Бондаренко Тетяна Миколаївна. Підготовка дітей до школи як педагогічна проблема в теорії і практиці вітчизняної педагогіки (друга половина ХХ століття) : Бондаренко Татьяна Николаевна. Подготовка детей к школе как педагогическая проблема в теории и практике отечественной педагогики (вторая половина ХХ века)

Краткое описание

СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

БОНДАРЕНКО ТЕТЯНА МИКОЛАЇВНА

УДК 37(09)”19”+372(09)

ПІДГОТОВКА ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА В ТЕОРІЇ І ПРАКТИЦІ ВІТЧИЗНЯНОЇ ПЕДАГОГІКИ
(ДРУГА ПОЛОВИНА ХХ СТОЛІТТЯ)

13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник кандидат педагогічних наук, доцент ЮР’ЄВА Катерина Анатоліївна

Слов’янськ 2007
ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади підготовки дітей до школи

12

1.1.

Понятійно-категоріальний апарат дослідження

12

1.2.

Підготовка дітей до школи як предмет історико-педагогічного аналізу

22

1.3.

Соціально-історичні та організаційно-педагогічні передумови розробки проблеми підготовки дітей до навчання в школі

41

1.4.

Стан наукової розробки проблеми підготовки дітей до школи у другій половині ХХ століття

56

Висновки до першого розділу

108

РОЗДІЛ 2. Організація підготовки дітей до школи у вітчизняній освітній практиці другої половини ХХ століття

113

2.1.

Організаційно-методичне та програмне забезпечення пропедевтики початкового навчання в другій половині ХХ століття

113

2.2

Основні напрями і тенденції практики підготовки дітей до школи в другій половині ХХ століття

138

2.3.

Використання історико-педагогічного досвіду підготовки дітей до школи в сучасних умовах

175

Висновки до другого розділу

212

ВИСНОВКИ

216

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

221

ДОДАТКИ

252

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Становлення України як суверенної держави, сучасні соціально-політичні процеси, гуманізація та демократизація суспільства активізували модернізаційні процеси в системі освіти. Утілення в практику Національної доктрини розвитку освіти України у ХХІ столітті, Законів України „Про освіту”, „Про дошкільну освіту”, Базового компонента дошкільної освіти в Україні зумовили пошуки шляхів реалізації неперервності освіти, забезпечення організаційної та змістовної єдності, наступності та взаємозв’язку всіх її ланок, зокрема дошкільної й початкової.
У системі неперервної освіти, що розбудовується в Україні, дошкілля та початкова школа набувають високого соціального значення, є вихідними ланками становлення й розвитку особистості повноправного громадянина держави (Л.Артемова, І.Бех, А.Богуш, Н.Гавриш, Н.Глухова, А.Гончаренко, Л.Долинська, О.Кононко, К.Крутій, С.Кулачківська, С.Ладивір, М.Машовець, З.Плохій, Т.Поніманська, О.Савченко та ін.).
Відповідно до умов сьогодення одним з пріоритетних напрямів розвитку дошкільної й початкової освіти є пошук шляхів оновлення змісту й удосконалення технології організації навчально-виховного процесу, підвищення його ефективності, забезпечення наступності, зокрема в підготовці дітей до навчання в школі.
У зв’язку з переходом на новий зміст, структуру та 12-річний термін навчання особливо гостро постала проблема підготовки дітей до школи. Значний інтерес як у теоретичному, так і в практичному аспектах становить ґенезис такої підготовки, її сутність і характерні особливості, зміст і форми організації в різні періоди розвитку вітчизняної системи освіти.
Історіографічний аналіз проблеми дає підстави стверджувати, що вивчення історико-педагогічних аспектів становлення й розвитку пропедевтики початкового навчання представлені в дисертаційних дослідженнях Н.Безлюдної (ідеї розвивального навчання в спадщині В.Сухомлинського), М.Дочевої (математична підготовка дітей до школи як педагогічна проблема в працях Г.Леушиної), І.Корякіної (підготовка дошкільників до письма), О.Папач (формування готовності дітей до навчання в школі за вальдорфською педагогікою), Г.Сухорукової (підготовка дітей до школи як педагогічна проблема в теорії й практиці В.Сухомлинського), Н.Шкляєвої (становлення й тенденції розвитку змісту дошкільної освіти в Росії кінця ХІХпочатку ХХ ст.); у роботах Г.Петроченко, О.Усової (зміст, форми й методи підготовки дітей до систематичного навчання).
В історико-педагогічних публікаціях З.Борисової, Л.Парамонової, Є.Протасової, В.Смаля, М.Шабаєвої, присвячених історії дошкільної педагогіки взагалі, приділялась певна увага питанням пропедевтики початкового навчання. Зазначена проблематика порушувалась на сторінках численних періодичних видань: „Педагогічний пошук”, „Початкова школа”, „Начальная школа”, „Дошкольное воспитание”, „Дошкільне виховання” та ін.
Огляд наукових праць дослідників другої половини ХХ століття І.Адамек, Ш.Амонашвілі, М.Безруких, Т.Беньової, Р.Буре, М.Дочевої, Б.Зельцермана, С.Козлової, Є.Кравцової, В.Кудрявцева, М.Поддьякова, Г.Цукерман, В.Ядешко та ін. свідчить, що проблема підготовки дітей до школи є актуальною і для країн ближнього та далекого зарубіжжя.
Разом з тим, аналіз широкого кола джерел свідчить, що історико-педагогічні аспекти проблеми становлення ідей і досвіду підготовки дітей дошкільного віку до навчання в загальноосвітньому навчальному закладі не знайшли вичерпного висвітлення в психолого-педагогічних дослідженнях.
Актуальність і доцільність дослідження вітчизняного досвіду підготовки дітей до школи зумовлюється спрямованістю його результатів на подолання низки суперечностей між:
- новою стратегічною метою забезпечення неперервності освіти впродовж життя та відсутністю організаційно-педагогічних умов її досягнення;
соціальним замовленням системі дошкільної освіти на підготовку дошкільників до систематичного навчання та реальним рівнем готовності дітей до навчання в школі;
нагальною потребою сучасної освітньої практики в опорі на прогресивний досвід пропедевтики початкового навчання й недостатньою розробленістю історико-педагогічного аспекту проблеми підготовки дітей до школи;
необхідністю впровадження нових підходів до пропедевтики початкового навчання й реальним станом підготовки освітян до такої діяльності;
потребою в інтеграції зусиль дошкільних, загальноосвітніх навчальних закладів, батьківської громадськості в справі підготовки дітей до школи й відсутністю науково-методичного забезпечення цього процесу;
високим соціальним та особистісним значенням готовності до навчання в школі кожної дитини й застарілими організаційними формами підготовки до школи тих дітей, які не відвідують дошкільних закладів.
Зазначене й стало підґрунтям для обрання теми дисертаційного дослідження: „Підготовка дітей до школи як педагогічна проблема в теорії і практиці вітчизняної педагогіки (друга половина ХХ століття)”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планом науково-дослідної роботи кафедр педагогіки та педагогіки і методики початкового навчання Слов’янського державного педагогічного університету „Гуманізація навчально-виховного процесу” (протокол № 9 засідання Вченої ради СДПІ від 28.12.1997р.) Тема затверджена вченою радою Слов’янського державного педагогічного університету (протокол №8 від 25.04.2002р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 29.10.2002р.)
Об’єкт дослідження процес підготовки дітей дошкільного віку до навчання в школі.
Предмет дослідження теорія та практика підготовки дітей до школи в історії вітчизняної педагогіки другої половини ХХ століття.
Мета дослідження виявити й систематизувати теоретичні надбання та узагальнити практичний досвід підготовки дітей до шкільного навчання в історії вітчизняної педагогіки другої половини ХХ століття, розкрити можливості використання здобутків минулого в сучасних умовах.
Відповідно до об’єкта, предмета та мети дослідження визначено його основні завдання:
1. Охарактеризувати понятійно-категоріальний апарат дослідження проблеми підготовки дітей до школи.
2. Дослідити соціально-історичні та педагогічні передумови становлення й розвитку теоретичних ідей і практики підготовки дітей до шкільного навчання в досліджуваний період.
3. На основі результатів історико-педагогічного пошуку, ретроспективного аналізу досвіду підготовки дітей до школи та її наукового забезпечення визначити зміст і стан розв’язання цієї проблеми у вітчизняній педагогічній думці (друга половина ХХ століття).
4. Охарактеризувати організаційно-методичне та програмне забезпечення підготовки дітей до навчання в школі в другій половині минулого століття й на цій основі виявити динаміку розвитку змісту та організаційних форм пропедевтики початкового навчання.
5. Визначити можливості творчого використання накопиченого прогресивного історико-педагогічного досвіду для модернізації процесу підготовки дітей до навчання в школі в сучасних умовах.
Методологічними засадами дослідження є: теорія наукового пізнання, положення про діалектичну єдність теорії і практики, історичного й логічного, історичний підхід до аналізу процесів розвитку освіти, про взаємообумовленість педагогічних і соціокультурних явищ і процесів та необхідність їх вивчення у зв’язку з конкретно-історичними умовами суспільного життя. Дослідження здійснювалося на основі комплексу наукових підходів, доцільних для вивчення складних історико-педагогічних об’єктів: системного та структурного, що забезпечують розгляд підготовки дітей до шкільного навчання як елемента цілісної педагогічної системи в контексті соціальних, економічних та освітніх процесів в Україні впродовж досліджуваного періоду; історико-логічного, що дає змогу дослідити розгортання підготовки до шкільного навчання в динаміці. Для нашого дослідження цінною є методологія діяльнісного підходу, яка містить ідеї цілісного формування особистості в діяльності, діалектику колективного й індивідуального у становленні та розвитку особистості у взаємодії з навколишнім предметним і соціальним середовищем.
Теоретичну основу дослідження склали наукові положення й факти з історії освіти України, подані в історико-педагогічних дослідженнях Л.Ваховського, М.Євтуха, С.Золотухіної, В.Майбороди, Л.Попової, О.Сухомлинської, Л.Штефан, К.Юр’євої та ін.; дослідження проблеми дитинства як наукової категорії та глобального культурно-історичного феномену (А.Богуш, І.Кон, О.Сухомлинська, К.Юр’єва та ін.); положення гуманістично орієнтованої психолого-педагогічної науки (Ш.Амонашвілі, М.Монтессорі, В.Сухомлинський, Ф.Фребель, С.Френе, Р.Штейнер та ін.); дослідження учених у галузі теорії та методології особистісно орієнтованої освіти (І.Бех, А.Бойко, В.Євдокимов, О.Киричук, Б.Коротяєв, А.Маслоу, І.Підласий, І.Прокопенко, К.Роджерс, О.Савченко, О.Сухомлинська, І.Якіманська та ін.); праці українських та зарубіжних учених, присвячених проблемам дошкілля (Л.Артемова, А.Богуш, Н.Гавриш, О.Кононко, С.Кулачківська, Г.Леушина, Г.Люблінська, Т.Піроженко, З.Плохій, Т.Поніманська, О.Проскура, О.Усова та ін.).
Для розв’язання поставлених завдань використані методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури, історико-генетичний метод для визначення вихідних теоретичних позицій дослідження; порівняльно-зіставний, системно-структурний, історико-генетичний аналіз з метою систематизації теоретичних питань підготовки дітей до шкільного навчання в другій половині ХХ ст.; проблемно-цільовий і порівняльний методи для аналізу, зіставлення, узагальнення, систематизації, інтерпретації архівних документів щодо проблеми дослідження, визначення основних тенденцій підготовки дітей до школи у другій половині ХХ ст.; вивчення змісту навчальних планів, програм; ретроспективний аналіз для виявлення та врахування особливостей використання набутого досвіду в сучасних умовах.
Джерелознавча база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку використано документи й матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ф.5097), Центрального державного історичного архіву України (ф.707), державного архіву Донецької області (ф.98), міського відділу народної освіти м.Слов’янська (ф.48), приватні архіви завідувачів дошкільних закладів В.Перекрест, К.Федіної (м.Миколаївка), методистів ДНЗ №70 І.Литвинової, О.Потапенко (м.Слов’янськ), учителів початкових класів Т.Бондаренко, В.Смирнової, О.Старицької (м.Миколаївка), О.Дяченко (м.Красний Луч), Національної бібліотеки України ім.В.Вернадського, лабораторії педагогічних інновацій інституту педагогіки АПН України, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім.В.Каразіна, Харківської державної наукової бібліотеки ім.В.Короленка, бібліотеки Слов’янського державного педагогічного університету. Джерелами дослідження є також законодавчі й директивні документи Верховної Ради й Кабінету Міністрів УРСР та незалежної Української держави, Президента України; матеріали з’їздів, пленумів і постанов ЦК КПРС і КПУ досліджуваного періоду, матеріали конференцій і нарад, присвячені питанням освіти взагалі та навчання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку зокрема; твори прогресивних вітчизняних і зарубіжних педагогів різних часів, у яких висвітлювалися питання організації підготовки дітей до систематичного навчання в школі; матеріали педагогічної преси досліджуваного періоду; сучасні монографічні й дисертаційні дослідження, науково-методичні статті; наукова та методична література з історії педагогіки, яка містить необхідну для нашого дослідження інформацію.
Вибір хронологічних меж дослідження другої половини ХХ століття мотивуємо тим, що означений період в історії вітчизняної педагогічної думки позначений фундаментальними трансформаціями системи освіти, зокрема її дошкільної та початкової ланок, зумовленими докорінними соціальними змінами. Реалізація низки освітніх реформ, спричинених соціально-економічним розвитком держави, вимагала зниження віку початку навчання в школі (із семи, пізніше з шести років) та оновлення методології навчально-виховного процесу на гуманістичних і демократичних засадах.
Саме на початку 50-х років ХХ століття в початковій школі було здійснено перехід до навчання дітей з семи років. Одночасно в дошкільній освіті відбулася революційна зміна всього спрямування виховного процесу дошкільного закладу: з переважного догляду за дітьми з елементами ситуативного навчання до цілеспрямованого навчально-виховного процесу на організованих заняттях у дитячому садку, що мав закласти підґрунтя подальшої навчальної дія

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення й систематизація теорії та досвіду пропедевтики шкільного навчання в роботі з дітьми в другій половині ХХ ст. у контексті розв’язання актуальних для сучасної системи освіти України завдань впровадження ефективних змісту та організаційних форм підготовки дітей до навчання в школі, забезпечення наступності дошкільної та початкової загальної освіти дає підстави зробити такі висновки:
1.У дисертації наведено теоретичне узагальнення основних проблем підготовки дітей до навчання в школі в другій половині ХХ ст., що виявляється в історико-педагогічному дослідженні, творчій інтерпретації та виокремленні провідних напрямів використання в сучасних умовах прогресивного досвіду пропедевтики початкового навчання, набутого вітчизняною психолого-педагогічною теорією та освітньою практикою другої половини ХХ століття.
2.На основі аналізу філософської, психолого-педагогічної, довідкової літератури з’ясовано зміст ключових для нашого дослідження понять. Показано, що в сучасному науковому обігу терміном „підготовка” найчастіше позначається процес, терміном „готовність” його результат. Причому „пропедевтика” й „підготовка” виступають як синоніми.
У ході дослідження з’ясовано, що в масовій освітній практиці до середини ХХст. цілеспрямована робота з пропедевтики шкільного навчання не здійснювалася. Однак прогресивні педагоги-теоретики та практики різних часів наголошували на необхідності цілеспрямованого розвитку особистісних рис і якостей дитини, що забезпечували б їй успішність навчальної діяльності.
На основі розгляду становлення та розвитку теоретичних поглядів видатних вітчизняних і зарубіжних діячів освіти та педагогічної науки різних часів стосовно підготовки дошкільників до систематичного навчання в школі визначено низку спільних для них підходів до визначення сутності, добору змісту та форм організації пропедевтики шкільного навчання. Це насамперед: прагнення до чіткого окреслення кола та систематизації знань, які необхідно одержати дошкільникам; реалізація в процесі підготовки дітей до шкільного навчання принципів природовідповідності, культуровідповідності, дитячої самодіяльності; усвідомлення ключової ролі особистості та діяльності дорослих (педагога, батьків) у забезпеченні ефективності підготовки дошкільника до навчання в школі.
3.У дослідженні показано, що особливості вирішення проблеми підготовки дітей до школи зумовлювалися: спрямованістю соціально-економічного та політичного розвитку суспільства в досліджуваний період, спочатку на зміцнення тоталітарної держави, а після розпаду СРСР на відновлення демократичних засад суспільного життя; соціальним замовленням на прискорене відтворення людських трудових ресурсів та типу особистості, здатної до вирішення завдань державного будівництва, відповідними пріоритетами освітньої політики.
Ускладнення змісту загальної освіти, у тому числі її початкової ланки, спричинювало зростання вимог до пізнавальних й особистісних якостей дитини, яка приходить до школи, рівня сформованості її готовності до навчання.
4.Обґрунтовано етапи становлення й розвитку підготовки дітей до шкільного навчання в теорії й практиці вітчизняної педагогіки другої половини ХХ ст. В основу періодизації покладено динаміку мети й завдань пропедевтики початкового навчання, що детермінували відповідні трансформації в змісті та формах підготовки дітей до навчання в школі.
Перший етап (19501966рр.) характеризувався усвідомленням прогресивним освітянським загалом необхідності здійснення цілеспрямованої підготовки дітей дошкільного віку до подальшого навчання в школі, становленням концептуальних ідей стосовно загальної мети такої роботи та визнанням необхідності розробки критеріїв готовності дітей до шкільного навчання.
Другий етап (19661986рр.) позначився конкретизацією мети й завдань пропедевтики початкового навчання на основі результатів численних психолого-педагогічних досліджень вікових пізнавальних можливостей дітей, які засвідчили потенційні можливості дошкільників засвоювати основи наукових знань, що стануть підґрунтям їхньої готовності до успішного опанування навчальної програми початкових класів.
Третій етап (19861991рр.) характеризувався розбудовою пропедевтики початкового навчання на засадах гуманізації та демократизації освітнього процесу, перенесенням акценту на соціалізацію дошкільника.
Четвертий етап (19912000рр.) позначився інноваційним розвитком підготовки дітей до навчання в школі на засадах дитиноцентризму, визнанням дитини повноправним суб’єктом освітнього процесу з пріоритетом особистісного розвитку дошкільника, метою пропедевтики початкового навчання формування готовності дитини до навчання в школі як інтегративної якості її особистості.
5.На основі аналізу широкого кола психолого-педагогічних джерел другої половини ХХ ст. визначено основні напрями наукових досліджень проблеми підготовки дітей до навчання в школі в досліджуваний період, зокрема: психофізіологічних особливостей розвитку дошкільників як передумов шкільного навчання; співвідношення понять „підготовка” й „готовність дітей до навчання в школі”; сутності та структури готовності дітей до шкільного навчання; мети та змісту підготовки дітей до навчання в школі; методів діагностики та критеріїв сформованості загальної та спеціальної готовності дітей до навчання в школі.
Виявлено, що впродовж досліджуваного періоду під впливом теоретичних поглядів і практичної діяльності провідних педагогів і психологів (Ш.Амонашвілі, Л.Артемова, І.Бех, А.Богуш, Л.Виготський Е.Вільчковський, В.Давидов, О.Дусавицький, Д.Ельконін, О.Усова, Г.Цукерман та ін.) формувалися концептуальні засади та складалася система роботи з підготовки дітей до шкільного навчання.
6.Результати аналізу організаційно-методичного та програмного забезпечення підготовки дітей до навчання в школі в другій половині минулого століття свідчать про прагнення їх упорядників: створити єдину програму та методичні рекомендації щодо її реалізації, які б ураховували основні досягнення педагогічної науки (проблеми навчання, фізичного розвитку, гри, естетичного виховання, трудової діяльності), чисельних психологічних досліджень та передовий досвід організації навчально-виховної роботи в дитячих садках; дотримуватися дидактичного принципу науковості, аби діти отримували точні відомості про навколишній світ, що відповідають актуальному стану розвитку науки.
7.У дослідженні схарактеризовано організаційні форми пропедевтики початкового навчання, що виступали зовнішнім виявом для змісту, який поетапно еволюціонував від розрізнених знань про довкілля до формування життєвої компетентності згідно з конкретизованими метою й завданнями підготовки дітей до навчання в школі.
8.На основі узагальнення результатів дослідження виявлено тенденції розвитку підготовки дітей до навчання в школі, до яких слід віднести: поетапну деталізацію змісту пропедевтики початкового навчання; урізноманітнення організаційних форм; еволюцію від виключно соціалізаційного спрямування до особистісної орієнтації; поглиблення співпраці педагога з батьками дошкільників.
9.Узагальнення теоретичних ідей і практики організації підготовки дітей до школи в другій половині ХХ ст. дозволяють виокремити напрями використання позитивного досвіду з означеної проблеми в сучасних соціокультурних умовах: визнання пріоритетності соціального розвитку, формування комунікативних умінь, стимулювання пізнавальної активності, зміцнення здоров’я й підвищення розумової та фізичної працездатності дітей; суб’єкт-суб’єктна взаємодія всіх учасників пропедевтики початкового навчання; розширення мережі центрів підготовки до школи, що працюють за індивідуалізованими програмами з урахуванням регіональних особливостей та специфіки контингенту дітей, не охоплених дошкільною освітою; цілеспрямована підготовка педагогів до роботи з пропедевтики початкового навчання в системі неперервної освіти.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів вивчення теорії та практики підготовки дітей до шкільного навчання в другій половині ХХст. Перспективи подальших наукових пошуків пов’язані з вивченням регіональних особливостей організації та добору змісту пропедевтики початкового навчання, специфіки роботи з дітьми, які виховуються в повних і неповних сім’ях, впливу гендерних особливостей дітей на добір змісту, форм і методів їхньої підготовки до навчання в школі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. АдамекІ. Теорія і практика підготовки дітей до школи в умовах розвитку польського дошкілля (друга половина ХІХ 1918 р.): Автореф. дис. ...канд. пед. наук. /13.00.01. К., 2001. 52 с.
2. АмонашвилиШ.А., СакварелидзеГ.А. Шестилетние дети в школе // Сов. Педагогика. 1972. №9. С. 65-74.
3. АмонашвилиШ.А. Как живете, дети? М.: Просвещение, 1986. 176с.
4. АмонашвилиШ.А. Размышления о гуманной педагогике. М.: Просвещение, 1996. 367с.
5. АмонашвилиШ.А. Гуманно-личностный подход к детям. Воронеж: Институт практической психологии, 1998. 544с.
6. АмонашвилиШ.А. Школа Жизни. М.: Издательский Дом Шалвы Амонашвили, 2000. 144с.
7. АнтоноваГ.П., АнтоноваИ.П. Познавательная деятельность детей шести и семи лет: (Монография). М.: Прометей, 1991. 124с.
8. АнтоноваГ.П., АнтоноваИ.П., АнтоноваН.А. Диагностика психологической готовности детей к обучению в школе. Учебное пособие. Донецк, 1999. 140с.
9. БабанскийЮ.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса: (методические основы). М.: Просвещение, 1982. 192с.
10. БабишинС.Д. Школи Запорозької Січі // Радянська школа. 1991. №6. С.83.
11. БабишинС.Д. Початкова школа на Україні з давніх часів до кінця ХVIII ст. // Початкова школа. 1991. № 10. С.73.
12. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання. 1999. № 1. С.6-38.
13. БайерО., СироваткоО. Визначення готовності дитини до навчання у школі. // Психолог. 2003. квітень № 13 (61). С.48.
14. БезрукихМ.М., ЕфимоваС.П. Знаете ли вы своего ученика? М.: Просвещение, 1991. 176с.
15. Безлюдна Н.В.Ідеї розвивального навчання молодших школярів у творчій спадщині В.О.Сухомлинського: Автореф. дис. ...канд. пед. наук. /13.00.01. К., 1998. 16 с.
16. Бех І.Д. Особистісно-орієнтований виховний процес входження до людяності // Розвиток педагогічної і психологічної науки в Україні. 1992-2002: Збірник наукових праць до 10-річчя АПН України. Ч.1. Харків: ОВС, 2002. 640с.
17. БоговароваО. Психологічна готовність до навчання в школі // Психолог (вкладка). 2003. № 29-32. 80с.
18. БогушА.М. Розвиток мови у дітей дошкільного віку. К.: Рад. школа, 1976. 80с.