Хемій Анна Сергіївна Ре­формування системи пенсійного страхування в Україні

Краткое описание

Хемій Анна Сергіївна, асистент кафедри страхуван­ня, банківської справи та ризик-менеджменту Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Ре­формування системи пенсійного страхування в Україні» (08.00.08 - гроші, фінанси і кредит). Спецрада Д 26.001.12 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет Імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису
ХЕМІЙ АННА СЕРГІЇВНА
УДК 368.914(477)
ДИСЕРТАЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ
Спеціальність: 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело Хемій А.С.
Науковий керівник: ПІКУС РУСЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА, кандидат економічних наук, професор, заслужений працівник освіти України, професор кафедри страхування, банківської справи та ризик-менеджменту Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Київ - 2019

ЗМІСТ
ВСТУП 14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ПРОЦЕСІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ 24
1.1. Економічна сутність та роль системи пенсійного страхування в суспільному страховому захисті 24
1.2. Вплив соціальних ризиків на еволюцію систем пенсійного страхування ... 45
1.3. Світові тенденції реформування систем пенсійного страхування 71
Висновки до розділу 1 100
РОЗДІЛ 2. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ 102
2.1. Чинники солідарної складової системи пенсійного страхування 102
2.2. Особливості функціонування недержавних пенсійних фондів в системі пенсійного страхування 121
2.3. Страхові компанії в реформуванні системи пенсійного страхування 146
Висновки до розділу 2 162
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ 164
3.1. Запровадження накопичувального рівня в умовах реформування системи пенсійного страхування 164
3.2. Створення системи гарантій для накопичувального рівня системи пенсійного страхування 183
3.3. Фінансове забезпечення накопичувального рівня системи пенсійного
страхування в Україні 198
Висновки до розділу 3 217
ВИСНОВКИ 219
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 223
ДОДАТКИ 250
ВСТУП
В умовах впливу економічних, соціальних, демографічних та інших чинників та необхідності оперативного реагування на нові ризики, що формуються в світових економічних системах, виникає необхідність підтримання постійних трансформаційних процесів в системі соціального захисту населення, основоположним елементом якої є формування фінансово спроможної системи пенсійного страхування. Пенсійне страхування призначене для відшкодування втрат, що формуються під впливом різних соціально- економічних ризиків, найсучаснішим з яких є ризик довголіття, який став причиною новітньої хвилі реформування систем пенсійного стахування в світі. В свою чергу фінансова нестабільність і неефективність існуючої в Україні системи пенсійного страхування, що не здатна забезпечити прийнятний рівень добробуту громадян пенсійного віку, стають тими факторами, які спонукають до розробки та формування нових підходів до функціонування національної системи пенсійного страхування.
Соціально-економічна криза в Україні, що проявляється через низький рівень добробуту населення, високий рівень безробіття, відтік працездатної робочої сили, низьку інвестиційну активність, відсутність ефективних фінансових інструментів заощадження, незабезпеченість громадян пенсійного віку призвела до нагальної необхідності реформування вітчизняної системи пенсійного страхування.
Відсутність фінансових ресурсів для забезпечення прийнятного рівня добробуту громадян пенсійного віку є основною проблемою сьогодення, можливим напрямами вирішення якої є запровадження загальнообов’язкового накопичувального рівня системи пенсійного страхування та впровадження гарантування збереження пенсійних заощаджень з метою запобігання їх нецільового використання. Перспективним напрямком цільового використання пенсійних фондів накопичувального рівня може стати розширення переліку допустимих для їх інвестування фінансових інструментів за рахунок лібералізації.
Світова наукова думка щодо становлення та умов реформування систем пенсійного страхування представлена працями таких відомих вчених, як Кохлі М.[207; 220; 221], Арза К. [206; 207], Джонсон П. [206], Рейн М. [220; 221], Гулемард А.М. [220; 221], Гунстерен Х. [220; 221], Роїк В. [146; 148; 149], Шмідт
B. А. [254; 255], Еспінг-Андерсон Г. [214], Мілес Дж. [236], Квадагно Дж. [236], Бонолі Г. [212], Персон П. [246], Наталі Д. [237], Шлуді М[253]., Брукс С. [213; 219], Джеймс Е. [219].
У вітчизняній науці вагоме місце в сфері соціального і пенсійного страхування посідають праці таких дослідників: В. Базилевича [3; 168; 169],
C. Березіної [9; 210], Н. Внукової [26], О. Гаманкової [28], В. Даценко І. [32; 33], Динь [35-37], О. Залєтова [47], І. Кравченка [67], Е. Лібанової [73; 97; 111; 159],
І. Лютого [76], М. Маліка [79], М. Мальованого [80-82], С. Мельнікова [86], Б. Надточія [93-95], Ю. Наконечної [96], С. Осадця [105], О. Петрушки [115-117], Р. Пікус [119], Н. Приказюк [125; 142], М. Ріппи [143; 144176], О. Рожка [145; 146], В. Рудика [150-154], В. Толуб'яка [176], C. Юрія [198], Л. Якимової [199; 200; 201] та ін. Відомими вченими щодо визначення змісту та ролі гарантування в системах пенсійного страхування провідних країн світу та розрахунку їх вартості є: П. Антолін [205], Ен. Біггс [211], І. Віско [215], Дж. Гранде [215], Х. Єрмо [205], Ал. Х. Маннелл [234; 235], С. Пайет [205], Дж. Г. Пенначі [239], Ед. Р. Уайтхаус [205; 268]. Віддаючи належне доробку учених у цій сфері варто зауважити, що недостатньо дослідженими залишаються питання надання гарантій учасникам системи пенсійного страхування в Україні з урахуванням особливостей її ринкових перетворень.
Необхідність визначення напрямів реформування системи пенсійного страхування в Україні на сучасному етапі, актуальність, науково-практична значимість та недостатня опрацьованість зазначеної тематики обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету, завдання, логіку та зміст дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконувалась у межах комплексної науково-дослідної держбюджетної теми економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Напрямки модернізації економіки України: секторальні особливості, протиріччя, ризики» (номер державної реєстрації 0111U006456), підрозділ «Модернізація економіки України на засадах сталого соціально-економічного розвитку: закономірності, протиріччя, ризики» (№11БФ040-01); комплексної науково-дослідної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах держбюджетної теми кафедри страхування та ризик-менеджменту «Теоретико-методологічні засади страхування в сучасних соціально-економічних умовах» (2015 р.), а також у межах комплексної наукової програми університету «Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації», теми кафедри страхування, банківської справи та ризик-менеджменту «Європейський вектор розвитку страхового ринку України» (2016-2017 рр.) №16КФ040-11. Особистий внесок автора полягає у визначенні напрямів реформування системи пенсійного страхування в Україні та обґрунтування перспектив її подальшої розбудови при запровадженні накопичувального рівня на принципах лібералізації та гарантування.
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є узагальнення теоретичних засад, розробка практичних рекомендацій щодо реформування системи пенсійного страхування для підвищення рівня добробуту населення України та збереження пенсійних накопичень.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв’язання таких завдань:
- узагальнити теоретичні підходи до визначення економічної сутності та ролі системи пенсійного страхування в суспільному страховому захисті;
- виявити вплив соціальних ризиків на еволюцію систем пенсійного страхування;
- визначити специфічні чинники формування солідарної складової системи пенсійного страхування в Україні;
- виявити фактори, що характеризують функціонування недержавних пенсійних фондів (НПФ) в системі пенсійного страхування України;
- визначити місце страхових компаній в системі вітчизняного пенсійного страхування;
- надати пропозиції щодо запровадження накопичувального рівня в умовах реформування системи пенсійного страхування в Україні;
- визначити умови надання гарантій для накопичувального рівня вітчизняної системи пенсійного страхування;
- визначити напрями інвестування накопичених пенсійних коштів для забезпечення дохідності накопичувального рівня системи пенсійного страхування в Україні;
- розробити модель розрахунку вартості гарантій повернення пенсійних внесків при запровадженні загальнообов’язкового накопичувального рівня системи пенсійного страхування.
Об’єктом дослідження є процеси функціонування системи пенсійного страхування в Україні.
Предметом дослідження є теоретичні, методичні та практичні засади реформування системи пенсійного страхування в України.
Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного
дослідження є загальнонаукові методи пізнання, зокрема: метод аналізу та
синтезу - при дослідженні сутності пенсійного страхування та визначенні його
особливостей як системи (підрозділ 1.1); логіко-історичний метод - при вивченні
етапів еволюції системи пенсійного страхування під впливом соціальних ризиків
(підрозділ 1.2); метод порівняння - при виявленні закономірностей і
особливостей реформування систем пенсійного страхування зарубіжних країн;
метод економіко-статистичного аналізу - при аналізі чинників зовнішнього
економічного середовища солідарного рівня та факторів, що впливають на
функціонування добровільного недержавного рівня системи пенсійного
17
страхування (розділ 2). Загальні напрями реформування системи пенсійного страхування в Україні, а саме умови запровадження загальнообов’язкового накопичувального рівня системи пенсійного страхування охарактеризовано за допомогою методів порівняння, систематизації та узагальнення фактичних даних (підрозділ 3.1). Метод моделювання застосовано для доведення необхідності надання гарантій та розрахунку їх вартості при запровадженні накопичувального рівня системи пенсійного страхування (підрозділи 3.2 та 3.3). Для досягнення поставленої мети застосовувалися прийоми групування, класифікації та графічного представлення результатів дослідження.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України; укази Президента України; постанови Кабінету Міністрів України; розпорядження Міністерства соціальної політики України; законопроекти щодо реформування системи пенсійного страхування; статистичні та аналітичні матеріали Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, статистичні та аналітичні матеріали державної служби статистики України, Пенсійного фонду України; Міжнародної організації праці, Світового банку, Організації економічного співробітництва та розвитку, звіти страхових організацій; фахова література, вітчизняна та іноземна монографічна і спеціалізована періодична література; відомості, що опубліковані в науковій вітчизняній і зарубіжній економічній літературі, періодичних виданнях; дослідження автора.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в узагальненні теоретичних підходів до системи пенсійного страхування та розробленні практичних рекомендацій щодо напрямів реформування системи шляхом запровадження накопичувального рівня на принципах гарантування та лібералізації. До найбільш вагомих результатів, які характеризують наукову новизну дисертаційного дослідження, розкривають особистий внесок автора та виносяться на захист, належать:
удосконалено:
- теоретичні підходи до визначення етапів еволюції системи пенсійного страхування на основі джерел фінансування громадян пенсійного віку та напрямів реформування систем пенсійного страхування під впливом соціальних ризиків; визначено 11 етапів з 283 р. до н.е. до сьогодення, що на відміну від існуючих підходів дозволяє всебічно врахувати зміни в суспільному сприйнятті щодо фінансування соціальних ризиків, управління ризиком довголіття, а також виокремити чотири хвилі реформ систем пенсійного страхування в світі; трактування наслідків впливу чинників зовнішнього ринкового середовища на формування солідарного рівня системи пенсійного страхування, що дало змогу проаналізувати потреби населення та діяльність Пенсійного фонду України, а також констатувати його неспроможність забезпечити прийнятний рівень добробуту громадян незалежно від дотацій з Державного бюджету України;
- теоретичні підходи до формування портфелю інвестування накопичених пенсійних коштів у надійні вітчизняні та зарубіжні фінансові інструменти (облігації внутрішньої та зовнішньої державної позики України, боргові цінні папери, гарантовані урядами провідних країн, акції біржових фондів та транснаціональних корпорацій тощо), що дозволило мінімізувати ризики можливих фінансових втрат завдяки диверсифікації портфелю та на основі запропонованої моделі розрахувати розмір резервного фонду для надання гарантій повернення інвестованих коштів;
- методичні підходи розрахунку вартості гарантій повернення пенсійних внесків при запровадженні загальнообов’язкового накопичувального рівня системи пенсійного страхування, який базується на симуляції можливих втрат та на відміну від існуючих підходів враховує подвійний коефіцієнт волатильності та коефіцієнт норми резервування, що дозволяє в довгостроковій перспективі забезпечити збереження пенсійних внесків від можливих втрат в умовах економічних коливань.
набули подальшого розвитку:
- теоретичні підходи до розмежування економічних категорій «пенсійне страхування» та «пенсійне забезпечення» як складових соціального захисту:
19
пенсійне забезпечення функціонує лише на рівні соціальної допомоги, соціальних гарантій та пенсійного накопичення і не має в своїй природі страхового принципу; пенсійне страхування є ширшим поняттям і визначається як комплексна система, що є організованою сукупністю цивільно-правових та організаційно-економічних взаємовідносин, характерною для суб’єктів підсистем обов’язкового солідарного, обов’язкового накопичувального та добровільного накопичувального пенсійного страхування, що належним чином взаємопов’язані та взаємодіють між собою і з зовнішнім середовищем з метою забезпечення фінансового добробуту громадян при досягненні пенсійного віку;
- класифікація факторів функціонування недержавних пенсійних фондів в системі пенсійного страхування України, що на відміну від існуючих підходів передбачає виділення трьох груп: економічні (попит на послуги системи; інвестиційне середовище; зміна чистої вартості активів НПФ; рівень забезпеченості учасників фондів; формування їх інвестиційної стратегії; вартість обслуговування), політико-правові (тимчасова втрата статусу неприбуткових організацій; якість регуляторної політики) та соціально-культурні (рівень довіри до управління НПФ); це дало змогу оцінити діяльність недержавних пенсійних фондів в системі пенсійного страхування як слаборозвинену та неефективну, а також надати рекомендації щодо їх подальшого залучення до загальнообов’язкового накопичувального рівня системи пенсійного страхування;
- пропозиції щодо запровадження накопичувального рівня системи пенсійного страхування в Україні шляхом надання учасникам системи права вибору державного чи приватного пенсійного фонду; мінімізації вартості обслуговування такого рівня фінансовими посередниками; збільшення чисельності фінансових посередників шляхом залучення іноземних недержавних пенсійних фондів; зняття законодавчих обмежень щодо самостійної участі страхових компаній в системі пенсійного страхування; створення спрощених умов оподаткування; надання права страхувальникам вибору компаній з управління активами та їх інвестиційних пропозицій; підвищення професійної відповідальності компаній з управління активами перед страхувальниками, ефективне регулювання їх діяльності, що на відміну від існуючих підходів формує комплексний підхід до запровадження накопичувального рівня системи пенсійного страхування та враховує потреби громадян України;
- теоретичні підходи підвищення надійності функціонування накопичувального рівня системи пенсійного страхування шляхом лібералізації фінансових інструментів та надання гарантій повернення коштів пенсійних фондів, що унеможливить фінансові втрати від інвестування пенсійних накопичень громадян, що на відміну від існуючих проектів реформування системи пенсійного страхування в Україні убезпечить пенсійні накопичення від можливих фінансових втрат та забезпечить формування довіри населення до системи.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені та запропоновані в дисертаційній роботі наукові підходи, висновки і практичні рекомендації дають змогу обґрунтовувати комплекс заходів щодо реформування національної системи пенсійного страхування, необхідності запровадження загальнообов’язкового накопичувального рівня системи з наданням певного розміру гарантій її учасникам. Запропоновані наукові положення, рекомендації і висновки можуть бути використані як Міністерством соціальної політики України при проведенні реформування системи пенсійного страхування в Україні, так і недержавними пенсійними фондами та компаніями з управління активами, які, після реформування, будуть обслуговувати фінансові ресурси загальнообов’язкового накопичувального рівня, а також продовжать свою діяльність на добровільному накопичувальному рівні системи. Результати дослідження також можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні економічних дисциплін.
Наукові висновки та результати використано відділом інвестиційної діяльності корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного Банку України в частині прийняття рекомендацій автора в процесі розробки та реалізації інвестиційної політики пенсійного фонду (довідка №2 19.0007/22911 від
28.03.2017 р).
Викладені в дисертаційній роботі висновки щодо напрямків інвестування накопичених коштів та гарантування повернення капіталу інвесторам шляхом резервування частини накопичень використано та впроваджено ТОВ «Всеукраїнська управляюча компанія», що здійснює управління активами відкритого НПФ «Причетність» та відкритого НПФ «Українська ощадна скарбниця» при підготовці стратегії розвитку та інвестиційної політики компанії, яка набере чинності після запровадження накопичувального рівня загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в Україні (довідка №2 01/179 від 31.10.2017 р).
Теоретичні положення, практичні рекомендації і висновки дисертаційної роботи впроваджено у навчальний процес і використовуються на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні дисципліни «Соціальне страхування» (довідка № 013/535 від
22.11.2018 р).
Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є одноосібно виконаною науковою працею. Викладені в дисертації наукові результати, висновки, практичні рекомендації, що виносяться на захист, одержані автором особисто. Внесок автора відображено у списку наукових праць, за якими були апробовані результати дисертаційного дослідження.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Основні наукові положення та практичні результати дослідження оприлюднено на 13 міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, наукових форумах, круглих столах, зокрема: Міжнародній науково-практичній
конференції: «Грудневі читання» (м. Київ, 2013, 2014 та 2016 років),
Міжнародній науково-практичній конференції: «Шевченківська весна:
Економіка» (м. Київ, 2014 та 2015 років), ХІУ Міжнародній науково-практичній конференція «Конкурентоспроможність національної економіки», (Київ, 2014 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку: регіональні особливості та світові тенденції» (м. Одеса, 2015 р.), V Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми фінансового моніторингу» (м. Харків, 2016 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів, молодих вчених «Страховий ринок України в умовах циклічності фінансово-економічних криз: оцінка тенденцій та перспективи розвитку» (м. Тернопіль, 2017 р.).
Публікації. За результатами дослідження опубліковано 21 наукову працю загальним обсягом 9,2 друк. арк., з яких 6 статей у наукових фахових виданнях України, із них 5, що входять до міжнародних наукометричних баз даних, а 1 стаття в інших наукових виданнях України; 3 статті у наукових періодичних виданнях іноземних держав, 2 з яких входять до міжнародних наукометричних баз даних; 10 публікацій за матеріалами міжнародних та всеукраїнських науково- практичних конференцій та Міждисциплінарний словник.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 215 сторінках друкованого тексту. Дисертація містить 38 рисунків, 27 таблиць. Робота має 7 додатків, розміщених на 17 сторінках. Список використаних джерел налічує 270 найменувань на 27 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні засади та розроблено практичні рекомендації щодо реформування системи пенсійного страхування для підвищення рівня добробуту населення України та збереження пенсійних накопичень громадян в довгостроковій перспективі. Результати дослідження дали змогу сформувати висновки і пропозиції теоретичного та науково- практичного характеру відповідно до поставленої мети і завдань.
1. Виявлено співвідношення між поняттями «пенсійне страхування» та «пенсійне забезпечення» як складових соціального захисту: пенсійне забезпечення функціонує лише на рівні соціальної допомоги, соціальних гарантій та пенсійного накопичення і не має в своїй природі страхового принципу; а пенсійне страхування є ширшим поняттям і визначається як комплексна система, що є організованою сукупністю цивільно-правових та організаційно-економічних взаємовідносин, характерною для суб’єктів підсистем обов’язкового солідарного, обов’язкового накопичувального та добровільного накопичувального пенсійного страхування, що належним чином взаємопов’язані та взаємодіють між собою і з зовнішнім середовищем з метою забезпечення фінансового добробуту громадян при досягненні пенсійного віку.
2. Запропоновано класифікацію етапів становлення систем пенсійного страхування за критерієм джерел фінансування громадян пенсійного віку, в результаті чого виявлено 11 етапів - «Античність», «Середньовіччя», «Ранній капіталізм», «Пізній капіталізм», «Довоєнний період», «Повоєнний період», «Епоха нового часу», «Період глобалізації світового простору», «Період реформації», «Новітній час», «Сьогодення». Чотири останні етапи також є чотирма хвилями реформ систем пенсійного страхування в світі, під час яких відбувалось поступове запровадження накопичувальних рівнів в системах пенсійного страхування країн світу, запровадження нових напрямів інвестування таких накопичень та способів гарантування їх збереження, що дозволило всебічно врахувати зміни в суспільному сприйнятті щодо управління соціальними ризиками.
3. Виявлено чинники зовнішнього ринкового середовища: політичні (законодавство, регулювання та нагляд, військово-політична ситуація в країні), економічні (рівень тінізації доходів громадян, співвідношення заробітних плат та пенсій, дефіцит Пенсійного фонду України), соціальні (розмір прожиткового мінімуму, рівень безробіття), демографічні (других тип відтворення, міграція робочої сили, рівень смертності), історико-культурні (рівень фінансової грамотності, схильність до заощаджень), науково-технічні (рівень автоматизації виробничих процесів, заміна людської праці штучним інтелектом) та природні (природні та техногенні катастрофи, екологічний стан довкілля), що призводять до розбалансованості солідарного рівня системи пенсійного страхування. Напрямом вирішення цієї проблеми є об’єктивна необхідність пошуку альтернативних джерел підтримки населення шляхом запровадження накопичувального рівня системи пенсійного страхування в Україні.
4. До факторів, що характеризують функціонування недержавних пенсійних фондів в системі пенсійного страхування України, відносяться економічні (попит на послуги системи; інвестиційне середовище; зміна чистої вартості активів НПФ; рівень забезпеченості учасників фондів; формування їх інвестиційної стратегії; вартість обслуговування), політико-правові (тимчасова втрата статусу неприбуткових організацій; якість регуляторної політики) та соціально-культурні (рівень довіри до управління НПФ), що доводять малорозвиненість добровільного накопичувального рівня та необхідність запровадження загальнообов’язкового накопичувального рівня системи пенсійного страхування в Україні.
5. Для здійснення страхування життя в Україні відповідні ліцензії мають 27 страхових компаній, 10 з яких акумулюють 96,9% валових страхових внесків. Визначено, що їх діяльність в системі пенсійного страхування залишається малорозвиненою через низький попит з боку населення до інструментів заощадження, які ними продукуються, що формується через недовіру населення до довгострокового накопичення та низьку дохідність інструментів страхування життя.
6. Основу формування і функціонування сучасної системи пенсійного страхування в Україні потрібно реформувати і розвивати відповідно до можливості одночасного функціонування всіх трьох рівнів вітчизняної системи пенсійного страхування, де ключова роль відведена накопичувальному рівню системи пенсійного страхування через її обов’язковий характер. Розглянуті передумови та аналіз зарубіжного досвіду дали змогу сформувати пропозиції щодо запровадження накопичувального рівня системи пенсійного страхування в Україні, до яких відносяться: надання учасникам системи права вибору державного чи приватного пенсійного фонду; мінімізація вартості обслуговування такого рівня фінансовими посередниками; збільшення чисельності фінансових посередників шляхом залучення іноземних недержавних пенсійних фондів; зняття законодавчих обмежень щодо самостійної участі страхових компаній в системі пенсійного страхування; створення спрощених умов оподаткування; надання права вибору страхувальникам компаній з управління активами та їх інвестиційної стратегії; підвищення професійної відповідальності компаній з управління активами перед страхувальниками; ефективне регулювання їх діяльності.
7. Досвід зарубіжний країн щодо надання гарантій в системах пенсійного страхування та формування їх вартості в пенсійних планах, що функціонують на різних рівнях систем пенсійного страхування, дозволив виявити вид гарантування, який є прийнятним для економічної ситуації в Україні. Таким видом є гарантування збереження пенсійних внесків шляхом формування резервного фонду пенсійних накопичень. В залежності від обраних стратегій управляючих компаній певна частина коштів таких фондів має буде обов’язково відкладеною та проінвестованою у безризикові активи.
8. При запровадженні накопичувального рівня системи пенсійного страхування в Україні відсутність надійних довгострокових фінансових інструментів на фондовому ринку України має компенсуватись лібералізаційною політикою та збільшенням лімітів інвестування коштів системи у високонадійні міжнародні фінансові інструменти в діапазоні від 50% до 80%. До складу
221
інвестиційного портфелю мають входити фінансові інструменти різних секторів економіки (до 8-х інструментів), які мають рейтинг надійності не менше АА+, та максимально диверсифікують ризики даного портфелю за рахунок від’ємної кореляції визначених активів між собою. Такий підхід надав можливість розрахувати ризиковість довгострокового інвестування накопичених коштів громадян.
9. З метою гарантування повернення коштів учасникам накопичувального рівня системи пенсійного страхування доведена необхідність відрахування до резервного фонду коштів у розмірі 3,08% від вартості інвестиційного портфелю кожного з НПФ. Проведене симулювання можливих фінансових втрат двадцяти пенсійних фондів, інвестиційні портфелі яких відрізняються за пропорційністю розподілу інструментів кожного з них в межах визначених лімітів, дало змогу визначити кількість портфелів з від’ємною дохідністю, на підставі яких і було проведено розрахунки необхідної норми резервування у відносному вираженні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Академічний тлумачний словник української мови. URL: http://sum.in.ua/.
2. Александрова Г. М. Фінансово-економічні й соціальні фактори та наслідки впровадження пенсійної реформи в Україні. Молодий вчений. Київ,
2016. № 3. С. 4-8. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/molv_2016_3_4.
3. Базилевич В. Д. Економічна теорія: Політекономія: підруч./ Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. 9-те вид., доповн. Київ: Знання, 2014. 710 с.
4. Бевзенко О. В. Пенсійне страхування в аграрному секторі агропромислового комплексу: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.04.01 / ННЦ «ІАЕ». Київ, 2006. 19 с.
5. Безугла Я. І. До питання про пенсії в СРСР. Вісник Київського університету ім. Тараса Шевченка. Суспільно-політичні науки. Київ, 1991. Вип.
2. С. 58-66.
6. Белінська Я. В. Пенсійна реформа та її вплив на економічне
зростання в Україні. Збірник наукових праць Національного університету
державної податкової служби України. Ірпінь, 2012. № 1. С. 40-56.
7. Берг А. И., Черняк Ю. И. Информация и управление. Москва: Економика,1966. 64 с.
8. Березіна С.Б. Ризики як небезпека явищ і подій суспільства. Науково- практичний журнал «Причорноморські економічні студії». 2018. №29. С. 47-54.
9. Березіна С.Б. Соціальні ризики: чинники та напрями реалізації: автореф. дис. докт. екон. наук: 08.00.07 / Інститут демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи. Київ, 2019. 38 с.
10. Беринцева И. Н. Разработка пенсионной программы в системе социальной направленности деятельности организаций. Социология. Экономика. Политика. 2010. № 1. С. 17-20.
11. Бєсєдін М. О., Нагаєв В. М. Основи менеджменту: оцінно- ситуаційний підхід (модульний варіант): підручник. Київ: Центр навчальної літератури, 2005. 496 с.
12. Білоног А. П. Пенсійне страхування як джерело інвестицій в економіку країни: дис. канд. екон. наук: 08.00.08/ ДВНЗ «Університет банківської справи». Київ, 2015. 201 с.
13. Більцан А.О. Розвиток соціального захисту населення:історична довідка. Держава та регіони. Сер.: Економіка та підприємництво. Дніпро, 2013. № 2. С. 9-14. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/drep_2013_2_4
14. Бобирь О. І. Фінансовий механізм системи пенсійного забезпечення: монографія/ Дніпр. нац. ун-т. - Дніпро: Наука і освіта, 2008. - 249 c.
15. Болотіна Н. Б. Право соціального захисту: становлення і розвиток в Україні Київ: Знання, 2005. 381 с.
16. Бондарук І. С. Досвід Сполучених Штатів Америки у сфері пенсійного забезпечення. Вісник Черкаського університету. Економічні науки. Черкаси, 2010. Вип. 177. С. 130-138.
17. Бондарук І. С. Зарубіжний досвід організації систем пенсійного забезпечення. Формування ринкових відносин в Україні: збірник наукових праць НДЕІ. Київ, 2009. Випуск 4 (95). С. 166-169. URL: http://dspace.udpu.org.ua: 8080/j spui/handle/6789/2121
18. Борисенко Н. Ю. Пенсионное обеспечение: учебник. Москва: Издательско- торговая корпорация «Дашков и К», 2010. 576 с.
19. Ботвиновська О. Л. Оцінка дотримання принципів пенсійного страхування. Вісн. Сум. нац. аграр. ун-ту. Фінанси та кредит. Суми, 2006. Вип.
1. С. 48-52.
20. Ботвиновська О. Л. Пенсійне страхування: теорія, тенденції та протиріччя Зб. наук. пр. Поділ. держ. агр.-техн. ун-ту. Кам’янець-Подільський, 2006. Вип. 14, т. 2. С. 179-181.
21. Бюджетний кодекс України: Закон України від 08.07.2010 р. №2 2456- VI. Відомості Верховної Ради України. Дата оновлення: 11.01.2019 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-17 (дата звернення: 10.04.2019 р.)
22. Валецька О. В. Особливості правового регулювання оплати праці та пенсійного забезпечення у дорадянський період. Держава і право : зб. наук. пр.
224
Юридичні і політичні науки / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ, 2010. Вип. 49. С. 265-270.
23. Варналій З. С. Інституціональна архітектоніка податкової системи України. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. 2018. № 2(197). С. 6-12.
24. Василик О.Д. Державні фінанси України: підручник. Київ: Центр навчальної літератури. 2003. 608 с.
25. Васьківська К. Світовий досвід зміцнення фінансової стійкості солідарного рівня пенсійної системи. Економічні науки: облік і фінанси: зб. наук. пр. Луцьк, 2011. № 8 (29), ч. 2. С. 126-130.
26. Внукова Н.М., Кузьминчук Н.В. Соціальне страхування: Навч. Посібник. Київ: Кондор, 2006. 352 с.
27. Гайдар Е.Т. Богатые и бедные. Независимая газета. URL: http: //www.ng.ru/ideas/2004-05-14/11_gaydar.html
28. Гаманкова О. О. Ринок страхових послуг України: теорія, методологія, практика: монографія. Київ: КНЕУ, 2009. 283 с.
29. Грушко В. І. Пенсійна система України: навч. посібн. Київ: Кондор, 2006. 336 с.
30. Грушко В.І. Пенсійна система. Вищий навчальний заклад «Університет економіки та права «КРОК». Київ 2017. 368 с.
31. Дані про середній розмір пенсійної виплати. Звіти Пенсійного Фонду України. URL: https: //www.pfu.gov.ua/382153-stanom-na-01-01-2019-roku/.
32. Даценко В. В. Пенсійне страхування в фінансовій системі держави: автореф. дис. канд. екон. наук: 08.00.08/ ДВНЗ «Укр. акад. банк. справи Нац. банку України». Суми, 2011. 20 с.