-158
7. Андрєєва Н.М. Формування стратегії екологічно орієнтованого управління транспортно-технологічними системами: організаційно-економічний аспект : монографія / О. М. Мартинюк, С. К. Харічков, Н. М. Андрєєва. – Одеса : ІПРЕЕД НАНУ, 2011. – 310 с.
8. Андреева Н.Н. Экологически ориентированные инвестиции: выбор решений и управление: Монография. – Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины, 2006. – 536 с.
9. Андрейцев В.І. Право екологічної безпеки / В.І. Андрейцев – К., 2002. – 267 с.
10. Аршинов В.И. Московский синергетический форум / В.И. Аршинов, Е.Н. Князева // Вопросы философии. - 1996. - № 11. - С. 148 - 151.
11. Бажал Ю. Економічний розвиток і державна політика / [Ю.Бажал, О.Кілієвич, О.Мертенс та ін.] За заг. ред. Ю. Єханурова, І.Розпутенка. – К.: Вид-во УАДУ, – 2001. – 480 с.
12. Балджи М.Д., Харічков С.К. Метрологія соціо-еколого-економічних систем // ІПРЕЕД НАН України. - Одеса, ІПРЕЕД, 2010. - 342 с.
13. Бачинский Г.А. Социоэкология: теоретические и прикладные аспекты / Бачинський Г.А. – Киев: Наук. Думка, – 1991. – 152 с.
14. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе / М. Блауг – М.: “Дело”, – 1994, – 688с.
15. Блехин И.Я. Эколого-экономические аспекты предплановых исследований / И.Я. Блехин – Ленинград: Наука, – 1984. – 111 с.
16. Буркинский Б.В. Экономико-экологические основы регионального природопользования и развития / Б.В. Буркинский, В.Н. Степанов, С.К. Харичков – ИПРЭЭИ НАНУ. - Одесса: Фенікс, – 2005. – 575с.
17. Бутенко А.І. Концепція стратегії підтримки розвитку підприємництва в інфраструктурному секторі економіки (ІСЕ) / А.І. Бутенко, І.М. Сараєва – ІПРЕЕД НАНУ. – Одеса: Фенікс, – 2005. – 96с.
18. Вопросы социологии // Материалы первой всесоюзной конференции «Проблемы социальной экологии» (Львов, 1-3 октября 1986г.) – Львов. – 1987. – 253 с.
19. Вовканич С.Й. До питання стратегії розвитку України: соціогуманістичний аспект // Актуальні проблеми економіки. – 2003. - №8 (26). – С.70-87.
20. Вторжение в природную среду. Оценка воздействия. // [под ред. А.Ю.Ретеюма]. – М.: Прогресс. – 1983. – 192 с.
21. Викиди шкідливих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел забруднення у 2005 році // Статистичний бюлетень. – Суми. – 2006. – 16 с.
22. Гайдар Е.Т. Аномалии экономического роста / Е.Т. Гайдар – М.: Евразия, – 1997, – 215 с.
23. Галушкіна Т.П. Еколого-збалансовані пріоритети розвитку територій: концептуальні засади та організаційний механізм / Т.П. Галушкіна, Л.М. Грановська; ІПРЕЕД НАН України. – Одеса, 2008. – 372 с.
24. Герасимчук З.В. Шляхи формування організаційно-економічного механізму екологічної безпеки господарства регіону / З.В. Герасимчук // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб. - Вип. 6 / [відп. ред. О.П.Степанов]. – К.: КНЕУ, – 2001. – С. 240 - 258.
25. Гирусов Э.В. Экология и экономика природопользования / Э.В. Гирусов, С.Н. Бобылев – М. – 1998. – 279 с.
26. Голуб А.А. Экономика природных ресурсов / А.А. Голуб, Е.Б Струкова – М. – 1998. – 314 с.
27. Гринів Л.С. Екологічно збалансована економіка: проблеми теорії: Монографія / Л.С. Гринів – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, – 2001. – 240 с.
28. Горбань Г. Процвітання чи пастка? Підводні камені світової глобалізації / Ганна Горбань // Синергія. – №2(6). – 2003. – С.59-62
29. Голубець М.А. Екосистемологія / М.А. Голубець – Львів: ПОЛЛІ. – 2000. – 315 с.
30. Государственное управление охраной окружающей среды в союзной республике / (Шемшунко Ю.С., Малышева Н.Р., Ерофеев Н.И. и др.) – Киев: Наук. Думка, – 1990. – 280 с.
31. Данільян О.Г. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації / О.Г. Данільян, О.П. Дзьобань, М.І. Панов –Харків, 2002. –С.145.
32. Данилишин Б.М. Эколого-экономические проблемы обеспечения устойчивого развития производительных сил Украины / Б.М. Данилишин – Киев: РВПСНАНУ, 1996. – 257 с.
33. Данилишин Б.М. Устойчивое развитие в системе природно - ресурсных ограничений / Б.М. Данилишин, Л.Б. Шостак – К.: СОПС Украины НАНУ, 1999. – 367 с.
34. Демина Т.А. Учет и анализ затрат предприятий на природоохранную деятельность / Т.А. Демина – М.: Финансы и статистика, 1990. – 112 с.
35. Дайджест Стратегии устойчивого развития Одессы // (Ред. коллегия: Баймуратов М.А., Буркинский Б.В., Долженков О.А., Ивченко В.А., Кравец А.С., Розанов В.А.). [Отв. ред. Фрейдлин М.П.] // Одесса: КП «Агенство программ развития Одессы», 2010. – 199с.
36. Диба М.І. Соціальні аспекти перехідної економіки України / М.І. Диба // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб. - Вип. 6 / Відп. Ред. О.П.Степанов. – К.: КНЕУ, 2001. – С. 23 – 32.
37. Довкілля Сумщини у 2004 році. Екологічна доповідь. – Суми. – 2005. – 32 с.
38. Дубовик О.В. Экологическое право / О.В. Дубовик – М.: Изд. «Юристъ». – 2002. – 128 с.
39. Екологічна інфраструктура природокористування (глосарій). – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2010. – 115 с.
40. Екологічний менеджмент та аудит рекреаційних територій (концептуальні засади та організаційний механізм): Монографія. – (Під редакцією д.е.н. Галушкіної Т.П.) – Одеса: Видавництво ТОВ «ІНВАЦ», 2006. – 184 с.
41. Економічне оновлення регіону: аналіз ситуацій та рішення / (За ред. Буркинський Б. В., Харічков С.К.; ІПРЕЕД НАН України). – Одеса: ІПРЕЕД НАН України, 2008. – 529 с.
42. Эколого-экономическая стратегия развития региона: математическое моделирование и системный анализ на примере Байкальского региона / (В.Е. Викулов, В.И. Гурман, Е.В. Данилина и др.) – Новосибирск: Наука, 1990. – 184 с.
43. Экономика и организация природопользования в приморском регионе / (В.Н. Степанов, С.К. Харичков, А.И. Уемов и др.) – Киев: Наукова думка. – 1987. – 143 с.
44. Экономико-экологические проблемы морской среды / (М.Т. Мелешкин, А.И. Уемов, Г.С. Башкиров и др.) – Киев: Наукова думка. – 1982. – 223 с.
45. ЭХО. Экология, хозяйство, окружающая среда / [сост. А.И.Козырев, А.М.Костин]. Вып.1 – М.: Прогресс, 1990. – 360 с.
46. Экономико-экологические проблемы развития региона. Сборник научных трудов / (Под ред.Б.В.Буркинского). – Киев – 1989. – 159 с.
47. Екологічна енциклопедія: У 3 т. / (Редколегія: А.В. Толстоухов (головний редактор) та ін.) – К.: ТОВ „Центр екологічної освіти та інформації”, 2006. – Т.1: А-Е. – 432 с.
48. Экономический потенциал административных и производственных систем: Монография / (Под общей ред. О.Ф.Балацкого). – Сумы: ИТД «Университетская книга», 2006. – 973 с.
49. Ендрес Альфред. Економіка навколишнього середовища. Вступ. / Альфред Ендрес [Пер. з нім]. – К.: Либідь , 1995. – 168 с.
50. Желаева С.Э. Институциональные аспекты устойчивого развития социо-эколого-экономических систем различных типов / С.Э. Желаева, В.Е. Сактоек, Е.Д. Цыренова – Улан - Удэ: Изд-во ВСГТУ, 2005. – 156 с.
51. Жулавский А.Ю. Принципи сбалансированного эколого-экономического развития территорий / А.Ю. Жулавский, В.Л. Акуленко // Вісник СумДУ. Серія Економіка.– 2003. – №5 (51).– С.64-69.
52. Закон України „Про охорону навколишнього середовища” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №41. – ст. 546.
53. Закон Украины „Об экологической сети Украины” от 24.16.2004г. [електронний ресурс] // Режим доступу: http: // gska2.rada.gov.ua
54. Захарченко В.И. Кластерная форма территориально-производственной организации / В.И.Захарченко, В.Н. Осипов (в 2-х ч.) – Одесса: «Фаворит» - «Печатный дом», 2010. – Ч.1 – Экономические кластеры как новая форма организации производства в регионе – 122 с.
55. Захарченко В.И. Кластерная форма территориально-производственной организации / В.И.Захарченко, В.Н. Осипов (в 2-х ч.) – Одесса: «Фаворит» - «Печатный дом», 2010. –Ч. 2 – Повышение региональной конкурентоспособности на основе кластерного подхода – 236 с.
56. Запоточний І.В. Державне регулювання економіки / І.В. Запоточний, В.І. Захарченко (за заг. ред. д.е.н., проф. Захарченка В.І.) – Харків. – Львів – Одеса: ТОВ „Одісей”, – 2003. – 592 с.
57. Иванов О.В. В борьбе с драконом Когай. Опыт природопользования Японии / О.В. Иванов, Л.Г. Мельник, А.Н. Шепеленко. – М.: Мысль. – 1991. – 238 с.
58. Інституціональні засади та інструментарії збалансованого природокористування / Під редакцією д.е.н., проф. С.К. Харічкова // ІПРЕЕД НАН України. – Одеса: ІПРЕЕД. 2010. – 484 с.
59. Кадомцева А.Е. Экологическая функция современного росийского государства / (Под ред. М.И.Байтина). – Саратов, 2001. – 27 с.
60. Кадомцева А.Е. Экологическая функция в системе основных внутренних функций современного росийского государства / А.Е. Кадомцева // Вопросы теории государства и права. – 1998. – № 1 (10). – С.91.
61. Каринцева А.И. Экономические аспекты экологического предпринимательства / А. И. Каринцева, В.Г. Подлесная // Механізм регулювання економіки. – 2004. – №2. – С. 41–45.
62. Качинський А.Б. Екологічна безпека України: аналіз, оцінка та державна політика / А.Б. Качинський, Г.А. Хміль / Національний інститут стратегічних досліджень. Вип. 3. – К., 1997. – С.8 -111.
63. Качинський А.Б. Сучасні проблеми екологічної безпеки / А.Б. качинський // Нац. Інститут стратегічних досліджень (Вип. 39). – К., 1994. – С.8.
64. Капица С. П. Синергетика и прогнозы будущего / С. П. Капица, С. П. Курдюмов, Г. Г. Малинецкий (Изд. 2-ое). —М.: Эдиториал УРСС — 2001. — 288 с.
65. Кваснюк Б. Системне дослідження економічної стратегії Української держави / Б. Кваснюк, С. Романеско // Економіка України. – 2005. – №1. – С.94-95.
66. Кисельов М.М. Національне буття серед екологічних реалій / М.М. Кисельов, Ф.М. Канак – К., 2000. – 184 c.
67. Китаев О.В. Методині підходи до визначення еколого-економіного рейтенгу підприємства / О.В. Китаев // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2003. – №5 (51). – С.93-98.
68. Кислий В. М. Інтеграція соціо-еколого-економічних факторів в систему стратегічного управління регіонами / В. М. Кислий, С. М. Рибальченко // Механізм регулювання економіки. – 2010. – № 3. – С. 244 – 251.
69. Клиновий Д.В. Регіоналізація і комплексний розвиток продуктивних сил територій України: природно-економічні передумови / Д.В. Клиновий // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб. – [Вип. 6] / (Відп. Ред. О.П.Степанов). – К.: КНЕУ, – 2001. – С. 201 – 220.
70. Князева Е. Н. Законы эволюции и самоорганизации сложных систем / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов — М.: Наука, — 1994. — 236 с.
71. Князева Е. Н. Основания синергетики. Человек, конструирующий себя и свое будущее / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов — М.: КомКнига, —2007. — 232 с.
72. Ковальова Ю.М. Кластер як нова форма організації та розвитку економіки [Електронний ресурс] / Ю.М. Ковальова // Тезисы конференции «Становление современной науки -2007», секция «Экономические науки», – №13 – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/17_SSN_2007/Economics/22544.doc.htm
73. Конкурентоспоможність економіки України в умовах глобалізації / (Я.А.Жаліло, Я.Б.Базилюк, Я.В. Белінська та ін.) [за ред. Я.А.Жаліло]. – К.: НІСД, – 2005. – 388 с.
74. Костицький В. Екологіна функція та економіко правовий механізм охорони довкілля / В. Костицький // Право України. – 2004. – №1. – С.147-148.
75. Кузенко Т.Б. Тактичне і стратегічне планування економічної безпеки підприємства / Т.Б. Кузенко // Актуальні проблеми економіки. – 2004. – №3 (33). – С.142 – 151.
76. Курдюмов С.П. Синергетика - теория самоорганизации / С.П. Курдюмов, Г.Г. Малинецкийй // Компьютеры, модели, вычислительный эксперимент. – М.: Наука, 1988. – С. 18 – 137.
77. Кухарская Н.А. Стратегические приоритеты трансформации экономики регионов Украины: тенденции, формы, механизмы: Монография. / Н. А. Кухарская– Одесса : ИПРЭЭИ НАН Украины, 2010. – 546 с.
78. Кучерявый В.А. Природная среда города / В.А. Кучерявый – Львов: Вища школа. Изд-во при Львов. Ун-те, – 1984. – 144 с.
79. Лук’янихін В.О. Екологічний менеджмент у системі управління збалансованим розвитком: Монографія / В.О.Лук’янихін – Суми: ВТД „Університетська книга”, – 2002. – 314 с.
80. Лемешев М.Я. Региональное природопользование: на пути к гармонии / М.Я. Лемешев, Н.В. Чепурных, Н.П. Юрина. – М.: «Мысль». – 1986. – 262с.
81. Мельник Л.Г. Экономика развития: Учебное пособие / Л.Г. Мельник – Сумы: Изд-во «Университетская книга». – 2000. – 450 с.
82. Мельник Л.Г. Макроэкономические аспекты экологической политики / Л.Г. Мельник, В.А. Касьяненко, Н.В. Брюханов, Д. Шишкин // Вісник СумДУ. Серія Економіка. 2003. – №5 (51). –с.11-20.
83. Медоуз Д. Х. Пределы роста / Д. Х. Медоуз, Д. Л. Медоуз, Й. Рэндерс, В. В. Беренс – М.: Изд-во МГУ, – 1991. – 207 с.
84. Міщенко А.П. Стратегічне управління. (Навч. посіб.) / А.П. Міщенко – Київ „центр навчальної літератури”, – 2004. – 336 с.
85. Моделирование социо-эколого-экономической системы региона / (Под ред. В.И.Гурмана, Е.В. Рюминой). – М.: Наука, – 2001. – 175 с.
86. Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. за матеріалами ХШ міжнар наук.-практ. конференції (9 - 10 квітня 2002 року, Чернівці). –Вип.ІІ Економічні науки. (У 2-х ч.) – Чернівці: АНТ Лтл.. 2002. –Ч. І –506 с.
87. Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. за матеріалами ХШ міжнар наук.-практ. конференції (9 - 10 квітня 2002 року, Чернівці). – Вип.ІІ Економічні науки. (У 2-х ч.) – Чернівці: АНТ Лтл.. 2002. –Ч. ІІ –506 с.
88. Олдак П.Г. Формирование современного экономического мышления / П.Г. Олдак – Новосибирск: Наука. Сиб. Отд-ние, – 1989. – 160 с.
89. Организационно-экономические механизмы реализации Киотского протокола Украиной (Проблемы, перспективы) / Д.В. Волошин, О.Е. Рубель, Е.Н. Громова, В.Н. Степанов, И.А. Бердникови др. (под ред. Степанова В.Н.) –Одесса: ИПРЭЭИ НАН Украины. – 175 с.
90. Олійник Я.Б. Економіко-екологічні проблеми територіальної організації виробництва і природокористування / Я.Б. Олійник – К.: Лібра, 1996. – 208 с.
91. Оптимизация природопользования // Сборник. – М.: Знание, – 1984. – 96 с.
92. Основи екології та екологічного права: Навчальний посібник / Ю.Д. Бойчук, М.В. Шульга, Д.С. Цалін, В.І .Дем’яненко та ін. (за заг. Ред. Ю.В. Бойчукв М.В. і М.В.Шульги). –2-ге вид., випр. і доп. – Суми: ВТД „Університетська книга” – К.: Видавничий дім „Княгиня Ольга”, – 2005. – 368 с.
93. Окружающая среда крупного города. Социально-экономические аспекты. – Л.: „Наука”. – 1988. – 112 с.
94. Одум Ю. Экология / Ю.Одум – М.: Мир, 1986. – Т.1. – 328 с.
95. Одум Ю. Экология / Ю.Одум – М.: Мир, 1986. – Т.2. – 376 с.
96. Охрана окружающей среды и ее социально-экономическая эффективность. – М.: Издательство «Наука». – 1980. – 239 с.
97. Павловський М.А. Стратегія розвитку суспільства: Україна і світ (економіка, політологія, соціологія) / М.А. Павловський – К.: Техніка, – 2001. – 312 с.
98. Подлєсна В.Г. Формування методичного підходу до створення економічного механізму екологічно спрямованої господарської діяльності / В.Г. Подлєсна// Механізм регулювання економіки. – 2006. – № 3. – С. 212–216.
99. Погляд громадськості: Екологічна політика в Україні. / Матеріали Першої всеукраїнської конференції екологічної громадськості. – К.: „Інфортерра”. – 2001. – 387 с.
100. Постанова Верховної Ради України „Про Основні напрямки державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпеення екологічної безпеки” // Відомості Верховної Ради. – 1998. – № 38–39. С. 248.
101. Пигу А. Экономическая теория благосостояния / А. Пигу – М.: “Прогресс” – 1985, – 512с.
102. Попов Д. Эволюция показателей стратегии развития предприятия / Д. Попов // Управление компанией –2003. – №2. – С.17 – 31.
103. Природа моделей и модели природы / (под ред. Д.М. Гвишнани, И.Б. Новика, С.А. Пегова) – М.: Мысль, – 1986. – 270 с.
104. Прыкин Б.В. Новейшая теоретическая экономика. Гиперэкономика (Концепции философии и естествознания в экономике): Учебник / Б.В. Прыкин – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, – 1998. – 445 с.
105. Расторгуев В.Н. Теория болевых точек планеты как методология политического планирования / В.Н. Расторгуев // Устойчивое развитие. Наука и практика. –2002. – № 1. – с. 24 – 36.
106. Регіон у системі нових економічних і правових відносин. Матеріали Всеукраїнської наукової конференції / (упоряд. проф. І.Г. Ткачук). – Івано-Франковськ: Сіверсія, –1998. – 180 с.
107. Реймерс Н.Ф. Словарь терминов и понятий, связанных с охраной живой природы / Н.Ф. Реймерс, А.В. Яблоков – М.: Наука, 1982. – 144 с.
108. Реймерс Н.Ф. Экология, теория, законы, правила, принципы и гипотезы / Н.Ф. Реймерс – М.: Россия молодая, –1994. – 367 с.
109. Реймерс Н.Ф. Природопользование: (Словарь – справочник) / Н.Ф. Реймерс – М., 1990. – С. 637.
110. Реймерс Н.Ф. Охрана природы и окружающей еловека среды: (Словарь – справочник) / Н.Ф. Реймерс – М., 1992. – С.20.
111. Рибальченко С. М. Аналіз існуючих підходів до дослідження регіональної соціо-еколого-економічної системи / С. М. Рибальченко // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. – 2008. – № 2. – Т. 2. – С. 41 – 44.
112. Рибальченко С. М. Науково-методичні основи формування стратегії регіонального розвитку з урахуванням екологічних чинників / С М. Рибальченко // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. – 2010. – № 2. – С. 24 – 33.
113. Рибальченко С. М. Науково-методичні підходи до формування екологоорієнтованої стратегії розвитку підприємств в системі стратегічного регіонального управління / С. М. Рибальченко // Економічний вісник Національного гірничого університету. – 2010. –– № 3. – С. 75 – 87.
114. Рибальченко С. М. Формування системи показників стратегічного управління підприємствами в рамках стратегії соціо-еколого-економічного розвитку регіонів / С. М. Рибальченко // Вісник Сумського державного університету. Серія Економіка. – 2011. – № 1. – С. 66 – 71.
115. Рибальченко С. М. Урахування екологічних факторів в системі стратегічного менеджменту / С. М. Рибальченко // Екологічний менеджмент у загальній системі управління: Четверта щорічна всеукраїнська наукова конференція. – Суми: Вид-во СумДУ, 2004. – С. 104 – 106.
116. Рыбальченко С. Н. Оставаться на месте или идти вперед? / С. Н. Рыбальченко // Материалы научно-практической конференции «Перспективные разработки науки и техники». Том 4. Экономические науки. – Белгород : Руснаучкнига; Днепропетровск : Наука и образование, 2004. – С. 36 – 39.
117. Рыбальченко С. Н. Экологизация развития: объективная необходимость, методы, приоритеты / С. Н. Рыбальченко // Екологічний менеджмент у загальній системі управління : Шоста щорічна всеукраїнська наукова конференція. – Суми : Вид-во СумДУ, 2006. – С. 128 – 132.
118. Рыбальченко С. Н. Тенденции и основные направления экологической политики в Украине / С. Н. Рыбальченко // Екологічний менеджмент у загальній системі управління : Сьома щорічна всеукраїнська наукова конференція. – Суми : Вид-во СумДУ, 2007. – С. 96 – 99.
119. Рыбальченко С. Н. Экологические основы стратегического управления социо-эколого-экономическими сиcтемами / С. Н. Рыбальченко // Господарський механізм екологічно збалансованого розвитку : збірник тез доповідей Всеукраїнської наукової конференції. – Суми : Вид-во СумДУ, 2007. – С. 131 – 133.
120. Рибальченко С. М. Проблеми та напрями забезпечення екологічно сталого розвитку регіональних систем / С. М. Рибальченко // Стратегія забезпечення сталого розвитку України : збірник тез доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. – К., 2008. – Т. 3. – Ч. 3. – С. 9 – 10.
121. Рибальченко С. М. Особливості інформаційного забезпечення сталого розвитку регіонів / С. М. Рибальченко // Інформаційні системи та технології управління : матеріали міжнар. інтернет - конф., 12 жовт. 2009 р. / М-во освіти і науки України; Донецький нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган – Барановського, 2009. – С. 47 – 49.
122. Русин И.И. Природоохранная деятельность в странах – членах СЭВ / И.И. Русин, М.М. Швецов – М.: Агропромиздат, – 1988. – 160 с.
123. Рюмина Е.В. Анализ эколого-экономических взаимодействий / Е.В. Рюмина – М.:Наука. – 2000. – 158 с.
124. Сааджан И.А. Страхование экологических рисков: принципы и экономический механизм. Монография / И.А. Сааджан, С.К. Харичков – Одесса, – 2006. – 160 с.
125. Самарский А.А. Вычистлительный эксперимент и научно-технический прогресс / А.А. Самарский // Информатика и научно - технический прогресс. – М.: АН СССР, – 1987. – С.33 – 41.
126. Семененко Б.А. Приватизація та оцінка міських територій / Б.А. Семененко, О.М. Телиженко, М.О. Соколов – Суми: ВВП «Мрія - 1» ЛТД, –1999. – 250 с.
127. Семенова Г.А. Національний кластер - новий шлях для прискорення економічного та інноваційного зростання України / Г.А. Семенова, О.С. Богма // Вісник економічної науки України. – 2006 – №1(9). – С. 127-133.
128. Серов Г.П. Правовое регулирование экологической безопасности при осуществлении промышленных и иных видов деятельности / Г.П. Серов – М., – 1998. – С.33.
129. Синякевич І. Екологізація розвитки: обїєктина необхідність, методи, пріоритети / І. Синякевич // Економіка України. – 2004. – №1 (506). – С.57–63.
130. Синякевич І. Економічні інструменти економіки: теорія і практика / І. Синякевич // Економіка України. – 1999. – № 10. – С.78 – 83.
131. Системный подход к конструктивному решению некоторых проблем взаимодействия природы и общества на региональном уровне // Экология человека: Основные проблемы. – М.: Наука, –1988. – С. 203 - 207.
132. Современные проблемы биосферы. Экология человека. Основные проблемы. – М.: «Наука». – 1988. – 221 с.
133. Сухорукова С.М. Экономика и экология (политэкономический аспект): Учебно–методическое пособие для вузов / С.М. Сухорукова – М.: Высшая школа, – 1988. – 111 с.
134. Татаркин А.И. Моделирование устойчивого развития как условие повышения экономической безопасности территории / А.И. Татаркин, Д.С. Львов, А.А. Куклин – Екатеринбург: Изд-во Урал. ун-та, –1999. – 276 с.
135. Телиженко А.М. Экономика чистого воздуха: международное управление / А.М. Телиженко – Сумы: ИТД «Университетская книга», –2001. – 326 с.
136. Телиженко А.М. Сущность и содержание основных эколого-экономических противоречий / А.М. Телиженко // Вісник СумДУ. Серія Економіка.– 2003. – №5 (51). – С.56-64.
137. Тихомиров Н.П. Социально-экономические проблемы защиты природы / Н.П. Тихомиров – М.: Экология. – 1992. – 240 с.
138. Толстухов А.В. Екобезпечний розвиток: пошуки стратегем / А.В. Толстухов, М.І. Хилько – К.: „Знання України”, – 2001. – 333 с.
139. Туган-Барановський М. Вплив ідей політичної економії на природознавство та філософію / М. Туган-Барановський // Філософська і соціологічна думка.– 1993. – № 9-10. – С. 112-131.
140. Україна – 2015: Національна стратегія розвитку // Громадсько-політичне об’єднання Український форум. – Киів. – 2008. – 72 с.
141. Ушаков Е.П.. Социально-экономиское развитие и природоохранная деятельность / Е.П. Ушаков – М.: Изд-во «Наука». – 1983. – 208 с.
142. Ферстер Г. О Самоорганизующихся системах и их окружении / Г.О. Ферстер // Самоорганизующиеся системы. – М.: Мир, – 1964. – С. 111 – 125.
143. Хіміч О. Екологічна безпека – елемент національної безпеки / О. Хіміч // Право України. – 2002. – №11. – С.44 – 47.
144. Хумарова Н.І. Складові та тенденції формування екологоорієнтованого управління / /Н.І. Хумарова / Одеса, ІПРЕЕД НАН України, – 2010. – 200 с.
145. Цикин В.А.. Философские проблемы синергетики. Монография / В.А. Цикин – Сумы: Изд-во «Слобожанщина», – 1997. – 146 с.
146. Чечелюк П. Кластер не плазування перед заходом, а нова ініціатива у будівельному бізнесі [Електронний ресурс] / П.Чечелюк // «Дзеркало тижня» – 2003. – № 26. – режим доступу: http://www.dt.ua/2000/2675/42190/.
147. Чужиков В.І. Регіональні стратегії в умовах глобалізації / В.І. Чужиков // Стратегія економічного розвитку України: Наук.зб. – (Вип. 6) / (Відп. Ред. О.П. Степанов). – К.: КНЕУ, – 2001. – С. 259 - 270.
148. Швиндина А.А. Проблемы формирования экологической стратегии предприятия (в условиях становления «Концепции устойчивого развития») / А.А. Швиндина // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2003. – №5 (51). – С.50-56.
149. Шостак Л. Соціоекологічні орієнтири сучасної економічної політики / Л. Шостак // Економіка України. – 1999. – № 9. – С. 72-79.
150. Юридична енциклопедія: (В 6 т.) / (відп. ред.: Ю.С. Шемшученко) – Т.1: А – Г. – К., – 1998. – С. 208-209.
151. Юридическая энциклопедия / (под ред. М.Ю. Тихомирова). – М., 1990. – С. 637.
152. Kaplan R.S., Norton D.P. The balanced scorecard: translating strategy into action, Harvard Business School Press, Boston, Ma., 1996, p. 16.
153. Kaplan R.S., Norton D.P. Why does business need a balanced scorecard? // Journal of Cost Management, May-June, 1997, pp. 5-10.
154. D.Norton, R.Kaplan "Measures that drive performance", Harvard Business Review, January- February 1992
155. D.Norton, R.Kaplan "Putting Balanced Scorecard to work", Harvard Business Review, September- October 1993
156. D.Norton, R.Kaplan "Using the Balanced Scorecard as a Strategic Management System", Harvard Business Review, January- February 1996
157. D.Norton, R.Kaplan "The Balanced Scorecard: translating strategy into action", Harvard Business Press, 1996
158. Malo J.L. Les tableaux de bord comme signe d'une gestion et d'une comptabilite a la francaise // In Melanges en l'honneur du professeur Claude Perochon, Foucher, Paris, 1995, pp. 357-376.
159. Lebas M. Managerial Accounting in France: Overview of Past Tradition and Current Practice // The European Accounting Review, Vol. 3 No. 3, 1994, pp. 471-487.
160. Ardoin J.L., Michel D., Schmidt J. Le controle de gestion, 2eme ed., PubliUnion, Paris, 1986, p. 143.
161. Laverty J., Demeestere R. Les nouvelles regles du controle de gestion industrielle, Dunod, Paris, 1990, p. 267.
162. Loning H., Pesqueux Y. et al. Le controle de gestion, Dunod, Paris, 1998, p. 81.
163. Van Tassel J.D. Death to MBO // Training & Development, Vol. 49 No. 3, 1995, pp. 2-5. Подробный анализ причин неудач MBO можно найти в Dinesh D., Palmer E. Management by objectives and the Balanced Scorecard: will Rome fall again? // Management Decision, Vol. 36 No. 6, 1998, pp. 363-369.
164. Siebert H. Economics of the Environment. Berlin., NY., 1998.
165. Welford R. Environmental Strategy and Sustainable Development. The Corporate challenge for the 21th century. London, NY, 1995.
166. Welford R. Corporate Environmental Management. L., 1996.
167. Kula E. Economics of Natural Resources and the Environment. L., NY., 1996.
168. Hanley N., Shorgen J.F., White B. Environmental Economics in theory and Practice. L., 1997.
169. Field B.S. Environmental Economics. NY., 1994.
170. Stretton H., Orch