КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ГЛАВИ ДЕРЖАВИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

СУХОНОС Володимир Вікторович

УДК 342.51 – 042.2 (043.5)

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ГЛАВИ ДЕРЖАВИ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право;
муніципальне право

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
доктора юридичних наук

Науковий консультант –
СКРИПНЮК Олександр Васильович,
доктор юридичних наук, професор,
академік НАПрН України

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ...................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Інститут глави держави: конституційно-правовий та історичний аспекти
1.1 Поняття і сутність інституту глави держави .................................... 15
1.2 Генезис та еволюція інституту глави держави ................................. 50
1.3 Місце глави держави в системі органів державної влади ............... 77
Висновки до Розділу 1 .............................................................................. 96

РОЗДІЛ 2. Взаємовплив конституційно-правового статусу глави держави та форми держави
2.1 Взаємозалежність конституційно-правового статусу глави держави та форми правління. Відповідальність глави держави ...........
101
2.2 Особливості конституційно-правового статусу глави держави за різних форм державного устрою .............................................................
131
2.3 Роль політичного режиму в реалізації конституційно-правового статусу глави держави ..............................................................................
155
Висновки до Розділу 2 .............................................................................. 175

РОЗДІЛ 3. Конституційно-правовий статус глави держави: функціональний аспект
3.1 Компетенція глави держави: функціональна характеристика ..........................................................................................
178
3.2 Конституційно-правовий статус глави держави: структурно-функціональна характеристика ...............................................................
196
3.3 Компетенція глави держави: змістовна характеристика ................. 218
Висновки до Розділу 3 .............................................................................. 260

РОЗДІЛ 4. Інститут глави держави в Україні
4.1 Історія становлення і розвитку інституту глави держави на території сучасної України до запровадження президентства .............
264
4.2 Конституційно-правовий статус Президента України як глави держави: історія і сучасність ....................................................................
281
4.3 Інститут глави держави в Україні: перспективи трансформації .... 310
Висновки до Розділу 4 .............................................................................. 336

ВИСНОВКИ ............................................................................................. 343

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................ 350

ВСТУП

Актуальність теми обумовлена кардинальними змінами у формі правління 2010 року та розвитком конституційного процесу на сучасному етапі в Україні. Значною частиною цих змін є створення Конституційної Асамблеї, покликаної підготувати зміни до Основного Закону, включаючи питання організації та діяльності органів державної влади, в тому числі й інституту глави держави.
Спроби механічного копіювання зарубіжних моделей організації державної влади, включаючи інститут глави держави без належного наукового обґрунтування, врахування національного досвіду державного будівництва і критичної оцінки власних можливостей при забезпеченні побудови суверенної і незалежної, демократичної, правової та соціальної держави, спричинили проблеми у функціонуванні системи органів державної влади в Україні. Це викликає необхідність дослідження інституту глави держави, його конституційно-правового статусу як в Україні, так і в інших державах.
Численні дискусії про місце і роль глави держави у державному механізмі України показали, що конституційна реформа, яка проводиться в Україні вже тривалий час, набула перманентності і потребує свого завершення. Ця обставина вимагає від науковців якісно нових підходів та теоретичних і розробок з цієї проблеми. Цей процес актуалізується початком роботи Конституційної Асамблеї, покликаної підготувати зміни до Конституції України, включаючи питання чіткого визначення функції кожного з державних органів.
Реформування Конституції створює можливість внесення коректив в організацію та діяльність як Президента України, так і структурних елементів механізму реалізації ним своїх повноважень.
Актуальність дослідження шляхів реформування інституту глави держави підтверджується перш за все необхідністю приведення його у відповідність з об’єктивними вимогами, які висуваються до нього у зв’язку з докорінними змінами у державному житті України, а також виникають у зв’язку з пошуком оптимальної для країни форми правління.
У зв’язку з цим головною метою наукових досліджень має стати визначення місця й ролі глави держави у державному апараті, правової природи його функцій та формування адекватної вітчизняним реаліям конституційної моделі інституту глави держави в Україні. Вирішення цих завдань вимагає не тільки порівняльного наукового аналізу існуючих у світі конституцій, а й теоретичному пошуку їх розв’язання.
Концептуальні засади, напрямки і тенденції розвитку окремих інститутів механізму держави вже стали об’єктом дослідження як вітчизняних, так і зарубіжних учених, про що свідчить низка монографічних досліджень, конференцій, наукових семінарів та «круглих столів» протягом останніх років. Різні аспекти інституту глави держави та створюваних ним консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів і служб досліджували українські вчені В. Авер’янов, О. Андрійко, Ю. Барабаш, Ф. Бурчак, Ф. Веніславський, Н. Воротіна, В. Головатенко, Р. Гринюк, В. Денисов, В. Долежан, О. Дубина, М. Козюбра, В. Колесник, А. Колодій, Ю. Коломієць, Т. Костецька, Л. Кривенко, Є. Кубко, І. Куян, В. Лемак, О. Марцеляк, О. Мироненко, Г. Мурашин, Є. Назаренко, Н. Нижник, В. Опришко, Н. Плахотнюк, В. Погорілко, І. Процюк, С. Серьогіна, В. Сіренко, О. Скакун, В. Скрипнюк, О. Скрипнюк, М. Ставнійчук, Ю. Стасюк, Є. Тихонова, М. Ткачук, Ю. Тодика, В. Федоренко, М. Цвік, В. Шаповал, В. Шатіло, Ю. Шемшученко, В. Шувалова, О. Ющик, В. Яворський та інші.
Проблеми ж трансформації держави в демократичну, правову, соціальну, роль інституту глави держави в процесі цих перетворень аналізували у своїх працях правознавці з Росії та інших країн СНД – Ю. Аганов, М. Байтін, Є. Баталов, С. Березка, Г. Василевич, І. Волошенко, Е. Георгіян, І. Горнак, Д. Горовцов, О. Дербин, Д. Златопольський, В. Кайнов, В. Корельський, Н. Колобаєва, В. Маклаков, В. Маліновський, Є. Матусевич, О. Миронов, Р. Мухаєв, О. Осавелюк, Л. Окуньков, С. Паречина, В. Прокошин, В. Реут, М. Сахаров, Ю. Скуратов, В. Суворов, А. Султанов, А. Тиковенко, І. Хутинаєв, В. Чиркін, М. Чудаков та ін.
Сучасні і вітчизняні, і російські науковці у своїх дослідженнях ґрунтуються на фундаменті, сформованим російською дореволюційною та радянською правовою наукою. Проблемам інституту глави держави свого часу були присвячені роботи таких дослідників як О. Алексєєв, В. Гессен, О. Градовський, В. Грибовський, А. Єлістратов, М. Коркунов, М. Лазаревський, П. Міжуєв, Л. Тихомиров, Б. Чичерін тощо. Радянська доктрина дослідження цієї проблеми здебільшого зводилась до критики інституту одноосібного глави держави. Проте деякі вчені все ж таки змогли приділити увагу дослідженню цієї проблеми. Серед них слід назвати Б. Лазарєва, А. Мішина, С. Камінського, З. Черніловського та ін.
Серед теоретиків західного зарубіжжя гносеологічні, онтологічні та інші проблеми інституту глави держави досліджували такі відомі вчені як Р. Агранофф, Т. Адорно, Ф. Ардан, Р. Арон, Дж. Барбер, В. Бернхем, Дж. Блум, Р. Броди, Ч. Вайз, А. Валанзуала, С. Валанзуала, Л. Готроп, Д. Л. Горовіц, М. Дебре, А. Демішель, М. Дюверже, Р. Елліс, А. Есмен, Б. Келлерман, Т. С. Кілер, Е. Корвін, Б. Ларрі, Х. Дж. Лінц, С. Лорті, Х. Меллер, С. Мілкіс, Р. Нойштадт, Л. Ольсон, Т. Петерсон, М. Пікемаль, Ф. Платон, С. Сковронек, М. Стукі, Ф. Табіо, А. де Токвіль, Ф. Фрейдел, С. Хесс, С. Холмс, П. Шейн, А. Шлезінгер, М. Шугарт тощо.
Не применшуючи значущості доробку вище згаданих науковців, слід визнати, що в Україні відсутні фундаментальні дослідження інституту глави держави, на основі яких можливо було б опрацювати новітню методологію і практику формування і функціонування інституту глави держави, не кажучи вже про дослідження зарубіжними вченими інституту глави держави в Україні.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відділі конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України відповідно до його наукових програм, зокрема тем «Проблеми теорії конституційного права України» (номер державної реєстрації 0110U002174) і «Тенденції та перспективи розвитку політичних систем і державності України і Республіки Білорусь» (номер державної реєстрації 0111U008638).
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є дослідження конституційно-правового статусу глави держави, правової природи цього інституту, його становлення та розвиток в Україні та інших країнах світу, характеристика існуючих його моделей на основі аналізу чинного українського та зарубіжного законодавства, а також праць вітчизняних та зарубіжних науковців, та розробка і обґрунтування пропозицій організаційно-правового характеру і практичних рекомендацій з метою оптимізації цього та вдосконалення інституту Президента України.
Реалізація даної мети зумовила необхідність розв’язання наступних дослідницьких завдань:
сформулювати авторське розуміння інституту глави держави та охарактеризувати його сутність;
проаналізувати історичні передумови становлення інституту глави держави в світі, охарактеризувати його історичний розвиток;
визначити місце глави держави в системі інших органів державної влади;
розкрити взаємозалежність форми правління та конституційно-правового статусу глави держави;
висвітлити особливості конституційно-правового статусу глави держави за різних форм державного устрою;
визначити роль політичного режиму в реалізації конституційно-правового статусу глави держави;
надати функціональну характеристику компетенції глави держави, охарактеризувати її у контексті співвідношення з функціями держави, а також здійснити класифікацію функцій глави держави за різними параметрами;
визначити структуру функціонального аспекту конституційно-правового статусу глави держави;
розкрити зміст компетенції глави держави;
здійснити ретроспективний аналіз становлення і розвитку інституту глави держави в Україні до запровадження інституту президента;
здійснити діахронічний та синхронічний аналіз конституційно-правового статусу Президента України;
обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення конституційно-правового статусу глави держави в Україні в умовах трансформації форми держави та системи правління.
Об’єктом дослідження є механізм функціонування держави та місце у ньому глави держави як його окремого елемента.
Предметом дослідження є конституційно-правовий статус глави держави, зарубіжний досвід його функціонування та вітчизняна модель цього інституту.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є комплексне використання принципів і методів філософсько-світоглядного, загальнонаукового та спеціально-наукового підходів. Автор виходить з єдності соціально-правового та гносеологічного аналізу, об’єктивності, історизму, конкретності істини. Основу роботи складає синергетичний метод пізнання державно-правових явищ, який дає можливість не лише дослідити інститут глави держави у динаміці його становлення та розвитку, взаємозв’язку з іншими елементами держави і суспільства, а й спрогнозувати його подальший розвиток з урахуванням зовнішніх та внутрішніх чинників. З метою всебічного аналізу конституційно-правового статусу інституту глави держави застосовувалися також методи: історико-правовий, завдяки якому досліджувалася еволюція інституту глави держави, основні етапи його становлення у світі; порівняльно-юридичний, який дав можливість охарактеризувати різноманітні схеми інституту глави держави, порівняти їх конституційно-правовий статус. Із застосуванням системного методу в роботі досліджувалася природа та моделі інституту глави держави у взаємозв’язку із формами правління різних країн та існуючими в них типами держави та правової системи, формами державного устрою та політичного режиму, а також системами органів державної влади. Формально-логічний метод сприяв дослідженню організації роботи глави держави в аспекті відповідності законам формальної логіки, закономірностям людського мислення, а формально-юридичний – організації діяльності глави держави з точки зору її відповідності праву через призму юридичних категорій. Завдяки методам моделювання і прогнозування в дослідженні здійснювався пошук оптимальної моделі інституту глави держави, вироблялася її схема. Використання методу тлумачення норм дало можливість з’ясовувати та роз’яснювати зміст правових норм, що регулюють конституційно-правовий статус глав держав різних країн, а статистичного методу – здійснити аналіз закономірностей функціонування глави держави шляхом оцінки показників його роботи. Застосування цих та інших методів наукового пізнання гарантувало достовірність та об’єктивність дослідження інституту глави держави, розв’язання поставлених перед дисертантом цілей та завдань.
Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є одним з перших у вітчизняній науці конституційного права фундаментальним комплексним дослідженням конституційно-правового статусу глави держави. У ході дисертаційного дослідження сформульовано низку нових дефініцій і теоретичних висновків, практичних узагальнень і пропозицій або таких, що містять елементи наукової новизни.
Наукову новизну дисертаційного дослідження становлять, зокрема, такі основні положення:
уперше:
запропоновано класифікувати інститут глави держави за певними критеріями, а саме: за кількісним складом – одноосібний та колегіальний; за формою правління – монархічний і республіканський; за способом формування – спадкоємний, виборний, призначувальний глава держави та узурпатор. Колегіального главу держави запропоновано поділяти на олігархічного та діархічного. Останню модель пропонується поділяти на функціональну, територіальну, особисту та вертикальну діархії;
розглянуто еволюцію інституту глави держави, а також з’ясовано вплив на процес його розвитку інституту державного правителя;
виокремлено п’ять моделей, за якими глава держави уособлює єдність державної влади: абсолютно-доцентрову, відносно-доцентрову, відносно-відцентрову, паралельну і фрагментарну;
обґрунтовано, що одним з критеріїв поділу форм правління на монархії та республіки є можливість притягнення глави держави до юридичної відповідальності. Монархічною є така форма правління, в умовах якої монарх, за національним законодавством, не несе юридичної відповідальності або його притягнення до останньої є практично не можливим. Під республікою розуміється така форма правління, котра допускає притягнення глави держави до юридичної відповідальності за національним законодавством;
доведено, що абсолютна більшість тоталітарних режимів нівелює роль глави держави, а з державних посад надає перевагу главі уряду. При цьому обидві посади зазнають істотного впливу головного носія моністичної ідеології (керівника правлячої партії, вищого релігійного лідера). На відміну від тоталітарного, авторитарний режим здебільшого саме главі держави дає можливість істотно впливати на стан справ у суспільстві;
запропоновано здійснювати розподіл функцій глави держави на загальні та спеціальні. Загальні функції притаманні загалом главам практично усіх держав (представницька та правотворча). Спеціальні ж функції притаманні главам лише деяких держав на доповнення до загальних (функції гаранта та носія виконавчої влади);
запропоновано положення про основні етапи становлення і розвитку інституту глави держави в Україні – доктринальний, фактично-функціональний та формально-юридичний;
удосконалено:
поняття глави держави як відносно, повністю або частково самостійного у правотворчій сфері вищого державного органу, який уособлюючи єдність різних гілок влади в державі, представляє її всередині та за межами країни;
положення стосовно співвідношення категорій «інститут глави держави» і «статус глави держави», які розглядаються як форма (інститут) і зміст (статус);
визначення понять «конституційно-правовий статус глави держави» та «конституційний статус глави держави», за якого конституційний статус глави держави визначається Конституцією, а конституційно-правовий статус глави держави – Конституцією та іншими конституційними законами;
положення щодо критеріїв класифікації систем престолонаслідування, зокрема їх поділ за суб’єктом визначення спадкоємця трону на петровську, органічну та сетлементову;
понятійно-термінологічний апарат, зокрема запропоновано визначення понять «абсолютна монархія», «парламентарна монархія», «дуалістична монархія»;
зміст поняття «системи правління» як особливостей реалізації владних повноважень глави держави з урахуванням його взаємодії з урядом та вищими представницькими органами;
погляди на структуру конституційно-правового статусу глави держави з точки зору трьох його аспектів – організаційного, структурного та функціонального;
положення щодо компетенції глави держави, що надає можливість розглянути її змістовну характеристику крізь призму аналізу трьох рівнів: функції (загальні та спеціальні), групи повноважень (дипломатичні, арбітражні тощо) і конкретні повноваження (права і обов’язки), яким наділяється глава держави;
поняття Президента України як глави держави і частково самостійного у сфері правотворчості вищого одноособового виборного державного органу, що є представником держави всередині країни та за її межами;
положення щодо перспектив зміни характерної для України системи правління (з президентсько-парламентської республіки на президентську, парламентську чи парламентсько-президентську) та чинної моделі глави держави (з одноосібної на колегіальну) в межах існуючого правового механізму;
дістали подальшого розвитку:
положення про співвідношення функцій глави держави і демократичного режиму, що надало можливість обґрунтувати зниження рівня демократії в країні в умовах надання главі держави реальних повноважень у сфері виконавчої влади;
пропозиції щодо вдосконалення процесу виборів Президента України, котрі стосуються, зокрема, грошової застави та механізму обмеження суб’єктивних недоліків глави держави;
положення щодо забезпечення гарантій статусу Президента України, які пов’язані з необхідністю детальної регламентації процедури імпічменту як в Конституції, так і в спеціальному законі;
пропозиції щодо змін і доповнень до відповідних статей Конституції України, які визначають місце Президента України в системі органів державної влади.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що дисертація спрямована як на розвиток науки конституційного права, так і на подальше удосконалення державного механізму. Сформульовані в ній пропозиції та висновки можуть бути використані:
у науково-дослідній сфері – для подальшої розробки теоретичних засад конституційно-правового статусу глави держави;
у правотворчій роботі – як теоретичний матеріал для вдосконалення конституційно-правового статусу Президента України;
у правозастосовній діяльності – для поліпшення роботи з реалізації функцій та повноважень Президента України, форм, методів та механізму їх реалізації;
у навчальному процесі – при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників з курсів «Конституційне право України», «Державне право зарубіжних країн», «Теорія держави і права», «Історія вчень про державу і право», «Історія держави і права зарубіжних країн», «Адміністративне право України» тощо; викладанні відповідних навчальних дисциплін та спецкурсів; у науково-дослідній роботі студентів.
Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та висновки, які характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені та обговорювались на засіданні відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, на міжнародних, всеукраїнських та регіональних наукових і науково-практичних конференціях, зокрема на: VІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 18–20 вересня 2002 р.; тези опубліковано); Міжнародній науковій конференції «Методологічні проблеми правової науки» (м. Харків, 13–14 грудня 2002 р.; тези опубліковано); VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 25–26 листопада 2004 р.; тези опубліковано); VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта-2005» (м. Дніпропетровськ, 07–21 лютого 2005 р.; тези опубліковано); VІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 10–11 листопада 2005 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Національна безпека України: стан, кризові явища та шляхи їх вдосконалення» (м. Київ, 07–08 грудня 2005 р.; тези опубліковано); ХІІ Регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 09–10 лютого 2006 р.; тези опубліковано); ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 02–03 листопада 2006 р.; тези опубліковано); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів і молодих вчених «Права людини в умовах сучасного державотворення: теоретичні і практичні аспекти» (м. Суми, 21–22 грудня 2007 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин в умовах кризи: практика правозастосування і шляхи її вдосконалення» (м. Суми, 04–05 червня 2010 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Право і держава в умовах глобалізації та регіоналізації» (м. Ірпінь, 14 жовтня 2011 р.; тези опубліковано).
Публікації. Результати дослідження знайшли своє відображення в чотирьох монографіях, трьох навчальних посібниках, 28 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях з юридичних наук, 7 наукових статтях в інших виданнях та 11 тезах виступів на наукових і науково-практичних конференціях.
Структура дисертації. Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із вступу, чотирьох розділів, у яких об’єднано дванадцять підрозділів, висновків, списку використаних джерел (439 найменувань на 51 сторінці). Загальний обсяг дисертації становить 400 сторінок, з них основного тексту – 349 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено дослідження та теоретичне узагальнення конституційно-правового статусу глави держави, результатом чого стало вироблення та обґрунтування теорії цього державно-владного інституту. Основними складовими зазначеної теорії є, по-перше, правова природа цього інституту, яка розкривається через його статус, по-друге, взаємовплив глави держави та її форми, по-третє, функціональна характеристика цього інституту в різних державах.
Проведене дослідження дозволило запропонувати низку визначень основоположних наукових категорій і понять, а також сформулювати ряд загальних висновків, які підсумовують дослідження і відображають отримані результати.
1. Глава держави – це відносно, повністю або частково самостійний у правотворчій сфері вищий державний орган, що, уособлюючи єдність різних гілок влади в державі, представляє її всередині та за межами країни.
2. Класифікація глави держави може здійснюватись за різними критеріями. Так, за кількісним складом виділяється одноосібний та колегіальний глава держави. У свою чергу, колегіальний глава держави може існувати у формі олігархічної (більше двох осіб виконують обов’язки глави держави) та діархічної (дві особи виконують обов’язки глави держави) моделей. При цьому, остання модель може існувати у вигляді функціональної діархії (між співправителями існує розподіл повноважень), територіальної діархії (кожен співправитель уособлює свою територію), особистої діархії (співправителі формуються без урахування будь-яких чинників територіального чи функціонального характеру) та вертикальної діархії (один співправитель впливає на порядок формування і функціонування іншого співправителя). Друга класифікація пов’язана із формою правління. Третя – за способом формування: спадкоємний, виборний, призначувальний та узурпатор.
3. Категорія «глава держави» розкривається через два поняття: «інститут глави держави» та «статус глави держави». Вони співвідносяться між собою як форма (інститут) та зміст (статус). При цьому статус має три основні виміри: структурний (положення в системі органів), функціональний (функції, повноваження та відповідальність) та організаційний (формування та припинення повноважень).
4. Інститут глави держави виник в процесі розвитку інституту державного правителя, законодавство про якого у своїй ґенезі пройшло три етапи: архаїчно-законодавчий, договірний та конституційний, коли й з’явився власне інститут глави держави. Головним чинником, що вплинув на його появу став початок епохи Відродження, коли вперше починають розглядатися суспільство і держава, як організація, що займається управлінням суспільними справами. Розділ категорій «суспільство» і «держава» призвів до появи самого словосполучення «глава держави», яке позначає особу, котра очолює систему управління суспільними справами. У своєму розвитку цей інститут пройшов три етапи: виключно монархічний (ХІХ ст. – главою держави оголошується лише монарх, президенти є очільниками виконавчої влади), монархічно-республіканський (до 90-х років ХХ ст. – пост глави держави все ще залишається прерогативою монархів, хоча в окремих республіках (Іспанська республіка 1930-х років, постфашистська Італія) главами держави оголошуються президенти) і світовий (з 1990-х років інститут глави держави поширюється в усьому світі, незалежно від форми правління).
5. За способом уособлення єдності державної влади виділяється п’ять базових моделей глава держави: абсолютно-доцентрова, відносно-доцентрова, відносно-відцентрова, паралельна та фрагментарна.
6. Розподіл усіх форм правління на монархії та республіки відбувається залежно від того, чи є можливою юридична відповідальність глави держави чи ні. Республіканською слід вважати таку форму правління, котра допускає притягнення глави держави до юридичної відповідальності за національним законодавством. Щодо монархії, то під нею розуміється така форма правління, в умовах якої монарх, за національним законодавством, або взагалі не несе юридичної відповідальності, або його притягнення до останньої є практично не можливим.
7. Категорія «національний лідер» має два теоретичні втілення залежно від форми правління. У свою чергу монарх та національний лідер республіки мають свої загальні конституційні втілення: король, князь, султан, емір притаманні монархії, а президент, голова, керівник – республіці. Конкретним конституційним втіленням монарха та національного лідера республіки стає поєднання загального конституційного втілення та назви країни: Король Іспанії, Князь Монако, Султан Брунею, Емір Кувейту, Президент України, Голова КНР та ін. Усі вони фактично виступають національними лідерами. Тому не слід погоджуватися з визначенням глави держави як родової категорії відносно монарха чи президента. Монарх, а тим більше президент є більш широким поняттям, аніж глава держави, адже президент може бути не лише главою держави, а й главою виконавчої влади (як в США), арбітром (Франція), або взагалі мати невизначений конституційно-правовий статус (ФРН). Таким чином, якщо в конституції передбачається, що «президент є главою держави», то це, фактично, означає, що президент (національний лідер) обіймає пост (керівну посаду) глави держави.
8. Для монархії є характерним престолонаслідування. Проте, окрім загальновизнаного поділу усіх систем престолонаслідування на салічну, кастильську та скандинавську, які передбачають особливості статі та черговості спадкоємця трону, слід мати на увазі ще три системи спадкування, які виділяються залежно від суб’єкта (в широкому розумінні) визначення спадкоємця. З огляду на це можна виділити такі системи престолонаслідування як петровську, органічну та сетлементову. Першу з них представляють ті країни, де суб’єктом визначення спадкоємця трону виступає правлячий монарх. Другу – країни, де суб’єктом визначення спадкоємця виступає спеціально створений орган. І третю представляють держави, в яких «суб’єктом» визначення спадкоємця є спеціальний законодавчий акт (в Великобританії – це Act of Settlement – Закон про престолонаслідування 1701 року).
9. Розподіл монархії на абсолютну, дуалістичну та парламентарну системи необхідно здійснювати не за оціночними, а за формальними критеріями. Зокрема, абсолютною слід вважати монархію, за якої уряд несе відповідальність лише перед монархом-законодавцем, повноваження котрого реалізуються виключно в дискреційному порядку. Щодо парламентарної, то під нею потрібно розуміти таку монархію, в умовах якої повноваження глави держави реалізуються виключно у порядку контрасигнування. До дуалістичної необхідно відносити будь-яку монархію, яка не належить до абсолютної чи парламентарної.
10. В умовах централізованої форми державного устою (унітарна держава, імперія), глава держави здійснює прямий вплив на формування та функціонування органів місцевого управління та самоврядування. Водночас децентралізована форма (регіоналістична держава, реальна унія, федерація, юридична конфедерація) залишає главі держави можливість лише опосередкованого впливу.
11. Серед усіх форм політичного режиму саме тоталітарний режим нівелює роль глави держави, а з державних посад здебільшого віддає перевагу главі уряду. При цьому обидві посади зазнали істотного впливу головного носія моністичної ідеології (керівника правлячої партії, вищого релігійного лідера). На відміну від тоталітарного, авторитарний режим здебільшого саме главі держави дає можливість істотно впливати на стан справ у суспільстві.
12. Для розуміння компетенції держави велике значення має її функціональна характеристика. Існує, зокрема, дві групи функцій глави держави: загальні та спеціальні. При цьому, загальні функції притаманні загалом главам практично усіх держав (представницька та правотворча). Спеціальні функції притаманні главам лише деяких держав на доповнення до загальних (функції гаранта та носія виконавчої влади).
13. Глава держави реалізує функції держави трьома різними способами. По-перше, через реалізацію власних функцій і повноважень. По-друге, як інститут, що формально займає найвищий щабель в управлінському апараті владної вертикалі. І, по-третє, даючи остаточну ухвалу щодо функцій держави, адже саме за ним залишається остаточне слово при вирішенні численних завдань, що стоять перед державою та реалізації функцій, якими держава наділяється.
14. Первинними елементами конституційно-правого статусу глави держави є його повноваження. Другим елементом конституційно-правового статусу глави держави є форма реалізації його функцій – однорідна за своїми зовнішніми ознаками діяльність глави держави та підпорядкованого йому механізму, шляхом якої реалізуються його функції. Третім елементом конституційно-правового статусу глави держави є методи реалізації його функцій. І, нарешті, останнім елементом конституційно-правового статусу глави держави є механізм реалізації ним функцій – відповідна цілісна система державних організацій чи технологій.
15. Змістом компетенції глави держави є його повноваження. При цьому, кожна з функцій глави держави реалізується через певну групу повноважень. Так, представницька функція складається з чотирьох груп повноважень: дипломатичні, кадрові, церемоніальні та арбітражні. Правотворча функція реалізується за допомогою таких повноважень як законотворчі та прийняття власних нормативно-правових актів, а також оголошувати референдум і відміняти урядові акти. Виконавча функція складається із таких повноважень як установчі та організуючі. При цьому надання главі держави реальних повноважень у сфері виконавчої влади зазвичай є обернено пропорційним рівню розвитку демократії в країні. Щодо гарантійної функції, то вона, перш за все реалізується через повноваження у сфері оборони, у сфері подолання надзвичайних ситуацій, у сфері забезпечення прав і свобод людини і громадянина та у сфері нормального функціонування державного апарату.
16. Процес розвитку інституту глави держави в Україні складається з трьох етапів: доктринального (коли виникла сама ідея інституту глави держави в українських землях), фактично-функціонального (коли ідея була реалізована, але без формального визначення верховного правителя в якості глави держави) і формально-юридичного (коли на теренах України формально виник інститут глави держави).
17. Доктринальний етап розвитку інституту глави держави на території України розпочався в першій половині ХІХ ст. внаслідок діяльності «громад», члени яких були налаштовані опозиційно як до Російської імперії, так і до Австро-Угорщини. З них відзначилися особливими ідеями, пов’язаними з інститутом глави держави Г. Андрузький та М. Драгоманов.
18. УРСР часів існування СРСР не була повноцінною державою, адже не мала прав суверенітету як верховенства у здійсненні зовнішньої та внутрішньої політики незалежно від зовнішніх сил. В даному випадку верховенство (тобто суверенітет) належав виключно Союзу РСР. Саме тому в УРСР до 1990 року не існувало повноцінного глави держави. Таке становище проіснувало до 16 липня 1990 року, коли Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України, де у розділі ІІІ наголосила на верховенстві на території УРСР Конституції та законів України. Главою держави в УРСР став Голова Верховної Ради УРСР.
19. Інститут Президента України у своєму розвитку пройшов три етапи: як «вища посадова особа і глава виконавчої влади» (липень 1991 р. – лютий 1992 р.), як «глава держави і глава виконавчої влади» (лютий 1992 р. – червень 1996 р.) та виключно як «глава держави» (з червня 1996 р.). З іншого боку, він зазнав істотного впливу від особливостей системи республіканського правління: президентської республіки (у 1991 – 1996 рр.), президентсько-парламентської республіки (у 1996 – 2006 рр.), парламентсько-президентської республіки (у 2006 – 2010 рр.), президентсько-парламентської республіки (з 2010 р.).
20. Порівняння основних рис конституційно-правового статусу Президента України із зарубіжними моделями інституту глави держави в основному демонструє відповідність схеми українського президентства світовій практиці врегулювання статусу цього інституту.
21. З метою запровадження оптимальної взаємодії між органами законодавчої, виконавчої та судової влади, слід, поряд із поділом влади, передбачити на конституційному рівні забезпечення єдності в діяльності гілок влади. Уособленням же цієї єдності може бути Президент України, який впливає і на законодавчу (законодавча ініціатива, підписання і оприлюднення законів, розпуск парламенту тощо), і на виконавчу (подання про призначення прем’єр-міністра та окремих міністрів, зупинення дії урядових актів тощо), і на судову (створення судів, призначення суддів, помилування тощо) гілку влади. Таким чином, у Конституції України мало б знайти закріплення положення про Президента України як глави держави, який є уособленням єдності законодавчої, виконавчої та судової влади, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина».

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аблицов В. Гетманат / В. Аблицов // Голос Украины. – 2002. – 26 октября. – С. 7.
2. Авер’янов В. Б. Компетенція / В. Б. Авер’янов // Юридична енциклопедія : у 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 3: К–М. – 2001. –С. 196.
3. Авер’янов В. Б. Необхідність врахування дуалізму виконавчої влади / В. Б. Авер’янов // Проблеми організації державної влади в Україні в контексті політико-правової реформи : матеріали Методологічного семінару (02 квітня 2008 р.) / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України; юридична фірма «Салком». – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2008. – С. 23–27.
4. Авеста «Видевдат» 2.5 / [пер. И. М. Стеблин-Каменского] // Авеста в русских переводах (1861–1996) / [сост. И. В. Рака]. – СПб. : Журнал «Нева», Летний Сад, 1998. – С. 69–125.
5. Актуальні проблеми теорії держави і права : навч. посібник : у 2 ч. / [С. М. Тимченко, С. К. Бостан, Н. М. Пархоменко та ін.]. – К. : КНТ, 2007–. –
Ч. 1: Актуальні проблеми теорії держави. – 2007. – 288 с.
6. Акции монархистов в Киеве // Известия. – 1991. – 4 июля. – С. 8.
7. Алебастрова И. А. Конституционное право зарубежных стран : [учеб. пособие] / Алебастрова И. А. – М. : Юрайт-М, 2001. – 640 с.
8. Алексеев А. С. Безответственность монарха и ответственность правительства / Алексеев А. С. – М., 1907. – 71 c.
9. Алексеев А. С. К вопросу о юридической природе власти монарха в конституционном государстве / Алексеев А. С. – Ярославль : Типография губернского правления, 1910. – 121 с.
10. Амброз С. Эйзенхауер. Солдат и президент / С. Амброз ; [пер. с англ. Ю. А. Здоровова и А. А. Миронова]. – М. : Изд-во «Книга, лтд.», 1993. – 560 с.
11. Андреев И. Хомейни умер, что дальше? / И. Андреев // Литературная газета. – 1989. – 21 июня. – С. 14.
12. Анисимов Ю. Федеративное устройство объединит Украину [Электронный ресурс] / Юрий Анисимов // Межрегиональный союз органов местного самоуправления Украины. – Режим доступа :
http://federal.org.ua/content/federativnoe-ustroistvo-obedinit-ukrainu (20.02.08). – Загл. с экрана.
13. Антонов В. О. Пост / В. О. Антонов // Юридична енциклопедія : у 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 4: Н–П. – 2002. – С. 689.
14. Аралов С. И. Ленин вёл нас к победе : [воспоминания] / Аралов С. И. – М. : Политиздат, 1989. – 176 с.
15. Артхашастра // Книга государя : Антология / [вступ. ст. Р. Светлова и И. Гончарова ; сост., подгот. текста, коммент. Р. Светлова и И. Гончарова]. – СПб. : Амфора. ТИД Амфора, 2004. – С. 18–72.
16. Бакаєв О. В. Протекторат / О. В. Бакаєв // Юридична енциклопедія : у 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 5: П–С. – 2003. – С. 171–172.
17. Бахман К. Кем был Гитлер в действительности / К. Бахман ; [общ. ред. В. Д. Ежова ; пер. с нем.]. – М. : Прогресс, 1981. – 207 с.
18. Бачило И. Л. О разделении, разграничении, единстве государственной власти Российской Федерации / И. Л. Бачило // Государство и право. – 2004. – № 4. – С. 114–117.
19. Безродний Є. Ф. Світова класична думка про державу і право : навч. посібник / Безродний Є. Ф. (керівник), Ковальчук Г. К., Масний О. С. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 400 с.
20. Бельский К. С. О функциях исполнительной власти / К. С. Бельский // Государство и право. – 1997. – № 3. – С. 14–21.
21. Березка С. В. Конституционно-правовой статус главы государства в России и в Украине: Сравнительно-правовой аспект : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституционное право; Муниципальное право» / С. В. Березка. – М., 2003. – 28 с.
22. Берия С. Мой отец – Лаврентий Берия / С. Берия. – М. : Современник, 1994. – 431 с. – (Осмысление века: дети об отцах).
23. Биография Президента [Электронный ресурс] / Официальный Интернет-портал Президента Республики Беларусь. – Режим доступа :
http://www.president.gov.by/press10003.html.
24. Білак (Тесленко) М. Президент України як гарант Конституції України / М. Білак (Тесленко) // Право України. – 2007. – № 11. – С. 11–17.
25. Блок М. Феодальне суспільство / М. Блок ; [пер. з франц. В. Шовкуна]. – К. : Всесвіт, 2002. – 528 с.
26. Боден Ж. Шесть книг о государстве / Жан Боден // Антология мировой философии : в 4 т. – М. : Мысль, 1969–1973. – (Ин-т философии АН СССР. Философское наследие).
Т. 2: Европейская философия от эпохи Возрождения по эпоху Просвещения. – 1970. – С. 144–147.
27. Буровский А. М. Крах империи: Курс неизвестной истории / Буровский А. М. – М. : АСТ; Красноярск : Издательские проекты, 2004. – 462 с.
28. Буровский А. М. Несбывшаяся Россия / Буровский А. М. – М. : Эксмо-Яуза, 2010. – 512 с. – (Вся правда о России).
29. Буровский А. М. Несостоявшаяся империя: Историческое расследование / Буровский А. М. – Красноярск : БОНУС; М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2001. – 512 с. – (Досье).
30. Бушков А. А. Россия, которой не было: загадки, версии, гипотезы / Бушков А. А. – М. : ОЛМА-ПРЕСС; СПб. : Нева; Красноярск : Бонус, 1997. – 608 с. – (Досье).
31. В Южной Корее отменили импичмент президента [Электронный ресурс] / OLO.ru., Новости политики – Режим доступа :
http://5-04.olo.ru/news/politic/34575.html.
32. Вагман И. Я. 100 знаменитых тиранов / Вагман И. Я., Вукина Н. В., Мирошникова В. В. – Харьков : Фолио, 2003. – 510 с. – (100 знаменитых).
33. Валанзуала С. Економічні реформи і демократизація у Чилі / С. Валанзуала // Розподіл повноважень між гілками влади в умовах суспільно-економічної кризи : доповіді, презентації та дискусії Наук.-практ. конф. (7 квітня – 9 квітня 1995 р.) / Програма сприяння парламентові України. – К. : Агенція Міжнародного Розвитку Сполучених Штатів в Україні, 1997. – С. 29–55.
34. Варламова Т. К. Политики и правители / Варламова Т. К. – М. : РИПОЛ КЛАССИК, 2001. – 608 с. – (Серия «Краткие биографические словари»).
35. Венгеров А. Б. Синергетика, юридическая наука, право / А. Б. Венгеров // Советское государство и право. – 1986. – № 10. – С. 36–45.
36. Венгеров А. Б. Теория государства и права : [учебник для юрид. вузов] / Венгеров А. Б. – [3-е изд.]. – М. : Юриспруденция, 1999. – 528 с.
37. Верт Н. История советского государства. 1900–1991 / Н. Верт ; [пер. с франц. Е. С. Дружининой и С. Ю. Завадской]. – [2-е изд.]. – М. : Прогресс-Академия, Весь мир, 1996. – 544 с.
38. Воронов М. П. Автономія / М. П. Воронов // Юридична енциклопедія : у 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 1: А–Г. – 1998. – С. 23.
39. Временая Конституция Арабской Республики Елипет от 30 марта 2011 г. [Электронный ресурс] / Конституция и законы стран. – Режим доступа :
http://constitutions.ru/archives/6565.
40. Выдающиеся политики / [авт.-сост. И. С. Филинкова]. – Минск : Современный литератор, 1999. – 496 с.
41. Вэньсян Чжан. Мао Цзедун / Чжан Вэньсян ; [пер. с англ. А. А. Волоховой] // Китай: история в лицах и событиях / [ред. С. Л. Тихвинский]. – М. : Изд-во полит. лит., 1991. – С. 4–16.
42. Гавриш С. Великий перепис… Конституції / С. Гавриш, Ю. Грицик // Експрес. – 2008. – № 2. – С. 4.
43. Гегель Г. В. Ф. Философия права / Г. В. Ф. Гегель ; [пер. с нем. Д. А. Керимова, В. С. Нерсесянца]. – М. : Мысль, 1990. – 524 с. – (Философское наследие; т. 113).
44. Гессен В. М. Основы конституционного права [Электронный ресурс] / В. М. Гессен. – Петроград : Право, 1918. – Режим доступа :
http://constitution.garant.ru/DOC_5048630.htm#sub_para_N_99299.
45. Глава государства // Тихомиров Л. В. Юридическая энциклопедия / Л. В. Тихомиров, М. Ю. Тихомиров. – М. : Юринфорцентр, 1999. – С. 86.
46. Глава государства // Энциклопедический юридический словарь / [Додонов В. Н., Пиголкин А. С., Панов В. П. и др.] ; под общ. ред. В. Е. Крутских. – [2-е изд., исправ. и доп.] – М. : Инфра-М, 1999. – С. 56.
47. Глава держави // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / [ред. М. Бажан та ін.]. – [2-е вид.]. – К. : Головна редакція Української Радянської енциклопедії, 1974–1985. –
Т. 3: Гердан – Електрографія. – 1979. – С. 55.
48. Гнедигер А. Гуманитарные принципы – необходимость их сохранения в условиях гуманитарных кризисов [Электронный ресурс] / А. Гнедигер // Международный Комитет Красного Креста. – Режим доступа :
http://www.icrc.org/web/rus/siterus0.nsf/htmlall/humanitarian-principles-statement-121007?opendocument.
49. Голованов В. Батька Махно или оборотень гражданской войны / В. Голованов // Литературная газета. – 1989. – 8 февраля. – С. 13.
50. Готроп Л. Рушійні сили в умовах кризи: Ф. Д. Рузвельт и новий курс / Л. Готроп // Розподіл повноважень між гілками влади в умовах суспільно-економічної кризи: доповіді, презентації та дискусії Наук.-практ. конф. (7 квітня – 9 квітня 1995 р.) / Програма сприяння парламентові України. – К. : Агенція Міжнародного Розвитку Сполучених Штатів в Україні, 1997. – С. 15–28.
51. Григонис Э. П. Конституционное право зарубежных стран : [курс лекций] / Э. П. Григонис, В. П. Григонис. – СПб. : Питер, 2002. – 416 с.
52. Григонис Э. П. Формы государства в современном мире (Извлечение из монографии) / Э. П. Григонис // Конституционное право зарубежных стран : [курс лекций]. – СПб. : Питер, 2002. – С. 298–405.
53. Гринберг А. И. Декларация прав граждан и основных принципов государственного устройства Сан-Марино (Республики Сан-Марино) от 08 июля 1974 г. Вводная статья [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://constitution.garant.ru/DOC_3864897.htm.
54. Гросс П. Ананербе. Оккультная тайна Третьего рейха / Павел Гросс. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2006. – 221 с. – (Х-файлы).
55. Грубарг М. Д. Основные элементы учения иудаизма о государстве и праве / М. Д. Грубарг // Государство и право. – 2002. – № 5. – С. 93–98.
56. Грушевський М. На порозі нової України // Вивід прав України / [Грушевський М., Франко І., Костомаров М. та ін.] ; ред. М. П. Парцей. – Львів : МП «Слово», 1991. – С. 106–116.
57. Гуманитарное право // Новая иллюстрированная энциклопедия : в 10 т. / [под ред. А. П. Горкина]. – М. : Большая Российская энциклопедия; ООО «ТД «Издательство Мир книги», 2007–2007. –
Т. 3: Ге-Жа. – 2007. – С. 221.
58. Гумилев Л. Н. Древняя Русь и Великая степь / Гумилев Л. Н. – СПб. : Кристалл, 2001. – 767 с. – (Вехи истории).
59. Данцев А. А. Правители России. ХХ век / Данцев А. А. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2000. – 512 с.– (Серия «Исторические силуэты»).
60. Деникин А. Поход на Москву (Очерки русской смуты) / А. Деникин // Белое движение: начало и конец. – М. : Московский рабочий, 1990. – С. 103–356.
61. Деникин А. И. Очерки русской смуты / Деникин А. И. – М. : Мысль, 1991. – 205 с.
62. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / [Андрійко О. Ф., Лук’янець Д. М., Коваленко В. Л. та ін.] ; за ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
63. Десницький С. Ю. Слово о прямом и ближайшем способе к научению юриспруденции, в публичному собрании императорского Московского университета… говоренное… июня 30 дня 1768 года / С. Ю. Десницкий // Антологія української юридичної думки : у 10 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова), В. Ф. Погорілко, І. Б. Усенко та ін.]. – К. : Юридична книга, 2002–2004. –
Т. 1: Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права / [упоряд.: В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко, Н. М. Пархоменко ; відп. ред. В. Д. Бабкін, І. Б. Усенко]. – 2002. – С. 58–89.
64. Дмитрук К. Е. С крестом и трезубцем / Дмитрук К. Е. – М. : Политиздат, 1980. – 224 с.
65. Договор о Союзе суверенных государств : согласовано 23 июля 1991 г. // Московские новости. – 1991. – 18 августа. – С. 8–9.
66. Договор о Союзе Суверенных Государств : Проект // Известия. – 1991. – 25 ноября. – С. 3.
67. Договор о Союзе суверенных республик // Московская правда. – 1991. – 12 марта. – С. 1.
68. «Дорожная карта» по общему пространству науки и образования, включая культурные аспекты : утверждена 10 мая 2005 г. в Москве Президентом России В. Путиным, Премьер-министром Люксембурга Ж.-К. Юнкером, Председателем Комиссии Европейских сообществ Ж. М. Дурау-Баррозу и Верховным представителем ЕС по внешней политике и безопасности Х. Соланой [Электронный ресурс] / Президент России, официальный сайт. – Режим доступа :
http://www.kremlin.ru/text/docs/2005/05/88019.shtml.
69. Драгоманов М. Спроба української політико-соціальної програми / М. Драгоманов // Антологія української юридичної думки : у 10 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова), В. Ф. Погорілко, І. Б. Усенко та ін.]. – К. : Юридична книга, 2002–2004. –
Т. 4: Конституційне (державне) право / [упоряд.: В. Ф. Погорілко, О. В. Батанов, В. Л. Федоренко ; відп. ред. В. Ф. Погорілко]. – 2003. – С. 164–232.
70. Дружинин Н. М. Революционное движение в России XIX в. / Дружинин Н. М. – М. : Наука, 1985. – 488 с.
71. Дубина О. К. Монархія / О. К. Дубина // Юридична енциклопедія : у 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 3: К–М. – 2001. – С. 758.
72. Дунаев Владимир. Азия открыта ветрам перемен : [интервью с президентом Южной Кореи Ро Дэ У] / Владимир Дунаев // Литературная газета. – 1990. – 18 июля. – С. 14.
73. Дурденевский В. Н. Иностранное конституционное право в избранных образцах / Дурденевский В. Н. – Ленинград : Гос. изд-во, 1925. – 261 с.
74. Дхаммапада // Буддизм / [сост. Я. В. Боцман]. – Харьков : Фолио, 2002. – 987 с.
75. Еволюція влади : [зб. публікацій] / А. Ф. Горлов, В. О. Королюк, С. І. Лавренюк, Ю. В. Шевчук. – [2-е вид., доп.]. – К. : Киїівська правда, 2008. – 552 с.
76. Є така зброя – інтелект // Президентський вісник. – 2005. – 16 лютого. – С. 1.
77. Жадько Е. Г. 100 великих династий / Жадько Е. Г. – М. : Вече, 2001. – 480 с. – (100 великих).
78. Жулинський М. Україна для мене найдорожча за все / М. Жулинський // Президент = The President. – 1999. – № 2. – С. 4–9.
79. Завтра референдум. Говорим Союзу – «да» // Советская Россия. – 1991. – 16 марта. – С. 1.
80. Загальна теорія держави і права : навч. посібник / [Колодій А. М., Лисенков С. Л., Пастухов В. П. та ін.] ; за ред. В. В. Копєйчикова. – [Стер. вид.] – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.
81. Заключение об оценке фактической обоснованности обвинения, выдвинутого против Президента Российской Федерации, в связи с военными действиями на территории Чеченской Республики от 14 декабря 1998 г. [Электронный ресурс] / Федеральное собрание, Государственная Дума, специальная комиссия. – Режим доступа :
http://www.nasledie.ru/politvnt/19_38/article.php?art=56.
82. Законы вавилонского царя Хаммураппи [Электронный ресурс] / МГУ, Исторический факультет, Библиотека электронных ресурсов. – Режим доступа :
http://www.hist.msu.ru/ER/Etext/hammurap.htm.
83. Законы Ману [Электронный ресурс] / [пер. С. Д. Эльмановича и Г. Ф. Ильина] // Философская мысль Индии, Индология. – М. : Наука – Ладомир, 1992. – Режим доступа :
http://www.philosophy.ru/library/asiatica/indica/samhita/manu/rus.html.
84. Зиновьев А. А. На пути к сверхобществу / Зиновьев А. А. – М. : Центрполиграф, 2000. – 638 с.
85. Зозуля О. Звернення до монархістів [Електронний ресурс] / О. Зозуля. – Режим доступу :
http://monarhistt.narod.ru/Monarhist_2-1.htm.
86. Иванян Э. А. Белый дом: президенты и политика / Иванян Э. А. – М. : Политиздат, 1975. – 432 с.
87. Измененная программа организации Временного правительства Китайской Республики от 29 января 1912 г. [Электронный ресурс] // Синьхайская революцитя : сб. документов и материалов. – Пекин, 1961. – Режим доступа :
http://www.vostlit.info/Texts/Dokumenty/China/XX/1900-1920/Sinhaj_rev/41-60/57.htm.
88. Иноземцев В. Л. За пределами постэкономического общества. Постиндустриальные теории и постэкономические тенденции в современном мире : [науч. издание] / В. Л. Иноземцев ; [ред. А. И. Антипов]. – М. : Academia – Наука, 1998. – 640 с.
89. История новейшего времени стран Европы и Америки: 1918–1945 : учеб. пособие / [Белоусов Л. С., Григорьев Н. В., Смирнов В. П. и др.] ; под ред. Е. Ф. Язькова. – М. : Высшая школа, 1989. – 463 с.
90. История советского государства и права : в 3 кн. / [под ред. А. П. Косицина и др.] – М. : Наука, 1968–1985. –
Кн. 2: Советкое государство и право в период строительства социализма (1921–1935 гг.) / [ред.: Е. А. Скрипилев, С. С. Иванов, В. М. Курицин и др.]. – 1968. – 622 с.
91. Ільчук Л. І. Іслам / Л. І. Ільчук // Юридична енциклопедія : у 6 т. / [редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1998–2004. –
Т. 2: Д–Й. – 1999. – С. 724–725.
92. Історія держави і права України : підручник : у 2 т. / [Гончаренко В. Д., Рогожин А. Й., Святоцький О. Д. та ін.] ; за ред. В. Я. Тація, А. Й. Рогожина. – К. : Ін Юре, 2000–2000. –
Т. 2. – 2000. – 580 с.
93. Історія Української конституції / [упоряд.: А. Г. Слюсаренко, М. В. Томенко]. – К. : Право, 1997. – 464 с.
94. Каганець І. Фашизм чи солідаризм / І. Каганець // Перехід IV. – 2004. – № 12. – С. 77–87.
95. Кайынбаев М. Б. Международно-правовой статус глав государств : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.10 «Международное право. Европейское право» / Мирланбек Бектенбекович Кайынбаев. – М., 2005. – 22 с.
96. Калашников М. Будущее человечества / М. Калашников, И. Бощенко. – М. : АСТ; Астрель; Хранитель, 2007. – 318 с.
97. Калашников М. Независимая Украина. Крах проекта / Максим Калашников, Сергей Бунтовский. – М. : ФОЛИО, 2009. – 413 с.
98. Калашников М. Третий проект. Точка перехода: книга-расследование / М. Калашников, С. Кугушев – М. : АСТ: Астрель, 2006. – 733 с.
99. Каминский С. А. Институт монархии в странах Арабского Востока / Каминский С. А. – М. : Главная ред. восточной лит. изд-ва «Наука», 1981. – 152 с.
100. Кант И. Метафизика нравов / Иммануил Кант ; [пер. с нем. С. Я. Шейнман-Топштейн, Ц. Г. Арзаканьяна] // Кант И. Сочинения : в 8 т. – М. : Чоро, 1994–1994. –
Т. 6. – 1994. – С. 224–543.
101. Карагодин Н. А. Проблемы выбора рациональной экономической стратегии / Н. А. Карагодин // Авторитаризм и демократия в развивающихся странах / [Мирский Г. И., Майданик К. Л., Ворожейкина Т. Е. и др.] ; под ред. В. Г. Хороса. – М. : Наука, 1996. – С. 268–276.
102. Квотерлі К. Виконавче управління Президента [Електронний ресурс] / К. Квотерлі // Кабінет міністрів і дорадчі органи: Президент і виконавча влада : аналітичний матеріал / Верховна Рада України, Бібліотека. – Режим доступу :
http://www.rada.kiev.ua/LIBRARY/catalog/analit/usa012.txt.
103. Кодекс законів про працю України : станом на 20 червня 2007 р. [Електронний ресурс] / Освітній портал. – Режим доступу :
http://www.osvita.org.ua/job/kzpp/part_15.html.
104. Колесниченко В. Федеративная Украина [Электронный ресурс] / Вадим Колесниченко, Руслан Бортник // Межрегиональный союз органов местного самоуправления Украины : [сайт]. – Режим доступа :
http://federal.org.ua/content/federativnaya-ukraina (19.10.09). – Загл. с экрана.
105. Коломієць Ю. М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади зарубіжних країн : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.02 «Конституційне і муніципальне право» / Юрій Миколайович Коломієць. – Харків, 1999. – 20 с.
106. Коломієць Ю. М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади і управління зарубіжних країн / Коломієць Ю. М. – Харків : Основа, Ун-т внутрішніх справ, 1998. – 246 с.
107. Коломієць Ю. М. Правовий статус монарха в державах Близького Сходу, Магрибу та Японії : [навч. посібник] / Коломієць Ю. М. – Харків : Вид-во Ун-ту внутрішніх справ, 2001. – 112 с.
108. Колташов В. Президентский принципат [Электронный ресурс] / В. Колташов // Проект 2084 – общество будущего, статьи. – Режим доступа :
http://www.2084.ru/index.php?option=com_content&task=view&id=267&Itemid=13.
109. Комаров С. А. Теория государства и права. Учебно-методическое пособие : [краткий учебник для вузов] / С. А. Комаров, А. В. Малько. – М. : НОРМА – ИНФРА-М, 1999. – 448 c.
110. Констан де Ребек Б. А. Курс конституционной политики / Бенджамен Анри Констан де Ребек // Антология мировой правовой мысли : в 5 т. / [рук. науч. проекта Г. Ю. Семигин]. – М. : Мысль, 1999–1999. – (Национальный общественно-научный фонд).
Т. 3: Европа. Америка: XVII–XX вв. – 1999. – С. 383–387.
111. Константин Багрянородный. Об управлении империей [Электронный ресурс] / Константин Багрянородный. – М. : Наука, 1991. – Режим доступа :
http://oldru.narod.ru/biblio/kb_imp1.htm.
112. Конституции буржуазных государств Европы : сб. конституций / [сост. Ф. А. Кублицкий; ред. Г. С. Гурвич]. – М. : Изд-во иностранной лит., 1957. – 1143 с.
113. Конституции государств Азии : в 3 т. / [ред. Т. Я. Хабриева]. – М. : НОРМА, 2010–2010. –
Т. 1: Западная Азия. – 2010. – 544 c.
114. Конституции государств Азии : в 3 т. / [ред. Т. Я. Хабриева]. – М. : НОРМА, 2010–2010. –
Т. 2: Средняя Азия и Индостан. – 2010. – 1024 c.
115. Конституции государств Азии : в 3 т. / [ред. Т. Я. Хабриева]. – М. : НОРМА, 2010–2010. –
Т. 3: Дальний Восток. – 2010. – 1040 c.
116. Конституции государств американского континента : в 3 т. / [сост. Н. Н. Разумович ; ред. Г. С. Гурвич]. – М. : Изд-во иностранной лит., 1957–1959. –
Т. 3.– 1959. – 470 с.
117. Конституции государств Ближнего и Среднего Востока / [сост. и пер. под ред. И. Д. Левина.] – М. : Изд-во иностранной лит., 1956. – 591 с.
118. Конституции государств Европейского Союза : сб. конституций / [ред. Л. А. Окуньков]. – М. : ИНФРА-М – НОРМА, 1997. – 520 с.
119. Конституции государств Европы : в 3 т. / [ред. Л. А. Окуньков]. – М. : НОРМА, 2001–2001. –
Т. 1. – 2001. – 824 с.
120. Конституции государств Европы : в 3 т. / [ред. Л. А. Окуньков]. – М. : НОРМА, 2001–2001. –
Т. 2. – 2001. – 840 с.
121. Конституции государств Европы : в 3 т. / [ред. Л. А. Окуньков]. – М. : НОРМА, 2001–2001. –
Т. 3. – 2001. – 792 с.
122. Конституции зарубежных стран : сб. конституций / [сост. В. Н. Дубровин]. – М. : Юрлитинформ, 2001. – 447 с.
123. Конституции и законодательные акты буржуазных государств XVII–XIX вв. (Англия, США, Франция, Италия, Германия) : сб. документов / [сост. Н. Н. Блохин ; под ред. П. Н. Галанзы]. – М. : Гос. изд-во юрид. лит., 1957. – 587 с.
124. Конституции стран, развивающихся по капиталистическому пути : учеб. пособие / [сост. В. В. Маклаков ; отв. ред. А. А. Мишин]. – М. : ВЮЗИ, 1975. – 140 с.
125. Конституционное (государственное) право зарубежных стран : учебник : в 4 т. / [Кашкин С. Ю., Маклаков В. В., Осавелюк А. М. и др.] ; под ред. Б. А. Страшуна. – М. : БЕК, 1995–2001. –
Т. 1–2: Общая часть. – 1995. – 778 с.
126. Конституционное право зарубежных стран : учебник для вузов / [Баглай М. В., Гуреева Н. П. и др.] ; под общ. ред. М. В. Баглая, Ю. И. Лейбо, Л. М. Энтина. – М. : НОРМА, 2000. – 832 с.
127. Конституционное право России: Сборник конституционно-правовых актов : в 2 т. / [отв. ред. О. Е. Кутафин ; сост. Н. А. Михалева]. – М. : Юристъ, 1998–1999. –
Т. 1: Основы конституционного строя Российской Федерации. Конституционный статус человека и гражданина в Российской Федерации. Федеративное устройство России. – 1998. – 816 с.
128. Конституционный суд Южной Кореи не поддержал принятую Национальным собранием резолюцию об импичменте президента Но Му Хена [Электронный ресурс] / OLO.ru., Новости политики – Режим доступа :
http://5-04.olo.ru/news/politic/34591.html.
129. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик от 07 октября 1977 г. : состоянием на 01 декабря 1988 г. – М. : Известия Советов народных депутатов СССР, 1988. – 64 с.
130. Конституция (Основной Закон) Союза Советских Социалистических Республик : принята на внеочередной седьмой сессии Верховного Совета СССР девятого созыва 07 октября 1977 г. – М. : Молодая гвардия, 1977. – 62 с.
131. Конституция Беларуси (Республики Беларуси) от 24 ноября 1996 г. // Конституции государств Европы : в 3 т. [Электронный ресурс] / [под общ. ред. Л. А. Окунькова]. – М. : НОРМА, 2001. – Т. 1. – Режим доступа :
http: //constitution.garant.ru/DOC_3864871.htm.
132. Конституция Германской империи от 11 августа 1919 г. (Веймарская Конституция) // Антология мировой политической мысли : в 5 т. / [рук. проекта Г. Ю. Семигин и др. ; ред.-науч. совет: Г. Ю. Семигин (председатель) и др.]. – М. : Мысль, 1997–1997. –
Т. 5: Политические документы. – 1997. – С. 244–252.
133. Конституция Сирийской Арабской Республики от 26 февраля 2012 г. [Электронный ресурс] // Конституция и законы стран. – Режим доступа :
http://constitutions.ru/archives/7027.
134. Конституция Соединенных Штатов Бразилии от 18 сентября 1946 г. [Электронный ресурс] – Режим доступа :
http://clin.iatp.by/constitution/drugi/brazil-r.htm.
135. Конституция Японской империи от 11 февраля 1889 г. [Электронный ресурс]. – Режим доступа :
http://files.1september.ru/festival/articles/418432/Pril1.doc.
136. Конституційне законодавство зарубіжних країн: Хрестоматія : навч. посібник / [упоряд.: В. О. Ріяка, К. О. Закоморна]. – К. : Юрінком Інтер, 2007. – 384 с.
137. Конституції зарубіжних країн : навч. посібник / [авт.-упоряд.: В. О. Серьогін, Ю. М. Коломієць, О. В. Марцеляк та ін. ; ред. В. О. Серьогін]. – Харків : ФІНН, 2009. – 664 с.
138. Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність / [упоряд. І. О. Кресіна ; ред. Ю. С. Шемшученко]. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 400 с.
139. Конституція Намібії від 21 березня 1990 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http: //www.rada.kiev.ua/LIBRARY/catalog/law/namcon5.htm.
140. Конституція України (нова редакція): Проект [Електронний ресурс] / Комуністична партія України, Конституція. – Режим доступу :
http://kpu.net.ua/wp-content/uploads/2007/03/konstitutsiya.doc.
141. Конституція України: Пр