ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА




  • скачать файл:
  • Название:
  • ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА
  • Кол-во страниц:
  • 234
  • ВУЗ:
  • СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
    СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    імені ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

    На правах рукопису

    ХОМОШ ЮРІЙ СТЕПАНОВИЧ

    УДК 65.012:504:674.038

    ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ
    МАШИНОБУДІВНОГО ПІДПРИЄМСТВА

    Спеціальність 08.00.04 – Економіка та управління підприємствами
    (за видами економічної діяльності)

    ДИСЕРТАЦІЯ
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата економічних наук


    Науковий керівник
    доктор економічних наук,
    професор Воронкова Алла
    Еженівна




    Луганськ – 2010
    ЗМІСТ
    Вступ
    3
    Розділ 1. Сутність екологічної культури підприємства 9
    1.1. Дослідження впливу підприємств на стан довкілля 9
    1.2. Екологічна культура підприємства: поняття і сутність 29
    1.3. Стан природоохоронної діяльності та екологічної культури на машинобудівних підприємствах України 43
    Висновки до розділу 1 63

    Розділ 2. Оцінювання стану екологічної культури машинобудівного підприємства 66
    2.1. Визначення чинників впливу на формування екологічної ку-льтури машинобудівних підприємств 66
    2.2. Аналіз способів оцінки екологічної культури підприємств 85
    2.3. Оцінка екологічної культури машинобудівних підприємств 97
    Висновки до розділу 2 112

    Розділ 3. Механізм формування екологічної культури машинобудівно-го підприємства 116
    3.1. Розробка механізму формування екологічної культури підп-риємства 116
    3.2. Розробка компетенцій менеджера з природоохоронної діяль-ності 142
    3.3. Кадрове забезпечення формування екологічної культури під-приємства 169
    Висновки до розділу 3 187

    Висновки 191
    Список використаних джерел 203
    Додатки 220

    ВСТУП

    Актуальність теми. Ринкові умови господарювання, вступ України до СОТ змушують національні підприємства враховувати міжнародні екологічні вимоги та стандарти, природоохоронні нормативи з сертифікації. Екологічно несприятлива ситуація в країні викликана нераціональною структурою соціа-льно-економічного комплексу, історично орієнтованого на розвиток переваж-но природоємних виробництв, зумовлює екологізацію діяльності підприємств, розроблення концепції стійкого екологічного розвитку суспільства. Нові підходи до екологічно спрямованого виробництва мають ґрунтуватися на екологічній культурі підприємства, яка віддзеркалює внутрішні аспекти: цінності, морально-етичні норми, що визначають екологічно стійкий, природозберігаючий характер діяльності підприємства. Сприяючи реалізації малоінвестиційної стратегії екологізації, екологічна культура створює не лише екологічний, соціальний, але й економічний ефект, який є надважливим для національних підприємств в умовах сучасної конкуренції.
    Екологічна культура машинобудівного підприємства належить до склад-них матеріально-духовних феноменів, до дослідження яких науковці зверну-лися нещодавно. Різноманітні аспекти цієї проблематики висвітлюються в на-укових працях зарубіжних та вітчизняних дослідників.
    Проте недостатня дослідженість питань формування екологічної культури підприємств, відповідного розвитку екологічної освіти їхнього персоналу, розвитку його компетенцій у природоохоронній сфері, необхідність розроблення методичного забезпечення цього процесу, створення відповідних механізмів організації формування екологічної культури, інструментів оцінювання її стану зумовили вибір теми дисертаційної роботи, її актуальність і практичну значущість.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планів наукових досліджень Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Результати дослідження використано при виконанні держбюджетної теми ДН 8-09 "Теоретичні основи формування та використання потенціалу розвитку соціально-економічних систем" (номер держреєстрації 0109U000082, 2009-2011 рр.). Внесок автора полягає в розробленні механізму формування екологічної культури підприємства та способу оцінювання її стану.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроб-лення теоретичних положень, методичних і практичних рекомендацій з фор-мування екологічної культури машинобудівного підприємства.
    Для досягнення мети дослідження поставлено та вирішено такі наукові та практичні завдання:
    досліджено вплив машинобудівних підприємств на довкілля;
    вивчено стан природоохоронної діяльності машинобудівних підпри-ємств;
    проаналізовано, доповнено й уточнено сутність поняття "екологічна ку-льтура підприємства";
    класифіковано й угруповано чинники впливу на формування екологічної культури підприємства;
    запропоновано структуру механізму формування екологічної культури машинобудівного підприємства;
    розроблено спосіб оцінювання стану екологічної культури машинобуді-вного підприємства;
    обґрунтовано кваліфікаційні вимоги до менеджера з природоохоронної діяльності машинобудівного підприємства;
    розроблено спосіб оцінювання рівня компетенцій персоналу в природоохоронній сфері;
    використано розроблені рекомендації в діяльності машинобудівного пі-дприємства.
    Об’єктом дослідження є процес формування екологічної культури підп-риємства. Предметом дослідження є теоретичні питання, принципи, методи та практичні аспекти формування екологічної культури машинобудівного підприємства.
    Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є сукупність способів наукового пізнання, методів і прийомів, що використовувалися в процесі дослідження. Теоретичною базою роботи послугували фундаментальні положення теорії екологічного менеджменту, теорії підприємства, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань культури підприємства.
    У роботі використано методи системно-структурного та порівняльного аналізу (при аналізі організації природоохоронної діяльності підприємств), метод експертних оцінок (при розробленні способу оцінювання стану формування екологічної культури), метод структурно-логічного аналізу та статистичний метод (при дослідженні розвитку машинобудівних підприємств та аналізі існуючих оцінок природоохоронної діяльності підприємства), процесний і ситуаційний підходи (при розробленні послідовності формування компетенцій персоналу та процедури моделювання компетенцій з природоохоронної діяльності персоналу; при створенні механізму формування екологічної культури підприємства), метод економіко-математичного моделювання (при розробленні програм для оцінювання стану екологічної культури підприємства та рівня компетенцій з природоохоронної діяльності персоналу).
    Джерелами інформації є офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, наукові праці українських і зарубіжних учених, звітні дані машинобудівних підприємств, періодичні наукові видання, ресурси Internet.
    Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат роботи полягає в розробленні механізму формування екологічної культури машинобудівного підприємства, у межах якого оцінюється стан екологічної культури, компетенцій з природоохоронної діяльності персоналу та визначаються напрями їхнього розвитку.
    Наукова новизна основних результатів дисертаційної роботи, що вино-сяться на захист, полягає в такому:
    уперше:
    визначено сутність і структуру механізму формування екологічної куль-тури машинобудівного підприємства, який ґрунтується на виділених властивостях, принципах і розроблених інструментах;
    запропоновано спосіб оцінювання екологічної культури машинобудівного підприємства, у якому використовується система згрупованих показників за такими напрямами, як фінансування, організація природоохоронних заходів, виробництво, маркетинг;
    удосконалено:
    структуру та складові моделі менеджера з природоохоронної діяльності шляхом визначення й розвитку його інформаційної, комунікативної, соціаль-ної, правової та інших груп компетенцій;
    спосіб оцінювання рівня компетенцій персоналу промислового підпри-ємства в природоохоронній сфері, який базується на сукупності розроблених показників, що характеризують групи компетенцій (інформаційну, комунікативну, соціально-правову) та є підставою для розроблення змісту освітніх заходів щодо формування екологічної культури підприємства;
    класифікацію чинників впливу на формування екологічної культури ма-шинобудівного підприємства шляхом виокремлення груп чинників, що спри-яють розвитку культури або стримують його;
    уточнено:
    поняття екологічної культури підприємства як сукупності нематеріаль-них цінностей і норм відносин підприємства з природним середовищем для збереження природних ресурсів, забезпечення здоров'я працівників і споживачів, екологічно безпечного розвитку підприємства та суспільства.
    Практичне значення отриманих результатів. Розроблені в дисерта-ційній роботі підходи, способи та одержані результати є методичною основою формування екологічної культури на машинобудівному підприємстві. До результатів, що мають найбільше практичне значення, належать:
    процедура оцінювання стану екологічної культури машинобудівного пі-дприємства;
    механізм формування екологічної культури машинобудівного підприєм-ства;
    комп’ютерні програми оцінювання стану екологічної культури та компетенцій з природоохоронної діяльності персоналу.
    Результати роботи використано в практичній діяльності машинобудів-них підприємств, що підтверджується відповідними документами, які містять-ся в додатку до дисертації: ПАТ "Дрогобицький завод автомобільних кранів" (довідка № 315 від 30.08.2010 р.), ВАТ "Бориславський експериментальний ливарно-механічний завод" (довідка № 1-2/524 від 23.06.2010 р.), ВАТ "Завод гірничорятувальної техніки "Горизонт" (довідка № 435 від 18.05.2010 р.).
    Особистий внесок здобувача. Наукові положення, розробки та висновки дисертаційної роботи є результатом самостійно проведеного автором дослідження в області розвитку та організації екологічної культури на машинобудівних підприємствах. Внесок здобувача в колективно опубліковані праці конкретизовано в списку публікацій.
    Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження, висновки та пропозиції доповідалися й отримали схвалення на Міжнародній науково-практичній конференції "Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика" (м. Дрогобич, 2007 р.), Міжнародній Інтернет-конференції "Розвиток України у XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми" (м. Тернопіль, 2008 р.), Міжрегіональній науково-практичній конференції "Проблеми економіки й управління у промислових регіонах" (м. Запоріжжя, 2008 р), IV Международной научно-практической конференции "Украина и мировое сообщество: теория и практика хозяйствования" (г. Симферополь, 2008 г.), IV Международной научно-практической конференции "Бъдещето проблемите на световната наука – 2008" (гр. София, 2008 г.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Економічні, екологічні та соціальні проблеми вугільних регіонів СНД" (м. Краснодон, 2009 р.), ІХ Всеукраїнській науковій конференції "Екологічний менеджмент у загальній системі управління" (м. Суми, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Розвиток зов-нішньоекономічної діяльності в умовах інтеграційних та глобалізаційних процесів" (м. Донецьк, 2009 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки" (Луганськ, 2009), І Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні питання теорії та практики менеджменту" (м. Луганськ, 2010 р.).
    Публікації. Основні результати роботи опубліковано в 20 наукових працях, серед яких 4 статті – у наукових журналах, 6 статей – у збірниках наукових праць, 10 публікацій – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 5,69 д.а., з яких автору належить 4,6 д.а.
    Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків, викладених на 202 сторінках друкованого тексту. Матері-али роботи містять 38 таблиць і 35 рисунків, які подано на 42 сторінках. Спи-сок використаних джерел із 187 найменувань уміщено на 17 сторінках, 5 додатків – на 13 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У дисертаційної роботі на основі проведеного дослідження вирішено актуальне науково-практичне завдання щодо формування екологічної культури машинобудівного підприємства.
    Машинобудування є великою комплексною галуззю, яка визначає рівень науково-технічного розвитку української економіки, оскільки забезпечує всі галузі машинами, устаткуванням, приладами, товарами широкого вжитку. Найбільші машинобудівні підприємства пов’язані з металообробними, ремонтними та металургійними підприємствами. Машинобудування є однією з провідних галузей промисловості України, у якій сконцентровано 16% робочої сили, 34% валютних находжень до державного бюджету. Утворюючи найактивнішу частину основних виробничих фондів, машинобудування значною мірою впливає на темпи й напрями науково-технічного прогресу в різних галузях господарського комплексу, на зростання продуктивності праці та інших економічних пока-зників, що визначають ефективність розвитку суспільного виробництва.
    Способи й технології, що використовуються на машинобудівних підприємствах, зменшують природні ресурси (через нераціональне споживання сировини, залучаючи все більше ресурсів), порушують екологічний баланс (через зростання кількості відходів виробництва та емісію шкідливих речовин), призводять до екологічної кризи. Незважаючи на чинне законодавство з питань природоохоронної діяльності й активну участь держави в міжнародних природоохоронних процесах, в Україні спостерігається подальше погіршення екологічного стану.
    У роботі визначено основні групи підприємств – забруднювачів навко-лишнього природного середовища, серед яких – машинобудівні підприємства, підприємства видобувної промисловості та інших галузей. Постійне збільшення обсягів викидів шкідливих речовин вимагає розроблення нових сучасних способів, підходів і методів розв’язання природоохоронних проблем підприємств.
    Верховна Рада України визнала, що екологічна криза в країні дедалі поглиблюється, а отже, терміново необхідно створити специфічні умови виходу підприємств і суспільства з такої ситуації. Машинобудівні підприємства виконують первинні та несистемні природоохоронні заходи, але їх недостатньо. Водночас через недостатню ефективність ресурсозберігального та природоохоронного устаткування виникає необхідність розроблення управлінських технологій у природоохоронній сфері. Потрібен новий підхід до систематичного, комплексного та керованого управління з використання технічних, організаційних, економічних можливостей машинобудівних підприємств. До таких нових підходів у роботі належить формування екологічної культури підприємства, що спрямована на реалізацію його екологічних цілей. Основними цілями екологічної культури є дотримання підприємством екологічних норм, стандартів і вимог з поліпшення стану навколишнього середовища, заощадження й раціональне використання природних ресурсів, запобігання антропогенному впливу на навколишнє природне середовище, підвищення обізнаності персоналу з природоохоронних питань.
    Аналіз сутності підходів до визначення поняття "екологічна культура пі-дприємства" дозволив установити різноманітність підходів до його тлумачен-ня. В роботі уточнено поняття "екологічна культура підприємства", яке пропонується розглядати як сукупність нематеріальних цінностей і норм розвитку відносин підприємства з навколишнім природним середовищем для збереження природних ресурсів, забезпечення здоров'я працівників і споживачів, екологічно безпечного розвитку підприємства та суспільства. Таке трактування екологічної культури підприємства дало можливість сформувати основні цілі та завдання екологічної культури, розкрити зміст її функцій, серед яких – теоретико-пізнавальна, інноваційна, виховна, нормативна, світоглядна. Так, світоглядна функція полягає у формуванні системи пріоритетів екологічного розвитку підприємства з урахуванням особливостей його взаємодії з навколишнім природним середовищем, узгодженні цілей економічного та соціального розвитку підприємства з "вимогами" природи.
    Результати дослідження діяльності 24 машинобудівних підприємств схі-дного і західного регіонів України показали, що існуюча система природоохоронної діяльності не забезпечує узгодження їхніх екологічних та економічних інтересів. За результатами проведеного експертного опитування встановлено, що ділова активність цих підприємств не спрямована на природоохоронну діяльність. Як і в попередні роки, достатньої уваги питанням природоохоронної діяльності та екологічної культури на машинобудівних підприємствах не приділяється. На перше місце, за даними експертів, постали питання збереження ринкових позицій підприємств і можливостей переходу до нових цінових сегментів ринку. Лише незначна кількість досліджуваних підприємств має природоохоронні підрозділи, а на більшості з них відсутній відповідний організаційний механізм для здійснення природоохоронної діяльності, немає чіткого розподілу повноважень, що суттєво погіршує організацію й упровадження природоохоронних заходів. Такий стан зумовлює необхідність формування екологічної культури підприємств, особливо підприємств природоємних, до яких належать машинобудівні.
    Дослідження стану машинобудівних підприємств дозволило визначити загальні тенденції в природоохоронній діяльності: матеріалоємність підпри-ємств, недостатню кваліфікацію кадрів і рівень компетенції в природоохорон-ній сфері, застарілість виробничої бази й технологічного процесу, створення складної екологічної ситуації через розташування в міській місцевості, низь-кий рівень переробки, очищення стічних вод, захисту від шкідливих викидів у повітря, слабкий розвиток природоохоронних процесів і відсутність управлін-ських механізмів з організації природоохоронної діяльності.
    У цілому ставлення машинобудівних підприємств до природоохоронної діяльності та формування екологічної культури неоднозначне. Політика з пи-тань охорони навколишнього природного середовища залежить від сфери продуктової орієнтації підприємства, його розмірів, цінової орієнтації, ресурсної бази, попиту споживачів. Організація природоохоронної діяльності на підприємствах знаходиться на дуже низькому, практично критичному, рівні. Виконуються лише нормативні заходи щодо техніки безпеки підприємства. Заходи з природоохоронної діяльності фактично не проводяться. Більшість підприємств не має підрозділів відповідного профілю. Але навіть на підприємствах, що мають природоохоронні підрозділи, заходи здійснюються нерегулярно та не в повному обсязі. Персонал досліджуваних підприємств не володіє необхідними знаннями та компетенціями в природоохоронній сфері. Є проблеми з наявністю фахівців відповідного профілю. В цілому на підприємствах відсутні як механізми з формування природоохоронної діяльності та екологічної культури, так й інструменти для їхнього розвитку.
    Процес формування екологічної культури на машинобудівному підпри-ємстві має відбуватися послідовно, рівномірно та постійно, що можливо за умови використання сучасних методів, підходів та інструментів управління.
    Потреба вітчизняних підприємств у зміні системи управління природоо-хоронною діяльністю та формуванні екологічної культури значна. Проте від-сутність досліджень стану природоохоронної діяльності на вітчизняних підп-риємствах, визначення кризових першочергових напрямів розв’язання природоохоронних проблем стримує ці процеси. Формування екологічної культури вітчизняних підприємств як сукупності нематеріальних цінностей і норм розвитку відносин підприємства з природним середовищем для збереження природних ресурсів, здоров'я споживачів, екологічного балансу, забезпечення стійкого розвитку підприємства та можливість упровадження зарубіжних здобутків, технологій, способів і методів формування екологічної культури підприємств вимагає дослідження стану організації природоохоронної діяльності та екологічної культури на українських підп-риємствах.
    Установлені особливості діяльності машинобудівних підприємств і пе-редумови формування екологічної культури дозволили дослідити чинники впливу на неї. В роботі виділені, детально розглянуті та згруповані чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, які найбільше впливають на формування екологічної культури. Так, до найвпливовіших чинників зовнішнього середовища належать нормативні: світові вимоги та умови, правове регулювання, у тому числі й природоохоронної діяльності. Не менш важливими є вимоги суспільства, адже без підтримки суспільства, виконання його умов підприємство не матиме можливості розвиватися. До вагомих чинників внутрішнього середовища, що впливають на формування екологічної культури підприємства, віднесено компетенції, кваліфікацію та плинність кадрів відповідного профілю. Дані чинники впливають на діяльність підприємства, оскільки саме його персонал є запорукою стабільної роботи та розвитку. Від знань і умінь, кваліфікації персоналу залежить якість і кількість продукції, що випускається.
    Виділення сукупності чинників впливу на екологічну культуру та чин-ників, які сприяють і стримують її розвиток, дають можливість визначити, що з метою формування екологічної культури необхідні заходи щодо систематичного та свідомого зменшення впливу зовнішніх і внутрішніх чинників. Необхідна певна послідовність заходів, що ґрунтується на сукупності принципів і вимог до формування екологічної культури та природоохоронної діяльності підприємства. Виникає потреба в управлінні процесом формування екологічної культури підприємства. Процес формування екологічної культури як підсистеми підприємства має також ґрунтуватися на взаємодії процесного, системного й ситуаційного підходів. Формування екологічної культури є складним процесом, спрямованим на розв’язання його екологічних проблем. Характеристика основних елементів екологічної культури розкриває їхню комплексність і взаємозалежність.
    Виділення чинників впливу зовнішнього та внутрішнього середовища потребує вирішувати питання визначення рівня їхнього впливу на стан еколо-гічної культури. Необхідність формування екологічної культури підприємств і нерозробленість методичних основ проведення її оцінювання визначають ак-туальність такого завдання. Оцінювання екологічної культури машинобудів-ного підприємства набуває особливо важливого значення завдяки можливості прийняття управлінських стратегічних рішень стосовно її форму-вання.
    Для розроблення послідовності оцінювання екологічної культури маши-нобудівного підприємства в роботі використано комплексний підхід, підґрун-тям якого є виділення сфер оцінювання стану екологічної культури підпри-ємств і врахування визначених чинників впливу на них.
    Оцінювання проводилося за такими сферами: фінансування та організа-ція природоохоронних заходів, виробництво, маркетинг у природоохоронній сфері, обсяг знань персоналу в природоохоронній сфері, та показниками, що їх характеризують. Стан і розвиток кожної встановленої сфери оцінюється й аналізується з використанням низки показників.
    Виділені показники розраховуються кількісними та якісними методами. В роботі встановлено критерії оцінювання екологічної культури машинобудівного підприємства: здатність досягнення поставлених цілей, економічність, соціальна адекватність, організаційна раціональність, здатність реагувати на сигнали зовнішнього середовища, виконання інтересів контактних аудиторій, які було враховано при розроблянні комплексу методичних матеріалів з оцінювання.
    З метою визначення стану екологічної культури підприємства та інфор-маційної підтримки управлінських рішень керівників, швидкості одержання результатів, для оперативного прийняття управлінських рішень і спрощення процедури оцінювання розроблено спеціальний програмний продукт.
    Практичне застосування запропонованого способу оцінювання екологічної культури здійснене на 6 машинобудівних підприємствах м. Луганськ і м. Дрогобич. За результатами проведеного оцінювання встановлено недостатній стан екологічної культури підприємств, а на деяких підприємствах і зовсім відсутня зацікавленість персоналу до розв’язання екологічних проблем. Низькими показниками характеризується наявність персоналу з екологічною освітою, обсяг знань персоналу в природоохоронній сфері, співробітництво з організаціями щодо питань екології тощо. Проведене оцінювання свідчить про те, що обсяг знань персоналу в природоохоронній сфері досить низький, що є однією з основних проблем недостатньої екологічної культури підприємств і є перешкодою для її розвитку. До того ж сукупність проблемних напрямів свідчить про цілковиту або часткову некомпетентність персоналу стосовно питань охорони природи. Аналіз результатів засвідчив неефективну організацію природоохоронних механізмів на машинобудівному підприємстві й організацію процесів з формування екологічної культури підприємства. Незадовільний стан екологічної культури підприємства та коло типових проблем в управлінні нею зумовлених відсутністю програми з фінансування екологічної культури, нерозробленістю специфічних механізмів і програм з підтримки екологічної культури, низьким освітнім рівнем кадрів для усвідомлення та сприйняття екологічної культури й прийняття заходів щодо її розвитку. Невирішеними залишаються питання стосовно залучення, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, що має сприяти формуванню екологічної культури й бути її носієм і джерелом. До проблем, які підприємство може розв’язати самостійно, слід віднести створення відповідних структур і механізмів щодо формування екологічної культури, підготовку персоналу для формування екологічної культури та ін. Проведене оцінювання дозволило виділити не лише проблеми з формування екологічної культури, а й напрями її розвитку, основні резерви та способи підвищення.
    Дослідження стану екологічної культури підприємств дозволило констатувати відсутність фінансування заходів щодо її формування, організаційних, економічних механізмів і програм для її створення. До того ж недостатній освітній рівень кадрів для усвідомлення та сприйняття екологічної культури й прийняття заходів з її розвитку, невирішеність питань стосовно залучення, підготовки та розвитку кадрів, що мають сприяти формуванню екологічної культури, зумовлює необхідність розроблення специфічних умов формування екологічної культури машинобудівного підприємства.
    У роботі запропоновано механізм формування екологічної культури ма-шинобудівного підприємства. Ураховуючи світовий досвід побудови організаційних механізмів, розроблено принципові основи для створення механізму формування екологічної культури машинобудівного підприємства. Механізм формування екологічної культури – це сукупність способів забезпечення взаємозалежної діяльності функціональних підрозділів підприємства в межах установленої або знову утворюваної організаційної структури з метою ефективного використання можливостей машинобудівного підприємства в природоохоронній сфері, зменшення його негативного впливу на навколишнє природне середовище, раціонального використання ресурсів.
    Дія механізму формування екологічної культури підприємства спрямо-вана на реалізацію екологічної стратегії й політики, що відповідає місії та ці-лям підприємства й зміцнює його становище на ринку. Головною метою дії механізму формування екологічної культури є забезпечення ефективної системи взаємодії підрозділів підприємства щодо раціонального розподілу ресурсів, підвищення ефективності та стійкості підприємства на ринку. Цілями дії механізму формування екологічної культури машинобудівного підприємства є зменшення антропогенного впливу підприємства на природне середовище, раціональне використання ресурсів, ефективність капіталовкладень від природоохоронних заходів, підвищення конкурентоспроможності підприємства та його соціальної відповідальності. Механізм формування екологічної культури будується на основі поєднання та взаємодії його елементів: аналітичного, мотиваційного, комунікаційного, правового, організаційної структури. В роботі визначено цілі, властивості і принципи його роботи, а також розроблено інструменти механізму формування екологічної культури, що забезпечують його дієздатність.
    Для забезпечення дієздатності механізму формування екологічної куль-тури, екологічно свідомого управління підприємством потрібні фахівці відпо-відного рівня підготовки. У зв’язку з особливістю посталих екологічних про-блем, зумовленою їхнім тісним зв’язком з економічними, соціальними, технічними проблемами, і одночасно з неспроможністю сучасного персоналу вирішувати щораз більше коло завдань, виникає потреба в кадрах, що мають компетенції в природоохоронній сфері. Підготовка менеджерів з природоохоронної діяльності, підвищення кваліфікації працівників мають ґрунтуватися на комплексному підході до розв’язання соціально-екологічних та економічних проблем підприємства й суспільства та бути спрямованими на формування принципово нової моделі сучасного фахівця з природоохоронної діяльності. Розроблені вимоги до такого фахівця дозволили запропонувати модель, яка ґрунтується на розвитку його компетенцій і складається з інформаційної, комунікативної, соціальної, правової та інших груп компетенцій.
    У межах сформованої моделі менеджера з природоохоронної діяльності обґрунтовано доцільність оцінювання його компетенцій за розробленими критеріями. З метою визначення сучасного рівня компетенцій персоналу розроблено спеціальний програмний продукт. Він дозволяє виявити рівень компетенцій працівника з природоохоронної діяльності.
    Отримані оцінки показують, що рівень компетенцій персоналу є невисо-ким, а це суттєво впливає на стан природоохоронної діяльності та екологічної культури підприємств. Є окремі розбіжності між підприємствами в оцінюванні за деякими групами компетенцій. Проте є деякі загальні тенденції, властиві всім підприємствам – низький рівень соціально-правових та інформаційних компетенцій. Це зумовлено низкою причин, а саме: недостатністю природоохоронної свідомості персоналу, відсутністю зацікавленості в отриманні інформації як про стан навколишнього природного середовища, так і про його захист. Низькі показники є наслідком стану сучасної технологічної та інформаційної бази підприємств, стану розробленості та змісту освітніх заходів.
    Апробація запропонованої системи оцінювання компетенцій персоналу підприємства дозволяє говорити про невідповідність програм з підготовки фахівців проблемам у природоохоронній сфері та сучасним вимогам підпри-ємств, що спричинило необхідність удосконалення змісту освітніх заходів, спрямованих на формування екологічної культури. В роботі визначено способи організації розробляння та впровадження освітніх програм, виокремлено переваги й недоліки організації підготовки фахівців з природоохоронної діяльності, розроблено компоненти, критерії та показники рівнів екологічної культури персоналу підприємства. До таких компонентів належать когнітивний, ціннісно-смисловий, емоційний і діяльнісний. Виділені критерії та показники компонентів дозволяють визначити рівні екологічної культури персоналу підприємства. Підвищенню рівня екологічної культури персоналу сприятиме цільова підготовка за програмами, які розроблено на підприємстві або науковими установами за його замовленням.
    Основні висновки та результати, одержані в ході дослідження, зво-дяться до такого:
    1. Результатом порівняльного аналізу розвитку промисловості та забруднення навколишнього середовища підприємствами машинобудування в Україні є виділення особливостей і визначення їхнього негативного впливу на навколишнє природне середовище. За результатами аналізу обґрунтовано необхідність розробляння й упровадження сучасних управлінських технологій у природоохоронній сфері підприємств, до яких віднесено екологічну культуру.
    2. Аналіз підходів до визначення поняття "екологічна культура підпри-ємства" засвідчив неодностайність думок учених щодо його тлумачення. Тому уточнено поняття "екологічна культура підприємства", яке пропонується розглядати як сукупність нематеріальних цінностей і норм розвитку відносин підприємства з навколишнім природним середовищем для збереження природних ресурсів, забезпечення здоров'я працівників і споживачів, стійкого розвитку підприємства, екологічно безпечного розвитку суспільства, визначено основні цілі та завдання екологічної культури, розкрито зміст її функцій.
    3. В існуючій системі природокористування підприємств не забезпечено узгодження економічних і природоохоронних інтересів. На більшості підприємств немає координаційного центру з питань здійснення природоохоронної діяльності, чіткого розподілу повноважень, що суттєво погіршує організацію та реалізацію природоохоронних заходів. Такий стан зумовлює необхідність формування екологічної культури на підприємствах, особливо екологічно залежних галузей, до яких належать машинобудівні підприємства. За результатами проведеного аналізу стану природоохоронної діяльності машинобудівних підприємств виділено особливості такої діяльності, уточнено та згруповано чинники впливу на екологічну культуру підприємства й напрями її розвитку.
    4. За результатами дослідження виділено, детально описано та згруповано чинники зовнішнього та внутрішнього середовища, які найбільше впливають на формування екологічної культури машинобудівного підприємства, а також визначено сукупність чинників, що сприяють або стримують її розвиток.
    5. Потреба у визначенні стану екологічної культури машинобудівного підприємства та аналіз сучасних способів її оцінювання дозволили розробити спосіб оцінювання екологічної культури на основі комплексного підходу, під-ґрунтям якого є сукупність згрупованих за встановленими сферами показни-ків. До сфер оцінювання віднесено фінансування та організацію природоохо-ронних заходів, виробництво, знання персоналу в природоохоронній сфері, а також показники, що їх характеризують.
    6. У роботі створено механізм формування екологічної культури маши-нобудівного підприємства як окремого специфічного об'єкта управління. Ви-значено цілі, властивості та принципи його роботи, розроблено інструменти механізму формування екологічної культури, що спрямовані на забезпечення його дієздатності. Механізм формування екологічної культури функціонує на основі поєднання та взаємодії його елементів: аналітичного, мотиваційного, комунікаційного, правового, організаційної структури.
    7. За результатами дослідження сучасних підходів до управління приро-доохоронною діяльністю підприємств удосконалено структуру моделі сучас-ного менеджера з природоохоронної діяльності на машинобудівному підпри-ємстві, яка ґрунтується на розвитку його компетенцій і складається з інформа-ційної, комунікативної, соціальної, правової та інших груп компетенцій.
    8. У межах сформованої моделі менеджера з природоохоронної діяльності обґрунтовано вдосконалення способу оцінювання рівня компетенцій персоналу в природоохоронній сфері, а рівень компетенцій пропонується оцінювати за розробленими критеріями за допомогою спеціально випрацьованого програмного забезпечення.
    9. Апробація запропонованої системи оцінювання компетенцій персона-лу підприємства засвідчила невідповідність програм з підготовки сучасних фахівців існуючим проблемам у природоохоронній сфері. Виділені компонен-ти, критерії та показники дозволяють виявляти рівні екологічної культури персоналу підприємства. Підвищенню рівня екологічної культури персоналу сприятиме цільова підготовка за програмами, які розроблено на підприємстві або науковими установами за його замовленням.

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Александров И. А. Институциональные основы охраны окружаю-щей среды / И. А. Александров // Наукові праці Донецького національного те-хнічного університету. Серія: Економіка. Вип. 75. –– Донецьк: ДонНТУ. –– 2004. –– С. 207––217.
    2. Александров І. О. Економіко-екологічна безпека територіальних утворень та виробничих систем / І. О. Александров // Регіональна економіка.
    –– 2004. –– № 1 (31). –– С. 133––145.
    3. Анисимов А. В. Экологический менеджмент / А. В. Анисимов. –– М.: Высш. образование, 2009. –– 352 с.
    4. Ануфриев Д. В. Экологический менеджмент предприятий
    / Д. В. Ануфриев. –– М.: Высшее образование, 2009. –– 300 с.
    5. Багиев Г. Л. Маркетинг / Багиев Г. Л., Тарасович В. М. , Анн Х. –– 2-е изд., доп. и перераб. –– М.: Экономика, 2001. –– 718 с.
    6. Белов Г. В. Экологический менеджмент предприятия / Г. В. Белов. –– М.: Логос, 2008. –– 240 с.
    7. Беляевский И. К. Маркетинговое исследование. Информация, ана-лиз, прогноз / И. К. Беляевский. –– М.: Финансы и статистика, 2004. –– 320 с.
    8. Берн Р. Эффективное использование результатов маркетинговых исследований / Р. Берн. –– Д.: Баланс бізнес букс, 2005. –– 272 с.
    9. Большеротов А. Л. Система оценки экологической безопасности строительства / А. Л. Большеротов. –– М.: Изд-во Ассоциации строительных вузов, 2010. –– 216 с.
    10. Валова В. Д. Экология / В. Д. Валова. –– М.: Дашков и Ко, 2009. –– 360 с.
    11. Василевская И. В. Экологический менеджмент: [учебн. пособ.] / И. В. Василевская. –– М.: Логос 2004. –– 81 с.
    12. Векслер Е. М. Менеджмент якості / Е. М. Векслер. –– К.: Професі-онал, 2008. –– 320 с.
    13. Веклич О. О. Теоретико-концептуальные основы "экологической" характеристики ресурсосбережения / О. О. Веклич // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та орга-нізація виробництва. –– 2000. –– № 2. –– С. 17––25.
    14. Винтер Г. Модель экологического менеджмента. Разработка собственного экологического плана действий вашей компании / Г. Винтер. –– М.: УП "Технопринт", 2002. –– 318 с.
    15. Виханский О.С. Менеджмент: [учебн. для вузов] / О.С. Виханс-кий, А.И. Наумов. –– М.: Дело, 1994. –– 278 с.
    16. Волчков С. А. Мировые стандарты управления промышленным предприятием / С. А. Волчков // Организатор производства. –– 1998. ––
    № 1 (8). –– С. 26 –– 34.
    17. Воронкова А. Э. Стратегическое управление конкурентоспособ-ным потенциалом предприятия: диагностика и организация: [монографія] / А.Э. Воронкова. –– Луганськ: ВНУ, 2000. –– 315 с.
    18. Воронкова А. Е. Моделювання управління конкурентоспроможністю підприємства: еколого-організаційний аспект: [монографія] / Воронкова
    А. Е., Рамазанов С. К., Родіонов О. В. –– Луганськ: СНУ ім. В.Даля, 2005. ––
    367 с.
    19. Гавриленко Б. Б. Соціальна екологія. [навч. посіб.] / Б. Б. Гавриле-нко. –– Запоріжжя: Дике Поле, 2001. –– 240 с.
    20. Галушкина Т. П. Экономические инструменты экологического менеджмента (теория и практика) / Т. П. Галушкина. –– Одесса: Институт проблем рынка и эколого-экономических исследований НАН Украины, 2000. –– 280 с.
    21. Гевко І. Б. Методи прийняття управлінських рішень / І. Б. Гевко. –– К.: Кондор, 2009. –– 187 с.
    22. Герасимчук В. Г. Розвиток підприємства: діагностика, стратегія, ефективність: [монографія] / В. Г. Герасимчук. –– К.: Вища шк., 1995. ––
    265 с.
    23. Гуртов В. К. Инвестиционные ресурсы / В. К. Гуртов. –– М.: Экзамен, 2006. –– 384 с.
    24. Промислова екологія та її економічний аспект / [Гончаров В. М., Пащенко Т. В., Харківський Б. Т. та ін.] ; за загальною ред. В. М. Гончарова.
    –– К.: Техніка, 1996. –– 160 с.
    25. Гончаров В. Н. Организация экологического маркетинга на производственном предприятии / В. Н. Гончаров, А. В. Родионов // Организатор производства. –– Воронеж, 2005. –– № 3 (26). –– С. 86––90.
    26. Гончаров В. М. Організація екологічного менеджменту в системі природокористування / В. М. Гончаров, О. В. Родіонов // Економіка розвитку. Наук. журнал. –– Х.: Вид. ХНЕУ, 2008. –– № 2 (46). –– С. 74––76.
    27. Економічна оцінка екологічних ризиків підприємства [монографія] / В.М., Гончаров, Г.М. Коваленко, О.В. Родіонов, Є.В. Гончаров. –– Лу-ганськ: "Янтар". –– 2010. –– 224 с.
    28. Горелов А. А. Экология / А. А. Горелов. –– М.: Академия, 2009. –– 400 с.
    29. Государственный стандарт Украины. Системы управления окру-жающей средой. –– К.: Госстандарт Украины, 1997. –– 210 с.
    30. Гринин А. С. Экологический менеджмент: учеб. пособ. для вузов / А. С. Гринин, Н. А. Орехов, С. Шмидхейни. –– М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. –– 206 с.
    31. Данилишин Б.М. Природно-екологічний потенціал встратегії ста-лого розвитку України / Б.М. Данилишин // Наука та наукознавство. –– 2006. –– № 3. –– С. 94-100.
    32. Дёмина Т. А. Учёт и анализ затрат предприятий на природоохран-ную деятельность / Т. А. Дёмина. –– М.: Финансы и статистика, 1990. –– 112 с.
    33. Диксон Д. Экономический анализ воздействия на окружающую среду / Д. Диксон, Л. Скура, Р. Карпинтер; пер. с англ. А. Н. Сальникова, С. С. Шалыгина; науч. редакторы перевода и авторы предисловия С. Н. Бобылев, Т. Г. Леонова. –– М.: Вита-Пресс, 2000. –– 272 с.
    34. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: [навч. посібн.] –– 2-ге вид., стер. / В. С. Джигирей. –– К.: Знан-ня, 2002. –– 203 с.
    35. Діагностика стану підприємства: теорія і практика [монографія] / [А. Е. Воронкова, О. В. Родіонов, Р. З. Вечерковський, О. С. Шаріпова та ін.]; за ред. А. Е. Воронкової. –– Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. –– 448 с.
    36. Добреньков В. И. Управление человеческими ресурсами. Социально-психологический подход. / В. И. Добреньков, А. П. Жабин, Ю. А. Афонин. –– М.: КДУ, 2009. –– 360 с.
    37. Драчева. Е. Л. Екологический менеджмент / Е. Л. Драчева, Л. И. Юликов. –– М.: Академия, 2009. –– 288 с.
    38. Хлобистов Є.В. Екологічна безпека трансформаційної економіки / Є.В. Хлобистов. –– К.: Агенство "Чорнобильінтерінформ", 2004. –– 354 с.
    39. Ілляшенко С.М., Божкова В.В. Управління екологічними ризиками інновацій: [монографія] / С.М. Ілляшенко, В.В. Божкова. –– Суми: ВТД "Уні-верситетська книга", 2004. –– 214 с.
    40. Инженерная экология: учебник / под ред. проф. В. Т. Медведева. –– М.: Гардарики, 2002. –– 687 с.
    41. Инженерная экология и экологический менеджмент: [учебник] /
    М. В. Буторина, П. В. Воробьёв, А. П. Дмитриева и др.; под ред. Н. И. Ива-нова, И. М. Фадина. –– М.: Логос, 2003. –– 528 с.
    42. Инженерная экология и экологический менеджмент: [учеб. по-соб.] / научн. ред. Прохоров М А и др. –– М.: Логос, Университетская книга, 2006. –– 600 с.
    43. Казначевская Г. Б. Менеджмент / Казначевская Г. Б., Чуев И. Н., Матросова О. В. –– С-Пб.: Питер, 2008. –– 384 с.
    44. Калашник С.Д. Социально-экономические и экологические факто-ры формирования государственной политики сохранения природно-ре-сурсного потенциала / С.Д. Калашник, В.В. Сабадаш // Механізм регулювання економіки. –– 2008. –– № 3. –– С. 31-43.
    45. Кистерский Л.Л. Между-народная экономическая безопасность: внешнеторговый, валютно-финансовый и энергетический аспекты
    / Кистерский Л.Л., Гайдучок И.Г., Полунеев Ю.В. –– К.: Наукова думка, 1991. –– 184 с.
    46. Коваль Я.В. Еколого-економічні проблеми лісоресурсного розвитку України / Я.В. Коваль // Продуктивні сили України. –– 2006. –– № 1. –– С. 121-134.
    47. Коваленко Г. Формування стратегії управління екологічним ризи-ком / Г. Коваленко // Схід. –– 2003. –– № 2. –– С. 21 –– 24.
    48. Козин В.В. Геоэкология и природопользование. Понятийно-терминологический словарь / В.В. Козин, В.А. Петровский. –– Смоленск: Ой-кумена, 2005. –– 576 с.
    49. Коломойцев В. Э. Универсальный словарь экономических терми-нов / В. Э. Коломойцев. –– Киев: Молодь, 2002. –– 415 с.
    50. Колесников С. И. Экология / С. И. Колесников. –– М.: Дашков и Ко 2010. –– 384 с.
    51. Компании, у которых есть чему поучиться: [книга четвертая / под ред. Е. Андреевой]. –– К.: Книжкове вид-во О. Капусти, 2008. –– 266 с.
    52. Коробкин В.И. Экология / В.И. Коробкин, Л.В. Передельский. –– Ростов н/Д: Феникс, 2003. –– 576 с.
    53. Корпорації: управління та культура. [монографія] / А.Е. Воронко-ва, М.М. Баб'як, Е.Н. Коренєв, І.В. Мажура. –– Дрогобич: "Вимір", 2006. –– 376 с.
    54. Котлер Ф. Маркетинг-Менеджмент / Ф. Котлер; пер. с англ. под ред. О. А. Третьяк. –– СПб.: Питер, 1999. –– 896 с.
    55. Коробкин В. И. Экология / Коробкин В. И., Передельский Л. В. –– М.: Феникс, 2010. –– 608 с.
    56. Котляров М.О. Екологічний маркетинг / М.О. Котляров. –– К.: Думка, 2009. –– 311 с.
    57. Кохно П. А. Менеджмент / П. А. Кохно, В. А. Микрюков. –– М.: Финансы и статистика, 1993. –– 302 с.
    58. Коуп Р. Экология / Р. Коуп. –– М.: Махаон, 2009. –– 139 с.
    59. Кулагин О. А. Организационная диагностика предприятия. [Электронный ресурс] / О. А. Кулагин. –– Режим доступу: http: //www.ippnou.ru/article.php?idarticle=000322.
    60. Літвак С. М. Екологічний менеджмент та аудит: навч. посібник. –– К.: Професіонал, 2005. –– 112 с.
    61. Лобанова Е.А. О формировании национальной системы экологических показателей / Е.А. Лобанова // Экологическая экспертиза. –– 1999. –– №3. –– С. 27-40.
    62. Лон Ф. Эффективное и устойчивое использованиеприродных ресурсов / Ф. Лон // Механізм регулювання економіки. –– 2001. –– № 1. –– С. 519-594.
    63. Мазур И.И. Курс инженерной экологии / И.И. Мазур, О.И. Молда-ванов. –– М.: Высшая школа, 1999. –– 447 с.
    64. Мамедов Н. М. Основы общей экологии / Н. М. Мамедов, И. Т. Суравегина, С. Н. Глазачёв. –– М.: Устойчивый мир, 2000. –– 272 с.
    65. Маркетинг: учебник / под ред. А. Н. Романова. –– М.: Банки и би-ржи, ЮНИТИ, 1996. –– 560 с.
    66. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хе-доури; пер. с англ. –– М.: Дело, 1998. –– 702 с.
    67. Мельник Л.Г. Концептуальні підходи до змін моделей споживання та виробництва при переході до стійкого розвитку / Л.Г. Мельник, О.І. Мель-ник, О.І. Карінцева // Механізм регулювання економіки. –– 2007. –– № 3. –– С. 51-58.
    68. Мельник Л.Г. Екологічна економіка: [підручн.] / Л.Г. Мельник. –– Суми: Університетська книга, 2003. –– 348 с.
    69. Менеджмент: [учебник] / Махов Л. К. –– М.: Экономика, 2010. –– 504 с.
    70. Менеджмент: [учебник] / Равилов О. К. –– М.: Лира, 2009. –– 312 с.
    71. Менеджмент / [Аникин В. И., Анненков В. И., Миронов С. И., Мо-исеев А. В.]. –– М.: Восток-Запад, 2009. –– 304 с.
    72. Миркин Б. М. Экология России / Б. М. Миркин, Л. Г. Наумова. –– М.: Устойчивый мир, 2000. –– 272 с.
    73. Миркин Б. М. Популярный экологический словар / Б. М. Миркин, Л. Г. Наумова; под ред. А. Н. Гилярова. –– М.: Устойчивый мир, 1999. ––
    304 с.
    74. Охрана природы: справочник / [К. П. Митрюшкин, М. Е. Берлянд, Ю. П. Беличенко и др.] –– М.: Агропромиздат, 1987. –– 188 c.
    75. Мних Є. В. Економічний аналіз діяльності підприємств / Є. В. Мних. –– К.: КНТЕУ, 2008. –– 514 с.
    76. Модернизация предприятий: факторы и стратегии / под ред. проф. В. Н. Эйтингона. –– Воронеж: ВГУ, 2001. –– 172 с.
    77. Модернізація виробництва: системно-екологічний підхід: посібник з екологічного менеджменту / В. Я. Шевчук, Ю. М. Саталкін та ін. –– К.: Сим-вол-Т, 1997. –– 245 с.
    78. Мэнтл Д. Компании, которые изменили мир / Д. Мэнтл. –– М.: Манн, Иванов и Фербер, 2009. –– 288 с.
    79. Набиев Р. А. Менеджмент / Р. А. Набиев, Т. Ф. Локтева. –– М.: Финансы и статистика, 2009. –– 368 с.
    80. Никитина М.Г. Государственный суверенитет в условиях глобаль-ной трансформации / М.Г. Никитина // Сталий розвиток та екологічна безпека суспільства в економічних трансформаціях: матеріали наук.-практ. конф., 16-17 квітн. 2009 р., –– Сімферополь: "СОНАТ", НДІ СРП, 2009. –– С. 114-116.
    81. Овсийчук М. Ф. Аудит: организация и методика проведения
    / М. Ф. Овсийчук. –– М.: ТОО Интех, 1996. –– 215 с.
    82. Омаровский А. Г. Экономика и планирование деятельности про-мышленных предприятий / А. Г. Омаровский. –– М.: Изд-во МГУ, 2004. ––
    218 с.
    83. Охрана окружающей природной среды: [учебник] /под. ред. Г. В. Дуганова. –– К.: Вища шк., 1988. –– 304 с.
    84. Охрана окружающей среды в ГДР. Очерк природоохранительного права / под ред. О. С. Колбасова; пер. с нем. –– М.: Прогресс, 1986. –– 336 с.
    85. Пастернак-Таранушенко Г. Економічна безпека держави. Статика процесу забезпечення: [підручн.] / Г. Пастернак-Таранушенко. –– К.: Кондор, 2002. –– 302 с.
    86. Пахомова Н. Экологический менеджмент / Пахомова Н., Рихтер П., Эндрес А. –– С-Пб.: Питер, 2003. –– 544 с.
    87. Петров О.О. О биотическом самоочищении водных экосистем. Элементы теории / О.О. Петров // ДАН. –– 2004. –– № 1. –– Т. 396. –– С. 136-141.
    88. Питерс Т. В поисках эффективного управления / Т. Питерс, Р. В. Уотерман. –– М.: Финансы, 1986. –– 133 с.
    89. Покобедов Н. С. Природные ресурсы земли и охрана окружающей среды / Н. С. Покобедов. –– К.: Літера, 2007. –– 274 с.
    90. Проблемы экологической безопасности источников водоснабже-ния / Экологические системы и приборы. –– 2006. –– № 5. –– С. 17-20.
    91. Промышленность Донецкой области в 2009 году. Стат. сборник, № 8/196. –– Донецк: Государственнуй комитет статистики. Донецкое областное управление статистики, 2010. –– 201 с.
    92. Промышленность Луганской области в 2009 году. Стат. сборник. –– Луганск: Государственнуй комитет статистики. Луганское областное управление статистики, 2010. –– 188 с.
    93. Прыкин Б. В. Новейшая теоретическая экономи
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ ДИССЕРТАЦИИ

Динамика лабораторных показателей, отражающих функциональную активность макрофагальной системы, у пациентов с болезнью Гоше I типа на фоне патогенетической терапии Пономарев Родион Викторович
Особенности мобилизации и забора гемопоэтических стволовых клеток при аутологичной трансплантации у больных с лимфопролиферативными заболеваниями Федык Оксана Владимировна
Оценка стабильности молекулярной ремиссии и качества жизни больных хроническим миелолейкозом при отмене терапии ингибиторами тирозинкиназ Петрова Анна Николаевна
Реконституция субпопуляций Т-клеток памяти у больных острыми лейкозами после трансплантации аллогенных гемопоэтических стволовых клеток Попова Наталья Николаевна
Антитромботическая терапия и профилактика тромбозов глубоких вен у детей с гемобластозами и синдромами костномозговой недостаточности Жарков Павел Александрович

ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)