АНДРІЙЧУК Ольга Вікторівна. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Краткое описание

АНДРІЙЧУК Ольга Вікторівна. Назва дисертаційної роботи: "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
На правах рукопису
АНДРІЙЧУК ОЛЬГА ВІКТОРІВНА
УДК 349.3
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ
ДЕРЖАВИ
Спеціальність 12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Науковий керівник –
Щербина Віктор Іванович
доктор юридичних наук, професор
Київ – 2016
2
ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................4
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ
НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ...........................13
1.1 Становлення та розвиток інституту недержавного пенсійного
забезпечення в Україні......................................................................................13
1.2 Недержавне пенсійне забезпечення України: поняття, сутність
та зміст................................................................................................................31
1.3 Функції та принципи державної політики у сфері недержавного
пенсійного забезпечення...................................................................................40
1.4 Нормативно-правове регулювання недержавного пенсійного
забезпечення.......................................................................................................59
Висновки до розділу 1...........................................................................68
РОЗДІЛ 2 ОСНОВНІ СУБ’ЄКТИ НЕДЕРЖАВНОГО
ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ...............................................................72
2.1 Недержавні пенсійні фонди.........................................................72
2.2 Вкладники та учасники недержавних пенсійних
фондів.................................................................................................................93
2.3 Інші суб’єкти недержавного пенсійного
забезпечення.....................................................................................................114
2.4 Органи державного нагляду та контролю у сфері недержавного
пенсійного забезпечення.................................................................................133
Висновки до розділу 2.........................................................................153
РОЗДІЛ 3 ПРОБЛЕМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ НЕДЕРЖАВНОГО
ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.............................................................156
3
3.1 Особливості реформування недержавного пенсійного
забезпечення в умовах євроінтеграції...........................................................156
3.2 Проблеми розвитку та функціонування недержавного
пенсійного забезпеченні та шляхи їх подолання..........................................175
Висновки до розділу 3.........................................................................186
ВИСНОВКИ..........................................................................................189
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.........................................193
4
ВСТУП
Актуальність теми. Недержавне пенсійне забезпечення України
покликане вирішити ряд гострих соціальних та економічних проблем
нашої держави. Одним з головних елементів вдалого функціонування
системи добровільного пенсійного забезпечення є фактор довіри з
боку осіб, які можуть стати учасниками такої системи. Минулий
досвід щодо недержавних фінансових установ залишив свій
негативний відбиток, оскільки на початку 90-х років ХХ ст. приватні
фінансові установи визнавали себе банкрутами, а великий показник
інфляції знецінював кошти вкладників. Проте станом на початок 2016
року в Україні функціонує 72 недержавних пенсійних фонди.
Зазначене й обумовило вагомість забезпечення правових гарантій
функціонування цієї системи.
На сучасному етапі, коли економічно розвинені країни світу вже
давно відмовились від однорівневої системи пенсійного забезпечення,
наша держава і досі проводить пенсійну реформу, яка реалізується через
впровадження нових рівнів. Важливу складову такої системи становить
недержавне пенсійне забезпечення, яке покликано полегшити роботу
Пенсійного фонду України шляхом зняття напруги з Державного
Бюджету, надати громадянам після виходу на пенсію можливість
збільшення розміру своєї пенсії додатково до загальнообов’язкового
державного пенсійного страхування за рахунок здійснення внесків
протягом визначеного періоду в недержавні пенсійні фонди. Окрім
цього, недержавне пенсійне забезпечення допоможе вирішити не лише
соціальні проблеми нашої держави, а й підняти рівень її економіки
шляхом довгострокових інвестицій. Саме тому стимулювання
недержавного пенсійного забезпечення, за умови вдалого регулювання з
боку держави, є пріоритетним напрямом пенсійної реформи в Україні.
Досягнення вищезазначеної мети залежить від створення дієвої
5
нормативно-правової бази для функціонування системи недержавного
пенсійного забезпечення та надання гарантій збереження коштів
вкладникам.
Недостатнє приділення уваги проблемам пенсійного забезпечення
негативно відображається на подальшому розвитку вітчизняного
суспільства. Населення хоч і розуміє невеликі перспективи забезпечення
державою прав та законних інтересів пенсіонерів, проте покладається
тільки на неї. Громадяни ж повинні враховувати стан нинішньої
демографічної ситуації та складне економічне становище нашої держави і,
відповідно, розуміти важливість вирішення зазначених проблем.
Важливо відзначити, що проблема соціального захисту населення є
не локальною, а стосується всіх країн світу. Для її вирішення розвинуті
країни вже давно здійснили практичні кроки в напрямку розвитку та
функціонування додаткового самостійного пенсійного забезпечення,
одним із основних суб’єктів якого є недержавні пенсійні фонди.
Створення ефективного механізму функціонування недержавних
пенсійних фондів сприятиме наближенню рівня пенсійного забезпечення
до міжнародних соціальних стандартів та разом з цим через
акумулювання інвестиційних ресурсів забезпечуватиме стабільне
зростання економічних показників держави.
Питання правового регулювання недержавного пенсійного
забезпечення в тій чи іншій мірі досліджували такі вчені: В.М. Андріїв,
А.О. Бахмач, С.Я. Вавженчук, В.С. Венедіктов, С.В. Венедіктов,
С.В. Вишновецька, Ю.В. Вітка, Ю.М. Гришина, В.В. Жернаков,
В.І. Журавель, Т.А. Занфірова, М.І. Іншин, А.Б. Камінський,
М.М. Клемпарський, Л.В. Ковпак, В.Л. Костюк, А.Я. Кузнєцова,
І.В. Лагутіна, М.В. Лазебна, Н.Е. Легеза, С.С. Лукаш, К.Ю. Мельник,
Н.О. Мельничук, М.О. Міщук, С.З. Мошенський, О.М. Обушенко,
Р.В. Пічкуров, С.М. Прилипко, О.І. Процевський, М.Б. Ріппа,
Н.О. Рунова, Д.Сандлер, Н.М. Сташкевич, Х.І. Талалай, О.В. Тищенко,
6
О.І. Ткач, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, С.М. Черноус, В.І. Щербина,
Л.П. Якимова, О.М. Ярошенко та ін. Проте питання правового
регулювання недержавного пенсійного забезпечення були розкриті
поверхнево і не стали предметом ґрунтовного дисертаційного дослідження.
Зазначене обумовило потребу проведення комплексного теоретикоправового аналізу питань щодо правового регулювання недержавного
пенсійного забезпечення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційна робота виконана на кафедрі трудового права та права
соціального забезпечення юридичного факультету Київського
національного університету імені Тараса Шевченка відповідно до теми
«Доктрина права в правовій системі України: теоретичний і практичний
аспекти» (№ 11БФ042-01), затвердженої на період з 01 січня 2011 р. по 31
грудня 2015 р., а також теми наукових досліджень кафедри трудового
права та права соціального забезпечення «Проблеми становлення
соціального права в Україні», затвердженої 28 березня 2016 р.
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є
визначення особливостей сучасного стану та перспектив правового
регулювання недержавного пенсійного забезпечення в системі соціальної
політики держави.
Для досягнення поставленої мети у дисертації необхідно,
насамперед, вирішити наступні задачі:
 здійснити комплексний аналіз становлення та розвитку інституту
недержавного пенсійного забезпечення в Україні;
 визначити правову природу недержавного пенсійного
забезпечення в Україні;
 встановити причини, які уповільнюють ефективне
функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні;
 з’ясувати сутність недержавного пенсійного фонду;
7
 конкретизувати переваги запровадження недержавного
пенсійного забезпечення;
 сформулювати напрями вдосконалення системи недержавного
пенсійного забезпечення;
 встановити шляхи подолання проблем у сфері недержавного
пенсійного забезпечення.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у
процесі недержавного пенсійного забезпечення.
Предметом дослідження є теоретичні та практичні проблеми
правового регулювання недержавного пенсійного забезпечення в системі
соціальної політики держави.
Методи дослідження. Наукове дослідження побудовано на
застосуванні загального системно-структурного методу, основні елементи
якого забезпечили високий ефект побудови моделей розв’язання
поставлених задач. В основі системи методології наукового аналізу
правового регулювання недержавного пенсійного забезпечення лежать
наступні методи: 1) діалектичний метод – дає змогу досліджувати
внутрішню сутність речей в процесі їх розвитку, а також внутрішніх та
зовнішніх суперечностей, зокрема, за допомогою даного методу
проаналізовано правову природу недержавного пенсійного забезпечення в
Україні, суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення (підрозділи 1.2,
2.1–2.5); 2) системний метод дозволив здійснити повне та об’єктивне
дослідження відповідного конкретно окресленого предмета, зокрема, дав
змогу дослідити взаємодію державного та недержавного пенсійного
забезпечення як форми реалізації сучасної української соціальної політики,
нормативно-правове регулювання недержавного пенсійного забезпечення
(підрозділи 1.3, 1.4); 3) історичний метод дав змогу дослідити становлення
та розвиток інституту недержавного пенсійного забезпечення в Україні
(підрозділ 1.1); 4) логічні методи і прийоми – дедукція, індукція, аналогія,
аналіз, синтез використовувалися впродовж здійснення усього наукового
8
аналізу. У науковому дослідженні застосовувалися й інші методи пізнання,
наприклад, за допомогою логіко-семантичного методу поглиблено
понятійний апарат в означеній сфері, зокрема, визначено такі поняття:
«недержавне пенсійне забезпечення», «недержавний пенсійний фонд»,
«адміністратор недержавного пенсійного фонду» (підрозділи 1.2, 2.1).
Застосування структурно-логічного методу та моделювання дозволили
проаналізувати особливості реформування недержавного пенсійного
забезпечення в умовах євроінтеграції, виділити проблеми участі громадян в
недержавному пенсійному забезпеченні та шляхи їх подолання (підрозділи
3.1, 3.2).
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що
дисертація є одним з перших комплексних наукових досліджень
правового регулювання недержавного пенсійного забезпечення в
системі соціальної політики держави. У результаті проведеного
дослідження сформульовано низку нових наукових положень та
висновків, запропонованих особисто автором. До найбільш значущих
належать:
вперше:
 запропоновано об’єднання двох визначень понять «учасник
недержавного пенсійного забезпечення» і «учасник пенсійного фонду» у
ст. 1 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» в одне і
викладення його в такій редакції: «Учасник недержавного пенсійного
забезпечення – це фізична особа, на користь якої сплачуються
(сплачувалися) пенсійні внески до пенсійного фонду, на пенсійний
депозитний рахунок у банку чи до страхової організації і яка має право
на недержавне пенсійне забезпечення на умовах і в порядку, визначених
пенсійним контрактом, договором про відкриття пенсійного депозитного
рахунка або договором страхування довічної пенсії та цим Законом, та
яка має право отримувати пенсійні виплати із пенсійного фонду,
банківської установи чи страхової організації згідно із Законом»;
9
 комплексно визначено переваги запровадження недержавного
пенсійного забезпечення: недержавні пенсії виплачуються разом з
державними, що значно підвищує матеріальний рівень одержувача таких
пенсій; законом передбачається декілька видів виплат додаткових пенсій
(дострокову та одноразову виплату), що спрощує механізм отримання
накопичень; учасник системи самостійно встановляє розмір додаткової
пенсії, що прямо залежить від розміру внесків;
 визначено основні чинники неефективного функціонування
вітчизняної системи недержавного пенсійного забезпечення, зокрема:
1) недовіра населення до системи недержавного пенсійного забезпечення;
2) низькі доходи працюючих верств населення, безробіття; 3) недостатня
інформованість населення про принципи функціонування системи
недержавного пенсійного забезпечення; 4) необізнаність громадян з
фінансових та економічних питань, їх незацікавленість в отриманні
інформації; 5) відсутність професійної підготовки спеціалістів для установ
недержавного пенсійного забезпечення; 6) недосконалість законодавчого
регулювання системи недержавного пенсійного забезпечення; 7) низький
рівень роз’яснювальної роботи щодо сутності недержавного пенсійного
забезпечення;
удосконалено:
 поняття «недержавне пенсійне забезпечення», під яким слід
розуміти систему суспільних відносин, спрямовану на поліпшення
матеріального становища фізичних осіб, участь в якій стимулюється
державою, що ґрунтується на добровільному накопиченні пенсійних
внесків фізичних та юридичних осіб, та контроль за якою здійснюється
державними органами;
 перелік ознак недержавного пенсійного забезпечення, серед
яких визначено такі: недержавне пенсійне забезпечення становить
третій рівень пенсійного забезпечення України, що міститься в нормах
Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
10
страхування»; зазначена система функціонує на добровільній основі,
що є головною відмінністю від системи загальнообов’язкового
державного пенсійного страхування; реалізується через формування
накопичень, які вносяться до недержавних пенсійних фондів; метою
системи є здійснення пенсійних виплат учасникам недержавного
пенсійного забезпечення, які виплачуються додатково до державної
пенсії. Так, у Законі України «Про недержавне пенсійного
забезпечення» зазначено, що недержавні пенсійні фонди мають статус
неприбуткової організації, головним призначенням яких є накопичення,
управління та виплата внесків; передбачає різні види виплати
додаткових пенсій (пенсія на визначений строк, одноразова виплата та
довічна пенсія); регулюється законодавством України та актами
пенсійного законодавства;
дістали подальшого розвитку:
 тлумачення поняття «недержавний пенсійний фонд», під яким
слід розуміти юридичні установи, що здійснюють некомерційну
діяльність лише з метою формування та накопичення пенсійних активів
для забезпечення вдалого інвестування з приводу подальшої виплати
пенсійних внесків, що здійснюється на підставі пенсійних контрактів та
регулюється законодавством;
 умовний поділ на 6 етапів впровадження недержавного
пенсійного забезпечення: І етап – 1859–1917 рр.; II етап – 1917–1941 рр.; III
етап – 1941–1991 рр.; ІV етап – 1991–2001 рр.; V етап – 2001–2011 рр.; VI
етап –2011 рік – до сьогодення;
 комплекс напрямів удосконалення системи недержавного
пенсійного забезпечення: а) забезпечення стабільності системи за
допомогою чіткої програми розвитку та підтримки на державному рівні
інституту недержавного пенсійного забезпечення; б) здійснення заходів
щодо відновлення довіри населення та впевненості в фінансовій
стабільності; в) розробка та вдосконалення законодавчої бази; г)
11
поширення серед населення інформації про переваги недержавного
пенсійного забезпечення через впровадження національних програм; ґ)
роз’яснення через податкові органи, органи місцевої влади змін в
законодавстві про недержавне пенсійне забезпечення; д) впровадження
освітньої програми підготовки спеціалістів; е) стимулювання
роботодавців до участі в системі недержавного пенсійного забезпечення
шляхом надання податкових пільг вкладникам-роботодавцям.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
викладені в дисертації висновки і пропозиції можуть бути використані:
– у науково-дослідній сфері – для подальшого дослідження
теоретичних та практичних проблем правового регулювання недержавного
пенсійного забезпечення в системі соціальної політики держави;
– у правотворчості – для розробки нових та внесення змін і
доповнень у діючі нормативно-правові акти, зокрема КЗпП України,
Трудовий кодекс України;
– у правозастосовній діяльності – з метою вдосконалення практики
використання положень трудового та соціального законодавства у сфері
правового регулювання недержавного пенсійного забезпечення в системі
соціальної політики держави;
– у навчальному процесі – тези, положення, висновки, пропозиції,
зроблені в дисертації, можуть бути використані під час проведення
наукових конференцій та диспутів, вивчення таких наукових дисциплін як
«Трудове право», «Порівняльне правознавство», «Право соціального
забезпечення» у вищих юридичних закладах освіти, при підготовці
лекційних та семінарських занять, у науково-дослідній роботі студентів,
слухачів та курсантів, в процесі підготовки робочих програм та планів,
підручників, навчальної та прикладної літератури.
Апробація результатів дисертації. Підсумки розробки проблеми в
цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки доповідалися
дисертантом на засіданнях кафедри трудового права та права соціального
12
забезпечення Київського національного університету імені Тараса
Шевченка, а також були оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних
конференціях: «Дотримання прав людини: сучасний стан правового
регулювання та перспективи його вдосконалення» (м. Київ, 5 березня 2015
р.), «Наукові дослідження сучасного законодавства України – прогрес
юридичної науки ХХІ століття» (м. Київ, 25–26 червня 2015 р.).
Публікації. Основні результати дисертації, висновки та пропозиції
знайшли відображення у чотирьох статтях, опублікованих у наукових
фахових виданнях України, двох статтях – у наукових виданнях інших
держав, а також в двох тезах доповідей і повідомлень на науковопрактичних конференціях.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й
нове вирішення наукового завдання, яке полягало в тому, щоб на підставі
вивчення загальновизнаних міжнародних стандартів, чинного
національного й зарубіжного законодавства внести конкретні наукові
рекомендації з удосконалення нормативно-правового регулювання
недержавного пенсійного забезпечення в системі пенсійного забезпечення
України. За результатами дослідження сформульовано нижченаведені
основні висновки.
1. Становлення та розвиток інституту недержавного пенсійного
забезпечення в Україні поділено на 6 етапів: І етап – 1859-1917 рр.; II етап
– 1971-1941 рр.; III етап – 1941-1991 рр.; ІV етап – 1991-2001 рр.; V етап –
2001-2011 рр.; VI етап – 2011 рік-до сьогодення.
2. Під недержавним пенсійним забезпеченням запропоновано
розуміти систему суспільних відносин, спрямовану на поліпшення
матеріального становища фізичних осіб, участь в якій стимулюється
державою, що ґрунтується на добровільному накопиченні пенсійних
внесків фізичних та юридичних осіб та контроль за якою здійснюється
державними органами.
Ознаками недержавного пенсійного забезпечення є такі:
недержавне пенсійне забезпечення становить третій рівень пенсійного
забезпечення України, що міститься в нормах Закону України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зазначена система
функціонує на добровільній основі, що є головною відмінністю від
системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
реалізується через формування накопичень, що вносяться до
недержавних пенсійних фондів; метою системи є здійснення пенсійних
виплат учасникам недержавного пенсійного забезпечення, які
здійснюються додатково до державної пенсії. Так, у Законі України «Про
190
недержавне пенсійне забезпечення» зазначено, що недержавні пенсійні
фонди мають статус неприбуткової організації, головним призначенням
яких є накопичення, управління та виплата внесків; вони здійснюють
різні види виплати додаткових пенсій: пенсію на визначений строк,
одноразову виплату та довічну пенсію; їх діяльність регулюється
законодавством України та актами пенсійного законодавства.
3. Аспектами, що уповільнюють ефективне функціонування
системи недержавного пенсійного забезпечення в нашій країні визначено:
1) недовіра населення до системи недержавного пенсійного забезпечення;
2) низькі доходи працюючих верств населення, безробіття; 3) недостатня
інформованість населення про принципи функціонування системи
недержавного пенсійного забезпечення; 4) необізнаність громадян в
фінансових та економічних питаннях, їх незацікавленість в отриманні
інформації; 5) відсутність професійної підготовки спеціалістів для установ
недержавного пенсійного забезпечення; 6) недосконалість законодавчого
регулювання системи недержавного пенсійного забезпечення; 7) низький
рівень роз’яснювальної роботи щодо суті недержавного пенсійного
забезпечення.
4. Недержавні пенсійні фонди – це юридичні установи, що
здійснюють некомерційну діяльність лише з метою формування та
накопичення пенсійних активів для забезпечення вдалого інвестування з
приводу подальшої виплати пенсійних внесків, що здійснюється на
підставі пенсійних контрактів та регулюється законодавством.
5. До переваг запровадження недержавного пенсійного
забезпечення належать наступні:
 недержавні пенсії виплачуються разом з державними, що
значно підвищує матеріальний рівень одержувача таких пенсій;
 законом передбачається декілька видів виплат додаткових пенсій
(дострокову та одноразову виплату), що спрощує механізм отримання
накопичень;
191
 учасник системи самостійно встановляє розмір додаткової
пенсії, що прямо залежить від розміру внесків.
6. Напрямами вдосконалення системи недержавного пенсійного
забезпечення визначено:
 забезпечення стабільності системи за допомогою чіткої
програми розвитку та підтримки на державному рівні інституту
недержавного пенсійного забезпечення;
 здійснення заходів щодо відновлення довіри населення та
впевненості в фінансовій стабільності;
 розробка та вдосконалення законодавчої бази;
 поширення серед населення інформації про переваги
недержавного пенсійного забезпечення через впровадження національних
програм;
 роз’яснення через податкові органи, органи місцевої влади змін
в законодавстві про недержавне пенсійне забезпечення;
 впровадження освітньої програми підготовки спеціалістів;
 стимулювання роботодавців до участі в системі недержавного
пенсійного забезпечення шляхом надання податкових пільг вкладникамроботодавцям.
7. Окреслено шляхи подолання проблем у сфері недержавного
пенсійного забезпечення, якими визначено:
 надання державою гарантій функціонування недержавних
пенсійних фондів;
 проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи з
населенням щодо питань діяльності недержавних пенсійних фондів;
 підвищення популярності недержавних пенсійних фондів, що
можливе за допомогою висвітлення результатів їх діяльності через засоби
масової інформації;
192
 заохочення роботодавців до участі в системі недержавного
пенсійного забезпечення шляхом створення власних корпоративних
пенсійних фондів або приєднання до вже існуючих.