СОРОЧЕНКО АНТОН ВАЛЕРІЙОВИЧ. КОРПОРАТИВНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ: ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

СОРОЧЕНКО АНТОН ВАЛЕРІЙОВИЧ. Назва дисертаційної роботи: "КОРПОРАТИВНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ: ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Рукопис
СОРОЧЕНКО Антон Валерійович
УДК 346:[334.7+347.72] (477)
КОРПОРАТИВНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ:
ГОСПОДАРСЬКО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ
Спеціальність 12.00.04 – господарське право; господарсько-процесуальне право
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник:
доктор юридичних наук, доцент,
Рєзнікова Вікторія Вікторівна,
Київський національний університет
імені Тараса Шевченка,
професор кафедри господарського права
Київ – 2015
2
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ…………....3
ВСТУП…………………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ І. КОРПОРАТИВНІ ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ ЯК СКЛАДОВА
КОРПОРАТИВНИХ ВІДНОСИН……………………………….…………………...15
1.1 Поняття, склад та види корпоративних відносин………………………...……….15
1.2 Поняття та види корпоративних прав, підстави їх набуття та припинення……..43
1.3. Поняття та види корпоративних обов’язків………………………………………68
Висновки до розділу І……………………………...……………………………………91
РОЗДІЛ ІІ. ТИПОВІ ТА ОСОБЛИВІ КОРПОРАТИВНІ ПРАВА ТА
ОБОВ’ЯЗКИ………………………………………………………………………….…95
2.1 Типові корпоративні права………………………..……………………….……..…95
2.2 Особливі корпоративні права……………………………………….……………..114
2.3 Типові корпоративні обов’язки…………………………………..………………..132
2.4 Особливі корпоративні обов’язки………………..……………………………..…149
Висновки до розділу ІІ…………………..………………...…………………………...167
ВИСНОВКИ….………………………………………………………………..…….…170
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….……..………177
ДОДАТКИ……………………….…………………………………………..…………200
3
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СКОРОЧЕНЬ ТА ТЕРМІНІВ:
АТ – акціонерне товариство
ВВР – Відомості Верховної Ради
ГК – Господарський кодекс
ЄС – Європейський Союз
ЗУ – Закон України
КТ – командитне товариство
ПТ – повне товариство
ТДВ – товариство з додатковою відповідальністю
ТОВ – товариство з обмеженою відповідальністю
ЦК – Цивільний кодекс
4
ВСТУП
Актуальність теми дисертаційного дослідження. Отримання статусу
повноцінного члена ЄС як стратегічна ціль для України вперше була задекларована
у 2005 році [1]. При цьому 27.06.2014 р. був проведений саміт країн-членів ЄС [2] у
Брюсселі. На зазначеному саміті було підписано економічну частину Угоди про
асоціацію між Україною і ЄС із створенням поглибленої і всеосяжної зони вільної
торгівлі та спрощенням візового режиму (політична частина зазначеної Угоди була
підписана 21.03.2014 р.).
Зважаючи на викладене, особливого значення набуває проблема приведення у
відповідність до норм ЄС чинного законодавства України, зокрема корпоративного.
При цьому законодавство України про компанії також віднесено до пріоритетної
сфери першого етапу виконання Загальнодержавної програми адаптації
законодавства України до законодавства ЄС, затвердженої ЗУ “Про
Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства
Європейського Союзу” від 01.10.2011 р. [3].
Додатком ХХХІІІ до Угоди про асоціацію передбачено перелік директив ЄС
щодо права компаній, до яких Україна зобов’язується наблизити своє законодавство
впродовж 2-4 років з дати набуття чинності Угодою [4]. При цьому, зокрема ч.2
ст.15 та ч.2 ст.16 директиви 2004/25/ЄС Європейського Парламенту та Ради щодо
пропозицій про поглинання (1) передбачено як обов’язковий продаж (squeeze-out),
так і обов’язковий викуп (sell-out) за справедливою ціною акцій міноритарних
акціонерів у разі, якщо особа є власником або набуде, внаслідок акцепту пропозиції
про поглинання не менше ніж 90% прав голосу у компанії, що поглинається.
Держави-члени ЄС можуть встановити вищий поріг, який, проте, не може
перевищувати 95% права голосу [5].
Перехід до ринкової економіки, орієнтація на розбудову системи права
континентального зразку, стрімкий розвиток корпоративних правовідносин
об’єктивно обумовили прийняття чималої кількості нормативно-правових актів, які,
втім, є дещо недосконалими і потребують суттєвого доопрацювання.
5
При цьому зазначимо, що у господарсько-правовому аспекті класичні
корпоративні правовідносини складаються щодо участі у господарських
товариствах (об’єднаннях капіталів), при їх регулюванні застосовується комплекс
методів (імперативних та диспозитивних), крім того, у зазначених відносинах
поєднуються майнові та організаційні елементи (що притаманно господарському
праву).
З урахуванням викладеного, виникає проблема розмежування корпоративних
прав у власному розумінні цього поняття та прав учасників інших господарських
організацій, у тому числі ПТ і КТ.
Права та обов’язки ТДВ також є корпоративними, проте єдиною відмінністю,
яку законодавець закріпив як основу для розмежування правового статусу ТОВ і
ТДВ, є субсидіарна відповідальність учасників останнього за зобов’язаннями
товариства в однаковому для всіх кратному розмірі до вартості вкладів відповідно
до статуту. Очевидно, що така відповідальність може суттєво нівелюватися
положеннями статуту ТДВ, що дозволяє стверджувати про відсутність принципових
відмінностей у правовому статусі ТОВ і ТДВ.
Як наслідок, у даній дисертаційній роботі корпоративні права та обов’язки
досліджуються виключно як права та обов’язки учасників корпорацій (АТ, ТОВ і
ТДВ).
Корпоративні спори набувають все більшого суспільного резонансу. За
даними Єдиного державного реєстру судових рішень, лише за 2013 рік місцевими
судами, судами апеляційної та касаційної інстанцій було прийнято близько 25 тис.
рішень у спірних корпоративних правовідносинах, а станом на січень 2015 року –
близько 70 тис. рішень [6].
На сьогоднішній день відсутня єдина точка зору щодо правової природи
корпоративних правовідносин. Крім того, серед вітчизняних і зарубіжних науковців
немає чіткої позиції щодо моменту виникнення та припинення корпоративних прав.
Крім того, у законодавстві відсутня чітка регламентація “права на незгоду” та
механізму реалізації права на дивіденди, що вказує на необхідність суттєвого
удосконалення спеціального законодавства у даній сфері (насамперед, відповідних
6
положень ЗУ “Про акціонерні товариства” [7]). Зокрема, у законодавстві відсутній
чіткий обов’язок АТ повідомити акціонерів про порядок, строк та розміри виплати
дивідендів. При цьому фактично легалізовано положення про те, що товариство
може не приймати рішення про виплату дивідендів без належного обґрунтування.
Також потребують подальшої розробки і закріплення в ЗУ “Про акціонерні
товариства”: 1) порядок та обов’язковість інформування акціонера про винесення на
розгляд товариства питань, що дають можливість використати так зване “право на
незгоду”; 2) порядок викупу товариством акцій “незгідного акціонера”.
Суттєвою законодавчою проблемою є відсутність належного правового
регулювання відносин, пов’язаних з оцінкою вкладу (майнових, у тому числі
корпоративних прав), що внесений до статутного капіталу корпорації. Наукові
дослідження даної проблематики є фрагментарними і виконувались такими
вченими, як-от: О. М. Вінник, Є. А. Васильєв, Д. І. Погрібний та ін. При цьому
відсутня комплексна розробка зазначеної проблематики саме у господарськоправовому аспекті.
Актуальність проблеми дослідження зумовлена й відсутністю належних
юридичних механізмів щодо заборони зловживання корпоративними правами.
Зокрема, положення щодо зловживання корпоративними правами відсутнє в
ГК України від 16.01.2003 р. [8]; при цьому нормами ст.13 ЦК України
від 16.01.2003 р. [9] не визначено чіткого обов’язку щодо утримання від
зловживання корпоративними правами.
Потребують суттєвого уточнення положення про підстави набуття та
припинення корпоративних прав учасниками корпорацій, що нерозривно пов’язано,
зокрема з проблемою відмежування понять “акція” та “акція додаткових випусків”.
Вказаним обумовлюється теоретичний і практичний інтерес до проблем
дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна
робота виконана на кафедрі господарського права юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка (тема дисертації
затверджена Вченою радою Київського національного університету імені Тараса
7
Шевченка 21 листопада 2011 р., протокол № 3; уточнювалась 23 жовтня 2014 р.,
протокол № 2). Робота виконана в межах бюджетної теми юридичного факультету
Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Механізм адаптації
законодавства у сфері прав громадян України до законодавства Європейського
Союзу” (номер теми 06-БФ-042-01, номер державної реєстрації 0101 U 003 579).
Ступінь розробки теми дисертаційного дослідження. Проблеми правової
природи корпоративних прав і обов’язків знайшли своє відображення у
дослідженнях таких вчених: А. Г. Бобкова, О. А. Беляневич, В. А. Васильєва,
О. М. Вінник, О. А. Воловик, Н. С. Глусь, С. М. Грудницька, С. Ф. Демченко,
В. В. Джунь, О. В. Дзера, В. П. Жушман, В. Д. Задихайло, О. Р. Кібенко,
І. М. Кравець, В. М. Кравчук, Н. С. Кузнєцова, І. В. Лукач, В. В. Луць,
В. К. Мамутов, В. Ф. Опришко, Д. І. Погрібний, О. П. Подцерковний,
В. В. Поєдинок, Н. О. Саніахметова, І. В. Спасибо-Фатєєва, В. А. Устименко,
О. О. Чувпило, Я. М. Шевченко, Ю. С. Шемшученко, О. В. Щербина,
В. С. Щербина, О. Х. Юлдашев, О. С. Янкова, С. С. Алексєєв, С. М. Братусь,
А. І. Камінка, В. В. Лаптєв, Д. В. Ломакін, Є. О. Суханов, Т. В. Кашаніна,
В. І. Ємельянов, В. А. Белов, І. С. Шиткіна та багатьох інших.
Мета та завдання дисертаційного дослідження. Головною метою є
комплексний аналіз корпоративних прав і обов’язків у господарсько-правовому
аспекті, а також напрацювання теоретичних та практичних рекомендацій щодо
вдосконалення правового регулювання корпоративних правовідносин в Україні.
Досягнення мети дослідження забезпечується вирішенням таких завдань:
1) обґрунтувати авторські визначення понять “корпоративні права”,
“квазікорпоративні права” та “корпоративні правовідносини”;
2) обґрунтувати авторський поділ корпоративних прав і обов’язків на типові
та особливі;
3) провести розмежування між корпоративними правами та правами учасників
окремих видів інших господарських організацій;
4) визначити окремі особливості моменту виникнення та припинення
корпоративних правовідносин для учасників корпорацій;
8
5) окреслити коло проблем, пов’язаних із реалізацією типових і особливих
корпоративних прав і обов’язків з урахуванням положень законодавства ЄС.
Об'єктом дисертаційного дослідження є корпоративні правовідносини як
відносини, що виникають, змінюються і припиняються у процесі реалізації
корпоративних прав і обов’язків.
Предметом дисертаційного дослідження є сукупність норм, за допомогою
яких здійснюється правове регулювання корпоративних прав і обов’язків, а також
наукові погляди, ідеї та уявлення українських і зарубіжних науковців щодо проблем
реалізації корпоративних відносин.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається метою та
предметом дослідження. Наукова новизна конкретизується в науково-теоретичних
положеннях, висновках і пропозиціях, найважливішими з яких є такі.
Вперше:
запропоновано під “квазікорпоративними правами” розуміти права особи, яка
у встановленому законом порядку внесла вклад до статутного (складеного)
капіталу/передала майно (гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші
відчужувані права, що мають грошову оцінку) до майнової бази господарської
організації (крім АТ, ТОВ та ТДВ), що не є корпорацією. Обсяг прав такої особи
залежить від виду та організаційно-правової форми відповідної господарської
організації та визначається законом і установчими документами;
запропоновано впровадження в науковий оборот поняття “лімітовані”
корпоративні права – права, які можуть бути обмежені законом або установчими
(засновницькими) документами корпорації у відповідних випадках (право власників
привілейованих акцій на участь в управлінні корпорацією, право на участь в
управлінні корпорацією шляхом голосування на загальних зборах (на підставі
довіреності) тощо). Подальше законодавче закріплення цього поняття, встановлення
вичерпного переліку випадків виникнення таких прав дозволить, насамперед,
гармонізувати корпоративне законодавство України з законодавством ЄС
(директива 2007/36/ЄС Європейського парламенту та Ради від 11.06.2007 р. “Про
використання певних прав акціонерів у лістингованих компаніях”);
9
обґрунтовано положення щодо необхідності на законодавчому рівні
встановити обов’язок засновників корпорації (до моменту її реєстрації) подавати
державному реєстратору звіт про оцінку майнових вкладів, а також визначити
критерії і методики оцінки такого майна/майнових прав (крім грошей). Відсутність
такого звіту має бути підставою для відмови в державній реєстрації корпорації з
внесенням відповідних змін до Закону України “Про державну реєстрацію
юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців”. Це дозволить уникнути випадків
умисного завищення вартості майна (майнових прав), що передається до статутного
капіталу;
доведено, що правопорушення у корпоративних відносинах – це порушення
суб’єктом корпоративних відносин прав та/або законних інтересів іншого учасника
корпоративних відносин, невиконання або неналежне виконання корпоративних
обов’язків, створення ситуації в якій використання іншим учасником свого
корпоративного права є неможливим або ускладненим, в тому числі зловживання
корпоративними правами;
здійснено класифікацію юридичної відповідальності в корпоративних
правовідносинах за такими критеріями: 1) за видом правопорушення у
корпоративних правовідносинах (відповідальність за зловживання корпоративними
правами та відповідальність за невиконання/неналежне виконання корпоративних
обов’язків); 2) за суб’єктами такої відповідальності (загальна та спеціальна); 3) за
особливістю санкцій, що застосовуються до правопорушника (матеріальна,
кримінальна, господарська тощо); 4) за видами корпоративних обов’язків (типова,
особлива та факультативна); 5) за видом корпорації (відповідальність суб’єктів
корпоративних відносин в АТ, ТОВ і ТДВ);
Удосконалено:
визначення поняття корпоративних прав як прав особи, що у встановленому
законом порядку внесла вклад до статутного капіталу господарського товариства
(АТ, ТОВ і ТДВ), які включають у себе правомочності на участь цієї особи в
управлінні господарським товариством, отримання певної частини прибутку
(дивідендів) такого товариства та активів у разі ліквідації останнього в порядку,
10
передбаченому чинним законодавством, право на одержання інформації про
діяльність товариства та інші правомочності, що випливають із закону та/або
засновницьких (установчих) документів;
визначення поняття корпоративних правовідносин як особливих майновоорганізаційних відносин, що мають господарсько-правовий характер і виникають,
змінюються та припиняються внаслідок набуття, реалізації та припинення
суб’єктами таких відносин корпоративних прав і обов’язків після створення та в
процесі функціонування, припинення корпорацій, управління ними;
визначення поняття зловживання корпоративними правами як діяння, яке
полягає у реалізації суб’єктами корпоративних правовідносин наданих їм законом
та/або засновницькими (установчими) документами корпорації (АТ, ТОВ і ТДВ)
прав та повноважень всупереч їх призначенню, з протиправною заінтересованістю,
що призвело та/або може призвести до завдання шкоди правам та/або законним
інтересам інших учасників корпоративних відносин, виникнення корпоративного
конфлікту;
визначення поняття партнерських майново-організаційних відносин між
засновниками статутного господарського товариства як відносин, що передують
моменту виникнення корпоративних правовідносин, а саме: (1) факту державної
реєстрації статутного господарського товариства як суб’єкта права у Єдиному
державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР); (2) факту
виконання засновниками статутного господарського товариства свого партнерського
(союзного) обов’язку з формування статутного капіталу в порядку, встановленому
законодавством;
поділ підстав виникнення корпоративних прав на основні та вторинні. Під
основними підставами набуття корпоративних прав запропоновано розуміти
заснування корпорації як суб’єкта права та повне (АТ) чи принаймні часткове (ТОВ,
ТДВ) виконання засновниками свого партнерського обов’язку з формування
статутного капіталу. Під вторинними підставами пропонується розуміти набуття
корпоративних прав у учасника корпорації або самої корпорації в процесі її
11
діяльності на підставі відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни
тощо);
визначення переліку підстав припинення корпоративних прав, у зв’язку з чим
виділено такі дві групи відповідних підстав: (а) пов’язані з припиненням правового
зв’язку учасника з корпорацією (відчуження акцій (частки в статутному капіталі),
вихід учасника); (б) пов’язані з ліквідацією або реорганізацією корпорації (АТ, ТОВ,
ТДВ);
класифікацію корпоративних обов’язків, у зв’язку з чим їх класифіковано на
види за такими критеріями: за організаційно-правовою формою корпорації
(обов’язки учасників АТ, ТОВ і ТДВ); за обов’язковістю виникнення, рівнем
законодавчої урегульованості (обов’язкові та факультативні); за сферою
господарської компетенції товариства (типові та особливі); за специфікою елементів
корпоративних відносин (майнові та організаційні); за суб’єктним складом
(обов’язки учасників корпорації та власне самої корпорації в особі відповідних
органів/посадових осіб).
Дістали подальшого розвитку:
положення про те, що посадові особи корпорації мають визнаватися
учасниками корпоративних відносин та нести відповідальність у зазначених
відносинах за невиконання/неналежне виконання своїх обов’язків;
доктринальна позиція щодо віднесення корпоративних правовідносин до
господарсько-правових, зокрема з огляду на їх урегульованість комплексом методів
(як диспозитивного, так і імперативного характеру), що притаманно саме
господарському праву;
положення щодо забезпечення права акціонерів на отримання прибутку від
діяльності товариства (дивідендів), зокрема в частині обов’язковості прийняття
рішення загальними зборами АТ щодо невиплати дивідендів;
положення щодо реалізації акціонерами “права на незгоду”, зокрема
обґрунтовується, що ціною викупу акцій при реалізації зазначеного права необхідно
вважати їх ринкову вартість;
12
положення щодо моменту припинення корпоративних відносин у разі виходу
учасника з ТОВ/ТДВ – таким моментом слід вважати день спливу тримісячного (або
іншого, встановленого статутом ТОВ/ТДВ) строку після повідомлення товариства
учасником щодо власного виходу.
У проекті Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів
щодо оптимізації врегулювання корпоративних правовідносин в Україні”
(Додаток А) дисертантом запропоновано внесення ряду змін до чинного
законодавства з метою належного правового врегулювання корпоративних прав і
обов’язків в Україні.
Методологічною основою дослідження є сукупність теоретикометодологічних засобів осягнення суспільних явищ та процесів, що зумовлена
метою та особливостями досліджуваної проблематики, а також загальні принципи
наукового пізнання, підходи та методи, що традиційно відносяться до
методологічного апарату гуманітарних наук. Як наслідок, до методологічної основи
дослідження увійшли такі методи, зокрема як діалектичний, формальнологічний
методи, метод юридичної компаративістики, метод системного аналізу, метод
правового моделювання, міжгалузевий метод юридичних досліджень та деякі інші.
За допомогою діалектичного методу досліджено особливості правової
природи корпоративних прав і обов’язків у господарсько-правовому аспекті.
Формальнологічний метод сприяв дослідженню правового регулювання
корпоративних відносин у господарсько-правовому аспекті, обґрунтуванню
напрямків їх подальшого юридичного урегулювання. Метод юридичної
компаративістики (порівняльно-правовий) використовувався для порівняльної
характеристики підстав виникнення та припинення корпоративних прав і обов’язків
в Україні та в зарубіжних країнах. Застосування методу системного аналізу
дозволило повно і об’єктивно розглянути специфічні елементи корпоративних
правовідносин, виокремити проблеми правового регулювання та напрацювати
шляхи їх вирішення. Методи правового моделювання та міжгалузевий метод
юридичних досліджень застосовувалися для розробки проектів змін до відповідних
нормативно-правових актів, визначень понять тощо.
13
Практичне значення отриманих результатів. За результатами дослідження
сформульовано ряд висновків, які визначають напрямки вирішення теоретичних і
практичних проблем, пов’язаних із правовим регулюванням корпоративних прав і
обов’язків в Україні. Одержані результати можуть бути використані: в подальших
теоретичних дослідженнях правової природи як корпоративних прав і обов’язків,
так і корпоративних відносин; у доопрацюванні й удосконаленні чинного
господарського законодавства; у практиці правозастосування, для господарських
товариств (об’єднань капіталів); у навчальному процесі при викладанні спецкурсу
“Корпоративне право”, а також окремого модулю навчальних комплексів
“Акціонерне право”; при підготовці навчальних посібників, підручників та
методичних рекомендацій.
Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені у
таких наукових публікаціях (у тому числі дві у виданнях іноземних держав):
1. Сороченко А. В. Правовой статус акционерных соглашений по
законодательству Украины / А. Сороченко // Российский юридический журнал. –
№ 5. – 2013. – С. 117-124.
2. Сороченко А. В. Підстави набуття корпоративних прав та момент
виникнення корпоративних правовідносин за законодавством України /
А. Сороченко // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – № 94/2012. – С. 83-86.
3. Сороченко А. В. Проблеми реалізації акціонерами права на отримання
дивідендів за законодавством України / А. Сороченко // Вісник КНУ
ім. Т. Шевченка. – № 97/2013. – С. 99-103.
4. Сороченко А. В. Проблеми реалізації акціонерами “права на незгоду” за
законодавством України / А. Сороченко // Підприємництво, господарство і право. –
№ 8. – 2013. – С. 89-94.
5. Сороченко А. В. Акционерные соглашения в корпоративном праве Украины
/ А. Сороченко // Закон и жизнь, Международный научно-практический правовой
журнал. – № 8/1 (260). – 2013. – С. 81-84.
14
6. Сороченко А. В. Галузева належність та юридична сутність корпоративних
відносин / А. Сороченко // Підприємництво, господарство і право. – № 4. – 2012. –
С. 54-58.
Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертації
обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри господарського права
юридичного факультету ім. Т. Шевченка, а також на: Круглому столі “Діалектика
публічних та приватних інтересів у державному регулюванні економіки”
(присвячується 40-річчю кафедри господарського права юридичного факультету
КНУ ім. Т. Шевченка). – Київ, 8 листопада 2013 року; Програмі Всеукраїнської
науково-практичної конференції студентів, магістрів, аспірантів, докторантів та
молодих вчених “Актуальні питання державотворення в Україні” (КНУ ім.
Т. Шевченко, юридичний факультет). – Київ, 24 квітня 2013 року; Международной
научно-практической конференции “Развитие юридической науки в современном
обществе”. – Москва, 23 февраля 2013 года; ІІІ-й Международной научнопрактической конференции для студентов, аспирантов и молодых ученых
“Международное право и законодательство Российской Федерации”. – Москва,
15-16 июня 2012 года; Програмі Міжнародної науково-практичної конференції
“Актуальні питання державотворення в Україні” (КНУ ім. Т. Шевченко, юридичний
факультет). - Київ, 30 березня 2012 року; Міжнародній наково-практичній
конференції “Сучасні наукові дослідження представників юридичної науки –
прогрес законодавства України майбутнього”. – Дніпропетровськ, 24 лютого
2013 року.
Структура дисертації. Робота складається із переліку скорочень уживаних
термінів, вступу, 2 розділів, які охоплюють 7 підрозділів, висновків до кожного
розділу, висновків дисертаційного дослідження, Додатку А та списку використаних
джерел. Повний обсяг дисертації становить 204 сторінки, з них 23 сторінки займає
список використаних джерел, що містить 263 найменування.

Список литературы

ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
У дисертаційному дослідженні на основі розгорнутого аналізу вихідних даних
концептуального науково-теоретичного характеру, комплексного аналізу
теоретичних проблем правового регулювання корпоративних прав і обов’язків у
господарсько-правовому аспекті з метою реалізації наукових завдань здійснено
узагальнення основних теоретичних положень, найбільш важливих теоретичних
результатів, якими є такі положення:
1. Корпоративні правовідносини – це особливі майново-організаційні
відносини, що мають господарсько-правовий характер і виникають, змінюються і
припиняються внаслідок набуття та реалізації суб’єктами таких відносин
корпоративних прав і обов’язків після створення та в процесі функціонування,
припинення корпорацій та управління ними.
2. Змістом корпоративних правовідносин є корпоративні права та обов’язки
суб’єктів таких відносин.
3. До типових суб’єктів корпоративних відносин слід віднести: 1) корпорація
(суб’єкт господарювання) – АТ, ТОВ і ТДВ; 2) органи управління відповідного
господарського товариства; 3) засновник (акціонер, учасник) відповідного
господарського товариства. До особливих суб’єктів, у свою чергу, слід віднести:
1) кредиторів товариства; 2) трудовий колектив/посадових осіб товариства тощо.
4. Пропонуємо виділяти загальний об’єкт корпоративних правовідносин -
фактичне корпоративне відношення з приводу функціонування, припинення
корпорації (АТ, ТОВ і ТДВ) та управління нею (відносини з корпоративного
управління та здійснення корпоративних прав), та спеціальний об’єкт – частку в
статутному капіталі корпорації.
5. Корпоративні права – це права особи, яка у встановленому законом порядку
внесла вклад до статутного капіталу господарського товариства, що включають у
себе правомочності на участь цієї особи в управлінні господарським товариством,
отримання певної частки прибутку (дивідендів) даного товариства та активів у разі
171
ліквідації останнього відповідно до закону, право на одержання інформації про
діяльність товариства та інші правомочності згідно із законодавством та
засновницькими (установчими) документами господарського товариства.
Квазікорпоративні права - права особи, яка у встановленому законом порядку
внесла вклад до статутного (складеного) капіталу/передала майно (гроші, цінні
папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову
оцінку) до майнової бази господарської організації (крім АТ, ТОВ та ТДВ), що не є
корпорацією. Обсяг прав такої особи залежить від виду та організаційно-правової
форми відповідної господарської організації та визначається законом і установчими
документами.
6. Здійснено класифікацію юридичної відповідальності в корпоративних
правовідносинах за такими критеріями: 1) за видом правопорушення у
корпоративних правовідносинах (відповідальність за зловживання корпоративними
правами та відповідальність за невиконання/неналежне виконання корпоративних
обов’язків); 2) за суб’єктами такої відповідальності (загальна та спеціальна); 3) за
особливістю санкцій, що застосовуються до правопорушника (матеріальна,
кримінальна, господарська тощо); 4) за видами корпоративних обов’язків (типова,
особлива та факультативна); 5) за видом корпорації (відповідальність суб’єктів
корпоративних відносин в АТ і ТОВ/ТДВ).
7. Необхідно розрізняти партнерський (союзний) обов’язок засновників по
формуванню статутного капіталу корпорації, при реалізації якого має бути
затверджений звіт про оцінку майна (майнових прав), що вносяться у якості вкладу
до статутного капіталу (таке формування може бути повним (при заснуванні АТ) та
неповним (при заснуванні ТОВ/ТДВ)) та корпоративний обов’язок щодо виконання
рішення загальних зборів товариства в частині зміни (збільшення або зменшення)
статутного капіталу корпорації як обов’язок особи, яка вже є учасником корпорації
як суб’єкта права.
8. Під правопорушенням у корпоративних відносинах слід розуміти
порушення суб’єктом корпоративних відносин прав та/або законних інтересів
іншого учасника корпоративних відносин, невиконання або неналежне виконання
172
корпоративних обов’язків, створення ситуації в якій використання іншим учасником
свого корпоративного права є неможливим або ускладненим, в тому числі
зловживання корпоративними правами.
9. Акції додаткових випусків – це акції АТ, які можуть придбаватися в процесі
реалізації акціонерами корпоративного обов’язку щодо виконання рішення
загальних зборів по збільшенню статутного капіталу АТ та одночасно, - свого
переважного корпоративного права на придбання акцій додаткової емісії та/або
третіми особами шляхом принаймні часткової оплати таких акцій.
При цьому “первинні” акції – це акції АТ, які можуть придбаватися при
заснуванні товариства тільки при приватному (закритому) розміщенні і виключно
шляхом повної їх оплати.
10. Під типовими корпоративними правами у даній дисертації слід розуміти
такі права учасника корпорації (АТ, ТОВ і ТДВ): 1) право на участь в управлінні
відповідним господарським товариством; 2) право на отримання прибутку
(дивідендів) від діяльності відповідного господарського товариства; 3) право на
отримання своєї частки у разі ліквідації товариства або виходу з товариства;
4) право на одержання інформації про діяльність товариства; 5) право на вихід з
товариства у встановленому законодавством порядку.
Ознаками типових корпоративних прав є: 1) як правило, урегульованість
нормами загального законодавства (ГК України, ЦК України, ЗУ “Про господарські
товариства”); 2) перелік типових корпоративних прав визначений законом з
можливістю конкретизації установчим (засновницьким) документом господарського
товариства, тобто можливість закріпити примірний механізм реалізації зазначених
прав залежно від організаційно-правової форми корпорації; 3) абсолютний характер,
тобто дані права застосовуються до учасників усіх видів корпорацій, проте з
урахуванням їх (учасників) правового статусу; 4) типові корпоративні права, на
відміну від особливих, не залежать від специфіки господарської компетенції
конкретного товариства; 5) обсяг типових корпоративних прав залежить від
специфіки статусу учасника господарського товариства (акціонери-власники
простих і привілейованих акцій).
173
11. Прикладами особливих корпоративних прав є “право на незгоду” (для
акціонерів), право на виключення учасника з ТОВ за систематичне
невиконання/неналежне виконання своїх обов’язків, права єдиного учасника
(засновника) корпорації (державні холдингові компанії). Перелік особливих
корпоративних прав не є вичерпним.
Ознаками особливих корпоративних прав є: 1) урегульованість нормами
спеціального законодавства (ЗУ “Про акціонерні товариства”, ЗУ “Про банки і
банківську діяльність”, ЗУ “Про цінні папери та фондовий ринок”, ЗУ “Про
господарські товариства” та інші); 2) такі права залежать від специфіки
організаційно-правової форми відповідного господарського товариства (“право на
незгоду” мають лише акціонери АТ; право на виключення учасника з ТОВ за
систематичне невиконання або неналежне виконання своїх обов’язків мають
учасники ТОВ (ст.64 ЗУ “Про господарські товариства”); 3) такі права залежать від
специфіки діяльності відповідної корпорації (господарської компетенції), зокрема:
а) учасники фондової біржі мають право на провадження професійної діяльності на
фондовому ринку (ч.2 ст.21 ЗУ “Про цінні папери та фондовий ринок”);
б) відповідно до ст.7-1 ЗУ “Про холдингові компанії в Україні” засновником та
єдиним акціонером Державної керуючої холдингової компанії є держава в особі
Кабінету Міністрів України. Перелік повноважень Кабінету Міністрів України щодо
реалізації корпоративних прав держави визначений ч.3 ст.7-1 ЗУ “Про холдингові
компанії в Україні”; 4) відсутність встановленого загальним законом переліку
особливих корпоративних прав, на відміну від типових; 5) особливі корпоративні
права (а в окремих випадках – і механізм їх реалізації (“право на незгоду”))
визначені законодавством з можливістю лише конкретизації установчим
(засновницьким) документом відповідного господарського товариства, тобто
можливістю закріпити примірний механізм реалізації зазначених прав.
12. Під типовими корпоративними обов’язками слід розуміти такі обов’язки
учасників корпорацій: 1) додержуватися вимог установчого (засновницького)
документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) змінювати
(збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу товариства у порядку та
174
способами, передбаченими законом та установчими (засновницькими) документами
відповідного господарського товариства; 3) не розголошувати комерційну таємницю
та конфіденційну (інсайдерську) інформацію про діяльність корпорації.
Ознаками типових корпоративних обов’язків є: 1) як правило урегульованість
нормами загального законодавства (ГК України, ЦК України, ЗУ “Про господарські
товариства”, ЗУ “Про акціонерні товариства” – як виняток по відношенню до АТ);
2) можливість конкретизації механізму реалізації таких обов’язків в установчих
(засновницьких) документах відповідного господарського товариства, в тому числі в
акціонерній угоді; 3) не залежать від статусу учасника, організаційно-правової
форми та специфіки господарської компетенції конкретної корпорації, на відміну від
особливих корпоративних обов’язків.
13. Особливі корпоративні обов’язки опосередковують зв’язок особи з
конкретною організаційно-правовою формою, з особливим видом господарської
компетенції або зі статусом учасника відповідного господарського товариства.
До особливих корпоративних обов’язків слід віднести, зокрема такі:
1) власники істотної участі у банку повинні мати бездоганну ділову репутацію та
задовільний фінансовий стан (ч.2 ст.14 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”), при
цьому зазначені особи зобов’язані відповідати цим вимогам протягом усього часу,
упродовж якого вони зберігають свій статус (абз.18 ст.19 ЗУ “Про банки і
банківську діяльність”); 2) юридична або фізична особа, яка має намір набути
істотної участі у банку або збільшити її таким чином, що така особа буде прямо
та/або опосередковано, самостійно чи спільно з іншими особами володіти 10, 25, 50
та 75 і більше відсотками статутного капіталу банку чи правом голосу акцій (паїв) у
статутному капіталі банку та/або незалежно від формального володіння справляти
значний вплив на управління або діяльність банку, зобов’язана повідомити про свої
наміри цей банк і Національний банк України за три місяці до набуття істотної
участі або її збільшення (абз.1 ст.34 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”);
3) кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової
біржі як професійного учасника фондового ринку (ч.6 ст.21 ЗУ “Про цінні папери та
175
фондовий ринок”); таким чином, учасники корпорацій (АТ і ТОВ/ТДВ), створених
як фондова біржа, зобов’язані дотримуватись правил такої біржі та інші.
Ознаками особливих корпоративних обов’язків є: 1) як правило,
врегульованість нормами спеціального законодавства відносно господарської
компетенції окремих видів корпорацій (фондових бірж, банків тощо); 2) залежать
від організаційно-правової форми відповідного господарського товариства,
особливого виду господарської компетенції або правового статусу учасника
відповідного товариства; 3) в окремих випадках - факультативний характер таких
обов’язків. Зокрема, якщо типові корпоративні обов’язки імперативно закріплені в
законодавстві з можливістю лише конкретизації механізму їх реалізації в
установчих (засновницьких) документах корпорацій, то окремі особливі
корпоративні обов’язки законодавством можуть бути взагалі не врегульовані;
засновники (учасники) господарських товариств - корпорацій можуть на власний
розсуд встановлювати такі обов’язки на локально-правовому рівні (в тому числі в
акціонерній угоді).
14. Зловживання корпоративними правами – це діяння, яке полягає у реалізації
суб’єктами корпоративних правовідносин наданих їм законом та/або
засновницькими (установчими) документами корпорації (АТ, ТОВ і ТДВ) прав та
повноважень всупереч їх призначенню, з протиправною заінтересованістю, що
призвело та/або може призвести до завдання шкоди правам та/або законним
інтересам інших учасників корпоративних відносин, виникнення корпоративного
конфлікту.
15. Розробку проекту Типової акціонерної угоди як основного документу
щодо регламентації окремих особливих корпоративних обов’язків акціонерів слід
покласти на НКЦПФР.
16. Носіями особливого корпоративного обов’язку щодо забезпечення
проведення аудиту АТ є органи управління таким товариством в межах своєї
компетенції, а також акціонер (група акціонерів) у порядку, визначеному
законодавством. Носіями особливого корпоративного обов’язку щодо забезпечення
проведення аудиту ТОВ є органи управління таким товариством в межах своєї
176
компетенції. При цьому аудиторська перевірка діяльності ТОВ має бути проведена
на вимогу учасника (учасників) ТОВ, який є власником (власниками) не менше ніж
10 відсотків часток у статутному капіталі.
Особливий корпоративний обов’язок внутрішнього аудиту АТ має бути
покладений на наглядову раду товариства, а у разі її відсутності – на виконавчий
орган товариства.
17. Дослідження особливих корпоративних обов’язків та відповідальності за їх
невиконання/неналежне виконання проведене з урахуванням того, що їх носіями в
більшості випадків є особливі суб’єкти корпоративних відносин, в тому числі
посадові особи корпорацій.
Засновниками товариства на етапі його створення необхідно на рівні статуту
або акціонерної угоди компенсувати прогалини ЗУ “Про акціонерні товариства”
щодо обов’язків посадових осіб товариства; при цьому, подібно до Акціонерного
закону Німеччини, перелік типових і особивих корпоративних обов’язків
відповідних посадових осіб товариства має бути закріплений на рівні ЗУ “Про
акціонерні товариства” та ЗУ “Про господарські товариства” (щодо посадових осіб
ТОВ/ТДВ).
18. З урахуванням прагнення України до євроінтеграції та необхідності
імплементації європейського законодавства про компанії вважаємо за потрібне:
1) покласти на НКЦПФР обов’язок щодо напрацювання Типового переліку
питань, які не можуть виноситися на заочне голосування на загальних зборах (це,
зокрема можуть бути питання, прийняття яких потребує кваліфікованої більшості
голосів та про виключення учасника з ТОВ);
2) внесення змін до законодавства в частині можливості проведення
голосування в режимі реального часу з використанням електронних засобів зв’язку
(інформації).