КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ УКРАЇНИ І АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Краткое описание

ЗМІСТ
ВСТУП …………………………………………………………………… … 3
РОЗДІЛ 1
КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ УКРАЇНИ І АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКОЮ КРИМ …………… ……………………………… 16
1.1. Конституційно-правові засади територіального устрою …..… 16
1.2. Теоретичні засади правового статусу автономії у складі унітарної держави ……. …... 38
1.3. Поняття взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим ……...……. 62
1.4. Конституційно-правові форми та методи взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим 82

РОЗДІЛ 2
ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ВЗАЄМОВІДНОСИН ВИЩИХ ОРГАНІВ ВЛАДИ УКРАЇНИ І АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ ……………………… .97
2.1. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим у сфері забезпечення прав людини і громадянина…………………………………………………. 97
2.2. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади України з Автономною Республікою Крим в фінансово-економічній сфері 120
2.3. Конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади Укра-їни і Автономної Республіки Крим в соціальній та екологічній сферах 141
2.4. Відносини вищих органів влади Автономної Республіки Крим з органами влади інших реґіонів України і у зовнішніх зносинах держави 161
ВИСНОВКИ…………..……………………………………………………… 173
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ..……………………….… 176

ВСТУП

Актуальнiсть і ступінь дослідження тематики дисертації. Здобуття Україною державної незалежності, проголошення в Декларації “Про державний суверенітет України” і Конституції України верховенства, суверенності, повноти і неподільності влади Республіки в межах її території, а також її самостійності у визначенні адміністративно-територіального устрою Республіки та порядку утворення територіально-адміністративних одиниць зумовили активізацію пошуків шляхів оптимальної організації державної влади, взаємодії центру та місць, правового статусу відповідних територій.
В зв’язку з цим слід зазначити, що наука конституційного права України ще не в достатній мірі виконує свою практико-прикладну функцію – протягом десяти років державної незалежності фактично не з’явилося спеціальних та комплексних наукових досліджень цієї сфери суспільних відносин. Разом з тим останнім часом дещо активізувалися наукові дослідження проблем територіальної організації української держави. Зокрема на рівні кандидатських дисертацій досліджено проблеми політико-територіальної організації України [10] ), правовий статус області в складі України [35] ), проблему адміністративно-територіального устрою сільського району [191] ). Але ще й досі в Україні відсутні дослідження проблеми адміністративно-територіального устрою взагалі, та правового статусу Автономної Республіки Крим в складі України, зокрема.
Як свідчить світова конституційно-правова практика, раціональна територіальна організація держави, яка враховує історичні, культурні, національно-етнічні та інші особливості її населення, а також особливості соціально-економічного розвитку окремих територій є свідченням демократичності та правового характеру держави.
Все це зумовило необхідність глибокого теоретичного переосмислення
проблем пов’язаних з територіальним устроєм України, а також окремого наукового дослідження специфіки правового статусу Автономної Республіки Крим в складі України та конституційно-правових основ взаємовідносин між їх вищими органами влади.
Фундаментальною правовою базою дослідження стали: Декларацiя “Про державний суверенiтет України” (16 липня 1990 р.), Конституцiя України
1996 р., Конституція Автономної Республіки Крим 1998 р.
З моменту відновлення у складі України Автономної Республіки Крим до проблем її правового статусу звертали увагу не лише вчені-правознавці, а й представники інших галузей науки, відомі політичні діячі. Зокрема, питання взаємовідносин органів влади України та Автономної Республіки Крим постійно знаходиться у полі зору Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, інших органів державної влади України та органів публічної влади Автономної Республіки Крим , а також міжнародної спільноти. Все це свідчить не лише про суттєве теоретичне значення наукових досліджень у цій сфері, а й про безпосередню практичну спрямованість та значущість їх результатів.
Водночас на сьогоднi відсутні спеціальні та комплексні наукові дослідження, присвячені проблемам правого статусу Автономної Республіки Крим у складі України та конституційно-правовим основам взаємовідносин їх органів. Предметом наукового дослідження вчених-конституціоналістів періодично ставали окремі аспекти цих проблем. Але вони не дають цілісного та повного уявлення про усю специфіку та юридичну природу правового статусу автономного утворення у складі унітарної держави, та не дозволяють з’ясувати усі особливості змісту, форм та методів взаємовідносин вищих органів державної влади України з вищими органами влади Автономної Республіки Крим. Окремі аспекти деяких з вищезазначених проблем знайшли відображення у наукових працях вчених-правознавців: Д. Златопольського, О. Копиленка, В. Копєйчикова, О.Кушніренка, О. Лужина, М. Орзіха, Р. Павловського, В. Погорілка, М. Пістуна, В. Ржевського, Ю. Тодики, О. Фрицького, М. Цвіка, В. Чиркіна,
В. Шаповала, М. Шафіра, Ю. Шемшученка, В. Яворського, інших відомих науковців.
Проте в цілому ступінь дослідженості питань правового статусу Автономної Республіки Крим все ще залишається недостатньою, особливо щодо взаємовідносин органів влади України і Автономної Республіки Крим. Вказане переконує що ця наукова проблема ще не стала предметом ретельного дослідження, що свідчить про її наукову та практичну значущість, актуальність і перспективність.
Зв’язок роботи з науковими програмами. Дисертаційне дослідження виконане в межах та відповідно до цільової комплексної програми “Проблеми удосконалення організації і діяльності органів законодавчої і виконавчої влади та самоврядування в Україні” № 0186.0.070865.
Мета i основнi завдання дослiдження. Метою дослiдження є наукова розробка і системний аналіз правового статусу Автономної Республіки Крим у складі України; визначення юридичної природи автономії в унітарній державі; обґрунтування необхідності удосконалення конституційно-правової реґламентації взаємовідносин органів влади України і Автономної Республіки Крим; заповнення теоретичних прогалин, що мають місце в конституційно-правовій теорії з цієї проблематики та вироблення пропозицiї по вдосконаленню чинного законодавства.
Вiдповiдно до поставленої мети в дисертацiйному дослiдженнi передбачено вирiшити такі науковi завдання:
1.Проаналізувати особливості конституційно-правового регулювання адміністративно-територіального устрою України.
2.З’ясувати співвідношення наукових категорій “державний устрій”, “територіальний устрій”, “адміністративно-територіальний устрій”, “адміністративно-територіальний поділ”, запропонувати власне визначення цих понять.
3.Дослідити теоретичні засади правового статусу Автономної Республіки Крим як автономного утворення у складі унітарної держави.
4.Обґрунтувати існування поряд з державною владою та владою органів місцевого самоврядування особливого виду публічної влади – влади автономного утворення.
5.Запропонувати наукове визначення поняття взаємовідносин вищих органів влади України та Автономної Республіки Крим, дослідити їх структуру і функціональну приназначенність.
6.Дослідити основні етапи взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим, з’ясувати їх специфіку, проаналізувати форми та методи їх взаємовідносин.
7.Обґрунтувати необхідність удосконалення взаємодії вищих органів влади України з Автономною Республікою Крим у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина, фінансово-економічній сфері, в сфері соціального розвитку АРК, охорони природи.
8. Дослідити специфіку статусу Автономної Республіки Крим у зовнішніх зносинах України.
9.Дослідити конституційно-правові основи взаємовідносин вищих органів влади Автономної Республіки Крим з органами реґіонів України.
10.Сформулювати пропозицiї i рекомендацiї по удосконаленню конституційно-правового регулювання статусу Автономної Республіки Крим у складі України.
Об'єктом дослідження є суспільні вiдносини, що складаються в процесі взаємовідносин між вищими органами влади України і Автономної Республіки Крим в процесі трансформації конституційно-правового статусу Автономної Республіки Крим.
Предметом дослiдження є правове регулювання змісту, форм і методів взаємовідносин вищих органів державної влади України і органів влади Автономної Республіки Крим.
Теоретична i практична основа дисертацiйного дослiдження ґрунтується на працях i висновках юристів – теоретиків у галузi конституцiйного права, а також представникiв загальної теорiї держави і права, державного (конституцiйного) права зарубiжних країн, мiжнародного права, iсторiї держави і права України та зарубiжних країн. Зокрема, мова йдеться про працi провідних вчених-теоретиків: С. Алєксєєва, М.Баглая, А. Георгіци, Б. Ебзєєва, Д. Златопольського, В. Копєйчикова, В.Колодія, О. Копиленка, С. Котляревського,
О. Лужина, Н. Нижник, М. Орзiха, Р. Павловського, В. Погорiлка, В. Ржевського, О. Рум’янцева, В. Сiренка, В. Тацiя, Ю. Тодики, О. Фрицького, М. Цвiка, В. Чиркiна, В. Шаповала, М. Шафіра, Ю. Шемшученка, Л. Юзькова, В. Яворського та інших.
Дисертацiя в основному має характер теоретичного дослiдження, емпiричну базу якого складає аналiз конституційно-правового законодавства України, нормативно-правових актів органів публічної влади Автономної Республіки Крим, практики взаємовідносин органів влади України і Автономної Республіки Крим.
Методологiчна основа дисертацiї. Для найбільш глибокого, комплексного та всебічного дослідження особливостей правового статусу автономного утворення у складі унітарної держави, конституційно-правових основ взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим у різних сферах життєдіяльності суспільства, виходячи з характеру поставлених наукових завдань, в основу дисертаційного дослідження покладено цілісну сукупність різноманітних методів наукового дослідження. В процесі роботи автор використовував дiалектичний метод, сучаснi методи пiзнання, заснованi на фiлософiї загальнолюдських цiнностей. Із спецiальних методiв дослiдження в роботi застосованi iсторико-правовий, порiвняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний і структурно-функціональний, статистичний, метод моделювання, прогнозування та iншi.
Нормативну базу наукової роботи складають Конституція України, Конституція Автономної Республіки Крим, чинні нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, акти Верховної Ради та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, що відносяться до реґламентації взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим.
Наукова новизна дисертацiї. Конституція України, проголошуючи Україну унітарною державою, одночасно закріплює особливий правовий статус Автономної Республіки Крим як її невід’ємної складової частини. Наукова новизна дисертації полягає як у самiй постановцi теми дослiдження, так i в запропонованих рiшеннях конкретних аспектiв теми. Вона є першим в українськiй правовiй науцi системним і цілісним науковим дослiдженням особливостей взаємовідносин вищих органів влади України і Автономної Республіки Крим в різних сферах суспільної практики.
На основі проведеного дослідження на захист виносяться такі основні положення, узагальнення, висновки та пропозиції:
– обґрунтовано необхідність збереження і посилення ефективних механізмів впливу центральної влади на всю територію держави, але з гармонічним поєднанням принципів централізації та самоврядування територій;
– доведено необхідність конкретизації та деталізації конституційної моделі адміністративно-територіального устрою України в спеціальному законі, на основі принципів соціальної справедливості і врахування інтересів адміністративно-територіальних одиниць;
– запропоновано терміново розробити на базі гуманної і справедливої моделі державно-територіального устрою України перспективну програму реґіональної політики і винести її на широке ознайомлення населення усіх областей і Автономної Республіки Крим;
– доведено, що використання в конституційному регулюванні України терміну “національно-державний устрій” в сучасних умовах є необґрунтованим, оскільки у її складі на сьогодні відсутні національно-державні утворення;
– запропоновано авторське визначення системи адміністративно-територіального устрою як конституційно впорядкованої і внутрішньо узгодженої сукупності усіх адміністративно-територіальних одиниць державно організованого суспільства;
– запропоновано визначити адміністративно-територіальну одиницю як внутрішньо єдину, організаційно відособлену частину території держави, яка утворена з метою організації ефективного управління (самоуправління) в усіх сферах суспільного життя, та всебічного забезпечення прав та свобод громадян, які на ній проживають;
– зроблено висновок про необхідність розмежування категорій “адміністративно-територіальний поділ” (який автор пропонує визначати як територіальне улаштування держави, сам процес розподілу її території на певні частини) та “адміністративно-територіальний устрій” (який, на думку автора, визначається як конституційно-правовий статус самих територіальних одиниць та відповідних органів публічної влади, основи їх взаємовідносин між собою та з центральними органами державної влади);
– обґрунтована необхідність чіткого законодавчого визначення поняття “реґіон”;
– доведено, що проголошення в 1991 році Автономної Республіки Крим було зумовлене виключно політичними процесами, і стало свого роду даниною історії та моральною спокутою влади перед депортованими народами;
– обґрунтовано доведено існування особливого виду публічної влади – влади автономного утворення, яка існує поряд з державною владою та владою органів місцевого самоврядування, і в зв’язку з цим запропоновано внести відповідні доповнення до Конституції України, зокрема до: ч.2 ст.5; ст.19; ч.3 ст.37; ч.1 ст.71; ст.86; ст.136;
– доведено, що, незважаючи на деякі ознаки державності, Автономна Республіка Крим є лише специфічною адміністративно-територіальною одиницею з особливим правовим статусом;
– доведено, що сучасний правовий статус Автономної Республіки Крим ґрунтується на ідеях про автономію, розроблених ще В.Леніним та використаних в радянській моделі державного устрою;
– обґрунтовано, що наявність у складі України Автономної Республіки Крим є одним з прикладів забезпечення та гарантування децентралізації у здійсненні публічної влади;
– зроблено висновок про те, що суб’єктами взаємовідносин України та Автономної Республіки Крим є Україна, як унітарна держава, та Автономна Республіка Крим, як автономне утворення, але їх конституційно-правова правосуб’єктність завжди опосередковується юридично значимими діями інших суб’єктів права;
– доведено, що конституційно-правові відносини України та Автономної Республіки Крим складаються відносно специфічного кола об’єктів, які дуже рідко виступають в якості об’єктів інших правовідносин (розмежування повноважень, делегування Україною певних повноважень Автономній Республіці Крим тощо);
– зроблено висновок, що цілісна сукупність конституційно-правових норм, які закріплюють та регулюють усі сфери взаємовідносини України та Автономної Республіки Крим, складає окремий конституційно-правовий інститут – інститут взаємовідносин України та Автономної Республіки Крим;
– зроблено висновок, що взаємовідносини України та Автономної Республіки Крим у своєму розвитку пройшли чотири етапи, зміст яких визначався не лише специфікою правового регулювання, але й конкретними політичними подіями;
– доведено, що взаємовідносини між вищими органами влади України та Автономної Республіки Крим можуть протікати як в правових формах – що прямо закріплені в нормах конституції та законів, так і в неформальних (організаційних) – які безпосередньо конституційно-правовими нормами не реґламентуються, при цьому, домінуючими в них є саме правові;
– запропоновано авторське визначення методу взаємовідносин України та Автономної Республіки Крим як сукупності відповідних прийомів та способів владного впливу, які використовуються одним чи одночасно обома суб’єктами цих конституційно-правових відносин один щодо одного з метою зміни взаємної поведінки та приведення її в попередньо визначений стан;
– зроблено висновок, що, у взаємовідносинах України з Автономною Республікою Крим значно частіше застосовується метод координації, на відміну від взаємовідносин України з іншими адміністративно-територіальними одиницями, де превалює метод субординації;
– доведено доцільність запровадження в Кабінеті Міністрів України посади міністра у справах Автономної Республіки Крим;
– запропоновано покласти на український парламент зобов’язання враховувати висновок Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо будь-якого законопроекту, який прямо чи опосередковано стосується інтересів Автономної Республіки Крим;
– обґрунтовано доведено доцільність надати Верховній Раді Автономної Республіки Крим право внесення Президенту України пропозиції щодо накладання вето на закон, ухвалений парламентом і поданий на підпис главі держави, якщо Верховна Рада Автономної Республіки Крим вважає, що даний закон обмежує чи звужує права і свободи людини і громадянина в АРК;
– доведено необхідність встановити в окремому розділі спеціальної глави Закону України “Про реґламент Верховної Ради України” порядок проведення парламентських слухань з проблем забезпечення прав людини як одного з видів розгляду питань за спеціальною процедурою;
– запропоновано законодавчо закріпити за Верховною Радою Автономної Республіки Крим право ініціювати представлення спеціальної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в українському парламенті;
– доведено необхідність законодавчого визначення порядку участі АРК у створенні вільних економічних зон на її території, в зв’язку з чим запропоновано доповнити Закон України “Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон” новою статтею 5-1, зміст якої викладено в дисертаційному дослідженні;
– зроблено висновок про суттєву неузгодженість між собою та з Конституцією України багатьох нормативно-правових актів, що регулюють окремі аспекти взаємовідносин України та Автономної Республіки Крим, та значні термінологічні відмінності між Конституцією АРК та поточним українським законодавством, запропоновано внести відповідні зміни до нього;
– доведено, що конституційно-правове регулювання повноважень Ради міністрів Автономної Республіки Крим є невдалим, недостатньо визначеним і не досить послідовним, тому нагальною є потреба розробки та прийняття окремого Закону України “Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим”;
– зроблено висновок про необхідність законодавчого закріплення існування власності Автономної Республіки Крим нарівні з державною, комунальною, колективною та приватною;
– доведено потребу конкретизації особливостей здійснення АРК господарської діяльності та наукових досліджень у межах виключної (морської) економічної зони;
– доведено, що текст Конституції Автономної Республіки Крим суттєво перевантажений відсилочними нормами, які ускладнюють ефективну співпрацю України та АРК в усіх сферах суспільного життя;
– стверджується, що в поточному законодавстві України здійснюється відверте, систематичне нехтування повноважень Автономної Республіки Крим у соціальній і особливо в екологічній сферах, фактично відбувається свідоме приниження правового статусу Автономної Республіки Крим (інколи навіть у порівнянні з областю);
– зроблено висновок про значну зацентралізованість усієї системи управління природоохоронною діяльністю в Україні, що суттєво знижує ефективність управління на реґіональному рівні, зокрема щодо розвитку соціальної сфери, напрямів планування та використання інвестицій природоохоронного призначення, а також не дає можливості повністю враховувати інтереси АРК в створенні та підтриманні екологічно безпечного довкілля;
– доведено необхідність внесення змін і доповнень до усіх нормативно-правових актів, що реґламентують взаємовідносини України та АРК у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів;
– обґрунтовано доцільність наділення безпосередньо Автономної Республіки Крим правом створювати на своїй території рекреаційні парки;
– зроблено висновок, що за умов продуманої інвестиційної політики України в Автономній Республіці Крим (і передусім – у туристично-курортній сфері) вона може стати надзвичайно ефективним джерелом надходжень як до Державного бюджету України, так і до бюджету АРК, що в цілому сприятиме суттєвому підвищенню рівня соціального розвитку АРК;
– доведено, що недосконалість чинного законодавства України перешкоджає плідній співпраці АРК як з іншими реґіонами України, так і з реґіонами інших держав;
– доведено необхідність чіткого нормативного визначення статусу та повноважень представництв Автономної Республіки Крим в реґіонах України та інших держав, а також єдиного порядку підписання угод та встановлення меж співробітництва Автономній Республіці Крим з іншими реґіонами України та зарубіжних держав;
– зроблено висновок, що Автономна Республіка Крим має суттєвий потенціал не лише для забезпечення плідної співпраці між усіма реґіонами України, а й може сприяти підвищенню ефективності та якісного рівня взаємовідносин України з іншими державами.
Наукове i практичне значення дисертацiї полягає в тому, що вона спрямована на подальший розвиток науки конституцiйного права України, доводить необхідність удосконалення конституційно-правового регулювання статусу Автономної Республіки Крим у складі України. Розроблена в дисертації модель взаємовідносин України та Автономної Республіки Крим як її невід’ємної складової частини, висновки дисертанта про необхідність їх тісної взаємодії в різних сферах суспільних відносин можуть бути застосовані в практиці конституційно-правового регулювання в Україні.
Сформульованi в дисертацiї пропозицiї i висновки можуть бути використанi:
– у науково-дослідницьких цiлях – для подальших розробок проблеми статусу автономії в унітарній державі, а також теорiї взаємовідносин України та Автономної Республіки Крим;
– у правотворчiй роботi – як теоретичний матерiал та конкретні пропозиції, які мають бути враховані Верховною Радою України при розробцi i прийняттi законів України, що визначають конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим та її органів публічної влади;
– у правозастосуваннi – для оптимізації форм i методiв взаємовідносин України та Автономної Республіки Крим;
– у навчальному процесi – при пiдготовцi вiдповiдних роздiлiв пiдручникiв та навчальних посiбникiв з конституцiйного права України, у викладаннi курсу конституцiйного права України, у науково-дослідницькій роботi студентiв;
– у правовиховнiй роботi серед населення дисертацiя може слугувати теоретичним матерiалом і сприяти пiдняттю рiвня правової культури громадян України.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним, цілісним та завершеним науковим дослідженням правового статусу Автономної Республіки Крим та проблеми взаємовідносин України з Автономною Республікою Крим. В ній вперше в Україні комплексно досліджено особливості правового статусу автономії в унітарній державі, форми та методи їх взаємовідносин у різних сферах суспільного життя, проаналізовано конституційні основи їх взаємодії. Сформульовані в дисертації положення і наукові висновки є результатом особистих досліджень та обґрунтувань, що зроблені автором на основі критичного аналізу більше двохсот наукових і нормативних джерел, а також практики взаємовідносин органів державної влади України та органів влади Автономної Республіки Крим. У дисертаційному дослідженні окремі питання розглядаються вперше, інші – аналізуються по-новому, додатково обґрунтовуються.
Апробацiя роботи. Основнi положення i висновки роботи доповiдалися на: Третiх Харкiвських полiтологiчних читаннях (м. Харків, 1995 р.); на реґіональній науковій конференцiї молодих учених та аспірантів (м. Харкiв, 1998 р.); обговорювалися на теоретичних семінарах кафедри конституцiйного права України, на наукових семiнарах та “круглих столах” у Нацiональній юридичній академiї України імені Ярослава Мудрого.
Теоретичнi аспекти роботи використовувалися автором у процесi викладання навчального курсу “Конституцiйне право України”, зокрема при проведеннi семiнарських занять по темах: “Засади конституцiйного ладу України”, “Конституційні засади територіального устрою України”, “Правовий статус Автономної Республіки Крим”.
Публікації: Основні теоретичні положення і висновки, сформульовані у дисертацiйному дослiдженні, знайшли вiдображення в чотирьох наукових статтях, з них три – у фахових виданнях, та в тезах доповідей виступів на наукових конференціях.
Структура дисертацiйного дослiдження визначена предметом i логiкою дослiдження. Робота складається iз вступу, двох розділів, що об’єднують вісім підрозділів, висновків, списку використаної автором лiтератури (211 найменувань). Обсяг дисертації 194 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження повністю підтверджують актуальність обраної теми роботи, її суттєву наукову та практичну значущість. Аналіз конституційно-правових основ взаємовідносин органів державної влади України та органів влади Автономної Республіки Крим дозволили дисертанту зробити такі найбільш загальні висновки:
1. За чинною конституційною моделлю Україна є демократичною, децентралізованою державою, специфіка якої обумовлюється наявністю в її складі Автономної Республіки Крим. Закріплення на рівні Конституції України принципу поєднання централізації та децентралізації у здійсненні державної влади значною мірою зумовлено наявністю у складі України АРК та її особливим правовим статусом, що є своєрідною гарантією від посилення жорсткої централізації в реалізації державної влади в межах усієї держави. У взаємовідносинах органів влади України і Автономної Республіки Крим значно частіше застосовується метод координації, на відміну від взаємовідносин України з іншими адміністративно-територіальними одиницями.
2. Проголошення в 1991 році Автономної Республіки Крим зумовлене виключно політичними процесами. Незважаючи на деякі ознаки державності, АРК є лише специфічною адміністративно-територіальною одиницею з особливим правовим статусом, загальні засади якого ґрунтуються на ідеях про автономію розроблених ще В.Леніним та використаних в радянській моделі державного устрою.
3. Для подальшого удосконалення територіальної організації української держави в сучасних умовах необхідно: а) забезпечити більшу ефективність механізмів впливу центральної влади на всю територію держави з поєднанням принципів унітаризму та самоврядування територій; б) деталізувати конституційну модель адміністративно-територіального устрою в спеціальному законі, забезпечивши при цьому всебічне врахування як інтересів адміністративно-територіальних одиниць в цілому, так і інтересів АРК зокрема; в) забезпечити раціоналізацію фінансово-економічної бази адміністративно-територіального устрою України на засадах принципів ринкової економіки.
4. Органам публічної влади АРК притаманна особлива правова природа – вони є органами публічної влади автономного утворення. А, оскільки в Україні крім державної влади та влади органів місцевого самоврядування також існує влада автономії, необхідно внести відповідні доповнення до Конституції України, зокрема до: ч.2 ст.5; ст.19; ч.3 ст.37; ч.1 ст.71; ст.86; ст.136.
5. Взаємовідносинам органів державної влади України та органів влади АРК притаманна низка особливостей: а) Конституція України встановлює не лише основи організації та систему органів влади та управління АРК, але й основи їх повноважень та засади функціонування; б) як правило, до відання представницьких та виконавчих органів АРК відноситься більш широке коло питань, ніж до відання органів державної влади та самоврядування на обласному рівні; в) суб’єктами цих взаємовідносин є Україна, як унітарна держава, та АРК, як автономне утворення, але їх конституційно-правова правосуб’єктність завжди опосередковується юридично значимими діями інших суб’єктів права; г) ці конституційно-правові відносини складаються відносно специфічного кола об’єктів, які дуже рідко виступають в якості об’єктів інших правовідносин; вони також можуть виникати одразу відносно кількох об’єктів; ґ) цілісна сукупність конституційно-правових норм, які закріплюють та регулюють усі сфери цих взаємовідносини, складають окремий конституційно-правовий інститут – інституту взаємовідносини органів державної влади України та органів влади АРК.
6. В сучасних умовах актуальною є проблема поглиблення співпраці між Україною та Автономною Республікою Крим як її невід’ємною складовою частиною у сфері забезпечення прав людини, корінних народів і національних меншин. Для цього необхідно: а) запровадити в Кабінеті Міністрів України посаду міністра у справах Автономної Республіки Крим; б) покласти на український парламент зобов’язання враховувати висновок Верховної Ради Автономної Республіки Крим щодо будь-якого законопроекту; в) надати Верховній Раді Автономної Республіки Крим право внесення Президенту України пропозиції щодо накладання вето на закон, ухвалений парламентом і поданий на підпис главі держави, якщо Верховна Рада Автономної Республіки Крим вважає, що даний закон обмежує чи звужує права і свободи людини і громадянина; г) встановити в окремому розділі спеціальної глави Закону України “Про реґламент Верховної Ради України” порядок проведення парламентських слухань з проблем забезпечення прав людини як одного з видів розгляду питань за спеціальною процедурою; ґ) надати Верховній Раді Автономної Республіки Крим право ініціювати представлення спеціальної доповіді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини в українському парламенті.
7. Рівень соціально-економічного розвитку АРК значною мірою залежить від плідної та тісної взаємодії України та Автономної Республіки Крим. Взаємовідносини України та Автономної Республіки Крим у фінансово-економічній сфері ускладнюються тим, що: а) не визначена роль автономії у створенні вільних економічних зон; б) всупереч Основному Закону України в Конституції Автономної Республіки Крим визнається право Автономної Республіки Крим брати участь у формуванні засад зовнішньополітичної діяльності, право встановлювати податки тощо; в) суттєвими є термінологічні відмінності між Конституцією Автономної Республіки Крим та поточним українським законодавством, повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим викладені напрочуд невдало, аморфно, недостатньо визначено і послідовно, тому нагальною є потреба розробки та прийняття окремого Закону України “Про Раду міністрів Автономної Республіки Крим”; г) в жодному законодавчому акті не закріплено існування власності автономії нарівні з державною, комунальною, колективною та приватною; ґ) не визначено особливості здійснення автономією господарської діяльності та наукових досліджень у межах виключної (морської) економічної зони; д) текст Конституції Автономної Республіки Крим суттєво перевантажений відсилочними нормами, які ускладнюють ефективну співпрацю України та Криму в усіх сферах суспільного життя.
8. Аналіз конституційного та поточного законодавчого регулювання, а також реальної практики співпраці державних органів влади України та органів влади Автономної Республіки Крим дає всі підстави стверджувати, що в поточному законодавстві України здійснюється відверте, систематичне нехтування повноважень Автономної Республіки Крим у соціальній і особливо в екологічній сферах, фактично відбувається свідоме приниження правового статусу АРК (інколи навіть у порівнянні з областю). Це стосується і питання визнання місцевостей курортами, і плати за землю, водні, лісові, рибні ресурси, і вирішення питань природно-заповідного фонду, і проведення екологічної експертизи, і затвердження екологічних програм. Значною мірою це зумовлюється зацентралізованістю усієї система управління природоохоронною діяльністю в Україні, що суттєво знижує ефективність управління на реґіональному рівні, зокрема щодо розвитку соціальної сфери, напрямів планування та використання інвестицій природоохоронного призначення, а також не дає можливості повністю враховувати інтереси автономії в створенні та підтриманні екологічно безпечного довкілля.
9. Суттєвою перешкодою на шляху налагодження співробітництва АРК з іншими складовими територіальними частинами України та з реґіонами інших держав є, по-перше, відсутність чіткого законодавчого визначення поняття “реґіон”, без чого неможливо визначити коло суб’єктів, з якими здійснюватиметься взаємодія, по-друге, відсутність чіткого нормативного визначення статусу та повноважень представництв АРК в реґіонах України та інших держав, по-третє, відсутність єдиного порядку підписання угод та меж співробітництва Автономній Республіці Крим з іншими реґіонами України та зарубіжних держав, по-четверте, відсутність чіткого законодавчого визначення меж повноважень Автономної Республіки Крим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Акт проголошення незалежності України.-Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№38.-С.502.
2. Александренко Г.В. Автономні республіки та автономні області в Союзі Р.С.Р.: Юридичний нарис.-Харків: Харківська школа друкарського діла ім. А.Багинського “Харків-друк”,1928.-117с.;
3. Алексеев А.С. Государственное право.- М.: Типография Общества распространения полезных книг, 1897.- 583 c.
4. Алексеев А.С. Русское государственное право.- М.: Типография А.А. Гатцука, 1892.- 473 c.
5. Алексеев С.С. Теория права. - М.: Изд-во БЕК, 1994. - С.156.
6. Андреева А.В. В.И.Ленин и некоторые вопросы национально-государственного строительства.-М.:,1970.-С.87;
7. Андреевский И.Е. Русское государственное право. Т.1. О правительстве.- С.Пб., М.: Издание М.О.Вольфа, 1866.- 496 c.
8. Атаманчук Г.В. Государственное управление: проблемы методологии правового исследования. -М.:, 1975.-С.84.
9. Баглай М.В., Габричидзе Б.Н. Конституционное право Российской Федерации: Учебник для вузов.-М.:ИНФРА . М, 1996.-С.22.
10. Баранчук В.М. Політико-територіальна організація України: проблеми конституціїно-правової теорії та практики: Автореф.дис.к.ю.н.-К.,1997.-18с.
11. Безобразов В.П. Государство и общество. Управление, самоуправление и судебная власть.- С.Пб.: Типография В. Безобразова и Комп., 1882.- 737 c.
12. Берендтс Э.Н. О государстве. Вып.1.- С.Пб: Типография М.М.Стасюлевича, 1908.- 246 c.
13. Бобкова А.Г О правовом статусе рекреационных парков в Украине // Вісник ЛІВС. – 2000. – Вип. 2. – С. 66-77.
14. Богословский М. Земское самоуправление на русском Севере в XVII веке.-М.: Синодальная Типография, 1912.- 386 c.
15. Большая Советская энциклопедия.-М.: “Советская энциклопедия”, 1970.- т.1.-С162..
16. Брошеван В. “Очищение” превратилось в преступление. Без вины виноватые // Крымская газета. – 2000. – 17 мая;
17. Бутко І.П., Шемшученко Ю.С. Місцеві ради і забезпечення законності.- К.: Наукова думка, 1973.- С.232.
18. Ваксберг М.А. Государственный строй СССР.- М.: Заочторгкурсы, 1929.-63c.;
19. Васильчиков А. О самоуправлении. Том 1.- С.Пб: Типография Эдуарда Праца, 1870.- 368 c.
20. Веніславський Ф.В. Конституційно-правові основи взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади в Україні: Дисертація канд. юрид наук.-Х.,2000.- С.126.
21. Вибори ’98: документи, статистичні дані, аналіз. Громадсько-політичне видання. – К.: Форт, 1998. – С.148-155, 583-586.
22. Витрук Н.В., Юзьков Л.П. Рецензия: Ржевский В.А. Территориальная организация Советского государства//Известие вузов. Правоведение.-1967.-№6.-С.131.
23. Водний кодекс України// Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 24. - Ст. 189.
24.Голос України. - 1999. - 2 листопада.
25. Голос України. - 2000. – 25 листопада.
26. Голос України. – 2000. – 27 вересня.
27. Горшенёв В.М.Способы и организационные формы правового регулирования в социалистическом обществе.-М.: Юрид.лит.,1972.-С.117-120.
28. Градовский А.Д. История местного управления в России. Том 1. Ведение. Уезд Московского государства.- С.Пб: Печатня В.Головина, 1868.- 397 c.
29. Грач Л. Автономная Республика Крым в политической системе современной Украины//Віче.-1999.-№4.-С.3-21.
30. Грибовский В.М. Государственное устройство и управление Российский империи.- Одесса: Типография "Техник", 1912.- 258c. Население. Монарх. Народное представительство. Управление.
31. Декларація Про державний суверенітет України.-Відомості Верховної Ради УРСР.-1990.-№30.-С.429.
32. Дурденевский В.Н. , Административно-территориальное устройство государства. М.:1928.- 153с.
33. Еллинек Г. Право меньшинства: Доклад.- М.: Типография В.М.Саблина, 1906.-59с.
34. Займовский С. Российские Соединенные Штаты. (Федеративная республика).- М.: Типография Т-ва Н.Л.Казецкого, 1917.- 47 c.
35. Заяць І.Я. Правовий статус області в Україні: Дис.к.ю.н..-Львів, 1999.-205 с.
36. Земельний кодекс України// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №10. - Ст.98.
37. Зінченко Ю. Кримськотатарська проблема в історичному вимірі
// Український часопис прав людини. – 1996. - № 3-4. – С. 59.;
38. Златопольский Д.Л.Государственное устройство СССР.-М.: “Юрид.лит.”,1960.-300с.
39. Зноско-Боровский С.А. Законоведение. Выпуск 2. Очерк русского государственного права.- М.: Издание Бр. Башмаковых, 1906.- 164 c.
40. Ивановский В.В. Русское государственое право. Т.1. Верховная власть и ее органы. Вып.3. Местные установления, история их и современная организация губернских установлений. -Казань: Типография Императорского Университета, 1896.- 193 c.
41. Історія міст та сіл Української РСР: В 26 т.-Т.22.Кримська область.-К.:УРЕ АНУРСР,1974.-С.47.
42. Кампо В. Проблеми унітаризму в проекті нової Конституції України//Розбудова держави.-1992.-№5.-С.32-33.
43. Кизеветтер А.А. Местное самоуправление в России IX-XIX ст. .- М.: Типография Императорского Московского Университета, 1910.- 155 c.
44. Козлов Ю.М. Координация и управление народным хозяйством СССР.-М.:,1976.-С.32.
45. Коментар до Конституції України.-К.:Інститут законодавства Верховної Ради України,1996.-С.292.
46. Конституционное государство.- С.Пб: Типография товарищества "Общественная польза", 1905.- 585 c.
47. Конституция (Основной Закон) УССР от 15 мая 1929 г. // СУ УССР. ¬- 1929. - № 14. – Ст. 100;
48. Конституция (Основной Закон) УССР от 30 января 1937 г. // СУ УССР. - 1937. - № 30. – Ст. 121.
49. Конституция Автономной Республики Крым//Ведомости Верховного Совета Автономной Республики Крым.-1991-1992.-№7.-Ст.259.
50. Конституция Испании // Конституції нових держав Європи та Азії.-
С. Голований, - К.: Українське видавництво “Право”,1996.-С.554.
51. Конституция Итальянской Республики // Современные зарубежные конституции. Сборник документов по конституционному праву зарубежных стран. - М., 1996. – С. 108 – 137.
52. Конституция Республики Грузия. // Конституция СССР и союзных республик с приложением. Положение о выборах в Верховный Совет СССР.
М.: Издательство “Власть Советов”, 1937г.-С.268.
53. Конституция Республики Португалия // Конституції нових держав Європи та Азії.- С. Голований, - К.: Українське видавництво “Право”,1996.-С.554
54. Конституция СССР от 7 октября 1977 г.// Конституция СССР и развитие советского законодательства.-М.:Юрид.лит-ра,1983.-С.22-74;
55. Конституційне право України / За ред. В.Я.Тація, В.Ф.Погорілко, Ю.М.Тодики.- К.:Український центр правничих студій,1999.-С.335.
56. Конституційне право України/ За ред. В.Ф.Погорілка.-К.:Наукова думка,1999.-С.610;
57. Конституція Автономної Республіки Крим// Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 5-6. - Ст. 43.
58. Конституція РСФРР 1925 р.// Конституция и конституционные акты РСФСР (1918г.-1937г.). Сборник документов под редакцией Вышенского М. Ведомость Верховного Совета РСФСР 1940г.-С.298.
59. Конституція СРСР 1936 р.; // Конституция СССР и союзных республик с приложением. Положение о выборах в Верховный Совет СССР.
М.: Издательство “Власть Советов”, 1937г.-С.268.
60. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст.141.
61. Конституція УРСР від 20 квітня 1978 р.-К.:Політвидав України,1978.-62 с.
62. Копиленко О. “Лукава” нормотворчість (до проблеми реалізації Конституції АР Крим) // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - № 4. – С. 75.
63. Копиленко О. Від Конституції України до Конституції Автономної Республіки Крим // Право України. – 1999. - № 3. – С. 12-13.
64. Копиленко О. До проблеми правового статусу Автономної Республіки Крим//Вісник Академії Правових Наук України.-№ 1(12).-1998.-С. 41-50;
65. Копиленко О. Проблеми правового статусу Автономної Республіки Крим у рішеннях Конституційного Суду України//Вісник Академії правових наук України.-1999.-№2.-С.32-42;
66. Копиленко О., Копиленко М. Межі компетенції: (Проблеми правового статусу Криму, пошук варіантів)// Політика і час.-1996.-№11.-С.47-52;
67. Коркунов Н.М. Русское государственное право. Т.2. Часть особенная.-С.Пб: Типография М.М.Стасюлевича, 1913.- 729 c.
68. Корф С.А. Русское государственное право. Ч.1. .- М.: Т-во скоропеч. А.А. Левенсон, 1915.- 315 c.
69. Котляревский С.А. Конституционное государство.- С.Пб: Типография Альтшулера, 1907.- 250 c.
70. Кравчук Л.М. Управління територіями в умовах розбудови демократичної правової держави: Доповідь// Право України.-1993.-№5-6.-С.3-8.
71. Кравчук С.С. Государственно-правовые отношения в Советском социалистическом государстве// Советское государство и право.-1956.-№10.-С.95-105;
72. Крымские известия. – 2000. – 30 марта.
73. Куницин С. Не упустить исторический шанс // Украина и мир сегодня. – 2000. – 2-8 декабря.
74. Куплеваский Н.О. Русское государственное право. Т.2. Вып.1.- Х.: Издание книжного магазина А.Дредера, 1896.- 263 c.
75. Курс советского государственного права.- М.: “Высшая школа”,1971.-С.30.
76. Кутафин О.Е., Шеремет К.Ф. Компетенция местных Советов: Учеб. пособие.- М.: Юрид. лит.,1986. - С.224.
77. Кушниренко А.Г. Национально-государственное и административно-териториальное устройство Украинской ССР: Дисс. к.ю.н..-Харьков,1987.-С.138-139.
78. Лабанд Н. Земские управы М.: Т-во скоропеч. А.А. Левенсон,1908.-С112.
79. Лазаревский Н.И. Самоуправление // Мелкая земская единица.- С.Пб: Типография товарищества "Общественная польза",1903.- 469с.- C.1-55
80. Ленин В.И. К вопросу о национальной политике.-Полн.собр.соч.,Т.25.-С.71.
81. Ленин В.И. Критические заметки по национальному вопросу.-Полн.собр.соч.,Т.24.-С.145.
82. Ленин В.И. Материалы ко ІІ съезду РСДРП.-Полн.собр.соч.,Т.7.-С.406;
83. Ленин В.И. Тезисы по национальному вопросу.-Полн.собр.соч.,Т.23.-С.317;
84. Лепешкин А.И. Советский федерализм (теория и практика).-М.: “Юрид.лит”,1977.-С.8-9.
85. Лужин А. В. Административно-территориальное устройство Советского государства.-М.: “Юрид.лит.”, 1969.-172с.
86. Лунев А.Е. Теоретические проблемы государственного управления. -М.:, 1974.-С.148;
87. Лучин В.О. Конституционные нормы и правоотношения. -М.: Закон и право, 1997. -157с.;
88. Мала енциклопедія етнодержавознавства. - Київ. - Генеза. - 1996.-С.442.
89. Малько А.В. Теория государства и права в вопросах и ответах: Учебно-методическое пособие. –2 изд. -М.: Юристъ, 1997. – С.38.
90. Мацюк А., Погорілко В. Прояви сепаратизму в Закарпатті під виглядом вимог автономної республіки // Голос України.-1993.-6 серпня.-№148(648).
91. Миронов О.О. Административно-территориальные единицы – субъекты советского конституционного права. - Саратов: Изд-во Саратовского юридического института, 1969.-С.47-60.
92. Миронов О.О. Субъекты советского государственного права.- Саратов: Изд-во Сарат.ун-та,1975.-С.32.
93. Морозова Л.А. Конституционное регулирование общественных отношений в СССР//Советское государство и право.-1980.-№7.-С.;
94. Моя Батьківщина. Моя Родина. – 2000. - № 11. – 30 ноября.
95. Моя Батьківщина. Моя Родина. - 2000. - № 4 - 5. - 6 июня.
96. Национальный состав населения СССР: По данным Всесоюзной переписи населения 1989 г. – М.: Финансы и статистика, 1991. – С. 6, 82.
97. Об образовании Союзной Молдавской Советской Социалистической Республики. Закон СССР от 2 августа 1940 г. // Сборник нормативных актов по советскому государственному праву. - М.: Юрид. лит-ра, 1984. – 832 с.
98. Общая теория государства и права. Академический курс в 2-х томах. Под ред. Проф. М.Н.Марченко. Том 2. Теория права. – М.: "Зерцало", 1998. – С. 338.
99. Орзіх М.Ф. Рационализация территориального устройства Украины – основа оптимального местного управления территориями// Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми управління територіями в Україні”.26-27 листопада 1992 року.-К.,1993.-С.29-35.
100. Павловский Р.С., Шафир М.А. Администритивно-территориальное устройство Советского государства.-М.: “Юрид.лит”.-1961.-127с.
101. Палиенко Н.И. Конфедерации, федерации и Союз Советских Социалистических Республик.- Х.: Госиздат Украины, 1923.-72 c.
102. Палиенко Н.И. Формы государственного устройства и управления.- Х.:Типография М.Х. Сергеева, 1917.- 15 c.
103. Палієнко М.І. Областна автономія и федерація.- Х.: Типографія М.Х.Сергєєва, 1917.- 16 c.;
104. Петров В.С. Сущность, содержавние и формы государства. Л.: “Юридическая литература”, 1973.-С.112.
105. Пискотин М.И. Функции социалистического государства и аппарат управления// Сов. гос-во и право.-1973.-№10.-С.7-8.
106. Піскун 0.І. Основи міграційного права: Порівняльний аналіз: Навчаль¬ний посібник. - К.: “МП Леся”, 1998. - С. 66.
107. Плющ І.С. Концептуальні принципи управління територіями в Україні в сучасних умовах: Доповідь// Матеріали науково-практичної конференції “Актуальні проблеми управління територіями в Україні”.26-27 листопада 1992 року.-К.,1993.-С.24.
108. Погорілко В.Ф. Основи конституційного ладу України.-К.:Ін Юре,1997.-С.8
109. Политология: Энциклопедический словарь.-М.:PUBLISHERS.-1993.-С.15.
110. Положення про визнання територій Автономної Республіки Крим курортними та лікувально-оздоровчими зонами”: Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим// Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики Крым. – 1999. -№ 2. - Ст. 112.
111. Положення про Республіканський комітет по охороні навколишнього середовища і природних ресурсів Автономної Республіки Крим”: Постанова Ради міністрів Автономної Республіки Крим від 28 серпня 1998 р.// Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики Крым. - 1998. - № 11. - Ст. 939.
112. Права людини в Українi. Iнформацiйно-аналiтичний бюлетень Українсько-американського бюро захисту прав людини. Випуск 21. - К., 1998. - С. 405.
113. Права людини. Інформаційний бюлетень Харківської правозахисної групи. - 1998. - № 3. - С. 9.
114. Про Автономну Республіку Крим: Закон України//Відомості Верховної Ради України.-1995.-№.11.-Ст.69.
115. Про бюджетну систему України”: Закон України від 5 грудня 1990 р.// Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. - № 1. - Ст.1.
116. Про Верховну Раду Автономної Песпубліки Крим”: Закон України від 10 лютого 1998 р.//Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 29. - Ст.191.
117. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”: Закон України від 12 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998.-№6-7.- Ст.24.
118. Про вибори Президента Республіки Крим”: Закон Автономної Республіки Крим від 17 вересня 1993 року,
119. Про виключну (морську) економічну зону України”: Закон України від 16 травня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 21. - Ст. 152.
120. Про відновлення конституційних основ державності Республіки Крим”: Закон Автономної Республіки Крим від 20 травня 1994 року,
121. Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки”: Закон УРСР від 2 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради УРСР.-1991.-№9.-Ст.84.
122. Про власність”: Закон України від 7 лютого 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1991 - № 20. - Ст.249.
123. Про всеукраїнський та місцеві референдуми” Закон України від 3 липня 1991 р.// Відомості Верховної Ради України.-1991.-№33.-Ст.443.
124. Про громадянство України” Закон України від 8 жовтня 1991 р. в редакції від 16 квітня 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1997.-№ 23.- Ст. 169.
125. Про державні нагороди України”: Закон України від 16 березня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2000. - № 21. - Ст.162.
126. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії”: Закон України від 5 жовтня 2000 р. // Голос України. – 2000. – 9 листопада.
127. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям”: Закон України від 1 червня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2000. - № 35. - Ст. 290.
128. Про деякі питання валютного регулювання та оподаткування суб’єктів експериментальної економічної зони “Сиваш”: Закон України від 23 лютого 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 11.- Ст. 52.
129. Про додаткові заходи щодо задоволення потреб громадян у земельних ділянках”: Указ Президента України від 28 червня 1999р.// Офіційний вісник України. - 1999. - № 27. - Ст.1321.
130. Про екологічну експертизу”: Закон України від 9 лютого 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 8. - Ст.54.
131. Про забезпечення керованості місцевими органами влади у м. Ялті та нормалізації життєдіяльності міста”: Указ Президента України від 30 січня 1998 р.//
132. Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон”: Закон України від 13 жовтня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 50. - Ст. 676.
133. Про засади державної політики України в галузі прав людини”// Відомості Верховної Ради України. - 1999.- № 35. - Ст. 303.
134. Про затвердження Конституції Автономної Республіки Крим”: Закон України від 23 грудня 1998 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 5-6.- Ст. 43.
135. Про затвердження Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту”: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 р.// Офіційний вісник. – 1999. - № 33. – Ст. 1734.
136. Про Звернення Верховної Ради Автономної Республіки Крим з приводу політико-правової ситуації, що склалася в Автономній Республіці Крим в зв’язку з виданням Указу Президента України N 70/98 від 30 січня 1998 року// Відомості Верховної Ради України. – 1998. - № 6-7. - Ст.27.
137. Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України”: Указ Президента України від 26 липня 1996 р.// Урядовий кур’єр. - 1996. - 30 липня.
138. Про зону надзвичайної екологічної ситуації”: Закон України від 13 липня 2000 р.// Голос України. - 2000.- 15 серпня.
139. Про зупинення дії деяких нормативно-правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим”: Указ Президент України//Урядовий кур’єр.- 2000.- 15 липня.
140. Про Конституційний Суд Республіки Крим”: Конституційний Закон Автономної Республіки Крим від 8 вересня 1994 року.
141. Про Конституцію Автономної Республіки Крим”: Закон України від 4 квітня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України.-1996.-№24.-Ст.90.
142. Про курорти” Закон України від 5 жовтня 2000 р.// Голос України. - 2000. - 14 листопада.
143. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від .-Відомості Верховної Ради України.-1997.-№24.-ст.170.
144. Про надання повноважень Національному агентству морських досліджень і технологій щодо видачі дозволів на проведення наукових досліджень у виключній (морській) економічній зоні України”: Постанова Кабінету Міністрів України від 13 вересня 1995 р.// Урядовий кур’єр. - 1995. - вересня.
145. Про особливості участі громадян України з числа депортованих з Криму у виборах депутатів місцевих Рад в Автономній Республіці Крим”: Закон України від 6 квітня 1995 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1995. № 15. - Ст. 104.
146. Про охорону навколишнього природного середовища”: Закон України від червня 1996 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 41. - Ст. 546.
147. Про плату за землю”: Закон України від 3 липня 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 38. - Ст.560.
148. Про податок на додану вартість”: Закон України від 3 квітня 1997 р.// Відомості Верховної Ради України. - 1999. - № 2. - Ст.156.
149. Про положення про порядок розроблення екологічних програм”: Постанова Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1993 р.// ЗП України. – 1994. - № 5. Ст. 116.
150. Про порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору”: Постанова Кабінету Міністрів України від 1 березня 1999 р.// Офіційний вісник. - 1999. - № 9. - Ст. 374.
151. Про порядок справляння збору за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду”: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 1998 р.// Бюлетень законодавства і юридичної практики України. 2000. - № 3. – С. 254-255.
152. Про порядок справляння плати за спеціальне використання рибних та інших водних живих ресурсів і нормативів плати за їх спеціальне використання”: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р.// Офіційний вісник. - 1998. - № 14. - Ст. 531.
153. Про правовий режим воєнного стану”: Закон України від 6 квітня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. - 2000.- № 28.- Ст.224.
154. Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим”: Закон України від 2 березня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2000.- № 21.- Ст.158.
155. Про Президента Республіки Крим”: Закон Автономної Республіки Крим від 14 жовтня 1993 року,
156. Про природно-заповідний фонд України”: Закон України від 16 червня 1992 р.//Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 34. - Ст. 502.
157. Про проведення парламентських слухань по проекту Закону України “Про курорти”: Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 травня 1999 р.// Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики Крым. - 1999. - № 5. - Ст. 469.
158. Про проведення позачергових виборів до Верховної Ради Автономної Республіки Крим”: Постанова Верховної Ради України від 12 лютого 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1998.-№6-7.- Ст.26.
159. Про Прокуратуру”: Закон України від 5 листопада 1991 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1991. – 53. - Ст.793.
160. Про Раду реґіонів”: Указ Президента України від 20 вересня 1994 р.//Урядовий кур’єр.-1994.- вересня.
161. Про ратифікацію Угоди між Україною і Республікою Казахстан про спрощений порядок набуття і припинення громадянства громадянами України, які постійно проживають у Республіці Казахстан, та громадянами Республіки Казахстан, які постійно проживають в Україні, та запобігання випадкам безгромадянства та подвійного громадянства”: Закон України від 14 вересня 2000 р.// Голос України. - 2000. - 28 вересня.
162. Про Реґіональну програму протиповеневих заходів на водних об’єктах Автономної Республіки Крим на 2000-2001 роки і про пропозиції до Державної програми протиповеневих заходів на 2000-2001 роки”: Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 19 травня 1999 р.// Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики Крым. - 1999. - № 5. - Ст. 468.
163. Про систему оподаткування”: Закон України від 25 червня 1991 р.//Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 39. - Ст.510.
164. Про скасування Конституції і деяких законів Автономної Республіки Крим”: Закон України// Відомості Верховної Ради України.-1995.-№11.-Ст.67.
165. Про спеціальний режим інвестиційної діяльності на територіях пріоритетного розвитку та спеціальну економічну зону “Порт Крим” в Автономній Республіці Крим”: Закон України від 21 грудня 2000 р.// Голос України. - 2000. - 25 січня.
166. Про статус Автономної Республіки Крим: Закон України//Відомості Верховної Ради України.-1992.-№.30.-Ст.419;
167. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”: Закон України від 23 грудня 1997 р.// Відомості Верховної Ради України.-1998.-№ 20.-Ст.99.
168. Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій”: Указ Президента України від 22 серпня 1996 р.//Урядовий кур’єр.- 1996.- 29 серпня)
169. Програма облаштування і соціально-культурного розвитку депортованих громадян в Автономній Республіці Крим на 2000 р.”: Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим// Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики Крым. – 1999. - № 8. - Ст. 834.
170. Програма протизсувного та берегоукріплюючого захисту територій Автономної Республіки Крим на 2000-2002 роки”: Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 23 червня 1999 р.// Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики Крым. - 1999. - № 6. – Ст. 582.
171. Програма соціально-економічного та культурного розвитку Автономної Республіки Крим на 1999 р.”: Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим// Сборник нормативно-правовых актов Автономной Республики Крым. - 1999. - № 3. - Ст. 190.
172. Пронина В.С. Центральные органы управления народным хозяйством. -М.:, 1971.-С.119.
173. Рабінович П.М. Основи Загальної теорії права та держави. Посібник. – Бородянка, 1993. – С. 82.
174. Реґламент Верховної Ради України”: Постанова Верховної Ради України від 27 липня 1994 р.//Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 35. – Ст. 338.
175. Ржевский В.А. Территориальная организация Советского государства.-Саратов: Приволжское книжное издательство,1966.-С.5.
176. Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 1999 р.// Офіційний вісник. – 1998. - № 24. – Ст. 896.
177. Русинова С.И. Международное значение ленинских идей о социалистической автономии.- Ленинская теория социалистического государства и права и современность”.-Казань, 1970.-С.106;
178. Садыков М.Б. Единство интернациональных и национальных интересов в Советском многонациональном государстве (теоретико-методологические проблемы).-Казань: Изд-во Казанского университета,1975.-С.45-46;
179. Свидзинский А. Крым в общеукраинском и европейском контексте // Наша Республика. – 1993. - № 17. – 30 апреля. – С. 11.
180. Семенов П.Г. Территориальная организация Советского государства (“Личность, общество, государство”.-М.,1966);
181. Словарь терминов по теории государства и права/Под ред.Н.И.Панова.- 2 изд., доп. и испр. -Харьков.: Основа, 1997. – С.28.
182. Словник філософських тер-мінів.-Харків: Національна юрид. акад. України,1996.-С.88.
183. Советское административное право. Государственное управление и административное право. – М.: Юрид.лит., 1978. - С.73.
184. Советское конституционное право/ Под ред. С.И.Русиновой и В.А.Рянжина.-Л.:Изд-во Ленинградского ун-та,1975.-С.295.
185. Стратегія економічного розвитку реґіонів в умовах адміністративної реформи в Україні: Тези науково-практичної конференції 17 травня 2000 р.-Харків: Українська Академія державного управління при Президентові України (Харківський філіал), Академія економічних наук України,2000.-136с.
186. Теория государства и права/Под.ред.С.С.Алексеева.-М.: Юрид. лит.,1985.-С.54.
187. Теория государства и права: Курс лекций/Под ред.М.Н.Марченко.-2 изд., переработ. и доп.-М.:Зерцало,1997.-С.96;
188. Тихомиров Ю.А. Конституционные правоотношения// Теоретические основы Советской Конституции.-М.,1981.-с.;
189. Ткачук П.М. Адміністативно-територіальний устрій сільського району: Дис. к.ю.н..- К.,1999.-200 с.
190. Тодыка Ю.Н. Конституционное право Украины: отрасль права, наука, учебная дисциплина.-Харьков: “Фолио” – “Райдер”,1998.-С.80.
191. Тодыка Ю.Н. Конституция Украины: проблемы теории и практики.-Х.:Факт,2000.-С.375.
192. Тодыка Ю.Н. Основы конституционного строя Украины. – Х.: Факт, 1999. – С. 78-82.
193. Тодыка Ю.Н., Супрунюк Е.В. Конституция Украины – основа стабильности конституционного строя и реформирования общества.-Симферополь:Таврия,1997.-С.275;
194. Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. – Харьков: “Факт”, 1999. – С. 147.
195. Тузмумамедов Р.А. Ответ клеветникам. Самоопределение народов Средней Азии и международное право.- М.: “Междунар.отнош”,1969.-С.62.
196. Турубинер А.М. Государственній строй РСФСР.-М.:Юриздат,1923.-с.; Энгель Е.А. Основы Советской Конституции.-М.:,1922;
197. Философская энциклопедия: в 5 Т.-М.: Советская энциклопедия,1970.-Т.5.-С.383.
198. Философский энциклопедический словарь.-М.:ИНФРА-М,1998.-С.489;
199. Халфина Р.О Методологический аспект теории правоотношений.-Советское государство и право.-1971.-№10.-С.23-24.
200. Чиркин В.Е. Основы сравнительного правоведения.-М.: Изд. дом Артикул, 1997. – С.32-33.
201. Чиркин В.Е. Форма социалистического государства, М.: “Юрид.лит.”, 1973.-С.201
202. Чумак В. Кримська трагедія // Голос України. – 1992. – 18 червня;
203. Шаповал В. Територіальні автономії в постсоціалістичних країнах// Місцеве самоврядування.-1998.-січень-лютий.-№1(2).-С.99.
204. Шевцов В.С. Национальный суверенитет (проблемы теории и методологии).-М.: “Юрид.лит”,1978.-С.3.
205. Штейн. Местное самоуправление. М.: Синодальная Типография,1913г.-С.218.
206. Шуверова В.Д. Государственный суверенитет и право народов на самоопределение.-М.: Изд-во РАГС,1997.-48 с.
207. Юсупов В.А. Право и советское государственное управление (административно-правовой аспект проблемы).-Казань:, 1976.-С.192-193.
208. Явич Л.С. Общая теория права.-Ленинград: Изд-во Ленинградского университета,1976.-С.86;
209. Ященко А. Теория федерализма. Опытъ синтетической теоріи права і государства.:Юрьевъ,1912.-С.344.
210. Byrne T. Local government in Britain.–L.:Penguin,1994.-XXXVI.-655p.
211. Rhodes R.A.W/ Control and power in central-local government relations.–Farnborough: Gower,1981.-VIII.-194p.