НАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ТЕОРІЇ АРХІТЕКТУРИ (на прикладі України)

Краткое описание

Міністерство культури і мистецтв України
Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури

На правах рукопису

ЧЕПЕЛИК
Оксана Вікторівна

УДК 72.01

НАЦІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ ТЕОРІЇ АРХІТЕКТУРИ
(на прикладі України)
18.00.01 Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури

Науковий керівник
ЯКОВЛЄВ Микола Іванович,
доктор технічних наук, професор

Київ 2002

З М І С Т

Вступ ...
Розділ перший.
ІСТОРІОГРАФІЯ. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ТЕОРІЇ АРХІТЕКТУРИ
З НАЦІОНАЛЬНИХ ПИТАНЬ ......
1.1 Стан дослідженості питання ....
1.2 Періодизація теорії української архітектури
з питань національної своєрідності ...
Висновки по першому розділу .......
Розділ другий.
ТЕОРІЯ АРХІТЕКТУРИ З НАЦІОНАЛЬНИХ ПИТАНЬ
ПЕРШОГО ПЕРІОДУ РОЗВИТКУ (19031917 роки) ...
2.1 Чинники, що вплинули на розвиток
теорії архітектури з національних питань ....
2.2 Основні постулати теорії архітектури першого періоду розвитку ..
2.3 Вплив теорії на практику першого періоду розвитку ...
Висновки по другому розділу ....
Розділ третій.
АНАЛІЗ ТЕОРІЇ АРХІТЕКТУРИ З НАЦІОНАЛЬНИХ ПИТАНЬ
ДРУГОГО ПЕРІОДУ РОЗВИТКУ (19321954 роки) ........
3.1 Критика в 20-ті роки теорії і практики архітектури
першого періоду розвитку .
3.2 Ідеологічна обумовленість теорії архітектури другого періоду
та її пріоритетна спрямованість ....
3.3 Прояви національної своєрідності в архітектурній практиці
другого періоду ...
Висновки по третьому розділу ..
Розділ четвертий.
РОЗВИТОК ТЕОРІЇ АРХІТЕКТУРИ З НАЦІОНАЛЬНИХ ПИТАНЬ
19701990 РОКІВ (ТРЕТІЙ ПЕРІОД) ..88
4.1 Вплив практики на формування нових теоретичних узагальнень ...88
4.2 Теоретичні узагальнення з національних питань
на сучасному етапі розвитку 100
4.3 Тенденції розвитку теорії і практики архітектури
з ознаками національної своєрідності .116
Висновки по четвертому розділу .138
Висновки та результати140
Перелік використаної літератури ...143
Додаток А. Довідки про впровадження...................................................................157
Додаток Б. Матеріали апробації..........................................................................161 - 171

ВСТУП
Актуальність теми. Розвиток архітектури на території України до ХІХ століття йшов двома паралельними шляхами. В руслі одного розвивалась народна архітектура, відтворюючи естетичні уподобання українського народу, створюючи шедеври храмової і житлової архітектури і синтез мистецтв в інтер’єрі житла. В руслі другого розвивалась офіційна архітектура, створена професіоналами, яка нічого спільного не мала з народною архітектурою. Особливо це стосується доби класицизму та ампіру. Винятком слід вважати стиль бароко доби Гетьманщини, коли велика кількість храмів будувались на зразок народних дерев’яних храмів, а декоративне оздоблення, декор створювався народними майстрами, які реалізовували своє бачення краси в українському орнаменті та українській морфологічній семантиці.
До початку ХХ століття архітектура підійшла в стилі неокласицизму, історизму, еклектики і врешті-решт модерну. За доби модерну, який ще називають стилем художників”, найважливішу роль в становленні українського архітектурного модерну на початку ХХ ст. відіграли саме художники, які в гострих дискусіях теоретично обґрунтували необхідність звернення до народних джерел національної культури, творчого її розвитку в професійних творах, що і було відтворено архітектурною практикою.
В залежності від зміни соціального устрою змінювались теоретичні засади щодо відображення національних рис в архітектурі. Апологети теорії конструктивізму в 20-і рр. повністю відкидали необхідність звернення в творчій архітектурній практиці до витоків народного мистецтва і надання архітектурі певних національних рис. Зміна стильової спрямованості та розробка нових теоретичних настанов починається з 1930-х рр., директивно проголошується, що архітектура має бути соціалістичною за змістом й національною за формою (так званий соціалістичний реалізм”), декларативно дозволяється застосовувати в архітектурній формі елементи народної творчості. На практиці архітектурна творчість в СРСР була спрямована на засвоєння класичної спадщини, зокрема ордерної системи, як цього й вимагали ідеологічні настанови. Засвоєння класичної спадщини стало підґрунтям створення помпезної архітектури, так званого сталінського ампіру”. Цей напрямок був перерваний партійно-урядовими постановами 1955 р. про надмірності в архітектурі та індустріалізацію будівництва. З цього року почався період економічного техніцизму, коли ані в теорії, ані в практиці питання національної своєрідності не мали місця. Архітектура України в ті роки розвивалась в руслі стильової спрямованості архітектури усього Радянського Союзу. Але в 60-і рр. з’явились роботи художників-монументалістів, в яких були відтворені і тематика з історії українського народу, і особливості народного мистецтва. В подальші роки монументальне мистецтво піддавалось цензурі, і ідеологічно спрямоване мистецтво витісняло твори, які мали національні ознаки.
Архітектура України, починаючи з 50-х рр. і до останньої доби була знівельована і нічим не відрізнялась від архітектури всього колишнього Радянського Союзу. В той же час архітектори середньоазіатських, закавказьких та прибалтійських республік зуміли уникнути одноманітності й вели пошуки в архітектурі, враховуючи місцеві традиції. Одноманітність сучасної архітектури, відсутність конкретних теоретичних концепцій зумовили необхідність констатувати важливість аналізу теоретичних розробок з національних питань в архітектурі в її історичному розвиткові, а також необхідність виявлення впливу теорії на практику.
Особливої актуальності проблема національної своєрідності архітектури набуває в період становлення і розвитку незалежності України, яка повинна мати не тільки державну українську мову, але й архітектуру, відзначену колоритом народного мистецтва, глибоким досвідом місцевих традицій.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з загальнодержавною програмою Української академії архітектури, зокрема з Концепцією розвитку архітектури України” та підготовкою нової редакції Історії архітектури України”, а також з планами наукових робіт кафедри теорії, історії архітектури та синтезу мистецтв Національної академії образотворчого мистецтва та архітектури
Метою дослідження є розкриття еволюції розвитку теорії архітектури з національних питань та її вплив на архітектурну практику.
В контексті проблематики передбачено вирішити такі завдання:
визначити генезу теорії архітектури з національних питань та періодизацію її розвитку;
виявити основні поетапні теоретичні постулати з питань національної своєрідності архітектури та чинники, що їх обумовили;
розкрити взаємовплив теорії та практики на кожному етапі розвитку;
визначити тенденції розвитку теорії і архітектурної практики з ознаками національної своєрідності.
Об’єктом дослідження є закономірності розвитку теоретичних узагальнень стосовно національної своєрідності архітектури.
Предмет дослідження теоретичні розробки з питань національної своєрідності та їх практична реалізація.
Методи дослідження. Основним методом прийнято системний підхід до висвітлення питань розвитку теорії, систематизація окремих узагальнень та їх порівняння; в роботі також застосовано аналіз історичних літературних джерел з теорії та мистецтвознавства; графоаналітичний метод, спрямований на виявлення та визначення національних ознак в архітектурі; їх класифікацію; порівняльно-історичний аналіз зібраних матеріалів.
Межі дослідження теорія української архітектури ХХ ст., архітектурна практика народностильового та необарокового напрямків, синтез мистецтв стосовно національних ознак.
Наукова новизна. В дисертації вперше систематизовано розкривається еволюційний генезис теоретичної думки стосовно національної своєрідності архітектури, встановлюються етапи і тенденції подальшого розвитку теорії та практики. Вперше розкрито перемінні чинники, що формували теоретичні узагальнення на різних етапах розвитку архітектури та засоби художньої виразності національних ознак в проектній практиці.
Практичне значення одержаних результатів роботи полягає в тому, що в ній розкриваються національні ознаки архітектури, апробовані протягом ХХ ст., які можуть бути джерелом для творчих пошуків своєрідності архітектури України на сучасному етапі, що буде сприяти створенню різноманітного життєвого середовища і розвитку міжнародного туризму. Висвітлений в роботі історичний розвиток теоретичної думки щодо національних ознак є певним внеском у загальну теорію архітектури. Достовірність наукових висновків базується на аналізі значної кількості історичного матеріалу з питань теорії, філософії, мистецтвознавства та наукових матеріалів з архітектури, а також натурних обстеженнях.
Особистий внесок автора в опрацювання наукових результатів показаний в публікаціях (1,2,3,5,8,), результати отримані самостійно. Автором встановлена періодизація теорії архітектури, залежність теоретичних узагальнень від чинників конкретного періоду суспільного розвитку, а також окреслені тенденції формування своєрідності сучасної архітектури.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження пройшли апробацію на 5 науково-практичних конференціях, в тому числі на 2-х міжнародних. В 2000 році на 62-й науково-практичний конференції Київського національного університету будівництва і архітектури (17-19 квітня). В 2001 р. На 53-й науково-практичній конференції в Полтавському технічному університеті будівництва і архітектури імені Юрія Кондратюка. В 2001 році на ІV міжвузівській науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу науковців і студентів в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури. В 2000 р. на міжнародній науковій конференції в м. Скоп’є (Македонія) з 1 по 21 червня. В 2001 році на міжнародній науковій конференції в м. Цюріху (Швейцарія), з 6 по 8 жовтня. Основні результати дослідження впроваджено при розробці проекту бази відпочинку Скіфський курган” (Херсонська область), в учбовому процесі архітектурного факультету Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури та в учбовому процесі Академії будівництва Баухауз” в м.Десну, Німеччина. Основні результати опубліковані в 15 статтях фахових видань та наукових збірниках.

Список литературы

ВИСНОВКИ ТА РЕЗУЛЬТАТИ

На основі проведених в роботі досліджень вперше розкрито еволюційний розвиток теорії архітектури з національних питань та взаємовплив теорії і практики, введено у науковий обіг нові систематизовані матеріали, достовірність яких базується на аналізі існуючих літературних джерел.
1. Створено цілісну картину поетапного розвитку теоретичних узагальнень, спрямованих на формування совєрідності української архітектури протягом ХХ століття. Показано практичний досвід архітектурної творчості, де розкривається морфологія національних ознак, що має практичне значення для сучасних та перспективних пошуків в напряму народностильової або необарокової архітектури.
2. За критичним аналізом літературних джерел виявлено генезу теорії архітектури з національних аспектів та особливості її періодизації, які полягають в тому, що розвиток теорії має дискретний характер і не співпадає з загальноприйнятою періодизацією історії архітектури за ідентичний період. Встановлено, що теорія архітектури, де розглядаються питання національної своєрідності, має такий хронологічний поділ:
I період 19131917 рр.;
II період 19321954 рр.;
III період 19701990-ті рр.
3. Доведено, що тільки системний підхід дозволяє визначити, що на формування теоретичних узагальнень в кожний період впливала інтеграція головних та підрядних чинників, обумовлених соціокультурними та ідеологічними змінами в суспільстві. Як свідчить історичний аналіз, національні особливості в архітектурній практиці виникають внаслідок відображення соціальних явищ, які проявляються спонтанно у творчості архітекторів певного народу в рамках різної стильової спрямованості. В Україні народностильової та необарокової.

4. Розкрито відмінності головних чинників на кожному етапі розвитку теорії, які обумовили різні теоретичні узагальнення.
Плюралізм та конкретність узагальнень першого періоду (19031917 рр.) змінюється на єдину спрямованість засвоєння класичної спадщини (тобто ордерної системи (19321941 рр.)) і на засвоєння необарокової традиції (19451954 рр.).
Особливо політично заангажованим був період з 1954 по 1990 р., коли пропагувалася ідея єдиної соціальної спільноти радянського народу”, а тому перевага надавалася інтернаціональній архітектурі, яка об’єднує народи, в той час як національна архітектура начебто їх роз’єднує. Така хибна думка не сприяла поушкам національної своєрідності й орієнтувала архітекторів на запозичення рішень з іноземної практики, іноземних видань, що спостерігається і в сучасних умовах.
5. Встановлено, що незважаючи на різні чинники, які впливали на розвиток теорії, спільними для всіх етапів були такі:
розвиток досліджень народної архітектури та історії архітектури, зокрема бароко;
роль художників к формуванні основних постулатів теорії та їх творча діяльність;
практика будівництва у європейських країнах та колишніх республіках Радянського Союзу, спрямована на створення національної своєрідності архітектури.
6. Виявлені протягом трьох визначених періодів теоретичні узагальнення показали, що незважаючи на відмінності та суперечності основних чинників, що їх обумовлювали, окремі постулати, визначені в роботі, були спільними для всіх народів і можуть розглядатись як продовження тенденцій і на перспективу.

До таких постулатів відноситься і припустимість стилізації в сучасній архітектурі; перевага надається новаторству на основі традицій; основним виразником національної своєрідності є синтез мистецтв.
7. Доведено, що теорія лише тоді ефективно впливає на практику, коли її узагальнення не абстрактні, а конкретні. Конкретності теорії надають встановлені в роботі морфологічні особливості українського архітектурного стилю, архітектурних елементів, виразників національних ознак.
Аналіз певних засобів художньої виразності на кожному етапі дав можливість визначити, які саме ознаки національної своєрідності витримали випробування часом, застосовувалися на всіх етапах і можуть мати місце і на перспективу. До таких ознак можна віднести:
загальну композицію споруди на основі народностильової або необарокової архітектури;
застосування творів художників-монументалістів та народних майстрів;
застосування кераміки та майоліки як носіїв національних ознак.
Окреслено перспективу використання комп’ютерних технологій у створенні новітніх засобів художньої виразності життєвого середовища.
Історичний аналіз формування та розвитку теоретичної думки й архітектурної практики показав, що проблема створення національної своєрідності архітектури проблема перебудови професійної свідомості, естетичних та філософських поглядів майстрів архітектури, від творчої спрямованості яких залежить духовне піднесення самосвідомості народу.

ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Азизян И А. Взаимодействие искусств: Композиционно-методологический аспект проблемы // Архитектура СССР. 1974. № 9. С. 4550.
2. Альошин П.Ф. О современной школьной архитектуре // Труды IX съезда русских зодчих. СПБ, 1911 г.Ю с 189-197.
3. Алпатов М. В. Проблема синтеза в художественном наследстве // Вопросы синтеза искусств. М.: ОГИЗ-ИЗОГИЗ, 1936. С. 2233.
4. Антонович Д. В. Скорочений курс історії українського мистецтва. Прага, 1923. С. 320323.
5. Антонович Д. В. Характер дослідів над українським архітектурним стилем // Дзвін. 1913. № 12. С. 481487.
6. Афасижев М. И. Экспериментальные исследования эстетического восприятия // Искуство. 1971. № 4. С. 8971.
7. Белічко Ю. В. Україна і романтизм у російському мистецтві // Образотворче мистецтво. 1989. № 6. С. 912.
8. Бернштейн Е. М. Традиция и канон два парадокса: Критерии и суждения в искусствознании. М.: Искусство, 1986. 192 с.
9. Бич-Лубенський К. Украинский архитектурный стиль // Утро. 1910. 18 октября. С. 3.
10.Борисова Е. А., Каждан Т. П. Русская архитектура конца XIX начала ХХ века. М.: Наука, 1971. 213 с.
11.Бутвидас Р. Ю. К вопросу о целостности взаимодействия архитектуры с монументальным и декоративным искусством // Проблемы синтеза искусств и архитектуры: Тематич. сб. Акад. художеств СССР. Л.: Изд-во АХ СССР, 1980. Вып. 10. С. 813.
12.Валериус С. С. Монументальная живопись: Современные проблемы. М.: Искусство, 1979. 79 с.
13.Вар-ъ [Варяницин А. М.] Об украинском архитектурном стиле // Украинская жизнь. 1913. № 1. С.2732.
14.Велигоцкая Н. И. Традиции народного искусства в современном монументально-декоративном искусстве Украины (на примере архитектурно-художественной практики 19601978 гг.): Автореф. дис. ... канд. искусствоведени. М., 1977. 24 с.
15.Велигоцкая Н. И., Жиздринская А. В., Коломиец Н. С. Монументально-декоративное искусство в архитектуре Украины. К.: Будивельник, 1989. 104 с.
16.Велігоцька Н. І. Співдружність: Творчі взаємозв’язки народного і професійного мистецтва Радянської України. К.: Мистецтво, 1973. 117 с.
17.Взаимодействие и синтез искусств: Сб. ст. Л.: Наука, 1978. 269 с.
18.Витек Я. Интеграция изобразительного искусства в архитектуре // Проект (ЧССР). 1988. № 8. С. 1114.
19.Воейкова И. Н. Монументально-декоративное искусство в интерьерах общественных зданий // Искусство и быт. М.: Сов. художник, 1964. Вып. 2. С. 4879.
20.Воейкова И. Н. Некоторые вопросы специфики монументальной живописи // Синтез искусств в архитектуре. М.: Искусство, 1963. С. 71.
21.Воейкова И. Н. Художник в современной архитектуре // Архитектура СССР. 1990. № 2. С. 5861.
22.Врона І.І.. Основні течії і здобутки в українському образотворчому мистецтві // Пролетарська правда № 255, 1927. С.2-8.
23.Габричевский А. Г. Проблема архитектурного синтеза как взаимной организации массы и пространства // Архитектура СССР. 1989. № 1. С. 8691.
24.Гаркуша Н. Приемы размещения монументально-декоративного рельефа в современной архитектуре // Синтез искусств и архитектура общественных зданий. М.: Сов. художник, 1974. С. 3648.
25.Гассанова Н. С. Текстиль в дизайне интерьера. К.: Будивельник, 1987. 86 с.
26.Гинзбург М. Я. Синтез искусств и природа // Вопросы синтеза искусств. М.: ОГИЗ-ИЗОГИЗ, 1936. С. 8284.
27.Головко Г. В. Архитектура Советской Украины. К.: Будивельник, 1973. 98 с.
28.Головко Г. В. К вопросу о национальном и интернациональном в архитектуре // Строительство и архитектура. 1965. № 9. С. 33.
29.Драгоманов С. Украинский национальный стиль в современной архитектуре // Пролетарская правда , 1924, № 35. С. 4.
30.Дяченко Д. По вищих школах Громада інституту цивільних інженерів // Рада №7. 1913. С. 2.
31.Евреинов Ю. Н. Этапы развития теории архитектуры (Логико-методологический аспект) // Проблемы современной архитектуры и историческое наследие: Сб. науч. тр. КиевНИИТИ. К.: КиевЗНИИЭП, 1979. С. 512.
32.Ефимов А. В. Формообразующее действие полихромии в архитектуре. М.: Стройиздат, 1985. 168 с.
33.Жадова Л. А. Фернан Леже. М.: Искусство, 1970. 139 с.
34.Жадова Л. А. Монументальная живопись Мексики. М.: Искусство, 1965. 236 с.
35.Жоголь Л. Е. Декоративное искусство в современном интерьере. К.: Будивельник, 1986. 194 с.
36.Жуков К. Н. Украинское зодчество: Доклад на V-м Всероссийском съезде русских зодчих // Украинская жизнь. 1914. № 1. С. 104106.
37.Захарченко П. Є. Кераміка в архітектурі // Соціалістичний Київ. 1937. № 5. С. 1115.
38.Иконников А. В. Язык современной архитектуры // Искусство и научно-технический прогресс. М.: Искусство, 1973. С. 183221.
39.Історія українського мистецтва: В 6-ти т. К.: Мистецтво, 1970. Т. 4. Кн. 2. С.3745.
40.Каган М. С. Морфология искусства. Л.: Искусство, 1972. 440 с.
41.Карпович В. С. Карпатский стиль //. Архитектурный музей СПБ, 1902. С.12-17.
42.Кириллов В. В. Архитектура русского модерна. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. 212 с.
43.Кириченко Е. И. Архитектурные воззрения В. В. Стасова // Архитектура СССР. 1971. № 5. С. 79.
44.Кириченко Е. И. Поиски национального стиля в творчестве архитектора В. А. Покровского // Архитектурное наследство. М.: Стройиздат, 1973. Вып. 21. С. 57-89.
45.Кириченко Е. И. Проблема национального стиля в архитектуре России 70-х годов XIX века // Архитектурное наследство. М.: Стройиздат, 1976. Вып. 25. С. 6168.
46.Кириченко Е. И. Художник в архитектуре русского модерна // Декоративное искусство СССР. 1988. № 11. С. 79.
47.Килессо С.К. Керамика в архитектуре Украины // Изд-во Будівельник К., 1968. 102 с.
48.Ковальский Л. Н., Кирьянова Н. Н., Шпаковская В. Т. Архитектурно-художественное оформление школы. К.: Рад. шк., 1984. 104 с.
49.Коломиец Н. С. К вопросу о национальном и интернациональном в архитектуре // Строительство и архитектура. 1965. № 9. С. 34.
50.Коломієць М. С. Про національні і регіональні особливості архітектури України // Архітектурна спадщина України. К.: НДІТІАМ, 1994. Вип. 1. Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування / За ред. В. І. Тимофієнка. С. 209214.
51.Коломієць М. С. Проблеми формування сучасної архітектури Української РСР. К.: Будівельник, 1973. 147 с.
52.Косинский А. Традиции и современность // Архитектура. Приложение к строительной газете. 1975. № 74. С. 4.
53.Костенко А. З. Творчі методи в їх історичному розвитку. К.: Наук. думка, 1981. 374 с.
54.Кравец В. И. Колористическое формообразование в архитектуре. Харьков: Вища шк., 1987. 132 с.
55.Кричевський В. Г. Архітектура доби // Червоний шлях. 1928. № 3. С. 11.
56.Кричевський В. Г. Розуміння українського стилю // Сяйво. 1914. № 3. С. 8891.
57.Кузнецова Т. В. Народное художественное творчество: Исторические тенденции и современные эстетические проблемы. М.: Знание, 1986. 64 с.
58.Куцевич В. В. Пространство взаимодействия искусств // Строительство и архитектура. 1985. № 9. С. 1215.
59.Куцевич В. В. Средства монументально-декоративного искусства в интерьерах общественных зданий // Эстетика жилой среды: Сб. ст. К.: КиевЗНИИЭП, 1988. С. 5258.
60.Лаврик Г. И. Методологические проблемы исследования архитектурных систем: Автореф. дис. ... д-ра архитектуры. М.: ЦНИИТИА, 1979. 36 с.
61.Лебедев Г. А. Народное искусство в архитектуре Украины (19001952 гг.): Дис. ... канд. искусствоведения. К., 1954. 246 л.
62.Лебедєв Г. А. Національна своєрідність архітектури // Образотворче мистецтво. 1989. № 1. С. 2729.
63.Лебедєв Г. О. В Інституті історії і теорії архітектури // Вісник Академії архітектури УРСР. 1948. № 3. С. 2025.
64.Левицкий О. Новый храм в старом украинском стиле // Киевская старина. 1906. № 1112. С. 598610.
65.Липка Р. М. Іван Труш і українське архітектурне середовище початку ХХ ст. // Іван Труш. 18691969: Зб. м-лів наук. конф., присв’яченої 100-річчю від дня народження. Львів, 1972. С. 5767.
66.Логвин Г. Н. Архітектура українського бароко // Українське бароко: М-ли ІІ Конгресу Міжнародної асоціації україністів (Київ, 27 серпня 3 вересня 1990 року). К., 1993. С. 226334.
67.Лукомский Г. К. О новом и старом Киеве // Зодчий. 1913. № 48. С. 1217.
68.Лукомский Г. К. О новом киевском строительстве // Искусство в Южной России. 1913. № 78. С. 374375.
69.Манучарова Н. Д. Художня керамічна деталь // Вісник Академії архітектури УРСР. 1948. № ___ С. 2025.
70.Мардер А. П. К проблеме образа в архитектуре // Методологические проблемы теории архитектуры: Сб. науч. тр. КиевНИИТИ. К.: КиевЗНИИЭП, 1981. С. 5460.
71.Мардер А. П. Путь к своеобразию поиск нового // Строительство и архитектура. 1983. № 5. С. 2527.
72.Мардер А. П. Эстетика архитектуры: Теоретические проблемы архитектурного творчества. М.: Стройиздат, 1988. 216 с.
73.Мастера искусства об искусстве: В 7-ми т. М.: Искусство, 19651970.
74.Миляева Л. С. Росписи Потелыча: Памятники украинской монументальной живописи XIII века. М.: Искусство, 1971. 213 с.
75.Міляєва Л. С. Спасо-Преображенська церква в с. Великі Сорочинці Полтавської області // Українське бароко та європейський контекст: Зб. ст. К.: Наук. думка, 1991. С. 128135.
76.Минкявичюс Й. К. Интерьер и монументально-декоративное искусство. М.: Стройиздат, 1974. 38 с.
77.Михайленко В.С., Яковлев М.І. Чі потрібне нам наш дизайн? //. Інформаційний вісник АВ ВШ України, 1998. С. 310.
78.Мистецтво і сучасність: Зб. наук. пр. К.: Наук. думка, 1980. 235 с.
79.Моисеенко З. В. Народная архитектура и современное зодчество // Архитектура СССР. 1975. № 8. С. 3638.
80.Мойсеєнко З. В. Відродження національної своєрідності архітектури України // Архітектурна спадщина України. К.: НДІТІАМ, 1995. Вип. 2. Національні особливості архітектури народу України / За ред. В. І. Тимофієнка. С. 230237.
81.Молокін О. Г. Український модерн в архітектурі ХХ ст. // Архітектура Радянської України. 1940. № 4. С. 2127.
82.Мурина Е. Б. Проблемы синтеза пространственных искусств (Очерки теории). М.: Искусство, 1982. 192 с.
83.Назаріїв О. Український національний дух // Ілюстрована Україна. Львів, 1914. № 2. С. 3235.
84.Найден О. С. Орнамент українського народного розпису: Витоки, традиції і еволюція. К.: Наук. думка, 1989. 131 с.
85.Недошивин Г. А. Теоретические проблемы современного изобразительного искусства. М.: Сов. художник, 1972. 342 с.
86.Новицкий А. П. Еще о возрождении украинского архитектурного стиля // Украинская жизнь. 1913. № 9. С. 4045.
87.Новицкий А. П. По поводу статьи «Украинский архитектурный стиль» // Украинская жизнь. 1912. № 11. С. 7185.
88.Новиков Ф. К вопросу о национальном и интернациональном в архитектуре // Архитектура. Приложение к строительной газете № 74, 1975. С.3.
89.Овсянников М. Ф. История эстетической мысли. М.: Высш. шк., 1978. 350 с.
90.Огієвська І. Сергій Васильківський і народне мистецтво і архітектура // Народна творчість та етнографія. 1971. № 2. С. 5357.
91.Орфінський В. П. Закономерности развития архитектуры. Л.: Стройиздат, 1987. 205 с.
92.Основные тенденции современной советской архитектуры. М.: Стройиздат, 1981. 121 с.
93.Павловський В. Василь Кричевський: Життя і творчість. Нью-Йорк, 1972. С. 215.
94.Павлуцький М. . товарищество современных архитекторов Украины. // Культура и побут . 1928. № 11-12. С. 53.
95.Плоский В. О., Яковлєв М. И., Цой М. Л. Про зв’язок між історико-культурним та геометричним факторами у конструюванні національних орнаментів // Прикладна геометрія та інженерна графіка. К.: КДТУБА, 1998. Вип. 63. С. 174178.
96.Попова Л. І. Монументальний живопис в архітектурі типових споруд // Образотворче мистецтво. 1974. № 3. С. 1113.
97.Проблемы современной теории архитектуры: Сб. ст. М.: Стройиздат, 1973. 233 с.
98.Пронина И. А. Цвет в общественном интерьере 80-х годов // Техническая эстетика. 1989. № 4. С. 1618.
99.Пчілка О. До Полтавського земства // Рідний край. 1909. № 48. С. 78.
100.Пунин А. Идея национальной архитектуры в теоретических воззрениях русских зодчих второй половины XIX - начала XX вв.// Л. 1966 . 216 с.
101.Радіонов Г. В. Г. Кричевський: До характеристики творчого шляху // Образотворче мистецтво. 1940. № 7. С. 312.
102.Ревенко А. М. Час і простір виміри монументального мистецтва // Мистецтво і життя. К.: Наук. думка, 1987. С. 116128.
103.Сердюк Є. Н. Український стиль в Харкові // Сніп. 1912. № 2930. С. 1314.
104.Симикин М. И. Украинский архитектурный стиль в прошлом и настоящем // Строительная промышленность. 1929. № 2. С.114116.
105.Симікін М. І. Шкідливе тлумачення українського стилю // Пролетарська правда. 1927. № 72. 31 березня. С. 5.
106.Синтез искусств и архитектура общественных зданий: Сб. ст. М.: Сов. Художник, 1974. 274 с.
107.Січинський В. Історія українського мистецтва. Т. 1. Архітектура. Нью-Йорк, 1956. С. 155163.
108.Скляренко Г. Я. Художник и город: Проблемы формирования архитектурно-художественного ансамбля. К.: Наук. думка, 1990. 104 с.
109.Сластионов А. Г. Новый дом Полтавского губернского земства // Археологическая летопись Южной России. 1903. № 6. С. 374376.
110.[Сластион А. Г., Каманин И. М.] К возрождению украинского архитектурного стиля // Археологическая летопись Южной России. 1903. № 34. С. 218241.
111.[Сластионов А. Г.] Существует ли южнорусский стиль? // Киевская старина. 1903. № 78. С. 515.
112.Смик О. Українські національні форми в радянській архітектурі // Архітектура Радянської України. 1940. № 4. С. 1320.
113.Смирнов В. Г. Деякі особливості масштабного взаємозв’язку монументального живопису та сучасної архітектури // Українське мистецтвознавство. К.: Наук. думка, 1974. Вип. 6. С. 4552.
114.Смирнов В. Г. Синтез архитектуры и монументальной живописи // Строительство и архитектура. 1972. № 11. С. 2226.
115.Соколов А. Н. Теория стиля. М.: Искусство, 1968. 221 с.
116.Соловьев Н. О. О структурной гармонии пластических искусств и архитектуры // Советское декоративное искусство. М.: Сов. художник, 1978. С. 108128.
117.Соломин А. С. Исторические и современные связи монументально-декоративной живописи и архитектуры: Автореф. дис. ... канд. искусствоведения. М., 1982. 32 с.
118.Соціалістична по змісту і національна по формі архітектура // Архітектура Радянської України. 1939. № 10. С. 46.
119.Степанов Г. П. Взаимодействие искусств. М.: Художник РСФСР, 1973. 180 с.
120.Степанов Г. П. Композиционные проблемы синтеза искусств. Л.: Художник РСФСР, 1984. 320 с.
121.Степанов Г. П. Тектонические закономерности архитектуры и развитие синтеза искусств // Проблемы синтеза искусств и архитектуры: Темат. сб. науч. тр. Л.: Изд-во АХ СССР, 1976. Вып. 6. С. 39.
122.Суздальцева А. Бетон и синтез искусств в архитектуре // Архитектура СССР. 1976. № 5. С. 5255.
123.Теоретические основы советской архитектуры. М.: Стройиздат, 1984. 344 с.
124.Труш І. І. Два проекти на забудову українського театру у Львові // Діло. 1910. 9 липня. № 150. С.1; 15 липня. № 154. С. 12.
125.Труш І. І. Потреба українського музея // Артистичний вісник. 1905. № 6. С. 65.
126.Фаворский В. А. Живопись и архитектура // Вопросы синтеза искусств. М.: ОГИЗ-ИЗОГИЗ, 1936. С. 4346.
127.Филянский Н. Будущее украинской архитектуры // Украинская жизнь. 1913. № 2. С. 6069.
128.Фомін І.О. Основи теорії містобудування. Підручник // Наукова Думка, 1997. 192 с.
129.Хайт В. Л. Национальное своеобразие в современной архитектуре капиталистических стран: Поиски и противоречия // Архитектура СССР. 1974. № 10. С. 8083.
130.Хан-Магомедов С. О. Еще раз о национальном своеобразии // Декоративное искусство. 1978. № 7. С. 67.
131.Хан-Магомедов С. О. Национальное и интернациональное в современной архитектуре // Интернациональное и национальное в искусстве. М.: Наука, 1979. С. 200274.
132.Холостенко Є. В. 11 років радянської архітектури // Червоний шлях. 1928. № 11. С. 231239.
133.Цапенко М. П. З історії шукань національного стилю в архітектурі України // Питання історії архітектури та будівельної техніки України / Редкол.: Ю. С. Асєєв, О. Н. Ігнатов, Б. О. Крицький та ін. К., 1959. С. 285302.
134.Цапенко М. П. О рационалистических основах советской архитектуры. М.: Госстройиздат, 1952. 393 с.
135.Чайка П. Будинок школи ім. С. Грушевського // Сяйво. 1913. № 2. С. 5859.
136.Чайка П. Дещо про архітектуру // Сяйво. 1913. № 1. С. 2022.
137.Чепелик В. В. Каміння заговорило українською // Родослав. 1992. Листопад. С. 6.
138.Чепелик В. В. Рідний стиль для рідної ниви: Український модерн в архітектурі селекціних станцій початку ХХ ст. // Старожитності. 1994. № 34 (6263). С. 1416.
139.Чепелик В. В. Теоретична спадщина українського архітектурного модерну // Архітектурна спадщина України. К.: НДІТІАМ, 1994. Вип. 1. Маловивчені проблеми історії архітектури та містобудування / За ред. В. І. Тимофієнка. С. 6279.
140.Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. К.: КНУБА, 2000. 378 с.
141.Чепелик В. В. Український архітектурний стиль // Полтавщина: Енц. довідник. К.: Укр. енц., 1992. С. 921924.
142.Чепелик В. В. Український модерн у Харкові // Старожитності. 1994. № 56 (6465). С. 1416.
143.Чепелик В. В. Український стиль в архітектурі шкіл: Первісток // Освіта. 1993. 20 серпня. С. 89.
144.Чепелик О. Поддержка творчества молодіх архитекторов // Строительство и архитектура 1990. № 3. С. 49.
145.Чепелик В. В., Чепелик О. Дерев’яні монументальні споруди // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон, 1991. № 8. С. 980995.
146.Чепелик В. В., Чепелик О. Увічнений дивосвіт незнищенності народного духу. // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон, 1991. № 9. С. 1115-1129.
147.Чепелик О. Перша ластівка // Архітектура України 1991. С. 5861, 65.
148.Чепелик В. В., Чепелик О. Мистецька сила дерев‘яних храмів. // Українське слово. 3 травня 1992, Париж, 1991. № 6.
149.Чепелик В. В., Чепелик О. Непізнана сила мистецьких таємниць. // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон, 1992. № 7. С. 847-856.
150.Чепелик В. В., Чепелик О. Ратуші самоврядування міст. // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон, 1993. № 5. С. 572586.
151.Чепелик В. В., Чепелик О. Великі будівничі України. // Визвольний шлях. Суспільно-політичний і науково-літературний місячник. Лондон, 1993. № 7. С. 834854.
152.Чепелик О. Максимы” Пьера Кардена. // Офис, 1997. № 7. С. 5253.
153.Чепелик О. Виртуальные урбанистические територии. // А.С.С., 2000. № 4. С. 7273.
154.Чепелик О. Орнаментальна майоліка в українському архітектурному модерні. // Зб. Сучасні проблеми архітектури та містобудування, Вип. 8, Київ, 2000. С. 205213.
155.Чепелик О.В. Періодизація теорії архітектури з національних питань. // Технична естетика і дизайн. Науково-технічний збірник, Вип. 2, Київ, 2002. С. 1114.
156.Чепелик О В. П. Ф.Альошин видатний архітектор і педагог. // Українська Академія мистецтв. Дослідницькі та науково-методики праці, Вип. 8, Київ, 2001. С. 284287.
157.Чепелик О В. Національна своєрідність і сучасна архітектура. // Технічна естетика і дизайн. Науково-технічний збірнік. Вип. 1, Київ, 2001. С. 102105.
158.Чепелик О В. Проблеми національної своєрідністі сучасной архітектури. // Архітектурна спадщина України., № 6, 2002.
159.Чепелик О В. До питання розвитку теорії архітектури. // Вісник національного університету Львівська політехніка”, Львів, 2002. С. 299305.
160.Чепелик О В. Чинники, що вплинули на розвиток теорії архітектури з національних питань. // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті.. Збірка наукових праць художньо-будівельного профілю України і Росії. Вип. 6-1, Харьків, 1999-2000. С. 137140.
161.Чепелик О В. Генезис узагальнень теорії архітектури з наці