ПАВЛІЧЕНКО Володимир Миколайович. ПРОБЛЕМИ ГАРМОНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДО МІЖНАРОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Краткое описание

ПАВЛІЧЕНКО Володимир Миколайович. Назва дисертаційної роботи: "ПРОБЛЕМИ ГАРМОНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ДО МІЖНАРОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА"

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ІМ. І. МАЛИНОВСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ПАВЛІЧЕНКО ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
Прим. № ____
УДК 349.2
ДИСЕРТАЦІЯ
ПРОБЛЕМИ ГАРМОНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО НОРМАТИВНОПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ
ДО МІЖНАРОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
12.00.05 – трудове право;
право соціального забезпечення
(081 – Право)
Подається на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
____________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий консультант
доктор юридичних наук, професор
Костюк Віктор Леонтійович
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………….....................5
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ В
УКРАЇНІ………………………………………………………………………………21
1.1 Методологія дослідження нормативно-правового забезпечення праці
державних службовців в Україні………………………………….............................21
1.2 Наукові інтерпретації та сутність нормативно-правового забезпечення праці
державних службовців в Україні…………………………………………………….29
1.3 Генезис нормативно-правового забезпечення праці державних службовців в
Україні………………………………………………………………………………....45
1.4 Специфіка сучасного стану законодавства у сфері праці державних службовців
в Україні………….……………………………………………………………………71
Висновки до розділу 1……………………………………………………………….92
РОЗДІЛ 2 ГАРМОНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО НОРМАТИВНОПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ІЗ
ЗАКОНОДАВСТВОМ ПОСТРАДЯНСЬКИХ КРАЇН………………………….95
2.1 Значення гармонізації національного нормативно-правового забезпечення
праці державних службовців до законодавства країн пострадянського
простору…………………………………………………………………………….…95
2.2 Особливості джерел права пострадянських країн у сфері праці державних
службовців…………………………………………..…………..……………….......109
2.3 Напрями гармонізації національного нормативно-правового забезпечення
праці державних службовців із законодавством країн пострадянського
простору…………………………………………………………………….…..……139
2.4 Шляхи удосконалення гармонізації національного нормативно-правового
забезпечення праці державних службовців із законодавством пострадянських
країн……………………………………………………………………………..……153
3
Висновки до розділу 2……………………………………………………...………167
РОЗДІЛ 3 ГАРМОНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО НОРМАТИВНОПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ІЗ
ЗАКОНОДАВСТВОМ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ…….....…………..…….170
3.1 Понятійно-категоріальна сутність та способи гармонізації національного
нормативно-правового забезпечення праці державних службовців із
законодавством Європейського Союзу…………………..……………………..…170
3.2 Досвід європейських держав щодо реформування національного
законодавства у сфері праці державних службовців…………………..……….....189
3.3 Гармонізаційний механізм зближення законодавства України у сфері праці
державних службовців із законодавством Європейського Союзу: теоретичні й
практичні особливості………………………………………………………………211
3.4 Головні форми правового наповнення євроінтеграційного курсу України у
сфері праці державних службовців………………………………………..……..…227
Висновки до розділу 3……………………………………………………….…..…246
РОЗДІЛ 4 ГАРМОНІЗАЦІЯ НАЦІОНАЛЬНОГО НОРМАТИВНОПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ ІЗ
ЗАКОНОДАВСТВОМ ІНШИХ КРАЇН……………………..…………..……….249
4.1 Зміст гармонізації національного нормативно-правового забезпечення праці
державних службовців із законодавством країн Північної і Південної
Америки…………………………………………………….…………….…….……249
4.2 Гармонізація національного нормативно-правового забезпечення праці
державних службовців із законодавством країн Азії………….……………..…..274
4.3 Процеси гармонізації нормативно-правового забезпечення праці державних
службовців України до країн Близького Сходу………………….…….…………296
Висновки до розділу 4…………………………………………………………......311
4
РОЗДІЛ 5 ВДОСКОНАЛЕННЯ ГАРМОНІЗАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО
НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІ ДЕРЖАВНИХ
СЛУЖБОВЦІВ ІЗ МІЖНАРОДНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ………...……..314
5.1 Оптимізація законодавчої техніки гармонізації національного нормативноправового забезпечення праці державних службовців із міжнародним
законодавством..………………………………………………………………..……314
5.2 Тенденції розвитку гармонізації національного нормативно-правового
забезпечення праці державних службовців із міжнародним
законодавством………………………………………….…………………………...333
5.3 Проблеми гармонізації національного нормативно-правового забезпечення
праці державних службовців із міжнародним законодавством та шляхи їх
вирішення………………………………………………………………………….....351
Висновки до розділу 5……………………………………………………….…......369
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..….372
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...380
ДОДАТКИ………………………………………………………………………...…429

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення й нове
вирішення наукового завдання, яке полягало в тому, щоб на підставі аналізу
чинного національного й зарубіжного законодавства розкрити проблеми
гармонізації національного нормативно-правового забезпечення праці державних
службовців до міжнародного законодавства, а також розробити пропозиції щодо
їх вирішення. За результатами дослідження сформульовано нижченаведені
основні висновки.
1. Відмічено, що при дослідженні тематики нормативно-правового
забезпечення праці державних службовців в Україні вагомим є здійснення таких
методологічних функцій: 1) детермінація конкретних способів та методів
наукового пізнання, які визначають закономірності та свідчать про чинники
історичного генезису становлення нормативно-правового забезпечення праці
державних службовців в Україні; 2) формування конкретної науководослідницької мети у процесі дослідження проблематики нормативно-правового
забезпечення праці державних службовців в Україні; 3) гарантування
максимально повного та логічного опрацювання існуючих наукових матеріалів у
сфері нормативно-правового забезпечення праці державних службовців в Україні;
4) внесення наукової новизни до тематики нормативно-правового забезпечення
праці державних службовців в Україні; 5) сприяння отриманню внаслідок
використання логіко-аналітичного інструмента наукового пізнання об’єктивних
знань (істини) щодо науково-практичного стану нормативно-правового
забезпечення праці державних службовців в Україні; 6) поповнення термінів у
правовій доктрині з актуальної проблематики нормативно-правового
забезпечення праці державних службовців в Україні; 7) забезпечення унікального
та комплексного, всебічного і ґрунтовного наукового напрацювання по тематиці
нормативно-правового забезпечення праці державних службовців в Україні.
2. Охарактеризовано нормативно-правове забезпечення праці державних
службовців за такими ознаками як: 1) динамічність – означає змінність правових
373
норм у даній сфері згідно з вимогами існуючих трудових правовідносин у
державних службовців. Відповідно, у законодавчі акти вносяться поправки або ж
повністю (у разі необхідності нового нормативно-правового акта) приймається
новий; 2) державно-владний та вольовий характер. Сутність даної особливості
полягає у тому, що нормативно-правове забезпечення праці державних
службовців відбувається не стихійно, а з волі уповноважених державних органів
(перш за все, Верховної Ради України). Завдяки їм норми набувають чинності і
втрачають її. Виходячи з цього, потрібно зауважити, що існує чітка ієрархія серед
органів, які приймають нормативно-правові акти відповідної юридичної сили; 3)
строковість. Кожен окремий нормативно-правовий акт у сфері праці державних
службовців може бути чинним лише впродовж певного строку. Це означає, що
після закінчення чітко встановленого часу документ втрачає свою юридичну силу,
наприклад, Закон України «Про державний бюджет на… рік». Інша ситуація
характеризує звичайний нормативно-правовий акт, наприклад, Закон України
«Про державну службу», для якого не встановлено конкретну кінцеву дату
чинності; 4) суспільно корисна мета. Так, мета нормативно-правового
забезпечення праці державних службовців полягає у забезпеченні конкретного
результату правового характеру, а саме – існування якісних та ефективних
трудових правовідносин на державній службі; 5) письмова форма. Нормативноправове забезпечення праці державних службовців (кожен документ окремо
взятий) створюється у вигляді письмового документа. Усна форма нормативноправового акта у сфері праці державних службовців не практикується.
3. Ознаками законодавства у галузі праці державних службовців є: наявність
чіткої ієрархічної системи нормативних актів; поділ на загальне (поширюється на
всіх найманих працівників) та спеціальне (поширюється виключно на осіб, які
мають статус державних службовців); значна кількість підзаконних актів;
особливий суб’єктний склад, на який поширюються норми такого законодавства;
особлива сфера регулювання суспільних відносин – державна служба в Україні.
4. Гармонізація національного законодавства у сфері праці державних
службовців до законодавства країн пострадянського простору - це
374
цілеспрямований, планомірний процес усунення юридичних колізій, встановлення
інноваційних підходів і концепцій національного законодавства, а також
поступове зближення та узгодження нормативно-правової бази, яка регламентує
трудові правовідносини на державній службі, направлений на приведення у
відповідність до правових норм та стандартів, визначених країнами-членами
колишнього СРСР, з метою покращення правового становища у даній сфері.
5. Способами гармонізації нормативно-правового забезпечення праці
державних службовців до законодавства Європейського Союзу є: 1) в залежності
від суб’єкта гармонізація може реалізуватись державними органами або ж
інститутами громадянського суспільства; 2) в залежності від рівня гармонізація
може здійснюватись на локальному, галузевому, відомчому, національному,
міжнародному рівнях; 3) в залежності від форми гармонізація може
здійснюватись через реформування, стандартизацію, уніфікацію, імплементацію,
систематизацію; 4) в залежності від обов’язковості гармонізація може бути
імперативною, диспозитивною, рекомендаційною.
6. Актуальним і необхідним для гармонізації трудового законодавства
України є врахування наступного досвіду Франції: 1) впровадження прозорої
конкурсної системи при відборі кадрів на державну службу; 2) впровадження
високого матеріального забезпечення державних службовців; 3) надання
державним службовцям повноцінного пакету соціального забезпечення;
4) забезпечення транспарентності (прозорості) діяльності усіх державних
службовців; 5) розроблення гнучкої системи кар’єрного росту державних
службовців, в основі якої досвід роботи, якісні показники, рівень кваліфікації,
освіти тощо.
7. У результаті дослідження досвіду Федеративної Республіки Німеччина в
контексті гармонізації національного законодавства України у сфері праці
державних службовців, окреслено основні ідеї, які можуть корисними для
України в умовах сьогодення: 1) наявність у державних службовців високого
соціального статусу, зокрема грошового і соціального забезпечення;
2) формування державою у суспільстві престижу і поваги до державної служби;
375
3) наявність поділу державних службовців на категорію почесних та категорію
політичних; 4) чіткий розподіл повноважень та обов’язків між працівниками у
системі державної служби; 5) складна, багаторівнева система відбору кадрів для
державної служби з випускників вищих навчальних закладів з найкращою
успішністю; 6) залежність кар’єрного росту, заробітної плати й пільг від стажу
служби й часу роботи за посадою; 7) наявність жорсткої та чіткої як юридичної, так і
особистої відповідальності державних службовців за свою діяльність.
8. Гармонізаційний механізм зближення законодавства України у сфері
праці державних службовців до Європейського Союзу за своїм змістом
передбачає вирішення таких питань: 1) які конкретні цілі мають бути досягнуті;
2) які конкретні кроки необхідно здійснити для досягнення поставлених цілей;
3) які державні органи повинні бути залучені і в яких межах до впровадження в
життя тих чи інших напрямів державної політики; 4) який алгоритм взаємодії
України та Європейського Співтовариства. Гармонізація законодавства
обов’язково повинна передбачавати цільовий розрахунок витрат та вигод кожного
із можливих варіантів, які повинні бути економічно реальними для впровадження.
Можна стверджувати, що гармонізація законодавства є класичним варіантом
розроблення державної політики. Після прийняття рішення про реформу
законодавства, розпочинається процес розроблення законопроектів, їх критика,
порівняння, обговорення тощо.
9. Форми правового наповнення євроінтеграційного курсу України у сфері
праці державних службовців – це основні змістовні політико-правові напрями
діяльності держави, спрямовані на розроблення концептуально нової моделі
інституту державної служби України, як один із обов’язкових етапів до загальної
гармонізації національного законодавства до Європейського Співтовариства.
10. Позитивний досвід Канади у сфері нормативно-правової регламентації
трудових правовідносин державних службовців, зазначено, що необхідним є
виділення напрямів адаптації деяких положень до законодавства України: 1)
деталізувати закріплення за державним службовцем права на об’єднання у
профспілкові організації. Даний захід здійснюватиметься шляхом доповнення
376
Закону України «Про державну службу» положенням про можливість державних
службовців об’єднуватися у професійні спілки та професійні союзи, закріпити
відсильну норму до діючого Кодексу законів про працю, який затверджує порядок
утворення, а також повноваження профспілок. Такий механізм реалізації
працівниками державної служби своїх прав є досить ефективним, адже він
надасть змогу здійснювати колективно-договірне регулювання трудових
правовідносин. Тому необхідно імплементувати дану норму в трудове
законодавство України і надати державним службовцям право на локальне
регулювання трудових відносин та захист прав і законних інтересів; 2) створити
орган, який здійснюватиме організацію та проведення заходів соціального
партнерства, зокрема колективних переговорів. Заснування в Україні аналогічної
до існуючої в Канаді Ради з питань трудових відносин працівників державної
служби надасть змогу всебічно і повно реалізувати попередньо вказаний напрям.
Даний державно-владний орган забезпечить проведення соціального діалогу між
працівниками – державними службовцями та роботодавцями – державними та
місцевими органами, а також здійснюватиме розробку і затвердження на основі
пропозицій вказаних сторін колективних договорів і угод на загальнодержавному
та регіональному рівнях; 3) реформувати Національну Академію Державного
Управління. Необхідно якісно оновити даний вищий навчальний заклад та
зосередити увагу на таких напрямах діяльності як розробка умов іспитів і
тестувань для державних службовців при вступі на державну службу та в процесі
її проходження, реалізація державних програм у сфері науково-освітньої роботи
по підвищенню професіоналізму державних службовців, а також співпраця з
Кабінетом Міністрів України щодо розробки та затвердженні наукових програм
для державних службовців тощо.
11. Проаналізувавши законодавство Таджикистану стосовно регулювання
праці державних службовців, виділено наступні специфічні шляхи гармонізації
національного нормативно-правового забезпечення праці у даній сфері, а саме: 1)
розділ перший Закону України «Про державну службу» доповнити нормою, яка
передбачає поділ державної служби на: службу в органах законодавчої,
377
виконавчої та судової влади; цивільну та мілітаризовану (воєнну) службу;
цивільну (в органах законодавчої, виконавчої влади) та спеціалізовану (військову,
дипломатичну, митну, в правоохоронних органах та ін.) службу. Зазначене
положення сприятиме гармонізації національного законодавства та розумінню і
регулюванню даної сфери діяльності; 2) вдосконалити положення Закону України
«Про державну службу» стосовно граничного віку здійснення трудової діяльності
на державній службі. Відповідно, в даній статті національного Закону закріплений
граничний вік 65 років доцільно розділити на граничний вік виконання трудової
функції на державній службі для жінок, що становитиме 58 років, і для чоловіків
- 63 роки. Це розмежування сприятиме реорганізації та удосконаленню системи
регулювання не лише праці державних службовців, а й встановленню пенсійного
віку, що на теперішньому етапі є досить актуальним завданням для України.
12. У результаті дослідження досвіду Китайської Народної Республіки
виділено такі шляхи гармонізації національного законодавства: 1) у Конституції
України запровадити у статті 43 доповнення про те, що держава відповідно до
закону використовує пенсійну систему для робітників, службовців підприємств і
установ та для працівників державних органів. Це положення в певній мірі
слугуватиме урегулюванню не тільки питання стосовно праці в державній службі,
але й пенсійному забезпеченню працівників; 2) внести зміни до положень Закону
України «Про державну службу», а саме доповнити перелік основних обов’язків
державного службовця, як-от: бути чесним, справедливим, безкорисливим,
непідкупним, правдивим, порядним. Таким чином, внесення таких змін до
переліку обов’язків працівників державної служби вплине на розуміння та
використання своїх найкращих якостей для виконання покладених обов’язків; 3)
До розділу VII внести окрему статтю щодо анулювання заохочень, наданих
державним службовцям, у разі: 1) обману та хитрощів для присвоєння
заохочення; 2) приховування грубої помилки чи порушення визначено
законодавством порядку під час присвоєння даного нагородження; 3) інших
випадків, передбачених правовими актами та законодавством. Зазначене
доповнення буде стимулом для ефективного та чесного виконання трудових
378
функцій та вплине на результативність праці та особистих якостей працівника
державної служби у разі вже одержаної нагороди у вигляді заохочення.
13. На основі законодавства Саудівської Аравії запропоновано такі напрями
для гармонізації національного законодавства в сфері праці державних
службовців: 1) створити самостійний державний орган із контролю та
розслідування для отримання фактів зловживання владою та порушення
фінансового законодавства з боку державних службовців; 2) доповнити статтю 63
розділу VIIІ нового Закону України «Про державну службу» таким положенням:
«Державні службовці, які порушили адміністративне та фінансове законодавство,
можуть бути притягнуті до відповідальності (адміністративної та
дисциплінарної)»; 3) удосконалити та викласти в постанові Кабінету Міністрів
України поділ на класифікаційні види державних службовців, а саме: загальна
категорія службовців, вища категорія чиновників, працівники правоохоронних
органів, викладачі, лікарі тощо.
14. Напрямами оптимізації законодавчої техніки гармонізації національного
нормативно-правового забезпечення праці державних службовців до
міжнародного законодавства є: чітке закріплення та реальна практична реалізація
повноважень виборного органу первинної профспілкової організації, який діє в
державному органі; законодавче закріплення та реальна реалізація права
державних службовців на страйк; законодавче закріплення права державного
службовця на заробітну плату, що забезпечує достатній життєвий рівень для
нього та його сім’ї; закріплення на законодавчому рівні обов’язку державних
службовців проходити щорічний профілактичний медичний огляд, в тому числі і
на туберкульоз, а також забезпечення дієвості виконання такого обов’язку.
15. Основними тенденціями розвитку гармонізації національного нормативноправового забезпечення праці державних службовців до міжнародного
законодавства є: використання міжнародного досвіду по впровадженню новітніх
методів та сучасних технологій у регулюванні праці державних службовців;
адаптація законодавства у сфері державної служби до вимог міжнародного
законодавства, зокрема це стосується прийняття, проходження, припинення
379
державної служби, соціально-правового забезпечення державних службовців,
забезпечення навчання державних службовців для підвищення рівня професійної
підготовки тощо; залучення осіб, які навчаються за напрямами державного
управління, до роботи в державних органах у період та після закінчення навчання,
що дасть змогу підготувати справжніх фахівців для державної служби; прийняття
нового законодавства підзаконного характеру про державну службу, який
відповідає міжнародним нормативно-правових актам, що диктується
необхідністю практичної роботи; створення нормальних умов для реалізації
державними службовцями своїх вмінь та навичок у процесі провадження трудової
діяльності; чітке та детальне встановлення правового статусу державних
службовців із відмежуванням їх від осіб, що працюють у державному органі та
виконують свої трудові обов’язки на основі трудового договору та за трудовим
законодавством.
16. Проблемами гармонізації національного нормативно-правового забезпечення
праці державних службовців до міжнародного законодавства є: концептуальна
застарілість норм чинного законодавства, якими регламентуються трудові
відносини державних службовців; існування у системі нормативно-правового
забезпечення праці державних службовців великої чисельності законодавчих актів
з питань регулювання державної служби та службово-трудових відносин;
порушення принципу ієрархічності у системі законодавчої бази з питань праці
державних службовців; наявність оціночних понять та прогалин у національному
законодавстві про працю державних службовців; відсутність сучасних правил
етичної поведінки державних службовців; відсутність ефективних юридичних
засобів, у тому числі й нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію
соціально-трудових прав державних службовців; недосконалість трудовоправових положень нового Закону України «Про державну службу» № 889-VIII
від 10.12.2015.