Попиченко Денис Андрійович Управління оборотними активами сільськогосподар­ських підприємств

Краткое описание

Попиченко Денис Андрійович, аспірант кафедри фі­нансів, банківської справи та страхування Уманського національного університету садівництва МОН України: «Управління оборотними активами сільськогосподар­ських підприємств» (08.00.04 - економіка та управління підприємствами - за видами економічної діяльності). Спецрада Д 26.063.01 у ПВНЗ «Європейський універси­тет»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ УМАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ САДІВНИЦТВА
ПВНЗ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису

ПОПИЧЕНКО ДЕНИС АНДРІЙОВИЧ

УДК 631.162:658.153:631.11

УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

08.00.04 — економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Подається на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
Д.А. Попиченко

Науковий керівник - Бечко Петро Кузьмич, кандидат економічних наук, професор

Київ-2018

ЗМІСТ ВСТУП 11
ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ

РОЗДІЛ 1.

ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ 19

1.1. Еволюція наукової думки у трактуванні сутності 19
оборотних активів
Особливості оборотних активів сільськогосподарських

1.2.
1.3.

підприємств за класифікаційними ознаками
Методичні підходи до аналізу формування і 36
використання оборотних активів як основи ефективного
їх управління 66

Висновки до 1 розділу 85
СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

РОЗДІЛ 2.

ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ 89

2.1. Оцінка складу та структури оборотних активів сільськогосподарських підприємств 89
2.2. Аналіз джерел фінансування оборотних активів сільськогосподарських підприємств 116
Діагностика можливостей короткострокового
2.3. кредитування сільськогосподарських підприємств під оборотні активи 140
Висновки до 2 розділу 162
НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ

РОЗДІЛ 3.

ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ
СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ 165

3.1. Шляхи підвищення ефективності управління оборотними активами 165
3.2. Імплементація нормування оборотних активів
сільськогосподарських підприємств в сучасних умовах 186
3.3. Прогнозування результатів управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств 204
Висновки до розділу 3. 219
ВИСНОВКИ 222
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 226

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Вихід економіки України у світовий економічний простір продемонстрував стратегічну важливість сільського господарства для національного економічного середовища. Функціонування сільськогосподарських підприємств за ринкових умов потребує ефективного управління оборотними активами, що передбачає оптимальне визначення їх потреби, формування відповідних джерел фінансування та забезпечення дієвого контролю за рухом, удосконалення методів обчислення ефективності використання, поліпшення умов і перебігу короткострокового банківського кредитування. Раціональне управління наявними оборотними активами є одним з актуальних напрямів підвищення результативності роботи таких підприємств. Однак їх ефективна робота ускладнюється внаслідок специфіки сільськогосподарського виробництва, що зумовлюється сезонністю, суттєвою залежністю від природно-кліматичних факторів, нестабільними цінами на сільськогосподарську продукцію, низькою інвестиційною привабливістю галузі, складністю залучення та значними перешкодами в отриманні аграріями кредитних ресурсів, інфляційними процесами, пов’язаними зі швидким зростанням цін на матеріальні ресурси, та браком ресурсів, зумовлених світовою кризою. Тому пріоритетним за таких умов господарювання аграріїв є ефективне управління оборотними активами й своєчасне реагування на зміни ринкової кон’юнктури.
Дослідження управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств набуває особливого значення також внаслідок скорочення бюджетних коштів на фінансування галузі, зростання податкового тягаря через відміну спеціального режиму оподаткування ПДВ та суттєвого зростання бази оподаткування єдиним податком. Як результат, – переважна більшість сільськогосподарських підприємств не дотримується співвідношення між власними і позичковими джерелами фінансування оборотних активів, що суттєво впливає на ефективність їх використання. Недостатня ж увага до управління оборотними активами сільськогосподарськими підприємствами знижує їх

адаптацію до умов кон’юнктури ринку, яка часто змінюється. Це призводить до зростання витрат виробництва та зниження фінансової стійкості аграріїв і потребує нових підходів до управління оборотними активами, оптимальний результат пошуку яких сприятиме зростанню ефективності управління зазначеними об’єктами та підприємницькою діяльністю в цілому.
Дослідження проблематики управління оборотними активами знайшли своє відображення у публікаціях класиків економічної науки С. Вітте, Ф. Кене, Дж Б. Кларка, К. Маркса, А. Маршалла, Дж.С. Міля, Д. Рікардо, П. Самульесона, А. Сміта.
Ґрунтовне опрацювання теоретичних основ і практичних аспектів формування й ефективного використання оборотних активів знаходимо у працях таких вчених, як В. Андрійчук, П. Бечко, В. Власов, О. Ґудзь, М. Дем’яненко, Л. Деркач, А. Діброва, В. Дяченко, С. Кваша, П. Лайко, Ю. Лупенко, М. Малік, С. Осадець, Б. Пасхавер, П. Саблук, В. Ситник, П. Стецюк та інших.
Віддаючи належне доробку провідних вчених, варто відзначити, що в економічній літературі поки що не в повній мірі досліджені питання, пов’язані з управлінням оборотними активами сільськогосподарських підприємств за сучасних умов господарювання, здатних забезпечити їх сталий розвиток. Це свідчить про актуальність теми дослідження та підкреслює важливість і нагальність вивчення аспектів, визначених метою, змістом та завданнями дисертаційної роботи.
Зв’язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дане наукове дослідження виконане в рамках науково-дослідних робіт Уманського національного університету садівництва за темами «Теоретико- методологічні та прикладні засади соціально-економічного розвитку аграрної сфери економіки України в умовах глобалізації» (державний реєстраційний номер 016U003210) та «Розробка науково-методичних засад соціально- економічного реформування та сталого розвитку аграрної сфери (державний реєстраційний номер 0113U002613), в межах яких автором розроблені теоретичні підходи щодо сутності оборотних активів, напрямів вдосконалення

управління ними та наведено пропозиції щодо підвищення ефективності їх функціонування в сільськогосподарських підприємствах.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико- методичне обґрунтування засад удосконалення управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств.
Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність вирішення таких завдань, як:
- узагальнення еволюції наукової думки у трактуванні сутності оборотних активів;
- обґрунтування теоретичних положень щодо особливостей колообігу оборотних активів сільськогосподарських підприємств та їх класифікації;
- означення методичних підходів до аналізу формування і використання оборотних активів, як основи ефективного їх управління;
- дослідження складу і структури оборотних активів сільськогосподарських підприємств;
- розкриття джерел фінансування оборотних активів сільськогосподарських підприємств;
- діагностування можливостей короткострокового кредитування сільськогосподарських підприємств під оборотні активи;
- обґрунтування шляхів підвищення ефективності управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств;
- аргументування імплементації нормування оборотних активів сільськогосподарськими підприємствами в сучасних умовах;
- окреслення підходів до прогнозування управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств.
Об’єктом дослідження є процеси управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств.
Предметом дослідження визначено комплекс теоретико-методичних та практичних засад управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств.
Методи дослідження. Проведення дослідження відбувалося з використанням низки загальнонаукових і спеціальних методів наукового

пізнання. Так, метод порівняльного аналізу було застосовано при дослідженні категорії «оборотні активи» та пов’язаних з нею методологічних підходів, концепцій, розробок і пропозицій провідних вітчизняних і зарубіжних науковців; логіко-семантичний метод застосовувався для поглиблення сутнісного розуміння базових складових механізму фінансування оборотних активів сільськогосподарських підприємств та їх управління; за допомогою історичного методу з’ясовувалися закономірності та суперечності хронологічної послідовності адаптації оборотних активів суб’єктів сільськогосподарського виробництва відповідно до вимог часу; методи аналізу та синтезу покладено в основу окреслення факторів впливу на характер і спрямованість оборотних активів, а також для проведення й оцінки їх динаміки, структури й ефективності; системно-аналітичний метод слугував для аналітичного дослідження законодавчих актів, звітної документації підприємства; метод статистичних порівнянь покладено в основу дослідження ефективності окремих інструментів механізму управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств; за допомогою методу економіко-статистичного моделювання було визначено аспекти зміни індикаторів результативності управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств; абстрактно- логічний метод використано для теоретичних узагальнень і формування висновків.
Інформаційну базу дослідження склали нормативно-правові акти, звітні дані Міністерства аграрної політики та продовольства України, Національного банку України, Державної служби статистики України, Черкаської області і Уманського району, звітні дані підприємств, що досліджувалися, профільних науково-дослідних установ, а також результати наукових доробок з теми дослідження провідних вітчизняних і зарубіжних науковців, Internet- ресурси та власні напрацювання.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:
удосконалено:

- трактування економічної категорії «оборотні активи», що, на відміну від нині відомих, пропонується розглядати, як авансовану вартість засобів сфери виробництва та сфери обігу, що забезпечують безперебійність процесу виробництва і впродовж одного колообігу свою вартість повністю переносять на зновустворений продукт, і, поряд з цим, здатні повертатися у висхідну форму після завершення виробничого циклу для продовження наступного, що сприятиме удосконаленню понятійного апарату економічної науки;
- перелік класифікаційних ознак оборотних активів, що, на відміну від нині вживаних, таких як функціональне призначення (сфера виробництва і сфера обігу); роль у виробництві (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі, грошові кошти на поточних рахунках, кошти в розрахунках, грошові кошти в касі, інші оборотні активи); за принципами організації (нормовані і ненормовані оборотні засоби); за джерелами формування (власні, залучені, запозичені); за рівнем вирівнювання обсягу (постійні, змінні); відповідно до ступеня ліквідності (високо-, середньо-, низьколіквідні); за ступенем ризиків (мінімальний, низький, середній, високий); відповідно до відображення в бухгалтерському балансі та залежно від стандартів обліку (запаси; векселі одержані; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; грошові кошти та їх еквіваленти; поточні фінансові інвестиції; інші оборотні активи; витрати майбутніх періодів), доповнено такою ознакою, як рівень спроможності підприємства інтегрувати оборотні активи підприємства на міжнародний ринок завдяки управлінським можливостям та інформаційно- цифровій компетентності для формування конкурентного статусу господарюючого суб’єкта;
- технологію щодо розподілу коштів державної підтримки суб’єктів господарювання сільськогосподарського виробництва всіх організаційно- правових форм, що на відміну, від нині відомої, полягає у її здійсненні прямопропорційно виручці від реалізації сільськогосподарської продукції з подальшим їх автоматичним спрямуванням через казначейство на рахунки

сільськогосподарських товаровиробників, що сприятиме забезпеченню оптимального складу та структури джерел фінансування оборотних активів і сталому розвитку сільськогосподарського сектору економіки;
- методичний підхід до проведення поетапного аналізу формування та використання оборотних активів, в якому, на відміну, від нині існуючого, запропоновано ще один етап: характеристика сучасних умов та чинників розвитку сільськогосподарських підприємств у руслі переорієнтування на міжнародну інтеграцію, де послідовність аналізу передбачає оцінювання рівня сприятливості інвестиційного клімату, зрілості правового поля, виміру потенціалу, кваліфікаційної готовності виконавців, що сприятиме побудові ефективної системи управління оборотними активами підприємств;
- дістали подальшого розвитку:
- концепт стратегічного управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств, що поєднує шляхи прискорення оборотності структурних елементів оборотних активів на всіх стадіях операційного циклу, яку, на відміну від нині відомих, доповнено складовими: на стадії виробництва – застосування інновацій у виробництві і в організації праці; на стадії обігу – забезпечення ефективного логістичного реінжинірингу, використання інструментарію маркетинг-міксу для розширення кола споживачів і на всіх стадіях – формування інформаційної бази з метою побудови ефективної системи управління оборотними активами підприємств;
- класифікація чинників впливу на показники ефективності управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств, в якій, на відміну від існуючих, блок зовнішніх чинників (макроекономічного та галузевого рівня) доповнено чинником рівня міжінтеграційних відносин; блок внутрішніх чинників, що, як відомо, класифіковані залежно від стадії життєвого циклу підприємства, рівня професійної підготовки персоналу, наявності ресурсів та технології виробництва, – доповнено рівнем спроможності підприємства до

міжнародної торгівлі, що сприятиме розширенню предмета теоретичного і практичного аналізу діяльності суб’єкта;
- принципи ефективного управління оборотними активами (раціональність розміщення; своєчасність; достовірність; компромісність; комплексність та взаємопов’язаність; наукова обґрунтованість; регламентованість внутрішніми документами; відповідальність; безперервність управління), сукупність яких доповнено принципом стабільності зовнішніх відносин: спроможність управляти зовнішньою заборгованістю, придбавати іноземну валюту тощо, що передбачає збереження стабільності розвитку аграрного бізнесу й адаптації до впливу зовнішнього середовища.
Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність напрацьованих у даному дослідженні теоретичних положень, висновків і рекомендацій полягає у можливості їх використання в якості методологічного базису активізації процесів управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств.
Пропозиції автора щодо необхідності нормативного розподілу чистого прибутку та ширшого використання факторингових операцій були використані в практичній діяльності ФГ АФ «Базис» (довідка № 381 від 04.09.2017 р.). Рекомендації щодо розподілу державної фінансової підтримки прямопропорційно виручці від реалізованої продукції з автоматичним відшкодуванням сум через казначейські рахунки були розглянуті та знайшли практичне застосування в ПП «Синюха» Новоархангельського району Кіровоградської області (довідка № 0135 від 15.11.2017 р.).
Запропоновані у дисертаційній роботі практичні рекомендації щодо управління оборотними активами були враховані Управлінням агропромислового розвитку Уманської районної державної адміністрації (довідка № 5/01-12 від 04.01.2018 р.). Наукові результати та пропозиції автора були використані ПП «Дмитушки» у якості пропозицій з удосконалення методичних підходів щодо обчислення ефективності використання оборотних активів (довідка № 16 від 06.12.2017 р.).

Окремі наукові напрацювання дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Уманського національного університету садівництва при викладанні дисциплін «Мікроекономіка»,
«Економічна теорія», «Економіка підприємства», «Стратегія підприємства»,
«Економічний аналіз», «Економіка праці» (довідка № 01-10/14 від 04.01.2018 р.). Особистий внесок здобувача. Всі наукові результати, які викладені в дисертаційному дослідженні та виносяться на захист, одержані автором особисто та формують його науковий здобуток. Внесок здобувача в колективні наукові
праці конкретизовано у списку публікацій.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження пройшли апробацію на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, серед яких: «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (Умань, 2017 р.);
«Фінансові інструменти регіонального розвитку» (Житомир, 2017 р.);
«Всеукраїнська наукова конференція молодих учених, приурочена до 115-річчя від дня народження видатного селекціонера-плодовода Д.С. Дуки» (Умань, 2017 р.); «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (Вінниця, 2016 р.).
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковано у 13 наукових працях загальним обсягом 6,5 друк. арк., автору належить 5,1 друк. арк., у тому числі: 8 – у вітчизняних наукових фахових виданнях, 1 – у зарубіжному виданні, і 4 – тези наукових доповідей (0,31 друк. арк.).
Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 251 сторінки комп’ютерного тексту, основний зміст викладено на 215 сторінках. Робота містить 12 рисунків на 12 сторінках, 37 таблиць на 37 сторінках та 1 додаток на 5 сторінках. Список використаних джерел складається з 204 найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило здійснити теоретичне узагальнення та запропонувати нове вирішення наукового завдання, що полягає у поглибленні теоретико-методичних засад управління оборотними активами й обґрунтуванні практичних рекомендацій щодо активізації цього процесу для суб’єктів сільськогосподарського виробництва за ринкових умов господарювання.
Узагальнення одержаних результатів дозволило зробити наступні висновки:
1. Теоретично обґрунтовано, що оборотні активи – це авансована вартість засобів сфери виробництва і сфери обігу, здатних повертатися у висхідну форму після завершення виробничого циклу і продовжувати наступний та забезпечувати безперебійність процесу виробництва і впродовж одного колообігу повністю переносити свою вартість на зновустворений продукт.
2. Доведено неправомірність ототожнення понять «оборотні активи» й
«оборотний капітал», оскільки, відповідно до чинної системи бухгалтерського обліку, перші є безпосередніми активами підприємства, а другий, – джерелом їх утворення.
3. Розширено перелік загальновідомих класифікаційних ознак оборотних активів таких як: функціональне призначення (сфера виробництва і сфера обігу); роль у виробництві (виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, готова продукція на складі, грошові кошти на поточних рахунках, кошти в розрахунках, грошові кошти в касі, інші оборотні активи); за принципами організації (нормовані і ненормовані оборотні засоби); джерела формування (власні, залучені, запозичені) шляхом його доповнення такою ознакою, як рівень спроможності підприємства інтегрувати оборотні активи підприємства, управлінські можливості та інформаційно-цифрову компетентність, що сприятиме більш об’єктивному формуванню статусу конкурентоспроможності підприємств.

4. Запропоновано технологію щодо розподілу коштів державної підтримки суб’єктів господарювання сільськогосподарського виробництва всіх організаційно – правових форм, що, на відміну від існуючих, полягає у здійсненні підтримки прямопропорційно виручці від реалізації сільськогосподарської продукції з подальшим їх автоматичним спрямуванням через казначейство на рахунки сільськогосподарських товаровиробників, що сприятиме забезпеченню оптимального складу та структури джерел фінансування оборотних активів.
5. Умотивовано доповнення методичного підходу до проведення поетапного аналізу формування та використання оборотних активів ще одним етапом, який передбачає здійснення аналізу сучасних умов та означення чинників розвитку сільськогосподарських підприємств у руслі переорієнтування на міжнародну інтеграцію. Обґрунтовано перелік показників аналізу на цьому етапі: рівень сприятливості інвестиційного клімату, зрілості правового поля, наявності потенціалу, кваліфікаційної готовності виконавців, що створить умови для підґрунтя ефективного управління оборотними активами підприємств.
6. Обґрунтовано необхідність запровадження для сільськогосподарських підприємств нормативного розподілу прибутку зі спрямуванням його як в інвестиційну, так і в операційну діяльність, що забезпечить, в певній мірі, об’єктивний перерозподіл коштів для ефективної діяльності підприємства з можливістю її розширення чи диверсифікації.
7. Вмотивовано, що до переліку позичених джерел фінансування слід віднести факторинг, як перспективну форму взаємовідносин банків з сільськогосподарськими підприємствами, а з метою мінімізації ризиків при кредитуванні і використанні факторингової форми слід здійснювати постійний моніторинг забезпечення кредитів, їх хеджування та запровадження обов’язкового страхування в момент укладання кредитної і факторингової угоди.
8. Доведено необхідність запровадження поелементного нормування оборотних активів, що надасть можливість обґрунтовано визначати потребу в

банківських кредитах та мінімізувати залишки оборотних активів. Це сприятиме об’єктивному визначенню рівня спроможності підприємства повернути в повному обсязі і у визначений термін кредитні кошти і , у свою чергу, зменшить ризик загрози банкрутства.
9. Аргументовано, що державну підтримку аграріїв після скасування спеціального режиму з оподаткування ПДВ та збільшення бази і ставок їх оподаткування єдиним податком (4 група) отримують переважно великотоварні підприємства, частка яких по Черкаській області складає 24,1 % від загальної кількості сільськогосподарських виробництва всіх організаційно-правових форм. Теоретично обґрунтовано, що державну підтримку аграріям слід розподіляти прямопропорційно розміру виробленої продукції всім господарюючим суб’єктам, не залежно від організаційно-правових форм.
10. Узагальнено необхідність застосування додаткових показників ефективності використання оборотних активів, таких, як вартість матеріальних витрат в розрахунку на 100 грн середньорічної вартості основних засобів, 100 га сільськогосподарських угідь, 100 грн силових машин, 100 грн вартості продуктивної худоби, а також рентабельність оборотних активів і матеріаломісткість. При цьому слід використовувати загальноприйняті показники, такі, як коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт завантаження, тривалість обороту.
11. Означено концепт стратегічного управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств, що представляє собою окреслення шляхів прискорення оборотності структурних елементів оборотних активів на всіх стадіях операційного циклу, що, на відміну від нині вживаних, доповнено слідуючими складовими: на стадії виробництва – застосуванням інновацій у виробництві і в організації праці; на стадії обігу – забезпеченням ефективного логістичного реінжинірингу, використанням інструментарію маркетинг-міксу для розширення кола споживачів і на всіх стадіях – формуванням інформаційної бази, що сприятиме удосконаленню управління оборотними активами.

12. Уточнено класифікацію чинників впливу на показники ефективності управління оборотними активами сільськогосподарських підприємств завдяки розширенню блоку зовнішніх чинників (макроекономічного та галузевого рівня) чинником рівня міжінтеграційних відносин та блоку внутрішніх чинників – рівнем спроможності підприємства до міжнародної торгівлі, що сприятиме здійсненню більш об’єктивного практичного аналізу предмету, що досліджується.
Обґрунтовано принципи ефективного управління оборотними активами (раціональність розміщення; своєчасність; достовірність; компромісність; комплексність та взаємопов’язаність; наукова обґрунтованість; регламентованість внутрішніми документами; відповідальність; безперервність управління) доповнити принципом стабільності зовнішніх відносин, сутність якого заключається у спроможності управляти зовнішньою заборгованістю, придбавати іноземну валюту, що сприятиме посиленню адаптаційних можливостей підприємства до впливу мінливого економічного зовнішнього середовища за рахунок формування механізмів ефективного управління оборотними активами.